КСТО 34 26-27

 15.10.2026р.

Тема програми № 1: Види спрацювання та відновлення деталей машин.

Тема уроку № 1: Види спрацювання, відновлення деталей машин, поняття.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл.

(КСТО – III) - Комплексна система технічного обслуговування тракторів і автомобілів: Антоненко А. Ф., Недашківській Р. М. Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл. — К.: Пед. преса, 2006. — 320 с. КСТО - III – сторінки 271-274.

Опорний конспект. Розроблено методистом вищої категорії Науково-методичного центру Мінагрополітики України Авдєєнко P.M. З предмету „Комплексна система технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки” Київ аграрна освіта 2008. Стор.  5-12.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/2/2.8.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/1/1.2.htm#%D1%94121

Опрацювати матеріал.

1. Основні поняття, терміни, їх визначення
2. Види, причини спрацювання деталей машин.
3. Способи відновлення спрацьованих деталей.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть і охарактеризуйте різні технічні стани машин.

2.  Назвіть, розкрийте зміст показників якості машин.

3. Якими експлуатаційними заходами забезпечується надійність сільгосптехніки?

4.  Види спрацювання деталей машин, їх причини.

5.  Способи та методи відновлення спрацьованих деталей машин.

         Основні поняття, терміни, їх визначення. Під час експлуатації машин у результаті впливу різних зовнішніх факторів поступово, а іноді раптово, змінюються окремі показники, наведені в їх технічних (експлуатаційних) характеристиках.
Машина, може перебувати в різних станах: справному й несправному, працездатному й непрацездатному, гранич­ному.

Справний стан означає, що машина відповідає всім вимогам, встановленим нормативною документацією.

Несправний стан виникає, коли машина не відповідає хоча б одній з вимог нормативної документації.

Працездатність - це стан машини, за якого значення усіх параметрів, що характеризують здатність її виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативно-технічної документації.

Непрацездатність – це стан машини, коли вона виконувати задані функції  і не відповідає встановленим технічним вимогам.

Граничний стан - стан машини, в якому її подальше використання має бути припинено внаслідок неможливості безпечного виконання робіт, потреби капітального ремонту.

Пошкодження - подія, яка полягає в порушенні справності машини або її складових внаслідок дії зовнішніх або інших чинників.

Пошкодження бувають істотні та неістотні
 Коли пошкодження істотне (непрацездатна машина), а неістотне може залишити працездатний стан. Залишені  неістотні пошкодження можуть викликати відмову.

Відмова - подія, яка полягає в повному або частковому порушенні працездатності машини.
Показники якості машин - надійність, безвідмовність, довговічність тощо.
Надійність - властивість машини зберігати протягом тривалого часу задані функції.
Безвідмовність - властивість машини безперервно зберігати свою працездатність протягом певного часу або певного наробітку.

Довговічність - властивість машини зберігати працездатність до настання граничного стану за встановленої системи технічного обслуго­вування та ремонту.

Технічний ресурс або ресурс - це наробіток машини від початку її використання чи відновлення після капітального ремонту до настання граничного стану.

Строк служби - календарна тривалість використання машини від початку її використання чи відновлення після капітального ремонту до настання граничного стану.
Ремонтопридатність - властивість машини, що полягає в пристосованості її до попередження та виявлення причин виникнення відмов, пошкоджень і підтримання та відновлення працездатності шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту.
Збереженість - властивість машин зберігати значення показників безвідмовності, довговічності та ремонтопридатності протягом терміну зберігання та після нього.
Технічне обслуговування - операція або комплекс операцій, спрямованих на підтримання працездатності чи справності машини під час її використання за призначенням, зберігання й транспортування.

Ремонт - комплекс операцій, передбачених для відновлення справності чи працездатності машини та відновлення її ресурсу або складальних частин.
Надійність сільгосптехніки забезпечується різноманітними заходами.

1.     Обкатування машин у господарствах

2.     Організація технічного обслуговування

3.     Виконання періодичних технічних оглядів і діагностування

4.     Забезпечення режиму роботи

5.     Дотримання правил зберігання машин

6.     Дотримання рекомендацій заводів-виробників

7.     Контроль за дотриманням герметизації складальних одиниць і систем машин

 

         Види, причини спрацювання деталей машин та способи
їх відновлення деталей.

Спрацювання - це зміна маси, розмірів і форми деталей під впливом механічних та фізико-хімічних процесів, що відбуваються на робочих поверхнях деталей.

Спрацювання поділяють - механічне, абразивне, корозійне тощо.

Механічне спрацювання виникає внаслідок механічних дій (тертя, сколювання і зминання).
Абразивному спрацюванню піддаються деталі тракторів і сільськогосподарських машин (ходові частини машин, вали і підшипники, плунжерні пари, а також деталі, які контактують з ґрунтом).

Молекулярно-механічне спрацювання виникає внаслідок дії молекулярних або атомних сил, йому підлягають деталі спряжень, які працюють у разі великих навантажень і сухого тертя, наприклад, пальцьові і кульові спряження начіпних механізмів, ланок гусениць тощо.

Корозійно-механічне спрацювання виникає під хімічною дією навколишнього середовища на поверхні деталей під час тертя.

Корозійне спрацювання деталей виникає внаслідок руйнування їх поверхонь у результаті хімічної або електрохімічної дії навколишнього середовища.

Руйнування від втомленості - дія великих змінних навантажень (вали, осі, шатуни, підшипники кочення, шестерні).

Утворення відкладень у вигляді нагару і асфальтосмоляних відкладень на стінах камер згоряння, клапанах, свічках, колекторі.

Спрацювання і руйнування деталей виявляють зовнішнім оглядом і за допомогою вимірювального інструменту.

         Основною ремонтною операцією відновлення спрацьованих деталей є відновлення посадок, тобто початкових (нормальних) зазорів чи натягів із зміною або без зміни початкових розмірів.

         До найбільш поширених методів відновлення спрацьованих деталей відносять наплавлення за допомогою: електричного струму, гальванічні покриття, електроерозійне нарощування, металізацію, перезаливання антифрикційного сплаву, паяння, пластичне деформування.

Відновлення деталей нарощуванням спрацьованих поверхонь виконують за рахунок присадного матеріалу (напилення, осадження, наплавлення). Нарощування здійснюють електродуговим і газовим наплавленням, електролітичним покриттям, металізацією. Величина шару нарощуваного матеріалу дорівнює величині спрацювання під час відновлення до номінальних розмірів, а під час нарощування із наступною механічною обробкою визначається величиною спрацювання і припуском на обробку. 

Електродугове і газове наплавлення полягає у нанесенні на спрацьовану поверхню розплавленого металу. Присадним матеріалом під час наплавлення використовують метал, що за своїм хімічним складом однаковий або близький до основного. 

Електролітичне покриття і металізація. Найбільшого поширення в ремонтній практиці набули процеси електролітичного (гальванічного) нарощування хрому, заліза, нікелю, міді і цинку. 

Технологічний процес відновлення деталей складається з таких операцій: підготовка поверхні, що підлягає відновленню; формування покриття; обробка деталей після його нанесення. Велике значення для одержання якісного покриття має підготовка поверхні відновлюваної деталі. Так, під час виконання хромування вона шліфується і полірується, промивається у бензині, а місця, які не підлягають хромуванню, ізолюються. Потім відновлювані деталі знежирюють і промивають водою. 

Металізація напиленням - процес нанесення частинок розплавленого металу (або полімерних матеріалів) на поверхню деталі струменем стиснутого повітря. За способом нанесення матеріалу буває газове і електричне. Підготовка поверхні під металізацію подібна підготовці під електричне покриття. 

Ремонт тріщин за допомогою замазок. Для ліквідації тріщин успішно застосовують синтетичні клейові суміші, виготовлені на основі епоксидних смол марок ЭД-6, ЭД-5 або Э-40.

Технологія склеювання залежить від характеру дефекту. Блоки циліндрів, головки блоків та інші деталі, які мають тріщини та пробоїни, очищують і знежирюють. Після цього визначають межі тріщин. На їх кінцях висвердлюють отвори діаметром 2 - 3 мм, а з боків знімають фаски під кутом 60 - 70°, на глибину 40 - 50 мм і змазують клеєм.

Тріщини за довжиною понад 150 мм армують склотканиною. Латки із склотканини накладають на тріщини так, щоб вони перекрили її на 20 - 30 мм. Залежно від величини тріщини накладають декілька шарів склотканини. Останній вкривають епоксидним компаундом, щоб захистити від вологи. Значну кількість операцій під час ремонту машин виконують слюсарно-механічною і ковальською обробкою (правка, обпилювання, шабрування, притирання, свердління і розвертання отворів тощо).   

Правка - відновлення початкових розмірів деформованої деталі суцільним згинанням або місцевим наклепуванням. Виправляють різьбові поверхні головним чином нарізанням нової різьби. За незначних пошкоджень (2 - 3 витки) її відновлюють мітчиком (плашкою). 

Обпилювання - найбільш поширена слюсарна операція. Виконується напилками з інструментальної вуглецевої сталі У 13 або хромистої сталі ШХ  

Шабрування використовують під час припасування підшипників ковзання, обробки площин та в разі місцевого спрацювання до 0,2 мм.

Перевіряють шабрування за допомогою тонкого шару фарби (за шаблоном).

Притирання застосовують для одержання герметичного з’єднання (клапани, крани тощо). Для притирання використовують абразивний порошок або пасту ГОП трьох видів (грубу, середню і тонку). Притирання проводиться притирами зворотно-обертальним рухом (обробка конічних і циліндричних поверхонь) і коловим (під час обробки площин).  

Свердління виконують різальними інструментом (свердлами), які виготовляють із сталі У12А, 9СХ, Р9 або оснащують пластинками із твердого сплаву ВК-3, ВК-6, Т5К10, Т15К6 тощо. 

Розвертання - це чистова обробка отворів після розточування або свердління за розверткою до високої точності (5 - 8-й квалітет) і шорсткості 5 - 8-го класу (Ra 2,5 - 0,65 мкм). Розвертки бувають конічні або циліндричні. Під час ковальських робіт виконують осаджування, витягування, згинання, пробивання отворів, закручування, обтискання тощо. Нагрівають деталі під час ковальських робіт у печах (горнах).