17.11.2025р.
Тема програми № 3.
Щозмінне, періодичне та сезонне ТО тракторів та сільськогосподарських машин
Тема уроку № 8.
Щозмінне технічне обслуговування
Працюємо з
підручником:
(КСТО–I) -
Комплексна система технічного обслуговування тракторів і автомобілів:
/Антоненко А. Ф., Недашківський Р. М. Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл.
— К.: Пед. преса, 2006. — 320 с.
Опрацювати матеріал.
1. Технічне
обслуговування.
2. Періодичність технічного обслуговування.
3. Щозмінне
технічне обслуговування.
Д.З. Оформити
конспект. Відповісти на питання:
1. Що означає ТО?
2. Дайте
визначення терміну обкатка, ремонт, зберігання.
3. Перелічіть види
ТО та терміни виконання.
4. Дайте
визначення ЩО.
5. Які бувають
види ремонту.
Під час роботи трактора відбувається
поступове спрацювання його деталей, слабнуть кріплення, порушується
регулювання. Щоб забезпечити нормальну роботу необхідно організувати правильний
догляд за трактором, своєчасно здійснювати змащування, регулювання, тобто
проводити технічне обслуговування.
Технічне
обслуговування – це комплекс робіт для підтримки працездатності машини при
обкатці, використанні та зберіганні.
У сільському господарстві діє
планово-попереджувальна система технічного обслуговування машин, до складу якої
входять експлуатаційна обкатка, технічне обслуговування під час експлуатації
машини, зберігання.
Періодичність
технічного обслуговування є відрізком часу між видами технічного
обслуговування.
Засоби технічного обслуговування – це
засоби технічного спорядження та споруди, призначені для виконання технічного
обслуговування та ремонту.
Діагностування – процес визначення
технічного стану машини за зовнішніми ознаками, без розбирання.
Трудомісткість технічного обслуговування
– трудовитрати на здійснення одного виду технічного обслуговування.
Обкатка – введення машини в режим
нормальної експлуатації.
Ремонт – усунення несправностей та
поновлення робото-здатності трактора (машини).
Зберігання – це система заходів, що
забезпечує захист тракторів та сільськогосподарських машин. їх агрегатів і
деталей від руйнівного впливу вологи, газів, хімічних з'єднань та
розукомплектування.
Експлуатаційна обкатка
Мета обкатки нової та відремонтованої
машини полягає у забезпеченні прироблення робочих поверхонь деталей, що
збільшує строк їх роботи.
Обкатка машин здійснюється поступово з
наростаючим навантаженням. Режим обкатки складається з підготовки трактора до
обкатки, обкатки трактора на холостому ході та обкатки трактора під навантаженням.
Час обкатки тракторів – не менше 30 год. На початку обкатують двигун
внутрішнього згорання на холостому ході 15 хв, далі продовжується обкатка на
легких роботах. Наприклад, під час обкатки стежать за роботою вузлів та
агрегатів, прослуховують двигун та трансмісію на всіх режимах, усувають
несправності.
Після обкатки та зовнішнього огляду
трактора складається акт обкатки, робиться позначка у технічному паспорті.
Види технічного обслуговування та
ремонту
Вирізняють такі види технічного
обслуговування тракторів: щозмінне технічне обслуговування – на початку зміни
або через 8–10 годин роботи; ТО-1 (через 60 мото-годин); ТО-2 (через 240
мото-годин); ТО-3 (через 960 мото-годин); сезонне технічне обслуговування (при
переході до весняно-літнього або осінньо-зимового періоду експлуатації);
технічне обслуговування в особливих умовах експлуатації.
Місцем проведення ТО-1, ТО-2 може бути
місце роботи машини; ТО-3 – здійснюється на станціях, пунктах технічного
обслуговування або у стаціонарних майстернях.
Виділяють два види ремонту: поточний та
капітальний.
Поточний ремонт передбачає відновлення
робото-здатності виробу і полягає у заміні окремих частин.
Капітальний ремонт передбачає
відновлення будь-якої частини машини та максимальне поновлення її моторесурсу.
Для сільськогосподарських машин
стандартом визначені такі види технічних обслуговувань:
– щозмінне – на початку зміни;
– перше технічне обслуговування (тільки
для складних самохідних та стаціонарних машин);
– через 60 мото-годин роботи;
– друге технічне обслуговування (через
240 мото-годин роботи);
– після сезонне технічне обслуговування
– по закінченні сезонних робіт.
Допускається відхилення від визначеної
періодичності здійснення технічних обслуговувань на 10%.
Розрахунок періодичності технічного
обслуговування трактора можна проводити за витраченим ним пальним при
середньому завантаженні трактора
Порядок проведення періодичних
технічних обслуговувань такий: 1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-3.
Щозмінне
технічне обслуговування включає очистку трактора від пилу та бруду, мийку,
перевірку стану зовнішніх кріплень (при необхідності їх підтягування);
перевірку стану двигуна, акумуляторної батареї, рульового керування, системи
освітлення, гальм; перевірку рівнів охолоджувальної рідини в радіаторі,
мастила в піддоні картера дизеля (через 15...20 хв після його зупинки),
повітряного очисника, доливання робочих рідин до заданих рівнів.
Щозмінне технічне обслуговування (ЩТО) сільськогосподарських
машин включає очищення від пилу, рослинних решток, налиплого ґрунту зовнішніх
поверхонь та робочих органів машини, очищення та промивання внутрішніх порожнин
машини від залишків пестицидів, мінеральних добрив, агресивних рідин; перевірка комплектності машини, технічного
стану складових частин, кріплення агрегатів, захисних пристроїв, інших
з’єднань; відсутності у з’єднаннях та ущільненнях підтікання масел, палива,
робочих та технологічних рідин; справності механізмів керування, гальмової
системи, системи освітлення та сигналізації; правильності регулювання робочих
органів та інших систем і механізмів
машини; правильності агрегатування машини з трактором; контроль наявності
робочої рідини в системах і агрегатах машини, доведення її до необхідного
рівня; виконання необхідних регулювань залежно від стану машини; мащення складових частин машини згідно карти
(таблиці) мащення.
17.11.2025р.
Тема програми № 2. Види спрацювання та
відновлення деталей машин
Тема уроку № 7. Випрямляння деформованих
деталей.
Працюємо з підручником:
(КСТО–I) - Комплексна система технічного
обслуговування тракторів і автомобілів: /Антоненко А. Ф., Недашківський Р. М.
Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл. — К.: Пед. преса, 2006. — 320 с.
Опрацювати матеріал.
1. Випрямляння та рихтування.
2. Перевірка кривизни деталей.
3. Випрямляння різних металів.
Д.З. Оформити конспект. Відповісти на
питання:
1. Що називають процесом випрямляння та
рихтування металу.
2. Як метал піддають випрямлянню?
3. Як можна перевірити кривизну деталей?
4. Правила випрямляння штабового металу.
5. Правила випрямляння кутників.
6. Як випрямляються листові метали.
7. Техніка безпеки під час випрямляння та
рихтування.
Випрямляння та
рихтування — це операції з випрямлення металу, заготовок і деталей, що
мають вм'ятини, випини, хвилястість, жолоблення, викривлення тощо. Ці операції
мають одне й те саме призначення, але різняться прийомами виконання та
інструментами і застосовуваними пристроями. Листовий матеріал і заготовки з
нього можуть жолобитися по краях і всередині, мати згини і місцеві нерівності у
вигляді вм'ятин та випинів різних форм. При розгляді деформованих заготовок
можна помітити, що увігнутий бік їх коротший за випнутий. Волокна на випнутому
боці розтягнені, а на угнутому стиснуті. Метал піддають випрямлянню як у
холодному, так і в нагрітому стані. Вибір способу залежить від прогину,
розмірів і матеріалу виробу. Випрямляння можна виконувати ручним способом (на стальній
чи чавунній плиті або на ковадлі) і машинним (на правильних вальцях, пресах).
Кривизну деталей перевіряють на око або
за зазором між плитою і покладеною на неї деталлю. Краї вигнутих місць
позначають крейдою. При випрямлянні важливо правильно вибирати місця, по яких
слід наносити удари, Сила ударів має бути розмірною з кривизною; її поступово
зменшують у міру переходу від найбільшого згину до найменшого. Випрямляння
вважається завершеним, коли всі нерівності зникнуть і деталь стане прямою, що
можна визначити накладанням лінійки. Випрямляння здійснюють на ковадлі,
правильній плиті або надійних підкладках, які не дадуть зісковзнути з них
деталі при ударі. Для захисту рук від ударів і вібрацій при випрямлянні металу
треба надягати рукавиці, міцно тримати деталь, заготовки на плиті чи ковадлі.
Випрямляння штабового металу
здійснюється так. На випнутому боці крейдою позначають межі згинів, після чого
лівою рукою, попередньо надягнувши на неї рукавицю, беруть штабу (смугу), а
правою — молоток і займають робоче положення. Смугу розміщують на правильній
плиті так, щоб вона лежала випнутістю догори, торкаючись плити у двох точках.
Удари наносять по випнутих частинах, регулюючи силу удару залежно від товщини
смуги і величини кривизни: чим більше викривлення і товща смуга, тим сильнішими
мають бути удари. В міру випрямляння смуги силу ударів послаблюють і частіше
перевертають смугу з одного боку на інший до повного випрямлення. При кількох
випинах спочатку випрямляють найближчі до кінців, а потім — розміщені посередині.
Результати випрямляння (прямолінійність заготовки) перевіряють на око, а
точніше — на розмічальній плиті на просвіт або накладанням лінійки на смугу.
Випрямляння прутка. Після перевірки на
око на випнутому боці прутка крейдою позначають межі вигинів. Потім пруток
кладуть на плиту або ковадло так, щоб зігнута частина знаходилася випнутістю
догори. Удари наносять по випнутій частині від країв згину до середини,
регулюючи силу ударів залежно від діаметра прутка і величини згину. В міру
випрямляння згину силу ударів зменшують і, повертаючи пруток навколо своєї осі,
закінчують випрямляння легкими ударами. Якщо пруток має кілька згинів, спочатку
випрямляють ближчі до кінців, а потім — розміщені посередині.
Випрямляння листового металу складніше,
ніж попередні операції. Листовий метали і вирізані з нього заготовки можуть
мати поверхню хвилясту або з випинами. На заготовці, що має хвилястість по
краях, спочатку обводять крейдою чи м'яким графітовим олівцем хвилясті ділянки.
Після цього заготовку кладуть на плиту так, щоб її краї не звисали, а лежали
повністю на опорній поверхні. Притискуючи заготовку рукою, починають
випрямляння. Щоб розтягнути середину заготовки, удари молотком наносять від
середини до краю так, як зазначено чорними кружечками. Кружечки менших
діаметрів відповідають ударам меншої сили, і навпаки, тобто сильніші удари
наносять посередині і зменшують їх силу в міру наближення до краю заготовки.
Щоб уникнути утворення тріщин і наклепу металу, не можна наносити повторні
удари по одному й тому самому місцю. Особливої акуратності, уважності та
обережності дотримуються при випрямлянні заготовок з тонкого листового металу.
Удари наносять несильні, бо при неправильному ударі бокові грані молотка можуть
або пробити листову заготовку, або сприяти натягу металу.
При випрямлянні заготовок з випинами
визначають пожолоблені ділянки, встановлюють, де більше випнуто метал. Випнуті
ділянки обводять крейдою або м'яким графітовим олівцем, потім заготовку кладуть
на плиту випнутою ділянкою догори так, щоб краї її не звисали, а лежали
повністю на опорній поверхні плити. Випрямляння починають з найближчого до
випину краю, по якому наносять один ряд ударів молотком у межах, позначених
чорними кружечками. Потім наносять удари по іншому краю. Після цього по першому
краю наносять другий ряд ударів і переходять знову до іншого краю і так доти,
поки поступово не наблизяться до випину. Удари молотком наносять часто, але не
сильно, особливо перед закінченням випрямляння. Після кожного удару враховують
вплив його на заготовку — безпосередньо в місці нанесення і навколо нього. Не
допускається нанесення кількох ударів по одному й тому самому місцю, бо це може
призвести до утворення нової випнутої ділянки. Під ударами молотка матеріал
навколо випнутого місця витягується і поступово вирівнюється. Якщо на поверхні
заготовки на невеликій відстані одна від одної є кілька випинів, то ударами по
краях окремих випинів з'єднують їх в один, який потім випрямляють ударами
навколо нього, як зазначено вище.
Немає коментарів:
Дописати коментар