СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: СГМ 34 23-24

22.02.2024р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 53: Вивчення будови косарок. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

(CM – I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 243-248

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/UonwtR96gyY?si=AjtBuROFTAbHwBpq

https://youtu.be/acKX1DARcnw?si=ynlHTuuNvDGgNOGx

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити способи заготівлі трав і силосних культур.

2. Опишіть технологію роботи косарок.

3. Як виконати підготовку косарок до роботи?

4. Опишіть основні регулювання косарок.

5. Опишіть правила безпеки під час роботи та регулювання косарок.

Косарки призначені для скошування природних або сіяних трав. Цю технологічну операцію виконують різальні апарати. Вони приводяться в дію від валу відбору потужності трактора, можуть мати індивідуальний гідро- або електропривід та приводитися від власних ходових коліс.

Класифікують їх за такими ознаками:

- за способом агрегатування — причіпні, начіпні, напівначіпні та самохідні;

- за типом різального чи подрібнювального апарата — сегментно-пальцьові, дискові, ротаційні та барабанні;

- за кількістю різальних апаратів — одно-, дво-, три- та багатобрусні;

- за формуванням зрізаної маси — покісні та порційні.

Залежно від технологічного процесу косарки можна обладнувати додатковим плющильним або подрібнювальним апаратом.

Різальний апарат (рис. 1) — основний робочий орган косарки, який складається з пальцьового бруса 1 і ножа 12, що здійснює зворотно-поступальний рух. Пальцьовий брус кріпиться до внутрішнього і зовнішнього 13 подільників, які спираються на сталеві полозки 14, за допомогою яких регулюється задана висота зрізу. До бруса 1 за допомогою болтів 2 кріпляться пальці 9 з протирізальними пластинами 8. Рухомий ніж 12 має головку 11 для приєднання до привідного шатуна та наклепані по всій довжині ножа сегменти 7.

Передньою частиною сегменти спираються на протирізальні пластини 8, а ззаду сегменти і спинка упираються у пластини тертя 3. Для того щоб сегменти ножа прилягали до протирізальних пластин, до пальцьового бруса прикріплені лапки 4, які унеможливлюють піднімання ножа вгору.

Ніж, рухаючись у пазу пальців, відхиляє лезами сегментів стебла, що потрапили між пальці, притискує їх до лез протирізальних пластин і зрізує. Польова дошка 15 відводить скошену траву вліво, звільняючи місце для проходження машин при новому заїзді. Подільник 10 під час руху косарки спрямовує стебла до різального апарата.

Рис. 1. Різальний апарат косарки:

1 — пальцьовий брус; 2 — болт; 3 — пластина тертя; 4 — притискна лапка; 5 — заклепка; 6 — спинка ножа; 7 — сегмент; 8 — протирізальна пластина; 9 — палець; 10 — внутрішній подільник; 11 — головка ножа; 12 — ніж; 13 — зовнішній подільник; 14 — опорний полозок; 15 — польова дошка; 16 — прутки-стеблевідводи

Різальний апарат потребує певних регулювань. Кут нахилу вперед або назад регулюють поворотом рухомої рами відносно нерухомої. Центрування ножа здійснюють зміною довжини шатуна так, щоб у крайніх його положеннях середини сегментів збігалися з серединами пальців або не доходили до середини на 5 мм.

Зазор ніж носком сегмента і протирізальною пластиною, який встановлюється змінними прокладками, має бути не більше ніж 0,1...0,3 мм. Розрізняють кілька типів різальних апаратів, які мають різні співвідношення відстаней між протирізальними пластинами ( t₀), сегментами (t) і ходом ножа (S). За співвідношення S = t = t₀вони належать до різальних апаратів нормального різання з одинарним пробігом ножа. Більшість косарок мають апарати, в яких S = = 76,2 мм. Різальний апарат нормального різання може бути з подвійним пробігом ножа (з подвійним ходом). При цьому S = 2t = 2t₀. Крім того, є різальні апарати низького зрізу при S = t = 2t₀ = 76,2 мм (косарки) або S = t = 2t₀ = 101,6 мм (комбайни). За якістю зрізу, експлуатаційною надійністю та витратою зусилля на різання найкращий різальний апарат для косарок — це апарат нормального різання з одинарним пробігом ножа.

Таблиця 1. Машини для зрізування трави на сіно та сінаж

22.02.2024р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 52: Типи косарок, їх характеристика, будова та робота.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/-5gn1dAkdrc?si=HmEIvJiMUIc2Yy5c

https://youtu.be/mwoWp2KfJas?si=Ce0TFS2JuZfzS-23

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити призначення косарок.

2. Що відноситься до основного робочого органу косарок?

3. Опишіть типи косарок.

4. Опишіть будову косарок.

5. З якими тракторами агрегатуються косарки?

В основу роботи різальних апаратів покладені підпірний та безпідпірний принципи зрізування.

Різальні апарати підпірного зрізування бувають сегментно-пальцьові (розглядалися вище) та безпальцьові (рис. 1). У таких апаратах стебла при зрізуванні спираються на певні елементи машини.

Рис. 1. Різальні апарати підпірного зрізування:

а — сегментно-пальцьовий; б — безпальцьовий; 1 — палець; 2 — сегмент; 3 — спинка ножа; 4 — пальцьовий брус

У сегментно-пальцьових апаратах є різальна пара — сегмент 2 (рис. 1, а) і протирізальна пластина пальця 1. Сегмент підводить стебла рослин до протирізальної пластини, затискуючи їх між собою. Під час зрізування стебла одночасно спираються на протирізальну пластину (точка А) і пероподібний відросток пальця (точка В), тобто дві опори. Це зменшує можливість згинання стебла, особливо тонкостеблих рослин, які мають малу жорсткість. При збиранні товстостеблих культур (соняшник, кукурудза) дві опори негативно впливають на зріз. Врізаючись у товсте стебло, сегменти заклинюються надрізаними стеблами, що призводить до надмірних зусиль при зрізуванні. Тому в різальних апаратах для збирання товстостеблих рослин доцільно використовувати пальці без пероподібних відростків. Сегментно-пальцьові різальні апарати зрізують рослини при швидкості ножа (різання) 1,5...3,0 м/с. Вони не подрібнюють рослини, потребують менших затрат енергії, порівняно з безпідпірними різальними апаратами. Водночас зворотно-поступальний рух ножа спричинює значні інерційні зусилля, що обмежує застосування таких косарок на підвищених робочих швидкостях при збиранні трав.

У безпальцьовому апараті (рис.1, б) різальна пара — два сегменти 2, які перерізають стебло з опорою в одній точці А. Такі різальні апарати менше забиваються при збиранні заплутаних та полеглих рослин. Застосовують одно- і двоножеві апарати: в одноножевому рухомий один ніж, а у двоножевому — обидва ножі, завдяки чому поліпшується зрівноваженість усієї машини. Проте такі косарки мають складнішу конструкцію приводу ножів.

Різальні апарати без підпірного зрізування (рис. 2) — це ротаційно-дискові, сегментно-дискові і ротаційно-барабанні апарати. Різальні елементи цих апаратів — ножі 2, шарнірно з’єднані з диском 1 чи валом барабана 5, або сегменти 3, жорстко приєднані до диска 1 (рис. 2, б).

Рис. 2. Різальні апарати безпідпірного зрізування:

а — ротаційно-дисковий; б — сегментно-дисковий; в — ротаційно-барабанний; 1 — диск; 2 — ніж; 3 — сегмент; 4 — вал диска; 5 — вал барабана; 6 — проти-різальний ніж

Стебло рослини при зрізуванні не спирається на якийсь елемент машини (опору), відгин його обмежується жорсткістю стебла, його інерцією та частково підпиранням сусідніх стебел.

Різальні апарати безпідпірного зрізування не мають зворотно-поступального руху робочих частин. Ножі ротаційних апаратів здійснюють обертальний рух з лінійною швидкістю до 50...60 м/с разом з диском або барабаном. Це дає змогу істотно збільшити робочу швидкість косарки чи жатки.

Апарати безпідпірного зрізування простіші за будовою і надійніші в роботі, але під час зрізування рослин вони додатково подрібнюють стебла, що призводить до надмірних втрат скошеної зеленої маси. Косарки з такими апаратами мають більші енергозатрати на одиницю зібраної площі, вони більш металомісткі.

Ротаційно-дискові різальні апарати застосовують у машинах для обкошування полів і доріг, у газонних косарках і машинах для зрізування високо-врожайних та полеглих трав.

Сегментно-дискові різальні апарати призначені для зрізування гички цукрових буряків, грубих товстостеблих культур. Вони зрізують стебла без наступного їх подрібнення.

Ротаційно-барабанні різальні апарати застосовують у машинах для збирання силосних культур (низькорослих) з одночасним подрібненням рослин.

Для кращого зрізування і подрібнення рослинної маси додатково встановлюють протирізальний ніж 6 (рис 2, в).

Для того щоб різальний апарат краще пристосувався до поверхні поля, виготовляють косарки, один апарат яких має ширину захвату В = 2,1 м. Різальні апарати розміщують спереду трактора (фронтальні косарки), збоку і ззаду.

Різальні апарати більшості косарок приводяться у рух кривошипно-шатунним механізмом. У косарках з фронтальним ножем застосовують також механізми хитної вилки і хитної шайби.

Під час очищення різального апарата від трави і піднімання його у транспортне положення не дозволяється руками торкатися до пальців і сегментів ножа.

Забороняється перебувати перед агрегатом, який рухається.

08.02.2024р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 47: Вивчення будови протруювачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/uTFeeN73eIo

https://youtu.be/3TFkKQc3hDE?si=9GMWOHDuT6SFghBD

https://youtu.be/h3ubPHmJGF0?si=IeX7l6OlR8r2SHxH

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення протруювачів?

2. Як класифікуються протруювачі?

3. Опишіть загальну будову протруювачів.

4. Що відноситься до основних робочих органів протруювачів?

5. Що відноситься до допоміжних робочих органів протруювачів?

Протруювачі призначені для хімічного знезаражування насіння і бульб. Залежно від того, де відбувається підготовка зерна до сівби — на насіннєвому заводі, у великому чи невеличкому фермерському господарстві, промисловість випускає протруювачі продуктивністю 3…10 т/год: АПН-4; АПЗ-10; ПНШ-3; ПНШ-5; ПС-10А; ПК-20. Для хімічного знезаражування бульб використовують протруювач Gumatox-S.

Класифікація протруювачів. За характером перебігу технологічного процесу протруювачі бувають порційної і безперервної дії; за організацією руху насіння і бульб у момент протруювання — з організованим і неорганізованим потоком насіння; за способом нанесення препаратів на насіння і бульби — із змішувальними пристроями і безпосереднього нанесення. Протруювачі із змішувальними пристроями поділяють на шнекові та барабанні, а протруювачі безпосереднього нанесення препаратів — на камерні і штангові.

Загальна будова протруювачів. Робочі органи та допоміжне обладнання.

Технологічний процес будь-якого протруювача полягає в дозуванні подавання насіння або бульб і хімічного препарату та нанесення препарату на поверхню насіння чи бульб. Тому всі протруювачі працюють за єдиною схемою: організація дозованого подавання насіння або бульб і хімічного препарату в протруювальний робочий орган і вивантаження протруєного насіння або бульб у відповідну тару (мішки, завантажувачі сівалок або саджалок).

Основними робочими органами протруювачів є: завантажувальні пристрої насіння або бульб, які бувають у вигляді шнекових або скребкових конвеєрів; дозатори насіння (дискові, конусні, котушкові тощо); протруювальні робочі органи (барабани, шнеки, камери з вертикальним потоком насіння); вивантажувальні пристрої протруєного насіння (шнекові або скребкові конвеєри); пристрої для заправлення хімічних препаратів і води в бак протруювача (насоси, мірні місткості); мішалки для приготування робочого розчину (механічні, гідравлічні); насоси для подавання робочої рідини до розпилювача (шестеренні, діафрагмові); дозатори робочої рідини; розпилювачі робочої рідини (відцентрові, ротаційні). До допоміжного обладнання належать: електропривід робочих органів і засоби автоматизації технологічного процесу; ходова система для пересування протруювача в межах майданчика, де проводиться протруювання; в деяких конструкціях протруювачів системи очищення забрудненого пестицидами повітря; пульт керування технологічним процесом; гумові рукави гідравлічної комунікації; роздільний пристрій, який застосовують при вивантаженні протруєного насіння у мішки; захисні щитки механізму передач.

Протруювач для знезаражування бульб картоплі «Гуматокс-С» призначений для боротьби з хворобами на поверхні бульб насіннєвої картоплі.

Бульби обробляють безпосередньо перед садінням. Машина має вигляд агрегату, який пересувається, в межах протруювального майданчика.

Основними складальними одиницями машини (рис. 1) є завантажувальний пристрій, що складається з приймального бункера 1 та конвеєра 2 для подавання бульб картоплі в камеру протруювання; камера протруювання 3, в якій розміщено валики 4 і 5, обтягнуті товстим поролоном, та розпилювачі робочої рідини 6; вивантажувальний конвеєр 7; бак для робочої рідини 12; гідравлічна система подавання рідини до розпилювачів, що складається з насоса 11, регулятора тиску 9 і манометра 8; рама з опорними колесами та електрична система приводу робочих органів.

Рис. 1. Технологічна схема протруювача для знезаражування бульб картоплі «Гуматокс-С»:

1 — приймальний бункер бульб; 2 — конвеєр подавання бульб у камеру протруювання; 3 — камера протруювання; 4 і 5 — валики, обтягнуті товстим поролоном; 6 — розпилювачі рідини; 7 — вивантажувальний конвеєр; 8 — манометр; 9 — регулятор тиску; 10 — електродвигун; 11 — насос; 12 — бак для робочої рідини отрутохімікату; 13 — датчик рівня картоплі; 14 — напрямний щиток

Машину встановлюють на рівному майданчику, підключають до електричної мережі відповідно до правил електробезпеки та перевіряють на холостому ходу працездатність усіх вузлів і механізмів. Заливають у бак 12 відмірену кількість води і запускають у дію гідравлічну систему, перевіряючи хвилинну витрату рідини через розпилювачі 6, яка має забезпечити протруювання бульб із заданою нормою витрати рідини при продуктивності 10…12 т/год. Якщо є потреба, за допомогою регулятора тиску 9 змінюють тиск у гідравлічній системі, який контролюється манометром 8. Упевнившись у працездатності всіх вузлів і механізмів та відповідності хвилинної витрати рідини заданій продуктивності, розпочинають протруювання бульб картоплі. Для цього бак 12 заправляють робочою рідиною і завантажують бункер 1 бульбами картоплі, вмикають електропривід вузлів та їх у камеру протруювання 3. Бульби потрапляють на верхній валик і зволожуються факелом краплин робочої рідини, який утворюється розпилювачами 6. Напрямний щиток 14 спрямовує бульби на нижній валик 5, який обертається назустріч верхньому валику, і бульби, проходячи в проміжку між валиками, потрапляють на вивантажувальний конвеєр 7. Верхній 4 і нижній 5 валики обтягнуті товстим поролоном, який сприяє рівномірному обробленню бульб робочою рідиною і запобігає їх пошкодженню.

Протруювач камерний ПК-20 призначений для зволоженого протруювання насіння зернових, бобових і технічних культур водними розчинами і суспензіями пестицидів. Він має вигляд автоматичної самопересувної машини, всі механізми, якої приводяться в рух від електродвигунів загальною потужністю 5 кВт. Основними складальними одиницями машини (рис. 2) є завантажувальний пристрій, який складається з шнекового підбирача 14 і шнека 4; бункер для насіння 5 з дозатором регулювання продуктивності 8; камера протруювання 7 з розподільним диском насіння 9 і ротаційним розпилювачем робочої рідини 10; вивантажувальний шнек 11; насосна установка 13; бак 1; дозатор робочої рідини 3; пульт керування; самохід.

Складальні одиниці змонтовані на рамі, встановленій на трьох колесах із пневматичними шинами.

Протруювачем виконують такі технологічні операції: заправлення бака водою, приготування робочої рідини, самозавантаження насінням і протруювання насіння, вивантаження протруєного насіння у завантажувачі сівалок або мішки.

Рис. 2. Схема роботи протруювача ПК-20:

а — технологічна схема; б — схема пульта керування; 1 — бак для отрутохімікату; 2 — мірний циліндр; 3 — дозатор робочої рідини; 4 — завантажувальний шнек; 5 — бункер для насіння; 6 — датчики рівня насіння: В — верхній, С — середній, Н — нижній; 7 — камера протруювання; 8 — дозатор насіння; 9 — диск розсіювання насіння; 10 — розпилювач робочої рідини; 11 — вивантажувальний шнек; 12 — електродвигун насоса; 13 — насос; 14 — шнековий підбирач насіння; 15 — гідравлічна мішалка; 16 — перемикач «Самохід»; 17 — кнопка «Блокування»; 18 — перемикач «Налагодження»; 19 — перемикач «Режим роботи»; 20 — лампочка «Заблоковано»; 21 — лампочка «Верхній датчик»; 22 — лампочка «Нижній датчик»; 23 — лампочка «Середній датчик»; 24 — лампочка «Мережа»

Подавання робочої рідини і насіння в камеру протруювання синхронізоване за допомогою трьох датчиків 6 (В, С, Н), які змонтовані в бункері для насіння 5. Якщо немає одного з компонентів, то процес протруювання припиняється. Верхній датчик (В) керує приводом завантажувального шнека, середній (С) — приводом самохода, нижній (Н) — приводом дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10. Під час роботи протруювача на двох (верхній і нижній) датчиках нижній керує приводом самохода, дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10.

Протруювач розрахований на роботу у трьох режимах: налагоджувальному і двох автоматичних. Під час налагоджувального режиму перевіряють та налагоджують електрообладнання і механізми, а також готують робочий розчин безпосередньо у баку протруювача, якщо застосовуються водорозчинні (рідкі) препарати або концентрати суспензій. У разі використання для протруювання насіння порошкоподібних препаратів у бак протруювача заливають готовий до протруювання робочий розчин рідини, приготовлений у допоміжних місткостях.

В автоматичному режимі «А2» (на верхньому і нижньому датчиках насіння) протруювач працює тоді, коли бурти насіння дуже високі (понад 2 м). Якщо в результаті налагоджувального режиму встановлено працездатність усіх вузлів і механізмів, приготовлено робочий розчин рідини, то встановлений в робоче положення перед буртом насіння протруювач включається в роботу. При встановленні перемикача «Режим роботи» 19 (рис. 2, б) у положення А2 вмикаються двигуни: завантажувального та вивантажувального шнеків, насосної установки і самохода, лампочки (21, 22, 23) не горять. Колесо самохода пересуває протруювач і завантажувальний шнек 4 подає насіння в бункер 5. Коли бункер заповниться насінням до рівня нижнього датчика, загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора, приводу диска насіння та розпилювача, самохода. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на чашкоподібний ротаційний розпилювач 10 з прорізами, який за рахунок великої швидкості обертання забезпечує дрібно- і монодисперсійний коловий факел розпилу певної висоти. Пересікаючи факел розпилу, потік насіння, що рівномірно сходить з розподільного диска по всьому периметру камери у вигляді колового циліндричного потоку, покривається краплинами суспензії й осідає вниз камери протруювання і далі на вивантажувальний шнек 11. За такої конструкції камери протруювання насіння падає вниз по спіральній траєкторії, завдяки чому тривалість його знаходження в зоні факелу розпилу, а отже, і контакту з отрутохімікатами збільшується. Цьому сприяє також конструкція ротаційного розпилювача 10 у вигляді двох конічних чашок, складених нижніми основами, що дає змогу збільшити висоту факела. Нанесення препарату триває частки секунди.

Коли бункер заповнюється насінням до рівня верхнього датчика, загоряється лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека.

У разі зниження рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21, вмикається двигун завантажувального шнека, а при подальшому зниженні рівня насіння нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10 і вмикається двигун самохода. Подавання робочої рідини припиняється, протруювання не відбувається і протруювач починає рухатися вперед на бурт насіння.

При протруюванні насіння з буртів менше ніж 2 м заввишки працюють у автоматичному режимі А3 (на трьох датчиках рівня насіння), попередньо заправивши бак 1 робочою рідиною. Для цього перемикач «Режим роботи» 19 встановлюють у положення А3, при якому вмикаються двигуни завантажувального 4 та вивантажувального 11 шнеків, самохода і насосної установки 13, лампочки (21, 22, 23) не горять. Протруювач рухається вперед і завантажувальний шнек подає насіння в бункер. При заповненні бункера насінням до рівня нижнього датчика загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора 8, привода диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на розпилювач 10 і розпочинається процес протруювання. Коли бункер насіння заповниться до рівня середнього датчика, загоряється лампочка «Середній датчик» 23, вимикається двигун самохода, а при заповненні до рівня верхнього датчика загоряється лампочка «Верхній датчик» 21, вимикається двигун завантажувального шнека 4.

При зниженні рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека 4; при зниженні рівня насіння нижче від середнього датчика гасне лампочка «Середній датчик» 23 і вимикається двигун самохода, а при подальшому зниженні рівня нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача і вмикається двигун самохода. Припиняється подавання робочої рідини, протруювання зупиняється, протруювач починає рухатися вперед на бурт. Для запобігання потраплянню на диск розсіювання насіння 9 сторонніх предметів у бункері для насіння 5 вмонтовані захисні сітки.

08.02.2024р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 46: Вивчення будови обприскувачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/OBNSqFZji3U?si=rjNk2DlMcSvxMlt7

https://youtu.be/Gqv-EcE-ves?si=l4qPTLtrn20pQi_e

https://youtu.be/xyOw-HqehHA?si=9LxHrAzcwApKy6Q8

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення обприскувача ОУМ-4.

2. Як транспортується обприскувача ОУМ-4?.

3. Опишіть будову обприскувача ОУМ-4.

4. Як працює обприскувача ОУМ-4.

5. Як виконується заправлення обприскувача ОУМ-4?

Обприскувач універсальний малооб’ємний ОУМ-4 (рис. 1) призначений для хімічного захисту виноградників від шкідників та хвороб обприскуванням їх робочими розчинами підвищеної концентрації в усіх зонах промислового виноградарства. Його можна також використовувати для інших низькорослих і багаторічних насаджень.

Обприскувач — це змонтована на рамі конструкція, яка начіплюється на стандартну триточкову начіпну систему трактора. Основними його складальними одиницями є рама, резервуар 1, редуктор, насос 10, пульт керування, всмоктувальна та напірна комунікації, карданна передача. Раму зварено зі сталевого прокату та труб. Резервуар виготовлено з полімерних матеріалів. Заливна горловина 3, в якій встановлено сітчастий фільтр, закривається кришкою за допомогою рукоятки і ручки. Зверху бака встановлено рівнемір 2. У нижній частині резервуара є гідромішалка 15. Всмоктувальна комунікація складається з відцентрового насоса 10, всмоктувального фільтра 14 і рукава, який з’єднує фільтр з резервуаром обприскувача, а всмоктувальний фільтр — з поліетиленового корпусу з вхідним та вихідним патрубками, фільтрувального елемента, двох кришок і клапанного пристрою.

Рис.. Схема роботи обприскувача ОУМ-4:

1 — резервуар; 2 — рівнемір; 3 — заливна горловина; 4 — кран гідромішалки; 5 — редукційний клапан; 6 — манометр; 7 — розподільний пристрій; 8 — відсічний клапан; 9 — гідроциліндр; 10 — відцентровий насос; 11 — дросельні шайби; 12 — вентилятор; 13 — ротаційний розпилювач; 14 — фільтр; 15 — гідромішалка

До складу напірної комунікації належать пульт керування і рукави, які з’єднують його з резервуаром, насосом і розпилювачами. Пульт керування складається з корпусу, в який запресовано сідло клапана. До клапана болтами кріпиться гідроциліндр 9, що має відсічний клапан 8. Робочий тиск регулюють клапаном 5, обертаючи маховичок в одному чи іншому напрямку. В корпусі пульта керування є розподільний пристрій 7, який запобігає контакту агресивної робочої рідини з деталями манометра 6.

Для регулювання витрати робочої рідини в напірній магістралі встановлено дросельні шайби 11. Редуктор — конічний, одноступінчастий.

Вентиляторний пристрій має два осьових вентилятори 12. Розпилювач 13 ротаційного типу складається із двох зварних дисків з приклепаним до них фланцем. Карданна передача кріпиться болтами до ВВП трактора і приймального валу обприскувача.

Заправляють обприскувач робочою рідиною від пересувних заправних засобів через заливну горловину 3 з фільтром.

Обприскувач працює так. Вмикають ВВП трактора. Робоча рідина з резервуара 1 через всмоктувальний фільтр 14 надходить до відцентрового насоса 10, звідки подається на пульт керування. Потім частина її через кран 4 надходить у гідромішалку 15 та резервуар 1. За допомогою гідроциліндра 9 відкривають відсічний клапан 8 і робоча рідина під тиском, який регулюють клапаном 5, потрапляє до розподільного трійника і далі через дросельні шайби 11 у приймальні камери ротаційних розпилювачів 13. Під дією відцентрових сил, що виникають при обертанні розпилювачів, рідина розпилюється на дрібні краплини, які підхоплюються повітряним потоком двох осьових вентиляторів 12 і наносяться на рядки винограду по обидва боки обприскувача.

07.02.2024р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 45: Вивчення будови машин для приготування pобочих рідин та заправлення обприскувачів.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення агрегату АПЖ-12.

2. Як транспортується агрегат АПЖ-12?.

3. Опишіть будову агрегату АПЖ-12.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки агрегату АПЖ-12.

5. Як виконується заправлення агрегату АПЖ-12?

Машини для приготування робочих розчинів. Особливості технологічного процесу обприскування сільськогосподарських культур передбачають виконання допоміжних операцій: приготування робочих рідин, їх транспортування, заправлення баків обприскувачів тощо. Для приготування робочих рідин з кристалічних речовин, змочуваних порошків, концентратів емульсій і паст, які утворюють у воді розчини, суспензії і емульсії, використовують агрегати АПЖ-12, СТК-5Б, «Пемикс-1002», стаціонарний пункт СЗС-10 та ін.

Агрегат для приготування робочих рідин пестицидів АПЖ-12 (рис. 1) призначений для: забирання води з джерела водопостачання; забирання пастоподібних, кристалічних, порошкоподібних та рідких пестицидів з допоміжного резервуара і завантаження їх в основний і додатковий резервуари; фільтрації рідини; приготування концентрованих розчинів у додатковому резервуарі і відкачування їх в основний; змішування різних концентратів з розчинниками в основному резервуарі; забирання робочої рідини з основного резервуара і заправлення резервуарів обприскувачів, заправних засобів, літаків та вертольотів за допомогою пристроїв.

Агрегат АПЖ-12 — це одновісний напівпричіп на пневматичних колесах з гідравлічними гальмами. На рамі встановлено основний 11, додатковий 13 і допоміжний 29 резервуари, електродвигун 21, відцентровий насос 23, пульт керування 3, розподільний пристрій, заправна штанга 7, гідроелеватор 6, забірний рукав гідроелеватора 30.

Для перемішування рідини в основному резервуарі призначена гідравлічна мішалка 28, у додатковому — механічна 14.

Рис. 1. Схема роботи агрегату для приготування

робочих рідин пестицидів АПЖ-12:

1 — рукав для зливання з фільтра; 2 — завантажування компонентів; 3 — пульт керування; 4 і 27 — клапани; 5 — комунікація; 6 — гідроелеватор; 7 — заправна штанга; 8 — пристрій для розмивання пестицидів; 9, 15, 24 і 26 — фільтри; 10 — заслінка; 11 — основний резервуар; 12 — гідромеханічний подрібнювач; 13 — додатковий резервуар; 14 — рамна мішалка; 16 — ланцюгова передача; 17 — муфта; 18 — редуктор; 19 — клинопасова передача; 20 — ВВП трактора; 21 — електродвигун; 22 — фрикційна муфта; 23 — відцентровий насос; 25 — джерело водопостачання; 28 — гідромішалка; 29 — допоміжний резервуар; 30 — забірний рукав гідроелеватора; 31 — дозатор рідини; 32 — водомірна трубка

Робочі органи агрегату в стаціонарних умовах приводяться в дію від трактора МТЗ-80 через карданну передачу або від власного електродвигуна потужністю 15 кВт.

Робоча рідина відцентровим насосом 23 засмоктується із джерела водопостачання 25, основного 11 і додаткового 13 резервуарів при відкриванні відповідних клапанів. Надходячи до насоса, вода двічі очищається фільтрами 26 і 24. Відцентровий насос подає рідину в напірну комунікацію.

Пульт керування 3 має п’ять клапанів 4 для спрямовування рідини в гідромішалку 28, гідроелеватор 6, пристрій для розмивання пестицидів 8 і заправну штангу 7. Основний резервуар 11 заповнюється через гідроелеватор 6 та гідромішалку 28, а додатковий — через гідроелеватор 6 при закритій заслінці 10.

Через забірний рукав 30 із допоміжного резервуара 29 гідроелеватором 6 забирають мідний купорос, вапно чи інші порошкоподібні, пастоподібні і рідкі пестициди. З метою одержання маси, яка легко транспортується (пульпи) в резервуар 29, до пестицидів додають воду. Пульпа разом із струменем рідини, що виходить із сопла гідроелеватора, залежно від положення заслінки 10 спрямовується в основний або допоміжний резервуар.

У комплекті агрегату є викидний рукав 40 м завдовжки для заправлення літаків та вертольотів у разі приготування робочих рідин на тимчасових або постійних аеродромах.

Керує агрегатом оператор з пульта керування. Готують робочу рідину два робітники — оператор і його помічник.

Місткість основного резервуара 3200 л, додаткового 560, допоміжного 110 л. Подача насоса 600 л/хв при тиску 0,4 МПа. Продуктивність агрегату 12 м³ /г.

31.01.2024р.

Тема програми № 3: Посівні і садильні машини

Тема уроку № 42: Вивчення будови розсадосадильних машин. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Д.З. Опрацювати матеріал, в зошиті дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення розсадосадильної машини.

2. Які розсадосадильні машини використовують найбільше.

3. Опишіть будову розсадосадильної машини.

4. Навіщо призначені опорно-привідні колеса розсадосадильної машини?

5. За якою формулою визначається крок садіння?

6. Чим регулюють крок садіння?

7. Як регулюють глибину ходу сошників?

8. Чим регулюють відстань між внутрішніми кромками котків?

9. Поясність послідовність робочого процесу розсадосадильної машини.

Розсадосадильні машини призначені для садіння розсади овочевих (капусти, помідорів та ін.) і ефіроолійних культур, тютюну, суниць у горщечках або без них широкорядним і стрічковим способами, а також сіянців, живців дичок плодоягідних культур з одночасним прокладанням вологоутримувальної плівки або без неї.

Використовують шести- і дев’ятирядкові розсадосадильні машини. Розсадосадильна машина СКН-6А (рис. 1, а) складається з рами, шести садильних секцій, двох опорно-привідних коліс 14, механізму передач, водополивної системи з двома резервуарами 2 для води, стелажів 3 для ящиків із розсадою, двох маркерів 5, тенту 6 і системи сигналізації.

Рис. 1. Розсадосадильна машина СКН-6А:

а — схема машини; б — механізм приводу дозувального пристрою; 1 — заправний рукав; 2 — резервуар; 3 — стелажі; 4 — редуктор; 5 — маркер; 6 — тент; 7 і 10 — сидіння; 8 — полиця для ящиків; 9 — розсадотримач; 11 — коток; 12 — сошник; 13 — садильний апарат; 14 — колесо; 15 — трубопровід; 16 — рукоятка; 17 — заслінка; 18 — сопло; 19 — камера розрідження; 20 — пружина; 21 — втулка; 22 — тяга; 23 — важіль; 24 — диск; 25 — ролик; 26 — корпус

Основою рами машини є брус квадратного перерізу. На рамі закріплено начіпний пристрій, трансмісійний і розподільний вали, редуктор 4, розподільник води і лівий та правий маркери 5 з обох боків. Раму встановлено на двох опорно-привідних колесах 14.

Кожна садильна секція складається із продовгуватої рами, на якій встановлено садильний диск з розсадотримачами 9, сошник 12, два ущільнювальних котки 11, дві полиці 8 для ящиків з розсадою, переднє 7 і заднє 10 сидіння для робітників, дозувальний пристрій, ланцюгову передачу і ліве та праве лекала. Рама секції кріпиться до основної рами за допомогою кронштейнів і хомутів. У транспортному положенні секція підтримується спеціальною тягою.

Опорно-привідні колеса металеві, обід зі шпорами і на осі встановлено зірочку для передачі руху до садильних апаратів.

Водополивна система машини має два резервуари 2 місткістю 1800 л, які закріплені на тракторі, трубопроводи 15, дозувальний пристрій і водозабірний трубопровід з трійником і фільтром.

Дозувальний пристрій складається із корпусу 26 (рис. 1, б), тяги 22 і важеля 23. Усередині корпусу на осі закріплено заслінку, яка повертається тягою 22 і важелем 23 від роликів 25 диска 24. Диск закріплено на маточині садильного диска. При обертанні диска 24 ролики повертають двоплечий важіль 23, який переміщує поздовжню тягу 22 і відкриває заслінку дозувального пристрою. Після сходження ролика з важеля під дією пружини 20, що закріплена на тязі, заслінка закривається. Кількість води в одній порції регулюють зміною довжини тяги. Якщо проводиться суцільний полив, то двоплечий важіль виводять із зони дії ролика і закріплюють його.

Система сигналізації машини складається з кнопки, електропроводу і розетки для з’єднання з електромережою трактора.

Робочий процес. Під час руху машини від опорних коліс 14 за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух диски садильних апаратів 13. Робітниці беруть розсаду із ящиків 8 і вкладають її у розкриті розсадотримачі 9 коренем до себе. Передня робітниця укладає розсаду в правий розсадоприймач, а задня — у лівий. Затиснена розсада диском переноситься у нижню частину до борозни, що утворюється сошником 12. У цьому положенні розсада має нульову швидкість, у цей момент ролик сходить із лекала і розсадотримач під дією пружини розкривається. Звільнена розсада опускається на дно борозни. Одночасно включається в роботу дозувальний пристрій поливної системи і порція води 0,4…0,5 л надходить із порожнини сошника під корені розсади. Розсада присипається ґрунтом за рахунок самоосипання стінок борозни і за допомогою ущільнювальних котків 11. Якщо крок садіння розсади менше ніж 35 см, то установлюють суцільний полив.

При садінні розсади в горщечках на розсадотримачах установлюють опорні вилки, на які кладуть ці горщечки. Робочий процес машини відбувається так само, як і при садінні розсади без горщечків.

Регулювання. Крок садіння регулюють кількістю розсадотримачів на диску і зміною частоти обертання дисків, а моменти закриття і відкриття розсадотримачів — переміщенням лекал у пазах тримачів.

Глибину ходу сошників (8…22 см) регулюють переміщенням їх відносно рам секцій та переміщенням ущільнювальних котків по висоті. Відстань між внутрішніми кромками котків регулюють зміщенням їх у боки. Подачу води регулюють переміщенням по колу диска з роликами відносно маточини садильного диска і переміщенням тяги дозувального пристрою.

25.01.2024р.

Тема програми № 3: Посівні і садильні машини

Тема уроку № 41: Вивчення будови картоплесаджалок. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки СМ - II – сторінки 230-239

Д.З. Опрацювати матеріал, в зошиті дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення картоплесаджалок.

2. Як поділяються картоплесаджалки.

3. Опишіть будову картоплесаджалки САЯ-4.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки картоплесаджалок.

5. Як регулюється норма висіву картоплі.

6. Оформити конспект.

Картоплесаджалки призначені для садіння яровизованих або неяровизованих бульб картоплі рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив. Для садіння неяровизованої картоплі використовують переважно картоплесаджалки типу КСМ і КС.

Картоплесаджалка САЯ-4 (рис. 1) призначена для садіння яровизованих і непророслих бульб картоплі рядковим способом з міжряддям 70 см з одночасним внесенням у борозни мінеральних добрив. Картоплесаджалка напівначіпна, автоматизована. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Основними складальними одиницями картоплесаджалки є два бункери 6 з конвеєрами 7, два живильних ковші 5, чотири садильних апарати з ложечками 4, два бункери з туковисівними апаратами 1, чотири сошникові секції, загортачі 12 дискового типу, два ходових колеса 10 з пневматичними шинами, два опорних металевих колеса 14, розпушувачі 8 сліду ходових коліс, механізми приводу висівних і садильних апаратів, пристрій для автоматичного регулювання подавання бульб у живильні ковші.

Робочий процес. Під час руху машини полем із бункерів 6 конвеєри 7 подають бульби у живильні ковші 5, підпружені заслінки бункерів вирівнюють шари бульб, що рухаються до живильних ковшів. Кількість бульб у ковшах підтримується за допомогою автоматичного пристрою 11. У разі їх зменшення клапан електричного датчика піднімається, замикає контакти механізму подавання бульб і приводить у рух конвеєр 7. Із живильного ковша бульби захоплюються ложечками 4 садильних апаратів і переміщуються до сошників 13, а далі — у борозни. Зайві бульби з ложечки видаляють пружинні скидачі і вони по лотоках 2 скочуються у живильні ковші. Одночасно в передні частини сошників туковисівні апарати подають мінеральні добрива. Добрива присипаються невеликим шаром ґрунту, на який із сошників падають бульби картоплі.

Борозни загортаються дисковими загортачами 12. Садильні і висівні апарати приводяться в рух від ВВП трактора через карданну передачу, проміжний вал, двоступінчастий редуктор і ланцюгові передачі. З робочого положення у транспортне саджалка переводиться двома гідроциліндрами. Робоча ширина захвату 2,8 м, а робоча швидкість 5,0…6,3 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Рис. 1. Функціональна схема картоплесаджалки САЯ-4А: 1 — бункер з туковисівним апаратом; 2 — лотік; 3 — пружина; 4 — ложечка садильного апарата; 5 — живильний ківш; 6 — бункер; 7 — конвеєр бункера; 8 — розпушувач сліду коліс; 9 — стабілізатор; 10 — опорне пневматичне колесо; 11 — автоматичний пристрій; 12 — дисковий загортач; 13 — сошник; 14 — опорне колесо сошника; 15 — рама

Регулювання. Норму садіння регулюють двома змінними зірочками (28 і 36 зубців) механізму приводу садильних апаратів. Залежно від розмірів бульб картоплі на садильних апаратах установлюють змінні подільники з пружинами-скидачами. Глибину ходу сошників регулюють опорними колесами сошникових секцій, а глибину загортання бульб картоплі — поворотом сферичних дисків загортачів.

Картоплесаджалка Л-202 (рис. 2) начіпна, призначена для садіння яровизованих і неяровизованих бульб картоплі рядковим способом. Вона складається з основної рами 9, двох опорних привідних пневматичних коліс 7, садильних апаратів 1, бункера місткістю 600 кг, живильних ковшів 5, сошників 8, дискових загортачів 6. Садильні апарати ланцюгові з ложечками. При переміщенні ланцюга вгору в ложечки 2 потрапляють бульби картоплі і переміщуються вгору до кожуха 11, а далі вниз до сошника 8 і в борозну, що утворюється цим сошником. Загортаються борозни дисковими загортачами 6.

Рис. 2. Картоплесаджалка Л-202: 1 — садильний апарат; 2 — ложечка; 3 — бункер; 4 — заслінка; 5 — живильний ківш; 6 — дисковий загортач; 7 — опорно-привідне колесо; 8 — сошник; 9 — рама; 10 — механізм приводу; 11 — кожух.

Норму садіння регулюють переміщенням блоку зірочок на валу садильних апаратів. Ширина захвату саджалки 2,8 м. Робоча швидкість до 10 км/год.

25.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 40. Вивчення будови сівалок для посіву технічних культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 173-175.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що відносять до технічних культур?

2. Що встановлюють на сівалки ССТ для сівби проса, сої, гречки?

3. Опишіть будову бурякової сівалки ССТ-12В.

4. Як регулюють глибину ходу насіннєвого сошника?

Технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини, які використовуються також як сировина в харчовій, легкій та медичній промисловості.

Бурякові сівалки. Для пунктирної сівби каліброваного, звичайного і дражованого насіння цукрових і кормових буряків з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив застосовують сівалки як з механічними, так і з пневматичними висівними апаратами. На сівалках ССТ-8В, ССТ-12В, ССТ-18В і ССТ-24 установлюють механічні висівні апарати комірково-барабанного типу. Найпоширенішою є сівалка ССТ-12В.

Сівалку можна комплектувати пристроями для сівби насіння сої (СТЯ-81000), проса (СТЯ-23000), гречки (СТЯ-27000) та інших культур, а також пристроями для внесення в зону рядка гербіцидів та інсектицидів.

Сівалка бурякова ССТ-12В (рис. 2) складається із зварної рами 3, дванадцяти посівних секцій, двох опорно-привідних коліс 1, замка автозчіпки СА-1, механізму передач 2, двох щілинорізів, слідоутворювача 9, маркерів, транспортного пристрою і уніфікованої системи контролю та сигналізації УСК-12. Кожна посівна секція складається з паралелограмної підвіски 15, висівного апарата 7, бункера для насіння 6, сошників 12 і 14, двох опорних коліс 8 і 13, балансирної підвіски, загортачів 10 і механізму регулювання глибини ходу сошника 11.

Висівний апарат складається з корпусу, барабана (диска) 9 (рис. 1б), відбивного ролика 8, чистика 7 і клиноподібних виштовхувачів 11.

Рис. 1б. Комірково-барабанний висівний апарат:

7 — чистик; 8 — ролик; 9 — барабан; 10 — комірки барабана;

11 — клиноподібний виштовхувач.

На поверхні барабана є один або два ряди комірок. У кожному ряду 90 комірок з кільцевими канавками посередині. Клиноподібні виштовхувачі закріплені у нижній частині корпусу висівного апарата і заходять у кільцеві канавки барабана. Висівні барабани мають комірки діаметром 5,1 і 6,0 мм відповідно до фракцій насіння 3,4…4,5 і 4,5…5,5 мм.

Ролик установлюють у верхній частині диска. Він зчищає зайве насіння, а чистик відводить насіння від ролика. Зазор між роликом і чистиком становить 0,1…0,8 мм. До нижньої частини корпусу насіннєвисівного апарата прикріплюють сошник 12 (рис. 1) із змінним наральником.

Прикочувальні колеса 8 і 13 з’єднані з корпусом висівного апарата за допомогою балансирної підвіски, яка забезпечує рівномірність ходу сошників і відповідно поліпшує загортання насіння на задану глибину.

Кожну посівну секцію з’єднують з рамою за допомогою паралелограмної підвіски, що сприяє рівномірності глибини ходу сошника. Стійкість ходу секцій регулюється пружиною. Місткість насіннєвого бункера 192 дм³, а тукового — 280 дм³.

Рис. 1. Бурякова сівалка ССТ-12В (а) і посівна секція сівалки

«Мультикорн» (б): 1 і 18 — опорно-привідні колеса; 2 — механізм передач; 3 — рама; 4 — бункер з туковисівним апаратом; 5 — тукопровід; 6 і 16 — бункери для насіння; 7 і 17 — насіннєвисівні апарати; 8, 13 і 21 — прикочувальні колеса; 9 — слідоутворювач; 10 і 19 — загортачі; 11 — механізм регулювання ходу сошників; 12 і 20 — насіннєві сошники; 14 і 22 — тукові сошники; 15 і 23 — паралелограмні підвіски

Робочий процес. Насіння із бункерів 6 (див. рис. 2) посівних секцій надходить до верхньої частини висівних барабанів і потрапляє в їхні комірки. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізмів передач 2 приводяться в рух барабани висівних апаратів. Ролик зчищає зайве насіння з поверхні барабана і сприяє потраплянню насіння в комірки. Барабан, обертаючись, переміщує насіння в нижню частину, звідки воно виштовхується клиноподібними виштовхувачами в порожнину сошника і падає у борозну.

Одночасно туковисівні апарати бункерів 4 дозують добрива і подають їх у тукопроводи 5, по яких вони спрямовуються до тукових сошників 14, а потім на дно борозни. Тукові сошники мають спеціальні грудко відводи для зміщення грудок із зони рядка і подільник для подавання добрив у лівий та правий боки від рядка насіння. Ґрунт ущільнюється в рядку прикочувальним колесом 8, а борозна загортається загортачами 10. Глибина загортання насіння 20…30 мм. ССТ-12В забезпечує такі норми висіву насіння: 8; 10; 12; 14; 16; 18 і 20 штук на метр. Норму висіву визначають за такою самою формулою, як і для пневматичних сівалок СУПН. Сівалку укомплектовують УСК-12 для контролю за висівом насіння та рівнем його і мінеральних добрив у бункерах.

Регулювання. Висівні диски, що мають діаметр отворів 5,1 і 6 мм, установлюють відповідно до фракції насіння 3,5…4,5 і 4,5…5,5 мм. Норму висіву насіння регулюють установленням барабанів з одним або двома рядами комірок і частотою їх обертання, а норму висіву добрив — частотою обертання пружинного дозатора. Глибину ходу тукового сошника регулюють упором і гвинтовим механізмом з пружиною, положення грудко відводів — переміщенням їх по висоті.

Глибину ходу насіннєвого сошника регулюють гвинтовою тягою балансирної підвіски, активність загортачів — переміщенням їх уліво або вправо, а стійкість ходу — пружинами.

Сівалка ССТ-8В призначена для сівби насіння цукрових і кормових буряків пунктирним способом з міжряддям 60 см і одночасним внесенням мінеральних добрив. Вона є модифікацією сівалки ССТ-12В, може комплектуватися пристроями для сівби гречки, проса, сої, квасолі та інших культур. Сівалка має вісім посівних секцій з механічними апаратами. Місткість бункера для насіння 128 дм3, а тукового — 180 дм3. Робоча ширина захвату сівалки 4,8 м, насіння 3,3…41,0 шт./м.

УПС-12 забезпечує норми висіву 1,7…28,0, а СТВ-12 — 5,1…14,9 шт./м. Сівалка СТВ-12 має скидачі насіння гребінчастого типу і надійну систему дублювання для подавання насіння у сошники. Ущільнювальні колеса, що рухаються за сошником секції, створюють тісний контакт насіння з ґрунтом, а також ліпші умови для проростання.

15.02.2023р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 39. Вивчення будови сівалок для посіву зернобобових культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/YlraZAgoi60?si=lyUV6I0rE7xM8CZL

https://youtu.be/KOh2N-f5hBY?si=H-LtKPYTYGQ7DcSa

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Призначення сівалки СУПН-8.

2. Будова сівалки СУПН-8.

3. Робота сівалки СУПН-8.

4.ТО та ремонт сівалки СУПН-8.

5. Регулювання сівалки СУПН-8.

6. Безпека праці під час обслуговування сівалки СУПН-8.

Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліброваного або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сорго та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і обладнані пневмомеханічними висівними апаратами.

Сівалка СУПН-8 (рис. 1) складається з рами 1, замка автозчіпки СА-1, двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів, вентилятора 7, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів 4 і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних параметрів.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

1 — рама; 2 — механізм передач; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — маркер; 5 — замок автозчіпки; 6 — повітропроводи; 7 — вентилятор; 8 — бункер для насіння; 9 — прикочувальне колесо; 10 — шлейф; 11 — загортач;

12 — сошник; 13 — насіннєвисівний апарат

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами.

У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки. Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами.

Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення.

На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2.

Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами.

Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Уніфікована система контролю складається з пульта керування, електронного блока, датчиків висіву і рівня посівного матеріалу, з’єднувальних кабелів. Блок призначений для оброблення імпульсних сигналів датчиків висіву, формування сигналів вмикання сигналізації пульта і забезпечення датчиків напругою. Пульт забезпечує появу світлових та звукових сигналів і керування УСК. Його встановлюють у кабіні трактора. УСК підключають до електромережі трактора напругою 12 В. У разі порушення висіву в посівних секціях (1 – 8) на пульті загоряються світлові індикатори і вмикається звукова сигналізація. Якщо рівень посівного матеріалу нижчий від допустимого, то загоряється лампочка і подається короткий звуковий сигнал.

Кожна посівна секція складається з висівного апарата 13, бункера для насіння 8, комбінованого полозоподібного сошника 12, прикочувального колеса 9, загортача 11, шлейфа 10, ланцюгової передачі до висівного апарата, підвіски і механізму регулювання заглиблення сошників.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу 4 (див. рис. 2), висівного диска 2 і кришки. В корпусі є забірна камера 5 для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Рис. 2. Вакуумний пневматичний висівний апарат:

а — вакуумний; 1 — вакуумна камера; 2 — диск; 3 — ворушилка;

4 — корпус; 5— забірна камера; 6 — бункер; 7 — вилка;

8 — повітропровід; 9 і 10 — штирі вилки.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорнопривідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільняються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u — передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють частотою обертання диска за допомогою механізму передач, а також заміною дисків з різною (14 або 22) кількістю отворів.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

Глибину ходу сошників у кожній посівній секції регулюють переміщенням прикочувального колеса відносно сошника. Стійкість ходу посівної секції регулюють стисканням пружини штанги підвіски секції.

17.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 38. Вивчення будови сівалок для посіву зернових культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 161-177.

Опрацювати матеріал.

https://agravt.blogspot.com/p/34-23-24.html

Д.З. В зошиті згідно плану описати роботу сівалки СЗА -3,6.

1. Призначення СЗ -3,6

2. Будова СЗ -3,6

3. Робота СЗ -3,6

4.ТО та ремонт СЗ -3,6

5. Регулювання СЗ -3,6

6. Призначення та відмінності СЗТ-3,6А.

7. Безпека праці під час обслуговування СЗ -3,6А.

Конструкція зернових сівалок. Сівалка зернотукова універсальна С3-3,6А призначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Її можна використовувати для сівби інших зернових культур, подібних до зернових за розміром насіння і нормою висіву.

Сівалка — причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 0,9; 1,4, а кілька — за допомогою зчіпок з тракторами класу 3 -5. Робоча швидкість — до 4,2 м/с.

Сівалка С3-3,6А (рис.1) складається з рами 1 з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зернотукових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів і підніжної дошки. Сівалка комплектується гідроциліндром 7.

Рама сівалки зварна і спирається на два колеса з пневматичними шинами. Спереду до бруса рами кріпиться причіпний пристрій зі скобою і опорною ніжкою.

Рис. 3.1. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3.6А:

1 — рама; 2 — сошниковий брус; 3 — штанга з пружиною; 4 — сошник; 5 — механізм піднімання сошників; 6 — причіпний пристрій; 7 — гідроциліндр; 8 — ящик для інструменту; 9 — зернотуковий ящик; 10 — вал механізму піднімання сошників; 11 — насіннєвисівний аппарат.

Зверху на рамі встановлено два зернотукові ящики, виготовлені з листової сталі. Кожний ящик має по два відсіки: передній місткістю 453 дм3 — для насіння і задній 212 дм3 — для добрив. Стінка між відсіками має відкриті вікна, а тому при потребі відсіки можна сполучати. Зверху кожен ящик закривається двома півкришками.

Під передніми відділеннями ящиків установлені штамповані насіннєвисівні апарати котушкового типу, до яких приєднані гофровані насіннєпроводи з прогумованої тканини. До задньої стінки відділення для добрив кріпляться котушково-штифтові висівні апарати для висівання гранульованих мінеральних добрив. До корпусів котушково-штифтових висівних апаратів приєднані лотоки, кінці яких встановлені в лійки насіннєпроводів. Кожний котушково-штифтовий апарат складається зі сталевого корпусу 6 (рис.2), котушки 3 із штифтами, розміщеної на валу 5, клапана 1 і заслінки 4.

Рис. 2. Схема котушково-штифтового висівного апарата:

1 — клапан; 2 — вал клапанів; 3 —котушка зі штифтами; 4 — заслінка; 5 — вал висівних апаратів; 6 — корпус

Працює туковисівний апарат так. Під час обертання валу 5 з котушкою 3 добриво, яке надходить до ящика, захвачують штифти котушки і по клапану 1 викидають його до лотока, звідки воно потрапляє у насіннєпровід. Кількість добрива, що надходить до висівного апарата, регулюють заслінкою 4. Клапани 1 туковисівних апаратів закріплені на валу 2 з важелем. Повертаючи важіль, можна змінювати положення клапанів. Якщо висівають добрива оптимальної вологості, клапан встановлюють від котушки на відстані 8 -10 мм. Для висівання вологих добрив цю відстань збільшують.

У певному положенні важіль фіксують болтом. Щоб видалити з тукових відсіків залишки добрив, клапани за допомогою важелів повертають вниз до упору.

Рух до насінне- і туковисівних апаратів передається від опорно-привідних коліс через ланцюгову передачу, контрпривід, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі.

Контрпривід складається з трьох валів. Бокові вали контрприводу, які приводяться в рух від опорно-привідних коліс, з’єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертовий рух одночасно від двох коліс.

Схема передавального механізму наведена на рис. 3. Перестановкою шестерень можна забезпечити чотири передаточних відношення на вал насіннєвих апаратів і шість відношень на вал туковисівних апаратів (табл. 1 і 2).

У передній нижній частині рами розміщений повідцевий брус, до якого шарнірно прикріплені передні кінці повідців дискових сошників. Розміщені сошники у два ряди. Повідці переднього ряду коротші, а заднього — довші. В задній частині до повідців сошників шарнірно приєднані штанги з пружинами, які також шарнірно з’єднані з вилками, закріпленими на квадратних валах механізму начіпки сошників. Правий і лівий квадратні вали за допомогою гвинтових тяг з’єднані з круглим валом, до кривошипа якого приєднується гідроциліндр, що піднімає сошник у транспортне положення. Заглиблення сошників регулюють гвинтовим регулятором, встановленим на сниці сівалки.

У задній частині рами на квадратному валу змонтовані зубчасті загортачі. Під час роботи сівалок вони заглиблюються у ґрунт, а при переведенні сівалки в транспортне положення виглиблюються одночасно з підніманням сошників.

Ззаду до рами прикріплена на кронштейнах підніжна дошка з поручнем.

Сівалка обладнана пристроєм для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів, контролю заглиблення сошників і здійснення дистанційного зв’язку з трактором. У разі зупинки валу висівних апаратів чи неповного заглиблення сошників у кабіні на щитку приладів загоряється лампочка і подає звуковий сигнал. Маса пристрою — 8 кг. Система сигналізації напругою 12 В живиться від електросистеми трактора.

Рис. 3. Схема передавального механізму СЗ-3,6А:

1- вал туковисівних апаратів; 2- вал насіннєвисівних апаратів; 3-вісь колеса; О₁, О₂, О3-центри кріплення шестерень; А, Б, В, Г, Д, Е, Є-шестерні.

Таблиця 1

Передаточні відношення на вал насіннєвисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Таблиця 2

Передавальний механізм на вал туковисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Пристрій (рис. 4) складається із щитка сигналізації ЩС (сигнальне реле РС-502, контрольна лампочка Л, тумблери Т1 і Т2 та панель з клемами), двох сигналізаторів (сигналізатор обертання валів висівних апаратів СВ і сигналізатор заглиблення сошників СЗ), кнопки дистанційного зв’язку КнД та з’єднувальних кабелів. Щиток сигналізації встановлений у кабіні трактора.

Рис. 4. Електрична схема пристрою контролю та сигналізації:

1-5 – клеми; КнД – кнопка дистанційного зв’язку; КС – кабель зв’язку; СВ – сигналізатор обертання валів висівних апаратів; СЗ – сигналізатор заглиблення сошників; ЩС – щиток сигналізації; С1 – система вмикання сигналу тракторів класу 1,4 і 3; С2 – система вмикання сигналу тракторів К-701; КТ – кнопка сигналу трактора; Т1 і Т2 – тумблери; Р – сигнальне реле РС-502; Л – лампочка контроля.

Механізм заглиблення і підняття сошників. Глибину ходу наральників сошників регулюють, змінюючи їхню масу. Для цього на хомутик сошника начіплюють вантаж, маса якого 1 кг. Глибину ходу дискових і деяких інших сошників регулюють, змінюючи тиск пружин натискних штанг.

На рисунку 5 показано механізм заглиблення і підняття сошників зернової сівалки С3-3,6А. Механізм такої конструкції встановлено на сівалках СЗІІ-3,6, СЗЛ-3,6, СЗТ-3,6 та інших.

Рис. 5. Механізм підняття і заглиблення сошників зернової сівалки СЗ-3.6А:

а — схема механізму; б — загальний вигляд кріплення гідроциліндра; 1— кронштейн; 2 — регулювальний гвинт; 3 — гідроциліндр ЦС-75; 4 і 9 — важелі; 5 — гвинтова стяжка; 6 — важелі підняття сошників; 7 — пружина; 8 — натискна штанга

Механізм заглиблення діє так. При вкручуванні гвинта 2 у гайку кронштейна торець гвинта впирається у важіль 9 і повертає його проти годинникової стрілки. Гідравлічний циліндр разом із штоком переміщується, як показано стрілкою на рисунку; вал О₁ повертається і передає рух через гвинтові стяжки 5 двом валам 0₂, що обертаються за стрілкою годинника. При обертанні валів О₂ важелі 6, повертаючись, стискують пружини 7 натискних штанг 8. Тиск на сошники збільшується, і вони глибше заходять у ґрунт. Коли гвинт 2 обертається в зворотному напрямку, тиск на сошники зменшується і заглиблення стає меншим.

Для однакового заглиблення сошників зусилля стиску пружин Qпр кожного сошника регулюють окремо, переставляючи М-подібну шпильку в отворах штанги.

Рівномірність ходу сошників у ґрунті залежить від дії на нього ряду сил. Під час руху сошника в ґрунті на нього діють такі сили: вага G, прикладена у центрі ваги сошника, реакція ґрунту R, спрямована через шарнір сошника, і сила тяги Р, прикладена до повідця у точці O₃. Для стійкого ходу сошника потрібно, щоб діючі сили взаємо урівноважувались, а сума моментів відносно точки підвішування О₃ дорівнювала нулю, тобто

Р + G + R = 0;

GL₃ + QпрL₁ - RL₂ = о.

До цих рівнянь входить зусилля R, яке залежить від щільності ґрунту, його вологості та інших факторів і під час роботи змінює своє значення. Із зменшенням R сошник іде глибше, а із збільшенням — мілкіше. Тому в полі потрібно перевіряти глибину ходу сошників і в разі відхилення її від встановленого рівня регулювати механізмом заглиблення.

Механізм підняття призначений для переведення сошників з робочого положення в транспортне. Ці механізми встановлені тільки на причіпних сівалках.

Сучасні причіпні сівалки обладнують гідравлічними механізмами підняття. На рисунку 3.10, б показано гідравлічний підйомний механізм сівалки С3-3,6А та її модифікації. Гідроциліндр ЦС-75 монтують на сниці сівалки, закріплюючи корпус на кронштейні важеля 9 (рис. 5, а). При втягуванні штока в циліндр сошники заглиблюються, а при виштовхуванні — виглиблюються. В робочому положенні шток має бути повністю втягнутим у циліндр, а в транспортному — виштовхнутим на 200 мм.

У стерньовій сівалці СЗС-2,1 заглиблення сошників гідроциліндром регулюють відповідним встановленням упору на штоці. Роботою циліндра керують від маслорозподільника трактора.

Після заглиблення сошника рукоятку маслорозподільника встановлюють у нейтральне положення.

У зернових сівалках С3-3,6А та її модифікаціях відстань від ґрунту до нижньої кромки сошників (у піднятому положенні) має бути 180-190 мм. Цю відстань регулюють гвинтовими стяжками 5.

Маркери і слідопокажчики. Під час роботи сівалки в полі відстань між крайніми засіяними рядками двох суміжних проходів (стикове міжряддя) повинна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для цього на сівалках встановлюють спеціальні пристрої — маркери, які призначаються для проведення борозни на поверхні незасіяного поля.

Маркери (правий і лівий) закріплюються з двох боків сівалки або зчіпки. Звичайно застосовують дискові маркери (рис. 6). Кожен маркер складається із сферичного диска 1 діаметром 250-300 мм, маточина якого надіта на вісь 2, розсувних штанг 5 і троса. Штанга 5 і труба 4 шарнірно з’єднані з кронштейном 6 бруса сівалки. Трос 3 прикріплено до трубчастої штанги і пропущено між роликами 7 стояка.

Виліт маркера — відстань від осі крайнього ряду (сошника) до опорної точки диска — регулюють, змінюючи довжину розсувних штанг.

Під час роботи один з маркерів (наприклад, лівий) опускають на ґрунт. Диск 1, закріплений на осі під кутом 15-20° до напрямку руху сівалки, утворює на поверхні поля невелику борозенку. В кінці загінки лівий маркер підіймають, а правий опускають. Під час нового заїзду тракторист спрямовує трактор до борозенки, утвореної лівим маркером.

Рис. 6. Маркер сівалки:

а — маркер; б — гідравлічний механізм для підняття і опускання; 1 — сферичний диск; 2 — вісь; 3 — трос; 4 — труба; 5 — розсувна штанга; 6 — кронштейн; 7 — ролик; 8 — важіль; 9 — гідроциліндр

Для переведення маркера в транспортне положення на причіпних сівалках застосовують ручні пристрої або спеціальні механізми.

На рисунку 6, б показано гідравлічний механізм сівалки. При втягуванні штока гідроциліндра 9 важіль 8 повертається проти стрілки годинника, лівий маркер опускається, а правий підіймається.

При виштовхуванні штока гідроциліндра лівий маркер підіймається, а правий опускається. На рисосіючій начіпній сівалці СРН-3,6 замість маркера встановлено слідопокажчик (рис. 7), що складається з труби 1, двох кутників 2 і 4, закріплених на рамі трактора, і покажчиків 5. Покажчики закріплюються на трубі за допомогою накладок і стрем’янок, що дає змогу розміщувати їх на потрібній відстані від середини трактора. Під час роботи агрегату тракторист спрямовує трактор по сліду, залишеному крайнім колесом сівалки при попередньому проходженні, орієнтуючись на покажчик 5.

Рис.7. Слідопокажчик сівалки.

1 - труба; 2 - правий кутник; 3 - стяжка; 4 — лівий кутник; 5 — покажчик

Причіпний пристрій сівалки і автоначіпка. Причіпні сівалки звичайно обладнують причіпним пристроєм, що складається з трьох сниць: середньої, лівої і правої. Сниці з’єднуються між собою болтами. До рами сівалки їх прикріплюють скобами. До середньої сниці спереду прикріплена причіпна планка або скоба для з’єднання з трактором. Начіпні сівалки мають начіпні автоначіпки СА-1.

Сівалка зернотукова причіпна СЗА-3,6, обладнана кілеподібними сошниками, застосовується для сівби сільськогосподарських культур на добре оброблених ґрунтах, вологість яких не більше 20%. Сошники загортають насіння на ущільнене дно борозни, завдяки чому з’являються дружні сходи. Сівалку агрегатують з тракторами класу тяги 0,9 і 1,4 в односівалкових агрегатах і з тракторами класу тяги 3 і 5 в багатосівалкових агрегатах з гідрофікованими зчіпками. Односівалкові агрегати можуть працювати з слідопокажчиками, які встановлюють спереду на тракторі.

Сівалка зернотукова вузькорядна СЗУ-3,6, обладнана дводисковими сошниками з кутом розхилу дисків 18°. При такому встановленні в процесі роботи сошника кожен з дисків утворює в ґрунті самостійну борозенку. Середня ширина міжрядь — 7,5 см.

Сівалка однодискова зернотукова СЗО-3,6 обладнується однодисковими сошниками для підсівання і підживлення озимих без попереднього обробітку (розпушення) ґрунту. На сівалці передбачено встановлення двох дискових сошників для рядкової сівби.

Сівалка зернотукова трав’яна причіпна СЗТ-3.6А (рис. 8) має один зернотуковий ящик і два ящики 5 для насіння трав. Зернові висівні апарати 1 і висівні апарати 7 для насіння трав — котушкові, апарати 4 для висівання гранульованих добрив — зубчасто-котушкові.

Над отворами в дні ящика на валах установлено нагнітачі 2 і 6, що подають малосипке насіння в коробки апаратів. Ворушилки 3 використовують для того, щоб запобігти утворенню склепінь під час висівання трав. На сівалці є дводискові сошники 9 для загортання насіння зернових культур або насіння трав і кілеподібні сошники 8 для загортання насіння трав. Кілеподібні сошники утворюють борозенки у міжряддях дискових сошників. Загальне міжряддя становить 7,5 см.

Рис. 8. Зернотукова трав’яна сівалка СЗТ-3,6А:

1— зерновий висівний апарат; 2 і 6 —нагнітачі; 3 — ворушилки; 4 — туковисівний

апарат; 5 — ящик для насіння трав; 7 — висівний апарат; 8 — кілеподібний сошник;

17.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 37. Вивчення будови та кpiплення маркерів. Розрахунок вильоту маркера. Словопокажчики.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 173-174.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання.

1. Призначення маркера.

2. Яке колесо спрямовують по сліду маркера?

3. Що називають вильотом маркера?

4. Замалювати маркери, підписати їх будову.

Розрахунок вильоту маркера. Маркери забезпечують однакову ширину стикових міжрядь і прямолінійність рядків. Посівний агрегат ведуть у полі по сліду маркера, що утворився під час попереднього проходження агрегату.

Праве переднє колесо (гусеницю) трактора спрямовують по сліду маркера.

Виліт маркера — це відстань від його диска до середини крайнього сошника. Його визначають за формулою

де Вр — робоча ширина захвату сівалки (посівного агрегату), м; b

с — ширина стикового міжряддя, м; С — відстань між серединами передніх коліс трактора або внутрішніми (зовнішніми) краями гусениць, м;

(+) — для лівого, а (–) — для правого маркерів.

Маркери (рис. 1) призначені для утворення сліду на незасіяній частині поля з метою забезпечення стикових міжрядь при наступному проході агрегату.

Рис. 1. - Маркери:

1 - маркери, 2 - гідроциліндр, 3 - рукава високого тиску

Опускання і підйом маркерів 1 здійснюється гідрофікованим механізмом: гідроциліндр 2, рукава високого тиску (РВТ) 3, керованим з кабіни трактора.

16.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 36. Вивчення будови та технологiчне налагодження сiвалок. Пеpевipка встановленої ноpми висiву в польових умовах.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що роблять перед початком сівби з сівалкою?

2. Де встановлюють датчики рівня та висіву насіння?

3. Навіщо та яким чином регулюють та розміщують сошники?

4. Як перевіряють висівні апарати?

5. Як перевіряють норму висіву насіння у полі?

Перед початком роботи здійснюють технічне і технологічне налагодження зернових сівалок. Спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висівних апаратів, сошників, механізмів передач і піднімання сошників, а також інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насіннє- і туковисівних апаратів і піднімання сошників. За потреби змащують підшипники, втулки тощо. Перевіряють роботу датчиків висіву і рівень насіння та добрив у ящику. Поверхні ламп і фотоприймачів протирають м’якою тканиною. Підключають пульт до електромережі трактора напругою 12 В. Мінусову клему під’єднують до кронштейна кріплення пульта, а плюсову — до штиря вилки кабелю живлення.

Насіннєпроводи з датчиками висіву насіння встановлюють під 11-м і 15-м висівними апаратами, а датчики рівня насіння і добрив — із зовнішнього боку зернотукового ящика. На датчик добрив одягають захисний чохол. Після цього здійснюють технологічне налагодження.

Розміщують сошники на задане міжряддя, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву, встановлюють сошники на певну глибину.

Розміщення сошників проводять за допомогою розмічувальної дошки або стрічки з прогумованого паса, на яких нанесено мітки рядків. Розмічувальну дошку і стрічку кладуть між колесами сівалки і опускають на них сошники. Якщо сошники не збігаються з мітками, то їх переміщують і закріплюють на новому місці.

Сошники починають розміщувати від середини сівалки. Розміщення сошників здійснюють також на регулювальних майданчиках з нанесеними на них мітками відповідно до схеми сівби. Для овочевих сівалок спочатку визначають кількість сошників за формулою

L/b = т ′ +k,

де L — корисна довжина сошникового бруса (відстань між центрами повідців крайніх сошників), м; b — ширина міжряддя, м; m′ — кількість міжрядь (ціле

число); k — залишок від ділення.

До одержаного цілого числа m′ додають одиницю, а залишок k відкидають.

Це число m = m′ + 1 — визначає кількість сошників. Якщо кількість сошників непарна, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім уліво і вправо на ширину міжряддя. За парної кількості їх від середини бруса позначають половину міжряддя в обидва боки і встановлюють сошники, а потім від них на ширину міжряддя вліво і право інші і т.д. Глибину ходу сошників зернових сівалок регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини, а транспортний просвіт (190…200 мм) — гвинтовими тягами механізму піднімання сошників.

Установлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння. Спочатку перевіряють положення котушок усіх висівних апаратів. У крайньому лівому положенні важеля регулятора висіву котушки мають бути у корпусах апаратів, а їхні торці лицюватись з площиною розеток. Якщо котушки виступають більш як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу насіннєвого ящика. У кожному висівному апараті перевіряють і встановлюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти. Для насіння зернових культур зазор установлюють 1…2 мм, а для зернобобових культур — 8…10 мм. Рівномірність висіву насіння висівними апаратами оцінюють коефіцієнтом нерівномірності:

де

— середня маса насіння, що висівається одним апаратом; k — кількість висівних апаратів; mі — маса насіння, що висіялось і-м апаратом. Коефіцієнт нерівномірності δ не повинен перевищувати 5…6 %.

Установлення висівних апаратів сівалки на норму висіву. За номограмами орієнтовних норм висіву насіння або за таблицями підбирають відповідно до культури передаточне відношення редуктора (ланцюгової передачі) і довжину робочої частини котушки.

Для рівномірнішого висіву насіння і найменшого пошкодження його передаточне відношення беруть найменшим, а довжину робочої частини котушки — найбільшою.

Після цього сівалку встановлюють на підставки так, щоб колеса прокручувались, засипають в ящики насіння і прокручують колеса певну кількість разів. Висіяне насіння збирають і зважують. Якщо сівалка має пробовідбірники, то насіння збирають з трьох апаратів, а потім перераховують на всі висівні апарати. Маса висіяного насіння має відповідати розрахунковій Мр, яку визначають за формулою

де В — робоча ширина захвату, м; D — діаметр опорно-привідного колеса, м;

Q — задана норма висіву насіння, кг/га; ε = 5…10 % — коефіцієнт проковзування колеса.

Точність установлення норми висіву перевіряють за виразом

При розрахунках кількості висіву насіння визначають також кількість обертів колеса на площі 100 м²

Потім прокручують колеса певну кількість разів, висіяне насіння зважують, множать на 100 і порівнюють із заданою нормою Q.

Установлення норми висіву насіння часто виконують разом з перевіркою рівномірності висіву. В цьому разі від кожного висівного апарата насіння збирають окремо, зважують його і визначають коефіцієнт нерівномірності й фактичну масу висіяного насіння:

Мф = Σт і .

Перевіряють норму висіву насіння у полі наважками по 20…60 кг. Їх засипають у насіннєві ящики і проїжджають агрегатом шлях до повного висіву наважки.

Потім заміряють цю відстань, порівнюють з розрахунковою і перераховують на один гектар.

15.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 35. Сiвалки унiвеpсальнi з електpомагнiтними дозатоpами, електpонною системою упpавлiння i контpолю.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Навіщо встановлюється УСК.

2. Замалюйте та опишіть будову УСК.

3. Яке призначення пристрою для перекриття насіннєвисівних апаратів.

4. Що встановлюють на зерноьукові сівалки.

На зернотукових сівалках установлюють пробовідбірники насіння, уніфіковану систему контролю (УКС) технологічних параметрів і пристрій для перекриття насіннєвисівних апаратів.

Пробовідбірник насіння складається із лотока, кришки, трьох лійок і пружини. Пристрій установлюють на сівалці під трьома правими крайніми насіннєвисівними апаратами.

Нижня частина лотока прикріплена до насіннєпроводів. Під час взяття проб лотік опускається і насіння з лійки потрапляє на його дно. У робочому положенні сівалки кришка піднята і лійки заходять у отвори лотока.

Уніфікована система контролю технологічних параметрів сівалки забезпечує груповий контроль висіву насіння, рівня насіння та добрив у зерно-туковому ящику. УСК складається із датчиків 3 (рис. 1, а) висіву насіння, датчиків 4 і 5 рівнів насіння та добрив у ящиках, кабелю 2 і пульта керування 1. Датчик висіву складається із корпусу 1 (рис. 1, б) з фотоприймачем 2, корпусу 3 з лампою 4 і кабелю 8 з вилкою роз’єднувача. Датчик висіву встановлюють на бічних стінках лійки під висівним апаратом.

Рис. 1. Уніфікована система контролю технологічних параметрів посівних машин: а — загальна схема: 1 — пульт керування; 2 — розподільний кабель; 3 — датчик висіву; 4 — датчик рівня; 5 — захисний чохол датчика рівня добрив; б — датчик висіву насіння: 1 — корпус; 2 — фотоприймач; 3 — корпус лампи; 4 — лампа; 5 і 6 — контактні пружини; 7 — кришка корпусу лампи; 8 — кабель з вилкою; 9 — защіпка

Датчик рівня насіння складається з корпусу, фоторезистора, лампи з ковпаком і кабелю з вилкою. Розподільний кабель призначений для підключення датчиків висіву і рівня до пульта керування. На кабелі закріплюють вилки і розетки із захисними зонтами. Пульт 1 забезпечує подачу світлових та звукових сигналів і кріпиться в кабіні трактора. Система підключається до електромережі трактора напругою 12 В.

Під час роботи сівалки і подавання посівного матеріалу до насіннєпроводів (насіння проходить між фотоприймачем 2 і лампою 4) на пульт керування інформаційний сигнал не надходить. Якщо висівання насіння припиняється, то через 1,6 с на пульті вмикається звуковий сигнал, а на світловому індикаторі загоряється відповідна лампочка.

У разі зниження рівня посівного матеріалу нижче від місця встановлення датчика у зернотуковому ящику з’являється простір між лампою і фоторезистором і на пульті загоряється світловий індикатор «Уров, С.У» і подаються поодинокі звукові сигнали.

На деяких зернових сівалках, наприклад «Клен», встановлюють електронну систему з мікропроцесорним керуванням режиму роботи і контролю технологічних параметрів.

На зарубіжних конструкціях зернових сівалок установлюють здебільшого автоматизовані електронні системи контролю з монітором, бортовим комп’ютером, які забезпечують контроль за процесом висіву, рівнем насіння у бункерах, обліком засіяної площі та ін. Окремі сівалки обладнують оптико-електронними приладами для спостереження за переміщенням насіння із сошників у ґрунт.

Пристрій для перекриття насіннєвисівних апаратів застосовують під час сівби зернових культур з технологічними коліями. Цей пристрій складається із спеціальних засувок, установлених на дні зернотукового ящика. Засувки переміщуються у напрямних пластинах, які кріпляться до днища ящика, рукояткою і фіксуються в крайніх положеннях. Для технологічної колії 1800 мм з шириною незасіяної смуги 45 см використовують засувки, які перекривають 6, 7 і 18, 19 насіннєвисівні апарати, а для колії 1500 мм — засувки, що перекривають 7, 8 і 17, 18 висівні апарати.

15.01.2024р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 34. Призначення, будова, pобота, pегулювання машин для саджання картоплі.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення картоплесаджалки.

2.Опишіть будову картоплесаджалка КСМ-4А.

3. Скільки секцій має картоплесаджалка КСМ-4А.

4. Яке призначення електричної системи сигналізації.

5. Призначення гідросистеми картоплесаджалки.

6. Чим регулюється кут входження сошників у ґрунт.

7. Чим регулюжється доза внесення мінеральних добрив.

Картоплесаджалка КСМ-4А (рис. 1) складається з рами 2, основного 7 і завантажувального 9 бункерів, двох живильних ковшів 8, чотирьох садильних апаратів 4 з ложечками, двох бункерів з туковисівними апаратами, двох опорних пневматичних 11 і двох металевих 16 коліс, чотирьох сошникових секцій, дискових загортачів 13, причіпного пристрою 1, механізму приводу висівних і садильних апаратів, гідросистеми, двох гідрофікованих маркерів 5 і 6 та системи сигналізації.

Рис. 1. Картоплесаджалка КСМ-4А:

1 — причіпний пристрій; 2 — рама; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — садильний апарат; 5 і 6 — маркери; 7 — основний бункер; 8 — живильний ківш; 9 — завантажувальний бункер; 10 — розпушувач; 11 — ходове колесо; 12 — стабілізатор; 13 — дисковий загортач; 14 — сошник; 15 — механізм приводу; 16 — опорне колесо

Основний бункер металевий, який має дно, нахилене у бік живильного апарата, і два струшувачі. У нижній частині передньої стінки бункера є два вікна, які перекриваються заслінками. Завантажувальний бункер має два шарнірно з’єднаних відсіки — завантажувальний з решітчастим дном і проміжний. Живильний ківш 8 забезпечує рівномірне подавання бульб картоплі із основного бункера 7 до садильних апаратів. Кожний живильний ківш має дві боковини з козирками, розподільник, шнек і дві ворушилки. Розподільник розділяє бульби на два потоки і спрямовує їх до шнеків, які переміщують їх до садильних апаратів. Ворушилки забезпечують надходження бульб із бункера до живильного ковша. У кожному живильному ковші встановлено два садильних апарати. Основою кожного садильного апарата є диск, закріплений на привідному валу. З одного боку диска закріплено ложечки, а з іншого — підпружинені затискачі, які підпружиненими пальцями притискуються до ложечок. Пальці відходять від ложечки, коли важіль затискача набігає на шину-копір. Шини прикріплено болтами до рами поруч з диском з боку розміщення затискачів.

Картоплесаджалка має чотири сошникові секції. Рама зварна, утворена переднім, заднім, поздовжнім та поперечним брусами. До передньої частини рами прикріплений причіп з підкосом, а позаду — завантажувальний бункер.

У передній частині рама спирається на опорні металеві колеса 16, а у задній — на два ходових колеса з пневматичними шинами 11. Положення опорних металевих коліс відносно рами можна регулювати по висоті.

Механізм передачі ланцюговий і забезпечує передачу крутного моменту від ВВП трактора до садильних і висівних апаратів, а також до струшувачів у бункері і ворушилок у живильних ковшах (рис. 2).

Рис. 2. Кінематична схема картоплесаджалки КСМ-4А:

1 — карданна передача; 2 — редуктор; 3 — змінна зірочка вала контрприводу; 4 — вал приводу туковисівних апаратів; 5 — садильний апарат; 6 — вал шнеків; 7 — вал ворушилок; 8 — вал приводу садильних апаратів; 9 — зірочка вала садильних апаратів; 10 — зірочка вала туковисівних апаратів; 11 — вал контрприводу; 12 — натяжна зірочка; 13 — зірочка веденого вала редуктора

Гідросистема картоплесаджалки призначена для опускання і піднімання завантажувального бункера і маркерів, а також для її переведення у транспортне положення.

Електрична система сигналізації забезпечує двосторонню звукову сигналізацію. Вона складається з кабелю з двома вилками, які приєднуються до розеток на тракторі і саджалці, та двох кнопок.

Робочий процес. Завантажені в основний бункер 7 (див. рис. 1) бульби картоплі надходять самопливом і під дією струшувача крізь вікна до живильних ковшів 8. Потім ворушилки і шнек спрямовують бульби до ложечок садильних апаратів 4. При обертанні дисків їх ложечки опускаються в живильні ковші і захоплюють по одній бульбі. Після виходу ложечок із шару бульб картоплі у живильному ковші підпружений палець затискача притискується до бульби. При наближенні диска до сошника 14, важіль пальця затискача набігає на шину-копір, відхиляється і звільнені бульби падають у порожнини сошників, а далі — у борозни. Одночасно із бункерів з туковисівним апаратом 3 мінеральні добрива через тукопроводи потрапляють у передні частини сошників, а потім на дно борозни. За допомогою поличок сошника добрива присипаються шаром ґрунту, на який потім укладаються бульби. Борозни загортаються ґрунтом за допомогою дискових загортачів 13 і борінок, прямолінійність руху саджалки на схилах забезпечується стабілізаторами 12. Робоча ширина захвату саджалки 2,8 м, а робоча швидкість 6…9 км/год.

Регулювання. Подавання бульб у живильні ковші регулюють заслінками основного бункера, а густоту садіння картоплі — частотою обертання садильних дисків за допомогою змінних зірочок (13, 15, 17, 18, 20 і 22 зубців) на проміжному валу механізму приводу.

Кут входження сошників у ґрунт регулюють зміною довжини верхньої тяги підвісок сошників, а діапазон пристосування сошників до нерівностей рельєфу поля — упорним болтом секцій. Глибину ходу сошників регулюють переміщенням по висоті копіювальних коліс, а глибину загортання бульб картоплі і форму гребенів — поворотом косинок на півосях сферичних дисків та зміною натягу пружин натискних штанг.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють переміщенням важелів регуляторів туковисівних апаратів.

26.12.2023р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 33. Призначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву овочевих культур.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Які сівалки використовують для сівби овочевих культур.

2. Чим відрізняються механічні висівні апарати сівалок для овочевих культур.

3. Яка глибина загортання насіння?

4. Яке призначення сівалки овочевої СО-4,2?

5. Опишіть будову сівалки овочевої СО-4,2.

6. Призначення сівалки СУПО-6А?

7. Опишіть будову сівалки СУПО-6А.

8. Яке призначення сівалки СЛС-12?

9. Опишіть будову сівалки СЛС-12.

Для сівби овочевих культур застосовують переважно сівалки з пневмомеханічними і механічними висівними апаратами.

Механічні висівні апарати котушкового типу, мають невеликі розміри і пристосовані до дрібного малосипкого насіння овочевих культур і малих (до 3 кг/га) норм висіву.

Для стабільного висіву насіння у насіннєвих ящиках установлюють ворушилки.

Механізми приводу сівалок мають широкий діапазон передаточних чисел. Сошники встановлюють дискові з ребордами і прикочувальними котками та полозоподібні. Вони забезпечують задану невелику (15…50 мм) глибину загортання насіння і тісний контакт його з ґрунтом.

Сівалка овочева СО-4,2 (рис. 1) начіпна, призначена для широкорядного і стрічкового способів сівби насіння овочевих культур на рівній, гребеневій і грядковій поверхнях поля з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка забезпечує сівбу з міжряддями 45, 60, 70, 90 і 8 + 62, 20 + 90, 50 + 110, 50 + 90 і 60 + 120 см.

Сівалка складається із зварної рами 9, двох опорно-привідних коліс 16, механізму передач, двох зернотукових ящиків, насіннєвисівних 8 і туковисівних 3 апаратів, насіннєпроводів 11, тукопроводів 14, полозоподібних 15 і дискових 12 сошників, двох маркерів 2 і системи сигналізації.

Рис. 1. Функціональна схема овочевої сівалки СО-4,2:

1 — замок автозчіпки; 2 — маркер; 3 — туковисівний апарат; 4 — тукове відділення ящика; 5 — шнек; 6 — насіннєве відділення; 7 — ворушилка; 8 — насіннєвисівний апарат; 9 — рама; 10 — штанга; 11 — насіннєпровід; 12 — сошник; 13 — коток; 14 — тукопровід; 15 — туковий сошник; 16 — колесо

Кожний зернотуковий ящик має два відділення: переднє — для мінеральних

добрив, а заднє — для насіння. У туковому відділенні є шнек для подавання добрив до котушково-штифтових висівних апаратів. Усередині насіннєвого відділення ящика встановлено ворушилку для рівномірного подавання насіння до котушкових висівних апаратів. Котушки висівних апаратів мають різновеликі ребра і збільшену кількість жолобків. Це дає змогу висівати насіння малими нормами і рівномірніше розподіляти його в рядках.

Сівалку комплектують дводисковими одно- і дворядковими сошниками. Сошникова секція має два диски з ребордами, ущільнювальні котки 13, загортачі та шлейфи. Дискові сошники кріплять до рами за допомогою паралелограмної підвіски і штанги з пружиною. На сівалці влаштовують гумові гофровані тукопроводи 14 і стрічкові насіннєпроводи 11. Механізми приводу висівних апаратів і ворушилок — ланцюгово-зубчасті. Маркери сівалки зблоковані і піднімаються гідроциліндром.

Робочий процес. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 16 (див. рис. 1) приводяться в рух туковисівні 3 і насіннєвисівні 8 апарати, які забезпечують подавання мінеральних добрив і насіння відповідно до полозоподібних і дискових сошників. На поверхні поля сошники утворюють борозни, на дно яких окремо подають добрива і насіння. Добрива висівають глибше від насіння на 2…3 см. Борозни загортають загортачами, ґрунт ущільнюють котками 13, а поле вирівнюють шлейфами.

Регулювання. Кількість висіву насіння регулюють робочою довжиною котушок і частотою їх обертання. Глибину загортання насіння 20, 30 і 40 мм регулюють заміною реборд на дисках сошників. Дозу внесення мінеральних добрив змінюють частотою обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками, а глибину ходу тукових сошників — стисканням пружин вертикальних штанг.

Сівалка СУПО-6А (рис. 2) призначена для сівби овочевих культур (огірків, томатів, перцю, баклажанів, кабачків тощо) пунктирним, гніздовим і рядковим способами на рівній поверхні поля та на грядках.

Основними складальними одиницями сівалки є рама 1, шість посівних секцій, замок автозчіпки 2, два опорно-привідних колеса 12 з механізмами передач, вентилятор 5, шість повітропроводів, два маркери 3, слідоутворювач і підніжка.

Рис. 2. Схема овочевої сівалки СУПО-6А:

1 — рама; 2 — замок автозчіпки; 3 — маркер; 4 — підвіска; 5 — вентилятор; 6 — бункер; 7 і 11 — прикочувальні колеса; 8 — шлейф; 9 — висівний апарат; 10 — сошник; 12 — опорно-привідне колесо; 13 — механізм приводу

Рама сівалки складається із основного бруса квадратного перерізу і двох бічних поворотних кронштейнів, які кріпляться болтами. До основного бруса рами за допомогою паралелограмних підвісок приєднують посівні секції. На поворотних кронштейнах закріплюють опорно-привідні колеса і маркери.

Посівна секція сівалки складається з бункера 6, пневматичного висівного апарата 9, ворушилки, полозоподібного сошника 10, прикочувальних коліс 7 і 11, шлейфа 8 і паралелограмної підвіски 4.

Висівний апарат за будовою та процесом роботи подібний до висівного апарата сівалок СУПН-8 і СУПН-8А. У нижній частині корпусу висівного апарата встановлений підпружинений ущільнювач, що унеможливлює випадання насіння. Для надійного відокремлення насіння від дисків у нижній частині апарата закріплюють скидачі. У корпусі висівного апарата встановлюють ворушилку пружинного типу, яка приводиться в рух від валу контрприводу за допомогою ланцюгової передачі.

У сошнику встановлюють поворотну п’яту, яка має три робочі поверхні круглого і трапецієподібного профілю. Вона формує у ґрунті канавки для великого і дрібного насіння.

Вентилятор 5 відцентрового типу. Його ротор приводиться в рух від шестеренного гідромотора за допомогою муфти і клинопасової передачі.

Сівалку обладнують УСК, яка контролює роботу висівних апаратів і рівень насіння у двох бункерах.

Робочий процес. Під час переміщення сівалки по полю від опорнопривідних коліс 12 приводяться в рух диски висівних апаратів 9. Вентилятор 5 створює розрідження у вакуумних камерах висівних апаратів, яке передається через отвори у дисках до забірних камер з насінням. Насіння притягується до отворів дисків і разом з дисками переміщується вниз, де перестає діяти вакуум. Після цього насіння примусово зчищається з диска скидачем у кожній секції і падає у сошник, а потім у борозну, що утворюється цим сошником. Загортається борозна ґрунтом за рахунок самоосипання з її стінок та загортачами. Заднє колесо 7 секції прикочує рядок, сприяючи щільному контакту насіння з ґрунтом і підтягуванню вологи до них. Шлейфи 8 вирівнюють поверхню поля в рядках і розпушують поверхневий шар ґрунту.

Регулювання. Кількість висіяного насіння регулюють зміною частоти обертання дисків і заміною дисків з різною кількістю отворів. Кількість насінин, що висівається у гніздо, регулюють важелем вилки скидача, а глибину ходу сошника — гвинтовим механізмом його підвіски. Профіль канавки борозни регулюють поворотом п’ятки сошника. Робоча ширина захвату сівалки 4,2 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Сівалку агрегатують з тракторами класу 1,4.

Пневматична овочева сівалка СУПО-9А має дев’ять посівних секцій, які за будовою та процесом роботи такі самі, як і в СУПО-6А. Ця сівалка забезпечує сівбу овочевих культур на рівній поверхні поля і на грядках пунктирним, гніздовим і рядковим способами. Робоча ширина захвату сівалки 5,4 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Сівалки СЛС-12 і СЛС-5,4 призначені для сівби цибулі-сіянки пунктирним способом, часнику — рядковим на рівній поверхні поля або гребеневій та грядковій.

Рис. 3. Функціональна схема сівалки СЛС-12:

1 — висівний апарат; 2 — бункер для насіння; 3 і 8 — опорні колеса; 4 —ущільнювальний коток; 5 — загортач; 6 — сошник; 7 —копіювальний коток; 9 — механізм приводу

Основними складальними одиницями сівалки СЛС-12 (рис. 3) є бункер 2, висівні апарати 1, посівні секції, рама, передні 8 і задні 3 опорні колеса, механізми підкочування задніх коліс і приводу висівних апаратів.

Бункер металевий штамповано-зварної конструкції. У передній стінці бункера є вікна для переміщення насіння до висівних апаратів 1, а в задній — вікна із заслінками для його спорожнення.

Висівні апарати 1 — це ланцюги з вилками, які встановлені попереду бункера. Ланцюг має крок 63,5 мм. Вилки з кутом між ними 50°. У кожусі висівного апарата влаштовують гнучкий обмежувач для фіксації цибулини під час переміщення ланцюга.

Посівна секція складається з копіювального котка 7, сошника 6, загортачів 5, ущільнювального котка 4 і чотириланкового механізму. У транспортному положенні секції фіксують штангою. Сошники на секціях полозоподібні дворядкові.

Рама сівалки трубчаста зварна. До передньої труби кріплять сошникові секції та маркери. На середній і задній трубах установлюють висівні апарати і бункер.

Передні й задні колеса сівалки самовстановлювані з пневматичними шинами. Задні колеса з’єднані з рамою паралелограмним механізмом. За допомогою гідроциліндра забезпечують підкочування коліс під раму та викочування їх з-під неї.

Ведучі вали висівних апаратів приводяться в рух від синхронного ВВП трактора за допомогою конічного редуктора і двох ланцюгових передач.

Робочий процес. Під час руху сівалки вилки ланцюгів висівних апаратів 1, переміщуючись по днищі короба, захоплюють цибулини або зубки часнику і переміщують їх угору, а потім у передню частину до зони скидання.

Зайві насінини скочуються вниз у короб. Під час переміщення насіння ланцюгами воно утримується у вилках гнучкими обмежувачами. Насіння випадає з висівних апаратів біля зони скидання під дією сили тяжіння і потрапляє у борозну, яка утворюється сошником 6. Борозна засипається ґрунтом загортачами 5.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють змінними зірочками на вихідному валу редуктора з кількістю зубців 8, 9, 10, 11, 12 і 14. Глибину ходу сошників регулюють переміщенням копіювальних котків посівних секцій.

26.12.2023р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 32. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву льону.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. На базі якої сівалки роблять СЗЛ-3Д.

2. Яке призначення сівалки СЗЛ-3,6?

3. Опишіть будову сівалки СЗЛ-3,6.

Загальний пристрій і робочий процес лляної сівалки з сімейства СЗ. Машина СЗЛ-ЗД. Як уже зазначалося, одна з модифікацій базової сівалки С3-3,6 тому складальні одиниці і деталі уніфіковані в ній більш ніж на 90%. Таким чином, майже всі робочі органи і механізми сівалки СЗЛ-3,6 Влаштовані так само, як і у С3-3,6.

Особливості пристрою. Сівалка для посіву льону відрізняється тим, що замість дискових сошників на ній встановлено 24 двохстрічні Наральникові сошника і додаткові ланцюгові загортачем для розрівнювання поверхні ґрунту по всій ширині робочого захвату машини. Дворядковий сошники забезпечують висів кожним сошником двох рядків (рядків) з відстанню між ними 75 см.

Якщо встановити на сівалку СЗЛ-3,6 Стандартні дискові сошники, її можна використовувати на висіві зернових і зернобобових культур. Таким чином, в районах обробітку льону-довгунця сівалка СЗЛ-3,6 Універсальна.

Загальний вигляд Наральникові сошників сівалки СЗЛ-3,6 І їх кріплення на сошниковому брусі показані на малюнку 1.

Кожен сошник (передній і задній) складається з наральника з двома носками.

Позаду наральника укріплений корпус з лійкою, в яку вставляється кінець гофрованого насіннєпроводу.

Усередині корпусу встановлено пластинчастий дільник, що розділяє потік насіння на 2 частини.

Наральники сошників приєднують болтами до повідців (задні сошники) і (передні сошники).

Кріплення поводків на сошниковому брусі і механізм підйому і опускання сошників з штангами і пружинами такі ж, як і у машини С3-3,6.

Рис. 1. Сошники сівалки СЗЛ -3,6. І їх кріплення на сошниковому брусі:

1 - штанга; 2 - пружина; 3 - довгий повідець; 4 - воронка; 5 - корпус; 6 - наральник; 7 - короткий поводок.

Загортачем виконані у вигляді ланцюжків, пов'язаних між собою кільцями і гачками. Вони приєднуються до кронштейнів кутника підніжної дошки.

Необхідність ланцюгових загортачем обумовлена дрібної закладенням насіння льону (2-3 см). Вони забезпечують рівномірну закладення насіння, вирівнюють гребні, утворені на поверхні поля сошниками.

Робочий процес сівалки СЗЛ-3,6. На посіві льону протікає приблизно так само, як і процес будь сівалки. При русі сівалки з включеними в роботу сошниками котушки висівних апаратів захоплюють з насіннєвих ящиків насіння і подають їх в насіннєпроводи. Туди ж надходять добрива від тукових висівних апаратів.

Кожен сошник двома носками відкриває дві борозенки з відстанню між ними 7,5 см. Надіслані в воронку сошником насіння льону і добрива скочуються по пластинчастому дільнику, розташованому між носками сошника, і потрапляють на дно борозенок. Насіння і добрива закриваються ґрунтом, обсипається зі стінок борозенок. Остаточно ґрунт закладається і вирівнюється загортачами (пружними і ланцюговими).

Особливості устрою інших лляних сівалок. Причіпна універсальна лляна сівалка СУЛ-48- Модифікація зернотукової сівалки СУК-24 А навісна машина СЛН-48А-Модифікація зернових навісних сівалок типу СЗН .

Обидві машини призначені для висіву насіння льону з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Насіннєвий ящик машини СУЛ -48 Розділений перегородкою на два відділення - одне для насіння льону, інше для добрив. На дно відділення для насіння льону прикріплені 48 котушкові апаратів, а до задньої стінки другого відділення - 24 апарату барабанно-штифтового типу.

У нижній частині кожного барабанно-штифтового апарату розташований дільник, яким потік добрив розділяється на два струмені, що спрямовуються потім в насіннєпроводи.

Сівалки забезпечені Наральниковими сошниками з тупим кутом входження в ґрунт, підвішують до вилок підйому сошників на ланцюжках. Повідці сошників прикріплені до двох сошникових брусів. Плуга розставлені в 2 ряди.

Передавальні механізми машини - зубчато-ланцюгового типу (від ходового колеса) і розташовані по торцях зернотукового ящика. Механізм передачі руху валів висівних апаратів включається автоматично одночасно із заглибленням сошників в ґрунт. Для підйому сошників в транспортне положення і опускання в робоче застосований механічний автомат.

Сівалки забезпечені ланцюговими загортачами, які навішуються на задні сошники. До рами машини спереду приєднаний причіп, а ззаду підніжна дошка.

Сівалки СУЛ-48 Випусків останніх років обладнані електричною сигналізацією, що забезпечує дистанційну зв'язок сівача з трактористом. Агрегатуються ці машини з тракторами всіх марок середньої потужності класу тяги 9-14 кН.

Підготовка сівалок до роботи і основні регулювання. Порядок підготовки до роботи сівалок для посіву насіння льону такий же, як і зернових. У зв'язку з тим, що норми висіву льону відрізняються від норми висіву насіння зернових культур, а саме насіння дуже сипкі, необхідно звернути увагу на правильний вибір передавального відношення передачі від осі ходових (або опорно-ходових) коліс до валу котушкові висівних апаратів і однакову установку робочої довжини котушок всіх апаратів.

Редуктор сівалки СЗЛ -3,6 Як і редуктор базової машини С3-3,6 дозволяє отримувати чотири передавальних відносини на вал висівних апаратів. Для висіву насіння льону встановлюють шестерні редуктора так само, як і при посіві пшениці.

Необхідно також встановити клапани зернових апаратів щодо нижніх ребер муфт з зазором 1 - 2 мм, а клапани туковисівних апаратів - з зазором 8-10 мм.

У машини СУЛ-48 В системі передач передбачені два передавальних відносини від осі ходових коліс на вал насіннєвисівних апаратів, а на вал туковисівних апаратів - шість передавальних відносин.

Шестернями рух передається валу туковисівних апаратів. Взаємної перестановкою цих шестерень, що мають 13, 25, 36 і 30 зубів, отримують шість частот обертання валу туковисівних апаратів.

Важливою регулюванням лляних сівалок є регулювання глибини ходу сошників, що визначає в основному глибину загортання насіння. У сівалки СЗЛ-3,6 Як і в зерновій машині С3-3,6 передбачені групова і індивідуальна регулювання ходу сошників по глибині.

У машини СУЛ-48 Глибина ходу сошників встановлюється тягарцями, натягнутими на хомути корпусів плугів. Для дрібної загортання насіння тягарці знімають.

25.12.2023р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №31. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву цукрових буряків.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Поясніть призначення бурякових сіваок.

2. Опишіть будову бурякових сівалок ССТ-12В.

3. Який зазор встановлюється між роликом і чистиком:

4. Яку підвіску викристовують для з'єднання посівної секції сст-12В і рамою?

5. Які регулювання виконуються на ссТ-12В?

Рис. 1. Бурякова сівалка ССТ-12В (а) і посівна секція сівалки «Мультикорн» (б): 1 і 18 — опорно-привідні колеса; 2 — механізм передач; 3 — рама; 4 — бункер з туковисівниим апаратом; 5 — тукопровід; 6 і 16 — бункери для насіння; 7 і 17 — насіннєвисівні апарати; 8, 13 і 21 — прикочувальні колеса; 9 — слідоутворювач; 10 і 19 — загортачі; 11 — механізм регулювання ходу сошників; 12 і 20 — насіннєві сошники; 14 і 22 — тукові сошники; 15 і 23 — паралелограмні підвіски

Сівалка бурякова ССТ-12В (рис. 1) складається із зварної рами 3, дванадцяти посівних секцій, двох опорно-привідних коліс 1, замка автозчіпки СА-1, механізму передач 2, двох щілинорізів, слідоутворювача 9, маркерів, транспортного пристрою і уніфікованої системи контролю та сигналізації УСК-12. Кожна посівна секція складається з паралелограмної підвіски 15, висівного апарата 7, бункера для насіння 6, сошників 12 і 14, двох опорних коліс 8 і 13, балансирної підвіски, загортачів 10 і механізму регулювання глибини ходу сошника 11. Висівний апарат складається з корпусу, барабана (диска), відбивного ролика, чистика і клиноподібних виштовхувачів.

Робочий процес. Насіння із бункерів 6 (див. рис. 1) посівних секцій надходить до верхньої частини висівних барабанів і потрапляє в їхні комірки. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізмів передач 2 приводяться в рух барабани висівних апаратів. Ролик зчищає зайве насіння з поверхні барабана і сприяє потраплянню насіння в комірки. Барабан, обертаючись, переміщує насіння в нижню частину, звідки воно виштовхується клиноподібними виштовхувачами в порожнину сошника і падає у борозну. Одночасно туковисівні апарати бункерів 4 дозують добрива і подають їх у тукопроводи 5, по яких вони спрямовуються до тукових сошників 14, а потім на дно борозни. Тукові сошники мають спеціальні грудковідводи для зміщення грудок із зони рядка і подільник для подавання добрив у лівий та правий боки від рядка насіння. Ґрунт ущільнюється в рядку прикочувальним колесом 8, а борозна загортається загортачами 10. Глибина загортання насіння 20…30 мм. ССТ-12В забезпечує такі норми висіву насіння: 8; 10; 12; 14; 16; 18 і 20 штук на метр.

Норму висіву визначають за такою самою формулою, як і для пневматичних сівалок СУПН. Сівалку укомплектовують УСК-12 для контролю за висівом насіння та рівнем його і мінеральних добрив у бункерах.

Регулювання. Висівні диски, що мають діаметр отворів 5,1 і 6 мм, установлюють відповідно до фракції насіння 3,5…4,5 і 4,5…5,5 мм. Норму висіву насіння регулюють установленням барабанів з одним або двома рядами комірок і частотою їх обертання, а норму висіву добрив — частотою обертання пружинного дозатора. Глибину ходу тукового сошника регулюють упором і гвинтовим механізмом з пружиною, положення грудковідводів — переміщенням їх по висоті. Глибину ходу насіннєвого сошника регулюють гвинтовою тягою балансирної підвіски, активність загортачів — переміщенням їх уліво або вправо, а стійкість ходу — пружинами.

Сівалки з пневмомеханічними висівними апаратами УПС-12, СПС-12, СТВ-12 і СУ-12 забезпечують сівбу каліброваного, звичайного і дражованого насіння як цукрових і кормових буряків, так і кукурудзи, соняшнику, сої та інших просапних культур. Їх агрегатують з тракторами класу 1,4 і 2. Сівалки начіпні секційні. Висівні апарати сівалки УПС-12 можна комплектувати шістьма комплектами дисків. Вентилятор пневматичної системи УПС-12 приводиться в рух від ВВП трактора при частоті обертання 540 об/хв. Сівалку обладнують транспортним пристроєм і УСК за технологічними параметрами. УПС-12 забезпечує норми висіву 1,7…28,0, а СТВ-12 — 5,1…14,9 шт./м. Сівалка СТВ-12 має скидачі насіння гребінчастого типу і надійну систему дублювання для подавання насіння у сошники. Ущільнювальні колеса, що рухаються за сошником секції, створюють тісний контакт насіння з ґрунтом, а також ліпші умови для проростання.

25.12.2023р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №30. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву кукуpудзи.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/_q3Z0fso4No?si=0_Vp5FzSOa27f_Kz

https://youtu.be/mN36JXmWRNs?si=ynPjkSztJXCMkDaY

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення універсальних пневматичних сівалок СУПН-8?

2. Опишіть будову СУПН-8.

3. Які колеса встановлюються на СУПН-8 і в чому їх відмінність?

4. Де встановлюється ветилятор і від чого він приводиться в дію?

5. Опишіть будову УСК.

6. З чого складається висівний пневмомеханічний апарат СУПН-8.

7. Опишіть робочий процес СУПН-8.

8. В чому полягають основні регулювання СУПН-8.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами. У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки.

Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами. Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення. На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2. Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами. Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу, висівного диска і кришки. В корпусі є забірна камера для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільнюються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u— передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

21.12.2023р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №29. Класифікація сівалок та агpотехнiчнi вимоги до них.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Створити питання до даної класифікації посівних та садильних машин.

1. За якими ознаками характеризують посівні та садильні машини?

Посівні і садильні машини класифікують за такими основними ознаками: призначенням (видом сільськогосподарської культури), способом сівби і садіння, розміщенням (компонуванням) складальних одиниць та способом агрегатування з трактором.

2. Як поділяють посівні та садильні машини?

Посівні машини поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціальні сівалки. Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільськогосподарських культур (зернових колосових, зернобобових, круп’яних, прядильних тощо). Спеціальними сівалками висівають насіння однієї або двох-трьох культур, подібних за розмірами і нормами висіву. Більшість сівалок обладнані туковисівними апаратами і одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива. Такі сівалки називають комбінованими.

За призначенням сівалки поділяють на зернові (зернотукові), зернотрав’яні, кукурудзяні, бурякові, овочеві, рисові, льонові, бавовникові та ін.

Зернові (зернотукові) сівалки дають змогу висівати насіння багатьох сільськогосподарських культур, тому їх називають універсальними. Спеціальні сівалки — це бурякові, рисові, бавовникові та ін. За способом сівби розрізняють рядкові, вузькорядні, пунктирні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні сівалки.

За компонуванням складальних одиниць і робочих органів сівалки поділяють на моноблокові, роздільно-агрегатні та секційні. У моноблокових сівалках на основній рамі встановлені всі робочі органи і службові та допоміжні частини. До таких сівалок належать зернові (зернотукові), зернотрав’яні і деякі овочеві.

Роздільно-агрегатні сівалки мають окремі модулі (блоки) з набором робочих органів, службових і допоміжних частин, що з’єднані між собою. Модулі встановлені на окремих рамах з опорними колесами або деякі з них на тракторі. Ці сівалки здебільшого широкозахватні. Їх застосовують переважно для сівби зернових культур за інтенсивними технологіями.

Секційні сівалки складаються з окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з’єднані в один ряд між собою і утворюють широкозахватний агрегат. Секція обладнана бункером, висівними апаратами та сошниками і працює в автономному режимі. Особливістю деяких секційних сівалок є те, що їхні посівні секції можна переміщувати по рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До таких сівалок належать зернові, стерньові, кукурудзяні, бурякові, деякі овочеві та ін.

За способом агрегатування з трактором сівалки поділяють на причіпні та начіпні. Зернові сівалки в основному причіпні. Овочеві, кукурудзяні та бурякові сівалки здебільшого начіпні. Начіпні сівалки значно легші від причіпних і компактніші. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесадильні, розсадосадильні і висадко-садильні. За способом садіння вони бувають рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором — причіпні, начіпні та напівначіпні.

Агротехнічні вимоги до посівних і садильних машин. Зернові сівалки мають забезпечувати рівномірний розподіл насіння по всій площі поля, висівати насіння зернових, зернобобових, круп’яних та інших культур, насіння яких за розмірами подібне до зернових, із заданими нормами висіву. Норма висіву пшениці становить 60…250 кг/га, вівса — 100…275, ячменю — 90…350, гороху — 80…400, гречки — 20…75 і проса — 15…30 кг/га. Відхилення фактичної норми висіву насіння від заданої не більше ніж ± 3 %.

Висівні апарати зернових сівалок мають висівати насіння рівномірно і стабільно. Середня нерівномірність висіву між окремими апаратами для зернових культур не перевищує 6 %, для зернобобових 10 % і для трав 20 %. Слід стежити, щоб під час сівби насіння не пошкоджувалось висівними апаратами.

Допускається пошкодження насіння зернових культур до 0,2 %, а зернобобових — до 0,7 %.

Туковисівні апарати зернових сівалок мають забезпечувати задану норму висіву мінеральних добрив. Відхилення норми висіву добрив від заданої може бути не більше ніж 10 %. Нерівномірність висіву добрив між туковисівними апаратами не перевищує ± 10 %.

Сошники сівалок мають утворювати ущільнене дно борозни, забезпечувати подавання насіння на це дно і присипати насіння вологим шаром ґрунту. Відхилення глибини загортання насіння від заданої не перевищує ± 15 %. Якщо глибина сівби становить 3…4 см, то це відхилення має бути ± 0,5 см, при 4…5 см — ± 0,7, а при 6…8 см — ± 1 см. Задана ширина міжрядь може мати відхилення ± 1 см.

Кукурудзяні сівалки призначені для сівби пунктирним способом з міжряддями 60, 70, 90 і 100 см кукурудзи, соняшнику, рицини та інших просапних культур. Відхилення від норми висіву допускається ± 5…8 %, пошкодження насіння — не більше ніж 1,5 %. Відхилення від заданої глибини загортання насіння не перевищує ± 1 см. Сівалки мають розміщувати насіння в рядках на однакових заданих відстанях з можливим відхиленням від розрахункових ±10 %. Сошники сівалок мають забезпечувати загортання мінеральних добрив на 2…3 см глибше від насіння і зміщених убік на 3…5 см від рядка.

Бурякові сівалки мають розміщувати не менше ніж 80 % насіння на заданих (здебільшого 5…10 см) відстанях у рядках. Пропусків насіння у рядках може бути не більше ніж 2 % від висіяного, а подрібненого і пошкодженого насіння — до 0,5 %. Відхилення від норми висіву насіння на погонному метрі рядка не перевищує 15 %, а мінеральних добрив — до 7 %.

Картоплесаджалки мають висаджувати відкалібровані бульби масою 25…50 г, 50…80 і 80…120 г рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см і відстанню між бульбами в рядку 20…40 см. Залежно від призначення і насіннєвої фракції вони мають забезпечувати при вирощуванні продовольчої картоплі норму садіння 50…60 тис. бульб на 1 га, а для насіннєвої — 70…80 тис. Відхилення від норми садіння становить не більше ніж 10 %. Пошкодження бульб садильними апаратами не допускається.

Картоплю висаджують гребеневим і гладеньким способами. При гребеневому садінні висота гребенів має бути 12…20 см, а глибина садіння — 6…12 см. На рівній поверхні поля глибина садіння становить 6…14 см. Відхилення від встановленої глибини не перевищує ± 2 см. Картоплесаджалки одночасно із садінням забезпечують внесення мінеральних добрив від 100 до 500 кг/га на дно борозни в одну стрічку 5…7 см завширшки і нижче від бульб на 2…5 см.

Розсадосадильні машини мають висаджувати розсаду 12…25 см заввишки широкорядним способом з міжряддями 50, 60, 70, 80 і 90 см і стрічковим способом зі схемами 50 + 70, 50 + 90 і 60 + 120 см і кроком садіння 10…140 см.

Висаджувати розсаду потрібно вертикально (можливий похил від вертикалі 30°), не підгинаючи коренів та одночасно поливаючи її водою. Машини мають забезпечувати порційний полив при кроці садіння понад 35 см, а при меншому кроці — суцільний полив. Глибина садіння розсади без горщечків становить 5…15 см, а в горщечках — не менше ніж 10 см. Краї горщечків мають бути нижче від поверхні поля на 2…4 см. Відхилення глибини садіння розсади від заданої може бути ± 2 см. Розсадотримачі не повинні пошкоджувати рослини

21.12.2023р.

Тема програми №2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку №28. Вивчення будови машин для навантаження мiнеpальних i оpганiчних добpив. Вимоги безпеки праці під час роботи.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. 1. Прочитати текст та заповнити вільні місця в дужках.

2. Ознайомитись з інструкцією при проведенні робіт з машинами для навантажування, приготування та внесення добрив.

1. Є два види добрив – це (…, …) добрива.

Мінеральні добрива виготовляють у вигляді гранул розміром (…) мм.

При внесенні міндобрив відхилення від норми повинне бути не більше (…)%.

При внесенні органічних – не більше (…)%.

Є такі способи внесення добрив: передпосівний, припосівний і (…)

Для розтарювання міндобрив використовують подрібнювач добрив (… )

Проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальним барабаном у машині повинен бути (…) мм.

У змішувача добрив УТС-30А (…) бункера для змішування добрив.

Добрива перемішуються на (…).

Продуктивність установки становить (…) т/год.

Для навантажування добрив на транспортні засоби служать такі навантажувачі (…, …, …).

Вантажопідйомність ПЄ-0,8 становить (…) кг.

У машині МВУ-5 добрива розкидаються з допомогою (…).

Привід робочих органів МВУ-5 здійснюється від (…).

Вантажопідйомність МВУ-5 становить (…) т.

Норма внесення регулюється з допомогою (…)

У машині СТТ-10 розкидання добрив проводиться з допомогою (…). АРУП-8 розшифровується так (…)

Вона призначена для (…)

Завантаження добрив у АРУП-8 здійснюється за рахунок (…) у цистерні.

У нижній частині цистерни розміщується (…) АРУП-8 складається з цистерни і тягача (…).

Машина РОД-6А призначена для внесення (…) добрив.

Вона агрегатується з тракторами тягового класу (…)

Конвеєр приводиться в рух від (…)

Ширина розкидання добрив агрегату (…) м.

Робоча швидкість - (…) км/год.

Розкидальний пристрій РОД-6А складається з (…).

Для розкидання органічних добрив з куп використовується розкидач (…).

Добрива розкидаються з допомогою (…).

2. ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці при проведенні практичних робіт з розбирання, збирання, регулювання, технічного обслуговування машин для навантажування, приготування та внесення добрив

1.Загальні положення

1.1. Примірна інструкція з охорони праці під час проведення практичних робіт з розбирання, збирання, регулювання і технічного обслуговування машин для навантажування, приготування та внесення добрів (далі – інструкція) встановлює вимоги охорони праці для учнів (слухачів) професійно-технічних навчальних закладів (далі – ПТНЗ) під час проведення практичних робіт у лабораторіях, навчально-виробничих майстернях, дільницях, полігонах, де учні набувають первинних навичок виконання робіт.

1.2. Під час проведення практичних робіт безпосередньо на підприємстві сільськогосподарського виробництва на учнів (слухачів) поширюються інструкції з охорони праці, що діють на цих підприємствах.

1.3. При розробці примірної інструкції враховано вимоги з охорони праці під час робіт з технічного обслуговування сільськогосподарських машин.

1.4. Навчальні робочі місця під час практичних робіт мають бути атестовані за умовами праці і відповідати нормативно-правовим актам з охорони праці.

1.5. До виконання практичних робіт допускаються учні, які пройшли попередній медогляд, вступний інструктаж та інструктаж з охорони праці на робочому місці, одержали теоретичні знання про загальні вимоги охорони праці під час використання устаткування, інструменту, пристосування тощо, з якими вони матимуть справу протягом практичної роботи, знають теоретичний матеріал з машин для навантажування, приготування та внесення добрив. Не допускати до роботи учнів у хворобливому стані та наркотичному сп’янінні.

1.6. Практичні роботи проводити безпосередньо під керівництвом викладача згідно з затвердженими правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, розкладом занять, тематичним планом і програмою та планом уроку.

1.7. Під час практичних робіт перенесення вантажів неповнолітніми учнями має становити не більше як 1/3 робочого часу в разі максимальної маси вантажу, а саме 11,2-12,6 кг – для хлопців 16 – 17 років.

1.8. При виконанні робіт з розбирання, збирання, регулювання і технічного обслуговування вузлів і механізмів машин для навантажування, приготування та внесення добрив мають місце наступні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- ненадійні підставки під вузлами і машинами ;

- ненадійне кріплення вузлів та машин ;

- несправний інструмент ;

- падіння деталей механізмів ;

- рухомі автомобілі, машини, механізми, рухомі частини виробничого устаткування;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю окису, вуглеводів аліфатичних тощо), які діють через шкіряний покрив, дихальні шляхи, шлункову систему та слизові оболонки органів зору та нюху.

- доторкання до гострих частин деталей, пристроїв, інструменту;

- недостатня освітленість.

1.9. Роботи проводити в спецодязі (халатах, комбінезонах, фартухах). Не дозволяється працювати у легкому взутті (босоніжках, кросівках, кедах тощо).

1.10. При проведенні робіт приміщення повинно мати необхідне освітлення.

1.11.Учні (слухачі) повинні дотримуватися правил особистої гігієни:

- правильно користуватися і утримувати в справному стані спецодяг;

- перед кожним прийманням їжі мити руки теплою водою з милом, дотримуватися питного режиму;

- не використовувати бензин чи інші легкозаймисті та отруйні речовини для миття рук, спецодягу чи деталей, агрегатів тощо.

1.12. При технічному обслуговуванні забороняється :

- користуватись відкритим вогнем;

- проводити роботи при працюючому двигуні трактора;

- виконувати роботи на робочому місці, яке не відповідає вимогам охорони праці.

1.13. Учні повинні вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння та мати навички в наданні першої долікарської допомоги.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Отримати завдання від викладача.

2.2. Спецодяг, застебнути, зав’язати рукава, заправити одяг таким чином, щоб кінці його не розвіювались.

2.3. Підготувати необхідні інструменти, пристрої, знімачі і інші засоби для виконання технологічного процесу та розташувати їх у зручному і безпечному для користування порядку.

2.4. Перевірити справність інструменту знімачів, системи вентиляції та освітлення, наявність вогнегасників, медичної аптечки. При демонтажу або переміщенні двигунів і агрегатів перевірити наявність і справність ремболтів, підйомно-транспортних засобів.

2.5. Перевірити наявність ємкостей для збирання відпрацьованих мастильних та витиральних матеріалів, засобів для прибирання робочих місць.

2.6. Перевірити надійність кріплення вузлів і деталей машин для внесення добрив на стендах і підставках.

2.5.Про всі недоліки необхідно повідомити викладача.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. При виконанні робіт з розбирання, складання, регулювання і ТО машин для навантажування, приготування та внесення добрив використовувати тільки справний інструмент за його призначенням.

3.2. При виконанні робіт у двох необхідно застосовувати узгоджені прийоми.

3.3. Розбирати та складати машини, агрегати і вузли необхідно на спеціально визначених робочих місцях, обладнаних відповідними стендами, верстаками, козлами, стелажами, підставками, підйомно транспортними пристроями та інструментом.

3.4. Забороняється працювати, якщо машини не очищені від залишків міндобрів.

3.5. Перед розбиранням гноєрозкидачів очистити від решток гною подавальний транспортер і розкидні барабани.

3.6. Категорично забороняється розбирати, ремонтувати та складати машини, вузли та агрегати підвішені на підйомних механізмах або встановлені на випадкові підставки (дошки, цеглу та інше).

3.7. Знімати та ставити пружини, впресовувати та випресовувати втулки, підшипники та інші вставні деталі необхідно за допомогою спеціальних знімачів, пресів, пристроїв.

3.8. Не залишати робоче місце без дозволу викладача.

3.9. При погіршенні самопочуття або захворювання звертатись до викладача.

3.10. Не захаращувати проходи між робочими місцями деталями і вузлами.

4. Вимоги безпеки по закінченні роботи.

4.1. Прибрати робоче місце. Інструменти, пристрої протерти та скласти на відведеному для них місці.

4.2. При завершені технічного обслуговування згідно програми відтранспортувати машини за місцем його стоянки.

4.3. Повідомляти викладача про всі недоліки та порушення, які були виявленні під час роботи.

4.4. Зняти спецодяг, вимити руки та обличчя теплою водою з милом.

4.5. Провести контрольний огляд робочого місця.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.У разі виникнення будь-якої аварійної ситуації на робочому місці, на сусідніх ланках слід негайно повідомити викладача, виконувати всі його вказівки, щодо ліквідації небезпеки, не порушуючи при цьому вимог охорони праці.

5.2.Якщо сталася пожежа слід негайно повідомити викладача, виконувати всі його вказівки щодо ліквідації небезпеки, вжити заходів по евакуації присутніх в лабораторії згідно з планом евакуації.

5.3.При ураженні електричним струмом під керівництвом викладача забезпечити визволення потерпілого від дії струму шляхом вимкнення або перерізу струмоведучих дротів використанням підручних ізоляційних матеріалів і викликати швидку допомогу.

5.4.У разі нещасного випадку або стихійного лиха під керівництвом викладача звільнити потерпілого від травмуючого фактора, визначити, яка необхідна допомога (штучне дихання, масаж серця накладання шини чи пов’язок), супроводити його до медпункту або викликати швидку допомогу.

5.5. При прибутті медичних фахівців надавати їм потрібну допомогу. При розслідуванні нещасного випадку за потребою повідомити про його обставини.

20.12.2023р.

Тема програми №2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку №27. Вивчення будови машин для внесення мінеральних добрив. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Для чого призначена машина РУМ-5-03?

2. Опишіть будову машини РУМ-5-03?

3. Опишіть роботу машини РУМ-5-03?

Машина РУМ-5-03 (рис. 1) призначена для основного внесення мінеральних добрив і підживлення зернових культур, які вирощують за інтенсивною технологією. Машина складається з кузова 5, який зверху має захисну сітку, а в днищі прутковий конвеєр 14; туконапрямляча 15; правої 9 і лівої 1 штанг; пневмосистеми; ходових коліс 12 і механізму приводу. На задній стінці кузова встановлено дозувальну заслінку 4 з механізмом переміщення 3, а зверху — брезентовий тент.

Рис. 1. Машина РУМ-5-03:

1 і 9 — штанги; 2 — живильник-подільник; 3 — механізм переміщення заслінки; 4 — заслінки; 5 — кузов; 6 — сітка; 7 — повітропровід; 8 — вентилятор; 10 — розпилювальний наконечник; 11 — труба; 12 — ходові колеса; 13 — повітророзподільник; 14 — конвеєр; 15 — туконапрямляч

Під час розсіювання добрив конвеєр 14 приводиться в дію від заднього опорного ходового колеса через привідний ролик і ланцюгову передачу, вивантаження з кузова невикористаних добрив — від ВВП трактора через передачу, змонтовану спереду кузова. Опорно-ходові колеса розставлені на колію 1800 мм.

Туконапрямляч, установлений під заднім кінцем конвеєра, поділений на 14 секцій.

Кожна секція має приймач, поворотну заслінку і сопло. Патрубок кожної секції з’єднаний з повітророзподільником 13 пневмосистеми, а сопло — з відповідною розподільною трубою 11. Секція штанги складається з каркасу, пакета пластмасових розподільних труб 11 різної довжини, напрямлячів, подільного пристрою і відбивачів, змонтованих на розпилювальних наконечниках 10 труб.

Пневмосистема має по два вентилятори 8, повітропроводи 7 і повітророзподільники 13, змонтовані на боковинах кузова. Патрубок повітророздільників з’єднаний трубами з патрубками туконапрямляча.

Під час роботи конвеєр 14 подає добрива через вікно, розміщене під дозувальною заслінкою 4, в туконапрямляч 15. Приймачами добрива рівномірно розподіляються по патрубках, захоплюються повітряним потоком, створеним у соплах вентиляторами, і подаються в труби 11 штанг. Із труб добрива виходять через наконечники 10 у вигляді аеросуміші і відбивачами спрямовуються на поверхню поля. Дозу внесення добрив (100…1000 кг/га) установлюють переміщенням заслінки 4 на певну позначку згідно з таблицею інструкції. Машина агрегатується з тракторами МТЗ-80/82. Обслуговує її тракторист.

20.12.2023р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив.

Тема уроку №26. Вивчення будови машин для внесення у ґрунт рідких органічних добрив. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Для чого призначений агрегат АВВ-Ф-2,8?

2. Опишіть будову агрегату АВВ-Ф-2,8.

3. Опишіть роботу агрегату АВВ-Ф-2,8.

4. До якої машини чіпляється агрегат АВВ-Ф-2,8.

Машини для внесення у ґрунт рідких органічних добрив Агрегат для внутрішньо ґрунтового внесення рідких органічних добрив АВВ-Ф-2,8 (рис. 1) призначений для внесення рідких органічних добрив та органо-мінеральних сумішей вологістю не менше ніж 92 % на певну глибину в ґрунт на луках, пасовищах і староорних полях.

Рис. 1. Схема агрегату АВВ-Ф-2,8:

1 — цистерна; 2 — розподільний пристрій; 3 — прикочувальний коток; 4 — підживлювальна трубка; 5 — лапа; 6 — секція; 7 — дисковий ніж; 8 — рама; 9 — гідроциліндр; 10 — кронштейн; 11 — напірний трубопровід

Агрегат АВВ-Ф-2,8 складається з машини МЖТ-10 і начепленого на неї пристрою для внесення добрив у ґрунт. Пристрій має раму 8, чотири секції 6, які приєднуються до рами за допомогою паралелограмної підвіски, розподільного пристрою 2 і гідроциліндра 9. На секціях установлені дисковий ніж 7, плоскорізальна лапа 5 з підживлювальною трубкою 4 і прикочувальний коток 3.

При внесенні добрив насос подає їх по напірному трубопроводу 11 до розподільного пристрою 2, з якого по гнучких рукавах вони надходять у підживлювальні трубки 4, закріплені на лапах, розрізає верхній задернілий шар ґрунту, полегшуючи стійкий хід лапи в заглибленому положенні. Лапа 5 дещо піднімає скибу і загортає під неї рідкі добрива. Коток, що йде услід, ущільнює ґрунт.

Робоча ширина захвату агрегату 2,8 м, швидкість до 6 км/год. Агрегатується АВВ-Ф-2,8 із тракторами Т-150К, обслуговує його тракторист.

Агрегат міжрядний АВМ-Ф-2,8 призначений для само завантаження, транспортування, внесення добрив у ґрунт і поверхневого внесення при міжрядному обробітку просапних культур і на оранці. Агрегатується АВМ-Ф-2,8 з тракторами тягового класу 1,4 і 2, його обслуговує тракторист. Агрегат є напівпричепом з начіпним культиватором. Він складається з цистерни (МЖТ), передня частина якої через дишель спирається на гідрогак трактора, задня — на балансирний візок. Конструкція агрегату передбачає переміщення балансирного візка вздовж осі, встановлення його в одне з двох положень, що забезпечує номінальне навантаження на гідрогак при начіпному або знятому культиваторі. При поверхневому внесенні і внесенні у ґрунт усіх видів добрив не допускається наявність окремих соломистих вкраплень понад 250 мм завдовжки, а також твердих вкраплень розміром 10…30 мм. При внесенні добрив у ґрунт агрегат заправляють у полі. Підживлюють просапні культури тільки на спеціально підготовлених полях з поворотними смугами не менш як 8 м завширшки і рівними грядами кривизною не більше ніж 1 %. Перед початком внесення добрив у ґрунт установлюють рукоятку гідророзподільника у нижнє робоче положення і звільняють культиватор від фіксатора, потім переводять рукоятку в плаваюче положення і культиватор опускається у робоче положення. Вмикають ВВП трактора і починають рух. За надходженням добрив до підживлювальних ножів культиватора стежать за показаннями рівнеміра через дзеркало. Якщо нагромадилася велика кількість бур’янів, то агрегат зупиняють й очищають від них культиватор. Після закінчення внесення добрив рукоятку гідророзподільника встановлюють у нижнє робоче положення, при цьому виливний патрубок напірно-перемикального пристрою перекривається заслінкою, культиватор піднімається у транспортне положення.

Регулювання розкидачів рідких органічних добрив. Якість, довговічність і

безпека роботи розкидачів рідких добрив залежить від правильного регулювання і використання машин.

Основні регулювання розкидачів рідких органічних добрив пов’язані з самозавантажувальним, напірно-перемикальним і розподільними пристроями, приводом робочих органів і ходовою частиною.

Щільність прилягання і величину відкриття клапана горловини нагнітального насоса регулюють зміною довжини троса, який з’єднує клапан з гідроциліндром.

Запобіжний клапан вакуум-системи регулюють накидною гайкою, яка стискує пружину клапана і підтримує в системі розрідження 0,06 МПа.

У напірно-перемикальному пристрої герметичність і легкість переміщення заслінок в напрямних регулюють опорними болтами.

Кількість виливу рідких добрив установлюють зміною положення заслінки на виливному патрубку або заміною жиклера, а ширину розподілу рідких органічних добрив — зміною кута встановлення відбивного щитка. При зменшенні кута нахилу щитка до горизонту ширина розподілу добрив зменшується. МЖТ-10.

Дозу внесення добрив регулюють змінними заслінками з різними діаметрами вихідного отвору (60…110 мм) або розливаючи без заслінки, змінюючи робочу швидкість (7…10 км/год) і ширину розподілу добрив (9…12 м).

Рис. 2. Положення заслінок для регулювання доз внесення добрив

Ширину розподілу добрив регулюють зміною кута нахилу відбивного щитка. Фактичну дозу внесення добрив перевіряють у польових умовах після спорожнення цистерни. Для цього кількість вилитої рідини ділять на оброблену площу і отриманий результат порівнюють із заданою дозою внесення добрив. Допускається відхилення ±10 % .

АВВ-Ф-2,8. Глибину загортання добрив у ґрунт регулюють переставлянням котків і стисканням натискних пружин. Норму внесення рідких добрив (50…100 т/га) регулюють зміною дозувальних шайб і швидкості руху.

АВМ-Ф-2,8. Дозу внесення добрив у ґрунт встановлюють зміною положення рукоятки дозувального пристрою розподільника.

18.12.2023р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 25. Машини для поверхневого внесення рідких органічних добрив. Процес роботи машини.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://agravt.blogspot.com/p/34-23-24.html

https://youtu.be/QKDLdAejRYo?si=ISEbxK7Uu5fZ2UsP

https://youtu.be/lDK4DwJxLl4?si=CGxcWg1fjSqqidUz

https://youtu.be/zUdR_j25-UE?si=pbpSDbXhiQTfVtPF

https://youtu.be/-6xOQ0wzMFI?si=CZ1wZtVx6K5Hu6kW

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення машини МЖТ-10?

2. Опишіть будову машин МЖТ-10.

3. Навіщо всередині цистерни встановлена перегородка?

4. З чого складається вакуумна установка?

5. Яким чином виконується поворот штанги та опускання рукаву?

6. Навіщо призначений відцентровий насос?

7. Яке призначення перемикального пристрою?

8. Навіщо призначена карданна передача?

9. Які запобіжні клапани використовують і навіщо на МЖТ-10?

Машина для внесення рідких добрив МЖТ-10 (рис. 1) рідких органічних добрив по поверхні поля, а також для перевезення технічної води, браги та інших неїдких рідин.

Рис. 1. Машина для внесення рідких добрив МЖТ-10:

а — загальний вигляд; б — схема заправки; в — схема перемішування; г — схема розливання добрив; 1 — цистерна; 2 — люк; 3 — вакуумметр; 4 — запобіжний рідинний клапан; 5 — запобіжний вакуумний клапан; 6 — штанга; 7 — заправний рукав; 8 — перемикальний пристрій; 9 — розливний пристрій; 10 — напірний трубопровід; 11 — ходові колеса; 12 — вакуумна установка; 13 — відцентровий насос; 14 — рівнемір; 15 і 16 — заслінки; 17 — розподільний щиток

Машина складається з цистерни 1, балансирної підвіски, зчіпного пристрою, вакуумної установки 12, заправної штанги 6, відцентрового насоса 13, перемикального пристрою 8, розливного пристрою 9, телескопічного карданного валу. Вона обладнана холодильником, рівнеміром 14, вакуумним 5 і рідинним 4 клапанами, пневматичною гальмівною системою, приладами освітлення і сигналізації. Цистерна має два люки — для огляду та очищення цистерни, для завантаження машини автономними засобами.

Цистерна зварна циліндричної форми з еліптичним днищем. На цистерні монтуються всі збірні складові машини. Всередині цистерни встановлена перегородка для гасіння гідравлічних ударів.

Зчіпний пристрій призначений для опори цистерни на гідрогак трактора.

Вакуумна установка складається з двох вакуумних насосів і гідромотора ГМШ-32-2, з’єднаних між собою муфтами.

Заправна штанга складається з вертикального стояка, несівної балки і заправного рукава. Вертикальний стояк обертається на спеціальних підшипниках ковзання, за допомогою яких він прикріплений до кронштейнів цистерни.

Несівна балка шарнірно з’єднана з вертикальним стояком. Заправний рукав 7 з’єднується з внутрішньою поверхнею цистерни через відвід (коліно).

Поворот штанги на кут до 90° і опускання рукава на глибину до 3,5 м від нульового рівня здійснюють за допомогою гідроциліндрів.

Відцентровий насос призначений для перемішування і подавання рідких добрив до розливного пристрою.

Перемикальний пристрій (рис. 2.) призначений для зміни напрямку потоку рідких добрив. Напірний трубопровід 11 з’єднує відцентровий насос з цим пристроєм.

Рис. 2. Перемикальний пристрій:

1 і 10 — заслінки; 2 — важіль; 3 — тяга; 4 — гідроциліндр; 5 — регулювальний болт; 6 — напрямні; 7 — відбивний щиток; 8 — змінна засувка; 9 — розподільний патрубок; 11 — напірний трубопровід; 12 — патрубок перемішування

Герметичність заслінки 10 досягається притисканням оброблених поверхонь заслінки до чавунних кілець за допомогою болтів 5 і прокладок.

Заслінка 1 призначена для перекриття отвору перемішувального патрубка, розміщеного всередині цистерни. При перемиканні заслінки 10 отвори в ній суміщаються з патрубком розподілу 9, а заслінка 1 перекриває патрубок перемішування 12 — відбувається внесення добрив. Відбивний щиток 7 призначений для збільшення ширини розливання добрив, які подаються насосом.

Карданна передача складається з двох шарнірів, шліцьового вала, шліцьової втулки, огородження і призначена для передачі крутного моменту від ВВП трактора на відцентровий насос.

Балансирна підвіска типу «тандем» складається з двох балансирів з колесами, шарнірно встановлених у кронштейнах, які кріпляться до опори цистерни. Рідинний запобіжний клапан розміщується у верхній частині і перекриває відсмоктувальний трубопровід при повному заповненні цистерни. Вакуумний запобіжний клапан регулюється на тиск 0,67 МПа і забезпечує обмеження залишкового тиску в цистерні машини при само завантаженні.

Рівнемір поплавкового типу розміщений у передній частині цистерни. Холодильник призначений для охолодження масла в гідросистемі трактора за температури навколишнього повітря вище ніж 5 °С.

Гідросистема машини призначена для дистанційного керування заправною штангою, заслінкою, гідромотором і складається з гідромотора, трьох гідроциліндрів, трубопроводів, які закінчуються запірними пристроями. Керування гідроциліндром здійснюють з двох позицій гідророзподільника трактора. Для зменшення швидкості підйому і повороту штанги застосовують дроселі.

Електрообладнання машини складається з приладів освітлення, сигналізації і електропроводки. Гальмівна система має колодкові гальма з двома незалежними один від одного приводами: пневматичним — від системи приводу гальм трактора, що діє на всі колеса машини, і механічним — ручним приводом (стоянкове гальмо), який діє на задні колеса балансирної підвіски.

Процес роботи машини. Для самозаправлення машини встановлюють агрегат біля гноєсховища на відстані, яка забезпечила б повертання штанги на кут 90°.

Переводять другу рукоятку гідророзподільника трактора у нижнє робоче положення.

При цьому гідроциліндр штанги має підняти її у верхнє положення (вивести штангу з опорного кронштейна), а гідроциліндр заслінки закрити напірний трубопровід. Переводять першу рукоятку гідророзподільника у верхнє робоче положення (гідроциліндр повороту штанги поверне її від машини на 90°, а гідромотор включить у роботу вакуумні насоси). Другу рукоятку переводять у плаваюче положення (штанга під дією власної ваги опуститься в гноєсховище).

Після переведення другої рукоятки в нейтральне положення (кінець заправного рукава занурився у рідину) почнеться заповнення цистерни добривами. Робочий тиск при цьому має бути 0,61…0,68 МПа. Щойно стрілка рівнеміра займе крайнє верхнє положення, опустити першу рукоятку у нейтральне положення (вимикаються вакуум-насоси). Другу рукоятку переводять у нижнє положення (гідроциліндр штанги підніме її у верхнє положення).

При нижньому положенні другої рукоятки переводять першу рукоятку в нижнє положення (гідроциліндр повороту штанги поверне її до цистерни).

Після цього другу рукоятку переводять у плаваюче положення і штанга займає своє положення в опорному кронштейні. За потреби, ввімкнувши ВВП трактора, переміщують рідкі органічні добрива.

Розкидне внесення добрив по поверхні поля здійснюється відцентровим насосом і розливним пристроєм. Тракторист з кабіни трактора вмикає ВВП, відкриває за допомогою гідравліки заслінку перемикального пристрою і рідина насосом через напірний трубопровід подається на розливний пристрій і рівномірно розподіляється ним по поверхні поля. Після спорожнення цистерни вимикається ВВП трактора і закривається заслінка перемикального пристрою.

Під час транспортування добрива його можна перемішувати, ввімкнувши ВВП трактора. Обслуговує машину тракторист.

18.12.2023р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 24. Будова машин для pозкидання оpганiчних добpив та оpганомiнеpальних сумiшей, їх технiчна хаpактеpистика, pобочий пpоцес pегулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/ZwTpalFYdfY?si=kzX0GMhr6SVXfpZT

https://youtu.be/NAKGNgnq1-U?si=9Dd8y6lHQFThp4wf

https://youtu.be/REQfG6rh7Hk?si=7zz9n0ZDQzqPiz9m

https://youtu.be/REQfG6rh7Hk?si=HxLoHrxzFrqOAjSi

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Як класифікують машини для внесення добрив?

2. Які бувають розкидальні пристрої машин для внесення добрив?

3. Які конвеєрні апарати використовують для розкидання добрив?

4. Опишіть будову та роботу розкидача РУН-15Б.

5. Яке призначення розкидача добрив РОУ-6?

6. Опишіть будову розкидача органічних добрив РОУ-6.

7. Від чого приводяться в дію робочі органи РОУ-6?

Машини для внесення добрив класифікують за видом добрив, які вносять, способом внесення добрив, призначенням, способом агрегатування та кількістю виконуваних операцій.

За видом добрив, які вносять, розрізняють машини для внесення органічних і мінеральних добрив.

Відповідно до способів внесення добрив машини поділяють на три групи:

- розкидні машини для поверхневого внесення (розкидання) добрив — тукові сівалки і розкидачі;

- комбіновані сівалки і садильні машини для внесення добрив під час сівби;

- машини для сухого і рідкого підживлення рослин — культиватори-рослинопідживлювачі тощо.

За призначенням машини бувають для:

- підготовки і внесення мінеральних добрив;

- внесення порошкоподібних добрив;

- приготування органічних добрив;

- внесення у ґрунт органічних добрив;

- транспортування і внесення рідких комплексних добрив (РКД) і рідкого аміаку.

За способом агрегатування машини поділяють на самохідні, причіпні, начіпні та напівначіпні.

За кількістю виконуваних операцій бувають машини для внесення добрив і комбіновані агрегати.

Для суцільного внесення мінеральних, органічних добрив та їхніх сумішей використовують конвеєрні апарати. Основою цих апаратів є ланцюгово-пруткові (ланцюгово-пластинчасті, ланцюгово-скребкові) конвеєри 21 (рис.1), які безперервно чи переривчасто переміщуються по дну причепів чи напівпричепів, заповнених добривами.

Рис. 1. Апарат для внесення добрив — конвеєрний:

1 — заслінка; 2 — вал; 21 — конвеєр; 22 — пруток (планка, скребок); 23 — натяжний вал

На машинах-розкидачах для внесення великих доз (основне внесення) мінеральних та органічних добрив способом суцільного розсіювання по поверхні поля використовують розкидальні пристрої (рис 2). Загортають добрива в ґрунт плугами, культиваторами, важкими дисковими боронами та ін.

Рис. 2. Розкидальні пристрої:

а і б — роторний (бітерний) і барабанний для органічних добрив; в — дисковий для мінеральних добрив; 1 — розкидальний ротор (бітер); 2 — кузов; 3 — лопать; 4 — вал; 5 — конвеєр; 6 — подрібнювальний бітер; 7 — лопатки; 8 — борт кузова; 9 — лотік; 10 — стінка; 11 — диск

Розкидач РУН-15Б (рис.3) використовують за двофазної технології.

Він складається з валкоутворювача і розкидального пристрою. Валкоутворювач має дві боковини і задню стінку, що навішується попереду трактора. У робочому положенні він спирається на два котки. На задній похилій стінці є дозувальне вікно, з боків якого шарнірно закріплені заслінки. Заслінки дають змогу регулювати ширину дозувального вікна від 280 до 700 мм. У центральній частині валкоутворювача встановлений робочий орган, призначений для подавання добрив через дозувальне вікно.

Розкидальний пристрій навішується позаду трактора і складається з корпусу з начіпним пристроєм, двох роторів і механізму передачі. Передня частина корпусу нахилена до поверхні землі під кутом 75°, що поліпшує якість розподілу добрив. Ротор виконаний у вигляді сталевого диска з чотирма привареними до нього лопатями (діаметр 700 мм), жорстко посадженого на валу.

Рис. 3. Схема роботи розкидача РУН-15Б:

1 — боковина валкоутворювача; 2 — коток; 3 — лопатевий ротор розкидача; 4 — ВВП трактора; 5 — трактор

Розкидач працює так. Під час руху агрегату валкоутворювач захоплює добрива і переміщує їх уперед. Добрива проходять через дозувальне вікно, утворюючи безперервний валок між гусеницями трактора. За трактором валок згрібається передньою площиною корпусу розкидального пристрою, захоплюється лопатями роторів, що обертаються, і маса розкидається на відстань до 15 м по обидва боки від осі проходження агрегату.

Розкидач органічних добрив РОУ-6 (рис.4) призначений для поверхневого розкидання органічних добрив, торфокришки, компостів тощо. Без розкидального пристрою його використовують для перевезення різних вантажів.

Розкидач складається з рами, на якій змонтовано кузов з конвеєром, розкидального пристрою 1 (рис. 4, а) і механізму передач. Вантажність кузова 6 т. Ланцюгово-пластинчастий конвеєр (рис. 4, б) подає добрива до розкидального пристрою. Конвеєр виконаний із чотирьох зварних ланцюгів 14 кроком 27 мм, об’єднаних попарно в дві гілки. Натяг ланцюгів регулюють гвинтами 16. Конвеєр приводиться в рух від ВВП трактора через редуктор.

На ведучому валу редуктора є корпус кривошипа 10, а на корпусі — диск 12. Тяга 8 з’єднує палець диска зі щоками 6 храпового колеса 5. Палець диска розміщений ексцентрично до осі вала приводу конвеєра і при кожному оберті надає коливального руху щокам. При цьому собачка 7, закріплена між щоками, прокручує храпове колесо, а разом з ним і ведучий вал 3 конвеєра.

Рис. 4. Розкидач органічних добрив РОУ-6:

а — загальний вигляд; б — конвеєр; 1 — розкидальний пристрій; 2 — ведуча зірочка; 3 — ведучий вал; 4 — опорний підшипник; 5 — храпове колесо; 6 — щоки; 7 — ведуча собачка; 8 — тяга; 9 — запобіжна собачка; 10 — корпус кривошипа; 11 — куліса; 12 — диск кривошипа; 13 — скребок; 14 — ланцюг; 15 — гайка; 16 — натяжний гвинт; 17 — ведений вал; 18 — ролик

Розкидальний пристрій 1 складається з подрібнювального та розкидального барабанів. Подрібнювальний барабан установлюють у кузові причепа, а верхній — за його межами. Завдяки цьому добрива інтенсивно подрібнюються і розкидаються на ширину 4…6 м.

Барабани обертаються від втулково-роликових ланцюгів. Частота обертання подрібнювального барабана 385 хв–1. Розкидач агрегатується із тракторами класу 1,4. Його вантажність 6 т. Продуктивність до 52 т/год.

Аналогічну будову мають розкидачі добрив РОУ-9, РОУ-12 (з вертикальними розкидальними пристроями), РУ-2000, МТТ-9 та фірми «АМАЗОНЕ».

14.12.2023р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 23. Будова та робота начіпних тукових сівалок та кузовних розкидачів мінеральних добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 124-138

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення машини МВУ-0,5А?

2. Опишіть будову машини МВУ-0,5А.

3. Як регулюється ширина захвату машини МВУ-0,5А?

4. Яке призначення машини МВУ-6?

5. Опишіть будову машини МВУ-6.

6. Від чого приводиться в рух подаючий конвеєр?

7. Як називається ходова система МВУ-6?

Машина МВУ-0,5А (рис. 1) призначена для розсіювання по поверхні ґрунту мінеральних добрив на полях і в плодоносних садах, а також для розкидної сівби насіння трав (сидератів). Машину навішують на трактори Т-25А, ЮМЗ-6КЛ, МТЗ-80, МТЗ-82 і Т-40.

Рис. 1. Схема начіпного розкидача мінеральних добрив МВУ-0,5А:

1 — бункер; 2 — регулятор висіву; 3 — поворотний клапан; 4 — карданний вал; 5 і 6 — редуктори; 7 — розкидальний диск; 8 — висівна планка; 9 — ворушилка

Розкидач складається з бункера 1 місткістю 410 дм3, дозувального пристрою, двох розкидальних дисків, механізму приводу карданного вала 4 та редукторів 5 і 6) і вітрозахисного пристрою.

Дозувальний пристрій має два поворотних клапани 3, за допомогою яких змінюють висоту висівної щілини, і висівну планку 8 зигзагоподібної форми, шарнірно закріпленої на підвісках.

При коливальному русі планка переміщується між дном бункера і клапанами 3, виштовхуючи активними вирізами з передньої і задньої щілин добрива. Для безперервного опускання добрив у бункері змонтовано коливальні ворушилки 9. Добрива по лотоках надходять на диски 7, які обертаються в різні боки (n = 625…805 об/хв), і розкидають добрива з шириною захвату до 12 м.

У вітряну погоду до розкидача прикріплюють вітрозахисний пристрій, виготовлений з брезенту. Ширина захвату при цьому становить 6 м.

Висіванням добрив (40…2000 кг/га) регулюють, змінюючи висоту висівних щілин і амплітуду коливань висівної планки. Норма висіву насіння трав 8…150 кг/га. Робоча швидкість машини близько 10 км/год, маса 300 кг, продуктивність до 10 га/год.

Аналогічними за будовою і принципом роботи є машини МВУ-100, МВУ- 900 та РДН-0,5.

Закордонним аналогом розкидача добрив МВУ-0,5 є розкидачі мінеральних добрив ZA-F фірми «Amazone». Розкидачі відцентрові, призначені для невеликих і середніх сільськогосподарських підприємств. Дводисковий розподільний пристрій і спеціальна лійкоподібна форма кузова гарантують рівномірний розподіл добрив, точне регулювання норми внесення добрив за робочої ширини захвату 9…15 м.

Траєкторія руху частинок добрив змінюється переміщенням лопаток дисків уручну без використання інструментів.

Машини для внесення добрив і вапна МВУ-6, МВУ-8, МВУ-16 становлять уніфікований ряд машин для транспортування і поверхневого суцільного внесення мінеральних добрив, їхніх сумішей, вапна та гіпсу. Машини відрізняються між собою в основному вантажністю. Робочі органи їх приводяться в рух від ВВП тракторів МВУ-6 — МТЗ-80, МВУ-8 — Т-150К і МВУ-16 — К-701.

Машина для внесення добрив МВУ-6 (рис. 2.) — це напівпричіп, що складається з кузова 1, ходової частини 7, конвеєра 2, приводу робочих органів 4, дозувальної заслінки 3, туконапрямляча 5, розсіювальних дисків 6, пневмогальмівної системи і електрообладнання.

Рис. 2. Схема роботи машини МВУ-6:

1 — кузов; 2 — конвеєр; 3 — дозувальна заслінка; 4 — привід робочих органів; 5 — туконапрямляч; 6 — розсіювальні диски; 7 — ходова частина; 8 — карданний вал; 9 — дишель; 10 — опора

Кузов машини є основою для кріплення робочих органів та допоміжних складальних одиниць. Задній борт має вікно для вивантаження добрив. У передньому борту кузова передбачено вікно для контролю за розвантаженням кузова. Днище кузова перед туконапрямлячем виконане у вигляді лотка, що запобігає пульсаціям при подаванні конвеєром малих доз добрив.

Конвеєр машини є замкненим нескінченним ланцюгом, що складається з окремих прутків і ланок, з’єднаних між собою. Нижні грані ланок скошені для утворення гострих кутів з днищем кузова і спрямовані за рухом конвеєра, що сприяє активному очищенню напрямків жолобків у днищі кузова.

Конвеєр виносить добрива з кузова до дозувальної заслінки і далі на розсіювальні диски.

Для розкидання туків призначені два горизонтальних диски з лопатками. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора і ходового колеса машини. Привід робочих органів складається з приводів розсіювального пристрою і конвеєра. Привід розсіювального пристрою надає дискам обертального руху і складається з телескопічного карданного вала, проміжних та привідних валів, двох клинопасових передач і редукторів.

Конвеєр може приводитися в рух від правого заднього ходового колеса машини або від ВВП трактора. Від правого заднього ходового колеса рух надається за допомогою привідного вала, розміщеного всередині осі колеса. Один кінець вала входить у додатковий фланець із шліцьовою втулкою, яка встановлена на три подовжені шпильки маточини колеса і кріпиться трьома гайками. На другому кінці вала є вилка внутрішнього вузлового карданного вала. Другу вилку цього вала посаджено на вал редуктора. Редуктор має зубчасту пару для зміни напрямку обертання і механізм вмикання конвеєра від ходового колеса машини.

Механізмом вмикання конвеєра керують за допомогою гідросистеми з кабіни трактора. Після редуктора привід конвеєра вмикає три ланцюгові передачі і ведучий вал конвеєра. Передостанній ступінь ланцюгової передачі дає змогу отримати дві швидкості конвеєра для внесення мінеральних добрив і матеріалів перестановкою ланцюга на блоках зірочок.

У разі внесення значних (понад 5000 кг/га) доз добрив і розвантаження сипких матеріалів на місці передбачене переобладнання приводу конвеєра від ВВП трактора з’єднанням блока півмуфти, що складається з труби із зубчастими дисками, який кріпиться до зубчастої маточини центрального вала трансмісії, і вхідного вала центрального редуктора за допомогою ланцюга і захисних ковпаків. При цьому ланцюг зірочок змінних передач має бути на зовнішніх зірочках з кількістю зубів 12 і 45. Півмуфта редуктора приводу конвеєра від ходового колеса вмикається гідросистемою трактора.

Ходова система є безресорним балансирним візком типу «тандем» і складається з двох балансирів, з’єднаних центральною віссю на підшипниках ковзання. Всі ходові колеса обладнані колодковими гальмами з пневматичним приводом від гальмівної магістралі трактора.

До електрообладнання машини належать два ліхтарі, джгут і штепсельна вилка.

Машина працює так. Під час руху машини із завантаженими добривами і ввімкненим ВВП трактора полем розсіювальні диски обертаються. На ці диски конвеєром, що приводиться в дію від правого заднього ходового колеса машини, через дозувальну заслінку і туконапрямляч подаються добрива. Диски з лопатками розсіюють добрива віялоподібним потоком на поверхню ґрунту. Машина агрегатується з тракторами тягового класу 1,4, обладнаними гідрогаком і приводом гальмівної системи. Обслуговує машину тракторист.

Закордонним аналогом розкидачів мінеральних добрив МВУ-5, МВУ-6, МВУ-8, МВУ-12, МВУ-16, РУМ-5-03 є розкидачі ZG-B фірми «Amazone».

Конструктивні особливості. Дводисковий розподільний пристрій з шириною захвату 10…24 м і спеціальні шнеки з робочою шириною на 6, 9 і 12 м.

Перемикання напрямку руху поздовжньої стрічки для роботи з одним або двома розподільними органами. Під час роботи поздовжня стрічка центрується.

Машини призначені для внесення зернистих, кристалізованих та порошкоподібних добрив на великих площах. Вантажність кузова 5…16 т. Дводисковий розподільний пристрій з шириною захвату 10…24 м. Спеціальні розподільні шнеки з робочою шириною 6, 9 і 12 м. Перемикаючи напрямок руху поздовжньої стрічки, можна працювати з тим або іншим розподільним органом.

Під час роботи поздовжня стрічка центрується. Це забезпечує довговічність і надійність стрічки.

14.12.2023р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 22. Будова та робота машин для приготування та навантаження добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 119-124

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Що використовують для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини?

2. Як поділяються навантажувачі?

3. Опишіть будову навантажувача-екскаватора ПЕ-0,8Б.

4. Опишіть будову навантажувача безперервної дії ПНД-250.

5. Опишіть будову і роботу фронтально-перекидного навантажувача ПФП-1,2.

Для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини використовують універсальні і спеціальні навантажувачі. Першими можна навантажувати різні матеріали, другими — тільки добрива. Навантажувачі бувають періодичної і безперервної дії. Технологічний процес перших складається з робочого (забирання матеріалу + піднімання + переміщення + вивантаження) і холостого (повернення навантажувача у вихідне положення) ходів. Навантажувачі безпосередньої дії виконують безперервне забирання матеріалу і завантаження його в машини.

Навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8Б (рис. 1, а) укомплектований грейфером 7 для навантаження мінеральних добрив, кігтями для гною і силосу, лопатою 1 для риття, гаком для штучних вантажів. Рама 12 навантажувача прикріплена до трактора ЮМЗ-6АКЛ. На рамі змонтована колонка 10, до якої шарнірно прикріплена стріла 5 з надставкою 6. У корпусі колонки 10 встановлена поворотна труба 3. Зверху до неї прикріплений кронштейн 4, внизу – хвостовик із зубчастим колесом. Стріла шарнірно з’єднана з кронштейном труби з надставкою 6, до якої приєднують змінні робочі органи. Висоту піднімання і виліт робочих органів регулюють гідроциліндрами згинання 8 і піднімання 9. Для навантаження тракторист під’їжджає до купи добрив, опускає домкрати 11, маневруючи важелями гідрорзподільника, заглиблює грейфер у добрива, змикає його щоки, піднімає стрілу і повертає трубу 3 в колонці 10 у положення, зручне для вивантаження добрив у розкидач або транспортний засіб.

Рис. 1. Навантажувачі:

а — навантажувач-екскаватор ПЕ-0.8Б; б — навантажувач безперервної дії ПНД-250; 1 — лопата; 2 — трактор, 3 — поворотна труба; 4 — кронштейн; 5 — стріла; 6 — надставка; 7 — грейфер; 8; 9 і 16 — гідроциліндри; 10 — колонка; 11 — домкрат; 12 і 19 — рами; 13— шнекова частина фрези; 14 — зубчаста частина фрези; 15 — корпус; 17 і 18— конвеєри

Вантажопідйомність навантажувача — 800 кг, максимальний виліт стріли 3,9 м, висота піднімання грейфером — 3,6 м, гаком — 5 м.

Аналогічну конструкцію має навантажувач-екскаватор ПСА-1. Навантажувач безперервної дії ПНД-250 (рис. 1, б) складається з забірного органу, поздовжнього 17 і вивантажувального 18 конвеєрів. Забірний орган включає в себе корпус 15 і фрезу, що складається із шнекової 13 і зубчастої 14 частин.

Для навантаження добрив забірний орган опускають на землю, вмикають передачу і починають рух вздовж правого боку бурта. Фреза врізується в добрива, подрібнює моноліти і транспортує подрібнений шар до конвеєра 17, який подає добрива на поперечний вивантажувальний конвеєр 18. Далі добрива надходять у транспортні засоби або розкидачі.

Продуктивність машини при навантаженні гною — 200 т/год, при навантаженні торфу — 150 т/год.

Фронтально-перекидний навантажувач ПФП-1,2 (рис. 2.) обладнаний ківшом 1, змонтованим на П-подібній рамі 4.

Рис 2.а, Схема роботи фронтально-перекидного навантажувача ПФП-1,2:

а —ПФП-1; 1 — ківш; 2 і 3 — гідроциліндри; 4 — рама

Для заповнення ківш опускають на землю і рухаються вперед. Потім його повертають гідроциліндром 2, піднімають гідроциліндром 3 і вивантажують добрива в кузов транспортних засобів або розкидачів. Вантажність навантажувача 1,5 т. Начіплюють його на трактор ДТ-75В. Продуктивність до 125 т/год.

Завантажувач літаків і вертольотів ЗСВУ-3 (рис. 3) встановлюється на шасі автомобіля ГАЗ-53А.

Рис. 2.б, Схема роботи навантажувачів безперервної дії:

б — ЗСВУ-3; 8 — верхня головка; 9 і 10 — конвеєри; 11 — бункер; 12 — шнековий конвеєр

Він складається з бункера 11 з двома поздовжніми стрічковими конвеєрами 10, поперечного шнекового 12 і похилого стрічкового 9 конвеєрів, механізмів приводу та керування. Добрива з бункера конвеєрами 10 спрямовуються у шнек 12, який подає їх на конвеєр 9. Він завантажує добрива у бункер авіаційних розкидачів на висоту 4,5 м. Продуктивність навантажувача 60 т/год, вантажність 3 т. Навантажувач використовують також для завантаження сівалок насінням або мінеральними добривами.

13.12.2023р.

Тема програми № 3. Машини для приготування та внесення добрив.

Тема уроку № 21. Будова та робота машин для подpiбнення i змішування мінеральних добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 119 – 124.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/2rk8GmVZVzw?si=MwEkDLURFJ3gVIY4

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Назвіть основні агротехнічні методи внесення мінеральних і органічних добрив.

3. Які машини використовують для підготовки та розтарювання мінеральних добрив?

4. Опишіть за функціональною схемою (рис. 1) принцип роботи агрегату АІР-20А.

5. Опишіть будову агрегату АІР-20А.

6. Як регулюється співвідношення компонентів, що змішуються УТС-30А?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати СЗУ-20А та УТС-30А.

У сучасних умовах все ширше застосовують передпосівне внутрішньо-ґрунтове внесення туків, які розміщують стрічками, рядками, гніздами у вологозабезпеченому шарі ґрунту. Це дозволяє знизити витрати добрив, зменшити їх змивання стічними водами, полегшити догляд за рослинами.

Агротехнічні вимоги. Добрива, що злежалися, перед використанням необхідно подрібнити і просіяти. Розмір часток після подрібнення — не більше 5 мм, вміст часток менше 1 мм допускається до 6%.

У процесі розтарювання втрати добрив з паперовою мішкотарою не повинні перевищувати 1%, а з поліетиленовою — 0,5%. Вміст клаптів мішкотари в подрібнених добривах не повинен перевищувати 3% маси паперових і 0,08% маси поліетиленових мішків. При змішуванні добрив вологість компонентів не повинна відрізнятися від стандартної більш як на 25%. Відхилення від заданого співвідношення поживних елементів у тукосумішах допускається не більше 10%, а неоднорідність суміші — не більше ± 10%.

Подрібнювач мінеральних добрив АІР-20А призначений для розтарювання і подрібнення злежаних, затарених і подрібнених мінеральних добрив з наступним відокремленням їх від мішкотари і одночасного завантаження підготовленої маси для внесення мінеральних добрив у транспортні засоби або бункери сівалок.

Агрегат можна використовувати для розтарювання незлежаних гранульованих мінеральних добрив. Це напівпричіпна стаціонарна машина, яка поставляється замовнику в двох варіантах: з приводом від електродвигуна або ВВП трактора. Транспортування і маневрування машини здійснюють тракторами класу 1,4.

Рис. 1. Схема роботи агрегату АІР-20А:

1 — мотовило; 2 — залишки мішкотари; 3 — притискні щоки; 4 — бункер; 5 — мішки з добривами; 6 — решітчасті перегородки; 7 — подрібнювальний барабан; 8 — протирізальна пластина; 9 — знімний бітер; 10 — сепарувальний пристрій; 11 — вивантажувальний транспортер; 12 — колесо; 13 — колісна вісь; 14 — подрібнені добрива; 15 — рама; 16 — решітка; / 7 — відкидний транспортер

Технологічний процес роботи агрегату відбувається так. Бункер агрегату завантажується навантажувачем ПКУ-0,8 затареними або незатареними злежаними мінеральними добривами. У процесі роботи живильний механізм здійснює коливальний рух і подає мінеральні добрива до подрібнювального пристрою, що складається з двох барабанів 7, які обертаються назустріч один одному, і підпружинених протирізальних пластин. У подрібнювальному пристрої грудки мінеральних добрив і мішкотара подрібнюються. Подрібнена маса, яка складається з мінеральних добрив і мішкотари, надходить у сепарувальний пристрій 10, де відокремлюється мішкотара та інші сторонні предмети. Із сепарувального пристрою добрива просипаються на вивантажувальний транспортер 11 і спрямовуються через шарнірно закріплений відкидний транспортер 17 в машини для внесення добрив, завантажувачі сівалок та інші транспортні засоби. Мішкотара та інші сторонні домішки з сепарувального пристрою надходять на пристрій для видалення мішкотари і виносяться з робочої зони машини.

Якщо в подрібненій масі добрив є частки розміром понад 5 мм, то зменшують проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами переміщенням корпусів підшипників валів в овальних отворах. Проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами має бути 3 -5 мм.

Коли ці регулювання не дають бажаного результату, збільшують зусилля пружин кручення, встановлених на осях протирізальних пластин. Для цього спеціальним ключем виводять хвостовики пружин з прорізів опорних пластин і встановлюють у наступні прорізи.

Змішувач-завантажувач СЗУ-20А (рис. 2, а) призначений для змішування мінеральних добрив двох-трьох видів безпосередньо перед їх внесенням у ґрунт. Змішувач складається з одновісного тракторного причепа, на рамі якого встановлені кузов 3 з двома рухомими перегородками 2 і конвеєрами 1, шнека-змішувача 6 і вивантажувального елеватора 5. Конвеєри і шнек приводяться в рух від ВВП трактора або електродвигуна.

Рис. 2. Змішувачі-завантажувачі добрив:

а — СЗУ-20А; б — УТС-ЗОА; 1 ; 14 і 15 — конвеєри; 2 — перегородки; 3 — кузов; 4 — бітер; 5 і 8 — елеватори; 6 — шнек-змішувач; 7 — верхня головка елеватора; 9; 10 і 11 — бункери; 12 — рукоятка; 13 — заслінка; 16 — рама; 17 — опорно-ходове колесо; 18—змішувач

У задній стінці кузова є вікна, перекриті заслінками 13. Добрива завантажують у відсіки кузова, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєри, що транспортують добрива і скидають у шнек. Лопатки шнека змішують добрива і транспортують їх у похилий елеватор 5, звідки добрива надходять у розкидач або транспортний засіб.

У верхній горловині елеватора встановлений бітер 4, який додатково змішує добрива. Задане співвідношення компонентів суміші регулюють переставлянням перегородок 2 і зміщенням дозувальних заслінок. Продуктивність змішувача — 20 т/год.

Змішувальна установка УТС-30А (див. рис. 2, б) складається з трьох бункерів 9; 10 і 11, по дну яких прокладені конвеєри 14, а задні стінки перекриті заслінками 13. На рамі встановлені поздовжній конвеєр 15 і вивантажувальний елеватор 8 У кожний бункер завантажують компоненти, що змішують, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєрі. Конвеєри 14 виносять із кожного бункера відповідну кількість добрив і подають їх на поздовжній конвеєр 15. Далі добрива надходять у змішувач 18, елеватор 8 і в кузов розкидачів. Співвідношення компонентів, що змішуються, регулюють зміщенням заслінок. Продуктивність установки — 30т/год.

11.12.2023р.

Тема програми № 1. Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 20. Підготовка до роботи культиваторних агрегатів.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 62-82/

Опрацювати матеріал:

https://youtu.be/tkLTHGmykZo?si=Me7gld8X06ZK49ul

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Як підготувати трактор до агрегатування з причіпними культиваторами?

2. Як підготувати причіпного культиватора КПС-4 до роботи.

3. Як підготувати причіпного культиватора КПА-4 до роботи.

4. Як відрегулювати глибину обробітку причіпного культиватора КПС-4.

5.Як відрегулювати глибину обробітку причіпного культиватора КПА-4.

1. Підготовка трактора до агрегатування з причіпним культиватором

1.1. Налагодити начіпний механізм (рис.1). Для цього:

- зняти подовжувачі 1 поздовжніх тяг 2;

- встановити на поздовжні тяги поперечину 13 з причіпною вилкою 14;

- з’єднати вертикальні розкоси 4 і 11 з нижніми тягами через круглі отвори і відрегулювати довжину розкосів 515 мм;

- заблокувати поздовжні тяги, затягнувши обмежувальні ланцюги 3 регулювальними стяжками;

- встановити центральну тягу 12 у транспортне положення, закріпивши її на пружинному кронштейні.

1.2. Встановити колеса на колію 160-170 см.

1.3. Встановити тиск повітря у шинах передніх коліс 0,17 МПа, а в задніх – 0,1 МПа.

2. Підготовка трактора до агрегатування із начіпним культиватором

2.1. Налагодити начіпний механізм для роботи з начіпними машинами. Для цього виконати слідуюче:

- зняти поперечину 13, якщо трактор працював з причіпною машиною;

- встановити та закріпити подовжувачі 1 нижніх тяг;

- вилки вертикальних розкосів 4 і 11 з’єднати з поздовжніми тягами через продовгуваті отвори і відрегулювати їх довжину до значення 515мм;

- максимально подовжити обмежувальні ланцюги 3 і до кінця завернути регулювальні болти 6 в кронштейни стяжок 5.

2.2. Начіпити на начіпний механізм рамку (рис. 2) автозчіпки СА-1 (шарніри подовжувачів надіти на зовнішні пальці рамки, а центральну тягу з’єднати з рамкою через круглі отвори щічок).

Рис 1. Начіпний механізм трактора МТЗ-80/82:

1-подовжувачі; 2-тяга поздовжня; 3-ланцюг обмежувальний; 4-розкіс лівий; 5-кронштейн; 6-болт регулювальний; 7 і 10-важелі зовнішні; 8-вал поворотний; 9-важіль поворотний; 11-розкіс правий; 12-тяга центральна; 13-поперечина причіпного пристрою; 14-причіпна вилка.

Рис. 2. Автозчіпка:

1 - нижня поздовжня тяга начіпки; 2 - палець; 3 - рамка; 4 - замок; 5 - заскочка; 6 - рукоятка; 7 - канат; 8 - верхня центральна тяга

2.3. Заблокувати нижні тяги обмежувальними стяжками так, щоб боковий розмах рамки був не більше 20 мм, а поверхня рамки була паралельна задній осі трактора. 2.4. Відрегулювати тиск повітря в шинах передніх коліс 0,17 МПа, в задніх – 0,14 МПа.

2.5. Встановити додаткові вантажі (200кг) на кронштейні в передній частині рами.

3. Підготовка причіпного культиватора КПС-4

3.1. Встановити культиватор на регулювальний майданчик.

3.2. Підібрати робочі органи, ураховуючи, що для обробітку слабо засмічених полів на гряділі переднього ряду встановлюють стрільчасті лапи з захватом 270 мм, а на гряділі заднього ряду – з захватом 330 мм При значній кількості бур’янів всі лапи повинні бути із захватом 330мм.

3.3. Перевірити технічний стан і кріплення робочих і службових органів, а саме: – перевірити заточку лап і, при товщині кромки леза більше 0,5 мм, загострити; – перевірити стан стояків лап і грядільних секцій (деформовані стояки та гряділі замінити); – перевірити кріплення лап до стояків (виступаючі головки кріплення болтів сточити).

3.4. Перевірити тиск повітря в шинах опорних коліс і при необхідності довести його до 0,19 – 0,24 МПа (на щільних ґрунтах тиск вище).

3.5. Встановити на сницю культиватора гідроциліндр, розташувавши його штоком до рами, при цьому відстань між точками приєднання циліндра повинна бути 715мм.

3.6. Розставити робочі органи: – лапи з шириною захвату 270 мм встановити на коротких, а з шириною 330 мм – на довгих гряділях (стояки встановити і легко закріпити в тримачах так, щоб кінці стояків виступали з тримачів на 50-60 мм); – перевірити правильність з’єднання гряділів з штангами (короткі і обвідні гряділі повинні бути приєднані до штанг на другій отвір знизу, а довгі – на нижній отвір).

3.7. Встановити робочі органи на задану глибину обробітку.

Для цього:

– покласти спереду коліс культиватора бруски (рис.3), товщина яких на 2-3 см менше заданої глибини, наїхати колесами на них;

– підкласти під стояк сниці брусок такої ж товщини, як і під колеса;

– по черзі закручуючи чи відкручуючи регулювальні гвинти 13 механізмів опорних коліс добитися того, щоб при горизонтальному положенні рами лапи переднього і заднього рядів торкалися поверхні майданчика, а головки штанг спиралися на вкладиші верхнього бруса рами (якщо головки виступають над вкладишами або лапи не торкаються майданчика, то необхідно перемістити стояки у тримачах угору або вниз).

Рис.3. Схема встановлення причіпного культиватора КПС-4 на задану глибину обробітку ґрунту:

1 – причіпна вилка трактора; 2 – кронштейн сниці; 3 – гідроциліндр; 4 – стійка рами; 5 – штанга; 6 – кронштейн начіпки борони; 7 – повідець борони; 8 – ланцюг-розтяжка; 9 – борона; 10 - лапа; 11 - брусок; 12 - опорне колесо; 13 - гвинт регулювання глибини обробітку; 14 - сниця.

3.8. Уточнити і відрегулювати, в залежності від умов роботи, положення (нахил) лап у вертикальній площині, фіксуючи потрібне положення упорним (заднім) болтом. Для роботи на легких ґрунтах лапи повинні прилягати до поверхні різальною кромкою, для роботи на важких ґрунтах лапи встановити під кутом 2-30, чому відповідає зазор між кінцями лап і майданчиком 8-12 мм.

3.9. Перевірити правильність розставлення лап. Для цього розіслати під лапами будь-якого ряду шаблон для наладки культиваторів і, переміщуючи його, добитися збігу носків більшості лап з розмічувальними лініями (відстань між суміжними лапами 250 10 мм). Відхилення (більше 10 мм) окремих лап від розмічу-вальних ліній ліквідувати вирівнюванням (заміною) зігнутого гряділя або стояка. Перемістити трафарет під лапами другого ряду і добитися правильного розставлення.

3.10. Затягти і законтрити всі стопорні болти стояків.

3.11. Відрегулювати стиснення пружин на натискних штангах (для глибокого розпушення на щільних –ґрунтах встановити фігурні упори на треті отвори штанг знизу, для розпушених і забур’янених ґрунтів – на нижні отвори).

3.12. Приєднати до поводків культиватора чотири зубові борони БЗСС-1,0, розташовуючи їх скосом зубців уперед. Ланцюги-розтяжки відрегулювати так, щоб під час роботи вони злегка провисали.

4. Складання причіпного культиваторного агрегату

4.1. Приєднати культиватор до трактора. Для приєднання подати трактор назад і при збігу отворів кронштейна сниці культиватора і причіпної вилки встановити шворінь і страхувальний ланцюг. Необхідно пам’ятати, що кронштейн 2 на сниці встановлюють в нижнє положення, якщо культиватор буде агрегатуватися з трактором, або у верхнє – якщо він буде агрегатуватися зі зчіпкою.

4.2. З’єднати гідроциліндр культиватора з гідросистемою трактора по однопровідній схемі (на піднімання) і декілька разів провести переведення рами в робоче і транспортне положення. Пересвідчитись у відсутності підтікання масла. 4.3. Підготувати агрегат до транспортування. Для цього підняти раму культиватора гідравлікою, з’єднати стійку 4 зі сницею 14 транспортною планкою. Покласти борони горизонтально на раму зубцями угору, не від'єднуючи їх від повідців і ланцюгів-розтяжок.

5. Складання та підготовка начіпного культиваторного агрегату

5.1. Навісити культиватор на трактор. Для цього: - рамку автозчіпки гідравлікою опустити вниз, трактор подати назад до вводу рамки в замок; - підняти рамку до автоматичного з'єднання з замком; - підняти культиватор в транспортне положення, зафіксувати начіпку трактора механічним фіксатором, переїхати на регулювальний майданчик.

5.2. Перевірити технічний стан і комплектність культиватора (виконати ті ж операції, що і для причіпного культиватора).

5.3. Встановити культиватор на задану глибину обробітку: - підкласти під колеса культиватора бруски товщиною на 2-3 см меншою глибини обробітку; - звільнити від механічної фіксації начіпку трактора і плавно опустити культиватор в робоче положення; - загальмувати трактор і зупинити двигун; - обертаючи регулювальну муфту верхньої тяги начіпного механізму, виставити раму культиватора так, щоб замок автозчіпки, якщо дивитися на нього збоку, прийняв вертикальне положення. Наступні налагоджувальні операції виконати такі ж, як і на причіпному культиваторі.

11.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 17: Будова і процес роботи культиваторів для міжрядного обробітку ґрунту.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/UEbUgrrMvYo?si=6hZ2JV_QmTLFozyp

Культиватор в роботі КРНА 5.6-01 на стойці Bellota

https://youtu.be/F_4T56Ea5Tk?si=Da0BezfgfxlMpCG7

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення культиватор-рослинопідживлювача начіпного КРН-4,2.

2. Опишіть будову культиватора-рослинопідживлювача начіпного КРН-4,2.

3. Що відноситься до секції робочих органів КРН-4,2.

4. Чим регулюють глибину обробітку ґрунту КРН- 4,2.

5. Опишіть будову туковисівного апарату АТ-2А.

6. Чим культиватор КРН-5,6 відрізняється від КРН-4,2.

Міжрядний обробіток ґрунту завжди був диференційований залежно від вирощуваних культур, проте нині відбуваються істотні зміни на користь підвищення якості виконання цієї технологічної операції.

Грубий міжрядний обробіток виконують культиваторами типу УСМК-5,4, КФ-5,4 та ін. Для точного обробітку ґрунту поширюються прецизійні культиватори, що працюють зі зменшеними до 8…10 см захисними зонами рядка.

Культиватор-рослинопідживлювач начіпний КРН-4,2 (К — культиватор, Р — рослинопідживлювач, Н — начіпний, 4,2 — ширина захвату, м) призначений для грубого міжрядного обробітку та підживлення кукурудзи, соняшнику та інших просапних культур, посіяних з міжряддям 70 см. Агрегатується з тракторами класів 0,9 i 1,4.

Культиватор складається з поперечного бруса, семи секцій робочих органів, дві з яких обладнані опорними колесами, робочих органів та підживлювального пристрою. Цей пристрій має шість туковисівних апаратів тарілчастого типу, дванадцять тукопроводів i підживлювальних ножів, шість кронштейнів туковисівних апаратів, підніжну дошку з поручнем, чотири з’єднувальних валики, два привідних ланцюги, шість зірочок, два натяжних ролики та чотири захисних щитки. Поперечний брус, виготовлений із труби квадратного перерізу, є рамою культиватора. Зміцнений він вертикальним шпренгелем та шпренгелем стиску. Спереду посередині бруса приварено начіпний механізм.

Секція робочих opгaнів (рис. 1) — це паралелограмний механізм, який складається з переднього 2 i заднього 6 кронштейнів, з’єднаних шарнірно знизу нижньою ланкою 1, а зверху верхньою ланкою із стяжною гайкою 4; транспортного ланцюга 5 та гряділя 8, приєднаного до заднього кронштейна.

До гряділя спереду прикріплене копіювальне колесо, діаметр якого становить 300 мм, а ширина обода 100 мм. Колесо обертається на шарикопідшипниках i має гумову шину. Ззаду до гряділя тримачами кріпляться лапи-бритви 12.

Глибину обробітку ґрунту робочими органами регулюють зміною положення лап відносно опорних коліс (переміщенням лап по висоті). Кут входження лап у ґрунт змінюють стяжною гайкою 4, подовжуючи або вкорочуючи верхню тягу. Передній кронштейн секції кріпиться до бруса культиватора скобами 3, що дає можливість встановлювати секцію на брусі в потрібному місці залежно від ширини міжряддя.

Рис. 1. Секція робочих органів культиватора КРН-4,2:

1 — нижня ланка паралелограмного механізму; 2 і 6 — передній і задній кронштейни; 3 — скоба; 4 — стяжна гайка; 5 — транспортний ланцюг; 7 — накладка з тримачем; 8 — гряділь; 9 — накладка з призмою; 10 — стрижень з боковим тримачем; 11 — задній тримач; 12 — лапи бритви

До передніх кронштейнів двох секцій кріпляться стояки з консольними осями, на яких на шарикопідшипниках змонтовані опорні колеса культиватора. До коліс прикріплені зірочки, від яких ланцюговою передачею рух передається до туковисівних апаратів. Туковисівні апарати АТ-2А змонтовані на кронштейнах, що кріпляться до бруса хомутами. Туковисівний апарат (рис. 2) складається з банки 6, покажчика 7 рівня туків, тарілки 3 з конічною шестірнею, скидальних дисків 2, встановлених на валу 4, заслінки 1 з регулятором 8, шестеренчастої передачі 11 та тукоподільника 9.

Рис. 2. Туковисівний апарат АТ-2А:

1 — заслінка; 2 — скидальний диск; 3 — тарілка; 4 — вал; 5 — кронштейн; 6 — банка для туків; 7 — покажчик рівня туків; 8 — регулятор; 9 — тукоподільник; 10 — з’єднувальний валик; 11 — шестеренчаста передача

Працює туковисівний апарат так. Добрива, засипані в банку, під час обертання тарілки виносяться з банки в задню частину, звідки диски скидають їх у тукоподільник. Із тукоподільника добрива надходять через тукопроводи до підживлювальних ножів, які загортають їх у ґрунт на потрібну глибину. Кількість висіяних добрив залежить від товщини шару туків, що виноситься тарілкою. Регулюють товщину шару заслінкою, яку встановлюють у потрібне положення регулятором 8.

До комплекту культиватора КРН-4,2 належать такі робочі органи, як плоскорізальні однобічні лапи з шириною захвату 165 мм — 14 шт. (7 лівих i 7 правих), стрілчасті плоскорізальні лапи з шириною захвату 220 мм — 12, стрілчасті універсальні лапи з шириною захвату 270 мм — 7, розпушувальні зуби — 19, підживлювальні ножі — 12 шт. Крім того, культиватор на замовлення комплектують обертовими голчастими дисками для обробітку рядків i захисних зон.

Культиватор-рослинопідживлювач начіпний КРН-5,6 (К — культиватор, Р — рослинопідживлювач, Н — начіпний, 5,6 — ширина захвату, м) призначений для міжрядного обробітку та підживлення посівів кукурудзи, соняшнику та інших просапних культур, посіяних з міжряддям 70 см. Культиватор одночасно обробляє вісім рядків.

Агрегатується з тракторами тягового класу 1,4. Робоча швидкість до 2,2 м/с.

За будовою культиватор КРН-5,6 подібний до КРН-4,2 i має багато уніфікованих вузлів. Його особливістю є те, що з обох боків до поперечного бруса приєднані подовжувачі, на яких встановлено по одній секції робочих органів i по одному туковисівному апарату.

Рис. 3 Схема культиватора-рослинопідживлювача КРН-5,6Б з

підживлювальним пристроєм: 1 – туковисівний апарат АТД-2; 2 – тукопровід; 3- підніжна площадка; 4 – стрілчаста лапа; 5 – підживлювальний ніж; 6 – секція робочих органів; 7 – опорний коток секції; 8 – опорне колесо культиватора; 9 – ланцюгова передача; 10 – замок навіски; 11 – кронштейн туковисівного апарату.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

07.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 19: Будова і процес роботи культиваторів для суцільного обробітку ґрунту.

Працюємо з підручником:

Культиватори призначені для розпушення верхнього шару (залежно від культури 3…16 см) ґрунту, боротьби з бур’янами, підгортання культурних рослин та внесення у ґрунт мінеральних добрив. Важкими культиваторами типу КПЭ-3,8А, КТС-10 можна здійснювати також мілке розпушення ґрунту на глибину до 16 см. Ці знаряддя мають дещо меншу продуктивність, ніж дискові борони, але сприяють затриманню більшої кількості вологи в посушливий період, менше розпилюють структуру ґрунтових агрегатів, забезпечують вищу протиерозійну стійкість поверхні ґрунту. Особливо висока ефективність застосування цих знарядь при підготовці ґрунту під озимі культури. Як правило, посушливий період, короткі терміни і високі вимоги до якості підготовки поля під посів — це умови, за яких мілкий обробіток без обертання скиби є найефективнішим.

За призначенням i кількістю виконуваних операцій культиватори бувають для суцільного та міжрядного обробітку, прості та комбіновані. За способом приєднання до трактора їх поділяють на причіпні, напівначіпні та начіпні. Культиватор паровий швидкісний КПС-4 (К — культиватор, П — паровий, С — швидкісний, 4 — ширина захвату, м) призначений для передпосівного суцільного розпушення ґрунту на глибину до 12 см та очищення ґрунту на чорних парах від бур’янів з одночасним боронуванням. Робоча швидкість до 3 м/с. Випускається у причіпній або начіпній модифікаціях. Один культиватор агрегатується з тракторами класу 0,9 i 1,4. Два культиватори зчіпкою СГ-11У з’єднують з тракторами тягових класів 3. Чотири культиватори зчіпкою СГ-16 агрегатують з тракторами класу 5. Причіпний культиватор КПС-4 (рис. 1) складається з рами 4, коліс 3 з пневматичними шинами, сниці 1, робочих органів 6, приєднаних до гряділів 5 та 9, начіпного механізму 8 для приєднання борін та механізму регулювання заглиблення робочих органів 2. Рама культиватора зварна чотирикутної форми. На передньому брусі, виготовленому з квадратної труби, приварені скоби, до яких шарнірно приєднані гряділі з робочими органами.

До комплекту культиватора належать шість довгих, два обвідних, три коротких і п’ять однобічних гряділів. Із заднім брусом рами гряділя з’єднані через натискні штанги. До переднього бруса шарнірно приєднана сниця i ходові колеса. Для регулювання глибини ходу робочих органів є механізми гвинтового типу. Гвинт кожного механізму з’єднаний з кронштейном колеса i бічним променем сниці. Цими механізмами можна змінювати положення ходових коліс відносно рами. Культиватор комплектують універсальними стрілчастими лапами з шириною захвату 270 i 330 мм або розпушувальними лапами з пружинними стояками.

Рис. 1. Культиватор причіпний для суцільного обробітку ґрунту КПС-4:

а — загальний вигляд; б — стрілчаста лапа; в, г — розпушувальні лапи; 1 і 12 — бічні бруси сниці; 2 — регулятор глибини; 3 — опорне колесо; 4 — рама; 5 і 9 — гряделі; 6 — лапа; 7 — повідець; 8 — начіпний механізм для борін; 10 — гідроциліндр; 11 — сниця; 13 — причіпний пристрій; 14 — підставка; 15 — транспортна тяга; 16 — стовба; 17 — кутик рами; 18 — пружина; 19 — шплінт; 20 — штанга; 21 — планка; 22 — утримувач; 23 – 25 — болтові з’єднання

Пристрій для начіплювання борін складається з чотирьох штанг, приєднаних до рами культиватора i попарно з’єднаних між собою поперечними брусами. Кожний поперечний брус має по чотири знижувачі, до яких приєднують борони. До культиватора додається спеціальний шарнір, яким з’єднують культиватори при шеренговому агрегатуванні. У начіпному культиваторі КПС-4 замість причіпної сниці до рами скобами i болтами кріпиться механізм навішування на трактор. Цей культиватор комплектують укороченими гряділями.

07.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 18: Культиватори. Робочі органи культиваторів.

Працюємо з підручником:

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення культиваторів.

2. Як поділяють культиватори за призначенням.

3. Опишіть робочі і допоміжні органи культиваторів.

4. Які схеми кріплення робочих органів культиватора використовують.

Культиватори призначені для розпушування ґрунту, знищення бур’янів, внесення у ґрунт мінеральних добрив, підгортання і нарізування поливних борозен.

Культиватори за призначенням поділяють на такі групи:

- для суцільного (парові),

- міжрядного обробітку ґрунту (просапні)

- спеціального призначення.

Культиватори для суцільного обробітку ґрунту застосовують для підрізування бур'янів, розпушення та передпосівного обробітку ґрунту.

Просапні культиватори використовують для передпосівного та міжрядного обробітку просапних культур. Їх називають культиватори-рослинопідживлювачі. Вони розпушують ґрунт, підрізають бур'яни, підгортають рослини в рядках, проводять підживлення рослин.

Спеціальні культиватори мають вузьке призначення. До них відносять садові культиватори, протиерозійні, фрезерні.

Культиватори випускають начіпні та причіпні.

Робочі і допоміжні органи культиваторів

На культиваторах застосовують такі робочі органи, як: лапи, підгортачі, голчасті диски, підживлювальні ножі, штанги та полольні зуби.

Лапи, залежно від призначення і виконуваного процесу, поділяють на полольні та розпушувальні.

Полольні лапи бувають:

- однобічні плоскорізальні (бритви);

- стрілчасті плоскорізальні без хвостовика та з хвостовиком;

- долотоподібні (розпушувальні) ;

- оборотні (наральникові) та списоподібні.

Однобічні плоскорізальні лапи (рис. 1, а) призначені для перших міжрядних обробітків з метою підрізування бур'янів і розпушення ґрунту на глибину до 6 см. Лапа складається з полиці, поставленої під невеликим кутом до горизонту, яка підрізує бур'яни і шар ґрунту, частково розпушуючи його, і вертикального щитка, що є ножем й одночасно захищає молоді рослини від засипання ґрунтом. Лапи бувають ліві та праві з шириною захвату 85... 182 мм. Лезо лапи заточують зверху під кутом 8... 10°.

Стрілчасті плоскорізальні лапи (рис. 1, б, в) без хвостовика і з хвостовиком призначені для обробітку ґрунту на глибину до 6 см. Вони підрізують бур'яни і частково розпушують ґрунт. Лапи кріплять болтами до стояка. Ширина захвату 0,3...1,5 м. Лезо лапи заточують знизу під кутом 8... 10°. Стрілчасті лапи-плоскорізи призначені для обробітку ґрунтів, що зазнають ерозії. Плоскорізи складаються із стояка, до якого в нижній частині приварено п'ятку, лівого і правого лемешів, долота і башмака. Лемеші і долото кріплять до башмака, а башмак – до п'ятки. Максимальна глибина обробітку плоскоріза – до 16 см, а ширина захвату 0,3... 1,5 м.

Стрілчасті універсальні лапи (рис. 1, г) з хвостовиком і без хвостовика поєднують роботу полольних і розпушувальних лап. Вони одночасно з підрізанням бур'янів добре розпушують ґрунт. Стрілчасті універсальні лапи застосовують для передпосівного обробітку ґрунту і міжрядного обробітку просапних культур на глибину до 12 см. Ширина захвату лап 220...330 мм. Лезо лапи заточують знизу під кутом 10... 12°.

Розпушувальні долотоподібні лапи (рис. 1, д) призначені для розпушення ґрунту на глибину до 16 см без вивертання на поверхню нижнього шару ґрунту. Їх застосовують для міжрядного обробітку посівів цукрових буряків та інших культур. Лапа виготовлена як одне ціле зі стояком. Стояк має прямокутний переріз, у нижній частині загнутий і загострений у вигляді долота. Ширина долота 20 мм.

Розпушувальні оборотні лапи (рис. 1, е) призначені для розпушення ґрунту. Їх заточують з обох боків. При спрацюванні одного кінця лапу можна повернути на 180°. Оборотні лапи кріплять як до жорстких, так і до пружинних стояків. Лапи із жорсткими стояками застосовують для передпосівного або міжрядного обробітку окремих культур, а з пружинними – для вичісування кореневищних багаторічних бур'янів при суцільному обробітку. Ширина лап 45...55 мм. Глибина обробітку – до 12 см.

Списоподібні лапи (рис. 1, є) призначені для розпушення ґрунту і знищення кореневищних багаторічних бур'янів. Лапа загострена з одного кінця у вигляді списа і кріпиться до стояка двома болтами. Глибина обробітку до 16 см.

Лапи-полиці (рис. 1, з) призначені для підгортання картоплі та інших культур. Полиці підрізують бур'ян, розпушують ґрунт у міжряддях і частину ґрунту відкидають на захисну зону до куща картоплі, присипаючи бур'ян, який там є.

Підгортачі (рис. 1, ж) призначені для підгортання картоплі, капусти та інших культурних рослин і нарізування поливних борозен. Підгортач має полицю, до якої знизу прикріплено наральник, а у верхній частині – крила. Наральник розрізує, а полиця розпушує ґрунт. Крила піднімають його вгору і зміщують в обидва боки. Положення крил відносно полиці можна регулювати. Підгортачі застосовують також для формування гребенів до 25 см заввишки.

Голчасті диски (рис. 1, і) призначені для руйнування кірки і знищення бур'янів у рядках рослин. Диски мають діаметр 350, 450 і 520 мм. При перекатуванні по полю голки заглиблюються в ґрунт до 9 см, руйнують кірку і виривають сходи бур'янів.

Підживлювальні ножі (рис. 1, к) призначені для розпушення ґрунту й одночасного внесення твердих мінеральних добрив. Підживлювальний ніж складається з розпушувальної долотоподібної лапи і тукопроводу, прикріпленого ззаду до лапи.

Штанговий робочий орган культиватора – це сталева штанга квадратного перерізу, яка заглиблюється в ґрунт на задану глибину і під час роботи обертається, розриваючи корені бур'янів, виносячи їх на поверхню і одночасно розпушуючи верхній шар ґрунту без перевертання його. Штанга обертається в напрямку, зворотному обертанню коліс культиватора. Штанговий робочий орган обробляє ґрунт на глибину 4... 10 см.

Полільні зуби (рис. 1, л) призначені для одночасного обробітку захисних зон і міжрядь. Зуби виготовлені у вигляді стрижнів круглого перерізу 275 мм завдовжки із загостреними кінцями. Своєчасний обробіток захисних зон полільними лапами дає змогу знищувати до 72 % однорічних бур'янів.

Рис. 1. Робочі органи культиваторів

а – однобічна лапа; б – стрілчаста лапа без хвостовика; в – плоскорізальна лапа; г – стрілчаста універсальна лапа; д – долотоподібна лапа; е – розпушувальна обертальна лапа; є – списоподібна лапа; ж – підгортач; з – лапа-полиця; і – голчастий диск; к – підживлювальний ніж; л – полольний зуб

Розрізняють дві системи кріплення робочих органів до рам культиваторів:

- жорстку;

- шарнірну.

За жорсткої системи робочі органи нерухомо кріпляться безпосередньо до рами культиватора або до додаткових поперечок і не можуть вільно переміщатися відносно рами, а також копіювати поверхню поля. Вони змінюють своє положення тільки разом з рамою.

За шарнірної системи робочі органи з рамою з'єднані рухомо і кожний окремий робочий орган (або група їх) переміщується у вертикальній площині відносно рами. Таке вільне переміщення дає можливість робочим органам копіювати рельєф поля і забезпечувати рівномірнішу глибину обробітку.

Розрізняють:

- одношарнірну (радіальну);

- індивідуально-повідцеву та секційну;

- багатошарнірну (паралелограмну) системи з'єднання робочих органів із рамою.

Радіальна індивідуально-повідцева система кріплення (рис. 2) – це система, за якої до повідця 2, шарнірно приєднаного до рами культиватора, кріпиться один робочий орган 6. Радіальна секційна система кріплення передбачає кріплення до шарнірно закріпленого повіддя кількох робочих органів (секції).

Паралелограмна система кріплення – це система, за якої гряділь 8 (секція) з робочими органами і опорним колесом кріпиться до бруса 1 рами паралелограмним механізмом 7.

Рис. 2. Схеми кріплення робочих органів культиватора

а – радіальна індивідуально-повідцева; б – радіальна секційна; в – паралелограмна; 1 – поперечний брус рами; 2 – повідець; 3 – штанга; 4 – пружина; 5 – стояки; 6 – лапи; 7 – паралелограмний механізм; 8 – гряділь; 9 – опорне колесо

06.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 16: Комбіновані ґрунтообробні агрегати

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. До чого призводять багаторазові проходи ґрунтообробних агрегатів по полю?

2. В чому суть мінімізації обробітку ґрунту.

3. Поясніть особливості конструкції комбінованих машин.

4. Опишіть призначення та будову агрегату АКП-2.5А.

5. Опишіть призначення та будову агрегату РВК-3.6А.

6. Опишіть призначення та будову комбінованої машини ВІП-5.6А.

7 Наведіть приклади комбінованих машин які використовуються в нашому регіоні.

Мінімізація обробітку ґрунту. Досвід і практика свідчать, що посилення інтенсивності обробітку ґрунту все частіше почало призводити до негативних наслідків. Це пояснюється тим, що при збільшенні затрат на його виконання часто уже не підвищується врожайність культур, ґрунт розпилюється, що знижує його стійкість проти ерозії, посилюється мінералізація органічної речовини. Кожний прохід трактора, ґрунтообробних знарядь надмірно ущільнюють ґрунт, що негативно позначається на якості наступних обробітків ґрунту і врожайності культур.

Багаторазові проходи ґрунтообробних агрегатів по полю, що пов’язані з виконанням технологічних операцій, призводять до значного ущільнення і розпилювання ґрунту. При оранці п’ятикорпусним плугом трактор прикотковує 40-50% поверхні поля.

Особливо шкідливий багаторазовий обробіток у зонах недостатнього зволоження і на легких безструктурних ґрунтах. При інтенсивному обробітку втрачаються органічні складові внаслідок вивітрювання і водної ерозії, погіршується структура ґрунту, підвищуються втрати вологи і утворення грудок.

Мінімізацією слід вважати не лише зменшення кількості заходів у системі агротехніки вирощування культур, а й зменшення глибини обробітку і, по можливості, кількості проходів тракторів по полю, а також заміну полицевого обробітку безполицевим. Отже, суть мінімізації обробітку ґрунту така:

1) зменшення глибини обробітку та кількості агротехнічних заходів обробітку в сівозміні;

2) використання гербіцидів, що дає можливість значно зменшити кількість міжрядних розпушувань або навіть обійтися без них;

3) зменшення кількості проходів по полю агрегатів завдяки використанню широкозахватних машин і комбінованих агрегатів, якими за один прохід виконують декілька технологічних операцій.

Застосування комбінованих агрегатів і широкозахватних машин має велике значення ще й тому, що дає можливість збільшити врожайність за рахунок скорочення строків проведення робіт, насамперед, при сівбі ранніх зернових та озимих культур;

4) зменшення поверхні оброблюваного поля (чергування смуг з обробітком і без нього);

5) використання для обробітку ґрунту більш удосконалених знарядь. Якщо, наприклад, передпосівний обробіток виконати фрезами, це дозволить замінити весняне переорювання зябу, передпосівну культивацію і боронування фрезеруванням. При використанні у районах поширення вітрової ерозії агрегату на базі стерньової сівалки СЗС-2,1 за один прохід агрегату можна здійснити культивацію, ввести добрива, провести сівбу і післяпосівне коткування.

При мінімальному обробітку ґрунту враховувють особливості рослин, властивості ґрунту, ступінь і характер забур’яненості поля тощо.

Особливості конструкції комбінованих машин. Передбачено випуск комбінованих машин і агрегатів, які за один прохід виконують кілька технологічних операцій.

Існують три основні типи комбінованих агрегатів:

1) агрегат, складений з кількох послідовно з’єднаних простих знарядь, що виконують окремі операції;

2) машина, на рамі якої послідовно закріплені різні за призначенням робочі органи;

3) машина, обладнана спеціальним комбінованим робочим органом, що виконує всі операції заданого технологічного циклу.

До першого типу таких машин належать комбінований орний агрегат ПКА-2, а також подібні агрегати, складені на базі п’яти, дев’ятикорпусних плугів, призначених для оранки, ущільнення ґрунту, подрібнення грудок і вирівнювання поверхні поля.

Комбінований орний агрегат ПКА-2 складений з плуга, до рами якого прикріплені волокуша і коток-грудкоподрібнювач, що складається з дворядних зірочок або кільчасто-шпорових дисків.

Волокуша, розміщена під гострим кутом до напрямку руху, зрізує верхівки гребенів після оранки, переміщує їх у поздовжньому і поперечному напрямках і заповнює ними борозни між гребенями.

Коток-ґрунтоподрібнювач, рухаючись слідом за волокушею по вирівняній поверхні, подрібнює дисками ще вологий ґрунт, який добре розпушується. Одночасно з оранкою і подрібненням ґрунту агрегат ущільнює нижні шари орного горизонту, вирівнює і розпушує верхні, забезпечуючи тим самим збереження вологи в ґрунті.

До другого типу комбінованих агрегатів належать агрегати АКП-2,5А, РВК-3,6А, РВК-ЗА, РВК-5ДА, машина ВІП-5,6А.

Комбінований агрегат АКП-2,5А (рис. 1, а) призначений для основного і передпосівного обробітку ґрунту без перевертання скиби у районах недостатнього зволоження.

Рис. 1. Комбіновані ґрунтообробні агрегати:

а — агрегат АКП-2.5А; б — агрегат РВК-3.6А; 1 — рама; 2 — дискова батарея;

3 — плоскорізальні лапи; 4 — зарівнювач; 5,8, 11 — котки; 6 — баластний

ящик; 7 і 9 — пружинні розпушувальні лапи; 10— вирівнювальний брус

Агрегат складається з двох секцій. На рамі 1 передньої секції встановлені три дискові батареї 2 і три плоскорізальні лапи 3. На задній секції встановлено коток-розпушувач 5 з дворядним розпушуванням, зарівнювач 4 і баластний ящик 6. Передня секція начіплюється на трактор, а задня приєднується до рами причепом. Дискові батареї можуть бути із сферичними або голчастими дисками. Зарівнювач встановлюють тільки при використанні сферичних дисків. Диски розпушують верхній шар ґрунту на глибину до 8 см, лапи підрізують скиби на глибину до 16 см, розпушують їх і знищують бур’яни, зарівнювач вирівнює поверхню поля, а котки розбивають грудки і ущільнюють ґрунт. Ширина захвату агрегату — 2,5 м. Агрегатується з тракторами тягового класу 3 і 4.

Комбінований напівначіпний ґрунтообробний агрегат РВК-3,6А (рис. 1, б) призначений для передпосівного обробітку ґрунту. За один прохід він розпушує ґрунт на глибину до 15 см пружинними лапами 7, руйнує грудкодробильним кільчасто-шпоровим котком 8 брили ґрунту, розпушує ґрунт за котком лапами 9 другого ряду, вирівнює ґрунт спеціальним брусом 10, який також розпушує дрібні

грудки і ущільнює ґрунт заднім кільчасто-шпоровим котком 11. Розпушувальні лапи закріплені на Б-подібних пружинних стояках. Відстань між лапами в ряду — 280-380 мм. У передньому котку встановлено на осі 12, а в задньому — 23 зубчастих диски. Діаметр дисків — 520 мм.

Робочі органи змонтовано на рамі прямокутної форми, що спирається на два пневматичних колеса. Спереду до рами приварено сницю для приєднання агрегату до начіпної системи трактора. Для переведення робочих органів у транспортне положення встановлено два гідроциліндри. Ширина захвату агрегату — 3,6 м, робоча швидкість — до 7 км/год, продуктивність — 29 га/год. Агрегатується з тракторами тягового класу 1,4 і 3. Маса — 2500 кг.

Причіпний вирівнювач-подрібнювач ґрунту ВІП-5,6А призначений для передпосівного обробітку ґрунту під овочеві, технічні і зернові культури. За один прохід він подрібнює грудки, вирівнює мікрорельєф поверхні поля і ущільнює поверхневі шари ґрунту. Машина (рис. 2) складається з трьох секцій (середньої і двох бокових). Кожна секція має несучу раму, на якій послідовно встановлені робочі органи: голчаста ротаційна мотика, вирівнювач 5 і голчасто-зубчастий коток 7. Верхній важіль вирівнювача шарнірно з’єднаний з рамою за допомогою пружини 6 і натяжного болта. Передня частина рами спирається на колесо 3, положення якого регулюють гвинтовим механізмом. Спереду до середньої рами шарнірно приєднана сниця 1. До рами середньої секції прикріплені подовжувальні, до яких причіплюють бокові секції. Глибину розпушування ґрунту ротаційною мотикою встановлюють зміною положення опорного колеса відносно рами.

Рис. 2. Комбінована машина ВІП-5.6А:

а — загальний вигляд; 6 — схема однієї секції машини; 1 — сниця; 2 — гвинт регулювання глибини обробітку ґрунту; 3 — опорне колесо; 4 — голчастий диск; 5 — вирівнювач; 6 — пружина вирівнювача; 7 — голчасто-зубчастий коток

Під час руху машини голчасті диски 4, що вільно обертаються, розбивають грудки ґрунту, що накопичуються перед вирівнювачем.

Вирівнювач зрізає мікро нерівності і загортає ямки і колію, яку утворює трактор. У процесі роботи вирівнювач встановлюють на оптимальний кут нахилу залежно від опору ґрунту, що накопичується, і натягу пружин. За ним перекочуються по ґрунті клинчасті і зубчасті диски голчасто-зубчастого котка. Диски подрібнюють грудки, що залишилися, і ущільнюють поверхневий шар ґрунту. Ширина захвату комбінованої машини — 5,6 м, робоча швидкість — до 3,3 м/с, глибина обробітку — до 10 см, продуктивність — 6,7 га/год.

04.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 15: Зчіпки для агрегатування боpiн i котків.

Працюємо з підручником:

Зчіпки призначені для агрегатування з тракторами зубових борін, котків, культиваторів і сівалок.

За способом приєднання до тракторів зчіпки є: причіпні, напівначепні, начіпні.

Для складання широкозахоплювальних агрегатів із ґрунтообробними, посівними та іншими машинами і знаряддями використовують універсальні причіпні зчіпки СГ-11У, СП-11А, СП-16А, СГ-21 та інші.

Зчіпка причіпна гідрофікована СП-11А призначена для складання гідрофікованих і негідрофікованих агрегатів для поверхневого обробітку ґрунту і посіву зернових культур. Зчіпка із маркером агрегатується з трьома сівалками типу СЗ–3,6А, з двома культиваторами типу КПС-4, з котками і зубовими боронами. Ширина захвату на посіві –10,8 м, на культивації –8 м, на боронуванні – 9 м. Агрегатується з тракторами тягового класу 3 (Т-150, Т-150К, ДТ-75М та ін.). Маса 1140 кг.

Зчіпка універсальна причіпна СГ-11У (рис.1) (С – зчіпка, Г – гідрофікована, 11 – ширина захвату, м, У – універсальна) призначена для комплектування агрегатів з причіпних машин і знарядь. Зчіпку агрегатують з тракторами класу 30 кН. До неї можна приєднати 24 ланки зубових борін типу БЗСС-1,0, або три культиватори захватом 4 м кожний, або чотири зернові сівалки захватом 3,6 м кожна.

Центральну секцію зчіпки можна використовувати для комплектування агрегату з двох культиваторів для суцільного обробітку ґрунту.

Рис.1. Причіпна зчіпка СГ-11У

1 – сниця; 2 – розтяжка; 3 – крайній брус; 4 – середній брус; 5 – подовжувач; 6 – шарнірне з’єднання брусів; 7 – хомут розтяжки; 8 – планка крайнього бруса шарніра; 9 – хомут для кріплення причіпного знаряддя

Зчіпка універсальна гідрофікована СП-16А (рис.2) розрахована для роботи з тракторами класу тяги 5 (К-700, К-701). До неї можна приєднати чотири зернові сівалки, чотири культиватори типу КПС - 4 та інші знаряддя. Складається із трьох частин, зварених із труб і шарнірно з'єднаних між собою бокових крил, які обпираються на два центральних колеса і два бокових колеса. Для приєднання машин і знарядь у два ряди зчіпку укомплектовано подовжувачами. Обладнана двома маркерами, які з'єднані між собою тросом для роботи з чотирма сівалками і чотирма гідроциліндрами для встановлення їх на гідрофікованих машинах. Ширина захвату на посіві 14,4 м, на культивації — 16 м. Маса 2360 кг.

Рис.2. Зчіпка універсальна гідрофікована СП-16

1 – ліве крило; 2 – підставка; 3 – причіпна серга; 4 – центральна секція; 5 – колесо опорне; 6 – праве крило; 7 – колесо-крило; 8 – подовжувач; 9 – гідроциліндр; 10 – колесо подовжувача

Зчіпка причіпна гідрофікована СГ-21 (С — зчіпка, Г — гідрофікована, 21 — ширина захвату, м) призначена для комплектування широкозахоплювальних агрегатів із зубових борін і кільчасто-шпорових котків з шириною захвату до 21 м. Агрегатують зчіпку з тракторами класу 3.

Складається зчіпка із центральної та двох бокових секцій. До центральної приєднана сниця через бокові тяги і центральну трубу, а на краях її рами встановлені опорні металеві колеса. Через обвідні рамки центральна рама з'єднана з рамами бокових секцій. На краях бокові секції спираються на каретки зі самовстановлюючими колесами, а утримуються від відхилення розкосами і тягами. Для переведення агрегату із робочого положення в транспортне зчіпку обладнано гідравлічною системою. Центральна секція зчіпки може використовуватися для комплектування агрегату з двох культиваторів для суцільного обробітку ґрунту. Маса 1800 кг.

Начіпка універсальна для борін НУБ-4,8 (Н - начіпка, У - універсальна, Б - борін, 4,8 - ширина захвату, м) призначена для комплектування начіпних агрегатів з ланок причіпних борін з тракторами класу 0,6 і 1,4 (рис. 3).

Основою начіпки НУБ-4,8 є середня частина - трубчастий брус 1, до якого приварений стояк 2 і два пальці 3. До стояка і пальців приєднані тяги начіпних механізмів трактора. На брусі закріплюють у потрібному місці кронштейни 5. У трубчастий брус 1 для розширення. зчіпки вставляють труби меншого діаметра з привареними кронштейнами і закріплюють їх у брусі штирями.

Рис. 3. Начіпка універсальна НУБ-4,8:

1 - брус; 2 - стояк; 3 - палець; 4 - ланцюги; 5 - кронштейни; 6 – шарнірна тяга; 7 - сітчаста борона.

До начіпки з боковими брусами можна приєднати п'ять ланок борін зиґзаґ – три до середнього бруса і по одній до бокових брусів. Ланки борін тягами 6 шарнірно приєднують до бруса. Ланцюги 4 призначені для підтримування борони у транспортному положенні. Під час роботи ланцюги не повинні заважати ланкам борін копіювати рельєф поля.

Зчіпка гідрофікована - універсальна сільськогосподарська машина для складання широкозахватних агрегатів з зубових важких, середніх, легких і пружинних борін, борін «Радченко» та інших.

Виготовляються зчіпки борін шириною захвату 10, 16, 18, 20, 22 метра відповідно, що дає можливість підбору знаряддя для ефективного завантаження наявних у господарстві тракторів.

Призначені зчіпки для поверхневої обробки ґрунту зубовими боронами на глибину до 5 см шляхом розпушення верхнього шару з вичісуванням бур'янів і перерозподілом рослинних залишків по поверхні поля. Застосовуються зчіпки зубових борін для закриття вологи, передпосівної підготовки ґрунту, боронування озимих, до сходове і після сходове боронування технічних культур, догляду за парами та інших агротехнічних заходів.

Із застосуванням зчіпок гідрофікованих значно скорочується час на підготовку агрегату до роботи, забезпечується необхідна маневреність і мобільність при роботі і транспортуванні, можлива зміна робочої ширини захоплення і режиму дії робочих органів на ґрунт, розширює ефективне використання зчіпок в Обробіток ґрунту, підвищується її продуктивність.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

04.12.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 14: Пpизначення, будова та робота шлейф-борони.

Працюємо з підручником:

Переглянути матеріал.

https://youtu.be/Eb67QgkrM4E?si=SzEumO1I2aHqWbRw

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Навіщо призначені борони зубові?

2. На яку глибину обробітку розраховані борони?

3. Від чого залежить глибина обробітку боронами?

4. Яке призначення шлейф-борони ШБ-2,5?

5. Яке призначення борони сітчастої полегшеної БСО-4,0?

6. З якими тракторами агрегатуються ці борони?

7. Чим регулюється ступінь зрізування гребенів?

Борони зубові призначені для поверхневого розпушення ґрунту на глибину до 6 см, руйнування кірки, розбивання грудок, вирівнювання поверхні ріллі, знищення бур’янів, а також для загортання насіння та мінеральних добрив, висіяних розкидним способом.

Під час боронування зябу або чорної пари ґрунтова кірка або верхній шар ґрунту розпушується на глибину 3…5 см. Поверхня поля після боронування має бути дрібно гребенистою з борозенками не глибше ніж 4 см і грудочками ґрунту діаметром не більш як 3 см, без огріхів. Глибина обробітку залежить від культури. Для трав вона становить 2…3 см, для озимих і просапних культур — 3…4, для картоплі — 4…5 см. Пошкодження культурних рослин не має перевищувати 5 %.

Шлейф-борона ШБ-2,5 (Ш — шлейф, Б — борона, 2,5 — ширина захвату борони, м) призначена для раннього весняного вирівнювання і розпушення поверхні поля з метою збереження вологи в ґрунті.

Шлейф-борона (рис. 1.) складається з двох однакових секцій, шарнірно приєднаних до штельваги 2. Кожна секція має ніж 5 60 мм завширшки, кут нахилу якого регулюють важелем 1, зубовий брус 4 та чотири сталевих кутники (шлейфи) 3, шарнірно приєднані ланцюгами до зубового бруса (один за один). Під час переміщення шлейф-борони по полю, під кутом 45° до напрямку оранки, ніж зрізує гребні на ріллі. Зуби бруса розпушують ґрунт, а шлейфи вирівнюють, зсуваючи ґрунт із гребенів у борозни. Ступінь зрізування гребенів регулюють зміною кута нахилу ножа. Борона агрегатується з трактором за допомогою зчіпок.

Рис. 1. Шлейф-борона ШБ-2,5:

1 — регулювальний важіль; 2 — штельвага; 3 — шлейф; 4 — зубовий брус;

5 — ніж

Борона сітчаста полегшена БСО-4,0 (Б — борона, С — сітчаста, О — полегшена, 4,0 — ширина захвату, м) призначена для знищення бур’янів та руйнування кірки на посівах кукурудзи, озимих і ярих культур у період з’явлення сходів, для розпушення верхнього шару ґрунту, а також для боронування гребеневих посадок картоплі. Глибина обробітку 4…8 см. Ці борони агрегатуються з тракторами тягового класу 0,6. Складається борона з двох секцій, шарнірно з’єднаних між собою. Кожна її секція має рамку, до якої в передній частині приварений кронштейн для приєднання до начіпного при строю. На розкосах є кронштейни для підвішування транспортних тяг з регулювальними стяжними гайками. Всередині кожної рамки влаштована сітка, утворена шарнірно з’єднаними між собою тупо конечними зубами круглого перерізу. Зубчаста сітка з’єднана з рамкою ланцюгами і шплінтами. На трактор борона навішується начіпним пристроєм НУБ-4,8

Рис. 2. Сітчаста борона БСО-4,0 (б):

7 - начіпка; 8 — борона.

29.11.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 13: Регулювання тиску котків на ґрунт та їх транспортування.

Працюємо з підручником:

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

Дати відповіді на питання:

1. Навіщо призначені котки?

2. На який тиск вони розраховані?

3. Навіщо і коли ущільняється грунт?

4. Яке призначення 3КВГ-1,4?

5. Яке призначення 3ККШ-6?

6. З якими тракторами агрегатуються ці котки?

7. Чим регулюється ступінь ущільнення котками?

Агрегати застосовуються на полях із вологості ґрунту від 14 до 23%, твердістю до 1,5 МПа, щільністю до 1,0 г/ см³. Показники якості: глибина обробітку ґрунту ущільненням — 2,5 см; середньоквадратичне відхилення від глибини обробітку — 2,0 см; вміст грудок за фракціями: до 15 мм — до 70,0%; понад 30 мм — до 2,0%; гребенистість поверхні поля — не більше 1,6 см.

Дотримання основних агротехнічних вимог до обробітку ґрунту дасть можливість оптимізувати роботу МТА при мінімальних витратах палива за оптимальної продуктивності роботи ґрунтообробних машин.

Наразі розрізняють такі типи конструкцій котків:

- кільчасто-шпорові — набули найбільшого розповсюдження та призначені для поверхневого розпушування ґрунту з ущільненням підповерхневого шару, руйнування ґрунтової кірки, а також для часткового вирівнювання поверхні зораного поля. Складаються із набору дисків діаметром 520 мм, робочою частиною яких є клиноподібні шпори (шипи), що розташовані по обидва боки кілець. Питомий тиск на грунт можна змінювати величиною прикладеного баласту (від 25 до 43 Н на 1 см ширини захвату);

- кільчасто-зубові також складаються із набору кілець двох видів: із клиноподібним кільцем та із зубцями. Ці котки подрібнюють грудки ефективніше гладких, але гірше кільчасто-шпорових. Суттєвою перевагою їх є покращене самоочищення за рахунок різних колових швидкостей кілець;

- водоналивні гладкі котки призначені для ущільнення ґрунту перед або після висіву дрібного насіння, а також для прикочування весною сходів озимих на розрихлених морозом ґрунтах. Вони комплектуються із кількох секцій, мають діаметр до 0,7 м. Щільність прикочування регулюють кількістю води, залитої у циліндр котка. Питомий тиск на ґрунт становить у межах від 23 до 60 Н на 1 см ширини захвату;

- кільчасті призначені для ущільнення нижніх шарів ґрунту при взаємодії на нього вузькими, гострими кільцями, що глибоко врізаються. При вдавлюванні їх одночасно розпушується і верхній шар ґрунту. Для очищення кілець від налиплого ґрунту встановлюють спеціальні чистики;

- борончасті котки виконані у вигляді циліндричних барабанів, на поверхні яких по гвинтовій лінії закріплені зуби. При роботі котків зуби заглиблюються у поверхню ґрунту та руйнують грудки і кірку. Цей тип має невелику масу;

- пруткові або решітчасті котки виготовляють із круглих прутків із закріплених із зазорами між ними, вдвічі більшими діаметра прутка, або із кутиків, прикріплених до диска. Призначені для подрібнення грудок та ущільнення поверхні ґрунту.

Котки відрізняються формою робочої поверхні, яка може бути гладкою, кільчастою, кільчасто-шпоровою, зубчастою, кільчасто-штифтовою, і її вибір залежить від стану ґрунту та виду виконуваних робіт. Нині в Україні набули найбільшого поширення два основних типи котків: кільчасто-шпорові та кільчасті, або кільчасто-зубчасті. Кільчасто-шпорові під час прикочування захоплюють шпорами розпушений шар ґрунту і притрушують ним прикочену поверхню, що запобігає вивітрюванню вологи.

Котки застосовують для ущільнення та вирівнювання поверхні поля, руйнування ґрунтової кірки, грудок, розпушування ґрунту.

Ущільнення може бути поверхневе та під поверхневе.

Його застосовують при передпосівному обробітку, під час сівби та після її проведення.

Перед сівбою вирівнюють поверхню поля, подрібнюють грудки та ущільнюють ґрунт.

Цей захід сприяє підвищенню рівномірності глибини заробки насіння, підвищує рівномірність ходу і робочу швидкість посівних агрегатів, поліпшує умови роботи збиральних машин.

Поверхневе ущільнення ґрунту при сівбі та після сівби покращує контакт насіння з ґрунтом, сприяє підтягуванню вологи з нижніх горизонтів до насіння.

Крім того, після прикотковування зменшуються втрати вологи шляхом випаровування, оскільки інтенсивність випаровування більша, коли ґрунт розпушений.

Ущільнюючу дію котка визначають за виразом:

Р = 9,8 М/В, де М - маса котка; В - ширина котка; Р - питомий тиск (Н/см).

Коток водоналивний гладенький 3КВГ-1,4 (3 — три секції, К — коток, В —водоналивний, Г — гладенький, 1,4 — ширина захвату однієї секції, м) призначений для ущільнення ґрунту перед сівбою або після висівання дрібного насіння та для прикочування зелених добрив перед приорюванням.

Коток складається з трьох металевих порожнистих барабанів. Довжина кожного барабана 1,4 м, діаметр 0,7 м. Місткість барабана, що заповнюється водою, 500 л. Воду в барабан заливають крізь отвір, який закривають різьбовою пробкою.

Барабан під час роботи обертається на осі, встановленій у підшипниках на рамі. Поверхня барабана очищається від ґрунту спеціальними чистиками, які притискуються до поверхні барабана пружинами.

Питомий тиск на ґрунт становить у межах від 23 до 60 Н на 1 см ширини захвату;

Тиск котка на ґрунт залежить від маси води, залитої в барабан. Ширина захвату котка 4 м. Робоча швидкість становить близько 1,6 м/с. Котки агрегатуються з тракторами тягових класів 0,6; 0,9 і 1,4.

Коток кільчасто-шпоровий 3ККШ-6 (3 — три секції, К — коток, К — кільчастий, Ш — шпоровий, 6 — ширина захвату, м) призначений для поверхневого розпушення ґрунту з ущільненням під поверхневого шару, а також для вирівнювання поверхні зораного поля.

Рис. 2. Коток кільчасто-шпоровий 3ККШ-6:

1 і 3 — задні секції; 2 — передня секція; 4 — ящик для баласту; 5 — бічна планка; 6 — рама; 7 — вісь; 8 — диск зі шпорами; 9 — причіпний вузол насіння та для прикочування зелених добрив перед приорюванням.

Кільчасто-шпоровий коток (рис. 2) складається з трьох секцій 1, 2 і 3. Кожна секція має зварну раму, на якій у підшипниках встановлено по дві дискові батареї.

Робочими органами котка є відлиті сталеві диски 8, по колу обода яких з обох боків рівномірно розміщені клиноподібні шпори. Диски вільно встановлені на осі 7. Зверху на рамі кожної секції обладнано по два ящики 4 з висувними денцями для баласту. До рами приєднують причіп 9. З боків рами передньої секції прикріплені бічні планки 5, до яких приєднують причепи задніх секцій. Причіп передньої секції приєднують до трактора. Тиск робочих органів котка на ґрунт регулюють зміною маси баласту в ящиках. Котки агрегатуються з тракторами тягових класів 0,9 і 1,4.

29.11.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 12: Пpизначення та види котків, їх будова та робота.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки СМ - II – сторінки 94-100.

Опрацювати матеріал.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення котків?

2. Опишіть будову гладеньких водоналивних котків.

3. Які особливості будови кільчасто-шпорових котків і їх застосування?

4. Які умови використання кільчасто-зубчастих і борінчастих котків?

5. Які особливості будови котків RAU і MF-309?

Коткування — це обробіток ґрунту котками, які ущільнюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля. Для коткування використовують котки різної конструкції: гладенькі, рубчасті, зубчасті, кільчасті, кільчасто-шпорові. За масою вони бувають легкі (0,05—0,2), середні (0,3-0,4) і важкі (понад 0,5 кг/см2).

Гладенькі котки з циліндричною поверхнею ущільнюють, в основному, верхній шар ґрунту і слабо діють на глибші шари. Кращими вважають трисекційні котки — вони придатніші для роботи на полях з нерівною поверхнею. Ширина захвату секції котків становить 1,25-1,5 м, а діаметр — 40-50 см. Маса котка має бути 300-400 кг на 1 м його довжини при коткуванні сухого ґрунту і 100-150 кг, якщо верхні шари ґрунту достатньо зволожені. Залежно від кількості води, тиск водоналивного котка на ґрунт можна змінювати від 2,3 до 6 кг на 1 см ширини захвату.

Кільчасті котки складаються з ряду металевих кілець, насаджених на одну вісь. Поверхня такого котка ребриста. Тиск на 1 см захвату коливається від 2,4 до 4,2 кг. При однаковій масі кільчастий коток ущільнює ґрунт на більшу глибину, ніж гладенький. Масу котка регулюють баластом у ящиках на батареях. Кільчасто-шпорові котки краще ущільнюють ґрунт і подрібнюють брили, ніж звичайні кільчасті, одночасно розпушуючи поверхневий шар ґрунту.

Ущільнюють ґрунт котками для:

— збільшення капілярності ґрунту і контакту насіння з ним (посилюється надходження вологи до насіння і прискорюється поява сходів). Найефективніше коткування в посушливі роки та при запізненні з сівбою;

— створення умов для неглибокого і рівномірного загортання насіння та запобігання небажаному осіданню ґрунту після сівби;

— зменшення провітрювання і випаровування, коли в ґрунті, особливо в посушливу літню погоду, води мало і переважає конвекційно-дифузний рух вологи. Це буває насамперед при підготовці ґрунту під озимі, які висіваються після зайнятих парів і особливо непарових попередників. Якщо ґрунт оброблено неякісно, для подрібнення брил також застосовують коткування.

Якість коткування залежить від розмірів і маси котків. Коток з малим діаметром діє здебільшого на поверхневі шари, тоді як котки з більшим діаметром рівномірно ущільнюють і глибші шари ґрунту.

При збільшенні діаметра котка зменшується тяговий опір знаряддя. Тому бажано, щоб діаметр котків був не меншим 50 см (рух таких котків рівномірніший). Тиск котка на ґрунт збільшується при повільному русі знаряддя.

Нерідко дія котка зовсім незначна через невелику його масу. Занадто важкі котки надмірно ущільнюють ґрунт. Маса котка має бути 3 - 4 кг на 1 см захвату, або 0,3-0,4 кг/см2 (більше — на легких ґрунтах з меншими запасами вологи і менше — на важких і більш вологих).

Коткування застосовують перед сівбою, якщо насіння дрібне і необхідно забезпечити неглибоке і рівномірне його загортання. Нині передпосівне коткування широко застосовують і при вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи та інших культур, що сприяє більш рівномірному загортанню насіння, прискоренню появи сходів. У системі передпосівного обробітку під ярі культури пізніших строків сівби (кукурудза, соняшник, просо, гречка) коткування можна робити двічі — після першої глибокої культивації та перед сівбою.

У посушливих районах ґрунти коткують для зменшення дифузного випаровування вологи. Коткуванням ущільнюють ґрунт, якщо оранку провели незадовго до сівби. Це має велике значення при сівбі озимих по зайнятих парах і після непарових попередників, у системі обробітку чистих парів після перших глибоких культивацій (навесні і на початку літа).

Коткують ґрунт після сівби цукрових буряків, кукурудзи, гороху, проса, гречки та інших культур. Рідше коткують ранні колосові, хоча робити це доцільно і на посівах цих культур (якщо весна посушлива).

Для післяпосівного коткування доцільніше використовувати рубчасті котки, особливо в районах, де є загроза утворення кірки та видування ґрунту.

Коткуванням після сівби до появи сходів знищують нещільну завислу кірку (рубчастими або кільчастими котками).

Навесні на посівах озимих, де спостерігається випирання, доцільно провести коткування рубчастими котками.

Коткуванням знищують завислу льодову кірку на посівах озимих і багаторічних трав (кільчастими котками).

Щоб зменшити випаровування з поверхні ґрунту, після гладеньких котків ґрунт обробляють легенькими борінками, які розпушують його на глибину не більше 1 см. Після рубчастих і кільчастих котків потреби у додатковому боронуванні здебільшого немає, оскільки поверхню ґрунту вони залишають злегка розпушеною.

Загальна будова котків (рис. 1.74). Котки призначені для розбивання брил і грудок, руйнування кірки, розпушування й ущільнення ґрунту, вирівнювання поверхні поля, а також для коткування багаторічних трав перед заорюванням їх у ґрунт, знищення льодової кірки на озимих посівах тощо.

Кільчастий коток складається з кількох батарей, набраних з окремих металевих дисків (кілець) діаметром 30-45 см з конусними фланцями. Батарея дисків, набраних на одній осі, утворює секцію котка з ребристою поверхнею.

Кільчасто-шпоровий коток має ребристо-зубчасті диски діаметром 520-545 мм, що вільно обертаються на осі. Ребра кілець руйнують брили й грудки.

Кільчасто-зубчастий коток складається з кілець з ребордами і кілець із зубцями.

Борінчастий коток має циліндричні барабани, на поверхні яких по гвинтовій лінії закріплено зуби. Коли барабани перекочуються по ґрунту, зуби заглиблюються в нього і руйнують грудки і кірку.

Гладенький циліндричний коток складається з кількох порожнистих барабанів, які заповнюють водою. Ці котки застосовують здебільшого для коткування ґрунту з метою ущільнення його. Внаслідок ущільнення ґрунту поліпшується надходження води з нижніх шарів до верхніх і створюються сприятливі умови для проростання насіння.

Рис.1. Котки: а – кільчасто-шпоровий; б-секція кільчасто-зубового котка; в-борінчастий коток КБН-3; г-гладенький водоналивний коток 3КВГ-1,4; 1-ящик для баласту; 2-сниця; 3-начіпка.

Коток кільчасто-шпоровий причіпний ЗККШ-6 (рис. 1. а) складається з трьох секцій з робочими литими чавунними дисками, вільно насадженими на вісь. У кожній секції 13 дисків діаметром 520 мм. Робоча частина диска —клиноподібні шпори (шипи), розміщені з обох боків обода диска. Під час обертання дисків шпори вдаряються об ґрунт своєю прямою частиною, розпушують і ущільнюють його.

Ступінь розпушування й ущільнення залежить від тиску котка на 1 см ширини захвату. Питомий тиск на ґрунт можна змінювати у межах 25-43 Н на 1 см ширини захвату, вміщуючи в ящики секцій додатковий вантаж. Ширина захвату трьох секцій — 5,7 м. Коток агрегатують з тракторами Т-40, Т-40А, ЮМЗ і МТЗ, а через зчіпки — і з тракторами Т-150, К-701. Маса котка — 1835 кг, продуктивність — 5,7 га/год.

Коток кільчасто-зубчастий причіпний ККН-2,8 (рис. 1. б) — односекційний з шириною захвату 2,8 м. Його використовують в агрегаті з буряковими сівалками і культиваторами. Розрахований на роботу з тракторами Т-25А, а за допомогою зчіпки С-11У — з тракторами Т-70С, «Беларусь». Маса — 670 кг, продуктивність — до 2,5 га/год.

Коток борінчастий начіпний КБН-3 (рис. 1. в) — складається з п’яти секцій, по два зубчастих котки в кожній. Прямокутні рамки секцій шарнірно з’єднані між собою і брусом знаряддя, яке начіплюють на начіпну систему трактора. Ширина захвату котка — 3,25 м. Робоча швидкість — 6 км/год. Коток агрегатують з тракторами ЮМЗ-6, Т-40А і Т-25А. Маса котка — 605 кг, продуктивність — 1,9 га/год.

Коток водоналивний гладенький причіпний ЗКВГ-1,4 (рис. 1. г) складається з трьох металевих порожнистих барабанів діаметром 0,7 м, довжиною 1,4 м кожний. Місткість барабана — 500 л. Кількістю залитої води регулюють питомий тиск котка на ґрунт у межах 2300-6000 Н на 1 м ширини захвату. Ширина захвату котка — 4 м, робоча швидкість — 6 км/год. Коток агрегатують з тракторами Т-25А, Т-40 і «Беларусь». Маса котка — 977 кг, продуктивність — 3 -4 га/год.

Кільчасто-зубчастий коток HERKULES (RAU) (рис. 2) має трисекційну раму (основну і 2 крайні, з’єднані шарнірно з основною). В транспортному положенні крайні секції рами агрегатуються разом з батареями дисків під кутом 90° до напрямку руху і за допомогою гідравлічної системи батареї піднімаються і фіксуються на основній рамі. Батареї кілець (дисків) у робочому положенні розташовуються фронтально, а опорні колеса піднімаються. Кожна батарея прикріплюється до бруса рами через ресорні амортизатори, що дає можливість постійно копіювати рельєф ґрунту і запобігає пошкодженням робочих органів і підшипників батарей. Робоча ширина може бути 5,25-12,5 м.

Рис. 2. Коток HERKULES (RAU)

Залежно від призначення і умов роботи машина може комплектуватись котками, що складаються з кілець з ребордами діаметром 500 мм і кілець з зубцями діаметром 520 мм, або тільки з кілець з зубцями діаметром 500-520 мм, або блоками (по 3 штуки) котків із загостреними суцільними кромками діаметром 500 мм, або гладенькими котками діаметром 550 мм.

Кільчасті котки MF-309 (Massey Ferguson) (рис. 3) являють собою досконалі сільськогосподарські знаряддя, що використовуються для ущільнення ґрунту після його обробітку для затримання вологи. Оскільки котки мають достатню масу, то вони втискують камені й інші предмети в ґрунт, зменшуючи ризик пошкодження зернозбирального обладнання. В транспортному положенні машина опирається на два опорних колеса, а батареї дисків піднімаються і за допомогою гідросистеми складаються. В робочому положенні дискові батареї розташовуються фронтально, а опорні колеса піднімаються над поверхнею ґрунту. Котки комплектують кембріджськими кільцями діаметром 520 мм, кембріджськими рифленими або рифленими з діаметром 500, або кільчасто-зубчастими діаметром 550 мм. Ширина захвату машини — 4,2-8,2 м.

Рис. 3. Котки MF-309

Котки польові КП-10/6 (рис. 4) мають раму на пневматичному ходу, на якій встановлено 5 батарей кільчасто-зубчастих котків кожна завширшки 2 м. Конструкція дозволяє котки з шириною захвату 10 м переобладнати в котки з шириною захвату 6 м і навпаки. Агрегатуються котки КП-10 з тракторами Т-150К, а КГТ-6 — із МТЗ-80; продуктивність — 7,1 і 4,3 га/год відповідно.

Рис. 4. Котки КП - 10/6

Котки RBR, RBH, RВНS, RBHV (Грегуар-Бессон) (рис. 5) пруткові з діаметром 450, 600 і 900 мм і кількістю прутків 7, 10 і 18 при переводі в транспортне положення складаються вертикально. Котки комплектують з дисковими боронами з використанням так званої гідравлічної компенсації, яка була розроблена для важких дискових борін великої ширини захвату і особливо для борін із задніми важкими котками (із сталевими колесами діаметром 600 мм). Гідроциліндр, встановлений послідовно з циліндром начіпки між зчіпною і фронтальною балкою рами, дозволяє регулювання з кабіни трактора на вході і виході з поля

Рис. 5. Котки RBRV(диаметр 900мм)

має бути обмежена для гідроциліндрів несучого моста. Для цього гідроциліндр обладнаний регульованим механічним упором. Він також має вгорі амортизаційну систему з двох еластомірних блоків для амортизації ударів від з’єднання з трактором або перепонами, що зустрічаються на полі. Така гідравлічна компенсація (рис. 6), діючи на розподіл навантаження для збільшення зчеплення трактора з ґрунтом, досить ефективна з важкими задніми котками. Таким чином покращується зручність у роботі і продуктивність.

Рис. 6. Гідравлічна комперсація.

27.11.2023р.

Тема програми № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Тема уроку № 11. Вивчення будови, підготовка до роботи та регулювання дискових борін.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 45-61.

Д.З. Опрацювати питання в зошиті надати відповідь на питання:

1. Які агротехнічні вимоги висувають до дискових борін?

2. Як поділяються дискові борони?

3. Які типи робочих органів застосовують на дискових боронах?

4. Поясніть що називають кутом атаки під час боронування.

5. Яка будова дискових борін?

6. Яким чином регулюють глибину боронування дисковими боронами?

Дискові борони поділяють на легкі, важкі (польові, садові) і важкі болотні.

Робочими органами дискових борін є сферичні і плоскі (рис. 1.33, а, б, в, г) диски. По периметру диски загострені. Вони можуть бути суцільні і з вирізами. Суцільні сферичні диски встановлюють на польових і легких садових боронах, а вирізні - на важких польових, садових і болотних. Вирізні диски краще розпушують ґрунт і подрібнюють рослинні рештки завдяки вирізам у дисках.

Рис. 1.Диски борін і схеми з'єднання дискових батарей:

а - сферичний; б — сферичний з вирізами; в — плоский; г — плоскі зірчасті; д, е, є, ж — схеми з'єднання батарей

Диски збирають у батареї, які встановлюють на рамі у два ряди під кутом а до напрямку руху (кут атаки).

Батареї можуть розміщуватись симетрично і несиметрично (рис. 1, д, е, є і ж).

Дискові борони виготовляють причіпні та начіпні.

Дискова борона БД-10Б причіпна складається з чотирьох робочих секцій 1, 2, 6 і 8 (рис. 2), рами з причіпним пристроєм, чотирьох опорних пневматичних 10 і самоустановних 7 коліс, розсувних тяг 4, нарізувача гребенів 9 та гідросистеми.

Кожна робоча секція складається з трьох дискових батарей. Батарея має десять сферичних дисків 12 (рис. 2, б), які встановлені на осі, брус 13 та чистики 14. Вісь встановлена на підшипниках 15.

Робочий процес. Під час руху агрегату передні робочі секції 2 і 6 підрізують невеликі скиби ґрунту і переміщують їх назовні, а задні секції 1 і 8 підрізують і переміщують скиби всередину між дисками, відбувається значне розпушення скиб, підрізування і подрібнення бур'янів та рослинних решток.

Глибину обробітку ґрунту регулюють зміною кута атаки дисків. Кут атаки дисків встановлюється 12, 15, 18 і 21°. Чим більший кут атаки дисків батарей, тим більша глибина обробітку. Фіксуються секції борони передніми розсувними та з'єднувальними тягами.

Використовують також і начіпні легкі дискові борони БДН-1,8, БДН-2,6, БДН-3, БДН-3,2 та ін.

Рис. 2. Борона дискова БД-10Б: а - загальний вигляд; б - батарея;

1, 2, 6 і 8 - секції борони; 3 - з'єднувальна тяга; 4 - тяга розсувна; 5 - рама; 7 - самоустановні колеса; 9 - гребнеріз; 10 - транспортні колеса; 11 - вісь батареї; 12 - диск; 13 - брус; 14 - чистик; 15 - підшипник

Важкі дискові борони БДВ-3 (БДТ-3), ДМТ-4, БДВП-4,2, БДВ-6, БДВ-6,3, БДВ-7 (БДТ-7), БДВ-8,5 та ін. застосовують для розпушення скиб після оранки, обробітку ґрунту і подрібнення рослинних решток після збирання кукурудзи, соняшника та інших культур, лущення стерні, поверхневого обробітку ущільненого ґрунту та луків, пасовищ тощо.

Борона дискова БДВ-3складається з чотирьох дискових батарей 10 (рис. 3), рами 4, причіпного пристрою 1, опорних коліс 3, механізму вирівнювання і піднімання та гідросистеми.

Рис. 3. Борона дискова важка БДВ-3:

1 — причіпний пристрій; 2 - регулювальний гвинт; 3 - опорне колесо;4 - рама; 5 — важіль; б — поздовжня тяга; 7 - гідроциліндр; 8 — колінчаста вісь; 9 - диск; 10 - батареї дисків

Батарея 10 являє собою набір сферичних дисків діаметром 660 мм з вирізами, які змонтовані на осі. Дві передні і права задня батареї мають по сім дисків. На лівій задній встановлено вісім дисків для підрізування ґрунту в проміжку між передніми батареями. Осі дискових батарей встановлені на підшипники кочення.

Ходова частина борони складається з колінчастої осі 8 і двох пневматичних коліс 3. Вісь з'єднана поздовжньою тягою 6 з механізмом вирівнювання рами. Останній має у передній частині гвинтовий механізм. Гвинтом 2 механізму переміщується поздовжня тяга 6, яка повертає вісь з опорними колесами, і рама вирівнюється.

Під час руху борони диски відрізують невеликі скиби ґрунту, піднімають їх по внутрішній сферичній поверхні, і ґрунт падає вниз на поверхню поля.

Глибину обробітку регулюють кутом атаки дискових батарей, який встановлюють 12, 15 і 18°.

Борона переводиться з робочого положення у транспортне гідроциліндром.

Ширина захвату борони – 3м. Глибина обробітку - до 18см. Робоча швидкість - до 10 км/год.

Важка дискова борона БДВ-7 (рис. 4) складається із центральної і двох бокових секцій, які з'єднані між собою шарнірно, що дозволяє їм копіювати рельєф поля.

27.11.2023р.

Тема № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 10. Вивчення будови, підготовка до роботи та регулювання борін.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал блогу:

Д.З. Опрацювати питання в зошиті надати відповідь на питання:

1. Поясніть будову борін?

2. Як класифікують зубові борони?

3. Поясніть, як мають бути встановлені зуби борони і від чого це залежить.

4. Які типи робочих органів застосовують на боронах?

5. Поясніть, від чого залежить якість боронування.

6. Яка особливість конструкції дискових борін?

7. Яка будова шлейф-борін і вирівнювачів?

8. Яке призначення і особливості будови сітчастих борін?

9. Поясніть вимоги агротехніки щодо боронування зябу, глибини

обробітку ґрунту та їх залежності від культур.

10. Яке призначення ротаційних борін?

Вивчення будови, підготовка до роботи та регулювання борін.

Борони застосовують для розпушення ґрунту, подрібнення грудок, вирівнювання поверхні поля, знищення і вичісування бур'янів, руйнування ґрунтової кірки та ін. Залежно від типу, конструкції робочих органів борони поділяють на зубові та дискові.

Рис. 1, Робочі органи борін:

а — зуб квадратного перерізу; б - зуб круглий; в — зуб овальний; г — лапчастий зуб; д — зуби сітчастої борони; е — ножеподібні зуби; є - зуб прополювальної борони; ж - пружинний зуб; з - голчастий диск; і — диск з ножами; к — секція пружинної борони; л — секція роторна з ножеподібними зубами; м - ротор з прутковими зубами

Зубові борони мають робочі органи у вигляді зубів, нижня частина яких робоча. Зуби закріплюють на жорсткій або шарнірній рамі. Остання складається з окремих ланок з робочими органами, які шарнірне з'єднані між собою.

Зуби борін бувають прямі (рис. 1., а, б, в, д, е, к, м), лапчасті (г) та криволінійні на пружинному стояку (ж).

Поперечний переріз зубів буває квадратний (а), круглий (б, д і к), еліпсоподібний (в) і прямокутний (е, ж).

Зуби квадратного, круглого і еліпсоподібного перерізів у нижній частині загострені. Зуб квадратного перерізу має в нижній частині зріз. При роботі квадратний зуб переміщується ребром або косим зрізом у напрямку руху.

Прямокутні зуби розміщують вузькою або широкою гранню у напрямку руху, а еліпсоподібні - закругленим боком.

Під час руху зуби борін працюють як двогранний клин (рис. 1, б). Переднім ребром вони розрізують ґрунт, а боковими гранями розводять ґрунт на боки та переміщують його.

Зуби на бороні розміщують рядами, але із зміщенням у сусідніх рядах. Щоб борона не забивалась грудками, рослинними рештками, зуби в ряду розміщують на відстані один від одного не менше 15 см.

Залежно від тиску на один зуб борони з жорсткою рамою вони поділяються на важкі (16-20Н), середні (11-15Н) і легкі (6-10Н). При русі борін кожний зуб повинен робити свою борозну. Відстань між сусідніми гонами залежить від конструкції борони і знаходиться найчастіше в межах від 22 до 55 мм. Глибина обробітку становить 3-10 см. Вона залежить від маси борони і довжини з'єднувальних повідців.

Для борін з квадратними зубами глибина ходу залежить ще від розміщення косого зрізу зуба до напрямку руху.

Після проходу борони глибина борозен не повинна бути більше 3-4 см, а розмір грудок - не більше 5 см.

При обробітку боронами озимих культур кількість пошкоджених рослин не повинна перевищувати 3%.

Агрегатують борони за допомогою зчіпок С-11У, СП-16А, СГ-21, а також приєднують до культиваторів, сівалок та плугів.

Борона зубова важка швидкісна БЗТС-1,0 (рис. 2, а) призначена для розпушення ґрунту і вирівнювання поверхні поля, розбивання грудок, вичісування бур'янів, боронування озимих і технічних культур, обробітку луків і пасовищ.

Борона складається із поздовжніх, розміщених під кутом планок, які перетинаються між собою і в передній та задній частині з'єднані з поперечними планками. Останні мають пристосування (гачки, загнуті кінці поздовжніх коротких планок) для з'єднання з причіпними пристроями зчіпок, ваг тощо. У місцях перетину планок встановлено двадцять зубів квадратного перерізу 16x16 мм. Нижній, робочий кінець зуба загострений і має однобокий зріз. Зуби на бороні розміщені таким чином, що при роботі борони кожний з них робить на поверхні поля окрему борозну. Відстань між борознами - 50 мм. Тиск на один зуб борони становить близько 20 Н. Глибина обробітку - 6-8 см. Ширина захвату - 0,98 м. Робоча швидкість - до 12 км/год. Продуктивність - до 0,7 га/год.

Борону зубову середню швидкісну БЗСС-1,0 застосовують для розпушення верхнього шару ґрунту, вирівнювання поверхні поля, руйнування ґрунтової кірки, подрібнення грудок, знищення бур'янів та боронування посівів. За конструкцією вона подібна до важкої зубової борони БЗТС-1,0.

Тиск на один зуб борони становить близько 15 Н. Ширина захвату -0,98 м. Глибина обробітку - 6-8 см. Робоча швидкість - до 12 км/год.

Рис. 2 Борони зубові

а - БЗТС-1,0; б - сітчаста БСО-4; в - шлейф-борона ІПБ-2,5; 1 — планка рами; 2 — зуб; 3 - тяговий гачок; 4 — брус начіпного пристрою; 5 - стояк пристрою; 6 — кронштейн; 7 — ланцюг; 8 - рамка; 9 — сітка із зубами; 10 — шлейф; 11 - важіль регулятора похилу ножа;12 — зубовий брус; 13 — ніж; 14 – штельвага

Борони посівні ЗБП-0,6А і ЗБЗЛ-1 призначені для розпушення ґрунту, загортання в ґрунт насіння і мінеральних добрив, боронування посівів, руйнування ґрунтової кірки, знищення бур'янів.

Борона ЗБЗЛ-1 складається з трьох ланок та причіпного пристрою. Кожна ланка має плоску, утворену з поздовжніх та поперечних планок раму. На перетині планок закріплені зуби круглого перерізу діаметром * мм. Нижня частина зуба загострена на конус.

У передній частині ланки розміщені дві планки з вушками для з'єднання з причіпним пристроєм борони.

Борона легка, тиск на один зуб становить близько 10 Н.

Відстань між двома суміжними слідами зубів - 30 мм. Глибина обробітку ~ До 50-60 мм. Ширина захвату - 1,77 м. Робоча швидкість - до 7 км/год

Борона зубова полегшена ЗОР-0,7 призначена для розпушення ґрунту під посіви цукрових буряків та дрібнонасінних культур, вирівнювання поверхні поля, руйнування кірки на поверхні ґрунту, знищення бур'янів тощо.

Вона складається з трьох ланок, що приєднані до причіпного пристрою. Кожна ланка має плоску раму із з'єднаних між собою трьох поздовжніх і чотирьох поперечних планок.

На перетині планок закріплено двадцять зубів.

Глибина обробітку - 20-40 мм. Ширина захвату - 2,21 м. Робоча швидкість - до 7 км/год.

Борона важка ЗБНТУ-1,0 призначена для розпушення ґрунту після оранки, руйнування грудок, знищення бур'янів. Вона складається з трьох окремих ланок та причіпного пристрою. У передній частині кожної ланки є два тягових гачки для приєднання ваги. Рама плоска, планчаста.

Робочі органи - зуби еліпсоподібного перерізу. Завдяки зниженій точці приєднання тяг причіпного пристрою на 65 мм забезпечується більш рівномірна глибина розпушення ґрунту.

Глибина обробітку - до 80 мм. Відстань між двома суміжними слі-дами зубів - 49 мм. Ширина захвату - 2,89 м. Робоча швидкість - до 12 км/год.

Сітчаста борона БСО-4А (рис. 2, б) забезпечує знищення бур'янів, розпушення верхнього шару ґрунту, руйнування ґрунтової кірки на посівах у період появи сходів та боронування гребеневих посадок картоплі.

Борона двосекційна. Кожна секція має рамку прямокутної форми. У передній частині рамки приварений кронштейн (тяга) для з'єднання її з брусом начіпного пристрою, а в середній частині закріплені розкоси з кронштейнами для приєднання транспортних тяг (ланцюгів).

У середині рамки прикріплена ланцюгами сітка з ланок у вигляді сталевих прутків із загостреними або тупими кінцями - зубами (див. рис. 1, д). Ланки зубів з'єднані між собою шарнірно. Це забезпечує добре пристосування робочих органів до рельєфу поля.

Під час роботи борони передні і задні зуби повинні заглиблюватись однаково, а транспортні тяги (ланцюги) - провисати, щоб забезпечувалось копіювання бороною поверхні поля.

Відстань між двома суміжними слідами зубів - 22 мм. Глибина обробітку - 40-90 мм.

Ширина захвату - 4,2 м. Робоча швидкість - до 9 км/год. Продуктивність - до 2,9 га/год.

Шлейф-борона ШБ-2,5 (рис. 2, в) призначена для весняного поверхневого вирівнювання і розпушення поверхні поля, закриття вологи.

Шлейф-борона складається з двох секцій. Кожна секція має ніж 13 шириною 60 мм, брус 12 із приєднаними до нього зубами та чотири сталевих кутники (шлейфи) 10, які шарнірно з'єднані один з одним. Обидві секції приєднані ланцюгами до бруса ваги.

При переміщенні шлейф-борони по полю (під кутом 45° до напрямку оранки) ніж 13 зрізує гребні скиб, зуби бруса 12 розпушують ґрунт, а кутники переміщують ґрунт з гребенів у борозни. Ступінь зрізування гребенів регулюють зміною кута похилу ножа за допомогою важеля.

Ширина захвату борони - 2,5 м, робоча швидкість - до 8 км/год.

Борони пружинні широкозахватні БПІП-8, БПН-8,4, БП-9,1, БП-12, БГО-12, ЗБР-24 призначені для поверхневого розпушення ґрунту, закриття вологи, вирівнювання і розпушення з видаленням бур'янів, обробітку посівів озимих культур навесні, до сходового боронування та ін.

Борона БПІП-8начіпна, складається з центральної секції і двох бокових - лівої і правої.

Центральна секція складається з чотирьох робочих пружинних секцій (борін), а бокові - мають по дві.

Рама основної центральної секції спирається на два опорних колеса. Бокові секції з'єднані з основною шарнірно. Вони переводяться у транспортне положення вгору гідроциліндрами. Кожна робоча пружинна секція (борона) підвішена за допомогою ланцюгів до поздовжніх брусів 4 (рис. 3) рами.

Рис. 3. Загальний вигляд частини секцій пружинної борони ЗБР-24 (а) і схема секції борони БПІП-8:

1 - робоча секція; 2 і 7 - пружинні зуби; 3 - опорне колесо; 4 - бруси підтримки; 5 і 6 - ланцюжки; 8 - рамка; 9 - важіль регулювання нахилу зубів

Пружинна робоча секція складається з рамки 8, пружинних подвійних зубів 7, що закріплені на трубчастих осях і важільного механізму. Важелем 9 повертають осі і змінюють кут похилу пружинних зубів до горизонту. Ширина захвату робочої пружинної секції -їм. Глибина обро¬бітку ґрунту - 4-10 см.

Ширина захвату борін БПІП-8, БПН-8,4, БП-9,1, БП-12 і ЗБР-24 відповідно 8, 8,4, 9,1, 12 і 24 м.

Робоча швидкість пружинних борін - до 9-10 км/год.

Голчасті борони застосовують для поверхневого розпушення полів, покритих стернею та іншими рослинними рештками, загортання насіння бур'янів, падалиці культурних рослин, вирівнювання мікронерівностей, передпосівного обробітку ґрунту, весняного боронування озимих культур, руйнування ґрунтової кірки та ін.

Робочим органом голчастих борін є диск із криволінійними (див. рис. 1.29, з) або прямолінійними зубами (голками). Диски монтують на осі, утворюючи батарею. Батарея може мати один або два ряди дисків, їх кріплять до рами. Борони агрегатують так, щоб голки були спрямовані опуклим боком у напрямку руху (обробіток посівів, мала глибина обробітку) або навпаки, вигнутим боком у напрямку руху (інтенсивне розпушення ґрунту, знищення бур'янів тощо).

Борона голчаста БИГ-3А(рис. 4, а) складається з передньої і задньої секцій голчастих дисків, двох опорних пневматичних коліс 10, рами 1, механізмів вирівнювання, гідроциліндра і причіпного пристрою.

Кожна секція має ліву та праву батареї 7. Батарея складається з голчастих дисків 9 діаметром 550 мм, що встановлені на квадратній осі з кроком 177 мм. Диск має дванадцять криволінійних загострених голок.

Батареї кріпляться до рами за допомогою вертикальних кронштейнів. До останніх прикріплені чистики, щоб батареї не забивалися ґрунтом і рослинними рештками.

Приєднують борону до трактора за допомогою причіпного пристрою. Вирівнюють раму в горизонтальній площині механізмом вирівнювання 4.

При роботі борони голчасті диски 9 (рис. 4, б) перекочуються по поверхні поля, заглиблюються у ґрунт на 4-6 см, розпушують верхній шар ґрунту, загортають насіння бур'янів, падалиці. На поверхні поля залишається біля 75% стерні, що дуже важливо для районів, де має місце вітрова ерозія.

Рис. 4. Борона голчаста БИГ-ЗА (а) і робоча секція борони-мотики БМПІ-15 (в): б і г- робочі процеси голчастого диска і секції борони;

1 - рама; 2 — задня секція; 3 — розпірка; 4 — механізм підіймання; 5 — рукоятка; 6 - гідроциліндр; 7 - батарея голчастих дисків; 8 - серга; 9 і 11 – голчасті диски; 10 - опорне колесо; 12 і 14 - батареї секції; 13 -рама секції.

Борона забезпечує роботу з активним переміщенням дисків (на щільних ґрунтах) або пасивним (на легких і середніх ґрунтах). Це досягається шляхом переміщення причіпного пристрою на передню або задню частину рами.

Батареї голчастих дисків встановлюють з кутом атаки 0, 8, 12 і 16°. Із збільшенням кута атаки збільшується глибина обробітку ґрунту.

Ширина захвату борони -3м. Робоча швидкість - до 12 км/год. Продуктивність - до 2,6 га/год.

Борона-мотика БМІП-15 складається з робочих секцій (рис. 4, в), кареток, бокових брусів, рами з двома опорними колесами і тяг.

Робочі секції батарей приєднують до бокових брусів шарнірне. Кожна секція складається з передньої 12 і задньої 14 батарей голчастих дисків. Диски 11 змонтовані на квадратній осі і між ними встановлені проміжні втулки. Діаметр дисків становить 550 мм.

Рама борони має поздовжній брус, до якого приварені балки. У задній частині рами розміщені два ходових пневматичних колеса.

Боковий брус борони складається з бруса, кронштейнів, понижувачів та кронштейнів гідроциліндра.

Каретка являє собою конструкцію із поздовжніх брусків, надставки і самовстановлюємих чотирьох пневматичних коліс. Вона з'єднується з боковим брусом борони.

За допомогою жорстких тяг батареї борони встановлюють з кутом атаки 0, 5, 10, 15 і 20°.

22.11.2023р.

Тема № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 9. Типи, пpизначення, будова та pобота боpiн.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал:

https://youtu.be/goMTvjOj2ng?si=YGS2NksR5Nz7nazC

Які Види дискових борін бувають?

https://youtu.be/KJ_ok3rukpQ?si=CIF69hF-blVh9wWS

Робота борін

https://youtu.be/gwUE_5LvcuI?si=aSbaLw9mllYMVLiK

Робота борони ротаційної зубової БРЗ-9,0

https://youtu.be/mnXVZ6uqsQM?si=tDN3niw8a19wq2XP

Борона - роторна, зубчата БРЗ-2

Д.З. Опрацювати питання в зошиті надати відповідь на питання:

1. Які агротехнічні вимоги висувають до борін?

2. Яке призначення зубових борін?

3. Які типи робочих органів застосовують на боронах?

4. Поясніть, від чого залежить якість боронування.

5. Яке призначення дискових борін?

6. Яке призначення шлейф-борін і вирівнювачів?

7. Яке призначення і особливості будови сітчастих борін?

8. Поясніть вимоги агротехніки щодо боронування зябу, глибини

обробітку ґрунту та їх залежності від культур.

9. Яке призначення ротаційних борін?

22.11.2023р.

Тема № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 8. Вивчення будови, регулювання та встановлення лемішних лущильників.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 17-19.

Вивчення будови, регулювання та встановлення лемішних лущильників.

Напівнавісний лемішні лущильник ППЛ - 10-25 призначений для лущення стерні на глибину до 12 см на полях, засмічених корневідприсковими і кореневищними бур'янами:

• для передпосівної обробки ґрунту, обробки парового поля на глибину 6...14 см;

• оранки легких ґрунтів, з питомим опором до 0,06 МПа на глибину 16...18 см.

Лемішні лущильники. Робочими органами лемішних лущильників є корпуси, що мають леміш, полицю, польову дошку і стояк.

Залежно від кількості корпусів, бувають дво-, три-, шести- і десяти- корпусні лемішні лущильники; за способом приєднання до трактора — причіпні, начіпні і напівначіпні.

Плуги-лущильники подібні до плугів загального призначення, які детальніше розглянемо далі. Наведемо лише особливості будови плугів-лущильників.

Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25 призначений для лущення ґрунту після збирання зернових та інших культур на глибину до 12 см і оранки ґрунту на глибину до 18 см. Агрегатують лущильник з трактором тягового класу 3.

Плуг-лущильник ППЛ-10-25 (рис. 1) має плоску раму, яка для кращого копіювання рельєфу поля виготовлена із двох секцій 1 і 9, шарнірно з’єднаних між собою. Підтримується рама в транспортному положенні на двох ходових колесах із пневматичними шинами, встановленими на колінчастій осі і причепі 7. У робочому положенні рама спирається на ліве ходове колесо та опорні колеса. Положення перших регулюють польовим механізмом 3, а опорних коліс гвинтовими механізмами

Рис. 1. Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25;

1 — задня секція рами; 2 — розкіс; 3 — польовий механізм; 4 — тяга механізму піднімання; 5 — гідроциліндр із шлангами; 6 — серга; 7 — причіп; 8 — корпус; 9 — передня секція рами

До кожної секції рами приєднують по п’ять корпусів, що мають лемішно-полицеву поверхню напівгвинтового типу. Плуг-лущильник можна обладнувати корпусами для оранки зі швидкістю 2 м/с, 2,5 і 3,3 м/с. Корпуси різняться між собою лише конфігурацією робочої поверхні. До поперечного бруса передньої секції рами приєднаний причіп 7 із шарнірною сергою 6. На причепі шарнірно на плашках установлений гідроциліндр 5, з’єднаний з механізмом піднімання 4. Механізм піднімання при дії гідроциліндра забезпечує переведення нлуга-лущильника з робочого положення в транспортне. У робоче положення лущильник опускається під дією власної маси.

Будова лущильника ППЛ-10-25 дає можливість використовувати кожну секцію самостійно: передню — як напівначіпний плуг-лущильник, а задню — як начіпний з тракторами тягового класу 1,4.

Плуг-лущильник садовий ПЛС-6-25 призначений для лущення й оранки ґрунтів на глибину до 18 см у міжряддях молодих плодоносних садів і ягідників. Може бути використаний у польових умовах.

Плуг-лущильник причіпний, гідрофікований, шестикорпусний, ширина захвату корпусу — 25 см, агрегатується з тракторами тягових класів 2 і 3.

Рис. 2. Плуг-лущильник садовий ПЛС-6-25

Плуг-лущильник (рис. 2) складається з рами 4, корпусів 5, польового 11, борозенного 2 і заднього коліс 7, механізму піднімання плуга 3, механізму регулювання нахилу заднього колеса, причепа 1 і гідроциліндра 9. Передплужників і дискового ножа немає.

За конструкцією плуг-лущильник подібний до садового плуга ПС-4-30А. Ширина захвату — 1,5 м, бокове зміщення від поздовжньої осі трактора — до 2,6 м, маса — 1108 кг. 1 _ причіп; 2 — колесо борозенне; 3 — механізм підйому; 4 — рама; 5 — корпус; б — механізм заднього колеса; 7 — колесо заднє; 8 — розтяжка; 9 — гідроциліндр; 10 — розтяжка причепа; 11 — колесо польове

Підготовку до роботи лущильних агрегатів розпочинають з комплектування. У скомплектованих агрегатах перевіряють технічний стан лущильників, звертаючи увагу на корпуси, надійність їх кріплення і наявність мастила в підшипниках коліс. Лущити стерню в посушливих районах доцільно одночасно із збиранням урожаю. Для лущильного агрегату вибирають спосіб руху. Усі способи руху машинно-тракторних агрегатів поділяють на три основні групи: гонові, колові (фігурні) і діагональні. Тоновий спосіб руху — агрегат рухається в робочому положенні лише вздовж загінки і в кінці її робить повороти. Гонові способи у свою чергу діляться на затінкові і човникові. Коловий спосіб руху — агрегат рухається в робочому положенні як уздовж, так і впоперек загінки (по колу); може рухатись від периферії до центра, а також від центра до периферії. При діагональному способі агрегат рухається навкіс загінки (по діагоналі). Різні способи руху агрегату по-різному впливають на якість роботи, її собівартість, продуктивність агрегату і витрати нафтопродуктів. Вибір способу руху агрегату залежить від агротехнічних вимог, розмірів ділянки, типу і складу агрегату. Для лущильного агрегату на ділянках з великими гонами (понад 300 м) застосовують човниковий спосіб руху, а на ділянках з меншими гонами (менш як 300 м) — коловий. Поворотні смуги обробляють після закінчення роботи на всій ділянці. Для визначення якості роботи лущильного агрегату перевіряють глибину лущення і якість підрізання бур’янів. Щоб поверхня злущеного поля була рівною, при суміжних проходах перекривають попередній прохід.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

20.11.2023р.

Тема № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 7. Вивчення будови, регулювання та встановлення дискових лущильників.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 13-19.

Лущильники призначені для лущення стерні після збирання зернових, зернобобових та інших культур, передпосівного обробітку ґрунту, Розпушення скиб після оранки тощо.

За конструкцією робочих органів лущильники поділяють на лемішно-полицеві і дискові.

Дискові лущильники випускають причіпні гідрофіковані, а лемішно-полицеві - начіпні та напівначіпні.

Лущення стерні проводять на глибину 4-12 см. Відхилення глибини лущення від заданої не повинно становити більш як 2 см.

Верхній шар ґрунту після обробітку повинен бути дрібногрудкуватим, а поверхня поля - рівною.

Лущильники дискові гідрофіковані ЛДГ-5А, ЛДГ-10А(Б), ЛД-10, ЛД-14, ЛДГ-15А проводять лущення стерні на глибину 4-10 см, розпушення ґрунту, розрізування скиб після оранки та ін.

Лущильник ЛДГ-10Б складається з чотирьох лівих 11 (рис. 1, а) і чотирьох правих 8 робочих секцій (батарей), лівого 10 і правого 7 брусів секцій, кареток 1 і 5, рами з причіпним пристроєм 3, двох опорних коліс 9, розсувних тяг 2 і 4, гідроциліндрів і маслопроводів.

Ліві та праві робочі секції за будовою однакові. Відрізняються вони тільки тим, в який бік повернута сферична поверхня диска.

Робоча секція (рис. 1, б) складається з дев'яти сферичних дисків діаметром 450 мм, рамки 14, двох штанг з пружинами 13, осі 15, підшипників 16 та скребків 18. Диск 17 має загострену різальну кромку.

Права робоча секція, яка розміщена по центру лущильника, має подовжену рамку з метою перекриття стику лівих та правих секцій.

Рис. 1.Лущильник дисковий ЛДГ-10Б:

а - загальний вигляд; б — права робоча секція; в — схема робочого процесу; - ліва каретка; 2 і 4 - тяги розсувні; 3 - причіпний пристрій; 5 - права каретка; 6 і 12 - опорні колеса кареток; 7 і 10 - правий і лівий бруси секцій; 8 - права робоча секція; 9 - опорні колеса рами; 11 - ліва робоча секція; 13 — штанга з пружиною; 14 — рамка; 15 — вісь батареї; 16 — підшипник; 17 - диск; 18 — скребок

Каретки мають самоустановні колеса 6 і 12 й поздовжній брус. Лівий та правий бруси подібні. Кожний з них складається із труби, до якої приварені кронштейни для приєднання секцій.

Розсувні телескопічні тяги 2 і 4 однакові за будовою. Розсувна тяга складається з нижнього та верхнього кутників, які з'єднані між собою штирем. Розсувні тяги 2 і 4 дають можливість встановлювати диски під кутом (кут атаки) 35, 30, 20 і 15° до напрямку руху. Якщо кут атаки дисків 35 і 30°, то він працює як лущильник, а при 20 і 15° - як дискова борона.

Механізм гідрокерування служить для переведення робочих секцій лущильника із робочого положення в транспортне та регулювання глибини обробітку ґрунту.

Стійкість ходу секцій регулюють пружинами штанг.

Лущильник дисковий ЛДГ-15А має таке ж саме призначення, як і лущильник ЛДГ-10А. Він складається з дванадцяти правих та лівих робочих дискових секцій, правого та лівого брусів, правої та лівої кареток, двох центральних опорних коліс, рами, двох розсувних тяг, гідросистеми та причіпного пристрою.

Робочими органами є сферичні ліві та праві диски. Дискові батареї шарнірне приєднані до брусів секцій, обладнані натискними штангами з пружинами. Батарея має дев'ять сферичних дисків.

Диски батарей лущильника встановлюють з кутом атаки 15, 20, 30 і 35°.

Глибину обробітку ґрунту (4-10 см) регулюють гвинтом механізму піднімання. Стійкість ходу дискових робочих секцій забезпечують стисканням пружин натискних штанг.

Ширина захвату лущильника - 15 м. Робоча швидкість - 8-12 км/год. Продуктивність - 8,4-12,6 га/год. Агрегатують з тракторами Т-150, Т-150К, К-701А.

Лущильник дисковий ЛДГ-5А. Основними складальними одиницями лущильника є чотири робочих секції (батареї), два бруси секцій, два крайніх та два середніх опорних колеса, натискні бруси, рама, тяги, зарівнювач та механізм керування.

Диски батарей можуть встановлюватись з кутами атаки 35, 30, 20 і 15°.

Глибина обробітку ґрунту — 4—10 см. Ширина захвату — 5м. Робоча швидкість — до 12 км/год. Продуктивність — 3,8—5 га/год.

Рис.2. Лущильник дисковий ЛДГ-5А.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект. До малюнку 3, записати назви деталей за номерами.

17.11.2023р.

Тема № 1. Ґрунтообробні машини і агрегати

Урок № 6. Пpизначення лущильників, їх будова, робота.

Працюємо з підручником:

За конструкцією робочих органів лущильники поділяють на лемішно-полицеві і дискові.

Дискові лущильники випускають причіпні гідрофіковані, а лемішно-полицеві - начіпні та напівначіпні.

Верхній шар ґрунту після обробітку повинен бути дрібногрудкуватим, а поверхня поля - рівною.

Лемішно-полицеві лущильники проводять лущення стерні після збирання зернових та інших культур на глибину до 12 см й оранку на глибину до 18 см.

https://youtu.be/F-weIldSzEQ?si=oVx-1ggL2bIw0y21

Дисковий лущильник 2.6 метра. Відгук від фермера.

https://youtu.be/x3lEuiZyc3A?si=uAViUlExB8ziXZPM

Лущильник 3.2 м. 🇺🇦ДЖЕНЕРАЛ🇺🇦випробування МТЗ 1025.

https://youtu.be/ojrHE5kKV-M?si=idY7mpKW7iGlGNRd

Трактор МТЗ 82.1 и лущильник ЛДГ-5М

https://youtu.be/k6-j6UZrssA?si=qQRdTQroYSZlCFuB

Д.З. 1.Проаналізуйте роботу і дайте свою оцінку побаченому в зошиті. 2.Опишіть будову та роботу лущильників.

13.11.2023р.

Тема програми № 1: Вступ. Ґрунтообробні машини і знаряддя для основного і поверхневого обробітку ґрунту

Тема уроку № 5: Вивчення будови, регулювання плоскорізів та правила їх збирання.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 76-79

Плоскоpiзи, їх призначення та будова.

Плоскорізи-глибокорозпушувачі застосовують для розпушення ґрунту на глибину до 30 см без обертання скиби, їх використовують для обробітку стерньових агрофонів після збирання зернових культур, для обробітку парів і полів після збирання просапних культур тощо.

Застосування плоскорізів дозволяє ефективно боротися з вітровою ерозією ґрунтів, оскількі на полях залишається до 75% , а інколи й більше, стерні. Найбільш широко використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі ПГ-3-5, ПГ-3-100, ГУН-4 та ін.

Плуги плоскорізи-розпушувачі використовують для основного безпо-лицевого обробітку ґрунту після збирання сільськогосподарських культур, для обробітку парів тощо.

Плоскоріз-глибокорозпушувач ПГ-3-5 начіпний і складається з центральної і двох бокових секцій (рис. 1, а). Центральна секція має три плоскорізальні лапи, а бокові - по одній шириною захвату 110 см. Бокові секції спираються на опорні пневматичні колеса 6 з гвинтовими механізмами 3. В центральній передній частині рами встановлений замок автоматичної зчіпки 4. Плоскорізальна лапа складається з двох лемешів 11 і 13 (рис. 1, б), долота 12, башмака 10, стовби 9 з регулювальним гвинтом 8.

Рис. 1. Плоскоріз-глибокорозпушувач ПГ-3-5 (а) і

плуг-плоскоріз-розпушувач ППР-2,5 (г):

б - робочий орган плоскоріза, в - робочий процес плоскорізальної лапи; 1,2- центральна і бокова рами; 3 - гвинтовий механізм; 4 - замок; 5 - механізм підіймання; 6 і 19 - опорні колеса; 7 і 18 - лапи; 8 - болт; 9 - стовба; 10 - башмак; 11,13- лівий і правий лемеші; 12 - долото; 14 - начіпний пристрій; 15 -рама; 16 - коток; 17 – диски

Під час руху плоскоріза-глибокорозпушувача лемеші підрізують шар ґрунту, який переміщується по їхній поверхні, розпушується і падає без обертання на ущільнене лапами дно.

Глибину обробітку ґрунту регулюють гвинтовими механізмами опорних коліс. Плоскоріз проводить обробіток ґрунту на глибину до 30 см.

Робоча ширина захвату плоскоріза - 5,3 м, а з використанням тільки середньої секції - 3,2 м.

Продуктивність плоскоріза - близько 4,5 га/год. Агрегатують із тракторами тягового класу 3 і 5.

Плоскоріз-глибокорозпушувач ПГ-3-100 складається з трьох плоскорізальних лап з шириною захвату кожної 100 см, двох опорних пневматичних коліс з гвинтовими механізмами, рами та замка автоматичної зчіпки. Агрегатують його з тракторами тягового класу 3.

Робоча ширина захвату - 3,2 м, робоча швидкість - до 10 км/год, а продуктивність - 3 га/год.

Плуг плоскоріз-розпушувач ППР-2,5 складається з рами 15 (рис. 1, г), п'яти плоскорізальних лап 18, лівих і правих комплектів сферичних дисків 17, котка пруткового 16, двох опорних пневматичних коліс 19 із гвинтовими механізмами і начіпного пристрою 14.

Плоскорізальні лапи 18 підрізують і розпушують ґрунт на глибину до 20 см, ліві і праві сферичні диски 17 підрізують та обертають верхній шар ґрунту, частково подрібнюють стерню і рослинні рештки, а прутковий коток 16 вирівнює, ущільнює ґрунт і частково подрібнює грудки.

Ширина захвату - 2,5 м. Робоча швидкість - 9-12 км/год. Агрегатують з тракторами класу 3.

Плоскорізи-глибокорозпушувачі-удобрювачі призначені для основного обробітку ґрунту на глибину до 16-30 см, з одночасним внесенням мінеральних добрив та максимальним збереженням стерні на поверхні поля.

Глибокорозпушувач-удобрювач ГУН-4 складається з чотирьох плоско-різальних лап 4 (рис. 2, а) з шириною захвату 110 см, двох ящиків 6, місткістю 450 кг кожний, тукопроводів 9, двох вентиляторів, рами З, замка автоматичної зчіпки 7 та двох опорно-приводних коліс 5.

Плоскорізальна лапа має два лемеші 10, долото, розподільник 11, відбивач 13 і стовбу. Туковисівні апарати дискового типу і змонтовані у днищі кожного тукового ящика. Вентилятор 1 приводиться в рух від гідромотора.

Під час руху агрегату від лівого опорно-приводного колеса приводяться в рух диски туковисівних апаратів. Вони подають добрива в тукопроводи 9 до кожного робочого органу.

Плоскорізальні лапи підрізують і розпушують ґрунт на глибину до 30 см.

По повітропроводу 8 у змішувач лапи подається повітря, яке захоплює добрива і подає їх до розподільника 11, який спрямовує добрива на дно борозни рівномірно по всій ширині захвату лапи. Ґрунт, що сходить із лемешів лапи, присипає добрива (повітря частково заповнює простір між частинками у ґрунті, а решта виходить в атмосферу).

Глибина обробітку регулюється гвинтовими механізмами опорних коліс.

Ширина захвату - 4,25 м. Робоча швидкість - до 10 км/год. Агрегатують із тракторами класу 5 і 3. Продуктивність - до 3,2 га/год.

Плоскорізи-щілиноутворювачі застосовують для післяжнивного основного обробітку ґрунту з одночасним щілюванням.

Плоскорізи-щілиноутворювачі ПЩН-2,5, ПЩ-3 і ПЩ-5 та ін.

Плоскоріз-щілиноутворювач ПЩН-2,5 складається із п'яти плоскорізальних лап 19, п'яти щілинорізів 18, двох батарей секцій із плоских розпушувальних дисків 17, рами 16 з начіпним пристроєм 15 і двох опор пневматичних коліс 14 з гвинтовими механізмами.

Глибина обробітку плоскорізальними лапами - 8-16 см, а щілинорізами - 30-40 см. Плоскоріз можна застосовувати у варіанті плоскоріза або щілиноріза (рис. 2, г). Ширина захвату - 2,5 м. Робоча швидкість - 7-10 км/год. Продуктивність - до 2,0 га/год. Агрегатують з тракторами класу 3.

Рис. 2. Глибокорозпушувач-удобрювач ГУН-4 (а) і

схеми робочого процесу плоскоріза-щілиноутворювача ПЩН-2,5 (в і г):

б - робочий орган плоскоріза; 1 - вентилятор; 2 - гвинтовий механізм; 3 і 16 - рами; 4 і 19 – плоскорізальні лапи; 5 і 14 - опорні колеса; 6 - ящик; 7 - замок автозчіпки; 8 - повітропровід; 9 - тукопровід; 10 - леміш; 11 -розподільник добрив; 12 - заслінка; 13 - відбивач; 15 - начіпний пристрій; 17 - плоскі диски; 18 - щілиноріз

Д.З. Опрацювати матеріал. Підібрати відео до теми. Оформити конспект.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

Сторінки

СГМ 34 23-24

Немає коментарів:

Дописати коментар