СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: СГМ 24 24-25

13.05.2025р.

Тема програми № 5 Комбайни

Тема уроку № 62: Виконання регулювань зернозбирального комбайну. Технологічний процес роботи вітчизняних комбайнів.

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 278 – 282.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.2.htm#%D0%B062

https://youtu.be/YC7_HFZZzjs?si=lK93JopgyvD18YJn

https://youtu.be/r32o2nTGAgM?si=EVC-IyWGk9_glCO6

https://youtu.be/wWu7HTN9YWo?si=T6L5ZM3BHbBYH80q

https://youtu.be/WpEqaFm1_Xg?si=gLZ3NaHdshPMBh9b

Опрацювати матеріал.

1. Призначення зернозбирального комбайну КЗС-1580 «Лан».

2. Послідовність виконання регулювальних робіт зернозбирального комбайну КЗС-1580 «Лан».

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення комбайну КЗС-1580 «Лан».

2. Загальна будова комбайну КЗС-1580 «Лан».

3. Технологічний процес роботи комбайну КЗС-1580 «Лан».

Виконання регулювань зернозбирального комбайна.

Комбайн КЗС-1580 "Лан" (рис. 1) має пропускну спроможність 9 кс/с, при продуктивності 11 т/год.

Він складається з двигуна потужністю 265 к.с, жатної частини, молотарки, пристрою для збирання незернової частини врожаю (НЧВ), ходової частини, трансмісії, кабіни з органами керування, бункера місткістю 7,5 м3 , трьох незалежних об'ємних гідроприводів, електрообладнання і системи керування та контролю.

Жатна частина складається з корпусу, двох подільників 1, мотовила 2, різального апарата сегментно-пальцьового типу 22, шнека 21 і похилої камери з транспортером 3.

Жатка жорстко з'єднана з похилою камерою, яка приєднана у верхній частині шарнірно до молотарки і спирається внизу на три гідроциліндри. Ширина захвату жаток - 4, 5, б і 7 м.

Молотарка має однобарабанний молотильний апарат бильного типу, відбійний бітер, соломотряс шестиклавішний 8 з двома ворушилками 7, стрясну дошку 17, верхнє і нижнє решета очистки 13, додаткову стрясну дошку 11, вентилятор 16, колосовий 14 і зерновий 15 шнеки, зерновий і колосовий елеватори. Ширина молотарки - 1580 мм.

Пристрій для збирання незернової частини врожаю забезпечує подрібнення соломи і розкидання її по полю чи укладання не подрібненої соломи у валок. Він складається з подрібнювача й валкоутворювача.

Подрібнювач має подрібнювальний барабан, поздовжні протирізальні ножі, поперечну протирізальну пластину, піддон і напрямні щитки.

Рис. 1. Схема комбайна КЗС-1580 "Лан":

1 - подільник; 2 - мотовило; 3 -транспортер похилої камери; 4 - кабіна; 5 - двигун; 6 - бункер; 7 - ворушилка; 8 - соломотряс; 9 - камера соломотряса; 10 - капот; 11 - стрясна дошка соломотряса; 12 і 20 - напрямні і ведучі колеса; 13 - решета очистки; 14 - колосовий шнек; 15 - зерновий шнек; 16 -вентилятор; 17 - стрясна дошка; 18 - підбарабання; 19 - молотильний барабан; 21 - шнек жатки; 22 - різальний апарат

Робочий процес. Мотовило 2, обертаючись, відокремлює частину стебел і нахиляє їх до різального апарата 22, який зрізує стебла, і вони спрямовуються до шнека 21. Цей шнек хлібну масу направляє до нижньої вітки транспортера 3 похилої камери. Далі хлібна маса попадає в зазор між барабаном 19 діаметром 450 мм і підбарабанням 18, де відбувається обмолот. Дрібний ворох проходить крізь підбарабання 18 і попадає на стрясну дошку 17, а солома відбійним бітером спрямовується на соломотряс 8. Тут при сприянні ворушилок 7 солома перетрушується і виділяється зерно, яке по днищах клавіш сповзає і попадає спочатку на стрясну дошку соломотряса 11, а потім на основну стрясну дошку 17.

Солома транспортується клавішами в пристрій для незернової частини врожаю 10. Із стрясної дошки 17 дрібний ворох переміщується на верхнє і нижнє решета 13 очистки. Тут дрібний ворох очищається повітряним потоком вентилятора 16 від легких домішок (полови, збоїн), а зерно проходить крізь отвори в решетах і попадає в зерновий шнек 15, а далі зерновим елеватором подається в бункер 6. Легкі домішки і полова повітряним потоком спрямовуються на поле. Недомолочені колоски затримуються подовжувачем верхнього решета і потрапляють до колосового шнека 14, а далі колосовим елеватором переміщуються вгору і розподільним шнеком спрямовуються на барабан 19 для повторного обмолоту.

Регулювання. Висоту зрізу (50, 100, 150 мм) при копіюванні жаткою поля регулюють переміщенням башмаків за висотою, а в режимі без копіювання (50-800 мм) - гідроциліндрами.

Силу тиску (300 Н) башмака на ґрунт регулюють натягом пружин гідроциліндрів жатки.

Частоту обертання мотовила (12-57 об/хв) змінюють переміщенням зірочок і варіатором з електроприводом. Привід реверса робочих органів жатної частини здійснюється електродвигуном. Кут похилу пальців граблин мотовила змінюють вручну.

Частоту обертання молотильного барабана (280-650 або 650-1500 об/хв) регулюють гідрофікованим варіатором і планетарним редуктором. Зазор між билами барабана і підбарабанням регулюють тягами підвісок і двома важелями. Частоту обертання вентилятора (600-1500 об/хв) регулюють варіатором з електроприводом.

13.05.2025р.

Тема програми № 5 Комбайни

Тема уроку № 61: Виконання налаштувань зернозбирального комбайна. Класифікація комбайнів.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.2.htm#%D0%B062

https://youtu.be/YC7_HFZZzjs?si=lK93JopgyvD18YJn

https://youtu.be/BhfJahKs0Rg?si=M6cDLhNOdsr9o1sV

https://youtu.be/C5u8ETlpmEg?si=bn89ymA_z_uFxaKI

https://youtu.be/8MSJgB5XEMA?si=kSBZqME4UDYcHpRk

Опрацювати матеріал.

1. Пpизначення комбайну РСМ-10 «Дон-1500Б».

2. Будова комбайну РСМ-10 «Дон-1500Б».

3. Виконання налаштувань комбайну РСМ-10 «Дон-1500Б».

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть будову комбайна РСМ-10 «Дон-1500Б».

2. Опишіть будову комбайна КТР-10 «Дон-Ротор».

3. Чим відрізняються комбайни РСМ-10 «Дон-1500Б» та КТР-10 «Дон-Ротор»?

4. Охарактеризуйте різницю МСП комбайнів.

5. Які переваги та недоліки МСП з аксіальним ротором.

Комбайн РСМ-10 "Дон-1500Б" (рис. 1), має будову та робочий процес аналогічні КЗС-9-1.

На комбайні встановлений барабан молотильного апарата діаметром 800 мм і домолочувальний пристрій роторного типу. Він може комплектуватись жатками з шириною захвату 6,7 та 8,6 м.

РСМ-10 складається з жатної частини, молотарки, копнувача або подрібнювача соломи, бункера для зерна місткістю 6 м³, кабіни з органами керування, двигуна внутрішнього згоряння потужністю 163 кВт, передніх ведучих і задніх напрямних пневматичних коліс, трансмісії, механізмів привода робочих органів і транспортерів, трьох автономних гідросистем, електрообладнання і системи контролю та сигналізації.

Рис. 1. Функціональна схема зернозбирального комбайна РСМ-10 "Дон-1500Б": 1 - подільник; 2 - мотовило; З - шнек; 4 - бітер проставки; 5 - транспортер похилої камери; 6 - барабан молотильного апарата; 7 - відбійний бітер; 8 - зерновий бункер; 9 - домолочувальний пристрій; 10 - елеватор колосків; 11 - соломотряс; 12 - соломонабивач; 13 -лоток; 14 - камера копнувача; 15 - половонабивач; 16 - подовжувач верхнього решета; 17 -нижнє решето; 18 - колосовий шнек; 19 - верхнє решето; 20 - зерновий шнек; 21 - вентиля-тор; 22 - стрясна дошка; 23 - підбарабання; 24 - каменевловлювач; 25 - різальний апарат

Жатна частина складається з п'ятипластинчастого ексцентрикового мотовила 2 двох подільників 1, різального апарата 25, шнека З, платформи жатки, біт е-ра проставки 4, башмаків, механізму привода робочих органів. Жатка з'єднується з молотаркою за допомогою похилої камери.

Молотарка комбайна обладнана барабаном 6 молотильного апарата, підбарабанням 23, відбійним бітером 7, соломотряс 11, стрясною дошкою 22, верхнім 19 та нижнім 17 жалюзійними решетами, подовжувачем верхнього решета 16, вентилятором 21, зерновим 20 та колосовим 18 шнеками, домолочувальним пристроєм 9, зерновим та колосовим елеваторами.

Робочий процес. Під час руху комбайна граблини мотовила 2 відокремлюють певну частину хлібної маси і підводять її до різального апарата 25.

Зрізані стебла граблинами подаються до шнека 3 жатки, який переміщує їх до бітера проставки 4, і далі хлібна маса транспортером 5 переміщується до молотильного апарата.

Барабан 6 апарата ударяє по ній билами, протягує по решітчастому підбарабанні і обмолочує.

Обмолочене зерно та дрібні домішки (полова, колоски, частинки соломи) проходять крізь отвори підбарабання 23 і потрапляють на стрясну дошку 22, а солома відбійним бітером подається на соломотряс 11, який перетрушує солому, виділяє з неї вільне зерно, яке зсипається на кінець стрясної дошки 22.

Солома сходить із клавіш соломотряса і попадає в копнувач або подрібнювач.

Стрясна дошка переміщує дрібний ворох на верхнє решето 19.

Зерно проходить крізь отвори верхнього і нижнього решіт і потрапляє на скатну дошку і в шнек 20.

Одночасно вентилятор 21 подає повітряний потік на ці решета. При цьому виділяються легкі домішки і транспортуються в передню частину копнувача, а важчі - на лоток половонабивача.

З лотка домішки граблиною половонабивача спрямовуються в копнувач або подрібнювач.

Зерновий шнек подає зерно до завантажувального елеватора, а той спрямовує його в бункер 8.

Подовжувач верхнього решета 16 затримує необмолочені і недостатньо обмолочені колоски, які проходять крізь жалюзі і падають у жолоб колосового шнека 18, який подає їх до колосового елеватора. Останній переміщує колоски вгору у домолочувальний пристрій 9.

Після обмолоту дрібний ворох шнеком подається на стрясну дошку 22, де він з'єднується з основним потоком, що пройшов крізь решітчасте підбарабання молотильного апарата і переміщується на очистку.

Пропускна спроможність молотарки - до 10 кг/с, продуктивність комбайна - до 14 т/год. Ширина захвату жаток - 6; 7 і 8,6 м

Комбайни СК-10 «Ротор» і КТР-10 «Дон-Ротор» виконані не за класичною схемою. Робочі органи жатної частини такі самі, як і в комбайна «Дон-1500», а в молотарці замість поперечного молотильного апарата і клавішного соломотряса встановлений молотильно-сепарувальний агрегат, який має аксіальний ротор 5 (рис. 2), молотильні 6 і сепарувальні 14 решітки. Гвинтові лопаті ротора захоплюють хлібну масу, що надходить від похилого конвеєра, і спрямовують її в зазор між ротором і молотильними решітками, де відбувається обмолот. Залишкове вимолочене зерно сепарується у зоні сепарувальних решіток.

Рис. 2. Технологічна схема комбайна КТР-10 «Дон-Ротор»:

1 — мотовило; 2 — шнек; 3 — бітер проставки; 4 — похилий конвеєр; 5 — ротор; 6 — молотильна решітка; 7 — зерновий бункер; 8 — завантажувальний шнек; 9 — зерновий елеватор; 10 — домолочувальний пристрій; 11 — колосовий елеватор; 12 — транспортувальні бітери; 13 — копнувач; 14 — сепарувальна решітка; 15 — подільник потоку вороху; 16 — подовжувач верхнього решета; 17 — верхнє решето; 18 — колосовий шнек; 19 — нижнє решето; 20 — зерновий шнек; 21 — вентилятор; 22 — основна стрясна дошка; 23 — приймальна камера молотильного апарата; 24 — різальний апарат.

Технічні характеристики деяких комбайнів наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Технічні характеристики зернозбиральних комбайнів

07.05.2025р.

Тема програми № 4: Машини та обладнання тваринницьких ферм і комплексів

Тема уроку № 58: Вакуум-насоси. Транспортери для збирання гною.

Працюємо з підручниками:

(КСТО- III) - Машини і обладнання для тваринництва: підручник для студентів аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / І.І. Ревенко, В.С. Хмельовський, О.О. Заболотько та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., – 2017. – 304 c. КСТО- III - 162 – 184.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/1/tema_6.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/6/6.1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Засоби для видалення гною.

2. Вакуум-насоси для збирання гною.

3. Транспортери для збирання гною.

Д.З., в зошиті дати відповіді на питання:

1. Як класифікують засоби для видалення гною?

2. Назвіть основні елементи обладнання КСГ-7 (ТСН-160А) та їх призначення?

3. Охарактеризуйте робочий процес обладнання КСГ-7 (ТСН-160А)?

4. У чому переваги конвеєра КСГ-7 (ТСН-160А) перед іншими конвеєрами?

5. Які можливі несправності засобів гноєвидалення?

6. Як поділяють гідравлічні системи прибирання гною?

7. Які недоліки гідравлічних систем видалення гною?

8. Які є правила техніки безпеки під час роботи механічних засобів прибирання гною?

За утримання великої рогатої худоби на прив'язі гній зі стійл прибирають 2 - 5 разів на добу, видаляючи його за межі приміщення у гноєсховища або на місце приготування компосту. За безприв'язного утримання тварин на глибокому шарі підстилки його видаляють 2 - 3 рази на рік, а з вигульних майданчиків щоденно або через 2 - З дні, залежно від пори року. Із приміщень, обладнаних боксами, гній видаляють через 2 - 3 дні.

За утримання тварин на щілинній підлозі гній збирається у каналах або у гноєсховищі під підлогою, звідки його видаляють періодично гідротранспортними системами, конвеєрами або спеціальними навантажувачами.

Рис.1. Технологічна схема прибирання та утилізації підстилкового гною:

1 — склад підстилки; 2 — навантажувач; 3 — розкидач підстилки; 4 — тваринницьке приміщення; 5 — конвеєр для видалення гною; 6 — конвеєр-навантажувач; 7, 9 — транспортний засіб; 8 — карантинно-компостний майданчик; 10 — гноєсховище; 11 — розкидач гною

Залежно від технології утримання тварин для видалення гною із приміщень використовують механічні й гідравлічні засоби.

Механічні засоби, у свою чергу, поділяють на мобільні й стаціонарні, а мобільні– на начіпні й причіпні.

Мобільні засоби видалення і транспортування гною застосовують за прив’язного і безприв’язного утримання тварин для видалення твердого (підстилкового) і напіврідкого (безпідстилкового) гною.

До мобільних засобів видалення гною з приміщень, вигульно-кормових майданчиків, проходів для тварин та інших місць належать бульдозери, фронтальні навантажувачі періодичної дії ковшового типу і гноєприбиральні машини безперервної дії різних конструкцій. У тваринницьких фермах використовують в основному бульдозери, начеплені на колісні або гусеничні трактори.

До стаціонарних засобів видалення гною з приміщень належать скребково-ланцюгові конвеєри колового і поступально-зворотного руху, скребкові й ковшові скреперні установки, а також гвинтові конвеєри. Скребково-ланцюгові та гвинтові конвеєри, як правило, використовують для видалення гною з приміщень із прив’язним утриманням великої рогатої худоби і свиней в індивідуальних та групових станках.

Скребковий конвеєр КСГ-7 (ТСН-160) призначений для видалення гною з тваринницьких приміщень та одночасного завантаження його в транспортні засоби. Він має горизонтальний і похилий конвеєри з індивідуальними урухомлювачами, а також шафу керування.

Горизонтальний конвеєр складається з урухомника, горизонтального замкненого ланцюга, натяжного і поворотного пристроїв. Урухомник конвеєра забезпечує поступальний рух замкненого ланцюга і містить електродвигун, закритий редуктор з ведучою зірочкою та пасовий передавач. Останнім часом все частіше використовують урухомник без клинопасового передавача.

Ланцюг горизонтального конвеєра — кругло ланковий, нерозбірний, термічно оброблений і виготовлений із сталі 23 Г2 діаметром 14 мм та кроком ланок 80 мм. Ланцюг складається із вертикальних та горизонтальних ланок і кронштейнів для кріплення скребків. Кронштейни приварені до вертикальних ланок через кожні 1120 мм. До кронштейнів за допомогою болтів, контр шайб і гайок прикріплені скребки.

У процесі експлуатації ланки спрацьовуються і виникає необхідність вкорочення горизонтального конвеєра шляхом вирізання ланок. Це виконують на ділянці між урухомником та натяжним пристроєм. Кінці вкороченого ланцюга з'єднуються за допомогою ланки і вставки. Остання встановлюється у прорізь з'єднувальної ланки і приварюється.

Рис. 2. Схема скребкового збирального конвеєра ТСН-160А:

1 – горизонтальний конвеєр; 2 – похилий конвеєр; 3 – привід похилого конвеєра; 4 – привідна станція; 5 – натяжний пристрій; 6 – поворотні зірочки

Натяжний пристрій призначений для підтримання постійного натягу ланцюга. Він складається з поворотного пристрою, ролика, важеля з напрямною, стояка, контейнера для вантажу і каната. Натягування здійснюється автоматично провертанням важеля з рухомим роликом в інтервалі60°. Це відповідає подовженню ланцюга на0,5 м.

Зусилля натягу ланцюга регулюється масою вантажу, який вміщують у контейнер. Нормальний натяг ланцюга за його довжини160 м і триразового прибирання гною(на добу) забезпечується загальною масою вантажу100–120 кг. При цьому ланцюг вільно сходить із привідної зірочки, не намотуючись на неї.

Поворотний пристрій призначений для зміни напрямку руху ланцюга в місцях повороту гнойового каналу. Він складається зі скоби, до якої двома болтами прикріплена пластина. В отвори скоби та пластини встановлено вісь, на якій на двох підшипниках обертається зірочка.

Похилий конвеєр призначений для завантаження гною, що подається з горизонтального конвеєра, у транспортні засоби. Він складається з корита, поворотного пристрою, ланцюга зі скребками, приводу та опорного стояка. Ланцюг похилого конвеєра уніфікований з ланцюгом горизонтального. Відстань між скребками похилого конвеєра менша, а швидкість більша, ніж горизонтального. Це передбачено для узгодження подачі конвеєрів і кращого видалення рідких фракцій гною. Натяг ланцюга похилого конвеєра здійснюється натяжним гвинтом.

Рис. 3. Загальний вигляд похилого конвеєра:

1 – стояк; 2 – корпус; 3 – поворотна зірочка; 4 – ланцюг зі скребками; 5 – натяжний гвинт; 6 – рама; 7 – привід

Конвеєр ТСН-160А може працювати в каналах із додатковим жолобом для ланцюга, коли скребки розміщені над ланцюгом і без додаткового жолоба з розміщенням скребків під ланцюгом. У першому випадку забезпечується якісніше прибирання гною за використання будь-якої кількості підстилки(солома, тирса, торф тощо).

У каналах без додаткового жолоба для ланцюга(з розміщенням скребків під ланцюгом) рекомендується використовувати конвеєри ТСН-160А тільки для прибирання безпідстилкового гною або гною з невеликою кількістю подрібненої підстилки. За значної кількості підстилки конвеєр у цьому варіанті працює незадовільно. Для поліпшення його роботи у гнойовий канал подають воду.

Прибирати гній скребковими конвеєрами потрібно не менше трьох разів на добу. Крім того, в разі застосування для підстилки соломи, її бажано подрібнювати на часточки не довші100 мм, щоб скребки горизонтального конвеєра під час скидання гною на похилий конвеєр не доводилося очищати вручну за допомогою спеціального скребка. Безпосередньо перед пуском конвеєра потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів у гнойовому каналі, в разі потреби зняти перехідні містки для забезпечення вільного проходу гною в зоні їх розміщення. Взимку, крім того, слід переконатися, що ланцюг і скребки похилого конвеєра не примерзли до жолобів, за потреби легкими ударами звільнити їх.

За ввімкненого конвеєра гній зі стійл вручну за допомогою скребка скидають у гноєві канали на конвеєр, який видаляє його з приміщення і завантажує у транспортні засоби. При цьому для скорочення часу роботи конвеєра очищати стійла потрібно за напрямком руху ланцюга, починаючи з натяжного від пристрою.

Рис. 4. Тягові ланцюги конвеєрів типу ТСН-ЗБ(а),

ТСН-160А(б), КСН-Ф-100 (в):

1, 5 – болти; 2 – пластина; 3, 4 – гайки; 6 – скоба; 7 – скребок; 8, 9 – планки; 10 – вісь; 11 – кронштейн; 12 – з’єднувальна ланка; 13 – вставка; 14 – ланцюг; 15 – зовнішня ланка

Перевагою конвеєра ТСН-160А порівняно з іншими скребковими є поліпшення умов праці внаслідок використання автоматичного натяжного пристрою ланцюгового контуру, зменшення на 25 % часу на технічне обслуговування, скорочення затрат праці під час монтажу, зниження металомісткості.

Транспортування гною у гноєсховища. Насос НЖН-200 призначений для перекачування рідкого і напіврідкого гною із гноєзбірників і гноєсховищ у транспортні засоби. Виготовляють у двох виконаннях: пересувний (із урухомленням від валу потужності трактора класу 1,4) і стаціонарний (з електроурухомником).

Він складається з насосної частини, поворотної рами з полозками, системи блоків із лебідкою, опорної рами з двома пневматичними колесами, зливного рукава та пульта керування.

Насосна частина містить робоче колесо та шнек. У верхній частині корпусу знаходяться два вікна, що перекриваються поворотною обоймою. Нижче обойми розміщені дверцята, які відчиняються поворотом важеля. На кінці шнека на обгінній муфті встановлена мішалка.

Рис. 5 Загальний вигляд насоса НЖН-200:

1 — електричний двигун; 2 — коліно для приєднання відвідного рукава; 3 — шнек; 4 — отвір для транспортування; 5 — лопатева мішалка; 6 — поворотна рама; 7 — лапа; 8 — лебідка

У корпусі робочого колеса відцентрового насоса є подрібнювальний апарат. Він складається із жорстко закріплених на нижній частині корпусу нерухомих штифтів (протирізів) та активних ножів на нижньому торці робочого колеса. Зазор між ножами і штифтами (1 — 1,5 мм) регулюють прокладками під час складання насоса.

Опорна рама оснащена лапами або пневматичними колесами, на ній за допомогою цапф встановлена поворотна рама, яка є напрямним пристроєм під час переміщення полозків із насосом, електродвигуном і напірним трубопроводом за допомогою системи блоків. Поворотну раму можна встановлювати у горизонтальне (транспортне) або вертикальне (робоче) положення. Лебідка призначена для підіймання та опускання насосної частини.

Вікно для опускання насоса в гноєзбірник чи в гноєсховище має розміри 1300 х 2500 мм. За глибини гноєсховища менше 3 м дно в місці встановлення насоса заглиблюють на 0,5 м. Це дає змогу повніше забирати гній.

До місця використання насос доставляють трактором і встановлюють його над вікном. Для цього опускають дві опори в робоче положення і фіксують їх пальцями; знімають болти кріплення рами і вручну переводять її у вертикальне положення; приєднують рукав і звільняють насос від фіксації у полозках.

Переконавшись, що насос опущений на достатню глибину в гній, спрямовують вихідний кінець його рукава в горловину резервуара транспортного засобу або приєднують його до магістрального трубопроводу. Після цього вмикають насос на режим «відкачування». За допомогою важеля відчиняють дверцята, добиваються максимальної подачі залежно від фізико-механічних властивостей гною і фіксують їх у такому положенні.

Рідкий гній крізь приймальне вікно у нижній частині насоса засмоктується в корпус шнека і витками транспортується догори до відцентрового насоса. Домішки, що потрапили в гній, подрібнюються різальною парою, розміщеною в корпусі насоса, і разом із гноєм подаються в нагнітальний трубопровід.

У разі зменшення подачі більш ніж на 50 % насос перемикають на режим «перемішування». Мішалку в цьому разі заглиблюють не більш ніж на 0,5 м. Для цього місця прогину рукава підіймають і вмикають насос на режим «перемішування», потім підіймають рукав на максимальну висоту і переконуються, що весь гній витік із напірного рукава.

Відцентровий насос НЦИ-Ф-100 призначений для перекачування гною вологістю не менше 92 % із приямків, гноєзбірників та каналів у транспортні засоби чи гноєсховища. Він також забезпечує гомогенізацію рідкого гною і подрібнення великих вкраплень, що містяться в ньому.

Гомогенізований рідкий гній за допомогою насоса далі можна подавати на зрошення, фракціонування або в технологічну лінію метанового зброджування (рис. 8).

Робоче колесо виконане у вигляді диска з трьома криволінійними лопатями, на яких закріплено ножі. Два нерухомі протирізальні ножі знаходяться з внутрішнього боку накривки.

Біля забірної відкритої частини насоса розміщена лопатева мішалка, приєднана до диска робочого колеса. Вона оснащена прутковою огорожею. Магістраль насоса має розподільний затвор, що є трійником із виходами на гомогенізувальний насадок і в натискний трубопровід. Насос установлений на опорних кронштейнах і може повертатися навколо горизонтальної осі у вертикальній площині за допомогою лебідки. Керують роботою насоса дистанційно від електрошафи.

Рис. 6 Схема відцентрового насоса НЦИ-Ф-100:

1 - електроурухомник; 2 - труба з привідним валом; 3 - насос; 4 - подрібнювач; 5 - сопло; 6 - кран; 7 - вивантажувальна труба; 8 - тяга; 9 - вивантажувальний рукав; 10 - лебідка; 11 - шафа керування

Рис. 7 Відцентровий насос НЦИ-Ф-100:

1 - електроурухомник; 2 - вивантажувальний рукав; 3 - труба з привідним валом; 4 - насос; 5 – подрібнювач

Після вмикання насоса лопатева мішалка перемішує осад з основною масою гною в приямку. Побічні важкі вкраплення відкидаються при цьому до його стінок, а гній надходить до забірної частини насоса, де великі волокнисті часточки подрібнюються і спрямовуються на лопаті робочого колеса. У разі встановлення клапана затвора в положення для гомогенізації маси, яка нагнітається, крізь конічний насадок виходить у вигляді сильного струменя в приямок і забезпечує інтенсивне перемішування гною. За перемикання затвора на режим подачі вся маса напірним трубопроводом йде на завантаження транспортного засобу чи в трубопровід подачі у гноєсховище.

Насос НЦИ-Ф-100 випускають замість шнекового насоса НШ-50. Порівняно з останнім він має ширші функціональні можливості і підвищені техніко-економічні показники.

Рис. 8. Технологічна схема метанового зброджування гною

та загальний вигляд фермських біогазових установок:

1 – трубопровід подавання гною з ферми; 2 – приймальний резервуар; 3 – метантенк; 4 – котел-теплообмінник; 5 – газгольдер; 6 – котельня; 7 – дугове сито; 8 – прес; 9 – склад твердої фракції; 10 – ставок-накопичувач рідкої фракції; 11 – відстійник

06.05.2025р.

Тема програми № 4: Машини та обладнання тваринницьких ферм і комплексів

Тема уроку № 57: Автонапувалка, будова, правила монтажу, регулювання зворотного клапану.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/6/6.1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення автонапувалок на тваринницьких фермах.

2. Будова та регулювання зворотного клапану автонапувалок.

3. Особливості автонапувалок.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Дайте визначення системи водопостачання тваринницького об‘єкта.

2. Наведіть основні схеми водопровідних мереж, назвіть їх переваги і недоліки.

3. Які напувалки застосовують за прив‘язного (безприв‘язного) утримання худоби в приміщеннях (на вигульних майданчиках)?

4. Поясніть будову і принцип дії напувалки ПА-1А (АП-1А, АГК-4Б).

5. Які напувалки використовують для напування свиней (птиці)? Назвіть їх основні відмінності.

Автонапувалка – це спеціальний автоматичний пристрій, за допомогою якого тварини і птиця самостійно без участі людини отримують із водопроводу воду для втамування спраги у будь-який час доби і в потрібній кількості. Застосування автонапувалок у фермах забезпечує збільшення надоїв молока на 10–15 %, приріст живої маси великої рогатої худоби на 3–5, свиней– на 14–18 %. При цьому значно скорочуються затрати праці на обслуговування, поліпшуються санітарно-гігієнічні умови утримання тварин. У фермах застосовують індивідуальні й групові клапанні або вакуумні автонапувалки. Індивідуальні – у фермах великої рогатої худоби за прив’язного утримання, свинофермах, де свиней утримують в окремих станках, птахофермах за кліткового утримання дорослої птиці.

Групові автонапувалки використовують у фермах великої рогатої худоби за безприв’язного утримання, літніх таборах, на пасовищах, а також для свиней, овець і птиці в разі групового утримання. На пасовищах і в таборах тварин напувають із пересувних напувалок-цистерн.

Напувалки для великої рогатої худоби.

Для напування великої рогатої худоби у фермах будь-яких розмірів застосовують індивідуальні одночашові автонапувалки АП-1А із чашами з полімерних матеріалів, ПА-1А – з чавунного і ПА-1Б – з алюмінієвого сплаву. Кожна з автонапувалок за стійлового утримання корів обслуговує двох тварин.

Напувалку АП-1А (рис. 1) можна використовувати для напування всіх видів і груп великої рогатої худоби, крім молодняку.

Застосовують її в корівниках із прив’язним і боксовим утриманням тварин, зокрема у фермерських господарствах. Вода з водонапірної мережі по стояку надходить до чаші автонапувалки (рис. 1). Під дією гумового амортизатора 9 клапан 2 і гумове сідло 3 щільно закривають відхідний отвір, а важіль 7 стержнем клапана піднятий від дна чаші 8.

Рис. 1. Автонапувалка АП-1А:

1 – кутник; 2 – клапан; 3 – сідло; 4 – кришка; 5 – кронштейн; 6 – вісь; 7 – важіль; 8 – чаша; 9 – амортизатор

Тварина, прагнучі дістати воду, натискає носом на важіль 7, амортизатор 9 стискується, клапан відходить від сідла і крізь щілину, що утворилась, надходить вода. Після того як тварина нап’ється і відпустить важіль, амортизатор щільно притискує клапан до гнізда, припиняючи надходження води в чашу.

Автонапувалка ПА-1А має таке саме призначення, але всі де-талі виготовлені з металу. Металеві автонапувалки міцніші, їх можна використовувати у фермах для вирощування молодняку великої рогатої худоби. Якщо клапанний механізм автонапувалок ПА-1А чи ПА-1Б вийде з ладу, то його можна замінити на ремкомплект ПА-Р.000 (рис. 2).

Рис. 2. Пластмасовий ремонтний клапанний механізм ПА-Р.000

та його встановлення на металеву чашу автонапувалок ПА-1А:

1 – прокладка; 2 – стакан; 3 – амортизатор; 4 – клапан; 5 – сідло; 6 – кришка; 7 – важіль; 8 – металева чаша напувалок ПА-1Б

Рис. 3. Монтаж ремонтного клапанного механізму ПА-Р.000

замість спрацьованого в напувалці ПА-1:

1 – ремонтний комплект ПА-Р.000; 2 – болт; 3 – чаша; 4 – спрацьований пристрій автонапувалки типу ПА-1; 5 – кутник; 6 – гайка

Групові чотиримісні автонапувалки з електропідігрівання АГК-4Б (рис. 4) застосовують для напування худоби в корівниках за безприв’язного утримання, на вигульних майданчиках і в таборах (до 100 голів). Напувалка складається з корита, утепленого скло-волокнистою ізоляцією, напувальної чаші місткістю40 л, клапанного механізму з поплавцевим приводом і системи електропідігрівання.

Місця для напування тварин закриті підпружиненими кришками.

У корпусі чаші розміщений трубчастий електронагрівальний елемент потужністю 705 Вт. Потрібну температуру води автоматично підтримує терморегулятор. Основними його вузлами є мікроперемикач і мембрана. Остання є герметично запаяною трубкою, заповненою сумішшю легковипарюваних рідин(спирт і ефір).

Рис. 4. Автонапувалка АГК-4Б:

1 – шафа керування; 2 – електронагрівник(тен); 3 – поплавець; 4, 7 – відповідно поплавцева і напувальна чаші; 5 – кришка; 6 –клапанний механізм; 8 – корпус; 9 – плита; 10 – рукав; 11 – хомут; 12 – патрубок; 13 – терморегулятор

У разі нагрівання води мембрана прогинається, тисне на мікроперемикач і вимикає електричне коло живлення нагрівного елемента.

Обертанням регулювального гвинта, який за допомогою гвинтової пари змінює величину зазору між мембраною і мікроперемикачем, встановлюють потрібну температуру води.

Рівень води у напувальній чаші регулюють переміщенням важеля поплавця навколо осі шайб клапанного механізму так, щоб за рівня води100–110 мм її надходження в чашу припинялось.

Пересувні водороздавачі ВУК-3, ВУГ-3 призначені для напування великої рогатої худоби на пасовищах і в таборах. Вони побудовані на базі цистерн, комплекту автонапувалок ПА-1 А або АП-1А та корит.

Водороздавачі, до складу яких входять корита, найчастіше бувають вакуумні. Вода надходить до корит, витіснивши повітря крізь вакуумну трубку в резервуар, і заповнює звільнений простір. Щойно отвір вакуумної трубки закриється водою, надходження її в корита припиняється і відновлюється лише тоді, коли рівень води знизиться.

Під час роботи автонапувалки кришка горловини має бути герметично закрита.

Напувалки для свиней. Автонапувалки для свиней клапанного типу ПСС-1А за принципом дії аналогічні напувалкам типу АП-lA. Їх використовують у свинофермах зі станковим і безстанковим утриманням тварин різних вікових груп. Кришка автонапувалки одночасно слугує і важелем.

Коли тварина нап’ється, вона звільняє кришку, яка під дією пружини повертається в попереднє положення. У разі переміщення кришки вгору клапан звільняється від навантаження і закриває доступ води в напувальну чашу, а рештки корму, занесені тваринами під час пиття, викидаються кришкою із чаші назовні.

Для нормальної роботи автонапувалки тиск у водопроводі має бути не нижчим за0,4 МПа. Одна напувалка здатна обслуговувати до 30 свиней.

Безчашові напувалки ПБС-1А (рис. 5) встановлюють у свинарниках у разі групового та індивідуального утримання тварин у станках і без станків та на вигульних майданчиках.

Одна напувалка розрахована на 25–30 голів. Вона складається з корпусу 2, соски 1, ущільнювальних прокладок 3, 4 і клапана 6. Встановлювати її потрібно з нахилом так, щоб носик корпусу був вище соски.

Коли тварина притисне соску до носика корпусу, клапан відкриється, крізь отвір соски надходитиме вода.

Продуктивність напувалки 1,33 л/хв за сили переміщення кінця соски15 Н і тиску води в водопровідній мережі 80–350 кПа.

Соскова напувалка ПБП-1А є модифікацією напувалки ПБС-1А. Її встановлюють у свинарниках-маточниках для напування поросят.

Рис. 5. Будова (а) та схема встановлення (б) соскової

безчашової напувалки ПБС-1А для свиней:

1 – соска; 2 – корпус; 3, 4 – ущільнювальні прокладки; 5 – амортизатор;

6 – клапан; 7 – упор; 8 – муфта; 9 – вентиль; 10 – стояк

Соскова автонапувалка АС-Ф-25 (рис. 6) для молодняку і дорослого поголів’я свиней, порівняно із серійними напувалками ПБС-1А і ПБП-1А, дещо змінена: менше розбризкує води в процесі напування; замість гумового амортизатора обладнана пружиною з нержавіючої сталі, яка зменшує зусилля на соску і забезпечує за зміненої конструкції клапана безрозбірне промивання напувалки занурюванням; зменшені маса і габаритні розміри напувалки.

Рис. 6. Автонапувалка АС-Ф-25 для свиней:

1 – пробка; 2 – пружина; 3 – втулка; 4 – сідло соски; 5 – кільце; 6 – корпус; 7 – шайба; 8 – диск; 9 – трубка соски

Особливістю технологічного процесу(порівняно із серійними напувалками) є те, що вода у напувалці АС-Ф-25 витікає по жолобу корпусу(у серійних– через соску) без розбризкування. Це досягнуто встановленням вздовж соски шайби, яка гасить потік води. Пропускна здатність напувалки0,9–2,8 л/хв, габаритні розміри 90×26×26 мм. Вона розрахована на одну свиноматку або на 25 поросят.

Напувалки для птиці

Ніпельна напувалка (рис. 7) призначена для напування птиці усіх вікових груп у разі утримання її у кліткових батареях. Вона складається з корпусу 4, в якому є два клапани: верхній 2 та нижній 5.

Під час пиття птиця натискує дзьобом на виступний із ніпеля кінець нижнього клапана, який у разі переміщення вгору відкриває верхній клапан 2 і на кінці стрижня нижнього клапана 5 з’являється крапля води, щойно птиця випиває одну краплю, на кінці стрижня з’являється інша і т.д. Робочий тиск води у водопроводі має перевищувати 35 кПа.

Крім крапельних напувалок, у птахівництві в кліткових батареях застосовують жолобкові напувалки для курчат віком від 1 до 30 діб, мікрочашові для дорослої птиці.

Рис. 7. Ніпельна(крапельна) напувалка для птиці:

1 – водопровід; 2 – верхній клапан; 3 – фаска; 4 – корпус; 5 – нижній клапан

Мікрочашова автонапувалка П-4 для напування дорослої птиці складається з напувальної чаші, клапанного і вагового механізмів.

У разі утримання птиці на підлозі застосовують вакуумні напувалки для курчат віком від 1 до10 діб і підвісні жолобкові напувалки для молодняку і дорослої птиці.

07.05.2025р.

Тема програми № 4: Машини та обладнання тваринницьких ферм і комплексів

Тема уроку № 56: Регулювання доїльного обладнання.

Працюємо з підручниками:

(КСТО- II) - Технічний сервіс в агропромисловому комплексі: навчальний посібник / Коновалюк О.В., Кіяшко В.М., Колісник М.В. – К.: Аграрна освіта, 2013. – 404 с. КСТО - II – сторінки 369 – 382.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/6/6.3-1.htm#%D0%94%D1%96%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_63

https://youtu.be/rXMkt_61nTY?si=hzztpEvaGuzOd44F

Опрацювати матеріал.

1. Засоби доїння для малих ферм.

2. Основні операції ТО доїльних установок.

3. Технологія машинного доїння.

4. Основні технічні дані доїльних апаратів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть будову установки індивідуального доїння УІД-100.

2. Які операції ТО проводяться під час роботи з доїльними установками?

3. Як можна провести перевірку герметичності молочних та вакуумних магістралей?

4. Які операції ТО проводяться з сепараторами?

5. Які операції ТО проводяться з пастеризаторами доїльної установки?

6. Перелічити перелік обов'язкових операцій при доїнні.

7. В зошиті оформити таблицю основних технічних даних доїльних апаратів.

Засоби доїння для малих ферм. Для обслуговування малих ферм(до 20 корів) наприкінці минулого століття промисловість освоїла випуск установок індивідуального доїння зі збиранням молока в доїльні відра(бідони). До таких доїльних установок належать стаціонарна УІД-10С і пересувні УІД-10таУІД-20.

Стаціонарна установка УІД-10С (рис. 1) розрахована на обслуговування стада до15 корів і призначена для індивідуальних та невеликих фермерських господарств. Її можна монтувати в корівнику чи пристосованому приміщенні.

Рис. 1. Схема установки індивідуального доїння УІД-100:

1 – електропривід із пусковим пристроєм; 2 – вакуумний насос; 3 – фільтр; 4 – вакуум-регулятор; 5 – вакуум-провід; 6 – вакуумметр; 7 – кран; 8 – доїльний апарат з переносним відром

Установка оснащена вакуумним насосом з однофазним електро-проводом потужністю0,55 кВт, вакуум-проводом, вакуумметром, вакуум-регулятором, доїльним відром і пусковим пристроєм.

Комплектується уніфікованим апаратом АДУ-1. Пропускна здатність до 8–10 корів за годину.

Пересувна установка УІД-10 (УІД-20) призначена для індивідуальних і невеликих(до20 голів худоби) фермерських господарств (рис. 2).

Рис 2.. Загальний вигляд пересувної установки індивідуального доїння корів:

1 – рама візка; 2 – вакуумний насос з електроприводом; 3 – вакуумметр; 4 – доїльний апарат із переносним відром; 5 – вакуумрегулятор

Все обладнання(вакуумний насос з електроприводом, вакуумний балон, вакуумметр, вакуумрегулятор, доїльний апарат із відром, пусковий пристрій) розміщене на візку, який легко переміщати вручну.

Під’єднуються до однофазної електромережі за допомогою електро-шнура.

Уніфікований доїльний апарат АДУ-1 (у варіанті УІД-20 їх два) промивають вручну.

Для підтримання у вакуумній системі потрібного вакуумметричного тиску незалежно від зміни витрати повітря у процесі доїння, зміни технічного стану вакуумного насоса, вакуумного проводу й арматури, використовують вакуумні регулятори. Контроль вакуумметричного тиску здійснюють за допомогою вакуумметра, який встановлюють у машинному відділенні так, щоб його було добре видно з робочого місця оператора. Доїльні апарати під’єднують до вакуум-проводу за допомогою кранів.

Перед доїнням

1.Регулярно перевіряйте вим’я корів

2. Складіть та дотримуйтеся порядку доїння

3. Перевіряйте першу порцію видоєного молока

4. Ретельно очищайте дійки

Під час доїння

5. Регулярно перевіряйте рівень вакууму

6. Своєчасно прикріпіть підвісну частину

7. Уникайте перетискання

8. Слідкуйте за належним зняттям підвісної частини

Після доїння

9. Дезінфікуйте дійки після кожного доїння

10. Промивайте доїльну установку відразу після закінчення доїння

11. Правильно охолоджуйте молоко

12.Регулярно контролюйте якість молока, стан доїльного обладнання та дані про результати доїння

Сучасне доїльне обладнання випускається в широкому асортименті на основі пневматичної і електронної автоматичної системи управління. Доїльні агрегати і установки комплектуються доїльними апаратами з різним типом роботи: двотактні і тритактні.

Під тактом розуміють період часу, протягом якого залишається фізіологічно незмінна дія доїльного апарату на тварину.

Тритактні доїльні апарати (типу «Волга») в основному використовують в стадах з низькою молочною продуктивністю (до 4,5 тис. кг молока за лактацію) і недостатньою відселекціонованістю корів до машинного доїння. Вони забезпечують більш м’яке, але тривале доїння, потребують більшої уваги в обслуговуванні.

Двотактні апарати (типу «ДА-2М», «АДУ-1», «ДАЧ-50») використовують для стад з більш високою молочною продуктивністю – до 5 тис. кг молока за лактацію. Ці апарати більш продуктивні, забезпечують високу середню інтенсивність видоювання 2,9кг/хв., максимальну до 4кг/хв.

Для стад з надоєм 5…6…8 і більше тис. кг молока за лактацію необхідні апарати з більш високою пропускною властивістю (середньою інтенсивністю видоювання 4кг/хв, збільшеним діаметром присоска дійкової гуми, збільшеною ємністю колектора) ці вимоги формуються виходячи з великого об’єму молока, що проходить через апарат з інтенсивністю потоку до 9 кг/хв. Вітчизняна промисловість не виробляє доїльні апарати різних типорозмірів для високопродуктивних стад, тому ринкову нішу заповнює обладнання закордонних фірм «Де Лаваль» (Швеція), «Вестфалія», «Імпульс» (Германія), «Клаухан» (Голландія)

Доїльний апарат призначений для виведення молока з вимені корови і його транспортування в доїльне відро, інші пересувні ємності або в молокопровід доїльних установок

Типовий трьохтактний доїльний апарат працює в три такти: смоктання, стискання і відпочинку. Робочий орган апарату – двокамерний доїльний стакан (рис. 3), який складається із корпуса (1) і соскової гуми (2). Між корпусом і сосковою гумою утворюється кільцевий простір – міжстінна камера (3).

В процесі доїння в камерах доїльного стакана відбувається наступне.

В такті смоктання (а) в підсосковій і міжстінній камерах – вакуум. Внаслідок того, що в цих камерах значення вакууму однакові, соскова гума не деформується і не перешкоджає вільному витіканню молока із соска. Під дією вакууму сосок подовжується, сфінктер відкривається і молоко потрапляє в підсоскову камеру.

В такті стискання (б) в підсосковій камері зберігається вакуум, а в міжстінну камеру подається атмосферне повітря. В результаті тиску повітря соскова гума стискається, перериваючи потік молока, і захищає нижню частину соска від дії вакууму.

В такті відпочинку (в) в підсосковій і міжстінній камерах відновлюється атмосферний тиск. Соскова гума розпрямляється. Вакуум на сосок не діє. Довжина соска зменшується до натуральних розмірів і в ньому відновлюється кровообіг, порушене в тактах смоктання і стискання.

Рис.3. Будова доїльного стакана і такти роботи доїльного апарату

Три такти разом взяті складають цикл або пульс. Нормальний режим роботи трьохтактного апарату 60% пульсу в хвилину. Розподіл паузи між тактами слідуючий: смоктання – 60%, стискання – 10, відпочинку – 30% пульсу.

Робота доїльного апарату ДА-2м. Після підключення доїльного апарату до вакуум-проводу вакуум створюється в доїльному відрі, в молочній камері колектора і в підсоскових камерах стаканів. Одночасно з цим вакуум створюється в камері І пульсатора. Повітря, що в цей час знаходиться в камері ІV розширяється і давить на мембрану, яка прогинається в направленні камери І, піднімає клапан колектора вверх.

В результаті цього, камера ІІ відключається від камери ІІІ і з'єднується з камерою І, що призводить до створення вакууму в камері ІІ пульсатора, повітряному шлангу, розподільній камері колектора і міжстінному просторі доїльних стаканів. Настає такт смоктання.

Одночасно з цим повітря буде відсмоктуватися із камери ІV пульсатора і, за рахунок тиску повітря з камери ІІІ в сторону камери ІІ клапан опуститься вниз. Камера ІІ відключиться від камери І і з'єднається з камерою ІІІ, із якої повітря потрапить в камеру ІІ, в розподілювач колектора і міжстінні камери доїльних стаканів. Настає такт стискання.

Повітря в пульсаторі каналом з камери ІІ потрапляє в камеру ІV заповнює її і, переборюючи тиск, діюче на клапан зверху із камери ІІ, мембрана піднімає клапан вверх, в результаті чого камера ІІ пульсатора з'єднається з камерою І і знову настане такт смоктання.

Доїльний апарат АДУ-1. Доїльний апарат АДУ-1 випускають двох модифікацій: двох - і трьохтактний. Апаратами двохтактного виконання комплектують доїльні установки ДАС–2Б, АДМ–8, УДА–8А "Тандем", УДА–16 "Ялинка", УДА–100 "Карусель" і УДС–3А модифікацій 02, 03, 10, 11.

Апаратами АДУ–1 трьохтактного виконання комплектують установки АД–100 і УДС–3А модифікацій 01, 04, 09.

Доїльний апарат АДУ–1 складається з чотирьох доїльних стаканів, колектора, пульсатора, гумових шлангів і патрубків.

Доїльний стакан складається з корпусу-гільзи і соскової гуми із патрубком. Соскова гума виготовлена як одне ціле з молочним патрубком. Конструктивно виділяють частину дійкової гуми «чулок» – частина гуми, яка надівається на сосок вимені і молочний патрубок, що полегшує розбирання і збирання доїльного стакану. При збиранні соскову гуму поміщають так, щоб перший кільцевий буртик на молочному патрубку виходив із отвору каналу.

В процесі експлуатації необхідно слідкувати за натягуванням соскової гуми. При послабленні її натягують на наступний уплотнюючий буртик, а потім на третій, або замінюють на іншу.

Колектор призначений для збирання молока з доїльних стаканів. Він складається із розподілювача, корпусу, прокладки, основи, клапану із стрижнем, фіксуючої шайби, шплінту.

Двохтактний колектор має дві камери: І – розподільча і ІІ –молокозбирна.

Особливості, за якою відрізняють двохтактний колектор АДУ–1 від колектора ДА–2М: збільшений об'єм молочної камери, прозора молочна камера колектора, що дає можливість слідкувати за процесом доїння; змінена конструкція шайби клапану, що спрощує переведення апарату із положення "Доїння" в положення "Промивка" і навпаки; вихідний молочний штуцер має більший кут нахилу від горизонталі в порівнянні з колектором апарату «Волга», що покращує відтік молока і сприяє рівномірному розподілу маси підвісний частини доїльного апарату на сосках. Натомість затискача в розподільнику колектора є клапан відключення від вакууму.

Трьохтактний колектор має чотири камери: І – постійного вакууму; ІІ –молокозбирна (змінного вакууму); ІІІ – повітряна (постійного атмосферного тиску); ІV – розподільна (змінного вакууму).

На кришці розподільної камери розміщений кран-клапан для підключення і відключення колектора і доїльних стаканів від вакууму.

Принцип роботи трьохтактного колектора апарату АДУ–1 ідентичний роботі колектора апарату "Волга".

Доїльні апарати з пульсоколектором. В останні роки промисловістю почали випускатися доїльні апарати, в яких пульсатор суміщений з колектором. Такий вузол апарату називається пульсоколектором, встановлюється на доїльні апарати з двотактним типом роботи. Апаратами з пульсоколектором комплектуються доїльні установки з молокопроводом і для доїння в переносні відра з величиною вакууметричного тиску 48кПа

Головною особливістю пульсоколектора є те, що він забезпечує принципово новий режим роботи доїльного апарату, наближаючи його до природного (вакуум в підсосковій камері доїльного стакану нижчий, на рівні низьковакуумного доїльного апарату АДН-1). Цим забезпечується повне видоювання молока навіть у тугодійних корів, жирність молока вище на 0,1%, зменшується захворюваність корів маститом в 2-4 рази, конструкція забезпечує автоматичне закривання молокопровода в разі падіння пульсоколлектора.

Використання пульсоколлектора дає можливість знизити вимоги до пульсації тиску вакуумнасосу, що збільшує термін його експлуатації і скорочує кількість необхідних профілактичних робіт. Суттєвою перевагою є те, що його використання не потребує окремого вакуум проводу і окремого вакуумного шлангу.

Основні технічні дані доїльних апаратів

Параметры	АДУ-1		ДА-2М «Майга»	ДА-3М «Волга»	АДН-1	АДС-1
Параметры	2-тактне	3-тактне	ДА-2М «Майга»	ДА-3М «Волга»	АДН-1	АДС-1
Робочий вакуумметричний тиск, кПа	46	53	48-51	53	41-45	50-52
Частота пульсації, хв.‾¹	70±8	60±5	70-90	60±5	60-70	50-60
Співвідношення тривалості тактів від тривалості пульсу, %: смоктання стискання відпочинок	66 34 -	66 16 18	70 30 -	64 11 25	68 32 -	70 30 -
Маса підвісної частини, кг	2,8	2,8	2,74	1,8	2,6	2,8

Технологія машинного доїння. Технологією машинного доїння корів передбачається: підготовка доїльної апаратури до роботи, підготовка вимені корови, доїння (надягання доїльних стаканів на соски, контроль за ходом доїння), додоювання і зняття доїльних стаканів.

Підготовка доїльної апаратури до роботи. До початку доїння перевіряють правильність складання доїльних апаратів. Потім підключають їх до кранів вакуумпроводу, включають їх і дають попрацювати вхолосту для перевірки правильності роботи пульсаторів, колекторів, герметичності всіх з'єднань, перевіряють частоту пульсацій в апаратах.

Потім перед доїнням промивають доїльні апарати і нагрівають доїльні стакани, засмоктуючи воду з відер і пропускаючи через кожен апарат по 6-8л гарячої (60-70 ⁰С) води. Після цього доїльні апарати та інші складові вузли, необхідні для доїння, оператор машинного доїння переносить до місця доїння.

Підготовка корови до доїння. Машинне доїння корів - основний і найбільш відповідальний процес. Щоб повністю видоїти корову і не допустити захворювань вимені, необхідно дуже акуратно і в певній послідовності виконувати всі технологічні операції машинного доїння, які поділяються на підготовчі та заключні.

Підготовчі операції виконуються для того, щоб викликати у корови повноцінний рефлекс молоковіддачі. Заключні операції проводять для вилучення всього молока з вимені тварини.

Рефлекс молоковіддачі при машинному доїнні сам по собі не виникає, його треба викликати перед доїнням і стежити за тим, щоб він не був загальмований до кінця доїння.

Підготовчі технологічні операції виконуються в такій послідовності: оператор перед доїнням вручну зціджує з кожного соска дві-три цівки молока в спеціальну кружку з чорним дном або тканинним фільтром чорного кольору. Це робиться для того, щоб своєчасно виявити корів із захворюванням вимені і не змішувати їхнє молоко з молоком здорових корів. Зціджування перших порцій молока дозволяє оперативно виявити ознаки захворювання вимені, так як з хворих часток молоко може містити згусток, який іноді забарвлений кров'ю. Тварин з таким молоком видоюють вручну.

Оператор перед доїнням обмиває вим'я корови теплою (40-50 ⁰С) водою протягом 20-30 секунд. Якщо корова тугодійна, то під час підмивання рекомендується помасажувати вим'я. Підмивання вимені і його масаж збільшують надій та швидкість доїння. У разі підмивання вимені холодною водою від переляку і болю тварини рефлекс молоковіддачі гальмується, доїння відбувається повільно. Обмивання вимені переслідує і дуже важливі ветеринарно-санітарні цілі: знижується кількість бактерій на вимені, які можуть потрапити в молоко, а також запобігає перенесення мікробів від хворих тварин до здорових. Для обмивання вимені, особливо в стадах, де корови хворі на мастит, застосовують дезінфікуючі розчини в малій концентрації. Для їх приготування використовують хлорне вапно (розведення 5:10000), йодоформ (розведення 5:100000) і інші речовини. Обмивання вимені у кількох корів теплою водою без дезінфікуючих речовин з одного відра не допускається, оскільки сприяє поширенню інфекційних захворювань. При систематичному застосуванні на молочних фермах бактерицидних розчинів кількість мікробів на поверхні вимені зменшується в 10 разів, а в молоці - в 10-25 разів. Після обмивання вим'я корови витирають сухим чистим рушником або паперовою серветкою, просоченою дезинфікуючим розчином. При витиранні вимені рушником або серветкою його одночасно масажують. Це підвищує надої на 10-14%.

Кожному оператору машинного доїння необхідно мати кілька чистих рушників, а в перервах між роботою періодично промивати їх в дезінфікуючому розчині і просушувати в сушильній установці.

Після обмивання і витирання вимені у більшості корів з'являються ознаки початку рефлексу молоковіддачі, що спостерігається по набухання вимені, по наповненню сосків, які стають пружними. Якщо рефлекс молоковіддачі у корови явно не проявився, то знову швидко роблять легкий масаж вимені, обхоплюючи пальцями рук його частки і погладжуючи їх вниз, у напрямку сосків. Для посилення рефлексу молоковіддачі соски обхоплюють руками і підштовхують їх знизу вгору, як це робить теля при ссанні.

Готувати корів до доїння слід швидко, не більше ніж за 50 секунд, але без зайвої метушні. Не можна одночасно підмивати вим'я у кількох корів.

Доїння корів. Закінчивши підготовку корови до доїння, оператор одразу ж одягає на соски вимені корови доїльні стакани. При цьому не можна робити ніякої перерви в часі між закінченням підготовки корови до доїння і надяганням доїльних стаканів.

Якщо оператор допускає 2-хвилинну перерву між закінченням витирання вимені і надяганням доїльних стаканів на соски, то кількість видоєного молока знижується на 9-10%, а швидкість його видоювання зменшується приблизно на 20%.

Перед надяганням доїльних стаканів на соски корови треба відкрити вакуумний кран, щоб доїльний апарат почав працювати. Якщо оператор переконався в тому, що у корови почалася молоковіддача, то відразу ж одягає на соски доїльні стакани, взявши їх за короткі шланги або за колектор, залежно від висоти розташування вимені. Рекомендується надягати доїльні стакани в такій послідовності: однією рукою підводити доїльний апарат під вим'я корови, а інший надягати склянки по черзі, починаючи з далеких сосків. При необхідності соски можна направити в доїльні стакани вказівним і великим пальцями.

При надяганні склянок на соски вимені не можна допускати просмоктування повітря, що виявляється по різким шиплячим звуків.

Коровам з маленькими сосками доїльні стакани з колектором підв'язують до тулуба тасьмою, інакше вони не тримаються на вимені і падають.

Після того, як оператор переконався, що доїльні стакани стійко зафіксовані і почалося витікання молока широким струменем, можна переходити до наступної корови і готувати її до доїння або знімати апарат з уже видоєної. Якщо після надягання доїльних стаканів на соски вимені надходження молока не відбувається - це означає, що підготовчі операції проведені недостатньо добре і рефлекс молоковіддачі не викликаний. У цьому випадку, не знімаючи стаканів з сосків, масажують вим'я корови додатково. Якщо і після цих додаткових операцій протягом 2 хвилин молоковіддача не розпочалася, то доїльний апарат відключають, доїльні стакани знімають з сосків вимені і корову видоюють вручну. Необхідно стежити за процесом доїння. Під час машинного доїння слід весь час контролювати режим роботи доїльного апарата, щоб при найменшому порушенні втрутитися в процес і усунути жорсткий вплив апаратури на сосок. Контроль за доїнням поєднують зазвичай з іншими операціями, які оператор виконує під час доїння інших корів своєї групи.

Спостерігають за процесом видоювання через прозорі оглядові конуси в доїльних стаканах або через прозорі молочні шланги.

Правильно підготовлена до доїння корова швидко віддає молоко в доїльний апарат. Зазвичай доїння корови апаратом триває 4-7 хв, причому швидкість доїння залежить від величини разового удою, індивідуальних особливостей корови, підготовки її до доїння та конструкції доїльних апаратів. Активний припуск молока у корови також триває 4-6 хв, тобто дорівнює тривалості доїння.

У перші хвилини машинного доїння від корови отримують найбільшу кількість молока. З кожною наступною хвилиною кількість видоєного молока зменшується. У будь-якому стаді корів майже завжди є тварини, доїння яких триває довше, ніж у більшості інших корів. Таких корів називають тугодойними, молоко у них витікає дуже тонкими струмками. Тугодійність пов'язана з вузькістю соскового каналу, а також з більш сильним стисненням його сфінктером соска.

При підборі корів для машинного доїння з стада краще виключити тугодійних корів.

Заключні операції. При нормальній роботі доїльного апарату сфінктер соска відкритий і молоко вільно витікає з цистерни вимені через сосок в апарат. До кінця доїння вим'я стає більш м'яким, соски глибше засмоктуються в доїльні стакани, канал між цистерною вимені і порожниною соска звужується або перекривається зовсім, молоко перестає надходити в апарат. Як тільки потік молока зменшується, необхідно відтягнути стакани однією рукою вниз і трохи вперед, а другий одночасно масажувати вим'я, допомагаючи альвеолам звільнитися від залишків молока. Ця операція називається «машинне додоювання» і триває 30-40 секунд. Ручне додоювання після машинного не слід проводити, оскільки корови привчаються в таких випадках до неповної віддачі молока в доїльний апарат. При хорошому підборі і привчанні тварин до машинного доїння і суворому виконанні правил доїння майже всіх корів можливо повністю видоювати доїльним апаратом без ручного додоювання.

Коли потік молока після додоювання припинився, необхідно негайно зняти доїльний апарат, інакше вакуум проникає у внутрішню порожнину соска і вимені, внаслідок чого ніжні частини вимені травмуються і запалюються. Це може призвести до важких захворювань вимені і до вибракування корови. У зв'язку з перетримкою доїльних стаканів на сосках у корови виробляється рефлекс гальмування молоковіддачі. Надалі такі тварини під час доїння поводяться неспокійно і не повністю віддають молоко. Особливо часто це трапляється при застосуванні двотактних доїльних апаратів.

Для того, щоб правильно зняти доїльний апарат, потрібно закрити затискач, розташований на молочному шланзі, або відтягнути шток клапана колектора за шайбу, потім ввести вказівний палець між соском і гумою стакана. Як тільки повітря через щілину, що утворилася потрапляє в апарат, стакани спадають з сосків. Доїльний апарат слід підтримувати за колектор, щоб стакани не впали на підлогу. Зривати доїльні стакани з сосків забороняється. Після зняття доїльних стаканів, відкривають на 1-2 сек. затискач на шлангу або клапан на колекторі для відсмоктування молока, що залишилось в стаканах і молочних трубках.

Після зняття доїльного апарату необхідно в цілях профілактики обробити соски вимені спеціальними дезінфікуючими розчинами (гіпохлориту і йодоформу) з пом'якшуючими шкіру засобами. Вони запобігають утворенню на сосках тріщин, подряпин і т. д. Сучасні препарати на основі гліцерину окрім дезінфікуючої дії консервують соски вимені, закриваючи протік соска і попереджують проникнення мікроорганізмів всередину соска.

Уважне, спокійне поводження з тваринами, підмивання вимені, масаж та інші технологічні операції машинного доїння, повторювані при кожному доїнні і в суворій послідовності, виробляють у корови стійкі рефлекси, покращують молоковіддачу і сприяють підвищенню продуктивності. Будь-які відступи від чергування операцій затримують молоковіддачу.

30.04.2025р.

Тема програми № 4: Машини та обладнання тваринницьких ферм і комплексів

Тема уроку № 55: Обладнання для доїння корів, їх будова роботи.

Працюємо з підручниками:

(M та ОБ.- I) - Машини та обладнання для тваринництва (за редакцією

І.Г. Бойко. – 2006. – 279 с. – Укр). M та ОБ.- I – сторінки 119 – 150.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/1/tema_7.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/mashynu_i_obl_dly%20_tvaryn/1/tema_8.htm

Будова доїльного апарату «Волга»

https://youtu.be/Mu53TF_mDk8?si=0XQd8TUjJcix_-PO

Будова доїльного стакану «Волга»

https://youtu.be/LLdIEVvpZ3k?si=UbTEjyaNBYLvHY4e

Будова колектору доїльного апарату «Волга»

https://youtu.be/6itjO-EYRNE?si=wplAKOOMJmDIVQ9J

Будова пульсатору доїльного апарату «Волга»

https://youtu.be/IAnZJRrEciQ?si=T9_PiYlqtVNZmInL

Робота доїльного апарату «Волга» в тритактному режимі

https://youtu.be/RIN6XBkpNw4?si=s02uzMajKlwBAJAc

Опрацювати матеріал.

1. Способи доїння.

2. Основні операції доїння.

3. Доїльний апарат «Волга».

4. Структура і призначення елементів доїльної апаратури.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть основні операції доїння.

2. Опишіть загальну будову доїльного апарата.

3. Опишіть принцип роботи тритактного доїльного апарата.

4. Як поділяють доїльні установки?

5. Яке призначення пульсатора доїльної установки.

6. Опишіть процес доїння за допомогою доїльної установки «Волга».

7. Замалюйте схему колекторів доїльного апарату.

Розрізняють три способи доїння: природний – ссання вимені телям;

ручний– витискання молока з вимені руками дояра;

машинний – відсмоктування або витискання молока доїльним апаратом.

Природне доїння потребує найменших матеріальних і трудових затрат, але не дає змоги отримати товарне молоко.

Ручне доїння пов’язане зі значними затратами праці і спричинює високу собівартість молока, зниження його якості, крім того, може зумовити негативні соціальні наслідки(наприклад, професійні захворювання).

Машинне доїння підвищує продуктивність праці оператора у кілька разів, забезпечує отримання молока високої якості з нижчою собівартістю.

Затрати праці на доїння корів становлять близько половини загальних трудових затрат на обслуговування тварин. Тому великого значення набуває механізація цього процесу.

Машинне доїння забезпечує також механізоване транспортування молока із вимені до місць первинної обробки і зберігання, дає змогу суміщати виконання зазначених операцій.

Загальна будова доїльної машини. Виконавчим елементом доїльної машини є доїльний апарат, який доїльними стаканами взаємодіє з твариною і здійснює видоювання молока.

Однак для його нормальної роботи потрібно забезпечити вакуумметричний тиск повітря з відповідними параметрами, можливість їх регулювання, контролю і стабілізації. До складу доїльної машини (рис. 1), крім доїльних апаратів, входять вакуумні насос, балон, трубопровід, регулятор і крани, вакуумметр.

Рис. 1. Структурна схема доїльної машини:

1 – фільтр-глушник; 2 – вакуумний насос; 3 – регулятор вакууму; 4 – вакуумметр; 5 – вакуумний балон; 6 – кран; 7 – доїльний апарат

Вакуумний насос створює потрібний для роботи доїльних апаратів вакуум. Його оснащують (на викидній трубі) фільтром-глушником, який зменшує шум і уловлює відпрацьовану оливу, що виділяється з повітрям із циліндра насоса.

Більшість типів вакуумних насосів відкачують із вакуумної системи повітря порціями, тому для згладжування пульсацій вакууму до системи під’єднують додатковий резервуар— вакуумний балон(із відкидним шарнірно закріпленим дном). Він виконує також функцію відстійника, де збираються волога і бруд(в окремих випадках молоко, в разі переповнення доїльного відра), що потрапляють у вакуум-провід з повітрям. За відсутності такого відстійника вони потрапили б до вакуумного насоса і призвели до його поломки внаслідок обмеженого об’ємного стискання. Через вакуумний балон видаляється також мийний розчин в процесі промивання вакуум-проводу.

У розрив вакуум-проводу між вакуумним насосом і балоном вмонтовують діелектричну вставку, яка запобігає ураженню електричним струмом тварин і обслуговуючого персоналу в разі пошкодження ізоляції в електродвигуні чи електричній мережі.

Основні вимоги та правила машинного доїння. Ґрунтуючись на закономірностях фізіологічних явищ, що відбуваються в процесі доїння, розроблено основний технологічний документ „Правила машинного доїння”, який регламентує виконання всіх технологічних операцій машинного доїння. Цей документ охоплює оцінку придатності корів до машинного доїння, технологію і організацію самого доїння, санітарну обробку і технічне обслуговування доїльного обладнання, вимоги до доїльномолочних приміщень, гігієну обслуговуючого персоналу і правила техніки безпеки.

Основними операціями, передбаченими технологією доїння, для забезпечення стабільності процесу є перевірка технічного стану доїльної апаратури; в холодну пору року підігрівання доїльних апаратів у гарячій воді; здоювання перших струменів молока; огляд стану вимені і дійок; обмивання вимені теплою (40–45 ºС) водою; обтирання його чистим рушником; масаж дійок і вимені; вмикання доїльних апаратів і одівання стаканів на дійки; контроль за ходом доїння; здійснення машинного додоювання; знімання доїльних апаратів. Повне видоювання молока повинно здійснюватися без ручного додоювання.

Під час доїння повинні забезпечуватись такі основні вимоги:

• стабільність виконання всіх технологічних операцій;

• час перебування корів на переддоїльних майданчиках не більше 20 хв;

• тривалість операцій підготовки вимені до доїння не менше 40 і не більше 60 с, власне доїння не більше 4–6 хв, а операцій машинного додоювання до 30 с;

• доїльні апарати повинні вимикатися, якщо інтенсивність молоковіддачі знизилась до 200 мл/хв;

• робота доїльних апаратів після закінчення молоковіддачі – не більше 1 хв.

Доїльна апаратура також повинна відповідати певним вимогам. Основні з них такі: пропускна здатність має перевищувати максимально можливі значення інтенсивності молоковіддачі; частота пульсацій, співвідношення тактів і вакуумний режим доїльного апарата – бути незмінним у процесі доїння або автоматично пристосовуватись до інтенсивності молоковіддачі; технічний стан дійкової гуми – відповідати безпечним умовам доїння; конструктивні рішення і параметри колектора не повинні допускати зворотних потоків молока.

Під час доїння потрібно максимально виключити можливі стреси тварин, які здатні викликати порушення стереотипу доїння, зокрема, присутність сторонніх осіб, недоброзичливе ставленням оператора до тварин тощо.

Основними факторами, що можуть гальмувати процес молоковіддачі, є незадовільний технічний стан доїльного апарата, порушення вакуумного режиму, ритму доїння, травмування дійок в разі „сухого” доїння.

Механічне пошкодження дійок тварин може відбуватися в результаті перевищення вакууму в піддійковому просторі, непра-вильного складання доїльного стакана, наявності тріщин на дійковій гумі, значній тривалості доїння без молоковіддачі („сухе доїння”) тощо.

Шкідливий вплив на стан вимені і здоров’я тварин від біологічних чинників здійснюється за рахунок бактеріального осіменіння слизової оболонки дійки і пошкодження ділянок поверхні вимені корови мікроорганізмами, що є на робочих органах апарата. Особливо шкідливим є процес зворотного потоку молока із доїльних стаканів в цистерни дійок („мокре доїння”), з яким заноситься значна кількість бактерій. Це спостерігається при незадовільній евакуації молока із колектора.

Хімічне пошкодження вимені корови можливе під час потрапляння на нього із доїльних апаратів хімічних препаратів, що використовуються при їх технічному обслуговуванні.

Тепловий шкідливий вплив може виникнути в результаті надмірного охолодження або нагрівання доїльного апарата перед доїнням.

Ураження корів електричним струмом під час доїння може виникнути, якщо відсутня діелектрична вставка між вакуумним насосом і вакуумметричною мережею або вона знаходиться в незадовільному стані (наприклад, значно забруднена), а також внаслідок випадкового контакту вакуумпроводу зі струмопровідними частинами технологічного чи енергетичного обладнання.

Доїльний апарат «Волга». Трьохтактний доїльний апарат "Волга" складається із відра ємністю 20л(1), кришки з закріпленим на ній пульсатором (2), гумових молочних і вакуумних шлангів і трубок (3), затискача молочного шланга (4), колектора (5), доїльних стаканів (6). Об'єм відра близько 18 л.

Рис. 2. Будова доїльного апарату «Волга»

Рис.3. Зовнішній вигляд доїльного апарату «Волга»

Доїльні стакани та колектор утворюють підвісну частину, маса якої передається на соски вимені корови. Для спостереження за процесом доїння молочний шланг виготовлений з прозорого матеріалу (пластифікований полівінілхлорид) або має вставки з скляних прозорих трубок.

Доїльний апарат підключається до вакуумпроводу і молокопроводу (при доїнні в молокопровід), а при доїнні в переносні відра підключається до доїльного відра, яке входить в комплект доїльного апарату.

Пульсатор призначений для перетворення постійного вакууму в перемінний, що чергується з атмосферним тиском

Пульсатор доїльного апарата складається з 5 камер: нижня – зворотного клапану; І, ІІ – постійного і змінного вакууму; ІІІ – постійного атмосферного тиску; ІV –змінного вакууму.

Всередині пульсатора встановлена клапанна система, яка складається із стрижня із шайбою, гумовою мембраною і нижнього клапану.

Колектор призначений для розподілу змінного вакууму по міжстінним камерам чотирьох доїльних стаканів, утворення третього такту – відпочинку, збору молока з подсоскових камер стаканів, а також сприяє подальшому транспортуванню молока в доїльне відро або в молокопровід.

Колектор складається з корпусу, розподільника, молочного клапану зі штоком і шайбою. Колектор має чотири камери: І – постійного вакууму; ІІ – змінного вакууму; ІІІ – постійного атмосферного тиску; ІV – змінного вакууму.

Молочний клапан колектора відкриває або закриває доступ вакууму в молокозбірну камеру. При установці доїльних стаканів на соски його відкривають, а при знятті стаканів - закривають. При спадання стаканів з вим’я корови клапан колектора автоматично закривається за рахунок різниці тисків, запобігаючи засмоктування механічних забруднень у молокопровід або доїльне відро.

Робота доїльного апарату «Волга». Після підключення доїльного апарату до вакуумпроводу і молокопроводу вакуум створюється в камері I пульсатора та молочному шлангу, що з’єднують молокопровід з молокозбірником колектора.

Відкривають рукою молочний клапан колектора і по черзі надівають стакани на соски вимені корови. При відкритому молочному клапані колектора вакуум поширюється в підсоскову камеру доїльних стаканів і утримує їх на сосках вимені в процесі доїння корови.

У процесі роботи доїльного апарату клапанна система пульсатора здійснює зворотно-поступальний рух, утримуючись у верхньому і нижньому положеннях протягом певного часу, і тим самим забезпечує створення тактів всмоктування і стискання.

Якщо клапанна система знаходиться у верхньому положенні, то вакуум поширюється з камери I в камеру II пульсатора, розподільну камеру колектора та міжстінні камери доїльних стаканів. Таким чином, в обох камерах стакана утворюється вакуум. Відбувається такт всмоктування. Молоко, що виводиться з вимені корови, збирається в молокозбірній камері колектора і транспортується в молокопровід (або доїльне відро). Повітря, що засмоктується через проріз в корпусі колектора, прискорює транспортування молока.

Верхнє положення клапанної системи зберігається до тих пір поки не буде відкачене повітря через дроселюючий канал з камери IV пульсатора і вакуум в ній не досягне певного значення, при якому маса клапана і зусилля, що діє на клапан зверху від різниці тисків в II і III камерах, подолають зусилля, що виникає від різниці тисків у IV і I камерах і діють знизу на мембрану.

Коли клапанна система опуститься вниз, атмосферне повітря проникне з камери III в камеру II пульсатора, розподільник колектора та міжстінні камери доїльних стаканів.

Під дією різниці тисків у міжстінній і підсосковій камерах доїльного стакана соскова гума обжимає сосок вимені, перериває потік молока і захищає нижню частину соска від дії вакууму. Відбувається такт стискання і масаж соска, що сприяє відновленню в соску кровообігу.

Одночасно з цим повітря з камери II пульсатора проникає через дроселюючий канал в камеру IV, поступово заповнюючи її. В цей час клапан колектора з’єднує камери ІІ і ІІІ і перекриває камеру І, атмосферне повітря поступає в підсосковий простір, наступає такт відпочинку. Збільшення тиску в камері IV призводить до збільшення сили, що діє на мембрану знизу і до перемикання клапанної системи у верхнє положення. Далі пульси повторюються.

Після доїння корови вакуумний шланг перетискають затискачем, знімають стакани з сосків вимені корови.

Структура і призначення елементів . Доїльні стакани – це своєрідні „руки” доїльної машини, робочі органи доїльного апарата. Їх будова та принцип дії визначають спосіб машинного доїння і тип доїльного апарата. В цілому ж доїльний апарат як виконавчий механізм доїльної машини має підвісну частину (рис. 4), до складу якої входять колектор та комплекти доїльних стаканів, молочних і вакуумних трубок, молочний і повітряний шланги, з’єднані кільцями, а також ручка, на якій встановлено пульсатор і за допомогою якої апарат під’єднують до повітряного і молочного трубопроводів.

Рис. 4. Підвісна частина доїльного апарата:

1 – гільза; 2 – дійкова гума з молочною трубкою; 3 – повітряна трубка; 4 – колектор

До складу доїльної апаратури може також входити пристрій для зоотехнічного обліку молока (рис. 5). Його під’єднують послідовно в лінію молочного шланга. Якщо доїння здійснюють не в загальний молокопровід, а в переносні відра, то ручку підключення не використовують, а пульсатор розміщують на кришці відра, з’єднаній повітряним і молочним шлангами з підвісною частиною апарата (рис. 6). Відро шлангом сполучають також із вакуумпроводом.

Незалежно від типу, марки та конструктивних особливостей основні елементи доїльних апаратів мають чітко визначені функції:

• доїльні стакани безпосередньо видоюють молоко з вимені;

• колектор розподіляє вакуум у міжстінкові та піддійкові камери доїльних стаканів, збирає від них молоко і спрямовує його в молочний шланг, крім того, за тритактного доїння забезпечує періодичну подачу атмосферного повітря в піддійкові камери доїльних стаканів і цим самим створює такт відпочинку;

• пульсатор перетворює постійний вакуум на пульсуючий, тобто такий, що чергується з атмосферним тиском;

• молочні та повітряні шланги і трубки (комплект) сполучають перелічені вище вузли в єдину систему (доїльний апарат) і водночас є магістралями для проходження повітря й молока.

Рис. 5. Загальний вигляд доїльної апаратури при доїнні в молокопровід:

1 – підвісна частина; 2 – вакуумний шланг; 3 – з’єднувальне кільце; 4, 5 – молочні шланги; 6 – лічильник молока; 7 – прокладка; 8 – ручка; 9 – пульсатор; 10 – кільце; 11 – хомут

Рис. 6. Загальна будова доїльного апарата для доїння в переносні відра:

1 – доїльне відро (бідон); 2 – колектор; 3 – доїльні стакани; 4 – молочний шланг; 5 – повітряний шланг змінного вакууму; 6 – пульсатор;

7, 9 - повітряні шланги постійного вакууму; 8 - трійник; 10 - кришка бідона

Від маси підвісної частини доїльного апарата залежать: з одного боку, надійність утримання стаканів на дійках (для цього доцільно зменшувати масу підвісної частини); з іншого боку, ступінь наповзання стаканів на дійки (для його зменшення збільшують масу підвісної частини). З цих міркувань маса підвісної частини тритактних доїльних апаратів менша ніж у двотактних.

Пульсатори бувають (рис. 7): пневмомембранні, пневмогравітаційні та електромагнітні. Збудження коливань у пневмомембранних пульсаторах і пневмогравітаційних здійснюється за рахунок потенціальної енергії розрідженого повітря, тому інші види енергії не потрібно підводити до пульсатора. Це є основною їх перевагою. Недоліком таких пульсаторів є нестабільність частоти пульсацій при зміні вакуумметричного тиску. Пневмогравітаційний, крім того, потребує чіткого дотримання вертикального положення.

Рис. 7. Типи пульсаторів:

а – мембранний; б – гравітаційний;

в – електромагнітний; 1п – камера постійного вакууму; 2п і 4п – камери змінного тиску; 3п – камера атмосферного тиску

Електромагнітні пульсатори забезпечують стабільну частоту пульсацій, але потребують електричного живлення. Останнє ускладнює конструкцію, підвищує вартість і небезпечність обладнання.

Колектори бувають (рис. 8) дво, три і чотирикамерні. Перші два варіанти забезпечують двотактне доїння відповідно з одночасною та попарною роботою доїльних стаканів; чотирикамерний викорис товується в тритактних та низьковакуумних доїльних апаратах, а також у варіантах двотактних з однокамерними доїльними стаканами.

Рис. 8. Схеми колекторів:

а – двотактного доїльного апарата; б – тритактного доїльного апарата; в – доїльного апарата з однокамерними стаканами; 1к – камера постійного вакууму; 2к і 4 к – камери змінного вакууму; 3 к – камера атмосферного тиску

За схемою відведення молока колектори бувають двох типів (рис. 9): з нижнім (в іноземній літературі має назву конвенційний) та верхнім потоками.

Рис. 9. Схеми колекторів з нижнім (а) та верхнім (б) потоками молока

У варіанті конвенційного колектора повітряний клапан порушує потік молока в патрубок. Ще більше цей потік порушується в разі не симетричного розміщення (див. рис. 8, а) молочного патрубка.

У колекторі з верхнім потоком молоко рівномірніше засмоктується крізь центральну трубку і за даними компанії „Альфа Лаваль” потужніше спрямовується в молочний шланг.

29.04.2025р.

Тема програми № 3: Дощувальні машини

Тема уроку № 54: Несправності дощувальних машин, та їх усунення.

Працюємо з підручниками:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. СМ - II – сторінки 529 – 537.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/14/14.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова дощувальних машин.

2. Несправності дощувальних машин.

3. Усунення несправностей дощувальних машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть несправності дощувальних машин.

2. Опишіть способи усунення несправностей дощувальних машин.

3. Назвіть вимоги ТБ під час збирання усунення несправностей дощувальних машин.

Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка» — це середньоструминна, багатоопорна, самохідна, позиційної дії з фронтальним переміщенням машина, яка призначена для поливу дощуванням зернових, деяких видів овочевих, технічних культур, багаторічних трав і пасовищ. Машина працює віл закритої зрошувальної мережі, а за наявності пересувних насосних станцій може використовуватися на ділянках з відкритою зрошувальною мережею (рис. 1).

Дощувальна машина «Волжанка» складається з двох поливних крил, дощувальних апаратів та привідного візка. Крила розміщені з обох боків поливного трубопроводу зрошувальної мережі. Ширина захвату двох крил 800 м.

Для звільнення від води трубопроводи обладнані зливними клапанами. Опорні колеса жорстко приєднуються до поливного трубопроводу. Привідний візок призначений для перекочування крил машини з одного місця на інше і розміщений у центрі поливного трубопроводу.

Рис. 1. Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка»

Дощувальні машини ДКШ «Волжанка» працюють так. Поливне крило за допомогою гнучкого шланга підключають до гідранта і відкривають заслінку. Під тиском води, що надходить у трубопровід, зливні клапани автоматично закриваються, починають працювати дощувальні апарати, зрошуючи ділянку.

Після закінчення поливу заслінку на гідранті закривають. При цьому зливні клапани автоматично відкриваються і вода з трубопроводу виливається. Потім відокремлюють гнучкий шланг від гідранта і закріплюють його на поливному трубопроводі. Вмикають двигун і поливне крило перекочують на нову позицію до іншого гідранта та встановлюють так, щоб дощувальні апарати були у вертикальному положенні. Вимикають двигун і закривають його кожухом. Після цього трубопровід приєднують до гідранта, відкривають заслінку і продовжують полив. Друге поливне крило приєднують до першого гідранта, відкривають заслінку і проводять полив смуги другого крила на першій позиції. Таким чином, обидва поливні крила працюють одночасно. Перекочують поливні крила з позиції на позицію почергово.

Дощувальну машину «Фрегат» (рис. 2) застосовують для поливу зернових, овочевих, технічних культур, багаторічних трав і пасовищ. Полив здійснюють по колу. Залежно від природно-кліматичних умов зони зрошення використовують машини «Фрегат» різних модифікацій — ДМ і ДМУ, які складені з уніфікованих вузлів та деталей. Вони відрізняються кількістю самохідних опор і режимом роботи, робочим тиском, витратою води, інтенсивністю дощу.

Самохідні опори (рис. 3) призначені для кріплення на них водопровідного трубопроводу і переміщення його під час поливу. Їх встановлюють на металевих колесах 1, що приводяться в рух від гідроприводу 3 через систему важелів 2. Гідропривід кріпиться до рами 4, на якій також встановлені коротка труба 5, система автоматичної синхронізації руху опори 6 і огорожа коліс 7. Самохідні опори розміщують на різних відстанях від центра обертання, тому вони рухаються з різною швидкістю і підтримують пряму лінію водопровідного трубопроводу. Забезпечують це відповідним регулюванням дросельних клапанів, установлених на всіх візках, крім останнього. Дросельні клапани регулюють так, щоб, починаючи з передостанньої опори, кожний наступний пропускав до гідроциліндра меншу кількість води.

Під час роботи дощувальних машин різних модифікацій потрібно підтримувати рекомендований для кожної машини робочий тиск, оскільки від нього залежить якість поливів, змінюється швидкість руху машин, поливна норма, радіус дії дощувальних апаратів, крупність крапель дощу, можуть виникати поломки і несправності машин.

Експлуатація дощувальних машин «Фрегат» пов’язана з експлуатацією насосних станцій і водопроводів закритої зрошувальної мережі. Для зменшення витрат води потрібно закрити заслінки на машинах перед ввімкненням їх у роботу. Це скорочує час наповнення системи водою і зменшує витрати води через зливні клапани та дощувальні апарати. Щоб вимкнути дощувальну машину, потрібно спочатку зупинити насосний агрегат.

Рис. 2. Дощувальна машина «Фрегат»:

1 — водопровідний трубопровід; 2 — дощувальні апарати; 3 — самохідна опора

Рис. 3. Самохідна опора машини «Фрегат»:

1 —колесо; 2 — система важільного механізму приводу коліс; 3 — гідропривід; 4 — рама; 5 — труба; 6 — система автоматичної синхронізації руху опори; 7 — огорожа

Технологічне налагодження дощувальної машини «Фрегат». Повністю закрити ручку регулятора швидкості руху останнього візка і промивний патрубок (рукоятку крана-задавача встановити у положення «Закрито»). Підняти штовхачі коліс привідних візків, відкрити всі крани дощувальних апаратів.

Увімкнути насосну станцію і, плавно відкриваючи засувку на напірному трубопроводі, довести тиск на нерухомій опорі до 0,65 МПа.

Налагоджувати апарати від першого до останнього візка в такій послідовності: закрити кран перед апаратом, що регулюється; встановити і закріпити на основній насадці манометр з трубкою Піто на відстані 3 мм від кінця сопла; поступово відкриваючи кран, довести тиск води за манометром приладу

ППД-6 до потрібного значення. Установити кут сектора поливу кінцевого дощувального апарата. При встановленні кінцевого апарата на полив по колу необхідно підняти і закріпити палець перекидного важеля.

Перевірити роботу всіх апаратів у зворотній послідовності. Після перевірки ввести у струмінь гвинти-розсікачі так, щоб не порушити компактність струменя і характеру обертання апарата. Перевести кран-задавач у положення «Відкрито» і опустити штовхачі коліс.

29.04.2025р.

Тема програми № 3: Дощувальні машини

Тема уроку № 53: Будова, збирання, експлуатація дощувальних машин.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/14/14.htm

Опрацювати матеріал.

1. Види зрошення.

2. Машини і установки для зрошення.

3. Системи крапельного зрошення.

4. Далеко- і середньоструминні дощувальні апарати.

5. Насосні станції для поливу.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення зрошувальних машин.

2. Опишіть способи зрошення.

3. Як виконують поверхневе зрошення.

4. Замалюйте схему крапельного зрошення.

5. Опишіть будову напірної станції СНН-75-40.

Головне завдання зрошувальних машин — забезпечення різноманітних сільськогосподарських культур водою для одержання високих урожаїв на поливних землях.

В Україні застосовують такі способи зрошення: поверхневе, коли вода розподіляється по поверхні поля; підґрунтове, коли ґрунт зволожується без появи води на поверхні, а вода подається по трубах, закладених у ґрунті; крапельне, коли вода поступово зволожує ґрунт безпосередньо в зоні кореневої системи рослин; дощування, коли водою у вигляді штучного дощу поливають ґрунт і надземні частини рослин за допомогою спеціальних апаратів.

Машини і установки для зрошення мають забезпечити сільськогосподарські культури водою в необхідні терміни і в потрібній кількості за мінімальних витрат. Інтенсивність дощу, розмір краплин і рівномірність поливу регулюють у межах забезпечення оптимальних умов зрошення. Машини мають забезпечити мінімальну енергоємність і трудомісткість поливів.

Поверхневе зрошення за технікою поливу поділяють на три види: полив по борознах, напуском і затопленням.

Полив затопленням здійснюють при заповненні водою ділянок чеків. Такі чеки залежно від рельєфу досягають 50 га. Цей спосіб застосовують для вологозаряджання і промивання ґрунту та зрошення рису.

Полив напуском провадять у напрямку найбільшого схилу з влаштуванням смуг, ширина яких досягає 20 м, а довжина — 500 м. Цей спосіб поливу застосовують для культур суцільної сівби і для вологозарядження. Його можна застосовувати тільки на спланованому полі.

Полив по борознах — кращий із поверхневих способів поливу. Його використовують для зрошення кукурудзи, буряку, картоплі, овочевих, а також плодових культур і виноградників. Полив по борознах здійснюють при спланованій поверхні та схилах від 0,001 до 0,03.

До поливу зрошувального лану на його поверхні нарізають поливні борозни. Найчастіше використовують проточні борозни, в яких вода рухається і одночасно поглинається ґрунтом.

Рис. 1. Схема підґрунтового зрошення:

1 — дренажні труби; 2 — кротовини

Підґрунтове зрошення провадять за рахунок подавання води в активний шар ґрунту до коренів рослин (рис. 1) по трубах 1 або кротовинах 2 на глибині 40...50 см. Воно не руйнує структуру ґрунту, не потребує відкритої мережі, дає змогу механізувати обробіток ґрунту та економно витрачати воду.

Крапельне зрошення — це один із способів підґрунтового зрошення.

Воно забезпечує надходження води по крапельницях у зону зволоження під дією капілярних сил. При цьому зволожується менший об’єм ґрунту, ніж під час дощування або поверхневого зрошення. Однією з основних переваг крапельного зрошення є подача води невеликими нормами через короткі інтервали часу. За цього способу зрошувальні норми зменшуються у середньому на 20...50 % порівняно зі звичайними способами.

Система крапельного зрошення (рис. 2) складається із насоса 1, фільтрів очищення води 2, контрольних приладів 3 і 4, гідропідживлювача 6, з’єднувального 5, магістрального 7 і розподільного 8 трубопроводів, крапельниці 10.

Рис. 2. Схема системи крапельного зрошення:

1 — насос; 2 — фільтр очищення води; 3 і 4 — контрольні прилади; 5 — з’єднувальний трубопровід; 6 — гідропідживлювач; 7 — магістральний трубопровід; 8 — розподільний трубопровід; 9 — патрубки; 10 — крапельниці

Цим способом поливають, як правило, багаторічні насадження. Розподільні трубопроводи розміщують безпосередньо на поверхні ґрунту або підвішують на висоті до 30 см, що дає змогу візуально стежити за роботою крапельниці. Витрата води крапельницями залежить від водопроникності ґрунту і становить 1,5...10 дм3/год.

На практиці використовують далеко- і середньоструминні дощувальні апарати, короткоструминні насадки дефлекторного і секторного типу. Далекоструминні дощувальні апарати працюють під тиском 0,4...1,0 МПа з радіусом дії до 60 м. Вони бувають з турбіною, з реактивною лопаткою (рис. 4) і з механічним приводом.

Рис. 3. Далекоструминний дощувальний апарат з реактивною лопаткою:

1 — реактивна лопатка; 2 — корпус; 3 — пружина кручення; 4 — вертикальна вісь; 5 — гайка; 6 — гвинт-розсікач; 7 і 16 — пружини; 8 і 17 — насадки; 9 і 11 — шайби; 10 — патрубок; 12 — різьба; 13 — головка під ключ; 14 — ущільнення; 15 — патрубок

Далекоструминні дощувальні апарати за конструкцією механізмів обертання поділяють на апарати, які використовують механічну енергію від ВВП трактора, кінетичну енергію струменя, розріджене повітря на виході струменя із сопла, реактивну силу струменя.

Механічний привід від ВВП трактора складається із шестеренного і черв’ячного редукторів та храпового механізму. Він є лише на тракторних дощувальних машинах. Кінетична енергія струменя, що вилітає із сопла використовується в розбірних установках і широкозахватних машинах, їх виконують у двох варіантах: з хитним у вертикальній площині коромислом (пірнаючою лопаткою) та обертовою турбіною (реактивною лопаткою).

Обертання ствола в апаратах з турбінкою забезпечується її лопатями, які входять у струмінь води, що виходить із сопла. Через два черв’ячних редуктори, кривошипно-шатунний та храповий механізми обертання від турбінки передається на черв’як, який обкочується навколо черв’ячного колеса, закріпленого на нерухомому корпусі, і обертає ствол.

Швидкість обертання ствола регулюють зміною величини переміщення лопаток у струмінь. У процесі роботи турбінка відсікає частину струменя, забезпечуючи тим самим якісний полив зони поблизу апарата. Однак це призводить до зниження дальності польоту струменя на 20...30 %.

У дощувальних апаратах, механізм обертання яких працює за рахунок розрідження, створюваного струменем, сопло закінчується дифузором (розширювальною насадкою). Проходячи через вузький перетин дифузора, потік води утворює зону вакууму, яка з’єднується трубкою з пневматичним, наприклад діафрагмовим, двигуном, що працює за рахунок перепаду тиску між атмосферою та вакуумом у дифузорі. Коливання діафрагми через храповий механізм приводять у рух ствол апарата.

При розміщенні осі сопла під деяким кутом до осі ствола виникає реактивний момент, який використовується для обертання ствола дощувального апарата. Такі апарати потребують спеціальних гальмових пристроїв, які сприймають різницю між обертальним моментом від реактивної сили струменя і моментом тертя обертальних частин апарата. Найбільшого поширення набули гідравлічні та механічні гальмові пристрої. Гідравлічне гальмо — це шестеренний або інший ротаційний масляний насос, що перекачує масло по замкненому каналу, отвір якого регулюють вентилем або краном. Зміною опору досягають різної частоти обертання ствола дощувального апарата.

Насосні станції, що подають воду із закритих водойм у зрошувальну мережу, бувають стаціонарні та пересувні (сухопутні і плавучі). Стаціонарні насосні станції впродовж усього терміну експлуатації перебувають на одному місці.

Вони оснащені спеціально обладнаним водозабором, який приводиться в дію від теплових або електричних двигунів, і стандартним насосним устаткуванням.

Розміщення водозабору сухопутних пересувних насосних станцій можна змінювати. Ці станції бувають начіпні та причіпні. Вони призначені для подачі води у зрошувальну мережу дощувальних установок і машин. Пересувні насосні станції застосовують при забиранні води з річок. Залежно від висоти підняття води плавучі станції поділяють на низьконапірні з підняттям води до 10 м, середньонапірні — від 10 до 25 м і високонапірні для підняття води на висоту 25...100 м.

Насосна станція СНН-75-40 призначена для подавання води у закриту або відкриту зрошувальну мережу. Загальний вигляд насосної станції показано на рис. 5. Основні складові одиниці станції такі: рама 4, відцентровий насос 2, одноступінчастий підвищувальний редуктор 3, напірна засувка 9, напірна лінія 10, ежектор.

Рис. 4. Напірна станція СНН-75-40:

1 — приймальна сітка всмоктувальної лінії; 2 — відцентровий насос; 3 — редуктор; 4 — рама насосної станції; 5 — огородження карданного валу; 6 — розвантажувальні ланцюги; 7 — шланг газового ежектора; 8 — тросовий підйомник всмоктувальної лінії; 9 — напірна засувка; 10 — напірна лінія

Технологічний процес роботи. По всмоктувальній трубі через приймальну сітку 1 вода з каналу або іншого вододжерела надходить у відцентровий насос 2, який змонтовано на корпусі редуктора. Насос приводиться в дію через редуктор від валу відбору кожухом. Частота обертання робочого колеса насоса 2100 хв–1. Для розвантаження начіпної системи трактора та стабілізації положення насосної станції призначені розвантажувальні ланцюги 6.

Від насоса вода крізь засувку 9 надходить під тиском у напірну лінію 10 і по ній у дощувальну установку або в зрошувальну мережу. Всмоктувальну лінію піднімають і опускають за допомогою тросового підйомника 8. Для заповнення всмоктувальної лінії і корпусу насоса водою перед пуском станції призначений газовий ежектор, який монтують на випускній трубі двигуна трактора. Газовий ежектор відсмоктує по шлангу 7 повітря з насоса. Це означає, що станція готова до пуску.

15.04.2025р.

Тема програми № 1: Комбіновані МТА для обробітку ґрунту

Тема уроку № 47: ТО комбінованих машино-тракторних агрегатів.

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. CM – I – сторінки 72- 74.

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM-II– сторінки 207-266 СМ - II – сторінки 103 – 118.

(CM - III) - Експлуатація машин і обладнання: Навчальний посібник / Ружицький М.А., Рябець В.І., Кіяшко В.М. та ін. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 617 с. CM - III -

сторінки 197-203.

https://evgivanov.github.io/expl_html_book/book/part1/tema1-7.html

https://youtu.be/i0bPOhIGMTY?si=lKD9p3f7TKQu1eON

Опрацювати матеріал.

1. Технологічне налагоджування агрегатів.

2. Обладнання для технологічного налагоджування машин.

3. ТО комбінованих машино-тракторних агрегатів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Що таке комбінований агрегат?

2. Які переваги комбінованих агрегатів?

3. Які типи комбінованих агрегатів існують?

4. Якими робочими органами комплектується агрегат РВК-3,6А?

5. Розкажіть про особливості будови агрегату ККП-6 «Кардинал».

Загальні правила налагоджування агрегатів. Встановлено, що якість роботи та продуктивність агрегатів у великій мірі залежить від правильності комплектування та налагоджування агрегатів.

Технологічне налагоджування агрегатів включає:

- перевірку технічного стану та комплектність машин, справність робочих органів, механізмів передач, запобіжних пристроїв, транспортувальних органів;

- встановлення технологічних параметрів роботи агрегату з конкретними умовами роботи.

Технологічну наладку агрегатів, машин проводять перед початком польових робіт.

Технологічне налагоджування агрегатів виконують згідно операційно-технологічних карт, де вказано послідовність виконання технологічних операцій.

Основні операції налагоджування машин, агрегатів:

- налагоджування машин на регулювальному майданчику;

- налагоджування машин в тракторній бригаді на контрольній

полосі;

- налагоджування машин у полі.

Складові частини налагоджування агрегатів:

- налагоджування енергетичного засобу (трактора, самохідних машин);

- налагоджування робочих машин;

- комплектування агрегату.

Обладнання для технологічного налагоджування машин. Для технологічного налагоджування машин в сільськогосподарських підприємствах повинні бути регулювальні майданчики, стенди-майданчики, пристрої та комплект інструментів слюсаря-налагоджувальника, контрольно-вимірювальні прилади, підкладки, підставки, розмічувальні дошки, спеціальні стелажі, засоби механізації навантажувально-розвантажувальних операцій.

Регулювальні майданчики бувають відкритого або закритого типу (навіси, ангари тощо).

Розміри регулювальних майданчиків вибирають залежно від природно-кліматичних та техніко-економічних умов сільськогосподарського підприємства і напрямку виробництва.

Для зони Лісостепу рекомендується майданчик розміром 12×15 м, а для Полісся 9×12 чи 9×14,5 м.

Регулювальний майданчик повинен бути рівний і мати бетонне покриття товщиною 200 мм. Поверхню майданчика розміщують вище рівня землі на 100 мм. По краях майданчика і по вісі укладають двотаврові або швелерні балки на рівні площини майданчика.

Для перевірки схем розміщення робочих органів машин, майданчик повинен бути укомплектований трафаретами розміщення робочих органів машин (рис. 1.) та стендами (рис. 2, 3).

Рис. 1. Схема розмітки майданчика для налагоджування машин:

1 – культиватор-плоскоріз КПШ-9; 2 – плуг ПТК-9-35, ПЛН-5-35; 3 – контрольна лінія; 4 – місце для трактора; 5 – осьова лінія; 6 – начіпний культиватор; 7 – зернова сівалка; 8 – причіпний культиватор; 9 – коренезбиральна і гичкозбиральна машини; 10 – жатка; 11 – ящик для зберігання інструментів, пристроїв та операційних карт

Рис. 2. Трафарет для перевірки робочих органів культиватора КПС-4М

1 – лінія встановлення першого ряду стрілчастих і розпушувальних лап; 2 – лінія для встановлення носків лап в поперечному напрямку; 3 – лінія встановлення другого ряду розпушувальних лап; 4 – лінія встановлення другого ряду стрілчастих лап або третього ряду розпушувальних лап

Рис. 3. Трафарет для перевірки розміщення сошників і пружинних

загортачів сівалок типу СЗ-3,6А

1 – лінія вісі; 2 – лінія встановлення сошника в поперечному напрямку;

3 – лінія встановлення загортача в поперечному напрямку

Трафарети можуть бути нанесені на поверхню майданчика або застосовують розмічувальні дошки (рис. 3, 4).

Регулювальний майданчик повинен бути обладнаний кран-балкою вантажопідйомністю 3 т, набором підкладок (рис. 5) під опорні колеса машин та їх робочих органів, динамометром для перевірки зусилля стискання пружин культиваторів, сівалок, лінійки, глибиноміри для перевірки глибини ходу робочих органів та довжини робочої частини котушок висівних апаратів зернових сівалок, набір щупів, шаблонів, набір штангенциркулів, манометрів, тахометрів тощо.

Регулювальні майданчики повинні бути обладнані набором шаблонів, стелажів для зберігання інструменту та обладнання, а також змінних робочих органів машини.

На регулювальних майданчиках повинен бути комплект інструментів слюсаря чи майстра-наладчика, металеві лінійки довжиною 30, 50 і 100 м, рулетки довжиною 5, 10, 20 м, штанген-циркулі ЩЦ-1,ЩЦ-11 на 150 і 300 мм, щупи (ГОСТ 882-75), набір пристроїв для регулювання робочих органів машин, контрольні манометри 0,4, 1, 2,5, 10, 16 МПа, шинні манометри МД-214, вакуумметри ОБВ, ОБМВ, тахометри ТЧ-10Р, динамометри ДПУ-0,01, ДПУ-0,02, ДПУ-01, ДПУ-0,2, шнури довжиною 10, 20 м, металеві підставки для різних машин.

Рис. 4. Комплект інструментів та пристроїв для регулювання комбайна і способи їх застосування

а – пристрій для регулювання виносу мотовила і нахилу граблин; б, в – способи використання пристрою; г – кутовий і ступінчастий щупи; д, е, ж – способи використання щупів; з – шаблон; і – способи використання шаблона

Рис. 5. Набір дерев’яних підкладок під опорні колеса

культиватора і сівалок:

1 – підкладка; 2 – гумова прокладка; 3 – штифт

Для встановлення плугів та лемішних лущильників на задану глибину оранки повинен бути набір дерев’яних підкладок розмірів:

- 350×150×10 мм – 3 шт.;

- 350×150×20 мм – 2 шт.;

- 350×150×30 мм – 2 шт.;

- 350×150×50 мм – 2 шт.;

- 250×150×100 мм – 4 шт.

Довжина регулювальної дошки повинна дорівнювати кінематичній довжині сільськогосподарської машини, а ширина в межах 200−300 мм. Розстановку або перевірку розміщення робочих органів проводять за мітками на дошці.

Стаціонарні машини (зерноочисні, сушарки тощо) налагоджуються на місцях їх роботи.

Підготовка МТА для лущення (дискування) ґрунту до роботи

Провести ЩТО трактора (через кожні 10 годин роботи або на початку зміни).

1. Провести зовнішній огляд трактора перевірити кріплення вузлів i деталей; підтікання води, масла, палива (виявлені несправності усунути).

2. Перевірити рівень охолоджуючої рідини в радіаторі, масла в піддоні картера двигуна, палива в баках основного i пускового двигунів.

3. Запустити двигун i перевірити його роботу на слух (стуки i шуми не допускаються); по приладам - нормальний тиск масла в системі мащення двигуна від 1,7 кг/ см2 до 3,7 кг/см2 , температура охолоджуючої рідини від 75 до 95 С°.

4. Перевірити сигналізацію:

а) Звуковий сигнал; б) повороти; в) гальмівні сигнал; г) габаритні вогні;

д)Передні фари (ближнє i дальнє світло); е) Задні фари.

5. Перевірити склоочисники.

6. Перевірити працездатність рульового управління.

7. Перевірити роботу гальм - розігнати трактор до швидкості 20 км/год, одночасно вижати педалі гальм i муфти зчеплення - гальмівний шлях трактор не більше 6 м, неодночасність спрацювання гальм не більше 15 см.

Підготовка трактора для роботи в складі з лущильником ЛДГ-5

1. Переобладнати начіпну систему:

а) Зняти причіпну планку

б) Вставити подовжувачі нижніх тяг

в) Розкоси з'єднати з нижніми тягами через прорізи вилок

г) Встановити довжину правого та лівого розкосів 515 мм

д) Під'єднати автозчіпку СА-1

в) Відрегулювати обмежувальні ланцюги так, щоб боковий розмах рамки у верхньому положенні не перевищував 20 мм .

2. Встановити колію передніх i задніх колій трактора на ширину 1400 мм.

3. Тиск у шинах задніх коліс довести до 0.1 МПа (1 кг/см2 ), а в передніх 0.17 МПа (1.7 кг/см ). р1зниця тиску в шинах л1вого i правого колю не повинна перевищувати 0.01 МПа (0.1 кг/см2).

4. На передній брус трактора навісити десять вантажів по 20 кг кожний.

Передпосівний обробіток виконують залежно від глибини загортання насіння та потрібної щільності обробленого шару ґрунту. На полях з підвищеною вологістю ґрунту перевагу слід віддавати додатковому комплектуванню агрегатів зубовими боронами, культиваторними лапами, а в посушливих умовах — котками різних типів.

Виконання кількох операцій обробітку ґрунту цими машинами пов’язане з багаторазовим переміщенням їх по полю, яке призводить до значного ущільнення і розпилення ґрунту ходовими системами агрегатів. Для зменшення цих негативних явищ останніми роками широко застосовують комбіновані машини й агрегати.

Передпосівний обробіток ґрунту на попередньо обробленому агрофоні найефективніше здійснюють комбіновані ґрунтообробні агрегати, які залежно від стану ґрунтового середовища можуть мати різні набори робочих органів.

Перевагами цих ґрунтообробних машин є:

- заміна 5 — 6 одноопераційних агрегатів;

- скорочення на 30 % витрат пального, праці, термінів виконання робіт;

- збереження вологи в ґрунті;

- створення однорідного за щільністю посівного шару ґрунту.

На ринку України найбільш функціонально придатні комбіновані агрегати АМО-3,6, АМО-7,2, АКГМ-3,6, АКГМ-6,0, ККП-6 «Кардинал», ККП-3,7, ККП-7,2.

Основними вузлами агрегату є передня і задня рами, з’єднані між собою болтами, колеса, передній і задній бруси з розпушувальними робочими органами, передній і задній котки, вирівнювач, сниця та гідравлічна система. На передній рамі закріплені сниця, елементи гідравлічної системи, а в підшипниках встановлений передній брус з розпушувальними лапами. Задня рама підтримується на двох колесах з пневматичними шинами. В передній частині рами в шарикопідшипниках встановлено передню секцію котків, а в задній — задню. За передньою секцією котків установлений брус з розпушувальними лапами, а за ним перед задньою секцією котків на рамі закріплений вирівнювач. Кожна секція складається з трьох кільчасто-шпорових котків.

Бруси з розпушувальними лапами призначені для розпушення ґрунту, передня секція котків для подрібнення брил, а задня для подрібнення і коткування ґрунту.

Гідравлічна система забезпечує переведення агрегату із робочого положення в транспортне і навпаки.

Рис. 6. Схема комбінованого ґрунтообробного агрегату РВК-3,6:

1 і 3 — пружинні лапи; 2 — подрібнювальний коток; 4 — вирівнювач; 5 — кільчасто-шпоровий коток

Культиватор комбінований передпосівний ККП-6 «Кардинал» (К — культиватор, К — комбінований, П — передпосівний, 6 — ширина захвату, м) при-

значений для передпосівного обробітку ґрунту на глибину 2…10 см під основні сільськогосподарські культури, а також для догляду за чорними парами тощо. Агрегатується він з тракторами тягового класу 3. Культиватор складається з рами, що має центральну, праву і ліву бічні секції, встановлених на ній послідовно розпушувальних лап, вирівнювачів, передніх ротаційних котків, секції S-подібних або стрілчастих лап, задніх ротаційних котків, пружинних борінок та механізмів задніх транспортних коліс, переднього причіпного механізму до трактора та задньої навіски для сівалки.

Культиватор працює по попередньо обробленому фону. Встановлені першими по ходу розпушувальні лапи, що заглиблюються на 10…12 см, подрібнюють найбільші брили та розущільнюють сліди коліс (гусениць) трактора.

За лапами влаштовано вирівнювачі (на глибину до 3 см), які попередньо вирівнюють поверхню поля. Вони підпружинені, тому при перевантаженні пропускають великі грудки без забивання. Далі поверхневий шар подрібнюється, вирівнюється та ущільнюється за допомогою передніх ротаційних котків пруткового типу. Інтенсивне остаточне подрібнення у посівному шарі, а також сепарацію агрономічно цінних фракцій ґрунту здійснюють встановлені в три ряди S-подібні або стрілчасті лапи. Стрілчасті лапи повністю (100 %) підрізують наявні в ґрунті бур’яни. Остаточне вирівнювання та ущільнення посівного шару ґрунту до щільності 0,9…1,1 г/см3 здійснює задній ротаційний коток. Пружинні борінки злегка ворушать верхній шар, щоб не допустити випаровування вологи з нижніх шарів. Передній причіпний механізм до трактора дає змогу відрегулювати раціональний напрямок лінії тяги трактора. Задня навіска для сівалки уможливлює роботу ґрунтообробного агрегату разом з сівалкою, що доцільно особливо при сівбі зернових колосових культур.

За основними показниками якості та енергоємності роботи вітчизняний комбінований агрегат краще, ніж зарубіжні, адаптований до ґрунтово-кліматичних умов України.

09.04.2025р.

Тема програми № 14: Сучасна сільськогосподарська техніка

Тема уроку № 45: Особливості будови сучасної с/господарської техніки

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл.

(CM - III) – Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. Комбайни зернозбиральні: Підручник / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов.; За ред. А.Ф. Головчука. — К.: Грамота, 2003. — 320 с.; іл.

(CM - IV) – Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки: навсальний посібник для здобувуачів професійної (профечійно-технічної) освіти В.І. Скрипник. — Київ: Літера ЛТД, 2019. — 256 с.

https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidrucnnyky-posibnyky-profosvita/Silgosptekhnika_blok-min%20(1).pdf

Опрацювати матеріал.

1. Види та призначення сільськогосподарської техніки.

2. Сучасна с/господарська техніка.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть види та призначення сільськогосподарської техніки.

2. Опишіть (використовуючи посилання) особливості будови сучасної с/господарської техніки:

- комбіновані агрегати для основного обробітку ґрунту, стор. 22 - 26.

- комбіновані агрегати для передпосівного обробітку ґрунту, стор. 27 – 29.

Види та призначення сільськогосподарської техніки.

Сільськогосподарська техніка – велика група самохідних, навісних і причіпних механізмів, пристроїв та агрегатів. Їхнє призначення – обробка ґрунту, догляд за посівами та збирання врожаю. Деякі види сільгосптехніки універсальні, вони широко використовуються в промисловості, будівництві та міському господарстві. Насамперед – це міні-трактори, гусеничні та колісні машини.

Сільгосптехніка відіграє важливу роль у сучасному сільському господарстві. Без неї немислиме існування аграрного сектору. Завдяки стрімкому розвитку та інноваціям, фермери мають можливість вибрати відповідну техніку з широкого спектра обладнання, купити міні-трактор, трактор або будь-який інший механізм за доступною ціною. Велика частка сільгосптехніки на українському виробництві – трактори і різні пристрої імпортного виробництва.

Види сільгосптехніки.

Вибір сільськогосподарської техніки ґрунтується на її типі, призначенні та технічних характеристиках. Сьогодні доступний великий вибір машин і механізмів для вирощування різних культур і автоматизації процесів.

Сільгосптехніка – це машини, пристрої та механізми, які виконують різну роботу в сільському господарстві.

Усю техніку можна розділити на три групи:

Комбайни, трактори, міні-трактори, самохідні машини;

Плуги, борони, культиватори, сівалки, розпилювачі, інші навісні та причіпні механізми;

Запасні частини, витратні матеріали та комплектуючі – потрібні під час експлуатації;

Що стосується призначення сучасної сільгосптехніки, то тут існує окрема класифікація.

Призначення сільськогосподарської техніки:

Для передпосівної обробки:

- використовуються колісні або гусеничні трактори, міні-трактори, основні роботи, які вони виконують – оранка та культивація;

- для посівної обробки, посів виконують трактори зі спеціальним причіпним обладнанням.

- обробка посівів, дуже важливий етап, що впливає на врожайність.

Для підгортання, поливу, удобрення, боротьби з бур'янами та паразитами використовуються спеціальні механізми, які приводяться в дію тракторами;

Збирання врожаю. Урожай збирають комбайнами або тракторами з причіпними пристроями, призначеними для збирання конкретних культур;

Післязбиральні роботи. Виконують трактори зі спеціальними механізмами.

У великих фермерських господарствах використовується різна техніка для вирощування конкретних культур. Дрібніші фермери віддають перевагу універсальним колісним тракторам або міні-тракторам із мінімальним набором сільськогосподарської техніки.

В обох випадках вдається отримувати хороші врожаї незалежно від умов.

Типи сільгосптехніки.

Сільськогосподарська техніка – це самохідні машини, агрегати та обладнання для виконання сільськогосподарських робіт.

Розрізняють такі типи:

Трактори та міні-трактори. Універсальна самохідна машина для роботи з навісним і причіпним обладнанням. Найчастіше використовуються колісні та гусеничні трактори.

Ґрунтообробні механізми. Плуги (для оранки землі), культиватори (для розпушування і знищення бур'янів), борони (для вирівнювання ґрунту, знищення бур'янів і видалення кірки, що заважає вологообміну).

Посівне обладнання. Сівалки, бункери, ємності. Основне призначення – розподіл посівного матеріалу в ґрунті.

Механізми для догляду за посівами. Зрошувачі, проріджувачі, розкидачі добрив, протруювачі тощо;

Збиральна техніка. Комбайни, косарки, копалки, навісні та причіпні пристрої для збирання різних культур.

Це лише мала частина сільськогосподарської техніки, необхідної для отримання хороших урожаїв. Сьогодні важко уявити собі фермерське господарство без комбайнів, тракторів та інших машин для роботи в полі. Високотехнологічні механізми допомагають боротися за врожай, економлять час, дають змогу механізувати більшу частину процесів, збільшують продуктивність праці.

Але щоб досягти гарного врожаю потрібно правильно вибирати необхідну сільгосптехніку.

09.04.2025р.

Тема програми № 14: Сучасна сільськогосподарська техніка

Тема уроку № 46: Правила техніки безпеки під час ТО с/г техніки.

Працюємо з підручниками:

Опрацювати матеріал.

1. Технічне, профілактичне обслуговування та ремонт ТО, ПО і Р т/з та с/г техніки яке проводиться на спеціально відведених дільницях , постах.

2. Техніка безпеки під час ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки в польових умовах

Д.З. Опрацювати матеріал, в зошиті дати відповіді на питання:

1. Опишіть основні правила техніки безпеки під час ТО, ПО і Р т/з та с/г техніки яке проводиться на спеціально відведених дільницях, постах.

2. Що забороняється при ТО, ПО і Р т/з та с/г техніки.

3. Опишіть основні вимоги до Техніки безпеки під час ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки в польових умовах

Технічне, профілактичне обслуговування та ремонт ТО, ПО і Р т/з та с/г техніки проводиться на спеціально відведених дільницях, постах, які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною документацією.

Розташування постів ТО, ПО і Р, відстань між машинами, що установлені на цих постах, а також між ними і конструкціями будівель повинні відповідати нормам технологічного проектування /основні відстані наведені в правилах ОП на підприємстві.

Установлювати машини в кількості, що перевищує норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між т/з і елементами будівель забороняється.

Виробниче устаткування і робочі місця слід розташовувати з урахуванням безпеки працюючих, зручності при виконанні технологічних операцій згідно з нормами технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту.

Робітники, які проводять ТО, ПО і Р т/з, с/г машин, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки, які були попередньо розглянуті.

Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх, слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення або падіння. Під час роботи устаткування не допускається його чищення, змащування або ремонт.

Робочі місця, виконання робіт на яких пов'язано з небезпекою для працюючих, повинні позначатися знаками безпеки згідно з вимогами Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров'я працівників.

Для зняття, установлення, а в окремих випадках транспортування деталей, вузлів, агрегатів вагою більше 20 кг необхідно використовувати підйомні механізми, які обладнані спеціальними пристроями /захватами/.

У приміщеннях, де виділяється пил або шкідливі речовини, робота повинна виконуватись при увімкнених загальній припливно-витяжній і місцевій вентиляціях. При виконанні робіт на автомобілях із працюючим двигуном повинні застосовуватись пристрої для відведення відпрацьованих газів. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті ЛЗР повинні бути негайно видалені. Прибирати робочі місця від пилу, ошурків, стружки, дрібних металевих обрізків дозволяється тільки щіткою. Забороняється здувати їх стиснутим повітрям.

Пуск двигуна та зрушення з місця, його в'їзд і виїзд з виробничих приміщень слід проводити за умови забезпечення безпеки людей. Забороняється знаходження сторонніх осіб на робочих місцях, де виконуються роботи з підвищеною небезпекою. Робітники повинні користуватись 3I3; при роботі на оглядових канавах, підйомниках, естакадах - працювати у захисних касках.

При ТО, ПО і Р т/з та с/г техніки забороняється:

- виконувати будь-які роботи на автомобілі, який вивішений тільки на одних підйомних механізмах;

- підкладати під вивішені частини замість підставок диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

- установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;

- знімати і ставити ресори на т/з без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом його вивішування;

- підіймати /вивішувати/ автомобіль за буксирні пристрої /гаки/ шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;

- підіймати /навіть короткочасно/ вантажі масою більше підйомної спроможності механізму;

- знімати, установлювати та транспортувати агрегати при зчалюванні їх тросами або канатами без спеціальних захватів;

- транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристроями, що запобігають їх падінню;

- працювати без упору під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, або використовувати замість упору випадкові підставки;

- запускати двигун та переміщувати автомобіль при піднятому кузові.

Виконання робіт в ємностях /цистернах/ з-під небезпечних вантажів дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряд-допуску. Перед роботою ємність очищається від залишків цих речовин і заземлюється. Робітники повинні бути забезпечені спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з мотузкою. При цьому один робітник виконує роботи в середині ємності і два помічники перебувають зовні.

Зняті з автомобіля вузли й агрегати слід установлювати на спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі - тільки на горизонтальні стелажі.

Техніка безпеки під час ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки в польових умовах

Під час інтенсивного використання сільськогосподарської техніки на польових роботах виникає потреба в ремонті вузлів та агрегатів техніки, що вийшла з ладу у польових умовах, не доставляючи її на ремонтні бази. При цьому, працівникам, які виконують ці роботи, необхідно дотримуватися певних вимог техніки безпеки.

Для проведення технічного обслуговування машинно-тракторних агрегатів у польових умовах повинна бути виділена пересувна майстерня або обладнана необхідним інструментом та пристроями спеціальна автомашина. Ця машина повинна мати справні іскрогасники та бути обладнана первинними засобами пожежогасіння згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 428 “Про забезпечення транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння”. Майстерню для технічного обслуговування розміщують на горизонтальному майданчику, в найбільш зручному за розташуванням до машини, що буде обслуговуватися, місці, загальмовують та заземлюють.

Причіплювання мобільної електрозварювальної установки виконують підтягуванням її до буксирного пристрою мобільної ремонтної майстерні. Під’їжджати мобільною майстернею заднім ходом до зварювальної установки не дозволяється. При введенні електрозварювального агрегату в робочий стан його заземлюють, фіксують раму опорою, а під колеса підкладають противідкатні башмаки.

Ремонт машинно-тракторних агрегатів допускається не ближче 30 м від хлібних масивів та інших посівів.

Інструмент та пристрої для технічного обслуговування машин повинні бути справними, відповідати вимогам розділу 6 Правил охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва й забезпечувати безпеку виконання робіт.

Технічне обслуговування машин у польових умовах проводиться у світлий час доби. Дозволяється проведення технічного обслуговування в нічний час за умови достатнього штучного освітлення. У цьому випадку роботи виконуються не менше ніж двома працівниками.

Усі операції з технічного обслуговування, за винятком операцій, які обумовлені інструкціями з експлуатації заводів-виготовлювачів, виконуються при зупиненій машині, непрацюючому двигуні і вимкненому валу відбору потужності.

Під час технічного обслуговування навісні машини й знаряддя опускають на землю, педаль гальма трактора встановлюють у загальмованому положенні і блокують заскочкою, деталі, вузли та агрегати очищають від рослинних решток і забруднень.

Під час очищення машин стиснутим повітрям слід користуватися захисними окулярами й респіратором, а струмінь повітря направляти від себе.

Під час накачування шин необхідно періодично перевіряти у них тиск.

Перед піддомкрачуванням машину або знаряддя розміщують на рівному горизонтальному майданчику. Під основу домкрата підкладають дерев’яні підкладки. Під машину або знаряддя поряд із домкратом установлюють надійну підставку, яка забезпечує стійкість та запобігає падінню машини чи знаряддя. Користуватися випадковими підставками не дозволяється.

Під час проведення технічного обслуговування не дозволяється:

– працювати з несправною лебідкою вантажопідіймального механізму;

– установлювати й перевозити в кузові майстерні ацетиленові генератори в заправленому стані;

– використовувати відкритий вогонь у майстерні;

– під час прокручування окремих вузлів і механізмів комбайнів перебувати у зоні повітряного потоку подрібнювачів;

– працювати на агрегаті для заправки, якщо немає заземлення і передбачених засобів пожежогасіння;

– відходити від агрегату для заправки до закінчення заповнення його місткостей нафтопродуктами, а також до закінчення заправки машини, що обслуговується;

– знімати кришку бункера солідолонагнітача з надлишковим тиском солідолу;

– зливати гарячу воду й мастило із систем при працюючому двигуні.

Обслуговування й ремонт машин, що використовувалися на роботах із застосуванням пестицидів і агрохімікатів, необхідно проводити тільки після знешкодження пестицидів і агрохімікатів.

Роботи під машинами проводять на спеціальному настилі або брезенті.

При заміні лемішів плуга під польові дошки переднього й заднього корпусів підкладаються міцні дерев’яні підкладки. Заміну ножів різальних апаратів проводять вдвох, застосовуючи рукавиці.

Ремонт і технічне обслуговування платформ у піднятому стані слід проводити тільки після встановлення упору.

Буксирування несправних тракторів і самохідних машин із поля в ремонтній майстерні проводять на зчіпці або шляхом часткового навантаження на платформу чи спеціальний підйомний опорний пристрій буксируваного трактора згідно з Правилами дорожнього руху. Застосовувати для буксирування машин і знарядь канати, троси й ланцюги, які не пройшли випробування, не дозволяється.

При буксируванні із застосуванням жорсткої або гнучкої зчіпки за кермом трактора (машини), що транспортується, повинен бути тракторист (водій), крім випадку, коли конструкція жорсткої зчіпки забезпечує рух трактора (машини), що буксирується по колії буксируючого.

При буксируванні на гнучкій зчіпці у машині, що буксирується, повинні бути справні гальма і рульове керування, а при буксируванні на жорсткій зчіпці – рульове керування. Трактор (машина) із несправним рульовим керуванням буксирується шляхом його часткового навантаження. При цьому перебування в кабіні тракториста (водія) або інших осіб не дозволяється.

При буксируванні у світлий час доби незалежно від умов видимості на буксируваній машині вмикають ближнє світло фар, а на тій, що буксирується, в будь-який час доби вмикають габаритні вогні.

У темний час доби та в інших умовах недостатньої видимості на транспортному засобі, що буксирується, повинні бути ввімкнені задні габаритні вогні, а при буксируванні на гнучкій зчіпці ще й передні габаритні вогні.

Жорстка зчіпка підбирається з урахуванням забезпечення відстані між машинами не більше 4 м, гнучка – в межах 4-6 м. При гнучкій зчіпці зв’язувальні ланки через кожний метр позначаються сигнальними щитками або прапорцями розміром 200х200 мм.

Буксирування не дозволяється: якщо фактична маса буксируваного транспортного засобу з несправною гальмовою системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси транспортного засобу, що буксирує; під час ожеледиці; на гірських дорогах і крутих спусках на гнучкій зчіпці; якщо загальна довжина зчеплених транспортних засобів перевищує 22 м; більше одного механічного транспортного засобу або транспортним засобом із причепом.

Виконання цих вимоги техніки безпеки значно знижує вірогідність настання травмонебезпечних ситуацій і, як наслідок, – нещасних випадків на виробництві.

26.03.2025р.

Тема програми № 13: Комбайни

Тема уроку № 42: Особливості експлуатації і ТО комбайнів

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.1.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова вітчизняних зернозбиральних комбайнів.

2. Будова імпортних зернозбиральних комбайнів.

3. Особливості імпортних зернозбиральних комбайнів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. В чому полягають конструктивні особливості комбайну «Меgа» фірми «С1ааs» (Німеччина), і чим відрізняються від комбайна «Нива»?

2. Опишіть конструктивні особливості комбайну «МF-36» «Массей Фергюсон» корпорації АГКО.

3. Чим цікавий комбайн ТВ - 70 фірми «Fогd New Holand» (США)?

4. Опишіть будову самохідного комбайну КЗС-9-1 «Славутич».

5. Опишіть будову зернозбиральних комбайнів «Лан».

Комбайни «Меgа»(рис. 1) фірми «С1ааs» (Німеччина), виготовлені за класичною схемою, відрізняються від комбайна «Нива» наявністю нового типу молотильного апарата ЛР8 (прискорення перед обмолотом).

Рис. 1. Схема технологічного процесу комбайна серії «Меgа»:

1 — решітка; 2 — відбійний бітер; 3 і 5 — підбарабання; 4 — молотильний барабан; 6 — барабан-прискорювач; 7— конвеєр похилої камери

Молотильний апарат складається із барабана-прискорювача 6, молотильного барабана 4, відбійного бітера 2, решітки 1, підбарабання 3 молотильного барабана та підбарабання 5 барабана прискорювача 6.

Принцип роботи молотильного апарата такий. Барабан-прискорювач, обертаючись з частотою 80 % частоти обертання молотильного барабана (280 ...1500 об/хв), захоплює масу, що подається конвеєром похилої камери зі швидкістю 3 м/с, надає їй швидкості 12 м/с і спрямовує масу в молотильний зазор між молотильним барабаном і підбарабанням.

Молотильний барабан діаметром 450 мм і максимальною лінійною швидкістю 35,5 м/с надає хлібній масі швидкості 20 м/с і спрямовує грубий ворок до відбійного бітера. Бітер, обертаючись з частотою 68 % частоти обертання молотильного барабана, зменшує швидкість вороху до 9 м/с і спрямовує його на клавіші соломотряса. Завдяки такій конструкції молотильного апарата і його кінематичним елементам створюється тонкий шар хлібної маси, що розмішується в зазорах між барабанами і підбарабанням, і збільшуються відцентрові сили. Внаслідок цього зерно, що вільно розміщується в колосі, сепарується через підбарабання (кут обхвату 84°) барабана-прискорювача, а остаточно вимолочується і сепарується молотильним барабаном і його підбарабанням (кут обхвату 151°). Молотильний апарат такого типу сепарує близько 90 % зерна, а це зменшує навантаження на соломотряс і підвищує пропускну здатність молотарки.

Комбайн «Меgа-204» має потужність двигуна 147 кВт, ширину захвату жатки 4,5...5,1м, діаметр молотильного барабана 450 мм, довжину і частоту обертання відповідно 1320 мм і 650 ...1500 об/хв, п’ять клавіш, площу сепарації 5,8 м², площу решіт 5,65 м², місткість бункера 6,2 м³, місткість паливного бака 400 л, масу (без жатки) 9050 кг.

Комбайн «МF-36» «Массей Фергюсон» корпорації АГКО (рис. 2) також виготовлений за класичною схемою. Основні особливості цієї серії комбайнів такі:

1. Між різальним апаратом і шнеком жатки встановлений стрічковий конвеєр 22 , який сприяє більш рівномірній подачі хлібної маси до шнека, а одночасно і до молотильного апарата.

2. МСП має високоінерційний молотильний барабан, проміжний бітер та ротаційний сепаратор, який виконує не тільки функцію обмолоту, а й підвищує сепарувальну здатність МСП, розвантажуючи таким чином клавішний соломотряс.

3. Повторний обмолот колосків здійснюється автономним домолочувальним пристроєм (на моделях МF 34-40).

4. Стрясна дошка очисника поділена на дві частини (два каскади), що поліпшує ефективність роботи повітряного потоку, а в цілому підвищується пропускна здатність очисника (на комбайнах МF 34-40).

5. На комбайні встановлений бортовий комп’ютер, який забезпечує комбайнера повною інформацією про стан роботи виконавчих органів, урожайність, місця проведення ТО, регулювальні роботи, які потрібно здійснити під час збирання певних культур, проведення «картографування» врожайності тощо.

6. Система «Ауто-левел» забезпечує постійну висоту зрізу як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках. Система працює в автоматичному режимі завдяки комп’ютеру і гідроприводу.

7. Під час роботи на схилах завдяки зміні положення коліс (гідроциліндрами) корпус комбайна залишається в горизонтальному положенні, що забезпечує рівномірність завантаження всіх робочих органів молотарки і похилої камери.

8. На комбайні передбачено систему підтримування постійної подачі автоматичною зміною швидкості руху комбайна, а одночасно і зміною частоти обертання мотовила.

Рис. 2. Технологічна схема комбайна

«МР-36» фірми «Массей Фергюсон»:

1—горизонтальний вивантажувальний шнек; 2 — завантажувальний зерновий шнек; 3 — домолочувальний пристрій; 4 — зерновий елеватор; 5 — колосовий елеватор; 6 — скатна дошка; 7— соломотряс; 8 — подрібнювач; 9 — подовжувач верхнього решета; 10— верхнє решето; 11— нижнє решето; 12— колосовий шнек; 13— зерновий шнек; 1 4— вентилятор; 15— ротаційний сепаратор; 16— бітер; 17— стрясна дошка; 18— підбарабання; 19— молотильний барабан; 20— конвеєр похилої камери; 21— шнек; 22 — стрічковий конвеєр; 23— різальний апарат; 24— мотовило; 25 — подільник

Комбайн «МF-36» має змінні жатки шириною захвату 4,34; 4,95; 5,56 м, молотильний барабан діаметром 600 мм і завдовжки 1400 мм з частотою обертання 390...1120 об/хв та коловою швидкістю 12,3...36,1 м/с, підбарабання з кутом обхвату 117° та площею сепарації 0,88 м², п’ятиклавішний, п’ятикаскадний соломотряс з площею сепарації 5,51м² (з ротаційним сепаратором 8,3 м²), два решета площею 4,6м², бункер місткістю 6,4 м3, паливний бак місткістю 600 л, двигун потужністю 162 кВт, масу з жаткою 10 700 кг.

Комбайн «Командор 228» (рис. 3) фірми «Клаас» (Німеччина) виготовлений не за класичною схемою.

Його істотна відмінність від комбайнів класичної схеми —це наявність соломорозчісувальних роторів замість клавішного соломотряса.

Комбайн має змінні жатки шириною захвату 5,10; 6,00; 6,60; 7,50 і 9,00 м, молотильний барабан діаметром 450 мм і завдовжки 1580 мм та частотою обертання: 1-й ступінь — 650 ...1500 об/хв, 2-й ступінь — 280 ...650 об/хв, вісім соломорозчісувальних роторів із ступінчастим приводом 810, 650, 540 і 430 об/хв, решета очисника площею 10 м², паливний бак місткістю 610 л, потужність двигуна 242 кВт, масу без жатки 12 320 кг.

Рис. 3. Схема технологічного процесу комбайна «Командор 228»

Комбайн «Lехіоп 480» фірми «Сlааs» також виготовлений не за класичною схемою. Він істотно відрізняється від комбайна «Меда» наявністю аксіально-роторного соломотряса замість клавішного. Молотильний апарат такий самий, як і в комбайна «Меда», але більших розмірів. У цьому комбайні грубий ворох спрямовується відбійним бітером у два ротори, які розміщені паралельно вздовж молотарки, де відбувається виділення вимолоченого зерна.

Комбайн «Lехіоп 480» має змінні жатки шириною захвату 6,60; 7,50; 9,00 м, ширину молотарки 1700 мм, барабан-прискорювач діаметром 450 мм, молотильний барабан діаметром 600 мм та частотою обертання 362 ...1050 об/хв, два ротори завдовжки 4200 мм кожний і діаметром 445 мм, потужність двигуна 276 кВт, масу без жатки 1400 кг. Розроблено моделі Lехіоп 460, 450, 430,420, 410 і 405, обладнані клавішним соломотрясом.

Комбайн ТВ - 70 (рис. 4) фірми «Fогd New Holand» (США) має два паралельно розміщених вздовж молотарки ротори, які виконують обмолот і сепарацію грубого вороху. Діаметр ротора 432 мм, його довжина 3235 мм, кут обхвату підбарабання 96°, місткість бункера 6,7 м³, потужність двигуна 107 кВт, маса 8 570 кг, пропускна здатність 5,8 кг/с.

Рис. 4. Схема молотарки комбайна ТК-70:

1 — шнек жатки; 2 — похилий конвеєр; 3 — живильний шнек; 4 — платформа; 5 — ротор; 6 — підбарабання; 7— транспортна дошка; 8 — вентилятор; 9 — зерновий шнек; 10— колосовий шнек; 11— нижнє решето; 12— подовжувач; 13— верхнє решето; 14— решітка бітера; 15— бітер; 1 6— сепарувальна решітка; 17— розподільний шнек; 18— зерновий елеватор; 19— колосовий елеватор

26.03.2025р.

Тема програми № 13: Комбайни

Тема уроку № 41: Будова основних робочих органів комбайна

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.1.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова самохідного комбайну КЗС-9-1 «Славутич».

2. Робота самохідного комбайну КЗС-9-1 «Славутич».

3. Будова самохідного комбайну «Лан».

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення самохідного зернозбирального комбайну КЗС-9-1.

2. Опишіть будову самохідного зернозбирального комбайну КЗС-9-1.

3. Опишіть технологічний процес роботи самохідного зернозбирального комбайну КЗС-9-1.

4. Чим відрізняється будова комбайну «Лан» від комбайну КЗС-9-1.

5. Що називають технологією збирання НЗВ?

Комбайн КЗС - 9 - 1 «Славутич» призначений для збирання зернових колосових культур одно- та двофазним способами, а у разі обладнання його спеціальними пристроями — для збирання зернобобових і круп’яних культур, кукурудзи на зерно, соняшнику, сої, сорго, рапсу, насінників трав, лікарських рослин та ін. Залежно від технології збирання НЗВ комбайн на замовлення комплектують копнувачем, подрібнювачем або капотом Загальна будова. Комбайн складається з жатної частини 1 (рис. 1), молотарки 5 із зерновим бункером 3 пристрою для збирання НЗВ (у цьому разі капота 6), кабіни 2 з органами керування, двигуна (дизеля) 4 та ходової частини (керованих 7 та ведучих 8 коліс), механічного і гідравлічного приводу, електрообладнання та системи автоматичного контролю.

Рис. 1. Самохідний комбайн КЗС-9-1 «Славутич»:

а — вигляд зліва; б— вигляд спереду; в— вигляд справа; 1 — жатна частина; 2 — кабіна; 3 — зерновий бункер; 4 — двигун (дизель); 5 — молотарка; 6 — капот; 7— керовані колеса; 8 — ведучі колеса

Технологічний процес роботи комбайна КЗС-9-1 «Славутич».

Рис. 2. Конструктивно-компонувальна схема комбайна КЗС-9-1 :

1 — мотовило; 2 — шнек; 3 — корпус жатки; 4 — бітер проставки; 5—конвеєр похилої камери; 6 — молотильний барабан; 7— кабіна; 8— відбійний бітер; 9 — соломотряс; 10— вивантажувальний шнек; 11 — бункер; 12— зерновий елеватор; 13— паливний бак; 14— молотарка; 15— двигун; 16— капот; 17— міст керованих коліс; 1 8— колосовий шнек; 1 9— домолочувальний пристрій; 20 — зерновий шнек; 21 — решета очисника; 22 — вентилятор; 23 — стрясна дошка; 24—міст ведучих коліс; 25 — підбарабання; 26 — похила камера; 27 —різальний апарат; 28 — подільник

Комбайн КЗС-9-1 (рис. 2) під час руху по полю завдяки подільникам 28 відокремлює смугу хлібостою, яка дорівнює ширині захвату жатки. Мотовило 1, обертаючись, підводить стебла до різального апарата 27, який зрізує їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек 2 , спіральні витки якого переміщують їх з боків до середини. Тут пальцьовий механізм шнека захоплює стебла і спрямовує їх по днищу до бітера проставки 4. Пальці та лопаті бітера, обертаючись проти стрілки годинника, спрямовують хлібну масу до конвеєра 5 похилої камери, скребки якого по днищу похилої камери транспортують її до молотильного апарата.

У молотильному апараті хлібна маса обмолочується завдяки ударам бил барабана 6 і протягуванню її крізь зазор між барабаном і нерухомим підбарабанням 25 . При цьому більша частина вимолоченого зерна з домішками (дріб ний ворох) просипається крізь отвори підбарабання на стрясну дошку 23.

Грубий ворох (солома, зерно, збоїни, колоски) викидається барабаном 6 до відбійного бітера 8, який змінює напрямок його руху і спрямовує на передню частину клавіш соломотряса 9.

Клавіші завдяки їх коливальному руху розділяють грубий ворох на дві фракції: солому і дрібний ворох. Солома транспортується соломотрясом до капота 16 , який укладає її на поле у валок. Дрібний ворох, просипавшись крізь решітчасту поверхню клавішів, спрямовується їх днищами на стрясну дошку.

Завдяки коливальному руху стрясної дошки дрібний ворох від молотильного апарата і соломотряса надходить на пальцьову решітку, а з неї — на верхнє і нижнє 21 решета очисника. Тут дрібний ворох очищається від легких (полови, збоїн) повітряним потоком вентилятора 22 і великих домішок завдяки просипанню зерна крізь отвори в решетах і їх коливальному руху.

Очищене зерно потрапляє до зернового шнека 20 , який транспортує його до елеватора 12 , а з нього — у похилий завантажувальний шнек і в зерновий бункер 11. Великі домішки (але легкі) і полова з решіт транспортується до половонабивача, а звідти — на поле у ва Якщо комбайн обладнано копнувачем, то солома клавішами транспортується в підпресувальну камеру, утворену соломонабивачем і лотоком, а з неї соломонабивачем у камеру копнувача. Сюди потрапляє і полова від половонабивача. При наповненні камери НЗВ її викидають на поле у вигляді копиці.

Якщо комбайн обладнано подрібнювачем, то солома надходить із клавіш соломотряса до ротора подрібнювача і після подрібнення викидається у причеплений до комбайна візок або на поле. Полова також потрапляє на поле або у візок.

При роздільному комбайнуванні замість жатки встановлюють платформу-підбирач, яку приєднують до похилої камери жатної частини комбайна. У цьому разі пальці конвеєрної стрічки підбирають валок, утворений валковими жатками, і цією самою стрічкою транспортують його до шнека платформи-підбирача, який пальцьовим механізмом спрямовує до бітера проставки, а бітер — до похилого конвеєра.

Далі технологічний процес відбувається так само, як і при прямому комбайнуванні.

Комбайн «Лан» призначений для збирання таких самих культур, як і комбайн КЗС-9-1. Відмінність полягає лише в пристрої для збирання НЗВ.

Збирання НЗВ відбувається за двома схемами: солома подрібнюється і розкидається по полю; солома не подрібнюється, а формується у валок. Для цього комбайн комплектують соломоподрібнювачем, який легко переобладнують на будь-яку зі схем збирання НЗВ, не монтуючи допоміжних пристроїв.

Загальна будова. Комбайн «Лан» (рис. 3) складається з таких основних агрегатів: жатної частини 1, кабіни 2, двигуна 3, молотарки 5 із зерновим бункером 4, пристрою 6 для збирання НЗВ (у цьому разі капота), керованих 7 та ведучих 8 коліс.

Кабіну розміщено посередині молотарки, а за нею — двигун, що не характерно для комбайна КЗС-9-1. На комбайні «Лан5М» двигун розміщений за бункером.

Рис. 3. Конструктивно-компонувальна схема комбайна «Лан»:

1 — жатна частина; 2 — кабіна; 3 — двигун; 4 — бункер; 5 — молотарка; 6 — капот; 7 — керовані колеса; 8 — ведучі колеса

Технологічний процес роботи. Процес роботи комбайна «Лан» аналогічний комбайну КЗС-9-1. Істотні відмінності такі: у жатній частині немає бітера проставки; в молотарці над соломотрясом встановлено ворушилки; під соломотрясом встановлено стрясну дошку; немає автономного домолочувального пристрою колосків.

Схему технологічного процесу комбайна «Лан» показано на (рис. 4).

Рис. 4. Схема технологічного процесу комбайна «Лан»

19.03.2025р.

Тема програми № 13: Комбайни

Тема уроку № 40: Загальна будова зернозбирального комбайну.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/6/6.2.htm#%D0%B062

Опрацювати матеріал.

1. Призначення зернозбиральних комбайнів.

2. Будова зернозбиральних комбайнів.

3. Робота зернозбиральних комбайнів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення самохідного зернозбирального комбайну СК-5М «Нива».

2. Опишіть будову самохідного зернозбирального комбайну СК-5М «Нива».

3. Опишіть технологічний процес роботи самохідного зернозбирального комбайну СК-5М «Нива».

Загальна будова зернозбирального комбайну

Збирання врожаю зернових культур є завершальним етапом усього процесу виробництва зерна. Зернові культури— це зернові злаки і зернові бобові, а також гречка.

До зернових злаків належать хлібні(пшениця, жито, ячмінь) просоподібні(просо, рис, овес, сорго, кукурудза). Суцвіттям хлібних злаків є колос, а просоподібних— волоть. У кукурудзи чоловіче суцвіття— волоть, жіноче— початок.

Пшеницю, жито і ячмінь ще називають зерновими колосовими, а гречку, просо, рис і овес— круп’яними. До зернових бобових культур належать горох, квасоля, соя тощо.

Зернові культури збирають комбайновим і некомбайновим способами.

Зернозбиральний комбайн призначений для збирання зернових колосових культур прямим і роздільним комбайнуванням (одно та двофазним способами). Він може бути обладнаний спеціальними пристроями для збирання зернобобових і круп’яних культур, кукурудзи на зерно, соняшнику, сої, сорго, рапсу, насінників трав, лікарських рослин тощо. Залежно від технології збирання НЗВ комбайн може бути укомплектований копнувачем, подрібнювачем або капотом.

Рис. 1. Самохідний зернозбиральний комбайн СК-5М «Нива»:

1 — жатна частина; 2 — бункер для зерна; 3 — кабіна з органами керування; 4 — двигун (дизель); 5 — пристрій для збирання НЗВ; 6 — ходова частина; 7— молотарка

Загальна будова. Будь-який самохідний комбайн складається з таких основних агрегатів: жатної частини 1(мал.1), молотарки 7 з бункером для зерна 2, двигуна 4 (дизеля), пристрою для збирання НЗВ (у цьому разі копнувача 5 ), ходової частини 6 та кабіни 3 з органами керування.

Подільники 1 (рис. 2), мотовило 27, різальний апарат 26 та шнек 25 розміщені на жатці, а плаваючий конвеєр 23 — у похилій камері. Жатка і похила камера утворюють жатну частину комбайна.

Робочими органами молотарки є: приймальний бітер 22, молотильний апарат 20, відбійний бітер 18, соломотряс 8 (у сукупності їх ще називають молотильно-сепарувальним пристроєм — МСП); очисник, до якого входять стрясна дошка 19, решета 14, вентилятор 17 і транспортувальні органи.

Рис. 2. Технологічна схема комбайна СК-5М «Нива»:

1— подільник; 2 — пальцьовий механізм; 3— вивантажувальний шнек; 4 — розподільний шнек; 5 — зерновий елеватор; 6 — бункер; 7— колосовий елеватор; 8 — соломотряс; 9 — соломонабивач; 10— копнувач; 1 1— половонабивач; 12— подовжувач верхнього решета; 13— колосовий шнек; 14— верхнє і нижнє решета; 15— пальцьова решітка; 16— зерновий шнек; 17— вентилятор; 18— відбійний бітер; 19— стрясна дошка; 20— молотильний апарат; 21 — каменевловлювач; 22— приймальний бітер; 2 3 — плаваючий конвеєр; 24— башмак жатки; 25 — шнек жатки; 2 6 — різальний апарат; 27 — мотовило

Технологічний процес роботи. Комбайн СК-5М «Нива», переміщуючись по полю, завдяки подільникам (див. рис. 2), мотовилу, різальному апарату, шнеку із пальцьовим механізмом та похилому плаваючому конвеєру зрізує і спрямовує хлібну масу в приймальну камеру молотарки. Тут приймальний бітер направляє хлібну масу у молотильний зазор між бильним барабаном і підбарабарабанням, де і обмолочується зерно. Грубий ворох, що виходить із молотильного зазору, гальмується відбійним бітером і спрямовується ним на клавішний соломотряс, де залишкове вимолочене зерно сепарується, а солома транспортується у копнувач.

Зерно, що виділилось у молотильному апараті та на соломотрясі, надходить на вітрорешітний очисник, де за допомогою решіт і повітряного потоку, створюваного вентилятором, очищається від домішок і необмолочених колосків.

Очищене зерно надходить у бункер, колоски — на повторний обмолот у той самий молотильний апарат, а полова половонабивачем спрямовується у копнувач. Такий процес роботи зернозбирального комбайна характерний для більшості вітчизняних і зарубіжних комбайнів. Таку конструктивно-компонувальну схему робочих органів називають класичною .

Гвинтові лопаті ротора захоплюють хлібну масу, що надходить від похилого конвеєра, і спрямовують її в зазор між ротором і молотильними решітками, де відбувається обмолот. Залишкове вимолочене зерно сепарується у зоні сепарувальних решіток.

Рис. 3. Технологічна схема комбайна КТР-10 «Дон-Ротор»:

1 — мотовило; 2 — шнек; 3 — бітер проставки; 4 — похилий конвеєр; 5— ротор; 6 — молотильна решітка; 7— зерновий бункер; 8 — завантажувальний шнек; 9 — зерновий елеватор; 10— домолочувальний пристрій; 11 — колосовий елеватор; 12 — транспортувальні бітери; 13 — копнувач; 14— сепарувальна решітка; 15— подільник потоку вороху; 1 6— подовжувач верхнього решета; 17— верхнє решето; 18 — колосовий шнек; 1 9— нижнє решето; 20 — зерновий шнек; 21 — вентилятор; 22 — основна стрясна дошка; 23 — приймальна камера молотильного апарата; 24— різальний апарат

19.03.2025р.

Тема програми № 12: Зерноочисні машини.

Тема уроку № 39: Зернонавантажувачі, зерносушарки їх робота.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/8/8.3.htm#%D1%9483

Опрацювати матеріал.

1. Навантажувачі зернового матеріалу.

2. Класифікація зерносушарок.

3. Схеми робочих процесів зерносушарок

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення зернометальника самопересувного ЗМ-60.

2. Опишіть будову зернометальника самопересувного ЗМ-60.

3. Класифікація зерносушарок та режими сушіння зерна.

4. Призначення сушарки зерна шахтної СЗСБ-8.

5. Опишіть будову сушарки зерна шахтної СЗСБ-8.

Навантажувачі зернового матеріалу. Зернометальннк самопересувний ЗМ -60 (рис. 1, а) призначений для вантажно-розвантажувальних робіт у зерноскладах, на відкритих токах, перелопачування, сепарації зернової суміші з відокремленням легких домішок і формування буртів зерна.

Продуктивність за годину чистої роботи становить 52,3 т, потужність приводу 9,44 кВт.

Основними вузлами зернометальника є рама 1 з ходовою системою, скребковий конвеєр 5, Т-подібний живильник, поворотна рама, тример 3 (метальник), механізми піднімання і самопересування, електроприводу. Під час роботи завантажувальний конвеєр лебідкою опускають у робоче положення, вмикають муфту контрприводу, електродвигуни завантажувального конвеєра і тримера. Потім вмикають механізм самопересування і вибирають потрібну швидкість.

Завантажувальний конвеєр подає зерно в напрямний патрубок тримера. Тример (рис. 1, б) перекидає зерно на висоту 4,5 м. Він обертається навколо своєї осі, тому навантаження відбувається безперервно. Завантаження зернового метальника регулюється швидкістю його руху, яка може змінюватися під час руху вперед у межах 0...45 м/год, а назад — 0...25 м/год.

Рис. 1. Зернометальник самопересувний ЗМ-60:

а— загальний вигляд: 1— рама з ходовою частиною; 2 — контрпривід; 3 — тример; 4 — напрямний кожух з козирком; 5 — завантажувальний конвеєр; б — загальний вигляд тримера: I — натяг стрічки

Зернонавантажувач самопересувний ЗПС -100 має таке саме призначення, як і зернометальник ЗМ-60, крім сепарації зерна з відокремленням легких домішок.

Продуктивність до 100 т/год, висота навантаження 2,8 м, потужність електроприводу 10,5 кВт, швидкість робоча 40 м/год, транспортна — 600 м/год.

За будовою зернонавантажувач подібний до зернометальника, але він не має тримера. Замість нього на поворотній колонці встановлений відвантажувальний конвеєр, за допомогою якого його можна повертати в обидва боки на 90°, фіксуючи в потрібному положенні

Класифікація зерносушарок. Режими сушіння зерна

Конвективний спосіб сушіння зерна найпоширеніший, тому розглядатимемо тільки зерносушарки конвективної дії.

Класифікація зерносушарок. Зерносушарки класифікують за такими показниками:

• видом палива, що використовується для сушіння (тверде, рідке або газоподібне);

• видом теплоносія (нагріте повітря або його суміш з паливними газами);

• характером процесу сушіння (періодичної або безперервної дії);

• мобільністю (стаціонарні або пересувні);

• напрямком руху теплоносія відносно зернового потоку (прямопотокові,

протипотокові, з поперечним потоком, із змішаним потоком);

• станом зернового шару (нерухомим, рухомим, псевдозрідженим, зваженим);

• конструкцією (шахтні, барабанні та вібраційні).

Головною технологічною характеристикою зерносушарок є стан матеріалу в процесі сушіння і охолодження.

Зерносушарки з рухомим зерновим шаром найпоширеніші. Під час сушіння швидкість зернового матеріалу більша від нуля, а швидкість теплоносія менша від критичної швидкості зернового матеріалу. Цей принцип покладений в основу роботи шахтних, рециркуляційних, барабанних, конвеєрних і вібраційних зерносушарок безперервної дії.

Шахтні зерносушарки (рис. 2, I) обладнані шахтами, всередині яких у шаховому порядку вмонтовані короби. Зерно 2 рухається зверху вниз під дією сили тяжіння, а теплоносій 1— у поперечному і вертикальному напрямках.

Барабанні зерносушарки (рис. 2, II) мають сушильну камеру у вигляді порожнистого сталевого циліндра (барабана), всередині якого є лопаті та полички. При його обертанні лопаті піднімають і скидають зерно. Воно пересипається з полички на поличку, сушиться теплоносієм і переміщується вздовж барабана.

Вібраційні зерносушарки (рис. 2, I II ) мають решета, розміщені ярусами, які приводяться в коливальний рух. Зерно, переміщуючись по такому решету, пронизується від низу до верху теплоносієм.

Зерносушарки з нерухомим зерновим шаром працюють за умови, що швидкість матеріалу дорівнює нулю, а швидкість теплоносія менша від критичної швидкості частинок матеріалу. Цей принцип використовується в установках активного вентилювання зерна (вентильовані бункери), декових та наземних зерносушарках.

Рис. 2. Схеми робочих процесів зерносушарок:

I — шахтна; I I — барабанна; I I I — вібраційна; I V — вентильований бункер; V — декова; VI— наземна; VII і VIII— пневмогазова рециркуляційна; 1— напрямок руху повітря; 2 — зерно

Вентильований бункер (рис. 2, ІУ ) складається з бункера, вентилятора, повітронагрівника і повітропроводу. Підігріте повітря пронизує шар вологого зерна, висушуючи його. Їх використовують також для вентилювання зерна повітрям при його охолодженні і консервації.

Декові зерносушарки (рис. 2, V) мають топку, вентилятор і одну або кілька дек, виготовлених із перфорованого металевого листа. Зерновий матеріал нерухомо лежить на поверхні деки і пронизується теплоносієм. При цьому із зерна видаляється волога.

Наземні зерносушарки (рис. 2, У7) забезпечують сушіння матеріалу холодним повітрям, яке подається через перфоровану підлогу або щілини в ній.

Зерносушарки з псевдо зрідженим шаром зерна висушують зерно, яке перебуває на поверхні решета у псевдозрідженому (киплячому) стані під дією швидкості потоку теплоносія. При цьому піднімальна сила потоку близька до сили тяжіння окремих зерен і вони не тиснуть одне на одне. У такому стані відбувається перемішування, рух зерен, а сухі зерна випливають на поверхню і вивантажуються.

Пневмогазові рециркуляційні зерносушарки (мал. 2,VIII) за кілька секунд газовим потоком (теплоносієм), який подається з великою швидкістю, нагрівають зерновий матеріал до потрібної температури. Зерно по трубі піднімається в шахту. У верхній частині шахти витримується деякий час і спрямовується в її нижню частину, яка розділена вертикальною перегородкою на дві зони. Із правої зони зерно знову потрапляє в ушильну трубу (рециркулює), де перемішується з вологим. Сухе зерно спрямовується у ліву зону, звідки виводиться назовні.

Режими сушіння зерна. Основним чинником, від якого залежить процес сушіння зерна, є температура теплоносія: чим вона вища, тим швидше висихає зерно. Вона обмежується допустимою температурою нагрівання зерна.

Температура теплоносія в шахтних зерносушарках для насіннєвого матеріалу зернових культур вологістю до 18 % не повинна перевищувати 70 °С, а вологістю 18...20 % — 65 °С. При сушінні продовольчого зерна вологістю до 26 % температура теплоносія має становити 80...90 °С. У барабанних зерносушарках при сушінні насіннєвого зерна температура теплоносія має бути 145...165 °С, продовольчого — 180...210 °С, а фуражного — 180...250 °С.

Сушарка зернова стаціонарна барабанна СЗСБ -8 (рис. 3) має продуктивність 8 т/год при сушінні пшениці (зниження вологості з 20 до 14 %), нерівномірність сушіння 0,5 %, витрати палива до 65 кг/год. Приводиться в дію від восьми електродвигунів загальною потужністю 31,6 кВт. Маса 9 т.

Зерносушарка складається із топки 1, завантажувальної камери 3 сушильного барабана 4, розвантажувальної камери 5, охолоджувальної колонки 7 норій 2 і 6 та електрообладнання. Топка має камеру згоряння, змішувальну камеру і паливну апаратуру.

Вологе зерно норією 2 із завальної ями подається в завантажувальну камеру 3 звідки самопливом потрапляє в сушильний барабан. Гази, що утворюються при згорянні рідкого палива в топці 1 в змішувальній камері з повітрям утворюють теплоносій, який надходить у сушильний барабан 4, контактує з вологим зерном і нагріває його. Випарувана волога разом з теплоносієм вентилятором виноситься із сушарки. Зерно переміщується вздовж барабана (при його частоті обертання 8 об/хв) і потрапляє в розвантажувальну камеру 5 звідки шлюзовим затвором подається до двопотокової норії 6, а далі в охолоджувальну колонку 7. В ній зерно охолоджується так само, як і в охолоджувальній колонці шахтної сушарки і потрапляє у вивантажувальний бункер 8.

Рис. 3. Функціональна схема барабанної сушарки СЗСБ-8:

1 — топка; 2 — завантажувальна норія; 3 — завантажувальна камера; 4 — сушильний барабан; 5 — розвантажувальна камера; 6 — вивантажувальна норія; 7 — охолоджувальна колонка; 8 — вивантажувальний бункер

12.03.2025р.

Тема програми № 12: Зерноочисні машини

Тема уроку № 38: Зерноочисні машини їх будова та робота.

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/8/8.1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення зерноочисних машин.

2. Види очищення зерна.

3. Будова зерноочисних машин.

Д.З., в зошиті дати відповіді на питання:

1. Призначення зерноочисних машин.

2. Опишіть розподіл машин за способом очищення і сортування зерна.

3. Яке призначення зерноочисної колонки ОПС-2.

4. Поясніть будову зерноочисної колонки ОПС-2.

5. Опишіть технологічний процес роботи зерноочисної колонки ОПС-2.

5. Опишіть технологічні регулювання зерноочисної колонки ОПС-2.

Зерновий ворох, який надходить з бункерів комбайнів чи молотарок, складається із зерна основної культури, насіння бур’янів, соломи, полови або інших культурних рослин. Якщо зерен основної культури менше ніж 85 %, то це суміш. Відношення маси домішок до загальної маси наважки називається засміченістю і виражається у відсотках.

Післязбиральна обробка зерна за рахунок таких операцій, як очищення, сортування і калібрування, спрямована на отримання фуражного, продовольчого зерна та насіннєвого матеріалу.

Для цього застосовують певні способи очищення і сортування зерна, зокрема розподіл насіння:

- повітряним потоком;

- за розмірами на решетах;

- за розмірами на трієрах;

- за щільністю і питомою вагою;

- за властивостями його поверхні;

- за електричними властивостями.

Повітроочисні машини. Пневматична зерноочисна колонка ОПС-2 (рис. 1) призначена для очищення зернових, зернобобових, круп’яних та інших культур від домішок, що відрізняються аеродинамічними властивостями. Продуктивність 2...4 т/год, потужність приводу 4,5 кВт, маса 266 кг.

Загальна будова. Колонка ОПС-2 складається з відцентрового вентилятора 1, робочого повітряного каналу 2 перерізом 325 × 325 мм, осаджувальної камери 3, приймального бункера 4 і рами на чотирьох роликах. У каналі під кутом 30° встановлена рамка з дротяною тканою сіткою. До комплекту додається три сітки з різними розмірами отворів: 0,8 × 0,8 мм для дрібнонасінних культур; 2,0 × 2,0 мм для зернових і 3,2 × 3,2 мм для зернобобових. Над робочим каналом є осаджувальна камера з розсіювачем повітря. У нижній частині розміщується патрубок для виведення легкої фракції, а у верхній — труба з фільтром для відведення пилу і легких домішок. У приймальному бункері є вхідне вікно з регулювальною заслінкою.

Рис. 1. Пневматична зерноочисна колонка ОПС-2:

1 — вентилятор; 2 — повітряний канал; 3 — осаджувальна камера; 4 — приймальний бункер; 5 — сітка.

Технологічний процес роботи може відбуватися за прямим або зворотним циклом.

При прямому циклі зерновий матеріал із приймального бункера через вхідне вікно надходить на похилу сітку робочого каналу, по якій скочується. Повітряний потік, створений вентилятором, спрямовується під сітку, піднімає легку фракцію, що має меншу критичну швидкість (легке насіння бур’янів, легке і щупле насіння основної культури та інші легкі домішки), переміщує її в осаджувальну камеру, а з неї через випускний патрубок — у мішок. Пил осідає у фільтрі. Важка фракція (важке насіння основної культури), що має більшу критичну швидкість, ніж швидкість повітряного потоку, скочується по сітці і через випускний патрубок потрапляє в мішок.

При зворотному циклі (наприклад, при очищенні насіння моркви від шорсткого споришу, курячого проса) насіння основної культури видувається в осаджувальну камеру, а важке насіння бур’янів скочується по сітці.

Технологічні регулювання.

1. Продуктивність машини визначається подачею зернового матеріалу на сітку. Подача залежить від величини відкриття вхідного вікна, яку змінюють регулювальною заслінкою.

2. Якість очищення визначається швидкістю повітряного потоку (3...16 м/с) у каналі, яка залежить від величини відкриття вхідного вікна кожуха вентилятора, що регулюється відкриттям шиберної заслінки.

12.03.2025р.

Тема програми № 11: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 37: Регулювання бурякозбиральних машин до роботи

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Бурякозбиральні машини.

2. Робота бурякозбиральних машин.

3. Регулювання бурякозбиральних машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення коренезбиральної машини КС-6Б.

2. Опишіть будову коренезбиральної машини КС-6Б.

3. Опишіть призначення та будову дискового копача машини КС-6Б.

4. Опишіть технологічний процес роботи машини КС-6Б.

5. Опишіть технологічні регулювання коренезбиральної машини КС-6Б.

Коренезбиральна машина КС-6Б призначена для збирання коренеплодів цукрових буряків, що посіяні з шириною міжрядь 45 см. Ширина захвату 2,7 м, робоча швидкість руху машини 5,0...9,0 км/год, продуктивність 1,3...1,9 га/год. Загальна будова. Машина КС-6Б комплектується самохідним шасі і коренезбиральною частиною. На шасі встановлений двигун СМД-64 потужністю 110,3 кВт. У передній частині самохідного шасі влаштований автомат водіння для спрямування робочих органів по осі рядків коренеплодів.

Коренезбиральна частина (рис. 1) складається із шести пар дискових копачів 3, лопатевого бітера-виштовхувача 4, шнекового очисного пристрою, виконаного у вигляді послідовно розташованих двох пар спіральних вальців 5 і розміщеного між ними та за другою парою вальців 5 відповідно гладеньких перекидних вальців 6 і 7, проміжного бітера 8, поздовжнього конвеєра 9, бункерного поперечного стрічкового конвеєра 10, конвеєра-грудкоподрібнювача 11 та вивантажувального елеватора 12.

Копачі 3 та шнековий очисник змонтовані окремо на рамі викопувального пристрою, яка спирається на передній міст 2 керованих коліс і з’єднані з основною рамою 14 машини кульовим шарніром.

Автомат водіння по рядках має три копіри 1 полозкоподібного типу або у вигляді стрілчастих лап, шарнірну підвіску копірів, дві поперечні тяги, поздовжню тягу, гідророзподільник, гідроциліндри керування, коригування

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема коренезбиральної машини КС-6Б:

1 — копір-водій; 2 — передній міст керованих коліс; 3 — дисковий копач; 4 — лопатевий бітер-виштовхувач; 5 — пари спіральних вальців; 6 і 7 — перекидні вальці; 8 — проміжний бітер; 9 — поздовжній конвеєр; 10 — поперечний стрічковий конвеєр; 11 — конвеєр-грудкоподрібнювач; 12 — вивантажувальний елеватор; 13 — основна рама та гідроціліндр для переведення копірів із робочого положення і навпаки. За своєю будовою він в основному аналогічний будові автомата водіння сімейства машин МКК.

Дисковий копач (рис. 2) призначений для викопування коренеплодів із ґрунту. Він складається з активного 1 і пасивного 2 штампованих дисків, установлених під кутом до вертикалі і напрямку руху машини та змонтованих на рамі 3. Активний диск 1 приводиться в обертальний рух через редуктор 4. Частота обертання диска 92 об/хв. Діаметр дисків 680 мм.

Шнековий очисник призначений для попереднього очищення вороху коренеплодів від ґрунту і рослинних домішок та подавання коренеплодів на поздовжній конвеєр 9 (див. рис. 1). Кожний шнековий очисник складається відповідно із двох пар спіральних вальців 5 і перекидних вальців 6 і 7. Передні спіральні вальці 5 переміщують коренеплоди на периферію, а задні — у центральну частину до поздовжнього конвеєра 9.

Поздовжній конвеєр 9 складається із верхньої та нижньої частин, з’єднаних між собою шарнірно, верхня частина також шарнірно прикріплена до основної рами 13.

Конвеєр - грудкоподрібнювач 11 розміщений під бункерним стрічковим конвеєром 10 і призначений для сепарації вороху від великорозмірних ґрунтових грудок та подавання коренеплодів до робочої гілки вивантажувального елеватора 12. Він складається з трьох послідовно розміщених тригранних кулачкових валів та одного вала з круглими дисками. Очисні вали обертаються в одному напрямку та з однаковою кутовою швидкістю.

Бункер призначений для нагромадження в ньому коренеплодів під час зміни технологічного транспорту. Він має каркасну будову. В бункері встановлені поперечний стрічковий конвеєр 10 і конвеєр-грудкоподрібнювач 11.

Задня стінка бункера має прогумований фартух для пом’якшення ударної дії коренеплодів об стінку бункера.

Технологічний процес. Під час руху машини автомат водіння 1 спрямовує дискові копачі 3 по рядках буряків. При цьому дискові копачі 3 руйнують зв’язок коренеплодів із ґрунтом, підкопують і захоплюють їх внутрішніми поверхнями дисків та витягують коренеплоди з ґрунту. Вали лопатевих бітерів 4, які повернені один відносно одного на кут 30°, лопатями підхоплюють коренеплоди і подають їх до першої пари вальців шнекового очисника, спіральні вальці 5 якого зміщують ворох коренеплодів уліво та вправо, тобто на периферію очисника, де перекидний валець 6 спрямовує ворох до другої пари вальців шнекового очисника, який переміщує коренеплоди до його центральної частини. Під час переміщення вороху по шнекових очисниках коренеплоди попередньо очищуються від домішок. Із центральної частини другої пари вальців шнекового очисника коренеплоди за допомогою перекидних вальців 7 подаються до проміжного бітера 8, який спрямовує їх на поздовжній конвеєр 9, а потім на поперечний стрічковий конвеєр 10. Цей конвеєр транспортує коренеплоди до вивантажувального елеватора 12, який завантажує їх у транспортні засоби, що рухаються поряд зі збиральною машиною. Залежно від умов збирання, тобто коли у воросі коренеплодів багато грудок та рослинних залишків (знижена або підвищена вологість ґрунту), технологічний процес роботи передбачає додаткове очищення вороху на конвеєрі грудкоподрібнювачі 11. При цьому змінюють напрямок руху поперечного стрічкового конвеєра 10 на протилежний і ворох коренеплодів надходить до конвеєра-грудкоподрібнювача 11.

Рис. 2. Дисковий викопувальний орган:

1 — активний диск; 2 — пасивний диск; 3 — рама; 4 — редуктор

Переміщуючись по ньому, тригранні кулачки та диски подрібнюють грудки, земля та інші домішки просіюються крізь щілини валів, а очищені від домішок коренеплоди рухаються до вивантажувального елеватора 12, який подає їх у транспортний засіб.

При заміні технологічного транспорту на ходу машини (без зупинення збиральної машини) вимикають механізм приводу поперечного стрічкового конвеєра 10 і вивантажувального елеватора 12. При цьому коренеплоди надходять тільки в бункер на поперечний стрічковий конвеєр 10. Після заміни транспорту знову вмикають приводи конвеєра 10 і елеватора 12.

Технологічні регулювання. Зазор (75...85 мм) між кромкою дисків та першим шнековим очисником регулюють за допомогою підкладок під кронштейни копачів. Між кромками викопувальних дисків зазор 30...45 мм установлюють переміщенням регулювальних прокладок із внутрішнього на зовнішній бік диска або навпаки. Глибину ходу дисків регулюють переміщенням пальців у отворах кронштейнів передньої балки.

Напрямок руху стрічкового конвеєра 10 змінюють перестановкою ланцюга на верхню або нижню зірочки механізму приводу. Режим роботи грудкоподрібнювача 11 (1, 2, 3 — «подрібнення грудок» та 4 — «транспортування») встановлюють поворотом зірочок з позначками при роз’єднаному ланцюгу механізму приводу — для транспортувального режиму 90°, а для подрібнення грудок 45°. Установлюючи кут між прямолінійними гранями суміжних грудкоподрібнювальних валів, користуються спеціальним шаблоном.

Регулювання автомата водіння машини по рядках виконується аналогічно машині МКК-6-02.

05.03.2025р.

Тема програми № 11: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 36: Підготовка бурякозбиральних машин до роботи

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Будова коренезбиральної машини.

2. Робота коренезбиральної машини.

3. Регулювання коренезбиральної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення коренезбиральної машини МКК-6-02.

2. Опишіть будову коренезбиральної машина МКК-6-02.

3. Опишіть будову викопувального пристрій коренезбиральної машини МКК-6-02.

4. Поясніть будову коренезабірника викопувального пристрою.

5. Поясніть будову бітер-виштовхувача

6. Опишіть технологічний процес роботи коренезбиральної машини МКК-6-02.

7. Опишіть технологічні регулювання коренезбиральної машини МКК-6-02.

Для збирання коренеплодів цукрових і кормових буряків використовують чотири- і шестирядні самохідні коренезбиральні машини і бункерні комбайни, а також причіпні та навісні копачі-валкоутворювачі і підбирачі валків.

Базовими вітчизняними моделями цих машин є самохідні машини КС-6Б(В), МКК-6, РКМ-6, а також комплекс причіпних машин КВЦБ-1,2 (копачвалкоутворювач) і КНБ-6 (підбирач валків) концерну «Борекс».

Коренезбиральна машина МКК-6-02 призначена для збирання коренеплодів цукрових буряків, що посіяні з шириною міжрядь 45см.

Ширина захвату машини 2,7 м, робоча швидкість 5,0...7,2 км/год, продуктивність 1,4...1,9 га/год.

Загальна будова. Коренезбиральна машина МКК- 6-02 (рис. 1) складається з основної рами 1, на якій змонтовано коренезбиральну частину і встановлено трактор 13 МТЗ-80/80Л із демонтованими ведучими колесами, мостом керованих коліс, механізмом задньої начіпки. Робочі органи коренезбиральної частини приводяться в рух від ВВП трактора.

Коренезбиральна частина має основну раму 1, яка опирається на мости ведучих 12 і керованих 3 коліс, дві секції вилчастих викопувальних пристроїв 4, приймальний лопатевий конвеєр-очисник 9, шнековий очисник вороху 10, поздовжній 11 і поперечний 16 конвеєри, вивантажувальний елеватор 14, механізм рульового керування, трансмісію, електричну і гідравлічну системи, автомат керування машини по осі рядків, систему контролю та сигналізації УСАК-6В.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема коренезбиральної машини МКК-6-02:

1 — основна рама; 2 — автомат водіння; 3 — кероване колесо; 4 — секція викопувальних робочих пристроїв; 5 — копіювальне колесо; 6 — коренезабірник; 7 — активна викопувальна вилка; 8 — бітервиштовхувач; 9 — лопатевий конвеєр-очисник; 10 — шнековий очисник; 11 — поздовжній конвеєр; 12 — ведуче колесо; 13 — трактор; 14 — вивантажувальний елеватор; 15 — бункер-нагромаджувач; 16 — поперечний конвеєр

Викопувальний пристрій, або копач (рис. 2 ), призначений для викопування коренеплодів цукрових буряків, попереднього очищення вороху від домішок і його транспортування на шнековий очисник 10 (див. рис. 1). Копач має ліву і праву секції, кожна з яких складається із рами 2. На цій рамі змонтовано три пари активних вилок 6, три пари коренезабірників 1, металевий бітер-виштовхувач 3 і приймальний лопатевий конвеєр-очисник, який виконаний у вигляді послідовно розміщених прогумованих бітерних валів. Секції копача шарнірно з’єднані з основною рамою машини і в роботі опираються на кронштейни рамки копіювальних коліс, завдяки чому відбувається незалежне копіювання рельєфу ґрунту кожною рамкою.

Рис. 2. Викопувальний пристрій коренезбиральної машини МКК-6-02:

а — викопувальний пристрій у складі; б — активна вилка; 1 — коренезабірник; 2 — рама; 3 — бітервиштовхувач; 4 — вал приводу бітера-виштовхувача; 5 — редуктор приводу вилок; 6 — активна вилка; 7 — конусні ротори; 8 — манжета; 9 — труба; 10 — шарикопідшипник; 11 — корпус; 12 — конічна шестірня редуктора; 13 — вал; 14 — кронштейн

Копіювальні колеса (рис. 3) призначені для копіювання рельєфу ґрунту з метою збереження постійної глибини ходу активних вилок. Вони складаються з рами 1, яка шарнірно з’єднана з кронштейном основної рами машини, копіювальних металевих коліс 6, чистиків 5 і кронштейнів 4 для регулювання глибини ходу активних вилок. Копіювальні колеса піднімаються в транспортне положення ланцюгами 7 одночасно з викопувальними пристроями.

Рис. 3. Копіювальне колесо:

1 — рама; 2 — упор; 3 — вісь; 4 — кронштейн регулювання глибини ходу; 5 — чистик; 6 — копіювальне колесо; 7 — ланцюг

Активна вилка (див. рис. 2, б) призначена для викопування коренеплодів із ґрунту. Вона складається з двох конусів 7, які обертаються в протилежні боки і змонтовані на хвостовиках валів 13 і шестерень 12. Конусні вилки встановлені на кронштейні 14, який закріплений на рамі викопувального пристрою. Діаметр циліндра вилки 72 мм, довжина активної частини 332 мм. Частота обертання конусів 7 становить 423 об/хв, глибина ходу вилок — 5...12 см.

Рис. 2.(б) Викопувальний пристрій коренезбиральної машини МКК-6-02:

б — активна вилка; 7 — конусні ротори; 8 — манжета; 9 — труба; 10 — шарикопідшипник; 11 — корпус; 12 — конічна шестірня редуктора; 13 — вал; 14 — кронштейн

Коренезабірник (рис. 4) призначений для захоплювання коренів і передачі їх на приймальний лопатевий конвеєр-очисник. Він складається із зварного корпусу 1, верхнього ведучого вала 4, ведучої 2 і веденої зірочок, маточини 3 з поздовжнім пазом, маточин і півосей із сухарями. На півосях закріплені диски 5, які розміщені під кутом один до одного. Верхній ведучий вал 4 коренезабірника приводиться в рух від вала контрприводу через з’єднувальний валик. Ланцюгова передача 7 коренезабірника передає обертання з верхнього валу 4 на нижню зірочку і далі через сухарі і півосі на диски 5 з прутковими лапами 6. Діаметр дисків 700 мм, частота обертання 99 об/хв.

Рис. 4. Коренезабірник викопувального пристрою:

1 — корпус; 2 — ведуча зірочка; 3 — маточина; 4 — ведучий вал; 5 — диск; 6 — пруткова лапа; 7 — ланцюгова передача

Бітер - виштовхувач (рис. 5) призначений для виштовхування коренеплодів із розхилу дисків коренезабірника і подавання їх на приймальний конвеєр-очисник. Він складається із зварного вала 1, привідної зірочки 3 з муфтою і змінних металевих лопатей 2. Лопаті кожного бітера зміщенні на 30° один відносно одного.

Рис. 5. Бітер-виштовхувач:

1 — зварний вал; 2 — металева лопать; 3 — привідна зірочка

Приймальний лопатевий конвеєр-очисник призначений для очищення вороху від землі та рослинних домішок і подальшого подавання його на шнековий конвеєр. Він складається з трьох бітерних валів, які виконані у вигляді радіально розміщених гумових лопатей. Перші два вали мають по чотири лопаті, а третій — шість. Частота обертання двох чотирилопатевих бітерів ста новить 188 об/хв, а шестилопатевого — 289 об/хв.

Шнековий очисник (рис. 6) призначений для часткового подальшого очищення вороху цукрових буряків від землі та рослинних домішок і зміщення й подавання його з приймальних конвеєрів двох секцій викопувального робочого органа на центральний поздовжній конвеєр. Він складається з правої та лівої секцій, кожна з яких має вигляд двох довгих 1 і двох коротких 3, 4 вальців, які закріплені в сферичних підшипникових опорах на основній рамі машини. На деякій визначеній довжині нижні вальці кожної секції мають спіральне навивання 2 із стрічки, а короткий валець 3 — із круга для зміщення вороху на поздовжній конвеєр. Валець 3 на кінці має зворотний виток, який обрізує рослинні залишки, що захоплюються шнековим конвеєром. Верхній валець 4 виконаний гладеньким. Вальці мають однаковий напрямок обертання. Частота обертання спіральних вальців становить 289 об/хв, гладенького — 377 об/хв.

Рис. 6. Шнековий очисник:

1 — довгий валець; 2 — спіральне навивання; 3 і 4 — короткі вальці

Поздовжній і поперечний конвеєри призначені відповідно для забирання вороху від шнекового очисника і подавання його на поперечний конвеєр та від нього до вивантажувального.

Поздовжній конвеєр закріплений на основній рамі машини і складається з ведучого валу із запобіжною муфтою, полотна, ведених і підтримувальних роликів. На полотні конвеєра влаштовані скребки і клапан для очищення внутрішнього простору полотна. Полотно натягується автоматично за допомогою натяжних пристроїв.

Поперечний конвеєр є дном бункера-нагромаджувача. Він складається із полотна, ведених і підтримувальних роликів і ведучого валу, клапана очищення внутрішнього простору.

Полотно конвеєрів має два втулково-роликових ланцюги, з’єднані між собою прутками з кроком 38,1 мм. На прутках з кроком 304,8 мм закріплені скребки 50 мм заввишки. Швидкість руху полотна конвеєра 1,22 м/с.

Вивантажувальний елеватор призначений для завантаження коренеплодів у кузов транспортного засобу, який рухається поряд із коренезбиральною машиною. На рамі конвеєра встановлені гребінка і козирокзменшувач швидкості падіння коренеплодів, який запобігає їх пошкодженню і втратам. Ведучий вал, полотно із скребками, ведені і підтримувальні ролики виконані аналогічно поздовжньому конвеєру. Крок скребків 457,2 мм, висота — 142 мм.

Рама вивантажувального елеватора складається з нижньої, середньої і верхньої рамок. Нерухома нижня рамка прикріплюється до основної рами болтами. Рухома середня рамка шарнірно з’єднана з нижньою і утримується в потрібному положенні двома гідроциліндрами. Рухома верхня рамка шарнірно з’єднана із середньою і керується гідроциліндром. За рахунок зменшення кута нахилу середньої частини навантажувального конвеєра від 50 до 28° ви сота падіння коренів у кузов транспортного засобу може бути знижена до 1 м, а піднімання верхньої рамки дає змогу завантажувати його повністю.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини автомат водіння 2 (див. рис. 1) спрямовує передні колеса 3 посередині міжрядь, а активні викопувальні вилки 7 секцій робочих викопувальних пристроїв 4 — по рядках буряків. Активні конусні вилки 7, обертаючись назустріч одна одній, підкопують коренеплоди конусними наконечниками, витягуючи їх з ґрунту, і вводять у розхил дисків коренезабірників 6. При цьому основна маса землі відокремлюється за рахунок скидання її по боках конусними наконечниками вилки, які обертаються. Викопані коренеплоди захоплюються дисками коренезабірників 6, які їх переміщують вгору до бітерів 8. Підняті коренезабірником 6 корені виштовхуються бітером 8 і спрямовуються на приймальний лопатевий конвеєр-очисник 9, який переміщує ворох до шнекового очисника 10 і частково очищує ворох від землі і рослинних домішок. На шнековому очиснику 10 коренеплоди доочищуються від рослинних залишків і вільної землі і зміщуються ним до центру машини на поздовжній прутковий конвеєр 11, який направляє ворох на поперечний прутковий конвеєр 16. Він спрямовує коренеплоди на вивантажувальний елеватор 14, який подає їх у транспортний засіб, що рухається поряд із збиральною машиною. Під час руху коренеплодів по поздовжньому та поперечному конвеєрах і вивантажувальному елеваторі вони очищаються від домішок.

Для заміни транспортних засобів без зупинення машини під час роботи передбачена можливість короткострокового вимкнення поперечного конвеєра і вивантажувального елеватора. У цей час коренеплоди нагромаджуються в перехідному бункері-нагромаджувачі 15, дном якого є поперечний конвеєр 16. Після заміни транспортних засобів вмикають привід конвеєрів і коренеплоди знову надходять у новий транспортний засіб.

Технологічні регулювання. Глибину ходу активних вилок регулюють за допомогою перестановки штирів і втулок у кронштейнах копіювальних коліс викопувального пристрою.

Копіри автомата водіння машини по рядках буряків регулюють залежно від розміру коренів. Відстань між пластинами суміжних копірів має бути на 2...3 см більшою за середній діаметр коренів і встановлюється зміщенням копіювальних пластин у горизонтальній площині. Паралельне положення пластин копірів відносно поверхні ґрунту для копірів-розпушувачів досягається поворотом у вертикальній площині пластин копірів у затискачах, для полозкових копірів — зміною довжини тяги паралелограмної підвіски копірів.

26.02.2025р.

Тема програми № 11: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 35: Будова гичкозбиральних машин

Працюємо з підручниками:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гичкозбиральних машин.

2. Будова гичкозбиpальної машини.

3. Робота гичкозбиpальної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення гичкозбиральних машин.

2. Опишіть будову гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему гичкозрізувального апарата.

4. Опишіть технологічний процес роботи гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

5. Опишіть технологічні регулювання гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

Гичкозбиральні машини зрізують гичку цукрових і кормових буряків і подають її у транспортні засоби або розкидають на зібране поле. Для зрізування гички коренеплодів застосовують різальні апарати дискового і ротаційного типів, а для її збирання — гичкозбиральні машини БМ-6Б, БМ-4А, МБП-6 і МБК-2,7.

Рис. 1. Гичкозбиральна машина БМ-6Б.

Гичкозбиральна машина БМ-6Б призначена для збирання гички цукрових буряків, які посіяні з шириною міжрядь 45 см. Машина причіпна і агрегатується з тракторами МТЗ-80/82, ЮМЗ-6АМ, Т-70С, ДТ-75М тягового класу 1,4 і 2. Робочі органи гичкозбиральної машини приводяться в рух від ВВП трактора.

Робоча швидкість руху машини 5,1...8,0 км/год, ширина захвату 2,7 м, продуктивність машини 1,3...2,4 га/год.

Загальна будова. Машина складається з основної рамі (рис. 2), на якій встановлено дві суміжні секції гичкозбиральних апаратів, два поздовжні (приймальні) конвеєри 5, два проміжні бітерні вали 6, поперечний конвеєр 9 і вивантажувальний елеватор 7, два бітерні вали 8 кидального типу, очисник головок коренеплодів 11, два опорні пневматичні колеса 10, причіпний пристрій, автомат водіння, гідросистему, механізм приводу робочих органів, універсальну систему контролю і сигналізації УСАК-6В.

Автомат водіння призначений для спрямування робочих органів по осі рядків буряків і складається з трьох копір-водіїв 1, які завдяки шарнірній системі навіски з’єднані з поперечною тягою. На рамі автомата водіння також встановлено коромисло, гідророзподільник, гідроциліндр, запобіжний клапан та систему маслопроводів.

Секція гичко-збиральних апаратів (рис. 3) складається з трьох гичкозрізувальних апаратів, які змонтовані на рухомій рамі 5 в її передній частині, що спирається на пневматичне копіювальне колесо 1.

Рис. 2. Конструктивно-технологічна схема гичкозбиральної машини БМ-6Б:

1 — копір-водій; 2 — копіювальне колесо; 3 — гребінчастий копір; 4 — дисковий ніж; 5 — поздовжній приймальний конвеєр; 6 і 15 — бітерний вал; 7 — вивантажувальний елеватор; 8 — бітер кидального типу; 9 — поперечний конвеєр; 10 — опорне колесо; 11 — очисник головок коренеплодів; 12 — опорне колесо очисника головок; 13 — вал очисника; 14 — очисні елементи

Гичкозрізувальний апарат призначений для зрізування гички з головок буряків та передачі її на приймальний конвеєр 9. Цей апарат має гребінчастий пасивний копір 2, шарнірно встановлений на паралелограмній підвісці 4, за яким змонтовано дисковий ніж 10 і бітер 11. Вал обертання 7 ножа і бітера за допомогою гвинтової тяги 8 шарнірно з’єднано з паралелограмною підвіскою 4 і рухомою рамою 5. Різальні апарати комплектуються гладенькими дисковими або сегментними ножами залежно від умов використання. На полях з нерівномірним розподілом рослин у рядку, за великої урожайності гички або забур’яненості посівів застосовують сегментні ножі.

Рис. 3. Конструктивна схема гичкозрізувального апарата: 1 — копіювальне колесо; 2 — гребінчастий копір; 3 — болт; 4 — паралелограмна підвіска; 5 — рухома рама; 6 — гвинтовий механізм; 7 — вал; 8 — гвинтова тяга; 9 — приймальний конвеєр; 10 — дисковий ніж; 11 — бітер

Очисник коренеплодів 11 (див. рис. 2) призначений для доочищення залишків гички з головок буряків. Він складається з рами, яка спирається на два регулювальних колеса 12 і начіплюється на основну раму машини. На рамі очисника змонтовано очисний пристрій — вал 13, на якому по гвинтовій лінії консольно закріплені очисні елементи 14, виконані у вигляді стрічки з прогумованого паса. Вал очисного пристрою 13 встановлений під кутом до напрямку руху машини.

Технологічний процес роботи. Під час руху агрегату вздовж рядків (див. рис. 1) копір-водії 1 рухаються по міжряддях, копіюють поверхню поля та головки коренеплодів і за допомогою гідросистеми забезпечують спрямування гичкозрізувального апарата машини по рядках. У разі відхилення рядків копір-водії 1 зміщуються головками коренеплодів вліво чи вправо і через поперечну тягу та коромисло виводять золотник гідророзподільника з нейтрального положення. При цьому масло під тиском подається у гідроциліндр, шток якого переміщується і зміщує машину в певний бік. Гребінчасті копіри 3 наїжджають на головки коренеплодів і, переміщуючись по них, утримують дискові ножі 4 на заданій висоті зрізу гички. Ножі 4 обертаються і різальними кромками зрізують верхню частину головки коренеплодів з гичкою, при цьому бітери 11 (див. рис. 3) подають її на поздовжні приймальні конвеєри 5 (див. рис. 2), які подають гичку до бітерних валів 6. Бітерний вал 6 переправляє гичку на поперечний конвеєр 9, де бітери підхоплюють гичку і подають її на вивантажувальний елеватор 7. З цього конвеєра гичка надходить до бітерів 8 кидального типу, які спрямовують її в кузов транспортного засобу, що рухається поряд із збиральним агрегатом. Одночасно із зрізуванням і транспортуванням гички очисні елементи 14 привідного валу 13 очисника головок 11 доочищують залишки гички на головках коренеплодів і зміщують рослинні домішки на зібрану частину поля.

Технологічні регулювання. Зрізувальний апарат регулюють безпосередньо в

полі. Положення ножів відносно поверхні поля встановлюють гвинтовим механізмом 6 (див. рис. 3) копіювального колеса 1 кожної секції. Вертикальний

зазор а між гребінчастим копіром 2 і дисковим ножем 10 регулюють гвинтовою тягою 8, а горизонтальний (зазор b) — переміщенням гребінчастого копіра 2 по отворах кронштейна паралелограмної підвіски 4. Для нормального зрізування коренеплодів, що виступають над поверхнею ґрунту, зазор а зменшують з метою автоматичної зміни вертикального зазору b при підніманні копіра 2 і дискового ножа 10 вгору. При цьому шарнір гвинтової тяги 8 переставляють в один із трьох отворів верхньої тяги паралелограмної підвіски 4.

Положення очисних елементів 14 (див. рис. 2) валу 13 очисника головок коренеплодів 11 установлюють за допомогою гвинтового регулювального механізму опорних коліс 12.

19.02.2025р.

Тема програми № 10: Кукурудзозбиральні машини

Тема уроку № 34: Підготовка машин до роботи та їх регулювання

Працюємо з підручниками:

https://youtu.be/GWZNFGJ7XVw?si=uFa8SCHSsO_Vt0hy

Опрацювати матеріал.

1. Призначення кукурудзозбирального комбайну.

2. Будова кукурудзозбирального комбайну.

3. Робота кукурудзозбирального комбайну.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

2. Опишіть будову кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

3. Опишіть технологічний процес роботи кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

4. Опишіть технологічні регулювання кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

Комбайн самохідний кукурудзозбиральний КСКУ-6 «Херсонець-200». Шестирядний комбайн КСКУ-6 збирає кукурудзу на зерно (посіяну з міжряддям 70 см) з очищенням і завантаженням качанів у причіп або з обмолотом і збиранням зерна.

Загальна будова і процес роботи. Комбайн КСКУ-6 (рис. 1) має шасі з дизельним двигуном і шестирусловою жаткою. На шасі змонтовані подрібнювач, два очисники качанів, конвеєри і автоматична зчіпка для приєднання причепа.

Рис. 1. Функціональна схема кукурудзозбирального комбайна КСКУ-6 «Херсонець-200»:

а — з обмолочуванням качанів; б — без обмолочування качанів; 1 — подавальний ланцюг; 2 — качановідривна пластина; 3 — стеблопротягувальні вальці; 4 — роторний різальний апарат; 5, 7, 24, 30 і 31 — шнеки; 6, 13 і 14 — конвеєри; 8 — бітер; 9 — пневмо-транспортувальний канал; 10 — подрібнювальний барабан; 11 — стебловловлювальні вальці; 12 — качаноочисний пристрій; 15 — тракторний причіп; 16 — притискний барабан; 17 — притискний ітер; 18 і 32 — вентилятори; 19 — розподільний бітер; 20 і 25 — скатні дошки; 21 — конвеєр обгорток; 22, 26, 27 і 28 — решета; 23 — днище; 29 — дека

Основні робочі органи: подавальні ланцюги 1, качановідривні пластини 2, стеблопротягувальні вальці 3, різальний апарат 4, подрібнювальний барабан 10, стебловловлювальні вальці 11, вентилятор 18, притискний 17 і розподільний бітери 19, притискний барабан 16, качаноочисний пристрій 12. Вони уніфіковані з робочими органами кукурудзозбирального комбайна ККП-3 «Херсонець-9».

Різальний апарат має дві секції. Комбайн обладнаний гідроприводами ходових коліс, рульового керування, керування робочими органами (піднімання і опускання жатки, конвеєрів) і лебідкою підтягування причепа.

Основною відмінністю є те, що на комбайні КСКУ-6 передбачена можливість заміни очисника качанів молотаркою (рис. 1, а), що дає змогу збирати кукурудзу з обмолотом качанів. Відрізняється також живильний апарат, який має чотири бітери і не має шнека обгорток качанів. Комбайн обладнаний системою автоматичного водіння по рядках без участі водія та системою сигналізації. При переобладнанні комбайна для збирання кукурудзи без очищення качанів потрібно від’єднати розподільні камери обох бокових конвеєрів неочищених качанів, вентилятори з механізмами їх приводу, тяги, підвіски та опори притискних барабанів, паси приводу проміжного вала качаноочисника і встановити скатні дошки.

Молотарка складається з двох молотильних барабанів з деками 29, решіт 26, 27 і 28, скатної дошки 25, вентилятора 32, шнека необмолочених і обмолочених качанів (стрижнів) і вивантажувальних конвеєрів 13 і 14.

Система автоматичного водіння по рядках забезпечує рух комбайна по рядках без участі комбайнера. Вона складається з: двох копіювальних пристроїв, на яких розміщено по одному індукційному датчику кута повороту; індукційного датчика зворотного зв’язку; електронного блока;
двох електрогідророзподільників (один — для керування автоматичним спрямуванням комбайна по рядках, другий — для відімкнення ручного керування при автоматичному водінні).

Копіювальні пристрої встановлені на рамах русел під третім і п’ятим мисами. Копіри копіювальних пристроїв виступають із прорізів мису, розміщуючись близько до рядка, і тросом зв’язані з роторами датчика кута повороту. При повороті копірів індукційними датчиками створюється електричний сигнал. Цей сигнал підсилюється, обробляється і подається на відповідний електромагніт електрогідророзподільника. Через електрогідророзподільник робоча рідина надходить в одну із порожнин гідроциіндра керованих коліс і вони повертаються в потрібному напрямку.

Система сигналізації контролює зупинку або зменшення швидкості обертання різального апарата, шнека стебел, подрібнювача, горизонтального конвеєра і качаноочисника. У разі порушення режиму роботи цих органів на пульті керування з’являються світлові та звукові сигнали.

Технологічний процес роботи. Процес збирання кукурудзи на зерно комбайном КСКУ-6 без обмолочування качанів аналогічний процесу роботи кукурудзозбирального комбайна ККП-3. Відмінність полягає в тому, що обгортки качанів конвеєром обгорток вивантажуються на поверхню поля. Очищені качани по очисних вальцях обох качаноочисних апаратів потрапляють на горизонтальний конвеєр 13. Сюди ж потрапляє і вибите з качанів зерно, що переміщується нижніми стрічками конвеєрів обгорток качанів. Потім качани і частково вибите зерно потрапляють на горизонтальний 13 і вивантажувальний 14 конвеєри, а звідти — у причіп 15.

При збиранні кукурудзи на зерно з обмолочуванням качанів відокремлення качанів від стебел, їх транспортування, вловлювання стебел з відокремленням частково залишених качанів, а також зрізування, подрібнення і вивантаження подрібненої маси відбуваються аналогічно. Далі шнеками 31 з правим і лівим навиваннями качани зводяться до центра машини і подаються в приймальні вікна молотильних апаратів. Молотильні барабани переміщують качани вздовж охоплювальних пруткових дек 29, обмолочують їх, а стрижні качанів через задні вихідні вікна дек потрапляють по решету 26 у шнек стрижнів 24.

Звідти разом з рештками, що надійшли з решітного стану очисника, викидаються на землю, за межі машини. Обмолочене зерно з-під обох дек молотильних барабанів надходить на решітний стан очисника і за допомогою коливальних решіт 27, 28 і вентилятора 32 очищається від домішок і надходить на конвеєр 13, звідки вивантажувальним конвеєром 14 у причіп 15.

Технологічні регулювання.

1. Нейтральне положення копіювальних пристроїв системи автоматичного керування встановлюють регулювальними гайками тросиків датчика кута повороту так, щоб мітка на диску збігалася з міткою на нижній кришці датчика при розміщенні напрямних коліс паралельно поздовжній осі комбайна, а мітка на кришці датчика зворотного зв’язку збігалася з міткою на тязі, що з’єднує ротор з поворотними кулачками напрямних коліс.

2. Висоту зрізу 100 мм установлюють гідроприводом піднімання жатної частини комбайна.

3. Ефективне переміщення стебел кукурудзи живильними бітерами забезпечується при зазорі 20...30 мм між кромками лопатей другого і третього бітерів і днищем похилої камери, а при високій урожайності — 30...45 мм, який регулюють.

4. Довжину подрібнених стебел регулюють заміною зірочки (36 зубів на 50) на валу другого бітера живильного апарата.

Решта регулювань подібні до регулювань кукурудзозбирального комбайна ККП-3.

12.02.2025р.

Тема програми № 10: Кукурудзозбиральні машини

Тема уроку № 33: Будова кукурудзозбиральної техніки

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. – К.: Вища освіта, 2004. – 544 с.; іл. РМ – I – сторінки 443-449.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/7/7.1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення кукурудзозбирального комбайна.

2. Будова кукурудзозбирального комбайна.

3. Робота кукурудзозбирального комбайна.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які машини вибрати для збирання кукурудзи на зерно?

2. Призначення кукурудзозбирального комбайну причіпного — трирядного

ККП-3 "Херсонець-9".

3. Описати будівництво кукурузозбирального комбайну ККП-3 «Херсонець-9».

4. Опишіть технологічний процес роботи кукурудрозбирального комбайна ККП-3 «Херсонець-9».

5. Опишіть технологічне регулювання кукурудзбирального комбайна ККП-3 «Херсонець-9».

Комбайн кукурудзозбиральний причіпний трирядний ККП-3 «Херсонець-9» призначений для збирання біологічного врожаю кукурудзи, посіяної з міжряддям 70 см у фазі повної стійкості на зерно (з урожайністю до 200 ц/га качанів) при густоті стебл-5 рослин на гектар та співвідношення мас качанів та стебел 1 : 1,5. Ним збирають також кукурудзу з очищенням качанів від обгорток чи без очищення з одночасним подрібненням та збиранням листостеблової маси та обгорток.

Комбайн (рис. 1) складається із жатної та качано-очисної частин. До жатної належить качановідокремлювальний та різальний апарати, шнеки стебел та качанів, подрібнювач з трубою, транспортер неочищених качанів. До качаноочисної — качано-очисний апарат із притискним пристроєм, вивантажувальний транспортер, шнек обгорток, буксирний пристрій.

Робочі органи комбайна наводяться в дію від ВВП трактора через карданну передачу. На комбайні є електрозвукова сигналізація контролю технологічного процесу роботи жатної частини та очисника качанів. Датчики сигналізації встановлюються на запобіжних муфтах приводу шнека качанів та очисного апарату. Керування комбайном та робочими органами гідрофіковано.

Мал. 1. Схема технологічного процесу роботи комбайна ККП-3: 1 – руло жниварки; 2 - місові ланцюги; 3 – качановідривні вальці; 4 – різальний апарат; 5 – шнек качанів; 6 – транспортер; 7 - очисник; 8 – вивантажувальний транспортер; 9 - транспортний візок; 10 - шнек збирання обгорток; 11 - подрібнювач листостеблової маси; 12 – приймальний бітер; 13 – шнек листостеблової маси; 14 – качаноочисні вальці; 15 - притискний пристрій

Технологічний процес роботи комбайна ККП-3 при збиранні кукурудзи з очищенням качанів та подрібненням листостеблової маси відбувається так. Під час руху комбайна вдоль рядків стебла кукурудзи спрямовуються мисами в русла жниварки 1, захоплюються ланцюгами 2 і вводяться в качановідокремлювальний апарат. Стебла качановідривними вальцями 3 протягуються в щілину між відривними пластинами і качани відриваються, а стебла зрізуються різальним апаратом 4. 15. Очищені гойдалки скочуються у приймальну камеру транспортера 8, який завантажує їх у візок 9, приєднаний до комбайна. Обертки шнеком 10 спрямовуються в шнек стебел 13. Зрізані стебла шнеком стебел 13 і приймальним бітером 12 подаються у подрібнювач 11, звідти подрібнена маса потрапляє у транспортний засіб, що рухається поряд. Агрегатують комбайн із тракторами класу 3.

Технологічні регулювання.

1. Ефективність протягування стебел залежить від величини зазору між стеблопротягувальними вальцями, який регулюють винтовим механізмом візуально, переміщуючи при цьому передню опору вальця.

2. Якість відривання качанів залежить від ширини робочої щілини між відривними пластинами, яку регулюють переміщенням пластин по овальних відвірах. У задній частині пластин зазор має бути на 3...6 мм менший ніж діаметр качана, а в передній — на 3 мм менший ніж у задній. Це регулювання виконують після встановлення потрібного зазору між стеблопротягувальними вальцями.

3. Ефективність транспортування відірваних від стебел качанів змінюється завдовжки пружини (118...120 мм) натяжної зірочки подавальної цепочки, яку регулюють натяжним пристроєм.

4. Для нормальної роботи подавальних ланцюгів установлюють зазор 1...4 мм між напрямними полозками та подавальними ланцюгами, який регулюють шайбами під болтами кріплення кронштейнів.

5. Для того щоб не намотувалася рослинна маса на стеблопротягувальні вальці, встановлюють зазор 1,5...2,0 мм між чистиком і найвищим рифом вальця. Зазор регулюють переміщенням чистика.

6. Висота зрізу стебел залежить від положення різального апарату по висоті, яке змінюють механізмом піднімання робочих органів.

7. Якість зрізування стебел залежить від зазору 4...5 мм між ножами та протирізальними пластинами різального апарату, який регулюють переміщенням протирізальних пластин.

8. Величину ущільнення листостеблової маси, що подається в подрібнювальний апарат, установлюють завдовжки пружини 195...205 мм приймального бітера, яку регулюють тягами.

9. Якість роботи подрібнювального апарату залежить від зазору між кромками ножів та кожухом подрібнювача, який має бути 3...7 мм, та зазору між ножами та протирізальними пластинами (3...4 мм), які регулюють відповідно прокладками під корпусами підшипників та переміщенням самих корпусів.

10. Активність вальців стебловловлювача регулюють зміщенням вальців у напрямку їх обертання.

11. Рівномірність розподілу качанів по ширині очисних вальців регулюють зміною положення поздовжнього та поперечного щитків.

12. Ефективність захвату та зривання обгорток з качанів залежить від зазору 2...3 мм між обмежувальними втулками та завзятими шайбами натискних пружин качаноочисних вальців, які регулюють регулювальною гайкою.

13. Щоб не намотувалися рослинні рештки на качаноочисні вальці, встановлюють зазор не більше ніж 2,5 мм між щитками та вальцями, підкладанням шайб під щитки та їх рихтуванням.

14. Ефективність роботи притискних барабанів залежить від висоти розміщення його зовнішніх кромок над качаноочисними вальцями (5...10 мм нижче від зовнішньої поверхні середнього за розмірами качана) та сили притискання качанів до вальців. Ці параметри регулюють відповідно гайками тяг і зміною кількості шайб.

12.02.2025р.

Тема програми № 9: Картоплезбиральні машини

Тема уроку № 32: Підготовка до роботи картоплезбиральних машин

Працюємо з підручниками:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. - К.: Вища освіта, 2004. - 544 с.; іл. СМ – I – сторінки 433-443.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.2..htm#%D1%9492

Опрацювати матеріал.

1. Призначення картоплезбиральних машин.

2. Будова картоплезбиральних машин.

3. Робота картоплезбиральних машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення підготовки до роботи картоплезбиральних машин

2. Призначення картоплезбирального комбайна ККУ-2А.

3. Опишіть будову картоплекопачу ККУ-2А.

4. Опишіть технологічний процес роботи ККУ-2А.

5. Опишіть технологічні регулювання ККУ-2А.

Картоплезбиральні комбайни. Основні машини для збирання картопля – дворядний уніфікований комбайн ККУ-2А (ККУ-2 «Дружба»), КПК-3 (КПК-2), Е-684, Е-686, КСК-4-1.

Картоплезбиральний комбайн ККУ-2А призначений для збирання картоплі з двох рядків на полях з легкими та середніми ґрунтами, напівначіпний, агрегати з колісними тракторами МТЗ-80/82 ами та гідроначіпними системами. Робочі органи наводяться в рух від ВВП трактора.

Ширина захвату 1,4 м, робоча швидкість руху 1,8...4,0 км/рік, продуктивність 0,32...0,43 га/рік, маса 4527 кг.

Загальна будова. Основні складові частини комбайна (рис. 1) — активний леміш 1, основний 15 та другий 13 сепарувальні конвеєри з механізмом струшування, грудкоподрібнювач 14, бадиллєвідокремлювач, барабанний конвеєр 9, гірка 2, перебиральний стіл 8, конвеєри завантаження 6 бункера 4 та домішок 5, рама, опорні та ходові колеса, механізм передач, гідравлічний механізм піднімання бункера, механізм заглиблення леміша, а також площадки для комбайнера і перебиральників картоплі.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема комбайна ККУ-2А:

1 — активний леміш; 2 — гірка; 3 — екран; 4 — бункер; 5 — конвеєр домішок; 6 — конвеєр завантаження бункера; 7 — розподільник; 8 — перебиральний стіл; 9 і 10 — барабанний та притискний конвеєри; 11 — відбійні прутки; 12 — рідкопрутковий конвеєр; 13 і 15 — другий та основний сепарувальні конвеєри; 14 — грудкоподрібнювач

Активний леміш призначений для підкопування рядків картоплі при збиранні прямим комбайнуванням, підбирання валків за роздільного способу та для підкопування рядків з одночасним підбиранням валків за комбінованого способу збирання. Він складається з плоского лемеша, змінних накладок, ексцентрикового вала, шатунів, змінних боковин, решітки, механізму приводу ексцентрикового вала. При збиранні картоплі прямим комбайнуванням і комбінованим способом на плоский леміш прикріплюють змінні накладки, а при роздільному — їх знімають і замість них монтують боковини.

Основний прутковий сепарувальний конвеєр призначений для попередньої сепарації викопаного вороху і складається з ведучого вала, нижніх, підтримувальних котків і котків примусового струшування, полотна елеватора, вала механізму струшування, кривошипно-шатунного механізму, диска приводу і корпусу кривошипа.

Механізм струшування призначений для приведення у коливальний рух верхньої стрічки основного конвеєра. Він складається з вала, на якому закріплені три пари котків під верхньою стрічкою основного конвеєра і приводиться в дію кривошипно-шатунним механізмом.

Грудкоподрібнювач призначений для руйнування грудок ґрунту та часткового відривання бульб від бадилля. Він складається з двох паралельно встановлених один над одним пневматичних балонів циліндричної форми, які мають покришку, в яку встановлено гумову камеру. Покришка з камерою прикріплена металевими кільцями до торцевих дисків, які жорстко закріплені на валу з корпусами шарикопідшипників.

Другий сепарувальний конвеєр призначений для подальшого відсіювання ґрунту і за будовою аналогічний першому.

Бадиллєвідокремлювач призначений для відривання бульб від бадилля та викидання його з рослинними домішками на зібране поле. Він складається з пруткового і притискного конвеєрів, двох відбійних прутків, кронштейнів, пружин, регульованих гвинтів і механізму приводу.

Барабанний конвеєр використовують для подавання бульб із залишками домішок на гірку, а також відсіювання дрібних домішок ґрунту. Його змонтовано впоперек відносно поздовжньої осі комбайна. Він складається з рами, звареної із труб, внутрішня поверхня якої розподілена лопатями на відсіки. Всередині барабана встановлено напрямний щиток. Поверхня барабана решітчаста, утворена сталевим тросом з пластмасовим покриттям.

Гірка призначена для розподілу маси на бульби і домішки. Вона складається із стрічкового конвеєра, який встановлено у верхній частині барабанного конвеєра. Стрічковий конвеєр утворено з нескінченної стрічки, на робочій поверхні якої утворені гумові пальці і яка охоплює ведучий та ведений барабани. Гірка також має раму з боковинами, храповик, підвіску, важіль з собачкою і механізм натягування робочого полозка гірки.

Перебиральний стіл призначений для ручного відокремлення бульб від домішок після часткового розподілу їх на гірці. Він має вигляд стрічкового конвеєра, встановленого у напрямку поздовжньої осі комбайна. Постійний кут нахилу стола 12°. Перебиральний стіл складається із транспортної стрічки, яка прикріплена до ланцюгів та охоплює зірочки ведучого й веденого барабанів, рами, боковин, розподільника і механізму приводу. Для працівників-перебиральників, що стоять по обидва боки стола, на комбайні встановлено спеціальні площадки з огорожами.

Розподільник призначений для розподілу маси на дві частини (на потік бульб, спрямований на конвеєр завантажувального бункера, і потік домішок, який потрапляє на конвеєр домішок). Він складається з трубчастого бруса, до якого в нижній частині прикріплено стрічку прогумованого полотна, що дотикається до конвеєра перебирального стола, і який одним кінцем шарнірно з’єднаний з передньою стяжкою, а другим — із задньою.

Конвеєр домішок призначений для видалення залишків ґрунту, каміння і рослин, які надходять із перебирального стола. За своєю будовою він аналогічний конструкції гірки, тільки на поверхні полотна немає гумових пальців.

Бункер призначений для нагромадження бульб і вивантаження їх під час руху комбайна в кузов транспортного засобу, який рухається поряд з комбайном. Він складається з основної і відкидної рам, боковин, ведучого і веденого барабанів, конвеєрної стрічки з прогумованого полотна, лотка, гідравлічного механізму піднімання, приводу з механізмом керування рухом стрічки.

Технологічний процес роботи. Комбайн в агрегаті з трактором, рухаючись уздовж рядків, активним лемешем 1 підкопує два суміжні рядки. Підкопаний шар ґрунту з бульбами, залишками бадилля, яке раніше збирають машиною КИР-1,5Б, надходить на основний сепарувальний конвеєр 15, де під дією механізму струшування відсіюється основна маса ґрунту. Бульби з домішками більших і міцніших грудок, а також з іншими домішками конвеєром 15 подаються на грудкоподрібнювач 14, де під дією тиску балонів, що обертаються назустріч один одному, грудки подрібнюються на дрібні частини і вся маса надходить на другий сепарувальний конвеєр 13, на якому відсіюються подрібнені грудки. Потім маса надходить на рідкопрутковий конвеєр 12 бадиллєвідокремлювача. На прутках конвеєра 12 бадилля зависає і рухається до притискного конвеєра 10, де відірвані від бадилля бульби і дрібні домішки між прутками потрапляють у нижню частину барабанного конвеєра 9.

Притискний конвеєр 10 витискує невідокремлені від бадилля бульби вниз до двох відбійних прутків 11, які відривають їх. Затиснуте між конвеєрами 12 і 10 бадилля викидається на зібране поле, а відірвані бульби надходять на нижню частину барабанного конвеєра 9. Він подає їх разом з домішками на рухоме полотно гірки 2, на якому відокремлюються від бульб домішки ґрунту і рослин, а бульби скочуються по полотну гірки вниз і потрапляють на нижню частину перебирального стола 8, а домішки — на верхню. На столі 8 бульби з верхньої частини скочуються на нижню, а домішки за рахунок більшого тертя з поверхнею полотна стола 8 залишаються на ньому. З обох боків стола 8 стоять працівники, які коригують розподіл по ньому бульб і домішок, при цьому розподільник 7 відокремлює потік бульб від домішок. Бульби по конвеєру завантаження 6 надходять у бункер 4, а домішки — на конвеєр 5 і далі на зібране поле. Для зменшення пошкодження бульб під час падіння з конвеєра 6 у бункер 4 на комбайні встановлено еластичний екран 3, який зменшує швидкість падіння. Із бункера 4 бульби вивантажуються у транспортні засоби під час руху або зупинення збирального агрегату.

Технологічні регулювання. Комбайном керують із площадки комбайнера, розміщеної в передній частині комбайна. Поряд з площадкою є кермо для регулювання глибини підкопування лемешем, важіль приводу конвеєра бункера, важіль перемикання реверсивного приводу конвеєра домішок, важіль для відкривання і закривання лотока бункера під час вивантажування картоплі.

Заглиблення активного лемеша при прямому комбайнуванні та комбінованому способі збирання встановлюють так, щоб різальна кромка лемеша була нижче на 1...3 см від глибини залягання бульб (приблизно 18...20 см). На підбиранні валків за роздільного способу збирання леміш заглиблюють на 3...5 см нижче від бульб, які знаходяться на поверхні ґрунту.

Глибину ходу лемеша, амплітуду коливання основного та другого конвеєрів, зазор між балонами грудкоподрібнювача, натяг полотна пруткового конвеєра, кут нахилу гірки регулюють аналогічно копачу УКВ-2.

Кут нахилу конвеєра завантажування регулюють спеціальною гвинтовою парою. Напрямок руху конвеєра домішок змінюють за допомогою реверсивного приводу. Положення бункера відносно висоти транспортних засобів регулюють гідроциліндром, який з’єднано з гідросистемою трактора.

11.02.2025р.

Тема програми № 9: Картоплезбиральні машини

Тема уроку № 31: Будова картоплезбиральних машин

Працюємо з підручниками:

https://rafk.if.ua/ebook/sgmash/teoria/9/9.2.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.2..htm#%D1%9492

Опрацювати матеріал.

1. Призначення картоплезбиральних машин.

2. Будова картоплезбиральних машин.

3. Робота картоплезбиральних машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення картоплезбиральних машин.

2. Як поділяють картоплезбиральні машини за призначенням?

3. Опишіть будову картоплекопача КСТ-1,4А.

4. Опишіть технологічний процес роботи картоплекопачів.

5. Опишіть будову картоплекопачів КТН-2В.

Картоплекопачі призначені для підкопування рядків картоплі, сепарації викопаного вороху (руйнування, подрібнення викопаного шару, часткового відокремлення домішок від бульб) та укладання відділених бульб на поверхню поля у валок.

Картоплекопач КСТ-1,4А призначений для викопування двох рядків картоплі, сепарації викопаного ґрунту і укладання бульб на поверхню поля у валок. Він працює на всіх типах ґрунтів за вологості 10...27 %.

Ширина захвату 1,4 м, робоча швидкість 1,9...6,5 км/год, продуктивність до 0,9 га/год, маса 1320 кг. Агрегатується з тракторами класу тяги 1,4, робочі органи приводяться в дію від ВВП трактора.

Загальна будова. На рис. 1, а наведено загальний вигляд картоплекопача КСТ-1,4А, а на рис. 9,20, б — його конструктивно-технологічну схему.

Картоплекопач елеваторного типу складається з рами 4, одного копіювального металевого 1 і двох опорних пневматичних 6 коліс, двох лемешів 2, швидкісного 3, основного 5 та каскадного 7 конвеєрів, двох звужувальних щитків 8, причіпного пристрою 10, механізмів приводу робочих органів 11 та регулювання глибини ходу лемішів.

Рис. 1. Картоплекопач КСТ-1,4А:

а — загальний вигляд: 1 — копіювальне колесо; 2 — леміш; 3, 5 і 7 — відповідно швидкісний, основний і каскадний конвеєри; 4 — рама; 6 — ходове колесо; 8 — звужувальний щиток; 9, 10 і 11 — відповідно механізми регулювання глибини ходу лемішів, причіпного пристрою і приводу робочих органів;

б — конструктивно-технологічна схема: 1 — копіювальне колесо; 2 — леміш; 3 — швидкісний конвеєр; 4 — основний конвеєр; 5 — ходове колесо; 6 — каскадний конвеєр; 7 — звужувальний щиток кісного 3, основного 5 та каскадного 7 конвеєрів, двох звужувальних щитків 8, причіпного пристрою 10, механізмів приводу робочих органів 11 та регулювання глибини ходу лемішів.

Леміші 2 активного типу призначені для підкопування шару бульб, часткового руйнування підкопаного шару та передачі викопаного вороху на швидкісний конвеєр 3. Вони мають трапецієподібну форму з відкидними клапанами, які встановлені в задній частині кожного лемеша і шарнірно з’єднані з рамою 4.

Швидкісний конвеєр 3 пруткового типу призначений для розпушення, руйнування і сепарації викопаного шару ґрунту та подавання його на основний конвеєр 5, верхня гілка якого приводиться в коливальний рух за рахунок еліптичних зірочок, де ґрунт інтенсивно просіюється крізь прутки конвеєра.

Каскадний конвеєр 7 призначений для остаточної сепарації викопаного вороху картоплі і скидання його на поверхню поля, тобто утворення валка картоплі звужувальними щитками 8. Для зменшення пошкодження бульб кожний другий пруток конвеєра прогумований.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини активні лемеші 2 (рис. 1,б), які коливаються з частотою 8,3; 9,4 і 10,5 с–1 і амплітудою коливань 14 мм (залежно від умов роботи), підкопують рядки картоплі і спрямовують скибу на швидкісний конвеєр 3 коливального типу, швидкість якого становить 1,91 або 2,14 м/с. За рахунок коливання робочої гілки конвеєра 3 руйнується та частково сепарується підрізаний шар ґрунту і здійснюється подальше переміщення вороху (маси ґрунту з бульбами) на основний конвеєр 4, на якому відбувається основне інтенсивне відокремлення домішок із складу викопаного вороху та передавання його на каскадний конвеєр 6. Тут закінчується остаточне очищення бульб від домішок, а непросепаровані грудки ґрунту, бадилля спрямовуються на поверхню поля. Звужувальні щитки 7 формують валок 60...90 см завширшки.

Технологічні регулювання. Глибину ходу лемешів 2 (див. рис. 9.20, а) регулюють гвинтовим механізмом 9 копіювального колеса 1 так, щоб не підрізалися глибоко розміщені бульби картоплі. Передній кут загострювання лемішів становить 100°. Частота коливань лемешів (8,3; 9,4 і 10,5 с–1), швидкість руху швидкісного 3 (2,02; 2,26; 2,52 м/с), основного 5 (1,91; 2,15 м/с) і каскадного 7 (1,56; 1,76 м/с) конвеєрів змінюють за допомогою переустановлення ведучих зірочок на відповідних валах механізму приводу.

Картоплекопач начіпний КТН-2В призначений для підкопування двох рядків картоплі, часткової сепарації вороху і формування валка викопаних бульб на поверхні поля. Застосовують його для збирання картоплі на легких і середніх ґрунтах за їх вологості не більше ніж 27 %.

Ширина захвату 1,4 м, робоча швидкість 1,8...3,4 км/год, продуктивність 0,25...0,47 га/год, маса 835 кг. Агрегатується з тракторами класу тяги 1,4, робочі органи приводяться в дію від ВВП трактора.

Загальна будова. Картоплекопач КТН-2В складається з рами 2 (рис. 2, а), пасивних лемешів 1, карданної передачі 3, редуктора 4, основного 5 і каскадного 6 конвеєрів, опорних коліс 8, звужувальних решіток 7. За своєю будовою він відрізняється від картоплекопача КСТ-1,4А тим, що не має копіювального колеса, швидкісного конвеєра, а леміші виконані пасивного типу.

Рис. 2. Картоплекопач КТН-2В:

а — загальний вигляд: 1 — леміш; 2 — рама; 3 — карданна передача; 4 — редуктор; 5 — основний конвеєр; 6 — каскадний конвеєр; 7 — звужувальна решітка; 8 — опорне колесо; б — конструктивно-технологічна схема: 1 — леміш; 2 — відкидний клапан; 3 і 8 — напрямні котки; 4 — основний конвеєр; 5 і 9 — струшувачі; 6 і 11 — ведучі зірочки; 7 — опорне колесо; 10 — каскадний конвеєр; 12 — відбивач

Технологічний процес роботи. Під час роботи підкопаний лемешами 1 (рис. 2, б) шар надходить на основний конвеєр 4, на якому внаслідок вертикального струшування полотна конвеєра струшувачами 9 відбувається основне відсівання ґрунту. Далі ворох потрапляє на каскадний конвеєр 10 для додаткового відсівання ґрунту струшувачами 9. Після цього картопля з домішками ґрунту та рослин по звужувальних решітках скидається на поверхню поля слідом за копачем з утворенням валка.

Технологічні регулювання. Основні регулювання картоплекопача КТН-2В подібні до регулювання відповідних робочих органів машини КСТ-1,4А.

05.02.2025р.

Тема програми № 8: Льонозбиральні і коноплезбиральні машини

Тема уроку № 30: Будова та підготовка коноплезбиральних машин

Працюємо з підручниками:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення коноплезбиральних машин.

2. Будова коноплезбиральних машин.

3. Робота коноплезбиральних машин.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення коноплезбиральних машин.

2. Як поділяють коноплезбиральні машини за призначенням?

3. Опишіть будову коноплезбирального комбайна ККП-1,8.

4. Опишіть будову конопле жатки ЖК-1,9?

5. Опишіть будову і робочий процес конопле молотарки МЛК-4,5А.

Будова та підготовка коноплезбиральних машин.

Коноплезбиральні жатки призначені для збирання всіх різновидів конопель, які мають стебла 0,8...3,0 м заввишки. Вони зрізують стебла, очищають їх від бур’янів і плутанки, формують зрізані стебла у порції (валки), снопи або укладають їх стрічкою на скошену частину поля. Використовують жатки з в’язальним апаратом, апаратом порційного скидання стебел і зі щитом для розстеляння. Жатка ЖК-1,9 може комплектуватись в’язальним апаратом або щитом для розстеляння. Жатка ЖК-2,1А формує зрізані стебла у порції і укладає на поверхню поля, а ЖСК-2,1 обладнана в’язальним апаратом для зв’язування зрізаних стебел у снопи.

Коноплежатка з в’язальним апаратом (рис. 1) складається з основної рами, подільників 1, різального апарата 2, відокремлювача трави 9, секційного 3, голчастого 12 і підбійного 11 конвеєрів, в’язального апарата 10, насіннєвловлювача 4, механізмів передач і причіпного пристрою.

Різальний апарат 2 жатки сегментного типу, нормального зрізу з широкими протирізальними пластинами. Апарат шарнірно з’єднаний з рамою машини і під час роботи забезпечує добре копіювання рельєфу поля і низький зріз стебел.

Секційний конвеєр 3 складається з п’яти русел. Кожне русло має два нескінченних паси, внутрішні гілки яких притискуються одна до одної рухомими роликами. Швидкість руху пасів близько 2 м/с.

Відокремлювач трави 9 — це порожнистий циліндричний кожух, у якому встановлений ексцентрично вал з пальцями. Пальці розміщені в один ряд і проходять назовні крізь овальні отвори у кожусі. Під час одночасного обертання кожуха і валу пальці поперемінно виходять назовні або заходять у кожух

Рис. 1. Коноплежатка:

а — загальний вигляд; б — функціональна схема; 1 — подільник; 2 — різальний апарат; 3 — секційний конвеєр; 4 — насіннєвловлювач; 5 — голка; 6 — поверхня стола; 7 — комлевий затримувач; 8 — механізм регулювання нахилу жатки; 9 — відокремлювач трави; 10 — в’язальний апарат; 11 — підбійний конвеєр; 12 — голчастий конвеєр

При виході із циліндра пальці прочісують комлеву частину стебел і видаляють з них бур’яни і плутанку.

Голчастий конвеєр 12 складається з поверхні стола і п’яти ланцюгів, на яких через кожні дві ланки закріплені голки. Верхня частина кожного ланцюга робоча. Під час руху ланцюгів голки верхньої робочої частини виходять через пази в столі назовні, захоплюють стебла і подають їх до в’язального апарата.

Підбійний конвеєр 11 — це прогумований пас з прикріпленими до нього дерев’яними планками. Конвеєр має важіль для його повороту відносно ведучого валу.

В’язальний апарат 10 має будову і робочий процес аналогічні в’язальним апаратам льонозбиральних машин.

Технологічний процес роботи. Під час руху жатки подільники 1 поділяють стеблову масу на окремі смуги і підводять їх до пасів секційного конвеєра 3. У момент захоплення стебел пасами різальний апарат 2 зрізує стебла. Далі стебла пасами переміщуються і укладаються на стіл голчастого конвеєра 12, який переміщує їх до в’язального апарата 10. Підбійний конвеєр 11 вирівнює комлеву частину стебел перед зв’язуванням їх. В’язальний апарат 10 формує снопи, зв’язує їх шпагатом і викидає на поверхню поля. Насіння, що обсипалось під час зрізування і транспортування стебел, потрапляє в насіннєвловлювачі 4, встановлені над пасами.

Жатки, що не мають в’язального апарата і обладнані конвеєром порційного скидання стебел, під час роботи формують порції стебел і викидають їх на поле. При цьому паси секцій подають зрізані й очищені від трави і бур’яну стебла на стіл апарата порційного скидання, який встановлений під кутом 30° до горизонту. Пальці ланцюгів проходять через пази у столі, зміщують стебла і порціями скидають їх на поле. У нижній частині стола закріплений комлевий затримувач 7, який забезпечує укладання порцій стебел під кутом 30...45° до напрямку руху жатки, щоб не було перекриття порцій.

Робочі органи коноплезбиральних жаток приводяться в рух від ВВП трактора. Робоча ширина захвату жатки ЖК-1,9 становить 1,9 м, робоча швидкість — до 7 км/год.

05.02.2025р.

Тема програми № 8: Льонозбиральні і коноплезбиральні машини

Тема уроку № 29: Будова та підготовка льонозбиральних машин.

Працюємо з підручниками:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення льонозбиральних машин.

2. Будова льонозбиральних машин.

3. Робота льонозбиральних машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. У чому полягає класифікація машин для збирання прядильних культур?

2. Як поділяють льонозбиральні машини за призначенням?

3. Опишіть будову комбайну ЛКВ-4А.

4. Опишіть робочі органи льонозбиральних машин.

5. Опишіть будову і робочий процес молотарки-віялки МВ-2,5А.

Будова та підготовка льонозбиральних машин.

Льонозбиральні комбайни призначені для виривання стебел льону-довгунцю з ґрунту, відривання від стебел коробочок, подавання льоновороху в причіпний візок, зв’язування стебел у снопи або укладання стебел у стрічку на поверхні поля. Використовують дві модифікації комбайнів: із в’язальним апаратом ЛКВ-4А і зі щитом для розстеляння ЛК-4А.

Льнозбиральний комбайн ЛКВ-4А (рис. 1) — причіпний, агрегатують його з тракторами класу 1,4; 2 і 3. Основними складальними одиницями комбайна є зварна рама, п’ять подільників 8, бральний апарат 7, ланцюговий поперечний 6 і затискний 5 конвеєри, обчісувальний барабан 4, в’язальний апарат 2, стрічковий конвеєр вороху 3, механізми передач, три опорних пневматичних колеса, гідросистема та причіпний пристрій.

Подільники 8 виготовлені з металевих прутків і мають форму просторових клинів. Під час роботи вони поділяють стебла льону-довгунцю на чотири стрічки 38 см завширшки кожна.

Рис. 1 Функціональна схема льонозбирального комбайна ЛКВ-4А:

а — зв’язування стебел у снопи; б — розстилання стебел у стрічку; 1 — щит для розстеляння; 2 — в’язальний апарат; 3 — конвеєр вороху; 4 — обчісувальний барабан; 5 — затискний конвеєр; 6 — поперечний конвеєр; 7 — бральний апарат; 8 — подільник; 9 — причіп

Бральний апарат 7 розміщений з правого боку комбайна. Він складається з чотирьох секцій прогумованих пасів, ведучих та ведених шківів і роликів.

Кожна секція має два паси стрічкового типу, ведучий і три ведених шківи, натяжний та бральні ролики. У верхній частині брального апарата встановлені напрямні металеві прутки. Вони підтримують стебла при переміщенні їх до поперечного конвеєра.

Поперечний конвеєр 6 комбайна триконтурний. Він має три втулково-роликових ланцюги, на яких з певним кроком закріплені голки для захоплення стебла. Вони розміщені під гострим кутом до ланцюга.

Затискний конвеєр (рис. 2) складається з двох секцій. Нижня секція має прогумований пас 1, ведений 2 та ведучий 8 шківи і дев’ять підтримувальних опорних роликів 9. Верхня секція обладнана чотирма притискними каретками 5, прогумованим пасом 3, веденими та ведучими шківами. Внутрішні частини пасів конвеєра притискуються одна до одної. Під час роботи паси утримують стебла і подають їх до обчісувального апарата.

Обчісувальний апарат складається з барабана 4 (див. рис..1) і кожуха. Барабан має чотири гребінки. На кожній гребінці закріплені вертикальні і горизонтальні лопатки. За допомогою горизонтальних лопаток льоноворох перекидається на стрічковий конвеєр. Вертикальні лопатки запобігають намотуванню стебел на барабан.

Затискний конвеєр 5, обчісувальний барабан 4 і стрічковий конвеєр 3 встановлені на рухомій рамі. Поздовжнє положення рухомої рами регулюється гідроциліндром залежно від обчісування довгого, короткого та полеглого льону-довгунцю.

В’язальний апарат 2 має пакувальники, вузлов’яз, затискний пристрій з ножем, голку, скидальні руки, три педалі та механізми передач і увімкнення.

Технологічний процес роботи. Під час руху комбайна подільники 8 (див. рис. 1) поділяють стебла на стрічки, звужують їх і подають до пасів бральних секцій. Бральні паси захоплюють стебла, стискують і виривають їх з ґрунту. Вирвані стебла пасами брального апарата 7 переміщуються вгору і спрямовуються до поперечного конвеєра 6, який частково вирівнює їх і подає до затискного конвеєра 5. Цей конвеєр підводить стебла до обчісувального барабана 4 і утримує їх при обчісуванні. Гребінки барабана заходять у верхню частину стебел, розчісують їх і відривають коробочки. Відірвані коробочки разом із насінням та домішками (льоноворох) захоплюються лопатками барабана і подаються на стрічковий конвеєр 3, який переміщує льоноворох у кузов тракторного причепа. Стебла льону-довгунцю подаються затискним конвеєром 5 до в’язального апарата 2, який формує снопи, зв’язує їх шпагатом і викидає на поверхню поля. Робоча ширина захвату комбайна 1,5 м. Робоча швидкість до 10 км/год.

Рис. 2. Затискний конвеєр комбайна ЛКВ-4А:

1 — нижній пас; 2 і 4 — ведені шківи; 3 — верхній пас; 5 — притискні каретки; 6 і 8 — ведучі шківи; 7 — прутки; 9 — опорні ролики

Технологічні регулювання. Величину затискної зони секції брального апарата регулюють гвинтами брального ролика і веденого шківа, зусилля притискання стебел у затискному конвеєрі — пружинами кареток, кут нахилу гребінок барабана — гвинтовою тягою ексцентрикового механізму, частоту обертання барабана — встановленням на валу змінних зірочок (16 або 18 зубців). Висоту брання стебел у межах 135...360 мм регулюють зміною положення брального апарата по висоті за допомогою вертикального гідроциліндра, положення рухомої рами обчісувального апарата — допоміжним поздовжнім гідроциліндром.

Льонозбиральний комбайн ЛК-4А має таку саму будову і робочий процес, як і комбайн ЛКВ-4А, але він обладнаний щитом для розстеляння 1 (див. рис. 1) і не має в’язального апарата. Комбайн вириває стебла льону-довгунцю з ґрунту, обчісує головки і розстеляє стебла стрічкою на полі (рис. 1, б).

05.02.2025р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 28: Будова підбирачів-копнувачів.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 351 – 353.

https://youtu.be/biKySDOIuUY?si=I3SIQawFVBCK4OgV

Опрацювати матеріал.

1. Призначення підбирачів-копнувачів.

2. Будова підбирачів-копнувачів.

3. Робота підбирачів-копнувачів.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Призначення підбирача-копнувача ПК-1,6А.

2. Опишіть будову ПК-1,6А.

3. Як протікає робочий процес ПК-1,6А.

Підбирачі-копнувачі призначені для підбирання сіна з валків, формування копиць циліндричної форми і укладання їх на полі.

Підбирач-копнувач ПК-1,6А призначений для підбирання сіна 3 валків, формування копиць і укладання їх на поле.

Підбирач-копнувач ПК-1,6А може підбирати валки пров’яленої трави і сіна вологістю до 30% і формувати копиці циліндричної форми. Машина складається з підбирача 3 (рис. 1), похилого конвеєра 4, циліндричного копнувача, проміжного нагромаджувана 7, обертового дна 17, рами, що спирається на ходові колеса 15, сигналізації і гідросистеми. Привід робочих органів копнувача здійснюється від ВВП трактора.

Рис. 1. Підбирач-копнувач ПК-1.6А:

1 — карданна передача; 2 — редуктор; 3 — підбирач; 4 — конвеєр; 5 — важіль механізму ввімкнення; 6 — копіювальний кулачок; 7 — проміжний нагромаджувач; 8 — вісь повороту; 9 — кронштейн; 10 — тяга; 11 — задня стінка копнувача; 12 — валець; 13 — ролик; 14 — рамка днища; 15 — ходове колесо; 16 — полозок; 17 — обертове дно

Під час руху агрегату вздовж валка підбирач захоплює своїми пружинними зубами масу і подає її на конвеєр 4, який нижньою віткою піднімає масу вгору і скидає в копнувач. Завдяки обертовому дну 17 маса в копнувачі укладається гвинтовим шаром, рівномірно заповнюючи весь об’єм.

Для ліквідації тертя маси об стінки з двох боків копнувача встановлено вертикальні обертові вальці 12, циліндрична поверхня яких дещо виступає до середини. Тільки-но копиця досягне певної висоти, вона натисне на важіль 5, який обернеться навколо осі разом з копіювальним кулачком 6. Кулачок замкне контакти кінцевого вимикача, і в кабіну подається звуковий сигнал. Тракторист вмикає гідравліку на навантаження сформованої копиці. При цьому обертове дно копнувача з копицею на ньому під дією гідроциліндра нахиляється назад, рухома стінка копнувача відкривається і копиця сповзає на землю.

Весь процес відбувається за 4 -9 с, причому агрегат рухається вздовж валка, що його підбирають. Під час вивантаження копиці маса, що подається конвеєром 4, уловлюється проміжним нагромаджувачем 7, який працює синхронно з рухомою стінкою копнувача.

Коли закривається рухома стінка, нагромаджував піднімається вгору над копнувачем і скидає в нього (на обертове дно) зібрану масу.

Після вивантаження копиці дно, рухома стінка і нагромаджувач повертаються у вихідне положення під дією гідроциліндра, керованого трактористом. Подання сигналу припиняється до моменту вивантаження наступної копиці.

При відкриванні рухомої стінки 11 упор відходить від кнопки вимикача, контакти вимикача змикаються, і звуковий сигнал повідомляє тракториста про відкриття рухомої стінки. При її закритті і надійній фіксації упор розмикає контакти, натискуючи на кнопку вимикача. Якщо рухома стінка не зафіксована, то звуковий сигнал повідомляє тракториста, що треба ліквідувати несправність.

Вмикачі подання сигналу на вивантаження копиці і повідомлення тракториста про відкриття рухомої стінки на копнувачі зблоковані між собою.

Підбирач — барабанного типу, з пружинними зубами, плаваючий.

Його піднімають і переводять у транспортне положення за допомогою гідравліки.

Проміжний нагромаджувач установлений на двох опорах і складається з двох бічних стінок, П-подібних планок і дротяного каркаса.

Копнувач складається з циліндричного каркаса, обшитого листовою сталлю, з трьох нерухомих і задньої рухомої стінок і обертового дна. Дно спирається на три ролики, змонтовані на рамці дна, яка шарнірно підвішена до основної рами машини, що дає змогу рамці разом з обертовим дном повертатися в момент вивантаження копиці.

Підбирач-копнувач агрегатують з тракторами класу 1,4. Ширина захвату підбирача і конвеєра — 1,6 м. Місткість копнувача — 12 м3. Діаметр копиці — 2,6 м, висота — до 3,9 м, маса — 400 кг. Продуктивність — до 9 т/год. Маса копнувача — 2400 кг.

04.02.2025р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 27: Будова колісно-пальцевих граблів.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 345 – 350.

https://youtu.be/fhpeIx4YwyY?si=OoCk2mFtpHRiHP7T

Опрацювати матеріал.

1. Призначення колісно-пальцевих граблів.

2. Будова колісно-пальцевих граблів.

3. Робота колісно-пальцевих граблів.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Яке призначення граблів?

2. Як поділяють граблі.

3. Опишіть будову колісно-пальцьових граблів ГВК-6.

4. Як відбувається робочий процес колісно-пальцьових граблів ГВК-6.

Граблі призначені для згрібання пров’яленої і свіжоскошеної трави у валки, ворушіння її у покосах і перевертання валків сіна. За характером утворення валка граблі поділяють на роторні, поперечні і колісно-пальцьові. Роторні і колісно-пальцьові граблі згрібають сіно у поздовжні валки. Валки, утворені поперечними граблями, розміщуються впоперек напрямку руху агрегату.

Роторні граблі рівномірно розпушують покоси під час ворушіння, а при згрібанні утворюють рівномірний розпушений валок, забезпечуючи тим самим швидше висихання трав у валку. Це підвищує якість сіна і дає змогу раціональніше, з повним навантаженням, використовувати машини на наступних операціях. Поперечні граблі застосовують для згрібання скошеної трави на великих ділянках з низькою врожайністю.

Широке застосування колісно-пальцьових грабель з приводом робочих коліс від зчеплення з ґрунтом пояснюється простотою конструкції, добрим копіюванням рельєфу, відносно малою металомісткістю. Одним з недоліків грабель цього типу є те, що при застосуванні їх утворюється скручений, нерівномірний валок.

Тракторні граблі можуть бути причіпні й напівпричіпні. Сіно бобових трав (конюшини, люцерни) слід згрібати роторними і колісно-пальцьовими граблями, які значно менше обламують листя й суцвіття трав, ніж поперечні. У сільському господарстві використовують роторні граблі ГВР-6А, поперечні ГП-2-14А, ГПП-6, КГ-1 і колісно-вальцьові ГВК-6А

Колісно-пальцьові граблі ГВК-6 (рис. 1) складаються з двох однакових за будовою секцій (правої і лівої), з’єднаних між собою зчіпкою 10. Секції можуть працювати роздільно. На кожній секції встановлено по шість пальцьових коліс 5

та два колеса 6 на зчіпці. Секція складається з рами 2, опорної труби 12, переднього 3 і заднього 4 брусів, механізму піднімання робочих коліс та трьох опорних пневматичних коліс 1.

Рис. 1. Колісно-пальцьові граблі ГВК-6:

1 — опорне пневматичне колесо; 2 — рама секції; 3 — передній брус; 4 — задній брус; 5 — бокове робоче пальцьове колесо; 6 — центральне робоче пальцьове колесо; 7 — кронштейн; 8 — вісь робочого колеса; 9 — бокова розсувна розтяжка; 10 — зчіпка; 11 — висувна труба; 12 — опорна труба.

Робоче пальцьове колесо обладнано маточиною, ободом та пружинними пальцями, які з одного боку прикріплені до маточини, а з іншого — проходять крізь отвори обода і зігнуті проти напрямку руху. Робочі колеса набувають обертання внаслідок зчеплення пальців з ґрунтом.

Для згрібання сіна у валки раму кожної секції розміщують під кутом 45...50° до напрямку руху агрегату. Рами секцій з робочими пальцьовими колесами утворюють кут, напрямлений розхилом уперед. Завдяки розміщенню робочих коліс під кутом, обертаючись за рахунок зчеплення з ґрунтом і стернею, зміщують сіно до осьової лінії і утворюють валок 1,6...1,7 м завширшки, який лягає на розпушену двома центральними пальцьовими колесами смугу сіна.

Під час ворушіння покосів чи сіна передні кінці секцій граблів зводять, а задні, навпаки, розводять. Для обертання валків використовують тільки одну секцію у такому самому положенні, як і для утворення валків.

Ширину валків (0,8...1,2 м) регулюють зміщенням секцій за допомогою розсувних бокових розтяжок 9. Тиск робочих коліс 5 на ґрунт регулюють гвинтовим механізмом піднімання коліс.

Для згрібання трав чи сіна, обертання та розкидання валків сіна застосовують також ротаційні граблі.

29.01.2025р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 26: Будова та характеристика поперечних, бокових граблів.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Машини для збирання сіна.

2. Призначення граблів.

3. Види граблів.

4. Будова граблів.

Д.З. Підібрати відео з теми. Відповісти на питання:

1. Для чого призначенні граблі?

2. Як поділяються граблі?

3. Опишіть та замалюйте будову поперечних граблів.

4. Навіщо на граблях встановлюють гідроциліндри?

5. Що утворюють встановлені на рамі зуби і навіщо?

Для заготівлі сіна сучасні технології передбачають використання комплексу сінозбиральних машин: граблів, сіноворушилок, ворушилок-розпушувачів, ворушилок-валкоутворювачів, підбирачів-копнувачів, копицевозів, волокуш, стогокладів, стогоутворювачів, прес-підбирачів, пакопідбирачів, стаціонарних пресів і вентильованих сіносховищ.

Граблі призначені для згрібання прив’яленої чи свіжоскошеної трави з покосів у валки, ворушіння трав у покосах, перевертання (обертання) та розкидання валків. Тракторні граблі можуть бути причіпними, напівначіпними та начіпними.

За характером утворення валків їх поділяють на поперечні і бокові. Залежно від конструкції робочих органів граблі бувають зубові поперечні, роторні та колісно-пальцьові. Зубові поперечні граблі згрібають сіно у валки, які розміщені впоперек до напрямку руху агрегату, а роторні та колісно-пальцьові — у поздовжні валки.

Для згрібання трави чи сіна у поперечні валки використовують причіпні поперечні ГП-14 і ГП-Ф-16 та напівначіпні ГП-Ф-10 і ГПП-6 граблі. На невеликих ділянках можна працювати їх середньою секцією.

Граблі складаються з грабельних апаратів 2 (рис. 1), які шарнірно закріплені на трьох секціях рами 1. До середньої секції кріпиться сниця 7 для приєднання граблів до трактора. У робочому положенні вони спираються на два ходових 4 і два самовстановлюваних колеса 9.

Рис. 1. Поперечні граблі ГП-14:

1 — рама; 2 — грабельний апарат; 3 — механізм піднімання грабельного апарату; 4 — ходове колесо; 5 — автомат піднімання; 6 — важіль вмикання автомата; 7 — сниця; 8 — причіп; 9 — самоустановлюване колесо; 10 — зуб; 11 — очисний прут.

Грабельні апарати мають зуби 10, вигнуті по логарифмічній спіралі. На брусах вони жорстко утримуються за допомогою зуботримачів. На поперечних трубах кожної секції встановлені очисні прути 11.

Піднімання грабельного апарата під час викидання валка, а також переведення його у транспортне положення здійснюється двома автоматами 5. На сучасних граблях для цього призначені гідроциліндри.

Установлені на рамі зуби утворюють короб, у який сіно набирається під час руху граблів уздовж сінокосу. При цьому сіно згортається у пухкий і компактний валок.

29.01.2025р.

Тема програми № 7. Машини для збирання соломи і заготівлі трав на сіно.

Тема уроку № 25: Будова та характеристика косарок.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 329 – 341.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/-5gn1dAkdrc?si=HmEIvJiMUIc2Yy5c

https://youtu.be/UonwtR96gyY?si=AjtBuROFTAbHwBpq

https://youtu.be/acKX1DARcnw?si=ynlHTuuNvDGgNOGx

https://youtu.be/mwoWp2KfJas?si=Ce0TFS2JuZfzS-23

Опрацювати матеріал.

1. Призначення косарок.

2. Будова косарок.

3. Робота косарок.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення косарок?

2. Опишіть будову різального апарату косарки.

3. Опишіть та замалюйте будову різальних апаратів підпірного зрізування.

4. Опишіть та замалюйте будову різальних апаратів безпідпірного зрізування.

5. Техніка безпеки під час обслуговування різального апарату.

Косарки призначені для скошування природних або сіяних трав. Цю технологічну операцію виконують різальні апарати. Вони приводяться в дію від валу відбору потужності трактора, можуть мати індивідуальний гідро- або електропривід та приводитися від власних ходових коліс. Залежно від технологічного процесу косарки можна обладнувати додатковим плющильним або подрібнювальним апаратом.

Різальний апарат (рис. 1) — основний робочий орган косарки, який складається з пальцьового бруса 1 і ножа 12, що здійснює зворотно-поступальний рух. Пальцьовий брус кріпиться до внутрішнього і зовнішнього 13 подільників, які спираються на сталеві полозки 14, за допомогою яких регулюється задана висота зрізу. До бруса 1 за допомогою болтів 2 кріпляться пальці 9 з протирізальними пластинами 8. Рухомий ніж 12 має головку 11 для приєднання до привідного шатуна та наклепані по всій довжині ножа сегменти 7.

Передньою частиною сегменти спираються на протирізальні пластини 8, а ззаду сегменти і спинка упираються у пластини тертя 3. Для того щоб сегменти ножа прилягали до протирізальних пластин, до пальцьового бруса прикріплені лапки 4, які унеможливлюють піднімання ножа вгору.

Ніж, рухаючись у пазу пальців, відхиляє лезами сегментів стебла, що потрапили між пальці, притискує їх до лез протирізальних пластин і зрізує. Польова дошка 15 відводить скошену траву вліво, звільняючи місце для проходження машин при новому заїзді. Подільник 10 під час руху косарки спрямовує стебла до різального апарата.

Рис. 1. Різальний апарат косарки:

1 — пальцьовий брус; 2 — болт; 3 — пластина тертя; 4 — притискна лапка; 5 — заклепка; 6 — спинка ножа; 7 — сегмент; 8 — протирізальна пластина; 9 — палець; 10 — внутрішній подільник; 11 — головка ножа; 12 — ніж; 13 — зовнішній подільник; 14 — опорний полозок; 15 — польова дошка; 16 — прутки-стеблевідводи

Різальний апарат потребує певних регулювань. Кут нахилу вперед або назад регулюють поворотом рухомої рами відносно нерухомої. Центрування ножа здійснюють зміною довжини шатуна так, щоб у крайніх його положеннях середини сегментів збігалися з серединами пальців або не доходили до середини на 5 мм.

Зазор ніж носком сегмента і протирізальною пластиною, який встановлюється змінними прокладками, має бути не більше ніж 0,1...0,3 мм. Розрізняють кілька типів різальних апаратів, які мають різні співвідношення відстаней між протирізальними пластинами ( t₀), сегментами (t) і ходом ножа (S). За співвідношення S = t = t₀вони належать до різальних апаратів нормального різання з одинарним пробігом ножа. Більшість косарок мають апарати, в яких S = = 76,2 мм. Різальний апарат нормального різання може бути з подвійним пробігом ножа (з подвійним ходом). При цьому S = 2t = 2t₀. Крім того, є різальні апарати низького зрізу при S = t = 2t₀ = 76,2 мм (косарки) або S = t = 2t₀ = 101,6 мм (комбайни). За якістю зрізу, експлуатаційною надійністю та витратою зусилля на різання найкращий різальний апарат для косарок — це апарат нормального різання з одинарним пробігом ножа.

В основу роботи різальних апаратів покладені підпірний та безпідпірний принципи зрізування.

Різальні апарати підпірного зрізування бувають сегментно-пальцьові (розглядалися вище) та безпальцьові (рис. 2). У таких апаратах стебла при зрізуванні спираються на певні елементи машини.

Рис. 2. Різальні апарати підпірного зрізування:

а — сегментно-пальцьовий; б — безпальцьовий; 1 — палець; 2 — сегмент; 3 — спинка ножа; 4 — пальцьовий брус

У сегментно-пальцьових апаратах є різальна пара — сегмент 2 (рис. 2, а) і протирізальна пластина пальця 1. Сегмент підводить стебла рослин до протирізальної пластини, затискуючи їх між собою. Під час зрізування стебла одночасно спираються на протирізальну пластину (точка А) і пероподібний відросток пальця (точка В), тобто дві опори. Це зменшує можливість згинання стебла, особливо тонкостеблих рослин, які мають малу жорсткість. При збиранні товстостеблих культур (соняшник, кукурудза) дві опори негативно впливають на зріз. Врізаючись у товсте стебло, сегменти заклинюються надрізаними стеблами, що призводить до надмірних зусиль при зрізуванні. Тому в різальних апаратах для збирання товстостеблих рослин доцільно використовувати пальці без пероподібних відростків. Сегментно-пальцьові різальні апарати зрізують рослини при швидкості ножа (різання) 1,5...3,0 м/с. Вони не подрібнюють рослини, потребують менших затрат енергії, порівняно з безпідпірними різальними апаратами. Водночас зворотно-поступальний рух ножа спричинює значні інерційні зусилля, що обмежує застосування таких косарок на підвищених робочих швидкостях при збиранні трав.

У безпальцьовому апараті (рис.2, б) різальна пара — два сегменти 2, які перерізають стебло з опорою в одній точці А. Такі різальні апарати менше забиваються при збиранні заплутаних та полеглих рослин. Застосовують одно- і двоножеві апарати: в одноножевому рухомий один ніж, а у двоножевому — обидва ножі, завдяки чому поліпшується зрівноваженість усієї машини. Проте такі косарки мають складнішу конструкцію приводу ножів.

Різальні апарати без підпірного зрізування (рис. 3) — це ротаційно-дискові, сегментно-дискові і ротаційно-барабанні апарати. Різальні елементи цих апаратів — ножі 2, шарнірно з’єднані з диском 1 чи валом барабана 5, або сегменти 3, жорстко приєднані до диска 1 (рис. 3, б).

Рис. 3. Різальні апарати безпідпірного зрізування:

а — ротаційно-дисковий; б — сегментно-дисковий; в — ротаційно-барабанний; 1 — диск; 2 — ніж; 3 — сегмент; 4 — вал диска; 5 — вал барабана; 6 — проти-різальний ніж.

Стебло рослини при зрізуванні не спирається на якийсь елемент машини (опору), відгин його обмежується жорсткістю стебла, його інерцією та частково підпиранням сусідніх стебел.

Різальні апарати безпідпірного зрізування не мають зворотно-поступального руху робочих частин. Ножі ротаційних апаратів здійснюють обертальний рух з лінійною швидкістю до 50...60 м/с разом з диском або барабаном. Це дає змогу істотно збільшити робочу швидкість косарки чи жатки.

Апарати безпідпірного зрізування простіші за будовою і надійніші в роботі, але під час зрізування рослин вони додатково подрібнюють стебла, що призводить до надмірних втрат скошеної зеленої маси. Косарки з такими апаратами мають більші енергозатрати на одиницю зібраної площі, вони більш металомісткі.

Ротаційно-дискові різальні апарати застосовують у машинах для обкошування полів і доріг, у газонних косарках і машинах для зрізування високо-врожайних та полеглих трав.

Сегментно-дискові різальні апарати призначені для зрізування гички цукрових буряків, грубих товстостеблих культур. Вони зрізують стебла без наступного їх подрібнення.

Ротаційно-барабанні різальні апарати застосовують у машинах для збирання силосних культур (низькорослих) з одночасним подрібненням рослин.

Для кращого зрізування і подрібнення рослинної маси додатково встановлюють протирізальний ніж 6 (рис 3, в).

Для того щоб різальний апарат краще пристосувався до поверхні поля, виготовляють косарки, один апарат яких має ширину захвату В = 2,1 м. Різальні апарати розміщують спереду трактора (фронтальні косарки), збоку і ззаду.

Різальні апарати більшості косарок приводяться у рух кривошипно-шатунним механізмом. У косарках з фронтальним ножем застосовують також механізми хитної вилки і хитної шайби.

Під час очищення різального апарата від трави і піднімання його у транспортне положення не дозволяється руками торкатися до пальців і сегментів ножа. Забороняється перебувати перед агрегатом, який рухається.

29.01.2025р.

Тема програми № 6. Машини для хімічного захисту сільськогосподарських рослин.

Тема уроку № 24: Машини для хімічного захисту рослин

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 285 – 288.

Опрацювати матеріал.

1. Технологія обприскування.

2. Види обприскування.

3. Обприскувач напівпричіпний штанговий ОПШ-2000.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання. Створити презентацію до теми.

1. Призначення обприскування.

2. Опишіть види обприскування.

3. Як класифікуються обприскувачі.

4. Яке призначення обприскувача напівпричіпного штангового ОПШ-2000.

5. Будова обприскувача напівпричіпного штангового ОПШ-2000.

6. Опишіть роботу обприскувача напівпричіпного штангового ОПШ-2000.

Технології обприскування ґрунтуються на застосуванні різних способів обприскування і виборі режиму роботи машин залежно від конкретних умов виконуваних обробок.

Дистанційне обприскування передбачає нанесення розпилюваної рідини на об’єкти повітряним потоком, створюваним вентилятором та енергією попутного потоку вітру. Застосовують його переважно для боротьби зі шкідниками та хворобами садових насаджень, виноградників, хмільників, шкілки і садильного матеріалу, маточників, колосових та пасльонових культур.

Штангове обприскування забезпечує рівномірний розподіл робочої рідини на оброблювані об’єкти за мінімального здування її вітром і широко застосовується в усіх зонах країни. Вносити гербіциди рекомендується тільки штанговими обприскувачами.

Стрічкове обприскування застосовують під час оброблення просапних культур, коли отрутохімікати вносять лише в зону рядка і захисну зону, а міжряддя обробляють механічними засобами.

Дискретне обприскування застосовують у молодих садах, коли спеціальний пристрій реагує на крону дерева і вмикає подачу рідини.

Стрічкове і дискретне обприскування належать до перспективних технологій, оскільки дають змогу скорочувати в 2 – 4 рази порівняно із суцільним обприскуванням витрату отрутохімікатів. Для реалізації технологій обприскування комплекс машин охоплює технічні засоби для приготування робочих розчинів, транспортування їх на об’єкти обробок і обприскування.

Класифікація обприскувачів. За призначенням обприскувачі поділяють на польові, садові, виноградникові, універсальні, для закритого ґрунту та ін. За типом розпилювального пристрою вони бувають штангові, вентиляторні та комбіновані.

За витратою робочої рідини розрізняють звичайні, малооб’ємні і ультрамалооб’ємні, а за типом приводу робочих органів та габаритними розмірами — ранцеві, тачкові, тракторні, автомобільні й авіаційні обприскувачі.

За способом агрегатування тракторні обприскувачі поділяють на причіпні, начіпні, напівначіпні, монтовані та самохідні.

Обприскувач напівпричіпний штанговий ОПШ-2000 (рис. 1) призначений для суцільного обприскування об’єктів обробки робочими рідинами пестицидів або рідкими мінеральними добривами типу КАС (карбамідно-аміачної селітри). Агрегатується з тракторами класу 1,4 – 2. Обприскувач випускають у семи модифікаціях, які залежно від потреби замовника можуть мати різну комплектацію.

Обприскувач складається із шасі, бака 1 для робочої рідини з гідравлічною мішалкою 14, мембранно-поршневого насоса 5, пульта керування, до якого належать регулятор тиску 10, манометр 9, кран промивання фільтра пульта керування 12, секційні клапани 13, розвантажувальний клапан 11, всмоктувальної і нагнітальної магістралей, розпилювального робочого органа — штанги 15, заправного рукава 3. Раму обприскувача обладнано поворотним дишлом, що забезпечує рух обприскувача колією трактора, зменшуючи пошкодження рослин.

Рис. 1. Технологічна схема обприскувача напівпричіпного штангового ОПШ-2000:

1 — бак; 2 — триходовий вентиль; 3 — заправний рукав; 4 — всмоктувальний фільтр; 5 — мембранно-поршневий насос; 6 — дросельний клапан; 7 — регулювальний вентиль; 8 — напірний самоочисний фільтр; 9 — гліцериновий манометр; 10 — регулятор тиску; 11 — розвантажувальний клапан; 12 — кран промивання фільтра пульта керування; 13 — секційний клапан; 14 — гідромішалка; 15 — штанга

Обертання ексцентриковому валу мембранно-поршневого насоса передається безпосередньо від вала відбору потужності (ВВП) трактора через карданну передачу.

Працює обприскувач так. Робоча рідина з бака 1 через триходовий вентиль 2, всмоктувальний фільтр 4 засмоктується мембранно-поршневим насосом 5 і подається в нагнітальну магістраль. Проходячи через напірний фільтр 8, робоча рідина надходить на пульт керування (ПК). Через розвантажувальний клапан 11 рідина надходить до секційних клапанів 13. Мембранно-поршневий насос забезпечує стабільний тиск робочої рідини, який установлюють регулятором 10 і контролюють манометром 9. Через відкриті клапани трисекційного розподільника рідина надходить до секцій штанги 15 і, проходячи через розпилювачі, подрібнюється на дрібні краплини, які покривають оброблювані об’єкти. Залежно від потреби можуть працювати один, два або три клапани секційного розподільника. Крім ручного керування подачею рідини в штангу на обприскувачі можна установлювати дистанційне керуваня і комп’ютерну систему керування технологічним процесом, яка забезпечує потрібну норму витрати рідини на гектар незалежно від швидкості руху і видає інформацію про кількість обробленої площі, фактично витраченої рідини і залишок її в баку.

На обприскувачі відбуваються гідравлічно-важільне розкладання і складання штанги та фіксація її в розкритому положенні за допомогою замків, які забезпечують зручність в експлуатації і гарантують якісну обробку. Стабільність положення штанги відносно поверхні ґрунту забезпечується пасивно-активною підвіскою. Штанга може комплектуватись одно- або багатопозиційними відсічними пристроями та змінними розпилювачами з байонетним кріпленням. Висоту штанги можна регулювати в межах 0,5…1,9 м, що дає змогу обробляти різні сільськогосподарські культури.

На штанзі можна встановлювати пінний маркер, який забезпечує точність водіння агрегату, підвищує ефективність хімічного захисту посівів.

Частина рідини з нагнітальної магістралі через дросельний клапан 6 надходить в гідромішалку 14, яка забезпечує якісне перемішування робочої рідини в баку 1. Заправлення бака 1 робочою рідиною із сторонньої місткості здійснюється мембранно-поршневим насосом 5 за допомогою заправного рукава 3, який триходовим вентилем 2 з’єднується зі всмоктувальною магістраллю насоса. При увімкненому насосі робоча рідина з місткості через заправний рукав 3, триходовий вентиль 2, всмоктувальний фільтр 4 засмоктується насосом 5, подається до бака 1 через розвантажувальний клапан 11 і гідромішалку 14. Рукоятка розвантажувального клапана 11 переводиться у верхнє положення. Ручки всіх секційних клапанів 13 установлюють у горизонтальне положення (закрито).

Обприскувач комплектується екологічним міксером, який забезпечує приготування розчинів з різних порошкових і рідких препаратів безпосередньо в баку, а також промивання тари з-під препаратів, що значно поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці обслуговуючого персоналу.

На обприскувачі встановлено систему промивання, яка забезпечує повне очищення бака та гідрокомунікацій від залишків пестицидів після завершення роботи.

На задану норму витрати робочої рідини на один гектар оброблюваних культур обприскувач установлюють вибором певної ширини робочого захвату, швидкості руху агрегату, кількості розпилювачів з відповідним діаметром вихідного отвору та регулюванням тиску робочої рідини в нагнітальній магістралі.

Обприскувач малооб’ємний причіпний, штанговий ОП-2000-2-01 має таке саме призначення, що і обприскувач ОПШ-2000, який був створений на його основі з використанням більш досконалих вузлів і деталей, що виготовляються провідними західними фірмами. На обприскувачі використаний відцентровий насос, який приводиться в дію від ВВП трактора через карданну передачу і редуктор. Робочий процес обприскувача, перемішування робочої рідини в баку і заправлення бака здійснюються так само, як і в обприскувача ОПШ-2000.

28.01.2025р.

Тема програми № 6. Машини для хімічного захисту сільськогосподарських рослин

Тема уроку № 23: Машини для протруювання зерна

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 267 – 276.

https://agravt.blogspot.com/p/34-24-25_12.html

https://youtu.be/akjK4tJFu8A?si=2w2xGRTwNlnXuYxz

https://youtu.be/P_CHu8nM0Xw?si=Icom-Kv5GyOdypY9

https://youtu.be/FvRskhAlCqo?si=EtdrEKZdQYISh5GV

https://youtu.be/kVI5-CUGbMA?si=cmI-3JHHdSozEV-I

Опрацювати матеріал.

1. Призначення протруювача камерного ПК-20.

2. Будова протруювача камерного ПК-20.

3. Робота протруювача камерного ПК-20.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання. Створити презентацію до теми.

1. Основне призначення протруювачів.

2. Опишіть будову протруювача насіння.

3. На скільки режимів розрахований протруювач.

4. Опишіть основні правила безпеки під час роботи з протруювачем.

Протруювач камерний ПК-20 призначений для зволоженого протруювання насіння зернових, бобових і технічних культур водними розчинами і суспензіями пестицидів. Він має вигляд автоматичної самопересувної машини, всі механізми, якої приводяться в рух від електродвигунів загальною потужністю 5 кВт.

Основними складальними одиницями машини (рис. 1) є завантажувальний пристрій, який складається з шнекового підбирача 14 і шнека 4; бункер для насіння 5 з дозатором регулювання продуктивності 8; камера протруювання 7 з розподільним диском насіння 9 і ротаційним розпилювачем робочої рідини 10; вивантажувальний шнек 11; насосна установка 13; бак 1; дозатор робочої рідини 3; пульт керування; самохід.

Складальні одиниці змонтовані на рамі, встановленій на трьох колесах із пневматичними шинами.

Протруювачем виконують такі технологічні операції: заправлення бака водою, приготування робочої рідини, самозавантаження насінням і протруювання насіння, вивантаження протруєного насіння у завантажувачі сівалок або мішки.

Рис. 1. Схема роботи протруювача ПК-20:

а — технологічна схема; б — схема пульта керування; 1 — бак для отрутохімікату; 2 — мірний циліндр; 3 — дозатор робочої рідини; 4 — завантажувальний шнек; 5 — бункер для насіння; 6 — датчики рівня насіння: В — верхній, С — середній, Н — нижній; 7 — камера протруювання; 8 — дозатор насіння; 9 — диск розсіювання насіння; 10 — розпилювач робочої рідини; 11 — вивантажувальний шнек; 12 — електродвигун насоса; 13 — насос; 14 — шнековий підбирач насіння; 15 — гідравлічна мішалка; 16 — перемикач «Самохід»; 17 — кнопка «Блокування»; 18 — перемикач «Налагодження»; 19 — перемикач «Режим роботи»; 20 — лампочка «Заблоковано»; 21 — лампочка «Верхній датчик»; 22 — лампочка «Нижній датчик»; 23 — лампочка «Середній датчик»; 24 — лампочка «Мережа»

Подавання робочої рідини і насіння в камеру протруювання синхронізоване за допомогою трьох датчиків 6 (В, С, Н), які змонтовані в бункері для насіння 5.

Якщо немає одного з компонентів, то процес протруювання припиняється. Верхній датчик (В) керує приводом завантажувального шнека, середній (С) — приводом самоходу, нижній (Н) — приводом дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10. Під час роботи протруювача на двох (верхній і нижній) датчиках нижній керує приводом самоходу, дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10.

Протруювач розрахований на роботу у трьох режимах: налагоджувальному і двох автоматичних. Під час налагоджувального режиму перевіряють та налагоджують електрообладнання і механізми, а також готують робочий розчин безпосередньо у баку протруювача, якщо застосовуються водорозчинні (рідкі) препарати або концентрати суспензій. У разі використання для протруювання насіння порошкоподібних препаратів у бак протруювача заливають готовий до протруювання робочий розчин рідини, приготовлений у допоміжних місткостях.

В автоматичному режимі «А2» (на верхньому і нижньому датчиках насіння) протруювач працює тоді, коли бурти насіння дуже високі (понад 2 м). Якщо в результаті налагоджувального режиму встановлено працездатність усіх вузлів і механізмів, приготовлено робочий розчин рідини, то встановлений в робоче положення перед буртом насіння протруювач включається в роботу. При встановленні перемикача «Режим роботи» 19 (рис. 1, б) у положення А2 вмикаються двигуни: завантажувального та вивантажувального шнеків, насосної установки і самоходу, лампочки (21, 22, 23) не горять. Колесо самоходу пересуває протруювач і завантажувальний шнек 4 подає насіння в бункер 5. Коли бункер заповниться насінням до рівня нижнього датчика, загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора, приводу диска насіння та розпилювача, самоходу. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на чашкоподібний ротаційний розпилювач 10 з прорізами, який за рахунок великої швидкості обертання забезпечує дрібно- і монодисперсійний коловий факел розпилу певної висоти. Пересікаючи факел розпилу, потік насіння, що рівномірно сходить з розподільного диска по всьому периметру камери у вигляді колового циліндричного потоку, покривається краплинами суспензії й осідає вниз камери протруювання і далі на вивантажувальний шнек 11. За такої конструкції камери протруювання насіння падає вниз по спіральній траєкторії, завдяки чому тривалість його знаходження в зоні факелу розпилу, а отже, і контакту з отрутохімікатами збільшується. Цьому сприяє також конструкція ротаційного розпилювача 10 у вигляді двох конічних чашок, складених нижніми основами, що дає змогу збільшити висоту факела. Нанесення препарату триває частки секунди.

Коли бункер заповнюється насінням до рівня верхнього датчика, загоряється лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека.

У разі зниження рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21, вмикається двигун завантажувального шнека, а при подальшому зниженні рівня насіння нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10 і вмикається двигун самоходу. Подавання робочої рідини припиняється, протруювання не відбувається і протруювач починає рухатися вперед на бурт насіння.

При протруюванні насіння з буртів менше ніж 2 м заввишки працюють у автоматичному режимі А3 (на трьох датчиках рівня насіння), попередньо заправивши бак 1 робочою рідиною. Для цього перемикач «Режим роботи» 19 встановлюють у положення А3, при якому вмикаються двигуни завантажувального 4 та вивантажувального 11 шнеків, самоходу і насосної установки 13, лампочки (21, 22, 23) не горять. Протруювач рухається вперед і завантажувальний шнек подає насіння в бункер. При заповненні бункера насінням до рівня нижнього датчика загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора 8, привода диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на розпилювач 10 і розпочинається процес протруювання. Коли бункер насіння заповниться до рівня середнього датчика, загоряється лампочка «Середній датчик» 23, вимикається двигун самоходу, а при заповненні до рівня верхнього датчика загоряється лампочка «Верхній датчик» 21, вимикається двигун завантажувального шнека 4.

При зниженні рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека 4; при зниженні рівня насіння нижче від середнього датчика гасне лампочка «Середній датчик» 23 і вимикається двигун самоходу, а при подальшому зниженні рівня нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача і вмикається двигун самоходу. Припиняється подавання робочої рідини, протруювання зупиняється, протруювач починає рухатися вперед на бурт. Для запобігання потраплянню на диск розсіювання насіння 9 сторонніх предметів у бункері для насіння 5 вмонтовані захисні сітки.

22.01.2025р.

Тема програми № 5. Машини по догляду за посівами.

Тема уроку № 22: Підготовка культиватора рослинопідживлювача до роботи

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 198 – 199.

Опрацювати матеріал.

1. Призначення культиваторів рослинопідживлювачів.

2. Культиватор начіпний широкозахватний КРН-8,4.

3. Культиватор – рослинопідживлювач начіпний КРН-5,6 Б.

4. Технологічне налагодження культиваторів.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Коли використовують просапні культиватори?

2. Поясніть призначення культиватора-рослинопідживлювача.

3. Опишіть будову культиватора-рослинопідживлювача КРН-5,6Б.

4. Додайте питання до теми.

Просапні культиватори використовують у період догляду за посівами різних культур (цукрових буряків, кукурудзи, картоплі, овочів тощо).

Майже всі просапні культиватори мають пристрої для внесення у ґрунт мінеральних добрив, тому їх називають культиваторами-рослинопідживлювачами.

Основні робочі органи просапних культиваторів – лапи (бритви): прополювальні однобічні плоскорізальні, стрілчасті і розпушувальні. Як додаткові робочі органи застосовують підгортальні корпуси, борознонарізувачі, голчасті диски, прополювальні борінки, захисні диски і щитки, туковисівні апарати і підживлювальні ножі.

Культиватор начіпний широкозахватний КРН-8,4 призначений для міжрядного обробітку посівів кукурудзи, соняшнику та інших просапних культур з міжряддям 60 – 90 см.

Культиватор обробляє одночасно 12 рядків. Крім прополювальних і розпушувальних лап, на культиватор можна встановлювати ротаційні голчасті диски або комплект борінок з пружинними зубами для обробітку рядків і захисних зон посівів кукурудзи, лапи-полички для підгортання та підгортачі для підгортання картоплі й овочевих культур.

Ширина захвату культиватора – 8,4м, робоча швидкість – до 9 кг/год, виробність – 7,4 га/год. Його агрегатують з тракторами класу 14 кН.

Культиватор – рослинопідживлювач начіпний КРН-5,6 Б (рис.1) призначений для міжрядного обробітку й підживлення 8-рядних посівів кукурудзи, соняшнику тощо, з міжряддями 60 і 70 см. Культиватором можна виконувати такі операції: обробляти міжряддя прополювальними лапами у двох напрямках на глибину 6 – 10 см, розпушувати ґрунт розпушувальниим зубами (долотами) на глибину 10 – 16 см, вносити мінеральні добрива на глибину до 16 см, підгортати, нарізувати поливні борозни з одночасним внесенням добрив, обробляти рядки голчастими дисками і лапами поличками, а також здійснювати передпосівний обробіток ґрунту на глибину до 12 см.

Рис. 1. Схема культиватора-рослинопідживлювача КРН-5,6Б з підживлювальним пристроєм 1 – туковисівний апарат АТД-2; 2 – тукопровод;3 – підніжна площадка; 4 – стрілчаста лапа; 5 – підживлювальний ніж; 6 – секція робочих органів; 7 – опорний коток секції; 8 – опорне колесо культиватора; 9 – ланцюгова передача; 10 – замок навіски; 11 – кронштейн туковисівного апарату

Основні робочі органи культиватора – плоскорізальні прополювальні лапи (бритви), стрілчасті лапи, розпушувальні зуби і підживлювальні пристрої. До комплекту додаткових органів входять голчасті диски, прополювальні борінки, аричники, підгортачі, лапи-полички і щитки халабудки для захисту рослин від присипання грантом під час роботи на швидкостях 8-9 км/год.

На культиваторі встановлено вісім туковисівних апаратів АТД-2, що подають добрива через тукопроводи у підживлювальні ножі. Секції культиватора мають опорний коток і паралелограмну підвіску.

Мал. 2. Підживлене пристосування до культиватора КРН-5,6А: 1 - пружинні скоби; 2 – туковисівний апарат; 3 – покажчик рівня туків; 4 – сполучний валик; 5 - скоба 5М16175175; 6 – болт; 7 – скоба; 8 – майданчик підніжний; 9 – розтруб; 10 - тукопровід; 11 – натяжний пристрій; 12 – чистик

Мал. 3. Схема розташування робочих органів культиватора КРН-5,6 з підживлюючим пристосуванням (ширина міжрядь 60, 70 см): 1 - апарат підживлюючий; 2 – розтруб ножа; 3 – лапа (захоплення 270 мм)

Привід туковисівних апаратів здійснюється від опорно-приводних коліс через ланцюгову передачу. Ширина захвату культиватора – 5,6 м, його робоча швидкість – до 10 км/год, маса – 1300 кг, продуктивність – 4,4 га/год.

Культиватор агрегатується з тракторами класу 14 кН.

Підготовка просапних культиваторів до роботи Підготовку культиватора до роботи або технологічне налагодження проводять перед виїздом у поле. Його послідовність визначають за операційною картою.

Технологічне налагодження передбачає перевірку: комплектності, технічного стану; розміщення робочих секцій; підбір та розміщення робочих органів культиватора відповідно до ширини міжрядь, захисних зон, глибини обробітку тощо.

Спочатку оглядають культиватор і з'ясовують його комплектність. Перевіряють технічний стан робочих органів культиватора, туковисівних апаратів, опорно-приводних коліс, коліс (котків) секцій робочих органів, механізмів передач тощо. Товщина лез лап і захисних дисків повинна бути не більше 0,5мм.

Технологічне налагодження культиваторів проводять на майданчику з твердим покриттям (бетонний майданчик). На майданчику (рис. 4.) наносять фарбою поздовжню осьову лінію агрегату, осьові лінії рядків, захисної зони тощо. Наразі замість розмічувальних ліній на майданчиках використовують переносні трафарети, шаблони тощо. Трафарети виготовляють з металевого листа, стрічок із прогумованого матеріалу тощо. Розмічувальні лінії наносяться з обох боків трафарету, який підкладають під робочі органи машини при проведенні технологічної наладки культиваторів.

Для налагодження культиватора заїжджають агрегатом на регулювальний майданчик так, щоб середина бруса рами культиватора збігалася з позначеною на майданчику осьовою лінією.

Начіпним механізмом трактора вирівнюють раму культиватора, встановлюють її горизонтально, паралельно поверхні майданчика. Відмічають на брусі культиватора місця кріплення секцій. При цьому враховують кількість рядків, що обробляється. При парній кількості середню секцію розміщують посередині бруса рами, а решту – від неї ліворуч та праворуч, на ширину міжряддя. Робочі секції й опорні колеса культиватора повинні знаходитися посередині міжрядь.

Рис. 4. Розміщення робочих органів культиватора на регулювальному майданчику 1 – підставка під опорне колесо секції робочих органів; 2 – майданчик; 3 – начіпний механізм трактора; 4 – брус рами культиватора; 5 – секція робочих органів; в – лапа; 0-0 – осьова лінія агрегату; т-т – осьова лінія рядка; а – ширина захисної зони; 2а – захисна смуга рядка; b – відстань між секціями (ширина міжряддя).

Встановлюють робочі органи культиватора відповідно до нанесених на майданчику ліній з урахуванням захисних зон рядків. Леза лап не повинні заходити в захисну зону рядка.

Для повного підрізування бур'янів прополювальні лапи розміщують з перекриттям 3-7 см (рис. 5, а). Проміжки між кінцями крил сусідніх лап мають бути не менше 3 см. Розпушувальні лапи встановлюють на максимальній відстані одна від одної.

Встановлення робочих органів культиватора на задану глибину обробітку проводять у такій послідовності: підкладають під опорні колеса культиватора під котки робочих секцій дерев'яні бруси, товщина яких на 20-30 мм менша заданої глибини обробітку.

Встановлюють гряділі в горизонтальне положення стяжною гайкою верхньої ланки підвіски. Переміщенням опорного котка вперед або назад добиваються, щоб робочі органи культиватора торкалися поверхні майданчика

При встановленні робочих органів культиватора на різній глибині висота підкладок під опорні колеса культиватора і котки секцій повинна бути меншою на 2-3 см за максимальну глибину обробітку. Робочі органи, що працюють на найбільшій глибині, мають торкатись майданчика, а під робочі органи, що працюють на меншій глибині, встановлюють підкладки, висота яких дорівнює різниці глибини ходу лап.

Норму висіву мінеральних добрив регулюють зміною частоти обертання валу висівного апарата АТП-2 шляхом постановки шестерень у редукторі механізму привода.

Рис. 5. Схеми розміщення робочих органів на секціях культиватора а – підрізування бур'янів у міжряддях; б – розпушування міжрядь, присипання бур'янів ґрунтом; в – підживлення рослин; 1 – лапи односторонні плоскорізальні; 2 – стрілчаста лапа; 3 – борінка КЛТ-38; 4 – розпушувальна лапа; 5 – ліві та праві лапи-полички; 6 – підживлювальний ніж.

Установлюють певне передаточне число механізму привода змінними зірочками, шестернями або важелем регулятора висіву на вибрану поділку шкали, користуючись довідниками, заводськими інструкціями тощо. Під кожний тукопровід встановлюють ящик або підв'язують мішечок і прокручують опорні колеса культиватора. Висіяну масу добрив зважують. Вона повинна дорівнювати 0,01 дози внесення. При невідповідності, переміщують важіль регулятора висіву або змінюють приводну зірочку (шестерню) в механізмі передач. У полі при перших проходах агрегату перевіряють глибину обробітку, ширину захисних зон, визначають ступінь підрізування бур'янів і пошкодження рослин, дозу внесення добрив туковисівними апаратами. Якість роботи оцінюють з урахуванням агротехнічних вимог до культиваторів.

22.01.2025р.

Тема програми № 5. Машини по догляду за посівами.

Тема уроку № 21: Способи догляду за посівами культиваторами

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Способи догляду за посівами культиваторами.

2. Вимоги до культивації при суцільному обробітку ґрунту.

3. Основні вимоги до культивації при міжрядному обробітку ґрунту.

4. Призначення культиваторів.

5. Будова культиваторів.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Які основні функції, покладені на знаряддя для передпосівного обробітку ґрунту?

2. Що називають ґрунтообробно-посівним комплексом?

3. Як поділяють за глибиною обробітку передпосівний обробіток ґрунту?

4. Опишіть вимоги до культивації при суцільному обробітку ґрунту.

5. Поясніть призначення культиваторів.

6. Опишіть будову культиваторів.

Способи догляду за посівами культиваторами. Основні функції, що покладені на знаряддя для передпосівного обробітку ґрунту, і вимоги, які з цього випливають:
- розпушення верхнього шару ґрунту (культиватори, зубові борони, фрезерні культиватори з вертикальною віссю обертання робочих органів) — уміст фракцій ґрунту розміром 0,3…5,0 мм до 90 % у посівному шарі;

- вирівнювання поверхні поля (культиватори, вирівнювачі, зубові борони, фрезерні культиватори) — гребнистість поверхні поля не більше ніж 3 см;

- підрізання бур’янів (культиватори, фрезерні культиватори з горизонтальною віссю обертання робочих органів) — повне, тобто 100 %;
- ущільнення ґрунту (котки кільчасто-шпорові, кільчасто-зубові, пруткові тощо) — до щільності посівного шару 0,9…1,1 г/см³.

         Ці функції можна реалізовувати послідовним застосуванням одно операційних знарядь або об’єднанням різних робочих органів у комбіновані агрегати. Суміщення операцій приводить до появи багатофункціональних сільськогосподарських машин, зокрема ґрунтообробно-посівних комплексів.
         За глибиною обробітку передпосівний обробіток, як правило, належить до поверхневого (0…8 см) або мілкого (8…16 см). Вимоги до передпосівного обробітку ґрунту зумовлені особливостями сільськогосподарських культур.
         Більшість культур потребують ущільненого шару ґрунту в насіннєвому та піднасіннєвому просторах. Раціональні межі щільності для більшості культур становлять 0,9…1,3 г/см3. Цим пояснюється доцільність застосовування нульового або мінімального обробітку ґрунту (реалізуючи прямий посів) на чистих від рослинних решток природної щільності фонах.

Вимоги до культивації при суцільному обробiтку:

- суцільну культивацію проводять в установлені агротехнікою терміни i на певну глибину. Середня глибина обробітку не повинна відхилятися від заданої більш як на 1 см;

- верхній посівний шар ґрунту після розпушення повинен мати дрібногрудкувату структуру. Не можна вивертати на поверхню поля вологий ґрунт.
Висота гребенів на розпушеному полі не перевищує 3…4 см;

- під час культивації повністю (100 %) підрізають бур’яни i обробляють поле так, щоб не було oгpixiв i пропусків.

Основні вимоги до культивації при міжрядному обробітку ґрунту:
- дотримання встановленої захисної зони рядка ± 2 см;

- витримування агротермінів виконання технологічної операції;

- piвномірне розпушення ґрунту на задану глибину, без вивертання на поверхню нижніх вологих шарів;

- повне підрізання бур’янів у міжряддях (100 %);

- під час букетування або механічного проріджування в пpopiзах підрізання не лише бур’янів, а й культурних рослин;

- допустиме пошкодження чи присипання культурних рослин у зоні рядкане більше ніж 3 %;

- у міру підростання рослин поступове збільшення глибини при повторних міжрядних обробітках від 2 до 10 см та відповідне розширення захисних зон рядків;

- за потреби передзбиральне розпушення міжрядь на глибину до 16 см;

- рівномірне, на задану глибину i на певній відстані від рядків внесення добрив у ґрунт.
За якістю виконання технологічного процесу міжрядний обробіток поділяється на:

- грубий (захисна зона рядка до 30 см), який потребує додаткового ручного чи механічного або хімічного втручання;

- точний (захисна зона рядка до 10 см), який потребує механічної перевірки у захисній зоні рядка;

- селективний (рівня «точного землеробства»), що дає змогу механічно знищувати бур’яни у міжрядді та зоні рядка, розрізняючи культурні та дикорослі рослини за допомогою фотоелементів (перебуває у стадії розробки).

Культиватори призначені для розпушення верхнього шару (залежно від культури 3…16 см) ґрунту, боротьби з бур’янами, підгортання культурних рослин та внесення у ґрунт мінеральних добрив. Важкими культиваторами типу КПЭ-3,8А, КТС-10 можна здійснювати також мілке розпушення ґрунту на глибину до 16 см. Ці знаряддя мають дещо меншу продуктивність, ніж дискові борони, але сприяють затриманню більшої кількості вологи в посушливий період, менше розпилюють структуру ґрунтових агрегатів, забезпечують вищу протиерозійну стійкість поверхні ґрунту. Особливо висока ефективність застосування цих знарядь при підготовці ґрунту під озимі культури. Як правило, посушливий період, короткі терміни і високі вимоги до якості підготовки поля під посів — це умови, за яких мілкий обробіток без обертання скиби є найефективнішим.

Мал. 1. Важкий секційний культиватор КТС-10-1:

1 – робочий орган; 2 та 5 – середня та бічна секції; 3 – важіль; 4 – тяга; 6 – спеціальний кронштейн; 7 – рамка; 8 та 11 – кронштейни; 9 – механізм бічного колеса; 10 – гідросистема; 12 - причіпний пристрій; 13 – труба підйому; 14 - транспортна розпірка

Мал. 2. Важкий секційний культиватор КТС-10-2:

а – загальний вигляд: 1 – робочий орган; 2 та 3 – бічна та середня секції; 4 і 9 – механізми опорного та самовстановлювального коліс; 5 - навішування; 6 – механізм перекладу; 7 – зчіпна ланка; 8 – задній брус; 10 - штангове пристосування;

б – робочий орган: 1 – гайка; 2 та 11 – скоби; 3 – шплінт; 4 – вісь; 5 – тримач; 6 та 8 – болти; 7 – стійка; 9 – лапа; 10 - упор; 12 – гвинт; 13 – кронштейн; 14 – пружина; 15 – накладка;

в – гідросистема: 1 – трійник; 2, 3 та 4 – гідроциліндри; г – механізм самовстановлюваного колеса: 1 – вилка; 2 – ексцентриковий важіль; 3 і 4 – нижній та верхній корпуси; 5 – гайка; 6 і 12 - верхня та нижня тяги; 7 та 9 – кронштейни; 8 – труба; 10 – штир; 11 – гідроциліндр

За призначенням i кількістю виконуваних операцій культиватори бувають для суцільного та міжрядного обробітку, прості та комбіновані. За способом приєднання до трактора їх поділяють на причіпні, напівначіпні та начіпні.

Готуючи культиватор до роботи, перевіряють його комплектність, правильність складання та технічний стан. Товщина лез лап має становити 0,3 – 0,4 мм, а дисків загортачів – не більше як 1 мм. Деформації стояків лап, рамок борін, вигинання регулювальних гвинтів не допускаються. Натяг ланцюгів привода туковисівних апаратів має бути таким, за якого відхилення нижньої вітки становить 2 – 3 см від зусилля 300 Н (30 кгс). Поперечне качання (розбіг) рами культиватора не має перевищувати 2 см.

Для виконання робіт по догляду за посівами просапні культиватори комплектують відповідними наборами робочих органів: прополювальними, універсальними стрілчастими і долотоподібними лапами, підживлювальними ножами, лапами-поличками (правими та лівими), ротаційними голчастими дисками, прополювальними борінками й захисними пристроями.

Прополювальні лапи – лапи-бритви (право- і лівосторонні) застосовують для розпушування ґрунту та підрізання бур’янів у граничній із рядком посіву зоні міжряддя. Працюють ці лапи у технологічному налагодженні з універсальними стрілчастими лапами за обладнання культиватора прополювальними борінками, захисними пристроями або ротаційними голчастими дисками. Замість лап-бритв можуть встановлювати напівлапи, виготовлені зі стрілчастих лап, в яких видалене одне з крил. Такі робочі органи стійкіше працюють на встановленій глибині і краще розпушують ґрунт.

Універсальні стрілчасті лапи захватом 220 та 270 мм, як і прополювальні, використовують для розпушування ґрунту та знищення бур’янів, але в осьових зонах міжрядь посівів. Стрілчасті лапи працюють у сполученнях схем розміщення з усіма типами робочих органів просапних культиваторів, за винятком обладнання культиватора долотоподібними лапами.

Долотоподібні лапи застосовують для розпушування міжрядь на ущільнених ґрунтах без винесення вологих шарів ґрунту на поверхню.

За допомогою підживлювальних ножів розпушують ґрунт у граничній із рядком посіву зоні міжрядь за одночасного внесення добрив на відстані 120 – 200 мм від осі рядка. Щоб запобігти забивання ґрунтом отворів підживлювальних ножів їх рекомендують заглиблювати лише на ходу.

Лапи-полички застосовують під час міжрядного обробітку для розпушування ґрунту, знищення бур’янів у зоні їхнього руху та переміщення частини ґрунту із цієї зони до рядків посіву для присипання бур’янів. Такий прийом дає змогу значно сповільнити ріст і розвиток бур’янів у захисній зоні, або знищити їх. Лапи-полички використовують, якщо рослини сягають заввишки не менш як 300 – 400 мм, а бур’яни – не більш ніж 150 мм.

Ротаційні голчасті диски застосовують для руйнування ґрунтової кірки та знищення бур’янів у захисній зоні рядка. Голчасті диски можна встановити так, що під час їх перекочування входження зуба у ґрунт відбуватиметься заокругленим або гострим боком. У першому випадку голчасті диски менше пошкоджують рослини, а в другому – знищують більше бур’янів.

Прополювальні борінки призначені для поверхневого розпушування ґрунту і знищення бур’янів у захисних зонах рядків посіву під час перших міжрядних обробітків та у міжряддях посіву – за наступних. Пружинні зуби борінки розставляють за симетричною або несиметричною схемою. Несиметричне розміщення зубів борінки виконують під час обробітку поверхні поля за наявності великої кількості післяжнивних решток або великих грудок. За обробітку міжрядь зуби борінок розставляють за симетричною схемою. Борінки шарнірно встановлюють у кронштейні, і під час роботи вони добре пристосовуються до рельєфу поверхні поля. Глибину ходу зубів регулюють за допомогою пружин стиску.

Захисні пристрої застосовують для запобігання присипанню рослин у рядках під час перших міжрядних обробітків або руху агрегату на підвищених швидкостях. Щиток пристрою над рядком рослин установлюють так, аби нижня його крайка була на відстані 10 – 12 см від горизонту поля, а його твірна поверхня розміщувалася в зоні інтенсивного відкидання ґрунту робочими органами культиватора.

Культиватор для міжрядного обробітку готують на спеціальному розмічувальному майданчику з нанесеними осями агрегату, розміщенням секцій на рівновіддалених відстанях від умовних рядків та позначеннями захисних зон рядка. Робочі органи встановлюють на задану глибину обробітку, а леза стрілчастих і плоскорізальних односторонніх лап на всій довжині мають торкатися поверхні майданчика.

Для забезпечення рівномірності глибини обробітку і більш вирівняної поверхні ґрунту універсальні стрілчасті лапи розміщують у секціях попереду плоскорізальних. Робочі органи у напрямку руху агрегату встановлюють на максимальній відстані один від одного, наскільки дозволяє довжина гряділя. Це поліпшує схід ґрунту з поверхні робочих органів та запобігає можливим відмовам через накопичення у просторі між стояками підрізаної рослинної маси бур’янів.

Крайні секції культиватора для обробітку стикових міжрядь комплектують не повним комплектом робочих органів. При цьому стикові міжряддя обробляють на всій площі за два проходи агрегату – в прямому і зворотному напрямках.

Підставою для вибору робочої швидкості агрегатів на міжрядному обробітку просапних культур є допустима за агротехнічними вимогами найбільша швидкість. Це пов’язано з тим, що переважно застосовують одномашинні агрегати, які зазвичай не завантажують двигун трактора повною мірою. Задля економії палива рекомендовано працювати на підвищених передачах та швидкісному режимі двигуна.

У фазі розвитку кукурудзи 5 – 7 листочків, коли для обробітку міжрядь використовують стрілчасту лапу й односторонні лапи-бритви, обробіток захисних зон виконують прополювальними борінками. Швидкість руху агрегату не має перевищувати 6 – 7 км/год. Ефективна робота ротаційних голчастих дисків забезпечується на швидкості 8 – 10 км/год. За міжрядного обробітку з присипанням бур’янів у рядках шаром ґрунту швидкість руху агрегату має бути 8 – 9 км/год.

Перед початком роботи знаходять посівні стикові міжряддя, які мають бути стиковими і за міжрядної культивації. Під час міжрядного обробітку агрегати рухаються переважно човниковим способом, але можливі й інші способи руху. Але найкраща якість роботи забезпечується тоді, коли просапний агрегат рухається у напрямку руху посівного агрегату.

Якщо на кінцях ділянки неможливий вільний виїзд агрегату, визначають поворотні смуги, ширина яких має відповідати ширині поворотних смуг посівного агрегату.

Під час першого проходу через 20 – 30 м агрегат зупиняють і перевіряють якість роботи, а саме ступінь знищення бур’янів у міжряддях і в захисних зонах, ширину захисної зони, глибину розпушування, гребенистість поверхні ґрунту в міжряддях, а також пошкодження культурних рослин.

Систематично (на поворотних смугах, а за потреби й у загінці на зупиненому агрегаті) спеціальним чистиком очищають робочі органи від рослинних решток і бур’янів, а опорні й ходові колеса – від налиплого ґрунту. Стежать за перекочуванням опорних коліс секцій поверхнею ґрунту.

Правильно підготовлені агрегати дають змогу поліпшити якість догляду за просапними культурами, підвищити продуктивність агрегатів, звести до мінімуму витрати робочого часу через простої, створити кращі умови для роботи збиральних агрегатів та знизити витрату коштів на виробництво продукції просапних культур.

22.01.2025р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 20: Види та правила сівби

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 157 – 159.

https://youtu.be/8NlUxJcpr6k?si=tWMeg9tTgpbbF-XB

Опрацювати матеріал.

1. Головне завдання під час сівби та садіння сільськогосподарських культур.

2. Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Замалювати способи сівби сільськогосподарських культур.

2. Дати визначення способам сівби.

Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур Сівба і садіння дуже важливі технологічні операції при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Головним завданням під час сівби та садіння є оптимальне розміщення у ґрунті на заданій глибині насіння, бульб, коренеплодів і розсади з метою створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин і, як наслідок, отримання максимального врожаю.

Способи сівби і садіння класифікують за розміщенням насіння, коренебульбоплодів або розсади у вертикальній (профіль денної поверхні поля) і горизонтальній площинах, тобто розміщення їх у рядках по ширині міжрядь.
За шириною міжрядь і розміщення насіння в рядках розрізняють такі способи сівби і садіння:

рядковий, перехресний, вузькорядний, широкорядний, стрічковий, пунктирний, гніздовий, квадратно-гніздовий, смуговий і розкидний.

Рядковий спосіб сівби (рис. 1, а) забезпечує розміщення насіння у ґрунті рядками з міжряддями 12…15 см. Відстань між насінинами в рядку може бути різною. Застосовують цей спосіб в основному при вирощуванні зернових культур.

Перехресний спосіб (рис. 1, б) полягає в тому, що норму висіву насіння висівають за два проходження агрегату рядковим способом у двох напрямках, що перетинаються (рядки вздовж і впоперек або по діагоналі). За цього способу насіння розподіляється у ґрунті рівномірніше, ніж при рядковому, що сприяє підвищенню врожайності.

          Вузькорядний спосіб (рис. 1, в) є різновидом рядкового, але з малою шириною міжрядь (6,5…8 см). Цей спосіб забезпечує рівномірніший розподіл насіння у ґрунті, ніж рядковий. Форма площі живлення на одну рослину наближається до квадрата, що сприяє кращому розвитку рослин.
          Широкорядний спосіб (рис. 1, г) подібний до рядкового, але із збільшеною (30…90 см і більше) шириною міжрядь. Застосовують його для сівби технічних і овочевих культур, які потребують більшої площі живлення та міжрядного обробітку.
          Стрічковий спосіб сівби (рис. 1, д) відрізняється від рядкового тим, що кілька рядків, найчастіше 2 – 4, об’єднані в стрічку. Відстань між стрічками значно більша, ніж між рядками у стрічці. Міжряддя між стрічками обробляють. Стрічковим способом висівають овочеві культури, просо та ін.

Пунктирний, або однозерновий, спосіб (рис. 1, е) передбачає розміщення насіння у рядках поодиноко, на однаковій відстані з міжряддям 45…90 см. Завдяки цьому способу досягають значної економії насіння, підвищується врожайність і зменшуються затрати праці при догляді за рослинами. Пунктирним способом висівають технічні, овочеві та інші культури.

Гніздовий спосіб сівби (рис. 1, є) є різновидом широкорядного і полягає в тому, що насіння розміщують у рядках гніздами по кілька штук найчастіше з однаковим інтервалом між ними. Відстань між гніздами визначають залежно від особливостей культури. Застосовують цей спосіб для овочевих та інших культур. Він дає змогу здійснювати міжрядний обробіток.

Квадратно - гніздовий спосіб сівби (рис. 1, ж) полягає в тому, що насіння у рядках розміщують гніздами (групами) з певним інтервалом і на одній лінії у поперечному напрямку в усіх рядках. Насіння розміщується у вершинах квадратів або прямокутників. За однакових відстаней між гніздами і рядками (найчастіше 70…90 см) цей спосіб називають квадратно-гніздовим, а якщо гнізда розміщені по кутах прямокутника, то прямокутно-гніздовим. Квадратно-гніздовий спосіб дає можливість проводити міжрядний обробіток у поздовжньому та поперечному напрямах.
Смуговий спосіб сівби (рис. 1, з) передбачає розподіл насіння у ґрунті у вигляді смуги 100…140 мм завширшки. Між смугами можуть бути незасіяні проміжки. Цим способом висівають насіння зернових культур по стерньових фонах, насіння деяких овочевих та інших культур. Відстань між центрами смуг для зернових культур становить 22,8 см.

Розкидний спосіб сівби (рис. 1, і) полягає в розсіюванні насіння технічними засобами по поверхні поля. Загортають насіння у ґрунт зубовими боронами. Рівномірність розподілу насіння по площі і глибині загортання невисока. Цим способом висівають насіння трав на луках і пасовищах, рис у чеках тощо.
За профілем денної поверхні поля розрізняють такі види сівби і садіння:
на рівній гладенькій поверхні поля, сівба насіння на попередньо нарізаних гребнях або грядках, сівба в борозни і сівба по стерньових фонах.

Той чи інший спосіб застосовують залежно від ґрунтово-кліматичних умов і особливостей сільськогосподарської культури.

Сівбу (садіння) на рівній поверхні поля (рис. 1, к) доцільно проводити в зонах нормального або недостатнього зволоження.

Сівбу (садіння) на гребенях і грядках (рис. 1, л, м) застосовують за значної вологості ґрунту, недостачі тепла і при зрошенні.

Сівбу в борозни (рис. 1, н) здійснюють у посушливих зонах в основному для просапних культур (кукурудза, сорго та ін.) з метою загортання насіння у вологий шар ґрунту, поліпшення зволоження рослин.

Сівбу по стерні (рис. 1, о) проводять здебільшого в посушливих зонах в умовах вітрової ерозії, стерня захищає ґрунт від видування вітром.

Рис. 1. Способи сівби і садіння сільськогосподарських культур:

а — рядковий; б — перехресний; в — вузькорядний; г — широкорядний; д — стрічковий; е — пунктирний; є — гніздовий; ж — квадратно-гніздовий; з — смуговий; і — розкидний; к — на рівній поверхні поля; л — на гребнях; м — на грядках; н — у борозни; о — по стерні

16.01.2024р.

21.01.2025р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 19: Комбіновані посівні агрегати

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Комбіновані агрегати для передпосівного обробітку ґрунту.

2. Багатофункціональні комплекси.

3. Комбінований агрегат для сівби зернових культур.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що являє собою агрегат РВК-3,6.

2. Опишіть будову агрегату РВК-3,6.

3. Дайте визначення багатофункціональним машинам.

4. Як поділяються багатофункціональні машини.

5. Опишіть призначення агрегату із сівалкою «Солітер-9».

6. Опишіть будову агрегату із сівалкою «Солітер-9».

7. В таблиці знайти технічну характеристику сівалки «Солітер 9».

Агрегат комбінований для передпосівного обробітку РВК-3,6 (Р — розпушувач, В — вирівнювач, К — комбінований, 3,6 — ширина захвату, м) призначений для розпушення ґрунту на глибину до 12 см, вирівнювання його поверхні і коткування (рис. 1.55). Агрегатуються вони з тракторами тягового класу 3. Робоча швидкість 1,6…2,3 м/с. Основними вузлами агрегату є передня і задня рами, з’єднані між собою болтами, колеса, передній і задній бруси з розпушувальними робочими органами, передній і задній котки, вирівнювач, сниця та гідравлічна система. На передній рамі закріплені сниця, елементи гідравлічної системи, а в підшипниках встановлений передній брус з розпушувальними лапами. Задня рама підтримується на двох колесах з пневматичними шинами. В передній частині рами в шарикопідшипниках встановлено передню секцію котків, а в задній — задню. За передньою секцією котків установлений брус з розпушувальними лапами, а за ним перед задньою секцією котків на рамі закріплений вирівнювач. Кожна секція складається з трьох кільчасто-шпорових котків.

Гідравлічна система забезпечує переведення агрегату із робочого положення в транспортне і навпаки.

Рис. 1. Схема комбінованого ґрунтообробного агрегату РВК-3,6: 1 і 3 — пружинні лапи; 2 — подрібнювальний коток; 4 — вирівнювач; 5 — кільчасто-шпоровий коток

Комбіновані агрегати, які суміщують неоднорідні технологічні операції в одному технологічному процесі (у цьому разі — обробіток ґрунту з сівбою та внесенням мінеральних добрив), називатимемо багатофункціональними комплексами. Тенденції диференціації технологій обробітку ґрунту залежно від умов роботи та вимог вирощуваних культур та ресурсозбереження реалізовано у нових ґрунтообробно-підживлювально-посівних комплексах машин.

Серед них слід розрізняти агрегати, які працюють без або з попереднім обробітком ґрунту (рис. 2).

Рис. 2. Багатофункціональні ґрунтообробно-посівні агрегати:

а — на основі активних робочих органів; б — на основі пасивних робочих органів; 1 — висівні робочі органи; 2 — фреза з вертикальною віссю обертання та котком; 3 — трактор; 4 — бункер для насіння та туків; 5 — важкий культиватор з універсальними стрілчастими лапами

Агрегат із сівалкою «Солітер-9» (рис. 3) — це комбінований агрегат для сівби зернових культур, до складу якого входять ротаційна борона 1, котки і сівалка «Солітер» пневматичного типу.

Ротаційна борона «Циркон» із вертикальною віссю обертання робочих органів, що приводяться від ВВП трактора, інтенсивно подрібнює ґрунт на необхідну глибину. Розташовані за нею котки подрібнюють грудки, вирівнюють ґрунт і ущільнюють його.

Сівалка «Солітер-9» має насіннєвий бункер 7, у якому вмонтований дозувальний пристрій, з лівого боку бункера встановлений вентилятор з гідроприводом для створення повітряного потоку. У задній частині рами розташовані пневморозподільники зерна 6 з насіннєпроводами, що подають насіння до дискових сошників 3 в ґрунт. Ролики-ущільнювачі 4 з ґумовим ободом забезпечують задану глибину з достатньо високою точністю. Дозувальний пристрій має електропривід валу подачі насіння, кількість обертів якого регулюється безступінчасто електронним приладом. Залежно від ширини захвату сівалка «Солітер» має різну кількість дозувальних барабанів: при ширині захвату 3 м — два, при ширині захвату 4 м і більше — чотири дозувальні барабани. За необхідності окремі дозувальні барабани підключають або відключають (наприклад, на краю поля).

Рис. 3. Агрегат із сівалкою «Солітер-9»: 1 — ротаційна борона; 2 — котки; 3 — сошники; 4 — ролики-ущільнювачі; 5 — лічильне колесо; 6 — розподільник насіння; 7 — насіннєвий бункер

Розподільники посівного матеріалу розташовані за межами насіннєвого бункера над балкою із сошниками. Точний розподіл досягається завдяки мінімальній довжині трубопроводів, що з’єднують дозувальні барабани і розподільники, а також насіннєпроводів і сошників. Оскільки насіннєпроводи по своїй довжині направлені вниз, то виключається їх забивання.

При прокладанні технологічної колії насіннєвий матеріал направляється назад у бункер через трубопровід великого поперечного перерізу. Завдяки автоматичному перемиканню клапанів при прокладанні технологічної колії тиск повітря у системі висіву залишається постійним.

Агрегат комплектується бортовим комп’ютером Ш5000. Це дає можливість з достатньою точністю встановлювати машину на задану норму висіву і регулювати її під час руху, змінювати всі варіанти прокладання технологічної колії, задавати рекомендовані обмеження швидкості руху залежно від установленої норми висіву.

Крім того, комп’ютер надає інформацію про кількість посівного матеріалу, що залишилась, про площу, засіяну агрегатом, контролює оберти компресора та роботу валу подачі посівного матеріалу.

Коротка технічна характеристика сівалок «Солітер 9» наведена в таблиці 1.

15.01.2025р.

Тема програми №4. Сівалки

Тема уроку №18. Овочеві сівалки.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/h86ShdAXor8?si=P5wbChKWCl4DSaF9

https://youtu.be/rOEqC62n28g?si=yS_qSImS3YTtVJvu

https://youtu.be/tHh6A1lC2So?si=mbAKAEfzoxN-b-Ed

https://youtu.be/rvEecauJ3pg?si=ulvWgabdgqR_3N1-

1. Призначення овочевої сівалки СО-4,2.

2. Будова овочевої сівалки СО-4,2.

3. Робота овочевої сівалки.

4. Регулювання овочевої сівалки.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Які сівалки використовують для сівби овочевих культур.

2. Чим відрізняються механічні висівні апарати сівалок для овочевих культур.

3. Яка глибина загортання насіння?

4. Яке призначення сівалки овочевої СО-4,2?

5. Опишіть будову сівалки овочевої СО-4,2.

6. Призначення сівалки СУПО-6А?

7. Опишіть будову сівалки СУПО-6А

Для сівби овочевих культур застосовують переважно сівалки з пневмомеханічними і механічними висівними апаратами.

Механічні висівні апарати котушкового типу, мають невеликі розміри і пристосовані до дрібного малосипкого насіння овочевих культур і малих (до 3 кг/га) норм висіву.

Для стабільного висіву насіння у насіннєвих ящиках установлюють ворушилки.

Механізми приводу сівалок мають широкий діапазон передаточних чисел. Сошники встановлюють дискові з ребордами і прикочувальними котками та полозоподібні. Вони забезпечують задану невелику (15…50 мм) глибину загортання насіння і тісний контакт його з ґрунтом.

Сівалка овочева СО-4,2 (рис. 1) начіпна, призначена для широкорядного і стрічкового способів сівби насіння овочевих культур на рівній, гребеневій і грядковій поверхнях поля з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка забезпечує сівбу з міжряддями 45, 60, 70, 90 і 8 + 62, 20 + 90, 50 + 110, 50 + 90 і 60 + 120 см.

Сівалка складається із зварної рами 9, двох опорно-привідних коліс 16, механізму передач, двох зернотукових ящиків, насіннєвисівних 8 і туковисівних 3 апаратів, насіннєпроводів 11, тукопроводів 14, полозоподібних 15 і дискових 12 сошників, двох маркерів 2 і системи сигналізації.

Рис. 1. Функціональна схема овочевої сівалки СО-4,2:

1 — замок автозчіпки; 2 — маркер; 3 — туковисівний апарат; 4 — тукове відділення ящика; 5 — шнек; 6 — насіннєве відділення; 7 — ворушилка; 8 — насіннєвисівний апарат; 9 — рама; 10 — штанга; 11 — насіннєпровід; 12 — сошник; 13 — коток; 14 — тукопровід; 15 — туковий сошник; 16 — колесо

Кожний зернотуковий ящик має два відділення: переднє — для мінеральних

добрив, а заднє — для насіння. У туковому відділенні є шнек для подавання добрив до котушково-штифтових висівних апаратів. Усередині насіннєвого відділення ящика встановлено ворушилку для рівномірного подавання насіння до котушкових висівних апаратів. Котушки висівних апаратів мають різновеликі ребра і збільшену кількість жолобків. Це дає змогу висівати насіння малими нормами і рівномірніше розподіляти його в рядках.

Сівалку комплектують дводисковими одно- і дворядковими сошниками. Сошникова секція має два диски з ребордами, ущільнювальні котки 13, загортачі та шлейфи. Дискові сошники кріплять до рами за допомогою паралелограмної підвіски і штанги з пружиною. На сівалці влаштовують гумові гофровані тукопроводи 14 і стрічкові насіннєпроводи 11. Механізми приводу висівних апаратів і ворушилок — ланцюгово-зубчасті. Маркери сівалки зблоковані і піднімаються гідроциліндром.

Робочий процес. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 16 (див. рис. 1) приводяться в рух туковисівні 3 і насіннєвисівні 8 апарати, які забезпечують подавання мінеральних добрив і насіння відповідно до полозоподібних і дискових сошників. На поверхні поля сошники утворюють борозни, на дно яких окремо подають добрива і насіння. Добрива висівають глибше від насіння на 2…3 см. Борозни загортають загортачами, ґрунт ущільнюють котками 13, а поле вирівнюють шлейфами.

Регулювання. Кількість висіву насіння регулюють робочою довжиною котушок і частотою їх обертання. Глибину загортання насіння 20, 30 і 40 мм регулюють заміною реборд на дисках сошників. Дозу внесення мінеральних добрив змінюють частотою обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками, а глибину ходу тукових сошників — стисканням пружин вертикальних штанг.

Сівалка СУПО-6А (рис. 2) призначена для сівби овочевих культур (огірків, томатів, перцю, баклажанів, кабачків тощо) пунктирним, гніздовим і рядковим способами на рівній поверхні поля та на грядках.

Основними складальними одиницями сівалки є рама 1, шість посівних секцій, замок автозчіпки 2, два опорно-привідних колеса 12 з механізмами передач, вентилятор 5, шість повітропроводів, два маркери 3, слідоутворювач і підніжка.

Рис. 2. Схема овочевої сівалки СУПО-6А:

1 — рама; 2 — замок автозчіпки; 3 — маркер; 4 — підвіска; 5 — вентилятор; 6 — бункер; 7 і 11 — прикочувальні колеса; 8 — шлейф; 9 — висівний апарат; 10 — сошник; 12 — опорно-привідне колесо; 13 — механізм приводу

Рама сівалки складається із основного бруса квадратного перерізу і двох бічних поворотних кронштейнів, які кріпляться болтами. До основного бруса рами за допомогою паралелограмних підвісок приєднують посівні секції. На поворотних кронштейнах закріплюють опорно-привідні колеса і маркери.

Посівна секція сівалки складається з бункера 6, пневматичного висівного апарата 9, ворушилки, полозоподібного сошника 10, прикочувальних коліс 7 і 11, шлейфа 8 і паралелограмної підвіски 4.

Висівний апарат за будовою та процесом роботи подібний до висівного апарата сівалок СУПН-8 і СУПН-8А. У нижній частині корпусу висівного апарата встановлений підпружинений ущільнювач, що унеможливлює випадання насіння. Для надійного відокремлення насіння від дисків у нижній частині апарата закріплюють скидачі. У корпусі висівного апарата встановлюють ворушилку пружинного типу, яка приводиться в рух від валу контрприводу за допомогою ланцюгової передачі.

У сошнику встановлюють поворотну п’яту, яка має три робочі поверхні круглого і трапецієподібного профілю. Вона формує у ґрунті канавки для великого і дрібного насіння.

Вентилятор 5 відцентрового типу. Його ротор приводиться в рух від шестеренного гідромотора за допомогою муфти і клинопасової передачі.

Сівалку обладнують УСК, яка контролює роботу висівних апаратів і рівень насіння у двох бункерах.

Робочий процес. Під час переміщення сівалки по полю від опорнопривідних коліс 12 приводяться в рух диски висівних апаратів 9. Вентилятор 5 створює розрідження у вакуумних камерах висівних апаратів, яке передається через отвори у дисках до забірних камер з насінням. Насіння притягується до отворів дисків і разом з дисками переміщується вниз, де перестає діяти вакуум. Після цього насіння примусово зчищається з диска скидачем у кожній секції і падає у сошник, а потім у борозну, що утворюється цим сошником. Загортається борозна ґрунтом за рахунок самоосипання з її стінок та загортачами. Заднє колесо 7 секції прикочує рядок, сприяючи щільному контакту насіння з ґрунтом і підтягуванню вологи до них. Шлейфи 8 вирівнюють поверхню поля в рядках і розпушують поверхневий шар ґрунту.

Регулювання. Кількість висіяного насіння регулюють зміною частоти обертання дисків і заміною дисків з різною кількістю отворів. Кількість насінин, що висівається у гніздо, регулюють важелем вилки скидача, а глибину ходу сошника — гвинтовим механізмом його підвіски. Профіль канавки борозни регулюють поворотом п’ятки сошника. Робоча ширина захвату сівалки 4,2 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Сівалку агрегатують з тракторами класу 1,4.

Пневматична овочева сівалка СУПО-9А має дев’ять посівних секцій, які за будовою та процесом роботи такі самі, як і в СУПО-6А. Ця сівалка забезпечує сівбу овочевих культур на рівній поверхні поля і на грядках пунктирним, гніздовим і рядковим способами. Робоча ширина захвату сівалки 5,4 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

15.01.2025р.

Тема програми №4. Сівалки

Тема уроку №17. Сівалки для просапних культур.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/_q3Z0fso4No?si=0_Vp5FzSOa27f_Kz

https://youtu.be/mN36JXmWRNs?si=ynPjkSztJXCMkDaY

1. Призначення СУПН-8.

2. Будова СУПН-8.

3. Робочий процес СУПН-8.

4. Регулювання СУПН-8.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення універсальних пневматичних сівалок СУПН-8?

2. Опишіть будову СУПН-8.

3. Які колеса встановлюються на СУПН-8 і в чому їх відмінність?

4. Де встановлюється ветилятор і від чого він приводиться в дію?

5. Опишіть будову УСК.

6. З чого складається висівний пневмомеханічний апарат СУПН-8.

7. Опишіть робочий процес СУПН-8.

8. В чому полягають основні регулювання СУПН-8.

Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліброваного або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сорго та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і обладнані пневмомеханічними висівними апаратами.

Сівалка СУПН-8 (рис. 1) складається з рами 1, замка автозчіпки СА-1, двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів, вентилятора 7, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів 4 і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних параметрів.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

1 — рама; 2 — механізм передач; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — маркер; 5 — замок автозчіпки; 6 — повітропроводи; 7 — вентилятор; 8 — бункер для насіння; 9 — прикочувальне колесо; 10 — шлейф; 11 — загортач; 12 — сошник; 13 — насіннєвисівний апарат

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами. У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки.

Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами. Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення. На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2. Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами. Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Уніфікована система контролю складається з пульта керування, електронного блока, датчиків висіву і рівня посівного матеріалу, з’єднувальних кабелів. Блок призначений для оброблення імпульсних сигналів датчиків висіву, формування сигналів вмикання сигналізації пульта і забезпечення датчиків напругою. Пульт забезпечує появу світлових та звукових сигналів і керування УСК. Його встановлюють у кабіні трактора. УСК підключають до електромережі трактора напругою 12 В. У разі порушення висіву в посівних секціях (1 – 8) на пульті загоряються світлові індикатори і вмикається звукова сигналізація. Якщо рівень посівного матеріалу нижчий від допустимого, то загоряється лампочка і подається короткий звуковий сигнал.

Кожна посівна секція складається з висівного апарата 13, бункера для насіння 8, комбінованого полозоподібного сошника 12, прикочувального колеса 9, загортача 11, шлейфа 10, ланцюгової передачі до висівного апарата, підвіски і механізму регулювання заглиблення сошників.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу, висівного диска і кришки. В корпусі є забірна камера для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільнюються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u— передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють частотою обертання диска за допомогою механізму передач, а також заміною дисків з різною (14 або 22) кількістю отворів.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

Глибину ходу сошників у кожній посівній секції регулюють переміщенням прикочувального колеса відносно сошника. Стійкість ходу посівної секції регулюють стисканням пружини штанги підвіски секції.

15.01.2025р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 16. Конструкція зернотукових сівалок.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 167 – 128.

Опрацювати матеріал.

1. Призначення сівалки.

2. Будова сівалки зернотукової.

3. Схема передавального механізму сівалки 3.6А.

4. Передаточні відношення.

5. Електрична схема пристрою контролю та сигналізації сівалки.

6. Маркери.

Д,З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення сівалки зернотукової універсальна С3-3,6А.

2. Опишіть будову сівалки зернотукової універсальної С3-3,6А.

3. Замалюйте схему котушково-штифтового висівного апарату.

4 Як передається рух до насінне- і туковисівних апаратів?

5. З чого складається контр привід?

6 Навіщо на сівалку встановлюють пристрій автоматичного контролю.

7. Опишіть будову пристрою для заглиблення сошників.

8. Як користуватись маркером сівалки?

Сівалки зернотукової універсальноїризначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Її можна використовувати для сівби інших зернових культур, подібних до зернових за розміром насіння і нормою висіву.

Сівалка — причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 0,9; 1,4, а кілька — за допомогою зчіпок з тракторами класу 3 -5. Робоча швидкість — до 4,2 м/с.

Сівалка С3-3,6А (рис. 1) складається з рами 1 з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зернотукових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів і

підніжної дошки. Сівалка комплектується гідроциліндром 7. Рама сівалки зварна і спирається на два колеса з пневматичними шинами. Спереду до бруса рами кріпиться причіпний пристрій зі скобою і опорною ніжкою.

Рис. 1. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3.6А:

1 — рама; 2 — сошниковий брус; 3 — штанга з пружиною; 4 — сошник; 5 — механізм піднімання сошників; 6 — причіпний пристрій; 7 — гідроциліндр; 8 — ящик для інструменту; 9 — зернотуковий ящик; 10 — вал механізму піднімання сошників; 11 — насіннєвисівний апарат

Зверху на рамі встановлено два зернотукові ящики, виготовлені з листової сталі. Кожний ящик має по два відсіки: передній місткістю 453 дм³ — для насіння і задній 212 дм3 — для добрив. Стінка між відсіками має відкриті вікна, а тому при потребі відсіки можна сполучати. Зверху кожен ящик закривається двома півкришками.

Під передніми відділеннями ящиків установлені штамповані насіннєвисівні апарати котушкового типу, до яких приєднані гофровані насіннєпроводи з прогумованої тканини.

До задньої стінки відділення для добрив кріпляться котушково-штифтові висівні апарати для висівання гранульованих мінеральних добрив.

Рис. 2. Схема котушково-штифтового висівного апарата:

1 — клапан; 2 — вал клапанів; 3 —котушка зі штифтами; 4 — заслінка;

5 — вал висівних апаратів; 6 — корпус До корпусів котушково-штифтових висівних апаратів приєднані лотоки, кінці яких встановлені в лійки насіннєпроводів.

Кожний котушково-штифтовий апарат складається зі сталевого корпусу 6 (рис. 2), котушки 3 із штифтами, розміщеної на валу 5, клапана 1 і заслінки 4.

Працює туковисівний апарат так. Під час обертання вала 5 з котушкою 3 добриво, яке надходить до ящика, захвачують штифти котушки і по клапану 1 викидають його до лотока, звідки воно потрапляє у насіннєпровід. Кількість добрива, що надходить до висівного апарата, регулюють заслінкою 4. Клапани 1 туковисівних апаратів закріплені на валу 2 з важелем. Повертаючи важіль, можна змінювати положення клапанів. Якщо висівають добрива оптимальної вологості, клапан встановлюють від котушки на відстані 8 -10 мм. Для висівання вологих добрив цю відстань збільшують. У певному положенні важіль фіксують болтом.

Щоб видалити з тукових відсіків залишки добрив, клапани за допомогою важелів повертають вниз до упору.

Рух до насінне- і туковисівних апаратів передається від опорно-привідних коліс через ланцюгову передачу, контрпривід, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі.

Контрпривід складається з трьох валів. Бокові вали контрприводу, які приводяться в рух від опорно-привідних коліс, з’єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертовий рух одночасно від двох коліс.

Схема передавального механізму наведена на рис. 3.

Рис. 3. Схема передавального механізму сівалки 3.6А:

1 – вал туковисівних апаратів; 2 – вал насіннєвисівних апаратів; 3 – вісь колеса; О1, О2, О3 – центри кріплення шестерень, А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж - шестерні.

Перестановкою шестерень можна забезпечити чотири передаточних відношення на вал насіннєвих апаратів і шість відношень на вал туковисівних апаратів (табл. 1 і 2).

Таблиця 1

Передаточні відношення на вал насіннєвисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Таблиця 2

Передавальний механізм на вал туковисівних апаратів

У передній нижній частині рами розміщений повідцевий брус, до якого шарнірно прикріплені передні кінці повідців дискових сошників. Розміщені сошники у два ряди. Повідці переднього ряду коротші, а заднього — довші. В задній частині до повідців сошників шарнірно приєднані штанги з пружинами, які також шарнірно з’єднані з вилками, закріпленими на квадратних валах механізму начіпки сошників.

Правий і лівий квадратні вали за допомогою гвинтових тяг з’єднані з круглим валом, до кривошипа якого приєднується гідроциліндр, що піднімає сошник у транспортне положення. Заглиблення сошників регулюють гвинтовим регулятором, встановленим на сниці сівалки.

У задній частині рами на квадратному валу змонтовані зубчасті загортачі. Під час роботи сівалок вони заглиблюються у ґрунт, а при переведенні сівалки в транспортне положення виглиблюються одночасно з підніманням сошників. Ззаду до рами прикріплена на кронштейнах підніжна дошка з поручнем.

Сівалка обладнана пристроєм для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів, контролю заглиблення сошників і здійснення дистанційного зв’язку з трактором. У разі зупинки вала висівних апаратів чи неповного заглиблення сошників у кабіні на щитку приладів загоряється лампочка і подає звуковий сигнал. Маса пристрою — 8 кг. Система сигналізації напругою 12 В живиться від електросистеми трактора.

Пристрій (рис. 4) складається із щитка сигналізації ЩС (сигнальне реле РС-502, контрольна лампочка Л, тумблери Т1 і Т2 та панель з клемами), двох сигналізаторів (сигналізатор обертання валів висівних апаратів СВ і сигналізатор заглиблення сошників СЗ), кнопки дистанційного зв’язку КнД та з’єднувальних кабелів.

Щиток сигналізації встановлений у кабіні трактора.

Рис. 4. Електрична схема пристрою контролю та сигналізації:

1 – 5 – клеми; КнД - кнопки дистанційного зв’язку; КС – кабель зв’язку; СВ - сигналізатор обертання валів висівних апаратів; СЗ - сигналізатор заглиблення сошників; ЩС – щиток сигналізації; С1 – схема вмикання сигналізації тракторів тягового класу 1,4 і 3; С2 – схема вмикання сигналізації тракторів К - 701; КТ – кнопка сигналу трактора; Т1 і Т2 – тумблери; Р - сигнальне реле РС-502; Л – лампочка контролю.

Механізм заглиблення і підняття сошників. Глибину ходу наральників сошників регулюють, змінюючи їхню масу. Для цього на хомутик сошника начіплюють вантаж, маса якого 1 кг. Глибину ходу дискових і деяких інших сошників регулюють, змінюючи тиск пружин натискних штанг.

На рисунку 5 показано механізм заглиблення і підняття сошників зернової сівалки С3-3,6А. Механізм такої конструкції встановлено на сівалках СЗІІ-3,6, СЗЛ-3,6, СЗТ-3,6 та інших.

Рис. 5. Механізм підняття і заглиблення сошників зернової сівалки СЗ-3.6А:

а — схема механізму; б — загальний вигляд кріплення гідроциліндра; 1— кронштейн; 2 — регулювальний гвинт; 3 — гідроциліндр ЦС-75; 4 і 9 — важелі; 5 — гвинтова стяжка; 6 — важелі підняття сошників; 7 — пружина; 8 — натискна штанга

Механізм заглиблення діє так. При вкручуванні гвинта 2 у гайку кронштейна торець гвинта впирається у важіль 9 і повертає його проти годинникової стрілки.

Гідравлічний циліндр разом із штоком переміщується, як показано стрілкою на рисунку; вал О і повертається і передає рух через гвинтові стяжки 5 двом валам 02, що обертаються за стрілкою годинника. При обертанні валів О2 важелі 6, повертаючись, стискують пружини 7 натискних штанг 8. Тиск на сошники збільшується, і вони глибше заходять у ґрунт. Коли гвинт 2 обертається в зворотному напрямку, тиск на сошники зменшується і заглиблення стає меншим.

Для однакового заглиблення сошників зусилля стиску пружин Qпр кожного сошника регулюють окремо, переставляючи М-подібну шпильку в отворах штанги.

Рівномірність ходу сошників у ґрунті залежить від дії на нього ряду сил. Під час руху сошника в ґрунті на нього діють такі сили: вага G, прикладена у центрі ваги сошника, реакція ґрунту R, спрямована через шарнір сошника, і сила тяги Р, прикладена до повідця у точці Оз. Для стійкого ходу сошника потрібно, щоб діючі сили взаємо урівноважувались, а сума моментів відносно точки підвішування Оз дорівнювала нулю, тобто

Р + G + R = 0;

Cl3 + Qпрl1 - Rl2 = о.

До цих рівнянь входить зусилля R, яке залежить від щільності ґрунту, його вологості та інших факторів і під час роботи змінює своє значення. Із зменшенням R сошник іде глибше, а із збільшенням — мілкіше. Тому в полі потрібно перевіряти глибину ходу сошників і в разі відхилення її від встановленого рівня регулювати механізмом заглиблення.

Механізм підняття призначений для переведення сошників з робочого положення в транспортне. Ці механізми встановлені тільки на причіпних сівалках. Сучасні причіпні сівалки обладнують гідравлічними механізмами підняття. На рисунку 3.10, б показано гідравлічний підйомний механізм сівалки С3-3,6А та її модифікації. Гідроциліндр ЦС-75 монтують на сниці сівалки, закріплюючи корпус на кронштейні важеля 9 (рис. 5, а). При втягуванні штока в циліндр сошники заглиблюються, а при виштовхуванні — виглиблюються. В робочому положенні шток має бути повністю втягнутим у циліндр, а в транспортному — виштовхнутим на 200 мм.

У стерньовій сівалці СЗС-2,1 заглиблення сошників гідроциліндром регулюють відповідним встановленням упора на штоці. Роботою циліндра керують від маслорозподільника трактора. Після заглиблення сошника рукоятку маслорозподільника встановлюють у нейтральне положення.

У зернових сівалках С3-3,6А та її модифікаціях відстань від ґрунту до нижньої кромки сошників (у піднятому положенні) має бути 180-190 мм. Цю відстань регулюють гвинтовими стяжками 5.

Маркери і слідопокажчики. Під час роботи сівалки в полі відстань між крайніми засіяними рядками двох суміжних проходів (стикове міжряддя) повинна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для цього на сівалках встановлюють спеціальні пристрої — маркери, які призначаються для проведення борозни на поверхні незасіяного поля.

Маркери (правий і лівий) закріплюються з двох боків сівалки або зчіпки. Звичайно застосовують дискові маркери (рис. 6). Кожен маркер складається із сферичного диска 1 діаметром 250-300 мм, маточина якого надіта на вісь 2, розсувних штанг 5 і троса. Штанга 5 і труба 4 шарнірно з’єднані з кронштейном 6 бруса сівалки. Трос 3 при кріплено до трубчастої штанги і пропущено між роликами 7 стояка. Виліт маркера — відстань від осі крайнього ряду (сошника) до опорної точки диска — регулюють, змінюючи довжину розсувних штанг.

Під час роботи один з маркерів (наприклад, лівий) опускають на ґрунт. Диск 1, закріплений на осі під кутом 15-20° до напрямку руху сівалки, утворює на поверхні поля невелику борозенку. В кінці загінки лівий маркер підіймають, а правий опускають. Під час нового заїзду тракторист спрямовує трактор до борозенки, утвореної лівим маркером. ї

Рис. 6. Маркер сівалки:
а — маркер; б — гідравлічний механізм для підняття і опускання; 1 — сферичний диск; 2 — вісь; 3 — трос; 4 — труба; 5 — розсувна штанга; 6 — кронштейн; 7 — ролик; 8 — важіль; 9 — гідроциліндр
Для переведення маркера в транспортне положення на причіпних сівалках застосовують ручні пристрої або спеціальні механізми. На рисунку 6, б показано гідравлічний механізм сівалки. При втягуванні штока гідроциліндра 9 важіль 8 повертається проти стрілки годинника, лівий маркер опускається, а правий підіймається.
При виштовхуванні штока гідроциліндра лівий маркер підіймається, а правий опускається. На рисосіючій начіпній сівалці СРН-3,6 замість маркера встановлено слідопокажчик (рис. 7), що складається з труби 1, двох кутників 2 і 4, закріплених на рамі трактора, і покажчиків 5. Покажчики закріплюються на трубі за допомогою накладок і стрем’янок, що дає змогу розміщувати їх на потрібній відстані від середини трактора. Під час роботи агрегату тракторист спрямовує трактор по сліду, залишеному крайнім колесом сівалки при попередньому проходженні, орієнтуючись на покажчик 5.

Рис. 7. Слідопокажчик сівалки:

1 - труба; 2 - правий кутник; 3 - стяжка; 4 — лівий кутник; 5 — покажчик

Причіпний пристрій сівалки і автоначіпка. Причіпні сівалки звичайно обладнують причіпним пристроєм, що складається з трьох сниць: середньої, лівої і правої. Сниці з’єднуються між собою болтами. До рами сівалки їх прикріплюють скобами. До середньої сниці спереду прикріплена причіпна планка або скоба для з’єднання з трактором. Начіпні сівалки мають начіпні автоначіпка СА-1.

14.01.2025р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 15. Робочі органи сівалки.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 163 – 167.

Опрацювати матеріал.

1. Призначення сівалок.

2. Будова сівалок.

3. Робочі органи сівалок.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Що відносять до робочих органів комбінованих сівалок?

2. Як розрізняють висівні апарати за призначенням?

3. Опишіть будову котушкового висівного апарату.

4. Призначення та види насіннєвих апаратів.

5. Опишіть види, призначення та будову сошників зернових сівалок.

6. Як регулюють глибину ходу однодискових сошників.

Робочими органами комбінованих рядкових сівалок є висівні апарати, насіннєпроводи, сошники та шлейфи-загортачі.

Висівні апарати. На зернових, овочевих і льняних сівалках, призначених для рядкової сівби, встановлені висівні апарати котушкового типу.

Бурякові сівалки для висіву однонасінних цукрових буряків пунктирним способом, а також сівалки для сівби кукурудзи, соняшника мають комірково-дискові висівні апарати.

Основними частинами котушкового висівного апарата (рис. 1) є штампована насіннєва коробка 10, рифлена котушка 8, холоста муфта 11 і підпружинений спорожнювальний клапан.

Насіннєва коробка кріпиться до дна насіннєвого ящика під вихідними отворами для насіння. Через коробку проходить вал, на якому встановлена рифлена котушка і муфта. В бокових стінках коробки є отвори, в один з яких вставлена розетка 13, а в другий 11 входить холоста муфта.

Рис. 1. Котушковий висівний апарат:

а — деталі; б — загальний вигляд; 1- болт; 2 — клапан; 3 — пружина; 4 — вставка клапана; 5 — гвинт; б — вал; 7— штифт циліндричний; 8 — котушка; 9 — вал; 10 — насіннєва коробка; 11- муфта; 12 — шайба; 13 — розетка 2 мм

Розетка забезпечує щільне з’єднання котушки з коробкою і дає змогу котушці пересуватися в коробці разом із валом і муфтою.

Муфта своїми приливками, які входять у прорізи коробки, утримується від обертання і не дозволяє насінню висипатися через проміжок між муфтою і дном коробки.

У нижній частині коробки на валу 9 змонтовано спорожнювальний клапан 2, положення якого можна регулювати залежно від розміру насіння. Якщо висівають насіння зернових культур, зазор між нижнім ребром муфти і площиною клапана збільшується до 8-10 мм за допомогою спеціального важеля спорожнення, закріпленого на валу 9 клапанів.

Працює котушковий висівний апарат так. Котушка, обертаючись у коробці, вигортає насіння з простору між дном коробки та котушкою і викидає його через поріжок клапана в насіннєпровід. У вигортанні насіння з коробки бере участь тільки та частина котушки, яка знаходиться всередині коробки.

Кількість висіву насіння котушковими апаратами регулюють зміною довжини робочої частини котушок за допомогою важеля одночасно для всіх або для половини висівних апаратів сівалки, а також зміною частоти обертання котушок, яку забезпечують зміною шестерень або зірочок передавального механізму сівалки.

Положення окремої котушки відносно насіннєвої коробки можна регулювати у невеликих межах переміщенням штампованої коробки по довгастих отворах кріплення її до насіннєвого ящика.

Для висівання дрібного насіння трав застосовують котушкові апарати з котушками меншого діаметра та з закріпленим дном (клапаном). Працює цей апарат аналогічно котушковому зерновому.

Насіннєпроводи. Для підведення насіння від висівних апаратів до сошників широко застосовують гумові, спірально-стрічкові та лійкоподібні насіннєпроводи.

Рис. 2. Насіннєпроводи:

а — гумові рівні; б — гумовий гофрований; в — спірально-стрічковий; г — лійкоподібний

Гумовий насіннєпровід (рис. 2, а) складається з металевої лійки і конусної трубки, виготовленої з прогумованого полотна. Лійку насіннєпроводу приєднують до насіннєвої коробки, а трубку вставляють у розтруб сошника. Гумові насіннєпроводи легкі, дешеві і досить гнучкі, але не стійкі проти дії низьких температур, а також сонячного проміння.

Гумові гофровані насіннєпроводи (рис. 2, б) добре розтягуються, стискаються і згинаються при відхиленні вбік. Ці насіннєпроводи можна застосовувати для подачі в сошник як насіння, так і добрив. Спірально-стрічковий насіннєпровід (рис. 2, в) складається із спіралі (сталевої стрічки), до якої у верхній частині кріпиться мундштук, а в нижній — скоба. Мундштук приєднується до коробки висівного апарата, а скоба — до корпусу сошника. Стійке положення мундштука забезпечує упор. Лійкоподібний насіннєпровід (рис. 2, г) складається із сталевих лійок, з’єднаних між собою ланцюжками. Лійкоподібні насіннєпроводи застосовують переважно для висівання добрив.

Сошники. На зернових сівалках установлюють наральникові і дискові сошники (рис. 3). Наральникові сошники бувають:

анкерні, кілеподібні, трубчасті, лапові;

дискові — дво- і однодискові.

Анкерний сошник (рис. 3, а) складається із наральника 2 з кронштейном і розтруба 1, через який висівається насіння. Спереду до кронштейна приєднаний повідець 5. Наральник, встановлений до поверхні ґрунту під гострим кутом (кут входження в ґрунт), під час переміщення сошника розкриває борозенку, а по розтрубу до неї спрямовується насіння. Глибину ходу сошників регулюють за допомогою тиску пружин — механізмів приєднання до рами.

Анкерні сошники утворюють пухке дно і добре працюють на чистих ґрунтах нормальної вологості. На забур’янених ґрунтах вони забиваються рослинними рештками і не забезпечують рівномірної глибини ходу.

Рис. 3. Сошники зернових сівалок;

а — анкерний; б — кілеподібний; в — трубчастий; г — лаповий; д — дводисковий однорядковий; е— дводисковий дворядковий; є — однодисковий; 1 — розтруб; 2 — наральник; 3 — стрілчаста лапа; 4 — корпус; 5 — повідець; 6— диск; 7 і 9 — чистики; в — розподільник потоку насіння

Кілеподібний сошник (рис. 3, б) за будовою нагадує анкерний. Особливим в його будові є те, що він має наральник 2 з тупим кутом входження у ґрунт. Ці сошники можна застосовувати тільки на добре розпушених ґрунтах, де вони найкраще задовольняють агротехнічні вимоги, укладаючи насіння на щільне дно борозенки. На погано розпушених ґрунтах насіння загортається на різну глибину.

Глибину ходу кілеподібних сошників регулюють натискними пружинами штанги або спеціальними тягарцями.

Трубчасті сошники застосовують при сівбі зернових культур попопередньо обробленій стерні на ґрунтах, що піддаються вітровій ерозії. Складається сошник (рис. 3, в) із труби (розтруба) 1 і наральника 2. Трубчасті сошники приєднані до рами сівалки шарнірно-пружно, що призводить до вібрації в процесі роботи, забезпечуючи самоочищення їх від ґрунту і рослинних решток.

Лапові сошники (рис. 3, г) застосовують для сівби насіння зернових культур по необробленій стерні на легких ґрунтах, що піддаються вітровій ерозії. Лаповий сошник складається із розтруба 1, наральника 2 і стрілчастої лапи 3. Він виконує одночасно кілька операцій: підрізає бур’яни, частково розпушує ґрунт, висіває насіння і вносить гранульовані мінеральні добрива.

Сошник виготовляють у двох модифікаціях: для рядкової і безрядкової сівби. Сошник для безрядкової сівби обладнаний розкидачем, який складається із стояка і півконуса, розміщених у нижній частині сошника. Глибину ходу лапового і трубчастого сошників регулюють переміщенням упора на штоці гідроциліндра.

Дводисковий сошник для однорядкової сівби (рис. 3, д) складається з чавунного корпусу 4 з розтрубом 1, двох плоских дисків 6, ановлених один до одного під кутом 10° так, що точка їх зближення знаходиться в передній нижній частині.

Кожний диск за допомогою заклепок приєднаний до чавунної маточини, в якій запресований підшипник, встановлений на осі, вкрученій у корпус 4. Фіксується диск на осі від зміщення шайбами і гайками. Для запобігання потраплянню пилу в підшипник з внутрішнього боку в маточині запресована манжета, а із зовнішнього — ковпачок з гумовим кільцем. Ковпачок зафіксований пружинним кільцем.

До корпусу в передній частині прикріплений повідець 5, який приєднує сошник до повідкового бруса сівалки. Піднімають і опускають сошники за допомогою механізму піднімання.

У задній нижній частині до розтруба прикріплений напрямник, який спрямовує насіння в борозенку, утворену дисками. Для очищення ґрунту, що налипає з внутрішнього боку дисків, ззаду до корпусу прикріплені притискачем і двома спеціальними гвинтами чистики 9. Дводисковий сошник для дворядкової сівби (рис. 3, е) відрізняється від сошника для однорядкової сівби тим, що його диски розміщені під більшим кутом (18°). Точка зближення їх знаходиться спереду сошника на горизонтальному діаметрі диска, внаслідок чого сошник під час роботи утворює дві борозенки (кожний диск свою). Під розтрубом є розподільник 8, який розподіляє насіння, що надходить із розтруба 1, в обидві борозенки. Відстань між борозенками — 6,5 см.

Глибину ходу дискових сошників регулюють за допомогою зміни тиску на них натискних пружин. Регулювати можна кожний сошник окремо або кілька сошників одразу.

Однодисковий сошник (рис. 3, є) призначений для сівби зернових культур на оброблених і необроблених полях із збереженням стерні. Він одночасно виконує дві операції — лущення ґрунту і сівбу насіння. Основними частинами однодискового сошника є плоский диск 6, розтруб 1 і чистик 7. Диск приклепаний до чавунної маточини, в яку запресовано підшипник. Останній встановлений на осі, привареній до кронштейна, приклепаного до розтруба 1.

Другий кінець вісі прикріплено до кронштейна, який приєднується до повідця. Диск встановлений так, що його площина утворює з напрямком руху кут атаки 8° і з вертикаллю — кут крену 20°. Ущільнюється підшипник за допомогою манжет і ковпачка. В нижній частині до кронштейна розтруба прикріплений чистик для очищення ґрунту на диску, а також для запобігання передчасному закриттю борозенки.

Глибину ходу однодискових сошників регулюють так, як і дводискових. Дискові сошники порівняно з наральниковими складніші за будовою, мають більшу масу і тяговий опір. Проте вони можуть забезпечити сівбу на погано обробленому ґрунті з великою кількістю кореневих залишків; менше залипають.

Загортачі призначені для загортання борозенок, утворених після проходження сошників. На зернових сівалках застосовують наральникові, зубчасті, ланцюгові та кільчасті загортачі.

Наральниковий загортач складається із рами, наральника, скоби і кріпиться до повідця сошника. Зубчасті загортачі своїм робочим органом мають зуби з підпру-жинниками, які за допомогою обойм і болтів приєднані до вала.

Ланцюгові загортачі складаються із ланцюгів, з’єднаних між собою гачками і кільцями. Кільчасті загортачі являють собою металеві кільця, з’єднані між собою гачками.

28.11.2024р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 14. Загальна будова рядкової сівалки.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 161 – 162.

Опрацювати матеріал.

1. Зернотукова сівалка СЗ-3,6А.

2. Висівні апарати зернотукової сівалки СЗ-3,6А.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення зернотукової сівалки СЗ-3,6А.

2. Опишіть будову СЗ-3,6А.

3. Опишіть процес роботи СЗ-3,6А.

4. Опишіть технічні характеристики СЗ-3,6А.

5. Чим регулюють глибину ходу сошників?

Зернотукова сівалка СЗ-3,6А складається із рами зварної конструкції, яка в передній частині має причіпний пристрій 2 і спирається на два опорно-привідних колеса 1 (рис. 1), двох зернотукових ящиків 6, до яких у нижній частині прикріплено 24 насіннєвисівних апарати 5, а до задньої стінки ящика — 24 висівних апарати для мінеральних добрив 7, гумових гофрованих насіннєпроводів 9, дискових сошників 10, загортачів 11, механізму приводу висівних апаратів, механізму піднімання сошників з гідро-циліндром 4.

Кожний зернотуковий ящик, виготовлений із листової сталі, перегородкою поділений на два відділення: переднє — для насіння зернових культур, заднє — для мінеральних добрив.

Перегородка має вікна, що відкриваються, і за потреби використовують обидва відділення для насіння.

Кожний ящик зверху закривається двома кришками.

Рис. 1. Зернотукова сівалка СЗ-3,6А:

1 — опорно-привідне колесо; 2 — причіпний пристрій; 3 — регулятор глибини ходу сошників; 4 — гідроциліндр; 5 — насіннєвисівний апарат; 6 — зернотуковий ящик; 7 — туковисівний апарат; 8 — редуктор; 9 — насіннєпровід; 10 — сошник; 11 — загортач

Установлюють насіннєвисівні апарати котушкового типу з груповим спорожненням і груповим регулюванням норми висіву насіння (рис. 2, а), а туковисівні апарати — котушково-штифтові (рис. 2, б).

До насіннєвисівних апаратів приєднані лійки з насіннєпроводами, а до туковисівних — лотоки.

Дискові сошники розміщені у два ряди і приєднані до переднього, сошникового бруса рами шарнірно за допомогою повідців.

До сошників шарнірно прикріплені загортачі пальцьового типу.

Сошники і загортачі піднімаються з робочого у транспортне положення за допомогою механізму піднімання гідроциліндром через систему важелів і штанги з пружинами.

Вали насіннє- і туковисівних апаратів приводяться в рух зубчасто-ланцюговим механізмом передач від двох опорно-привідних коліс.

Сівалка обладнана пробовідбірником насіння, уніфікованою системою контролю (УСК) для автоматичного контролю за обертанням валів висівних апаратів, рівнем насіння і добрив у ящику та дистанційним зв’язком з трактористом.

Робочий процес. Насіння і мінеральні добрива, що засипані у відповідні відділення зернотукового ящика 6 (див. рис. 1) самопливом надходять до висівних апаратів.

Рис. 2. Висівні апарати зернотукової сівалки СЗ-3,6А:

а — насіннєвисівний; б — туковисівний; 1 — кільце; 2, 10 — стопорні болти; 3 — хвостик котушки; 4 — муфта; 5 — розетка; 6 і 17 — котушки; 7 — шпонка; 8 — вал; 9 і 18 — осі; 11 — вставка клапана; 12 — корпус; 13 і 20 — важелі; 14 і 19 — клапани; 15 — пружина; 16 — болт; 21 — заслінка; 22 — заскочка

Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух насіннєвисівні 5 і туковисівні 7 апарати.

Котушки насіннєвисівних апаратів жолобками захоплюють порції насіння і подають їх у насіннєпроводи 9.

Із тукового відділення ящика добрива штифтовими котушками туковисівних апаратів 7 подаються на лотоки, по яких вони також потрапляють у насіннєпроводи.

Потім насіння разом із мінеральними добривами надходить у розтруби сошників і по їхніх напрямних пластинах спрямовуються на дно борозни, що утворюється дисками сошників.

Насіння і добрива в борознах спочатку присипаються ґрунтом унаслідок самоосипання стінок борозни, а потім загортаються за допомогою загортачів 11.

Робоча ширина захвату сівалки 3,6 м, тяговий опір 3,5 кН, глибина ходу сошників 4…8 см, місткість зернового відділення ящика 453 дм3, а тукового — 212 дм3. Робоча швидкість до 12 км/год.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють зміною довжини робочої частини котушок і частотою їх обертання, а норму висіву гранульованих мінеральних добрив — зміною частоти обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками.

Глибину ходу сошників регулюють гвинтом регулятора глибини, а стійкість ходу сошників, що впливає на глибину загортання насіння, — стисканням пружин натискних штанг.

Сівалка СЗ-3,6А має такі моделі:

- СЗ-3,6А-01 — рядкова з однодисковими сошниками. Призначена для сівби зернових культур, підсіву насіння та підживлення рослин мінеральними добривами;

- СЗ-3,6А-02 — вузькорядна з кілеподібними сошниками, за допомогою якої сіють льон-довгунець, здійснюють сівбу з міжряддями 7,5 см;

- СЗ-3,6А-03 — рядкова сівалка з кілеподібними сошниками. Застосовують її для сівби зернових і зернобобових культур на легких ґрунтах;

- СЗ-3,6А-04 — вузькорядна сівалка з дводисковими вузькорядними сошниками. Призначена для сівби зернових і зернобобових культур з міжряддями 7,5 см.

Залежно від призначення, способу сівби, типу сошників тощо на основі сівалки СЗ-3,6А розроблені зернотрав’яні, зернопресові, рисові, соєві та інші сівалки. Усі модифікації уніфіковані на 70…98 %.

28.11.2024р.

Тема програми № 4. Сівалки.

Тема уроку № 13. Класифікація сівалок їх призначення та будова

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Класифікація посівних машин.

2. Класифікація садильних машин.

3. Агротехнічні вимоги до посівних машин.

4. Агротехнічні вимоги до садильних машин.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Як класифікують посівні і садильні машин.

2. Як поділяють посівні машини.

3. Опишіть призначення універсальних сівалок.

4. Опишіть призначення спеціальних сівалок.

5. ЯК поділяють садильні машини.

6. Опишіть агротехнічні вимоги до посівних і садильних машин.

Класифікація посівних і садильних машин. Посівні і садильні машини класифікують за такими основними ознаками:

призначенням (видом сільськогосподарської культури),

способом сівби і садіння,

розміщенням (компонуванням) складальних одиниць та способом агрегатування з трактором.

Посівні машини поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціальні сівалки.

Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільськогосподарських культур (зернових колосових, зернобобових, круп’яних, прядильних тощо). Спеціальними сівалками висівають насіння однієї або двох-трьох культур, подібних за розмірами і нормами висіву. Більшість сівалок обладнані туковисівними апаратами і одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива. Такі сівалки називають комбінованими.

За призначенням сівалки поділяють на зернові (зернотукові), зерно-трав’яні, кукурудзяні, бурякові, овочеві, рисові, льонові, бавовникові та ін.

Зернові (зернотукові) сівалки дають змогу висівати насіння багатьох сільськогосподарських культур, тому їх називають універсальними.

Спеціальні сівалки — це бурякові, рисові, бавовникові та ін. За способом сівби розрізняють рядкові, вузькорядні, пунктирні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні сівалки.

За компонуванням складальних одиниць і робочих органів сівалки поділяють на моноблокові, роздільно-агрегатні та секційні. У моноблокових сівалках на основній рамі встановлені всі робочі органи і службові та допоміжні частини. До таких сівалок належать зернові (зернотукові), зернотрав’яні і деякі овочеві.

Роздільно-агрегатні сівалки мають окремі модулі (блоки) з набором робочих органів, службових і допоміжних частин, що з’єднані між собою. Модулі

встановлені на окремих рамах з опорними колесами або деякі з них на тракторі. Ці сівалки здебільшого широкозахватні. Їх застосовують переважно для сівби зернових культур за інтенсивними технологіями.

Секційні сівалки складаються з окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з’єднані в один ряд між собою і утворюють широкозахватний агрегат. Секція обладнана бункером, висівними апаратами та сошниками і працює в автономному режимі. Особливістю деяких секцій них сівалок є те, що їхні посівні секції можна переміщувати по рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До таких сівалок належать зернові, стерньові, кукурудзяні, бурякові, деякі овочеві та ін.

За способом агрегатування з трактором сівалки поділяють на причіпні та начіпні. Зернові сівалки в основному причіпні. Овочеві, кукурудзяні та бурякові сівалки здебільшого начіпні. Начіпні сівалки значно легші від причіпних і компактніші. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесадильні, розсадосадильні і висадко-садильні. За способом садіння вони бувають рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором — причіпні, начіпні та напівначіпні.

Агротехнічні вимоги до посівних і садильних машин. Зернові сівалки мають забезпечувати рівномірний розподіл насіння по всій площі поля, висівати насіння зернових, зернобобових, круп’яних та інших культур, насіння яких за розмірами подібне до зернових, із заданими нормами висіву.

Норма висіву становить

пшениці 60…250 кг/га,

вівса — 100…275,

ячменю — 90…350,

гороху — 80…400,

гречки — 20…75,

проса — 15…30 кг/га.

Відхилення фактичної норми висіву насіння від заданої не більше ніж ± 3 %.

Висівні апарати зернових сівалок мають висівати насіння рівномірно і стабільно. Середня нерівномірність висіву між окремими апаратами для зернових культур не перевищує 6 %, для зернобобових 10 % і для трав 20 %. Слід стежити, щоб під час сівби насіння не пошкоджувалось висівними апаратами.

Допускається пошкодження насіння зернових культур до 0,2 %, а зернобобових — до 0,7 %.

Туковисівні апарати зернових сівалок мають забезпечувати задану норму висіву мінеральних добрив. Відхилення норми висіву добрив від заданої може бути не більше ніж 10 %. Нерівномірність висіву добрив між туковисівними апаратами не перевищує ± 10 %.

Сошники сівалок мають утворювати ущільнене дно борозни, забезпечувати подавання насіння на це дно і присипати насіння вологим шаром ґрунту.

Відхилення глибини загортання насіння від заданої не перевищує ± 15 %. Якщо глибина сівби становить 3…4 см, то це відхилення має бути ± 0,5 см, при 4…5 см — ± 0,7, а при 6…8 см — ± 1 см. Задана ширина міжрядь може мати відхилення ± 1 см.

Кукурудзяні сівалки призначені для сівби пунктирним способом з міжряддями 60, 70, 90 і 100 см кукурудзи, соняшнику, рицини та інших просапних культур. Відхилення від норми висіву допускається ± 5…8 %, пошкодження насіння — не більше ніж 1,5 %. Відхилення від заданої глибини загортання насіння не перевищує ± 1 см. Сівалки мають розміщувати насіння в рядках на однакових заданих відстанях з можливим відхиленням від розрахункових ±10 %. Сошники сівалок мають забезпечувати загортання мінеральних добрив на 2…3 см глибше від насіння і зміщених убік на 3…5 см від рядка.

Бурякові сівалки мають розміщувати не менше ніж 80 % насіння на заданих (здебільшого 5…10 см) відстанях у рядках. Пропусків насіння у рядках може бути не більше ніж 2 % від висіяного, а подрібненого і пошкодженого насіння — до 0,5 %. Відхилення від норми висіву насіння на погонному метрі рядка не перевищує 15 %, а мінеральних добрив — до 7 %.

Картоплесаджалки мають висаджувати відкалібровані бульби масою 25…50 г, 50…80 і 80…120 г рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см і відстанню між бульбами в рядку 20…40 см. Залежно від призначення і насіннєвої фракції вони мають забезпечувати при вирощуванні продовольчої картоплі норму садіння 50…60 тис. бульб на 1 га, а для насіннєвої — 70…80 тис.

Відхилення від норми садіння становить не більше ніж 10 %. Пошкодження бульб садильними апаратами не допускається. Картоплю висаджують гребеневим і гладеньким способами. При гребеневому садінні висота гребенів має бути 12…20 см, а глибина садіння — 6…12 см.

На рівній поверхні поля глибина садіння становить 6…14 см. Відхилення від встановленої глибини не перевищує ± 2 см. Картоплесаджалки одночасно із садінням забезпечують внесення мінеральних добрив від 100 до 500 кг/га на дно борозни в одну стрічку 5…7 см завширшки і нижче від бульб на 2…5 см.

Розсадосадильні машини мають висаджувати розсаду 12…25 см заввишки широкорядним способом з міжряддями 50, 60, 70, 80 і 90 см і стрічковим способом зі схемами 50 + 70, 50 + 90 і 60 + 120 см і кроком садіння 10…140 см. Висаджувати розсаду потрібно вертикально (можливий похил від вертикалі 30°), не підгинаючи коренів та одночасно поливаючи її водою. Машини мають забезпечувати порційний полив при кроці садіння понад 35 см, а при меншому кроці — суцільний полив. Глибина садіння розсади без горщечків становить 5…15 см, а в горщечках — не менше ніж 10 см. Краї горщечків мають бути нижче від поверхні поля на 2…4 см. Відхилення глибини садіння розсади від заданої може бути ± 2 см. Розсадотримачі не повинні пошкоджувати рослини.

26.11.2024р.

Тема програми № 3. Машини для приготування та внесення добрив.

Тема уроку № 12. Машини для внесення комплексних добрив, аміаку.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 124 – 128.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/2xtUXj9cMWc?si=IdpRdeyJe0aULf6p

Д.З. Відповісти на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Яке призначення машин МВУ- 6?

5. Опишіть будову МВУ-6.

6. Які особливості використання машини МВУ-6?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати ЗУ-6.

8. Для чого використовуються МВУ-0,5?

9. Які норми розкидання добрив машинами МВУ-0,5 і як вони регулюються? Виберіть правильну відповідь:

а) зміною розміру висівної щілини;

б) амплітудою коливання висівної планки;

в) швидкістю руху агрегату;

г) усіма названими способами.

Машини для внесення добрив класифікують за видом добрив, які вносять, способом внесення добрив, призначенням, способом агрегатування та кількістю виконуваних операцій.

За видом добрив, які вносять, розрізняють машини для внесення органічних і мінеральних добрив.

Відповідно до способів внесення добрив машини поділяють на три групи:

- розкидні машини для поверхневого внесення (розкидання) добрив — тукові сівалки і розкидачі;

- комбіновані сівалки і садильні машини для внесення добрив під час сівби;

- машини для сухого і рідкого підживлення рослин — культиватори-рослинопідживлювачі тощо.

За призначенням машини бувають для:

- підготовки і внесення мінеральних добрив;

- внесення порошкоподібних добрив;

- приготування органічних добрив;

- внесення у ґрунт органічних добрив;

- транспортування і внесення рідких комплексних добрив (РКД) і рідкого

аміаку.

За способом агрегатування машини поділяють на самохідні, причіпні, на-

чіпні та напівначіпні.

За кількістю виконуваних операцій бувають машини для внесення добрив і комбіновані агрегати.

Машина для внесення добрив і вапна МВУ-6 слугує для транспортування і поверхневого суцільного внесення мінеральних добрив, їхніх сумішей, вапна та гіпсу. Робочі органи їх приводяться в рух від ВВП тракторів МВУ-6 — МТЗ-80.

Машина для внесення добрив МВУ-6 (рис. 1) — це напівпричіп, що складається з кузова 1, ходової частини 7, конвеєра 2, приводу робочих органів 4, дозувальної заслінки 3, туконапрямляча 5, розсіювальних дисків 6, пневмогальмівної системи і електрообладнання.

Рис. 1. Схема роботи машини МВУ-6:

1 — кузов; 2 — конвеєр; 3 — дозувальна заслінка; 4 — привід робочих органів; 5 — туко-напрямляч; 6 — розсіювальні диски; 7 — ходова частина; 8 — карданний вал; 9 — дишель; 10 — опора

Кузов машини є основою для кріплення робочих органів та допоміжних

складальних одиниць. Задній борт має вікно для вивантаження добрив. У передньому борту кузова передбачено вікно для контролю за розвантаженням кузова. Днище кузова перед туконапрямлячем виконане у вигляді лотока, що запобігає пульсаціям при подаванні конвеєром малих доз добрив.

Конвеєр машини є замкненим нескінченним ланцюгом, що складається з окремих прутків і ланок, з’єднаних між собою. Нижні грані ланок скошені для утворення гострих кутів з днищем кузова і спрямовані за рухом конвеєра, що сприяє активному очищенню напрямків жолобків у днищі кузова.

Конвеєр виносить добрива з кузова до дозувальної заслінки і далі на розсіювальні диски.

Для розкидання туків призначені два горизонтальних диски з лопатками. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора і ходового колеса машини. Привід робочих органів складається з приводів розсіювального пристрою і конвеєра. Привід розсіювального пристрою надає дискам обертального руху і складається з телескопічного карданного вала, проміжних та привідних валів, двох клинопасових передач і редукторів.

Конвеєр може приводитися в рух від правого заднього ходового колеса машини або від ВВП трактора. Від правого заднього ходового колеса рух надається за допомогою привідного вала, розміщеного всередині осі колеса. Один кінець вала входить у додатковий фланець із шліцьовою втулкою, яка встановлена на три подовжені шпильки маточини колеса і кріпиться трьома гайками. На другому кінці вала є вилка внутрішнього вузлового карданного вала. Другу вилку цього вала посаджено на вал редуктора. Редуктор має зубчасту пару для зміни напрямку обертання і механізм вмикання конвеєра від ходового колеса машини.

Механізмом вмикання конвеєра керують за допомогою гідросистеми з кабіни трактора. Після редуктора привід конвеєра вмикає три ланцюгові передачі і ведучий вал конвеєра. Передостанній ступінь ланцюгової передачі дає змогу отримати дві швидкості конвеєра для внесення мінеральних добрив і матеріалів перестановкою ланцюга на блоках зірочок.

У разі внесення значних (понад 5000 кг/га) доз добрив і розвантаження сипких матеріалів на місці передбачене переобладнання приводу конвеєра від ВВП трактора з’єднанням блока півмуфти, що складається з труби із вала трансмісії, і вхідного вала центрального редуктора за допомогою ланцюга і захисних ковпаків. При цьому ланцюг зірочок змінних передач має бути на зовнішніх зірочках з кількістю зубів 12 і 45. Півмуфта редуктора приводу конвеєра від ходового колеса вмикається гідросистемою трактора.

Ходова система є безресорним балансирним візком типу «тандем» і складається з двох балансирів, з’єднаних центральною віссю на підшипниках ковзання. Всі ходові колеса обладнані колодковими гальмами з пневматичним приводом від гальмівної магістралі трактора.

До електрообладнання машини належать два ліхтарі, джгут і штепсельна вилка. Машина працює так. Під час руху машини із завантаженими добривами і ввімкненим ВВП трактора полем розсіювальні диски обертаються. На ці диски конвеєром, що приводиться в дію від правого заднього ходового колеса машини, через дозувальну заслінку і туконапрямляч подаються добрива. Диски з лопатками розсіюють добрива віялоподібним потоком на поверхню ґрунту.

Машина агрегатується з тракторами тягового класу 1,4, обладнаними гідрогаком і приводом гальмівної системи. Обслуговує машину тракторист.

Заправник рідких добрив ЗУ-3,6 (рис. 2.) призначений для забирання (відкачування) рідких органічних добрив, водного аміаку, розчинів гербіцидів та отрутохімікатів, транспортування їх до місця роботи, заправлення підживлювачів і обприскувачів або розливання гною та гноївки по полю, приготування торфогнойових і торфофекальних компостів, а також для перевезення технічної води, рідких кормів та інших рідких і напіврідких речовин.

Заправник ЗУ-3,6 складається з таких основних вузлів: рами 1 з колесами, цистерни 4 з затворами, заправної штанги 3, напірно-вакуумної магістралі 2 та розливно-розподільного пристрою 5. Рама змонтована з двох лонжеронів. У передній частині її є причіпна петля і опорний стояк, у середній — опора для цистерни, а в задній — обойма для кріплення осі коліс. Ходова частина має два колеса з пневматичними шинами та колодковими гальмами з гідроприводом. Цистерна циліндричної форми зі сферичними днищами зварена з листової сталі 4 мм завтовшки. На задньому днищі встановлюють два затвори для приєднання заправної штанги із забірним рукавом та розливно-розподільного пристрою. У верхній частині переднього днища є оглядове вікно, через яке можна спостерігати за наповненням цистерни. На кришці горловини розміщені заливний люк з кришкою, запобіжний клапан, рівнемір і повітряна мішалка.

Напірно-вакуумний пристрій призначений для створення в цистерні розрідження або наднормального тиску вихлопними газами двигуна трактора. Пристрій складається з корпусу, до якого збоку приварене сопло, а знизу — розрізний патрубок для його кріплення на вихлопній трубі трактора хомутом.

Для ущільнення на трубу ставиться азбестосталева прокладка. У корпусі на осі встановлена заслінка, яка перекриває потік вихлопних газів і спрямовує їх у сопло або через напірно-вакуумну магістраль у цистерну.

Ежектор складається з сопла, патрубка та змішувальної камери з заслінкою, яка перекриває отвір камери і спрямовує вихлопні гази в цистерну. Заслінками корпусу і змішувальної камери керує тракторист з кабіни трактора. Заправна штанга призначена для забору робочої рідини з місткостей і заправлення машин. Керує штангою тракторист за допомогою гідравлічної системи трактора.

Розливно-розподільний пристрій призначений для розливання рідких добрив по полю, поливання компостів, буртів та гасіння пожеж. Для розливання рідини використовують розливний патрубок з потоком і змінними жиклерами.

Рис. 2. Заправник-розкидач рідких органічних добрив ЗУ-3,6:

1 — рама; 2 — напірно-вакуумна магістраль; 3 — заправна штанга; 4 — цистерна; 5 — розливно-розподільний пристрій

Машина МВУ-0,5А призначена для розсіювання по поверхні ґрунту мінеральних добрив на полях і в плодоносних садах, а також для розкидної сівби насіння трав (сидератів). Машину начіплюють на трактори Т-25А, ЮМЗ-6АКЛ, МТЗ-80, МТЗ-82 і Т-40А.

Розкидач складається з бункера 1 (рис. 3) місткістю 410 дм³, дозувального пристрою 2, двох розкидальних дисків 7, механізму приводу (карданного вала 4 та редукторів 5 і 6) і вітрозахисного пристрою.

Дозувальний пристрій складається з двох поворотних клапанів 3, за допомогою яких змінюють висоту висівної щілини, і висівної планки 8 зиґзаґоподібної форми, шарнірно закріпленої на підвісках. При коливальному русі планка переміщується між дном бункера і клапанами 3, виштовхуючи активними вирізами з передньої і задньої щілин добрива. Для безперервного опускання добрив у бункері змонтовано коливальні ворушилки 9. Добрива лотоками надходять на диски 7, які обертаються в різні боки (п = 625-805 хв_1), і розкидають добрива з шириною захвату до 12 м. У вітряну погоду до розкидача прикріплюють вітрозахисний пристрій, виготовлений з брезенту. Ширина захвату при цьому становить 6 м. Висівання добрив (40-2000 кг/га) регулюють, змінюючи висоту висівних щілин і амплітуду коливань висівної планки. Норма висіву насіння трав — 8 -150 кг/га. Робоча швидкість машини — близько 10 км/год, маса — 300 кг, продуктивність — до 10 га/год.

Рис. 3. Схема начіпного розкидача мінеральних добрив МВУ-0,5А:

1 — бункер; 2 — регулятор висіву; 3 — поворотний клапан; 4 — карданний вал; 5 і 6 — редуктори; 7 — розкидальний диск; 8 — висівна планка; 9 — ворушилка

26.11.2024р.

Тема програми № 3. Машини для приготування та внесення добрив.

Тема уроку № 11. Машини для приготування та навантаження добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 119 – 124.

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/2rk8GmVZVzw?si=MwEkDLURFJ3gVIY4

Д.З. Відповісти на питання:

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Назвіть основні агротехнічні методи внесення мінеральних і органічних добрив.

3. Які машини використовують для підготовки та розтарювання мінеральних добрив?

4. Які є машини для навантаження добрив і чим вони відрізняються між собою?

5. Опишіть за функціональною схемою (рис. 1) принцип роботи агрегату АІР-20А.

6. Які особливості використання машини ПЕ-0.8Б та ПНД-250?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати СЗУ-20А та УТС-30А.

У сучасних умовах все ширше застосовують передпосівне внутрішньо-ґрунтове внесення туків, які розміщують стрічками, рядками, гніздами у вологозабезпеченому шарі ґрунту. Це дозволяє знизити витрати добрив, зменшити їх змивання стічними водами, полегшити догляд за рослинами.

Агротехнічні вимоги. Добрива, що злежалися, перед використанням необхідно подрібнити і просіяти. Розмір часток після подрібнення — не більше 5 мм, вміст часток менше 1 мм допускається до 6%.

У процесі розтарювання втрати добрив з паперовою мішкотарою не повинні перевищувати 1%, а з поліетиленовою — 0,5%. Вміст клаптів мішкотари в подрібнених добривах не повинен перевищувати 3% маси паперових і 0,08% маси поліетиленових мішків. При змішуванні добрив вологість компонентів не повинна відрізнятися від стандартної більш як на 25%. Відхилення від заданого співвідношення поживних елементів у тукосумішах допускається не більше 10%, а неоднорідність суміші — не більше ± 10%.

Подрібнювач мінеральних добрив АІР-20А призначений для розтарювання і подрібнення злежаних, затарених і подрібнених мінеральних добрив з наступним відокремленням їх від мішкотари і одночасного завантаження підготовленої маси для внесення мінеральних добрив у транспортні засоби або бункери сівалок.

Агрегат можна використовувати для розтарювання незлежаних гранульованих мінеральних добрив. Це напівпричіпна стаціонарна машина, яка поставляється замовнику в двох варіантах: з приводом від електродвигуна або ВВП трактора. Транспортування і маневрування машини здійснюють тракторами класу 1,4.

Рис. 1. Схема роботи агрегату АІР-20А:

1 — мотовило; 2 — залишки мішкотари; 3 — притискні щоки; 4 — бункер; 5 — мішки з добривами; 6 — решітчасті перегородки; 7 — подрібнювальний барабан; 8 — протирізальна пластина; 9 — знімний бітер; 10 — сепарувальний пристрій; 11 — вивантажувальний транспортер; 12 — колесо; 13 — колісна вісь; 14 — подрібнені добрива; 15 — рама; 16 — решітка; / 7 — відкидний транспортер

Технологічний процес роботи агрегату відбувається так. Бункер агрегату завантажується навантажувачем ПКУ-0,8 затареними або незатареними злежаними мінеральними добривами. У процесі роботи живильний механізм здійснює коливальний рух і подає мінеральні добрива до подрібнювального пристрою, що складається з двох барабанів 7, які обертаються назустріч один одному, і підпружинених протирізальних пластин. У подрібнювальному пристрої грудки мінеральних добрив і мішкотара подрібнюються. Подрібнена маса, яка складається з мінеральних добрив і мішкотари, надходить у сепарувальний пристрій 10, де відокремлюється мішкотара та інші сторонні предмети. Із сепарувального пристрою добрива просипаються на вивантажувальний транспортер 11 і спрямовуються через шарнірно закріплений відкидний транспортер 17 в машини для внесення добрив, завантажувачі сівалок та інші транспортні засоби. Мішкотара та інші сторонні домішки з сепарувального пристрою надходять на пристрій для видалення мішкотари і виносяться з робочої зони машини.

Якщо в подрібненій масі добрив є частки розміром понад 5 мм, то зменшують проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами переміщенням корпусів підшипників валів в овальних отворах. Проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами має бути 3 -5 мм.

Коли ці регулювання не дають бажаного результату, збільшують зусилля пружин кручення, встановлених на осях протирізальних пластин. Для цього спеціальним ключем виводять хвостовики пружин з прорізів опорних пластин і встановлюють у наступні прорізи.

Змішувач-завантажувач СЗУ-20А (рис. 2, а) призначений для змішування мінеральних добрив двох-трьох видів безпосередньо перед їх внесенням у ґрунт. Змішувач складається з одновісного тракторного причепа, на рамі якого встановлені кузов 3 з двома рухомими перегородками 2 і конвеєрами 1, шнека-змішувача 6 і вивантажувального елеватора 5. Конвеєри і шнек приводяться в рух від ВВП трактора або електродвигуна.

Рис. 2. Змішувачі-завантажувачі добрив:

а — СЗУ-20А; б — УТС-ЗОА; 1 ; 14 і 15 — конвеєри; 2 — перегородки; 3 — кузов; 4 — бітер; 5 і 8 — елеватори; 6 — шнек-змішувач; 7 — верхня головка елеватора; 9; 10 і 11 — бункери; 12 — рукоятка; 13 — заслінка; 16 — рама; 17 — опорно-ходове колесо; 18—змішувач

У задній стінці кузова є вікна, перекриті заслінками 13. Добрива завантажують у відсіки кузова, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєри, що транспортують добрива і скидають у шнек. Лопатки шнека змішують добрива і транспортують їх у похилий елеватор 5, звідки добрива надходять у розкидач або транспортний засіб.

У верхній горловині елеватора встановлений бітер 4, який додатково змішує добрива. Задане співвідношення компонентів суміші регулюють переставлянням перегородок 2 і зміщенням дозувальних заслінок. Продуктивність змішувача — 20 т/год.

Змішувальна установка УТС-30А (див. рис. 2, б) складається з трьох бункерів 9; 10 і 11, по дну яких прокладені конвеєри 14, а задні стінки перекриті заслінками 13. На рамі встановлені поздовжній конвеєр 15 і вивантажувальний елеватор 8 У кожний бункер завантажують компоненти, що змішують, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєрі. Конвеєри 14 виносять із кожного бункера відповідну кількість добрив і подають їх на поздовжній конвеєр 15. Далі добрива надходять у змішувач 18, елеватор 8 і в кузов розкидачів. Співвідношення компонентів, що змішуються, регулюють зміщенням заслінок. Продуктивність установки — 30т/год.

Для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини використовують універсальні і спеціальні навантажувачі. Першими можна навантажувати різні матеріали, другими — тільки добрива. Навантажувачі бувають періодичної і безперервної дії. Технологічний процес перших складається з робочого (забирання матеріалу + піднімання + переміщення + вивантаження) і холостого (повернення навантажувача у вихідне положення) ходів. Навантажувачі безпосередньої дії виконують безперервне забирання матеріалу і завантаження його в машини.

Навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8Б (рис. 3, а) укомплектований грейфером 7 для навантаження мінеральних добрив, кігтями для гною і силосу, лопатою 1 для риття, гаком для штучних вантажів. Рама 12 навантажувача прикріплена до трактора ЮМЗ-6АКЛ. На рамі змонтована колонка 10, до якої шарнірно прикріплена стріла 5 з надставкою 6. У корпусі колонки 10 встановлена поворотна труба 3. Зверху до неї прикріплений кронштейн 4, внизу – хвостовик із зубчастим колесом. Стріла шарнірно з’єднана з кронштейном труби з надставкою 6, до якої приєднують змінні робочі органи. Висоту піднімання і виліт робочих органів регулюють гідроциліндрами згинання 8 і піднімання 9. Для навантаження тракторист під’їжджає до купи добрив, опускає домкрати 11, маневруючи важелями гідророзподільника, заглиблює грейфер у добрива, змикає його щоки, піднімає стрілу і повертає трубу 3 в колонці 10 у положення, зручне для вивантаження добрив у розкидач або транспортний засіб.

Рис. 3. Навантажувачі:

а — навантажувач-екскаватор ПЕ-0.8Б; б — навантажувач безперервної дії ПНД-250; 1 — лопата; 2 — трактор, 3 — поворотна труба; 4 — кронштейн; 5 — стріла; 6 — надставка; 7 — грейфер; 8; 9 і 16 — гідроциліндри; 10 — колонка; 11 — домкрат; 12 і 19 — рами; 13— шнекова частина фрези; 14 — зубчаста частина фрези; 15 — корпус; 17 і 18— конвеєри

Вантажопідйомність навантажувача — 800 кг, максимальний

виліт стріли 3,9 м, висота піднімання грейфером — 3,6 м, гаком — 5 м.

Аналогічну конструкцію має навантажувач-екскаватор ПСА-1. Навантажувач безперервної дії ПНД-250 (рис. 3, б) складається з забірного органа, поздовжнього 17 і вивантажувального 18 конвеєрів. Забірний орган включає в себе корпус 15 і фрезу, що складається із шнекової 13 і зубчастої 14 частин.

Для навантаження удобрень забірний орган опускають на землю, вмикають передачу і починають рух вдоль правого боку бурта. Фреза врізується в удобрення, подрібнює моноліти і транспортує подрібнену кулю до конвеєра 17, яка подає удобрення на поперечний вивантажувальний конвеєр 18. Далі удобрення надходять у транспортні засоби або розкидачі.

Продуктивність машини при навантаженні гною - 200 т/рік, при навантаженні торфу - 150 т/рік.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

СГМ 24 24-25

Немає коментарів:

Дописати коментар