СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: СГМ 24 23-24

23.02.2024р.

Тема програми № 8: Льонозбиральні і коноплезбиральні машини

Тема уроку № 30: Будова та підготовка коноплезбиральних машин

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 459-463.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення коноплезбиральних машин.

2. Як поділяють коноплезбиральні машини за призначенням?

3. Опишіть будову коноплезбирального комбайна ККП-1,8.

4. Опишіть будову конопле жатки ЖК-1,9?

5. Опишіть будову і робочий процес конопле молотарки МЛК-4,5А.

Будова та підготовка коноплезбиральних машин.

Коноплезбиральні жатки призначені для збирання всіх різновидів конопель, які мають стебла 0,8...3,0 м заввишки. Вони зрізують стебла, очищають їх від бур’янів і плутанки, формують зрізані стебла у порції (валки), снопи або укладають їх стрічкою на скошену частину поля. Використовують жатки з в’язальним апаратом, апаратом порційного скидання стебел і зі щитом для розстеляння. Жатка ЖК-1,9 може комплектуватись в’язальним апаратом або щитом для розстеляння. Жатка ЖК-2,1А формує зрізані стебла у порції і укладає на поверхню поля, а ЖСК-2,1 обладнана в’язальним апаратом для зв’язування зрізаних стебел у снопи.

Коноплежатка з в’язальним апаратом (рис. 1) складається з основної рами, подільників 1, різального апарата 2, відокремлювача трави 9, секційного 3, голчастого 12 і підбійного 11 конвеєрів, в’язального апарата 10, насіннєвловлювача 4, механізмів передач і причіпного пристрою.

Різальний апарат 2 жатки сегментного типу, нормального зрізу з широкими протирізальними пластинами. Апарат шарнірно з’єднаний з рамою машини і під час роботи забезпечує добре копіювання рельєфу поля і низький зріз стебел.

Секційний конвеєр 3 складається з п’яти русел. Кожне русло має два нескінченних паси, внутрішні гілки яких притискуються одна до одної рухомими роликами. Швидкість руху пасів близько 2 м/с.

Відокремлювач трави 9 — це порожнистий циліндричний кожух, у якому встановлений ексцентрично вал з пальцями. Пальці розміщені в один ряд і проходять назовні крізь овальні отвори у кожусі. Під час одночасного обертання кожуха і валу пальці поперемінно виходять назовні або заходять у кожух

Рис. 1. Коноплежатка:

а — загальний вигляд; б — функціональна схема; 1 — подільник; 2 — різальний апарат; 3 — секційний конвеєр; 4 — насіннєвловлювач; 5 — голка; 6 — поверхня стола; 7 — комлевий затримувач; 8 — механізм регулювання нахилу жатки; 9 — відокремлювач трави; 10 — в’язальний апарат; 11 — підбійний конвеєр; 12 — голчастий конвеєр

При виході із циліндра пальці прочісують комлеву частину стебел і видаляють з них бур’яни і плутанку.

Голчастий конвеєр 12 складається з поверхні стола і п’яти ланцюгів, на яких через кожні дві ланки закріплені голки. Верхня частина кожного ланцюга робоча. Під час руху ланцюгів голки верхньої робочої частини виходять через пази в столі назовні, захоплюють стебла і подають їх до в’язального апарата.

Підбійний конвеєр 11 — це прогумований пас з прикріпленими до нього дерев’яними планками. Конвеєр має важіль для його повороту відносно ведучого валу.

В’язальний апарат 10 має будову і робочий процес аналогічні в’язальним апаратам льонозбиральних машин.

Технологічний процес роботи. Під час руху жатки подільники 1 поділяють стеблову масу на окремі смуги і підводять їх до пасів секційного конвеєра 3. У момент захоплення стебел пасами різальний апарат 2 зрізує стебла. Далі стебла пасами переміщуються і укладаються на стіл голчастого конвеєра 12, який переміщує їх до в’язального апарата 10. Підбійний конвеєр 11 вирівнює комлеву частину стебел перед зв’язуванням їх. В’язальний апарат 10 формує снопи, зв’язує їх шпагатом і викидає на поверхню поля. Насіння, що обсипалось під час зрізування і транспортування стебел, потрапляє в насіннєвловлювачі 4, встановлені над пасами.

Жатки, що не мають в’язального апарата і обладнані конвеєром порційного скидання стебел, під час роботи формують порції стебел і викидають їх на поле. При цьому паси секцій подають зрізані й очищені від трави і бур’яну стебла на стіл апарата порційного скидання, який встановлений під кутом 30° до горизонту. Пальці ланцюгів проходять через пази у столі, зміщують стебла і порціями скидають їх на поле. У нижній частині стола закріплений комлевий затримувач 7, який забезпечує укладання порцій стебел під кутом 30...45° до напрямку руху жатки, щоб не було перекриття порцій.

Робочі органи коноплезбиральних жаток приводяться в рух від ВВП трактора. Робоча ширина захвату жатки ЖК-1,9 становить 1,9 м, робоча швидкість — до 7 км/год.

23.02.2024р.

Тема програми № 8: Льонозбиральні і коноплезбиральні машини

Тема уроку № 29: Будова та підготовка льонозбиральних машин.

Працюємо з підручниками:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. У чому полягає класифікація машин для збирання прядильних культур?

2. Як поділяють льонозбиральні машини за призначенням?

3. Опишіть будову комбайну ЛКВ-4А.

4. Опишіть робочі органи льонозбиральних машин.

5. Опишіть будову і робочий процес молотарки-віялки МВ-2,5А.

Будова та підготовка льонозбиральних машин.

Льонозбиральні комбайни призначені для виривання стебел льону-довгунцю з ґрунту, відривання від стебел коробочок, подавання льоновороху в причіпний візок, зв’язування стебел у снопи або укладання стебел у стрічку на поверхні поля. Використовують дві модифікації комбайнів: із в’язальним апаратом ЛКВ-4А і зі щитом для розстеляння ЛК-4А.

Льнозбиральний комбайн ЛКВ-4А (рис. 1) — причіпний, агрегатують його з тракторами класу 1,4; 2 і 3. Основними складальними одиницями комбайна є зварна рама, п’ять подільників 8, бральний апарат 7, ланцюговий поперечний 6 і затискний 5 конвеєри, обчісувальний барабан 4, в’язальний апарат 2, стрічковий конвеєр вороху 3, механізми передач, три опорних пневматичних колеса, гідросистема та причіпний пристрій.

Подільники 8 виготовлені з металевих прутків і мають форму просторових клинів. Під час роботи вони поділяють стебла льону-довгунцю на чотири стрічки 38 см завширшки кожна.

Рис. 1 Функціональна схема льонозбирального комбайна ЛКВ-4А:

а — зв’язування стебел у снопи; б — розстилання стебел у стрічку; 1 — щит для розстеляння; 2 — в’язальний апарат; 3 — конвеєр вороху; 4 — обчісувальний барабан; 5 — затискний конвеєр; 6 — поперечний конвеєр; 7 — бральний апарат; 8 — подільник; 9 — причіп

Бральний апарат 7 розміщений з правого боку комбайна. Він складається з чотирьох секцій прогумованих пасів, ведучих та ведених шківів і роликів.

Кожна секція має два паси стрічкового типу, ведучий і три ведених шківи, натяжний та бральні ролики. У верхній частині брального апарата встановлені напрямні металеві прутки. Вони підтримують стебла при переміщенні їх до поперечного конвеєра.

Поперечний конвеєр 6 комбайна триконтурний. Він має три втулково-роликових ланцюги, на яких з певним кроком закріплені голки для захоплення стебла. Вони розміщені під гострим кутом до ланцюга.

Затискний конвеєр (рис. 2) складається з двох секцій. Нижня секція має прогумований пас 1, ведений 2 та ведучий 8 шківи і дев’ять підтримувальних опорних роликів 9. Верхня секція обладнана чотирма притискними каретками 5, прогумованим пасом 3, веденими та ведучими шківами. Внутрішні частини пасів конвеєра притискуються одна до одної. Під час роботи паси утримують стебла і подають їх до обчісувального апарата.

Обчісувальний апарат складається з барабана 4 (див. рис..1) і кожуха. Барабан має чотири гребінки. На кожній гребінці закріплені вертикальні і горизонтальні лопатки. За допомогою горизонтальних лопаток льоноворох перекидається на стрічковий конвеєр. Вертикальні лопатки запобігають намотуванню стебел на барабан.

Затискний конвеєр 5, обчісувальний барабан 4 і стрічковий конвеєр 3 встановлені на рухомій рамі. Поздовжнє положення рухомої рами регулюється гідроциліндром залежно від обчісування довгого, короткого та полеглого льону-довгунцю.

В’язальний апарат 2 має пакувальники, вузлов’яз, затискний пристрій з ножем, голку, скидальні руки, три педалі та механізми передач і увімкнення.

Технологічний процес роботи. Під час руху комбайна подільники 8 (див. рис. 1) поділяють стебла на стрічки, звужують їх і подають до пасів бральних секцій. Бральні паси захоплюють стебла, стискують і виривають їх з ґрунту. Вирвані стебла пасами брального апарата 7 переміщуються вгору і спрямовуються до поперечного конвеєра 6, який частково вирівнює їх і подає до затискного конвеєра 5. Цей конвеєр підводить стебла до обчісувального барабана 4 і утримує їх при обчісуванні. Гребінки барабана заходять у верхню частину стебел, розчісують їх і відривають коробочки. Відірвані коробочки разом із насінням та домішками (льоноворох) захоплюються лопатками барабана і подаються на стрічковий конвеєр 3, який переміщує льоноворох у кузов тракторного причепа. Стебла льону-довгунцю подаються затискним конвеєром 5 до в’язального апарата 2, який формує снопи, зв’язує їх шпагатом і викидає на поверхню поля. Робоча ширина захвату комбайна 1,5 м. Робоча швидкість до 10 км/год.

Рис. 2. Затискний конвеєр комбайна ЛКВ-4А:

1 — нижній пас; 2 і 4 — ведені шківи; 3 — верхній пас; 5 — притискні каретки; 6 і 8 — ведучі шківи; 7 — прутки; 9 — опорні ролики

Технологічні регулювання. Величину затискної зони секції брального апарата регулюють гвинтами брального ролика і веденого шківа, зусилля притискання стебел у затискному конвеєрі — пружинами кареток, кут нахилу гребінок барабана — гвинтовою тягою ексцентрикового механізму, частоту обертання барабана — встановленням на валу змінних зірочок (16 або 18 зубців). Висоту брання стебел у межах 135...360 мм регулюють зміною положення брального апарата по висоті за допомогою вертикального гідроциліндра, положення рухомої рами обчісувального апарата — допоміжним поздовжнім гідроциліндром.

Льонозбиральний комбайн ЛК-4А має таку саму будову і робочий процес, як і комбайн ЛКВ-4А, але він обладнаний щитом для розстеляння 1 (див. рис. 1) і не має в’язального апарата. Комбайн вириває стебла льону-довгунцю з ґрунту, обчісує головки і розстеляє стебла стрічкою на полі (рис. 1, б).

16.02.2024р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 28: Будова підбирачів-копнувачів.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 351 – 353.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/biKySDOIuUY?si=I3SIQawFVBCK4OgV

Д.З. ВІдповісти на питання:

1. Призначення підбирача-копнувача ПК-1,6А.

2. Опишіть будову ПК-1,6А.

3. Як протікає робочий процес ПК-1,6А.

Підбирачі-копнувачі призначені для підбирання сіна з валків, формування копиць циліндричної форми і укладання їх на полі.

Підбирач-копнувач ПК-1,6А призначений для підбирання сіна 3 валків, формування копиць і укладання їх на поле.

Підбирач-копнувач ПК-1,6А може підбирати валки пров’яленої трави і сіна вологістю до 30% і формувати копиці циліндричної форми. Машина складається з підбирача 3 (рис. 1), похилого конвеєра 4, циліндричного копнувача, проміжного нагромаджувана 7, обертового дна 17, рами, що спирається на ходові колеса 15, сигналізації і гідросистеми. Привід робочих органів копнувача здійснюється від ВВП трактора.

Рис. 1. Підбирач-копнувач ПК-1.6А:

1 — карданна передача; 2 — редуктор; 3 — підбирач; 4 — конвеєр; 5 — важіль механізму ввімкнення; 6 — копіювальний кулачок; 7 — проміжний нагромаджувач; 8 — вісь повороту; 9 — кронштейн; 10 — тяга; 11 — задня стінка копнувача; 12 — валець; 13 — ролик; 14 — рамка днища; 15 — ходове колесо; 16 — полозок; 17 — обертове дно

Під час руху агрегату вздовж валка підбирач захоплює своїми пружинними зубами масу і подає її на конвеєр 4, який нижньою віткою піднімає масу вгору і скидає в копнувач. Завдяки обертовому дну 17 маса в копнувачі укладається гвинтовим шаром, рівномірно заповнюючи весь об’єм.

Для ліквідації тертя маси об стінки з двох боків копнувача встановлено вертикальні обертові вальці 12, циліндрична поверхня яких дещо виступає до середини. Тільки-но копиця досягне певної висоти, вона натисне на важіль 5, який обернеться навколо осі разом з копіювальним кулачком 6. Кулачок замкне контакти кінцевого вимикача, і в кабіну подається звуковий сигнал. Тракторист вмикає гідравліку на навантаження сформованої копиці. При цьому обертове дно копнувача з копицею на ньому під дією гідроциліндра нахиляється назад, рухома стінка копнувача відкривається і копиця сповзає на землю.

Весь процес відбувається за 4 -9 с, причому агрегат рухається вздовж валка, що його підбирають. Під час вивантаження копиці маса, що подається конвеєром 4, уловлюється проміжним нагромаджувачем 7, який працює синхронно з рухомою стінкою копнувача.

Коли закривається рухома стінка, нагромаджував піднімається вгору над копнувачем і скидає в нього (на обертове дно) зібрану масу.

Після вивантаження копиці дно, рухома стінка і нагромаджувач повертаються у вихідне положення під дією гідроциліндра, керованого трактористом. Подання сигналу припиняється до моменту вивантаження наступної копиці.

При відкриванні рухомої стінки 11 упор відходить від кнопки вимикача, контакти вимикача змикаються, і звуковий сигнал повідомляє тракториста про відкриття рухомої стінки. При її закритті і надійній фіксації упор розмикає контакти, натискуючи на кнопку вимикача. Якщо рухома стінка не зафіксована, то звуковий сигнал повідомляє тракториста, що треба ліквідувати несправність.

Вмикачі подання сигналу на вивантаження копиці і повідомлення тракториста про відкриття рухомої стінки на копнувачі зблоковані між собою.

Підбирач — барабанного типу, з пружинними зубами, плаваючий.

Його піднімають і переводять у транспортне положення за допомогою гідравліки.

Проміжний нагромаджувач установлений на двох опорах і складається з двох бічних стінок, П-подібних планок і дротяного каркаса.

Копнувач складається з циліндричного каркаса, обшитого листовою сталлю, з трьох нерухомих і задньої рухомої стінок і обертового дна. Дно спирається на три ролики, змонтовані на рамці дна, яка шарнірно підвішена до основної рами машини, що дає змогу рамці разом з обертовим дном повертатися в момент вивантаження копиці.

Підбирач-копнувач агрегатують з тракторами класу 1,4. Ширина захвату підбирача і конвеєра — 1,6 м. Місткість копнувача — 12 м3. Діаметр копиці — 2,6 м, висота — до 3,9 м, маса — 400 кг. Продуктивність — до 9 т/год. Маса копнувача — 2400 кг.

16.02.2024р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 27: Будова колісно-пальцевих граблів.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 345 – 350.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/fhpeIx4YwyY?si=OoCk2mFtpHRiHP7T

Д.З. Віповісти на питання:

1. Яке призначення граблів?

2. Як поділяють граблі.

3. Опишіть будову колісно-пальцьових граблів ГВК-6.

4. Як відбувається робочий процес колісно-пальцьових граблів ГВК-6.

Граблі призначені для згрібання пров’яленої і свіжоскошеної трави у валки, ворушіння її у покосах і перевертання валків сіна. За характером утворення валка граблі поділяють на роторні, поперечні і колісно-пальцьові. Роторні і колісно-пальцьові граблі згрібають сіно у поздовжні валки. Валки, утворені поперечними граблями, розміщуються впоперек напрямку руху агрегату.

Роторні граблі рівномірно розпушують покоси під час ворушіння, а при згрібанні утворюють рівномірний розпушений валок, забезпечуючи тим самим швидше висихання трав у валку. Це підвищує якість сіна і дає змогу раціональніше, з повним навантаженням, використовувати машини на наступних операціях. Поперечні граблі застосовують для згрібання скошеної трави на великих ділянках з низькою врожайністю.

Широке застосування колісно-пальцьових грабель з приводом робочих коліс від зчеплення з ґрунтом пояснюється простотою конструкції, добрим копіюванням рельєфу, відносно малою металомісткістю. Одним з недоліків грабель цього типу є те, що при застосуванні їх утворюється скручений, нерівномірний валок.

Тракторні граблі можуть бути причіпні й напівпричіпні. Сіно бобових трав (конюшини, люцерни) слід згрібати роторними і колісно-пальцьовими граблями, які значно менше обламують листя й суцвіття трав, ніж поперечні. У сільському господарстві використовують роторні граблі ГВР-6А, поперечні ГП-2-14А, ГПП-6, КГ-1 і колісно-вальцьові ГВК-6А

Колісно-пальцьові граблі ГВК-6 (рис. 1) складаються з двох однакових за будовою секцій (правої і лівої), з’єднаних між собою зчіпкою 10. Секції можуть працювати роздільно. На кожній секції встановлено по шість пальцьових коліс 5

та два колеса 6 на зчіпці. Секція складається з рами 2, опорної труби 12, переднього 3 і заднього 4 брусів, механізму піднімання робочих коліс та трьох опорних пневматичних коліс 1.

Рис. 1. Колісно-пальцьові граблі ГВК-6:

1 — опорне пневматичне колесо; 2 — рама секції; 3 — передній брус; 4 — задній брус; 5 — бокове робоче пальцьове колесо; 6 — центральне робоче пальцьове колесо; 7 — кронштейн; 8 — вісь робочого колеса; 9 — бокова розсувна розтяжка; 10 — зчіпка; 11 — висувна труба; 12 — опорна труба.

Робоче пальцьове колесо обладнано маточиною, ободом та пружинними пальцями, які з одного боку прикріплені до маточини, а з іншого — проходять крізь отвори обода і зігнуті проти напрямку руху. Робочі колеса набувають обертання внаслідок зчеплення пальців з ґрунтом.

Для згрібання сіна у валки раму кожної секції розміщують під кутом 45...50° до напрямку руху агрегату. Рами секцій з робочими пальцьовими колесами утворюють кут, напрямлений розхилом уперед. Завдяки розміщенню робочих коліс під кутом, обертаючись за рахунок зчеплення з ґрунтом і стернею, зміщують сіно до осьової лінії і утворюють валок 1,6...1,7 м завширшки, який лягає на розпушену двома центральними пальцьовими колесами смугу сіна.

Під час ворушіння покосів чи сіна передні кінці секцій граблів зводять, а задні, навпаки, розводять. Для обертання валків використовують тільки одну секцію у такому самому положенні, як і для утворення валків.

Ширину валків (0,8...1,2 м) регулюють зміщенням секцій за допомогою розсувних бокових розтяжок 9. Тиск робочих коліс 5 на ґрунт регулюють гвинтовим механізмом піднімання коліс.

Для згрібання трав чи сіна, обертання та розкидання валків сіна застосовують також ротаційні граблі.

09.02.2024р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 26: Будова та характеристика поперечних, бокових граблів.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Підібрати відео з теми. Відповісти на питання:

1. Для чого призначенні граблі?

2. Як поділяються граблі?

3. Опишіть та замалюйте будову поперечних граблів.

4. Навіщо на граблях встановлюють гідроциліндри?

5. Що утворюють встановлені на рамі зуби і навіщо?

Для заготівлі сіна сучасні технології передбачають використання комплексу сінозбиральних машин: граблів, сіноворушилок, ворушилок-розпушувачів, ворушилок-валкоутворювачів, підбирачів-копнувачів, копицевозів, волокуш, стогокладів, стогоутворювачів, прес-підбирачів, пакопідбирачів, стаціонарних пресів і вентильованих сіносховищ.

Граблі призначені для згрібання прив’яленої чи свіжоскошеної трави з покосів у валки, ворушіння трав у покосах, перевертання (обертання) та розкидання валків. Тракторні граблі можуть бути причіпними, напівначіпними та начіпними.

За характером утворення валків їх поділяють на поперечні і бокові. Залежно від конструкції робочих органів граблі бувають зубові поперечні, роторні та колісно-пальцьові. Зубові поперечні граблі згрібають сіно у валки, які розміщені впоперек до напрямку руху агрегату, а роторні та колісно-пальцьові — у поздовжні валки.

Для згрібання трави чи сіна у поперечні валки використовують причіпні поперечні ГП-14 і ГП-Ф-16 та напівначіпні ГП-Ф-10 і ГПП-6 граблі. На невеликих ділянках можна працювати їх середньою секцією.

Граблі складаються з грабельних апаратів 2 (рис. 1), які шарнірно закріплені на трьох секціях рами 1. До середньої секції кріпиться сниця 7 для приєднання граблів до трактора. У робочому положенні вони спираються на два ходових 4 і два самовстановлюваних колеса 9.

Рис. 1. Поперечні граблі ГП-14:

1 — рама; 2 — грабельний апарат; 3 — механізм піднімання грабельного апарату; 4 — ходове колесо; 5 — автомат піднімання; 6 — важіль вмикання автомата; 7 — сниця; 8 — причіп; 9 — самоустановлюване колесо; 10 — зуб; 11 — очисний прут.

Грабельні апарати мають зуби 10, вигнуті по логарифмічній спіралі. На брусах вони жорстко утримуються за допомогою зуботримачів. На поперечних трубах кожної секції встановлені очисні прути 11.

Піднімання грабельного апарата під час викидання валка, а також переведення його у транспортне положення здійснюється двома автоматами 5. На сучасних граблях для цього призначені гідроциліндри.

Установлені на рамі зуби утворюють короб, у який сіно набирається під час руху граблів уздовж сінокосу. При цьому сіно згортається у пухкий і компактний валок.

09.02.2024р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 25: Будова та характеристика косарок.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 329 – 341.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/-5gn1dAkdrc?si=HmEIvJiMUIc2Yy5c

https://youtu.be/UonwtR96gyY?si=AjtBuROFTAbHwBpq

https://youtu.be/acKX1DARcnw?si=ynlHTuuNvDGgNOGx

https://youtu.be/mwoWp2KfJas?si=Ce0TFS2JuZfzS-23

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення косарок?

2. Опишіть будову різального апарату косарки.

3. Опишіть та замалюйте будову різальних апаратів підпірного зрізування.

4. Опишіть та замалюйте будову різальних апаратів безпідпірного зрізування.

5. Техніка безпеки під час обслуговування різального апарату.

Косарки призначені для скошування природних або сіяних трав. Цю технологічну операцію виконують різальні апарати. Вони приводяться в дію від валу відбору потужності трактора, можуть мати індивідуальний гідро- або електропривід та приводитися від власних ходових коліс. Залежно від технологічного процесу косарки можна обладнувати додатковим плющильним або подрібнювальним апаратом.

Різальний апарат (рис. 1) — основний робочий орган косарки, який складається з пальцьового бруса 1 і ножа 12, що здійснює зворотно-поступальний рух. Пальцьовий брус кріпиться до внутрішнього і зовнішнього 13 подільників, які спираються на сталеві полозки 14, за допомогою яких регулюється задана висота зрізу. До бруса 1 за допомогою болтів 2 кріпляться пальці 9 з протирізальними пластинами 8. Рухомий ніж 12 має головку 11 для приєднання до привідного шатуна та наклепані по всій довжині ножа сегменти 7.

Передньою частиною сегменти спираються на протирізальні пластини 8, а ззаду сегменти і спинка упираються у пластини тертя 3. Для того щоб сегменти ножа прилягали до протирізальних пластин, до пальцьового бруса прикріплені лапки 4, які унеможливлюють піднімання ножа вгору.

Ніж, рухаючись у пазу пальців, відхиляє лезами сегментів стебла, що потрапили між пальці, притискує їх до лез протирізальних пластин і зрізує. Польова дошка 15 відводить скошену траву вліво, звільняючи місце для проходження машин при новому заїзді. Подільник 10 під час руху косарки спрямовує стебла до різального апарата.

Рис. 1. Різальний апарат косарки:

1 — пальцьовий брус; 2 — болт; 3 — пластина тертя; 4 — притискна лапка; 5 — заклепка; 6 — спинка ножа; 7 — сегмент; 8 — протирізальна пластина; 9 — палець; 10 — внутрішній подільник; 11 — головка ножа; 12 — ніж; 13 — зовнішній подільник; 14 — опорний полозок; 15 — польова дошка; 16 — прутки-стеблевідводи

Різальний апарат потребує певних регулювань. Кут нахилу вперед або назад регулюють поворотом рухомої рами відносно нерухомої. Центрування ножа здійснюють зміною довжини шатуна так, щоб у крайніх його положеннях середини сегментів збігалися з серединами пальців або не доходили до середини на 5 мм.

Зазор ніж носком сегмента і протирізальною пластиною, який встановлюється змінними прокладками, має бути не більше ніж 0,1...0,3 мм. Розрізняють кілька типів різальних апаратів, які мають різні співвідношення відстаней між протирізальними пластинами ( t₀), сегментами (t) і ходом ножа (S). За співвідношення S = t = t₀вони належать до різальних апаратів нормального різання з одинарним пробігом ножа. Більшість косарок мають апарати, в яких S = = 76,2 мм. Різальний апарат нормального різання може бути з подвійним пробігом ножа (з подвійним ходом). При цьому S = 2t = 2t₀. Крім того, є різальні апарати низького зрізу при S = t = 2t₀ = 76,2 мм (косарки) або S = t = 2t₀ = 101,6 мм (комбайни). За якістю зрізу, експлуатаційною надійністю та витратою зусилля на різання найкращий різальний апарат для косарок — це апарат нормального різання з одинарним пробігом ножа.

В основу роботи різальних апаратів покладені підпірний та безпідпірний принципи зрізування.

Різальні апарати підпірного зрізування бувають сегментно-пальцьові (розглядалися вище) та безпальцьові (рис. 2). У таких апаратах стебла при зрізуванні спираються на певні елементи машини.

Рис. 2. Різальні апарати підпірного зрізування:

а — сегментно-пальцьовий; б — безпальцьовий; 1 — палець; 2 — сегмент; 3 — спинка ножа; 4 — пальцьовий брус

У сегментно-пальцьових апаратах є різальна пара — сегмент 2 (рис. 2, а) і протирізальна пластина пальця 1. Сегмент підводить стебла рослин до протирізальної пластини, затискуючи їх між собою. Під час зрізування стебла одночасно спираються на протирізальну пластину (точка А) і пероподібний відросток пальця (точка В), тобто дві опори. Це зменшує можливість згинання стебла, особливо тонкостеблих рослин, які мають малу жорсткість. При збиранні товстостеблих культур (соняшник, кукурудза) дві опори негативно впливають на зріз. Врізаючись у товсте стебло, сегменти заклинюються надрізаними стеблами, що призводить до надмірних зусиль при зрізуванні. Тому в різальних апаратах для збирання товстостеблих рослин доцільно використовувати пальці без пероподібних відростків. Сегментно-пальцьові різальні апарати зрізують рослини при швидкості ножа (різання) 1,5...3,0 м/с. Вони не подрібнюють рослини, потребують менших затрат енергії, порівняно з безпідпірними різальними апаратами. Водночас зворотно-поступальний рух ножа спричинює значні інерційні зусилля, що обмежує застосування таких косарок на підвищених робочих швидкостях при збиранні трав.

У безпальцьовому апараті (рис.2, б) різальна пара — два сегменти 2, які перерізають стебло з опорою в одній точці А. Такі різальні апарати менше забиваються при збиранні заплутаних та полеглих рослин. Застосовують одно- і двоножеві апарати: в одноножевому рухомий один ніж, а у двоножевому — обидва ножі, завдяки чому поліпшується зрівноваженість усієї машини. Проте такі косарки мають складнішу конструкцію приводу ножів.

Різальні апарати без підпірного зрізування (рис. 3) — це ротаційно-дискові, сегментно-дискові і ротаційно-барабанні апарати. Різальні елементи цих апаратів — ножі 2, шарнірно з’єднані з диском 1 чи валом барабана 5, або сегменти 3, жорстко приєднані до диска 1 (рис. 3, б).

Рис. 3. Різальні апарати безпідпірного зрізування:

а — ротаційно-дисковий; б — сегментно-дисковий; в — ротаційно-барабанний; 1 — диск; 2 — ніж; 3 — сегмент; 4 — вал диска; 5 — вал барабана; 6 — проти-різальний ніж.

Стебло рослини при зрізуванні не спирається на якийсь елемент машини (опору), відгин його обмежується жорсткістю стебла, його інерцією та частково підпиранням сусідніх стебел.

Різальні апарати безпідпірного зрізування не мають зворотно-поступального руху робочих частин. Ножі ротаційних апаратів здійснюють обертальний рух з лінійною швидкістю до 50...60 м/с разом з диском або барабаном. Це дає змогу істотно збільшити робочу швидкість косарки чи жатки.

Апарати безпідпірного зрізування простіші за будовою і надійніші в роботі, але під час зрізування рослин вони додатково подрібнюють стебла, що призводить до надмірних втрат скошеної зеленої маси. Косарки з такими апаратами мають більші енергозатрати на одиницю зібраної площі, вони більш металомісткі.

Ротаційно-дискові різальні апарати застосовують у машинах для обкошування полів і доріг, у газонних косарках і машинах для зрізування високо-врожайних та полеглих трав.

Сегментно-дискові різальні апарати призначені для зрізування гички цукрових буряків, грубих товстостеблих культур. Вони зрізують стебла без наступного їх подрібнення.

Ротаційно-барабанні різальні апарати застосовують у машинах для збирання силосних культур (низькорослих) з одночасним подрібненням рослин.

Для кращого зрізування і подрібнення рослинної маси додатково встановлюють протирізальний ніж 6 (рис 3, в).

Для того щоб різальний апарат краще пристосувався до поверхні поля, виготовляють косарки, один апарат яких має ширину захвату В = 2,1 м. Різальні апарати розміщують спереду трактора (фронтальні косарки), збоку і ззаду.

Різальні апарати більшості косарок приводяться у рух кривошипно-шатунним механізмом. У косарках з фронтальним ножем застосовують також механізми хитної вилки і хитної шайби.

Під час очищення різального апарата від трави і піднімання його у транспортне положення не дозволяється руками торкатися до пальців і сегментів ножа. Забороняється перебувати перед агрегатом, який рухається.

25.01.2024р.

Тема програми № 5. Машини по догляду за посівами.

Тема уроку № 22: Підготовка культиватора рослинопідживлювача до роботи

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 198 – 199.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Коли використовують просапні культиватори?

2. Поясніть призначення культиватора-рослинопідживлювача.

3. Опишіть будову культиватора-рослинопідживлювача КРН-5,6Б.

4. Додайте питання до теми.

Просапні культиватори використовують у період догляду за посівами різних культур (цукрових буряків, кукурудзи, картоплі, овочів тощо).

Майже всі просапні культиватори мають пристрої для внесення у ґрунт мінеральних добрив, тому їх називають культиваторами-рослинопідживлювачами.

Основні робочі органи просапних культиваторів – лапи (бритви): прополювальні однобічні плоскорізальні, стрілчасті і розпушувальні. Як додаткові робочі органи застосовують підгортальні корпуси, борознонарізувачі, голчасті диски, прополювальні борінки, захисні диски і щитки, туковисівні апарати і підживлювальні ножі.

Культиватор начіпний широкозахватний КРН-8,4 призначений для міжрядного обробітку посівів кукурудзи, соняшнику та інших просапних культур з міжряддям 60 – 90 см.

Культиватор обробляє одночасно 12 рядків. Крім прополювальних і розпушувальних лап, на культиватор можна встановлювати ротаційні голчасті диски або комплект борінок з пружинними зубами для обробітку рядків і захисних зон посівів кукурудзи, лапи-полички для підгортання та підгортачі для підгортання картоплі й овочевих культур.

Ширина захвату культиватора – 8,4м, робоча швидкість – до 9 кг/год, виробність – 7,4 га/год. Його агрегатують з тракторами класу 14 кН.

Культиватор – рослинопідживлювач начіпний КРН-5,6 Б (рис.1) призначений для міжрядного обробітку й підживлення 8-рядних посівів кукурудзи, соняшнику тощо, з міжряддями 60 і 70 см. Культиватором можна виконувати такі операції: обробляти міжряддя прополювальними лапами у двох напрямках на глибину 6 – 10 см, розпушувати ґрунт розпушувальниим зубами (долотами) на глибину 10 – 16 см, вносити мінеральні добрива на глибину до 16 см, підгортати, нарізувати поливні борозни з одночасним внесенням добрив, обробляти рядки голчастими дисками і лапами поличками, а також здійснювати передпосівний обробіток ґрунту на глибину до 12 см.

Рис. 1. Схема культиватора-рослинопідживлювача КРН-5,6Б з підживлювальним пристроєм 1 – туковисівний апарат АТД-2; 2 – тукопровод;3 – підніжна площадка; 4 – стрілчаста лапа; 5 – підживлювальний ніж; 6 – секція робочих органів; 7 – опорний коток секції; 8 – опорне колесо культиватора; 9 – ланцюгова передача; 10 – замок навіски; 11 – кронштейн туковисівного апарату

Основні робочі органи культиватора – плоскорізальні прополювальні лапи (бритви), стрілчасті лапи, розпушувальні зуби і підживлювальні пристрої. До комплекту додаткових органів входять голчасті диски, прополювальні борінки, аричники, підгортачі, лапи-полички і щитки халабудки для захисту рослин від присипання грантом під час роботи на швидкостях 8-9 км/год.

На культиваторі встановлено вісім туковисівних апаратів АТД-2, що подають добрива через тукопроводи у підживлювальні ножі. Секції культиватора мають опорний коток і паралелограмну підвіску.

Привід туковисівних апаратів здійснюється від опорно-приводних коліс через ланцюгову передачу. Ширина захвату культиватора – 5,6 м, його робоча швидкість – до 10 км/год, маса – 1300 кг, продуктивність – 4,4 га/год.

Культиватор агрегатується з тракторами класу 14 кН.

Підготовка просапних культиваторів до роботи Підготовку культиватора до роботи або технологічне налагодження проводять перед виїздом у поле. Його послідовність визначають за операційною картою.

Технологічне налагодження передбачає перевірку: комплектності, технічного стану; розміщення робочих секцій; підбір та розміщення робочих органів культиватора відповідно до ширини міжрядь, захисних зон, глибини обробітку тощо.

Спочатку оглядають культиватор і з'ясовують його комплектність. Перевіряють технічний стан робочих органів культиватора, туковисівних апаратів, опорно-приводних коліс, коліс (котків) секцій робочих органів, механізмів передач тощо. Товщина лез лап і захисних дисків повинна бути не більше 0,5мм.

Технологічне налагодження культиваторів проводять на майданчику з твердим покриттям (бетонний майданчик). На майданчику (рис. 2.) наносять фарбою поздовжню осьову лінію агрегату, осьові лінії рядків, захисної зони тощо. Наразі замість розмічувальних ліній на майданчиках використовують переносні трафарети, шаблони тощо. Трафарети виготовляють з металевого листа, стрічок із прогумованого матеріалу тощо. Розмічувальні лінії наносяться з обох боків трафарету, який підкладають під робочі органи машини при проведенні технологічної наладки культиваторів.

Для налагодження культиватора заїжджають агрегатом на регулювальний майданчик так, щоб середина бруса рами культиватора збігалася з позначеною на майданчику осьовою лінією.

Начіпним механізмом трактора вирівнюють раму культиватора, встановлюють її горизонтально, паралельно поверхні майданчика. Відмічають на брусі культиватора місця кріплення секцій. При цьому враховують кількість рядків, що обробляється. При парній кількості середню секцію розміщують посередині бруса рами, а решту – від неї ліворуч та праворуч, на ширину міжряддя. Робочі секції й опорні колеса культиватора повинні знаходитися посередині міжрядь.

25.01.2024р.

Тема програми № 5. Машини по догляду за посівами.

Тема уроку № 21: Способи догляду за посівами культиваторами

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З Відповісти на питання:

1. Які основні функції, покладені на знаряддя для передпосівного обробітку ґрунту?

2. Що називають ґрунтообробно-посівним комплексом?

3. Як поділяють за глибиною обробітку передпосівний обробіток ґрунту?

4. Опишіть вимоги до культивації при суцільному обробітку ґрунту.

5. Поясніть призначення культиваторів.

Способи догляду за посівами культиваторами. Основні функції, що покладені на знаряддя для передпосівного обробітку ґрунту, і вимоги, які з цього випливають:
- розпушення верхнього шару ґрунту (культиватори, зубові борони, фрезерні культиватори з вертикальною віссю обертання робочих органів) — уміст фракцій ґрунту розміром 0,3…5,0 мм до 90 % у посівному шарі;

- вирівнювання поверхні поля (культиватори, вирівнювачі, зубові борони, фрезерні культиватори) — гребнистість поверхні поля не більше ніж 3 см;

- підрізання бур’янів (культиватори, фрезерні культиватори з горизонтальною віссю обертання робочих органів) — повне, тобто 100 %;
- ущільнення ґрунту (котки кільчасто-шпорові, кільчасто-зубові, пруткові тощо) — до щільності посівного шару 0,9…1,1 г/см³.

         Ці функції можна реалізовувати послідовним застосуванням одно операційних знарядь або об’єднанням різних робочих органів у комбіновані агрегати. Суміщення операцій приводить до появи багатофункціональних сільськогосподарських машин, зокрема ґрунтообробно-посівних комплексів.
         За глибиною обробітку передпосівний обробіток, як правило, належить до поверхневого (0…8 см) або мілкого (8…16 см). Вимоги до передпосівного обробітку ґрунту зумовлені особливостями сільськогосподарських культур.
         Більшість культур потребують ущільненого шару ґрунту в насіннєвому та піднасіннєвому просторах. Раціональні межі щільності для більшості культур становлять 0,9…1,3 г/см3. Цим пояснюється доцільність застосовування нульового або мінімального обробітку ґрунту (реалізуючи прямий посів) на чистих від рослинних решток природної щільності фонах.

Вимоги до культивації при суцільному обробiтку:

- суцільну культивацію проводять в установлені агротехнікою терміни i на певну глибину. Середня глибина обробітку не повинна відхилятися від заданої більш як на 1 см;

- верхній посівний шар ґрунту після розпушення повинен мати дрібногрудкувату структуру. Не можна вивертати на поверхню поля вологий ґрунт.
Висота гребенів на розпушеному полі не перевищує 3…4 см;

- під час культивації повністю (100 %) підрізають бур’яни i обробляють поле так, щоб не було oгpixiв i пропусків.

Основні вимоги до культивації при міжрядному обробітку ґрунту:
- дотримання встановленої захисної зони рядка ± 2 см;

- витримування агротермінів виконання технологічної операції;

- piвномірне розпушення ґрунту на задану глибину, без вивертання на поверхню нижніх вологих шарів;

- повне підрізання бур’янів у міжряддях (100 %);

- під час букетування або механічного проріджування в пpopiзах підрізання не лише бур’янів, а й культурних рослин;

- допустиме пошкодження чи присипання культурних рослин у зоні рядкане більше ніж 3 %;

- у міру підростання рослин поступове збільшення глибини при повторних міжрядних обробітках від 2 до 10 см та відповідне розширення захисних зон рядків;

- за потреби передзбиральне розпушення міжрядь на глибину до 16 см;

- рівномірне, на задану глибину i на певній відстані від рядків внесення добрив у ґрунт.
За якістю виконання технологічного процесу міжрядний обробіток поділяється на:

- грубий (захисна зона рядка до 30 см), який потребує додаткового ручного чи механічного або хімічного втручання;

- точний (захисна зона рядка до 10 см), який потребує механічної перевірки у захисній зоні рядка;

- селективний (рівня «точного землеробства»), що дає змогу механічно знищувати бур’яни у міжрядді та зоні рядка, розрізняючи культурні та дикорослі рослини за допомогою фотоелементів (перебуває у стадії розробки).

Культиватори призначені для розпушення верхнього шару (залежно від культури 3…16 см) ґрунту, боротьби з бур’янами, підгортання культурних рослин та внесення у ґрунт мінеральних добрив. Важкими культиваторами типу КПЭ-3,8А, КТС-10 можна здійснювати також мілке розпушення ґрунту на глибину до 16 см. Ці знаряддя мають дещо меншу продуктивність, ніж дискові борони, але сприяють затриманню більшої кількості вологи в посушливий період, менше розпилюють структуру ґрунтових агрегатів, забезпечують вищу протиерозійну стійкість поверхні ґрунту. Особливо висока ефективність застосування цих знарядь при підготовці ґрунту під озимі культури. Як правило, посушливий період, короткі терміни і високі вимоги до якості підготовки поля під посів — це умови, за яких мілкий обробіток без обертання скиби є найефективнішим.
За призначенням i кількістю виконуваних операцій культиватори бувають для суцільного та міжрядного обробітку, прості та комбіновані. За способом приєднання до трактора їх поділяють на причіпні, напівначіпні та начіпні.

16.01.2024р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 20: Види та правила сівби

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 157 – 159.

Опрацювати матеріал.

https://agravt.blogspot.com/p/24-23-24_17.html

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Замалювати способи сівби сільськогосподарських культур.

2. Дати визначення способам сівби.

Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур Сівба і садіння дуже важливі технологічні операції при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Головним завданням під час сівби та садіння є оптимальне розміщення у ґрунті на заданій глибині насіння, бульб, коренеплодів і розсади з метою створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин і, як наслідок, отримання максимального врожаю.

Способи сівби і садіння класифікують за розміщенням насіння, коренебульбоплодів або розсади у вертикальній (профіль денної поверхні поля) і горизонтальній площинах, тобто розміщення їх у рядках по ширині міжрядь.
За шириною міжрядь і розміщення насіння в рядках розрізняють такі способи сівби і садіння:

рядковий, перехресний, вузькорядний, широкорядний, стрічковий, пунктирний, гніздовий, квадратно-гніздовий, смуговий і розкидний.

Рядковий спосіб сівби (рис. 1, а) забезпечує розміщення насіння у ґрунті рядками з міжряддями 12…15 см. Відстань між насінинами в рядку може бути різною. Застосовують цей спосіб в основному при вирощуванні зернових культур.

Перехресний спосіб (рис. 1, б) полягає в тому, що норму висіву насіння висівають за два проходження агрегату рядковим способом у двох напрямках, що перетинаються (рядки вздовж і впоперек або по діагоналі). За цього способу насіння розподіляється у ґрунті рівномірніше, ніж при рядковому, що сприяє підвищенню врожайності.

          Вузькорядний спосіб (рис. 1, в) є різновидом рядкового, але з малою шириною міжрядь (6,5…8 см). Цей спосіб забезпечує рівномірніший розподіл насіння у ґрунті, ніж рядковий. Форма площі живлення на одну рослину наближається до квадрата, що сприяє кращому розвитку рослин.
          Широкорядний спосіб (рис. 1, г) подібний до рядкового, але із збільшеною (30…90 см і більше) шириною міжрядь. Застосовують його для сівби технічних і овочевих культур, які потребують більшої площі живлення та міжрядного обробітку.
          Стрічковий спосіб сівби (рис. 1, д) відрізняється від рядкового тим, що кілька рядків, найчастіше 2 – 4, об’єднані в стрічку. Відстань між стрічками значно більша, ніж між рядками у стрічці. Міжряддя між стрічками обробляють. Стрічковим способом висівають овочеві культури, просо та ін.

Пунктирний, або однозерновий, спосіб (рис. 1, е) передбачає розміщення насіння у рядках поодиноко, на однаковій відстані з міжряддям 45…90 см. Завдяки цьому способу досягають значної економії насіння, підвищується врожайність і зменшуються затрати праці при догляді за рослинами. Пунктирним способом висівають технічні, овочеві та інші культури.

Гніздовий спосіб сівби (рис. 1, є) є різновидом широкорядного і полягає в тому, що насіння розміщують у рядках гніздами по кілька штук найчастіше з однаковим інтервалом між ними. Відстань між гніздами визначають залежно від особливостей культури. Застосовують цей спосіб для овочевих та інших культур. Він дає змогу здійснювати міжрядний обробіток.

Квадратно - гніздовий спосіб сівби (рис. 1, ж) полягає в тому, що насіння у рядках розміщують гніздами (групами) з певним інтервалом і на одній лінії у поперечному напрямку в усіх рядках. Насіння розміщується у вершинах квадратів або прямокутників. За однакових відстаней між гніздами і рядками (найчастіше 70…90 см) цей спосіб називають квадратно-гніздовим, а якщо гнізда розміщені по кутах прямокутника, то прямокутно-гніздовим. Квадратно-гніздовий спосіб дає можливість проводити міжрядний обробіток у поздовжньому та поперечному напрямах.
Смуговий спосіб сівби (рис. 1, з) передбачає розподіл насіння у ґрунті у вигляді смуги 100…140 мм завширшки. Між смугами можуть бути незасіяні проміжки. Цим способом висівають насіння зернових культур по стерньових фонах, насіння деяких овочевих та інших культур. Відстань між центрами смуг для зернових культур становить 22,8 см.

Розкидний спосіб сівби (рис. 1, і) полягає в розсіюванні насіння технічними засобами по поверхні поля. Загортають насіння у ґрунт зубовими боронами. Рівномірність розподілу насіння по площі і глибині загортання невисока. Цим способом висівають насіння трав на луках і пасовищах, рис у чеках тощо.
За профілем денної поверхні поля розрізняють такі види сівби і садіння:
на рівній гладенькій поверхні поля, сівба насіння на попередньо нарізаних гребнях або грядках, сівба в борозни і сівба по стерньових фонах.

Той чи інший спосіб застосовують залежно від ґрунтово-кліматичних умов і особливостей сільськогосподарської культури.

Сівбу (садіння) на рівній поверхні поля (рис. 1, к) доцільно проводити в зонах нормального або недостатнього зволоження.

Сівбу (садіння) на гребенях і грядках (рис. 1, л, м) застосовують за значної вологості ґрунту, недостачі тепла і при зрошенні.

Сівбу в борозни (рис. 1, н) здійснюють у посушливих зонах в основному для просапних культур (кукурудза, сорго та ін.) з метою загортання насіння у вологий шар ґрунту, поліпшення зволоження рослин.

Сівбу по стерні (рис. 1, о) проводять здебільшого в посушливих зонах в умовах вітрової ерозії, стерня захищає ґрунт від видування вітром.

Рис. 1. Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур:

а — рядковий; б — перехресний; в — вузькорядний; г — широкорядний; д — стрічковий; е — пунктирний; є — гніздовий; ж — квадратно-гніздовий; з — смуговий; і — розкидний; к — на рівній поверхні поля; л — на гребнях; м — на грядках; н — у борозни; о — по стерні

16.01.2024р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 19: Комбіновані посівні агрегати

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що являє собою агрегат із сівалкою «Солітер-9».

2. Опишіть призначення агрегату із сівалкою «Солітер-9».

3. Опишіть будову агрегату із сівалкою «Солітер-9».

4. В таблиці знайти коротку технічну характеристику сівалки «Солітер 9».

Агрегат із сівалкою «Солітер-9» (рис. 1) — це комбінований агрегат для сівби зернових культур, до складу якого входять ротаційна борона 1, котки і сівалка «Солітер» пневматичного типу.

Ротаційна борона «Циркон» із вертикальною віссю обертання робочих органів, що приводяться від ВВП трактора, інтенсивно подрібнює ґрунт на необхідну глибину. Розташовані за нею котки подрібнюють грудки, вирівнюють ґрунт і ущільнюють його.

Сівалка «Солітер-9» має насіннєвий бункер 7, у якому вмонтований дозувальний пристрій, з лівого боку бункера встановлений вентилятор з гідроприводом для створення повітряного потоку. У задній частині рами розташовані пневморозподільники зерна 6 з насіннєпроводами, що подають насіння до дискових сошників 3 в ґрунт. Ролики-ущільнювачі 4 з ґумовим ободом забезпечують задану глибину з достатньо високою точністю. Дозувальний пристрій має електропривід валу подачі насіння, кількість обертів якого регулюється безступінчасто електронним приладом. Залежно від ширини захвату сівалка «Солітер» має різну кількість дозувальних барабанів: при ширині захвату 3 м — два, при ширині захвату 4 м і більше — чотири дозувальні барабани. За необхідності окремі дозувальні барабани підключають або відключають (наприклад, на краю поля).

Рис. 1. Агрегат із сівалкою «Солітер-9»: 1 — ротаційна борона; 2 — котки; 3 — сошники; 4 — ролики-ущільнювачі; 5 — лічильне колесо; 6 — розподільник насіння; 7 — насіннєвий бункер

Розподільники посівного матеріалу розташовані за межами насіннєвого бункера над балкою із сошниками. Точний розподіл досягається завдяки мінімальній довжині трубопроводів, що з’єднують дозувальні барабани і розподільники, а також насіннєпроводів і сошників. Оскільки насіннєпроводи по своїй довжині направлені вниз, то виключається їх забивання.

При прокладанні технологічної колії насіннєвий матеріал направляється назад у бункер через трубопровід великого поперечного перерізу. Завдяки автоматичному перемиканню клапанів при прокладанні технологічної колії тиск повітря у системі висіву залишається постійним.

Агрегат комплектується бортовим комп’ютером Ш5000. Це дає можливість з достатньою точністю встановлювати машину на задану норму висіву і регулювати її під час руху, змінювати всі варіанти прокладання технологічної колії, задавати рекомендовані обмеження швидкості руху залежно від установленої норми висіву.

Крім того, комп’ютер надає інформацію про кількість посівного матеріалу, що залишилась, про площу, засіяну агрегатом, контролює оберти компресора та роботу валу подачі посівного матеріалу.

Коротка технічна характеристика сівалок «Солітер 9» наведена в таблиці 1.

26.12.2023р.

Тема програми №4. Сівалки

Тема уроку №18. Овочеві сівалки.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Які сівалки використовують для сівби овочевих культур.

2. Чим відрізняються механічні висівні апарати сівалок для овочевих культур.

3. Яка глибина загортання насіння?

4. Яке призначення сівалки овочевої СО-4,2?

5. Опишіть будову сівалки овочевої СО-4,2.

6. Призначення сівалки СУПО-6А?

7. Опишіть будову сівалки СУПО-6А

Для сівби овочевих культур застосовують переважно сівалки з пневмомеханічними і механічними висівними апаратами.

Механічні висівні апарати котушкового типу, мають невеликі розміри і пристосовані до дрібного малосипкого насіння овочевих культур і малих (до 3 кг/га) норм висіву.

Для стабільного висіву насіння у насіннєвих ящиках установлюють ворушилки.

Механізми приводу сівалок мають широкий діапазон передаточних чисел. Сошники встановлюють дискові з ребордами і прикочувальними котками та полозоподібні. Вони забезпечують задану невелику (15…50 мм) глибину загортання насіння і тісний контакт його з ґрунтом.

Сівалка овочева СО-4,2 (рис. 1) начіпна, призначена для широкорядного і стрічкового способів сівби насіння овочевих культур на рівній, гребеневій і грядковій поверхнях поля з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка забезпечує сівбу з міжряддями 45, 60, 70, 90 і 8 + 62, 20 + 90, 50 + 110, 50 + 90 і 60 + 120 см.

Сівалка складається із зварної рами 9, двох опорно-привідних коліс 16, механізму передач, двох зернотукових ящиків, насіннєвисівних 8 і туковисівних 3 апаратів, насіннєпроводів 11, тукопроводів 14, полозоподібних 15 і дискових 12 сошників, двох маркерів 2 і системи сигналізації.

Рис. 1. Функціональна схема овочевої сівалки СО-4,2:

1 — замок автозчіпки; 2 — маркер; 3 — туковисівний апарат; 4 — тукове відділення ящика; 5 — шнек; 6 — насіннєве відділення; 7 — ворушилка; 8 — насіннєвисівний апарат; 9 — рама; 10 — штанга; 11 — насіннєпровід; 12 — сошник; 13 — коток; 14 — тукопровід; 15 — туковий сошник; 16 — колесо

Кожний зернотуковий ящик має два відділення: переднє — для мінеральних

добрив, а заднє — для насіння. У туковому відділенні є шнек для подавання добрив до котушково-штифтових висівних апаратів. Усередині насіннєвого відділення ящика встановлено ворушилку для рівномірного подавання насіння до котушкових висівних апаратів. Котушки висівних апаратів мають різновеликі ребра і збільшену кількість жолобків. Це дає змогу висівати насіння малими нормами і рівномірніше розподіляти його в рядках.

Сівалку комплектують дводисковими одно- і дворядковими сошниками. Сошникова секція має два диски з ребордами, ущільнювальні котки 13, загортачі та шлейфи. Дискові сошники кріплять до рами за допомогою паралелограмної підвіски і штанги з пружиною. На сівалці влаштовують гумові гофровані тукопроводи 14 і стрічкові насіннєпроводи 11. Механізми приводу висівних апаратів і ворушилок — ланцюгово-зубчасті. Маркери сівалки зблоковані і піднімаються гідроциліндром.

Робочий процес. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 16 (див. рис. 1) приводяться в рух туковисівні 3 і насіннєвисівні 8 апарати, які забезпечують подавання мінеральних добрив і насіння відповідно до полозоподібних і дискових сошників. На поверхні поля сошники утворюють борозни, на дно яких окремо подають добрива і насіння. Добрива висівають глибше від насіння на 2…3 см. Борозни загортають загортачами, ґрунт ущільнюють котками 13, а поле вирівнюють шлейфами.

Регулювання. Кількість висіву насіння регулюють робочою довжиною котушок і частотою їх обертання. Глибину загортання насіння 20, 30 і 40 мм регулюють заміною реборд на дисках сошників. Дозу внесення мінеральних добрив змінюють частотою обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками, а глибину ходу тукових сошників — стисканням пружин вертикальних штанг.

Сівалка СУПО-6А (рис. 2) призначена для сівби овочевих культур (огірків, томатів, перцю, баклажанів, кабачків тощо) пунктирним, гніздовим і рядковим способами на рівній поверхні поля та на грядках.

Основними складальними одиницями сівалки є рама 1, шість посівних секцій, замок автозчіпки 2, два опорно-привідних колеса 12 з механізмами передач, вентилятор 5, шість повітропроводів, два маркери 3, слідоутворювач і підніжка.

Рис. 2. Схема овочевої сівалки СУПО-6А:

1 — рама; 2 — замок автозчіпки; 3 — маркер; 4 — підвіска; 5 — вентилятор; 6 — бункер; 7 і 11 — прикочувальні колеса; 8 — шлейф; 9 — висівний апарат; 10 — сошник; 12 — опорно-привідне колесо; 13 — механізм приводу

Рама сівалки складається із основного бруса квадратного перерізу і двох бічних поворотних кронштейнів, які кріпляться болтами. До основного бруса рами за допомогою паралелограмних підвісок приєднують посівні секції. На поворотних кронштейнах закріплюють опорно-привідні колеса і маркери.

Посівна секція сівалки складається з бункера 6, пневматичного висівного апарата 9, ворушилки, полозоподібного сошника 10, прикочувальних коліс 7 і 11, шлейфа 8 і паралелограмної підвіски 4.

Висівний апарат за будовою та процесом роботи подібний до висівного апарата сівалок СУПН-8 і СУПН-8А. У нижній частині корпусу висівного апарата встановлений підпружинений ущільнювач, що унеможливлює випадання насіння. Для надійного відокремлення насіння від дисків у нижній частині апарата закріплюють скидачі. У корпусі висівного апарата встановлюють ворушилку пружинного типу, яка приводиться в рух від валу контрприводу за допомогою ланцюгової передачі.

У сошнику встановлюють поворотну п’яту, яка має три робочі поверхні круглого і трапецієподібного профілю. Вона формує у ґрунті канавки для великого і дрібного насіння.

Вентилятор 5 відцентрового типу. Його ротор приводиться в рух від шестеренного гідромотора за допомогою муфти і клинопасової передачі.

Сівалку обладнують УСК, яка контролює роботу висівних апаратів і рівень насіння у двох бункерах.

Робочий процес. Під час переміщення сівалки по полю від опорнопривідних коліс 12 приводяться в рух диски висівних апаратів 9. Вентилятор 5 створює розрідження у вакуумних камерах висівних апаратів, яке передається через отвори у дисках до забірних камер з насінням. Насіння притягується до отворів дисків і разом з дисками переміщується вниз, де перестає діяти вакуум. Після цього насіння примусово зчищається з диска скидачем у кожній секції і падає у сошник, а потім у борозну, що утворюється цим сошником. Загортається борозна ґрунтом за рахунок самоосипання з її стінок та загортачами. Заднє колесо 7 секції прикочує рядок, сприяючи щільному контакту насіння з ґрунтом і підтягуванню вологи до них. Шлейфи 8 вирівнюють поверхню поля в рядках і розпушують поверхневий шар ґрунту.

Регулювання. Кількість висіяного насіння регулюють зміною частоти обертання дисків і заміною дисків з різною кількістю отворів. Кількість насінин, що висівається у гніздо, регулюють важелем вилки скидача, а глибину ходу сошника — гвинтовим механізмом його підвіски. Профіль канавки борозни регулюють поворотом п’ятки сошника. Робоча ширина захвату сівалки 4,2 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Сівалку агрегатують з тракторами класу 1,4.

Пневматична овочева сівалка СУПО-9А має дев’ять посівних секцій, які за будовою та процесом роботи такі самі, як і в СУПО-6А. Ця сівалка забезпечує сівбу овочевих культур на рівній поверхні поля і на грядках пунктирним, гніздовим і рядковим способами. Робоча ширина захвату сівалки 5,4 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

26.12.2023р.

Тема програми №4. Сівалки

Тема уроку №17. Сівалки для просапних культур.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/_q3Z0fso4No?si=0_Vp5FzSOa27f_Kz

https://youtu.be/mN36JXmWRNs?si=ynPjkSztJXCMkDaY

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення універсальних пневматичних сівалок СУПН-8?

2. Опишіть будову СУПН-8.

3. Які колеса встановлюються на СУПН-8 і в чому їх відмінність?

4. Де встановлюється ветилятор і від чого він приводиться в дію?

5. Опишіть будову УСК.

6. З чого складається висівний пневмомеханічний апарат СУПН-8.

7. Опишіть робочий процес СУПН-8.

8. В чому полягають основні регулювання СУПН-8.

Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліброваного або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сорго та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і обладнані пневмомеханічними висівними апаратами.

Сівалка СУПН-8 (рис. 1) складається з рами 1, замка автозчіпки СА-1, двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів, вентилятора 7, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів 4 і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних параметрів.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

1 — рама; 2 — механізм передач; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — маркер; 5 — замок автозчіпки; 6 — повітропроводи; 7 — вентилятор; 8 — бункер для насіння; 9 — прикочувальне колесо; 10 — шлейф; 11 — загортач; 12 — сошник; 13 — насіннєвисівний апарат

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами. У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки.

Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами. Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення. На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2. Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами. Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Уніфікована система контролю складається з пульта керування, електронного блока, датчиків висіву і рівня посівного матеріалу, з’єднувальних кабелів. Блок призначений для оброблення імпульсних сигналів датчиків висіву, формування сигналів вмикання сигналізації пульта і забезпечення датчиків напругою. Пульт забезпечує появу світлових та звукових сигналів і керування УСК. Його встановлюють у кабіні трактора. УСК підключають до електромережі трактора напругою 12 В. У разі порушення висіву в посівних секціях (1 – 8) на пульті загоряються світлові індикатори і вмикається звукова сигналізація. Якщо рівень посівного матеріалу нижчий від допустимого, то загоряється лампочка і подається короткий звуковий сигнал.

Кожна посівна секція складається з висівного апарата 13, бункера для насіння 8, комбінованого полозоподібного сошника 12, прикочувального колеса 9, загортача 11, шлейфа 10, ланцюгової передачі до висівного апарата, підвіски і механізму регулювання заглиблення сошників.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу, висівного диска і кришки. В корпусі є забірна камера для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільнюються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u— передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють частотою обертання диска за допомогою механізму передач, а також заміною дисків з різною (14 або 22) кількістю отворів.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

Глибину ходу сошників у кожній посівній секції регулюють переміщенням прикочувального колеса відносно сошника. Стійкість ходу посівної секції регулюють стисканням пружини штанги підвіски секції.

20.12.2023р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 16. Конструкція зернотукових сівалок.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 167 – 128.

Опрацювати матеріал.

https://agravt.blogspot.com/p/24-23-24_17.html

Д,З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення сівалка зернотукова універсальна С3-3,6А.

2. Опишіть будову сівалки зернотукової універсальної С3-3,6А.

3. Замалюйте схему котушково-штифтового висівного апарату.

4 Як передається рух до насінне- і туковисівних апаратів?

5. З чого складається контр привід?

6 Навіщо на сівалку встановлюють пристрій автоматичного контролю.

7. Опишіть будову пристрою для заглиблення сошників.

8. Як користуватись маркером сівалки?

Сівалки зернотукової універсальноїризначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Її можна використовувати для сівби інших зернових культур, подібних до зернових за розміром насіння і нормою висіву.

Сівалка — причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 0,9; 1,4, а кілька — за допомогою зчіпок з тракторами класу 3 -5. Робоча швидкість — до 4,2 м/с.

Сівалка С3-3,6А (рис. 1) складається з рами 1 з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зернотукових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів і

підніжної дошки. Сівалка комплектується гідроциліндром 7. Рама сівалки зварна і спирається на два колеса з пневматичними шинами. Спереду до бруса рами кріпиться причіпний пристрій зі скобою і опорною ніжкою.

Рис. 1. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3.6А:

1 — рама; 2 — сошниковий брус; 3 — штанга з пружиною; 4 — сошник; 5 — механізм піднімання сошників; 6 — причіпний пристрій; 7 — гідроциліндр; 8 — ящик для інструменту; 9 — зернотуковий ящик; 10 — вал механізму піднімання сошників; 11 — насіннєвисівний апарат

Зверху на рамі встановлено два зернотукові ящики, виготовлені з листової сталі. Кожний ящик має по два відсіки: передній місткістю 453 дм³ — для насіння і задній 212 дм3 — для добрив. Стінка між відсіками має відкриті вікна, а тому при потребі відсіки можна сполучати. Зверху кожен ящик закривається двома півкришками.

Під передніми відділеннями ящиків установлені штамповані насіннєвисівні апарати котушкового типу, до яких приєднані гофровані насіннєпроводи з прогумованої тканини.

До задньої стінки відділення для добрив кріпляться котушково-штифтові висівні апарати для висівання гранульованих мінеральних добрив.

Рис. 2. Схема котушково-штифтового висівного апарата:

1 — клапан; 2 — вал клапанів; 3 —котушка зі штифтами; 4 — заслінка;

5 — вал висівних апаратів; 6 — корпус До корпусів котушково-штифтових висівних апаратів приєднані лотоки, кінці яких встановлені в лійки насіннєпроводів.

Кожний котушково-штифтовий апарат складається зі сталевого корпусу 6 (рис. 2), котушки 3 із штифтами, розміщеної на валу 5, клапана 1 і заслінки 4.

Працює туковисівний апарат так. Під час обертання вала 5 з котушкою 3 добриво, яке надходить до ящика, захвачують штифти котушки і по клапану 1 викидають його до лотока, звідки воно потрапляє у насіннєпровід. Кількість добрива, що надходить до висівного апарата, регулюють заслінкою 4. Клапани 1 туковисівних апаратів закріплені на валу 2 з важелем. Повертаючи важіль, можна змінювати положення клапанів. Якщо висівають добрива оптимальної вологості, клапан встановлюють від котушки на відстані 8 -10 мм. Для висівання вологих добрив цю відстань збільшують. У певному положенні важіль фіксують болтом.

Щоб видалити з тукових відсіків залишки добрив, клапани за допомогою важелів повертають вниз до упору.

Рух до насінне- і туковисівних апаратів передається від опорно-привідних коліс через ланцюгову передачу, контрпривід, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі.

Контрпривід складається з трьох валів. Бокові вали контрприводу, які приводяться в рух від опорно-привідних коліс, з’єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертовий рух одночасно від двох коліс.

Схема передавального механізму наведена на рис. 3.

Рис. 3. Схема передавального механізму сівалки 3.6А:

1 – вал туковисівних апаратів; 2 – вал насіннєвисівних апаратів; 3 – вісь колеса; О1, О2, О3 – центри кріплення шестерень, А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж - шестерні.

Перестановкою шестерень можна забезпечити чотири передаточних відношення на вал насіннєвих апаратів і шість відношень на вал туковисівних апаратів (табл. 1 і 2).

Таблиця 1

Передаточні відношення на вал насіннєвисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Таблиця 2

Передавальний механізм на вал туковисівних апаратів

У передній нижній частині рами розміщений повідцевий брус, до якого шарнірно прикріплені передні кінці повідців дискових сошників. Розміщені сошники у два ряди. Повідці переднього ряду коротші, а заднього — довші. В задній частині до повідців сошників шарнірно приєднані штанги з пружинами, які також шарнірно з’єднані з вилками, закріпленими на квадратних валах механізму начіпки сошників.

Правий і лівий квадратні вали за допомогою гвинтових тяг з’єднані з круглим валом, до кривошипа якого приєднується гідроциліндр, що піднімає сошник у транспортне положення. Заглиблення сошників регулюють гвинтовим регулятором, встановленим на сниці сівалки.

У задній частині рами на квадратному валу змонтовані зубчасті загортачі. Під час роботи сівалок вони заглиблюються у ґрунт, а при переведенні сівалки в транспортне положення виглиблюються одночасно з підніманням сошників. Ззаду до рами прикріплена на кронштейнах підніжна дошка з поручнем.

Сівалка обладнана пристроєм для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів, контролю заглиблення сошників і здійснення дистанційного зв’язку з трактором. У разі зупинки вала висівних апаратів чи неповного заглиблення сошників у кабіні на щитку приладів загоряється лампочка і подає звуковий сигнал. Маса пристрою — 8 кг. Система сигналізації напругою 12 В живиться від електросистеми трактора.

Пристрій (рис. 4) складається із щитка сигналізації ЩС (сигнальне реле РС-502, контрольна лампочка Л, тумблери Т1 і Т2 та панель з клемами), двох сигналізаторів (сигналізатор обертання валів висівних апаратів СВ і сигналізатор заглиблення сошників СЗ), кнопки дистанційного зв’язку КнД та з’єднувальних кабелів.

Щиток сигналізації встановлений у кабіні трактора.

Рис. 4. Електрична схема пристрою контролю та сигналізації:

1 – 5 – клеми; КнД - кнопки дистанційного зв’язку; КС – кабель зв’язку; СВ - сигналізатор обертання валів висівних апаратів; СЗ - сигналізатор заглиблення сошників; ЩС – щиток сигналізації; С1 – схема вмикання сигналізації тракторів тягового класу 1,4 і 3; С2 – схема вмикання сигналізації тракторів К - 701; КТ – кнопка сигналу трактора; Т1 і Т2 – тумблери; Р - сигнальне реле РС-502; Л – лампочка контролю.

Механізм заглиблення і підняття сошників. Глибину ходу наральників сошників регулюють, змінюючи їхню масу. Для цього на хомутик сошника начіплюють вантаж, маса якого 1 кг. Глибину ходу дискових і деяких інших сошників регулюють, змінюючи тиск пружин натискних штанг.

На рисунку 5 показано механізм заглиблення і підняття сошників зернової сівалки С3-3,6А. Механізм такої конструкції встановлено на сівалках СЗІІ-3,6, СЗЛ-3,6, СЗТ-3,6 та інших.

Рис. 5. Механізм підняття і заглиблення сошників зернової сівалки СЗ-3.6А:

а — схема механізму; б — загальний вигляд кріплення гідроциліндра; 1— кронштейн; 2 — регулювальний гвинт; 3 — гідроциліндр ЦС-75; 4 і 9 — важелі; 5 — гвинтова стяжка; 6 — важелі підняття сошників; 7 — пружина; 8 — натискна штанга

Механізм заглиблення діє так. При вкручуванні гвинта 2 у гайку кронштейна торець гвинта впирається у важіль 9 і повертає його проти годинникової стрілки.

Гідравлічний циліндр разом із штоком переміщується, як показано стрілкою на рисунку; вал О і повертається і передає рух через гвинтові стяжки 5 двом валам 02, що обертаються за стрілкою годинника. При обертанні валів О2 важелі 6, повертаючись, стискують пружини 7 натискних штанг 8. Тиск на сошники збільшується, і вони глибше заходять у ґрунт. Коли гвинт 2 обертається в зворотному напрямку, тиск на сошники зменшується і заглиблення стає меншим.

Для однакового заглиблення сошників зусилля стиску пружин Qпр кожного сошника регулюють окремо, переставляючи М-подібну шпильку в отворах штанги.

Рівномірність ходу сошників у ґрунті залежить від дії на нього ряду сил. Під час руху сошника в ґрунті на нього діють такі сили: вага G, прикладена у центрі ваги сошника, реакція ґрунту R, спрямована через шарнір сошника, і сила тяги Р, прикладена до повідця у точці Оз. Для стійкого ходу сошника потрібно, щоб діючі сили взаємо урівноважувались, а сума моментів відносно точки підвішування Оз дорівнювала нулю, тобто

Р + G + R = 0;

Cl3 + Qпрl1 - Rl2 = о.

До цих рівнянь входить зусилля R, яке залежить від щільності ґрунту, його вологості та інших факторів і під час роботи змінює своє значення. Із зменшенням R сошник іде глибше, а із збільшенням — мілкіше. Тому в полі потрібно перевіряти глибину ходу сошників і в разі відхилення її від встановленого рівня регулювати механізмом заглиблення.

Механізм підняття призначений для переведення сошників з робочого положення в транспортне. Ці механізми встановлені тільки на причіпних сівалках. Сучасні причіпні сівалки обладнують гідравлічними механізмами підняття. На рисунку 3.10, б показано гідравлічний підйомний механізм сівалки С3-3,6А та її модифікації. Гідроциліндр ЦС-75 монтують на сниці сівалки, закріплюючи корпус на кронштейні важеля 9 (рис. 5, а). При втягуванні штока в циліндр сошники заглиблюються, а при виштовхуванні — виглиблюються. В робочому положенні шток має бути повністю втягнутим у циліндр, а в транспортному — виштовхнутим на 200 мм.

У стерньовій сівалці СЗС-2,1 заглиблення сошників гідроциліндром регулюють відповідним встановленням упора на штоці. Роботою циліндра керують від маслорозподільника трактора. Після заглиблення сошника рукоятку маслорозподільника встановлюють у нейтральне положення.

У зернових сівалках С3-3,6А та її модифікаціях відстань від ґрунту до нижньої кромки сошників (у піднятому положенні) має бути 180-190 мм. Цю відстань регулюють гвинтовими стяжками 5.

Маркери і слідопокажчики. Під час роботи сівалки в полі відстань між крайніми засіяними рядками двох суміжних проходів (стикове міжряддя) повинна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для цього на сівалках встановлюють спеціальні пристрої — маркери, які призначаються для проведення борозни на поверхні незасіяного поля.

Маркери (правий і лівий) закріплюються з двох боків сівалки або зчіпки. Звичайно застосовують дискові маркери (рис. 6). Кожен маркер складається із сферичного диска 1 діаметром 250-300 мм, маточина якого надіта на вісь 2, розсувних штанг 5 і троса. Штанга 5 і труба 4 шарнірно з’єднані з кронштейном 6 бруса сівалки. Трос 3 при кріплено до трубчастої штанги і пропущено між роликами 7 стояка. Виліт маркера — відстань від осі крайнього ряду (сошника) до опорної точки диска — регулюють, змінюючи довжину розсувних штанг.

Під час роботи один з маркерів (наприклад, лівий) опускають на ґрунт. Диск 1, закріплений на осі під кутом 15-20° до напрямку руху сівалки, утворює на поверхні поля невелику борозенку. В кінці загінки лівий маркер підіймають, а правий опускають. Під час нового заїзду тракторист спрямовує трактор до борозенки, утвореної лівим маркером. ї

Рис. 6. Маркер сівалки:
а — маркер; б — гідравлічний механізм для підняття і опускання; 1 — сферичний диск; 2 — вісь; 3 — трос; 4 — труба; 5 — розсувна штанга; 6 — кронштейн; 7 — ролик; 8 — важіль; 9 — гідроциліндр
Для переведення маркера в транспортне положення на причіпних сівалках застосовують ручні пристрої або спеціальні механізми. На рисунку 6, б показано гідравлічний механізм сівалки. При втягуванні штока гідроциліндра 9 важіль 8 повертається проти стрілки годинника, лівий маркер опускається, а правий підіймається.
При виштовхуванні штока гідроциліндра лівий маркер підіймається, а правий опускається. На рисосіючій начіпній сівалці СРН-3,6 замість маркера встановлено слідопокажчик (рис. 7), що складається з труби 1, двох кутників 2 і 4, закріплених на рамі трактора, і покажчиків 5. Покажчики закріплюються на трубі за допомогою накладок і стрем’янок, що дає змогу розміщувати їх на потрібній відстані від середини трактора. Під час роботи агрегату тракторист спрямовує трактор по сліду, залишеному крайнім колесом сівалки при попередньому проходженні, орієнтуючись на покажчик 5.

Рис. 7. Слідопокажчик сівалки:

1 - труба; 2 - правий кутник; 3 - стяжка; 4 — лівий кутник; 5 — покажчик

Причіпний пристрій сівалки і автоначіпка. Причіпні сівалки звичайно обладнують причіпним пристроєм, що складається з трьох сниць: середньої, лівої і правої. Сниці з’єднуються між собою болтами. До рами сівалки їх прикріплюють скобами. До середньої сниці спереду прикріплена причіпна планка або скоба для з’єднання з трактором. Начіпні сівалки мають начіпні автоначіпка СА-1.

19.12.2023р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 15. Робочі органи сівалки.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 163 – 167.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Що відносять до робочих органів комбінованих сівалок?

2. Як розрізняють вісівні апарати за призначенням?

3. Опишіть будову котушкового висівного апарату.

4. Призначення та види насінневих апаратів.

5. Опишіть види, призначення та будову сошників зернових сівалок.

6. Як регулюють глибину ходу однодискових сошників.

Робочими органами комбінованих рядкових сівалок є висівні апарати, насіннєпроводи, сошники та шлейфи-загортачі.

Висівні апарати. На зернових, овочевих і льняних сівалках, призначених для рядкової сівби, встановлені висівні апарати котушкового типу.

Бурякові сівалки для висіву однонасінних цукрових буряків пунктирним способом, а також сівалки для сівби кукурудзи, соняшника мають комірково-дискові висівні апарати.

Основними частинами котушкового висівного апарата (рис. 1) є штампована насіннєва коробка 10, рифлена котушка 8, холоста муфта 11 і підпружинений спорожнювальний клапан.

Насіннєва коробка кріпиться до дна насіннєвого ящика під вихідними отворами для насіння. Через коробку проходить вал, на якому встановлена рифлена котушка і муфта. В бокових стінках коробки є отвори, в один з яких вставлена розетка 13, а в другий 11 входить холоста муфта.

Рис. 1. Котушковий висівний апарат:

а — деталі; б — загальний вигляд; 1- болт; 2 — клапан; 3 — пружина; 4 — вставка клапана; 5 — гвинт; б — вал; 7— штифт циліндричний; 8 — котушка; 9 — вал; 10 — насіннєва коробка; 11- муфта; 12 — шайба; 13 — розетка 2 мм

Розетка забезпечує щільне з’єднання котушки з коробкою і дає змогу котушці пересуватися в коробці разом із валом і муфтою.

Муфта своїми приливками, які входять у прорізи коробки, утримується від обертання і не дозволяє насінню висипатися через проміжок між муфтою і дном коробки.

У нижній частині коробки на валу 9 змонтовано спорожнювальний клапан 2, положення якого можна регулювати залежно від розміру насіння. Якщо висівають насіння зернових культур, зазор між нижнім ребром муфти і площиною клапана збільшується до 8-10 мм за допомогою спеціального важеля спорожнення, закріпленого на валу 9 клапанів.

Працює котушковий висівний апарат так. Котушка, обертаючись у коробці, вигортає насіння з простору між дном коробки та котушкою і викидає його через поріжок клапана в насіннєпровід. У вигортанні насіння з коробки бере участь тільки та частина котушки, яка знаходиться всередині коробки.

Кількість висіву насіння котушковими апаратами регулюють зміною довжини робочої частини котушок за допомогою важеля одночасно для всіх або для половини висівних апаратів сівалки, а також зміною частоти обертання котушок, яку забезпечують зміною шестерень або зірочок передавального механізму сівалки.

Положення окремої котушки відносно насіннєвої коробки можна регулювати у невеликих межах переміщенням штампованої коробки по довгастих отворах кріплення її до насіннєвого ящика.

Для висівання дрібного насіння трав застосовують котушкові апарати з котушками меншого діаметра та з закріпленим дном (клапаном). Працює цей апарат аналогічно котушковому зерновому.

Насіннєпроводи. Для підведення насіння від висівних апаратів до сошників широко застосовують гумові, спірально-стрічкові та лійкоподібні насіннєпроводи.

Рис. 2. Насіннєпроводи:

а — гумові рівні; б — гумовий гофрований; в — спірально-стрічковий; г — лійкоподібний

Гумовий насіннєпровід (рис. 2, а) складається з металевої лійки і конусної трубки, виготовленої з прогумованого полотна. Лійку насіннєпроводу приєднують до насіннєвої коробки, а трубку вставляють у розтруб сошника. Гумові насіннєпроводи легкі, дешеві і досить гнучкі, але не стійкі проти дії низьких температур, а також сонячного проміння.

Гумові гофровані насіннєпроводи (рис. 2, б) добре розтягуються, стискаються і згинаються при відхиленні вбік. Ці насіннєпроводи можна застосовувати для подачі в сошник як насіння, так і добрив. Спірально-стрічковий насіннєпровід (рис. 2, в) складається із спіралі (сталевої стрічки), до якої у верхній частині кріпиться мундштук, а в нижній — скоба. Мундштук приєднується до коробки висівного апарата, а скоба — до корпусу сошника. Стійке положення мундштука забезпечує упор. Лійкоподібний насіннєпровід (рис. 2, г) складається із сталевих лійок, з’єднаних між собою ланцюжками. Лійкоподібні насіннєпроводи застосовують переважно для висівання добрив.

Сошники. На зернових сівалках установлюють наральникові і дискові сошники (рис. 3). Наральникові сошники бувають:

анкерні, кілеподібні, трубчасті, лапові;

дискові — дво- і однодискові.

Анкерний сошник (рис. 3, а) складається із наральника 2 з кронштейном і розтруба 1, через який висівається насіння. Спереду до кронштейна приєднаний повідець 5. Наральник, встановлений до поверхні ґрунту під гострим кутом (кут входження в ґрунт), під час переміщення сошника розкриває борозенку, а по розтрубу до неї спрямовується насіння. Глибину ходу сошників регулюють за допомогою тиску пружин — механізмів приєднання до рами.

Анкерні сошники утворюють пухке дно і добре працюють на чистих ґрунтах нормальної вологості. На забур’янених ґрунтах вони забиваються рослинними рештками і не забезпечують рівномірної глибини ходу.

Рис. 3. Сошники зернових сівалок;

а — анкерний; б — кілеподібний; в — трубчастий; г — лаповий; д — дводисковий однорядковий; е— дводисковий дворядковий; є — однодисковий; 1 — розтруб; 2 — наральник; 3 — стрілчаста лапа; 4 — корпус; 5 — повідець; 6— диск; 7 і 9 — чистики; в — розподільник потоку насіння

Кілеподібний сошник (рис. 3, б) за будовою нагадує анкерний. Особливим в його будові є те, що він має наральник 2 з тупим кутом входження у ґрунт. Ці сошники можна застосовувати тільки на добре розпушених ґрунтах, де вони найкраще задовольняють агротехнічні вимоги, укладаючи насіння на щільне дно борозенки. На погано розпушених ґрунтах насіння загортається на різну глибину.

Глибину ходу кілеподібних сошників регулюють натискними пружинами штанги або спеціальними тягарцями.

Трубчасті сошники застосовують при сівбі зернових культур попопередньо обробленій стерні на ґрунтах, що піддаються вітровій ерозії. Складається сошник (рис. 3, в) із труби (розтруба) 1 і наральника 2. Трубчасті сошники приєднані до рами сівалки шарнірно-пружно, що призводить до вібрації в процесі роботи, забезпечуючи самоочищення їх від ґрунту і рослинних решток.

Лапові сошники (рис. 3, г) застосовують для сівби насіння зернових культур по необробленій стерні на легких ґрунтах, що піддаються вітровій ерозії. Лаповий сошник складається із розтруба 1, наральника 2 і стрілчастої лапи 3. Він виконує одночасно кілька операцій: підрізає бур’яни, частково розпушує ґрунт, висіває насіння і вносить гранульовані мінеральні добрива.

Сошник виготовляють у двох модифікаціях: для рядкової і безрядкової сівби. Сошник для безрядкової сівби обладнаний розкидачем, який складається із стояка і півконуса, розміщених у нижній частині сошника. Глибину ходу лапового і трубчастого сошників регулюють переміщенням упора на штоці гідроциліндра.

Дводисковий сошник для однорядкової сівби (рис. 3, д) складається з чавунного корпусу 4 з розтрубом 1, двох плоских дисків 6, ановлених один до одного під кутом 10° так, що точка їх зближення знаходиться в передній нижній частині.

Кожний диск за допомогою заклепок приєднаний до чавунної маточини, в якій запресований підшипник, встановлений на осі, вкрученій у корпус 4. Фіксується диск на осі від зміщення шайбами і гайками. Для запобігання потраплянню пилу в підшипник з внутрішнього боку в маточині запресована манжета, а із зовнішнього — ковпачок з гумовим кільцем. Ковпачок зафіксований пружинним кільцем.

До корпусу в передній частині прикріплений повідець 5, який приєднує сошник до повідкового бруса сівалки. Піднімають і опускають сошники за допомогою механізму піднімання.

У задній нижній частині до розтруба прикріплений напрямник, який спрямовує насіння в борозенку, утворену дисками. Для очищення ґрунту, що налипає з внутрішнього боку дисків, ззаду до корпусу прикріплені притискачем і двома спеціальними гвинтами чистики 9. Дводисковий сошник для дворядкової сівби (рис. 3, е) відрізняється від сошника для однорядкової сівби тим, що його диски розміщені під більшим кутом (18°). Точка зближення їх знаходиться спереду сошника на горизонтальному діаметрі диска, внаслідок чого сошник під час роботи утворює дві борозенки (кожний диск свою). Під розтрубом є розподільник 8, який розподіляє насіння, що надходить із розтруба 1, в обидві борозенки. Відстань між борозенками — 6,5 см.

Глибину ходу дискових сошників регулюють за допомогою зміни тиску на них натискних пружин. Регулювати можна кожний сошник окремо або кілька сошників одразу.

Однодисковий сошник (рис. 3, є) призначений для сівби зернових культур на оброблених і необроблених полях із збереженням стерні. Він одночасно виконує дві операції — лущення ґрунту і сівбу насіння. Основними частинами однодискового сошника є плоский диск 6, розтруб 1 і чистик 7. Диск приклепаний до чавунної маточини, в яку запресовано підшипник. Останній встановлений на осі, привареній до кронштейна, приклепаного до розтруба 1.

Другий кінець вісі прикріплено до кронштейна, який приєднується до повідця. Диск встановлений так, що його площина утворює з напрямком руху кут атаки 8° і з вертикаллю — кут крену 20°. Ущільнюється підшипник за допомогою манжет і ковпачка. В нижній частині до кронштейна розтруба прикріплений чистик для очищення ґрунту на диску, а також для запобігання передчасному закриттю борозенки.

Глибину ходу однодискових сошників регулюють так, як і дводискових. Дискові сошники порівняно з наральниковими складніші за будовою, мають більшу масу і тяговий опір. Проте вони можуть забезпечити сівбу на погано обробленому ґрунті з великою кількістю кореневих залишків; менше залипають.

Загортачі призначені для загортання борозенок, утворених після проходження сошників. На зернових сівалках застосовують наральникові, зубчасті, ланцюгові та кільчасті загортачі.

Наральниковий загортач складається із рами, наральника, скоби і кріпиться до повідця сошника. Зубчасті загортачі своїм робочим органом мають зуби з підпру-жинниками, які за допомогою обойм і болтів приєднані до вала.

Ланцюгові загортачі складаються із ланцюгів, з’єднаних між собою гачками і кільцями. Кільчасті загортачі являють собою металеві кільця, з’єднані між собою гачками.

19.12.2023р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 14. Загальна будова рядкової сівалки.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 161 – 162.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення зернотукової сівалки СЗ-3,6А.

2. Опишіть будову СЗ_36А.

3. Опишіть процес роботи СЗ-3,6А.

4. Опишіть технічні характеристики СЗ-3,6А.

5. Чим регулюють глибину ходу сошників?

Зернотукова сівалка СЗ-3,6А складається із рами зварної конструкції, яка в передній частині має причіпний пристрій 2 і спирається на два опорно-привідних колеса 1 (рис. 1), двох зернотукових ящиків 6, до яких у нижній частині прикріплено 24 насіннєвисівних апарати 5, а до задньої стінки ящика — 24 висівних апарати для мінеральних добрив 7, гумових гофрованих насіннєпроводів 9, дискових сошників 10, загортачів 11, механізму приводу висівних апаратів, механізму піднімання сошників з гідро-циліндром 4.

Кожний зернотуковий ящик, виготовлений із листової сталі, перегородкою поділений на два відділення: переднє — для насіння зернових культур, заднє — для мінеральних добрив.

Перегородка має вікна, що відкриваються, і за потреби використовують обидва відділення для насіння.

Кожний ящик зверху закривається двома кришками.

Рис. 1. Зернотукова сівалка СЗ-3,6А:

1 — опорно-привідне колесо; 2 — причіпний пристрій; 3 — регулятор глибини ходу сошників; 4 — гідроциліндр; 5 — насіннєвисівний апарат; 6 — зернотуковий ящик; 7 — туковисівний апарат; 8 — редуктор; 9 — насіннєпровід; 10 — сошник; 11 — загортач

Установлюють насіннєвисівні апарати котушкового типу з груповим спорожненням і груповим регулюванням норми висіву насіння (рис. 2, а), а туковисівні апарати — котушково-штифтові (рис. 2, б).

До насіннєвисівних апаратів приєднані лійки з насіннєпроводами, а до туковисівних — лотоки.

Дискові сошники розміщені у два ряди і приєднані до переднього, сошникового бруса рами шарнірно за допомогою повідців.

До сошників шарнірно прикріплені загортачі пальцьового типу.

Сошники і загортачі піднімаються з робочого у транспортне положення за допомогою механізму піднімання гідроциліндром через систему важелів і штанги з пружинами.

Вали насіннє- і туковисівних апаратів приводяться в рух зубчасто-ланцюговим механізмом передач від двох опорно-привідних коліс.

Сівалка обладнана пробовідбірником насіння, уніфікованою системою контролю (УСК) для автоматичного контролю за обертанням валів висівних апаратів, рівнем насіння і добрив у ящику та дистанційним зв’язком з трактористом.

Робочий процес. Насіння і мінеральні добрива, що засипані у відповідні відділення зернотукового ящика 6 (див. рис. 1) самопливом надходять до висівних апаратів.

Рис. 2. Висівні апарати зернотукової сівалки СЗ-3,6А:

а — насіннєвисівний; б — туковисівний; 1 — кільце; 2, 10 — стопорні болти; 3 — хвостик котушки; 4 — муфта; 5 — розетка; 6 і 17 — котушки; 7 — шпонка; 8 — вал; 9 і 18 — осі; 11 — вставка клапана; 12 — корпус; 13 і 20 — важелі; 14 і 19 — клапани; 15 — пружина; 16 — болт; 21 — заслінка; 22 — заскочка

Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух насіннєвисівні 5 і туковисівні 7 апарати.

Котушки насіннєвисівних апаратів жолобками захоплюють порції насіння і подають їх у насіннєпроводи 9.

Із тукового відділення ящика добрива штифтовими котушками туковисівних апаратів 7 подаються на лотоки, по яких вони також потрапляють у насіннєпроводи.

Потім насіння разом із мінеральними добривами надходить у розтруби сошників і по їхніх напрямних пластинах спрямовуються на дно борозни, що утворюється дисками сошників.

Насіння і добрива в борознах спочатку присипаються ґрунтом унаслідок самоосипання стінок борозни, а потім загортаються за допомогою загортачів 11.

Робоча ширина захвату сівалки 3,6 м, тяговий опір 3,5 кН, глибина ходу сошників 4…8 см, місткість зернового відділення ящика 453 дм3, а тукового — 212 дм3. Робоча швидкість до 12 км/год.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють зміною довжини робочої частини котушок і частотою їх обертання, а норму висіву гранульованих мінеральних добрив — зміною частоти обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками.

Глибину ходу сошників регулюють гвинтом регулятора глибини, а стійкість ходу сошників, що впливає на глибину загортання насіння, — стисканням пружин натискних штанг.

Сівалка СЗ-3,6А має такі моделі:

- СЗ-3,6А-01 — рядкова з однодисковими сошниками. Призначена для сівби зернових культур, підсіву насіння та підживлення рослин мінеральними добривами;

- СЗ-3,6А-02 — вузькорядна з кілеподібними сошниками, за допомогою якої сіють льон-довгунець, здійснюють сівбу з міжряддями 7,5 см;

- СЗ-3,6А-03 — рядкова сівалка з кілеподібними сошниками. Застосовують її для сівби зернових і зернобобових культур на легких ґрунтах;

- СЗ-3,6А-04 — вузькорядна сівалка з дводисковими вузькорядними сошниками. Призначена для сівби зернових і зернобобових культур з міжряддями 7,5 см.

Залежно від призначення, способу сівби, типу сошників тощо на основі сівалки СЗ-3,6А розроблені зернотрав’яні, зернопресові, рисові, соєві та інші сівалки. Усі модифікації уніфіковані на 70…98 %.

15.12.2023р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 13. Класифікація сівалок їх призначення та будова.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 157 – 161.

Опрацювати інформацію.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Як поділяють сівалки.

2. Дати визначення універсальної сівалки.

3. Дати визначення спеціальної сівалки.

4.Які сівалки називають комбінованими.

5. Додати питань до теми.

Посівні і садильні машини класифікують за такими основними ознаками: призначенням (видом сільськогосподарської культури), способом сівби і садіння, розміщенням (компонуванням) складальних одиниць та способом агрегатування з трактором.

Залежно від способу сівби розрізняють сівалки таких видів: рядкові — для висівання різних культур суцільним рядковим, вузькорядним, перехресним, широкорядним і стрічковим способами.

Рядкову сівалку з туковисівними апаратами називають комбінованою;

гніздові — для розміщення груп (гнізд) насіння в паралельних рядках;

пунктирні, або однозернові — для розміщення насіння в рядку на однаковій відстані одне від одного;

розкидні — для розкидання насіння по поверхні поля.

Посівні машини поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціальні сівалки.

Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільськогосподарських культур (зернових колосових, зернобобових, круп’яних, прядильних тощо).

Спеціальними сівалками висівають насіння однієї або двох-трьох культур, подібних за розмірами і нормами висіву.

Більшість сівалок обладнані туковисівними апаратами і одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива. Такі сівалки називають комбінованими.

За призначенням сівалки поділяють на:

- зернові (зернотукові);

- зернотрав’яні;

- кукурудзяні;

- бурякові;

- овочеві;

- рисові;

- льонові;

- бавовникові та ін.

Зернові (зернотукові) сівалки дають змогу висівати насіння багатьох сільськогосподарських культур, тому їх називають універсальними.

Спеціальні сівалки — це бурякові, рисові, бавовникові та ін. За способом сівби розрізняють рядкові, вузькорядні, пунктирні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні сівалки.

За компонуванням складальних одиниць і робочих органів сівалки поділяють на моноблокові, роздільно-агрегатні та секційні.

У моноблокових сівалках на основній рамі встановлені всі робочі органи і службові та допоміжні частини. До таких сівалок належать зернові (зернотукові), зернотрав’яні і деякі овочеві.

Роздільно-агрегатні сівалки мають окремі модулі (блоки) з набором робочих органів, службових і допоміжних частин, що з’єднані між собою.

Модулі встановлені на окремих рамах з опорними колесами або деякі з них на тракторі. Ці сівалки здебільшого широкозахватні. Їх застосовують переважно для сівби зернових культур за інтенсивними технологіями.

Секційні сівалки складаються з окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з’єднані в один ряд між собою і утворюють широкозахватний агрегат.

Секція обладнана бункером, висівними апаратами та сошниками і працює в автономному режимі.

Особливістю деяких секційних сівалок є те, що їхні посівні секції можна переміщувати по рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До таких сівалок належать зернові, стерньові, кукурудзяні, бурякові, деякі овочеві та ін.

За способом агрегатування з трактором сівалки поділяють на причіпні та начіпні. Зернові сівалки в основному виготовляють причіпними. Це дає змогу комплектувати посівний агрегат з 1 - 6 сівалок і засівати великі площі в короткі строки.

Спеціальні сівалки вигідніше і зручніше виготовляти начіпними.

Сівалка має висівати насіння різних зернових, бобових і овочевих культур, проса, а також інших культур, насіння яких за розмірами близьке до зернових, із заданими нормами висіву.

Овочеві, кукурудзяні та бурякові сівалки здебільшого начіпні. Начіпні сівалки значно легші від причіпних і компактніші. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Велике значення має коливання глибини загортання насіння і ширини міжрядь. Сівалка повинна рівномірно розподіляти насіння на площі, що засівається.

Висівні апарати сівалок повинні висівати насіння рівномірно й точно. Відхилення фактичного висівання від заданої площини допускається не більш як ± 3%, середня нерівномірність вливання між окремими висівними апаратами — не більше 3%.

Сошники сівалок мають спрямовувати насіння на ущільнене дно борозни на однакову задану глибину і загортати його вологим шаром ґрунту відхилення від заданої глибини загортання може бути не більш як ±1 см. На поверхні поля не можна залишати незагорнене насіння. Поверхня поля після проходження сівалки має бути вирівняною. Борозни і гребені не повинні перевищувати 2 -3 см. Сівалка має забезпечувати висівання насіння із заданою шириною міжряддя, прямолінійність рядків із збереженням заданих міжрядь (допустимі відхилення від ширини основних міжрядь ±1 см, стикових — ± 5 см); пошкодження насіння висівним апаратом не повинне перевищувати 0,3%. Туковисівні апарати сівалки висівають 25-200 кг/га гранульованих добрив.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесадильні, розсадосадильні і висадко-садильні.

За способом садіння вони бувають рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором — причіпні, начіпні та напівначіпні.

12.12.2023р.

Тема програми № 3. Машини для приготування та внесення добрив.

Тема уроку № 12. Машини для внесення комплексних добрив, аміаку.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 124 – 128.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/2xtUXj9cMWc?si=IdpRdeyJe0aULf6p

Д.З. Відповісти на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Яке призначення машин МВУ- 6?

5. Опишіть будову МВУ-6.

6. Які особливості використання машини МВУ-6?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати ЗУ-6.

8. Для чого використовуються МВУ-0,5?

9. Які норми розкидання добрив машинами МВУ-0,5 і як вони регулюються? Виберіть правильну відповідь:

а) зміною розміру висівної щілини;

б) амплітудою коливання висівної планки;

в) швидкістю руху агрегату;

г) усіма названими способами.

Машини для внесення добрив класифікують за видом добрив, які вносять, способом внесення добрив, призначенням, способом агрегатування та кількістю виконуваних операцій.

За видом добрив, які вносять, розрізняють машини для внесення органічних і мінеральних добрив.

Відповідно до способів внесення добрив машини поділяють на три групи:

- розкидні машини для поверхневого внесення (розкидання) добрив — тукові сівалки і розкидачі;

- комбіновані сівалки і садильні машини для внесення добрив під час сівби;

- машини для сухого і рідкого підживлення рослин — культиватори-рослинопідживлювачі тощо.

За призначенням машини бувають для:

- підготовки і внесення мінеральних добрив;

- внесення порошкоподібних добрив;

- приготування органічних добрив;

- внесення у ґрунт органічних добрив;

- транспортування і внесення рідких комплексних добрив (РКД) і рідкого

аміаку.

За способом агрегатування машини поділяють на самохідні, причіпні, на-

чіпні та напівначіпні.

За кількістю виконуваних операцій бувають машини для внесення добрив і комбіновані агрегати.

Машина для внесення добрив і вапна МВУ-6 слугує для транспортування і поверхневого суцільного внесення мінеральних добрив, їхніх сумішей, вапна та гіпсу. Робочі органи їх приводяться в рух від ВВП тракторів МВУ-6 — МТЗ-80.

Машина для внесення добрив МВУ-6 (рис. 1) — це напівпричіп, що складається з кузова 1, ходової частини 7, конвеєра 2, приводу робочих органів 4, дозувальної заслінки 3, туконапрямляча 5, розсіювальних дисків 6, пневмогальмівної системи і електрообладнання.

Рис. 1. Схема роботи машини МВУ-6:

1 — кузов; 2 — конвеєр; 3 — дозувальна заслінка; 4 — привід робочих органів; 5 — туко-напрямляч; 6 — розсіювальні диски; 7 — ходова частина; 8 — карданний вал; 9 — дишель; 10 — опора

Кузов машини є основою для кріплення робочих органів та допоміжних

складальних одиниць. Задній борт має вікно для вивантаження добрив. У передньому борту кузова передбачено вікно для контролю за розвантаженням кузова. Днище кузова перед туконапрямлячем виконане у вигляді лотока, що запобігає пульсаціям при подаванні конвеєром малих доз добрив.

Конвеєр машини є замкненим нескінченним ланцюгом, що складається з окремих прутків і ланок, з’єднаних між собою. Нижні грані ланок скошені для утворення гострих кутів з днищем кузова і спрямовані за рухом конвеєра, що сприяє активному очищенню напрямків жолобків у днищі кузова.

Конвеєр виносить добрива з кузова до дозувальної заслінки і далі на розсіювальні диски.

Для розкидання туків призначені два горизонтальних диски з лопатками. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора і ходового колеса машини. Привід робочих органів складається з приводів розсіювального пристрою і конвеєра. Привід розсіювального пристрою надає дискам обертального руху і складається з телескопічного карданного вала, проміжних та привідних валів, двох клинопасових передач і редукторів.

Конвеєр може приводитися в рух від правого заднього ходового колеса машини або від ВВП трактора. Від правого заднього ходового колеса рух надається за допомогою привідного вала, розміщеного всередині осі колеса. Один кінець вала входить у додатковий фланець із шліцьовою втулкою, яка встановлена на три подовжені шпильки маточини колеса і кріпиться трьома гайками. На другому кінці вала є вилка внутрішнього вузлового карданного вала. Другу вилку цього вала посаджено на вал редуктора. Редуктор має зубчасту пару для зміни напрямку обертання і механізм вмикання конвеєра від ходового колеса машини.

Механізмом вмикання конвеєра керують за допомогою гідросистеми з кабіни трактора. Після редуктора привід конвеєра вмикає три ланцюгові передачі і ведучий вал конвеєра. Передостанній ступінь ланцюгової передачі дає змогу отримати дві швидкості конвеєра для внесення мінеральних добрив і матеріалів перестановкою ланцюга на блоках зірочок.

У разі внесення значних (понад 5000 кг/га) доз добрив і розвантаження сипких матеріалів на місці передбачене переобладнання приводу конвеєра від ВВП трактора з’єднанням блока півмуфти, що складається з труби із вала трансмісії, і вхідного вала центрального редуктора за допомогою ланцюга і захисних ковпаків. При цьому ланцюг зірочок змінних передач має бути на зовнішніх зірочках з кількістю зубів 12 і 45. Півмуфта редуктора приводу конвеєра від ходового колеса вмикається гідросистемою трактора.

Ходова система є безресорним балансирним візком типу «тандем» і складається з двох балансирів, з’єднаних центральною віссю на підшипниках ковзання. Всі ходові колеса обладнані колодковими гальмами з пневматичним приводом від гальмівної магістралі трактора.

До електрообладнання машини належать два ліхтарі, джгут і штепсельна вилка. Машина працює так. Під час руху машини із завантаженими добривами і ввімкненим ВВП трактора полем розсіювальні диски обертаються. На ці диски конвеєром, що приводиться в дію від правого заднього ходового колеса машини, через дозувальну заслінку і туконапрямляч подаються добрива. Диски з лопатками розсіюють добрива віялоподібним потоком на поверхню ґрунту.

Машина агрегатується з тракторами тягового класу 1,4, обладнаними гідрогаком і приводом гальмівної системи. Обслуговує машину тракторист.

Заправник рідких добрив ЗУ-3,6 (рис. 2.) призначений для забирання (відкачування) рідких органічних добрив, водного аміаку, розчинів гербіцидів та отрутохімікатів, транспортування їх до місця роботи, заправлення підживлювачів і обприскувачів або розливання гною та гноївки по полю, приготування торфогнойових і торфофекальних компостів, а також для перевезення технічної води, рідких кормів та інших рідких і напіврідких речовин.

Заправник ЗУ-3,6 складається з таких основних вузлів: рами 1 з колесами, цистерни 4 з затворами, заправної штанги 3, напірно-вакуумної магістралі 2 та розливно-розподільного пристрою 5. Рама змонтована з двох лонжеронів. У передній частині її є причіпна петля і опорний стояк, у середній — опора для цистерни, а в задній — обойма для кріплення осі коліс. Ходова частина має два колеса з пневматичними шинами та колодковими гальмами з гідроприводом. Цистерна циліндричної форми зі сферичними днищами зварена з листової сталі 4 мм завтовшки. На задньому днищі встановлюють два затвори для приєднання заправної штанги із забірним рукавом та розливно-розподільного пристрою. У верхній частині переднього днища є оглядове вікно, через яке можна спостерігати за наповненням цистерни. На кришці горловини розміщені заливний люк з кришкою, запобіжний клапан, рівнемір і повітряна мішалка.

Напірно-вакуумний пристрій призначений для створення в цистерні розрідження або наднормального тиску вихлопними газами двигуна трактора. Пристрій складається з корпусу, до якого збоку приварене сопло, а знизу — розрізний патрубок для його кріплення на вихлопній трубі трактора хомутом.

Для ущільнення на трубу ставиться азбестосталева прокладка. У корпусі на осі встановлена заслінка, яка перекриває потік вихлопних газів і спрямовує їх у сопло або через напірно-вакуумну магістраль у цистерну.

Ежектор складається з сопла, патрубка та змішувальної камери з заслінкою, яка перекриває отвір камери і спрямовує вихлопні гази в цистерну. Заслінками корпусу і змішувальної камери керує тракторист з кабіни трактора. Заправна штанга призначена для забору робочої рідини з місткостей і заправлення машин. Керує штангою тракторист за допомогою гідравлічної системи трактора.

Розливно-розподільний пристрій призначений для розливання рідких добрив по полю, поливання компостів, буртів та гасіння пожеж. Для розливання рідини використовують розливний патрубок з потоком і змінними жиклерами.

Рис. 2. Заправник-розкидач рідких органічних добрив ЗУ-3,6:

1 — рама; 2 — напірно-вакуумна магістраль; 3 — заправна штанга; 4 — цистерна; 5 — розливно-розподільний пристрій

Машина МВУ-0,5А призначена для розсіювання по поверхні ґрунту мінеральних добрив на полях і в плодоносних садах, а також для розкидної сівби насіння трав (сидератів). Машину начіплюють на трактори Т-25А, ЮМЗ-6АКЛ, МТЗ-80, МТЗ-82 і Т-40А.

Розкидач складається з бункера 1 (рис. 3) місткістю 410 дм³, дозувального пристрою 2, двох розкидальних дисків 7, механізму приводу (карданного вала 4 та редукторів 5 і 6) і вітрозахисного пристрою.

Дозувальний пристрій складається з двох поворотних клапанів 3, за допомогою яких змінюють висоту висівної щілини, і висівної планки 8 зиґзаґоподібної форми, шарнірно закріпленої на підвісках. При коливальному русі планка переміщується між дном бункера і клапанами 3, виштовхуючи активними вирізами з передньої і задньої щілин добрива. Для безперервного опускання добрив у бункері змонтовано коливальні ворушилки 9. Добрива лотоками надходять на диски 7, які обертаються в різні боки (п = 625-805 хв_1), і розкидають добрива з шириною захвату до 12 м. У вітряну погоду до розкидача прикріплюють вітрозахисний пристрій, виготовлений з брезенту. Ширина захвату при цьому становить 6 м. Висівання добрив (40-2000 кг/га) регулюють, змінюючи висоту висівних щілин і амплітуду коливань висівної планки. Норма висіву насіння трав — 8 -150 кг/га. Робоча швидкість машини — близько 10 км/год, маса — 300 кг, продуктивність — до 10 га/год.

Рис. 3. Схема начіпного розкидача мінеральних добрив МВУ-0,5А:

1 — бункер; 2 — регулятор висіву; 3 — поворотний клапан; 4 — карданний вал; 5 і 6 — редуктори; 7 — розкидальний диск; 8 — висівна планка; 9 — ворушилка

12.12.2023р.

Тема програми № 3. Машини для приготування та внесення добрив.

Тема уроку № 11. Машини для приготування та навантаження добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 119 – 124.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/2rk8GmVZVzw?si=MwEkDLURFJ3gVIY4

Д.З. Відповісти на питання:

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Назвіть основні агротехнічні методи внесення мінеральних і органічних добрив.

3. Які машини використовують для підготовки та розтарювання мінеральних добрив?

4. Які є машини для навантаження добрив і чим вони відрізняються між собою?

5. Опишіть за функціональною схемою (рис. 1) принцип роботи агрегату АІР-20А.

6. Які особливості використання машини ПЕ-0.8Б та ПНД-250?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати СЗУ-20А та УТС-30А.

У сучасних умовах все ширше застосовують передпосівне внутрішньо-ґрунтове внесення туків, які розміщують стрічками, рядками, гніздами у вологозабезпеченому шарі ґрунту. Це дозволяє знизити витрати добрив, зменшити їх змивання стічними водами, полегшити догляд за рослинами.

Агротехнічні вимоги. Добрива, що злежалися, перед використанням необхідно подрібнити і просіяти. Розмір часток після подрібнення — не більше 5 мм, вміст часток менше 1 мм допускається до 6%.

У процесі розтарювання втрати добрив з паперовою мішкотарою не повинні перевищувати 1%, а з поліетиленовою — 0,5%. Вміст клаптів мішкотари в подрібнених добривах не повинен перевищувати 3% маси паперових і 0,08% маси поліетиленових мішків. При змішуванні добрив вологість компонентів не повинна відрізнятися від стандартної більш як на 25%. Відхилення від заданого співвідношення поживних елементів у тукосумішах допускається не більше 10%, а неоднорідність суміші — не більше ± 10%.

Подрібнювач мінеральних добрив АІР-20А призначений для розтарювання і подрібнення злежаних, затарених і подрібнених мінеральних добрив з наступним відокремленням їх від мішкотари і одночасного завантаження підготовленої маси для внесення мінеральних добрив у транспортні засоби або бункери сівалок.

Агрегат можна використовувати для розтарювання незлежаних гранульованих мінеральних добрив. Це напівпричіпна стаціонарна машина, яка поставляється замовнику в двох варіантах: з приводом від електродвигуна або ВВП трактора. Транспортування і маневрування машини здійснюють тракторами класу 1,4.

Рис. 1. Схема роботи агрегату АІР-20А:

1 — мотовило; 2 — залишки мішкотари; 3 — притискні щоки; 4 — бункер; 5 — мішки з добривами; 6 — решітчасті перегородки; 7 — подрібнювальний барабан; 8 — протирізальна пластина; 9 — знімний бітер; 10 — сепарувальний пристрій; 11 — вивантажувальний транспортер; 12 — колесо; 13 — колісна вісь; 14 — подрібнені добрива; 15 — рама; 16 — решітка; / 7 — відкидний транспортер

Технологічний процес роботи агрегату відбувається так. Бункер агрегату завантажується навантажувачем ПКУ-0,8 затареними або незатареними злежаними мінеральними добривами. У процесі роботи живильний механізм здійснює коливальний рух і подає мінеральні добрива до подрібнювального пристрою, що складається з двох барабанів 7, які обертаються назустріч один одному, і підпружинених протирізальних пластин. У подрібнювальному пристрої грудки мінеральних добрив і мішкотара подрібнюються. Подрібнена маса, яка складається з мінеральних добрив і мішкотари, надходить у сепарувальний пристрій 10, де відокремлюється мішкотара та інші сторонні предмети. Із сепарувального пристрою добрива просипаються на вивантажувальний транспортер 11 і спрямовуються через шарнірно закріплений відкидний транспортер 17 в машини для внесення добрив, завантажувачі сівалок та інші транспортні засоби. Мішкотара та інші сторонні домішки з сепарувального пристрою надходять на пристрій для видалення мішкотари і виносяться з робочої зони машини.

Якщо в подрібненій масі добрив є частки розміром понад 5 мм, то зменшують проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами переміщенням корпусів підшипників валів в овальних отворах. Проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами має бути 3 -5 мм.

Коли ці регулювання не дають бажаного результату, збільшують зусилля пружин кручення, встановлених на осях протирізальних пластин. Для цього спеціальним ключем виводять хвостовики пружин з прорізів опорних пластин і встановлюють у наступні прорізи.

Змішувач-завантажувач СЗУ-20А (рис. 2, а) призначений для змішування мінеральних добрив двох-трьох видів безпосередньо перед їх внесенням у ґрунт. Змішувач складається з одновісного тракторного причепа, на рамі якого встановлені кузов 3 з двома рухомими перегородками 2 і конвеєрами 1, шнека-змішувача 6 і вивантажувального елеватора 5. Конвеєри і шнек приводяться в рух від ВВП трактора або електродвигуна.

Рис. 2. Змішувачі-завантажувачі добрив:

а — СЗУ-20А; б — УТС-ЗОА; 1 ; 14 і 15 — конвеєри; 2 — перегородки; 3 — кузов; 4 — бітер; 5 і 8 — елеватори; 6 — шнек-змішувач; 7 — верхня головка елеватора; 9; 10 і 11 — бункери; 12 — рукоятка; 13 — заслінка; 16 — рама; 17 — опорно-ходове колесо; 18—змішувач

У задній стінці кузова є вікна, перекриті заслінками 13. Добрива завантажують у відсіки кузова, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєри, що транспортують добрива і скидають у шнек. Лопатки шнека змішують добрива і транспортують їх у похилий елеватор 5, звідки добрива надходять у розкидач або транспортний засіб.

У верхній горловині елеватора встановлений бітер 4, який додатково змішує добрива. Задане співвідношення компонентів суміші регулюють переставлянням перегородок 2 і зміщенням дозувальних заслінок. Продуктивність змішувача — 20 т/год.

Змішувальна установка УТС-30А (див. рис. 2, б) складається з трьох бункерів 9; 10 і 11, по дну яких прокладені конвеєри 14, а задні стінки перекриті заслінками 13. На рамі встановлені поздовжній конвеєр 15 і вивантажувальний елеватор 8 У кожний бункер завантажують компоненти, що змішують, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєрі. Конвеєри 14 виносять із кожного бункера відповідну кількість добрив і подають їх на поздовжній конвеєр 15. Далі добрива надходять у змішувач 18, елеватор 8 і в кузов розкидачів. Співвідношення компонентів, що змішуються, регулюють зміщенням заслінок. Продуктивність установки — 30т/год.

Для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини використовують універсальні і спеціальні навантажувачі. Першими можна навантажувати різні матеріали, другими — тільки добрива. Навантажувачі бувають періодичної і безперервної дії. Технологічний процес перших складається з робочого (забирання матеріалу + піднімання + переміщення + вивантаження) і холостого (повернення навантажувача у вихідне положення) ходів. Навантажувачі безпосередньої дії виконують безперервне забирання матеріалу і завантаження його в машини.

Навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8Б (рис. 3, а) укомплектований грейфером 7 для навантаження мінеральних добрив, кігтями для гною і силосу, лопатою 1 для риття, гаком для штучних вантажів. Рама 12 навантажувача прикріплена до трактора ЮМЗ-6АКЛ. На рамі змонтована колонка 10, до якої шарнірно прикріплена стріла 5 з надставкою 6. У корпусі колонки 10 встановлена поворотна труба 3. Зверху до неї прикріплений кронштейн 4, внизу – хвостовик із зубчастим колесом. Стріла шарнірно з’єднана з кронштейном труби з надставкою 6, до якої приєднують змінні робочі органи. Висоту піднімання і виліт робочих органів регулюють гідроциліндрами згинання 8 і піднімання 9. Для навантаження тракторист під’їжджає до купи добрив, опускає домкрати 11, маневруючи важелями гідророзподільника, заглиблює грейфер у добрива, змикає його щоки, піднімає стрілу і повертає трубу 3 в колонці 10 у положення, зручне для вивантаження добрив у розкидач або транспортний засіб.

Рис. 3. Навантажувачі:

а — навантажувач-екскаватор ПЕ-0.8Б; б — навантажувач безперервної дії ПНД-250; 1 — лопата; 2 — трактор, 3 — поворотна труба; 4 — кронштейн; 5 — стріла; 6 — надставка; 7 — грейфер; 8; 9 і 16 — гідроциліндри; 10 — колонка; 11 — домкрат; 12 і 19 — рами; 13— шнекова частина фрези; 14 — зубчаста частина фрези; 15 — корпус; 17 і 18— конвеєри

Вантажопідйомність навантажувача — 800 кг, максимальний

виліт стріли 3,9 м, висота піднімання грейфером — 3,6 м, гаком — 5 м.

Аналогічну конструкцію має навантажувач-екскаватор ПСА-1. Навантажувач безперервної дії ПНД-250 (рис. 3, б) складається з забірного органа, поздовжнього 17 і вивантажувального 18 конвеєрів. Забірний орган включає в себе корпус 15 і фрезу, що складається із шнекової 13 і зубчастої 14 частин.

Для навантаження добрив забірний орган опускають на землю, вмикають передачу і починають рух вздовж правого боку бурта. Фреза врізується в добрива, подрібнює моноліти і транспортує подрібнений шар до конвеєра 17, який подає добрива на поперечний вивантажувальний конвеєр 18. Далі добрива надходять у транспортні засоби або розкидачі.

Продуктивність машини при навантаженні гною — 200 т/год, при навантаженні торфу — 150 т/год.

08.12.2023р.

Тема програми № 2: Ґрунтообробні машини і агрегати

Тема уроку № 10: Культиватори їх призначення, будова та застосування.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/DjjpAuZ3vJQ?si=1xp3iuAynKymSWnB

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що називається культивацією?

2. Як за призначенням розрізняють культиватори?

3. Опишіть вимоги до робочих органів культиватора.

4. Опишіть будову культиватора парового швидкісного КПС-4.

5. На якому культиваторі використовують укорочені гряділі.

6. Яка ширина універсальних стрілчастих лап?

Агротехнічний захід, який забезпечує кришіння, розпушування і часткове перевертання ґрунту, а також повне знищення бур’янів і вирівнювання поверхні поля, називається культивацією. Виконують її культиваторами. Якщо ґрунт розпушують без перевертання на глибину понад 12 см, такий обробіток називають глибоким розпушуванням і виконують його культиваторами-плоскорізами або чизель-культиваторами.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту (парові), міжрядного обробітку ґрунту (просапні) і для обробітку ґрунтів, що підлягають вітровій і водній ерозії.

До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту належать парові культиватори, призначені для догляду за парами і передпосівного обробітку ґрунту; культиватори-плоскорізи для розпушування полів, вкритих стернею, на глибину до 16 см; штангові культиватори для знищення кореневищних бур’янів; культиватори-розпушувачі, а також садові і лісові культиватори.

Просапні культиватори використовують для міжрядного обробітку посівів з метою розпушування ґрунту і знищення бур’янів, проріджування рослин у рядках, підгортання і нарізання поливних борозен. До просапних належать також культиватори-рослино-підживлювачі, призначені для підживлення рослин мінеральними добривами в період росту. Просапні культиватори пристосовані для виконання передпосівного обробітку ґрунту та догляду за посівами з міжряддями різної ширини.

Культиватори для обробітку ґрунтів в умовах вітрової і водної ерозії обробляють ґрунт на різну глибину без руйнування його верхнього шару.

Агротехнічні вимоги. При суцільному обробітку ґрунту поверхня поля має бути рівною, без гребенів і борозен. Розпушувати ґрунт треба так, щоб вологі шари не потрапляли на поверхню, а частинки не розпилювалися і не ущільнювалися. Відхилення від заданої глибини обробітку ґрунту — не більше ±1 см. Робочі органи культиватора мають знищувати не менш як 98-99% бур’янів і не пошкоджувати рослин. Висота гребенів розпушеного шару не повинна перевищувати 3-4 см. Культиватори для суцільного обробітку. Робочі органи культиваторів — це універсальні стрілчасті і розпушувальні лапи. Наконечник стрілчастої універсальної лапи прикріплений до жорсткого стояка. Кут нахилу леза до горизонтальної площини — 23-30°. Кут між лезами — 60-65°, ширина захвату — 270 і 330 мм. Універсальні лапи добре розпушують ґрунт і підрізають корені бур’янів. Лапи використовують для обробітку ґрунту на глибину до 12 см. Носки розпушувальних лап мають два різальні леза з кутом між ними 60-70°. Лапи з жорсткими стояками з шириною захвату 35-65 мм використовують для обробітку ґрунту в садах і виноградниках на глибину до 25 см.

Культиватор причіпний гідрофікований КПС-4 (рис. 1) призначений для суцільного передпосівного розпушування ґрунту і підрізування бур’янів з одночасним боронуванням на швидкості до 12 км/год. Ширина захвату — 4 м, глибина обробітку — 5-12 см.

Кілька культиваторів агрегатують за допомогою зчіпок у широкозахватні агрегати для роботи з тракторами тягового класу 3-5.

Основні вузли культиватора (рис. 1, а): зварна рама 4, сниця, що зібрана з центрального 11, бокових 1, 12 брусів, опорні колеса 3 з гвинтовим механізмом 2 регулювання глибини ходу робочих органів, гряділі 5 з лапами 6, пристосування 8 з повідцями для начіпки борін, з’єднувальний шарнір для комплектування шеренгового агрегату, гідроциліндр 10 і причіп 13.

Рис. 1. Культиватор причіпний гідрофікований КПС-4:

а — загальний вигляд; б — стрілчаста лапа; в і г — розпушувальні лапи; 1 і 12 — бокові бруси сниці; 2 — регулятор глибини; 3 — опорне колесо; 4 — рама; 5 і 9 — гряділі; 6 — лапа; 7— повідець; 8 — начіпка для борін; 10 — гідроциліндр; 11 — центральний брус сниці; 13— причіп; 14 — підставка; 15 — тяга; 16 — стояк; 17 — кутник рами; 18 — пружина; 19 — шплінт; 20 — штанга; 21 — планка; 22 — тримач; 23 — болт

Начіпний варіант культиватора КПС-4-03 обладнаний замком автозчіпки СА-1 для швидкого агрегатування з трактором. До культиватора додаються стрілчасті універсальні лапи з шириною захвату 270 і 330 мм і пружинні розпушувальні лапи з шириною захвату 50 мм. Стояки лап прикріплюють на гряділях 5 і 9, шарнірно приєднаних до бруса рами. Стрілчасті лапи встановлюють у шаховому порядку в два ряди.

Для обробітку слабкозабур’янених полів у передньому ряду на коротких гряділях закріплюють лапи з шириною захвату 270 мм, а в задньому на довгих гряділях — лапи з шириною захвату 330 мм.

Різальні леза задніх лап з кожного боку повинні на 4 -5 см перекривати леза передніх (для повного підрізування коренів бур’янів).

При обробітку сильнозабур’янених полів на коротких і довгих гряділях установлюють лапи з шириною захвату 330 мм.

Розпушувальні лапи розміщують у трьох поперечних рядах: на коротких гряділях закріплюють по одній лапі, а на довгих за допомогою спарених тримачів — по дві. Відстань між сусідніми борозенками — 16,6 см. Глибину обробітку ґрунту регулюють гвинтовими механізмами 2, зміщуючи (по висоті) опорні колеса відносно рами.

При встановленні культиватора на задану глибину обробітку потрібно:

1) відрегулювати площину рами паралельно поверхні майданчика, змінюючи довжину розкосів і верхньої центральної тяги начіпки трактора;

2) встановити культиватор посередині відносно поздовжньої осі трактора і жорстко закріпити культиватор відносно трактора, користуючись ланцюговими розтяжками нижніх тяг начіпки трактора;

3) під опорні колеса культиватора встановити підкладки, висота яких менша за задану глибину обробітку на 2 -3 см (величина грузнення коліс у ґрунт);

4) робочі органи культиватора встановити так, щоб їхні леза всією довжиною торкались поверхні майданчика.

05.12.2023р.

Тема програми № 2. Ґрунтообробні машини і агрегати

Тема уроку № 9. Фрези їх призначення, будова та застосування.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 82 – 93.

Опрацювати матеріал:

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення культиватора фрезерного КФ-5,4.

2. Опишіть будову культиватора фрезерного КФ-5,4.

3. Як працює культиватор фрезерний КФ-5,4?

4. На яку глибину розрахований КФ-5,4?

5. З якими тракторами агрегатується КФ-5,4.

Культиватор фрезерний КФ-5,4 (К — культиватор, Ф — фрезерний, 5,4 — ширина захвату, м) призначений для міжрядного грубого обробітку дванадцятирядних посівів цукрових буряків та інших низькостеблових культур, які вирощують з міжряддям 45 см. Культиватор агрегатується з тракторами тягових класів 1,4 і 2.

Основними вузлами культиватора (рис. 1.) є зварна рама з начіпним механізмом на трактор, два опорних колеса з пневматичними шинами і гвинтовими механізмами, дванадцять секцій робочих органів, центральний конічний редуктор і два трансмісійних вали. Кожна секція складається з корпусу 5, двох дисків 6 з Г-подібними ножами 12, пасивного ножа 9, кожуха 11 з фартухом 13, ланцюгової передачі 14 і запобіжної муфти. Секції приєднані відносно трансмісійних валів 10 шарнірно. Кожна секція в робочому положенні притискується до поля, а в транспортному — підтримується штангою з пружиною 8. Диски з ножем (фрезерний барабан) приводяться в рух від ВВП трактора через карданну передачу 2, центральний редуктор 7, трансмісійні вали 10, запобіжну муфту і ланцюгову передачу 14.

Культиватор працює у такий спосіб. При переміщенні культиватора і обертанні фрезерних барабанів їхні ножі відрізають тонку скибу ґрунту,

Рис. 1. Культиватор фрезерний КФ-5,4:
а — принципова схема; б — робоча секція; 1 — опорне колесо; 2 — карданна передача; 3 — гвинтовий механізм; 4 — рама; 5 — корпус; 6 — диск; 7 — редуктор; 8 — штанга з пружиною; 9 — пасивний ніж; 10 — вал; 11 — кожух; 12 — активний ніж; 13 — фартух; 14 — ланцюгова передача
дещо розпушують її і відкидають назад, де вона вдаряється об кожух і фартух й інтенсивно розпушується.
Смуга ґрунту, що знаходиться під корпусом секції, розпушується пасивним ножем. Діаметр фрезерних барабанів 300 мм. Боковина кожуха секції розміщується на відстані 8 см від рядка рослин. Глибину обробітку культиватора регулюють в межах 4…8 см гвинтовим механізмом 3 і зміною довжини центральної тяги начіпного механізму.

05.12.2023р.

Тема програми № 2. Ґрунтообробні машини і агрегати

Тема уроку № 8. Комбіновані агрегати, будова та застосування.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 103 – 118.

Опрацювати матеріал:

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення комбінованих агрегатів.

2. Поясніть переваги комбінованих агрегатів.

3. Опишіть будову комбінованого ґрунтообробного агрегату РВК-3,6.

4. Що відноситься до робочих органів?

5. Навіщо на агрегаті встановлена гідравлічна система?

Передпосівний обробіток виконують залежно від глибини загортання насіння та потрібної щільності обробленого шару ґрунту. На полях з підвищеною вологістю ґрунту перевагу слід віддавати додатковому комплектуванню агрегатів зубовими боронами, культиваторними лапами, а в посушливих умовах — котками різних типів.
        Виконання кількох операцій обробітку ґрунту цими машинами пов’язане з багаторазовим переміщенням їх по полю, яке призводить до значного ущільнення і розпилення ґрунту ходовими системами агрегатів. Для зменшення цих негативних явищ останніми роками широко застосовують комбіновані машини й агрегати.
   Передпосівний обробіток ґрунту на попередньо обробленому агрофоні найефективніше здійснюють комбіновані ґрунтообробні агрегати, які залежно від стану ґрунтового середовища можуть мати різні набори робочих органів.
        Перевагами цих ґрунтообробних машин є:
􀁹 заміна 5 — 6 одноопераційних агрегатів;
􀁹 скорочення на 30 % витрат пального, праці, термінів виконання робіт;
􀁹 збереження вологи в ґрунті;
􀁹 створення однорідного за щільністю посівного шару ґрунту.
   Агрегат комбінований для передпосівного обробітку РВК-3,6 (Р — розпушувач, В — вирівнювач, К — комбінований, 3,6 — ширина захвату, м) призначений для розпушення ґрунту на глибину до 12 см, вирівнювання його поверхні і коткування (рис. 1). Агрегатуються вони з тракторами тягового класу 3. Робоча швидкість 1,6…2,3 м/с.

Рис. 1. Схема комбінованого ґрунтообробного агрегату РВК-3,6:
1 і 3 — пружинні лапи; 2 — подрібнювальний коток; 4 — вирівнювач; 5 — кільчасто-шпоровий коток
   Основними вузлами агрегату є передня і задня рами, з’єднані між собою болтами, колеса, передній і задній бруси з розпушувальними робочими органами, передній і задній котки, вирівнювач, сниця та гідравлічна система.
   На передній рамі закріплені сниця, елементи гідравлічної системи, а в підшипниках встановлений передній брус з розпушувальними лапами.
   Задня рама підтримується на двох колесах з пневматичними шинами. В передній частині рами в шарикопідшипниках встановлено передню секцію котків, а в задній — задню.
   За передньою секцією котків установлений брус з розпушувальними лапами, а за ним перед задньою секцією котків на рамі закріплений вирівнювач. Кожна секція складається з трьох кільчасто-шпорових котків.
   Бруси з розпушувальними лапами призначені для розпушення ґрунту, передня секція котків для подрібнення брил, а задня для подрібнення і коткування ґрунту.
   Гідравлічна система забезпечує переведення агрегату із робочого положення в транспортне і навпаки.

24.11.2023р.

Тема програми № 2. Ґрунтообробні машини і агрегати

Тема уроку № 7. Котки їх призначення, будова та застосування.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 94 – 100.

Опрацювати матеріал:

https://youtu.be/oljD8PgCi6U?si=2stzigpfeIjGQgn_

https://youtu.be/GgArNh_U9NQ?si=VN1aqZTMoKRrl24n

Котки застосовують для ущільнення та вирівнювання поверхні поля, руйнування ґрунтової кірки, грудок, розпушування ґрунту.

Ущільнення може бути поверхневе та підповерхневе.

Його застосовують при передпосівному обробітку, під час сівби та після її проведення.

Перед сівбою вирівнюють поверхню поля, подрібнюють грудки та ущільнюють ґрунт.

Цей захід сприяє підвищенню рівномірності глибини заробки насіння, підвищує рівномірність ходу і робочу швидкість посівних агрегатів, поліпшує умови роботи збиральних машин.

Поверхневе ущільнення ґрунту при сівбі та після сівби покращує контакт насіння з ґрунтом, сприяє підтягуванню вологи з нижніх горизонтів до насіння.

Крім того, після прикотковування зменшуються втрати вологи шляхом випаровування, оскільки інтенсивність випаровування більша, коли ґрунт розпушений.

Ущільнюючу дію котка визначають за виразом:

Р = 9,8 М/В, де М - маса котка; В - ширина котка; Р - питомий тиск (Н/см).

Коток невеликого діаметру ущільнює в основному верхній шар ґрунту.

Великий коток, навпаки, більш рівномірно ущільнює ґрунт за глибиною.

Залежно від конструкції робочих органів котки поділяють на:

кільчасто-шпорові, кільчасто-зубчасті, борінчасті, котки з гладкою поверхнею та пруткові.

Кільчасто-шпорові котки ЗККІН-6, КТП-7,8 призначені для поверхневого розпушування ґрунту з ущільненням підповерхневого шару, руйнування грудок, ґрунтової кірки та вирівнювання поверхні зораного поля.

Коток ЗККІН-6 складається з трьох секцій (рис. 1., а). Кожна секція має дві дискових батареї, які закріплені на рамі в підшипниках. Диски в батареях розташовані у шаховому порядку. На кожній секції встановлено тринадцять дисків. Таке розміщення сприяє самоочищенню котків від налипання ґрунту між дисками. Над рамою секції встановлені два ящики для баласту.

Робочими органами котка є сталеві (чавунні) диски діаметром 520 мм, по ободу яких з обох боків рівномірно розміщені клиноподібні шпори. Диски вільно встановлені на осі. Тиск дисків на ґрунт у межах 27-47 Н/см регулюють зміною маси баласту в ящиках. Ширина захвату трьох секцій котка - 6,1 м.

Котки кільчасто-зубчасті ККН-2,8, КЗК-6, КЗК-10, К-10 застосовують для вирівнювання поверхні поля, подрібнення грудок, ущільнення підповерхневого і розпушення поверхневого шарів ґрунту.

Рис. 1. Котки: а - кільчасто-шпоровий; б — кільчасто-зубчастий; в — борінчастий; г — гладкий водоналивний; д і є- пруткові', 1,5- осі; 2 - диски; 3 і 6 - ящики і поверхня для баласту; 4 - зубчасті кільця; 7 - клиновидні кільця: 8 - циліндр металевий; 9 - циліндр із зубами; 10 - пруток круглий; 11 — диск; 12 - рамка; 13 - пруток плоский зубчастий

Коток ККН-2,8 (рис. 1, б) складається з трьох секцій. Кожна секція має раму, на якій встановлені на осі десять клинових 7 діаметром 350 мм 1 Дев'ять зубчастих 4 кілець діаметром 366 мм. Клинові кільця вільно встановлені на валу, а зубчасті - на маточинах клинових кілець.

Клинові та зубчасті кільця є робочими органами котка. Вони ущільнюють ґрунт на глибину до 7 см та розпушують його на глибину 4 см. Тиск Котка на ґрунт - 25 Н/см. Коток можна агрегатувати з культиваторами та буряковими сівалками. Ширина захвату котка - 2,8 м.

Коток кільчасто-зубчастий КЗК-10 складається з п'яти робочих секцій, що встановлені фронтально і в два ряди. Рами секцій з'єднуються між собою шарнірно. Під час роботи котка кільчасті диски розбивають та ущільнюють підповерхневий шар ґрунту, а зубчасті диски вирівнюють і розпушують поверхневий шар ґрунту. Коток застосовують для проведення до- і післяпосівного ущільнення ґрунту при вирощуванні цукрових буряків, ріпака і зернових культур.

Коток борінчастий КБН-3 використовують для прикочування ґрунту перед сівбою з одночасним розбиванням грудок і розпушенням поверхневого шару ґрунту.

Коток (рис. 1, в) складається з п'яти секцій. На кожній секції встановлено по два циліндричних котки, на поверхні яких розміщені по гвинтовій лінії зуби діаметром 16 мм. Секції розміщені в шаховому порядку.

Ширина захвату котка - 3,25 м.

Котки водоналивні ЗКВГ-1,4, КВГ-2,75, КВГ-3 призначені для передпосівного і посівного прикочування ґрунту.

Коток ЗКВГ-1,4 (рис. 1, г) складається з трьох секцій. Кожна секція має металевий порожнистий циліндр діаметром 700 мм, довжиною 1400 мм і місткістю 500 л. Циліндри під час роботи обертаються, їх наповнюють водою. Тиск котка на ґрунт у межах 23-60 Н/см регулюють кіль-кістю води в циліндрах.

Ширина захвату котка -4м. Робоча швидкість - 7-12 км/год.

Водоналивні котки СКГ-2, СКГ-2-2 та СКГ-2-3 застосовують для передпосівного ущільнення, прикотковування ґрунту одночасно з сівбою і після сівби цукрових буряків та інших культур. Ширина захвату односекційного котка - 2,7, двосекційного - 5,4 і трисекційного - 8,1 м. Місткість барабанів односекційного котка - 100 л. Агрегатують котки з культиваторами та сівалками.

Пруткові котки (рис. 1., д і є) призначені для вирівнювання поверх-ні поля, подрібнення грудок та ущільнення ґрунту, їх найчастіше розміщують за робочими органами культиваторів і комбінованих ґрунтообробних агрегатів. Прутки на котках встановлюють круглі 10 і з прямокутним перерізом. Прямокутні пластини бувають з вирізами і зубчасті 13. Найбільш інтенсивно подрібнюють ґрунт котки з круглими прутками і прямокутного перерізу без вирізів.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект (описати види, призначення та будову котків). Створити презентацію до теми.

17.11.2023р.

Тема № 2. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 6. Борони їх призначення, будова та застосування

Працюємо з підручником:

(CM – I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 47-53, 67-72.

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 45-61.

Борони зубові призначені для поверхневого розпушення ґрунту на глибину до 6 см, руйнування кірки, розбивання грудок, вирівнювання поверхні ріллі, знищення бур'янів, а також для загортання насіння та мінеральних добрив, висіяних розкидним способом.

Під час боронування зябу або чорної пари ґрунтова кірка або верхній шар ґрунту розпушується на глибину 3...5 см. Поверхня поля після боронування має бути дрібногребенистою з борозенками не глибше, ніж 4 см, і грудочками ґрунту діаметром не більш як 3 см, без огріхів. Глибина обробітку залежить від культури.

Для трав вона становить 2...З см, для озимих і просапних культур – 3...4, для картоплі – 4...5 см. Пошкодження культурних рослин не має перевищувати 5 %.

Робочим органом зубових борін є зуби квадратного, круглого і ромбо подібного перерізу, а також ножеподібні та лапчасті. Зуби 1, що мають квадратну форму перерізу, загострюють несиметрично – одне ребро пряме, а решта – скошені (рис. 1.).

Рис. 1. Борона зубова середня БЗС-1,0

1 – зуб; 2 і 3 – поздовжня та поперечна планки; 4 – тяговий гак.

Під час закріплення на рамі зуби встановлюють прямим ребром в одному напрямку, а борона може працювати в двох протилежних напрямках.

Якщо борону встановлюють так, щоб працювали прямі ребра, то вона розпушує ґрунт на всю глибину ходу зуба, якщо ж працюють скошені ребра, ґрунт розпушується тільки верхньою частиною зуба, до скошеної частини, а шар, що лежить нижче скосу, ущільняються скосом зубів на глибину 3...4 см.

Зубова борона складається з трьох ланок, які приєднуються до поперечного бруса штельваги. Кожна ланка має раму з поздовжніми 2 і поперечними 3 планками. На перетині планок зуби кріпляться гайками так, що кожний з них робить слід, однаково віддалений від сусідніх слідів.

Залежно від маси, що припадає на один зуб, зубові борони поділяють на важкі (1,6. ..2,0 кг), середні (1,2. ..1,5 кг) і легкі, або посівні (0,6. ..1,0 кг).

Борона зубова важка БЗТС-1,0 (Б – борона, 3 – зубова, Т – важка, С – швидкісна, 1,0 – ширина захвату ланки, м) призначена для розбивання грудок, розпушення ґрунту після оранки, знищення сходів бур'янів, боронування на підвищених швидкостях озимих і технічних культур.

Робочими органами борони є зуби квадратного перерізу. Борони агрегатуються з різними тракторами за допомогою зчіпок або з культиваторами і плугами. Робоча швидкість – до 3 м/с.

Борона зубова середня БЗСС-1,0 (Б – борона, 3 – зубова, С – середня, С – швидкісна, 1,0 – ширина захвату ланки, м) за конструкцією подібна до борони БЗТС-1,0, але має меншу масу, що припадає на один зуб. Призначена для суцільного обробітку ґрунту з розпушенням верхнього шару після оранки, руйнування ґрунтової кірки навесні на озимих посівах, а також для боронування посівів кукурудзи та інших культур. Борони агрегатуються з різними тракторами за допомогою зчіпок. Робоча швидкість становить до 3 м/с.

Борона посівна ЗБП-0,6 (3 – три ланки, Б – борона, П – посівна, 0,6 – ширина захвату однієї ланки, м), призначена для загортання насіння і мінеральних добрив, висіяних розкидним способом, для руйнування поверхневої кірки та вирівнювання поверхні поля перед сівбою. Робочими органами цієї борони є зуби, які в перерізі мають круглу форму і загострені на конус.

Борони агрегатують за допомогою зчіпок із тракторами різних марок. Робоча швидкість – близько 2 м/с.

Дискові борони. За технологічними властивостями дискові знаряддя є проміжними між лемішно-полицевими плугами та розпушувачами.

Дискові борони застосовують для виконання основного (на глибину 16...24 см) обробітку ґрунту під зернові та зернобобові культури, а також при лущенні полів (на 8... 16 см) з великою кількістю (понад 3 т/га) рослинних решток, зокрема, після збирання грубостеблових культур (кукурудзи, соняшнику, сорго тощо), а також мілкого (на 8... 16 см) дискового лущення – ефективного агротехнічного прийому механічної боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами культурних рослин.

На сучасних комбінованих ґрунтообробних машинах застосовують робочі органи дискового типу – подрібнювачі та загортачі зі сферичною або плоскою формою диска, з суцільним лезом або вирізні.

Їх застосування зумовлене високою технологічною надійністю роботи та відповідним позитивним агротехнічним результатом – мульчуванням верхнього шару ґрунту рослинними рештками, підрізанням, загортанням та подрібненням бур'янів тощо.

Основний обробіток ґрунту важкими дисковими боронами під зернові та зернобобові культури в умовах стислих агротехнічних термінів потрібно виконувати на глибину 16...24 см.

Діаметр дисків при цьому має бути не менше, ніж 600 мм. Технологічну операцію залежно від ґрунтово-кліматичних умов здійснюють за 1-2 проходження дискувального агрегату, при цьому друге проходження проводять під кутом 30...45° відносно першого.

Важка дискова борона має працювати на швидкостях 8... 12 км/год, у тому числі під час роботи на важких суглинистих ґрунтах підвищеної вологості із великою кількістю пожнивних залишків на поверхні. Для поліпшення якості подрібнення рослинних решток на знарядді встановлюють вирізні сферичні диски.

Ступінь загортання рослинних решток при основному дисковому обробітку ґрунту має становити не менше, ніж 65 %, якість розпушення – не нижче, ніж 75 % фракцій діаметром менш, як 50 мм. Гребінчастість поверхні не повинна перевищувати 5 см, висота гребенів на дні борозни після одного проходження важкої дискової борони – 6 см, а після двох – 4 см. Ступінь підрізання бур'янів має бути 95... 100 %.

Борона дискова БДТ-3

Призначена для розробки, розпушування скиб після оранки, обробітку ущільненого ґрунту, луків, пасовищ, знищення бур’янів, подрібнення і загортання рослинних решток. Загальна будова і технологічний процес роботи.

Борона складається з чотирьох дискових батарей, рами 4 (рис. 2.), причіпного пристрою 1, опорних коліс 3, механізму вирівнювання і піднімання та гідросистеми. Батарея являє собою набір сферичних дисків з вирізами, які змонтовані на осі. Дві передні і права задня батареї мають по сім дисків. На лівій задній встановлено вісім дисків для підрізування ґрунту в проміжку між передніми батареями. Осі дискових батарей встановлені на шарикопідшипники.

Ходова частина борони складається з колінчастої осі 8 і двох пневматичних коліс 3. Вісь з'єднана поздовжньою тягою 6 з механізмом вирівнювання рами. Останній має в передній частині гвинтовий механізм. Гвинтом 2 механізму переміщується поздовжня тяга 6, яка повертає вісь з опорними колесами, і рама вирівнюється. Під час руху борони диски відрізують невеликі скиби ґрунту, піднімають їх по внутрішній сферичній поверхні, 1 ґрунт падає вниз на поверхню поля.

Технологічні регулювання. 1. Глибину обробітку регулюють кутом атаки дискових батарей, який встановлюють на 12, 15 і 18 градусів. 2. Борона переводиться з робочого положення у транспортне гідроциліндром. 3.

Для забезпечення однакового заглиблення у ґрунт дисків передніх і задніх батарей, раму борони зміною довжини регулювального гвинта механізму вирівнювання встановлюють у горизонтальне положення.

Рис.2. Борона дискова важка БДТ-3. 1 – причіпний пристрій; 2 – регулювальний гвинт; 3 – опорне колесо; 4 – рама; 5 – важіль; 6 – поздовжня тяга; 7 – гідроциліндр; 8 – колінчаста вісь; 9 – диск; 10 – батареї дисків

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект. Створити презентацію.

17.11.2023р.

Тема № 2. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 5. Лущильники, їхні типи, загальна будова

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 13-19.

Лущильники призначені для лущення стерні після збирання зернових, зернобобових та інших культур, передпосівного обробітку ґрунту, Розпушення скиб після оранки тощо.

За конструкцією робочих органів лущильники поділяють на лемішно-полицеві і дискові.

Дискові лущильники випускають причіпні гідрофіковані, а лемішно-полицеві - начіпні та напівначіпні.

Лущення стерні проводять на глибину 4-12 см. Відхилення глибини лущення від заданої не повинно становити більш як 2 см.

Верхній шар ґрунту після обробітку повинен бути дрібногрудкуватим, а поверхня поля - рівною.

Лемішно-полицеві лущильники проводять лущення стерні після збирання зернових та інших культур на глибину до 12 см й оранку на глибину до 18 см.

Плуг-лущильник напівначіпний ППЛ-10-25 складається з передньої 8 і задньої 1 секцій рами (рис. 1), десяти лемішно-полицевих корпусів 10, двох пневматичних 11 і двох металевих 9 коліс, механізмів регулювання глибини обробітку ґрунту, причіпного пристрою 7 з гідроциліндром 6, розкосу 2 і тяги 4 механізму піднімання лущильника. До кожної секції рами приєднується по п'ять корпусів. Кожну секцію можна використовувати окремо.

Рис. 1. Плуг-лущильник ППЛ-10-25:

1 — задня секція рами; 2 — розкіс; 3 — механізм польового колеса; 4 — тяга

механізму піднімання лущильників; 5 - гвинтовий механізм опорного колеса;

6 — гідроциліндр; 7 — причіпний пристрій; 8 — передня секція рами; 9 — опорне колесо; 10 - корпус; 11 - ходове колесо.

Корпус складається з лемеша, полиці і стовби. Робоча ширина захвату корпуса - 25 см. Плуг-лущильник обладнують корпусами для оранки з швидкістю 2,0, 2,5 і 3,3 м/с.

Ці корпуси відрізняються між собою конфігурацією робочої лемішно-полицевої поверхні. Робочий процес лущильника проходить так само, як і лемішно-полицевого плуга.

Глибина обробітку регулюється гвинтовими механізмами 5 опорних коліс.

Агрегатують плуг-лущильник ППЛ-10-25 із тракторами класу 3, а окремо передню та задню секції - з тракторами класу 1,4.

Ширина захвату - 2,5 м. Робоча швидкість - 7-12 км/год. Продуктивність - 1,75-3,0 га/год.

Плуг-лущильник ППЛ-5-25 є задньою секцією лущильника ППЛ-10-25. Він має п'ять корпусів, опорне колесо з гвинтовим механізмом, раму, замок автозчіпки СА-1 і пристрій для приєднання борін.

Глибину обробітку ґрунту регулюють гвинтовим механізмом опорного колеса. Ширина захвату - 1,25. Робоча швидкість - 7-12 км/год. Продуктивність - 0,87-1,5 га/год.

Лущильники дискові гідрофіковані ЛДГ-5А, ЛДГ-10А(Б), ЛД-10, ЛД-14, ЛДГ-15А проводять лущення стерні на глибину 4-10 см, розпушення ґрунту, розрізування скиб після оранки та ін.

Лущильник ЛДГ-10Б складається з чотирьох лівих 11 (рис. 2, а) і чотирьох правих 8 робочих секцій (батарей), лівого 10 і правого 7 брусів секцій, кареток 1 і 5, рами з причіпним пристроєм 3, двох опорних коліс 9, розсувних тяг 2 і 4, гідроциліндрів і маслопроводів.

Ліві та праві робочі секції за будовою однакові. Відрізняються вони тільки тим, в який бік повернута сферична поверхня диска.

Робоча секція (рис. 2, б) складається з дев'яти сферичних дисків діаметром 450 мм, рамки 14, двох штанг з пружинами 13, осі 15, підшипників 16 та скребків 18. Диск 17 має загострену різальну кромку.

Права робоча секція, яка розміщена по центру лущильника, має подовжену рамку з метою перекриття стику лівих та правих секцій.

Рис. 2.Лущильник дисковий ЛДГ-10Б:

а - загальний вигляд; б — права робоча секція; в — схема робочого процесу; - ліва каретка; 2 і 4 - тяги розсувні; 3 - причіпний пристрій; 5 - права каретка; 6 і 12 - опорні колеса кареток; 7 і 10 - правий і лівий бруси секцій; 8 - права робоча секція; 9 - опорні колеса рами; 11 - ліва робоча секція; 13 — штанга з пружиною; 14 — рамка; 15 — вісь батареї; 16 — підшипник; 17 - диск; 18 — скребок

Каретки мають самоустановні колеса 6 і 12 й поздовжній брус. Лівий та правий бруси подібні. Кожний з них складається із труби, до якої приварені кронштейни для приєднання секцій.

Розсувні телескопічні тяги 2 і 4 однакові за будовою. Розсувна тяга складається з нижнього та верхнього кутників, які з'єднані між собою штирем. Розсувні тяги 2 і 4 дають можливість встановлювати диски під кутом (кут атаки) 35, 30, 20 і 15° до напрямку руху. Якщо кут атаки дисків 35 і 30°, то він працює як лущильник, а при 20 і 15° - як дискова борона.

Механізм гідрокерування служить для переведення робочих секцій лущильника із робочого положення в транспортне та регулювання глибини обробітку ґрунту.

Стійкість ходу секцій регулюють пружинами штанг.

Лущильник дисковий ЛДГ-15А має таке ж саме призначення, як і лущильник ЛДГ-10А. Він складається з дванадцяти правих та лівих робочих дискових секцій, правого та лівого брусів, правої та лівої кареток, двох центральних опорних коліс, рами, двох розсувних тяг, гідросистеми та причіпного пристрою.

Робочими органами є сферичні ліві та праві диски. Дискові батареї шарнірне приєднані до брусів секцій, обладнані натискними штангами з пружинами. Батарея має дев'ять сферичних дисків.

Диски батарей лущильника встановлюють з кутом атаки 15, 20, 30 і 35°.

Глибину обробітку ґрунту (4-10 см) регулюють гвинтом механізму піднімання. Стійкість ходу дискових робочих секцій забезпечують стисканням пружин натискних штанг.

Ширина захвату лущильника - 15 м. Робоча швидкість - 8-12 км/год. Продуктивність - 8,4-12,6 га/год. Агрегатують з тракторами Т-150, Т-150К, К-701А.

Лущильник дисковий ЛДГ-5А. Основними складальними одиницями лущильника є чотири робочих секції (батареї), два бруси секцій, два крайніх та два середніх опорних колеса, натискні бруси, рама, тяги, зарівнювач та механізм керування.

Диски батарей можуть встановлюватись з кутами атаки 35, 30, 20 і 15°.

Глибина обробітку ґрунту — 4—10 см. Ширина захвату — 5м. Робоча швидкість — до 12 км/год. Продуктивність — 3,8—5 га/год.

Рис.3. Лущильник дисковий ЛДГ-5А.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект. До малюнку 3, записати назви деталей за номерами. Створити презентацію.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

Сторінки

СГМ 24 23-24

Немає коментарів:

Дописати коментар