МіО 14 25-26

03.10.2025р.

Тема програми №2. Обладнання для створення мікроклімату у приміщеннях.

Тема уроку №10. Вивчення будови опалювальних і вентиляційних установок, агрегатів, їх робота, експлуатація та технічне обслуговування.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-136. Стор. 54 – 80.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал.

1. Вимоги до мікроклімату тваринницьких ферм.

2. Обладнання для освітлення тваринницьких ферм.

3. Обладнання для опромінення тваринницьких ферм.

4. Опалення тваринницьких ферм.

5. Технічне обслуговування машин та обладнання для створення

мікроклімату у тваринницьких приміщеннях.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Які вимоги до освітлення тваринницьких фермах.

2. Яке призначення випромінювання на тваринницьких фермах.

3. На що впливає обладнання і устаткування для теплопостачання. 

4. Поясніть призначення вентиляційно-опалювального обладнання системи «Клімат».

5. Опишіть вимоги до технічного обслуговування машин та обладнання для створення мікроклімату у тваринницьких приміщеннях.

 

Обладнання для освітлення та опромінення

Освітленість тваринницьких і птахівничих приміщень — важливий чинник мікроклімату.

За оптимального світлового режиму у тварин і птиці збільшується газообмін, поліпшується білковий, вуглеводневий і мінеральний обмін, що, в свою чергу, сприяє підвищенню їх продуктивності.

Звичайне освітлення забезпечується крізь вікна, скло яких має бути рівним, прозорим і чистим. Достатність денного світла в приміщенні приблизно оцінюють світловим коефіцієнтом природного освітлення. Світловий коефіцієнт визначають як відношення площі вікон (скла без перетинок) до площі підлоги.

Рівень природного і штучного освітлення безпосередньо вимірюють люксметром. Для цього фотоелемент приладу розміщують горизонтально на рівні очей тварини і за шкалою визначають освітленість приміщення.

Освітленість від ламп приблизно визначають так: підраховують кількість ламп у приміщенні, обчислюють їх загальну потужність у ватах, ділять це значення на площу приміщення і знаходять питому потужність ламп у ватах на квадратний метр. Визначають, скільком люксам відповідає питома потужність, що дорівнює 1 Вт/м². На це число множать знайдену питому потужність ламп і отримують освітленість у люксах.

Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання широко використовують у тваринництві і птахівництві для локального обігрівання молодняку, еритемного опромінення тварин і птиці, знезараження повітря і кормів.

У тваринництві застосовують систему локального інфрачервоного обігрівання у комплексі з ультрафіолетовим опроміненням, що значно підвищує ефективність заходу.

Дезінфекція тваринницьких приміщень за допомогою бактерицидного випромінювання знищує мікрофлору, є екологічно чистим способом.

Обладнання і устаткування для теплопостачання та мікроклімату

Водяний калорифер складається з кількох рядів сталевих труб, вхідних і вихідних колекторів і патрубків для підведення гарячої води (або пари) і відведення відпрацьованого теплоносія (води, конденсату). Через зазори між трубами продувається повітря, яке нагрівається і надходить у приміщення. Для збільшення поверхні нагрівання на трубах передбачено ребра завтовшки 0,5 мм (пластинчасті калорифери типу КФС, КФБ) або закрутку сталевої стрічки (калорифери типу КФСО і КФБО). Апарати середньої серії (КФС) мають три ряди труб, а великої (КФБ) — чотири. Теплоносій (гаряча вода) подається від центральної котельні, а пара — від котла-пароутворювача. Поряд із водяними застосовують електричні калорифери серії СФОА і СФОЦ, які для повітряного опалення не потребують котелень. Калорифери серії СФОА складаються із 7 типорозмірів номінальною потужністю від 5,05 до 103 кВт із подачею повітря від 1800 до 11 000 м3/год. Всі вони живляться від мережі напругою 380 В за з'єднання кожної секції зіркою.

Електрокалориферна установка типу СФОА складається з електрокалорифера, відцентрового вентилятора Ц4-70 і пульта керування. Нагрівні елементи (тени) в електрокалорифері з'єднані у вертикальні ряди, кожен з яких слугує самостійною тепловою секцією. Кількість нагрівних секцій — від 1 до 3, а теплова потужність кожної з них становить 4,8 — 30 кВт.

Рекуператор - це такий теплообмінник, в якому тепло передається від одного теплоносія до іншого. При цьому передача тепла відбувається через розділові стінки, що в свою чергу повністю виключає безпосередню взаємодію теплоносіїв.

                  Мал.1. Елементи вентиляційно-опалювальної системи:

а — водяний калорифер КФСО; б — електрокалориферна установка; в — осьовий вентилятор для системи «Клімат-8»;

1 — жалюзі; 2 — труби; 3 — зливний вентиль; 4 — повітропровід; 5, 6 — живильний і зворотний трубопроводи; 7 — калорифери; 8 — швелер; 9 — кронштейн; 10 — механізм керування жалюзі; 11 — електродвигун; 12 — відцентровий вентилятор; 13 — м'яка вставка; 14 — перехідник; 15 — електрокалорифер; 16 — рама; 17 — корпус; 18 — робоче колесо

         Комплекти вентиляційно-опалювального обладнання системи «Клімат» випускають чотирьох модифікацій: «Клімат-2», «Клімат-3», «Клімат-4» і «Клімат-8».

Комплекти «Клімат-2», «Клімат-3» містять нагнітальний відцентровий вентилятор Ц4-70 із тришвидкісним електродвигуном, пластинчастий водяний калорифер типу КФС або КФБ і зволожувач повітря. Витяжна частина комплекту обладнана осьовими вентиляторами серії ВО, подача яких регулюється в широких межах зміною напруги, що підводиться до електродвигуна.

Технічне обслуговування машин та обладнання для створення

мікроклімату у тваринницьких приміщеннях

Для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату тваринницьких приміщень систематично провадять технічне обслуговування обладнання систем вентиляції та опалення: вентиляторів, повітроводів, припливно-витяжних установок, теплогенераторів, електричних, водяних, парових калориферів тощо. Розглянемо перелік робіт з технічного обслуговування основних типових груп цього обладнання.

Вентиляційне обладнання. При щоденному обслуговуванні перевіряють роботу вентиляторів, стан повітроводів, можливість регулювання їхнього перерізу засувками чи жалюзійними решітками. Своєчасно виявляють причини вібрацій, підвищеного шуму та усувають їх.

Періодичне технічне обслуговування включає операції ЩТО і, крім того, такі роботи: очищення від пилу зовнішніх частин обладнання, перевірку кріплення крильчатки вентилятора на валу електродвигуна, стан привода і повітроводів. При необхідності проводять центрування валів двигуна і вентилятора.

Перевіряють наявність мастила в підшипниках, не рідше одного разу на рік його поповнюють. Вимірюють опір ізоляції обмоток електродвигунів (не менше 0,5 МОм), через 12000 год. роботи вентилятора замінюють підшипники і манжети електродвигуна.

Теплогенератори. Перед запуском перевіряють легкість обертання вала вентилятора з крильчаткою, наявність захисної решітки на всмоктувальному повітроводі і теплопроводах, наявність палива в баці та запас води.

Періодичне обслуговування починають з виконання операцій ЩТО. Додатково до цього перевіряють справність системи керування, кріплення й положення електродів запалювання, стан контактів та пускачів, очищають і промивають паливний відстійник, знімають та розбирають розпилювач палива. Деталі промивають у дизельному паливі, перевіряють і протирають, а розпилюючий отвір очищають мідним дротом.

При сезонному обслуговуванні додатково до операцій періодичного очищають димоходи від сажі; розбирають, чистять і регулюють паливну систему, зачищають клемні й з'єднувальні контакти.

Калорифери. При щоденному обслуговуванні перевіряють циркуляцію води через калорифер. Якщо циркуляція відсутня, то контролюють робоче положення вентилів, при необхідності видаляють повітря з верхньої частини, відкривши попередньо крани. Очищають і перевіряють контрольно-вимірювальні прилади, усувають виявлені підтікання води через з'єднання і арматуру.

Для електрокалориферів виконують операції очищення від пилу й бруду, перевіряють надійність заземлення і справність електронагрівників. При запуску в ручному режимі керування перевіряють роботу блокування захисту нагрівників від перегріву (температура на поверхні нагрівника не більше 180 °С) і відключення електрокалорифера при зупинці двигуна вентилятора.

Періодичне обслуговування включає всі операції ЩТО і додаткові: очищення оребрення калорифера і жалюзійних решіток припливно-розподілювальних повітроводів, перевірку стану поверхні повітроводів та патрубків. Виявлені механічні пошкодження (погнутість, вм'ятини, наскрізні отвори) усувають, деталі з пошкодженою різьбою замінюють. Контролюють справність нагрівальних трубок і пластин, точність показів приладів теплового контролю й справність апаратури керування та захисту, а також перевіряють стан захисних решіток і робочого колеса вентилятора.

19.09.2025р.

Тема програми №2. Обладнання для створення мікроклімату у приміщеннях.

Тема уроку №9. Вивчення будови та принципу роботи обладнання для дотримання необхідного мікроклімату в тваринницьких приміщеннях.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-136. Стор. 54 – 80.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал.

1. Теплопостачання та мікроклімат тваринницьких приміщень

2. Зоотехнічні і санітарно-гігієнічні вимоги

3. Вентиляція тваринницьких приміщень

4. Вимоги до тваринницьких ферм.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Навіщо висувають вимоги до мікроклімату на тваринницьких фермах.

2. Якими параметрами характеризується повітря.

3. На що впливає хімічний склад повітря. 

4. Що впливає на формування мікроклімату.

5. Вимоги до тваринницьких ферм та приміщень.

6. Які бувають вентиляції приміщень тваринницьких ферм?

7.За конструкцією вентиляцію можна поділити на …(продовжить речення).

8 В зошит перенесіть таблиці: 2.1, 2.2.

1. Зоотехнічні і санітарно-гігієнічні вимоги

До можливих параметрів мікроклімату належить стан повітря:

-         температура,

-         відносна вологість повітря,

-         швидкість його руху,

-         хімічний склад,

-         наявність у ньому пилу і мікроорганізмів.

Оцінюючи хімічний склад повітря визначають вміст шкідливих газів:

-         аміаку,

-         сірководню,

-         вуглекислого газу,

-         наявність яких знижує опірність організму тварини захворюванням.

Фактори, що впливають на формування мікроклімату:

-         освітленість,

-         конструкція приміщень,

-         іонізація повітря тощо.

Обробка припливного повітря охоплює:

-         очищення від пилу,

-         знешкодження запахів,

-         знезараження (дезінфекція),

-         нагрівання (або охолодження),

-         зволоження (або осушення).

     Крім того, приміщення має бути:

-         сухим,

-         теплим,

-         добре  освітленим, 

-         ізольованим від зовнішнього шуму.

Відхилення параметрів мікроклімату в тваринницькому приміщенні від норм призводить до:

 зниження надоїв на 10 – 20 %,

зменшення приросту маси на 20 – 30 %,

збільшення відходу молодняку до 5 – 40 %,

зниження яйценосності курей на 30 – 35 %,

до витрат додаткової кількості кормів,

скорочення терміну експлуатації обладнання, машин і самих приміщень.

Таблиця 2.1

Параметри мікроклімату тваринницьких приміщень

Приміщення	Оптимальна температура всередині приміщення, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с	Освітленість, лк
Корівник	8	80	0,5	50 - 70
Приміщення для молодняку на відгодівлі	6	75	0,3	20 - 30
Свинарник-маточник	18	70	0,5	75
Свинарник-відгодівельник	16	75	0,3	50
Вівчарня	5	75	0,5	30
Пташник для курей-несучок за утримання підлогового кліткового	12 16	70 70	0,3 0,3	15 20

Таблиця 2.2

Гранично-допустимі концентрації шкідливих газів у повітрі

тваринницьких і птахівничих приміщень

 

Шкідливий газ	Приміщення
	тваринницьке	птахівниче
Вуглекислий газ, л/м3	2,5	2,0
Аміак, мг/л	0,02	0,01
Сірководень, мг/л	0,01	0,005

 

2. Системи вентиляції

Для підтримання мікроклімату в тваринницьких приміщеннях застосовують системи вентиляції. Вони забезпечують обмін забрудненого повітря на свіже, нагрівання або охолодження його, очищення від пилу і мікроорганізмів, осушування чи зволоження, озонування, дезодорацію, знезараження тощо.

Вентиляція приміщень тваринницьких ферм за способом переміщення повітря буває:

-         природна (самопливна);

-         штучна (механічна);

-         комбінована.

Вентиляцію за конструкцією поділяють на:

-          безтрубну,

-         трубну.

Безтрубна вентиляція — це найпростіша і найдоступніша віконна вентиляція. Проте вона не може забезпечити потрібний обмін повітря в різні пори року і важко піддається регулюванню. Щоб створити більш організовану і керовану вентиляцію, влаштовують спеціальні труби (канали) як для видалення, так і для припливу повітря в приміщення — трубну вентиляцію.

Вентиляційна трубна система із самопливним збудженням тяги задовільно працює у весняно-осінній період року, а також за температури зовнішнього повітря до 13 °С.

За самопливної вентиляції рекомендовані такі норми площі поперечного перетину витяжних каналів на одну голову:

-         великої рогатої худоби 500 – 700,

-         свиноматок 250 – 400 см².

    Загальна площа припливних каналів має становити 85 % площі витяжних.

Припливні канали розміщують у фасадних стінах у шаховому порядку. Вхідний зовнішній отвір кожного каналу (200 х 200 см) має бути захищений вітровим щитком, а внутрішній вихідний — відбійним підвісним щитком, який спрямовує холодне повітря в кормовий прохід для попереднього підігрівання.

Закриванням або відкриванням внутрішнього вихідного отвору регулюють потік зовнішнього повітря. Витяжні канали квадратної форми (60 х 60 см) монтують вертикально на рівні дахового перекриття. Виходять вони вище гребеня даху на 0,5 м; у даховому приміщенні мають бути утеплені солом'яними матами, шлаковатою або іншими матеріалами. Всередині кожного каналу влаштовують дросельну заслінку зі шнуром. Таку систему вентиляції використовують у корівниках, телятниках і приміщеннях для молодняку, а також свинарниках.

     Мал. 1. Елементи самопливної вентиляції:

а — припливний канал; 6 — верхній витяжний канал; 1 — стіна; 2 — металева сітка; 3 — клоччя або повсть; 4 — дошка; 5 — вантаж; 6 — шнур; 7 – засипка; 8 — клапан і вантаж; 9 — глиняна обмазка; 10 — короб каналу; 11 — хомути для кріплення короба

Штучна вентиляція з механічним збудженням потужніша. Вона буває без підігрівання і з підігріванням повітря. Повітря в приміщенні має обмінюватися безперервно і в об'ємах, які залежать від коливань зовнішньої температури. Кратність обміну повітря залежить від загальної кубатури приміщення та об'єму вентиляційного повітря.

Комбінована вентиляція передбачає застосування вентиляторів, калориферів і системи припливних вентиляційних каналів.

Основними елементами систем автоматичного контролю мікроклімату є:

-         витяжні шахти з вентиляторами;

-         припливні клапани або пристрої примусового припливу повітря;

-         двигуни і з'єднувальні елементи;

-         керуючі комп'ютери для управління мікрокліматом.

Мал. 2 - Схема приточно-вияжної установки: 1 – шарнірний відбивач; 2,   13 нагрівальні елементи ТЕН-26 і ТЕН-27; 3  цилідричний  кожух; 4, 8 – заслінки поворотні напівциліндричні; 5, 7, 9 – кільцеві проточні  канали; 6 – козирок відбивач; 10 – циліндр внутрішній, 11 – електродвигун; 12 – крильчатка вентилятора. 

19.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №8. Вивчення будови машин для транспортування і роздачі кормів та правил їх  технічного обслуговування

Використовуємо підручник: 1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-136.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Кормороздавачі, вимоги та класифікація.

2. ТО для кормороздавачів.

3. Стаціонарні кормороздавачі.

4. Мобільні кормороздавачі.

Д.З. Оформити зошит. Дати відповіді на питання:

1. Призначення кормороздавачів.

2. Вимоги до кормороздавачів.

3. Класифікація кормороздавачів.

4. ТО кормороздавачів.

5. Замалюйте конструктивно-технологічну схему роздавача РВК – Ф – 74.

6. Замалюйте технологічну схему кормороздавача КТУ-10А.
 
         Стан здоров'я, а також продуктивність тварин залежать не тільки від якості, а й значною мірою від своєчасності отримання ними кормів. Трудомісткість цього процесу становить 30 - 40% загальних затрат догляду за тваринами.
         До кормороздавальних пристроїв ставлять такі зоотехнічні вимоги:
- усі види кормів потрібно роздавати рівномірно за фронтом годівлі;
- кормороздавачі мають бути обладнані пристроями для дозування;
- точність дозування грубих кормів — 8 - 10 %, комбікормів і пасти — 4 - 5 %;
- засоби механізації та їхні робочі органи не мають погіршувати якості корму і допускати втрат;
- кормороздавач має бути безпечним для тварин і обслуговуючого персоналу, простим в обслуговуванні і надійним у роботі;
- кормороздавачі мають бути високопродуктивними: роздавати корм в одному тваринницькому приміщенні за 15 – 20 хв, не порушувати при цьому однорідності і не забруднювати корму;
- кормороздавачі мають бути універсальними, не створювати надмірного
шуму і забруднення, мати строк окупності не більше двох років і коефіцієнт
готовності не менше 0,98;
- конструкція їх має бути доступною для обслуговування і безпечною.
         Класифікація кормороздавачів

Рис. 1. Класифікація кормороздавачів
         Для роздавачів кормів передбачено проведення щоденного та періодичного (ТО-1, для частини машин і ТО-2) технічного обслуговування.
         Щозмінне технічне обслуговування включає такі операції: перевірку стану і кріплення складальних одиниць і деталей, тиску в шинах, справності й надійності дії гальм, натяг приводних ланцюгів поздовжнього конвеєра та полотен поперечних транспортерів, відсутності підтікання масла в редукторах та сторонніх стуків при роботі кормороздавача; перевірку стану електропривода, засобів автоматики і огороджень ланцюгових та карданних передач, роботу поворотних ліхтарів і стоп-сигналу. Виявлені несправності та відхилення усувають.
         При закінченні роботи провадять зовнішній огляд і очистку від бруду та залишків кормів, а після роздавання соковитих, напіврідких та рідких кормів промивають водою.
         Періодичне ТО-1 включає всі попередні операції ЩТО. Також перевіряють роботу приводної та натяжної станцій, справність ходової частини (регулюють люфт у підшипниках, сходження коліс та зазор між колодками і гальмовими барабанами), поздовжнього і поперечних конвеєрів; контролюють стан заземлення та ізоляції електропроводки.
         При періодичному ТО-2 виконують операції ТО-1, крім того, знімають, розбирають, промивають, сушать, перевіряють на спрацювання ланцюг скребкового конвеєра і переставляють скребки з упорами за рухом конвеєра; зливають масло з редуктора, промивають його картер дизельним паливом, перевіряють стан підшипників, валів, шестерень та їх зачеплення, усувають виявлені несправності й заливають у картер чисте масло. Також перевіряють підшипники приводного і натяжного валів, карданне з'єднання телескопічного валу, промивають та проварюють втулково-роликові ланцюги, регулюють запобіжні муфти.
         Стаціонарні кормороздавачі. Транспортер-роздавач всередені кормогодів-ниць ТВК-80А для роздачі всіх видів кормів (крім концентрованих і рідких в чистому вигляді) обслуговує 60-62 голови великої рогатої худоби (ВРХ).
         ТВК-80Б (стрічковий) працює на фермах ВРХ. Передбачається щоденне, періодичне технічне обслуговування №1 через 75-90 годин роботи і №2 через 270-300 год.
          Щозмінне обслуговування включає такі операції:
-зовнішній огляд і очищення від залишків кормів;
-перевірку стану і кріплення складальних одиниць і деталей;
-перевірку стану електропривода, засобів автоматики і огороджень.
         При періодичному технічному обслуговуванні №1 виконують операції щозмінного технічного обслуговування, крім того, перевіряють роботу приводної та натяжної станції, оглядають і приводять у робочий стан ланцюги з скребками, бункери годівниць електрообладнання, змащують підшипники згідно з картою мащення.
         При періодичному технічному обслуговуванні №2 виконують операції технічного обслуговування №1, крім того знімають, розбирають, промивають, сушать, перевіряють спрацювання ланцюга скребкового конвеєру, зливають оливу з редуктора, промивають його картер дизельним пальним, перевіряють стан підшипників, усувають виявлені несправності і заливають у картер свіжу оливу. Перевіряють втулково-роликовий ланцюг і кормовий жолоб.
         При виконанні операцій технічного обслуговування виконується натяг ланцюгів переміщенням зірочки або видаленням кількох ланок.
         Стаціонарний роздавач РВК-Ф-74 призначений для роздавання кормів (крім рідких) на молочнотоварних та відгодівельних фермах великої рогатої худоби у приміщеннях з довжиною фронту годівлі не більше 75 м. Має шість виконань, що різняться між собою матеріалом годівниць та типом робочого органу.
         Роздавач складається (рис. 2.) з робочого органу 3, годівниці 4 з бункером, натяжної та урухомлювальної 5 станцій і шафи керування. Передача крутного моменту на ведучий вал здійснюється від урухомлювальної станції ланцюговим передавачем.

Рис. 2. Конструктивно-технологічна схема роздавача РВК – Ф – 74:
1 – натяжна станція; 2 – ведений барабан; 3 – робочий орган; 4 – годівниці;
5 – урухомлювальна станція
         Залежно від виконання кормороздавача робочий орган являє собою стрічку з прикріпленим до неї канатом чи круглоланковим ланцюгом, або скребкове полотно, розміщене на половині замкненого контуру круглоланкового ланцюга.
         У місцях з'єднання ланцюга зі стрічкою та із скребковим полотном є запобіжний пристрій аварійного роз'єднання ланцюга і зірочки. У початковий період експлуатації ланцюг натягують видаленням його ланок, а після обкатки — за допомогою натяжної станції.
         Залежно від типу робочого органу натяжна станція складається з рами, барабана або зірочки з віссю та натяжних гвинтів.
         Процес роботи здійснюється у такій послідовності. Мобільним роздавачем або іншими технічними засобами корм завантажують у бункер і вмикають урухомлювач робочого органу. Він рівномірно переміщує корм уздовж годівниці.     У разі переміщення стрічки або скребкового полотна до кінця фронту годівлі робочий орган зупиняється кінцевим вимикачем. Зворотне переміщення робочого органу перед початком наступної годівлі допомагає очистити стрічку скребком від залишків корму. Вони скидаються у приямок, розміщений біля бункера. За досягнення робочим органом вихідного положення його урухомник автоматично вимикається.
         Роздавач кормів РКУ-200. Передбачено щоденне технічне обслуговування №1 через 25-30 год. роботи і технічне обслуговування №2 через 450-500 год. роботи.
         Щоденне технічне обслуговування включає такі операції: зовнішній огляд і усунення несправностей, очищення бігових доріжок у боковинах скребків і приводної станції від залишків корму, мащення підшипника тяги гвинтового конвеєру кормоприймачу і один раз за дві зміни — підшипників валів нижнього конвеєра.
         Технічне обслуговування №1 включає натягнення ланцюгів горизонтального конвейєра завантаження кормів і тягового ланцюга роздавача кормів, перевірку роботи копіювальних ножів, підйому скребків роздавача кормів, перевірку роботи пробуксовувальної муфти, стан заземлення та ізоляції електропроводки.
         Технічне обслуговування №2 включає операції технічного обслуговування №1 і, крім того, такі роботи: очищення ланцюгів конвейєрів і їх мащення, перевірку паралельності бігових доріжок боковини по всій довжині кормороздавача, натягнення ланцюгів горизонтального конвейєра і завантаження кормів регулюють переміщенням веденого валу за допомогою натяжного пристрою. Зазор між опущеними скребками і роздавальною платформою регулюють повертанням осі ексцентриків у боковинах бункера. Зазор повинен становити 4-6 мм. Кожний скребок повинен доторкатися до обох ексцентриків одночасно.
         Кормороздавач РКС-3000. Передбачається щоденне і періодичне технічне обслуговування №1 через 25-30 год. роботи.
         Щозмінне технічне обслуговування включає такі операції: перевірка кріплень складальних одиниць і деталей, натяжіння пасів, ланцюгів і торса, перевірка стану заземлення електрообладнання і рівня оливи в редукторах.          Періодичне технічне обслуговування №1 включає операції ЩТО і крім того такі роботи: перевірка стану приводної і натяжної станцій, приводних ланцюгів, пасів і скребків конвейєрів, регулювання копіюючих ножів і натягнення троса. Приводні ланцюги бункера-дозатора натягують за допомогою натяжних зірочок. Стріла прогону повинна становити 18-20 мм. Роликові ланцюги знімають, очищають, промивають в оливній ванні при температурі оливи 50-60С.
         Мобільні кормороздавачі
         Кормороздавач КТУ-10А. Передбачається щоденне обслуговування, технічне обслуговування №1 через 75-90 год. роботи і технічне обслуговування №2 через 270-300 год. роботи.
         Кормороздавач тракторний універсальний КТУ-10А (рис. 3) призначений для транспортування та дозованого роздавання під час руху в годівниці або на кормові столи кормової суміші, змеленої листостеблової маси (кукурудзи, злакових і бобових трав, сіна, силосу, сінажу тощо) в літніх таборах, вигульних площадках і в тваринницьких приміщеннях з кормовим проходом завширшки не менше 2,2 м і годівниць заввишки не більше 0,75м. Крім того може використовуватися для обслуговування кукурудзо- і силосозбиральних машин, перевезення різних сільськогосподарських вантажів з розвантаженням їх через задній борт чи як живильник-дозатор у технологічних лініях кормоприготування та у разі завантаження сховищ кормів

Рис. 3. Кормороздавач КТУ-10А:
1 – рама; 2 – горизонтальний конвеєр; 3 – дно кузова; 4 – борт;                                                             5 – урухомлювальний ланцюг бітерів; 6 – блок бітерів; 7 – телескопічний вал;                           8 – дишло; 9 – захисний кожух;
10 – стрічка конвеєра
         Агрегатується КТУ-10 з тракторами класу 1,4 (ПМЗ- 80/82, МТЗ-80/80Л, МТЗ-82/82Л), урухомлюється від ВВП трактора. Обслуговує машину один оператор. Кормороздавач КТУ-10А це - двовісний тракторний причіп. Він складається (рис. 5.4) з ходової частини 1, рами 2, кузова 4, поздовжнього 3 та поперечного 6 транспортерів, блоку бітерів 5. Кормороздавач обладнаний гальмами.
         Ходова частина складається з передньої та задньої вісі, ресор, днища, підвіски і тягово-зчіпного пристрою. Рама зварної конструкції виконана з V-подібних гнутих профілів. У верхній частині її приварені опори з отворами для кріплення днища. До лонжеронів рами прикріплені кронштейни ресор, до останніх приєднані напівеліптичні листові ресори і передні та задні осі з колесами. Передня і задня вісь виготовлені зі стальних труб, в які вварені цапфи. Кожне колесо обертається на двох конічних вальницях.

Рис. 4. Технологічна схема кормороздавача КТУ-10А:
а – однобічна роздача; б – двобічна роздача; в – розвантаження через задній борт;
1 – ходова частина; 2 – рама; 3 – поздовжній транспортер; 4 – кузов; 5 – бітер; 6 - поперечний транспортер
         Механізми урухомлення — карданний вал, редуктор, проміжний вал та урухомники поздовжнього і поперечного конвеєрів. Урухомлення поздовжнього конвеєра здійснюється кривошипно-шатунним та храповим механізмами і забезпечує зміну величину ходу та напрямку руху конвеєра. Подача конвеєра та напрямок його руху залежать від положень ексцентрикового диска, робочої і фіксувальної собачок щодо храпового колеса.
         Поздовжній конвеєр являє собою чотири замкнених контури втулково-роликових ланцюгів з кроком 38 мм або круглоланкових ланцюгів 9×27 мм з приєднаними до них скребками.
         Робочими органами для вивантажування кормів з кузова і подавання їх в годівниці є поздовжній подавальний і поперечний вивантажувальний конвеєри та гребінчасті бітери. Подавальний конвеєр планчастого типу встановлений на дні кузова.
         Вивантажувальний конвеєр стрічковий змонтований на рамі кормо-вивантажувального пристрою у передній частині кузова. Для завантаження  корму в високі годівниці кормороздавач може комплектуватись похилим конвеєром.          Натяг полотна конвеєра здійснюється за допомогою гвинтового натяжного пристрою. Прогин нижньої вітки поздовжнього конвеєра повинен становити 60 - 80 мм.
         Норму видачі корму регулюють за допомогою кривошипно-шатунного механізму з храповим колесом. Для цього фіксатор кожуха храпового колеса необхідно встановити на секторі проти відповідної поділки згідно з таблицею 1. При цьому кормороздавач слід зупинити шляхом вимкнення валу відбору потужності (ВВП) трактора. Під час роботи на два боки видача маси на один бік буде вдвічі меншою, ніж під час роботи на один бік. Для роздавання кормів на обидва боки встановлюють додатковий конвеєр і знімають заслінку з лівого вікна вивантажувального конвеєра.
         Роздавання кормів з використанням одного конвеєра можлива тільки на праву сторону. В цьому випадку два полотна вивантажувального конвеєра замінюють одним та переставляють ланцюг, який передає крутний момент від ВВП. Натяг ланцюгів повздовжнього конвеєра і стрічок вивантажувального та допоміжного конвеєрів регулюють натяжними гвинтами.
         Під час роботи з додатковим похилим конвеєром кут нахилу його регулюють зміною довжини підтримувального ланцюга залежно від висоти годівниць.
В передній частині кузова встановлено бітери, що забезпечують розпушування та рівномірне подавання корму на поперечний конвеєр. Кормороздавач обладнаний колодковими гальмами з гідравлічним приводом і гальмом для стоянки.
         Щоденне технічне обслуговування включає такі операції: перевірка стану і кріплення складальних одиниць і деталей, тиску в шинах, справностей і надійності дії гальм, роботи поворотних ліхтарів і стоп-сигналів, а також освітлення номерного знаку.
         Технічне обслуговування №1, крім ЩТО, включає такі роботи: перевірка справності ходової частини, поздовжнього і поперечних конвейєрів, приводів кормороздавача, бітерів, гальмового пристрою, електрообладнання, а також огороджувальних щитків. Мащення підшипників згідно з картою мащення.
         Технічне обслуговування №2 включає операції технічного обслуговування №1 і, крім того, такі роботи: перевірка приводних ланцюгів поздовжнього конвейєра і привода бітерів, заміна оливи в редукторах і перевірку стану деталей, сходження передніх коліс і осьового зазору підшипників передніх і задніх коліс, перевірка карданного об'єднання телескопічного валу. Регулюють сходження передніх коліс в такій послідовності: встановлюють кормороздавач на рівній площадці так, щоб його передні колеса займали положення, що відповідає руху кормороздавача по прямій, спереду між краями обох коліс на рівні передньої осі розміщують розсувну лінійку і вимірюють відстань по шкалі, потім вимірюють цю саму відстань позаду передньої осі на такому ж рівні від землі (відстань між ободами позаду повинна бути на 1,5-3 мм. більше, ніж спереду), якщо ця відстань менше або більше допустимої, роблять регулювання, подовжуючи або зменшуючи тяги поворотного пристрою.
         Стрічки поперечних конвейєрів також натягують гвинтами — лівого і додаткового переміщенням веденого валу, а правого переміщенням ведучого валу.
Регулюють зазор між штовкачем і поршнем головного гальмовного
циліндру, змінюючи довжину штовкача.Цей зазор повинен становити 2-3 мм.
         Роздавач меласи з корбамідом РМК-1,7.
         Передбачається щозмінне технічне обслуговування і періодичне технічне обслуговування №1 через 75-100 год. роботи.
         Щозмінне технічне обслуговування №1 включає операції: перевірка стану кріплення складальних одиниць і деталей, тиск повітря в шинах, натягу приводних пасів, відсутності підтікання оливи і стуків при роботі кормороздавача.
         Періодичне технічне обслуговування №1 включає такі операції: перевірка стану підшипників, кріплення лопастей мішалки, стану зубів помпи, а також витрати рідини через насадки помпи. При виконанні технічного обслуговування натяг приводних ланцюгів регулюють за допомогою натяжних гвинтів так, щоб ланцюг в середній частині прольоту відхилявся на 25-40 мм при прикладенні зусилля 100Н.

18.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №7. Вивчення будови машин для приготування і підготовки кормів та правил їх  технічного обслуговування

Використовуємо підручник: 1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-136.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Кормодробарки.

2. Подрібнювачі грубих кормів.

3. Подрібнювачі соковитих кормів.

4. Агрегати з приготування вітамінного борошна.

5. Прес-гранулятори і брикетні преси, призначення та застосування.

Д.З. В зошиті дати відповіді до плану роботи.

1. Призначення кормодробарки.

2. Види та періодичність технічних обслуговувань при використанні дробарок ДБ-5, ДКМ-5.

3. Види ТО подрібнювача грубих кормів типу ПГК-30Б.

4. Види ТО подрібнювача ИКМ-Ф-10.

5. Види ТО агрегатів з приготування вітамінного борошна.

         Кормодробарки

         Кормодробарки призначені для подрібнення всіх видів зернових кормів, кукурудзяних початків, жмихового шроту та інших видів грубих кормів. Дробарки використовуються в кормоцехах, млинах а також в різних кормоприготувальних агрегатах. Дробарки можуть функціонувати, як самостійна машина, або функціонувати в складі комбікормових агрегатів типу ОЦК.

         Технічна справність, надійність, зберігання та довговічність машин забезпечується своєчасним проведенням технічного обслуговування та усунення дефектів в роботі кормодробарки. Технічне обслуговування та усунення дефектів в роботі кормодробарки включає: щоденне технічне обслуговування та змащення кормодробарки, періодичний технічний огляд і профілактичний ремонт кормодробарки.

         Види та періодичність технічних обслуговувань при використанні дробарок ДБ-5, ДКМ-5.

Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) трудомісткість 0,25 люд-год, технічне обслуговування (ТО-1), виконується через 125 годин роботи, трудомісткістю 4 люд-год; для кормодробарки КДУ-2,0 «Українка», періодичне обслуговування виконується через 200 годин роботи; технічне обслуговування (ТО-2) виконується через 4000 годин роботи, але не рідше одного разу на рік, трудомісткість складає 40 люд-год.

Перелік робіт, що виконуються по кожному виду технічного обслуговування наведенні в таблиці 7.1.

 

Таблиця 7.1. Перелік робіт технічного обслуговування дробарок кормів Зміст робіт і методика їх проведення	Технічні вимоги	Прилади, інструмент та пристосування для виконання робіт
1	2	3
Щоденне технічне обслуговування (ЩТО)
1. Здійснити зовнішній огляд кормодробарки. Очистити зовнішні поверхні від залишків продукту. Потрясти ткане вий фільтр	Бункер, дробильний барабан, тканевий фільтр, їх поверхні повинні бути чистими, пилу та застиглих корок	Волосяна щітка
2. Очистити магнітні сепаратори	На внутрішній поверхні магнітів не повинно бути металевих предметів	Чистик
Технічне обслуговування (ТО-1)
3. Здійснити всі операції щоденного технічного обслуговування
4. Оглянути різьові з′єднання і при необхідності затягніть	Зусилля затяжки гайок повинно бути 4-7 кгс (40-70Н), прогин пасів повинен бути 20-25 мм	Комплект ключів, що додається до дробарки
5. Здійснити змащення дробарки (див. табл..) у відповідності зі схемою змащення	Вільний простір корпусів підшипників повинен бути на дві третини (1/3-1/2) заповнений оливою. Кількість одноразово наповнюваної оливи 25-30г на один підшипник (6-7 гойдань шприцем)	Шприц 1
6.Перевірити натяг привідних пасів і ланцюгів	Зусилля 6-7 кг, прогин повинен бути 20-25 мм	Динамометр пружинний, лінійка 0-300
7. Перевірити кріплення заземлюючого проводу до борта заземлення	Зусилля затягування гайки повинна бути 60Н (6кгс)	Комплект ключів

 

Продовження Табл.7.1.
1	2	3
Технічне обслуговування (ТО-2)
8. Виконати всі операції ЩТО і ТО-1
9. Перевірити стан ізоляції електродвигунів	Опір ізоляції повинен бути не менше 0,5 МОМ	Мегомметр
10. Перевірити опір контуру повторного заземлення	Опір повинен бути не більше 10 Ом	Вимірювач опору заземлення МС-07
11. Здійснити повну заміну оливи з мийкою корпусів та підшипників ротору, шнеків з повним розбиранням підшипникових вузлів	Підшипники повинні бути чистими, продуті повітрям та заповнені оливою	Інструмент ЗіПу

 

         Із спрацюванням робочих граней молотків якість подрібнення зерна в подрібнювальній камері змінюється, ступінь помелу збільшується з деяким підвищенням продуктивності. Одночасно знижується напір повітря в кормо проводі і можливе порушення технологічного процесу подрібнення. Ось чому за спрацювання молотків для дотримання стійкої роботи дробарки необхідно перемкнути заслінки в сторону одержання більш крупного помелу. За граничний знос молотків вважаємо наставання технологічних відмов (залягання продукту в подрібнювальній камері) при заданому ступені подрібнення зерна.

         Технічний огляд за електрообладнанням та його ремонт здійснює тільки електрик. При здійсненні ТО необхідно:

а) вимкнути автоматичний вимикач;

б) встановити перемичку на вторинну обмотку трансформатору струму;

в) перевірити відсутність напруги контрольною лампою, вольтметром або вказівником напруги.

         Без зупинки електродвигуна та зняття напруги з пускової апаратури здійснювати ремонтні роботи забороняється. 

 

Після виконання робіт по технічному обслуговуванню необхідно виконати змащення дробарки згідно з рекомендаціями таблиці 7.2.

Таблиця 7.2. Змащування кормодробарки ДБ-5 Номер позиції на схемі змащування, найменування точок змащування	Найменування, марка та позначення стандарту на змащувальні матеріали. Змащення при експлуатації при температурі	Кількість точок змащення та їх об’єм кг (дм3)	Спосіб нанесення і періодичність перевірки та заміни оливи
від - 40о до + 5о		від + 5о до + 5о
1.Шнек вивантажувальний (нижній підшипник)	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	1; 0,05	Заміна через 250 годин (шприцом)
2. Ротор дробарки	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	2; 0,15	Заміна через 250 годин
3. Вивантажувальний шнек дробарки (шарико-підшипники)	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	1; 0,035	- - - -
4. Привід заслінки: електродвигун РД-0,9	Олива И-12А, або И-20А, ISO 3448-75	2; 0,012	Заміна через 1000 годин, норма збирання 0,010
5. Шестерні приводу	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	1; 0,01	Заміна через 250 годин
5.Шнек завантажувальний (ланцюг привідний)	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	1; 0,05	- - - -
6.Підставка вивантажувального шнеку (упорний шарикопідшипник)	Солідол Ж-2, ТУ У 308 02090.001-2000	1; 0,05	- - - -

         Подрібнювачі грубих кормів

Основні вихідні дані для оцінки отриманого продукту подрібнюючими апаратами приймаються зоотехнічні вимоги, в яких показники якості (довжина

 

частинок різання, ступінь розщеплення) регламентуються верхньою межею. але, не менше 85% із загальної маси грубого корма для великої рогатої худоби повинні бути частини довжиною різання до 50 мм, для овець – до 30 мм, для приготування брикетів – до 20 мм і гранул – до 10 мм.

         Для подрібнювача грубих кормів типу ПГК-30Б передбачається щозмінне і періодичне (через кожні два місяці роботи) технічне обслуговування, щозмінне (ЩТО) технічне обслуговування включає такі операції: очищення машини від бруду і решток кормів, перевірку стану ущільнень і проміжок підшипників ротора, стану кулачкової муфти, натягнення привідних пасів ланцюгових передач і полотна конвеєра, змащення деталей подрібнювача відповідно карті змащення.

Періодичне технічне обслуговування включає такі операції: операції ЩТО і крім того, регулювання натягнення полотна планчастого транспортера переміщенням осі ведених зірочок, в напрямних кронштейнах за допомогою натяжних гвинтів. Якщо неможливо відрегулювати натягнення за допомогою натяжних гвинтів, то гвинти відпускають, роз’єднують ланцюги і видаляють з них дві-три ланки, знову їх з’єднують ланцюги і регулюють, перевіряють і при потребі регулюють натягнення клинопасової передачі приводу проміжного валу і конвеєрів. Правильно відрегульований клиновий пас має прогин верхньої гілки 8 мм при необхідному натисканні на нього із зусиллям 16 Н. Регулюють зусилля повертанням дефлектора за допомогою затяжних гайок механізму повертання. Зусилля натягнення не повинно перевищувати 120Н.

Регулюються проміжки підшипників ротора, прокладаючи ущільнення між корпусом і кришкою підшипників. ротор повинен легко обертатися від зусилля руки і не мати осьового переміщення.

         Подрібнювачі соковитих кормів

На тваринницьких фермах для подрібнення коренебульбаплодів переважно використовують машини ИКС-5,0М, ИКМ-5, ИКМ-Ф-10, корнерізку привідну КПІ-4, подрібнювач кормів ―Волгарь-5‖ для подрібнення силосу, сіна, соломи тощо.

         Подрібнювач ИКМ-Ф-10 підлягає щозмінному та періодичному обслуговуванню через 50 год. роботи.

Щозмінне технічне обслуговування включає в себе очищення від залишків корму, бруду і каміння, підтягування різьбових з’єднань, кріплення ножів і ножового диска, барабана попередньої очистки, регулювання натягнення стрічки ковшового конвейєра.

При проведенні періодичного ТО виконують операції щозмінного технічного обслуговування і, крім того, такі роботи: перевіряють кріплення ковшів стрічкового конвейєра; перевіряють стан сальників шнека і редуктора, при потребі замінюють сальникові ущільнення, перевіряють кріплення шківів і зірочок редуктора, барабана, паралельність пасової і ланцюгових передач, перевіряють стан нижнього підшипника шнека і при необхідності його замінюють, шляхом пересування електродвигуна і помпи регулюють натягнення пасів так, щоб при натисканні з зусиллям 30-40 Н прогин пасів становив на передачах: електродвигун-помпа і електродвигун-барабан-30 мм, електродвигун-редуктор-15 мм. Натягнення ланцюга передачі ―редуктор-шнек‖ регулюють натяжною зірочкою. Прогин на найдовшій ділянці повинен становити 5…15 мм.

         Змішувачі кормів

Змішувачі кормів типу С-7, С-2, С-12 призначені для приготування кормових сумішей вологістю 65-80% з запарюванням і без запарювання. Необхідні компоненти корму подаються для змішування через завантажувальний люк, також подається відповідна кількість води. Коли заповнюється 0,7-0,8 частина об’єму бункера, включають в роботу змішувач. Лопасті двох мішалок обертаються один одному назустріч та перемішують корм. кормова маса вивантажується в приймальник будь-якого транспортуючого пристрою за допомогою вивантажувального шнеку. Якщо один із компонентів корму, наприклад картоплю, необхідно запарювати, то вона в подрібненому вигляді подається в бункер та запарюється в першу чергу. Потім додають інші корми для змішування з картоплею. Пар подається з котла, тиск в якому підтримується на рівні 0,25-0,35 МПа. Витрати пари 250-300 кг за годину, тривалість запарювання 1-1,5 годин. Приготовану суміш залишати в бункері і в вивантажувальному шнеку не дозволяється.

         При щоденному технічному обслуговуванні виконують такі операції: очищення від пилу та бруду, перевірка стану огороджень, кожухів, паропроводу, кріплень підшипників валів мішалок і вивантажувальних гвинтових транспортерів, перевірка щільності прилягання оглядового віконця, перевірка стану кінцевих вимикачів системи керування блокувального пристрою, стану нульового проводу і контуру заземлення.

При проведенні періодичного технічного обслуговування (через 90. . .120 годин роботи) здійснюють операції ЩТО і, крім того, перевіряють стан і кріплення зірочок, стан привідного ланцюга вивантажувального шнеку, перевіряють осьове зміщення і радіальне биття валу вивантажувального гвинтового конвеєру, натягнення привідного ланцюга, пасів і ланцюгів конвеєрів, промивають і очищують паропровід. При виконанні операцій технічного обслуговування один-два рази на тиждень, запарник-змішувач стерилізують; для чого в герметично закритий котел протягом 30 хв подають пару під тиском 50...60 КПа, через 3-4 год роботи змішувача підтягують кришки оливниць на один-два оберти. Перевіряють стан і кріплення лопастей на вагу змішувача, а також справність шнека. Якщо перегрівається двигун (перевантаження), треба зупинити змішувач на 30 хвилин, можливо заклинювання шнеку, треба видалити інородні предмети із змішувача.

Для виробництва комбікормів випускаються малогабаритні комбікормові агрегати, які дозволяють безпосередньо на фермі з власного зернофуражу та покупних домішок готувати повноцінні комбікорми. Слід відзначити розширення виробництва мобільних комбікормових агрегатів, при використанні яких власник агрегату по черзі об′їжджає фермерів і на місці із зернофуражу фермера та привезених мікродобавок готує свіжий комбікорм. Традиційно на фермах України для приготування і роздавання кормів використовують універсальні навантажувачі, тракторні причепи, стаціонарні кормоцехи і кормороздавачі.

Така технологія не забезпечує якісного приготування кормосумішей, своєчасного годування ВРХ, трудо- і енергомістка. У той же час за кордоном (у нас, на жаль, рідше) для навантаження, подрібнення, змішування і роздавання кормів на фермах (ВРХ) широко застосовуються багатофункціональні мобільні машини, використання яких порівняно з вітчизняною системою машин дозволяє в 2-3 рази скоротити витрати праці, в 1,8-2 рази зменшити питому металомісткість та енергомісткість 1т виготовленої кормосуміші.

Причепні фермські комбайни «подрібнювач-змішувач-роздавач» застосовуються на невеликих скотарських фермах, самохідні — на тваринницьких комплексах. Причепний кормоцех «подрібнювач-змішувач-роздавач» кормів, привід в нього від (ВВП валу відбору потужності) трактору; ємкість в 12м3 дозволяє забезпечити кормами до 1000 голів за зміну, реальне збільшення удоїв на 15%. Кормоцех готує повнораціонну кормову суміш (ПКС) із більш 10 різноманітних компонентів – сіно, солома, в т.ч. тюковані, силос, сінаж, коренеплоди, комбікорми. Їх обладнують фрезами для завантаження і подрібнення кормів, ваговими пристроями для зважування компонентів, горизонтальними або вертикальними змішувачами. Конструкція фрезерного барабану фермських комбайнів фірми «Sero» (Італія) дозволяє навантажувати і подрібнювати силос, сінаж і силаж із траншей, сіно в рулонах і паках. Бункер фермського комбайну виконується горизонтальним трапецієвидним або вертикальним у формі зрізаного конуса.

Робочі органи у формі горизонтальних шнеків забезпечують більш високий ступінь подрібнення кормів, ніж робочі органи у вигляді вертикальних шнеків. Тому, перші слід використовувати тоді, коли основна маса кормів недостатньо подрібнена або взагалі завантажується в бункер грейфером. Фермські комбайни з вертикальними шнеками, які забезпечують менший ступінь подрібнення кормових компонентів, слід використовувати у тому разі, коли вихідні компоненти дрібно подрібнені.

Кількість того чи іншого компоненту, що завантажується, контролюється ваговим пристроєм. У процесі завантаження корми перемішують (при цьому технологічний час, зазвичай необхідний для приготування кормів, значно скорочено, завдяки впровадженню новітніх систем кормоподрібнювання), і потім подають в годівниці. Налагодити й довести роботу машин до максимально ефективної, допоможуть власникам тільки підготовлені відповідним чином фахівці.

Технологічне обладнання, призначене для тваринницьких ферм дозволяє використовувати такі методи приготування кормів: механічний, тепловий, хімічний, біологічний та біохімічний.

Машини та обладнання технологічної лінії повинні забезпечувати безперервність її роботи, а також підготовку кормів та їх вивантаження у встановлені терміни.

Аналіз варіантів механізації процесів приготування кормів на фермах ВРХ за техніко-економічним показникам, вітчизняний та зарубіжний досвід показує, що необхідно мати три типорозміри стаціонарних потокових ліній – на 15,30 і 45 т/год; для малих ферм, з добовим споживанням до 20-25т і менше кормосумішей і крупних більше 90т – кормозавантажувальні відділення з використанням змішувачів-роздавачів, з бункерами на 5,7 і 10м3. вони дозволяють суттєво підвищити якість приготування кормів та знизити витрати праці, енергії та засобів на 25-30% в порівнянні з кормоцехами.

Кормоприготувальна техніка повинна забезпечувати оператору насамперед безпечні та комфортні умови праці. У кормоприготувальних машинах повинні бути передбачені блокуючі пристрої, що попереджають включення машин сторонніми особами при проведенні ремонтних робіт, технологічному обслуговуванні, пристосування, призначені для забезпечення зручності технологічного обслуговування та безпеки оператора.

Але в господарствах спостерігаються серйозні недоліки в організації технічної експлуатації машин, не забезпечується належне зберігання техніки, допускаються факти її передчасного списання. У багатьох господарствах не створена база для ремонту, технічного обслуговування та зберігання техніки. Ремонтні майстерні, машинні подвір’я, пункти технічного обслуговування в деяких випадках недостатньо оснащені обладнанням, інструментом для обслуговування і ремонту техніки. Найбільш значні порушення: неповне проведення техобслуговування (46% від загальної якості машин, що експлуатуються з відхиленнями), порушення режимів роботи (45%), не дотримання вимог монтажу та пуско-налагоджувальних робіт (37%).

         Агрегати з приготування вітамінного борошна

Передбачені такі види технічного обслуговування агрегатів типу АВМ: щоденне, ТО-1 - через 500 год. роботи агрегату та ТО-2 при постановці агрегатів на консервацію та зняття з неї.

При ЩТО виконують такі операції: перевіряють зовнішні кріплення складальних одиниць, деталей, огороджень, наявностей коксу та шамотні вставки в камері газифікації, кріплення планок конвейєра і корпусів підшипників; очищають форсунку та свічку запалювання; ступінь спрацювання решета та молотків дробарки.

При проведенні технічного обслуговування №1 виконують операції ЩТО, а саме такі роботи: промивають картер паливного фільтра, знімають і промивають паливну помпу, перевіряють підтискний сальник, перевіряють самопідтискні ущільнювальні кільця топки, очищають внутрішні порожнини робочого колеса та напрямного апарата вентиляторів великого і малого циклонів, регулюють натягнення полотна конвейєра, а також положення сушильного барабана та частоту його обертання від максимальної до мінімальної, перевіряють дозатори великого і малого циклонів.

При проведенні технічного обслуговування №2 виконують операції ТО-1 і такі роботи: оцінюють технічний стан агрегату, регулюють електронагрівник палива, заливають у барабан 10л машинної оливи та обертають його 5-10 хв. з виключеною паливною апаратурою; знімають з агрегату свічку, форсунку, прилади і датчики, інструмент, запасні частини здають їх на зберігання, перевіряють футеровку топки і при потребі замінюють її, покривають мастилом всі тертьові поверхні і заповнюють ним корпуси шарикопідшипників, знімають втулково-роликові ланцюги та обробляють їх.

Під час знімання агрегату з консервації прибирають запобіжні дерев’яні щити, що закривали люки та отвори агрегату, встановлюють форсунку, свічку, пас варіатора, прилади, опускають барабан на опорні котки, перевіряють всі кріплення, проводять пробний пуск і включають його в роботу доти, поки повністю не вигорить олива в барабані. На кожний агрегат, підготовлений до зберігання, складають акт з зазначенням наробітку і його технічного стану.

12.09.2025р.
Тема програми №1. Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.
Тема уроку №6. Машини і механізми для теплової обробки кормів, будова, принцип роботи.
Використовуємо підручник:
1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.116 -122.
2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.
Опрацювати матеріал за планом:
1. Змішувач кормів одновальний СКО-Ф-6 (СКО-Ф-3).
2. Змішувач кормів С-12.
3. Агрегат ЗПК-4.
Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:
1. Яке призначення змішувача кормів одновальний СКО-Ф-6 (СКО-Ф-3).
3. Опишіть будову змішувача кормів одновальний СКО-Ф-6 (СКО-Ф-3).
4. Опишіть роботу змішувача кормів С-12.
5. Поясніть призначення агрегату ЗПК-4.
6. Опишіть будову агрегату ЗПК-4..
7. В зошит замалюйте агрегат ЗПК-4..
         Змішувач кормів одновальний СКО-Ф-6 (СКО-Ф-3) (рис. 1) має два варіанти виконання: для використання у комплектах обладнання кормоцехів (СКО-Ф-6-І) та як самостійна машина (СКО-Ф-6-ІІ).
         Змішувач складається з корпусу, мішалки, паророзподільника, вивантажувального шнека, електроурухомників та шафи керування.

Рис. 1. Загальний вигляд змішувача кормів СКО-Ф-6
         Зверху корпусу знаходиться завантажувальний та оглядовий люки, які закриваються накривками. Оглядовий люк оснащений кінцевим вимикачем, що вимикає електроприводи в разі відкривання накривки. У нижній частині корпусу розміщений вивантажувальний шнек, що урухомлюється від мотора-редуктора. У торцеві стінки корпусу вварені зрошувачі, крізь які у змішувач подається вода чи рідкі добавки. До корпусу приварено раму приводу мішалки.
         Для приготування кормових сумішок спочатку вмикають урухомник мішалки. Потім завантажувальним конвеєром подають у змішувач потрібні компоненти. За досягнення заданого рівня (0,7 — 0,8 загального об'єму камери) завантажувальний конвеєр автоматично вимикається. У разі приготування запарених кормів відкривають триходовий кран на паропроводі і подають пару у змішувач. Завантажувальний і оглядовий люки при цьому мають бути щільно закритими.
         Після закінчення запарювання триходовий кран переводять спочатку в таке положення, щоб у паророзподільник надійшла вода, потім його перекривають. Цим запобігають надходженню корму в паророзподільні патрубки. Зволожують корм крізь зрошувач.
         Розвантажувати готову кормову сумішку можна через 10-15 хв. перемішування (після подавання у змішувач останнього компонента). Для видачі корму натискають пускову кнопку керування засувкою вивантажувальної горловини. Коли засувка досягне крайнього верхнього положення, важіль штока натисне на ролик кінцевого вимикача, зупинить електроурухомник засувки й одночасно увімкне урухомник вивантажувального шнека. Зупиняють роботу вивантажувального шнека натисканням відповідної кнопки на пульті керування.
         Змішувач кормів С-12 – машина періодичної дії, призначена для приготування кормових сумішей вологістю 65-80 % та вивантаження їх у транспортні засоби чи роздавачі (рис. 2). Він може працювати за двома технологічними схемами: змішування кормів або змішування і запарювання.
Перед початком роботи ванну агрегату заповнюють водою. Картопля з конвеєра спочатку надходить у ванну мийки, захоплюється рухомим водним потоком і миється. Каміння та інші домішки, важчі за воду, тонуть і поступово спрямовуються диском-активатором в уловлювач.
         Попередньо помита картопля підіймається шнеком і додатково миється струменями води зі зрошувача. Далі вона шнеком подається на розподільний диск, звідки рівномірно заповнює запарювальну камеру. Після заповнення запарювальної камери картоплею в неї спеціальним колектором (паророзподільником) подають пару. Через 10 – 20 хв після початку запарювання знову вмикають шнек на 5 – 7 хв і звільняють мийку від решток картоплі.
         Процес запарювання закінчується, коли замість конденсату із зливного патрубка починає виходити пара. Після цього подачу пари припиняють і витримують картоплю в запарнику протягом 5 – 10 хв для «дозрівання». Далі запарену картоплю вивантажують шнеками. Водночас вона розминається м‘яльним пристроєм.

Рис. 2. Запарник – змішувач кормів С-12
         Змішувач являє собою металеву місткість, обладнану двома лопатевими мішалками. Для активного і швидкого перемішування суміші мішалки переміщують корм у різних напрямах: права – убік привода, ліва – убік вивантажувальної горловини. У жолобі днища є вивантажувальний шнек, горловина якого закривається засувкою. Одночасне відкривання засувки горловини і вмикання вивантажувального шнека здійснюються за допомогою системи автоматичного керування шнеком і засувкою. Для вивантажування кормів із змішувача вмикають виконавчий механізм. Шток його піднімається і відкриває вивантажувальну горловину змішувача. Пара у змішувач подається за допомогою двох паророзподільних труб, кожна з яких сполучена із змішувачем вхідними патрубками. У накривці змішувача є завантажувальний та оглядовий люки.
         Агрегат ЗПК-4 (рис. 3) призначений для миття, відокремлення важких і плаваючих домішок, запарювання, розминання та вивантаження картоплі у змішувачі чи роздавачі кормів на свинофермах.
         Агрегат має шнекову мийку, запарювальну камеру, вивантажувальні шнеки з пристроєм для розминання картоплі, механізми урухомлення та шафу керування.

Рис. 3. Запарювальний агрегат ЗПК-4: 1 – кожух шнека мийки; 2 – ванна; 3 – урухомник вивантажувальних шнеків; 4 – пульт керування; 5 – рама; 6 – кожух шнеків; 7 – запарювальний чан; 8 – паропровід з вентилем; 9 – водопровід зрошувача
         Перед початком роботи ванну агрегату заповнюють водою. Картопля з конвеєра спочатку надходить у ванну мийки, захоплюється рухомим водним потоком і миється. Каміння та інші домішки, важчі за воду, тонуть і поступово спрямовуються диском-активатором в уловлювач.
         Попередньо помита картопля підіймається шнеком і додатково миється струменями води зі зрошувача. Далі вона шнеком подається на розподільний диск, звідки рівномірно заповнює запарювальну камеру. Після заповнення запарювальної камери картоплею в неї спеціальним колектором (паророзподільником) подають пару. Через 10 – 20 хв після початку запарювання знову вмикають шнек на 5 – 7 хв і звільняють мийку від решток картоплі.
         Процес запарювання закінчується, коли замість конденсату із зливного патрубка починає виходити пара. Після цього подачу пари припиняють і витримують картоплю в запарнику протягом 5 – 10 хв для «дозрівання». Далі запарену картоплю вивантажують шнеками. Водночас вона розминається м‘яльним пристроєм.

12.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №5. Обладнання для підготовки і роздачі замінника незбираного молока для випоювання телят рідкими поживними сумішами, його будова.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.116 -122.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. КритичнІ стадії молока або суміші, необхідні перед годуванням теляті.

2. Вимоги до випоювання телят.

3. Обладнання для підготовки та роздачі замінника незбираного молока (ЗНМ).

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які основні компоненти та принцип роботи обладнання для підготовки та роздачі замінника незбираного молока (ЗНМ).

2. Опишіть основні вимоги до компонентів обладнання повинні бути виготовлені з матеріалів, що легко миються і дезінфікуються, для запобігання поширенню бактерій.

         Під час розведення телят особливе місце займає годування. Власне кажучи, утримання телят, для майбутнього стада, в перший період вимагає особливої уваги. З цією метою, в першу чергу необхідно забезпечити телят високою якістю і кількістю молока, суміші в рамках ефективної програми годування.

         Молоко або суміш, необхідні теляті, перед годуванням, проходять дві критичних стадії:

Нагрівання.

Роздачу.

         В процесі нагрівання молоко не повинно бути під впливом високої температури і має бути приготовлено необхідної температури для вигодовування.

         В процесі роздачі, приготовлене молоко має роздаватися за короткий час, і втрати тепла повинні бути зведені до мінімуму.

         Існує велика різноманітність схем випоювання телят. Вони різняться за кількістю молока, використання обрата, замінників молока, кратності випоювання, використання концентрованих і грубих кормів. Спеціалісти не мають єдиної думки, яка схема є кращою. Розглянемо одну з сучасних схем випоювання, а на її прикладі зупинимося на найважливіших моментах, які необхідно враховувати в будь-якій існуючій технології.

         Найбільш відповідальним моментом після народження теля є випоювання якісного молозива. Не пізніше ніж через годину після отелення він обов'язково повинен споживати від 0,7 до 2 л молозива, але не більше, інакше у теляти з'являться проблеми із травленням. Другу порцію молозива випоюють через 4-6 годин. Поступово кількість молозива, що випивається, повинна дійти до 1/5 ваги новонародженого на добу за 3-4 прийоми. Перед випоюванням обов'язково перевіряють якість молозива на вигляд органолептично і за допомогою колострометра на кількість імуноглобулінів. Якщо материнське молозиво поганої якості, використовують заморожене. Якщо новонароджене теля не п'є, то перше молозиво заливають через зонд. Випиювання до 10 дня здійснюється і з бачка з соскою, а потім із цебра.

         Залежно від складу замінника незбираного молока визначається вік теляти, з якого можна починати його використовувати. У схемі випоювання телят, що розглядається, замінник цільного молока «Теленок.PREMIUM» використовується з п'ятиденного віку.

Період життя, дні	Кількість молока (молозива), кг	Кількість ЗЦМ "Теля PREMIUM" (розчин), кг	Комбікорм, кг
1-5	5	-	-
6	3,8	1,2
7	2,5	2,5
8	1,2	3,8	Приучение
9-30	-	5	0,2
31-60	-	6	0,5
61-70	-	5	1
71-80	-	4	1,5
81-90	-	2	2

 

         Але слід пам'ятати, що з більш раннього віку можна використовувати той чи інший ЗЦМ, тим він дорожчий. Тому, як правило, для випоювання телят використовують або кілька видів ЗЦМ або починають його випоювання з більш пізнього віку.

         Привчання до теплої чистої води треба розпочинати з перших днів життя теляти. Воду потрібно прибирати до і після випоювання за 2-2,5 години. До місячного віку рекомендується 3-4 разова випойка ЗЦМ, а потім можна переходити на 2-разову. В останні дні випоювання ЗЦМ дають увечері.

         Комбікорм у годівниці має бути постійно. Спочатку використовують комбікорм передстартер, а потім стартовий комбікорм. В Україні найбільш якісними є комбікорми виробництва фірм BEST MIX, SHENCON, PROVIMI Постійно здійснюється контроль за поїданням комбікорму. При споживанні 2 кг комбікорму теля можна переводити в старшу групу.

         Для полегшення годівлі телят застосовують механізовані та автоматичні годівниці.  Станція автоматичної годівлі телят. Автоматична годівниця цілодобово забезпечує до 120 телят свіжоприготованим, точно дозованим молоком оптимальної температури. Крім того, CalfCloud та CalfApp надають вам змогу переглядати звітність про використання годівниці.

         Годувати телят необхідно до їхніх потреб з першого дня, щоб створити ідеальні умови для здорового та сильного стада корів.

         Годівля телят відповідно до їхніх потреб позитивно впливає на життєздатність, фертильність і продуктивність, а також на термін служби вже дорослих дійних корів протягом усього життя.

         Обладнання для підготовки та роздачі замінника незбираного молока (ЗНМ) включає ємності для змішування, нагрівачі (котли або пастеризатори), дозатори (насоси або автоматичні станції) та систему доставки (трубопроводи, шланги) до телят. Будова залежить від обсягу виробництва: для невеликих господарств це може бути ручне змішування в баці з підігрівом, а для великих – автоматизовані системи з резервуарами, пастеризаторами, автоматичними дозаторами та мобільними годівницями.

         Основні компоненти та принцип роботи:

1. Ємність для змішування:

Будова: Зазвичай це резервуар з нержавіючої сталі, оснащений мішалкою для рівномірного розподілу компонентів ЗНМ у воді.

         Принцип роботи: В неї засипається сухий порошок ЗНМ, додається необхідна кількість води, і суміш перемішується до однорідності.

2. Нагрівач (котли, пастеризатори):

         Будова: Може бути як бойлер для нагріву води до потрібної температури, так і пастеризатор для одночасного нагрівання та змішування молока з водою.

Принцип роботи: Вода нагрівається до оптимальної температури (наприклад, 65-70°С) для розведення ЗНМ.

3. Дозатор (насоси, автоматичні станції):

Будова: Насосна система або автоматична станція, яка вимірює та подає задану кількість готового ЗНМ до телят.

         Принцип роботи: Забезпечує точне дозування поживної суміші кожній тварині, що важливо для їхнього росту та розвитку.

4. Система доставки:

         Будова: Трубопроводи, шланги, доїльні апарати або мобільні годівниці, які доставляють ЗНМ до місця випоювання.

         Принцип роботи: Гарантує безпечну та ефективну подачу поживної суміші до телят.

         Важливі аспекти:

         Гігієна:

Усі компоненти обладнання повинні бути виготовлені з матеріалів, що легко миються і дезінфікуються, для запобігання поширенню бактерій.

         Автоматизація:

Для великих господарств використовуються автоматизовані системи, що зменшують ручну працю, забезпечують точність дозування та підтримують оптимальну температуру суміші.

         Автоматична система годівлі може заощадити цінний робочий час, одночасно забезпечуючи повне використання генетичного потенціалу тварин.

1  https://youtu.be/OYwFIHfq9Ig?si=MU5h9Xrpc_ViIkTi

2  https://youtu.be/8Gs4gIpR_PI?si=d9dwjXkZ8iRLQAm_

         Автоматична годівниця змішує порції при оптимальній температурі корму, цілодобово подає свіжоприготований корм у підключені годівниці в групах телят і надійно контролює годівлю.

         Залежно від моделі, можна подавати свіже молоко, замінник молока або обидва варіанти.

         Функція електронної ідентифікації тварин ідентифікує кожне теля при вході в годівницю, що дозволяє автоматичній годівниці подавати кожному теляті оптимальну кількість корму, в залежності від його віку та встановленого плану годівлі. Автоматична ідентифікація тварин додатково захищає телят від перегодовування і дозволяє точно визначити розмір порції, спожитої кожним телям, і закріпити її за кожним конкретним телям. 

11.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №4. Машини для приготування концентрованих кормів, їх будова, принцип роботи.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.116 -122.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Машини для приготування концентрованих кормів.

2. Кормодробарка «Українка» КДУ-2М.

3. Дробарка ДКМ-5.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Де застосовують молоткові подрібнювачі та створені на їх базі комбіновані установки?

2. Призначення кормодробарки «Українка» КДУ-2М.

3. Опишіть будову кормодробарки «Українка» КДУ-2М.

4. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему кормодробарки «Українка» КДУ-2М.

5. Призначення дробарки ДКМ-5.

6. Опишіть будову дробарки ДКМ-5.

7. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему дробарки ДКМ-5.

         Останнім часом у сільськогосподарському виробництві і комбікормовій промисловості широко використовують молоткові подрібнювачі та створені на їх базі комбіновані установки. Вони різняться широкою універсальністю, відносною простотою конструкції та обслуговування, надійністю і довговічністю експлуатації.

         Кормодробарка «Українка» КДУ-2М — це універсальна машина, призначена для подрібнення всіх видів зерна, качанів кукурудзи, сіна, зеленої маси, силосу і коренеплодів (рис. 1). Крім того, на ній можна готувати суміші з двох-трьох компонентів і збагачувати їх рідкими добавками.

Рис. 1. Конструктивно-функціональна схема (а) і загальний вигляд

дробарки КДУ-2:

1 – молотковий ротор; 2 – змінне решето; 3 – дека; 4 – ножовий барабан;  5 – протирізальна пластина; 6 – вентилятор; 7 – горизонтальний конвеєр; 8 – похилий конвеєр; 9 – шлюзовий затвор; 10 – циклон; 11 – зворотний повітропровід з фільтром; 12 – магнітний сепаратор; 13 – завантажувальний бункер; 14 – заслінка; 15 – накривка

         Дробарка складається із завантажувального бункера, молоткового ротора, решіт, різального апарата, горизонтального та похилого конвеєрів живильного механізму, циклона, шлюзового затвора, вентилятора і урухомника.

         Різальний апарат складається з барабана, на якому закріплено три криволінійні ножі, і протирізальної пластини. Протирізальна пластина має додаткову пластинку для регулювання зазору відносно робочої поверхні стрічки конвеєра для запобігання затягуванню корму в щілину між ними.

         Ротор дробарки має диски, встановлені на валу на спеціальній шпонці і розділені втулками. Крізь отвори дисків проходять пальці, на яких шарнірно підвішені молотки. У камері подрібнення встановлені змінне решето і дека. У разі подрібнення зернових та інших сипких кормів конвеєри-живильники та ножовий барабан вимикають. Для цього знімають відповідні урухомлюючі паси. Подачу зерна в камеру подрібнювання із завантажувального бункера регулюють заслінкою, а контролюють за показами амперметра-індикатора. Сила струму при цьому не має перевищувати 55 – 60А.

         Для отримання часточок продукту потрібного розміру перед пуском дробарки встановлюють відповідне змінне решето.

         Під горловиною бункера перед камерою подрібнення є магнітний сепаратор, який затримує металеві домішки. У робочій камері зерно подрібнюється молотками і разом з потоком повітря продукти подрібнення виносяться крізь отвори решета в зарешітний простір, звідки відсмоктуються вентилятором і подаються в циклон. У циклоні часточки подрібненого корму під дією відцентрової сили притискуються до стінок, за рахунок сил тертя втрачають швидкість, випадають з потоку повітря, опускаються вниз і ротором шлюзового затвора вивантажуються в мішки. Повітря із циклона разом з пилоподібними часточками зворотним трубопроводом повертається в робочу камеру дробарки. При цьому частина повітря крізь фільтр із тканини виходить у навколишнє середовище. Таким чином у дробарці реалізується напівзамкнений цикл використання повітря.

         Для подрібнення кукурудзяних качанів, сіна на борошно та інших стеблових чи шматкових кормів вмикають конвеєрний живильник і ножовий барабан. До початку роботи на шківи валів електродвигуна і ножового барабана накидають клинові паси і натягують їх за допомогою ролика. Горловину зернового бункера закривають заслінкою. Пуск дробарки здійснюють за вимкненого конвеєра-живильника (для зниження пускового моменту).

         Після досягнення номінальної частоти обертання ротора дробарки вмикають конвеєр-живильник. Корми завантажують на горизонтальний конвеєр, де вони ущільнюються похилим конвеєром і подаються до ножового барабана. Попередньо подрібнені ножами часточки корму захоплюються потоком повітря і надходять до молоткової камери, де подрібнюються до кінцевих розмірів, просіваються крізь решето і вентилятором подаються в циклон.

         Для якісного різання сіна та інших стеблових кормів ножі мають бути завжди гострими, а зазор між лезом і протирізальною пластиною – не перевищувати 0,3 – 0,5 мм. Для зручного доступу до ножів знімають пружини похилого конвеєра і підіймають його догори, повертаючи відносно верхнього ведучого валика. Щоб відрегулювати зазор між лезом ножа і протирізальною пластиною, ослаблюють болти, якими ніж кріпиться до хрестовин, контргайки регулювальних болтів і ними встановлюють потрібний зазор. Після регулювання зазору кріпильні болти міцно затягують, а регулювальні гвинти фіксують контргайками.

         У разі подрібнення зеленої маси, коренеплодів та інших кормів із високою вологістю дробарка працює за прямоточним варіантом. До початку роботи виймають решето, встановлюють розвантажувальну горловину і відкривають люк у накривці дробильної камери. Всмоктувальний патрубок вентилятора знімають, а на вхідному вікні вентилятора встановлюють сітку. Корм конвеєром подається до ножового барабана, попередньо подрібнюється і надходить у молоткову камеру, де додатково подрібнюється і вивантажується крізь встановлену горловину в бічний люк у накривці камери.

         Після подрібнення соковитих кормів робочу камеру очищають від решток корму і промивають водою, яку подають крізь спеціальний колектор (у лівій кришці камери) за увімкненого ротора. Магнітні сепаратори знімають, очищають і висушують.

         У процесі експлуатації дробарки молотки спрацьовуються. Для забезпечення якісного подрібнення кормів і зниження витрат енергії молотки дробарки періодично переставляють на нові робочі грані. Щоб переставити або замінити молотки, відкривають накривку дробильної камери, знімають шплінт у середній частині осі молотків, відкривають лючок у боковині камери під циклоном і, повертаючи ротор, суміщують вісь молотків з лючком, крізь нього закручують спеціальний штир у торцевий отвір осі молотків і виймають її. Під час заміни або переставляння потрібно дотримуватися рекомендованої схеми розміщення молотків і балансувати ротор.

Таблиця 1

Технічна характеристика дробарки КДУ-2М
Показник	КДУ-2
Продуктивність, т/год, під час подрібнення: зерна сіна на борошно зеленої маси коренеплодів	2,0 0,5 3,0 7,0
Потужність електродвигуна, кВт	30
Частота обертання валу ротора, об/хв.	2725
Кількість молотків на роторі, шт.	90
Діаметр отворів змінних решіт, мм	4, 6, 8, 10

         Дробарка ДКМ-5 призначена для подрібнення зерна і грубих кормів у технологічних лініях приготування кормів на тваринницьких фермах або зерноскладах (рис. 2). В її корпусі розміщена камера подрібнення з молотковим ротором, живильник грубих кормів, зерновий бункер, відокремлювач пилу з фільтрувальним рукавом, шнеки та електрообладнання.

         Живильник грубих кормів складається з приймального лотка, нерухомого внутрішнього і рухомого зовнішнього конічних шнеків.

         Камера подрібнення виготовлена у вигляді сталевого зварного корпусу, всередині якого встановлено молотковий ротор.

         Внутрішня поверхня камери оснащена секторними деками, положення яких відносно молоткового ротора (зазор 1,5 – 2 мм) регулюють за допомогою ексцентрикового механізму. Для цього ослаблюють болти кріплення секторів, провертанням ексцентриків підводять сектори до упирання їх у диски, повертають ексцентрики проти годинникової стрілки на кут 10 – 20° і затягують болти кріплення.

Рис. 2. Конструктивно-функціональна схема дробарки ДКМ-5:

1 – лотік; 2 – зовнішній шнек живильника; 3 – внутрішній шнек; 4 – дека; 5 – шнек дробарки; 6 – розвантажувальний шнек; 7 – молотковий ротор; 8 – камера подрібнювання; 9 – решето; 10 – пиловідокремлювач; 11 – фільтр; 12 – завантажувальний шнек; 13 – бункер; 14, 16 – заслінки; 15 – магнітний сепаратор; 17 – датчики рівня; 18 – забірний пристрій

         Для заміни решіт у камері подрібнення передбачена відкидна накривка. На корпусі камери розміщено кінцевий вимикач, який блокує систему пуску за відкритої накривки. Над камерою знаходиться бункер із горловиною для подачі зерна. Всередині бункера на його бічних стінках змонтовано датчики нижнього і верхнього рівнів, а на нижній похилій стінці – магнітний сепаратор для вилучення із зернового потоку випадкових металевих предметів.

         Дозоване подавання зернового матеріалу з бункера в камеру подрібнення здійснюється крізь щілину горловини, поперечний переріз якої можна регулювати вручну (тим самим змінюють навантаження електродвигуна за показами амперметра-індикатора) або в автоматичному режимі. У шафі керування встановлено амперметр-індикатор контролю роботи дробарки. Він підтримує номінальний режим завантаження і припиняє подавання матеріалу в разі аварійних перевантажень.

Рис. 3. Загальний вигляд дробарки ДКМ-5

         Для роботи дробарки на зерні забірну частину завантажувального шнека опускають у приямок із зерном або на бурт зерна. У камері подрібнення встановлюють решето, що відповідає розміру часточок кінцевого продукту. Вікно для подавання грубих кормів перекривають накривкою з декою з боку камери подрібнення. Накривку щільно притискають до корпусу дробарки фланцем живильника грубих кормів (привід живильника при цьому має бути вимкнений).

         Зерно завантажувальним шнеком подається у зерновий бункер, а з нього тонким шаром просипається у щілину між заслінкою та похилою стінкою бункера, очищається магнітним сепаратором від металевих домішок і потрапляє в камеру подрібнення. Під дією молотків ротора, що обертається, зерно подрібнюється.       Продукти подрібнення просіваються крізь решето в зарешітний простір і потрапляють на горизонтальний шнек. Він подає подрібнений продукт на похилий розвантажувальний шнек, а останній – у бункер-накопичувач або у транспортний засіб.

         Надмірний потік повітря, що створюється швидкохідним молотковим ротором, із зарешітного простору з‘єднувальним каналом спрямовується у пиловідокремлювач, з якого частково виходить крізь фільтрувальний рукав у довкілля, а решта повітря та пилові фракції продукту повертаються завантажувальною горловиною у камеру подрібнення.

         Під час подрібнення зерна ячменю та пшениці рекомендується використовувати решета із розміром отворів 4, 6, 8 мм, вівса і качанів кукурудзи – 8 і 16, сіна і соломи – 16 мм. Вологість зерна не має перевищувати 14 %, грубих кормів – 17 %.

         У разі роботи дробарки на грубих кормах із камери подрібнення видаляють накривку з декою і перекривають заслінку подавання зерна. Грубі корми механізовано або вручну подають у лотік живильника дробарки, звідки вони витками його шнека спрямовуються в камеру подрібнення. Продукти подрібнення просіваються крізь решето в зарешітний простір і шнеком дробарки, а потім похилим шнеком вивантажуються.

Таблиця 2

Технічна характеристика дробарки ДКМ-5
Показник	ДКМ-5
Продуктивність, т/год, під час подрібнення: зерна сіна на борошно	3,5 0,6
Потужність електродвигуна, кВт	30
Частота обертання валу ротора, об/хв.	2940
Кількість молотків на роторі, шт.	80
Діаметр отворів змінних решіт, мм	4, 6, 8, 16

         Під час переробки сіна чи соломи на січку (без решета) остання видаляється з камери подрібнення крізь горловину з дефлектором, встановленим замість решета. У цьому разі завантажувальний і вивантажувальний шнеки вимикають. Знімають також урухомлюючий пас шнека дробарки. Готувати січку можна і за вологості корму понад 17 %.

05.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №3. Машини для подрібнення соковитих кормів, їх будова, принцип роботи та регулювання робочого процесу.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.108-113.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Машини для подрібнення соковитих кормів.

2. Подрібнювач кормів ИКВ-5А «Волгарь-5».

3. Подрібнювачі кормів ПК-2 та ПК-5.

4. Подрібнювач-змішувач кормів ИСК-ЗА.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які машини використовують для подрібнення соковитих кормів?

2. Призначення подрібнювача кормів ИКВ-5А «Волгарь-5».

3. Опишіть будову подрібнювача кормів ИКВ-5А «Волгарь-5».

4. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему подрібнювача кормів ИКВ-5А «Волгарь-5».

5. Призначення подрібнювача кормів ПК-2 та ПК-5?

6. Опишіть будову подрібнювача кормів ПК-2 та ПК-5.

7. Призначення подрібнювача-змішувач кормів ИСК-ЗА?

8. Опишіть будову подрібнювач-змішувача кормів ИСК-ЗА.

9. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему подрібнювача-змішувача кормів ИСК-ЗА.

         Подрібнювач кормів ИКВ-5А «Волгарь-5» призначений для подрібнювання соковитих і грубих кормів (солома, коренебульбоплоди, баштанні культури, зелена маса, сінаж, сіно), а також риби (рис. 1). Його можна використовувати як в потокових лініях кормоцехів, так і окремо. Подрібнювач складається з горизонтального і похилого конвеєрів, ножового барабана першого ступеня подрібнювання, протирізальної пластини, заточувального пристрою, шнека, подрібнювального апарата другого ступеня і електричного урухомника.

         Сировину, що підлягає переробці, подають на горизонтальний конвеєр, який, взаємодіючи з похилим конвеєром, ущільнює її і спрямовує до різального апарата першого ступеня, де відбувається попереднє подрібнення. Після цього шнек подає проміжний продукт до апарата другого ступеня, в якому сировина подрібнюється до заданого розміру часточок. Готовий продукт вивантажується крізь нижнє вікно у корпусі.

Рис. 1. Загальна будова (а) та конструктивно-функціональна схема (б) подрібнювача ИКВ-5А «Волгарь-5»:

1 – шнек; 2 – ножовий барабан; 3 – похилий конвеєр; 4 – механізм керування конвеєрами; 5 – натяжний пристрій ланцюгового передавача редуктора; 6 – натяжний пристрій ланцюгового передавача похилого конвеєра; 7 – натяжний пристрій ланцюгового передавача горизонтального конвеєра; 8 – горизонтальний конвеєр; 9 – натяжний пристрій горизонтального конвеєра; 10 – подрібнювальний апарат другого ступеня; 11 – зрізний штифт; 12 – фланець валу шнека; 13 – опора нерухомих ножів; 14 – прокладка; 15 – кільце; 16 – втулка; 17 – рухомий ніж; 18 – нерухомий ніж; 19 – протирізальна пластина

         Величину часточок продукту регулюють (рис. 2) зміною положення першого рухомого ножа відносно кінця витка шнека, а також кількості ножів у апараті другого ступеня. В разі подрібнення корму для птиці перший рухомий ніж встановлюють на зовнішні шліци втулки так, щоб кут між його лезом і кінцем витка шнека дорівнював 9°, у разі подрібнення корму для свиней – 54°. Кожен наступний ніж зміщують проти напрямку руху за спіраллю на 72° відносно попереднього. Після цього втулку з ножами встановлюють внутрішніми шліцами на вал у потрібне положення. На валу закріплюють фланець і з'єднують його із фланцем втулки зрізним штифтом. Якщо подрібнювач використовують на фермах великої рогатої худоби, рухомі і нерухомі ножі апарата другого ступеня знімають.

Рис. 2. Схема регулювання крупності продукту

подрібнювача ИКВ-5А «Волгарь-5»

         Ножі на барабані першого ступеня подрібнення гострять безпосередньо на машині. Для цього до барабана, що обертається на холостому ходу, штурвалом підводять наждак, закріплений у головці заточувального пристрою, і переміщенням його вздовж барабана вперед-назад загострюють ножі. Після цього наждак відводять від ножів до упору і фіксують.

         Для загострення ножів апарата другого ступеня в головці заточувального пристрою передбачено невеликий наждачний круг, який урухомлюється від шківа ножового барабана за допомогою фрикційного ролика.

         Рухомі і нерухомі ножі апарата другого ступеня знімають, почергово загострюють і знову встановлюють на місце.

         Для ефективного різання зазор між лезами ножів апарата першого ступеня та протирізальною пластиною має бути в межах 0,5 – 1,0 мм. Його забезпечують переміщенням барабана разом із вальницями за допомогою регулювальних гвинтів.          Зазор між лезами рухомих і нерухомих ножів апарата другого ступеня (0,05-0,70 мм) забезпечується за рахунок товщини кілець та прокладок, а також переміщенням опор разом із блоком нерухомих ножів.

         Для запобігання поломкам на подрібнювачі встановлено запобіжні (захисні) пристрої. Так, урухомлення горизонтального і похилого конвеєрів здійснюється ланцюговим передавачем від розподільної коробки з фрикційною муфтою, яка пробуксовує в разі перевантаження конвеєрів. Шківи ножового барабана і гвинта оснащені зрізними штифтами. Зрізний штифт є і в урухомнику апарата другого ступеня, який зрізається в разі потрапляння твердого тіла між рухомі і нерухомі ножі. Після цього втулка з ножами зупиняється, вал гвинта з фланцем продовжують обертатися і палець останнього виходить із зачеплення. Пружина в стакані розпрямляється, останній відходить назад і натискає кнопку вимикача урухомлювального електродвигуна. Після виявлення й усунення причини зупинки пружину і палець повертають у робоче положення і встановлюють новий зрізний штифт.

Таблиця 1

Технічна характеристика подрібнювача кормів ИКВ-5А «Волгарь-5»
№	Показник	Значення
1	Тип робочого органу	Барабанно-ножовий
2	Кількість робочих органів Активних  пасивних	6/9* 1/9*
3	Частота обертання валу подрібнювального апарата, об/хв.	730/1000*
4	Продуктивність під час подрібнення, т/год соломи зеленої маси	1 5
5	Довжина часток, мм	20...80/2...10*
6	Потужність електродвигуна, кВт	22

Примітка: * у знаменнику наведено показники, що характеризують апарат другого ступеня подрібнювання.

         Подрібнювачі кормів (рис. 3) ПК-2 та ПК-5 (Новоград-Волинськсільмаш) призначені для рівномірного подрібнення всіх видів зелених кормів, силосу, коренеплодів, а також риби. Подрібнювачі аналогічні за конструкцією і відрізняються розмірами, масою та потужністю електродвигунів. Вони складаються з таких вузлів: рами, подавального та ущільнювального конвеєрів, різального барабана, апарата повторного подрібнення, вивантажувальної горловини, електродвигуна.

Рис. 3. Загальний вигляд подрібнювачів ПК-2 (а) та ПК-5 (б)

         Подрібнювач-змішувач кормів ИСК-ЗА призначений для подрібнення стеблових кормів, коренебульбоплодів та деяких інших видів сировини і приготування з них сумішок із додаванням подрібнених концентратів, мінеральних речовин і поживних розчинів (рис. 4). Використовують ИСК-ЗА на фермах великої рогатої худоби в комплектах обладнання кормоцехів (серії КОРК) та лініях переробки соломи (ЛИС-3, ЛОС-3).

         Подрібнювач складається з приймальної, робочої і вивантажувальної камер, рами, електроурухомника. На внутрішній поверхні робочої камери встановлено протирізальні елементи або деки, а в самій камері змонтовано ротор із набором ножів. У корпусі робочої камери є люки для проведення монтажних робіт і технічного обслуговування. Для внесення рідких добавок у приймальній і вивантажувальній камерах встановлено по дві форсунки. Готова суміш вивантажується кидальником на конвеєр.

         Подрібнювач із розвантажувальною камерою, а також електроурухомник змонтовані на спільній рамі.

ис. 4. Конструктивно-функціональна схема (а) та загальний вигляд

подрібнювача – змішувача кормів ИСК-3А:

1 – приймальна камера; 2 – розбризкувач; 3 – робоча камера; 4 – ротор із ножами; 5 – нерухомі ножі (протирізальні елементи); 6 – електроурухомник; 7 – клинопасовий передавач; 8 – рама; 9 – лопатевий кидальник; 10 – вивантажувальна камера; 11 – конвеєр, 12 – шибер (заслінка)

         Машина ИСК-3А може працювати в режимах подрібнення, змішування, а також змішування з додатковим подрібненням.

         У разі подрібнення машину комплектують пакетами протирізів (максимально можлива їх кількість – 6). Цю схему використовують для подрібнення одного виду корму (наприклад соломи) або додаткового подрібнення кількох видів кормів. На роторі встановлюють чотири вкорочені ножі в першому (за ходом подачі сировини) ряді, два або чотири довгих – у другому і два або чотири зубчастих – у третьому і четвертому рядах.

         У режимі змішування в робочій камері встановлюють шість пакетів дек, зміщених на 60°, а на роторі – чотири вкорочені ножі в першому ряді, два довгих – у третьому і два зубчастих – у четвертому. При цьому вихідні компоненти (особливо стеблові) мають бути попередньо добре подрібнені. У варіанті змішування з доподрібненням у робочій камері розміщують три протирізи і три деки так, щоб вони чергувалися між собою.

         Технологічний процес у режимі змішування здійснюється так. Попередньо віддозовані компоненти водночас і безперервно подають у приймальну камеру, звідки вони надходять у робочу камеру. Під дією активних ножів корм перемішується, а як результат їх взаємодії з протирізами та деками ще й додатково подрібнюється і по спіралі поступово опускається в розвантажувальну камеру. З неї рівномірна суміш кидальником видаляється на вивантажувальний конвеєр.

         У разі потрапляння в робочу камеру твердих предметів підпружинені пакети протирізів чи дек відхиляються і пропускають ці предмети в розвантажувальну камеру, що запобігає поломці робочих органів. Після цього протирізи автоматично знову повертаються в робоче положення.

         За всіх режимів роботи машина має забезпечувати рівномірність змішування компонентів не менше 80-90%. Якість змішування і ступінь подрібнення корму можна регулювати трьома способами: зміною кількості і типу ножів; кількості протирізів і дек; тривалості перебування продукту в робочій камері за допомогою зміни положення шибера, встановленого перед кидальником.

         Продуктивність подрібнювача-змішувача коливається в досить широких межах (5-20 т/год) залежно від виду та співвідношення компонентів кормових сумішок.       Для підготовки до згодовування соковитих кормів (коренебульбоплодів) використовують технологічне обладнання, яке забезпечує їх очищення (миття), подрібнення і в окремих випадках – запарювання.

05.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №2. Машини для переробки грубих і зелених кормів, їх характеристика, будова, принцип роботи.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-116.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Різновиди машини що використовують у технологічних лініях кормоприготування?

2. Подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б.

3. Подрібнювач ИКМ-Ф-10.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які машини використовують у технологічних лініях кормоприготування?

2. Призначення подрібнювача грубих кормів ИГК-30Б.

3. Опишіть будову подрібнювача грубих кормів ИГК-30Б.

4. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему подрібнювача грубих кормів ИГК-30Б.

5. Призначення подрібнювача ИКМ-Ф-10?

6. Опишіть будову подрібнювача ИКМ-Ф-10.

7. В зошит замалюйте конструктивно-функціональну схему подрібнювача ИКМ-Ф-10.

         У технологічних лініях кормоприготування, а також як самостійні машини для подрібнення кормової сировини, використовують спеціальні, універсальні та комбіновані машини.

         До спеціальних належить, наприклад, подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б. Значно ширші можливості використання має подрібнювач ИКВ-5А «Волгарь-5», здатний переробляти зелені, силосовані і грубі корми, коренебульбоплоди та деякі інші види сировини.

         Комбіновані машини суміщають різні технологічні операції. Наприклад, подрібнювач ИКС-3А забезпечує одночасне подрібнення окремих компонентів (стебел, коренебульбоплодів тощо) і змішування їх між собою та з іншими добавками. На базі ИСК-3А розроблено чимало проектів кормоприготувальних цехів безперервної дії для ферм великої рогатої худоби та овець.

         Подрібнювач грубих кормів ИГК-30Б призначений для подрібнення соломи, сіна та інших грубих кормів у розсипному стані вологістю до 25 %. Виготовляють у двох модифікаціях – з приводом від ВВП трактора класу 1,4 (ИГК-30Б-І) і з приводом від електродвигуна потужністю 30 кВт (стаціонарний варіант, ИГК-30Б-ІІ).

         Подрібнювач (рис. 1) складається з живильника, подрібнювального апарата, кожуха і рами. Живильник має горизонтальний і похилий ущільнювальний конвеєри. Він забезпечує відокремлення каміння та інших важких включень, які випадають із шару грубих кормів через спеціальне вікно знизу приймальної камери.

         Подрібнювальний апарат складається з двох рядів нерухомих і трьох рядів рухомих штифтів, розміщених відповідно на нерухомому і рухомому дисках. Кожух подрібнювального апарата має дефлектор, яким відводиться готовий продукт, і люк для огляду подрібнювального апарата.

Рис. 1 Загальна будова (а) та конструктивно-функціональна схема (б) подрібнювача ИГК-30Б

1 – горизонтальний конвеєр; 2 – важіль механізму керування конвеєрами; 3 – похилий конвеєр; 4 – рухомий диск; 5 – лопаті вентилятора; 6 – нерухомий диск; 7 – нерухомі штифти; 8 – штифти рухомого диска; 9 – люк; 10 – кожух подрібнювача, 11 – дефлектор, 12 – електроурухомник, 13 – уловлювач важких включень

         Грубі корми подаються горизонтальним конвеєром, ущільнюються похилим конвеєром, надходять до приймальної камери, захоплюються лопатями вентилятора і спрямовуються до подрібнювального апарата. Пройшовши між штифтами, подрібнена солома або сіно потоком повітря трубопроводом виводиться з машини.

Таблиця 1

Технічна характеристика подрібнювача кормів ИГК-30Б
№	Показник	Значення
1	Тип робочого органу	Дисково-штифтовий
2	Кількість робочих органів активних пасивних	105  96
3	Частота обертання валу подрібню-вального апарата, об/хв.	1124
4	Продуктивність під час подрібнення соломи, т/год	3
5	Довжина часток, мм	20…70
6	Потужність електродвигуна, кВт	30

         Ступінь подрібнення можна регулювати симетричною зміною кількості штифтів подрібнювального апарата, до того ж краще це робити стосовно нерухомих штифтів, оскільки зміна рухомих може призвести до порушення балансування ротора. Крім того, в разі переробки сировини вологістю понад 20 % для зменшення швидкості подачі на вал редуктора встановлюють зірочку з кількістю зубів 15, а на проміжний вал – 20.

         Подрібнювач ИКМ-Ф-10 призначений для очищення від важких домішок, миття і подрібнення коренебульбоплодів для свиней і великої рогатої худоби (рис. 2). Його можна використовувати у поточних технологічних лініях кормоприготувальних об'єктів тваринницьких ферм, оснащених системою водопостачання та каналізацією, а також як самостійну машину.

         Робочі органи машини (шнек мийки з диском-активатором, горизонтально-дискова коренерізка та конвеєр для видалення каміння) урухомлюються окремими електроурухомниками.

         До початку роботи машини ванну заповнюють водою. Коренебульбоплоди подають у ванну крізь завантажувальне вікно. Тут вони відмиваються від землі вихровим потоком води, що створюється диском-активатором.

         Каміння та інші важкі предмети, що потрапили у ванну, тонуть і потрапляють на диск-активатор, звідки відцентровою силою поступово викидаються в приймальну горловину конвеєра і виносяться за межі мийки.

         З ванни коренебульбоплоди захоплює шнек, підіймає їх догори, де вони додатково обмиваються водою із зрошувача. Брудна вода зливається з ванни крізь патрубок у відстійник каналізації.

         Помиті коренебульбоплоди надходять у камеру коренерізки і горизонтальними ножами верхнього диска, які взаємодіють із протирізальним елементом, розрізаються на стружку, яка потрапляє на середній диск. Відцентровою силою стружка відкидається на нерухому деку і вертикальними ножами подрібнюється додатково (протирається крізь деку). Продукти подрібнення лопатями подаються в лотік і видаляються з машини.

         Зубчасту деку використовують у разі подрібнення коренебульбоплодів для свиней. Для великої рогатої худоби їх подрібнюють, знявши зубчасту деку, а за потреби – і вертикальні ножі, що знаходяться на середньому диску. Для переробки мерзлих коренебульбоплодів на верхньому диску встановлюють горизонтальні ножі зубчастого типу.

Рис. 2. Конструктивно-функціональна схема подрібнювана ИКМ-Ф-10:

1 – рама; 2 – диск-активатор; 3 – шнек мийки; 4 – ванна; 5, 14 – електроуру-хомники; 6 – вивантажувальний лотік; 7 – вивантажувальні лопаті; 8 – дека; 9 – вертикальні ножі; 10 – горизонтальні ножі; 11 – протирізальний елемент; 12 – накривка; 13 – камера коренерізки; 15 – зрошувач; 16 – конвеєр для видален-ня каміння

Машину можна використовувати також як мийку. Для цього верхній диск із горизонтальними ножами, вертикальні ножі та зубчасту деку коренерізки знімають і на їх місце ставлять стопор нижнього диска.

У разі перевантаження шнека або подрібнювача відкривають накривку, щоб запобігти поломкам машини.

Будова та принцип роботи подрібнювачів ИКМ-Ф-10 та ИКМ-5 подібні. Відмінність полягає в тому, що ИКМ-Ф-10 має без вальний шнек. Це сприяє переробці крупних коренеплодів.

Таблиця 2

Технічна характеристика мийок-коренерізок
№	Показники	ИКМ-5	ИКМ-Ф-10
1	Продуктивність, т/год	7	10…12
2	Частота обертання диска-подрібнювача, об/хв	500, 1000	465, 920
3	Розмір частинок подрібненого продукту, мм: шматочки паста
4	Витрата води на миття 1 кг коренеплодів, кг	0,2...0,6	1,5
5	Встановлена потужність, кВт	10,5	14,3
6

  

04.09.2025р.

Тема програми №1.Вступ. Технологічне обладнання і машини для підготовки і роздачі кормів.

Тема уроку №1. Вступ. Технологічні схеми переробки кормів.

Використовуємо підручник:

1. Машини і обладнання для тваринництва. Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c.стор.103-136.

2. Машини та обладнання для тваринництва: Підручник. – К.: ЦП «Компринт», – 2018. –567 с.

Опрацювати матеріал за планом:

1. Історичний огляд розвитку виробництва машин і обладнання для тваринництва.

2. Зоотехнічні вимоги й способи підготовки кормів до згодовування.

3. Види та особливості сільськогосподарських кормів.

4. Схеми кормоприготування.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Коли в Україні почався розвиток механізацію тваринництва?

2. До чого призвело укрупнення тваринницьких господарств.

3. Чим визначають якість кормів?

4. Яка допустима ступінь забруднення очищеної кормової сировини.

5. Через який час після приготування необхідно роздавати суміші, що містять соковиті компоненти чи рідкі добавки?

6. Як поділяють сільськогосподарські корми?

7. Опишіть що входить до грубих, соковитих та зелених кормів?

8. Від чого залежить якість корму?

9. В чому полягає технологія кормоприготування.

10. Перелічіть способи підготовки кормів до згодовування.

11. Намалюйте схему підготовки до згодовування кормових компонентів і приготування сумішок.

1. Історичний огляд розвитку виробництва машин і обладнання для тваринництва

         Ранній (початковий) період розвитку механізації тваринництва на теренах України охоплює відрізок часу з кінця XIX ст. до кінця 40-х років XX ст. Своїми коренями ранній період заходить ще у 60-і роки XIX ст., коли в селянських господарствах почали використовувати прості кормові суміші, які складалися з двох, рідше трьох компонентів, але їх виготовлення відбувалося немеханізованим шляхом.

         Водночас відбулося підвищення ролі соціальних факторів, поштовхом до розвитку яких стала відміна кріпацтва і наслідки науково-технічної революції в Європі, що призвели до укрупнення тваринницьких господарств та створення машин з підготовки кормових матеріалів, зокрема подрібнювачів та запарників. Також був накопичений значний досвід з ефективності витрати кормових компонентів за їх одночасного згодовування. І хоча машин для змішування ще не було, все ж з‘явилася можливість механізувати процеси підготовки кожного з компонентів корму, а потім перемішати їх між собою вручну за допомогою простих знарядь праці. Про наявність значної кількості типів і марок машин з підготовки кормових матеріалів можна судити з повідомлення, що вже в наприкінці 70-х років XIX ст. на території України соломорізки та силосорізки випускалися на 33 заводах, коренерізки – на 5 заводах, зернодробарки – на 3 заводах.

         Доїння корів за допомогою доїльних машин застосовують майже століття, воно ґрунтується на принципі відсмоктування молока. Прототип сучасного доїльного апарата був розроблений ще в 1903 році. За роки використання його суттєво удосконалили.

         В кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя було створено перші об‘єднання виробників продукції птахівництва, що займалися поставками на експорт живої птиці, м‘яса, яєць, пуху та пера. Паралельно розпочали створювати товариства птахівників декоративного та спортивного птахівництва.

         Таким чином, для більшості підготовчих операцій вже існували засоби механізації, а для завершальної операції – змішування технічні засоби ще тільки зароджувалися. Отже, мало місце неповне охоплення всіх операцій технологічного процесу механізованого приготування кормових сумішок.

         Період створення конструкцій змішувачів кормів як окремих машин охоплював 50-і роки і продовжувався до середини 60-х років XX ст. Саме тоді проводилося укрупнення ферм. Перші конструкції змішувачів, розроблені на початку 50-х років минулого століття, виконувалися як поєднання операцій запарювання коренеплодів чи харчових відходів та змішування їх з концентратами. Місткість запарника-змішувача виконувалася з горизонтальним та вертикальним розташуванням лопатевого валу і доповнювалася завантажувальним конвеєром.        Також було створено перший кормоприготувальний агрегат, до складу якого входили м‘яльно-змішувальний апарат та дозатор молотих концентратів. Для різних поєднань кормових матеріалів, згідно з раціоном, було розроблено конструкції шнекових горизонтальних змішувачів неперервної дії, шнекових вертикальних порційної дії, лопатевих періодичної дії та барабанних.

         2. Зоотехнічні вимоги й способи підготовки кормів до згодовування

         Основою ефективного розвитку галузі тваринництва є повноцінна годівля тварин, яка забезпечується виробництвом достатньої кількості кормів, зниженням втрат їхньої поживності під час заготівлі, зберігання, а також правильною підготовкою кормів до згодовування.

         Якість кормів визначається вмістом поживних, тобто цінних для організму тварини речовин, а також наявністю чи відсутністю в них баластних, некорисних, а іноді навіть шкідливих домішок. Останні погіршують якість корму, здатні спричинити травмування чи отруєння тварин, знижують ефективність роботи і можуть стати причиною несправностей технологічного обладнання.

         Допустимий ступінь забруднення очищеної кормової сировини має бути не вищим: земляними домішками – 1 – 2%, піском – 0,2 – 1%, насінням отруйних рослин – 0,25%. Вміст металевих часточок із тупими краями і розміром до 2 мм допускається до 30 мг на 1 кг корму. Крупність кормових часточок залежить від біологічного виду та віку тварин і птиці, а також виду корму і характеру його використання (у складі сумішей чи для роздільного згодовування, розсипний чи пресований).

         Так, коренебульбоплоди рекомендується подрібнювати для великої рогатої худоби на стружку завтовшки 10 – 15 мм, для свиней – на часточки розміром 5 – 10 мм. Грубі корми для великої рогатої худоби слід переробляти на січку (краще розщеплену вздовж волокон) завдовжки 30 – 50 мм за роздільного згодовування і 10 – 15 мм – у складі кормових сумішей; для свиней – на часточки завбільшки 1 – 2 мм. Комбікорми для свиней потрібно готувати з інгредієнтів дрібного (0,2 – 1 мм) помелу, для великої рогатої худоби і птиці – середнього (1 – 1,8 мм) і грубого (1,8 – 2,6 мм).

         Суміші, що містять соковиті компоненти чи рідкі добавки, потрібно роздавати тваринам не пізніше, ніж через 1,5…2 години після приготування.

         За своєю природою способи підготовки кормів до згодовування є:

1) механічні (очищення, подрібнення, дозування, змішування, пресування);

2) теплові (підігрівання, сушіння, запарювання, варіння та ін.);

3) біологічні (силосування, заквашування, осолоджування, дріжджування, пророщування);

4) хімічні (обробка лугом або кислотою, амонізація та ін.);

5) електричні (сортування, очищення, обробка інфрачервоним чи ультрафіолетовим промінням, подрібнення).

         3. Види та особливості сільськогосподарських кормів

         Основне завдання людей, пов'язаних із розведенням сільськогосподарських тварин – забезпечення їм цілорічного якісного харчування. Лише в цьому випадку можна отримати віддачу: птахи добре ростимуть і нестимуться, корови даватимуть багато молока. Харчування має бути повноцінним для забезпечення потреб у мінералах та вітамінах. Розглянемо види кормів та особливості їх заготівлі.

         Різноманітність кормів

         Усі сільськогосподарські корми можна поділити на три основні види:

1.      Грубі корми.

2.      Соковиті корми.

3.      Зелені корми.

         Грубі корми

         Специфіка грубих кормів – невеликий вміст вологи (до 45%). Грубі корми включають:

•        сіно;

•        солому;

•        полову.

Сіно – це скошена та висушена трава. Поживна цінність залежить від виду трав'янистих рослин, використаних для заготівлі. Найбільш якісними вважаються люцерна, конюшина та еспарцет.

Солома – це стебла рослин, що залишаються після молотіння пшениці, жита, ячменю. Також буває лляна та конопляна солома. Її поживна цінність менша, ніж у сіна, тому що рослини, з яких вона виходить, повністю дозріли і припинили ріст. Використовується солома, в основному, як корм для великої рогатої худоби.

Полова — дрібні частини рослин, що залишаються після молотьби. До них відносяться уламки колосків, стручків. Фактично, це частини тих самих рослин, із яких виходить солома. Свіжа полова легко перетравлюється, висушена стає занадто жорсткою, тому дається тваринам у запареному вигляді.

         Соковиті корми

         У соковитих кормах відсоток вологості сягає 80%. До соковитих кормів належать:

•        силос;

•        сінаж.

Силос отримують шляхом молочнокислого зброджування свіжоскошеної трави. Для цього зелену масу подрібнюють та поміщають у спеціалізовані сховища. У них підтримується герметичність, що сприяє появі та розмноженню молочнокислих бактерій.

Сінаж отримують також із свіжоскошеної трави, але технологія відрізняється. Тут застосовують процес підв'ялювання зеленої маси, щоб вологість була в межах 50-55%. Потім проводиться консервація за допомогою спеціальної стрейч плівки, що забезпечує герметичність упаковки.

         Зелені корми

         Це найцінніші корми, оскільки легко засвоюються і мають багатий склад рослинного білка, амінокислот і вітамінів. Однак зелений корм недовговічний, тому висушується на сіно.

Таблиця 1:

Порівняння кормів
Вид корму	Особливості
Грубі корми	Низький вміст вологи, що довго зберігаються
Соковиті корми	Високий вміст вологи, що вимагають зберігання в герметичних умовах
Зелені корми	Легко засвоюються, мають високий вміст вітамінів і білка, але швидко псуються

         Особливості заготівлі кормів

         Щоб із настанням холодів забезпечити тварин кормом, проводяться заготівельні роботи. Якість корму залежить від таких факторів:

•        виду трави чи агрокультури;

•        часу збирання;

•        технології, з допомогою якої виробляється заготівля;

•        особливості зберігання.

         Час збору важливий для отримання якісного сіна та сінажу. Найкращим вважається період цвітіння рослин, коли в них міститься максимум поживних речовин. Важливо не тільки вчасно скосити траву, а й довести її до потрібної кондиції, щоб потім упакувати в пакунки або рулони та прибрати на зберігання.

         Зручним сучасним варіантом упаковки є застосування прес-підбирачів, які працюють із поліпропіленовим шпагатом. В результаті цього машинного процесу виходять акуратні пакунки, скріплені міцним шпагатом. Особливо він підходить для роботи з сіном та соломою.

         Після тюкування залишається лише транспортувати упаковану масу на склад, хоча можна залишати і в полі, навіть без укриття. Шпагат не дасть масі розформуватися під впливом вітру чи інших факторів. Але розташування під навісом все ж таки краще.

         4. Схеми кормоприготування

         Вибір технології кормоприготування зумовлюється наявними кормовими компонентами та їх якістю, видом та віком тварин, прийнятим (заданим) типом годівлі. Технологія кормоприготування в широкому розумінні цього визначення – це структура і послідовність способів та заходів обробки кормової сировини, мета яких – одержати готові до згодовування корми (рис. 1).

         Стосовно конкретних видів кормів багаторічним досвідом визначені раціональні технологічні заходи. Деякі з них є обов’язковими для більшості видів кормової сировини. Це – очищення та подрібнення. Крім того, для реалізації найбільш ефективних технологій годівлі тварин (кормовими сумішками) доцільними є також операції дозування та змішування, а в окремих випадках також теплова і хімічна обробка та деякі інші.

         Отже, процес кормоприготування полягає у виконанні технологічних операцій, спрямованих на надання сировині, що обробляється, нових властивостей. Машини, що виконують такі операції, називаються технологічним обладнанням. Крім технологічного обладнання, у процесі кормоприготування для переміщення об'єкта обробки від машини до машини чи його перевантаження використовують і допоміжне обладнання, яке забезпечує потоковість і безперервність, усуває ручну працю в процесі кормоприготування.

Рис. 1. Найпоширеніші технологічні схеми підготовки до згодовування кормових компонентів і приготування сумішок