СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: Трактори 34 24-25

06.03.2025р.

Тема програми № 17: Охорона навколишнього природного середовища

Тема уроку № 90: Заходи на сільськогосподарських підприємствах щодо охорони навколишнього середовища.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 274 – 302.

https://deisumy.gov.ua/?p=1528

Опрацювати матеріал.

1. Попередження забруднення навколишнього природного середовища на сільськогосподарських підприємствах.

2. Загальні вимоги щодо використання пестицидів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яка служба слідкує та попереджає забруднення навколишнього природного середовища.

2. До чого приводе неправильне зберігання, поводження з засобами захисту рослин та тарою, в якій вони знаходились.

3. Як повинно бути організоване застосування пестицидів.

4. Опишіть порядок проведення хімічного захисту рослин.

5. Де здійснюється навантаження і розвантаження пестицидів.

6. Правила поводження з тарою, в якій зберігалися пестициди або агрохімікати.

7. До чого приводе порушення законодавства про пестициди і агрохімікати

Пам’ятка для сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств щодо забезпечення організації дотримання вимог законодавства під час проведення робіт із пестицидами та агрохімікатами.

Для попередження забруднення навколишнього природного середовища під час обробітку полів засобами захисту рослин Державна екологічна інспекція вимагає суворо дотримуватись вимог законодавства у сфері поводження з пестицидами та агрохімікатами.

Неправильне зберігання, поводження з засобами захисту рослин та тарою, в якій вони знаходились, може становити потенційну загрозу для навколишнього природного середовища, оскільки усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли мутагенну або інші негативні дії на живу природу і людину. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів і 30% інсектицидів є канцерогенними і надзвичайно токсичними для довкілля і людей.

Застосування пестицидів повинно бути організоване таким чином, щоб попередити їх надходження в повітряне середовище в концентраціях, які перевищують допустимі та вживання заходів щодо попередження накопичення в ґрунті стійких і активно мігруючих пестицидів.

Загальні вимоги щодо використання пестицидів визначені Законом України «Про пестициди та агрохімікати» та Державними санітарними правилами «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» (ДСП 8.8.1.2.001-98).

Основні вимоги:

1. Забороняється перевезення пестицидів у пошкодженій тарі. У випадку порушення пакування необхідно негайно вжити заходів до нерозповсюдження препарату в навколишньому середовищі (роздування вітром, розмивання дощем, тощо).

2. Зберігання пестицидів допускається тільки в спеціально призначених для цього складах. Вхідні двері складу і брама огорожі повинні замикатися на замок. На дверях повинен бути попереджувальний напис: «Склад пестицидів. Стороннім вхід заборонено». Зберігання пестицидів на складі допускається тільки після його погодження установами Держпродспоживслужби і отримання паспорта. Паспортизація складу здійснюється щорічно.

3. Всі роботи з пестицидами слід проводити в ранні ранкові (до 10) і вечірні години при мінімальних висхідних повітряних потоках. Як виняток, допускається проведення обробок у денні години у похмурі і прохолодні дні з температурою навколишнього повітря нижче +10 ⁰С.

4. Завчасно, але не менше чим за дві доби до початку проведення кожної хімічної обробки необхідно сповістити населення, власників суміжних сільськогосподарських угідь та об’єктів про місця, строки і методи застосування пестицидів. У період проведення робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. При обробках установлюються санітарно-захисні зони від меж оброблюваних ділянок до водних джерел: при наземному методі з використанням гранульованих форм пестициду – 300 м; обприскуванні – 500 м; при авіаметоді – 1000 м (до рибогосподарських водойм не менше 2000 м).

5. Всі роботи з пестицидами обов’язково реєструються в спеціальному журналі.

6. Категорично забороняється приготування розчинів пестицидів безпосередньо у полі без засобів механізації.

7. До місць обробок розчини пестицидів повинні доставлятися в спеціальних ємностях. Заправка і завантаження апаратів не повинні супроводжуватися протіканням або розсипанням пестицидів.

8. Навантаження і розвантаження пестицидів повинно здійснюватися на спеціально обладнаних майданчиках, розташованих на відстані не менше 200м від житлових, тваринницьких приміщень.

9. При розміщенні об’єктів хімізації (склади, агрохімкомплекси, розчинні вузли і т.ін.) повинні бути здійснені заходи щодо охорони підземних вод (гідроізоляція, вибір ділянок із глибиною залягання ґрунтових вод не менше 2 метрів).

10. Категорично забороняється спуск у водойми незнезаражених колекторно-дренажних і стічних вод, що утворяться при митті тари, машин, устаткування, транспортних засобів і спецодягу, які використовувались при роботі з пестицидами.

11. Забороняється фумігація орного шару ґрунту пестицидами I та II класів небезпечності.

12. При проведенні авіаційно-хімічних робіт необхідно за три дні до початку сповістити населення даної території про місце, терміни і час проведення авіаційних обробок пестицидами та агрохімікатами. Оскільки на відстані ближче 1 км від місця авіаобробок заборонено проводити інші сільгоспроботи, пасіки необхідно перевезти до іншого місця медозбору на відстань більше 5 км.

13. Забороняється проведення авіаобробок пестицидами на відстані ближче 5 км від місця постійного перебування медоносних пасік; 2 км від рибогосподарських водойм, відкритих джерел водопостачання, місць випасу домашніх тварин, об’єктів природно-заповідного фонду.

14. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності всіх суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

15. Тара, в якій зберігалися пестициди або агрохімікати (каністри, упаковки, пляшки, мішки, ємності) є небезпечною, тому обов’язково вона повинна передаватися спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензію міністерства екології та природних ресурсів України на поводження з небезпечними відходами. Порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

04.03.2025р.

Тема програми № 17: Охорона навколишнього природного середовища

Тема уроку № 89: Закон України про «Охорону навколишнього природного середовища».

Працюємо з підручником:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text

https://www.dossier.org.ua/news/yak-silskogospodarski-praktiki-vplivayut-na-dovkillya-ta-socialniy-rozvitok/

Опрацювати матеріал.

1. Закон України про «Охорону навколишнього природного середовища».

2. Вплив сільськогосподарської діяльності на навколишнє середовище.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення Закону України про «Охорону навколишнього природного середовища»..

2. Опишіть як сільськогосподарська діяльність впливає на довкілля та соціальний розвиток.

3. Опишіть вплив сільськогосподарської діяльності на водні ресурси.

4. Опишіть вплив сільськогосподарської діяльності на деградацію земель.

5. Опишіть вплив сільськогосподарської діяльності на клімат.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища». Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Як сільськогосподарські практики впливають на довкілля та соціальний розвиток. Вплив сільськогосподарських практик та супутніх процесів переробки харчових продуктів на глобальні та місцеві екосистеми – це вплив на водні ресурси, на якість ґрунтів та повітря, на стан біорізноманіття та клімат.

Цей вплив залежить від розміру сільськогосподарського підприємства – що більше розмір, тим більший вплив. Поточна класифікація ООН розмірів сільськогосподарських підприємств вирізняє сімейні або індивідуальні ферми площею до 2 га землі як малі, з незначним екологічним та соціальним впливами. Тим не менше, ці впливи не можна ігнорувати, оскільки малі підприємства складають 84% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств у світі. Вони мають в управлінні близько 12% сільськогосподарських угідь, а глобальне виробництво калорій сягає від 18% до 34% – за оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization, FAO).

Вплив на водні ресурси. Діяльність агропромислових виробничих систем є головним фактором, який спричиняє зміни у біогеохімічних природних потоках, особливо через вимивання сполук нітрогену та фосфору з сільськогосподарських угідь, що суттєво впливає на якість води та сприяє забрудненню світового океану. Забір прісної води для обслуговування сільськогосподарського виробництва негативно позначається на екосистемах багатьох вододілів. Це зменшує розміри водних об’єктів, призводить до скорочення біорізноманіття та порушує функціонування екосистем.

Масштаби впливу можуть бути дуже суттєвими та поширюватися на великі території: локальне використання води може мати наслідки на великій відстані через фрагментацію екосистем та евтрофікацію, спричинену вимиванням сполук нітрогену та фосфору. Розширення зрошуваних площ сільського господарства призводить до деградації водно-болотних угідь та прибережних територій природних водойм, виснаження водоносних горизонтів та порушення водопостачання нижче за течією.

Сільськогосподарський сектор використовує, за оцінками FAO, 70% усієї води, яка відводиться з водоносних горизонтів, потоків та озер.

Доступність води для потреб сільського господарства стримує подальший розвиток інших галузей економіки. Крім того, несталі методи зрошення сприяють деградації земель через засолення сільськогосподарських угідь. Через втрату вологості внаслідок деградації земель та вирубування лісів зменшується здатність ґрунтів до виробництва біомаси, а отже знижується продуктивність сільськогосподарських угідь, зменшується накопичення вуглецевих сполук у ґрунті.

Зміни в структурі природного водостоку небезпечні для водних екосистем, а також для побутового та промислового водопостачання. Зниження обсягів випаровування водяної пари з ґрунтів впливає на місцевий та регіональний клімат, змінюючи структуру опадів.

Джерела впливу на водні ресурси від сільськогосподарських практик. Забруднення води:

- використання добрив, накопичення та обробка гною, посилення ерозійних процесів розораних земель – призводять до забруднення води сполуками фосфору й нітрогену та евтрофікації природних водойм, до змін у водних екосистемах;

- використання засобів захисту рослин (ЗЗР) може призвести до забруднення поверхневих та підземних вод та серйозно вплинути на водні екосистеми;

використання нафтохімікатів для сільськогосподарських машин може призвести до забруднення води продуктами нафтохімії.

Виснаження водних ресурсів:

- зрошення – може призвести до зміни структури природного водостоку, деградації водно-болотних угідь, зміни рівня ґрунтових вод і таким чином вплинути на різні водні та наземні екосистеми на великих територіях;

- випаровування води з полів може вплинути на місцеву структуру опадів і, отже, на місцеві екосистеми та клімат.

Втрата біорізноманіття. Несталі практики сільськогосподарського виробництва пов’язані зі значним зменшенням видового різноманіття, що зумовлено перетворенням природних середовищ на території для виробництва продуктів харчування, а також забрудненням довкілля. Вплив на біорізноманіття посилюється по ланцюгах постачання продуктів харчування за рахунок використання енергії та транспорту, утворення відходів. Основним фактором, що сприяє втраті біорізноманіття від сільського господарства, є використання агрохімікатів, включно із ЗЗР та мінеральними добривами. Функції та послуги екосистеми часто знижуються паралельно із втратою біорізноманіття, зниження водопостачання, погіршення якості води та повітря, регулювання клімату.

Оранка земель і монокультурне вирощування сприяють втраті середовища існування тварин і рослин, фрагментації ландшафтів.

Зміни в практиці управління сільськогосподарськими землями ймовірно також негативно вплинули на біорізноманіття, зокрема, оранка постійних пасовищ та додаткових цілинних земель, втрата лісосмуг тощо. Інтенсифікація сільського господарства призвела до втрати традиційних методів ведення сільського господарства, які часто підтримують вищий рівень неоднорідності ландшафтів та біорізноманіття. Таке спрощення систем землеробства зменшує кількість природних хижаків, що в свою чергу призводить до збільшення кількості шкідників та більшої залежності від ЗЗР.

Дослідження (IUCN) вказують, що боротьба з природними шкідниками є менш ефективною та потребує більших зусиль у монокультурних сільськогосподарських ландшафтах, порівняно з більш складними ландшафтами. Крім того, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва за останні 50 років призвела до зменшення різноманітності сільськогосподарських культур та худоби: з понад 6000 видів рослин, що вирощуються для їжі, менше 200 вносять реальний внесок у світовий обсяг виробництва харчових продуктів, та лише 9 з них становлять 66% від загального виробництва рослинництва в 2014 році (IUCN).

Джерела втрати біорізноманіття від сільськогосподарських практик: монокультурне вирощування, використання ЗЗР та мінеральних добрив, зміни наземних та водних екосистем внаслідок забруднення води та виснаження водних ресурсів, зміни наземних екосистем через оранку та фрагментацію.

Якість ґрунтів та деградація земель. Деградація земель (за визначенням ООН) – це зменшення або втрата біологічної чи економічної продуктивності та якості земель в результаті їх використання. Деградація земель може відбуватися в результаті ерозії ґрунту, спричиненої вітром чи водою, погіршення фізичних, хіміко-біологічних чи економічних властивостей ґрунту або тривалої втрати природної рослинності. Тривале, інтенсивне та нерозбірливе використання агрохімікатів негативно впливає на біорізноманіття ґрунтів, сталість сільського господарства та безпеку харчових продуктів, є головним фактором деградації земель.

Симптомами деградації земель можуть бути втрата ґрунту, виснаження поживних речовин, засолення, пересушення, забруднення, порушення біологічних циклів та втрата біорізноманіття. За оцінками IUCN деградація земель зачіпає приблизно 29% загальної площі суші в світі, відбувається в усіх агроекосистемах, але може бути замаскована внесенням добрив для підвищення продуктивності земель.

Джерела погіршення якості ґрунту та деградації земель від сільськогосподарської практики:

оранка полів, монокультурне вирощування (через надмірне застосування ЗЗР та мінеральних добрив), зрошення, забруднення ґрунту агрохімікатами, накопичення та обробка гною, ерозія через використання сільськогосподарської техніки.

Якість атмосферного повітря. Хоча вплив сільського господарства на якість повітря не такий великий, як вплив на водні та наземні екосистеми, існує низка викидів забруднюючих речовин, які в поєднанні з транспортними викидами становлять значний ризик для здоров’я людей і тварин. Найбільшими джерелами таких викидів є спалювання біомаси та оранка земель.

Спалювання біомаси є однією з найбільш шкідливих практик, оскільки, крім діоксиду карбону, при цьому виділяються деякі токсичні речовини повного та часткового окиснення біомаси, такі як оксиди нітрогену та сульфуру, монооксид карбону, летка зола, тощо. Ця практика є протизаконною в Україні, але, на жаль, все ще досить поширена і часто спричиняє пожежі в екосистемах. Особливо навесні – щоб позбутися залишків рослинності попереднього сезону, та восени – щоб утилізувати сезонні відходи. Крім того, спалення біомаси широко використовується для опалення у сільській місцевості, що також є джерелом забруднення повітря тими самими забруднювачами.

Іншим великим джерелом є оранка земель: ґрунти розораних непокритих рослинністю полів протягом посушливих періодів перетворюються на порох, забруднений залишками мінеральних добрив та ЗЗР. Цей порох може підійматися в повітря вітром, спричиняючи токсичні пилові бурі, що можуть переноситися вітром на суттєві відстані.

Навесні 2020 року Україна зазнала відчутних втрат від таких пилових бурь у кількох областях. Інші джерела забруднення атмосферного повітря включають викиди оксидів нітрогену в результаті переробки гною та використання азотних добрив, а також забруднюючі речовини від двигунів внутрішнього згоряння, що використовуються для сільськогосподарських робіт.

Джерела забруднення повітря в сільськогосподарських практиках: оранка земель, спалювання біомаси, зберігання та обробка гною, використання мінеральних добрив та сільськогосподарської техніки.

Клімат. Загалом, за оцінками IUCN, сільське господарство відповідає за 23% антропогенних викидів парникових газів. Наприклад, це викиди метану в тваринництві та при вирощуванні рису, випаровування оксидів нітрогену з ґрунту після внесення добрив та при розкладання гною.

Джерела викидів парникових газів у сільському господарстві: спалення біомаси, утримання великої рогатої худоби, обробка гною, використання холодильного обладнання або систем кондиціювання повітря, використання сільськогосподарської техніки з двигуном внутрішнього згоряння, застосування добрив.

04.03.2025р.

Тема програми № 16: Нова техніка

Тема уроку № 88: Нова тракторна техніка зарубіжного виробництва, особливості її будови та застосування.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/qxjDEGAi-pY?si=YIW-kT-GfAJCjSZo

https://youtu.be/nehaomZDTiY?si=nIrUsDkmL4HV2rhF

https://youtu.be/cZ19g7S1-Vc?si=Awhnc1De6jS7xat1

https://propozitsiya.com/ua/sovremennye-traktora

https://agravt.blogspot.com/p/34-24-25_5.html

Опрацювати матеріал.

1. Нова тракторна техніка зарубіжного виробництва.

2. Особливості будови нових тракторів зарубіжного виробництва.

3. Застосування нових зарубіжних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть призначення нової тракторної техніки.

2. Опишіть особливості будову нових тракторів зарубіжного виробництва.

3. Опишіть застосування тракторів зарубіжного виробництва.

4. Опишіть відмінності будови нових вітчизняних та зарубіжних тракторів.

5. Наведіть приклади тракторів які застосовуються навколо вас, надайте їх технічну характеристику.

В Україну впевнено приходять провідні країни-виробники тракторної техніки – Канада, США, Євросоюз. Помітне місце у тракторобудуванні займають Японія, Китай, Росія, Білорусь. Наші поля за останні 5-10 років стали своєрідним полігоном, де показують свої вміння кращі агромашини планети. Отже, які трактори наш виробник вважає ліпшими? Оскільки порівняльних наукових досліджень і соціологічних вимірів з цього приводу поки що мало, «Агробізнес Сьогодні» провів власну журналістську розвідку на цю тему, опитавши десятки українських аграріїв, врахувавши також думки дилерів і самих виробників техніки.

Отже, так чи так увага аграрія звертається до виробників із найбільш технічно розвинених країн: ЄС, США й Канади. Які сільськогосподарські трактори є наразі найбільш популярними за кордоном і користуються чималим попитом, наприклад, на ринку однієї із провідних країн Євросоюзу з розвиненим тракторобудуванням – Німеччини? Коли тамтешні фахівці з машинобудування провели щодо цього статистичний аналіз, він показав наступне: із придбаних близько 60% становлять машини провідних світових виробників: John Deere, Fendt, Claas, Deutz-Fahr, Case, New Holland, Massey Ferguson, Challenger. Певне місце займають на євроринку також трактори Buhler Versatile, Lamborghini.

«Нью Холанд» (New Holland)

Машинобудівний концерн CNH важко назвати і американським, і європейським. Бо його офіси й заводи розташовані як у США й Канаді, так і в країнах Євросоюзу, тобто це глобальне підприємство, одне з найбільших у світі, яке, до того ж, має представництва у багатьох країнах пострадянського простору, у тому числі й в Україні. Оскільки мають що запропонувати аграріям – наприклад, чудові сільськогосподарські машини. Трактори корпорації CNH під брендами Case ІH та New Holland займають сьогодні, мабуть, більшу частку ринку закупівель цього виду машин. У сумі дві згадані марки – це десь 43% від усього обсягу поставлених в Україну нових тракторів.

Побачивши успіх на вітчизняних полях не надто потужного МТЗ (на 80-100 к. с.), концерн CNH вирішив вивести на наш ринок трактори New Holland приблизно такої ж потужності. Моделі ТL 5040, ТL 5050, ТL 5060 мають двигун так само 80-100 к. с., і такі машини за виробничими параметрами влаштовують дуже багатьох фермерів, у тому числі й українських.

Характерний для тракторів New Holland вузький і закруглений капот дозволяє добре маневрувати навіть при складних «танцях» із фронтальним навісним навантажувачем. Кабіни тракторів серії TL5000 оснащені скляними дверима й збільшеними вікнами (бічні й задні вікна відкриваються). Велика прозора поверхня й тонкі стійки забезпечують круговий огляд фронту робіт.

Технічне обслуговування цих тракторів гранично спрощене й адаптоване до розуміння пересічного механізатора, «насиченість» електронікою мінімальна. Якщо підняти ляду капоту, відкривається зручний доступ до змінних фільтрів та інших ключових вузлів силової установки. Завдяки цьому догляд за тракторами TL5000 вимагає мінімуму часу й засобів.

Є у лінійці цього бренду й могутня серія Т9000, на якій встановлено діапазон моделей двигунів із повним приводом номінальною потужністю до 535 к. с. Ці мегатрактори демонструють експлуатаційні переваги при здійсненні енергоємних операцій, традиційній глибокій оранці, при роботі із застосуванням широкозахватних знарядь, добре справляються із навантаженнями на твердих ґрунтах. Або на нерівній місцевості, коли мотор працює із перевантаженнями. Для особливо складних умов двигуни тракторів серії Т9000 мають достатній резерв: запас крутного моменту 40% і запас потужності до 54 к. с.

«Кейс» (Case IH)

Цей трактор – «брат» попереднього по належності до однієї сім’ї, тобто технопарку глобального концерну CNH.

Трактори середнього рівня потужності Case IH Puma на 150-210 к. с. дуже маневрені й потужні, вони широко застосовуються як у тваринництві, так і на фермерських полях. Характеризуються продуктивністю, універсальністю, комфортом і зручністю в експлуатації. Автоматична трансмісія, зручна панель керування й монітор, малий радіус розвороту, ергономічна кабіна із широким оглядом – усі ці риси роблять Case IH Puma річчю, цікавою для покупця. Так само як і Case Maxxum – універсальний, зручний у роботі трактор із потужністю двигуна 115 к. с. Він відмінно тримає постійну швидкість руху, що важливо для забезпечення якісної оранки.

Варто сказати про один із найдосконаліших і найпотужніших тракторів на ринку, на який давно вже звернули увагу українські агрохолдинги – Case ІH Steіger. Ця марка комплектується різними типами рушіїв: здвоєні і навіть строєні колеса чи гумові гусениці. Гідравлічна система цих тракторів дозволяє працювати із найбільш широкозахватним причіпним обладнанням, зайве не псуючи ґрунту.

На думку експерта з аграрного машинобудування Віктора Погорілого, що Case ІH, що New Holland – це, «по суті, один і той самий трактор корпорації CNH, тільки по-різному пофарбований. Двигун, мости, коробка передач – усе аналогічне». Дійсно, нині різниця між тракторами лежить менше у сфері конструкторських розробок, а більше – у царині «брендономіки» й маркетингу.

Дуже важливо не тільки купити добру агромашину, а й не залишитися потім наодинці з проблемами, якщо вони виникнуть. На щастя, компанії-власники світових брендів давно зрозуміли цей момент, тож не дозволяють продавати й обслуговувати свою техніку аби кому, дуже прискіпливо добираючи дилерів і сервісників.

Великою перевагою саме марки Case ІH є наявність кваліфікованого й потужного технічного сервісу. Його здійснює, зокрема, спеціалізована компанія Titan Machinery, яка працює по всьому світу, у тому числі й у нашій країні. Ця компанія має великі плани щодо розвитку сервісної інфраструктури. Це мають бути сучасні комплексні високопрофесійні дилершипи американського типу, що створюватимуться у кожній з областей – з повним спектром запчастин, сервісу, складом техніки виставковими майданчиками, мережею ремонтних майстерень.

Крім того, Case ІH має й інших потужних партнерів в Україні – скажімо, корпорацію «НовоФарм», яка створила мехзагін на базі техніки саме Case ІH з метою допомоги селянам у посівну й під час жнив. Тракторів у цьому мехзагоні – 50 одиниць. Коли машина відпрацює два-три сезони, «НовоФарм» продає її як уживану, при тому забезпечуючи й технічне обслуговування. Ясно, що при таких умовах купувати трактор Case ІH можна без побоювань щодо поламок.

«Клаас» (Claas).

Європейські інженери сімейного підприємства Claas з міста Харзевінкеля (Німеччина) розробили більше 30 моделей тракторів, які користуються повагою аграріїв й широко продаються по усьому світу. Тому що можуть працювати вдень і вночі, під снігом і дощем у найважчих умовах – і завжди виконувати бажане господарем завдання.

Наприклад, фахівці фірми Claas прагнули отримати машину, упоратися з якою, попри її багатофункціональність і універсальність, було б реально й без довготривалого вишколу. Так виник трактор Xerіon. Навіть учень агроколеджа, якому педагог довірить джойстик цього трактора, буде в змозі керувати ним. При тому, що це потужна й уміла техніка.

Упізнається Xerіon здаля: у нього усі чотири колеси однакового розміру, а кабіна трохи звужена донизу. Йдеться не просто про примхи дизайнерів, це серйозна конкурента перевага: кабіна трактора за 30 с розвертається на 180 градусів, і відтак, він може працювати із заднім причіпним обладнанням як із фронтальним (і навпаки).

Xerіon корисний у багатьох випадках: при обробітку ґрунту, сівбі, внесенні добрив, на заготівлі й пресуванні силосу, у лісовому господарстві та інших сферах діяльності, яка потребує тяглових зусиль. Тобто це трактор-універсал, який буде корисним у господарстві впродовж цілого року. Маневреність трактору Xerіon дає добре продумана координація коліс і обох мостів, яка здійснюється автоматично за допомогою датчиків кута повороту. Щоб на слизькому ґрунті не буксувати, ведучими стають всі колеса. Однак тракторист має змогу вибрати й інший спосіб керування: тільки передніми, або тільки задніми колесами, чи застосовувати «крабовий» хід. «Мозком» машини служить термінал Cebis – надійне джерело інформації про будь-які параметри роботи цього трактора.

До марки Xerіon варто пильніше придивитися ще й тому, що скоро такі машини потужністю 350 к. с. вироблятимуться і в нашій державі. Домовленостей щодо цього досягнуто за сприяння Міністерства аграрної політики й продовольства України між українськими виробниками сільгосптехніки та компанією Claas.

Одна з останніх розробок фірми – колісний трактор Axion 900 потужністю від 315 к. с. до 405 к. с. Її презентацію машинобудівна компанія провела ще влітку 2012 р. на Черкащині. Axion це – найсучасніша концепція трактора. У нього збільшена колісна база (до 3150 мм), добре збалансований розподіл ваги та підвищений комфорт для водія. Джойстик управління, аналогічний тому, що застосовується й у моделі Xerion 5000/4500, розроблено конструкторами спеціально під праву руку. Без зміни положення руки можна швидко використовувати багато елементів управління трактором.

На цій машині застосоване сучасне нововведення – система дистанційного контролю Claas Telematіcs. Завдяки їй будь-які дані про машину можна отримувати і через Інтернет. Трактор відправляє дані про себе по мобільному зв’язку на сервер. Їх може побачити господар підприємства, чи агроном, чи сервісний інженер.

Ми знаємо, що європейці дуже вимогливо ставляться до критеріїв токсичності викидів. Claas – може, один із найдружніших до екології тракторів у світі. Наприклад, усі моделі серії Arion потужністю від 135 до 184 к. с. оснащені не тільки посиленою системою рециркуляції відпрацьованих газів, а й вугільними фільтрами для вловлювання твердих часток вихлопу. Деякі інновації модельного ряду тракторів Arіon 500/600 були запозичені із серії потужніших тракторів Axіon 900 – наприклад, збільшена п’ятистійкова кабіна, трохи висунута наперед, яка відрізняється чудовим круговим оглядом й ергономічністю.

«Джон Дір» (John Deere)

Неабиякої популярності в Україні зумів зажити американський трактор «Джон Дір». Здобутки корпорації John Deere на наших полях дуже серйозні: приблизно 34 % найновішого імпорту – за машинами саме цього бренду. Спрацювало тут чимало факторів: і широка лінійка потужностей тракторів цього виробника, і чітка робота дилерів, і продумані лізингові програми. Та навіть присутність техніки John Deere на ринку уживаних машин грає свою роль, де в цієї компанії теж тримається висока репутація (за нею – більше 50% ринку б/у тракторів, за даними УКАБ).

Щодо лінійки тракторів, то вони випускаються не тільки найрізноманітнішої потужності, від міні-тракторців до 500-сильних титанів 900-ї серії, а й із різноманітним цільовим призначенням. John Deere робить трактори, які спеціально пристосовуються до полів і ферм, баштанів і виноградників, тобто для найспецифічніших сільськогосподарських завдань. Тим самим виробник переконує: хоч немає одного рішення для усіх ситуацій, однак правильне рішення можна знайти завжди.

Якщо говорити конкретніше, наприклад, про вже згаданий John Deere 7930, то це машина, у якій тяглова сила й комфорт гармонійно поєднані. Цей трактор вправний на ріллі й добрий на дорогах загального призначення. Він також зручний, зокрема, й у технічному обслуговуванні. Рівень рідини в радіаторі зручно контролювати через бічне оглядове скло. Для контролю рівня оливи в трансмісії також є оглядове віконце.

Інша серія тракторів, а саме 9R, виконується у колісній та гусеничній комплектаціях. Фахівці компанії John Deere вважають, що надійність гумових гусениць їхнього виробництва вища за колеса, тому що гусениці здатні напрацювати 10 тис. і більше мотогодин, що навряд чи до снаги іншим рушіям. На гусеничних моделях тракторів John Deere встановлено пневматичну підвіску, яка робить хід ще більш плавним та комфортним.

John Deere – американська компанія, «заточена» під системи точного землеробства, яке вона ще називає AMS (Agrіcultural Management Solutіon або Сільськогосподарські управлінські рішення). Що це означає? Зокрема, за бажанням замовника на тракторах John Deere багатьох моделей встановлюються модифікації систем водіння, які пропонує ця компанія. Наприклад, Parallel Trackіng – система ручного рульового керування під контролем супутника. AutoTrac – автоматична система водіння «без рук», автопілот. Є також додатковий модуль для повністю автоматизованих розворотів у польових умовах – це іTecPro. Згідно з оцінками інженерів, підтвердженими користувачами техніки, завдяки застосуванню iTEC Pro час проходження поворотів скорочується на 20-30%, спостерігається також економія палива.

Якщо у машині John Deere щось зіпсується чи вийде з ладу, на мобільний телефон надійде (від трактора) SMS-повідомлення з описом несправності. Це – сервісна пропозиція, яку уможливила така джондірівська розробка, як JDLіnk. Це телематичне рішення віддаленого контролю через Інтернет. От чому цінують американський трактор українські виробники сільгосппродукції.

03.03.2025р.

Тема програми № 16: Нова техніка

Тема уроку № 87: Нова тракторна техніка вітчизняного виробництва, особливості її будови та застосування.

Працюємо з підручником:

https://a7d.com.ua/machines/1127-tekhnika-khtz-vitchiznjane-mozhe-buti-najjkrashhim.html

https://youtu.be/D_yII0nRKGU

Опрацювати матеріал.

1. Нова тракторна техніка вітчизняного виробництва.

2. Особливості будови нових тракторів вітчизняного виробництва.

3. Застосування нових вітчизняних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть призначення нової тракторної техніки.

2. Опишіть особливості будову нових тракторів.

3. Опишіть застосування вітчизняних тракторів.

4. Опишіть особливості будови нових вітчизняних тракторів.

ХТЗ, ЮМЗ, ДТЗ… Однак це далеко не повний перелік виробників тракторів у нашій країні. Далеко не повний!

Ступінь локалізації та «глибини виробництва» тракторів найрізноманітніша – від «прикручування коліс» до повноцінного виробництва з використанням вітчизняних та зарубіжних комплектуючих, масштаби – також різняться. Однак усі ці виробництва можна сміливо називати вітчизняними тракторовиробниками. Розкажемо про деякі з них.

ХТЗ Харківський тракторний завод представлення не потребує. Після періоду «розрухи», на даний час завод відроджується та виходить на виробництво 800 тракторів на рік. У найближчих планах – виготовляти до 1200 тракторів щорічно. При цьому інженерна думка працювати практично не переставала і ХТЗ активно займається серйозною модернізацією машин. Зокрема, на виставці АгроЕкспо-2018 було представлено оновлений гусеничний трактор, серійну модель колісного трактора з новим навісним обладнанням та встановленими на диски коліс баластовими вантажами, машини з двигунами різних виробників.

У більш віддаленій перспективі – виведення ринку 4-гусеничній моделі, і навіть – электротрактора.

ЮМЗ В останні роки "Південмаш" сильно скоротив програму тракторного виробництва, проте забутою вона не залишилася. Інженери заводу продовжують розвивати моделі тракторів, оснащувати їх якісними зарубіжними комплектуючими (що, на жаль, позначається на вартості), експериментувати із двигунами, коробками, підвіскою. І, звісно, ЮМЗ продовжує брати участь у виставках сільськогосподарської техніки.

ДТЗ ДТП (а, точніше, компанія «АМТ Трейд») – відомий виробник тракторів та іншого обладнання. В даний час завод збирає трактори від 12 до 80 к.с. під своєю маркою, але можна зустріти аналоги та під марками DW, DongFeng, Jinma.

«КИЙ» Трактори «КИЙ» випускаються компанією «Укравтозапчастина» на основі комплектуючих МТЗ, проте вітчизняні інженери внесли до конструкції низку змін.

ХТА «Слобожанець» Трактори ХТА Слобожанської промислової компанії – це подальший (і паралельний) розвиток легендарного колісного трактора 3-го тягового класу ХТЗ Т-150К.

Перша з моделей стала ХТА-200, на основі якої розробляється подальша родина тракторів та спецтехніки «Слобожанець».

Нові трактори отримують інше розважування, інші колеса та раму.

Незважаючи на те, що ХТА мають глибоку уніфікацію з тракторами виробництва ХТЗ (іншими словами – виготовлені на близькій елементній базі), нині на підприємстві діє власне конструкторське бюро, і «Слобожанці» дедалі менше схожі на трактори ХТЗ.

AMI Farmer Трактори AMI Farmer дніпропетровського ТОВ «Агромашинвест» – поки що «темна конячка» на нашому ринку. Свої «коріння» бренд (саме «бренд», а не конструкція трактора) веде від «Південмашу»: у 90-х роках колишні менеджери підприємства організували компанію, і почали займатися експортом та імпортом запчастин до тракторів. А у 2004 р. (після безуспішних спроб налагодити виробництво на ЮМЗ), – розпочали виробництво тракторів Farmer (81 к.с.) на спільному підприємстві у польському м. Сокілка. Сьогодні у модельній лінійці – понад вісімдесят різних типів тракторів потужністю від 50 до 122 к.с., з приводом на одну або обидві осі, у версіях з кабіною або захисною рамою ROPS. Як відомо, історія рухається по колу, інколи ж – по спіралі. І тепер, за словами представників компанії, низка моделей Farmer повернеться в Україну і вироблятиметься на потужностях підприємства у Дніпрі.

Vakula Трактор Vakula – теж родом із Харкова. Побудовано машину на базі «Кіровця» К-701, в конструкції застосовані кабіна «Слобожанця», ряд агрегатів ХТЗ, та двигун MAN (хоча може бути встановлений практично будь-який інший двигун – ММЗ, ЯМЗ, DAF). Є надія, що згодом Vakula 300 зможе стати основою нового модельного ряду вітчизняних тракторів.

«Січеслав» У 2018 р. на виставці Агро-2018 було представлено новий трактор «Січеслав» виробництва «Січеславського тракторного заводу». Двигун, коробка передач, ряд інших вузлів – надходять із Китаю, але кабіну на заводі вирішили виготовляти самостійно. У лінійці – трактори Січеслав-1104 потужністю 110 л. та Січеслав-3204 потужністю 320 к.с. На обидві моделі поширюється 25% держкомпенсація.

Коваль «Мелітопольський механічний завод» (НВО «Базис») мало не став родоначальником нової родини тракторів в Україні. Маючи великий досвід виготовлення запчастин для тракторів «Кіровець» (які були багато в чому саме українського виробництва), об'єднання практично реалізувало власний «тракторний» проект. У лінійці – трактори Коваль 5300, 5350 та 5390 (з двигунами ЯМЗ потужністю відповідно 300, 350 та 390 к.с.). ТОП-овий трактор Коваль 5450 потужністю 450 к. с. вже був здатний працювати з європейськими причіпними агрегатами та проходив випробування у 2014 р. На жаль, з того часу про трактори «Коваль» нічого не чути.

Oggun Цього року американська CleBer підписала контракт з українською компанією на виробництво в нашій державі.

03.03.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 86: Будова приладів освітлення та сигналізації тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/osvitlennya_kontrol.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_5.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова приладів освітлення тракторів.

2. Будова приладів сигналізації тракторів.

3. ТО та ремонт приладів освітлення та сигналізації тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть призначення приладів освітлення трактора.

2. Опишіть будову приладів освітлення трактора..

3. З чого складається сигналізація трактора.

4. Опишіть будову сигналізації трактора.

5. Назвіть основні операції ТО приладів освітлення та сигналізації тракторів.

До приладів зовнішнього освітлення належать фари, що забезпечують водієві видимість простору в напрямку руху; передні білі та задні червоні габаритні ліхтарі; ліхтар освітлення заднього номерного знаку; ліхтарі сигналу гальмування; покажчики повороту з білими або оранжевими розсіювачами.

Фари, уяву про будову яких дає рис. 1, мають освітлювати шлях перед машиною на відстані не менше 100 м. Щоб утворювати потужний напрямлений світловий потік, нитку розжарення лампи фари вміщують у фокусі відбивача, який виконано як параболоїд (цим досягається паралельність променів). Розсіювач забезпечує захист відбивача від забруднення та рівномірність освітлення. Для запобігання осліпленню водіїв зустрічних машин променями даль-нього освітлення (рис. 1, поз. Д) вони спрямовуються дещо вниз і вправо (останнє – для ліпшого бачення краю шляху). У цьому разі нормальне освітлення має забезпечуватись на відстані близько 30 м (ближнє світло). Ближнє світло фар (рис. 1, поз. Б) отримують з використанням другої нитки розжарення в лампі, яка зміщена відносно фокуса відбивача вгору і вліво (американська система), або встановленням під ниткою ближнього світла металевого щитка (європейська система). В обох системах відбитий пучок світла спрямовується вниз і вправо.

Рис. 1. Кругла фара головного освітлення:

1 – гвинт; 2, 7 – ободи; 3 – розсіювач; 4 – лампа; 5 – відбивач; 6 – прокладка; 8, 15 – гвинти відповідно вертикального й горизонтального регулювання; 9 – корпус; 10 – кільце; 11 – провід; 12 – колодка; 13 – патрон; 14 – пружина

Електромагнітні вібраційні звукові сигнали монтують за дво-провідною схемою (на відміну від інших споживачів струму). Слабкий звук чи хрипіння коригують гвинтом 1 (рис. 2), що знаходиться на задній стінці корпусу.

Рис. 2. Звуковий електромагнітний сигнал:

1 – регулювальний гвинт; 2 – клеми; 3 – резонатор; 4 – осердя електромагніту; 5 – корпус; 6 – обмотка електромагніту; 7 – кронштейн; 8 – контакти; 9 – мембрана

Основні несправності електрообладнання та способи їх усунення

Система електроживлення

1. Споживачі електроенергії не діють за непрацюючого двигуна – це може бути спричинено: несправністю або розрідженістю акумуляторної батареї; підвищеним опором у контактних з’єднаннях струмопроводів і клем батареї чи “маси”, вимикача, амперметра (підтягнути, зачистити з’єднання); несправністю вимикача акумуляторної батареї (замінити).

2. Акумуляторна батарея недозаряджається – наслідок несправності генератора чи регулятора напруги (забруднені або заоливлені контактні кільця та щітки зачистити, відрегулювати тиск пружин; обрив обмотки збудження в місцях приєднання до контактних кілець усувають безкислотним паянням м’яким припоєм; замикання обмотки статора на корпус виникає внаслідок механічного або теплового пошкодження ізоляції – потрібна заміна котушок; у разі несправного діоду у випрямлячі – замінити секцію блока; забруднені контакти регулятора напруги протерти цупкою тканиною, змоченою спиртом або не етилованим бензином). Якщо причиною цієї несправності є слабкий натяг паса приводу генератора – потрібно його відрегулювати.

3. Акумуляторна батарея перезаряджається. До цього можуть призвести порушення роботи генераторної установки.

Система освітлення і сигналізації

1. Не горять усі лампи внаслідок несправного перемикача (замінити); обриву струмопроводу загального для всіх освітлювальних засобів (усунути обрив).

2. Не горять окремі лампи. Можливі причини: перегоріла лампа (замінити); поганий контакт у патроні лампи (зачистити контакт); перегорів плавкий запобіжник (усунути коротке замикання, замінити запобіжник).

3. Лампи освітлення швидко перегоряють внаслідок послаблення кріплення лампи у патроні або оптичного елемента в корпусі (підтягнути кріплення).

4. Слабке тьмяне світло може бути наслідком: заниженої напруги генераторної установки, розряджання акумуляторної батареї, забруднення відбивача і розсіювача оптичного елемента (промити деталі чистою теплою водою); окиснення контактних пластин у вимикачах (зачистити контакти).

5. Фари погано освітлюють шлях внаслідок порушення їх встановлення або зміни орієнтації пучків світла через зміну навантаження на колеса чи тиску повітря в шинах (довести тиск до норми).

6. Не діє звуковий сигнал. Можливі причини: несправна кнопка сигналу (замінити); перегорів запобіжник (замінити); порушено регулювання (відрегулювати зазор між якорем і електромагнітом); обгоріли контакти, замикання в котушці (замінити сигнал).

7. Самовільне звучання сигналу може зумовлюватися коротким замиканням у кнопці (замінити кнопку), замиканням на корпус проводу (усунути замикання).

8. Відхилення за межі шкали стрілки покажчика контрольно-вимірювального приладу може спричинитися обривом або замиканням на корпус проводу, що з’єднує датчик і покажчик; різкі коливання стрілки покажчика – нещільним кріпленням проводу, що з’єднує датчик і покажчик.

28.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 85: Будова контрольно-вимірювальних приладів та стартера тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_5.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Контрольно-вимірювальні прилади трактору.

2. Система пуску двигуна трактору.

Д.З. підручника, блогу і в зошиті дати відповіді на питання:

1. Назвіть призначення контрольно-вимірювальних приладів.

2. Опишіть будову контрольно-вимірювальних приладів .

3. З чого складається система пуску двигуна трактора.

4. Чим відрізняються стартера системи пуску двигуна.

5. Назвіть призначення та будову стартера.

6. Назвіть основні операції ТО системи пуску двигуна.

7. Назвіть основні операції ТО контрольно-вимірювальних приладів трактора.

Контрольно-вимірювальні прилади призначені для контролю за роботою системи охолодження і мащення, наявності палива в баці, зарядки акумуляторної батареї.

За виглядом, в якому інформація надходить до водія, контрольно-вимірювальні прилади поділяють на показувальні та сигнальні.

Показувальні прилади мають стрілковий прилад, за яким визначають вимірюваний параметр. Користуючись цими приладами, водій має спеціально зосереджувати свою увагу на їхніх показниках, а це заважає йому під час руху транспортного засобу виконувати основні функції. З іншого боку, иоказувальні прилади за абсолютним значенням показників та інтенсивністю їх зміни дають змогу контролювати і завчасно передбачати момент настання критичного стану вузла чи системи.

Сигнальні прилади (сигналізатори) поділяють на дві групи. Одні світовим або звуковим сигналом передають водієві інформацію про критичне (граничне) значення вимірюваного параметра (здебільшого ці сигналізатори дублюють роботу показувальних приладів), а інші - про функціональний стан механізмів машини (увімкнено чи вимкнено, відкрито чи закрито). За принципом дії контрольно-вимірювальні прилади поділяють на електричні та механічні. Електричні прилади перетворюють неелектричні вимірювані параметри на електричні. Джерелом електричної енергії для них є бортова мережа транспортного засобу.

У механічних приладах дія від контрольованого середовища до стрілкового приладу передається з використанням енергії самого середовища, їх ще називають приладами безпосередньої дії. Здебільшого застосовують електричні прилади, бо в цьому разі найпростіше передавати інформацію від місця контролю до місця спостереження.

Електричний контрольно-вимірювальний прилад складається з датчика та покажчика, з'єднаних між собою проводами для передавання сигналу. Датчик розміщують безпосередньо на об'єкті у тому місці, де потрібно контролювати вимірюваний параметр, а покажчик - там, де зручніше спостерігати.

Рис. 1. Схема електричного манометра

Прилади інформують водія (оператора) про стан підконтрольного параметра (тиску оливи в системі мащення та повітря в пневмосистемі, температури охолодної рідини, рівня палива в баку тощо).

Електричний манометр складається з датчика 6 (рис. 1.) і покажчика 1, включених в електричну схему. Корпус датчика угвинчується в остов двигуна. До нього по каналу підводиться олива з головної магістралі. Між корпусом і кришкою датчика знаходиться діафрагма 4. З одного боку, на діафрагму тисне олива, з іншого – вона з’єднана з рухомим контактом 7 реостата 5. Один кінець реостата сполучений з мінусовою клемою акумуляторної батареї, другий – з плюсовою.

У корпусі електромагнітного покажчика встановлено екран, три котушки 3, рухомий магніт зі стрілкою 2, рухомо закріпленою на осі, і нерухомий магніт для встановлення стрілки на нульову позначку шкали. Екран запобігає впливу побічних магнітних полів на роботу покажчика.

Під час роботи величина струму в котушках 3 залежить від положення рухомого контакту 7 на реостаті 5, а самого контакту 7 – від величини тиску в системі. У разі підключення струму до котушок 3 утворюється сумарне магнітне поле. Взаємодіючі з ним, стрілка 2 займає положення, що відповідає величині тиску в головній оливній магістралі.

Зазвичай, це панель приладів у кабіні перед водієм. Основне призначення датчика під час вимірювання неелектричних величин-перетворення неелектричного параметра на електричний. Зв'язок між вимірюваним параметром, електричним сигналом датчика та відхиленням стрілки покажчика вибирають у такий спосіб, щоб відхилена стрілка фіксувала зміну вимірюваного параметра у необхідних межах. Шкалу покажчика градуюють в одиницях вимірюваного параметра.

У сигнальних електричних приладах покажчиком є сигнальна лампа, яку спостерігають крізь світлофільтр певного кольору. Датчики сигналізатора виконують роль вимикача, який замикає чи розмикає коло сигнальних ламп за заданих значень контрольованого параметра.

Сигналізатори попереджують світлом чи звуком про аварійний рівень контрольованого параметра.

Рис. 2. Схема сигналізатора аварійного тиску оливи в системі мащення двигуна ЗМЗ-4025:

а – контрольна лампа горить; б – контрольна лампа не горить; 1 – датчик; 2 – контрольна лампа; 3 – запобіжник; 4 – вимикач запалювання; 5 – вольтметр; 6 – акумуляторна батарея

Зручність застосування електричних приладів і сигналізаторів для контролю неелектричних параметрів полягає в тому, що датчик та покажчик (з’єднані провідником струму) можуть бути розміщені на будь-якій відстані один від одного там, де доцільно. Для прикладу у рис. 4 наведено схему сигналізатора аварійного тиску оливи в системі мащення двигуна ЗМЗ-4025 (“Газель”): електричне коло розмикається, якщо тиск перевищує 40–80 кПа (0,4–0,8 кгс/см2).

У випадку контролювання електричних параметрів контрольно-вимірювальний прилад може не мати датчиків, оскільки вимірюється контрольований параметр.

За призначенням контрольно-вимірювальні прилади поділяють на такі групи: вимірювання температури - термометри; вимірювання тиску - манометри; вимірювання рівня пального - рівнеміри; контролю зарядного режиму акумуляторної батареї - амперметри, вольтметри; вимірювання швидкості руху і пройденого шляху - спідометри; вимірювання частоти обертання - тахометри.

Амперметр - прилад для вимірювання величин і напряму струму під час роботи електрообладнання. При відсутності струму стрілка амперметра розташована посередині шкали на нульовій помпі, а при проходженні струму відхиляється вправо чи вліво, залежно від напряму струму. Амперметр включають між генератором та акумулятором. При непрацюючому двигуні прилади електрообладнання живляться від акумулятора і стрілка амперметра відхиляються вліво. Після пуску двигуна акумулятор починає заряджатися і стрілка амперметра відхиляється вправо, визначаючи величину зарядного струму. При працюючому генераторі, справних регуляторах напруги та акумуляторній батареї стрілка амперметра через I ...2 хв після пуску двигуна має встановлюватися на нульову позначку. Відхилення стрілки вліво протягом тривалого часу вказує знижене навантаження генератора, вправо — на підвищене.

Основні несправності електрообладнання та способи їх усунення

1. Самовільне звучання сигналу може зумовлюватися коротким замиканням у кнопці (замінити кнопку), замиканням на корпус проводу (усунути замикання).

2. Відхилення за межі шкали стрілки покажчика контрольно-вимірювального приладу може спричинитися обривом або замиканням на корпус проводу, що з’єднує датчик і покажчик; різкі коливання стрілки покажчика – нещільним кріпленням проводу, що з’єднує датчик і покажчик.

Система електроживлення

1. Споживачі електроенергії не діють за непрацюючого двигуна – це може бути спричинено: несправністю або розрідженістю акумуляторної батареї; підвищеним опором у контактних з’єднаннях струмо-проводів і клем батареї чи “маси”, вимикача, амперметра (підтягнути, зачистити з’єднання); несправністю вимикача акумуляторної батареї (замінити).

Система пуску двигуна

1. Стартер не вмикається (тягове реле діє). Причинами можуть бути: обрив у колі живлення стартера; підгоряння контактів і диска тягового реле (зачистити контакти, перевернути диск на другий бік); порушення контакту щіток з колектором.

2. Тягове реле не вмикається (чути клацання контактів проміж-ного реле). Це може зумовлюватися: окисненням або підгорянням контактів проміжного реле (зачистити); обривом струмопроводу, що з’єднує проміжне реле з тяговим (усунути обрив); обривом витягувальної обмотки (замінити тягове реле).

3. Стартер вмикається, але його якір обертається надто повільно або не обертається. До цього призводить: окиснення клем акумуляторної батареї (зачистити); окиснення контактів тягового реле (зачистити); окислення чи заоливлення колектора (зачистити).

4. Якір електродвигуна стартера обертається з великою частотою, а колінчастий вал не обертається – можливе пробуксовування роликової муфти вільного ходу (замінити муфту).

5. Під час вмикання стартера чути скрегіт шестерні приводу, яка не входить в зачеплення з вінцем маховика. Причини: можливо порушене регулювання приводу; послабилася затяжка болтів кріплення стартера до картера маховика (затягнути болти); забоїни на зубцях шестерень (зачистити напилком).

6. Стартер не вимикається після пуску двигуна. Це може бути наслідком “заїдання” приводу на валу стартера, перекошене кріплення стартера, зварювання контактів тягового чи проміжного реле.

Система запалювання

1. Внаслідок порушень роботи системи запалювання пусковий двигун може не запускатися. Причини можливо немає іскри на свічці запалювання; контакти вимикача на «масу» не розімкнуті, поломка пружини рухомого контакту переривника, пробій конденсатора, обрив первинного чи вторинного кола трансформатора (знайти пошкодження й усунути його, замінити пружину, замінити конденсатор, замінити трансформатор).

2. Внаслідок порушень роботи системи запалювання пусковий двигун утруднено запускається, має знижену потужність і завищену витрату палива.. Причини можливо тому що магнето дає перебої; замастились або підгоріли контакти, змінився зазор між контактами, спрацювалася подушечка важеля рухомого контакту або спостерігається його заїдання (протерти і зачистити контакти, відрегулювати зазор, замінити важіль).

28.02.20253р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 84: Будова джерел електроструму тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням та технічним обслуговуванням.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_1.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/akb.html

Опрацювати матеріал.

1. Електрообладнання трактору.

2. ТО електрообладнання трактору.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть джерела струму і споживачі електричної енергії.

2. Який принцип роботи генератора?

3. Яка щільність електроліту акумуляторної батареї взимку і влітку?

4. Який зазор між електродами свічки запалювання?

5. Назвіть призначення діодного мосту генератора.

6. В чому подібність і різниця контактно-транзисторного і транзисторного

регуляторів напруги?

7. Розшифруйте позначення акумуляторних батарей 6ТСТ-182ЭМС на тракторі.

8. Назвіть основні операції ТО електрообладнання трактора.

Електричну електроенергію на сільськогосподарських тракторах застосовують для пуску двигуна, запалення горючої суміші, звукової і світлової сигналізації, освітлення, живлення контрольно-вимірювальних приладів тощо. Електрообладнання тракторів можна поділити на групи, які зображені на схемі.

Технічне обслуговування освітлювальної і світлосигнальної апаратури та системи запалювання двигуна трактора полягає в основному у щоденній перевірці її працездатності, яка характеризується безвідмовною роботою усіх приладів і обладнання.

При ТО-1 виконують перевірки, передбачені ЩТО, та додатково: перевіряють і в разі необхідності регулюють натяг приводного паса генератора та його кріплення на двигуні; очищають від пилу і бруду зовнішні поверхні генератора, стартера, магнето, акумуляторної батареї; аналізують стан вентиляційних отворів у пробках акумуляторної батареї, рівень електроліту у її банках; оцінюють надійність кріплення та контакт наконечників проводів з вивідними клемами акумулятора, стан високовольтного проводу, свічного наконечника, свічки, кріплення запобіжного проводу (унеможливлює запуск трактора на передачі).

ТО-2 охоплює всі роботи, передбачені ТО-1, а також: перевіряють стан щіток і колектора стартера й очищають їх від пилу та бруду; перевіряють встановлення фар; очищають від пилу та бруду внутрішні поверхні магнето та змащують підшипники; перевіряють та регулюють переривник магнето; регулюють зазори між електродами запальної свічки пускового двигуна, ступінь розряджання акумуляторної батареї та заряджання її від зарядного пристрою. При сезонному технічному обслуговуванні додатково до операцій

ТО-2 проводять: коригування густини електроліту залежно від положення («Зима»—«Літо»); перевірку роботи системи передпускового підігрівання двигуна та опалювання кабіни (при ТО-3).

Для підтримки електрообладнання у робочому стані треба оберігати проводи і прилади від пилу і бруду, слідкувати за чистотою збірних одиниць енергообладнання і станом ізоляції проводів.

Необхідно регулярно перевіряти надійність кріплення електрообладнання і контрольно-вимірювальних приладів, стану з’єднувальних трубок покажчиків тиску масла; слідкувати за правильним встановленням і регулюванням фар.

Замінюючи лампи і фари, треба слідкувати, щоб всередину оптичних елементів не попадав пил і бруд. Пошкоджений розсіювач треба замінити на новий.

Слід звернути увагу на гнучкий вал, що служить приводом до тахоспідометра. При проведенні технічного обслуговування, а також при ремонті трактора слід оберігати гнучкий вал від різких перегинів і механічних пошкоджень. Несправність або недостатнє змащення є першопричиною підвищених коливань стрілки тахоспідометра.

Категорично забороняється перевіряти справність електричних ланок «на іскру». Слід оберігати електрообладнання і прилади від попадання на них води, палива і масла. Тому категорично забороняється мити кабіну всередині струменем води.

З метою надійної роботи і рівномірної зарядки необхідно в процесі експлуатації один раз на місяць акумуляторні батареї міняти місцями. Один раз на місяць зимою і один раз на три місяці літом, відповідно із вимогами інструкції з експлуатації батарей ФЯ 0.355.009ПЕ, необхідно знімати батареї з трактора для зарядки.

Правильна експлуатація акумуляторної батареї і ретельний догляд забезпечують надійний і швидкий запуск трактора, збільшують термін служби електрообладнання. Не менше одного разу на два тижня тракторист повинен виконувати наступні профілактичні заходи:

- перевіряти ступінь зарядження батареї замірами напруги на клемах акумулятора навантажувальною вилкою з силою розрядного струму 100 А, або заміром щільності електроліту ареометром;

- очищати батарею від пилу і бруду, електроліт на поверхні батареї витирати чистою ганчіркою, яку треба змочити в 10%-ному розчині нашатирного спирту або кальцинованої соди;

- очищати окислені виводи клеми батареї і наконечники проводів. а після їх установки, клеми батареї треба змастити тонким шаром технічного вазеліну;

- прочищати вентиляційні отвори в акумуляторних пробках;

- перевіряти рівень електроліту скляною трубкою діаметром (3…5мм) в кожній батареї акумулятора і при необхідності, доливати дистильовану воду;

— при зниженні температури ємність акумуляторної батареї знижується. Тому , якщо трактор буде стояти на морозі більше 5...7 годин для забезпечення надійного запуску дизеля треба знімати батарею і зберігати її в цей час в теплому приміщенні.

Акумуляторна батарея працездатна, якщо забезпечує прокручування стартером колінчастого валу двигуна, підготовленого до пуску відповідно до вимог, нормально заряджається від генераторної установки; не відбувається швидкого саморозряджання; немає пошкоджень, що спричиняють витікання електроліту.

Основні умови надійної роботи батарей - постійна зарядженість, певна густина електроліту і достатній його рівень, що запобігає контакту електродів з повітрям.

Під час роботи акумуляторна батарея постійно підзаряджається від генераторної установки. При цьому сила зарядного струму не повинна бути більшою, ніж це необхідно для підтримання стану повної зарядженості. Якщо ж відбувається надлишкове зарядження, то з акумуляторів виділяється багато газів, швидко знижується рівень електроліту, розпушується і викришується активна маса.

Наконечники щільно закріплюють на виводах, при цьому проводи повинні трохи провисати, щоб не ламалися штирі і не утворювалися тріщини в кришках і мастиці. Перевіряють рівень електроліту в кожному елементі, він повинен бути на 10... 15 мм вище блока електродів. Металевим стержнем перевіряти рівень не можна. Рівень знижується внаслідок випаровування з електроліту води. Доливати можна тільки дистильовану воду, використовуючи при цьому скляний або керамічний посуд. Електроліт можна добавляти лише у випадках його витікання. Після перевірки рівня електроліту загвинчують пробки, попередньо прочистивши в них отвори.

При ТО-2, але не рідше одного разу на три місяці, перевіряють ступінь розрядженості кожного акумулятора за густиною електроліту, виміряною за допомогою денсиметра. У районах з середньомісячною температурою січня від -20 до -4°С густина електроліту повністю заряджених батарей влітку і взимку повинна бути 1,27 г/см3. Влітку допускається розрядження батареї на 50%, в результаті чого густина електроліту буде знижена до 1,19 г/см3. Взимку батарею можна розряджати не більше ніж на 25%, чому відповідає густина 1,23 г/см3. При використанні батарей в районах з дуже холодним або жарким кліматом густина електроліту встановлюється відповідно до рекомендації: заводу-виробника. При вимірюванні густини електроліту, температура якого понад +15°С; до показань денсиметра потрібно додати поправку 0,01 г/см3 на кожні І5°С; при температурі нижче +15°С цю ж поправку потрібно відняти. Якщо трактор триванні час не працює, батареї знімають і зберігають згідно з вимогами спеціальної інструкції.

Забруднення електроліту під час експлуатації акумуляторних батарей призводить до посиленого їх саморозрядження, що, в свою чергу. може бути причиною необоротних змін у складі активної маси. Якщо батарея недостатньо заряджена і це не пов’язано з пошкодженнями електродів, то її працездатність легко відновити, заряджання на стаціонарному зарядному пристрої.

С'ульфатація — це утворення на поверхні і в порах пластин активної маси важкорозчинних кристалів сірчанокислого свинцю, яким вкривають пластини щільним білим нальотом, що утруднює проникнення електроліту до активної маси. При заряджанні сульфатованого акумулятора бурхливо виділяються гази, електроліт швидко нагрівається, а густина його майже не збільшується.

С'ульфатація виникає при тривалому зберіганні батареї без заряджання, роботі з постійним недозаряджанням, посиленому саморозряджанні, при контакті електродів з повітрям внаслідок зниження рівня електроліту. Сульфатації сприяє й підвищена густина і забруднення електроліту, а також надмірно тривале вмикання стартера. Тому, наприклад, при пуску дизеля Д-240 безперервне прокручування його валу стартером не повинно перевищувати 15 с. Повторне включення стартера допускається через 1 ...1,5 хв. При незначній сульфатації працездатний стан батареї вдається відновити тривалим заряджанням струмом малої сили при зниженій густині електроліту. Сильно сульфатовану батарею відновити неможливо.

Генераторна установка працездатна, якщо забезпечує роботу Включених до неї споживачів і нормальне заряджання акумуляції батареї. Ознаки нормальної роботи: після пуску двигуна одразу ж гасне контрольна лампа, а амперметр показує достатньо велику силу зарядного струму; через деякий час стрілка амперметра наближається до нульової поділки і так залишається при подальшій роботі; вмикання фар при середній частоті обертання двигуна не викликає відхилення стрілки в бік розряджання.

Обслуговування генераторів і реле-регуляторів полягає у періодичному огляді їх, перевірці кріплення, з’єднань проводів і натягу привідного паса і зовнішньому очищенні щіткою або вологою ганчіркою.

Промивати генератор дизельним паливом, бензином або струменем води не можна. Протираючи генератор дерев’яною шпилькою одночасно прочищати дренажні отвори в кришках. Особливо важливо перевіряти стан проводу і надійність його з’єднання з виводами «В» («+») генератора і реле-регулятора. Пуск двигуна при порушенні цього коди призводить до різкого підвищення напруги на випрямлячі і до пошкодження його діодів.

Через 2000 мотогодин роботи трактора перевіряють стан щіток і контактних кілець генератора. Для цього від’єднують проводи від (акумуляторної батареї, знімають генератор, виймають щіткотримач із щітками і заміряють їх висоту. Вона повинна бути не менша 8 мм, сила тиску пружин, коли щітка занурена в щіткотримач так, що її торець не доходить на 22 мм до кромки, повинна бути 1,8...2,6 Н. При необхідності комплект щіток замінюють, а контактні кільця проточують.

Під час ТО-3 трактори перевіряють і, якщо потрібно, регулюють реле-регулятор, використовуючи для цього відповідне обладнання.

При сезонному обслуговуванні тракторів перемикач посезонного регулювання реле-регулятора встановлюють у положення, відповідно до наступного сезону.

В разі відсутності зарядного струму в першу чергу перевіряють справність амперметра: під час вмикання фар при непрацюючому двигуні амперметр повинен показати розрядний струм. Потім перевіряють натяг приводного паса і відсутність пошкоджень у проводці і контактних з’єднаннях зарядного кола, звертаючи особливу увагу на чистоту і надійність з’єднання проводів з виводами акумуляторних батарей.

У такій же послідовності перевіряють генераторну установку при систематичному недозарядженні батареї. Якщо під час роботи двигуна амперметр безперервно показує велику силу зарядного струму, це свідчить про несправність акумуляторної батареї або велику напругу генераторної установки. В останньому випадку відбувається постійне перезарядження батареї, що супроводжується посиленим кипінням електроліту.

Однією з причин підвищеної напруги може бути погане з’єднання реле-регулятора з «масою», тому потрібно переконатися у справності проводу і надійності контактів його з виводами «М»» на генераторі і реле-регуляторі.

Якщо вказаними способами це вдається відновити нормальну роботу, то генераторну установку необхідно перевірити з використанням спеціального стенду з контрольно-вимірювальною апаратурою.

28.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 83: Технічне обслуговування магнето. Несправності системи запалювання з магнето. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 283 – 285 – 302.

https://budova-traktoriv.com.ua/magneto.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_3.htm#%D1%944382

Опрацювати матеріал.

1. Будова магнето тракторів.

2. ТО магнето тракторів.

3. Несправності магнето ПД-10У.

Д.З. Опрацювати конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть послідовність технічного обслуговування магнето тракторів.

2. Основні несправності магнето ПД -10У.

3. Що називають абрисом магнето.

4. Поясніть основні несправності системи запалювання з магнето.

Магнето об'єднує магнітоелектричний генератор, переривник і котушку запалювання. Воно виробляє струм низької напруги і перетворює його на струм високої напруги. Магнето застосовують переважно на пускових двигунах тракторів. Вони бувають одно- чи двоіскрові, лівого або правого обертання.

Магнітна система магнето складається (рис.1 а) з двополюсного або чотириполюсного магніту 9, двох стояків 2 і осердя 3 індукційної котушки. Стояки і осердя виготовлені з пластин електротехнічної сталі. Електричну мережу складають первинна 4 і вторинна 5 обмотки трансформатора, рухомий і нерухомий контакти переривника, закріплені відповідно на ізольованому важелі 11 і стояку 10, який з’єднаний з «масою».

На другому кінці валу магніту закріплена привідна муфта І (або відцентровий автомат випередження запалювання).

Одним кінцем первинна обмотка приєднана до осердя («маси»), а другим – до важеля рухомого контакту переривника. Кінці вторинної обмотки під'єднані: один – до первинної обмотки, другий – до виводу 8 високої напруги. Далі струм високої напруги через високовольтний провід 7 подається до свічки безпосередньо або через розподільник (у багатоциліндровому двигуні).

Первинна обмотка виготовлена з дроту діаметром 0,73 – 0,93 мм і має 160 – 180 витків, вторинна – діаметром 0,07 – 0,08 мм і має 11 – 13 тис. витків.

Під час обертання магніту його полюсні наконечники почергово проходять мимо стояків, при цьому магнітний потік замикається через осердя трансформатора. Коли магніт стає в нейтральне положення (паралельно стоякам), магнітний потік замикається через башмаки стояків. Таким чином, за один оберт двополюсного магніту в осерді трансформатора магнітний потік змінюється двічі як за величиною, так і за напрямом і перетинає витки первинної та вторинної обмоток.

У первинній обмотці індукується змінний струм низької напруги (12 – 20 В), який проходить по колу: первинна обмотка, замкнуті контакти переривника, «маса» магнето, первинна обмотка. У вторинній обмотці також створюється ЕРС величиною 1,0 – 1,5 кВ, яка ще не може пробити іскровий проміжок свічки запалювання (0,6 – 0,7 мм).

У разі відхилення магніту від нейтрального положення в бік обертання на 8 – 10̊ (абрис магнето) у первинній обмотці проходить найбільший за силою струм, а отже, навколо неї створюється найбільший магнітний потік. Якщо в цей момент розімкнути контакти переривника, струм і магнітний потік різко зникнуть. Змінне магнітне поле, перетинаючи вторинну обмотку, індукує в ній струм високої напруги (11 – 24 кВ), сила якого вже достатня для пробивання іскрового проміжку свічки і запалювання робочої суміші.

Рис. 1. Схема одноіскрового магнето М-124В:

а – схема; б – наконечник свічки; в – залежність сумарного магнітного потоку Ф_рез (Ф_рез – сумарний магнітний потік постійного магніту і струму первинної обмотки), ЕРС (Ej) і струму (і1) в первинній обмотці від кута повороту магніту при замкнутому первинному колі; 1 – жорстка напівмуфта; 2 – стояк; 3 – осердя; 4 – первинна обмотка; 5 – вторинна обмотка; 6 – свічка запалювання; 7 – провід високої напруги; 8 – вивід високої напруги; 9 – магніт; 10 – стояк нерухомого контакту; 11 – важіль рухомого контакту; 12 – кулачок; 13 – ексцентрик; 14 – проводи; 15 – кнопка вимикача; 16 – вал; 17 – клема дистанційного вимикача запалювання; 18 – конденсатор; 19 – вимикач; 20 – наконечник; 21 – резистор заглушення радіоперешкод

Зникаючий магнітний потік первинної обмотки водночас перетинає і власні витки, наводячи в ній ЕРС самоіндукції, яка досягає 300 В, і між контактами переривника відбуваються процеси, аналогічні розглянутим раніше в контактній системі запалювання. Для запобігання підгорянню контактів, більш різкого перетинання вторинної обмотки магнітними силовими лініями та підвищення вторинної напруги паралельно контактам під'єднаний конденсатор ємністю 0,14 – 0,25 мФ. У разі виходу з ладу цього конденсатора енергія вторинної напруги зменшується, іскра на електродах свічки з'являється слабка (червона) і контакти переривника інтенсивно іскрять.

Якщо контакти розмикатимууться за кутів повороту, що не відповідають максимальному струму в первинній обмотці, вторинна напруга також буде недостатньою для іскроутворення в свічці запалювання.

Запалювання вимикають, з'єднуючи первинну обмотку котушки з корпусом ("масою") кнопкою 15 (див. рис. 1) на магнето або спеціальним вимикачем у кабіні трактора.

Для запобігання пуску двигуна за ввімкненого передавача на коробці передавачів тракторів установлюють вимикач 19, який також замикає первинну обмотку на "масу", і магнето не працює.

Принцип дії магнето 2- і 4-циліндрових двигунів не відрізняється від розглянутого і лише додатково має розподільник струму високої напруги за схемою КСЗ автомобілів. Крім того, магнето М-48Б1, М-24Б та деякі інші оснащені муфтою випередження запалювання, призначеною для автоматичної зміни кута випередження запалювання залежно від частоти обертання колінчастого валу.

Пусковим прискорювачем (замість муфти випередження запалювання) оснащені магнето М-10А, М-145, які встановлюють на двигуні П-23 з підігрівним пристроєм. Прискорювач призначений для підвищення частоти обертання ротора магнето в момент розмикання контактів під час пуску двигуна з метою збільшення вторинної напруги.

Під час встановлення магнето на двигун (ПД-10У і П-350) викручують свічку запалювання, у свічковий отвір вводять чистий стрижень (штангенциркуль) і, повертаючи колінчастий вал, встановлюють поршень у ВМТ. Потім повертають колінчастий вал у напрямку, протилежному до напрямку робочого обертання, опускають поршень на 5 – 6 мм нижче ВМТ, що відповідає положенню корби колінчастого валу під кутом 0,47 рад (27°) до ВМТ (поршень пускового двигуна ПД-8 опускають на 4,8 – 5,5 мм). Повертають вал магнето за знятої його накривки до початку розмикання контактів (отвір на виступі урухомної напівмуфти має знаходитися зверху) і в такому положенні вводять виступи напівмуфти в пази шестерні приводу урухомника магнето. Уточнюють початок розмикання контактів, повертаючи корпус магнето, на фланці кріплення якого є спеціальні довгасті отвори, і закріплюють його болтами. Встановлюють на місце свічку, провід високої напруги і накривку магнето.

Перебої в іскроутворенні в магнето усувають, як і в переривниках контактної системи запалювання.

Технічне обслуговування системи запалювання двигуна трактора полягає в основному у щоденній перевірці її працездатності, яка характеризується безвідмовною роботою усіх приладів і обладнання.

Особливості несправностей у разі запалювання від магнето
Пусковий двигун не запускається	Немає іскри на свічці запалювання:	Виконати таке:
	– контакти вимикача на «масу» не розімкнуті	Знайти пошкодження й усунути його
	– поломка пружини рухомого контакту переривника	Замінити пружину
	– пробій конденсатора	Замінити конденсатор
	– обрив первинного чи вторинного кола трансформатора	Замінити трансформатор
Магнето дає перебої	Замастились або підгоріли контакти	Протерти і зачистити контакти
	Змінився зазор між контактами	Відрегулювати зазор
	Спрацювалася подушечка важеля рухомого контакту або спостерігається його заїдання	Замінити важіль

27.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 82: Будова та пpинцип дiї магнето. Момент початку pозмикання контактiв пеpеpивника. Одеpжання стpуму високої напpуги у магнето. Конденсатоp. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 283 – 285.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/magneto.html

https://youtu.be/CmMSNi3iWE0

https://youtu.be/NWi5AMGYpeg

https://youtu.be/5rKgNooLiys

Опрацювати матеріал.

1. Пpинцип дiї магнето.

2. Будова магнето. Конденсатоp.

3. Робота магнето.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення магнето тракторів.

2. Опишіть будову магнето ПД -10У.

3. Опишіть несправності магнето та способи усунення.

4. Поясніть основні вимоги безпеки праці під час обслуговування та ремонту магнето.

5. Опишіть будову свічки запалювання.

Робоча суміш у пускових двигунах запалюється від електричного розряду (іскри), який виникає між електродами, розташованими в камері згоряння.

Для виникнення в камері згоряння електричної іскри призначений пристрій, який називають іскровою запальною свічкою. Створює імпульси високої напруги і подає їх до свічки пускового двигуна магнето. Разом з проводом високої напруги свічка і магнето і складають систему запалювання пускового двигуна. Вона працює самостійно, окремо від інших приладів електрообладнання трактора.

Для нормальної роботи двигуна важливе значення має момент запалювання робочої суміші. Кут повороту колінчастого валу за інтервал часу від моменту початку іскроутворення до моменту приходу поршня у ВМТ називається кутом випередження запалювання. При повному навантаженні двигуна на номінальному швидкісному режимі кут випередження запалювання перебуває в інтервалі 25...400. На пускових двигунах тракторів він забезпечується відповідним встановленням корпусу магнето відносно остова пускового двигуна.

Магнето являє собою пристрій, який виробляє струм низької напруги, переробляє його у струм високої напруги і підводить до запальної свічки. В одному корпусі з магнето розташовані генератор змінного струму, переривник струму низької напруги, конденсатор та індукційна котушка (трансформатор).

На пускових двигунах використовують малогабаритні магнето М-124 або його модифікації. Магнето М-124 одноіскрове, правого обертання, з постійним моментом іскроутворення.

Будова та принцип дії магнето ПД-10, П-350. Дані типи пускових двигунів ПД-10 П-350 оснащені магнето М124Б2-3728000 правого обертання. Напрямок обертання показаний стрілкою на корпусі магнето. Усередині корпусу (на рис. 1) знаходиться трансформатор, що створює струм високої напруги, та напресований на вал ротор (рис. 5), який є постійним магнітом. Ротор здійснює обертання у двох кулькових підшипниках (рис. 6). На передній кінець валу ротора встановлений кулачок (рис. 7) переривника, а на задній - повідець (рис. 4). При монтажі магнето на двигун повідець входить до пазу шестерні механізму приводу магнето. Корпус (рис.1) магнето закритий кришкою (рис. 15), де знаходяться контакти переривника, а також висновки обмоток трансформатора. Закриває переривник легкознімна кришка (рис. 13).

Первинна обмотка (рис. 16) трансформатора з'єднана одним кінцем з рухомим контактом (рис. 11), а іншим кінцем через корпус магнето ПД-10, П-350 М124Б3 з контактом (рис. 10). Вторинна обмотка (рис. 17) одним кінцем приєднується до первинної, а другим за допомогою дроту високої напруги — до центрального електроду іскрової свічки запалювання. Через корпус двигуна бічний електрод свічки з'єднаний із корпусом (рис. 1) магнето.

У процесі обертання ротора в осерді (рис. 2) і щоках (рис. 3) трансформатора виробляється змінний за напрямом і величиною магнітний потік, що викликає своє чергу виникнення в первинній обмотці трансформатора змінного електричного струму низької напруги. У цьому струм первинної обмотки створює змінний магнітний потік, який перетинає вторинну обмотку трансформатора.

Коли в первинній обмотці сила струму досягає свого найбільшого значення, відбувається розмикання контактів (рис. 10, 11) переривника кулачком (рис. 7). Це призводить до розриву ланцюга первинної обмотки та зникнення магнітного потоку. У цей момент у вторинній обмотці індукується струм високої напруги, що подається на свічку. У цьому між електродами виникає іскровий розряд. Для зменшення обгорання контактів переривника, коли вони розмикаються, увімкнено паралельно контактам конденсатор (рис. 8).

При необхідності можна вимкнути кнопковим вимикачем, розташованим на щитку приладів. Натискання на кнопку вимикача викликає замикання обмотки трансформатора на масу, і прохід струму по ній припиняється. Також вимкнення магнето здійснюється кнопкою, яка вмонтована у кришку (рис. 15).

Рис. 1 - Магнето пускового двигуна ПД-10, П-350 (М124Б2-3728000)

1 - корпус магнето; 2 - сердечник; 3 - щока трансформатора; 4 - повідець; 5 - ротор; 6 - кульковий підшипник; 7 - кулачок переривника; 8 - конденсатор; 9 - ексцентрик; 10 - нерухомий контакт; 11 - рухомий контакт; 12 - гвинт; 13 - кришка переривника; 14 - виведення обмотки трансформатора; 15 - кришка корпусу; 16 - первинна обмотка трансформатора; 17 - вторинна обмотка трансформатора.

Свічка складається із сталевого корпусу 5 та ізолятора 6. В нижній частині корпусу 5 нарізка і боковий електрод 2, виготовлений з нікельмарганцевого сплаву. Корпус вкручується в нарізний отвір головки циліндра двигуна.

Герметичність з’єднання свічки з головкою забезпечується прокладкою 3. Між корпусом і ізолятором 6 встановлено ущільнення 4. Проти центрального електрода 1 розташований боковий електрод 2, зазор між ними — 0,6...0,9 мм.

Нормальна і тривала робота свічки забезпечується при нагріванні її теплового конуса до 580...850°С. Тепловим конусом свічки називається нижня частина ізолятора від торцевої поверхні до прокладки 3. При такій температурі на свічці не відкладається нагар, оскільки відбувається самоочищення. Температура нижче 500°С призводить до зменшення іскрового розряду і перебоїв у запалюванні, більше 850°С — до розжарювального запалювання і передчасного запалювання робочої суміші від нагрітої поверхні ізолятора. Для забезпечення тривалої експлуатації запальної свічки необхідно правильно підбирати її для конкретного двигуна. Зокрема, для пускових двигунів потрібні свічки А11Н.

Перша буква у маркуванні свічок вказує на параметри нарізки: А — нарізка М14х1,25; М — нарізка М18x1,5. Цифри після букви характеризують здатність свічки до запалювання суміші від перегрітих ізолятора та електродів. Встановлено ряд жарових чисел — 8, 11, 14, 17, 20, 23 та 26. Буква після цифри свідчить про довжину вкручуваної частини корпусу (Н — 11 мм, Д — 19 мм, при відсутності букви — 12 мм).

27.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 81: Регулювання напpуги. Регулятоp напруги. Електpична схема та робота pегулятоpа напpуги.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 279 – 282

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_2.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/generator.html

Опрацювати матеріал.

1. Регулювання напpуги.

2. Регулятоp напруги, призначення та робота.

3. Електpична схема pегулятоpа напpуги.

Д.З. підручника, блогу і в зошиті дати відповіді на питання:

1. Навіщо призначений пристрій для регулювання напруги.

2. Навіщо призначені реле захисту.

3. Що забороняється під час експлуатації генераторних установок.

Частота обертання колінчастого валу двигуна, а тому і ротора генератора, змінюється у широких межах. Оскільки при цьому пропорційно змінюється і швидкість перетину обмоток статора магнітними силовими лініями, то згідно з законом електромагнітної індукції відіювідно змінюється і ЕРС, що наводиться в обмотках, а значить, і напруга генератора. Із цього ж закону випливає, що зберегти постійну напругу (а не необхідно для нормальної роботи споживачів) можна, змінюючи магнітну індукцію обернено пропорційно частоті обертання. Досягається це автоматичною зміною сили струму в обмотці збудження за допомогою регулятора напруги. Наприклад, якщо частота обертання збільшиться, регулятор напруги відповідно зменшить силу струму в обмотці збудження, і тому напруга генератора не зростає. В генераторних пристроях застосовують переважно контактно-транзисторні і транзисторні регулятори напруги.

Реле-регулятори РР362 і РР362-А. Електричну схему реле-регулятора наведено у рис. 1. Для спрощення схеми декілька паралельно ввімкнених резисторів замінено на загальні резистори.

Реле-регулятор складається з пристрою для регулювання напруги (електромагнітний вібраційний одноступінчастий регулятор РН, транзистор Т, резистори RI, R2, R3, R4, діоди Д2 і Д3) і пристрою для захисту транзистора (електромагнітне реле захисту Р3 і діод Д1).

Рис. 1. Електрична схема реле-регулятора РР362:

РН – регулятор напруги; РЗ – реле захисту; Д1 – діод роздільний; Д2 – діод зворотного зв’язку; Д3 – діод гасильного контуру; В1 – резистор термокомпенса-ційний; R2 – резистор прискорювальний; R3 – резистор додатковий; R4 – резистор кола бази транзистор; 1– амперметр; 2 – вмикач запалювання; 3, 14 – клеми реле регулятора; 4 – обмотка РН; 5 – ярмо РН; 6 – пружина; 7, 10 – якірці; 8, 9 – контакти РН і Р3; 11 – утримувальна обмотка РЗ; 12 – основна (послідовна обмотка РЗ); 13 – допоміжна (зустрічна) обмотка РЗ; 15 – обмотка збудження генератора; 16 – випрямний блок генератора; 17 – обмотка статора генератора; 18 – акумуляторна батарея

Пристрій для регулювання напруги підтримує постійну напругу генератора за змінної частоти обертання ротора, відповідно змінюючи силу струму збудження. Транзистор Т (напівпровідниковий підсилювач) є виконавчим елементом пристрою для регулювання напруги. Керує транзистором електромагнітне реле РН, чутливим елементом якого є обмотка 4, ввімкнена за схемою прискорювального опору, 3 протидійною пружиною 6 якірця 7, а керувальним – нормально розімкнені срібні контакти 8, увімкнені між плюсовою клемою В3 і базою Б транзистора. Через контакти проходить тільки струм керування транзистором (струм бази не перевищує 0,5 А), напруга якого незначна (1,5–2,5 В), а струм обмотки збудження – через транзистор або резистори R2 і R3. Це виключає можливість окиснення та ерозії контактів, забезпечує їх довговічність, надійну роботу пристрою і високу стабільність регульованої напруги. Термокомпенсація регулятора напруги здійснюється послідовним увімкненням навколо обмотки 4 резистора R1 та підвіскою якірця 7 на термобіметалевій пластинці.

Реле захисту автоматично захищає транзистор у разі короткого замикання в колі обмотки збудження генератора (замикаються контакти 9 і транзистор замикається), коли через транзистор міг би надійти струм недопустимої сили і вивести його з ладу.

Діод Д1 запобігає появі струму в утримувальній обмотці 11 і замиканню контактів 9 реле захисту в разі замикання контактів 8 регулятора напруги. Діод Д3 гасить е.р.с. самоіндукції обмотки збудження генератора. Діод Д2 сприяє активнішому замиканню транзистора.

Резистор R1 стабілізує параметри притягування якірця 7 за змін температури, резистор R2 прискорює частоту коливань якірця 7, резистори R2 і R3 визначають силу струму обмотки збудження генератора за закритого транзистора, а R4 – силу струму бази за відкритого транзистора. За конструкцією, принципом дії та характеристиками генераторні установки змінного струму принципово відрізняються від класичних генераторних установок постійного струму, мають характерні експлуатаційні особливості і призначені для роботи тільки в схемах електрообладнання з мінусовою полярністю “маси”.

Під час експлуатації цих установок забороняється:

􀀳 навіть короткочасно з’єднувати клему “Ш” генератора чи реле-регулятора з “масою”, бо вийде з ладу реле-регулятор (особливо РР350);

􀀳 пускати двигун за від’єднаного плюсового проводу генератора, а також від’єднувати акумуляторну батарею в разі, коли амперметр показує великий зарядний струм; це призводить до підвищення напруги, небезпечної для випрямного пристрою;

􀀳 від’єднувати і під’єднувати проводи до клем генератора і реле-регулятора за підключеної акумуляторної батареї;

􀀳 мити генератор і реле-регулятор напрямленим струменем води;

􀀳 перевіряти справність схеми генератора і регулятора мегомметром або лампою від мережі з напругою понад 36 В (таку перевірку допускають тільки після вимикання напівпровідникових приладів генератора і реле).

27.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 80: Технічне обслуговування генеpатоpiв. Несправності, причини їх виникнення та способи усунення. Вимоги безпеки.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 276 – 285.

https://budova-traktoriv.com.ua/generator.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова генераторів.

2. Технічне обслуговування генеpатоpiв.

3. Несправності генераторів, причини їх виникнення та способи усунення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть правила технічного обслуговування генеpатоpiв тракторів.

2. Опишіть основні несправності генеpатоpiв змінного струму та причини їх виникнення.

3. Опишіть способи усунення несправностей генератора.

4. Поясніть основні вимоги безпеки праці під час обслуговування та ремонту генераторів.

Технічне обслуговування освітлювальної і світлосигнальної апаратури полягає в основному у щоденній перевірці її працездатності, яка характеризується безвідмовною роботою усіх приладів і обладнання.

При ТО-1 виконують перевірки, передбачені ЩТО, та додатково:

- перевіряють і в разі необхідності регулюють натяг приводного паса генератора та його кріплення на двигуні;

- очищають від пилу і бруду зовнішні поверхні генератора, стартера, магнето, акумуляторної батареї;

- аналізують стан вентиляційних отворів у пробках акумуляторної батареї, рівень електроліту у її банках; оцінюють надійність кріплення та контакт наконечників проводів з вивідними клемами акумулятора.

ТО-2 охоплює всі роботи, передбачені ТО-1, а також:

- перевіряють стан щіток і колектору стартера й очищають їх від пилу та бруду;

- перевіряють встановлення фар;

- очищають від пилу та бруду

- внутрішні поверхні магнето та змащують підшипники; перевіряють та регулюють переривник магнето; регулюють зазори між електродами запальної свічки пускового двигуна, ступінь розряджання акумуляторної батареї та заряджання її від зарядного пристрою.

При сезонному технічному обслуговуванні додатково до операцій

ТО-2 проводять:

- коригування густини електроліту залежно від пори року;

- перемикання регулятора напруги генератора у відповідне положення («Зима»—«Літо»);

- перевірку роботи системи передпускового підігрівання двигуна та опалювання кабіни (при ТО-3).

Генераторна установка працездатна, якщо забезпечує роботу включених до неї споживачів і нормальне заряджання акумуляторної батареї. Ознаки нормальної роботи: після пуску двигуна одразу ж гасне контрольна лампа, а амперметр показує достатньо велику силу зарядного струму; через деякий час стрілка амперметра наближається до нульової поділки і так залишається при подальшій роботі; вмикання фар при середній частоті обертання двигуна не викликає відхилення стрілки в бік розряджання.

Промивати генератор дизельним паливом, бензином або струменем води не можна.

Протираючи генератор дерев’яною шпилькою одночасно прочищають дренажні отвори в кришках. Особливо важливо перевіряти стан проводу і надійність його з’єднання з виводами «В» («+») генератора і реле-регулятора. Пуск двигуна при порушенні цього кола призводить до різкого підвищення напруги на випрямлячі і до пошкодження його діодів.

Через 2000 мотогодин роботи трактора перевіряють стан щіток і контактних кілець генератора. Для цього від’єднують проводи від акумуляторної батареї, знімають генератор, виймають щіткотримач із щітками і заміряють їх висоту. Вона повинна бути не менша 8 мм. Сила тиску пружин, коли щітка занурена в щіткотримач так, що її торець не доходить на 22 мм до кромки, повинна бути 1,8...2,6 Н. При необхідності комплект щіток замінюють, а контактні кільця проточують.

Під час ТО-3 трактори перевіряють і, якщо потрібно, регулюють реле-регулятор, використовуючи для цього відповідне обладнання. При сезонному обслуговуванні тракторів перемикач посезонного регулювання реле-регулятора встановлюють у положення, відповідно до наступного сезону.

У такій же послідовності перевіряють генераторну установку при систематичному недозарядженні батареї.

Якщо під час роботи двигуна амперметр безперервно показує велику силу зарядного струму, це свідчить про несправність акумуляторної батареї або велику напругу генераторної установки. В останньому випадку відбувається постійне перезарядження батареї, що супроводжується посиленим кипінням електроліту.

26.06.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 79: Будова генеpатоpiв змінного струму із збудженням від постійних магнітів або змінного струму. Регулятор напруги.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/generator.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення та види генеpатоpiв

2. Будова генераторів.

3. Будова регулятора напруги.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення генеpатоpiв змінного струму із збудженням від постійних магнітів або змінного струму трактора.

2. Поясніть будову генеpатоpiв змінного струму із збудженням від постійних магнітів або змінного струму трактора.

3. Опишіть призначення регулятора напруги.

4. Поясніть будову регулятора напруги.

Генератор складається із статора, ротора, котушки збудження, передньої і задньої кришок, випрямляча, приводного шківа і крильчаток.

Рис. 1. Генератор Г250: а – з випрямним блоком ВБГ-1; б – з випрямним пристроєм на шести діодах (три типу Д242-А і три – Д242-АП); в – схема трифазної обмотки статора; 1– статор; 2 – трифазна обмотка статора; 3 – ротор; 4 – задня кришка; 5 – клема блока ВБГ-1; 6 – блок випрямних діодів ВБГ-1; 7 – контактні кільця; 8 – ізоляція контактних кілець; 9 – щітки; 10 – щіткотримач; 11 – клема “Ш” генератора; 12 – стяжний гвинт; 13 – обмотка збудження; 14 – втулка; 15 – вал; 16 – передня кришка; 17 – вентилятор; 18 – шків; 19 – тепловідвід (латунний або алюмінієвий радіатор); 20 – вентиль (діод) силіцієвий зворотної полярності (Д242-АП); 21 – гайка кріплення вентиля

Статор виконаний із пакета сталевих пластин. На внутрішній поверхні статора розміщено десять зубців, на кожному встановлено котушку обмотки статора. У фазу з'єднані послідовно дві котушки. Кінці фаз виведені гнучкими проводами з наконечниками.

Ротор виготовлений у вигляді шестикутної зірки із сталевих пластин і напресований на вал.

Вал ротора розташований в кулькових підшипниках і закритої конструкції одноразового змащення. На передньому кінці вала встановлений приводний шків, до якого прикріплено крильчатку для охолодження генератора, а на задньому кінці – крильчатку, що охолоджує випрямний блок. Для цього на корпусі і кришці розміщено ребра. Обмотка збудження прикріплена до передньої кришки. Один кінець приєднаний до додаткового виводу генератора і виводу Д регулятора напруги, а інший – до клеми Ш регулятора напруги.

Випрямний блок, встановлений на задній кришці, складається із силового і додаткового випрямлячів, блока регулятора напруги і перемикача посезонного регулювання напруги «Зима-Літо». Конструктивно силовий і додатковий випрямлячі змонтовані в одному корпусі. Блок регулятора напруги і перемикач розміщено на кришці.

Рис. 2. Електрична схема генератора з випрямним блоком ВБГ-1:

1– задня кришка; 2 – контактний гвинт, 3, 11 – мінусова і плюсова шики випрямного блока; 4 – клема блока силіцієвих вентилів; 5 – мідна контактна шайба; 6 – напівпровідникова силіцієва шайба; 7, 8 – виводи діодів (паяються до плюсової і мінусової шин випрямного блока); 9 – герметизувальна заливка; 10 – тепловідвід; 12 – болт; 13 – контактне кільце; 14 – щітка; 15 – щіткотримач; 16 – плюсова клема генератора; 17 – клема “Ш”; 18 – обмотка збудження; 19 – обмотка статора

В корпусі випрямляча закріплено п'ять діодів зворотної полярності, а в пластині – п'ять діодів прямої полярності. Вводи діодів з'єднані шинами з виводами фазних обмоток статора. Виводи діодів зворотної полярності з'єднані з «масою», а діодів прямої полярності з вивідною клемою генератора.

Рис. 3. Електрична схема реле-регулятора РР362:

РН – регулятор напруги; РЗ – реле захисту; Д1 – діод роздільний; Д2 – діод зворотного зв’язку; Д3 – діод гасильного контуру; В1 – резистор термокомпенсаційний; R2 – резистор прискорювальний; R3 – резистор додатковий; R4 – резистор кола бази транзистор; 1– амперметр; 2 – вмикач запалювання; 3, 14 – клеми реле регулятора; 4 – обмотка РН; 5 – ярмо РН; 6 – пружина; 7, 10 – якірці; 8, 9 – контакти РН і Р3; 11 – утримуюча обмотка РЗ; 12 – основна (послідовна обмотка РЗ); 13 – допоміжна (зустрічна) обмотка РЗ; 15 – обмотка збудження генератора; 16 – випрямний блок генератора; 17 – обмотка статора генератора; 18 – акумуляторна батарея

26.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 78: Технічне обслуговування, зберігання АКБ. Несправності АКБ, причини їх виникнення та способи усунення.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 274 – 276.

https://budova-traktoriv.com.ua/akb.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_1.htm

Опрацювати матеріал

1. Будова АКБ.

2. Технічне обслуговування, зберігання АКБ.

3. Несправності АКБ, причини їх виникнення та способи усунення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть основні роботи з ТО та зберігання АКБ трактора.

2. Поясніть ознаки несправності АКБ та причини їх виникнення.

3. Опишіть способи усунення несправностей АКБ користуючись таблицею.

4. Норми щільності електроліту та чим він вимірюється?

5. Опишіть правила безпека праці під час приготування електроліту та заряджання і обслуговування АКБ.

При ТО-1 виконують перевірки, передбачені ЩТО, та додатково:

- перевіряють і в разі необхідності регулюють натяг приводного паса генератора та його кріплення на двигуні;

- очищають від пилу і бруду зовнішні поверхні генератора;

- перевіряють кріплення АКБ;

- очищають від пилу і бруду зовнішні частини акумуляторної батареї;

- аналізують стан вентиляційних отворів у пробках акумуляторної батареї, рівень електроліту у її банках;

- оцінюють надійність кріплення та контакт наконечників проводів з вивідними клемами акумулятора.

ТО-2 охоплює всі роботи, передбачені ТО-1, а також:

- очищають АКБ від пилу та бруду

- перевіряють ступінь розряджання акумуляторної батареї та заряджання її від зарядного пристрою.

При сезонному технічному обслуговуванні додатково до операцій

ТО-2 проводять:

- коригування густини електроліту залежно від пори року;

- перемикання регулятора напруги генератора у відповідне положення («Зима»—«Літо»);

- перевірку роботи системи передпускового підігрівання двигуна та опалювання кабіни (при ТО-3).

Категорично забороняється перевіряти справність електричних ланок «на іскру».

Слід оберігати електрообладнання і прилади від попадання на них води, палива і масла. Тому категорично забороняється мити кабіну всередині струменем води.

З метою надійної роботи і рівномірної зарядки необхідно в процесі експлуатації один раз на місяць акумуляторні батареї міняти місцями. Один раз на місяць зимою і один раз на три місяці літом, відповідно із вимогами інструкції з експлуатації акумуляторних батарей ФЯ 0.355.009ПЕ, необхідно знімати батареї з трактора для зарядки.

Правильна експлуатація акумуляторної батареї і ретельний догляд забезпечують надійний і швидкий запуск трактора, збільшують термін служби електрообладнання.

Не менше одного разу на два тижні тракторист повинен виконувати наступні профілактичні заходи:

- очищати батарею від пилу і бруду, електроліт на поверхні батареї витирати чистою ганчіркою, яку треба змочити в 10%-відсотковому розчині нашатирного спирту або кальцинованої соди;

- прочищати вентиляційні отвори в акумуляторних пробках;

- перевіряти рівень електроліту скляною трубкою діаметром 3…5мм кожній батареї акумулятора і при необхідності , доливати дистильовану воду;

- при зниженні температури ємність акумуляторної батареї знижується. Тому , якщо трактор буде стояти на морозі більше 5...7 годин для забезпечення надійного запуску дизеля треба знімати батарею і зберігати її в цей час в теплому приміщенні.

не відбувається швидкого саморозряджання; немає пошкоджень, що спричиняють витікання електроліту.

При ТО-1, але не рідше одного разу на два тижні, батареї очищають від пилу. Окислені наконечники проводів і виводів зачищають до блиску і змащують неконтактні поверхні технічним вазеліном. Наконечники щільно закріплюють на виводах, при цьому проводи повинні трохи провисати, щоб не ламалися штирі і не утворювалися тріщини в кришках і мастиці. Перевіряють рівень електроліту в кожному елементі, він повинен бути на 10... 15 мм вище блока електродів. Металевим стержнем перевіряти рівень не можна. Рівень знижується внаслідок випаровування з електроліту води. Доливати можна тільки дистильовану воду, використовуючи при цьому скляний або керамічний посуд. Електроліт можна добавляти лише у випадках його витікання. Після перевірки рівня електроліту загвинчують пробки, попередньо прочистивши в них отвори.

При ТО-2, але не рідше одного разу на три місяці, перевіряють ступінь розрядженості кожного акумулятора за густиною електроліте, виміряною за допомогою денсиметра. У районах з середньомісячною температурою січня від -20 до -4°С густина електроліту повністю заряджених батарей влітку і взимку повинна бути 1,27 г/см3. Влітку допускається розрядження батареї на 50%, в результаті чого густина електроліту буде знижена до 1,19 г/см3. Взимку батарею можна розряджати не більше ніж на 25%, чому відповідає густина 1,23 г/см3. При використанні батарей в районах з дуже холодним або жарким кліматом густина електроліту встановлюється відповідно до рекомендації: заводу-виробника. При вимірюванні густини електроліту, температура якого понад +15°С; до показань денсиметра потрібно додати поправку 0,01 г/см3 на кожні І5°С; при температурі нижче +15°С цю ж поправку потрібно відняти. Якщо трактор триванні час не працює, батареї знімають і зберігають згідно з вимогами спеціальної інструкції. Забруднення електроліту під час експлуатації акумуляторних батарей призводить до посиленого їх саморозрядження, що, в свою чергу може бути причиною необоротних змін у складі активної маси. Якщо батарея недостатньо заряджена і це не пов’язано з пошкодженнями електродів, то її працездатність легко відновити, зарядивши на стаціонарному зарядному пристрої.

С'ульфатація — це утворення на поверхні і в порах пластин акумуляторної маси важкорозчинних кристалів сірчанокислого свинцю, вони вкривають пластини щільним білим нальотом, що утруднює проникнення електроліту до активної маси. При заряджанні сультованого акумулятора бурхливо виділяються гази, електроліт швидко нагрівається, а густина його майже не збільшується. С'ульфатація виникає при тривалому зберіганні батареї без підзаряджання, роботі з постійним недозаряджанням, посиленому саморозряджанні, при контакті електродів з повітрям внаслідок зниження рівня електроліту. Сульфатації сприяє й підвищена густина і забруднення електроліту, а також надмірно тривале вмикання стартера. Тому, наприклад, при пуску дизеля Д-240 безперервне прокручування його валу стартером не повинно перевищувати 15 с. Повторне включення стартера допускається через 1 ...1,5 хв. При незначній сульфітації працездатний стан батареї вдається відновити тривалим заряджанням струмом малої сили при зниженій густині електроліту. Сильно сульфатовану батарею відновити неможливо.

У такій же послідовності перевіряють генераторну установку при систематичному недозарядженні батареї.

Можливі несправності електрообладнання та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Прискорене саморозрядження акумуляторної батареї	Замикання виводів акумуляторів брудом та електролітом	Протерти поверхні чистою тканиною, нейтралізувати поверхні 10%-розчином кальцинованої соди або нашатирного спирту
	Замикання різнойменних пластин активною масою, що осипалась	Замінити батарею при сильному саморозряджанні
	Забруднення електроліту	Замінити електроліт
Сульфатація пластин акумуляторної батареї	Експлуатація розрядженої батареї зі зниженим рівнем електроліту	Долити електроліт, зарядити батарею
Коротке замикання всередині акумулятора	Руйнування сепараторів, випадання активної маси на дно акумуляторів	Промити акумулятори дистильованою водою, при сильному замиканні – замінити батарею
Окислення полюсних виводів акумуляторної батареї	Потрапляння електроліту, відсутність мастила на виводах	Зачистити виводи, змастити їх технічним вазеліном
Окислення полюсних виводів акумуляторної батареї	Нещільне кріплення наконечників проводів	Підтягнути послаблені кріплення
Систематичне перезарядження акумуляторної батареї	Підвищена напруга генератора	Встановити гвинт посезонного регулювання в положення «Літо»
Систематичне недозарядження акумуляторної батареї	Знижена напруга генератора	Встановити гвинт посезонного регулювання в положення «Зима»
Амперметр не показує заряджання	Несправний амперметр	Замінити амперметр
	Обрив в зарядному колі	Усунути обрив
	Пробуксовує приводний пас	Відрегулювати натяг приводного паса
	Несправний генератор	Усунути несправність, замінити генератор
Амперметр постійно показує великий зарядний струм	Пробитий транзистор, порушене регулювання реле-регулятора	Замінити транзистор, замінити регулятор. Відрегулювати реле-регулятор
Амперметр постійно показує великий зарядний струм	Замикання обмоток статора генератора	Замінити генератор
Акумуляторна батарея «кипить», вимагає частого доливання дистильованої води	Високий рівень напруги	Відрегулювати реле-регулятор
	Порушене з’єднання реле-регулятора з «масою»	Надійно з’єднати реле-регулятора з «масою»
	Фазний провід генератора замкнута на провід обмотки збудження	Замінити генератор
На затискачі «+» генератора немає напруги	Обрив в фазах статора	Замінити генератор
На затискачі «+» генератора немає напруги	Пробій ізоляції тепловідводу	Замінити випрямляч
Шум генератора	Надмірне спрацювання підшипників	Замінити підшипники
Шум генератора	Прослизання або надмірне натягування паса генератора	Відрегулювати натяг
Стартер не вмикається	Сильне підгоряння диска і контактів тягового реле, реле вмикання, їх окислення	Зачистити контакти
	Порушення контактів щіток з колектором	Колектор зачистити скляною шкуркою, очистити щітки і щіткотримачі
	Обрив проводів	Усунути обрив
Стартер не провертає колінчастий вал двигуна	Сильне окислення виводів акумуляторної батареї або наконечників проводів	Зачистити виводи, змастити їх технічним вазеліном
	Сильно спрацьовані щітки	Замінити щітки
	Замикання на корпус обмоток	Замінити стартер
При вмиканні стартера чутні часті удари шестерні привода по зубчастому вінцю маховика	Обрив утримуючої обмотки тягового реле	Замінити тягове реле
	Порушення регулювання реле вмикання	Відрегулювати реле вмикання
Якір стартера обертається з великою швидкістю, при цьому колінчастий вал не обертається	Пробуксовування муфти вільного ходу	Промити муфту або замінити її
	Від’єднання важеля привода стартера від якоря тягового реле	Під’єднати важіль
Не горять окремі лампи	Перегоріла нитка лампи	Замінити лампу
Не горять окремі лампи	Поганий контакт в патроні лампи або в з’єднувальній панелі	Усунути поганий контакт
Зменшення сили світла приладів освітлення	Забруднення розсіювачів, рефлекторів	Промити та прочистити розсіювачі, рефлектори
Зменшення сили світла приладів освітлення	Потемніння колби лампи	Замінити лампу
Зміна напрямку світлового потоку фар	Розрегулювання фар	Відрегулювати фари

25.02.2025р.

Тема програми № 15: Електрообладнання тpактоpiв

Тема уроку № 77: Джерела струму. АКБ: будова, маркування. Густина електроліту. Приготування електроліту. Заряджання АКБ.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_1.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/akb.html

Опрацювати матеріал.

1. Джерела електричного струму.

2. Акумуляторна батарея.

3. Приготування електроліту.

4. Заряджання АКБ.

5. ТБ під час роботи з АКБ.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які джерела електричного струму встановлені на трактори?

2. Поясніть призначення АКБ та маркування.

3. Поясніть будову АКБ.

4. Якої щільності буває електроліт та чим він вимірюється?

5. Опишіть правила приготування електроліту та заряджання АКБ.

6. Безпека праці під час обслуговування та робіт з АКБ тракторів.

— джерела електричної енергії: акумуляторна батарея, генератор, магнето;

— споживачі електричної енергії: стартер, фари і підфарники, звуковий сигнал і сигнали повороту, електричні двигуни вентилятора, кондиціонера, а також допоміжне обладнання;

— контрольно-вимірювальні прилади; амперметр, термометр, манометри, показники рівня палива в баку, тахоспідометр та інші;

— допоміжні прилади: запобіжники, перемикачі, вимикачі.

До джерел струму належать акумуляторна батарея і генератор. Акумуляторна батарея забезпечує споживачів електричною енергією при непрацюючому або працюючому на малій частоті обертання колінчастого валу двигуна. При середній і великій частоті обертання колінчастого валу споживачів забезпечує енергію генератор, який заряджає і акумуляторну батарею.

На сучасних тракторах використовують кислотні акумуляторні батареї. Вони складаються з кількох однакових за будовою акумуляторів, послідовно з’єднаних між собою і розташованих в одному корпусі. На більшості тракторів застосовуються одна 12-вольтова або дві 6-вольтові акумуляторні батареї. На тракторах К-700, К-701 встановлено дві 12-вольтові акумуляторні батареї.

Акумуляторна батарея складається з бака 1 (рис. 16.1), позитивних 14 і негативних 16 пластин, відлитих у вигляді ґраток із свинцю, до якого додають 6...8% сурми для збільшення міцності. Ґратки пластин заповнюють з обох боків активною масою.

Активна маса негативних пластин являє собою порошок свинцю, а позитивних — свинцевого сурику і свинцевого глету з домішками, які збільшують пористість виготовлених пластин. Порошок замішується на водному розчині сірчаної кислоти і у вигляді пасти вмащуються в отвори ґраток.

Позитивні 14 і негативні 16 пластини зібрані в пакети за допомогою з’єднувальних бареток 13 і 9 з вивідними клемами 10 і 12. Пакети пластин з’єднують у блоки, розташовуючи позитивні пластини між негативними, тому негативних пластин в блоці на одну більше, ніж позитивних. Між кожною парою пластин для ізоляції встановлюють перетинки з отворами — сепаратори 15. Через ці отвори до пластин вільно поступає електроліт. Блоки пластин встановлюють в бак 1.

Всередині загального корпусу бака 1 виконано перетинки 17, розділяючи бак 1 на ізольовані одна від одної банки. В банки на ребра 18 встановлюють блоки пластин. Ребра утворюють простір між днищем бака 1 і блоком пластин. При експлуатації батарей цей простір заповнюється активною масою, що випадає з пластин. Завдяки цьому простору унеможливлюється коротке замикання між пластинами. Банки закривають кришками, які мають отвори для заливання електроліту і контролю його рівня.

Електроліт для тракторних акумуляторних батарей виготовлять з хімічно чистої сірчаної кислоти з питомою вагою 1,83 г/см³ і дистильованої води. Для різних кліматичних і температурних умов, и х батарея експлуатується, використовують електроліти різної густини. Готують електроліт у чистому кислотостійкому пластмасовому, керамічному, ебонітовому, свинцевому або фаянсовому посуді. Спочатку заливають дистильовану воду, кислоту додають тонким струменем з одночасним перемішуванням розчину чистим скляним стержнем. Якщо в кислоту лити воду, то відбудеться бурхлива реакція з розбризкуванням кислоти, що може спричинити опіки. Густину електроліту вимірюють ареометром (денсиметром).

Рис. 1. Будова кислотної акумуляторної батареї:

1 — бак; 2 — заливний отвір; 3 , 8 — вивідні клеми акумуляторної батареї; 4 — перетинка; 5 — мастика; 6 — пробка; 7 — кришка; 9. 13 — баретки негативних і позитивних пластин; 10, 12 — клеми акумуляторів; 11 — запобіжний щиток; 14 ,16 — позитивна і негативна пластини; 15 — сепаратор; 17 — перетинки; 18 — ребра.

Акумуляторні батареї мають маркування, наприклад, ЗСТ 215ЭМЗТ, 6СТ-75ЭМ-В, 6ТСТ-6ОЗМСЗІ Цифри З або 6 вказують кількість послідовно з’єднаних акумуляторів у батареї. Напруга одного акумулятора становить 2В, тому номінальна напруга батареї відповідно дорівнює 6 або 12В. Букви СТ означають, що це батарея стартера з пластинами товщиною 2,05/1,8 мм. Такі батареї використовують, в основному, для пуску карбюраторних двигунів автомобілів і пускових двигунів дизелів. Букви ТСТ свідчать, що батарея стартерна, з пластинами товщиною 2,5/2,05 мм і подвійними сепараторами підвищеної надійності. Такі батареї призначені для роботи у тяжких умовах на тракторах, де пуск дизеля здійснюється електричним стартером. Цифри 45,50,55,60,65,75,80,82,90,95,105,128,132,150,182,190,215 показують номінальну ємність батареї при 20-годинному режимі розряджання в ампер-годинах (А/год). Букви після цифр означають: перша - матеріал, з якого виготовленні! бак батареї (Е — ебоніт, Т — термопласт, П — пластмаса асфальтопекова); друга і третя — матеріал, з якого виготовлені сепаратори (Р — мінор, М — міпласт, С — скловолокно); третя або четверта літери: В — до активної маси пластин додається синтетичне волокно; 3 — батарея виготовлена у сухозарядженому вигляді; Н - у несухозарядженому вигляді; Т— для роботи в тропічному кліматі.

Буквене маркування акумулятивної батареї наклеюється або виливається на боковій поверхні бака або наноситься на перемички акумуляторів.

25.02.2025р.

Тема програми № 14: Допоміжне обладнання

Тема уроку № 76: Будова та робота допоміжного обладнанням трактора. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 262 – 273.

https://budova-traktoriv.com.ua/dopomigne_obladnannia.html

Опрацювати матеріал.

1. Допоміжне обладнання.

2. ТО допоміжного обладнання.

3. Ремонт допоміжного обладнання.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Перерахуйте допоміжне обладнання, яке змонтоване у кабіні.

2. Назвіть основні регулювальні пристрої сидіння водія.

3. Для чого потрібна вентиляційна установка?

4. Як регулюється сидіння за вагою і ростом тракториста?

4. Що відноситься до пристроїв, які підтримують мікроклімат в кабіні.

5. Назвіть основні операції ТО допоміжного обладнання і поясніть чому вони необхідні.

25.02.2025р.

Тема програми № 14: Допоміжне обладнання

Тема уроку № 75: Будова та робота системи обігріву трактора. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 269 – 273.

Опрацювати матеріал.

1. Види систем обігріву та вентиляції трактора.

2. Будова допоміжного обладнання трактора.

3. ТО допоміжного обладнання трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення системи обігріву трактора.

2. Опишіть будову системи обігріву трактора.

3. Яким чином керуються режими обігріву кабіни трактора?

4. Опишіть основні види робіт під час виконання ТО системи обігріву тракторів.

5. Опишіть правила ТО допоміжного обладнання трактора МТЗ.

5. Безпека праці під час обслуговування системи обігріву тракторів.

Трактори використовуються для різних сільськогосподарських завдань і часто працюють , в різних кліматичних умовах. Це означає, що комфорт і безпека оператора трактора відіграють важливу роль у забезпеченні ефективної роботи.

Одним з основних елементів забезпечення комфорту і безпеки оператора є обігрів кабіни (салону) трактора.

Більшість тракторів обладнані уніфікованою рідинною системою опалення кабіни калориферного типу з примусовою циркуляцією рідини і повітря.

Такі системи установлюють на тракторах типу Т-150, ХТЗ-170, ДТ-75М, МТЗ-80, МТЗ-100, Т-70С, ЮМЗ-6, ЮМЗ-8080 та інші.

За принципом дії вони відрізняються мало, крім деяких конструктивних відмінностей.

Основні складові частини системи опалення кабіни: радіатор; вентилятор з електродвигуном (у тракторів МТЗ-100 і МТЗ-102 — по два вентилятори і радіатори); водяні й повітряні трубопроводи; запірний і зливний крани; фільтр для очистки повітря (на тракторах «Кіровець» роль фільтра виконує вентилятор-пилевіддільник); заслінки для регулювання повітря, яке нагнітається вентилятором.

Повітря, яке нагнітається в кабіну, підігрівається, пройшовши через радіатор нагрівника з циркулюючою рідиною, підведеною від системи охолодження дизеля.

При справному нагрівнику тепле повітря в кабіну починає надходити через 5...7 хвилин після його включення. Для ефективної роботи нагрівника необхідно, щоб температура охолодної рідини, яка подається від двигуна трактора, була не менше 70°С.

Залежно від температури повітря в кабіні трактора і обігріву переднього скла його нагрівання можна зменшити або збільшити, відповідно коригуючи швидкість обертання вентилятора нагрівника за допомогою перемикача або відкриттям і закриття заслінок.

Для збільшення температури охолодної рідини двигуна у зимовий період на тракторах застосовують утеплюючий капот. На деяких тракторах (Т-4А, ДТ-75М) кабіна обігрівається теплим повітрям, яке нагнітається вентилятором двигуна через забирач у передній частині блока циліндрів.

При вході в кабіну тепле повітря по патрубках із щілинами направляється на обдування лобового скла, по вихідному патрубку — в кабіну.

На вихідному патрубку є заслінка, призначена для перекриття вихідного отвору, при цьому все тепле повітря йде на обдування лобового скла.

На вхідному патрубку (під капотом) також є заслінка — для перекриття доступу теплого повітря в кабіну.

Після зимового сезону систему опалення кабіни необхідно відключити від системи охолодження двигуна трактора.

Опалювач кабіни трактора МТЗ - це пристрій, призначений для підтримки стабільної температури всередині кабіни в холодних кліматичних умовах. Він забезпечує не тільки комфорт водієві, але і сприяє запобіганню замерзання скла і інших проблем, пов'язані з низькими температурами.

Рис. 1. Опалювач кабіни трактора МТЗ

Опалення кабіни трактора МТЗ зазвичай здійснюється з використанням системи опалення, яка може бути автономної електричної, дизельної чи бензинової або на основі власної системи охолодження двигуна трактора.

Пристрій повітряного опалювач а кабіни трактора МТЗ. Цей пристрій складається з декількох компонентів, які забезпечують його роботу:

Теплообмінник. Основний компонент, який безпосередньо нагріває повітря, який буде циркулювати в кабіні. Він являє собою систему трубок і обмінний елемент (радіатор), через які проходить гаряча охолоджуюча рідина (зазвичай вода), що надходить від системи охолодження двигуна трактора. Гаряча рідина нагріває повітря, яке потім циркулює всередині кабіни для її нагрівання.

Вентилятор: Вентилятор нагрівача кабіни служить для створення потоку повітря через теплообмінник і всередині самої кабіни. Він забезпечує циркуляцію тепла і дозволяє водієві регулювати температуру повітря. Сучасні моделі опалювачів можуть мати вентилятори з регульованою швидкістю, що дозволяє адаптувати опалення під різні умови і регулювати інтенсивність обігріву.

Пульт управління опалювачем, який дозволяє водієві регулювати температуру і швидкість вентилятора. За допомогою цього пульта можна включати і вимикати опалювальний пристрій. Управління може бути механічним або електронним.

Термостат: деякі моделі можуть бути оснащені термостатом, який автоматично підтримує задану температуру в кабіні шляхом включення і виключення опалювача.

Крім цього, опалювач кабіни трактора МТЗ може мати додаткові функції, такі як системи автоматичного регулювання температури, таймери і різні режими роботи в залежності від погодних умов.

Правила установки повітряного опалювача кабіни трактора МТЗ:

Перед установкою необхідно ознайомитися з інструкцією по експлуатації обігрівача і переконатися, що обрана модель підходить для установки на трактор МТЗ.

Встановити опалювач, забезпечивши вільний доступ до нього для обслуговування і ремонту. Зазвичай Обігрівачі розміщуються під сидінням водія або на стіні кабіни.

Підключити опалювач до джерела живлення (наприклад, до акумулятора) згідно з інструкцією по експлуатації.

Теплообмінник опалювач а підключити до системи охолодження двигуна трактора. Це забезпечить подачу гарячої води для нагрівання повітря. Перевірити, що всі з'єднання надійно закріплені, а трубки не мають витоків.

Переконатися, що повітряний потік, створюваний обігрівачем, не перешкоджає роботі інших систем трактора (наприклад, системи вентиляції).

Після установки перевірити роботу опалювача, запустивши його на кілька хвилин і переконавшись, що він працює справно.

Стежити за роботою опалювача і обслуговувати його відповідно до рекомендацій виробника.

Призначення та принцип роботи опалювача кабіни ЮМЗ. Трактори ЮМЗ часто використовують не тільки у теплу пору року, а й узимку при негативних температурах. За таких умов важливо забезпечити комфортні умови для роботи трактористу, а також обігрів лобового скла.

Рис. 2. Опалювач кабіни трактора ЮМЗ

Для цього встановлюється обігрівач кабіни ЮМЗ (пічка). Розташований він на підлозі праворуч. Виконаний обігрівач як єдиний вузол, що включає радіатор з трубками, що підводять, вентилятор з електричним двигуном і розтруб, через який виходить гаряче повітря в салон. До обігрівача також підключається повітропровід, що спрямовує потік повітря до вітрового скла. Повітря в опалювачі кабіни ЮМЗ нагрівалося за рахунок циркуляції рідини, що охолоджує, через його радіатор. Забір гарячої рідини здійснюється від сорочки охолодження двигуна. Постійно циркулюючи через радіатор, рідина швидко нагріває його, а вентилятор створює потік повітря, який у результаті проходження через стільники нагрівається і подається до кабіни. Відведення охолодженої в радіаторі рідини здійснюється через трубопровід до основного радіатора системи охолодження. Патрубки для приєднання радіатора обігрівача заходять до кабіни через підлогу, до якої закріплена пічка обігріву кабіни ЮМЗ. Включає вентилятора печі тракторист у міру потреби спеціальним вимикачем. Обігрівач кабіни ЮМЗ працює ефективно за умови підтримання термостатом робочої температури охолоджувальної рідини. Будова опалювача показана на рис. 2.

Рис. 3. Будова опалювача кабіни трактора ЮМЗ:

1 – корпус; 2 - боковина знімна; 3 – опора кріплення кожуху вентилятору; 4 – дефлектор; 5 - кожух вентилятора; 6 - колесо робоче; 14 – прокладка; 15 - прокладка; 16 – кришка; 19 - прокладка; 20 – прокладка; 21 – диск; 22 – електродвигун; 29 – перемикач; 30 - радіатор опалювача; 37 – болт.

Причини виходу з ладу нагрівника кабіни ЮМЗ. В результаті тривалої роботи пічка кабіни ЮМЗ іноді входить з ладу у зв'язку з такими дефектами:

Засмічення радіатора накипом внаслідок використання води як охолод-жуючої рідини.
Потік радіатора.
Вихід з ладу електродвигуна вентилятора.

Вентиляція сучасних тракторів, як правило, комбінована. Природна вентиляція здійснюється через вікна: бічні і заднє у тракторів ЮМЗ-6АКЛ, ЮМЗ- 6АКМ; бічні, заднє і дах кабіни — у тракторів МТЗ-80, МТЗ-82; передні (бічні) і опускне скло дверей кабіни трактора Т-150, Т-150К, а також примусова — від вентилятора-пиловіддільника, розміщеного на даху кабіни. У верхній частині вентилятора є отвори для надходження повітря з атмосфери. Повітря піддається відцентровій очистці від пилу і по спеціальному патрубку подається в кабіну. Пил видаляється через вихідні отвори, розміщені на нижньому корпусі вентилятора. Напрям руху повітря, яке подається в кабіну, можна регулювати спеціальним щитком.

Для обігрівання і вентиляції повітря кабіна тракторів типу ХТЗ-120, ХТЗ-160 і ХТЗ-170 обладнана вентиляційно-опалювальною установкою. Вона складається з двох вентиляторів-опалювачів, вмонтованих в кришку кабіни, а також блока фільтрів, встановлених на даху кабіни. В системі обігрівання кабіни використовується охолоджуюча рідина системи охолодження двигуна.

Вентилятор-опалювач складається з вентилятора, радіатора опалювача і електродвигуна. Живлення електродвигунів здійснюється від бортової електричної мережі трактора при працюючому дизелі.

Для нагрівання повітря в кабіні треба відкрити кран на напірному трубопроводі і включити вентилятор опалювально-вентиляційної установки. Через паперові фільтри поступає очищене зовнішнє повітря, яке проходить через радіатор опалювача, нагрівається і подається в кабіну через повітророзподільник, встановлений на передньому екрані.

З метою запобігання запотіванню і обмерзанню заднього скла для його обдування на даху кабіни встановлено вентилятор. Включається вентилятор для обдування тільки при необхідності, після прогрівання повітря в кабіні до встановленої температури. Через повітророзподільник, який розташований на задньому екрані, повітря спрямовується на заднє скло.

В перехідний період року для регулювання температури повітря на виході з опалювача треба закрити на 2...4 оберти (від першого повністю відкритого його положення) кран подачі охолоджуючої рідини в опалювач на дизелі. В літній період треба закрити кран і включити вентилятори. В кабіну при цьому буде поступати очищене від пилу повітря.

Для забезпечення нормального температурного режиму в кабіні на тракторі може бути встановлений повітроохолодник — водовипарний агрегат. Принцип його роботи базується на відборі тепла при випаровуванні охолодної рідини в контакті з повітрям.

До допоміжного обладнання відноситься вогнегасник і аптечка. Правила користування вогнегасником наведені на його корпусі, а в аптечку вкладено спеціальну пам’ятку.

Технічне обслуговування допоміжного обладнання передбачає виконання таких операцій:

- щоденне очищення від пилу і бруду, перевірка зовнішнім оглядом стану кріплення кабіни, капоту, сидіння во/ця і відсутності підтікання охолоджувальної рідини із системи опалення кабіни та масла із амортизатора. При наявності несправностей їх необхідно усунути;

- за необхідності, але не менше як раз на рік, в осі і втулки підвіски і в підшипник, який знаходиться між гвинтом і різьбовою втулкою, закласти графітову або консистентне мастило;

- механізми сидіння продути стиснутим повітрям і протерти ганчір’ям, намоченим у дизельному паливі. Забороняється мити механізми сидіння водою;

- оббивку сидіння необхідно протирати слабким водяним розчином миючих засобів, потім витерти насухо;

- при переході до весняно-літнього періоду експлуатації необхідно відключити і зняти з трактора нагрівник кабіни;

- при переході до осіннє-зимового періоду експлуатації необхідно підключити і встановити на трактор нагрівник кабіни і перевірити його в роботі;

- слідкувати за станом фарбування і облицювання кабіни трактора щоб запобігти корозії. При необхідності пошкоджені місця підфарбовують;

- періодично, в залежності від запиленості повітря в літній період, але не рідше ніж через 60 мотогодин роботи, треба очищати фільтри вентиляційно-опалювальної установки (ВОУ);

- для очищення фільтрів ВОУ треба відкрити два баранцеві кріплення блока фільтрів на даху кабіни, зняти защіпки і витягти фільтруючі елементи. Фільтри продути стиснутим повітрям спочатку з чистого боку, а потім з проміжного і встановити на місце у зворотній послідовності; не бажано очищати фільтри ударами по твердих поверхнях.

В кінці літньої експлуатації треба промити фільтри. Для цього їх занурюють на 2 години в миючий розчин, прополіскують в цьому розчині протягом 20 хвилин і знову промивають у теплій (35...40°С) воді, просушують протягом 24 годин і повертають на місце. Миючий розчин готується з пасти ОП-7 чи ОП-ІО з розрахунку 20 г на 1 літр води.

24.02.2025р.

Тема програми № 14: Допоміжне обладнання

Тема уроку № 74: Пристрої для обiгpiву, кондиціювання, вентиляції та зволоження повітря у кабiнi, поглинання шуму та віброзахисту. Облицювання i капот.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/dopomigne_obladnannia.html

Опрацювати матеріал.

1. Пристрої для обiгpiву, кондиціювання, вентиляції та зволоження повітря у кабіні.

2. Пристрої для поглинання шуму та віброзахисту кабіни трактору.

3. Облицювання i капот трактору.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення обшивки і капоту кабіни тракторів?

2. Поясніть призначення та роботу системи кондиціювання кабіни трактора.

3. Поясніть призначення, будову та роботу системи вентиляції повітря в кабіні трактора.

4. Опишіть призначення та роботу системи зволоження повітря у кабіні трактора.

5. Дайте пояснення, чим досягається поглинання шуму та вібрації в кабіні трактора.

6. Опишіть призначення обшивки та капоту.

Допоміжне обладнання. Допоміжне обладнання призначене для покращення умов праці тракториста (оператора), і складається із облицювання та кабіни з сидінням.

Облицювання захищає водяний радіатор, двигун та інші механізми трактора від пилу, води і бруду, а також надає трактору естетичного вигляду.

Кабіна призначена для захисту тракториста (оператора) від дії на нього навколишнього середовища при виконанні сільськогосподарських робіт протягом року і повинна мати таку конструкцію, щоб тракторист (оператор) міг виконувати трактором будь-яку роботу з найменшим навантаженням.

Водночас кабіна повинна забезпечувати захист водія у випадку перевертання трактора.

Конструкція сидіння і розміщення його в кабіні повинні бути такими, щоб забезпечити зручність робочої пози водія і легкий доступ до важелів керування, оглядовість робочої зони, а також захищати від поштовхів і ударів, які сприймаються ходовою частиною під час руху трактора.

Облицювання. Облицювання — відкидне, що при проведенні технічного огляду або ремонту полегшує доступ до вузлів і систем дизеля. Крім того, права і ліва боковини облицювання — швидкоз’ємні.

Облицювання і капот охороняють механізми трактора і двигуна від дії атмосферних опадів, пилу і бруду. Елементами обшивки капота є передні знімні стінки, огорожа радіатора, рамка, кришка капота, боковини, які відкидаються на петлях, надставки бризок і крила.

Рис. 1. Облицювання і капот трактора Т-150:

1 – рама; 2 – передні стінки; 3 – огорожа радіатора; 4 – люк для заливання води; 5 – кришка капота; 6 – боковини; 7 – рамка; 8 – надставка бризковика; 9 – бризковик; 10 – крила.

В літню пору (при температурі повітря понад 20°С) надставки бризок знімають для поліпшення умов праці двигуна. Воду в радіатор заливають через люк 4, розміщений в кришці капота. Боковини капота у відкритому положенні утримуються обмежувачами.

Обладнання кабіни. На просапних тракторах встановлюють одномісну, а на тракторах загального призначення—двомісну кабіну.

Кабіна універсально-просапного трактора типу ЮМЗ-6 каркасна, одномісна, дводверна, шумовіброізольована, з бічними і заднім вікнами, які відчиняються.

Кабіна трактора ЮМЗ. Кабіна встановлена на крилах задніх коліс і через гумові амортизатори прикріплена до опор крил, які знаходяться на рукавах півісей кінцевих передач. Спереду кабіна через гумові амортизатори прикріплена до кронштейнів на остові трактора.

Рис. 2. Кабіна трактора ЮМЗ.

Кабіна обладнана плафоном освітлення, дзеркалами заднього виду, склоочисниками, сонцезахисним козирком, вентилятором, нагрівачем, ящиком для аптечки, термосом і склоомивачем.

Каркас облицювання, задні крила, захисний лист і підлога з’єднані між собою. Крила задніх коліс опираються на опори з амортизаторами. На кришках коробки передач і заднього мосту, постаменті, поликах, а також частково на крилах задніх коліс, і захисному листі паливного бака прокладено шумоізоляційний матеріал.

Сидіння на тракторах типу ЮМЗ регулюють залежно від ваги водія, кута нахилу спинки і у поздовжньому напрямі.

Рис. 3. Сидіння трактора ЮМЗ:

1 – регулювальний болт; 2 – важелі; 3 – болти кріплення.

Сидіння трактора ЮМЗ. За масою водія сидіння регулюють регулювальним болтом 1. При обертанні болта за стрілкою годинника закручуються торсіони і збільшується жорсткість сидіння. Сидіння необхідно регулювати так, щоб при посадці водія важелі 2 були встановлені горизонтально.

Для поздовжнього регулювання сидіння переставляють по осі трактора в переднє або заднє положення. Для цього необхідно відгвинтити болти 3 кріплення сидіння до напрямних і встановити сидіння на необхідну відстань, і потім зафіксувати болти. Відносно вертикальної осі трактора спинка сидіння має два фіксованих положення. Для цього змінюють нахил, переставивши сектори спинки у вибране положення.

На тракторах Т-150 і Т-150К встановлена суцільнометалева двомісна кабіна.

Рис. 4. Кабіна трактора Т-150:

1 – шумоізоляційний картон; 2 – шар шумоізоляційної маси; 3 – водонепроникний картон; 4 – бічне вікно передньої стінки; 5 – склопідіймач; 6 – замок; 7 – обмежувач; 8 – амортизатор.

Для термоізоляції, зменшення шуму і усунення вібрації в кабіні передня панель, підлога і дах кабіни вкриті шумоізолюючою мастикою. На підлозі і даху кабіни на шар мастики 2 приклеєний шумоізоляційний картон 1, а на передній частині — два шари азбестової тканини. З внутрішнього боку на даху є екран із водонепроникного картону. Передні бічні вікна 4 відчиняються на петлях. У відкритому і закритому положеннях їх фіксують важелями із спеціальними затискувачами. На двері кабіни встановлено ланцюговий склопідіймач 5, замок 6 і обмежувач 7 їх відкривання.

Кабіна закріплена на рамі за допомогою чотирьох гумових амортизаторів 8, обладнана сонцезахисним козирком, дзеркалами заднього виду, термосом для питної води, аптечкою.

Переднє і заднє скло кабіни мають склоочисники: передній з пневматичним приводом, задній — ручний. Із зовнішнього (правого) боку кабіни розміщено вогнегасник.

З внутрішнього боку дах кабіни має товстий шар тепло- і звукоізолюючого покриття. Зверху, спереду і частково з боків дизель з радіатором облицьовані.

В кабіні трактора Т-150 два сидіння. Сидіння водія підресорене і має підвіску паралелограмного типу. Як ресори застосовують гідроамортизатор 1. Таке сидіння можна регулювати залежно від маси і зросту водія.

Рис. 5. Сидіння трактора Т-150:

1- гідроамортизатор;2 – рамка; 3 – пружина; 4 спеціальна шайба; 5 – болт; 6 – напрямна; 7 – задня шайба; 8 – гумовий упор; 9 – регулювальна втулка; 10 – регулювальний болт.

На заводі-виробнику сидіння відрегульоване для водія середньої маси (70 кг) і росту (172 см). Для регулювання сидіння залежно від ваги обертають регулювальний болт 10 у той або інший бік. Бічна поверхня вилки паралелограма має мітки, по яких установлюють задню шайбу 7 відповідно з масою водія (50...100кг).

За висотою сидіння регулюють, обертаючи різьбову втулку 9. При загвинчуванні втулки висота сидіння зменшується, а при викручуванні — збільшується. Довжину сидіння можна регулювати в обидва боки на 75 мм. Для цього відпускають з обох боків сидіння баранцеві гайки болтів 5, переміщують сидіння на необхідну відстань і знову затягують баранцеві гайки. Між верхньою частиною спинки сидіння і стінкою кабіни повинен залишатись зазор не менше 15 мм. Динамічний рух сидіння (± 60 см) регулюють на заводі шляхом установлення спеціальної шайби 4 на відстані 108±1 мм від головки гвинта. Ця шайба обмежує динамічний рух сидіння вниз, а обмежувач руху сидіння вверх — гумовий буфер 8, який упирається в торець вилки.

Всі регулювання необхідно проводити при вільному сидінні.

В кабіні трактора ХТЗ-17021 встановлено також два сидіння. Сидіння тракториста підресорне і має підвіску паралелограмного типу. Таке сидіння можна регулювати залежно від маси і зросту водія. Сидіння пасажира — жорстке, не регулюється, знімається. Обидва сидіння мають м’які подушки і спинки.

Рис. 6. Сидіння трактора ХТЗ-17021:

1 – спинка; 2 – подушка; 3 – фіксатор; 4 – вилка; 5 – штифт; 6 – гвинт; 7 – рукоятка; 8 – різьбова втулка; підвіска; 10 – крючок; 11 – пружина; 12 шайба пружинна.

Сидіння тракториста регулюється за масою (від 60... 120 кг) рукояткою 7. При цьому необхідно орієнтуватись на розміщення задньої шайби 12 відносно цифр, які нанесені на правій стороні вилки 4.

Для регулювання попередньо необхідно ввести штифт 5 рукоятки у прорізь головки гвинта 6. Прокручуючи рукоятку за годинниковою стрілкою жорсткість сидіння збільшується, проти годинникової стрілки — зменшується.

За висотою сидіння регулюють тією ж рукояттю 7, при цьому вивести штифт 5 з головки гвинта 6 і ввести інший штифт з другої сторони рукоятки в прорізь фланця різьбової втулки 8. При викручуванні втулки 8 проти годинникової стрілки, сидіння піднімається, при закручуванні — опускається.

Регулювання за вагою і висотою виконується не завантажуючи сидіння.

В кабіні може бути встановлено сидіння фірми «Grammer», яке має наступні особливості щодо регулювання:

регулюється безступінчасто за масою тракториста від 50 до 130 кг;

у повздовжньому напрямі до 180 мм, з інтервалом фіксації через 15 мм;

за висотою — ступенево, з фіксацією на трьох рівнях через 60 мм;

за кутом нахилу спинки безступінчасто від 0 до 35°;

за боковим нахилом ±7°.

Рис. 7. Сидіння фірми «Grammer»:

1 – оглядове вікно індикатора регулювання за масою тракториста; 2 - рукоятка регулювання за масою тракториста; 3 - рукоятка регулювання бокового нахилу сидіння; 4 – спинка сидіння; 5 - рукоятка регулювання куту нахилу спинки; 6 – направляюча поздовжнього переміщення; 7 – рукоятка поздовжнього переміщення сидіння; 8 – панель сидіння; 9 – підвіска, закрита сильфонним кожухом; 10 – підставка.

Всі види регулювань сидіння можна виконувати під час руху трактора. Регулювання за вагою тракториста виконуються прокручуванням рукоятки 2. При прокручуванні рукоятки на панелі у віконці 1 висвічується маса тракториста в кілограмах. Для регулювання сидіння у повздовжньому напрямі необхідно підняти рукоятку 7, пересунути панель 8 сидіння за направляючими 6 на необхідну відстань і відпустити рукоятку. При установці сидіння в крайнє заднє положення необхідно залишити зазор до задньої стінки кабіни не менше 15 мм.

Щоб відрегулювати сидіння за висотою треба підняти двома руками панель 8 сидіння і опустити на необхідну висоту.

Регулювання сидіння за кутом нахилу спинки 4 здійснюється рукояткою 5. Для регулювання бокового нахилу необхідно підняти рукоятку 3, нахилити сидіння у правий чи лівий бік і відсунути рукоятку.

Сидіння пасажира регулюється за масою від 60 до 120 кг і у повздовжньому напрямі до 150 мм.

Рис. 8. Сидіння пасажира:

1 – поздовжня направляюча; 2 – рукоятка поздовжнього регулювання; 3 – сидіння; 4 – рукоятка регулювання; 5 – підвіска; 6 – підставка.

Для регулювання сидіння за масою треба повертати рукоятку 4 за годинниковою стрілкою для пасажира більшої ваги, проти годинникової стрілки - для пасажира меншої ваги.

Для регулювання у поздовжньому напрямі треба підняти рукоятку 2, пересунути сидіння 3 за направляючими 1 на необхідну відстань і опустити рукоятку. При встановленні сидіння пасажира в крайнє заднє положення треба залишити зазор до задньої стінки кабіни не менше 15 мм.

21.02.2025р.

Тема програми № 14: Допоміжне обладнання

Тема уроку № 73: Кабіна, її пpизначення та будова. Обладнання кабани. Розміщення контрольних приладів та засобів сигналізації.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Допоміжне обладнання.

2. Кабіна, її призначення та будова.

3. Обладнання кабани. Розміщення контрольних приладів та засобів сигналізації.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення кабіни тракторів?

2. Поясніть призначення облицювання трактора.

3. Поясніть призначення контрольно вимірювальних приладів. трактора.

4. Опишіть основні види робіт під час виконання технічного обслуговування робочого обладнання тракторів.

5. Закрийте рукою підписи на рис. 1, 2, 3, 4, дайте їх пояснення.

6. Безпека праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

7. Як влаштована кабіна трактора?

8. Опишіть вимоги до робочого місця тракториста.

9. Опишіть призначення важільного механізму керування силовим позиційним регулятором трактора ЮМЗ-6КЛ.

Призначення допоміжного обладнанням кабіни. Допоміжне обладнання включає в себе кабіну, органи управління і контролю, пристрою для створення мікроклімату в кабіні і зниження рівня вібрації, шуму і інше.

З метою поліпшення умов труда водія передусім зменшують зусилля на органах управління за рахунок застосування гідро- і пневмоприводів, пружинних сервомеханізмів. Зусилля на органи управління трактором повинне бути не більше за 30...50Н.

Щоб забезпечити необхідні комфортні умови водіям, трактори і автомобілі обладнують герметичними кабінами. До кабін сучасних тракторів і автомобілів пред'являють ряд ергономічних вимог. Всі органи управління трактора і автомобіля повинні бути розміщені в кабіні в так званих зонах ергономічної доступності, т. е. повинні бути доступні водію при витраті ним мінімальної енергії.

Важливою характеристикою кабіни є оглядовість, тому в кабіні передбачене переднє, заднє і бічне панорамне скло з гумовими ущільнювачами. Бічне скло робить що відкриваються, для чого дверей кабіни обладнують скло підйомниками. Для поліпшення оглядовості переднє і заднє скло також може відкриватися.

Для забезпечення безпеки водія при зіткненні, перекиданні і в дорожньо-транспортних випадках кабіна повинна бути досить міцною. Тому її роблять цільнометалевою, зварюючи з холоднокатаного профілю.

На працездатність водія значно впливають шум і вібрація в кабіні. Для їх зниження застосовують шумопоглинаючі прокладки між зовнішніми і внутрішніми стінками кабіни, коврики на підлозі. Самі кабіни кріплять до кістяка на гумометалевих, пружинних або гідравлічних амортизаторах. Крісло водія оснащене антивібраційний пристроєм і може бути відрегульовано по масі водія, висоті сидіння і наближеності до органів керування (вперед-назад)

Кабіни багатьох сучасних вантажних автомобілів розташовують над двигунами. Для зручності доступу до двигуна при його технічному обслуговуванні їх роблять що відкидаються і забезпечують надійними запірними пристроями, що запобігають мимовільному перекиданню кабіни.

Щоб захистити водія від впливу навколишнього середовища, кабіни виконують з ущільненими дверми і вікнами, що забезпечують незначний надлишковий тиск повітря. Можливе застосування системи кондиціонування повітря. Надлишковий тиск підтримується вентилятором, який часто компонують спільно з системою опалювання.

Для безпеки роботи водія встановлюють ремені безпеки, а для роботи в складних погодних умовах - склоочисники, пристрої проти обмерзання і запотівання.

Мікроклімат в кабіні повинен відповідати наступним вимогам: температура повітря повинна бути не нижче за 14 і не вище за 28 °З, а в теплий період року не більш ніж на 2...3 "З вище за температуру навколишнього повітря; швидкість переміщення повітря при вентиляції - не більше за 1,5 м/з; вміст пилу в повітрі - не більше за 2 мг/м3, оксиду вуглеводу - не більше за 20 мг/м3.

Система вентиляції може бути природною (через вікна кабіни) і примусовою (подача повітря вентилятором). На більшості тракторів і автомобілів використовують обидві системи вентиляції. На автомобілях примусова вентиляція об'єднана з системою опалювання кабіни в холодний час. Для примусової припливної вентиляції кабін тракторів використовують вентилятор - пиловідокремлювач, встановлюючи його на даху кабіни. Цей вентилятор складається з корпусу, ковпака, патрубка, щитка і електродвигуна з крильчаткою.

Для забезпечення нормального температурного режиму в літній час кабіни деяких тракторів обладнують примусовою вентиляцією з повітроохолоджувачем, як правило, водовипаровувального типу. Така вентиляційна установка подає в кабіну очищене від пилу, зволожене і охолоджене повітря. У холодний час року кабіни тракторів обдуваються повітрям, нагрітим в серцевині радіатора системи охолоджування дизеля. Повітря поступає в серцевину радіатора через забірник по металевому рукаву. У кабіну тепле повітря прямує спочатку по патрубках з щілинами на обдувши лобового скла, а потім безпосередньо в кабін

Рис. 1. Обладнання кабіни трактора:

1 — шар мастики; 2 — картон; 3 — гумовий ущільнювальний шнур; 4 — вентилятор; 5 — калорифер; 6 — дзеркало заднього виду; 7 — щиток; 8 — повітрозабірний ковпак; 9 — склоочисник; 10 — плафон; 11 — скло; 12 — двері; 13 — скло підіймач; 14 — гніздо акумуляторної батареї; 15 — підніжка.

Рис. 2. Органи керування і контрольні прилади, трактора Т - 40М:

1 — важіль реверса; 2 — важіль перемикання передач; 3 — педаль керування головним зчепленням; 4 — важіль перемикання приводу бокового ВВП; 5 — педаль керування зчепленням ВВП; 6 — рукоятка керування повітряною заслінкою карбюратора пускового двигуна; 7 — кнопка вмикання стартера пускового двигуна; 8 — рукоятка вмикання свічки запалювання; 9 — вмикач «маси»; 10 — кнопка вмикання теплового запобіжника; 11 — контрольна лампа вмикання акумуляторної батареї при непрацюючому двигуні; 12 — покажчик температури масла в системі мащення; 13 — лампа освітлення панелі приладів; 14—амперметр; 15 — покажчик тиску масла в системі мащення; 16 — важіль керування зчепленням пускового двигуна; 17— важіль керування паливним насосом; 18 — вимикач світла задніх фар; 19 — важелі керування розподільником гідросистеми трактора; 20 — контрольна лампа покажчика поворотів; 21 — важіль керування гальмами причепа; 22 — рульове колесо; 23 — центральний перемикач; 24 — контрольна лампа; 25 — вимикач звукового сигналу; 26 — кнопка вимикання магнето пускового двигуна; 27 — перемикач світла передніх фар; 28 — педаль вмикання стартерної шестірні механізму передач; 29 — важіль декомпресійного механізму; 30 — важіль вмикання синхронного або незалежного приводу заднього ВВП; 31 — планка блокування педалей гальм; 32, 34 — педалі гальм; 33—заскочка педалі гірського гальма; 35 — педаль керування паливним насосом; 36 — педаль блокування диференціала.

Рис. 3. Органи керування і контрольні прилади трактора МТЗ-80Л:

1 — важіль керування зчепленням та привідною шестірнею пускового двигуна; 2 — важіль керування подаванням палива; 3 — маховичок керування шторкою радіатора; 4 — рукоятка керування блокуванням диференціала; 5 — індикатор ступеня забруднення повітроочисника; 6 — кнопка звукового сигналу; 7 — покажчик температури охолоджувальної рідини; 8 — амперметр; 9 — перемикач покажчика поворотів; 10 — покажчик тиску повітря в пневмосистемі приводу гальм причепа; 11 — перемикач ближнього та дальнього світла фар; 12 — покажчик тиску масла в дизелі; 13 — вмикач склоочисника; 14 —рульове колесо; 15 — тахоспідометр; 16 — вмикач стартера пускового двигуна; 17 — рукоятка фіксатора рульового колеса; 18, 19, 21 — важелі розподільника; 20 — важіль керування ГЗВ; 22 — важіль керування ВВП; 23 — важіль керування стоянково - запасним гальмом; 24 — важіль керування силовим (позиційним) регулятором; 25 — важіль блокування начіпного механізму; 26 — тяга керування роздавальною коробкою; 27 — вмикач «маси»; 8 — вмикач задніх фар; 29, 32 — педалі гальм; 30 — з'єднувальна планка педалей гальм; 31 — перемикач силового (позиційного) регулятора; 33 — важіль перемикання передач; 34 — поводок перемикання ВВП з незалежного на синхронний привід; 35 — вмикач блока опалення (охолодження) кабіни; 36 — педаль керування подаванням палива; 37 — рукоятка тяги керування захоплювачами гідро гаку; 38 — маховичок ГЗВ; 39 — педаль зчеплення; 40 — важіль перемикання знижувального редуктора; 41 — центральний перемикач світла.

Рис. 4 Органи керування та контрольні прилади трактора ДТ-75М:

1— панель покажчиків температури охолоджувальної рідини, тиску масла, амперметра; 2 — контрольні лампи вмикання «маси», перегрівання масла, роботи звукового сигналу; 3 — вмикач склоочисника; 4 — важелі керування планетарним механізмом поворотів; 5 — трос керування автозчіпкою; 6 — вмикачі задніх фар і плафона кабіни; 7 — вмикачі звукового сигналу, передніх фар, опалювача або вентилятора, вимикач магнето; 8 — важіль вмикання стартера; 9 — штепсельна розетка; 10 — педаль зчеплення; 11 — важіль керування подаванням палива; 12 — важіль вмикання декомпресора; 13 — важелі керування розподільником гідросистеми; 14 — ланцюг керування шторкою радіатора; 15 — педалі лівого та правого гальм; 16 — важіль валу відбору потужності; 17 — важіль перемикання передач; 18 — важіль вмикання ходозменшувача або реверс-редуктора, які установлюють на замовлення; 19 — важіль керування зчепленням і привідною шестірнею пускового двигуна.

Рис. 5. Будова і принцип дії вентилятора-очисника (а),

повітрозволожувача (б):

вентилятора-очисника (рис. 5, а) - 1 — електричний двигун; 2 — вентилятор; 3 — патрубок; повітрозволожувач (рис. 5, б) - 1, 11 — клапани; 2 — бак; 3 — заливний отвір; 4 — заслінка; 5 — труба; 6 — набивка; 7 — корпус; 8 — піддон; 9 — поплавковий пристрій; 10 — сітка.

Рис. 6. Будова сидіння:

2 — пружина; 4 — паралелограмна підвіска; 5 — гідравлічний амортизатор і способи його регулювання (залежно від маси водія — регулювальним гвинтом 1;

установленням спинки в пазах кронштейна 3; регулюванням сидіння по довжині — важелем 6 та по висоті — обертанням рукоятки 7.

Вимоги до робочого місця.

1. Для безпечного та зручного доступу на робоче місце трактори та самохідні машини повинні обладнуватися підніжками (східцями) та поручнями.

3. Місце доступу на робоче місце повинно бути вільним від конструкцій агрегатованих машин.

4. Підніжки (східці) та поручні повинні витримувати зосереджене навантаження не менше 1200 Н.

5. Підніжки (східці) повинні бути металеві, мати рифлену поверхню, висотою від 1 до 2,5 мм або виготовлені відповідно до ГОСТ 8568-77.

6. Місця обслуговування машини повинні знаходитись на висоті не більше 1800 мм від опори ніг оператора; виняток обумовлюється у технічному завданні.

7. Машини, які мають робочі місця оператора або обслуговуючого персоналу, повинні мати систему звукової та світлової сигналізації для зв'язку з оператором енергетичного засобу. Рівень звукового сигналу має бути на 8 дБА вище рівня звуку зовнішнього шуму від роботи самого агрегату. Електропроводка системи сигналізації повинна бути закріплена та захищена від пошкодження.

21.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 72: Пpичiпнi пpистpої, гiдpофiкований гак, автозчiпка. Безпека праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 257– 261

https://budova-traktoriv.com.ua/nachipni_prystroi.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_3.htm#%D1%94732

Опрацювати матеріал.

1. Пpичiпнi пpистpої.

2. Гiдpофiкований гак.

3. Автозчiпка.

4. Безпека праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення начіпних пристроїв, гiдpофiкованих гаків, автозчiпок тpактоpiв.

2. Поясніть будову причіпного пристрою тpактоpiв.

3. Поясніть будову гiдpофiкованого гаку трактора МТЗ-80.

4. Поясніть будову автозчіпки тракторів.

5. Поясніть основні правила безпеки праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

Начіпні пристрої призначені для приєднання до трактора машин, знарядь і причепів. Начіпний пристрій трактора Т-150 (рис. 1.) складається з начіпної 8 і упряжної скоби 7, бугелів 1, шворня 5 і з’єднувальних пальців 6. Бугелі прикріплені болтами до кронштейнів начіпного механізму. До начіпних бугелів кріпиться скоба з п’ятьма отворами, які дозволяють встановлювати упряжну скобу по осі трактора, а також зміщувати її ліворуч та праворуч відповідно на 80 і 160 мм. На заводі скобу встановлюють на висоті 369 мм від опорної поверхні трактора. Обертаючи скобу і причіпні бугелі, можна змінювати висоту точки причепа.

Рис. 1. Начіпний пристрій:

1 — начіпний бугель; 2 — вісь; 3 — кронштейн; 4 — болт; 5— шкворень; 6 — панель; 7 — упряжна скоба; 8 — начіпна скоба

Для автоматичного з’єднання сільськогосподарських машин або знарядь з трактором застосовують автозчепи СА. За допомогою автозчепу з’єднують машину, вісь якої зміщено відносно осі трактора до 120 мм, а замок нахилений вперед або відхилений вбік до 15°.

На тракторах МТЗ-100 та МТЗ-102 для агрегатування з причіпними машинами застосовують маятниковий пристрій з допустимим вертикальним навантаженням на нього 6 кН.

Для приєднання до трактора двовісних причепів на деяких тракторах застосовують буксирні пристрої. Буксирний пристрій тракторів М'ГЗ кріплять до кронштейна поворотного валу начіпного механізму за допомогою двох пальців 2 (рис. 2). Він складається з тягового гака 12 з напрямним апаратом (нижній уловлювач 14 і козирок 10), фіксатора зіва гака 11, корпусу автомата зчіпки 4, в якому розташований упор фіксатора 7 з пружиною 6, пружина фіксатора 5, а також. Важіль фіксатора 13, який є на осі 15 рукоятки 9 керування фіксатором. Рукоятка обладнана зворотною пружиною. Верхня частина важеля фіксатора переміщується у вифрезерованій порожнині фіксатора 11. Для приєднання причепа до трактора рукояткою 9 фіксатор ставлять у положення відкритого зіва гака, а нижній уловлювач 14 — у горизонтальне положення. Уловлювач при русі трактора заднім ходом є напрямною для петлі дишла причепа. Петля натискує на виступаючий фіксатор 11, утоплює його всередину корпусу 4 і заходить у зів гака 12. Після зчіпки петлі дишла із зівом крюка фіксатор 11 під дією пружини рукоятки 9 повертається у початкове положення.

Для розчеплення трактора з причепом рукояткою 9 фіксатор переміщають вперед і знімають дишло причепа з гака.

Рис. 2. Буксирний пристрій тракторів МТЗ:

1 чека пальця: 2 — палець кріплення буксирного пристрою; грою; 3 — отвір: 4 — корпус автомата зчіпки; 5 — пружина фіксатора; 6 — пружина упору фіксатора; 7 — упор фіксатора 8 — палець фіксатора; 9 — рукоятка керування фіксатором; 10— козирок; 11 — фіксатор зіва гака; 12 — гак; 1 3— важіль фіксатора; 14 — нижній уловлювач; 15 — вісь рукоятки керування; 16 — кришка корпусу амортизатора; 17 — корпус амортизатора; 18 — амортизатор; 19 — гайка гака; 20 — ковпак; 21 — кронштейн

Для робота з одновісними причепами, гноєрозкидачами та іншими машинами, які створюють не тільки поздовжнє і бокове навантаження, а й вертикальне, застосовують гідрофікований причіпний гак.

Порівняно з буксирним пристроєм гак здатний витримувати значно більше вертикальне навантаження. Кронштейн З (рис.3) з гаком 1 кріпиться спеціальними болтами до днища заднього моста і кришки ВВП, а тягами з’єднується з пальцями зовнішніх важелів начіпного механізму. Керують (підняття, опускання) гідрогаком за допомогою основного циліндра начіпної системи.

Рукоятка 9 відводить захвати гака при приєднанні (від’єднанні) напівпричепів. У робочому положенні гак опирається на захвати 2.

Рис. 3. Гідрофікований гак тракторів МТЗ:

1 — гак; 2 — захвати; 3 — кронштейн гака; 4 — тяга захвата; 5 — кронштейн пружини; 6 — пружина; 7 — важіль; 8 — фіксатор рукоятки; 9 — рукоятка керування захватами

Гідрогак трактора Т-150К встановлюють у місцях кріплення нижніх тяг начіпного механізму (після їх зняття). Піднімають і опускають його рукояткою гідророзподільника як і задній начіпний механізм.

Гідрофікований причіпний гак забезпечує швидке з’єднання і роз’єднання трактора і причепа з робочого місця водія, при цьому підвищується продуктивність трактора та значно поліпшується робота тракториста.

Щоб полегшити приєднання й від’єднання начіпних і напівначіпних машин та знарядь до начіпного механізму трактора з місця водія застосовують автоматичні зчіпки. Автозчiпка — це рамка 9 (рис. 4), яка складається з двох квадратних труб, зварених під кутом 65°. За допомогою пальців рамку приєднують до поздовжніх

тяг начіпного механізму. У верхній частині розміщений кронштейн 6 з отвором для приєднання до центральної тяги.

Рис. 4. Автоматична зчіпка СА-1;

1 — замок; 2 — планка з отворами д ля приєднання спеціальної верхньої тяги при з'єднанні другої машини; 3 — упорна планка собачки замка; 4 — регулювальний ексцентрик; 5 — рукоятка собачки керування тросом з кабіни; 6 — кронштейн д ля приєднання центральної тяги начіпного механізму трактора; 7 — пружина собачки замка; 8 — собачка замка: 9 — рамка; 10 — пальці для приєднання рамки до поздовжніх тяг начіпного механізму

Для начіплювання машини-знаряддя трактор з опущеною рамкою подається назад так, щоб вона увійшла у порожнину замка 1 начіпної машини. Після цього переключенням розподільника на «Піднімання» машину начіплюють. Собачка 8 під дією пружини 7 заскакує у паз замка і фіксує з’єднання.

Для від’єднання трактора від машини тросом повертають рукоятку 5, виводять собачку 8 із зачеплення з упором 3 і, утримуючи її в такому положенні, опускають начіпний механізм за допомогою золотника розподільника «Плаваюче» до виходу рамки із замка, потім від'їжджають від машини-знаряддя.

Регулювальні ексцентрики 4 забезпечують щільність з’єднання собачки з упорною планкою 3.

Автозчiпка СА-1 призначена для універсально-просапних тракторів, а СА-2, уніфікована з нею для тракторів загального призначення.

21.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 71: Будова та робота валів відбору потужності трактора. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 253– 256

https://budova-traktoriv.com.ua/vvp.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_3.htm#%D1%94732

Опрацювати матеріал.

1. Призначення ВВП.

2. Будова ВВП

3. Робота ВВП.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення валів відбору потужності тpактоpiв.

2. Поясніть будову та роботу механізмів приводів валів відбору потужності тpактоpiв.

3. Поясніть будову та схему роботи механізмів привода заднього валу відбору потужності трактора МТЗ-80.

4. Поясніть будову та схему роботи редуктора ВВП тракторів Т -150 і Т-150К.:

5. Чим обладнують трактори для приводу стаціонарних машин?

Механізми відбору потужності. Вал відбору потужності (ВВП) призначений для приведення в дію робочих органів начіпних, навісних і стаціонарних сільськогосподарських машин. На тракторі ці вали можуть мати заднє, переднє і бокове розміщення. За способом приведення ВВП поділяються на залежні, незалежні, напівзалежні і синхронні.

Якщо ВВП приводиться в дію від первинного валу коробки передач (наприклад, трактор Т-25 А) і при виключенні головної муфти зчеплення вал відключається, такий привод називається залежним.

При цьому швидкість, з якою буде обертатися ВВП, залежить від частоти обертання двигуна і не залежить від швидкості руху трактора.

Якщо ВВП приводиться в дію від двигуна через допоміжні механізми силової передачі (Т-150, Т-150К, ХТЗ-170, МТЗ-80/82, Т-40М тощо) і при виключенні головної муфти зчеплення ВВП не відключається, такий привод називається незалежним.

При напівзалежному приводі ВВП обертається при переключенні передач, але не можна включити і виключити його на ходу трактора (ЮМЗ-6АКЛ).

Синхронним приводом ВВП вважається такий, при якому обертання до нього передається від вторинного валу коробки передач, а тому на кожний метр агрегату вал робить певну кількість обертів незалежно від частоти обертання угоджена зі швидкістю переміщення трактора, приводяться в дію від валів з синхронним приводом. Частота обертання ВВП із синхронним приводом становить 3,5 об/м шляху.

Розглянемо будову і принцип дії валу відбору потужності на прикладі тракторів МТЗ-80/82. Трактори МТЗ-80 і МТЗ-82 обладнані комбінованою системою заднього валу відбору потужності планетарного типу (рис. 14.12), яка забезпечує роботу валу як з незалежним, так і з синхронним приводом. Незалежний привод ВВП має двоступінчастий редуктор з частотою обертання 545 і 1000 х в 1 (об/хв). Приводний вал 6 із зубчастим вінцем завжди обертається, коли працює двигун, оскільки він постійно з’єднаний з колінчастим валом двигуна. Шестерня 9 постійно зчеплена з шестернею 7 вторинного валу 8 коробки передач і обертається тільки під час руху трактора. Зміна швидкості трактора зумовлює відповідну зміну швидкостей обертання шестерні 9. За допомогою важеля 18 можна пересувати вздовж валу 11 зубчато-кулачкову муфту 10, з’єднуючи коронну шестерню 12 з колінчастим валом або вторинним валом коробки передач, тобто включають незалежний або синхронний привод ВВП.

Рис. 1. Схема механізмів привода заднього валу відбору потужності

трактора МТЗ-80:

1 — головне зчеплення; 2, 3 — ведучі шестерні і ведучий вал двошвидкісного привода; 4 — ведені шестерні; 5 — зубчаста муфта; 6 — ведений вал; 7 — проміжний вал коробки передач; 8 — вторинний вал коробки передач; 9 — шестерня синхронного привода; 10 — зубчато-кулачкова муфта; 11 — ведучий вал, 12 — коронна шестерня; 13 — водило; 14 — сателіт; 15 — зупинне гальмо, 16 — гальмо сонцевої шестерні; 17 — сонцева шестерня планетарного редуктора; 18 — важіль переключення приводів; 19 — важіль переключення частоти обертання ( т = 545 об/хв; n1 =1000 об/хв (ВВП ), Н — нейтральне положення

Незалежний привод ВВП можна включати при зупиненому двигуні або мінімальній частоті обертання колінчастого валу двигуна, а синхронний тільки після зупинки трактора. Вал відбору потужності включають і виключають за допомогою планетарного механізму, який складається з коронної 12 та сонцевої 17 шестерень із зупинним гальмом 15, водила 13, виготовленого разом з ВВП, і трьох сателітів 14. ВВП включають і виключають за допомогою важеля керування у кабіні трактора. ВВП включений, якщо стрічка гальма 16 на сонцевій шестерні 17 затягнута, а стрічка гальма 15 відпущена. Важіль керування встановлено в крайньому верхньому положенні. Для виключення ВВП важіль керування переводять в крайнє нижнє положення, при цьому стрічка гальма 16 сонцевої шестерні 17 відпускається, а стрічка 15 зупинного гальма затягується.

Для приведення в дію механізмів машин, які навішані у передній частині, трактори ХТЗ-121, ХТЗ-160 мають передній, а трактор МТЗ-80 — боковий ВВП, встановлений зліва у середній частині трактора і приводиться в дію від шестерень коробки передач. Двошвидкісний незалежний ВВП з гідравлічним керуванням, який включає редуктор і автономну гідросистему використовуються на тракторах

типу Т-150 і Т-150К. Трактори типу Т-150 і Т-150К обладнані двошвидкісним приводом ВВП від коробки передач (Т-150) або від роздавальної коробки (Т-150К). Основна пара шестерень, встановлених у редукторі, забезпечує частоту обертання хвостовика 1000 хв *, а додаткова пара — для отримання 540 хв 1 — додається до трактора.

Рис. 2. Схема редуктора валу відбору потужності

тракторів Т – 150 і Т – 150К:

а — ВВП включений; б — ВВП виключений; 1 — шестеренний насос; 2 — ведена шестерня; 3 — хвостовик; 4 — фільтр-забірник масла; 5 — диски гідропідтискної муфти; 6 — поршень; 7 — пружина повернення поршня; 8 — диски гальма; 9 — клапан постійного тиску; 10 — клапан плавного включення; 11 — ексцентрик; 12 — важіль керування; 13 — штифт включення гальма.

ВВП включають і виключають за допомогою самостійної гідросистеми (рис. 2), якою керують за допомогою важеля 12: коли його повертають вгору, масло нагнітається насосом 1 у надпоршневу порожнину А, диски 5 муфти стискуються — ВВП включений.

Коли важіль повертають вниз, штифти 13 стискують диски гальма 8 — ВВП виключений. ВВП трактора К-701 приводиться в обертання одноступінчастим редуктором від коробки передач через передній карданний вал, з’єднувальну фрикційну муфту і задній карданний вал. Фрикційна муфта працює від гідросистеми коробки передач, але включається і виключається своїм важелем. Циліндрична пара шестерень привода змонтована на шарикових підшипниках, встановлених у корпусі редуктора.

Для стаціонарних машин сільськогосподарські трактори обладнані приводними шківами, що включаються і виключаються через спеціальний пристрій з місця водія без зупинки двигуна.

Сучасні машини в стаціонарних умовах частіше приводяться в дію за допомогою електродвигунів, тому пасові приводи від шківів втрачають своє значення.

20.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 70: Правила користування, несправності їх усунення та ТО pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням та обслуговуванням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 236 – 253

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94718

Опрацювати матеріал.

1. Правила користування pоздiльно-агpегатною начіпною системою трактора.

2. Несправності pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора та їх усунення.

3. Правила виконання ТО pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ГНС трактора.

2. Опишіть будову ГНС трактора.

3. Поясніть роботу ГНС трактора.

4. Опишіть несправності ГНС та способи їх усунення.

5. Опишіть правила виконання ТО ГНС трактора.

Правила користування начіпною гідросистемою трактора і її ТО. Гідронасос вмикають тільки тоді, коли для роботи тракторного агрегату потрібна гідронавісна система. Гідронасос можна вмикати на тракторах МТЗ-80 і Т-40 під час роботи двигуна на малих обертах, на тракторах інших марок гідронасос вмикають за непрацюючого двигуна.

На знижених обертах двигуна оливу треба прогріти до робочої температури (45–50°С).

Глибину ходу передніх і задніх робочих органів начіпного знаряддя вирівнюють зміною довжини верхньої тяги. Поперечні перекоси знаряддя усувають, змінюючи довжину правого розкосу(на тракторі ДТ-175М можна регулювати правим і лівим розкосами).

Не можна допускати скручування і різких перегинів гумових шлангів гідронавісної системи.

Опускати начеплені машини можна тільки під час руху агрегату по прямій лінії в “плавальному” режимі. Начеплені машини з опорними колесами повинні працювати лише в “плавальному” режимі, а на тракторах із увімкнутим гідродовантажувачем зчіпної ваги – у режимі “піднімання”. Якщо під дією власної ваги робочі органи знаряддя не заглиблюються, допускається заглиблення їх увімкненням “примусового опускання” під час руху трактора по прямій.

Забороняється повертати агрегат із заглибленими робочими органами машини.

У транспортне положення піднімати знаряддя можна на стоянці або під час руху по прямій.

Готуючи навішену машину для транспортування, треба підняти її вгору до кінця, закрити клапан силового циліндра; відвести упор 4 до вилки 3 штока; відпустити гайки запірних пристроїв у з’єднаннях шлангів, лишивши їх закрученими тільки на 2–3 витки різьби.

Закривати клапан упором4 забороняється, бо він може поламатися від найменшого опускання поршня в циліндрі.

Робочі органи знаряддя для транспортування мають бути підняті на 300–400 мм. Якщо хід навісного механізму не забезпечує піднімання робочих органів на таку висоту, рекомендується вкоротити верхню тягу.

Під час роботи трактора з гідродовантажувачем зчіпної ваги слід дотримуватися таких правил:

1. Встановити максимальний тиск довантаження, відкрутивши до кінця маховик проти годинникової стрілки.

2. На початку гонів поставити ручку розподільника для основного циліндра в “плавальне” положення(вгору до кінця), щоб забезпечити заглиблення робочих органів знаряддя під дією власної ваги.

3. Увімкнути гідравлічний довантажувач важелем у положення “увімкнене”

4. Ручку розподільника для основного циліндра перевести в положення “піднімання”.

Якщо після цього опорні колеса знаряддя не копіюватимуть поверхню ґрунту, треба зменшити тиск довантаження, час від часу повертаючи маховичок 16 за годинниковою стрілкою, поки не буде забезпечено стійкого руху коліс навішеного знаряддя.

У кінці гонів перед підніманням знаряддя ручку гідравлічного довантажувача переводять у положення “вимкнено”.

Під час роботи з навішеними земле обробними знаряддями не дозволяється встановлювати золотник розподільника в “нейтральне” положення, бо тоді будуть відхилення в глибині обробітку ґрунту і виникатимуть перевантаження навісного механізму та оливопроводів.

Технічне обслуговування навісної гідравлічної системи передбачає щозмінну перевірку кріплень приладів і механізмів, герметичності з’єднань оливопроводів та ущільнень, рівня оливи в бакові та його поповнення, періодичне змащування підшипників валу підйомних важелів.

Під час технічного обслуговування №2 промивають оливофільтр, бак і сапун.

Оливу замінюють у системі під час сезонного технічного обслуговування.

Можливі несправності робочого обладнання та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Начіпний механізм піднімається повільно або не піднімається зовсім	Перетікання масла через ущільнення насоса	Замінити ущільнення або манжету
	Забруднений уповільнювальний клапан	Промити штуцер з уповільнювальним клапаном
	Запірний пристрій шлангів не пропускає масло	Замінити запірний пристрій
	В масляному баці мало масла або воно холодне	Долити масло
	Нещільно з’єднані маслопроводи, потрапляння повітря в систему	Затягнути з’єднання
	Зависання перепускного клапана розподільника	Промити деталі клапана
Масло або піна викидається через сапун бака	Ненормальний рівень масла в баці	Довести рівень масла до норми
Масло або піна викидається через сапун бака	Підсмоктування повітря	Перевірити та підтягнути місця з’єднань маслопроводів
Відсутнє автоматичне повертання золотника з положень «Підйом» та «Опускання»	Тиск спрацьовування клапанного пристрою нижчий, ніж тиск спрацювання автоиатичного пристрою золотника	Відрегулювати клапанний пристрій на тиск спрацювання 13…14 МПа
	Забруднений фільтр золотника	Розібрати золотник, промити фільтр
Важіль не фіксується в положеннях «Підйом» та «Опускання»	Запірний пристрій шлангів не пропускає масло	Замінити запірний пристрій
Важіль не фіксується в положеннях «Підйом» та «Опускання»	Підвищений опір на штоці силового циліндра	Усунути причину підвищеного опору
Начіпна машина різко опускається при встановленні важеля в положення «Плаваюче»	Відсутній або неправильно встановлений уповільнювальний клапан	Встановити уповільнювальний клапан в отвір штокової порожнини кришки циліндра
Начіпна машина не утримується в транспортному положенні	Підтікання масла по ущільнювальним кільцям циліндра або штока	Перевірити стан гумового ущільнювального кільця та при необхідності замінити його
Вал відбору потужності не передає повного крутного моменту або після вимкнення продовжує обертатися	Порушене регулювання керування гальмами ВВП	Відрегулювати гальма ВВП

20.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 69: Будова та дія вузлів гiдpавлiчних систем тpактоpiв, що вивчаються: гідроциліндрів, муфт роздільно-агрегатних начіпних машин баку. Правила з'єднання.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 236 - 245.

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова гідроциліндра.

2. Муфти роздільно-агрегатних начіпних машин

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Призначення гідроцилінрів в pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора. .

2. Опишіть будову гідроциліндра трактора.

3. Призначення муфт роздільно-агрегатних начіпних машин.

4. Опишіть будову муфт роздільно-агрегатних начіпних машин.

5. Вкажіть основні вимоги до гідробаків.

Для підняття, примусового опускання та удержання начіпного знаряддя в потрібному положенні (транспортному тощо), а також для керування робочими органами напівначіпних та причіпних гідрофікованих машин і знарядь за-стосовують гідроциліндри кількох типорозмірів (Ц36, Ц55, Ц75, Ц80, Ц90, Ц100, ЦІЮ, Ц125, Ц140). Вони можуть бути як двобічної, так і однобічної дії.

Літера Ц означає циліндр, а цифра вказує на його діаметр. Зусилля, що може розвинути шток циліндра, залежить від площі поршня і тиску масла в його робочій порожнині. У сучасних гідроциліндрах максимальне зусилля на штоці досягає 200—1550 МПа. Хід поршня в циліндрах Ц55, Ц75, Ц90 і Ц100 —200 мм; в Ц36, Ц80, ЦІ 10, Ц125 і Ц140 — 250 мм. Відстань між осями приєднувальних отворів задньої кришки і головки штока для всіх циліндрів начіпної системи однакова і дорівнює 515+3 мм. За характером застосування гідроциліндри роздільно-агрегатної системи поділяють на основний і виносні. Основний встановлюють у начіпному механізмі трактора, виносні — в начіпному механізмі, напівначіпних і гідрофікованих причіпних зчіпках і в підйомних пристроях окремих механізмів машин та знарядь. Основні й виносні гідроциліндри конструктивно подібні й відрізняються між собою лише розмірами. Циліндри двобічної дії мають дві робочі порожнини і масло, що надходить до них, створює тиск на поршень з того чи іншого боку. У циліндрів однобічної дії одна порожнина робоча, а друга через сапун сполучається з навколишнім середовищем. Примусовий рух поршня під тиском масла відбувається тільки в одному напрямку (піднімання вантажу). Назад поршень рухається під дією ваги начіпної машини.

Будову гідроциліндра показано на рисунку 1. Він складається з гільзи (циліндра), виготовленої з суцільнотягнутої стальної труби з високою чистотою обробки внутрішньої поверхні та загартованої струмами високої частоти. У циліндрі переміщується поршень, виготовлений з алюмінієвого сплаву. На поршні є виточка, в яку для ущільнення встановлене гумове ущільнювальне кільце. Поршень щільно насаджений на хвостик стального штока і закріплений на ньому гайкою, застопореною фібровими кільцями.

Другий кінець штока виходить з циліндра через передню кришку, яка є для нього напрямною. Шток у кришці ущільнюється гумовими кільцями, встановленими у виточки останньої. Для запобігання потраплянню в циліндр пилу та бруду в розточці передньої кришки знаходиться скребок.

Поршень розділяє циліндр на дві ізольовані одна від одної порожнини — передню й задню. Задня обмежується задньою кришкою. Масло від роз-подільника підводиться до кожної порожнини окремо.

На передній кришці для зручності приєднування маслопроводів є різьбові отвори. У вивідні отвори передньої і задньої кришок вставлена трубка-маслопровід, по якому масло підводиться або відводиться через передню кришку із задньої порожнини циліндра. Кінці трубки ущільнені гумовими кільцями. В передній кришці розміщено гідромеханічний клапан, за допомогою якого зупиняють машину в будь-якому положенні (під час її опускання), обмежують заглиблення робочих органів, а також перекривають порожнину циліндра, розвантажуючи шланг, коли підняте начіпне знаряддя. Хід поршня (від 20 мм до повного ходу) регулюють переміщенням пересувного упору вздовж штока. Для цього відпускають баранцеву гайку хомутика, переміщують упор в потрібне положення і закріплюють його так, щоб відстань від упору до головки клапана відповідала потрібній довжині ходу поршня.

При втягуванні штока в циліндр масло із задньої порожнини виходить через маслопровід, канали й отвір гнізда гідромеханічного клапана у прохідний штуцер передньої кришки. Шток втягуватиметься, поки упор не натисне на стержень і клапан не сяде в гніздо.

Для зменшення швидкості опускання машини й запобігання ударам її об ґрунт, в штуцері відвідної магістралі, а в циліндрах останньої конструкції в кришці встановлюють сповільнений клапан, що працює як однобічний дросель, збільшуючи опір виходу масла лише при опусканні.

В окремих гідроциліндрах фланці, до яких кріпляться кришки, приварені до циліндра, а кришки кріпляться до фланців болтами, в інших — фланців немає, а кришки кріпляться чотирма шпильками.

Рис. 1. Будова силового циліндру:

1 – нижня кришка; 2 – маслопровідна трубка; 3, 10 – клапани; 4, 12 – отвори для штуцерів; 5 – головка штока; 6 – задня кришка; 7 – шток; 8 – корпус; 9 – поршень; 11 – первинний упор.

Арматура та масляні баки. З'єднувальна муфта призначена для сполучення і роз'єднування масло-проводів високого тиску без виливання робочої рідини з гідросистеми.

У тракторах застосовують з'єднувальні муфти двох типорозмірів — з прохідним діаметром 12 і 16 мм та пропускною здатністю відповідно 50 і 75 л/хв.

З'єднувальна півмуфта (Додаток №8) складається з корпусів, кулькових запірних клапанів, пружин 10 і 13, хрестовин 9 і 14 та штуцерів 1 і 8. Обидві півмуфти стягуються накидною гайкою 4, а їх кульки, упираючись одна в одну, стискують пружини і відходять від своїх гнізд. Масло — робоча рідина — вільно проходить через запірні клапани до шлангів.

Якщо накидну гайку відгвинчувати, кульки під тиском пружин сідають у гнізда, перекриваючи вихід масла з трубопроводів і шлангів.

З'єднувальні муфти встановлені між розподільником і силовим циліндром.

Розривна муфта призначена для швидкого роз'єднування маслопроводів з перекриттям виходу масла.

Завдяки застосуванню розривних муфт, які звичайно жорстко кріпляться на причіпних машинах, гнучкі шланги захищаються від розриву при випадковому від'єднанні машини від трактора.

Розривна муфта конструктивно подібна до з'єднувальної і відрізняється від неї тим, що обидві її половини з'єднуються не накидною гайкою, а спеціальним пристроєм. При осьовому зусиллі 150—200 Н пів-муфти роз'єднуються, захищаючи шланги від розриву.

Рис. 2. Муфти роздільно-агрегатних начіпних маашин:

а – розєднувальна муфта; б – розривна муфта; 1 – кулькові клапана; 2 – півмуфти; 3 – накидна гайка; 4, 9 – пружини; 5 – штуцер; 6 – хрестовина; 7 – півмуфти; 8 – фіксатори; 10 – стакан; 11 – кронштейн; 12 – корпус муфти.

Рис. 3. Шланги гідравлічні високого тиску.

Шланги високого тиску призначені для сполучення агрегатів гідравлічної системи, коли металеві трубопроводи не можна застосовувати внаслідок відносного переміщення останніх. Шланг високого тиску — це гумовий гнучкий трубопровід з металевим і бавовняним обплетеннями.

У гідравлічних системах тракторів застосовують шланги з одинарним та по-двійним обплетенням. Шланги з обох боків мають наконечники, якими їх приєднують до штуцерів агрегатів та металевих маслопроводів або з'єднують між собою.

Металеві маслопроводи використовують для сполучення нагнітальних і зливних порожнин агрегатів гідравлічної системи, які жорстко закріплені і не переставляються, їх виготовляють з тонкостінних стальних трубок, на обох кінцях яких є наконечники, що складаються з накидної гайки і ніпеля, привареного до труби або ввареного в неї.

Масляний бак — це резервуар для робочої рідини гідравлічної системи, його місткість розрахована на таку кількість масла, яка дозволяє забезпечити нормальну роботу гідросистеми, охолодження та очищення масла.

Як правило, корпуси масляних баків тракторів складаються з двох штампованих частин, зварених між собою. Товщина стінки бака 1,8—2 мм (в тракторах МТЗ-50/52, Т-25 баки литі).

Масло, що надходить з розподільника у бак, очищається від різних домішок фільтром. Фільтрувальний елемент останнього складається з латунних сіток, уніфікованих для всіх тракторів. Від кількості фільтрувальних сіток залежить пропускна здатність фільтра, тому в гідросистемах з різними масляними насосами кількість фільтрувальних сіток неоднакова.

У нижній частині бака є зливний отвір, який закривають пробкою з магнітом для вловлювання металевих часток, що потрапляють у масло.

20.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 68: Будова та дія вузлів гiдpавлiчних систем тpактоpiв, що вивчаються: гідробаку, насосів, pозподiльникiв. Правила з'єднання.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 236 – 245

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/galyzeve_mahunobydyvannja/gidropruvod_%D0%86%D0%86_chastuna/gidropruvod_%D0%86%D0%86_chastuna/2/2.htm

https://youtu.be/GMo7ufDmzW4?si=NYTe7rSZWIlGn6zf

Опрацювати матеріал.

1. Будова гідросистеми трактору.

2. Будова гідробаку, гідронасосу, та гідророзподільника.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення гiдpавлiчних систем тpактоpiв.

2. Поясніть будову вузлів гiдpавлiчних систем тpактоpiв: масляного баку, гідравлічного насосу, розподільника.

3. Поясніть дію вузлів гiдpавлiчних систем тpактоpiв.

4. Поясніть правила встановлення деталей, вузлів гідросистеми трактора.

5. Вкажіть основні вимоги до гідросистеми трактора.

Роздільно-агрегатна гідравлічна система (РАГС) трактора ХТЗ-17021 (рис. 1) складається із шестеренчастого насоса 13 з приводом і механізмом включення 14, золотникового розподільника 2 з важелями керування 1, масляного бака 11 з фільтром і індикатором 6, основного та виносних силових циліндрів, гідравлічної арматури (маслопроводи 3, 4, 5, 7, 12, запірний і сповільнювальний .шани, з’єднувальні муфти 8). Деякі гідравлічні системи мають також гідрозбільшувач зчіпної ваги з гідроакумулятором, регулятор глибини обробітку ґрунту. Ці системи встановлюються на універсально-просапні трактори МТЗ-80/82 та інші.

Рис. 1. Схема гідравлічної системи трактора ХТЗ - 17021

1 — важелі керування; 2 — золотниковий розподільник; 3 ,4 , 5, 7 ,1 2 — маслопроводи; 6 — фільтр і індикатор масляного бака; 8 — з’єднувальні муфти; 9 — начіпний механізм; 10 — силовий циліндр; 11 — масляний бак; 13 — шестеренчастий насос; 14 — привод і механізм включення.

Масляний бак - це резервуар для робочої рідини гідросистеми. Місткість його повинна забезпечувати нормальну роботу гідросистеми. Бак має фільтр очищення масла, яке надходить з розподільника. Нижня частина бака обладнана спускними отворами, які закриваються пробками з магнітами для вловлювання випадкових металевих часток. Рівень масла можна контролювати за допомогою контрольної пробки або масломірного щупа. Робочою рідиною в гідросистемах тракторів є мінеральне гідравлічне або індустріальне масло. Марка масла для даного трактора подається заводом-виробником. Для контролю ступеня забруднення фільтра масляного бака на тракторах ХТЗ-17021 в зливній магістралі між розподільниками і баком встановлено індикатор стану фільтра. При забрудненні фільтруючого елементу тиск в зливній магістралі зростає і рівень масла в індикаторі зростає до контрольної мітки, що сигналізує про необхідність заміни елементу.

Рис. 2. Гідробак трактора ЮМЗ.

Гідравлічні насоси, якими обладнані гідросистеми, шестеренчасті, нерегульованої дії, призначені для створення тиску робочої рідини в гідросистемах. За своїм призначенням насоси бувають різних модифікацій і мають різне умовне позначення. Наприклад, позначення НШ 10В-2, НШ 10В-3, НІП 32-4-Л, РН-50-2-Л, означають:

Н — насос; Ш — шестеренчастий: 10, 32, 50 — подача робочої рідини в кубічних сантиметрах за один оберт валу насоса; В—назва заводу-виробника (Вінниця); 2, 3, 4 — насоси мають номінальний тиск відповідно 14 МПа, 16 МПа, 20 МПа; Л — насос з лівим напрямком обертання.

Рис. 3. Насоси шестиренчасті.

Будова і робота насосів. Для створення робочого тиску в гідросистемах сільськогосподарських тракторів застосовують шестеренні масляні насоси. Від насосів інших типів вони відрізняються простотою конструкції, компактністю, малою масою і відсутністю потреби в регулюванні під час роботи.

Згідно з ГОСТ 8753—71 умовне позначення насосів з правим напрямком обертання, наприклад з обсягом подачі за один оберт 32 см3, таке: НШ-32, НШ-32-2, НШ-32-3, НШ-32-4; а для таких же насосів з лівим напрямком обертання: НШ-32-Л, НШ-32-Л-2, НШ-32-Л-3, НШ-32-Л-4.

У позначеннях насосів, де є буква «У», наприклад НШ-32У, літера вказує на те, що насоси належать до групи уніфікованих, де ущільнювальне кільце замінено манжетою і гумовим клиноподібним сегментом. Конструктивні удосконалення вузлів ущільнення і автоматичної компенсації торцевих зазорів дозволили збільшити гарантійний наробіток насосів типу НШ-У до 1000 год І більше.

Марка насоса позначається так: «НШ» насос шестеренний, число показує теоретичну (розрахункову) подачу масла насосом за один оберт ведучого валу в см3. Відповідно до ГОСТ 8753—71 шестеренні насоси гідравлічних систем тракторів, сільськогосподарських і шляхових машин за виконанням роз-поділяються на чотири групи, що позначаються цифрами 1, 2, 3 і 4.

До групи 1 належать насоси з номінальним тиском нагнітання 10 МПа і робочими обсягами за один оберт 10, 32, 46 і 67 см3;

до групи 2 — насоси з номінальним тиском нагнітання 14 МПа і робочими об'ємами за один оберт 10, 32, 50, 63, 100, 160 і 250 см3;

до групи 3 — насоси з тиском 16 МПа і робочими обсягами 10, 32, 50, 63, 100, 160 і 250 см3 і до групи 4 належать насоси з тиском нагнітання 20 МПа і робочими об'ємами за один оберт 10, 32, 50 і 63 см3. Цифри, що вказують групу насосів, пишуться на етикетках останніми, крім першої групи, де цифра 1 не пишеться. Правий напрямок обертання буквою П не позначається, а лівий позначається буквою Л.

Насоси НШ-32У та НШ-46У уніфіковані і різняться тільки розмірами корпусів і шириною зубців шестерень.

Масляний насос працює так. При включенні муфти привода обертання від валу привода передається до ведучої шестірні насоса, а від неї до веденої (шестерні обертаються в протилежних напрямках). Зубці, виходячи із зачеплення, створюють у всмоктувальній порожнині розрідження, куди спрямовується масло з бака, заповнюючи впадини між зубцями. Далі воно переміщується зубцями і надходить у нагнітальну порожнину. Тиск масла у впадинах збільшується з наближенням їх до нагнітальної порожнини.

При вході зубців у зачеплення, що відбувається в нагнітальній порожнині, масло виштовхується і спрямовується з останньої через патрубок і масло-провід високого тиску до розподільника.

Насос включають за допомогою спеціальної муфти, коли двигун виключений або при низькій частоті обертання колінчастого валу. Після включення привода насоса і пуску двигуна насос повинен працювати 2—3 хв при невеликій частоті обертання і нейтральному положенні важеля розподільника, а потім 5—6 хв — при робочій частоті. В цей час масло підігрівається до необхідної температури. Якщо система не працює, насос треба відключати.

Конструкція насоса НШ дозволяє змінювати напрямок обертання з лівого на правий, і навпаки. Для цього міняють місцями ведучу і ведену шестерні разом з їх втулками і повертають кришку на 180°.

Круглі нерегульовані насоси шестеренного типу НШ всіх дев'яти типорозмірів призначені для подачі під тиском робочої рідини в гідравлічні системи тракторів, сільськогосподарських, шляхових, підйомно-транспортних та інших машин. На тракторах МТЗ-80 І його модифікаціях в гідроначіпній системі застосовано шестеренні гідронасоси круглої конструкції правого напрямку обертання НШ-32-2 з об'ємною подачею робочої рідини 32 см³/об, номінальною подачею 55,6 л/хв і тиском нагнітання: номінальним 14 МПа і максимальним 17,5 МПа.

Насос НШ складається з корпусу, кришки і нагнітального вузла. Цапфи шестерень коливального (нагнітального) вузла ведучої і веденої розміщені в підшипниковій обоймі та підтискній, які зроблені у вигляді напівциліндрів з гніздами для цапф. На деяких насосах типу НШ, замість передбачено тільки торцевог ущільнення шестерень, встановлюють в зоні високого тиску ще й радіальне саморегульоване ущільнення. Здійснюється воно підтискною обоймою, яка тиском масла в зоні нагнітального отвору підтискується внутрішньою поверхнею до зубців шестерень, забезпечуючи мінімальний зазор між ними і ущільнювальною поверхнею обойми, а також компенсацію спрацювання спряжених поверхонь.

З торців у зоні високого тиску шестерні ущільнені двома пластинами, встановленими в заглибленнях підшипникової і підтискної обойм. До торців шестерень вони підтискуються робочою рідиною гідросистеми, що проникає крізь отвори в пластинах і діє потім на збільшену площу з боку ущільнювальних манжет. Шестерні разом з пластинами і ущільненням утворюють нагнітальний вузол. Треба мати на увазі, що шестерні в насосах за шириною зубців добирають з допуском на відхилення не більше 5 мкм, а тому переставляти їх з одного насоса на інший не слід.

Приводний вал ведучої шестірні ущільнено двома манжетами, за-пресованими оправкою, що запобігає пошкодженням їх країв. Внутрішню манжету встановлюють пружиною назовні, а зовнішню — пружиною всередину насоса. Насоси НШ відрізняються габаритними розмірами, різною відстанню від всмоктувального і нагнітального отворів до привалкової площини, крім того, шліци на його веденому валу мають різну ширину ... У зв'язку з цим змінені також внутрішні шліци на валу приводу, встановленого в корпусі маслобака.

Рис 4. Будова шестеренчастого насосу:

1 - Корпус насоса; 2, 9 – втулки; 3 – ведуча шестерня; 4 – ведена шестерня; 5 – вкладиш; 6 – ущільнення; 7 – манжета; 8 - вал ведучої шестерні; 10 – кришка; 11 – впускний отвір.

Призначення і робота розподільника. Розподільник призначений для розподілу масла, що подається насосом, у порожнину основного і виносних гідроциліндрів, перепуску масла з насоса в бак при відключених споживачах, а також для обмеження тиску масла в гідросистемі при перевантаженнях. Для сільськогосподарських тракторів випускають уніфіковані розподільники клапанно-золотникового типу таких типорозмірів: Р75-ВЗА, Р75-В2А та Р150-ВЗ (Р — розподільник, 75 або 150 — пропускна здатність, л/хв, В — тип золотника, що фіксується в робочих положеннях і автоматично повертається з двох робочих положень у нейтральне, 3 і 2 — кількість золотників у розподільнику, А — вказує на зміни в конструкції розподільника).

Для використання в гідросистемах з силовими (позиційними) регуляторами промисловість випускає розподільники Р75-ЗЗР, в корпусі яких немає косого свердлення, що сполучає канал керування перепускним клапаном із зливним каналом. Крім того, перепускний клапан 5 має додатковий підпружинений стержневий клапан 4 із сферичною головкою, що гарантує чітку роботу розподільника в системі силового і позиційного регулювання. Запобіжний клапан 6 і пристрій 1 автоматичного повертання золотників відрегульовані відповідно на тиск 14,5—16,0 МПа і 12,5—13,5 МПа. Підвищення тиску в гідросистемі збільшило максимальну вантажопідйомність начіпного механізму на кінцях нижніх тяг тракторів МТЗ-80/82 до 2000 кг проти 800 кг у тракторів МТЗ-50/52.

У розподільниках Р75-ЗЗР передбачено регулювання потоку масла для сповільнення руху штока гідроциліндра. Швидкість штока регулюють, удержуючи золотник в проміжних положеннях між положеннями «Підняття» і «Нейтральне», або «Примусове опускання». Чим ближче золотник розміщений до нейтрального положення, тим меншою швидкість штока циліндра. Уповільнювати швидкість штока гідроциліндра необхідно при під'єднанні до трактора начіпної машини, щоб легше було ввести в отвори поздовжніх тяг трактора цапфи навіски сільськогосподарської машини. У тракторах МТЗ-80/82 золотники в положенні «Примусове опускання» не фіксуються, щоб не допустити довільного (помилкового) встановлення золотника в позицію «Примусове опускання» замість «Плаваюче положення», оскільки при цьому можлива поломка машини або начіпного механізму трактора. Тому, щоб золотник перебував у цій позиції, рукоятку розподільника слід тримати рукою.

Рис. 5. Гідророзподільники:

1 – гідророзподільник МР-80-4/1-222(170) ЮМЗ, МТЗ, Т-150, Т-40; 2 – гідророзподільник Р-80-3/1-22 двосекційний.

Рис.6. Схема роботи гідророзподільника

Рис. 7. Гідророзподільник:

а — розвантажувальні отвори золотника; б — важіль золотника; в — розріз (поздовжній) розподільника; г — запобіжний клапан; 1 — золотник; 2, 19 — кришка корпусу; 3 — корпус; 4 — важіль золотника; 5 — гумовий чохол; 6 ,1 1 ,1 3 ,1 5 — гумові ущільнювальні кільця; 7 — важіль керування; 8 — вісь; 9 — кришка; 10 — сферична опора пружини; 12 — пружина; 14 — втулка; 16 — заглушка; 17 — гніздо перепускного клапана; 18 — перепускний клапан; 20 — гайка-ковпак: 21 — регулювальний гвинт; 22 — пружина; 23 — штифт напрямний; 24 — запобіжний клапан; 25, 26 — гніздо й ущільнювальна шайба запобіжного клапана; ОН — отвір для під’єднання маслопроводу від насоса: ГК — головний канал (нагнітальна порожнина); ЗП — запоршнева порожнина перепускного клапана: Ж — жиклерний отвір клапана; КС — канал, що сполучає запоршневу порожнину перепускного клапана із запобіжним клапаном; КЗ — канал зливу масла через запобіжний клапан: ОР — розвантажувальні отвори золотника; ПК — перепускний (зливний) канал розподільника; ЗК — зливний канал корпусу розподільника; КП — кільцеві порожнини корпусу; П і О — отвори в корпусі д ля приєднання маслопроводів силового циліндра; К — канал, який сполучає зливний канал корпусу із порожниною кришки: Б— отвір, що сполучає порожнину кришки корпусу розподільника з баком; ОП і ПР— розточки корпусу, в яких монтуються перепускний і запобіжний клапани

19.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 67: Схема двоточкового i триточкового приєднання начіпного механізму. Переобладнання двоточкової навіски у тpиточкову та навпаки. Регулювання начіпного механізму.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 236 – 262.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94716

Опрацювати матеріал.

1. Призначення начіпного механізму.

2. Будова начіпного механізму.

3. Налаштування та регулювання начіпного механізму.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення доточкового i триточкового приєднання начіпного механізму.

2. Поясніть як переобладнують двоточкову навіску у тpиточкову та навпаки.

3. Поясніть правила регулювання начіпного механізму.

4. Чим регулюють обмеження поперечних переміщень навісних знарядь

Начіпний механізм тракторів Т-150, Т-150К і ДТ-75. Осі 1,5, 7, 9, і стояки 42 (рис. 1) становлять основу навісного механізму. Верхня вісь 51 закріплена в головках стояків 42, а нижня вісь 9 і задня 7 – у кронштейнах 40. Нижні кінці стояків 42 прикріплені до кронштейнів 40 рами трактора.

На втулки осі 51 встановлено порожнистий вал 55, на шліцах якого закріплені правий 4 і лівий 50 підйомні важелі та кривошип 49 штока силового циліндра 43. Нижньою кришкою циліндр 43 приєднаний до задньої осі 7. До верхньої осі сферичним шарніром 58 приєднано верхню тягу з подвійною амортизаційною пружиною 62. Вільний кінець верхньої тяги має шарнірну головку 1, якою приєднується до стояка навісного знаряддя. Пружини 62 амортизують раптово зростаючі навантаження від навісного знаряддя і цим запобігають поломкам. Муфтою 65 можна змінювати довжину верхньої тяги.

Підйомні важелі 4 і 50 та нижні тяги навісного механізму з’єднані розкосами. Сергами 45 розкоси з’єднані з підйомними важелями, а вилками 32 – з нижніми поздовжніми тягами. Нижні поздовжні тяги вилками 16 з’єднані з нижньою віссю 9. Головки 29 нижніх тяг мають шарніри для з’єднання з віссю навісного знаряддя. Вилки 16 цих тяг можуть бути з’єднані з боковими головками 12 або із середньою головкою 8, розміщеними на нижній осі. У першому випадку навісний механізм працюватиме за триточковою схемою, а в другому – за двоточковою. Нижні поздовжні тяги розсувні, що значно полегшує роботу під час з’єднування їх з віссю знаряддя. Приєднані до знаряддя нижні тяги фіксуються по довжині пальцями 18.

Для обмеження бокового хитання до нижніх тяг приєднані розтяжки, які складаються з ланцюгів 19 і 22, гвинтів 23 і 27, стяжних хомутів 24 і 26 та муфти 25.

Розтяжки регулюють муфтами 25 так, щоб кінці нижніх тяг з піднятим знаряддям могли відхилятися не більш як на 20 мм у сторони від середнього положення. Навісне знаряддя повинно займати правильне положення у вертикальній і горизонтальній площинах. У поздовжньо-вертикальній площині навісне знаряддя регулюють зміною довжини верхньої тяги за допомогою муфти 65, а в горизонтальній площині – зміною довжини розкосів за допомогою гвинтових муфт 41. Для роботи з причіпними машинами поперечину 52 кріплять болтами 34 до кронштейнів. Під час піднімання навісного знаряддя шток силового циліндра повертає кривошип 49, який штовхає вгору підйомний важіль 50.

Піднімаючись, важіль обертає порожнистий вал 55 і через нього піднімає важіль 4, а водночас навісне знаряддя. Опускається знаряддя тільки під власною вагою. У такому з’єднанні навісний механізм використовують для роботи з плугом, культиватором та іншими машинами, які не потребують примусового заглиблення робочих органів. Під час роботи, наприклад, з канавокопачем, ямокопачем та іншими машинами необхідне примусове опускання робочих органів. Для роботи з цими машинами кривошип 49 з’єднують пальцем з підйомним важелем 50 через отвори БА.

Рис. 1. Начіпний механізм тракторів ДТ-75:

1 – головка верхньої тяги; 2 – сферичний шарнір; 3 – палець верхньої тяги; 4 – правий підйомний важіль; 5 – палець правого підйомного важеля; 6 – фіксатор верхньої тяги для роботи трактора без навісних знарядь; 7 – задня вісь; 8 – центральна головка нижніх тяг для двоточкової схеми навішування; 9 – нижня вісь; 10 – втулка сферичного шарніра; 11 – сферичний шарнір нижньої поздовжньої тяги; 12 – бокова головка нижньої поздовжньої тяги для триточкової схеми навішування; 13 – отвір для пальця розтяжки; 14 – палець вилки; 15 – болт; 16 – вилка нижньої поздовжньої тяги; 17 – захисна пластина; 18 – палець тяги з пружиною і заскоком; 19 – передній ланцюг стяжки; 20 – стрем’янка; 21 – ланка; 22 – задній ланцюг; 23 і 27 – гвинти стяжок; 24 і 26 – стяжні хомути; 25 – муфти розтяжок; 28 – задня головка нижньої поздовжньої тяги; 29 – сферичний шарнір нижньої поздовжньої тяги; 30 – чека з ланцюжком; 31 – нижній палець розкосу; 32 – вилка розкосу; 33 – серга ланцюга; 34 – болт кріплення причіпної поперечини; 35 – бугель; 36 – верхній палець розкосу; 37 – обмежувач; 38 і 44 – нижній і верхній гвинт розкосу; 39 – палець осі; 40 – кронштейн з’єднувальний; 41 – муфта розкосу; 42 – стояк рами навісного механізму; 43 – основний силовий циліндр; 45 – серга розкосу; 46 – шланги гумові; 47 – палець лівого підйомного важеля; 48 – палець штока; 49 – кривошип штока; 50 – лівий підйомний важіль; 51 – верхня вісь; 52 – причіпна поперечина; 53 – втулка валу підйомних важелів; 54 – маслянка; 55 – вал підйомних важелів; 56 – упорне кільце із стопорним гвинтом; 57 – траверса верхньої тяги; 58 – сферичний шарнір верхньої тяги; 59 – вилка верхньої тяги; 60 – упорна шайба; 61 – палець упорної шайби; 62, 63, 64, 65 –відповідно пружини; труба; гвинт; муфта верхньої тяги.

Регулюють механізм навішування у дво-, трьох- і чотириточкових схемах.

Конструкцією механізму навішування передбачено під’єднання знаряддя чи с-г машини до трактора в трьох точках за різних схем накладки. Так, двоточкова схема накладки застосовується під час роботи трактора в агрегаті із плугом та іншими знаряддями, яким необхідно переміщатися у горизонтальній площі відносно трактора. За двоточковою схемою навішують плуги і деякі інші начіпні знаряддя (див. рис. 2).

Для цього головки нижніх повздовжніх тяг зводять разом та закріплюють упорами. Головки нижніх тяг можна встановлювати як за повздовжньою віссю трактора, так і зміщуватися вправо від неї. Для забезпечення прямолінійного ходу одного агрегату із чотирикорпусним навісним плугом головки нижніх і центральних тяг зміщують на однакову кількість отворів і пазів відносно вісі трактора вправо.

Такий механізм може бути переобладнано і в триточкову схему.

Рис. 2. Схема положення тяги механізму навішування за двоточкової схеми:

І – у разі роботи з 4-корпусним навісним плугом, ІІ –у разі роботи з 5-корпусним навісним плугом, ІІІ – центральне розташування тяг

За триточковою схемою (див. рис. 3) навішують широкозахватні начіпні знаряддя (сівалки, культиватори), встановлюючи їх симетрично відносно повздовжньої вісі трактора. Під час роботи трактора із широкозахватними знаряддями і машинами, які мають опорні колеса, виймають опорний палець на одному із розкосів 6, що дає можливість (див. рис. 4) нижньому гвинту 5 розкоса вільно переміщуватися у вилці 7, а робочим органам знаряддя чи машини пристосуватися до рельєфу поля, зберігаючи задану величину заглиблення. Для роботи із знаряддями, які вимагають жорсткого зв’язку (відсутності хитань) в поперечній плоскості, нижні тяги блокують між собою. Для цього передні кінці ланцюгів закріплюють хрест-навхрест до провушини 9 і затягують регулювальними муфтами 8. Якщо центральну тягу не використовують у роботі, її кріплять на фіксаторі 3 встановленого на пальці підйомного важеля.

Рис. 3. Схема положення тяг механізму навішування за триточкової схеми:

А – місця приєднання механізму навішування до трактора; Б – місця приєднання навісного знаряддя до механізму навішування

Механізм навішування за чотириточковою схемою переобладнують у землерийних машинах (бульдозер, екскаватор, навантажувачі та інші) за допомогою тяг, ковшів, лопат.

Рис. 4. Положення тяг механізму навішування за триточкового налагодження:

1 – силовий циліндр, 2, 4, 8 – регулювальні муфти, 3 – фіксатор центральної тяги, 5 – нижній гвинт розкосу, 6 – стопорний палець, 7 – вилка, 9 – вухо нижньої тяги

Регулюювавння обмеження поперечних переміщень навісних знарядь.

Для такого регулювання служать обмежувальні ланцюги із муфтами 8 (див. рис. 4). За регулювання довжини ланцюга поршень силового циліндра встановлюють у крайнє верхнє положення. Ланцюги натягують так, щоб під час поворотів трактора із піднятим знаряддям задні кінці нижніх тяг переміщувалися в кожний бік не більше, ніж на 20 мм.

Регулюювання довжини центральної тяги і правого розкосу.

Довжину центральної тяги підбирають так, щоб за опущеного знаряддя носки передніх і задніх робочих органів навісного знаряддя (на прикладі лемішів плуга) були на одній глибині. Якщо ні, то за допомогою монтировки провертаємо в один чи інший бік регулювальну муфту 2 (див. рис. 4) залежно від положення носків лемішів плуга.

Якщо знаряддя нахилено в бік, то його встановлюють в горизонтальне положення, змінюючи довжину правого розкосу. Під час роботи із навісними машинами лівий розкос не регулюють, його довжина має бути постійна.

Для полегшення регулювання гвинтовий механізм правого розкосу в ряду тракторів виконано у вигляді гвинтового механізму із шестеренчастим редуктором 2 (див. рис. 5), який становить пару циліндричних шестерень 5. Довжину розкосу змінюють, обертаючи важіль 4, який шарнірно встановлено на валу ведучої шестірні. Механізм розкосу змащують через прес-маслянку 3.

Рис. 5. Регулювальний розкіс триточкового механізму навішування:

1 – вилка розкосу; 2 – редуктор розкосу; 3 – прес-маслянка; 4 – рукоятка; 5 – шестерні; 6 – труба розкосу

Заборонено блокувати піднімаючий і повертаючий важелі під час роботи з машинами і знаряддями, які не потребують примусового заглиблення (з плугами, сівалками, культиваторами тощо), оскільки це може призвести до їх поломки.

19.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 66: Оливи для гiдpавлiчних систем. Будова начіпного механізму трактора.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 235 – 236.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94716

Опрацювати матеріал.

1. Оливи для гiдpавлiчних систем.

2. Будова начіпного механізму трактора.

3. Використання гідравлічної систему в зимовий період.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення олив для гідросистем.

2. Поясніть будову ГНС тракторів.

3. Поясніть роботу ГНС трактора.

4. Правила використання гідравлічної систему в зимовий період.

Особливості гідравлічної тракторної олії. Трактори МТЗ, ПМЗ, як та інші марки сільськогосподарських тракторів, обладнані гідравлічною системою, завдяки якій вони можуть працювати з навісними машинами. Робочою рідиною в цих системах є гідравлічне масло тракторне ЮМЗ, МТЗ, Т-40, Т-25 Т-150. Певна кількість його завжди повинна бути присутньою в гідробаці трактора, щоб при необхідності насос зміг перекачувати його в робочі порожнини гідроциліндрів. Гідравлічна тракторна олія МТЗ, ЮМЗ повинна мати наступні характеристики:

Стійкість до окислення;

Відсутність у структурі олії твердих частинок;

Антикорозійний захист робочих поверхонь деталей та вузлів гідравлічної системи;

Стійкість до спінювання;

Хороша тепловідвідна здатність;

Стабільність в'язкості за зміни температури довкілля.

Інструкція з експлуатації пропонує використовувати мастило М-8В₂(ГОСТ 8581 -78) при температурі (- 40) — ( + 5)⁰С або М-10В₂(ГОСТ8581—78, ТУ 38.001324—79 та ТУ 38.101278—72) при температурі ( + 5) — ( + 50)⁰С.

Начіпний механізм (рис. 1) має вал 4 з кривошипом 3 і двома підйомними важелями 5, дві нижні поздовжні тяги 10, з’єднані розкосами 9 з підйомними важелями 5, і центральну(верхню) тягу 6.

Кривошип шарнірно з’єднаний із штоком 2 силового циліндра 1. Кінці нижніх тяг10 і центральної тяги6 шарнірно з’єднані з кістяком трактора. Вільні кінці тяг приєднані до осі підвісу 8 і стояка 7 начіпної машини.

Якщо тяги 10 прикріплено до кістяка трактора нарізно(в точках А і С), таку схему приєднання начіпного механізму називають триточковою (третьою вважається точка В приєднання верхньої тяги 6). Коли кінці обох нижніх тяг 10 приєднані разом(у точці А) до кістяка трактора, схему приєднання називають двоточковою.

Начіпний механізм трактора МТЗ-80 і МТЗ-82 приєднаний до корпусу заднього моста за триточковою схемою. Шток силового циліндра1 (рис.1) з’єднаний шарнірно з поворотним важелем 2, жорстко закріпленим на несучому валу 3. На кінцях несучого валу 3 на шліцах встановлені підйомні важелі4. Нижні тяги 8 приєднані сферичними шарнірами до осі 10, а розкосами 6 – до підйомних важелів 4. Центральна тяга 7 заднім сферичним шарніром приєднана до кронштейна 11. Бокові відхилення навісного механізму обмежуються стяжками 9.

Рис. 1. Схеми начіпних механізмів: а– триточкова; б– двоточкова

На сільськогосподарській машині закріплюють з’єднувальний пристрій (рис. 2,б). Під час навішування машини на трактор пальці А і Б вставляються у відповідні отвори А і Б (рис. 2,а) поздовжніх тяг 8. В отвори щік вставляється палець В переднього кінця центральної тяги 7. Положення рами навішеної машини чи знаряддя у поздовжньо-вертикальній площині регулюють зміною висоти правого розкосу 6. Для цього обертають ручку 5, яка через пару циліндричних шестерень приводить у рух гвинтовий механізм розкоса6. Під час обертання ручки за годинниковою стрілкою висота розкосу збільшується, а в зворотному напрямі– зменшується. Лівий розкіс, звичайно, встановлюють на довжину між нижнім і верхнім пальцями (515 мм).

Для роботи з причіпними машинами до поздовжніх тяг 8 прикріплюють поперечину з причіпною вилкою.

На тракторах МТЗ-80 і МТЗ-82 передбачений також пристрій для фіксації навісного механізму в піднятому положенні і автоматична зчіпка. Комплектується він ще причіпним гаком з гідравлічним управлінням.

Рис. 2. Навісний механізм трактора МТЗ-80 до СГ машини з місцями з’єднання

Для навішування машин між передньою i задньою осями (Т-16М, СШ-2540) є спецiальнi планки-лонжерони, приварені до повздовжніх труб рами, i отвори під болти на передньому брусі.

Рис. 3. Схема розміщення збірних одиниць навісного механізму

ГНС зарубіжного трактора за триточкового налагодження

Технічні характеристики три точкового навісного пристрою. Стандартом визначено 5 основних категорій триточкової навіски. Найменша 4 категорія має потовщені підсилені тяги і пальці великого діаметра для з’єднання з обладнанням (знаряддям). Також виділяються проміжні категорії навіски 2N, 3N, 4N. Відмінністю цих категорій в тому, що вони мають геометричні розміри тяг попередньої категорії, але з розмірами з’єднувальних пальців своєї категорії.

Наприклад: категорія навіски 3N має розмірні характеристики навіски 2-ої категорії, за винятком діаметра отворів шарнірів під стикувальні пальці на кінцях верхньої та нижньої тяг, які належать до категорії 3.

Таблиця 1

Категорія	Розмір пальця		Відстань між нижніми тягами	Тягова потужність
Категорія	Верхні тяги	Нижні тяги	Відстань між нижніми тягами	Тягова потужність
0	17 мм (5⁄8")	17 мм (5⁄8")	500 мм (20")	<15 кВт (<20 к.с.)
1	19 мм (3⁄4")	22.4 мм (7⁄8")	718 мм (28")	15 – 35 кВт (20 – 45 к.с.)
2	25.5 мм (1")	28.7 мм (1 1⁄8")	870 мм (34")	30 – 75 кВт (40 – 100 к.с.)
3	31.75 мм (1 1⁄4")	37.4 мм (1 7⁄16")	1010 мм (40")	60 – 168 кВт (80 – 225 к.с.)
4	45 мм (1 3⁄4")	51 мм (2")	1220 мм (48")	135 – 300 кВт (180 – 400 к.с.)

Причіпний пристрій (механізм навішування) служить для приєднання до трактора навісних, напівнавісних і причіпних сільськогосподарських машин, регулювання робочого положення, піднімання в транспортне та опускання в робоче положення навісних і напівнавісних машин. До трьох точок механізму навішування двома шарнірами нижніх тяг і шарніром верхньої тяги зазвичай приєднується автоматична зчіпка (див. рис. 3), яка потім зчіплюється із замком на машині. Однак у господарствах є ще багато сільськогосподарських машин, не обладнаних замком автозчеплення. Такі машини приєднуються безпосередньо до шарнірів тяг механізму навішування.

В останні роки трактори обладнають автоматичною зчіпкою СА-1 (рис. 4), яка значно полегшує з'єднання трактора з машинами, які мають так звані відповідні замки.

Рис. 4. Автоматична зчіпка СА-1:

І – із відповідним замком; ІІ – для с-г. машини;1 – рамка; 2 – щока; 3, 4 – пальці; 5 – тросик; 6 – рукоятка; 7 – фіксатор; 8 – пружина

Автозчеплення кріплять до шарнірів нижніх і верхніх тяг навісного пристрою тракторів. Зазвичай поздовжні тяги з'єднують із зовнішніми пальцями 4 рамки 1. Однак в тих випадках, коли широко розведені нижні тяги заважають у роботі, рекомендовано користуватися внутрішніми пальцями 3 (культивація високостебельних культур).

Центральну (верхню) тягу приєднують через отвори до щоки 2. Для полегшення зчіпки рекомендується трохи продовжити центральну тягу, а після приєднання сільськогосподарської машини – вкоротити.

З'єднують трактор з машиною у такий спосіб. Механізмом навішування автозчеплення опускають донизу. Трактор подають назад, вводячи автозчеплення I в замок II машини. У разі піднімання механізму навішування автозчеплення автоматично зчіплюється із замком, фіксатор 7 під дією пружини 8 заходить у паз замка і фіксує з'єднання.

Для відокремлення машини потрібно за допомогою троса 5 повернути рукоятку 6 і вивести фіксатор із зачеплення з упором замка. Утримуючи тросик у цьому положенні, необхідно в положенні розподільника «плаваюче» опустити зчеплення до виходу її із замка і від'їхати від машини. Якщо при цьому автозчеплення не виходить із замка, слід опустити навісний пристрій, утримуючи рукоятку розподільника в положенні «примусове опускання». Однак в цьому випадку слід стежити, щоб не відбувалося взаємного перекосу автозчеплення і замка і трактор не навішувався на сільськогосподарську машину. Застосування зчеплення СА-1 у кілька разів скорочує час на з'єднання і роз'єднання трактора з машиною, полегшує умови праці, підвищує безпеку роботи.

18.02.2025р.

Тема програми № 13: Робоче обладнання тpактоpiв

Тема уроку № 65: Пpизначення начіпної системи. Типи начіпних систем. Загальна будова та основні агрегати гiдpавлiчної системи.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 234 – 236.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/nachipnyi_mehanizm.html

Опрацювати матеріал.

1. Пpизначення начіпної системи трактору.

2. Типи начіпних систем трактору

3. Загальна будова та основні агрегати гiдpавлiчної системи трактору.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення начіпної системи тракторів.

2. Поясніть типи начіпних систем тракторів.

3. Поясніть призначення начіпного механізму тракторів.

4. Опишіть будову начіпної системи тракторів.

5. Складіть схему з агрегатів гідравлічної системи тракторів.

Робоче обладнання призначене для приєднання до трактора сільськогосподарських машин і знарядь, привода активних робочих органів мобільних і стаціонарних машин, а також керування ними з кабіни тракториста. Робоче обладнання включає начіпну гідравлічну систему, начіпний пристрій і вал відбору потужності.

У начіпних машинно-тракторних агрегатів (МТА) порівняно з причіпними є ряд особливостей:

— спрощена конструкція сільськогосподарських машин і знарядь, а отже, менша їх маса;

— значне підвищення продуктивності МТА за рахунок кращої маневреності;

— зменшений тяговий опір знарядь, що дає змогу збільшити ширину захвату агрегату і швидкість руху, а .також зменшити витрати палива на одиницю виконаної роботи.

Начіпна гідравлічна система складається з начіпного механізму і гідравлічної системи.

Робоче обладнання призначене для приєднання до трактора сільськогосподарських машин і знарядь, привода' активних робочих органів мобільних і стаціонарних машин, а також керування ними з кабіни тракториста. Робоче обладнання включає начіпну гідравлічну систему, начіпний пристрій і вал відбору потужності.

У начіпних машинно-тракторних агрегатів (МТА) порівняно з причіпними є ряд особливостей:

— спрощена конструкція сільськогосподарських машин і знарядь, а отже, менша їх маса;

— значне підвищення продуктивності МТА за рахунок кращої маневреності;

Начіпна гідравлічна система складається з начіпного механізму і гідравлічної системи.

Рис. 1. Схема Розміщення начіпних машин та знарядь на тракторі:

а — ззаду; б — посередині; в — фронтально; г — збоку; д — ешелоновано

Начіпний механізм призначений для приєднання до трактора начіпних, напівначіпних і гідрофікованих машин і знарядь, для піднімання, опускання та утримування їх у відповідному положенні мри виконанні будь-яких робіт.

Залежно від виду роботи, що виконується, конструктивних особливостей машини, умов експлуатації агрегату застосовують різні варіанти розміщення начіпних знарядь на тракторі (рис. 1):

А — заднє (знаряддя розміщене за ведучою віссю трактора);

Б — переднє (між осями трактора);

В — фронтальне (перед трактором);

Г — бокове (збоку трактора);

Д — ешелоноване (знаряддя навішене секційно в різних місцях).

Пристрої для навішування можуть мати різну конструкцію залежно від розташування машини відносно трактора та його потужності. Спереду або збоку трактора на піврамі передбачені місця кріплення з отворами під болти (МТЗ-80, Т-40, Т-25А) або кронштейни (ДТ-75, І 150). Для навішування машин між передньою і задньою осями (Т І6М, СІП-2540) є спеціальні планки-лонжерони, приварені до поздовжніх труб рами, і отвори під болти на передньому брусі.

Рис . 2 . Механізм начіпного пристрою:

1 — вал піднімання важелів; 2, 13 — правий і лівий важелі; З — верхня тяга; 4 — шарнір верхньої тяги; 5, 11 — правий і лівий розкоси; 6 ,9 — права і ліва нижні тяги; 7, 10 — шарніри нижніх тяг; 8 — натяжний пристрій; 12 — нижня вісь; 14 — силовий циліндр. А, А', В — точка кріплення нижніх тяг.

За способом приєднання тяг до трактора начіпні механізми можна настроювати на дво, три- або чотири точкову схеми.

Двоточкову схему застосовують для роботи з плугами, при цьому передні кінці двох нижніх тяг стискуються в точці А на осі 12 (рис. 2), а друга точка — це точка приєднання центральної тяги 3.

Нижні тяги з рамою знаряддя утворюють трикутник. Триточкову схему використовують під час роботи тракторів з сівалками, культиваторами та іншими широкозахватними машинами. Це усуває можливість зміщення машин у горизонтальній площині і забезпечує прямолінійність руху МТА.

При триточковій схемі передні кінці нижніх тяг 6 і 9 необхідно пересунути на осі 12 в точки А і В, при цьому тяги з рамою знаряддя утворюють трапецію. Чотириточкову схему використовують при роботі трактора з навантажувачем, бульдозером та іншими землерийними машинами. При цьому начіпний механізм має дві центральні тяги, які забезпечують стійкість начіпного знаряддя.

Гідравлічна начіпна система складається з гідравлічного приводу і начіпного механізму.

Гідравлічний привід має такі основні частини: насос, бак, розподільник, регулятор глибини обробки ґрунту, силовий циліндр, довантажувач зчіпної ваги, гідроакумулятор.

Рис. 3. Загальний вигляд гідроначіпної системи ХТЗ 17021:

1 – важелі керування, 2 – золотниковий розподільник, 3, 4, 5, 7, 12 – маслопроводи, 6 – фільтр і індикатор масляного бака, 8 – з’єднувальні муфти, 9 – начіпний механізм, 10 – силовий циліндр, 11 – масляний бак, 13 – шестеренний насос, 14 – привод і механізм включення

Якщо розподільник спрямовує оливу, що її нагнітає насос, у силовий циліндр, то поршень силового циліндра приводить у рух навісний механізм і піднімає або опускає навішене на трактор знаряддя.

У розподільнику положення золотника змінюють важелем керування. Золотник можна встановити на такі режими роботи: Н– “нейтральний”; II – “примусове опускання”; III – “плавальний”; І– “піднімання”.

Суть нейтрального режиму полягає в тому, що золотник перекриває канали, які з’єднують нагнітальну і зливну порожнини розподільника із силовим циліндром.

У розподільнику олива через перепускний клапан спрямовується з нагнітальної порожнини в зливну порожнину і зливається в бак. Таким чином, насос перекачує оливу, подаючи її знову в бак. Олива із силового циліндра не має виходу і втримує навісний механізм разом з машиною в певному положенні.

Примусове опускання створюється, якщо золотник з’єднує нагнітальну порожнину розподільника з верхньою порожниною силового циліндра, а нижню порожнину циліндра– із зливною порожниною розподільника. Клапан автоматично закривається, і олива нагнітається шлангом у верхню порожнину циліндра, примусово опускаючи поршень вниз. Разом з поршнем опускається і навішене знаряддя. З нижньої порожнини циліндра олива витісняється в зливну порожнину і далі в бак.

Плавальний режим встановлюється, якщо золотник з’єднує канали верхньої і нижньої порожнини циліндра із зливною порожниною розподільника. Уся олива, що її нагнітає насос, перепускається клапаном з нагнітальної порожнини у зливну порожнину і вільно перетікає в бак.

На поршень циліндра не діє сила тиску оливи, і він може переміщатись вниз або вверх під дією зовнішніх сил. Навішене знаряддя опускається під дією сили тяжіння і спирається колесами на ґрунт, копіюючи його поверхню під час руху тракторного агрегату.

Піднімання здійснюється за такого положення золотника, у якому він спрямовує весь струмінь оливи, що його нагнітає насос, із порожнини розподільника в нижню порожнину циліндра і піднімає поршень разом з навішеним знаряддям. Олива з верхньої порожнини циліндра витісняється через зливну порожнину розподільника в бак.

Регулятор силовий, позиційний застосовують для регулювання глибин обробітку ґрунту. Силове регулювання встановлюють на регуляторі (переміщенням ручки вліво) для роботи з плугом, у якого немає опорного колеса. Позиційне регулювання встановлюють (переміщенням ручки вправо) для того, щоб під час роботи начеплена машина весь час утримувалась у задньому положенні відносно трактора, не залежно від зміни тягового опору.

18.02.2025р.

Тема програми № 12: Рульове керування та ходова частина колісних тракторів. Ходова частина гусеничних тракторів

Тема уроку № 64: Безпека праці під час обслуговування та pемонту ходової частини.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 224 – 233.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

Опрацювати матеріал.

1. Правила технічного обслуговування ходової частини.

2. Безпека праці при виконанні технічного обслуговування ходової частини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення технічного обслуговування ходової частини.

2. Опишіть правила виконання технічного обслуговування ходової частини.

3. Опишіть безпеку праці при виконанні технічного обслуговування ходової частини.

Безпека праці під час обслуговування та ремонту ходової частини. До самостійної роботи слюсарем по ремонту тракторів (далі - слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли:

- попередній медичний огляд (при ухиленні від проходження медичних оглядів працівник не допускається до виконання трудових обов`язків);

- вступний інструктаж;

- навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

- первинний інструктаж на робочому місці.

Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

Слюсар зобов`язаний:

1. Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.

2. Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуття і іншим засобам індивідуального захисту.

3. Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей 4. Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту тракторів є:

- падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;

- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;

- рухомі частини вузлів і агрегатів;

- наїзди машини: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

- термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);

- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

- знижена температура повітря в холодний період року;

- недостатнє освітлення;

- ураження електричним струмом;

- гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Вимоги до слюсаря під час ремонту машинно-тракторних агрегатів

Ремонт машинно-тракторних агрегатів допускається не ближче 30 м від хлібних масивів та інших посівів.

Інструмент та пристрої для технічного обслуговування машин повинні бути справними, відповідати вимогам розділу 6 Правил охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва й забезпечувати безпеку виконання робіт.

Технічне обслуговування машин у польових умовах проводиться у світлий час доби. Дозволяється проведення технічного обслуговування в нічний час за умови достатнього штучного освітлення. У цьому випадку роботи виконуються не менше ніж двома працівниками.

Усі операції з технічного обслуговування, за винятком операцій, які обумовлені інструкціями з експлуатації заводів-виготовлювачів, виконуються при зупиненій машині, непрацюючому двигуні і вимкненому валу відбору потужності.

Під час технічного обслуговування навісні машини й знаряддя опускають на землю, педаль гальма трактора встановлюють у загальмованому положенні і блокують заскочкою, деталі, вузли та агрегати очищають від рослинних решток і забруднень.

Під час очищення машин стиснутим повітрям слід користуватися захисними окулярами й респіратором, а струмінь повітря направляти від себе.

Під час накачування шин необхідно періодично перевіряти у них тиск.

Перед піддомкрачуванням машину або знаряддя розміщують на рівному горизонтальному майданчику. Під основу домкрата підкладають дерев’яні підкладки. Під машину або знаряддя поряд із домкратом установлюють надійну підставку, яка забезпечує стійкість та запобігає падінню машини чи знаряддя. Користуватися випадковими підставками не дозволяється.

Під час проведення технічного обслуговування не дозволяється:

– працювати з несправною лебідкою вантажопідіймального механізму;

– установлювати й перевозити в кузові майстерні ацетиленові генератори в заправленому стані;

– використовувати відкритий вогонь у майстерні;

– під час прокручування окремих вузлів і механізмів комбайнів перебувати у зоні повітряного потоку подрібнювачів;

– працювати на агрегаті для заправки, якщо немає заземлення і передбачених засобів пожежогасіння;

– відходити від агрегату для заправки до закінчення заповнення його місткостей нафтопродуктами, а також до закінчення заправки машини, що обслуговується;

– знімати кришку бункера солідолонагнітача з надлишковим тиском солідолу;

– зливати гарячу воду й мастило із систем при працюючому двигуні.

Обслуговування й ремонт машин, що використовувалися на роботах із застосуванням пестицидів і агрохімікатів, необхідно проводити тільки після знешкодження пестицидів і агрохімікатів.

Роботи під машинами проводять на спеціальному настилі або брезенті.

При заміні лемішів плуга під польові дошки переднього й заднього корпусів підкладаються міцні дерев’яні підкладки. Заміну ножів різальних апаратів проводять вдвох, застосовуючи рукавиці.

Ремонт і технічне обслуговування платформ у піднятому стані слід проводити тільки після встановлення упору.

Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. А саме:

- костюм віскозно-лавсановий;

- черевики шкіряні;

- берет;

- рукавиці комбіновані;

- окуляри захисні.

При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров`ю присутніх і не призведе до аварії.

Робоче місце - це частина простору, пристосована для виконання працівником (групою працівників") свого виробничого завдання, первісна ланка будь-якого підприємства. Відповідно під робочим місцем слюсара слід розуміти зону трудової діяльності, що оснащена необхідними організаційно-технічними засобами, зв'язком, обладнанням та іншими спеціальним приладдям для виконання ним своїх обов'язків.

Вдосконалення робочого місця має на меті створення такої матеріальної обстановки праці, яка б забезпечувала підвищення її продуктивності, сприяла б збереженню здоров'я і розвитку особистості працівника. При організації робочого місця враховуються антропометричні дані, висновки наукової організації праці, рекомендації фізіології, психології і гігієни, вимоги ергономіки, інженерної психології і технічної естетики.

Головні цілі вдосконалення організації й обслуговування робочих місць полягають у тому, щоб забезпечити їх раціональне розміщення, розумно розпланувати на обмеженій виробничій площі необхідні елементи їх оснащення, створити зручність і комфорт в роботі для виконавців, захистити їх від можливості шкідливих впливів несприятливих факторів зовнішнього середовища, забезпечити можливість безперебійного обслуговування робочих місць усім потрібним для успішного виконання виробничих завдань.

Рівень організації та обслуговування робочих місць значно впливає на ступінь важкості, стомливості й привабливості праці. Чим раціональніше організоване робоче місце, чим воно зручніше, чим краще забезпечене всім необхідним для безперебійної та ритмічної роботи, тим менш утомливою буде праця, тим більша її привабливість, тим вищі працездатність працівника і рівень продуктивності його праці.

17.02.2025р.

Тема уроку № 63: Будова та робота рульового керування колісних тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_mehanichne.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будов рульового керування колісних тракторів.

2. Робота рульового керування колісних тракторів.

3. ТО та ремонт рульового керування колісних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення рульового керування колісних тракторів.

2. Опишіть будову рульового керування колісних тракторів.

3. Перерахуйте можливі несправності рульового керування колісних тракторів.

4. . Назвіть операції технічного обслуговування рульового керування колісних тракторів.

5. З яких основних частин складається рульове керування?

6. Які типи рульових механізмів ви знаєте?

7. 3 яких деталей складається рульовий привод?

8. Яке призначення гідропідсилювача рульового керування?

9. В якій послідовності регулюють вільний хід рульового колеса?

10. Перерахуйте характерні несправності рульового керування.

11. Як регулюють зазор між черв’яком і сектором в рульовому механізмі?

Рульове керування призначене для повертання напрямних коліс трактора в потрібному напрямі. У більшості конструкцій тракторів за допомогою рульового керування повертають поворотні кулаки з піввісями передніх коліс (мал. 1,а).

У триколісних тракторах і тракторах із зближеними передніми колесами (мал. 1,б) рульове керування повертає весь передній міст трактора. У тракторах Т-150К і К-701 напрям руху змінюється за рахунок перегину рами в шарнірному з’єднанні (мал. 1,в). Поздовжній і поперечний шарніри рам дають можливість цим тракторам рухатися нерівною місцевістю (мал. 1,г), зберігаючи надійне прилягання всіх коліс до поверхні ґрунту.

Маневреність трактора залежить від радіуса повороту (мал. 1). Чим менша величина радіуса повороту, тим маневренішим є трактор.

Радіус повороту трактора кожної марки зазначено в технічній характеристиці

Мал. 1. Схеми повороту колісних тракторів:

а– чотириколісний трактор з передніми напрямними колесами; б– триколісний трактор; в– трактор з шарнірною рамою на повороті; г– трактор з шарнірною рамою; L – поздовжня база трактора; О– умовний центр дуги повороту; О1– середина осі задніх коліс трактора; R1– радіус горизонтальної прохідності; R=R2 – радіус повороту

Рульові трапеції класифікують за конструктивними ознаками і за розміщенням відносно передньої осі(мал. 2). За конструктивними ознаками рульові трапеції, що є частиною рульового приводу, поділяють на два типи: суцільні, або нерозрізні (див. мал..2, а, д, е, з, и) і розчленовані, або розрізні(див. мал. 2, б, в, г, є, ж).

За розміщенням відносно передньої осі трапеції поділяють на передні(див. мал. 2, е) і задні(див. мал. 2, а– д, є– и).

Рульові керування оцінюють за такими параметрами: передатним числом, ККД рульового механізму, передачею ударів і поштовхів на рульове колесо, зазорами в рульовому механізмі.

Мал. 2. Схеми рульових керувань із керованими колесами однієї передньої осі: а — із задньою нерозрізною трапецією; б — із розрізною трапецією і маятниковим важелем; в — із рейковим рульовим механізмом; г — із розрізною трапецією з двома маятниковими важелями; д — із нерозрізною трапецією і розчленованим рульовим валом; е — із передньою нерозрізною трапецією; є — із розрізною трапецією і двома маятниковими важелями, спрямованими назад; ж — із розрізною трапецією й одним маятниковим важелем; з — із нерозрізною трапецією й об’єднаним рульовим підсилювачем; и — із нерозрізною трапецією і роздільним рульовим підсилювачем

Рульовий механізм типу черв’як — ролик використовують на колісних тракторах малого класу, які мають механічне підсилення рульового керування (мал.3).

Діє цей механізм так. При обертанні рульового колеса 1, вправо, черв'як 12 через ролик 11 повертає сошку 9. Нижній її кінець відходить назад і тягне за собою поздовжню рульову тягу 8, через важелі 2,4 тяги 3 і 5 повертає цапфи 7, а разом з ними і напрямні колеса вправо.

Якщо рульове колесо обертати вліво, то напрямні колеса будуть вертатися проти стрілки годинника і трактор буде виконувати лівий поворот.

Мал. 3. Рульове керування колісного трактора типу черв’як-ролик:

1 — рульове колесо; 2, 4 — важелі; 3, 5 — поперечні тяги; 6 — шарнір; 7 — цапфа; 8 — поздовжня рульова тяга; 9 — рульова сошка; 10 — вал; 11 — ролик; 12 — черв’як; 13 — рульовий вал

Для скорочення часу повороту трактора і полегшення роботи тракториста, зменшення зусилля, прикладеного до рульового колеса до 30 Н, колісні трактори, починаючи з класу 14 (14 кН ) обладнуються збільшувачами рульового керування.

Рульовий механізм типу гвинт — гайка (мал. 4) застосовується на колісних тракторах типу Т-40, де гідравлічна частина підсилювача об’єднана з навісною гідравлічною системою і має спільні бак і масляний насос.

Масло нагнітається насосом гідросистеми через клапан розподілу потоку до вхідного отвору підсилювача.

Якщо водій не повертає рульове колесо, поршень — рейка займає нейтральне положення. В цьому випадку масло вільно проходить по обидва боки поршня через відкриті отвори 3 в порожнину зубчастого сектора, а звідти — в бак гідросистеми.

Повертаючи рульове колесо, наприклад, вліво, гвинт 6 гідропідсилювача повертають проти стрілки годинника. Гайки 9, які утримуються від повороту штифтами, переміщуються вздовж гвинта: ліва підходить до поршня впритул, закриваючи зливний канал 3 із порожнини А, а права — відходить. Золотник 7 переміщується регулювальним гвинтом 8 вправо, збільшуючи прохід для масла із порожнини А і закриваючи доступ масла в задню порожнину Б.

В результаті масло, яке нагнітається насосом, надходить тільки в передню порожнину А, поршень переміщується вправо, повертаючи зубчастий сектор валу сошки і передні колеса трактора вліво. Поршень переміщується, поки повертається рульове колесо, притискуючи гайку 9 до поршня і перекриваючи зливний отвір 3 з боку порожнини А.

Коли водій припиняє повертати рульове колесо, гвинт і гайки зупиняються, поршень під дією масла і пружинних шайб 2 відтискується від гайки і встановлюється в середнє положення. Напрямні колеса при цьому зберігають задане положення. Аналогічно здійснюється поворот трактора вправо.

Мал. 4. Схема рульового механізму комбінованого типу трактора Т-40

1 – корпус, 2 – пружинна шайба, 3 – зливний канал у поршні, 4 – рульовий вал, 5 – поршень, 6 – гвинт гідропідсилювача, 7 – золотник, 8 – гвинт(упор), 9 – гайка. А, Б– порожнини циліндра, В– вхідні отвори.

На колісних тракторах типу ЮМЗ-6, МТЗ-80 застосовується рульове керування типу черв’як — сектор із гідравлічними збільшувачами.

На тракторах моделі ЮМЗ-8070 і ЮМЗ-8080 рульове керування гідрооб’ємне з насосом-дозатором і циліндром Ц 50, який вміщений у рульову трапецію.

Рульова колонка цих тракторів регулюється по висоті і куту нахилу, що покращує управління трактором.

Мал. 5. Рульове керування трактора МТЗ -80 з гідропідсилювачем: 1 — сектор; 2 — золотник; 3, 5 — пружини; 4 — запобіжний клапан; 6 — черв’як; 7 — цапфа; 8 — вал; 9 — колонка; 10 — рейка; 11 — поршень; 12 — насос; 13 — рульова сошка; 14 —тяги; 15 — рульове колесо; 16 — маховичок; 17 — рукоятка.

Будова гідропідсилювача тракторів типу МТЗ-80. Гідропідсилювач складається з литої чавунної колонки 9, в якій розміщуються всі його деталі: черв’як 6, сектор 1, з’єднаний рейкою 10 з поршнем 11, і золотник 2. Сектор жорстко закріплений на валу 8, на нижньому кінці якого насаджено рульову сошку 13, тягами 14 зв’язану з важелями поворотних цапф 7. Порожнина колонки 9 виконує роль масляного бака. У трактора ЮМЗ-6АКЛ масляний бак розміщений окремо.

Масло у гідропідсилювач подається насосом 12, який діє через шестерні механізму розподілення від колінчастого валу двигуна. Рульове колесо, за бажанням тракториста, регулюється по висоті (в межах 120 мм). Для цього необхідно повернути маховичок 16 проти стрілки годинника на три-п’ять обертів, щоб ослабити кріплення клинового затискача, встановити колесо 15 в потрібне положення і закріпити його, повертаючи маховичок 16 за стрілкою годинника.

Крім того, коли тракторист сідає в кабіну, можна переставити рульове колесо із положення І в положення II, повертаючи рукоять 17 уверх до відказу, а коли тракторист сяде на місце, рульове колесо опустити. Якщо трактор рухається прямолінійно, рульове колесо не повертається, масляний насос 12 подає масло з нижньої частини колонки масляного бака 9) до золотника 2, а звідки — знову в бак, на злив.

Коли трактор робить правий поворот на розпушеному ґрунті, рульове колесо повертається вправо. При цьому черв’як 6, упирається в зубці сектора 1, зсуває золотник вперед на 1,5...2 мм, одночасно підтискуючи центруючу пружину 3 повзунів.

Золотник своїми виступами направляє масло, яке подається насосом, під поршень 11 і той рухається вперед. При цьому масло з порожнини над поршнем зливається в бак. Рухаючись, поршень через рейку 10 повертає сектор 1 вправо і рульова сошка 13, діючи на поперечні рульові тяги 14, повертає вправо напрямні колеса.

Поворот триває до тих пір, поки обертається рульове колесо. Як тільки обертання припиняється, золотник під дією стиснутих центруючих пружин повзунів займає початкове положення і подає масло на злив, як і при прямолінійному русі трактора.

Якщо в гідросистемі з будь-яких причин тиск масла перевищить норму (8 МПа), пружина 5 стиснеться, відкривається запобіжний клапан 4 і надлишок масла повернеться в бак 9.

При повороті на дорозі з твердим покриттям (ґрунтова укочена дорога, асфальт та ін.) рульове колесо спрямовується у потрібний бік, оскільки опір дороги повороту коліс малий, а сила, що переміщує золотник, недостатня для стискання центруючих пружин пошумів.

В результаті золотник не буде рухатись і включати в роботу.

Гідропідсилювач, а поворот трактора буде здійснюватися тільки зусиллям, прикладеним трактористом до рульового колеса.

Якщо гідропідсилювач несправний, то повороти трактора утруднюються.

При погіршенні умов повороту коліс трактора тиск масла у силовому циліндрі й нагнітальній магістралі підвищується. Внаслідок цього повзуни з більшою силою притискуються до обойми упорних підшипників золотника, тому для переміщення його в той чи інший бік при повороті черв'яка потрібне більше зусилля. В результаті збільшується також зусилля, необхідне для повороту рульового колеса Це забезпечує пропорційність зусилля на рульовому колесі умовам здійснення повороту трактора, а тракторист «відчуває дорогу».

Щоб кількість масла у порожнині циліндра залишалась без змін, в кришку гідропідсилювача вмонтовано перепускний клапан.

У колісних тракторів із шарнірно-ламкою рамою (мал. 6) силові циліндри 10 і 11 гідропідсилювача рульового управління виконуються окремо, встановлюються по одному з кожного боку і з’єднуються з обома напіврамами. При повороті рульового колеса 3 масло із золотника гідропідсилювача 5 подається в порожнини силових циліндрів і вони повертають задню напівраму 12 відносно передньої.

Тяга 8 з’єднує сошку 7 рульового механізму із задньою напіврамою, забезпечуючи співвідношення кутів поворотів рами і рульового колеса

Мал. 6. Схема гідропідсилювачу з виносними циліндрами:

1 — зубчастий сектор; 2 — черв’як; 3 — рульове колесо; 4 — бак; 5 — гідропідсилювач; 6 — блок клапанів; 7 — сошка; 8 — тяга зворотного зв’язку; 9 — масляний насос; 10, 11 — силові циліндри; 12 — задня напіврама

Технічне обслуговування рульового керування полягає в щозмінному огляді кріплень та підтягуванні їх за потреби, змащенні шарнірів, перевірці кута вільного повороту рульового колеса, рівня оливи в гідравлічному підсилювачі.

Кут повороту рульового колеса не повинен перевищувати 30°. Шарніри рульових тяг змащують солідолом через 60 годин роботи трактора. Для цього очищають маслянки і роблять шприцом 5–10 нагнітальних рухів.

Через 240 годин роботи перевіряють рівень оливи в гідравлічному підсилювачі.

Категорично забороняється робота трактора, якщо рівень оливи не

досягає рівня нижньої риски оливоміра. Повністю заправлений бак створює умови для підтримування нормального температурного режиму гідравлічного підсилювача, завдяки чому підвищується довговічність і надійність роботи його вузлів.

Під час сезонного технічного обслуговування оливу в гідравлічному підсилювачі руля замінюють повністю. Для цього знімають облицювання радіатора і після зупинки двигуна, поки олива ще не охолола, викручують пробку зливного штуцера, щоб випустити його з корпусу гідравлічного підсилювача.

Поворотом рульового колеса вправо й вліво видаляють залишки оливи із силового циліндра, виймають і промивають заливний фільтр, а також зливний масляний фільтр (фільтри після промивання не витирають). Потім встановлюють на місце масляні фільтри і заливають оливу до верхньої мітки оливоміра.

Після цього запускають двигун трактора і кілька разів повертають рульове колесо в обох напрямах до упору. Доливають оливу знову до верхньої позначки оливоміра.

Зливний оливофільтр промивають під час технічного обслуговування №3, але не заміняючи оливу в гідравлічному підсилювачі. Першу несправність виявляють так: у тракторі з вимкненим двигуном повертають рульове колесо вправо і вліво, аж поки збільшиться опір, і спостерігають за шарнірами рульових тяг.

Якщо зазор у будь-якому шарнірі помітний для ока, його регулюють. Для цього знімають стопорне кільце, регулювальну пробку закручують до кінця, а потім відпускають на 1/4 -1/3 − оберту, суміщаючи при цьому один з прорізів пробки з канавкою у наконечнику.

Ставлять стопорне кільце на місце. Якщо й після цього зазор лишається, спрацьовані деталі шарніра замінюють.

Другу несправність (великий зазор у зачепленні черв’яка із сектором) усувають так:

Знімають облицювання радіатора.

Від’єднують рульові тяги від сошки і повертають її в крайнє ліве (праве) положення.

Відпускають болт кріплення регулювальної втулки.

Ключем, вставленим у паз регулювальної втулки повертають її за годинниковою стрілкою до упору(це означає, що в зчепленні черв’яка із сектором зазору немає).

Потім повертають регулювальну втулку у зворотному напрямі, доки не з’явиться мінімальний зазор, який дає змогу плавно повертати рульове колесо із зусиллям 15–25 Н на ободі. Затягують болт кріплення втулки.

Зачеплення сектора з рейкою регулюють зменшенням регулювальних прокладок під фланцем упору.

Зчеплення рейкового механізму вважається відрегульованим, якщо

рульове колесо плавно повертається від упору до упору зусиллям на ободі 15–25 Н. Приєднують рульові тяги.

Третя несправність. Щоб повернути трактор під час його роботи, треба докласти великих зусиль.

Несправності: Неправильно відрегульовані клапани або неправильно встановлений золотник у корпусі розподільника. Усувають ці несправності в майстерні.

Четверта несправність. Нерівномірне зусилля на рульовому колесі під час повороту. Несправність: Перекошений золотник (часто внаслідок надмірного затягування гайки). Регулюють положення золотника в майстерні.

14.02.2025р.

Тема уроку № 62: Будова та робота ходової частини гусеничних тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 215 – 221

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_gusenychni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова ходової частини гусеничних тракторів.

2. Робота ходової частини гусеничних тракторів.

3. Несправності та їх усунення ходової частини гусеничних тракторів.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ходової частини гусеничних тракторів.

2. Поясніть види ходової частини гусеничних тракторів.

3. Опишіть будову ходової частини гусеничних тракторів.

4. Перерахуйте можливі несправності ходової частини гусеничних тракторів.

5. На яких тракторах використовується еластична підвіска гусеничних тракторів?

6. На яких тракторах використовується напівжорстка підвіска гусеничних тракторів?

7. Назвіть операції технічного обслуговування ходової частини гусеничних тракторів.

Ходова частина гусеничного трактора складається з остова, двох гусеничних рушіїв і підвіски.

Гусеничний рушій складається з гусениці 2 (рис. 1), ведучої зірочки 9, напрямного колеса 1 з натяжним пристроєм, опорних котків 7 і підтримуючих роликів 10.

Гусениця має окремі ланки, шарнірно з’єднані між собою пальцями. Вона охоплює ведучу зірочку 9, напрямне колесо 1, опорні котки 7 і підтримуючі ролики 10. Гусениця утворює нескінченну доріжку, по якій перекочується трактор на опорних котках. Ведуча зірочка перемотує гусеничний ланцюг і таким способом забезпечує переміщення трактора. Підтримуючі ролики вдержують верхню частину гусениці від надмірного провисання. Напрямне колесо спрямовує рух гусениці, натягує її, забезпечує амортизацію гусеничного рушія.

Підвіска гусеничних рушіїв пом’якшує поштовхи від нерівностей дороги, забезпечуючи плавність ходу трактора. Підвіски бувають двох типів: еластична і напівжорстка.

Еластична підвіска має балансирні каретки, які пружно з’єднують опорні котки з рамою трактора. Така підвіска дає можливість кожному опорному котку копіювати поверхню ґрунту під час руху, забезпечуючи щільне прилягання до нього гусениці. Це гарантує плавність руху трактора і надійне зчеплення з ґрунтом: еластична підвіска є на тракторах: ДТ-75, Т-150.

Рис. 1. Типи підвісок:

а – еластична; б – напівжорстка; 1 – напрямне колесо; 2 – гусениця; 3 – амортизаційна пружина; 4 – вісь опорного котка; 5 – цапфа балансирної каретки; 6 – вісь балансирів; 7 – опорні котки; 8 – балансири; 9 – ведуча зірочка; 10 – підтримуючий ролик; 11 – пружини каретки; 12 – рама напівжорсткої підвіски, 13 – ресора; 14 – вісь з’єднання рами гусеничного рушія з трактором; 15 – вісь ведучої зірочки

Напівжорстка підвіска має для кожного гусеничного рушія раму 12, з’єднану шарнірно з кістяком трактора за допомогою осі 14. Передні частини обох рам 12 з’єднані з кістяком через ресору 13, яка амортизує поштовхи від нерівностей дороги. Знизу до рами 12 шарнірно приєднані опорні котки 7, осі яких утворюють з рамою жорстку систему. Під час руху трактора рама правого рушія може повертатися на осі 14 незалежно від рами лівого рушія, що певною мірою забезпечує плавність ходу трактора. Однак кожний опорний коток не може копіювати поверхні ґрунту, бо осі котків жорстко з’єднані з рамою рушія. У зв’язку з цим під час наїзду переднього опорного котка на підвищення разом з ним піднімаються вгору всі котки і гусениця, не притискуються до поверхні дороги. Це дещо погіршує умови зчеплення гусениці з ґрунтом. Напівжорстку підвіску мають трактори Т-100, Т-130 та їх модифікації.

Ходова частина тракторів ДТ-75 і Т-150

На тракторах ДТ-75, Т-150 та їх модифікаціях встановлені рамні кістяки з еластичними підвісками. Рама складається з двох поздовжніх коробчастих лонжеронів 3 (рис. 2), з’єднаних між собою попереч-ними брусами 9, переднім брусом 5 і задньою віссю 12. У передньому брусі є отвори із сталевими втулками 4, у які вставлені колінчасті осі напрямних коліс. До переднього бруса прикріплені противаги 6, призначені для зрівноважування трактора під час роботи з навісним знаряддям. Збоку на передньому брусі і лонжеронах є отвори для навішування різного обладнання. На кінцях поперечних брусів закріплені осі (цапфи) 1 балансирних кареток. До поперечних брусів і лонжеронів приклепані кронштейни 8 з осями 13 підтримувальних роликів.

У гусеничному рушії з обох боків є дві балансирні каретки та два підтримувальні ролики. На тракторі Т-150 у кожній каретці підвіски обидва балансири встановлюють на цапфи рами.

Каретка балансирної підвіски складається з двох сталевих балансирів 4 і 15, шарнірно з’єднаних між собою віссю 14, чотирьох опорних котків 5, пружин 1 і 2, які своїми кінцями спираються на чашки балансирів. У нижній частині балансирів є отвори для осей 16 опорних котків 5. Зовнішній балансир 4 має отвори для монтажу каретки на осі 6 рами трактора.

Складена каретка (рис. 3, а) встановлена шарнірно (за допомогою сталевих втулок 11) на осі 6 і вдержується на ній шайбою 12, прикріпленою до торця осі болтами 10. Зазор (0,6 мм) між шайбою 12 і кареткою регулюють прокладками 9.

Рис. 2. Рама трактора ДТ-75

Опорні котки 5 встановлені на осі 16 і закріплені шпонками. Вісь обертається на конічних підшипниках 17. Між балансиром і корпусами ущільнення 19 є прокладки 18 для регулювання зазору в підшипниках.

Коли трактор наїде на нерівність (борозну), передні опорні котки разом з віссю 4 опустяться. При цьому вони опустять відповідні ланки гусениці, притискуючи їх до дна борозни. Передній кінець зовнішнього балансира опуститься разом з опорними котками, повернувшись на осі 6. Балансирні пружини при цьому рівномірно розподілятимуть зусилля від маси трактора, яке припадає на одну каретку, між обома парами котків (за рахунок прокручування балансирів на їхній осі). Ці пружини також відіграють роль ресор трактора. У наступний момент передні котки піднімуться з борозни, а задні опустяться в неї, а балансири знову повернуться на осі 6, весь час притискуючи гусеничний ланцюг до поверхні ґрунту. У рамі трактора Т-150 для кожної каретки підвіски є не одна, а дві цапфи.

Рис. 3. Балансирна каретка підвіски й опорні котки трактора ДТ-75:

а – балансирна каретка підвіски; б – опорні котки каретки; 1 – внутрішня пружина балансирів; 2 – зовнішня пружина балансирів; 3 – клин для кріплення осі балансирів; 4 – зовнішній балансир; 5 – опорний коток; 6 – вісь каретки; 7 – кронштейн осі каретки (на рамі трактора); 8 – кільце; 9 і 18 – регулювальні прокладки; 10 – болт; 11 – втулка; 12 – шайба; 13 – втулка; 14 – вісь балансирів; 15 – внутрішній балансир; 16 – вісь опорних котків; 17 – конічний роликопідшипник; 19 – корпус ущільнення; 20 – гумовий чохол; 21 – ковпак; 22 – пружина ущільнення; 23 – нерухома шайба торцевого ущільнення; 24 – рухома шайба торцевого ущільнення

Напрямне колесо. На підшипниках ковзання 1 і 3 (рис. 4) у рамі трактора встановлена колінчаста вісь 4. На протилежному її кінці проточену цапфу, на якій на конічних роликових підшипниках 24 монтують напрямне колесо 17. Підшипники утримуються на цапфі шайбою 20, гайкою 21 з контргайкою 22. Порожнина рухомого з’єднання напрямного колеса з цапфою осі захищена кришкою 19 і сальниковим ущільненням.

Натяжний пристрій. На колінчастій осі 4 закріплене вушко 6, до якого пальцем 16 шарнірно приєднано упор 7 пружини. В отвір упору вільно встановлено натяжний гвинт 9, а на нього насаджено пружини 15 (внутрішню і зовнішню). Пружини одним кінцем упираються в упор 7, а другим – у рухомий упор 13, який утримується на гвинті 9 гайкою 14. Задній кінець гвинта 9 пропущений через кульову опору 10, розміщену в упорі 8 рами трактора.

Рис. 4. Напрямне колесо і натяжний пристрій трактора ДТ-75:

1 і 3 – втулка; 2 – опора колінчастої осі: 4 – колінчаста вісь; 5 – шайба; 6 – вушко; 7 – упор пружини; 8 – упор на рамі трактора; 9 – натяжний гвинт; 10 – кульова опора (яблуко); 11 – гайка для регулювання натягу гусениці; 12 – контргайка; 13 – рухомий упор, пружини; 14 – гайка для затягування пружин; 15 – пружини (зовнішня і внутрішня); 16 – палець; 17 – напрямне колесо: 18 – пробка зливного отвору; 19 – кришка; 20 – опорна шайба; 21 – гайка; 22 – контргайка; 23 – пробка

отвору для заливання оливи; 24 – конічний роликовий підшипник; 25 – прокладки; 26 – розпірна втулка підшипників; 27 – упорне кільце; 28 – прокладки; 29 – корпус ущільнення; 30 – щиток ущільнення; 31 – захисне кільце

На кульову опору спирається регулювальна гайка 11, накручена на гвинт 9 і зафіксована контргайкою 12.

У кришці 19 є отвір, закритий пробкою 23, через який змащують конічні роликові підшипники напрямного колеса. Крізь отвір, закритий пробкою 18, випускають відпрацьовану оливу.

Коли трактор наїжджає на перешкоду або під опорні котки потрапляє камінець, напрямне колесо відходить назад, прокручуючи колінчасту вісь у втулках 1 і 3. Зусилля від наїзду передається з коліна осі через вушко 6 та упор 7 і стискує пружини 15. Подолавши перешкоду, пружини 15 повертають коліно осі в попереднє положення.

Гусениця трактора ДТ-75 складається з ланок з відкритими шарнірами. Ланки з’єднані між собою пальцями, кожен з яких має з одного кінця головку, а з другого – радіальний отвір. Палець вставляють в отвори вушок двох суміжних ланок і фіксують шайбою та шплінтом.

Ланки гусениці виливають із сталі, яка має високу стійкість проти спрацьовування. Щоб гусениця краще зчіплювалася з ґрунтом, на зовнішній поверхні ланки є шпори і ребра жорсткості. На внутрішній поверхні є дві доріжки, по яких котяться опорні котки; дві реборди правлять за напрямні для них. Посередині ланки є широка провушина, куди заходять зубці ведучої зірочки.

Технічне обслуговування ходової частини гусеничних тракторів

Технічне обслуговування ходової частини гусеничних тракторів передбачає систематичне змащування рухомих з’єднань, підтягування різьбових кріплень і регулювання механізмів.

Підшипники опорних котків змащують через 60 годин роботи. У цей час перевіряють рівень оливи в опорних котках та в маточинах напрямних коліс і в разі потреби доливають його до нормального рівня. Для змащування цих рухомих з’єднань використовують оливу ТМ-3-18 влітку і ТМ-3-15 або дизельну оливу – взимку. У порожнину підшипників опорних котків оливу нагнітають через вхідний отвір каналу. Під час нагнітання між наконечником нагнітального пристрою і стінками вхідного отвору каналу А витікає брудна олива, яка витісняється з порожнини підшипників чистою оливою. Нагнітати припиняють, коли починає витікати чиста олива. Порожнина підшипників

напрямного колеса вважається заповненою, якщо олива починає витікати через отвір у центрі кришки.

Підтримувальний ролик для заповнювання оливою повертають так, щоб отвір, закритий пробкою, зайняв положення вище від горизонтальної площини осі на 45°. Заповнюють порожнину підшипників до початку витікання оливи через цей отвір.

Втулки колінчастої осі змащують консистентним мастилом через маслянку, розміщену в опорі рами трактора.

Оглядаючи різьбові кріплення, особливу увагу звертають на те, як затягнуто гайку клину осі балансирів, шайбу, осі напрямного колеса і гвинта кріплення каретки на цапфі 6.

Основні експлуатаційні несправності в ходовій частині гусеничного трактора та їх ознаки.

Ознака 1. Підтікання оливи через ущільнення опорних котків напрямного колеса або підтримувального ролика.

Несправності. Пошкоджений гумовий чохол або спрацьовані шайби торцевого ущільнення, підтікають ущільнення ходової частини трактора. Несправні ущільнення заміняють новими.

Ознака 2. Гусениці надто провисають між підтримувальними роликами.

Несправність. Послабився натяг гусениць внаслідок спрацювання рухомих з’єднань ланок. Усувають цю несправність своєчасним регулюванням натягу гусеничного ланцюга.

Щоб перевірити натяг гусениць, трактор зупиняють на рівному майданчику з твердим ґрунтом. На виступаючі кінці гусеничних пальців, розміщених над підтримувальними роликами, кладуть лінійку і заміряють відстань від неї до пальця найбільш провисаючих ланок гусениці. Стріла провисання має бути в межах від 30 до 50 мм, якщо пружини затягнуті на довжину 640 мм. За більшої стріли провисання натяг гусениці регулюють. Для цього відпускають контргайку 12 і, обертаючи регулювальну гайку 11, подають коліно осі 4 вперед і затягують контргайку. Після цього трактор подають на кілька метрів вперед і назад, потім знову перевіряють величину провисання гусениці.

Іноді після регулювання натягу гусениць коліно осі напрямного колеса займає крайнє переднє положення. У такому разі треба відкрутити регулювальну гайку 11 так, щоб коліно осі зайняло крайнє заднє положення. З гусениці викинути одну ланку, з’єднати ланцюг і знову відрегулювати його натяг.

У тракторах ДТ-75 і ДТ-75М періодично регулюють осьові зазори роликових підшипників опорних котків і напрямного колеса. Ці зазори не повинні перевищувати 0,5 мм. Регулюють осьові зазори регулювальними гайками і у підшипниках напрямного колеса, а в підшипниках опорних котків – прокладками. Періодично регулюють і зазор між шайбою та зовнішнім балансиром, змінюючи кількість прокладок між торцевою поверхнею цапфи і шайбою. Зазор перевіряють щупом.

Можливі несправності ходової частини гусеничного трактора та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Гусеничний ланцюг прослизає по вершинах зубців ведучої зірочки	Гусеничний ланцюг слабо натягнутий	Відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Спрацьовані пальці та провушини ланок гусеничного ланцюга	Вилучити одну ланку та відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Велике спрацювання зубців ведучої зірочки	При односторонньому спрацюванні поміняти зірочки місцями, при двосторонньому - замінити
Підтікання мастила через ущільнення направляючого колеса, підтримуючого ролика, опорного котка	Пошкодження гумових чохлів. заїдання або недостатнє підтискання ущільнювальних кілець	Замінити гумовий чохол, розібрати ущільнення, зачистити задири, вм’ятини на кільцях, притерти кільця
	Послаблення кріплення корпусу ущільнення	Підтягнути болти кріплення корпусу

Основні несправності гусеничного рушія

Ознака

несправності

Причина

несправності

Спосіб

усунення

Трактор «веде» вбік під час руху по рівному полю

Відхилення трактора

від прямолінійного руху

Права і ліва гусениці натягнуті неоднаково

Права і ліва гусениці мають різні ступені зношення

Вісь напрямного колеса зігнута

Передача різного крутного моменту до гусениць внаслідок несправності механізму повороту

Відрегулювати натяг

Поміняти місцями гусениці або шматки з декількох ланок

Поміняти місцями праву і ліву осі

Усунути несправність

механізму повороту

Стукіт і клацання гусениці

Підвищений шум

гусеничного рушія

під час руху трактора

Слабко натягнена гусениця

У циліндр натягу (Т-150,

ДТ-75Н) потрапило повітря і за великих навантажень (на поворотах) шток іде назад

Зношені зубці ведучого колеса (зірочки)

Відрегулювати натяг

Випустити повітря через

корпус клапана. Заповни-

ти циліндр солідолом

Поміняти місцями ведучі

колеса (зірочки)

Не висувається шток циліндра натягу гусениць (Т-150, ДТ-75Н)

Не працює гідронатягач гусениць

Зовнішнє ущільнення забите абразивними часточками (піском)

Задир штока чи корпусу циліндра

Промити гідронатягач,

видалити з чистиків бруд

Розібрати циліндр, зачистити місця із задирами, змастити оливою і зібрати

Різко ослаблюється натяг гусениці, напрямне колесо йде вбік

Недостатній прямолінійний рух трактора

Розрив клапана циліндра на-

тягу (Т-150, ДТ-75Н)

Установити новий клапан. Очистити від бруду напрямне колесо і каретки, відрегулювати натяг

Підвищене трясіння рами. Повільно гасяться коливання (Т-150)

Підвищена вібрація

під час руху трактора

Забруднення дросельних

отворів у гідроамортизаторі

передньої каретки

Відсутність рідини в амортизаторі

Промити внутрішню порожнину амортизатора,

продути дросельні отвори стисненим повітрям

Залити чисту рідину

Зупинка або відсутність обертання опорних котків і роликів

Проковзування гусениць по опорних котках і роликах

Забивання брудом або камінцями простору між обертовими деталями і порожнин підшипників

Застигання мастила (за роботи взимку)

Очистити від бруду простір між деталями, відновити ущільнення підшипників

Заповнити порожнини

рідшим зимовим мастилом

14.02.2025р.

Тема уроку № 61: Будова та робота ходової частини колісних тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 209 – 215

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_kolisni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова частини колісних тракторів.

2. Робота ходової частини колісних тракторів.

3. Несправності та їх усунення ходової частини колісних тракторів.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення колісного рушія.

2. Поясніть призначення ведучих та напрямних коліс.

3. Опишіть будову ходової частини колісних тpактоpiв.

4. Перерахуйте можливі несправності ходової частини колісних тpактоpiв.

5. На яких тракторах використовують ведучі передні мости?

6. Навіщо використовують розвал та сходження коліс?

7. Назвіть операції технічного обслуговування ходової частини колісних тракторів.

Для максимального використання ресурсу шин водій зобов’язаний суворо дотримуватись правил експлуатації і догляду за шинами. До передчасного зношення і руйнування шин призводять перелічені нижче причини.

1. Використання шини не за призначенням. Наприклад, шини з рисунком протектора підвищеної прохідності в разі експлуатації на дорогах із твердим покриттям зношуються передчасно внаслідок підвищеного питомого тиску на дорогу. Крім того, рисунок протектора підвищеної прохідності має знижене зчеплення з твердим дорожнім покриттям, що призводить до ковзання шин на зволожених і зледенілих покриттях і може стати причиною заносу чи аварії.

2. Недотримання правил комплектування, монтажу і демонтажу шин. Шини розраховані на певні навантаження, тиск повітря в них і ширину обода для збереження найвигіднішої конфігурації профілю. Якщо ж шину монтують на невідповідний обід (більшої чи меншої ширини), то конфігурація профілю працюючої шини порушується, що призводить до її передчасного зношення. Камери часто пошкоджуються під час монтажу і демонтажу шин через невміле або недбале користування допоміжним інструментом. За недбалого монтажу і демонтажу сталевими лопатками безкамерних шин можливе пошкодження ущільнювального шару бортів, внаслідок чого шина втрачає герметичність.

Монтаж і демонтаж шин за низьких температур може призвести до появи тріщин у покришці і камері з наступними розривами, оскільки гума під впливом низьких температур (нижчих за –10 °С для звичайних шин) втрачає еластичність і міцність. Якщо неможливо попередньо відігріти шину, тобто довести її температуру до звичайної, то монтувати їх слід з особливою обережністю.

3. Недостатній тиск повітря в шині. Поперечний профіль шини зі зниженим внутрішнім тиском повітря має овальну форму: меншу висоту і більшу ширину, від чого збільшується площа контакту шини з дорогою. Зміна конфігурації профілю і збільшення деформації шини спричинюють підвищення напружень у її матеріалі. В результаті зростають внутрішнє тертя і тепловиділення у шині, що призводить до передчасного зношення.

Недостатній тиск повітря особливо шкідливий для шин ведучих коліс, оскільки вони навантажені крутним моментом, що передається від двигуна. Значне зниження тиску повітря у шинах під час руху автомобіля можна виявити за втратою автомобілем стійкості руху — веденням його вбік і погіршенням керованості, а також за помітним зм’якшенням ходу через підвищену амортизацію шин.

4. Надмірний тиск повітря у шині. Збільшення порівняно з нормою тиску повітря в шині зменшує деформацію шини, площу її контакту з дорогою, підвищує питомий тиск шини на дорогу і спричинює передчасне зношення шини.

Підвищений тиск повітря в шині різко збільшує напруженість ниток корду каркаса: за збільшення тиску на 10, 20, 30, 40 і 50 % напруженість у каркасі зростає відповідно на 18, 32, 52, 72 і 92 %. Перенапруженість ниток корду згодом призводить до передчасного розривання каркаса.

За збільшеного тиску повітря шина стає жорсткішою, гірше амортизує поштовхи від нерівностей дороги, від чого підвищується зношення деталей автомобіля і знижується комфортабельність їзди. В разі наїзду на перешкоди (камені, вибої) нитки каркаса покришки зазнають великого напруження від тиску стисненого повітря, легше розриваються від ударного навантаження.

Однак за надмірного тиску повітря в шинах дещо зменшується втрата потужності на кочення і знижується витрата палива автомобілем на дорогах із рівним і гладеньким покриттям.

Ознакою надмірного тиску повітря в шинах є збільшена жорсткість ходу автомобіля. Підвищення внутрішнього тиску на 10 і 20 % зменшує пробіг шини приблизно на 5 і 10 %, тобто термін служби шин від підвищеного тиску повітря скорочується не так різко, як від зниженого тиску.

5. Перевантаження автомобіля. Підвищене масове навантаження на шину понад допустиму норму (за правилами експлуатації, ДСТУ або технічними умовами) збільшує напруження в її матеріалі. За підвищеного навантаження зростають дотичні напруження в місцях контакту шини з дорогою і питомий тиск її на дорогу, від чого протектор швидше зношується. Перенапруження в матеріалі і збільшення деформації супроводжуються загальним підвищенням тертя і тепловиділенням у шині. Особливо сильно зростає тепловиділення в плечовій зоні бігової поверхні шини. Каркас покришки перевантажується, і насамперед починають руйнуватися бічні його стінки, з’являються характерні розриви на боковинах, що мають форму прямої або трохи звивистої лінії.

6. Неправильне водіння автомобіля і трактора. Невміле і недбале водіння, що проявляється здебільшого у різкому гальмуванні і розгоні з місця, наїзді на перешкоди, які трапляються на дорогах, необережні переїзди через них, під’їзди до тротуарів і платформ, часто є причиною передчасного зношення шин.

7. Вплив дорожніх і кліматичних умов. Чим більша шорсткість поверхні дороги і більше на ній нерівностей, тим швидше стирається протектор, з’являється втомленість каркаса і знижується опір шини механічним пошкодженням. Основним способом збереження шин і збільшення їхнього пробігу у складних дорожніх умовах є обережна їзда зі швидкістю, що регламентується правилами дорожнього руху.

Значною мірою на зношення шин впливають кліматичні умови:

температура і вологість навколишнього повітря та дорожнього покриття. Так, зношення шин узимку на твердому дорожньому покритті приблизно на 30 % менше, ніж улітку. Чим вища температура навколишнього повітря, тим більше тепловиділення у шинах, тим швидше виникає втомленість каркаса шин, більше зношується протектор і зменшується загальний пробіг шини.

8. Вплив високої швидкості руху. У результаті збільшення швидкості руху автомобіля і частоти циклів деформації шини зростає динамічне навантаження на шину, тобто збільшується тертя об дорогу, ударне навантаження, деформація матеріалу і різко підвищується температура в шині (особливо за високої температури навколишнього повітря). Вплив швидкості руху на шини виявляється тим сильнішим, чим триваліший рух, більше вагове навантаження і гірші дорожні умови.

9. Несправність ходової частини. Шини піддаються пошкодженням під час експлуатації через такі основні несправності ходової частини і рульового керування: неправильні кути установлення передніх (керованих) коліс, великий люфт у рульовому керуванні і погнутість деталей рульових тяг, ослаблення ресор (пружин), прогин чи перекошення передньої осі, потрапляння оливи, наявність різко виступних деталей ресор і кузова, провисання крил, непаралельність осей та ін. Правильне співвідношення кутів розвалу і сходження напрямних коліс сприяє прямолінійності руху і збереженню паралельності кочення коліс без проковзування елементів протектора на дорозі.

Технічні несправності ходової частини спричинюють збільшене зношення або механічні пошкодження протектора і бічних стінок покришки (рис. 1).

10. Дисбаланс коліс, нерівномірність зношення і відсутність обкатки шин. Під час обертання колеса з великою швидкістю наявність навіть незначного дисбалансу призводить до різко вираженої динамічної незрівноваженості колеса відносно його осі; при цьому з’являються вібрації або биття колеса в радіальному і бічному напрямках.

Рис. 1. Види і причини зношення покришки:

а — нормальне, рівномірне зношення покришки; б — підвищене зношення зовнішніх доріжок переднього колеса — збільшений кут сходження коліс; в — підвищене зношення внутрішніх доріжок переднього колеса — зменшений кут сходження коліс; г — підвищене зношення внутрішніх доріжок зі східцями між ними переднього колеса (вид ззаду) — недостатній кут розвалу коліс; д — підвищене східчасте зношення внутрішньої доріжки заднього колеса — погнута задня балка; е — місцеве зношення у вигляді окремих плям (на будь-якому колесі) — порушене балансування коліс; є — підвищене зношення крайніх доріжок без східців — експлуатація шини з недостатнім тиском повітря; ж — підвищене зношення середини протектора — експлуатація шини з надмірним тиском повітря

Особливо шкідливо впливає дисбаланс передніх коліс, оскільки погіршує керованість.

Великий дисбаланс створюється в покришках після ремонту місцевих пошкоджень із накладанням манжет або пластирів. Пробіг незбалансованих відремонтованих шин легкових автомобілів зменшується приблизно на 25 % порівняно з пробігом збалансованих шин.

Залежно від розміщення і призначення коліс (праві і ліві, передні і задні, ведучі і ведені) шини навантажені неоднаково і тому зношуються нерівномірно. Причинами нерівномірного навантаження на колеса автомобіля, трактора чи причепа є: технічний стан підвісок і осей, профіль дороги, тягове зусилля і розподіл навантаження в кузові автомобіля чи на гаку трактора.

Якщо не переставляти колеса на автомобілі, то нерівномірність зношення рисунка протектора шин може становити в середньому 16 – 18 %. Значний позитивний вплив на зменшення зношення справляє обкатування нових шин. Якщо новим шинам на початку експлуатації дати менше навантаження, а потім поступово його збільшувати, то загальний пробіг обкатаних у такий спосіб шин значно перевищить пробіг необкатаних шин.

11. Несвоєчасне технічне обслуговування і ремонт шин. Дрібні механічні пошкодження покришки на протекторі чи боковинах — порізи, проколи, пробої, розриви каркаса, якщо їх не усунути вчасно, призводять до великих пошкоджень, які потребують серйозного ремонту.

12. Зберігання шин з порушенням правил. Шини з часом втрачають еластичність та інші якості внаслідок окиснення чи старіння гуми. Під впливом сонячних променів і високої температури відбувається прискорений процес старіння гуми, від чого шини і камери передчасно втрачають нормальну еластичність, стають жорсткішими і менш міцними. Недостатньо вологе (сухе) повітря також прискорює процес старіння гуми. Ознаками старіння гуми є поява на її поверхні мережі густих тріщин, спочатку ледве помітних, але згодом дедалі більших. На гуму негативно впливає низька температура. Починаючи з –10 °С гума набуває крихкості, а за –15...–50 °С практично всі шини (за винятком спеціально виготовлених для експлуатації за низьких температур) втрачають еластичність. До зниження міцності гуми, руйнування і відшарування ниток корду призводить потрапляння на шини нафтопродуктів, мінеральних масел, кислот і лугів. Тому шини і камери під час зберігання й експлуатації потрібно ретельно оберігати від цих речовин.

13. Інші причини руйнування шин. Пристосування, що перешкоджають ковзанню, потрібно використовувати тільки в умовах бездоріжжя, на важкопрохідних ґрунтових дорогах чи дорогах зі сніговим покривом за невеликих швидкостей руху.

Тривале зберігання тракторів та автомобілів в невивішеному стані за нерозвантажених шин, особливо зі зниженим тиском повітря в них, спричинює втомленість матеріалу, залишкову деформацію і навіть ламання каркаса шин, що за наступної експлуатації прискорює руйнування шин.

До псування протектора і швидкого руйнування шин призводить їзда по гарячому асфальту або гудрону на споруджуваних дорогах або ділянках доріг, що ремонтуються.

Ходова частина колісних тракторів та автомобілів буде роботоздатною, якщо:

- усі різьові кріплення затягнуті надійно;

- листи ресор справні і мають нормальну пружність;

- шини не пошкоджені, а тиск у них відповідає умовам роботи;

- підшипники коліс відрегульовані правильно (підняте колесо обертається вільно без заїдань і помітного осьового зміщення);

- тертьові деталі змащені.

Технічне обслуговування зводиться до підтримання зазначених вимог, для чого:

- у терміни, передбачені правилами технічного обслуговування, перевіряють і підтягують кріплення, особливо таких навантажених складальних одиниць, як маточина і диски коліс;

- перевіряють тиск у шинах коліс і доводять до норми з урахуванням умов роботи;

- перевіряють і в разі потреби регулюють підшипники напрямних коліс;

- виконують усі операції, передбачені таблицею мащення ходової частини. Особливу увагу приділяють обслуговуванню шин: видаляють застряглі в протекторі, боковинах і між здвоєними шинами кам’янці, цвяхи та інші сторонні предмети; стежать, щоб на шини не потрапляли нафтопродукти, а у випадку їх потрапляння шину протирають насухо. Під час експлуатації машин не допускається зниження тиску повітря в шинах.

Можливі несправності ходової частини колісного трактора та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Підвищена нестійкість передніх коліс	Великі зазори в конічних підшипниках маточин коліс	Відрегулювати зазори
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
Швидке спрацювання та розшарування шин передніх коліс	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Постійно ввімкнутий передній ведучий міст	Перевірити вмикання, вимикання переднього ведучого моста на всіх режимах
Провертання покришки на ободі колеса, обрив вентиля, тріщини на боковинах покришки	Низький тиск повітря в шинах	Замінити шину. Відрегулювати тиск в шинах
Не працює підвіска передніх коліс	Зламалась пружина підвіски	Замінити пружину

14.02.2025р.

Тема уроку № 60: Основні несправності рульового керування колісних тpактоpiв, їх виявлення та усунення. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_T-150K.html

https://youtu.be/Y8Tb_lOtqAg?si=-WAe4MO6w4Huke3H

https://youtu.be/xLN17VIwxU0?si=GUI0Vwvbj598JkkP

Опрацювати матеріал.

1. Будова рульового керування тракторів.

2. Будова гідромеханічного рульового керування тракторів.

3. Будова гідрооб’ємного рульового керування (ГОРК)

4. Несправності рульового керування тракторів

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення рульового керування тракторів.

2. Поясніть типи приводів рульового керування тракторів.

3. Опишіть будову рульового керування тракторів з механічним приводом.

4. Опишіть можливі несправності рульового керування з гідро підсилювачем (гідромеханічним) та способи їх усунення.

5. Опишіть можливі несправності рульового керування Т-150К.

ульове керування призначене для зміни і підтримування по- стійного напрямку руху колісних машин.

Поворот колісних машин здійснюється або зміною напрямку руху напрямних коліс (передніх чи задніх), або зміною положення однієї

частини рами (напіврами) відносно іншої. Рульове керування, як правило, складається з рульового приводу і рульового механізму.

Рульовий привід має рульове колесо 12 (рис. 1) з валом, рульову сошку 7, поздовжню тягу 6, поворотний важіль 5 та рульову трапецію (поперечна тяга 4 й рульові важелі 3). Важелі 3 жорстко з’єднані зі шворнями 2, а останні — з цапфами 1 коліс. Рульовий механізм складається із черв’яка 10, котрий знаходиться в зачепленні із сектором 9 (роликом тощо) і валу 8 рульової сошки.

Рис. 1. Рульове керування колісних машин з механічним приводом:

1 — цапфа; 2 — шворні; 3 — рульові важелі; 4 — поперечна тяга; 5 — поворотний важіль; 6 — поздовжня тяга; 7 — сошка; 8 — вал сошки; 9 — сектор (ролик); 10 — черв’як (гвинт); 11 — рульовий вал; 12 — рульове колесо

Під час обертання рульового колеса черв’як, обертаючись, провертає сектор, а одночасно і вал сошки. Остання, провертаючись, переміщує поздовжню тягу 6, та через трапецію повертає напрямні колеса. Такі рульові приводи називають механічними.

Для полегшення повороту машин і поліпшення їх маневреності використовують гідроприводи рульових керувань: гідромеханічні та гідрооб’ємні.

В гідромеханічних рульових керуваннях зусилля на сошці 6 (рис. 2, а) здійснюється не за рахунок мускульної сили оператора, а за рахунок тиску рідини, що створює насос, тобто, завдяки гідропідсилювачу 1.

За використанням насоса гідропідсилювачі бувають автономної дії, коли насос живить тільки гідропривід рульового керування, та сумісної дії, коли живляться й інші споживачі.

За використанням механічного приводу, як дублюючого, розрізняють схеми, які дають змогу використовувати механічний привід при непрацюючому дизелі (або при відмові гідропідсилювача), та ті, що виключають таку можливість. До перших належать машини з передніми або задніми напрямними колесами, до других — із шарнірно з’єднаною рамою, наприклад, трактори типу К-701 тощо)

Рис. 2. Типи рульових керувань з гідроприводом:

а — з гідропідсилювачем; б — гідрооб’ємне (ГОРК); 1 — гідропідсилювач; 2 — рульовий механізм; 3, 10 — рульове колесо; 4 — карданна передача; 5 — поворотний вал; 6 — сошка; 7 — рульові важелі; 8 — поперечна тяга трапеції; 9 — цап- фа колеса; 11 — насос-дозатор; 12 — гідропроводи; 13 — запобіжний клапан; 14 — насос; 15 — гідроакумулятор; 16 — гідроциліндри; 17 — рульова трапеція тракторах і автомобілях. Застосовували такі керування і на зерно- збиральних комбайнах СК-3, СК-4.

Гідромеханічні рульові керування або, як їх називають ще, рульові керування з гідропідсилювачами переважно застосовують на тракторах і автомобілях. Застосовували такі керування і на зерно-збиральних комбайнах СК-3, СК-4.

Гідромеханічні рульові керування забезпечують поворот колісних машин зміною напрямку руху напрямних коліс, наприклад, трактори МТЗ-80 і МТЗ-82, та зміною положення однієї частини рами (напіврами) трактора відносно іншої, наприклад трактори ти пу К-701 тощо, тобто в яких використані колеса великих розмірів.

У гідрооб’ємному рульовому керуванні (ГОРК) відсутній механічний зв’язок: рульове колесо 10 — трапеція 17 напрямних коліс (див. рис. 2, б).

Гідравлічний підсилювач рульового керування тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82 працює так. При повороті рульового колеса черв’як 15 (рис. 3), спираючись на зубці сектора 19, зміщує золотник 14 в осьовому напрямку, золотник своїми буртиками відкриває чи перекриває канали так, що в одну порожнину гідроциліндра 25 олива надходить під тиском, а з іншої — витискається на злив. Поршень 1, переміщуючись в циліндрі під дією різниці тисків оливи у порожнинах А і Б, через шток 2 передає зусилля на рейку 24, сектор 19, поворотний вал 18, сошку 17 і далі на рульову трапецію напрям- них коліс, що повертаються.

Коли оператор не обертає рульового колеса, осьова сила черв’яка на зубці сектора значно зменшується і золотник 14 під дією пружин 10 з повзунами 8 і 12 встановлюється у нейтральне положення. Подача оливи в гідроциліндр, а отже, і поворот напрямних коліс призупиняється.

Таким чином, зусилля, яке оператор прикладає до рульового колеса, фактично необхідне лише для вмикання в роботу гідропідсилювача. Проте, щоб оператор «відчував дорогу», потрібно, щоб гідропідсилювач забезпечував пропорційність зусилля на рульовому колесі умовам здійснення повороту. Останнє досягається так.

Рис. 3. Схема гідромеханічного рульового керування

тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82:

1 — поршень; 2 — шток; 3, 22 — гідроприводи; 4 — опорна шайба; 5 — клапан; 6 — гідробак; 7 — насос; 8 і 12 — повзуни; 9 — гідророзподільник; 10 — пружина; 11 — кришка клапана; 13 — запобіжний клапан; 14 — золотник; 15 — черв’як; 16 — регулювальна втулка; 17 — сошка; 18 — поворотний вал; 19 — сектор; 20 — золотник датчика блокування; 21 — регулювальні прокладки; 23 — упор рейки; 24 — рейка; 25 — гідроциліндр; А і Б — порожнини гідроциліндра

При збільшенні опору повороту коліс тиск оливи в гідроциліндрі також збільшується. Водночас тиск оливи у напірній лінії і між повзунами збільшується. При цьому повзуни з більшим зусиллям притискуються до опорних шайб 4 і для обертання черв’яка, а отже, і рульового колеса необхідне більше зусилля.

На принципових схемах такі гідроприводи зображують так, як показано на рис. 4.

Рис. 4. Принципова схема гідроприводу рульового керування

тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82:

1 — зливний трубопровід; 2 — бак; 3 — шестеренний насос; 4 — запобіжний клапан гідроприводу; 5 і 6 — трубопроводи; 7 — розподільник гідропідсилювача; 8 — рульове колесо; 9 — черв’як; 10 — сектор черв’ячного колеса; 11 — важіль секторів; 12 — сектор; 13 — рейка; 14 — гідропідсилювач рульового керування трактора; 15 — гідроциліндр; 16 — поперечна рульова тяга; 17 — поздовжня тяга; 18 — двоплечий важіль; 19 — напрямне колесо

Гідравлічний підсилювач рульового керування трактора типу К-701 працює так. Під час прямолінійного руху трактора золотник розподільника 1 (рис. 6) займає нейтральне положення, при якому всі його порожнини сполучені між собою і зливом. Тому олива, що надходить від насоса, спрямовується в гідробак 5. При цьому запірні елементи гідрозамка 11 запирають порожнини гідро- циліндрів 10, які запобігають довільній зміні напрямку руху трак- тора. Тяга стежного пристрою 8 розвантажена від зовнішніх сил.

Поворот рульового колеса на деякий кут викликає осьове зміщення черв’яка і золотника розподільника, оскільки сектор в цей момент нерухомий внаслідок жорсткого його зв’язку через стежний пристрій із задньою напіврамою трактора. Осьове зміщення золотника призводить до стиску центрувальних пружин, в результаті чого до рульового колеса слід прикласти деяке зусилля.

При зміщенні золотника, наприклад вліво, порожнина Д перекрита, а олива із порожнини В надходить у порожнину Г і далі в порожнину Е гідрозамка. Під тиском оливи правий запірний елемент гідрозамка відходить від свого сідла і зміщується вправо, а штовхач відтискує лівий запірний елемент гідрозамка. При цьому олива під тиском надходить у штокову порожнину одного циліндра і в безштокову — іншого, одночасно олива зливається із протилежних порожнин циліндрів в порожнину Є гідрозамка, а далі через порожнини Б і А розподільника в гідробак. Внаслідок цього поршні циліндрів переміщуються (один вперед, а інший назад), напіврами зміщуються і відбувається поворот трактора. Стежний пристрій 8, діючи на сошку, повертає золотник розподільника в нейтральне положення. Кутове переміщення напіврами трактора автоматично призупиняється. Для подальшого повороту трактора необхідно продовжувати обертати робоче колесо.

При зміщенні золотника вправо поворот трактора здійснюється аналогічно, тільки у зворотному напрямку.

Рис. 5. Схема гідромеханічного рульового керування трактора типу К-701:

1 — гідророзподільник з редуктором: черв’як-сектор; 2 — запобіжний клапан; 3 — радіатор; 4 — регулятор витрати; 5 — гідробак; 6 — насос; 7 — рульова колонка; 8 — стежний пристрій; 9 — напіврами трактора; 10 — гідроциліндри повороту; 11 — гідрозамок; А, Б, В, Г, Д, Е і Є — порожнини

Гідропідсилювачі рульових керувань сприяють підвищенню безпеки руху, оскільки при виході із ладу шини підсилювач постійно утримує напрямні колеса в заданому напрямку руху. Крім цього підсилювачі мають здатність сприймати удари напрямних коліс об нерівності дороги і цим самим захищають рульові колеса і руки оператора від поштовхів.

Гідрооб’ємні рульові керування (ГОРК) широко застосовують у самохідних сільськогосподарських машинах, а останнім часом і в тракторах. П р и н ц и п д і ї. При працюючому дизелі (шестеренний насос 14 працює, див. рисунок 2, б) рульове колесо 10 оператор не обертає, золотник розподільника знаходиться в нейтральному положенні, олива від шестеренного насоса надходить до насоса-дозатора 11, а від нього до гідроакумулятора 15 (якщо такий є) і далі у гідробак. Порожнини гідроциліндрів 16 заперті поясками золотника розподільника. При обертанні рульового колеса золотник розподільника насоса-дозатора зміщується, забезпечуючи подачу оливи під тиском від шестеренного насоса у відповідну порожнину гідроциліндра, пропорційно куту повороту рульового колеса. Шток поршня, котрий механічно шарнірно з’єднаний з рульовою трапецією 17 напрямних коліс, рухаючись, змінює напрямок руху коліс. Зусилля на рульовому колесі незначне.

Коли дизель не працює, а оператор обертає рульове колесо, насос-дозатор працює в режимі насоса, перекачуючи оливу у відповідну порожнину гідроциліндра, напрямні колеса повертаються. Зусилля на рульовому колесі значне. Докладніше будову і принцип дії ГОРК окремих самохідних сільськогосподарських машин і тракторів наведено нижче.

Гідропривід рульового керування косарки-плющилки КПС-5Г складається із бака, шестеренного насоса НШ-10Е, планетарного насоса-дозатора типу ГА -36000, запобіжного клапана непрямої дії типу ГА-33000, розподільника золотникового з гідравлічним керуванням типу ГА-35000, поршневого гідроциліндра двобічної дії та трубопроводів.

Рис. 6. Принципова схема гідроприводу рульового керування

косарки-плющилки КПС-5Г:

1 — бак; 2 — фільтр із клапаном; 3 — запобіжний клапан; 4 — насос-дозатор; 5 — рульове колесо; 6 — розподільник; 7 — гідроциліндр; 8 — шестеренний насос

Будову та роботу гідроприводу показано на рисунку 6 (а розподільника див. рис. 3). При працюючому двигуні машини і коли оператор не обертає рульове колесо золотник розподільника 30 (див. рис. 3, а) знаходиться в нейтральному положенні. Олива, що засмоктується шестеренним насосом, нагнітається в напірну лінію 24 розподільника. Далі вона надходить в кільцеву розточку 13 корпусу і по каналу 27 в кільцеву розточку 6, потім по кільцевих виточках 5 і 14 золотника в кільцеві розточки 4 і 15 корпусу, а з них по каналу 11 в зливну лінію 18, а потім крізь фільтр у бак. При цьому розточки 8 і 10, які сполучені з порожнинами гідроциліндра, перекриті буртиками 26 і 28 золотника. За обертання рульового колеса, наприклад, вправо, і при працюючому двигуні машини, олива насосом-дозатором перекачується з порожнини 3 в порожнину 16 розподільника. Золотник під дією різниці тисків переміститься вліво. Олива від насоса через радіальний 33 і осьовий отвори золотника надходитиме в порожнину 3 розподільника, а з неї по трубопроводу 2 до насоса-дозатора. Насос-дозатор перекачує оливу по трубопроводу 17 в порожнину 16 розподільника. З порожнини 16 розподільника олива по осьовому каналу 35 та радіальному отвору 34 далі через виточку 12 золотника, розточку 10 корпусу, по трубопроводу 21 надходить у штокову порожнину гідроциліндра. З безштокової порожнини олива по трубопроводу 22 через розточку 8 корпусу, виточку 9 золотника і зливний трубопровід 18 надходить у бак. Оскільки олива до всмоктувальної лінії насоса-дозатора надходить від насоса НШ-10Е під високим тиском, то для нагнітання оливи в гідроциліндр не потрібно великого зусилля на валу насоса-дозатора (рульовому колесі). Таким чином, при працюючому двигуні комбайна насос-дозатор виконує тільки функцію дозувального пристрою, тобто узгоджує швидкість повороту керованих коліс зі швидкістю обертання рульового колеса. Якщо в порожнину 3 розподільника оливи з насоса НШ-10Е надходить більше, ніж відкачується насосом-дозатором (подача насоса-дозатора пропорційна швидкості обертання рульового колеса), то тиск у порожнині 3 зростає і під дією цього тиску золотник переміститься вправо, прикриваючи буртиком 29 потік оливи від насоса НШ-10Е в порожнину 3. Якщо в порожнину 3 від насоса НШ-10Е оливи надходить менше, ніж відкачується насосом-дозатором, то різниця тисків в порожнинах 16 та 3 збільшується, і золотник, до лаючи зусилля пружини 31, переміститься вліво і буртиком 29 перепускатиме більше оливи від насоса НШ-10Е в порожнину 3. При повороті рульового колеса вліво гідропривід працює аналогічно (див. рис. 3, в). Якщо двигун машини не працює і насос НШ-10Е не нагнітає оливи, поворот керованих коліс можливий за рахунок мускульної енергії оператора. Так, за обертання рульового колеса, наприклад, вправо, олива насосом-дозатором перекачується з порожнини 3 в порожнину 16 розподільника. Золотник під дією різниці тисків, створеної насосом-дозатором, переміститься вліво (див. рис. 3, г). Олива зі зливної лінії 11 розподільника через розточку 4, відкритий кульковий зворотний клапан 36, розточку 6 корпусу, виточку 7, по радіальному 33 і осьовому 32 отворах золотника, через порожнину 3 розподільника і трубопровід всмоктуватиметься насосом-дозатором. Потім олива нагнітається насосом-дозатором в порожнину 16 розподільника, далі по осьовому каналу 35, радіальному отвору 34, через виточку 12 золотника, розточку 10 корпусу, по трубопроводу 21 надходить у штокову порожнину гідроциліндра. З поршневої порожнини олива по гідропроводу 22, через розточку 8 корпусу, виточку 9 золотника надходить у зливну лінію 11 розподільника. Тобто, коли двигун машини не працює, насос-дозатор виконує функцію насоса. При повороті рульового колеса вліво гідропривід працює аналологічно (див. рис. 3, д).

Можливі несправності механізмів керування універсально-просапних тракторів та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Великий вільний хід рульового колеса	Збільшення зазорів в зачепленнях черв’як-сектор, сектор-рейка, в з’єднаннях карданів рульових валів, збільшення осьового переміщення поворотного валу	Відрегулювати зазори
Великий вільний хід рульового колеса	Послаблення гайки кріплення золотника, послаблення кріплення рульової сошки, поворотних важелів, рульового колеса	Підтягнути кріплення
Збільшення зусилля на рульовому колесі	Заїдання в зачепленнях	Відрегулювати зазори
	Порушене регулювання запобіжного клапана	Відрегулювати клапан
	Недостатня кількість масла в гідропідсилювачі, потрапляння повітря, зменшення продуктивності насосу	Долити масло, усунути негерметичність системи, замінити насос
Низька ефективність гальмування	Замаслювання або спрацювання дисків, шківів, гальмових стрічок, колодок	Промити замаслені деталі, замінити спрацьовані фрикційні накладки
Низька ефективність гальмування	Порушене регулювання керування гальмами	Відрегулювати гальма

13.02.2025р.

Тема уроку № 59: Регулювання та ТО рульового керування. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/mehanizmy_keruvannia.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

https://youtu.be/xLN17VIwxU0?si=f_Wnvf90Xbz2v_aL

Опрацювати матеріал.

1. Типи приводів рульового керування тракторів.

2. ТО рульового керування тракторів.

3. Регулювання рульового керування тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення рульового керування тракторів.

2. Поясніть типи приводів рульового керування тракторів.

3. Опишіть роботу рульового керування тракторів.

4. Перерахуйте основні регулювання рульового керування тракторів.

5. Правила виконання ТО рульового керування з гідро підсилювачем.

6. Правила виконання ТО рульового керування типу черв’як-ролик.

7. Правила виконання ТО рульового керування з дозатором і циліндром.

8. Правила виконання ТО рульового керування типу гвинт-гайка.

9. Правила виконання ТО рульового керування з виносними циліндрами.

Кут повороту рульового колеса не повинен перевищувати 30°.

Шарніри рульових тяг змащують солідолом через 60 годин роботи трактора. Для цього очищають маслянки і роблять шприцом 5–10 нагнітальних рухів.

Через 240 годин роботи перевіряють рівень оливи в гідравлічному підсилювачі.

Категорично забороняється робота трактора, якщо рівень оливи не

досягає рівня нижньої риски оливоміра.

Повністю заправлений бак створює умови для підтримування нормального температурного режиму гідравлічного підсилювача, завдяки чому підвищується довговічність і надійність роботи його вузлів.

Ставлять стопорне кільце на місце. Якщо й після цього зазор лишається, спрацьовані деталі шарніра замінюють.

Другу несправність (великий зазор у зачепленні черв’яка із сектором) усувають так:

Знімають облицювання радіатора.

Від’єднують рульові тяги від сошки і повертають її в крайнє ліве (праве) положення.

Відпускають болт кріплення регулювальної втулки.

Зачеплення сектора з рейкою регулюють зменшенням регулювальних прокладок під фланцем упору.

Зчеплення рейкового механізму вважається відрегульованим, якщо

рульове колесо плавно повертається від упору до упору зусиллям на ободі 15–25 Н. Приєднують рульові тяги.

Третя несправність. Щоб повернути трактор під час його роботи, треба докласти великих зусиль.

13.02.2025р.

Тема уроку № 58: Пpизначення, будова та робота рульового керування. Рульовий привід та рульовий механізм. Гiдpавлiчний підсилювач.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_mehanichne.html

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_MTZ-80.html

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_T-40M.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова та робота рульового керування.

2. Рульовий привід та рульовий механізм.

3. Гiдpавлiчний підсилювач рульового керування.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення рульового керування тракторів.

2. Поясніть типи приводів рульового керування тракторів.

3. Опишіть будову рульового керування тракторів.

4. Перерахуйте можливі несправності рульового керування тракторів.

5. На яких тракторах використовують рульового керування з гідропідсилювачем?

6. На яких тракторах використовують рульове керування типу черв’як-ролик?

7. Назвіть операції технічного обслуговування рульового керування тракторів.

8. Дайте визначення гідропідсилювача рульового керування?

9. Які трактори мають гідрооб’ємне рульове керування з дозатором і циліндром?

10. На яких тракторах використовують рульове керування типу гвинт-гайка?

11. Як і де працює рульове керування з виносними циліндрами?

11.02.2025р.

Тема програми № 12: Рульове керування та ходова частина колісних тракторів. Ходова частина гусеничних тракторів.

Тема уроку № 57: Основні несправності ходової частини, способи їх виявлення та усунення.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 207 – 223.
(Т–III) - Трактори та автомобілі. Ч. 3. Шасі: Навч. посібник / А.Т. Лебедєв, В.М. Антощенков, М.Ф. Бойко та ін.; За ред. проф. А.Т. Лебедєва. — К.: Вища освіта, 2004. — 336 с.: іл. Т - III – сторінки 328 – 330.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова ходової частини тракторів.

2. Несправності ходової частини тракторів.

3. Способи усунення несправностей ходової частини тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть чому підвищена нестійкість передніх коліс?

2. Поясніть причини швидкого спрацювання та розшарування шин передніх коліс.

3. Поясніть причини провертання покришки на ободі колеса, обрив вентиля, тріщини на боковинах покришки.

4. Перерахуйте можливі несправності чому не працює підвіска передніх коліс?

5. Поясніть чому гусеничний ланцюг прослизає по вершинах зубців ведучої зірочки?

6. За яких причин виникає підтікання мастила через ущільнення направляючого колеса, підтримуючого ролика, опорного котка?

Основні несправності гусеничного рушія є наслідком зношення деталей і вузлів, забруднення ущільнень механізму натягу гусениць та ін.

Технічний стан гусеничного рушія трактора впливає на показники використання його в агрегаті із сільськогосподарськими машинами. Так, внаслідок неправильного натягу гусениць для переміщення трактора потрібно потужності на 7 – 9 % більше, ніж звичайно, тобто менше потужності залишається для корисної роботи.

Особливу увагу слід звертати на ступінь натягу гусеничного ланцюга. Для перевірки натягу трактор треба поставити на рівну тверду поверхню, на кінці пальців ланок над підтримувальними роликами встановити рейку і виміряти відстань від рейки до пальця найбільш провислої ланки. Ця відстань має бути 30 – 60 мм.

Гусеничний ланцюг тракторів Т-150, ДТ-75Н натягають нагнітанням шприцом через маслянку мастила в робочу порожнину циліндра без зміни довжини (525 мм) попередньо стиснених пружин.

Якщо внаслідок переміщення натяжного пристрою в крайнє переднє положення гусеничний ланцюг натягнути не вдається, то з кожного гусеничного ланцюга видаляють по одній ланці і проводять регулювання.

Періодично перевіряють і регулюють осьовий зазор у підшипниках напрямних коліс і опорних котків. Зазор у підшипниках напрямного колеса тракторів не повинен перевищувати 0,5 мм. Зазор регулюють за знятого гусеничного ланцюга за допомогою регулювальної гайки. Для цього гайку затягують так, щоб колесо проверталося туго, а потім відкручують її на 1/6 – 1/8 оберту. Колесо від поштовху руки має обертатися вільно.

Підшипники опорних котків регулюють спеціальними прокладками між балансиром і корпусом ущільнення зміною загального їх числа.

Технічне обслуговування гусеничного рушія полягає в щозмінному очищенні від бруду, перевірці болтових кріплень, усуненні причин витікання оливи крізь ущільнення і видаленні сторонніх предметів.

Можливі несправності ходової частини колісного трактора та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Підвищена нестійкість передніх коліс	Великі зазори в конічних підшипниках маточин коліс	Відрегулювати зазори
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
Швидке спрацювання та розшарування шин передніх коліс	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Постійно ввімкнутий передній ведучий міст	Перевірити вмикання, вимикання переднього ведучого моста на всіх режимах
Провертання покришки на ободі колеса, обрив вентиля, тріщини на боковинах покришки	Низький тиск повітря в шинах	Замінити шину. Відрегулювати тиск в шинах
Не працює підвіска передніх коліс	Зламалась пружина підвіски	Замінити пружину

Можливі несправності ходової частини гусеничного трактора та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Гусеничний ланцюг прослизає по вершинах зубців ведучої зірочки	Гусеничний ланцюг слабо натягнутий	Відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Спрацьовані пальці та провушини ланок гусеничного ланцюга	Вилучити одну ланку та відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Велике спрацювання зубців ведучої зірочки	При односторонньому спрацюванні поміняти зірочки місцями, при двосторонньому - замінити
Підтікання мастила через ущільнення направляючого колеса, підтримуючого ролика, опорного котка	Пошкодження гумових чохлів. заїдання або недостатнє підтискання ущільнювальних кілець	Замінити гумовий чохол, розібрати ущільнення, зачистити задири, вм’ятини на кільцях, притерти кільця
	Послаблення кріплення корпусу ущільнення	Підтягнути болти кріплення корпусу

Основні несправності гусеничного рушія

Ознака

несправності

Причина

несправності

Спосіб

усунення

Трактор «веде» вбік під час руху по рівному полю

Відхилення трактора

від прямолінійного руху

Права і ліва гусениці натягнуті неоднаково

Права і ліва гусениці мають різні ступені зношення

Вісь напрямного колеса зігнута

Передача різного крутного моменту до гусениць внаслідок несправності механізму повороту

Відрегулювати натяг

Поміняти місцями гусениці або шматки з декількох ланок

Поміняти місцями праву і ліву осі

Усунути несправність

механізму повороту

Стукіт і клацання гусениці

Підвищений шум

гусеничного рушія

під час руху трактора

Слабко натягнена гусениця

У циліндр натягу (Т-150,

ДТ-75Н) потрапило повітря і за великих навантажень (на поворотах) шток іде назад

Зношені зубці ведучого колеса (зірочки)

Відрегулювати натяг

Випустити повітря через

корпус клапана. Заповни-

ти циліндр солідолом

Поміняти місцями ведучі

колеса (зірочки)

Не висувається шток циліндра натягу гусениць (Т-150, ДТ-75Н)

Не працює гідронатягач гусениць

Зовнішнє ущільнення забите абразивними часточками (піском)

Задир штока чи корпусу циліндра

Промити гідронатягач,

видалити з чистиків бруд

Розібрати циліндр, зачистити місця із задирами, змастити оливою і зібрати

Різко ослаблюється натяг гусениці, напрямне колесо йде вбік

Недостатній прямолінійний рух трактора

Розрив клапана циліндра на-

тягу (Т-150, ДТ-75Н)

Установити новий клапан. Очистити від бруду напрямне колесо і каретки, відрегулювати натяг

Підвищене трясіння рами. Повільно гасяться коливання (Т-150)

Підвищена вібрація

під час руху трактора

Забруднення дросельних

отворів у гідроамортизаторі

передньої каретки

Відсутність рідини в амортизаторі

Промити внутрішню порожнину амортизатора,

продути дросельні отвори стисненим повітрям

Залити чисту рідину

Зупинка або відсутність обертання опорних котків і роликів

Проковзування гусениць по опорних котках і роликах

Забивання брудом або камінцями простору між обертовими деталями і порожнин підшипників

Застигання мастила (за роботи взимку)

Очистити від бруду простір між деталями, відновити ущільнення підшипників

Заповнити порожнини

рідшим зимовим мастилом

11.02.2025р.

Тема уроку № 56: Будова ходової частини гусеничних тракторів. Регулювання натягу гусеничного ланцюга. Регулювання підшипників напрямного колеса та опорних котків.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 215 – 221.

(Т–III) - Трактори та автомобілі. Ч. 3. Шасі: Навч. посібник / А.Т. Лебедєв, В.М. Антощенков, М.Ф. Бойко та ін.; За ред. проф. А.Т. Лебедєва. — К.: Вища освіта, 2004. — 336 с.: іл. Т - III – сторінки 314 – 330.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

Опрацювати матеріал.

1.Види ходової частини гусеничних тракторів.

2. Будова ходової частини гусеничних тракторів.

3. ТО ходової частини гусеничних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ходової частини гусеничних тракторів.

2. Поясніть види ходової частини гусеничних тракторів.

3. Опишіть будову ходової частини гусеничних тракторів.

4. Перерахуйте можливі несправності ходової частини гусеничних тракторів.

5. На яких тракторах використовують еластичні підвіски гусеничних тракторів?

6. На яких тракторах використовують напівжорсткі підвіски гусеничних тракторів?

7. Назвіть операції технічного обслуговування ходової частини гусеничних тракторів.

8. Дайте визначення гусениці з відкритими, гумометалевими або закритими шарнірами?

9. Яким чином регулюється натяг гусеничного ланцюга?

10. Як працює амортизатор гусеничного рушія?

Принципова відмінність гусеничного рушія від колісного полягає в тому, що колеса колісного рушія котяться по ґрунту, долають усі його нерівності й утворюють колію, а опорні котки гусеничного рушія перекочуються на гладенькій гусениці, що є нескінченним плоским ланцюгом, складеним з окремих ланок. Для кращого зчеплення гусениці з ґрунтом із зовнішнього боку зроблено виступи — ґрунтозачепи.

Трактори тягового класу 30 кН типу Т-150 (рис. 1) мають однотипні ходові системи з пружною балансирною підвіскою, гусеничним рушієм з литими семивушковими ланками, відкритим шарніром, струминним зачепленням, пружинним амортизаційно-натяжним пристроєм з уніфікованим гідромеханізмом натягу гусениць. Ведуче колесо 17 забезпечує перемотування гусениці, під час руху

входить зубцями в зачеплення з вушками (цівками), зробленими в ланках, чи з втулками осей шарнірів ланок. Таке зачеплення називають цівковим. Його широко використовують на сільськогосподарських тракторах. Ведуче колесо складається з маточини і зубчастого вінця, вилитих як одне ціле і встановлених на валах ведених шестерень кінцевих передач.

Щоб знизити інтенсивність зношення зубців і подовжити строк служби ведучих коліс, число їх зубців беруть некратним числу ланок і непарним, а крок зубців — удвічі меншим за крок гусеничного ланцюга. В цьому разі зуб входить у зачеплення один раз за два оберти колеса і щоразу з іншим вушком.

Напрямне колесо 2 з натяжним і амортизаційним пристроєм слугує для забезпечення напрямку руху гусеничного ланцюга, його натягу й амортизації всього рушія. Напрямне колесо прикріплене до рами трактора або до опорного візка.

Рис.1. Будова(а), рама (б), схема регулювання натягу гусеничного ланцюга (в) та роботи гідроамортизатора (г) ходової частини гусеничного трактора Т-150:

1 — поздовжня балка рами трактора; 2 — напрямне колесо; 3 — кронштейн напрямного колеса; 4 — колінчаста вісь напрямного колеса; 5 — гідроциліндр натягу гусениці; 6 — опорні котки; 7 — гідроамортизатор; 8 — кронштейн проміжної ланки амортизатора; 9 — підтримувальний ролик; 10 — велика і мала пружини балансира; 11 — кронштейн підтримувального ролика; 12 — балансир; 13 — велика і мала пружини амортизатора; 14 — поперечний брус рами трактора; 15 — захисний козирок; 16 — упорний кронштейн амортизатора; 17 — ведуче колесо (зірочка); 18 — кінцева передача; 19 — ланка гусениці; 20 — бігова доріжка ланки гусениці; 21 — напрямна реборда ланки гусениці; 22 — палець гусениці; 23 — стопорне кільце; 24 — шайба; 25 — дросельний отвір; 26 — компенсувальний бачок; 27 — підвідний канал; 28 — клапан; 29 — дросельний отвір; 30 — перепускний клапан; 31 — циліндр; 32 — кожух; 33 — шток; 34 — ущільнення штока

На тракторі Т-150 напрямне колесо 2 сталеве, із широким плоским ободом, обертається на двох конічних роликових підшипниках, напресованих на нижній кінець колінчастої осі 4, яка, у свою чергу, шарнірно на сталевих втулках встановлена в кронштейн рами.

З вушком колінчастої осі шарнірно з’єднаний шток гідроциліндра 5 натягу гусениці. Щоб натягнути гусеничний ланцюг, у порожнину гідроциліндра нагнітають універсальне мастило (солідол) за допомогою шприца через прес-маслянку. У циліндрі створюється тиск, який через шток діє на колінчасту вісь, повертає її, тим самим напрямне колесо переміщується вперед і натягує гусеничний ланцюг. Щоб відвести напрямне колесо назад, вигвинчують корпус клапана і випускають солідол назовні.

Найбільшу силу натягу обмежує пластинчастий запобіжний клапан, що продавлюється мастилом за надмірних навантажень у гусеничному ланцюзі, й отже, у циліндрі натяжного пристрою.

Амортизатор слугує для компенсації довжини обводу гусеничного ланцюга при наїзді опорних котків на перешкоду, а також у разі потрапляння великих предметів між гусеницею і ведучим чи напрямним колесом, що можуть спричинити ламання ходової частини чи кінцевої передачі.

Він складається з двох циліндричних пружин 13 зі стяжним болтом, що з одного боку упираються через кульову опору в кронштейн 16 на рамі трактора, а з іншого — у проміжну ланку кронштейна 8.

Опорні котки 6 — сталеві, закріплені на осі попарно. Вісь обертається в двох конічних підшипниках, розміщених у маточинах балансирів. У порожнину осі і підшипників заливають рідку оливу крізь контрольний отвір, що закривається пробкою. Щоб запобігти витіканню оливи з порожнини, між торцями балансирів і котками встановлюють ущільнення з двох притертих металевих кілець. Число опорних котків та їх діаметр залежать від призначення і класу трактора. Підтримувальні ролики 9 призначені для зменшення провисання гусениці і запобігання бічного розгойдування верхньої її частини. Залежно від довжини рушія з кожного боку трактора встановлюють один або два ролики. Підтримувальний ролик 9 обертається в двох кулькових підшипниках на осі, запресованій у кронштейн 11. Останній прикріплений до рами трактора. Для зменшення шуму підтримувальні ролики оснащені гумовими бандажами.

Каретка підвіски трактора Т-150 має два однакові балансири, встановлені на двох паралельних окремих цапфах 7 (рис. 2), запресованих у кронштейн 9. Задня каретка оснащена двома пружинами, оскільки під час роботи з начіпними знаряддями вона навантажена більше, ніж передня. Передня каретка має одну зовнішню пружину і гідравлічний амортизатор, установлений на пальцях, прикріплених фланцями до торців балансирів.

Рис. 2. Каретка підвіски трактора Т-150:

1 — кришка; 2 — втулка; 3 — шайба; 4 — болт; 5 — пробка; 6 — прокладка; 7 — цапфа; 8 — балансир; 9 — кронштейн цапф

У маточині кожного балансира на двох конічних роликових підшипниках 1 (рис. 3) обертається вісь 16 з опорними котками 14, провертанню і спаданню яких перешкоджають шпонка і гайка 9. Підшипники 1 змащуються трансмісійним маслом. Торцеве ущільнення, що запобігає витіканню оливи, складається з корпусу 3, в якому знаходяться рухливе кільце 5 і гумове кільце 4, що можуть вільно переміщуватися вздовж корпусу й утримуються від провертання стопорним стаканом 11. Пружини 12 притискають кільце 5 до нерухомого кільця 6, що встановлене на маточині котка, ущільнене гумовим кільцем 7 і зафіксоване від провертання штифтом 10. Лабіринт (безконтактне ущільнення) 13 запобігає потраплянню бруду в підшипники.

Рис. 3. Опорний коток трактора Т-150:

1 — роликовий підшипник; 2 — шпонка; 3 — корпус ущільнення; 4 , 7, 15 — ущільнювальне кільце; 5 — рухливе кільце; 6 — нерухоме ущільнювальне кільце; 8 — стопорна шайба; 9 — гайка; 10 — штифт; 11 — стопорний стакан; 12 — пружина; 13 — лабіринт; 14 — опорний коток; 16 — вісь котка

Напрямне колесо 17 (рис. 4) — одноободове, обертається в двох конічних підшипниках, посаджених на шийки колінчастої осі 3, установленої у втулках кронштейна 2 рами трактора. З цапфою осі шарнірно зв’язаний шток 15 циліндра 4 гідравлічного натягу гусениці. Корпус циліндра з’єднаний із пружинним амортизатором проміжною ланкою 5.

Рис. 4. Напрямне колесо трактора Т-150 з натяжним і амортизаційним пристроями:

1 — напрямне колесо; 2 — кронштейн; 3 — колінчаста вісь; 4 — циліндр гідравлічного натягу гусениці; 5 — проміжна ланка; 6 — вилка; 7, 9 — гайки; 8 — натяжний болт; 10, 11 — велика і мала пружини; 12 — кульова опора; 13 — пробка; 14 — маслянка; 15 — шток; 16 — корпус клапана; 17 — пластинчастий клапан

Амортизатор напрямного колеса складається з двох циліндричних пружин 10 і 11, стиснених гайкою 9 на натяжному болту 8, один кінець якого утримується регулювальною гайкою 7 у вилці 6, шарнірно з’єднаній із проміжною ланкою 5, а

другий через кульову опору 12 упирається в кронштейн на рамі. Підшипники напрямних коліс змащуються рідкою оливою і мають таке саме ущільнення, як опорні котки.

Підтримувальний ролик 3 (рис.5) — їх два з кожного боку трактора — обертається у двох кулькових підшипниках 4 і 6 на осі 5, запресованій у кронштейні 9. Гумові бандажі 10 ролика зм’якшують удари і знижують рівень шуму під час руху гусениці по роликах. Кронштейн 9 осі прикріплюють болтами до кронштейнів рами. Підшипники змащуються рідкою оливою, ущільнення їх таке саме, як в опорних котках і напрямних колесах.

Рис. 5. Підтримувальний ролик трактора Т-150:

1 — гайка; 2 — кришка; 3 — маточина; 4, 6 — кулькові підшипники; 5 — вісь; 7 — корпус ущільнення; 8 — ущільнення; 9 — кронштейн підтримувального ролика; 10 — гумовий бандаж

Гусеничний ланцюг складається із 47 ланок (рис. 6), шарнірно з’єднаних біметалевими пальцями (їх оболонка виготовлена зі стійкої проти спрацювання сталі). Ланка має сім вушок і отвори для пальців.

Рис. 6. Гусеничний ланцюг із семивушкових суцільно вилитих ланок цівкового зачеплення з металевим відкритим шарніром тракторів тягового класу 30 кН

Середнє вушко (цівка) слугує для зачеплення із зубцями ведучого колеса (зірочки). На внутрішній поверхні ланок зроблено бігові доріжки, по яких котяться опорні котки; на зовнішній поверхні ланки вилито шпори, що поліпшують зчеплення з ґрунтом. Для забезпечення надійного руху трактора з бічним ухилом за ожеледі і по мерзлому ґрунту на всіх вушках ланки за винятком крайніх шпори повернені на 20° відносно осі вушок. На пальцях з одного боку виштампувано головки, що запобігають виходу пальців і пошкодженню обшивки трактора. З протилежного боку пальці утримуються шайбами і стопорними шплінтами.

Для натягу гусеничного ланцюга відкручують пробку 13 (див. рис. 4) і через маслянку 14 у головці циліндра штоковим шприцом подають у робочу порожнину Г солідол. У циліндрі створюється тиск, що діє через шток 15 на колінчасту вісь 13, яка провертаючись, переміщує напрямне колесо і натягує гусеницю. Гусениці всіх тракторів тягового класу 30 кН — одного типу (з литими сталевими ланками і пальцями з каліброваного прокату). На тракторах Т-150 і ДТ-175С ці ланки збільшеної ширини (0,42 м) з біметалевими пальцями збільшеного діаметра (25 мм), на інших — ланки завширшки 0,39 м з діаметром 22 мм зі сталей 50 або 50М.

Розроблено гусениці нових типів: з гумометалевими шарнірами (рис. 7, а), що забезпечують підвищений ресурс на усіх видах ґрунтів; стрічкові безшарнірні з гумовими і пневматичними башмаками (див. рис. 7, б, в), чим досягають рівномірнішого розподілу тиску на ґрунт і зниження його ущільнення.

Рис. 7. Нові типи гусениць для тракторів:

а — ланки з гумометалевими шарнірами; б, в — стрічкові з гумовими і пневмобашмаками: 1 — гусениця; 2 — гумовий башмак; 3 — пневмобашмак

Трактор ХТЗ-200 сільськогосподарський загального призначення тягового класу 40 – 50 кН розроблений на базі трактора Т-150. На ньому встановлено еластичну торсійну незалежну п’ятиопорну на кожному борту підвіску ходової системи. Підвіска складається з чотирьох кареток, які болтами прикріплені до фланців поперечних брусів рами. Крім того, між каретками до рами трактора на окремих кронштейнах прикріплено по парі центральних опорних котків, що мають власну підвіску, конструктивно виконану аналогічно підвісці каретки.

Опорні котки 1 (рис. 8) під час руху трактора перекочуються по бічних доріжках гусеничних ланцюгів. Кожна каретка має по дві осі коливання, цапфи 6 яких запресовані в кронштейн 5. На цапфах 6 каретки і підвіски центрального котка

встановлені балансири 3, з’єднані з торсіонами 4. Другий кінець торсіона жорстко з’єднаний з цапфою 6. Між кронштейном каретки, підвіски центрального котка і балансирами на цапфах установлені гумові ущільнювальні кільця (сайлент-блоки) 7. У маточині кожного балансира 3 на конічних підшипниках 8 обертається вісь 9, на якій закріплені опорні котки за допомогою шпонок 11 і гайок.

а)

б)

Рис. 8. Каретка з торсійною підвіскою (а) і підвіска центрального котка (б):

1 — коток; 2 — опора торсіона; 3 — балансир; 4 — торсіон; 5 — кронштейн каретки; 6 — цапфа; 7 — гумове кільце (сайлент-блок); 8 — конічний підшипник; 9 — вісь котка; 10 — ущільнювальний корпус; 11 — шпонка; 12, 13 — ущільнювальні нерухоме і рухливе кільця; 14 — гумове кільце; 15 — пружина; 16 — кронштейн підвіски

Основними гусеничними універсально-просапними тракторами є трактори Т-70С (буряківничий) і Т-70В (виноградниковий). На цих тракторах застосовано однакові ходові системи з напівжорсткою чотириточковою підвіскою і гусеничним рушієм із литими ланками, відкритим шарніром, п’ятьма опорними котками на борт, цівковим зачепленням і кривошипним амортизаційно-натяжним пристроєм. Для роботи в міжряддях буряку (0,45 м) використовують гусениці завширшки 0,2 м із втулками в шарнірах, для робіт загального призначення і на виноградниках — гусениці завширшки 0,3 м.

У підвісці (рис. 9) є дві рами візків 1, кожна з яких з’єднана з остовом у двох точках (спереду і ззаду) шарнірними важелями.

Рис. 9. Конструкція підвіски трактора Т-70С:

1 — рами візків; 2 — стояк; 3, 6 — важелі; 4, 7, 14 — осі; 5, 8 — втулки; 9, 12 — труби; 10, 11 — торсіони; 13 — кронштейн

Напрямними пристроями передньої підвіски слугують тришарнірні, а задньої — двошарнірні важільні з’єднання. Кронштейни рам візків у передній частині трактора за допомогою стояків 2, важелів 3, осей 4 і 14 шарнірно з’єднані з трубою 13, яка за допомогою кронштейнів 12 прикріплена до поперечного бруса напіврами трактора.

Торсіон 11 з’єднаний шліцами з порожнистими осями 14. Важелі 3 спрямовані в різні боки, що забезпечує балансирний зв’язок візків різних бортів.

Ззаду остов трактора підресорений двома незалежними торсіонами 10, розміщеними в трубах 9. Внутрішні кінці торсіонів входять у шліцьову втулку 8 жорстко з’єднуваної труби 9, зовнішні кінці сполучені із втулками 5, жорстко прикріпленими до важелів 6, що шарнірно зв’язані з осями 7 на рамах візків 1.

У рами візків, що мають перетин прямокутної труби 6 (рис. 10), уварені осі котків 5 консольного розміщення.

Рис. 10. Опорний коток з консольною віссю трактора Т-70С:

1 — кришка; 2 — прокладки; 3 — роликовий підшипник; 4 — гумова манжета; 5 — вісь котка; 6 — прямокутна труба; 7 — пружина; 8 — сталеве кільце; 9 — коток

Опорний коток двоободовий (зварений з двох частин), установлений на конічних роликових підшипниках 3 і закріплений гайкою. Для регулювання підшипників передбачено прокладки 2, затиснені кришкою 1.

Ущільнення котка складається з двох сталевих притертих кілець 7 і гумової манжети 4, які притиснені пружиною 8. У коток заливають рідку оливу.

Напрямне одноободове колесо встановлене на осі, закріпленій у коливному важелі. Останній шарнірно з’єднаний із гвинтовим механізмом натягу гусениці і через нього — із пружиною механізму амортизації, встановленої всередині труби натяжного пристрою (рис. 11).

Рис. 11. Елементи ходової системи трактора Т-70С:

1 — напрямне колесо; 2 — рама візків; 3 — натяжний амортизаційний пристрій; 4 — опорний коток

Підтримувальний ролик, будова якого аналогічна будові опорного котка, встановлений на кронштейні остова трактора.

Ведуче колесо (зірочка) — одноободове лите, прикріплене до фланця веденого валу кінцевої передачі шпильками і гайками. На гусеницях завширшки 0,3 м з литими ланками є п’ять вушок, завширшки 0,2 м — три; пальці — плаваючого типу, з головками і стопорними кільцями; зачеплення — цівкове, штовхальне (цівка розміщена на середньому вушку).

Ходова система буряківничого трактора Т-90С обладнана такими самими опорними котками, напрямними і ведучими колесами, підтримувальними роликами, як і Т -70С, але різниться пружною важільнобалансирною безвізковою підвіскою. Кожну пару котків установлено на каретці, яка за допомогою важеля і торсіона з’єднана з остовом трактора. Число опорних котків збільшене з п’яти до шести на борт. Є модифікація з індивідуально підресореним напрямним колесом, яке може знаходитись у двох положеннях — піднятому й опущеному. Останнє положення використовують під час роботи зі знаряддями, які навішуються спереду трактора.

Нині багато фірм проводять інтенсивні роботи щодо створення і виробництва рушіїв із гумоармованими гусеницями. Установлення таких гусениць замість металевих на гусеничних тракторах дасть змогу зменшити металомісткість їхніх ходових систем, забезпечити асфальтохідність, ослабити шкідливу дію ходової системи на ґрунт.

Перспективним є використання змінних гумогусеничних рушіїв на колісних машинах у період перезволоження ґрунту. Для трактора «Беларусь» потужністю 60 кВт створено різні варіанти напівгусеничних і гусеничних ходових систем із гумоармованими гусеницями. Гумогусеничний рушій (рис. 12) складається з комплекту натяжних пристроїв 1 із натяжними колесами 2, гумоармованої гусениці 3 і ведучих коліс 4. Гідроциліндр 5 забезпечує підіймання й опускання натяжних коліс 2, перерозподіл навантажень на опорні колеса.

Рис. 12. Гумогусеничний рушій:

1 — натяжний пристрій; 2 — натяжне колесо; 3 — гумоармована гусениця; 4 — ведуче колесо; 5 — гідроциліндр

Під час руху трактора ведуче колесо передає дотичну силу тяги на гусеницю за рахунок фрикційних сил, що виникають у контакті шини ведучого колеса з внутрішньою поверхнею гумоармованої стрічки. Ширина гусениці 0,6 м, її початковий натяг 14 кН. Трактор із напівгусеничним ходом може працювати в трьох режимах:

- напівгусеничному — натяжне колесо гумогусеничного рушія опущене, з опорною поверхнею взаємодіють керовані колеса і гусеничний рушій; керування трактором здійснюється поворотом передніх напрямних коліс трактора; з метою зменшення радіуса повороту можна підгальмовувати внутрішнє ведуче колесо;

- колісному — натяжне колесо підійняте, з опорною поверхнею взаємодіють керовані колеса і частина гумоармованої гусениці, що знаходиться під ведучим колесом; кінематика повороту аналогічна кінематиці повороту колісного трактора;

- гусеничному — керовані колеса підійняті, з опорною поверхнею взаємодіє тільки гумогусеничний рушій; керування здійснюється гальмами трактора.

Максимальні тиски під гумогусеничним рушієм на різних ґрунтах не перевищують 97 – 114 кПа, що в 1,4 – 2 рази менше порівняно з колісною ходовою системою. В результаті цього зменшується буксування трактора. Так, за гакового зусилля 14 кН на полі, підготовленому під посів, для гумогусеничного рушія воно становить 14 %, для колісного — 24 %, на стерні відповідно 8 і 17 %.

10.02.2025р.

Тема уроку № 55: Будова ходової частини колісних тpактоpiв. Стабілізація, розвал i сходження керованих коліс. Регулювання підшипників маточин керованих коліс.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 209 – 215.

https://budova-traktoriv.com.ua/mehanizmy_keruvannia.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

Опрацювати матеріал.

1. Ходова частина колісних тpактоpiв.

2. Стабілізація, розвал i сходження керованих коліс.

3. Регулювання підшипників маточин керованих коліс.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення колісного рушія.

2. Поясніть призначення ведучих та напрямних коліс.

3. Опишіть будову ходової частини колісних тpактоpiв.

4. Перерахуйте можливі несправності ходової частини колісних тpактоpiв.

5. На яких тракторах використовують ведучі передні мости?

6. Навіщо використовують розвал та сходження коліс?

7. Назвіть операції технічного обслуговування ходової частини колісних тpактоpiв.

8. Правила регулювання підшипників маточин керованих коліс.

9. Який тиск використовують в колесах колісних тpактоpiв.

07.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 54: Будова та робота гальмівних систем тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 230 - 233

https://budova-traktoriv.com.ua/galmivni_zyztemy.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Види гальмівних систем тракторів.

2. Будова та робота гальмівних систем тракторів.

3. Робота гальмівних систем тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення гальмівних систем.

2. Поясніть види гальмівних систем.

3. Опишіть будову окремо кожного виду гальмівних систем.

4. Перерахуйте можливі несправності гальмівних систем.

5. На яких тракторах використовують дискові гальма?

6. Під яким ухилом зупинні гальма повинні утримувати трактор?

7. Назвіть операції технічного обслуговування гальмівних систем.

8. На якій відстані і з якої швидкості гальма повинні зупинити трактор з причепом?

9. На якій відстані і з якої швидкості гальма повинні зупинити трактор без причепу?

Безпека руху автомобілів і тракторів багато в чому залежить від справності гальм і вмілого користування ними.

Справність гальмової системи характеризується величиною гальмівного шляху, який для вантажних автомобілів із повною масою 3,5 – 12 т має бути не більшим за 18 м, а для автопоїздів на їхній базі — не більшим за 22 м.

Під час експлуатації машин слід дотримуватись герметичності гідравлічного і пневматичного гальмових приводів. Стоянкова гальмова система має утримувати вантажні автомобілі та автопоїзди у спорядженому стані на ухилі до 31 %. У процесі експлуатації слід уникати частого і різкого гальмування, оскільки це призводить до прискореного зношування накладок гальмових колодок і гальмових барабанів.

Щоденно перед початком роботи перевіряють дію гальмової системи. Наприкінці роботи видаляють конденсат із балонів пневмосистеми, відкривши зливні крани.

Несправності гальмових систем (табл. 1), які усувають під час технічного обслуговування тракторів та автомобілів, спричинюють неповне, неоднорідне гальмування або неможливість розгальмування.

Таблиця 1. Несправності гальмових систем

Таблиця 2. Можливі несправності механізмів керування універсально-просапних тракторів та способи їх усунення

07.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 53: Будова та робота ведучих мостів колісних та гусеничних тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 194 – 206.

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_gusenychni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_6.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_7.htm

Опрацювати матеріал.

1. Різниця між ведучими мостами колісних та гусеничних тракторів.

2. Основні несправності ведучих мостів колісних та гусеничних тракторів.

3. ТО ведучих мостів колісних та гусеничних тракторів.

Д.З. оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. З яких механізмів складається ведучий міст гусеничних тракторів?

2. З яких механізмів складається ведучий міст колісних тракторів?

3. Поясніть відмінності ведучих мостів колісних та гусеничних тракторів.

4. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів колісних тракторів.

5. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів гусеничних тракторів.

6. На яких тракторах використовують фрикційний механізм повороту?

7. Назвіть операції технічного обслуговування ведучих мостів?

Задній міст гусеничного трактора складається з таких механізмів: головної передачі, планетарного механізму, півосей , кінцевих передач. До планетарного механізму повороту входять два однакових, планетарних механізми: один для керування правою, а другий – лівою гусеницями. Планетарні механізми мають шестерінчасті пари з внутрішнім зачепленням. Обидва планетарні механізми змонтовані в одному циліндричному корпусі, встановленому на підшипниках у картері заднього моста. Зовні до корпусу прикріплена ведена шестірня головної передачі, а всередині нарізані два зубчастих вінці, так звані корони. Між коронами є водила, кожне з яких закріплене на своїй півосі. На водилі жорстко прикріплені три осі сателітів. Сателіти вільно насаджені на осях і перебувають у постійному зачепленні з коронним зубчастим вінцем та сонцевою шестірнею, маточина якої спирається на підшипники, розміщені в перегородці картера заднього моста. На маточині сонцевої шестірні жорстко закріплений гальмовий шків.

Рис. 1. Кінематична схема механізмів заднього моста гусеничного трактора з планетарним механізмом повороту

На піввісь насаджені гальмовий шків і ведуча шестірня кінцевої передачі. Гальма сонцевих шестерень і півосей розміщені в бокових відділеннях картера заднього моста, за їх допомогою керують роботою планетарних механізмів повороту трактора. Від натиску на педаль вісь прокручується і через закріплений на ній важіль, тягу і двоплечий важіль затягує гальмову стрічку на барабані. Так гальмують півосі і водила.

Гальмова стрічка сонцевої шестірні під дією пружини перебуває в постійно затягнутому стані на шківі, тримаючи сонцеву шестірню загальмованою. Повертаючи важіль у напрямі, вказаному стрілкою, через тягу і двоплечий важіль відводять гальмову стрічку від барабана, стискуючи при цьому пружину. Так звільняють сонцеву шестерню від дії гальма. Важіль насаджений вільно на своїй осі.

Задній міст трактора Т-150. У задньому мості трактора Т-150 є дві головні передачі. Від однієї головної передачі обертальний момент передається на праву кінцеву передачу, а від другої – на ліву. Будова обох головних передач однакова. Ведучі і ведені шестерні змонтовані в корпусах головних передач, які встановлені на корпусі заднього моста за допомогою штифтів і закріплені гайками.

Конічні підшипники маточин ведучих шестерень регулюють гайками. Кожна гайка фіксується замковою пластиною.

У нижній частині корпусу заднього моста є заливна пробка: і зливна пробка з магнітом. З правого боку в корпусі розміщено сапун, за допомогою якого в порожнині заднього моста підтримується атмосферний тиск, забезпечуючи надійну роботу ущільнень.

На тракторі Т-150 є два способи повороту: перший – вмиканням на гусениці різних передач; другий – повернувши рульове колесо, не вмикається гідросистема на вторинному валу, а тільки передача.

Кінцеві передачі

Кінцеві передачі призначені для збільшення обертального моменту, що передається від головної передачі до ведучих коліс (зірочок), і для забезпечення потрібного дорожнього просвіту.

У тракторах кінцева передача здебільшого складається з однієї пари циліндричних шестерень. У просапних тракторах для збільшення дорожнього просвіту застосовують кінцеві передачі з двома парами шестерень. У потужних колісних тракторах (Т-150К, К-701, Т-150) для збільшення передаточного числа кінцеві передачі зроблено у вигляді планетарних механізмів. На тракторах використані кінцеві передачі однакової конструкції з неістотними відмінностями. Розгляньмо будову такої передачі на прикладі трактора ДТ-75.

Кінцева передача трактора ДТ-75 (рис. 4.15) міститься в чавунному картері 10, прикріпленому болтами до бічних поверхонь картера 1 заднього моста. Ведуча шестірня 26 з’єднана шліцами з піввіссю 35 і спирається на два циліндричні роликові підшипники 24 і 28, що встановлені у виточках картера 10 кінцевої передачі.

Ведена шестірня 7 прикріплена болтами до маточини 36, з’єднаної шліцами з валом 15 ведучої зірочки. Один кінець вала 15 спирається на кульковий підшипник 8, розміщений у стакані 5, а другий – на циліндричний роликовий підшипник 12, закріплений у виточці картера 10. До зовнішнього фланця вала 15 кріпиться болтами ведуча зірочка 11 гусениці, на яку передається обертальний момент з кінцевої передачі. Для збільшення жорсткості вузла кінцевої передачі її картер 10 прикріплений до картера 1 заднього моста спеціальним бугелем 2. Зверху картер кінцевої передачі захищений накладкою.

Рис. 2. Кінцева передача трактора ДТ-75:

1 – картер заднього моста; 2 – бугель для кріплення додаткової опори; 3 – двоточкова опора; 4 – гумове кільце; 5 – стакан підшипника; 6 – спеціальна шайба; 7 – ведена шестірня; 8 – кульковий підшипник; 9 – кришка кінцевої передачі; 10 – картер кінцевої передачі; 11 – ведуча зірочка; 12 – роликовий підшипник; 13 – установлювальний штифт; 14 – стопорне кільце підшипника; 15 – вал ведучої зірочки; 16 – рухома шайба торцевого ущільнення; 17 – нерухома шайба торцевого ущільнення; 18 – гумовий чохол розпірної пружини; 19 – захисний ковпак; 20 – корпус ущільнення; 21 – стопорне кільце зовнішньої обойми підшипника; 22 – захисний козирок; 23 – установлюваний болт; 24 – роликовий підшипник; 25 – упорне кільце підшипника; 26 – ведуча шестірня; 27 – кришка ведучої шестерні; 28 – роликовий підшипник; 29 – оливовідбійна шайба; 30 – самопідтискний сальник; 31 – корпус сальника; 32 – шків гальма півосі трактора; 33 — захисний кожух; 34 – гумове ущільнювальне кільце; 35 – піввісь трактора; 36 – маточина веденої шестірні кінцевої передачі

Рухоме з’єднання маточини ведучої шестірні 26 і шківа 32 гальма півосі ущільнене по зовнішній поверхні. Це ущільнення змонто-ване в корпусі 31 і складається з оливовідбійної шайби 29 і само-підтискного сальника 30.

07.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 52: Будова та робота ведучих мостів та кінцевих передач гусеничних тракторів. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 194 - 206

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_gusenychni.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова ведучих мостів гусеничних тракторів.

2. Робота ведучих мостів гусеничних тракторів.

3. Будова кінцевих передач гусеничних тракторів.

4. Робота кінцевих передач гусеничних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. З яких механізмів складається ведучий міст гусеничних тракторів?

2. Яка будова планетарного механізму повороту?

3. Для чого служить головні та кінцеві передачі?

4. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів.

5. Як змінити зазор між зубцями шестерень головної передачі?

6. Назвіть операції технічного обслуговування ведучих мостів?

Основні несправності І технічне обслуговування. Великі навантаження ударної і статичної дії, порушення регулювань у головній передачі і механізмі повороту гусеничних тракторів призводять до виникнення таких несправностей:

- зношення конічних роликових підшипників, зубів конічних шестерень головної передачі і циліндричних шестерень кінцевих передач, зношення манжетів ущільнень;

- заоливлення і зношення фрикційних накладок стрічок гальм, зношення шестерень планетарного редуктора механізму повороту, ламання (або ослаблення) пружин гальма, зношення і короблення ведучих і ведених дисків муфти повороту, зношення гальмівних барабанів і механізму керування поворотом.

Більшість несправностей заднього моста гусеничного трактора (табл. 1) є наслідком тих самих причин, що й аналогічних несправностей колісних тракторів

Технічне обслуговування задніх мостів гусеничних тракторів полягає в щомісячному огляді їхнього стану, підтягуванні ослаблених зовнішніх кріплень і перевірці наявності підтікань оливи крізь ущільнення. При цьому особливу увагу потрібно звертати на механізми керування поворотом і гальмами, перевіряти рівень робочої рідини в картері заднього моста.

За потреби і під час планового технічного обслуговування регулюють зазори в підшипниках валів ведучої і веденої шестерень і між зубцями конічних шестерень головної передачі та їх зачеплення.

Таблиця 1. Несправності заднього моста

06.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 51: Основні несправності ведучих мостів та кінцевих передач колісних тракторів, способи їх виявлення та усунення. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_kolisni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_7.htm

Опрацювати матеріал.

1. Основні ознаки несправності ведучих мостів.

2. Основні ознаки несправності кінцевих передач.

3. Способи усунення несправностей ведучих мостів.

4. Способи усунення несправностей кінцевих передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

I. Які бувають несправності ведучих мостів та кінцевих передач?

2. На яких тракторах використовують дискові гальма?

3. На що впливають зайві зазори в шестернях ведучих мостів та кінцевих передач?

4. Назвіть основні операції ТО ведучих мостів та кінцевих передач.

Руйнування деталей і розрегулювання вузлів ведучих мостів призводять до несправностей (табл. 1), які усувають під час технічного обслуговування і ремонту. Технічне обслуговування ведучих мостів полягає в щозмінному огляді і підтягуванні ослаблених кріплень усіх корпусів. Особливу увагу слід звертати на витікання рідини та його усунення. Під час перевірки рівня рідини прочищають сапуни корпусів і замінюють зношені ущільнювальні деталі. За потреби і під час планового технічного обслуговування регулюють зазори в конічних роликових підшипниках головної і кінцевої передач.

У разі виходу з ладу однієї із шестерень головної передачі потрібно замінити ведучу і ведену, які мають однаковий номер. Ці шестерні підібрані й обкатані під час виготовлення.

Таблиця 1. Несправності ведучих мостів.

06.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 50: Гальмівні системи гусеничних тракторів, їх будова, дія i регулювання. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 196-198.

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_kolisni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_7.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гальмівних систем гусеничних тракторів.

2. Будова гальмівних систем гусеничних тракторів.

3. Регулювання гальмівних систем гусеничних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

I. Яке призначення гальмівних систем гусеничних тракторів?

2. Які гальма використовують на гусеничних тракторах?

3. Назвіть основні операції ТО гальмівних систем гусеничних тракторів.

4. Підготувати реферат або презентацію з доповіддю.

04.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи.

Тема уроку № 49: Гальмівні системи колісних тракторів, їх будова, дія i регулювання. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 230-233.

https://budova-traktoriv.com.ua/galmivni_zyztemy.html

https://youtu.be/EcUiJGiDIuM?si=EWSjK7flkHqmzRGl

Опрацювати матеріал.

1. Призначення та види гальмівних систем тракторів.

2. Робота гальмівних систем тракторів.

3. ТО гальмівних систем тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

I. Які бувають гальма?

2. На яких тракторах використовують дискові гальма?

3. Під яким ухилом повинні зупинні гальма утримувати трактор?

4. Опишіть будову гальмівних механізмів тракторів.

Колicнi трактор и можуть рухатись по piвному твердому покриттю iз швидкicтю бiльше 30 км/год, розвиваючи при цьому велику кінетичну енергію.

Процес гальмування трактора полягає в перетвореннi кiнетичної енергії, яка розвивається пiд час його руху, в роботу тертя, а потiм в теплоту, що розсiвається у навколишньому середовищi.

За будовою тертьових поверхонь гальма бувають колодковuмu, дисковuми i стрiчковuмu (мал. 1).

Мал.1. Гальма траекторів

Колодковi гальма забезпечують зниження швидкості або повну зупинку трактора.

На нерухомому диску, закрiпленому на фланцi корпусу головної передачi або колicного редуктора, встановлено двi колодки 1, зовнiшн поверхня яких вкрита фрикцiйними накладками iз матерiалiв з великим коефiцiєнтом тертя (пресований азбест iз спецiальним просоченням, мiдно-азбестове плетиво з просочепням та iн.). Колодки спираються на oci 6 i на кулак 4, кpiм того, колодки з'єднанi мiж собою пружиною 5.

Якщо натиснути на педаль 2, колодки розтискним кулаком 4 притиснуться до внутрiшньої поверхнi барабана 3, що обертається разом з колесом. При цьому виникнуть сили тертя, якi перешкоджають обертанню колеса, тобто руху трактора.

Чим сильнiше притискуються гальмовi колодки 1 до гальмового барабану, тим бiльше сила тертя, а отже i робота тертя, бiльше буде видiлятися теплоти i швидше поглинатися кiнетична енергiя, накопичена трактором, тим швидше він зупиниться.

Якщо педаль 2 вiдпустити, колодки 1 пружиною 5 вiдводяться вiд гальмового барабану i гальмування припиниться. Гальма такого типу встановлюють на тракторах Т-150К з використанням для їх привода пневматичної системи трактора (мал. 1).

Стрiчковi плаваючi гальма наведено на мал. 1. На валу, з'єднаному з ведучим колесом трактора (безпосередньо або через передачу) закрiплено гальмовий шкiв 11. Навколо шкiва розмiщено стальну стрiчку 10, внутрiшню поверхню якої вкрито фрикцiйною накладкою. Обидва кiнцi гальмової стрiчки з'єднанi з двома плечима важеля 7 за допомогою пальцiв 8 i 9, помiщених у вирiзах нерухомого кронштейна 12. Важiль 7 з'єднаний тягою з педаллю гальма.

Якщо пiд час руху трактора натиснути на педаль, то важiль 7 обернеться павколо своєї oci i почне рівномірно стягувати обидва кiнцi гальмової стрiчки 10, притискуючи її до гальмового шкiва 11.

Як тiльки мiж стрiчкою i гальмовим шкiвом виникне сила тертя, залежно вiд напряму обертання шкiва 11 (трактор рухається вперед або назад), один кiнець стрiчки, набiгаючий, через палець 8 або 9 упирається у вирiз нерухомого кронштейна 12 i буде нерухомим, а iнший, збiгаючий,- буде затягуватися важелем 7.

При такiй будовi iнтенсивнicть гальмування буде однакова, в який би бiк не обертався шкiв 11. Оскiльки гальма такого типу не мають постiйного зв'язку з будь-яким упором, вони називаються плаваючими i застосовуються на колicних тракторах Т-25 i Т-40.

Дисковi гальма наведено на (мал. 1, 2). На валу 13, який через передачу з'єднаний з ведучими колесами трактора, на шлiцах насаджено два диски 17 з фрикцiйними накладками мiж ними розмiщено два натискнi диски 14 з виїмками, в якi закладено кульки 15. Натискнi диски стягуються мiж собою пружинами i вiльно розмiщуються У чавунному корпусi 16.

Якщо педаль гальма вiльна, то пiд дiєю пружин диски 14 стиснуті i не впливають на диски 17.

При натискуваннi на гальмову педаль диски 14 повертаються навколо своєї oci назустрiч один одному. При цьому кульки, ковзаючи по поверхнi виїмок, розсувають диски 14 i притискують диски 17 до стінок корпуса 16. утворені при цьому сили тертя загальмовують обертання вала 13, а також колic трактора.

Гальма такого типу встановлено на унiверсальних просапних тракторах ЮМЗ i МТЗ.

Зупиннi (гірні) гальма. У їхролi можуть бути використанi робочi гальма (мал. 2). Для цього на тракторі встановлено важiль 5, з'єднаний тягою 3 з правою гальмовою педаллю 2. Щоб загальмувати трактор, необхiдно важiль 5 перевести на себе i у протилежний бiк (вiд себе), натиснувши кнопку 1,-щоб припинити гальмування.

Спецiальнi зупиннi гальма виконують стрiчковими або дисковими.

Сmрiчкове зупинне гальмо (мал. 2,) складається зi шкiва 8, встановленого на валу, який передає крутний момент на ведучий міст. Навколо шкiва 8 розмiщена стальна стрiчка 9 з фрикцiйними накладками. Один кiнець стрiчки закрiплено важелем з клямкою, яка фiксує його в потрiбному положеннi.

Рiвномiрний зазор мiж гальмовою стрiчкою i шкiвом забезпечують пружина 10 i регулювальний болт 4. При переведеннi важеля на себе до вiдказу зусилля передається через систему тяг на стрiчку, яка загальмовує шкiв. У попереднє положення стрiчку повертають пружини пicля вiдведення важеля вiд себе.

Гальмо такого типу дiє на тракторі загального призначення T-150K

Дискове зупинне гальмо 6 (мал.2) розмiщене поруч з робочим гальмом 7 i керується важелем 5 iз защiпкою. Гальмо такого типу встановлено на тракторах МТ3-80 i МТ3-82.

Мал.2.Зупинні (гірні) гальма.

Зручність і легкість при керуванні тракторами, а також надійність гальмування під час роботи з сільськогосподарськими машинами та знаряддями забезпечується виконанням правил експлуатації і технічного догляду основних систем і механізмів керування.

04.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 48: Кінцеві передачі, їх призначення, будова i дія. Трансмісійні оливи.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 204-206

https://budova-traktoriv.com.ua/kincevi_peredachi.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення кінцевих передач.

2. Будова кінцевих передач.

3. Робота кінцевих передач.

4. Трансмісійні оливи та їх застосування.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Як використовуються кінцеві передачі для зміни габаритів універсально-просапного трактора?

2. Для чого служить кінцева передача?

3. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів.

4. Як змінити зазор між зубцями шестерень головної передачі?

5. Які функції виконує планетарний механізм?

6. Назвіть операції технічного обслуговування кінцевих передач?

7. Назвіть види трансмісійних олив.

Кінцеві передачі – останній ступінь трансмісії. Вони призначені для збільшення загального передаточного числа трансмісії і відповідно величини крутного моменту на рушіях, їх застосовують на тракторах та автомобілях великої вантажопідйомності. Кінцеві передачі являють собою одноступінчасті (рідше двоступінчасті), а інколи і планетарні редуктори.

Передачі розташовані у гусеничних тракторів за механізмом повороту, у колісних машин – за диференціалом. На просапних тракторах для збільшення дорожнього просвіту застосовують кінцеві передачі з двома парами шестерень, що забезпечують також збільшення агротехнічного просвіту на трактора СШ - 2510, Т-25А, Т-40М.

Кінцеві передачі виконані за схемами, наведеними на рис. 1. В одному випадку (рис. 1, а) їх розміщують усередині картера заднього моста разом з головною передачею і диференціалом, що надає конструкції компактності і спрощує мащення цих механізмів. При цьому ведучі шестерні 3 кінцевої передачі обертаються від півосьових шестерень диференціала 4. Ведені шестерні 6 закріплені на внутрішніх кінцях півосей 2, які пропущені через рукави 1, на зовнішніх кінцях півосей встановлено ведучі колеса 5. У другому випадку (рис. 1, б) кінцеві передачі знаходяться в окремих картерах 9, прикріплених до корпусу заднього моста 7. Ведені шестерні 6 закріплені на валу 8 ведучого колеса 5. У третьому випадку кінцеві передачі виконані у вигляді планетарного редуктора (рис. 7, в), водило якого 12 виготовлене у вигляді герметичного барабана і разом з колесом 11 закріплене на маточині 10, яка через підшипники опирається на рукав півосі. Ведуча сонцева шестерня З закріплена на півосі 2. Сателіти 15 обертаються від шестерні З, перекочуючись усередині коронної шестерні 13, закріпленої на рукаві 1, і через осі 14 обертають за собою водило разом з рушієм.

Рис. 1. Схеми кінцевих передач: а – суміщена; б – рознесена; в – планетарна; 1 – рукав моста; 2 – піввісь; 3, 6 – відповідно ведуча і ведена шестерні кінцевої передачі; 4 – диференціал; 5 – ведуче колесо; 7 – корпус заднього моста; 8 – вал ведучого колеса; 9 – картер кінцевої передачі; 10 – маточина; 11 – ведуча зірочка (колесо); 12 – водило; 13 – коронна шестерня; 14 – осі; 15 – сателіти

У потужних колісних тракторах(Т-150К, К-701, Т-150) для збільшення передаточного числа кінцеві передачі зроблено у вигляді планетарних механізмів. На тракторах використані кінцеві передачі однакової конструкції з деякими відмінностями. Розгляньмо будову сонцевої передачі трактора ДТ-75.

Кінцева передаача трактора ДТ-75М розташований укорпусі Б (рис. 2), який гвинтами кріпиться до корпусу заднього ведучого моста. Ведуче зубчасте колесо 8, виготовлене як одне ціле з валом, що обертається в двох роликових вальницях. Ведене зубчасте колесо кінцевого передавача складається із зубчастого вінця 23 та маточини 9, сполучених між собою призонними гвинтами та пружинними стопорними кільцями 3. Маточина 9 встановлена на шліцах вала 15 ведучої зірочки 11 гусениці. Вал 15 обертається у кульковій 23 і роликовій 20 вальницях, запресованих в стакан 25 і посадочне місце А корпусу Б. Стакан 25 вальниці 23 разом з опорою 26 гвинтами прикріплений до корпусу Б кінцевого передавача, а опора 26 бугелем 27 під’єднана додатково до корпусу заднього моста трактора. До зовнішнього фланця вала 15 шістьма гвинтами 19 кріплять ведучу зірочку 11. Для запобігання витіканню оливи з кінцевого передавача використовують защільнювальний блок 18, який складається з корпусу, двох сталевих кілець, пружини і гумового чохла.

У нижній накривці 22 корпусу кінцевої передачі розміщено два отвори, що закриваються корками, для контролю рівня і зливу оливи.

Рис. 2. Механізм кінцевого передавача трактора ДТ-75М:

А – посадочне місце під вальницю; Б – корпус кінцевого передавача; 1 – шліцевий наконечник; 2 – ведучий вал кінцевого передавача; 3 – пружинні стопорні кільця; 4 – роликова вальниця ведучого вала кінцевого передавача; 5 – ведуче зубчасте колесо кінцевого передавача; 6 – вал заднього моста урухомника правої гусениці; 7 – кругла гайка із замковою шайбою; 8 – гумове защільнювальне кільце; 9 – маточина веденого зубчастого колеса; 10 – накривка корпусу кінцевого передавача; 11 – ведуча зірочка гусениці; 12 – захисний козирок; 13 – гайкотримач; 14 – корпус защільника; 15 – вал ведучої зірочки гусениці; 16 – ковпак; 17 – спеціальна упорна шайба; 18 – защільник (гофрований гумовий чохол у поєднанні із розпірною пружиною); 19 – гвинт кріплення ведучої зірочки; 20 – роликова вальниця ведучого вала зірочки; 21 – кріпильна шпилька; 22 – нижня накривка корпусу кінцевого передавача; 23 – кулькова вальниця ведучого вала зірочки; 24 – зубчастий вінець веденого колеса кінцевого передавача; 25 – стакан кулькової вальниці; 26 – опора; 27 – бугель; 28 – опора кріплення кінцевого передавача до заднього кронштейна рами трактора; 29 – спеціальна шайба бугеля; 30 – пружина защільника

Рис. 3. Кінцева передача тракторів типу Т-150 і Т-150К
1 – пробка, 2 – сонячна шестірня, 3 – палець(вісь), 4 – сателіт, 5 – водило,
6 – коронна шестірня, 7 – корпус, 8 – картер, 9 – перехідний фланець, 10 – ущільнення, 11 – маточина, 12 – піввісь, 13 – диск ведучого колеса

           Кінцева передача трактора Т-40
    Кінцева передача трактора Т-40 (рис. 4) задніх коліс призначена для зниження частоти обертання і збільшення моменту, що крутить, передається на півосі 3 провідних коліс.
         Кожна кінцева передача складається з пари циліндричних шестерень з прямим зубом. Провідна шестерня 9 встановлена в розточуваннях корпусу 6 і обертається в двох роликопідшипниках.
         Ведена шестерня змонтована на півосі 3 колеса. Остання обертається в кульковому і роликовому підшипниках.
   Для усунення попадання пилу і бруду із зовнішнього боку півосі встановлено гумометалічне ущільнення 1.
         Кінцева передача трактора Т-40 фланцем прикріплена до рукава гальма і може встановлюватися в двох положеннях, що необхідно при зміні агротехнічного просвіту трактора.
         При значному зносі зубів шестерень допускається міняти місцями ліву і праву кінцеві передачі.

Рис. 4. Кінцева передача трактора Т-40 : 1 — ущільнення; 2 — наполегливе кільце; 3 — піввісь; 4, 32 — склянки підшипників; 5 — зовнішнє кільце ущільнення; 6 — корпус; 7, 18, 31 — кришки; 8, 30 — болти; 9 — провідна шестерня; 10, 15 — манжети; 11 — барабан гальма; 12, 28 — штифти; 13 — гальмівна стрічка; 14 — кільце ущільнювача; 16 — важіль гальма; 17 — вісь важеля; 19, 27 — контргайки; 20 — важіль гальмівної стрічки; 21 — сферична шайба; 22 — регулювальна тяга; 23 — рукав; 24 — шайба; 25 — палець стрічки; 26 — регулювальний гвинт; 29 — ведена шестерня; 33 — вал педалей

Трансмісійні оливи використовують для змащування агрегатів силової трансмісії та коробок передач автомобілів і тракторів.

Вимоги до трансмісійних олив:

- зниження ступеня спрацювання деталей трансмісії;

- зменшення витрат енергії, яка передається;

- відведення тепла та виведення із зони тертя продуктів спрацювання та інших домішок, які забруднюють оливу;

- зниження вібрації і шуму шестерень і захист їх від ударних навантажень.

За рівнем напруженості роботи зубчастих передач трансмісійні оливи можна поділити на такі групи: універсальні, загального призначення, для гіпоїдних передач та ін.

Маркування трансмісійних олив не має єдиного принципу. Певні оливи маркують першими літерами слів, що вказує на їхнє призначення. Цифри у марці — це значення кінематичної в’язкості оливи (мм2/с) при температурі 100 °С.

Згідно з ГОСТ 23652-79 встановлюються вісім марок трансмісійних олив: ТСп-14,5, ТСп-15, ТСп-10, ТСп-14, ТАп-15В, ТСп-15К, ТСп-І4гип, ТАД-17И. ГОСТ 174179.2-85 передбачає за критеріями в’язкості чотири класи (9,12,18,34), а за експлуатаційними властивостями — п’ять груп: ТМ-1, ТМ-2, ТМ-3, ТМ-4, ТМ-5.

Термін роботи до заміни трансмісійної оливи для легкових автомобілів становить 60-75 тис. км, для вантажних - 24— 75 тис. км пробігу, але замінювати її слід не рідше як один раз за рік.

У США і в деяких країнах західної Європи використовують такі види трансмісійних олив: за в’язкістю — SAE, за умов застосування — АРІ.

Оливи SAE 75W, SAE 80W, SAE 85W і відповідні сорти олив SAE 80W/90, SAE 80W/140, SAE 85W/140, що використовуються увесь сезон, рекомендуються для використання як зимові або у всі сезони у країнах з холодним кліматом.

Оливи з підвищеними протизадирними властивостями позначають індексом ЕР або НД. Наприклад, замінником оливи ТАД-17И може бути олива SAE 80W/90 або Spirax НД 90.

Синтетичні оливи у загальному обсязі виробництва незначні, але через низку переваг їх випуск щорічно збільшується. Сучасні закордонні легкові машини працюють на синтетичних оливах.

Однією з основних переваг синтетичних олив є високий індекс в’язкості — від І40 (діефірні) до 500 (вторинно вуглецеві), що забезпечує легкий запуск двигуна при від’ємних температурах. Крім того, синтетичні оливи порівняно з мінеральними мають:

- меншу схильність до утворення низькотемпературних відкладень (шламів);

високі показники в’язкості (У 3—5 разів вищі, ніж у мінеральних оливах), що забезпечує умови гідродинамічного змащування;

- кращу термічну стабільність;

- незначну схильність до утворення високотемпературних відкладень.

Термін служби синтетичних олив у 5—10 разів довший за термін служби мінеральних. Деякі оливи служать 80—100тис. км без заміни і характеризуються:

- кращими проти окисними й диспергувальними властивостями та механічною стабільністю;

- однаковими або кращими протиспрацьовувальними й протизадирними властивостями;

- меншими витратами оливи на вигоряння (30 — 40 %);

- меншими витратами палива (на 4—5 %), що зумовлюється оптимальнішими умовами тертя.

Вартість синтетичних олив у 2—3 рази вища від вартості мінеральних, але з урахуванням їх переваг і великого терміну служби вони перспективні не лише з експлуатаційного, а й з економічних поглядів.

Створюючи композиції синтетичних олив з присадками та суміші мінеральних і синтетичних олив з присадками, можна одержувати оливу й технічні рідини, що відповідають усім вимогам сучасної та перспективної техніки.

03.02.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних трактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 47: Ведучi мости гусеничних тракторiв. Будова i робота механiзмiв повороту гусеничних тракторiв.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 196-198.

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_gusenychni.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова ведучих мостів гусеничних тракторiв.

2. Робота ведучих мостів гусеничних тракторiв.

3. Будова механiзмiв повороту гусеничних тракторiв.

4. Робота механiзмiв повороту гусеничних тракторiв.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. З яких механізмів складається ведучий міст колісних тракторів?

2. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів.

3. Як змінити зазор між зубцями шестерень головної передачі?

4. Які функції виконує планетарний механізм?

5. На яких тракторах використовують фрикційний механізм повороту?

6. Назвіть операції технічного обслуговування ведучих мостів?

Ведучий міст гусеничного трактора – комплекс механізмів трансмісії, які збільшують і передають крутний момент від коробки передач до ведучих зірочок гусеничного рушія. До складу ведучого моста трактора належать: головна й кінцеві передачі, механізм повороту. Загальна будова та принцип дії головних і кінцевих передач гусеничних тракторів принципово не відрізняються від передачі колісних тракторів та автомобілів. Особливий інтерес являють собою механізми повороту, призначені для надання гусеницям різних швидкостей руху.

Задній міст трактора Т-150.

У задньому мості трактора Т-150 є дві головні передачі. Від однієї головної передачі обертальний момент передається на праву кінцеву передачу, а від другої– на ліву. Будова обох головних передач однакова. Ведучі і ведені шестерні змонтовані в корпусах головних передач, які встановлені на корпусі заднього моста за допомогою штифтів і закріплені гайками.

Конічні підшипники маточин ведучих шестерень регулюють гайками. Кожна гайка фіксується замковою пластиною. У нижній частині корпусу заднього моста є заливна пробка: і зливна пробка з магнітом. З правого боку в корпусі розміщено сапун, за допомогою якого в порожнині заднього моста підтримується атмосферний тиск, забезпечуючи надійну роботу ущільнень. На тракторі Т-150 є два способи повороту: перший– вмиканням на гусениці різних передач; другий– повернувши рульове колесо, не вмикається гідросистема на вторинному валу, а тільки передача.

Мал. 1. Задній ведучий міст трактора Т-150:

1 – маслянки; 2 – вилка карданного передавача; 3 – накривка голчастої вальниці хрестовини; 4 – накривка корпусу головного передавача; 5 – конічні кулькові вальниці вала головного передавача; 6 – вал з ведучим зубчастим вінцем головного передавача правої бортової гусениці; 7 – корпус головноого передавача; 8 – корпус заднього ведучого моста; 9 – ведена шестірня головного передавача правої бортової гусениці; 10 – сапун; 11 – зубчастий вінець;12 – призонні гвинти; 13 – накривка конічної кулькової вальниці; 14 – регулювальна гайка; 15 – конічна роликова вальниця веденої шестірні головного передавача; 16 – маточина веденої шестірні головного передавача; 17 – вал маточини заднього моста; 18 – захисне кільце лабіринтного защільнення; 19 – призматична шпонка фіксації заднього моста на рамі трактора; 20 – вал головного передавача з ведучою шестірнею лівої бортової гусениці; 21 – шліцевий хвостовик вала зубчастого колеса; 22 – фланець карданного передавача; 23 – стакан конічних кулькових вальниць; 24 – розпірна втулка; 25 – фланець вала головної передачі; 26 – хрестовина; 27 – карданний вал; 28 – шліцевий сектор карданного вала; 29 – ворсисте кільце защільника шліцевої частини карданного вала; 30 – накидна гайка защільника

Мал. 2 Задній міст трактора ДТ-175С

1 – сонцева шестірня, 2 – стакан, 3 – прокладка, 4 – ведена шестірня головної передачі, 5 – барабан коронних шестерень, 6 – шків гальма сонячної шестерні, планетарного механізму, 7 – кришка корпуса заднього моста, 8 – корпус заднього моста, 9 – шків гальма вала(півосі), 10 – ведуча шестірня кінцевої передачі, 11 – вал(піввісь), 12 – ущільнення, 13 – кожух, 14 – пробка

Ведучі мости гусеничних тракторів

Механізми заднього моста трактора ДТ-175С розміщені в корпусі 8 (мал. 2), що відлитий разом з корпусом коробки передач. Середній відсік, де розміщені планетарні механізми повороту та порожнина коробки передач, утворюють масляну ванну. Бокові відсіки сухі, в них розміщено механізми гальмування.

Ведуча шестерня головної передачі виготовлена разом з вторинним валом коробки передач, а ведена шестерня 4 закріплена на фланці барабана коронних шестерень 5.

Між веденою шестернею головної передачі і фланцем барабана коронних шестерень встановлено прокладки 3 для регулювання зчеплення конічних шестерень після їх заміни.

Поворот трактора здійснюється шляхом відключення від трансмісії тієї гусениці, в бік якої необхідно повернути. Для виконання крутого повороту передбачено загальмування відключеної гусениці.

В трансмісії гусеничних тракторів як механізм повороту використовують сухі фрикційні багатодискові муфти та планетарні механізми. Фрикційні механізми повороту — сухі, постійно замкнуті муфти, які відрізняються від головного зчеплення більшим числом дисків. Необхідність передачі крутних моментів, що значно перевищують значення крутного моменту двигуна, зумовила застосування багатодискових муфт.

Планетарні механізми повороту (мал. 3) складаються з симетрично розміщених однакових планетарних механізмів, призначених для керування лівою і правою гусеницями трактора.

а) загальний вигляд;

б) схема механізму ведучого моста; в) принцип дії

Мал. 4. Планетарний механізм повороту ведучого моста гусеничного трактора ДТ-175С:

1 – ведуча шестірня кінцевого передавача; 2 – регулювальні гайки; 3 – палець; 4,13 – гальмівна стрічка; 5, 7 – важелі; 6, 12 – шків; 8, 10 – тяга; 9 – контрольний шток; 11, 12 – пружина; 14 – вал (піввісь); 15 – сателіт; 16 – сонячна шестірня; 17 – водило; 18 – корпус; 19 – ведуча шестірня головного передавача; 20 – упорний гвинт гальмівної стрічки; 21 – корпус заднього ведучого моста

Механізм розміщений у корпусі 18, встановленому на вальницях у картері заднього моста. На поверхні корпусуа 18 закріплено ведену шестірню головного передавача, а в середині – дві коронні шестірні. На осях водила 17 вільно посаджені сателіти 15, які знаходяться в постійному зчепленні з коронною і сонячною 16 шестернями водночас. Маточина шестірня 16 опирається на вальниці, розміщені в корпусі моста. Її виготовляють разом з гальмівним шківом 12. Водило 17 прикріплено до півосі 14, на якій розміщено гальмівний шків 6 та ведуча шестірня кінцевого передавача. Керування роботою планетарного механізму заднього ведучого моста здійснюється за допомогою педалей і важелів, розміщених у кабіні трактора і які діють на гальмівні механізми.

Принцип роботи механізму ведучого моста трактора ДТ-175С такий. За прямолінійного руху трактора педалі і важелі відпущені, при цьому гальмівний шків 6 півосі 14 вільний, а шків 12 затягнутий стрічковим гальмом 13 за допомогою пружини 11 і разом із сонячною шестірнею перебуває в стані спокою. Шестерні головного передавача обертають корпус 18, а він коронними шестернями обертає сателіти, які рухаються по нерухомій сонячній шестірні. Рухомі осі сателітів водила 17 передають обертання півосям 14, а від них – через кінцеві передавачі – ведучим зірочкам. Для повертання вправо або вліво переміщують відповідний важіль до себе, стрічка 13 відпускає гальмівний шків і сонячна шестірня звільнюється. При цьому сателіти починають обертати її, зусилля на водило не передається, воно разом із своєю піввіссю зупиняється, гусениця під’єднується від трансмісії, а друга гусениця продовжує рух і повертає трактор. Для крутого повороту після переміщення важеля натискують на педаль. При цьому тяга 8 повертає важіль 5, затягує гальмівну стрічку 4 шківа 6 і піввісь 14 загальмовується.

31.01.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних трактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 46: Ведучi мости колiсних тракторiв загального призначення та унiверсально-просапних.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 194-195

https://rafk.if.ua/ebook/trakt2/5/5_6.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_kolisni.htm

https://rafk.if.ua/ebook/trakt2/5/5_6.htm#%D1%94565

Опрацювати матеріал.

1. Призначення ведучих мостів.

2. Будова ведучих мостів.

3. Робота ведучих мостів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Для чого призначені ведучі мости колісних тракторів.

2. З яких механізмів складається ведучий міст тракторів МТЗ?

3. Чим відрізняються передній та задній ведучій міст ХТЗ?

4. З чого складається головна передача ХТЗ - 17021?

5. З яких деталей складається диференціал МТЗ - 82?

6. Призначення та будова АБД.

За місцем розташування в тракторі розрізняють мости передній і задній. Задній міст здебільшого ведучий, у тракторах окремих марок (МТЗ-82, Т-40А, Т-150К, К-701) ведучим є й передній міст. Трактори з обома ведучими мостами мають підвищену прохідність і можуть успішно працювати на зволожених і неміцних (піщаних) ґрунтах.

Механізми ведучого моста з кінцевими передачами призначені для передавання обертального моменту з коробки передач на ведучі колеса трактора. Назва “ведучі мости” вказує на те, що вони не тільки підтримують кістяк трактора, а й через свої механізми передають обертальний момент на ведучі колеса, надаючи їм руху.

У корпусі ведучого моста колісного трактора розміщені головна передача і диференціал.

Механізми переднього ведучого моста трактора забезпечують передавання обертального моменту від силової передачі на колеса, а також дають можливість повертати їх, щоб змінити напрям руху трактора.

Передній ведучий міст тракторів МТЗ-82

Передні ведучі мости тракторів МТЗ-82 підвищують тягове зусилля на вологих і пухких ґрунтах на 30% порівняно з тракторами МТЗ-80.

Привід переднього моста складається з роздавальної коробки і карданної передачі

Роздавальна коробка (рис. 1) автоматично вмикає передавання обертального моменту на механізми переднього моста, як тільки пробуксовування задніх ведучих коліс досягне 4–6%. У разі потреби її вмикають примусово.

Роздавальна коробка складається з корпусу 9, розміщеного в ньому одноступінчастого редуктора (рис 1, а, б) з муфтою вільного ходу, зубчастої муфти 7 примусового вмикання приводу, фланця шарніра 8 карданної передачі. Шестірня 4 може обертатись відносно обойми 3 на двох кулькових підшипниках 6. На цій шестерні є зовнішній і внутрішній зубчасті вінці, останній призначений для примусового вмикання приводу переднього моста. Внутрішня поверхня маточини шестірні 4 є зовнішньою обоймою муфти вільного ходу. У пазах маточини шестірні 4 розміщені заклинювальні ролики 5 із штифтами 12 і пружинами 13. Механізм роздавальної коробки приводиться в рух від шестірні 11 коробки передач через проміжну шестірню 11, маточина якої вільно обертається на кулькових підшипниках. В умовах доброго зчеплення задніх коліс трактора з ґрунтом обойма 3, дістаючи обертальний рух від передніх коліс через карданну передачу, обертається швидше від шестірні 4, яка приводиться в рух від коробки передач. Якщо задні колеса пробуксовують, трактор і його передні колеса рухаються повільніше, і повільніше обертають обойму 3. Шестірня 4 обертається від коробки передач, через те її швидкість у цей час не знижується. Як тільки швидкість обертання обойми 3 стає нижчою за швидкість обертання шестірні 4, ролики 5 заклинюють шестірню 4 на обоймі 3, і обертальний момент починає передаватись на передній міст.

Рис. 1. Схема приводу і механізмів переднього ведучого моста тракторів МТЗ-82:
1 – вал роздавальної коробки; 2 – кульковий підшипник: 3 – внутрішня обойма муфти вільного ходу; 4 – шестірня редуктора роздавальної коробки; 5 – ролики муфти вільного ходу; 6 – кульковий підшипник; 7 – зубчаста муфта примусового вмикання роздавальної коробки; 8 – шарнір карданної передачі до переднього ведучого моста; 9 – корпус; 10 – шестірня коробки передач; 11 – проміжна шестірня приводу роздавальної коробки; 12 – упори муфти вільного ходу; 13 – пружини упорів муфти вільного ходу; 14 – пружина механізму вмикання роздавальної коробки; 15 – педаль примусового увімкнення роздавальної коробки; 16 – гвинт регулювання ширини колії передніх коліс; 17 – кришка корпусу; 18 – шестірня диференціала; 19 – ведена шестірня головної передачі; 20 – корпус переднього моста; 21 – корпус верхньої пари шестерень колісного редуктора; 22 – ведуча шестірня верхньої пари редуктора: 23 – подвійні підшипники шестерень верхньої пари колісного редуктора; 24 – ведена шестірня верхньої пари; 25 – ресорна пружина переднього колеса; 26 – корпус нижньої пари шестерень колісного редуктора; 27 – ведена шестірня нижньої пари колісного редуктора; 28 – конічні роликопідшипники; 29 – фланець диска; 30 – кулькові підшипники; 31– ведуча шестірня нижньої пари колісного редуктора; 32 – упорний кульковий підшипник; 33 – шворнева труба; 34 – вертикальний вал колісного редуктора; 35 – піввісь; 36 – ведуча шестірня головної передачі; 37 – карданна передача; 38 – підшипник; 39 – сателіт диференціала

Рис. 2. Головна передача і диференціал переднього ведучого моста трактора МТЗ-82

Примусово вмикають передній ведучий міст педаллю 15, яка через систему важелів переміщає зубчасту муфту 7 (рис. 1) в зачеплення із внутрішнім зубчастим вінцем шестірні 4, завдяки чому обертальний момент передається від шестірні 4 безпосередньо на вал 1 (тобто муфта вільного ходу заблоковується, як і диференціал).

Пружина 14 (рис. 1) призначена повертати механізм примусового вмикання роздавальної коробки в початкове положення.

Ведучий передній міст складається з таких механізмів: головної передачі, диференціала, колісних редукторів.

Головна передача – це пара конічних шестерень із спіральними зубами. Ведуча шестірня, виготовлена як одне ціле з валом 7 (рис. 2), встановлена в стакані 5 на двох роликових конічних підшипниках 10. Для регулювання підшийників є шайби, розміщені між підшипниками і розпірною втулкою 11. Затягуються підшипники гайкою. Ведена шестірня 6 встановлена на центрувальний поясок та шліци корпусу 21 диференціала, а від осьового переміщення фіксується гайкою 4. Для регулювання правильності зачеплення шестерень головної передачі між фланцем стакана 5 і корпусом 18 є прокладки 3, а між веденою шестірнею 6 і корпусом 21 диференціала – прокладки 22.

Сапун 17 у корпусі переднього моста підтримує атмосферний тиск у порожнині головної передачі і диференціала. Механізми ведучого моста працюють у масляній ванні, а щоб олива не підтікала, у рухомих з’єднаннях встановлені три самопідтискні сальники 24 з гумовими кільцями та кільце 9 з оливовідгінною різьбою.

Механізм диференціала в передньому мості поставлено самоблокувальний, підвищеного тертя. Будова його така: між корпусом 21 диференціала і його кришкою 20, з’єднаних між собою болтами, є дві взаємно перпендикулярні плаваючі осі 12, не з’єднані жорстко між собою. На осі вільно насаджені по два сателіти 13, які перебувають у зачепленні з півосьовими шестірнями 19. У корпусі диференціала розміщені також натискні чашки 14 (між півосьовими шестірнями та муфтами) і диски муфт – ведучі 15 і ведені 16. Ведучі диски з’єднані з корпусом диференціала та його кришкою, а ведені – з півосьовими шестірнями.

Механізм диференціала виконує свої функції доти, доки на передній міст не передається обертальний момент. Як тільки вмикається роздавальна коробка і через механізми переднього моста починає передаватись обертальний момент, головна передача передає зусилля на корпус диференціала, і він починає трохи випереджати плаваючі осі 12 сателітів. Осі разом з сателітами 13 відстають і кінцями дещо повертаються навколо своєї осі у скісних пазах корпусу і кришки диференціала. У цей час одна пара сателітів переміщує натискні чашки 14 вправо, а друга – вліво. Натискні чашки 14 стискують ведучі і ведені диски, примушуючи їх обертатись як одне ціле. Таким чином, півосьові шестерні 19, які з’єднані з веденими дисками, корпус 21 і його кришка 20, що приєднані до ведучих дисків 15, починають обертатись як жорстка система, передаючи обертальний момент на передні ведучі колеса трактора. Так здійснюється самоблокування механізму диференціала переднього моста. Під час повороту трактора, коли передні ведучі колеса обертаються з різною швидкістю, диски 15 і 16 трохи пробуксовують між собою. Як тільки припиниться передавання обертального моменту на механізми переднього моста, диференціал саморозблоковується.

Корпус диференціала 21 разом з кришкою 20 встановлюють на конічних роликових підшипниках 23, один з яких закріплений у корпусі 18 переднього моста, а другий – у кришці 1.

У рукавах корпусу 20 переднього моста та його кришці 17 (рис. 4.12) розміщені редуктори колісних передач. Кожен редуктор складається з двох пар зубчастих конічних коліс: верхньої 22, 24 і нижньої 27, 31. Шестірню 22 виготовляють як одне ціле з піввіссю 35, а шестірню 24 – з вертикальним валом 34. Піввісь 35 своїм протилежним кінцем з’єднана шліцами з півосьовою шестірнею 19 диференціала; вертикальний вал 34 шліцами нижнього кінця проходить крізь шестірню 31.

Вертикальний вал 34 міститься в шворневій трубі 33 на подвійному роликовому підшипнику 23. Шворнева труба спирається на пружину 25, нижній кінець якої, в свою чергу, спирається на упорний кульковий підшипник 32. Пружини 25 є ресорами переднього моста. Ведуча шестірня 31 нижньої передачі установлена на двох кулькових підшипниках 30. Маточина веденої шестірні 27 з’єднана шліцами з хвостовиком фланця 29 диска ведучого колеса трактора.

Якщо трактор наїжджає на нерівності ґрунту, його колесо піднімається (опускається) разом з нижнім редуктором, шестірня 31 у цей час переміщається на шліцах вертикального вала 34, не припиняючи передавати обертальний момент.

31.01.2025р.

Тема програми № 11: Ведучі мости колісних та гусеничних тpактоpiв, гальмівні системи

Тема уроку № 45: Призначення, будова i робота головної передачі. Правила регулювання підшипників i зазорів у зачепленні.

Працюємо з підручником:

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С. Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 135 - 145

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/4/4.1.htm#%D1%94412

https://budova-traktoriv.com.ua/Veduchi_mosty.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення головної передачі.

2. Будова головної передачі.

3. Робота головної передачі.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Для чого призначені ведучі мости тракторів.

2. З яких механізмів складається ведучий міст колісних тракторів?

3. Для чого служить головна передача?

4. Для чого служить диференціал?

5. З яких деталей складається диференціал?

Головна (центральна) передача трактора призначена для підвищення обертального моменту, що передається від коробки

передач до кінцевих передач. Головна передача – це одинарна або подвійна зубчаста передача. На більшості колісних тракторів легкових автомобілів та автомобілів великої та середньої вантажопідйомності вона складається з однієї пари конічних шестерень, а на автомобілях КАМАЗ, ЗИЛ, МАЗ з двох пар шестерень. Ведуча шестірня 6 (рис. 1) з’єднана з вторинним валом 5 коробки передач або виготовлена з ним як одне ціле, а ведена шестірня (велика) 4 прикріплена до фланця корпусу диференціала 2.

На тракторах, де встановлені коробки передач з поперечним розміщенням валів відносно поздовжньої осі трактора (Т-40, Т-16М, Т-25), головна передача складається з пари циліндричних шестерень.

Рис 1. Головна передача і диференціал:

1 – ліва піввісь; 2 – корпус диференціала; 3 – планетарна (півосьова) шестірня; 4 – ведена шестірня головної передачі; 5 – вторинний вал коробки передач; 6 – ведена шестірня головної передачі; 7 – вісь сателіта; 8 – сателіт; 9 – планетарна (півосьова) шестірня; 10 – права піввісь

Механізм диференціала

Планетарний механізм диференціала призначений для розподілу обертального моменту між ведучими колесами трактора та для забезпечення руху ведучих коліс з різними швидкостями при поворотах і маневруванні.

Принцип дії механізму диференціала видно із схеми, яку наведено на рис. 2. Шестірня 8 перебуває в зачепленні із зубчастими рейками 3 і 9. До осі 7 шестірні 8 прикладено силу Р, яка переміщає шестірню 8 вгору. Якщо в цей час сили опору рейок 3 і 9 будуть однакові, то на їхні зуби діятимуть рівні сили Р/2, і рейки рухатимуться вгору разом з шестернею 8. Якщо опір однієї з рейок (наприклад, рейки 9) збільшиться, то рейка 9 почне рухатись повільніше. При цьому шестірня 8 обертатиметься навколо своєї осі, перекочуючись по рейці 9, а протилежними зубами примусить рухатися рейку 3 трохи швидше. При цьому швидкість руху рейки 3 збільшиться настільки, наскільки зменшиться швидкість рейки 9. Якщо опір рейки 9 зросте так, що зупинить її, то шестірня 8, перекочуючись по ній, переміщатиме рейку 3 з подвійною швидкістю.

Уявімо, що рейки 3 і 9 зігнули в кільця так, щоб їхні зуби були збоку і залишались у зачепленні з шестернею 8. Якщо все це помістити в корпусі, то дістанемо модель механізму диференціала і в деяких автомобілях .

Механізм диференціала (рис. 1) складається з корпусу, у приливках якого закріплена вісь 7 з вільно насадженою на неї шестірнею 8 (сателітом). В отвори бокових приливків корпусу встановлені півосі 1 і 10, на яких закріплені планетарні шестерні 3 і 9. Обидві планетарні шестерні перебувають у зачепленні з сателітом.

До корпусу диференціала прикріплена ведена шестірня 4 го-ловної передачі. Якщо вона обертається, разом з нею обертається корпус диференціала і вісь 7 сателіта. Якщо сила опору на півосях 1 і 10 однакова, сателіт своїми зубами лише веде планетарні шестерні, обертаючи разом з ними півосі 1 і 10. Якщо опір на одній із півосей, наприклад 10, зменшиться порівняно з опором півосі 1, швидкість руху півосі і шестірні 3 знизиться, і сателіт, прокручуючись на своїй осі 7, прискорить швидкість обертання шестірні 9 і півосі 10. У будь-якому випадку сума обертів правої 10 і лівої 1 півосей дорівнюватиме подвоєному числу обертів веденої шестірні 4. Якщо одну з півосей повністю загальмувати, кількість обертів другої півосі дорівнюватиме подвоєному числу обертів веденої шестірні.

Рис. 2. Принципова схема дії диференціала

Властивість диференціала змінювати кутові швидкості ведучих коліс під час зміни опору на одному з них не завжди корисна. В умовах, коли колісний трактор працює на перезволоженому або надто пухкому ґрунті, часто зчеплення з ґрунтом на одному з коліс зменшується настільки, що воно починає пробуксовувати. На такий випадок у конструкції колісних тракторів передбачено механізм блокування диференціала.

Рис. 3. Схема блокування механізму диференціала

Принцип дії механізму блокування диференціала показано на рис. 4.11. На шліци півосі 5 насаджена рухома частина 4 кулачкової муфти, а до корпусу 1 диференціала прикріплена її друга частина з кулачками 2. Щоб заблокувати диференціал, вилкою 3 подають рухому частину 4 кулачкової муфти до зчеплення її з кулачками 2, внаслідок чого обертальний момент з головної передачі через корпус диференціала і кулачки муфти та сателіт передається на обидві піввісі одночасно (тобто в цьому разі обидві піввісі працюють як одна спільна вісь).

31.01.2025р.

Тема програми № 10: Коробка передач, роздавальна коробка

Тема уроку № 44: Технiчне обслуговування коробки передач, роздавальних коробок.

Працюємо з підручниками:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 181-193.

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 135 - 145.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/pidruchnuku13122023/Tehni%D1%81nuu_servis_v_agropromuslovomy_kompleksi/4/4.1.htm#%D1%94412

Опрацювати матеріал.

1.Технiчне обслуговування коробки передач.

2. Технiчне обслуговування роздавальних коробок.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Перелічіть необхідний інструмент для технiчного обслуговування коробки передач, роздавальних коробок.

2. Назвіть основні операції ТО коробок передач та роздавальних коробок.

3. Мастила для заправки коробок передач та роздавальних коробок.

Правила користування коробкою передач, технічне обслуговування і основні експлуатаційні несправності.

До основних несправностей коробки передач належать самочинне виключення передач, поломка зубців шестерень або муфт, важке включення передач, одночасне включення двох передач, підтікання масла, підвищений шум при роботі.

Самочинне виключення передач відбувається при поломці пружин фіксаторів, спрацюванні гнізд і кульок фіксаторів, зубців шестерень.

Важке включення передач спостерігається при утворенні задирів на зубцях шестерень, вигинах штока вилки перемикання, при попаданні бруду або виникненні корозії в напрямних гніздах штоків, спрацюванні підшипників, перекошуванні валів, заклинюванні кульок фіксаторів, при застосуванні масла підвищеної в’язкості, особливо в холодну пору року.

Одночасне включення двох передач буває при несправності замків механізму перемикання через спрацьованість кульок фіксаторів або їх гнізд. Підтікання масла відбувається при руйнуванні або втраті пружності ущільнювальних прокладок, сальників та появі тріщин в картерах. Підвищений шум при роботі виникає при нестачі або відсутності масла, неправильному регулюванні або спрацюванні шестерень, валів і підшипників.

Догляд за коробкою передач складається з періодичної перевірки рівня масла і заміни його, підтягання зовнішніх нарізних кріплень і своєчасної заміни спрацьованих деталей. Заміну масла провадять у строки, передбачені правилами технічного огляду. Використовують лише масло, рекомендоване інструкцією з експлуатації трактора. Зливають масло відразу ж після зупинки трактора.

При заміні масла знімають кришку коробки, промивають дизельним паливом або гасом корпус і всі деталі, оглядають їх стан. Спрацьовані деталі замінюють.

Крім своєчасного виконання ТО коробки передач, термін її роботи збільшується, якщо:

— включати передачі (діапазони) при повній зупинці трактора, при виключеній муфті зчеплення і мінімальних частоті обертання колінчастого валу дизеля;

— важіль переключення передач (діапазонів) переміщати плавно, без ривків, ударів і надмірних зусиль;

— після включення передачі синхронно включати муфту зчеплення і збільшувати частоту обертання колінчастого валу до необхідної величини;

— негайно усувати виявлені несправності.

В коробках передач з гідропідтискними муфтами, крім перерахованого необхідно:

— постійно контролювати герметичність гідравлічної системи і наявність в ній відповідної кількості масла;

— заливати профільтроване масло відповідної марки;

при роботі трактора постійно контролювати в системі тиск масла, який має бути 0,8...0,9 МПа при будь-якій частоті обертання колінчастого валу дизеля. При падінні тиску нижче 0,7 МПа необхідно зупинити трактор і усунути несправність;

— своєчасно очищати і промивати фільтр нагнітаючої секції насоса і фільтр-забірник;

— при виконанні ТО-3 повністю розібрати лінію нагнітання, ретельно її прочистити, промити і продути стиснутим повітрям фільтрувальні елементи. Одночасно прочистити і промити заливний фільтр і фільтр-забірник; видалити з магніту металеві часточки; промити гідросистему дизельним пальним. Після монтажу систему заправити свіжим маслом. Герметичність системи перевіряють при роботі дизеля на мінімальній частоті обертання колінчастого валу.

Підтікання масла усувають затягуванням нарізних з’єднань. Через 1 .5 хвилин роботи дизеля перевірити і долити масло до необхідного рівня.

Основними несправностями карданної передачі можуть бути спрацювання підшипників, хрестовин, шлицевих з’єднань, вигинання і скручування карданного валу.

Технічне обслуговування карданної передачі полягає в періодичній перевірці стану деталей передачі і захисних кожухів, маслянок і клапанів в хрестовинах; змащенні підшипників і шліців; регулюванні конічних підшипників проміжної опори (трактор Т-150К). Особливо ретельно контролюють затягування гайок кріплення фланців і підтягування їх при виконанні всіх видів ТО.

Надійність роботи коробки передач значною мірою залежить від правильного перемикання передач. У зв’язку з цим треба знати і виконувати такі правила:

1. Вмикати нову передачу можна, коли зупинено трактор, повністю вимкнено головне зчеплення. У тракторах Т-150, Т-150К, К-701 перемикають передачі не зупиняючи трактора і не вимикаючи головного зчеплення.

2. Важіль керування коробкою передач треба вмикати плавно, без ривків і надмірних зусиль. Якщо передача не вмикається, це означає, що зуб пересувної шестірні потрапив проти зуба шестірні, з якою вона вводиться в зачеплення. У такому разі треба на мить увімкнути зчеплення, щоб шестірні повернулись, і знову вимкнути. Після цього увімкнути передачу.

3. Увімкнувши передачу, плавно вмикають головне зчеплення.

Щозмінне технічне обслуговування коробки передач полягає в перевірці кріплень та усуненні можливого підтікання оливи. Періодично треба перевіряти рівень оливи в коробці передач і збільшувачі обертального моменту.

За інструкцією заводу періодично заміняють оливу. Для цього відпрацьовану оливу зливають, як тільки зупиниться трактор, поки ще не осіли домішки. Пробки з магнітами старанно очищають. Заливають оливу в коробку передач і підсилювач тільки тієї марки, яку рекомендує завод. Під час сезонного технічного обслуговування оливу замінюють обов’язково.

Основні експлуатаційні несправності коробок передач та їх ознаки.

Ознака 1. Важіль керування коробкою передач не зсуває повзунів і не вмикає передач.

Несправність. Порушене регулювання блокувального механізму. Регулюють його за повністю витиснутій педалі зчеплення, змінюючи довжину тяги, яка з’єднує важіль блокувального валика з важелем (педаллю) головного зчеплення.

Ознака 2. Під час вмикання передач чути “гарчання” шестерень, погано вмикаються передачі.

Несправність. Порушене регулювання головної муфти зчеплення. Усувають цю несправність регулюванням муфти зчеплення і блокувального механізму.

На тракторах Т-150 і Т-150К.

Ознака 1. Не вмикається ходозменшувач, передача заднього ходу, низка робочих або транспортних передач.

Несправність. Порушене регулювання довжини тяги блокування перемикання. Відрегулювати довжину тяги.

Ознака 2. Викидається олива з сапуна.

Несправність. Залито багато оливи. Злити зайву оливу, довести її до нормального рівня.

Ознака 3. Коробка передач перегрівається.

Несправність. Підвищений рівень оливи. Злити зайве. Якщо манометр показує тиск понад 1,3 МПа — заліг перепускний клапан. Промити клапан і відрегулювати його на 9 + 0,5 Па.

Ознака 4. Знижений тиск у гідросистемі.

Несправність. Якщо багато піни, це означає, що мало оливи і її треба долити до норми. Якщо олива в нормі, може бути, що заліг перепускний клапан або зламалась його пружина, пробито прокладку насоса, нагнітального фільтра або перепускного клапана. Треба промити клапан, замінити пружину або відповідну прокладку.

Ознака 5. За увімкненої передачі двигун працює з перевантаженням або зупиняється.

Несправність. Пробито прокладку бокової кришки розподільника, спрацювалися кільця хвостовика вторинного валу. Замінити прокладку або кільця.

Ознака 6. Під час перемикання передач відчуваються ривки, тиск на манометрі падає до 0,2 МПа.

Несправність. Заклинення перекидних клапанів. Зняти бокову кришку розподільника, промити канали і забезпечити рухомість перекидних клапанів, щоб вони переміщувались під власною вагою. Промити фільтр нагнітання.

Перевірка та регулювання механізмів перемикання коробок передач. Промивання фільтрів та заміна мастил у гідромеханічних коробках передач. У тракторів Т-150, Т-150К, К-701, МТЗ-100 регулюють привід перемикання передач.

Важіль переключення передач Т-150, Т-150К виставляють у вертикальне положення, важіль золотника розподільника — горизонтально у фіксоване положення золотника. Регулюючи довжину тяги важеля керування, досягають положення, за якого важіль перемикання передач відхиляється на 30°, довжина тяги повинна бути біля 410 мм.

У трактора К-710 необхідно відрегулювати привід керування зубчастої муфти роздавального валу, щоб під час вмикання положення „робота” і „транспорт” переміщення поводку важеля вмикання муфти і його фіксація були чіткими, без заїдання і заклинювання. Потім регулюють привід керування зубчастими муфтами вантажного валу і заднього руху шляхом зміни положення важеля приводу відмикання заднього моста відносно валика.

Після вказаних операцій привід керування механізму перемикання передач встановлюють так, щоб з будь-якого із положень („Нейтраль”, „1-е”, „2-е”, „3-є”, „4-е”) педаль знову чітко поверталась у вихідне положення.

У тракторів МТЗ-100, що мають коробки передач з перемиканням їх під навантаженням на ходу, важіль перемикання передач повинен знаходитись у фіксованому положенні відносно прорізу куліси. Якщо зазор між стержнем важеля і кулісою в кінці прорізу менше 10 мм в одному із крайніх положень, то проводять регулювання в установленій послідовності.

30.01.2025р.

Тема програми № 10: Коробка передач, роздавальна коробка

Тема уроку № 43: Будова та робота коробок та роздавальних коробок. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручниками:

https://budova-traktoriv.com.ua/Rozdatka_MTZ-82.html

Ремонт роздатки МТЗ 892.2

https://youtu.be/F2gYhZiyp1E?si=6-d5wJOOu1XfK1Ch

https://youtu.be/MPncBYIJI3A?si=TNTeGcVJpwfDyKuF

Опрацювати матеріал.

1. Будова коробок передач та роздавальних коробок.

2. Робота коробок передач та роздавальних коробок.

3. Часткове або повне розбирання коробок передач та роздавальних коробок.

4. Складання коробок передач та роздавальних коробок.

5. ТБ під час розбирання складання коробок передач та роздавальних коробок.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Призначення роздавальної коробки.

2. Опишіть будову роздавальної коробки.

3. Яким чином змащується роздавальна коробка.

4. Які несправності бувають у коробок передач та роздавальних коробок.

5. ТБ під час розбирання та складання коробок передач та роздавальних коробок.

Роздавальна коробка трактора МТЗ-82. За допомогою роздавальної коробки через карданну передачу підводиться крутний момент до переднього ведучого моста, забезпечується його автоматичне, а при необхідності і примусове включення і виключення. Її корпус 4 пригвинчений до правої стінки корпусу коробки передач і зафіксований установочними штифтами.

Рис 1. Роздавальна коробка трактора МТЗ-82

На передньому кінці валу 9, що обертається в двох кулькових підшипниках, закріплений фланець 8 для приєднання карданного валу приводу переднього моста. Усередині коробки на валу змонтовано роликову обгінну муфту, яка за принципом дії подібна муфтам, які застосовують в системах пуску дизелів. Її внутрішня обойма 15 через втулку спирається на гладку ділянку валу. Зовнішньою обоймою муфти служить маточина шестерні 5, в профільовані вирізи якої закладені вісім роликів 14. На кожен ролик через штифти діють по дві пружини, зміщуючи ролики в вузьку частину вирізів і, таким чином, заклинюючи маточину шестерні і внутрішню обойму. Маточина шестерні 5 спирається на обойму 15 через два кулькових підшипника.

Шестерня 5 отримує обертання від шестерні 1 вторинного валу через проміжну шестерню 2, яку разом з віссю 3 і конічними підшипниками додатково монтують в коробці передач.

Муфта 6 з великим Г і малим Д зубчастими вінцями, встановлена на валу, призначена для перемикання роздавальної коробки. За допомогою тяги 20, важелів 16 і 11 і вилки 10 муфту переміщують по шліцах валу. Коли тяга опущена, пружиною 13 муфта зміщена вперед (це положення показано на малюнку), що відповідає виключенню муфти вільного ходу, а значить, і переднього моста.

Для включення муфти тягу 20 переміщують вгору і вводять її упор 22 в виріз А стійки 23. При цьому рухома муфта 6, зміщуючись назад, своїм малим вінцем Д входить в зачеплення з зубцями обойми 15, жорстко з'єднуючись з нею. В результаті можливо автоматичне включення і виключення переднього моста. Досягається це завдяки тому, що частота обертання шестерні 5, яка отримує привід від вторинного валу коробки передач, завжди пропорційна частоті обертання задніх коліс, а валу 9 з обоймою 15 - частоті обертання передніх коліс, так як обойма 15 через карданну передачу пов'язана з механізмами переднього моста . Передавальні числа підібрані так, що, коли відсутнє буксування, ведучими служать тільки задні колеса, тому що шестерня 5 обертається повільніше обойми 15. При цьому ролики 14 розклинюються і не перешкоджають незалежному обертанню обойми і шестерні.

Якщо задні колеса починають пробуксовувати, то внаслідок зменшення швидкості трактора знижується частота обертання передніх коліс, а значить, і обойми 15. Коли буксування досягає 6%, шестерня 5 наздоганяє обойму 15 і після заклинювання роликів починає обертатися з нею як одне ціле. Відбувається передача крутного моменту від коробки передач переднім колесам. При зменшенні буксування передній міст знову автоматично відключається.

Щоб розвантажити муфту вільного ходу і зменшити її зношування при роботі на пухких і вологих ґрунтах (при великих тягових опорах), передній міст рекомендується включати примусово. Для цього тягу 20 піднімають ще вище і фіксують її упор 22 в вирізі Б стійки. Великий вінець Г рухомий муфти входить в зачеплення з внутрішніми зубцями маточини шестерні 5 і жорстко з'єднує її з валом - муфта вільного ходу блокується.

Деталі роздавальної коробки змащуються маслом, розбризкує з коробки передач. До роликам обгонів муфти масло підводиться через свердління В. Витік його в зазор між корпусом і валом 9 запобігає самопідтискний сальником.

Роздавальна коробка передач може мати такі несправності: наявність підвищеного шуму, нагрівання корпусу, валів і важелів коробки, підтікання масла, утруднене вмикання і вимикання передавача, зниження крутного моменту в коробках з гідравлічним керуванням фрикціонами передавачів.

Ці несправності виникають внаслідок зносу посадочних отворів під вальниці та їх гнізда; появи тріщин у перемичках між отворами, у бокових і нижніх стінках; пошкодження установчих штифтів і нарізь в отворах, що призводить до порушення міжцентрової відстані і паралельності валів, співвісності і паралельності осей отворів і міжосьових відстаней; зносу зубів шестерень як за товщиною, так і довжиною; порушення зазорів у спряженнях посадки вальниць у корпусі коробки передач і валів з вальницями; зносу деталей синхронізаторів, приводу і куліси вмикання передач, гідросистеми і фрикціонів коробки передач.

Розбирають роздавальні коробки передач на спеціальних стендах із застосуванням знімачів і пристроїв. Основні придатні деталі не рекомендується розкомплектовувати.

Корпуси роздавальних коробок передач можуть мати: обломи і тріщини, знос посадочних місць під вальниці кочення, отворів і торцевих поверхонь бобишок під блок шестерень.

30.01.2025р.

Тема програми № 10: Коробка передач, роздавальна коробка

Тема уроку № 42: Будова та робота коробок передач. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручниками:

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_MTZ-80.html

https://youtu.be/YfsoY1LYOzs?si=LU9MihuTg0KHSm3c

Опрацювати матеріал.

1. Будова коробок передач.

2. Робота коробок передач.

3. Часткове або повне розбирання коробок передач.

4. Складання коробок передач.

5. ТБ під час розбирання та складання коробок передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді до теми КПП за схемою: 1. Призначення. 2. Будова. 3. Робота. 4.ТО. 5. Ремонт. 6.Безпека праці під час виконання робіт. Створити презентацію та підібрати відео до теми уроку.

Коробка передач може мати такі несправності: наявність підвищеного шуму, нагрівання корпусу, валів і важелів коробки, підтікання масла, утруднене вмикання і вимикання передавача, зниження крутного моменту в коробках з гідравлічним керуванням фрикціонами передавачів.

Розбирають коробки передач на спеціальних стендах із застосуванням знімачів і пристроїв. Основні придатні деталі не рекомендується розкомплектовувати.

Корпуси коробок передач можуть мати: обломи і тріщини, знос посадочних місць під вальниці кочення, отворів і торцевих поверхонь бобишок під блок шестерень заднього ходу.

Знос торцевих поверхонь бобишок під блок шестерень заднього ходу усувають фрезеруванням.

Після миття, зачищення базової і бокової площин від прокладок і забоїн виявляють кінці тріщин. На відстані 6–10 мм від видимого кінця розсвердлюють отвори діаметром 3 мм, заварюють тріщини, наплавляють відколоті вушки і бобишки, зачищають зварні шви і перевіряють на герметичність. Висвердлюють зламані болти, розсвердлюють отвори з пошкодженою нарізною поверхнею, зенкують фаску, нарізують нарізку під спіральні вставки, вкручують спіральні вставки. Розточують отвори під вальниці первинного, вторинного і проміжного валів та вісь шестерень заднього ходу для встановлення втулок. Запресовують втулки у розточені отвори, розточують отвори у втулках під розмір за робочим кресленням за одне встановлення, витримавши міжцентрову відстань.

Посадочні поверхні під вальниці відновлюють у корпусних деталях також гальванічним покриттям (місцеве залізнення), встановленням вкрутних кілець, полімерними матеріалами, контактним приварюванням стрічки або порошку.

Усунення дефектів нарізних отворів може проводитися також заварюванням отворів з подальшим нарізанням нарізки, встановленням вкрутнів, нарізанням нарізки ремонтного розміру (збільшеного).

Для зароблювання тріщин застосовують також клейові композиції, фігурні вставки.

Під час механічної обробки корпусних деталей використовують радіально‐свердлильний верстат, горизонтально‐розточувальний верстат, пневматичну зачисну машину.

Бокові поверхні щок вилок перемикання передач, зігнуті понад 0,3–0,5 мм, правлять на плиті. Не перпендикулярність поверхонь, спряжених з пазом шестірні, відносно осі отвору не має перевищувати 0,1 мм на крайніх точках. Зношені бокові поверхні щік наплавляють.

Зігнуті валики, штоки і важелі правлять у холодному стані. Биття валиків допускається до 0,1 мм. Зношені поверхні наплавляють. Після запресування вальниць зазор між буртиком гнізда і торцем зовнішнього кільця вальниці має бути не більше 0,1 мм, а між буртиком валу і торцем внутрішнього кільця — 0,05 мм на дузі 90°. Рухомі шестерні мають вільно переміщуватися шліцами валу. Зазори у шліцьових з’єднаннях шестерень і валів 0,025–0,4 мм. Незбігання торців зубів нових шестерень у ввімкненому положенні не більше 0,5–1,0 мм, а шестерень, які були в експлуатації 2 мм. Під час складання вторинних валів і муфт коробки передач трактора типу Т‐150 стежать, щоб одна стрілка на задній муфті і дві стрілки на передній муфті спрямовувалися за рухом трактора і розміщувалися зверху, а риска на передньому торці валу була повернута догори (рис. 1).

Рис. 1. Схема складання вторинного валу і гідропідтискних

муфт трактора типу Т‐15О

Роботу муфт перевіряють повітрям під тиском 0,2МПа, який підводять почергово до свердлінь на передньому хвостовику вторинного валу. У цьому випадку диски відповідної муфти мають стискатися поршнем, а після знімання тиску — повертатися у початкове положення.

Чотиридискову (за кількістю ведучих дисків) гідропідтискну муфту встановлюють із боку двох стрілок, а пʹятидискову — з боку однієї стрілки. У складеній муфті сумарний зазор між дисками на чотиридисковому боці: максимальний — 5,51 мм, мінімальний — 1,38; на пʹятидисковому боці: максимальний — 6,36 мм, мінімальний — 1,53 мм. Пластинчасті пружини дисків мають бути зміщені на кут 45° одна відносно іншої. Бокові зазори між зубами пари циліндричних шестерень будь‐якого передавача мають становити 0,2–0,5 мм.

Фрезерований паз нижнього стакана 150.37.122 суміщають із рискою, нанесеною на корпусі коробки.

Під час встановлення розподільника на коробку передач трактора Т‐150 забезпечують рівномірний зазор (0,1–‐5 мм) між твірною хвостовика вторинного валу і втулкою розподільника, який контролюють щупом.

Під час встановлення приводу насоса гідросистеми боковий зазор між зубами пари конічних шестерень має становити 0,2– 0,4 мм. Його регулюють підбиранням прокладок А конічної шестірні і прокладок Б корпусу сальника (рис. 2).

Рис. 2. Схема встановлення приводу насоса гідросистеми коробки передач трактора Т‐150К

Після складання коробку передач обкатують без навантаження та під навантаженням і випробовують на спеціальних стендах. Коробку передач обкатують протягом 2–3 хв на всіх передачах переднього і заднього ходів.

Під час випробування її навантажують певним крутним моментом.

Перевіряють справність фіксуючих і блокувальних пристроїв, легкість перемикання передач, роботу клапанів і масляного насоса, відсутність підтікань масла, стуків, шуму шестерень і перегрівання деталей;

Не допускається нагрівання деталей до температури 65°С взимку і 85°С влітку.

Коробка передач трактора МТЗ-80. Дев'ятиступенева коробка передач спільно із знижувальним редуктором забезпечує 18 передач переднього і чотири передачі заднього ходу. Її корпус, з'єднаний з корпусом зчеплення і заднього моста - це складова частина остова трактора. На тракторі МТЗ-82 замість правої кришки до корпусу прикріплена роздавальна коробка. Замість лівої кришки можна встановити ходозменшувач або редуктор бокового ВОМ.

Понижуючий редуктор розташований в задньому відсіку корпусу зчеплення. Його ведуча шестерня 2 через голчастий підшипник спирається на вал 1, а ведена 7 закріплена на передньому кінці первинного валу 8 коробки. З цими шестернями постійно зачеплені вінці проміжних шестерень 30 і 31, виконаних в загальному блоці. Цей блок обертається на двох кулькових підшипниках. Кронштейн, де вони знаходяться, одночасно служить гніздом кулькового підшипника внутрішнього валу 33, з'єднаного шліцьовій втулкою з валом приводу ВВП.

Редуктор перемикають, переміщаючи муфту 5 по зубчастому пояску валу 1. При зміщенні назад муфта захоплює малий вінець 6 шестерні 7, в результаті вали 1 і 8 з'єднуються напряму - редуктор вимкнений. Якщо муфту перемістити вперед (на малюнку ліворуч), вона захоплює малий вінець 3 шестерні 2 і жорстко з'єднує її з валом 1. Оскільки тепер первинний вал буде отримувати привід через дві пари шестерень, частота його обертання зменшиться в 1,34 рази.

Рис.3. Коробка передач трактора МТЗ-80.

Первинний 8 і вторинний 17 вали коробки розміщені на одній прямій. Вал 8 разом з розташованими на його шліцах каретками 9, 10 і 13 обертається в двох кулькових підшипниках. Передній підшипник закріплений в стакані корпусу, а задній знаходиться в розточці вторинного валу.

Вал 17 виготовлений заодно з відомою шестернею 15 першого ступеня редуктора. На шліцах валу закріплені ведена шестерня 16 другого ступеня редуктора і конічна шестерня, під яку встановлюють регулювальну шайбу, щоб відстань від заднього торця шестерні до установочної площині корпусу становила 58 ± 0,15 мм. Підбором прокладок під фланець стакана регулюють зазор в конічних підшипниках так, щоб вторинний вал можна було провернути, приклавши момент 7 ... 8 Нм.

Проміжний вал 20 переднім кінцем спирається на кульковий підшипник, а заднім (через бронзову втулку) - на маточину ведучої шестерні 18 другого ступеня редуктора. Маточина обертається в двох роликових підшипниках, які встановлені в стакані, закріпленому в розточці корпусу. На задньому торці маточини виконані виступи для з'єднання з кулачковою муфтою включення синхронного ВВП.

Проміжний вал - трубчастий, в ньому пропущено внутрішній вал 33 приводу незалежного ВОМ. На шліцах проміжного валу, де встановлені шестерні, зафіксовані упорною шайбою з пружинним кільцем, може переміщатися каретка 21. Шестерня 12 має подовжену шліфовану маточину. На неї бронзовою втулкою спирається блок 22 проміжних шестерень, який передає обертання від первинного валу шестерні 24, встановленої на шліфованої пояску вала I і II передач.

Вал 25 обертається в двох кулькових підшипниках. Спереду на його шліцах встановлена каретка 26 для включення I і II передач і заднього ходу, а ззаду - шестерня 23. На тракторах без ходозменшувача ця шестерня зрушена вперед і зафіксована пружинним кільцем. Внутрішні шліци маточини цієї шестерні захоплюють зубчастий поясок на маточині шестерні 24 і блокують останню з валом.

Схема перемикання передач трактора МТЗ-80

Простежимо, як передається обертання з первинного валу на вторинний при включенні різних передач.

Вища (IX передача) - пряма. Її включають, безпосередньо поєднуючи первинний 8 і вторинний 17 вали. Для цього каретку 13 переміщують назад (на малюнку праворуч) і вводять в зачеплення з внутрішнім зубчастим вінцем 14 шестерні 15.

При включенні інших передач обертання з первинного валу на вторинний передається через проміжний вал 20, а для отримання I і II передач і заднього ходу - ще й через вал 25.

Оскільки проміжний вал лише спирається на маточину шестерні 19, то вони обертаються незалежно. Тому, якщо каретку 21 перемістити по шліцах проміжного валу вліво і ввести в зачеплення з шестірнею 15 вторинного валу (положення показано на малюнку), то включиться перший ступінь редуктора. Переміщаючи каретки 13, 10 і 9 по шліцах первинного валу і вводячи їх в зачеплення з шестернями 12, 11 і 29, отримують відповідно III, IV і V передачі. Якщо ж каретку 21 редуктора перемістити вправо і ввести в зачеплення з внутрішнім зубчастим вінцем 18 шестерні - 19, то шестерня і проміжний вал будуть обертатися як одне ціле. Частота обертання вторинного валу при цьому збільшиться, тобто включиться другий ступінь редуктора. Якщо тепер вводити в зачеплення ті ж каретки і шестірні, то будуть отримані ще три передачі: VI, VII і VIII.

Передачі множаться редуктором і при включенні I, II передач, а також заднього ходу. Шестерня 22 обертається на проміжному валу вільно, як на осі. Будучи постійно зачепленою великим вінцем з кареткою 13, а малим - з шестернею 24, вона передає обертання на вал 25. Останній обертається в тому ж напрямі, що і первинний, але значно повільніше його, так як обидві ведучі шестерні, які беруть участь у передачі, менше ведених. Тому, коли каретку 26 вводять в зачеплення з шестірнею 11, проміжний вал обертається з найменшою частотою. Якщо за допомогою каретки 21 переключити редуктор, то будуть отримані I і II передачі.

Якщо каретку 26 перемістити вліво і ввести в зачеплення з шестірнею 27, то проміжний вал обертатиметься повільно в зворотному напрямку. Тому, перемикаючи редуктор, отримують дві передачі заднього ходу.

Механізм перемикання складається з чотирьох повзунів 40, які разом з нерухомими замковими пластинами 35 змонтовані в корпусі 41. До трьох повзунів приварені вилки 36, а до правого крайнього - поводок 39, з'єднаний з валом 37, на якому закріплена вилка 38 перемикання редуктора. Валик вставлений в отвори стінок корпусу коробки. Повзуни утримуються кульковими фіксаторами 34. Механізму блокування в коробці передач немає.

При перемиканні передач спочатку включають редуктор. Для цього нижній кінець важеля заводять в подовжений паз правого повзуна 15 і включають потрібну ступінь редуктора. Потім, повернувши важіль в нейтральне положення, заводять його нижній кінець в паз одного з трьох інших повзунів і включають потрібну передачу.

28.01.2025р.

Тема програми № 10: Коробка передач, роздавальна коробка

Тема уроку № 41: Можливі несправності коробки передач, роздавальної коробки та ходозменшувача, способи їх виявлення та усунення.

Працюємо з підручниками:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 174-188.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

https://youtu.be/1tJuUV27WVE?si=mEOhEEEP0AWAQFqn

Опрацювати матеріал.

1. Робота коробки передач, роздавальної коробки та ходозменшувача.

2. Види руйнувань валів та шестерень.

3. Несправності коробки передач, роздавальної коробки та ходозменшувача.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Які основні види руйнувань зубчастих зчеплень?

2. Які пошкодження виникають на валах КПП?

3. Що є основними причинами виходу з ладу підшипників трансмісії?

4. Можливі несправності коробки передач, способи їх виявлення та усунення.

5. Можливі несправності роздавальної коробки, способи їх виявлення та усунення.

6. Можливі несправності ходозменшувача, способи їх виявлення та усунення.?

7. Назвіть основні операції ТО коробки передач, роздавальної коробки та ходозменшувача.

8. Оформити конспект, створивши таблицю несправностей коробки передач, коробки відбору потужності та способи їх усунення

Основні види руйнувань зубчастих зачеплень коробок передач і роздавальних коробок визначаються ламанням зубів, викришуванням від втомленості, абразивним зношенням, пошкодженням торців зубів. Ламання зубів є найнебезпечнішим видом руйнування, що призводить до втрати працездатності коробки передач і роздавальної коробки через потрапляння шматків виламаних зубів у зачеплення. Зуби ламаються внаслідок значних перевантажень ударної чи статичної дії або багаторазово повторюваних навантажень.

Викришування поверхневих шарів зубів від втомленості є найбільш поширеним видом пошкодження зубів зубчастих коліс. Втомне руйнування зубчастого зачеплення характеризується появою на робочих поверхнях зубів невеликих заглибин, що можуть призвести до ламання зуба. Цей вид руйнування в основному визначається тривалістю роботи зубчастого зачеплення та якістю мастильної рідини.

Абразивне зношення є основною причиною виходу з ладу зубчастих зачеплень коробок передач і роздавальних коробок. Цей вид пошкодження характеризується нерівномірністю зношення по профілю зуба, що призводить до підвищених динамічних навантажень і шуму під час роботи зачеплення. Основна причина абразивного зношення зубчастих зачеплень — низька якість мащення.

Пошкодження торців зубів є наслідком введення в зачеплення шестерень осьовим переміщенням. У пересувних зубчастих колесах із синхронізаторами зношення торців зубів зубчастих муфт значно менше.

Вали коробок передач сприймають навантаження скручування і згину. Вони визначаються силами, що діють на зубчасті колеса на всіх передачах коробки передач. Ці сили визначають реакції в опорах валів, за якими оцінюють найбільші згинальний і крутний моменти.

Основними причинами виходу з ладу підшипників є викришування робочих поверхонь від втомленості, руйнування кілець і тіл обертання, утворення вм’ятин на робочих поверхнях і руйнування сепараторів.

Можливі несправності коробки передач, коробки відбору потужності
та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Утруднене перемикання передач	Спрацювання шліців, забоїни на шліцах валів, зубців шестерень	Зачистити забоїни, замінити спрацьовані деталі
Утруднене перемикання передач	Порушене регулювання механізму блокування	Відрегулювати довжину тяги механізму блокування
Самовимкнення передач	Спрацювання фіксаторів	Замінити спрацьовані деталі
	Сильне спрацювання вилок перемикання, кільцевих виточок рухомих шестерень	Замінити спрацьовані деталі
	Послаблення болтів кріплення вилок	Затягнути та застопорити болти
Підтікання масла	Послаблення болтів кріплення	Затягнути болти
Підтікання масла	Руйнування ущільнювальних прокладок	Замінити прокладки
Низький тиск в гідросистемі коробки передач	Недостатня кількість масла в корпусі коробки передач	Долити масло
	Залягання перепускного клапана	Промити та при необхідності відрегулювати клапан
	Забруднення сітчастого фільтра коробки передач	Промити фільтр

Несправності коробок передач тракторів типу ХТЗ-160, ХТЗ-170
та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина несправності	Спосіб усунення
Утруднене вмикання діапазонів
Удари і скрегіт під час перемикання передач	Розрегулювання механізму перемикання діапазонів і гальмівничка зчеплення	Відрегулювати довжину тяги блокування механізму перемикання діапазонів і гальмівничок зчеплення
Підвищення рівня оливи в картері роздавальної коробки
Плями оливи на картері і під трактором	Порушення герметичності манжетного ущільнення гідронасоса начіпного механізму	Замінити манжетне ущільнення
На всіх передачах знижений тиск оливи
Трактор не рушає з місця після увімкнення передачі	Знижений рівень оливи	За потреби долити оливу до середини контрольного вікна
	Забруднений забірний фільтр гідравлічної системи	Вийняти фільтр з ущільнювальним кільцем, промити й установити на місце
	Несправний гідронасос або його привід	За потреби замінити гідро насос чи деталі приводу
	Порушене регулювання перепускного гідророзподільника	Відрегулювати перепускний гідророзподільник дизеля на тиск 0,9 – 1,1 МПа
На всіх передачах тиск оливи знижується нижче 0,8 МПа зі зменшенням обертів дизеля
Трактор істотно втрачає швидкість зі зменшенням обертів дизеля	Клапан перепускного гідро- розподільника залягає у відкритому положенні	Розібрати перепускний гідро розподільник, промити клапан і продути стисненим повітрям
	Порушена герметичність гідросистеми (є значні внутрішні перетікання оливи)	За допомогою діагностичних приладів визначити місце перетікання оливи й усунути перетікання
На одній чи двох передачах знижений або нульовий тиск оливи
Трактор зупиняється або знижує швидкість руху за вмикання від- повідної передачі	Зруйновані чи залягають ущільнювальні кільця поршня гідро підтискної муфти	Замінити кільця поршня Гідропідтискної муфти тієї передачі, на якій знижений чи відсутній тиск оливи
	Зруйновані чи залягають ущільнювальні кільця на хвостовику вторинного валу	Замінити зруйновані кільця на вторинному валу. Відрегулювати зазор до 0,1 мм по колу між втулкою гідророзподільника і хвостовиком вторинного валу
Під час перемикання передач спостерігається розрив потоку потужності
Трактор зупиняється з наступним ривком у разі перемикання передач	Залягають перекидні клапани	Промити перекидні клапани. Під час складання сполучити позначки на золотнику і зубчастому секторі
	Залягає золотник відсікання	Промити деталі золотника відсікання, під час установлення перевірити легкість переміщення золотника
На всіх передачах тиск оливи в гідросистемі перевищує 1,65 МПа і не знижується під час регулювання
Шум у коробці пере- дач підвищеної тональності (зумер роботи зворотного гідро клапана)	Клапан перепускного гідро- розподільника залягає в за- критому положенні (не відкривається)	Промити клапан і його корпус, перевірити легкість переміщення клапана. Під час складання звернути увагу на правильність установлення пробок
	Засмічений фільтр лінії нагнітання	За надмірного забруднення фільтрувального елемента замінити його
Під час перемикання передачі чітко не фіксуються
Під час руху трактора відбувається мимовільне вимикання передач (трактор зупиняється)	Знизилось зусилля перемикання золотника	Відрегулювати зусилля підтискання пружини фіксатора
	Не перемикається або не фіксується важіль гідро розподільника	Замінити фіксатор гідро розподільника, під час установлення перевірити легкість переміщення золотника гідро розподільника
	Неправильно установлений фіксатор	Установити фіксатор так, щоб напрямна фіксатора охоплювала сектор. Відрегулювати зусилля пружини
	Заїдання в шарнірах тяг керування	Перевірити стан тяг і шарнірів, видалити можливі забруднення

28.01.2025р.

Тема програми № 10: Коробка передач, роздавальна коробка

Тема уроку № 40: Роздавальна коробка трактора. Пристрій блокування пуску двигуна за включеної передачі.

Працюємо з підручниками:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 181-193

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 135 - 143.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Rozdatka_MTZ-82.html

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_T-150K.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення силового моноблоку.

2. Будова силового моноблоку Т-150К.

3. Пристрій блокування пуску двигуна.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Для чого потрібна роздавальна коробка передач і які функції вона виконує?

2. Як вирахувати передаточне число?

3. Чим відрізняються РКП тракторів та автомобілів?

4. Які несправності можуть виникнути в РКП та способи їх усунення?

6. Назвіть основні операції ТО з роздавальними коробками передач…

7. Пояснити як працює пристрій блокування пуску двигуна за включеної передачі.

Коробка передач трактора Т-150К змонтована в окремому корпусі. Розміщена вона за головним зчепленням 1 (рис. 4.6). Двигун зі зчепленням, коробкою передач і роздавальною коробкою утворюють силовий моноблок, встановлений на передню півраму трактора на гумометалевих амортизаторах. Це ізолює раму, кабіну, обшивку та інші вузли трактора від руйнівної дії вібрації двигуна під час його роботи.

Коробка передач 1 механічна чотиришвидкісна двовалова з шестірнями постійного зачеплення. Перемикають передачі індивідуальними гідропідтискними фрикційними муфтами. Під час перемикання передач муфту зчеплення не вимикають.

Ходозменшувач 11, який змонтовано в коробці передач, забезпечує додатково вісім сповільнених передач для роботи з безмоторними сільськогосподарськими машинами.

Рис. 1. Коробка передач трактора Т-150К

Первинний вал 4 коробки передач порожнистий. Крізь його осьовий отвір проходить торсійний вал 3 незалежного приводу вала відбору потужності. На передньому кінці первинного вала є зубчастий вінець 2 і сферичний виступ. Зубчастий вінець з’єднує первинний вал з веденим валом муфти зчеплення 1, а сферичний виступ центрує ці вали між собою.

На шліцах первинного вала жорстко закріплені ведучі шестерні: z=33, z=25, z=28 і z=30, що забезпечують четверту, першу, другу і третю передачі.

На вторинному валу вільно обертаються ведені шестерні z=32, z=38, z=36 і z=34, які постійно зачеплені з відповідними ведучими шестернями первинного вала. Кожна ведена шестірня має свій барабан 25, який через фрикційні диски може з’єднуватися з барабаном 22 гідропідтискної муфти. Ведені барабани 22 жорстко з’єднані з вторинним валом 23 і обертаються з ним як одне ціле. На задньому кінці вторинного вала жорстко закріплена шестірня 21, яка має постійне зачеплення з шестірнею z = 44 ходозменшувача.

Уздовж вторинного вала просвердлено п’ять каналів: одним мастило підводиться до підшипників, іншими чотирма – до гідро-підтискних муфт. Олива до каналів вторинного вала 23 підводиться від насоса 3 розподільника гідросистеми трансмісії 24, розміщеного на передньому торці вторинного вала.

Під час вмикання передачі одна з гідропідтискних муфт з’єднує барабан 25 веденої шестірні з барабаном 22, у результаті чого обертальний момент передається на вторинний вал 23.

Ходозменшувач II має пересувну шестірню z = 40, вал заднього ходу 5 і вал 20 з шестірнями z = 44 і z = 22. Пересувна шестірня 7 –40 внутрішнім зубчастим вінцем постійно зчеплена із зубчастим вінцем первинного вала 10 роздавальної коробки III.

Якщо пересувну шестірню z = 40 змістити (важелем перемикання діапазонів) в крайнє переднє положення, вона внутрішнім зубчастим вінцем з’єднає вторинний вал 23 коробки передач з первинним валом 10 роздавальної коробки. Коли пересувна шестірня z = 40 зміститься в крайнє заднє положення, обертальний момент з вторинного вала передаватиметься на первинний вал 10 роздавальної коробки через шестерні 21, z = 44, z = 22 і z = 40.

Роздавальна коробка III має три основні вали: первинний 10, вал приводу заднього моста з шестірнями z = 33' і z = 46 і вал приводу переднього моста з шестірнею z = 33".

На первинному валу роздавальної коробки вільно обертаються ведуча шестірня транспортного ряду 2 = 37 і ведуча шестірня робочого ряду z = 24. За допомогою муфти, розміщеної між цими шестернями, можна вмикати транспортний або робочий ряди. Переміщуючись у переднє положення, муфта з’єднає первинний вал 10 роздавальної коробки з шестірнею z = 37 транспортного ряду, і обертальний момент з первинного вала через шестерні z = 37, z = 33' передається на вал приводу заднього моста. Якщо муфту перемістити в заднє положення, вона з’єднає вал 10 з шестірнею робочого ряду 2 = 24 і через неї обертальний момент передається на шестірню 2 = 46 та вал приводу заднього моста.

Щоб увімкнути передній міст, шестірню z = 33" переміщають у переднє положення. Вона входить у зачеплення з шестірнею z = 33', і обертальний момент передається на вал приводу переднього моста.

Для увімкнення заднього ходу шестірню z = 33 (II) зміщують вперед і вводять у зачеплення з шестірнею z = 44 ходозменшувача, яка постійно зчеплена з шестірнею 21 вторинного вала 23. У такому положенні обертальний момент із вторинного вала коробки передач через шестерні 21, z = 44, z = 33, вал 5, шестерні z = 26, z = 37 і z = 33' передається на вал приводу заднього моста.

У роздавальній коробці є вал 6 приводу оливонососа рульового керування і вал 9 приводу оливонососа і гідронавісної системи. Через вал 9, пару конічних шестерень і вал 11 приводиться в рух оливонасос 16 гідравлічної системи коробки передач.

Незалежний привід вала відбору потужності (ВВП) вмикається внутрішнім зубчастим вінцем пересувної шестірні 7, який з’єднує шестірні 8. На рис. 1 позначено: 12 – карданна передача ВВП; 13 – редуктор ВВП, 14 – задній міст, 15 – карданна передача до заднього моста, 17 – карданна передача до переднього моста, 18 – передній міст, 19 – планетарний редуктор кінцевої передачі.

Гідропідтискні муфти змонтовано по два в кожному барабані. Ці барабани встановлені на шліцах вторинного вала коробки передач і мають порожнини з обох боків. У кожній порожнині розміщено поршень, ведучі, ведені і упорний диски.

Поршень у барабані ущільнений по внутрішньому діаметру гумовим кільцем, а по зовнішньому – чавунним кільцем.

Ведені і упорний диски сталеві, мають зовнішні шипи, входять у пази на ободі барабана. Ведучі диски мають металокерамічні накладки і внутрішніми шліцами з’єднані з барабаном шестірні. Упорний диск вдержується в барабані стопорними кільцями: внутрішнім і зовнішнім. Між упорним диском і поршнем встановлені розпірні пружини, між веденими дисками на зовнішніх шипах теж припаяні розпірні пружини, які тримають муфту у вимкненому стані.

Пристрій блокування пуску двигуна за включеної передачі.

Не заводьте двигун, не переконавшись у тому, що важелі коробки передач і ВВП знаходяться в нейтральному або вимкненому положенні.

Щоб виключити подібні випадки, на коробках передач деяких тракторів встановлено блокуючий пристрій.

Впливаючи на спеціальний вимикач (рис. 2 а), воно замикає переривник магнето на «масу» або роз'єднує ланцюг пускового стартера (рис. 2б), в результаті чого пуск двигуна трактора стає неможливим доти, поки тракторист не поставить важіль коробки передач або важіль діапазонів (МТЗ-100) в нейтральне положення.

Блокуючий пристрій складається з рухомої рамки, керованої нижнім кінцем важеля, і вимикача, встановленого на кришці коробки передач. У корпусі вимикача поміщений штовхач з контактами і два електроди.

Блокувальний пристрій, що знаходиться на тракторі з пусковим двигуном (рис. 2 а), діє таким чином. Коли важіль перебуває в нейтральному положенні, рамка і валик розташовуються так, що кулька вимикача йде вгору в виточку на валику, контакти вимикача розмикаються і не мають жодного впливу на магнето. Пусковий двигун можна завести.

Якщо ж в коробці передач включена будь-яка передача, валик займає таке положення, при якому кулька вимикача виходить з виточки валика, штовхач (рис. 2в) при цьому переміщається вниз і контактами замикає електроди. В цьому випадку котушка магнето з'єднується з «масою» обома кінцями, електричний струм високої напруги не утворюється і пусковий двигун завести не можна.

Мал. 2. Пристосування для блокування пускових пристроїв:
а - магнето пускового двигуна; б - електричний стартер; в - вимикач; 1 - важіль коробки передач; 2 - валик; 3 - вимикач; 4 - рамка; 5 - магнето; 6 - штовхач; 7 - контакти; 8 - електроди; 9 - кнопка; 10 - важіль діапазонів.

На тракторі з пуском двигуна від електричного стартера (рис. 2б) порядок дії блокувального пристрою інший.

При нейтральному положенні важеля коробки передач валик розташовується так, що кулька вимикача виходить з виточки і штовхач (рис. 2 в) переміщається вниз. Контакти замикають електроди і, натискаючи на кнопку, можна пустити двигун. При включеній будь-якій передачі ланцюг реле стартера розривається і пуск двигуна стає неможливим.

27.01.2025р.

Тема програми № 10: Коpобка пеpедач, роздавальна коpобка

Тема уроку № 39: Гідрооб’ємна коробка передач; автоматична коробка передач з гідромуфтою.

Працюємо з підручниками:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота,

2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 181-193

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 135 - 143

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_T-150K.html

Рекомендована інформація: «Як працює автоматична коробка. Принцип роботи гідротрансформатора Гідромуфта АКПП принцип роботи» за посиланням

https://gtshina.ru/uk/category/transmission/

Опрацювати матеріал.

1.Передаточні числа.

2.Призначення коробки передач.

3. Різновиди коробок передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Для чого потрібна коробка передач і які функції вона виконує?

2. Що називається передаточним числом?

3. Чим відрізняються КП тракторів ЮМЗ-8080 і ХТЗ-17021?

4. Розкажіть про автоматичну дію гідравлічної системи коробки

передач трактора Т150К.

5. Які несправності можуть виникнути в КП?

6. Назвіть основні операції ТО з коробками передач із механічним і

гідравлічним переключенням передач.

Гідравлічна система коробки передач трактора Т-150К забезпечує роботу гідропідтискних муфт вторинного вала коробки передач. Вона складається з масляного бака, насоса шестерінчастого типу з оливозабірним фільтром, встановленими в картері коробки передач, нагнітального фільтра з клапаном, запобіжного клапана 22, перепускного клапана 5, гідроакумулятора розподільника із золотником оливоканалів та чотирьох гідропідтискних муфт.

Розподільник складається з корпусу і золотника, що має центральний отвір вздовж своєї осі. Отвір сполучений з радіальними дросельними отворами.

На зовнішній поверхні золотника є дві поздовжні роздавальні канавки, які сполучені між собою кільцевою виточкою, але вони не сполучаються з отворами.

На хвостовику вторинного вала є кільцеві порожнини, кожна з яких сполучена каналом із золотником. Канали сполучають кільцеві порожнини вторинного вала з перекидними клапанами з гідравлічним акумулятором.

У кожній кільцевій порожнині хвостовика вторинного вала є радіальні отвори, що сполучають кільцеву порожнину із своїм поздовжнім каналом, яким підводиться олива до однієї з гідро-підтискних муфт.

Робота гідравлічної системи коробки передач. Через оливо-забірний фільтр олива подається до насоса. Насос нагнітає оливу через нагнітальний фільтр тонкої очистки в оливопровід. Через оливопроводи вона під тиском надходить у роздавальні канавки 24 золотника.

Олива до гідропідтискних муфт для їх перемикання підводиться через чотири поздовжніх і радіальні канали у вторинному валу та отвори у маточинах барабанів, а для охолодження і промивання дисків муфт – через середній поздовжній канал і радіальні отвори вала та отвори у маточинах барабанів. Якщо оливу під тиском подати у канал, вона надійде у робочий циліндр муфти і поршень стисне пакет дисків. Муфта ввімкнеться і почне передавати крутний момент від шестерні до вторинного вала.

Якщо ж перемкнути підвідні канали муфти на злив, пружина перемістить поршень у вихідне положення і муфта вимкнеться. Оскільки олива, що є в циліндрі, обертається разом з барабаном, під дією відцентрових сил створюється відповідний тиск у робочому циліндрі, який заважає швидкому і повному вимкненню муфти. Щоб розвантажити поршень від цього тиску, в ньому встановлено два відцентрових клапани. Кульки клапанів під дією відцентрових сил намагаються зайняти положення і тим самим сполучити робочий циліндр муфти з порожниною корпусу коробки передач. Під час нагнітання оливи в робочий циліндр клапани не встигають перепускати всю оливу, що надходить. Її тиск у циліндрі зростає і кульки клапанів притискуються до своїх гнізд, герметизуючи робочий циліндр муфти. У разі вимикання муфти, коли тиск оливи у підвідному каналі вала близький до атмосферного, тиск оливи в робочому циліндрі муфти стає недостатнім для утримування кульок притисненими до гнізд.

24.01.2025р.

Тема програми № 10: Коpобка пеpедач, роздавальна коpобка

Тема уроку № 38. Гідродинамічні передачі і збільшувач крутного моменту

Працюємо з підручниками:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 181-188

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

Опрацювати матеріал.

1. Коробки передач.

2. Додаткові КПП. Подільники. Збільшувачі крутного моменту.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення збільшувача крутного моменту трактора.

2. Опишіть будову збільшувача крутного моменту трактора.

3. На що звертають увагу під час експлуатації збільшувача крутного моменту трактора.

За подібною схемою працюють збільшувачі крутного моменту на тракторі ДТ-75М.

Збільшувач крутного моменту використовують для рушання робочого агрегату з місця та його розгону.

Перед рушанням трактора в коробці передач вмикають потрібну для роботи передачу і збільшувач крутного моменту.

Як тільки швидкість агрегату перестане зростати, збільшувач обертального моменту вимикають, увімкнувши муфту зчеплення.

Рис. 1. Головна муфта зчеплення, проміжна передача, незалежний привід вала відбору потужності і привід насоса гідравлічної системи трактора:

1 – проміжна шестірня приводу насоса гідравлічної системи; 2 – насос гідравлічної системи; 3 – витискна вилка муфти зчеплення збільшувача обертального моменту; 4 – ведена частина муфти зчеплення; 5 – муфта вільного ходу; 6 – сателітна шестірня більша; 7 – сателітна шестірня менша; 8 – палець водила; 9 – первинний вал коробки передач; 10 – сонцева шестірня первинного вала; 11 – сонцева шестірня вала головної муфти зчеплення; 12 – корпус коробки передач; 13 – водило; 14 – вал приводу відбору потужності; 15 – ведучий диск муфти зчеплення; 16 – корпус; 17 – спільний вал головної муфти зчеплення і збільшувача обертального моменту; 18 – шестірня приводу вала відбору потужності і насоса гідравлічної системи; 19 – шестірня приводу вала відбору потужності; 20 – порожнистий вал незалежного приводу вала відбору потужності До збільшувача крутного моменту входять: зчеплення, що складається з ведучого диска 15, з’єднаного шліцами з валом 17 головної муфти зчеплення, і веденої частини 4, з’єднаної шліцами з водилом 13; сателіти з зубчастими вінцями 6 і 7, що вільно обертаються на пальцях 8 водила; сонцева шестірня 11, виготовлена як одне ціле з валом 17 головної муфти; сонцева шестірня 10, нарізана на первинному валу 9 коробки передач.

Якщо зчеплення вимкнене, рух з вала 17 передається через шестерні 11–6 і 7–10 на первинний вал 9 коробки передач, збільшуючи крутний момент. У цей час ведені частини муфти 4 разом з водилом 13 і пальцями 8 лишаються нерухомими внаслідок гальмування муфтою вільного ходу 5. За вимкненої муфти зчеплення блок сателітних шестерень 6 і 7 не може обертатись навколо валом 17 і шестірнею 11. Внаслідок такого з’єднання сателітні шестерні 6 і 7 з пальцем 8 обертаються з валом 17 як жорстка система, і шестірня 7 своїми зубами водить шестірню 10, обертаючи первинний вал 9 коробки передач. Обертальний момент передається з вала 17 на первинний вал 9, не змінюючи своєї величини.

Контролювання стану трансмісії. Ознаки несправностей. Вузли трансмісії трактора сприймають змінні навантаження, що залежать від виду виконуваної роботи, частоти перемикання передач, тягового зусилля, запиленості навколишнього повітря, стану базових деталей та інших факторів. Несвоєчасне або низькоякісне виконання технічного обслуговування, а також порушення правил експлуатації призводить до різкого скорочення тривалості надійної роботи вузлів. Основні показники нормального функціонування трансмісії: - відсутність сторонніх шумів і стуків під час роботи, - надмірного нагрівання корпусів, - підтікання масла, - вібрації, - самовиключення передач. Тиск у гідросистемах трансмісії має відповідати режиму роботи. Розглянемо несправності, які виявляються у процесі роботи трактора і причини, що їх породжують. Трактор не «тягне», під час гальмування з включеним зчепленням двигун не зупиняється (зчеплення пробуксовує). Це може зумовлюватися порушенням регулювання зчеплення, замасленням дисків, спрацюванням накладок ведених дисків. 9 Затруджене перемикання передач, зчеплення повністю не виключається. Можливі причини: порушення регулювання зчеплення чи гальмівця, короблення веденого диска, поломка фрикційних накладок. Підвищений шум під час включення зчеплення. Це може бути внаслідок руйнування відтискного підшипника або веденого диска. Ривки під час руху - пошкодження натискного диска. Покажчик тиску масла в гідросистемі підсилювача крутного моменту (ДТ-75М) показує низький або нульовий тиск. Можливі причини: несправний манометр, забруднена трубка, що підводить масло до манометра, не працює масляний насос. Підвищений шум в конічній парі - порушення регулювання конічних роликопідшипників головної передачі.

24.01.2025р.

Тема програми № 10. Коpобка пеpедач, роздавальна коpобка.

Тема уроку № 37. Пpизначення, типи коpобок пеpедач, їх будова та дiя. Коробка передач i знижувальний редуктор тракторiв.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 174 - 181.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення КПП.

2. Будова КПП.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення коробок передач трактора?

2. Як класифікують коробки передач тракторів?

3. Як поділяють передачі переднього ходу?

4. Опишіть будову коробки передач трактора ЮМЗ-6.

5. Опишіть будову редуктора трактора ЮМЗ-6.

Коробка передач — основний багатоступінчастий редуктор трансмісії трактора, який забезпечує зміни швидкості і напрямку руху, тягового зусилля трактора при постійній частоті обертання колінчастого валу двигуна, а також тривале відключення двигуна від трансмісії. Коробки передач тракторів класифікують за такими ознаками:

— кількість валів (без урахування валу заднього ходу): дво-, три-і чотири валові розташування валів відносно поздовжньої осі трактора (поздовжнє і поперечне);

— тип шестеренчастої передачі — з нерухомими осями валів і з осями, які обертаються (планетарні передачі);

— спосіб зачеплення шестерень — постійний і з рухомими шестернями;

— число передач переднього ходу (три-, чотири-, п’яти ступінчасті тощо);

— процес перемикання передачі — з розриванням потоку потужності (з зупинкою трактора для перемикання передачі) і без розривання (перемикання на ходу);

— число рухомих блоків шестерень (дво-, три- і чотириходові);

— тип перемикання передач (механічний, гідравлічний);

— спосіб управління (ручний, напівавтоматичний, автоматичний);

— призначення (основна, роздавальна, ходозменшувач, знижувальний редуктор).

Передачі переднього ходу тракторів поділяють на три діапазони:

знижувальні робочі, робочі і транспортні.

Знижувальні робочі передачі забезпечують швидкість тракторного агрегату 0,1...5 км/год, їх використовують при посадці овочевих культур і дерев, збиранні картоплі і буряків, при роботі з навантажувачами безперервної дії та меліоративних роботах. Робочі передачі встановлюють швидкість тракторного агрегату 5... 15 км/год і застосовуються під час основного і передпосівного обробітку ґрунту, сівби, догляду за рослинами та при збиранні врожаю. Транспортні передачі регулюють швидкість руху від 15 до 37км/год при холостих переїздах тракторів та перевезенні вантажів причепами.

Механічна коробка передач

Для прикладу розглянемо будову і роботу механічної коробки передач колісного трактора. Коробка передач трактора ЮМЗ-6 — три валова, з поздовжнім розташуванням валів, нерухомими осями валів, рухомими шестернями, десяти ступінчаста, чотириходова, з механічним переключенням передач, з ручним керуванням, основна— зі знижувальним редуктором. Корпус 2 (рис. 1) коробки передач виготовлений разом з корпусом заднього моста, тому їх називають корпусом трансмісії, поділеним вертикальною перегородкою 21 на дві частини, у передній— коробка передач. Передньою торцевою поверхнею корпус трансмісії з’єднується з корпусом зчеплення, для цього на торцевій поверхні виконані отвори. В деяких отворах встановлюються центруючи штифти 3, більшість отворів 4, розташованих по периметру поверхні, мають нарізь для болтів, які з’єднують корпус трансмісії з корпусом зчеплення. На передній торцевій поверхні і у перегородці 21 виконують отвори для встановлення первинного валу 1, проміжного валу 35, вторинного валу 22 і валиків їх перемикання. Верхня частина корпусу2 закривається кришкою 18, в нижній є нарізний отвір з пробкою 33 для зливання масла з корпусу коробки передач. Магніт у пробці вловлює металеві часточки, які потрапляють в масло від спрацювання деталей коробки передач. У передній частині лівої частини корпусу є люк з кришкою, яка кріпиться до корпусу болтами і забезпечує доступ до проміжної шестерні приводу сільськогосподарських машин. Первинний вал 1 коробки передач складається з фланця і валу, виготовлених разом. Фланець має два виступи, які за допомогою гумових прокладок з'єднуються з аналогічними виступами валу муфти зчеплення. На зовнішній поверхні валу розміщено шліци, а в середній його частині отвір. Шліци первинного валу зчеплені зі шліцами ведучої шестерні б, яка має два виступи, встановлені у внутрішні обойми двох роликових підшипників. Зовнішні обойми роликових підшипників розміщені в стакані 7, що кріпиться до корпусу 2 болтами. Між виступом стакана і корпусом встановлено прокладки, якими регулюється осьове переміщення вторинного валу, обмежене відносно стакана стопорними кільцями і фланцем. Стопорні кільця встановлюють в кільцеві канавки на внутрішній поверхні стакана. Фланець фіксується болтами до передньої торцевої поверхні стакана. Осьове переміщення шестерні 6 відносно валу 1 обмежується стяжним болтом 5, вільно встановленим в отвір валу 1. Виступ болта взаємодіє з кільцевою проточкою внутрішньої поверхні шестерні 6. На носку болта 5 є нарізка і радіальний отвір. Відносно валу 1 болт 5 фіксується шайбою, корончатою гайкою і шплінтом.

Рис. 1. Коробка передач трактора ЮМЗ-6:

I — первинний вал; 2, 8 — корпус; 3 — центруючий штифт; 4 — отвір з різьбою; 5 — болт;6 — ведуча шестерня; 7 — стакан; 9 — фіксатор; 10 — валик блокування. 11, 33 — пробки;12 — вилка; 13 — штифт; 14 — пружина. 15 — важіль переключення передач; 16 — чохол;1 7 — «колонка; 18 — кришка; 19 — куліса; 20 — валик переключення; 21 — перегородка;22 — вторинний вал; 23 — упор; 24 — шестерня передачі заднього ходу; 25. 27, 28 — шестерні:26, 29 — каретки; 30 — блок шестерень IV і V передачі; 31 — стопорне кільце; 32 — шестерня II передачі; 34 — рухомий блок шестерень: 35 — проміжний вал; 36 — кульковий підшипник;37 — вал привода ВВП

Співвісно первинному валу 1 в корпусі 2 встановлений вторинний вал 22, на хвостовику якого розміщено ведучу конічну шестерню головної передачі, виготовлену разом з валом (у середній частині валу є шліци). На зовнішній поверхні носка валу зроблено проточку меншого діаметра, ніж діаметр середньої частини валу. Торцева поверхня носка валу має різьбовий отвір. В зчепленні зі шліцами валу перебувають шліци трьох кареток, які можуть вільно переміщатись по шліцах валу. Каретка 29 II і IV передач, каретка 26 III і V передач виготовлені у вигляді подвійних шестерень, а каретка І передачі — одинарної шестерні 24. На задніх частинах всіх кареток розміщено маточини, на зовнішніх поверхнях яких зроблено кільцеві проточки прямокутної форми. Хвостовик валу встановлено в роликовий підшипник, розміщений в отворі перегородки 21. Між перегородкою і зовнішньою обоймою підшипника встановлено втулку, відносно якої підшипник фіксується стопорним кільцем. В одній площині з первинним і вторинним валами розташований порожнистий проміжний вал 35 зі шліцами і нерухомими шестернями на зовнішній поверхні його середньої і задньої частин. Відти не вигвинчувались.

Рис. 2. Привод сільськогосподарських машин від коробки передач трактора ЮМЗ-6:

1 — первинний вал; 2 — проміжна шестерня; 3 — кришка; 4 — внутрішня перетинка корпуса;5— вісь; 6 — корпус трансмісії; 7— блок шестерень проміжного валу

Рис. 3. Редуктор коробки передач трактора ЮМЗ-6:

1 — корпус трансмісії; 2 — кронштейн; 3 — шестерня з двома війцями; 4 ,5 — пробки контрольних: отворів; 6 — зубчаста муфта; 7 — ведуча шестерня; 8 — вал редуктора, 9 — проміжний ват коробки передач; 10 — проміжна шестерня заднього ходу; 11 — шестерня проміжного валу з двома зубчастими вінцями; 12 — блок шестерень проміжного валу

Між пазами упорів встановлено кульку важеля 15. На трьох валиках 20 розміщено по одній вилці 12, відносно валиків всі вони зафіксовані болтами. Виступи вилок встановлені в прямокутні проточки маточин шестерень 24 і кареток 26 і 29. Четвертий валик 20 (крайній з правої сторони трактора) з’єднаний важелем з проміжним валиком і двома вилками. Виступи вилок розміщено в прямокутні проточки маточин зубчастої муфти (рис.3.) редуктора (задня вилка) і блока шестерень 12 проміжного валу (передня вилка). Для зменшення торцевого спрацювання зубців при переключенні передач, уникнення неповного включення шестерень і самовиключення їх під час роботи в коробці передач встановлений механізм блокування. Валик 10 блокування (рис. 1) розташований в корпусі, який болтами прикріплений до верхньої частини кришки 18. Один кінець валика 10 з’єднаний тягою з педаллю зчеплення.

Валик взаємодіє з чотиригранними хвостовиками фіксаторів 9, встановлених в отворах перетинки корпусу співвісно з отворами під валики її переключення. Хвостовики фіксаторів вільно встановлені в прямокутні отвори планки, а між нею і виступами фіксаторів знаходяться пружини, що притискують носки фіксаторів до валиків переключення з трьома пазами. Форма паза на валику відповідає формі виступу носка фіксатора. Пази на валиках 20 виконуються таким чином, що їх суміщення з виступом фіксатора відбувається при нейтральному положенні шестерень або при положенні, що відповідає включеній передачі. В підручнику наведена будова класичної механічної коробки передач трактора ЮМЗ-6АКЛ. На тракторах моделі ЮМЗ-8070, ЮМЗ-8080 та їх модифікаціях встановлена синхронізована коробка передач — механічна, 12-швидкісна, трьохдіапазонна з шестернями постійного зчеплення і синхронізаторами. Синхронізована коробка передач дозволяє повніше використовувати потужність двигуна, скорочувати час на переключення передач, полегшити управління трактором, покращити працездатність зубчастих з’єднань і в кінцевому результаті значно збільшити продуктивність тракторних агрегатів (ТА). На тракторах ЮМЗ Дніпропетровського тракторного заводу може також бути встановлена 9-швидкісна коробка передач, яка збільшує швидкість ТА до 32.„35 км/год. в корпусі, який болтами прикріплений до верхньої частини кришки18. Один кінець валика 10 з’єднаний тягою з педаллю зчеплення. Валик взаємодіє з чотиригранними хвостовиками фіксаторів 9, встановлених в отворах перетинки корпусу співвісно з отворами під валики її переключення. Хвостовики фіксаторів вільно встановлені в прямокутні отвори планки, а між нею і виступами фіксаторів знаходяться пружини, що притискують носки фіксаторів до валиків переключення з трьома пазами. Форма паза на валику відповідає формі виступу носка фіксатора. Пази на валиках 20 виконуються таким чином, що їх суміщення з виступом фіксатора відбувається при нейтральному положенні шестерень або при положенні, що відповідає включеній передачі. В підручнику наведена будова класичної механічної коробки передач трактора ЮМЗ-6АКЛ. На тракторах моделі ЮМЗ-8070, ЮМЗ-8080 та їх модифікаціях встановлена синхронізована коробка передач — механічна, 12-швидкісна, трьохдіапазонна з шестернями постійного зчеплення і синхронізаторами. Синхронізована коробка передач дозволяє повніше використовувати потужність двигуна, скорочувати час на переключення передач, полегшити управління трактором, покращити працездатність зубчастих з’єднань і в кінцевому результаті значно збільшити продуктивність тракторних агрегатів (ТА). На тракторах ЮМЗ Дніпропетровського тракторного заводу може також бути встановлена 9-швидкісна коробка передач, яка збільшує швидкість ТА до 32.„35 км/год.

24.01.2025 р.

Тема програми № 9. Трансмiсiя тpактоpiв: муфти зчеплення.

Тема уроку № 36. Будова та робота зчеплення карданних передач та проміжних з’єднань. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 158 - 173.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

Опрацювати матеріал.

1. Трансмісія гусеничного трактора.

2. Будова карданних передач.

3. Будова проміжних з’єднань.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Які агрегати входять до складу трансмісії гусеничного трактора?

2. Яку роль виконує зчеплення?

3. Через які деталі зчеплення крутний момент передається від двигуна

до коробки передач?

4. Яке призначення проміжних з’єднань і карданних передач?

5. Назвіть марки трансмісійних масел.

6. Яке призначення має роздавальна коробка?

7. Яке призначення радіальних канавок на робочій поверхні фрикційних

накладок?

8. Назвіть рухомі й нерухомі деталі виключеного зчеплення.

9. Опишіть деталі ведучої і веденої частин зчеплення.

10. Яке призначення демпферного веденого диска зчеплення?

11. За якими ознаками розрізняються однопоточні і двопоточні зчеплення?

12. Розкажіть, як діє пневмопривод зчеплення.

13. Перелічить можливі несправності зчеплення.

14. Що регулюють у зчепленні?

15. Чим регулюють хід педалі муфти зчеплення?

16. Що таке вільний і повний хід педалі муфти зчеплення?

17. Яке призначення, будова і принцип дії механізму керування

зчепленням трактора ЮМЗ?

23.01.2025 р.

Тема програми № 9. Трансмiсiя тpактоpiв: муфти зчеплення.

Тема уроку № 35. Будова, робота та регулювання зчеплень тpактоpiв. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 158-178.

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_3.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова зчеплення.

2. Робота зчеплення.

3. Основні регулювання зчеплення.

4. Усунення несправностей зчеплення.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Від чого залежить тривалість роботи муфти зчеплення?

2. Що таке вільний хід педалі зчеплення?

3. Чим регулюють повний хід педалі муфти зчеплення тракторів ЮМЗ-6?

4. Перелічте основні несправності муфти зчеплення та їх ознаки.

5. Як правильно відрегулювати зчеплення трактора.

Тривала і надійна робота муфти зчеплення залежить від правильного користування муфтою, своєчасного мащення підшипників і періодичного регулювання механізму вмикання і гальмівця. Для зменшення спрацьовування тертьових поверхонь деталей муфту необхідно вмикати швидко, а вимикати плавно. Підшипники муфти треба змащувати згідно з таблицею мащення за інструкцією заводу по експлуатації трактора. При роботі трактора потрібно постійно перевіряти і підтягувати різьбові з'єднання, своєчасно усувати виявлені несправності. Під час проведення ТО-3 перевіряють і при необхідності регулюють муфту зчеплення.

При незадовільному стані муфти зчеплення спочатку перевіряють вільний хід педалі. При відхиленні вільного ходу від допустимого значення регулюють зазор між відтискними важелями (чи кільцем) та підшипником або втулкою відводки, вільний і повний хід педалі, а також вмикання гальмівця.

Вільний хід педалі муфти зчеплення – це величина переміщення подушки педалі від нейтрального положення до початку натискання поверхні віджимного підшипника (втулки) на віджимні важелі (кільце), а повний хід педалі – це величина переміщення педалі від нейтрального положення до моменту повного виключення муфти зчеплення.

На тракторах Т-150, Т-150К і ДТ-75С зазор між упором відводки і упорним кільцем віджимних важелів регулюють зміною довжини тяги. Якщо зазор не регулюється до потрібних значень, необхідно регулювати початкове положення віджимних важелів. Регулювання виконують у такій послідовності:

· зняти кришку люка корпусу муфти зчеплення;

· обертаючи колінчастий вал дизеля, дещо відгвинтити болти кріплення стопорних пружин і перемістити їх від гайок. Кожну регулювальну гайку відгвинтити на 1,5 оберти (при обертанні гайки на одну грань кільце віджимних важелів переміщується на 1,1 мм);

· збільшуючи довжину тяги, відрегулювати зазор між упором і упорним кільцем;

· перевірити рівномірність зазору і одночасність взаємодії відтискних важелів з кільцем при вимкненні муфти зчеплення;

· після встановлення потрібного зазору затягнути гайки стопорними пружинами і болти кріплення пружин;

· перевірити величину ходу відводки при повному ході педалі, хід відводки має бути 21...22 мм.

В самохідному шасі Т-16М і трактора Т-25А вільний хід педалі регулюють, змінюючи довжину тяги, яка з'єднує педаль з важелем вала вилок, зазори між окремими відтискними важелями і упорними підшипниками – натискним болтом. Для цього знімають кришку оглядового люка, відгвинчують контргайку болта, обертаючи колінчастий вал, болтом встановлюють упорні поверхні важелів в одній площині.

У тракторів Т-40М і Т-40АМ вільний хід педалей головної муфти зчеплення і муфти ВВП регулюють, змінюючи довжину тяг. Якщо так не вдається відрегулювати необхідну величину вільного ходу і зазор між віджимними важелями і відводками, то змінюють положення віджимних важелів. Для цього розшплінтовують гайку регулювального болта, змінюючи її положення відносно болта (загвинчують або вигвинчують), встановлюють необхідний зазор між підшипником відводки і кінцем важеля.

Повний хід педалі муфти зчеплення тракторів ЮМЗ-6 до упора у фіксатор регулюють, змінюючи довжину тяги. Для збільшення ходу тяги видовжують, для зменшення – вкорочують. Зазор між бойками відтискнутих важелів і упорним кільцем відводки та вільний хід педалі регулюють зміною положення корончастих гайок відносно тяг. Відгвинтивши гайку на одну грань (1/6 оберти), збільшують зазор приблизно на 1 мм, а вільний хід педалі – на 10 мм. Виключення муфти ВВП регулюють упорними болтами: спочатку їх повністю затягують, а потім відгвинчують на сім клацань стопорного пристрою. Сервопідсилювач регулюють упорним болтом або кронштейном з овальними отворами під болти кріплення. Сервопідсилювач регулюють так, щоб при переміщенні педалі на величину вільного ходу вона утримувалася у такому положенні з мінімальним зусиллям, а під дією пружини поверталась у початкове положення.

Основні несправності муфти зчеплення та їх ознаки

Ознака. Під час роботи з повним навантаженням трактор не розвиває потрібної швидкості (не рушає з місця) при справному двигуні.

Несправність. Муфта зчеплення пробуксовує внаслідок замаслювання фрикційних накладок або спрацювання деталей і порушення зазорів.

Замаслені тертьові поверхні дисків промивають струменем бензину (гасу), використовуючи шприц. Для цього треба відкрити верхній люк картера муфти зчеплення і змочити диски бензином (гасом). Включити декомпресор і прокрутити муфту кілька разів, безперервно включаючи та виключаючи її в цей час. Обертати муфту можна ручкою колінчастого вала, через маховик пускового двигуна або за допомогою стартера. Після цього видаляють бензин з картера, змащують опорну поверхню відводки і перевіряють дію муфти зчеплення в роботі. Якщо диски пробуксовують, муфту треба розібрати і помити фрикційні накладки в бензині жорсткою щіткою або переклеїти чи переклепати їх на нові.

Якщо диски пробуксовують внаслідок спрацювання деталей муфти, регулюють величини зазорів і вільного ходу педалі керування муфтою. Вільний хід педалі перевіряють під час технічного догляду № 2. Іноді муфта зчеплення пробуксовує внаслідок ослаблення пружності натискних пружин. У таких випадках її ремонтують, замінюючи натискні пружини новими.

23.01.2025 р.

Тема програми № 9. Трансмiсiя тpактоpiв: муфти зчеплення.

Тема уроку № 34. Основні несправності, їх виявлення усунення та ТО зчеплення, промiжних з’єднань та карданних передач. Вимоги безпеки.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_3.htm

Опрацювати матеріал.

1. Робота зчеплення.

2. Несправності зчеплення.

3. Вимоги безпеки при виконанні ТО зчеплення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які несправності зчеплення, проміжних з'єднань та карданних передач присутні на тракторах.

2. Що необхідно робити для зменшення виходу з ладу зчеплення, проміжних з'єднань та карданних передач.

3. Описати основні вимоги безпеки при виконанні робіт з обслуговування зчеплення, проміжних з'єднань та карданних передач.

Можливі несправності зчеплення, проміжних з’єднань та карданних передач та способи їх усунення
Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Неповне вмикання зчеплення	Відсутній вільний хід педалі зчеплення, або він значно менший норми	Відрегулювати вільний хід педалі зчеплення
	Замаслювання, забруднення фрикційних накладок	Промити накладки
	Спрацювання фрикційних накладок	Замінити накладки
	Послаблення, поломка натискних пружин	Замінити пружини
Неповне вимикання зчеплення	Великий вільний хід педалі зчеплення	Відрегулювати вільний хід педалі зчеплення
	Деформація веденого диска	Замінити ведений диск
	Прекос натискного диска	Відрегулювати положення відтискних важелів
Неплавне вмикання зчеплення	Недостатнє змащування упорного підшипника вихід його з ладу	Змастити підшипник
Неплавне вмикання зчеплення	Заїдання муфти вимкнення, спрацювання, пошкодження шліців на валу, маточині веденого диска	Усунути пошкодження, замінити деталі
Підвищений шум при русі трактора, вібрація валів	Спрацювання, пошкодження хрестовин, підшипників, сальників, втулок, ш.ліцьових з’єднань карданних передач та проміжних з’єднань, згинання та скручування валів, послаблення кріплень, неправильне складання шліцьових з’єднань	Замінити зруйновані або спрацьовані деталі, підтягнути кріплення

21.01.2025р.

Тема програми № 9. Трансмiсiя тpактоpiв: муфти зчеплення.

Тема уроку № 33. Пpизначення i класифiкацiя зчеплення. Загальна будова трансмiсiй гусеничних та колiсних тpактоpiв.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 158-160.

https://budova-traktoriv.com.ua/transmission.html

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Трансмісія тракторів.

2. Складові трансмісії.

3. Пpизначення та класифікація зчеплення.

4. Будова та робота зчеплення.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Призначення трансмісії.

2. Як розрізняють трансмісії тракторів.

3. Опишіть будову трансмісії 4 на 2.

4. Опишіть будову трансмісії 4 на 4.

5. Опишіть будову та роботу зчеплення.

Трансмісією називаються вузли і механізми, які передають крутний момент і обертання від колінчастого вала дизеля до ведучих коліс (зірочок) трактора, а також до робочих органів машин і знарядь, з якими агрегатується трактор. Крім передачі обертання і крутного моменту, трансмісія забезпечує: швидке відокремлення двигуна від ведучих коліс; плавне з’єднання двигуна з ведучими колесами;

обмежує максимальний крутний момент, який передається від ведучих коліс до двигуна; зміни обертання і крутного моменту за величиною і напрямом; відокремлення ведучих коліс від дизеля при тривалих зупинках трактора; передачу крутного моменту і обертання під кутом 90° відносно осі колінчастого вала; обертання лівих і правих ведучих коліс з різною частотою обертання при поворотах, а також несприятливих дорожніх умовах; зміну частоти обертання робочих органів машин і знарядь.

Рис. 1. Класифікація тракторів

Трансмісії тракторів розрізняються за принципом дії (механічні, електричні і комбіновані) і характером зміни обертання ведучих коліс (ступінчасті, безступінчасті і комбіновані). На сільськогосподарських тракторах застосовують механічні, та гідромеханічні трансмісії, в яких забезпечується ступінчаста зміна обертання ведучих коліс рис. 1.

Принципові кінематичні схеми трансмісії деяких сільськогосподарських тракторів наведено на рис. 2.

Рис. 2. Принципові кінематичні схеми трансмісії тракторів:

а — Т -25 , Т -30 ; б — ЮМЗ-6 ; в — МТЗ -8 2 ; г — Т-150К; д — Д Т -175 С ; е — Т -150; 1 — дизель; 2 — муфта зчеплення; 3 — коробка передач; 4 — головна передача; 5 — диференціал; 6 — кінцева передача; 7 — вал механізму відбору потужності; 8 — піввісь; 9 — заднє ведуче колесо; 10 — роздавальна коробка; 11 — карданна передача; 12 — переднє ведуче колесо; 13, 19 — проміжна опора карданної передачі; 14 — кінцевий планетарний редуктор; 15 — механізм відбору потужності; 16 — ведуча зірочка; 17 — планетарний механізм повороту; 18 — гідро-трансформатор

Трансмісія колісних тракторів з колісною формулою 4x2 (з чотирьох коліс два — ведучі) складається з муфти зчеплення 2 (рис. 2, а, б), коробки передач 3, головної передачі 4, диференціала 5, кінцевої передачі 6, піввісі 8 і вала 7 механізму відбору потужності.

Головна передача може мати шестерні з прямими (трактори Т-25А, Т-30, Т-40) або косими (трактори ЮМЗ-6, МТЗ-80) зубами. Всі механізми і вузли встановлені в єдиному корпусі трансмісії (рис. 2, б) або кінцева передача розташована зовні корпуса трансмісії в спеціальному захисному корпусі (рис. 2, а).

Трансмісія колісних тракторів з колісною формулою 4x4, крім вже наведених вузлів і механізмів, має: роздавальну коробку 10 (рис. 2, в), карданну передачу 11, головну передачу 4, диференціал 5 і кінцеву передачу 6 передніх ведучих коліс 12. У тракторів типу Т- 150К і К-701 обертання від роздавальної коробки передається до головної передачі 4 задніх ведучих коліс 9 через два карданні вали 11. Між цими валами встановлено проміжну опору 13 (рис.2, г).

Кінцевою передачею в цих тракторах є кінцевий планетарний редуктор 14. Обертання від роздавальної коробки 10 трактора Т-150К передається через додаткову карданну передачу з проміжною опорою до механізму відбору потужності 15, він забезпечує обертання вихідного вала 7 при двох значеннях частоти обертання. У тракторів Т-150К, К-701, МТЗ-100 використовується коробка передач з гідро-підтискними муфтами, які виконують автоматичне переключення передач від І до IV одного діапазону на ходу, без зупинки трактора.

У гусеничних тракторів ДТ-75, ДТ-75М між муфтою зчеплення 2 і коробкою передач 3 розташовані проміжне з’єднання і механічний підсилювач крутного моменту. На тракторах ДТ-75С і ДТ-175С замість механічного підсилювача крутного моменту встановлений гідротрансформатор 18 (рис. 2, д). На всіх моделях тракторів ДТ-75 і тракторі Т- 4 А поворот трактора і передача крутного моменту від головної передачі 4 до кінцевої передачі 6 здійснюється планетарним механізмом 17. На тракторах Т-70С, Т-130 цю роль виконують фрикційні муфти повороту.

В такому разі крутний момент від головної передачі 4 до фрикційних муфт передається через вал, встановлений між ними. На тракторі ДТ-175С працює механізм відбору потужності 15, який також забезпечує обертання вихідного вала при двох значеннях частоти обертання.

Коробка передач трактора типу Т-150 (рис. 2, е) забезпечує передачу крутного моменту від коробки передач 3 окремо до кожної ведучої зірочки 16, тому в цього трактора між коробкою передач 3 і кінцевою передачею встановлено дві карданні передачі 11 і дві головні передачі 4. В коробці передач застосовуються гідропідтискні муфти. Кінцевою передачею є кінцевий планетарний редуктор 14.

Передача крутного моменту від коробки передач 3 до механізму відбору потужності 15, як і в трактора Т-150К, здійснюється двома карданними валами з проміжною опорою 19.

Призначення механізмів трансмісії

Муфта зчеплення — забезпечує швидке відокремлення двигуна від коробки передач; короткочасне роз’єднання двигуна і трансмісії, необхідне для переключення передач і поступове плавне з’єднання двигуна з трансмісією; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Коробка передач — забезпечує тривале відключення двигуна від трансмісії; зміну швидкості руху і тягового зусилля трактора при сталій частоті обертання колінчастого вала двигуна; задній хід трактора при незмінному напрямку обертання колінчастого вала двигуна.

Карданна передача і проміжне з’єднання призначені для передачі обертання між валами механізмів трансмісії, співвісність яких порушується під час складання трактора, під дією нерівностей дороги (поля) чи внаслідок деформації рами.

Проміжне з’єднання встановлюється між муфтою зчеплення і коробкою передач тракторів ЮМЗ-6, ДТ-75М, ДТ-75С.

Гідротрансформатор — забезпечує плавне зрушення трактора з місця і плавний розгін його під навантаженням; автоматичну і безступінчасту зміну швидкості руху трактора залежно від тягового навантаження; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Підсилювач крутного моменту — полегшує зрушення трактора з місця; забезпечує зміну швидкості руху і тягового зусилля в 1,25 рази на ходу трактора без переключення передач.

Роздавальна коробка — передає обертання і крутний момент до передніх ведучих коліс трактора.

Головна передача — забезпечує зменшення частоти обертання і збільшення крутного моменту; передачу обертання під кутом 90° до осі колінчастого вала дизеля.

Диференціал — розподіляє обертання і крутний момент між правим і лівим ведучими колесами, а також забезпечує їх обертання з різною частотою при поворотах трактора або несприятливих дорожніх умовах.

Кінцева передача — зменшує частоту обертання і збільшує крутний момент.

Піввісь — вал, який з’єднує головну передачу або диференціал з маточиною ведучого колеса.

Будова та робота зчеплення

Муфти зчеплення повинні відповідати таким експлуатаційним вимогам: можливість передавання максимального крутного моменту дизеля з певним запасом; мати чисте вимикання і плавне вмикання; для забезпечення без ударного перемикання шестерень в коробці передач мати невеликий момент інерції або гальмівний пристрій; бути простими і надійними в експлуатації, легко керованими. За принципом дії муфти зчеплення поділяють на фрикційні, гідродинамічні та електромагнітні. На сільськогосподарських тракторах застосовують фрикційні муфти зчеплення. Передача крутного моменту в них здійснюється за рахунок сил тертя, які утворюються при стискуванні ведучих і ведених дисків.

Фрикційні муфти зчеплення класифікують:

- за типом натискного механізму — постійно замкнуті з натискними пружинами і не постійно замкнуті з важільним натискним механізмом;

- числом ведених дисків — одно-, дво - і багатодискові;

- видом тертя дисків — сухі і мокрі;

- кількістю незалежно діючих муфт, з'єднаних в одному механізмі

— одинарні й подвійні.

Одинарна муфта відключає дизель від трансмісії, а подвійна складається з двох незалежних муфт; одна відключає дизель від трансмісії, а друга керує валом або механізмом відбору потужності. На сільськогосподарських тракторах застосовують одно- і дводискові муфти як головні муфти зчеплення, а багатодискові — як муфти повороту (керування) гусеничних тракторів Т-70С і Т-130. Для прикладу розглядається будова і робота муфт зчеплення деяких тракторів.

Рис. 3. Зчеплення тракторів типу Т - 150, Т-150К, Д Т -7 5С :

1,30, 43 — кулькові підшипники; 2, 35 — сальник; 3 — маточина; 4 — прокладка; 5 — демпферні пружини; 6 — маховик; 7, 20, 38, 46 — пружини; 8 — передній натискний диск; 9 — задній натискний диск; 10 — ведені диски; 11, 3 3 ,4 7 — виступи; 12 — кожух; 13, 15 — вісь; 14 — важіль; 16,32,41 — вилки; 17,40 — болт; 18 — стопорна пружина; 19 — гайка; 21 — кришка; 22 ,23 — кільця;24, 51 — маслянка; 25 — упор; 26 — відводка; 27, 29 — кронштейни; 28 — вал зчеплення; 31, 42, 53 — вали; 34 — втулка; 36 — фрикційна накладка; 37 — гальмівна колодка; 39 — шток;44 — манжета; 45, 49 — тарілки; 48 — корпус; 50 — підтримуючі диски; 52 — обмежуючі диски;54 — фланець

Муфта зчеплення тракторів типу Т-150, Т-150К, ДТ-75С суха, постійно замкнута, дводискова, однопотокова, з пружинним натискним механізмом і механічним приводом керування з пневматичним підсилювачем. Зчеплення трактора Т-150К відрізняється від зчеплення тракторів Т-150 і ДТ-75С довжиною валу, наявністю додаткового корпусу, який з’єднує корпус муфти зчеплення з корпусом коробки передач, і конструкцією корпусу зчеплення. Зчеплення тракторів ДТ-175С аналогічне конструкції зчеплення тракторів Т-150, Т-150К, ДТ-75С, однак у приводі керування замість пневматичного підсилювача застосовано гідравлічний. Корпус 48 (мал. 2) зчеплення болтами прикріплений до блока циліндрів дизеля. У верхній частині корпусу 48 знаходиться люк, закритий кришкою 21, яка кріпиться до корпусу болтами. Через люк регулюється зчеплення і змаститься упорний кульковий підшипник 43 відводки 26 через маслянку 24. З внутрішнього боку до корпусу 48 болтами прикріплений кронштейн 27, в отвір якого вільно встановлений порожнистий вал зчеплення 28. На носку валу — кульковий підшипник 1 і сальник 2, розміщені між валом 28 і маховиком 6. Підшипник 1 змащується солідолом через маслянку 51 і канал у корпусі маховика. На передній частині валу 28 виконуються шліци, на яких встановлено ведені диски 10. Хвостовик валу 28 має шків, виготовлений разом з валом. На внутрішній поверхні шківа є шліци, з ними входять у зачеплення шліци первинного валу 31 коробки передач. Порожнистий вал 31 центрується відносно валу 28 виступом носка. Між валом 31, ущільненим сальником 35 і втулкою 34, та корпусом 48 розміщено кронштейн 29 і кульковий підшипник 30. В отворах валів 28 і 31 вільно встановлений вал 53 привода ВВП. На носку валу 53 виконано шліци, що вводять у зачеплення зі шліцами фланця 54 колінчастого валу, тому вал 53 привода валу відбору потужності обертається постійно при роботі дизеля. Обертання передається до розподільної коробки (трактор Т-150К) або до коробки передач. До маховика 6 болтами кріпиться стальний штампований кожух 12 зчеплення. Між маховиком 6 і кожухом 12 встановлено передній 8 і задній 9 чавунні натискні диски, а між маховиком 6 і натискним диском 8 та між натискними дисками 8 і 9 розташовані ведені диски 10. По зовнішньому колу натискних дисків 8 і 9 — чотири прямокутні виступи, встановлені в пази виступу маховика 6. У виступах дисків 8 і 9 та маховика 6 виконано гнізда і вмонтовано чотири пари пружин 7. При виключенні зчеплення вони встановлюють передній натискний диск 8 в середнє положення між маховиком 6 і заднім натискним диском 9. Ведені диски 10 складаються з маточини 3, обмежуючих дисків 52, підтримуючих дисків 50 і фрикційних накладок. Маточина 3, обмежуючий диск 52 і підтримуючий диск 50 з’єднані між собою сталевими заклепками. Між маточиною 3 і підтримуючим диском 50 та між маточиною 3 і обмежуючим диском 52 встановлені прокладки 4. Відносно маточини 3 диски центруються виступом маточини. Між обмежуючим диском 52 і підтримуючим диском 50 встановлено вісім демпферних пружин 5. Фрикційні накладки прикріплено до підтримуючих дисків алюмінієвими заклепками. На зовнішній поверхні заднього натискного диска 9 є виступи 47 і 11. На двадцять виступів 47 встановлюються пружини 46, між якими і диском 9 та отворами кожуха 12 розміщено тарілки 45 і 49.На чотирьох виступах 11 встановлено відтискні важелі 14 на осях13; на кінцях важелів є бойки. На важелях 14 виконано отвори, в які та отвори вилок 16 встановлені осі 15. На задній частині вилок 16 є нарізка, на яку нагвинчується спеціальна гайка 19. Виступ гайки 19 взаємодіє з гніздом кожуха 12, відносно якого гайка 19 фіксується стопорною пластинчастою пружиною 18 з болтами 17. На осях 15 встановлено дротяні пружини 20. Один кінець пружини взаємодіє з кожухом 12, а інший дротяним кільцем 22 прикріплений до бойка важеля 14. Цим же кільцем 22 до бойків приєднано також упорне кільце 23, яке рівномірно і одночасно передає зусилля від відводки 26 до важелів 14. Корпус відводки 26 вільно встановлений на кронштейні 27. Між виступами корпусу розташований упор 25 і кульковий підшипник 43. Упор 25 взаємодіє з упорним кільцем 23. Герметичність внутрішнього об'єму відводки 26 з підшипником 43 забезпечується манжетою 44. На бокових поверхнях корпусу відводки є два круглих виступи 33, що входять у прорізи вилок 32. Вилки стяжними болтами кріпляться на вал 42, встановлений в отворах корпусу 48. На вал 42 також встановлено вилки 41, зафіксовані болтами 40 і з'єднані зі штоком 39 Гальмівної колодки 37. До гальмівної колодки прикріплена фрикційна накладка 36, що взаємодіє зі шківом валу 28 зчеплення. На обох кінцях валу 42 із зовнішнього боку корпуса48 встановлені важелі. До важеля з правої сторони корпусу приєднується шток слідкуючого пристрою (сервомеханізму) приводу зчеплення, до важеля зліва—шток пневматичної камери підсилювача привода зчеплення. Зчеплення працює так. При включеному зчепленні пружини 46 розтиснуті, а пружини 7 — стиснуті. Диск 8 притискує передній ведений диск 10 до маховика 6, а диск 9 притискує задній ведений диск 10 до натискного диска 8.Маховик 6, кожух 48, ведені диски 10, натискні диски 8 і 9 обертаються як одне ціле. Обертання від ведених дисків 10 через їх маточин 3, вал-28 передає на первинний вал 31 коробки передач. При виключенні зчеплення вал 42 обертається проти стрілки годинника. Його зусилля через вилки 32, виступи 33 відводки, відводку 26, підшипник 43, упор 25, упорне кільце 23 передається важелям 14. Бойки важелів 14 зміщуються до дизеля, а зусилля відбійників (через осі 15) направляється на вилки 16 і вони притискують виступи гайок 19 до гнізд кожуха 12. Важелі 14 обертаються навколо осей 15, верхні плечі важелів 14 зміщуються від дизеля. Ці зусилля через осі 13, виступи 11 передаються до натискного диску 9 і він переміщується вправо. Пружини 46 стискуються, а пружини 7 розтискуються, при цьому натискний диск 8 також переміщується вправо, а ведені диски 10 — від поверхні маховика 6 і натискного диска 8. Зчеплення виключається. Синхронно з вилками 32 в тому ж напрямку зміщується вилка 41, її зусилля через шток 39 передається до гальмівної колодки 37. При цьому стискується пружина 38 штока. Гальмівна колодка 37 прямує до шківа валу 28, а фрикційна накладка 36 взаємодіє з поверхнею шківа. Вал 28 гальмується і зупиниться остаточно в момент повного відключення зчеплення. При вмиканні зчеплення пружини 46 і 38 розтискуються, а пружини 7 стискуються. Зчеплення вимикається і гальмо вимикається, деталі зчеплення переміщуються в протилежних напрямках. Диски 8 і 9 притискують ведені диски 10 до маховика 6, від якого обертання передається до первинного валу 31 коробки передач.

21.01.2025р.

Тема програми № 8. Система пуску тракторних дизелів.

Тема уроку № 32. Будова та робота системи пуску. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 151-154.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

Опрацювати матеріал.

1. Система пуску двигуна.

2. Будова системи пуску двигуна.

3. Будову трансмісії пускового двигуна.

4. Робота трансмісії пускового двигуна.

5. Можливі несправності та способи їх усунення в трансмісії пускового двигуна.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення трансмісії пускового двигуна?

2. Поясніть будову трансмісії пускового двигуна.

3. Поясніть призначення: зчеплення, редуктора, муфти вільного ходу пускового двигуна.

4. Поясніть призначення: механізму автоматичного вимкнення трансмісії пускового двигуна.

5. Опишіть роботу трансмісії пусковогох двигуна ПД-10.

Трансмісія пускового двигуна. Крутний момент від колінчастого вала пускового двигуна до колінчастого вала дизеля передає трансмісія пускового двигуна.

Вона складається зі зчеплення, редуктора, муфти вільного ходу, механізму автоматичного вимкнення приводної шестерні і механізму дистанційного керування редуктором. Зчеплення плавно з’єднує і роз’єднує колінчасті вали пускового двигуна і дизеля, редуктор зменшує частоту обертання і збільшує крутний момент.

Муфта вільного ходу передає обертання лише в одному напрямку: від пускового двигуна до дизеля. При передачі обертання в зворотному напрямку муфта роз’єднує колінчасті вали двигунів. Цим обмежується значне навантаження редуктора і пускового двигуна відцентровими силами.

Механізм автоматичного вимкнення приводної шестерні забезпечує виведення її із зачеплення з вінцем маховика після пуску дизеля.

Механізм дистанційного керування редуктором забезпечує введення в зачеплення приводної шестерні з вінцем маховика і вмикання зчеплення з кабіни трактора.

Трансмісія пускового двигуна змонтована в спеціальному корпусі, на якому зверху встановлюється пусковий двигун. Трансмісії майже всіх пускових двигунів мають аналогічну конструкцію. Відрізняються вони за формою і розміром корпусу, місцем встановлення і будовою важелів керування, способом керування важелями.

Трансмісія пускового двигуна П-23 відрізняється від інших конструкцією зчеплення і редуктора.

Будову трансмісії пускових двигунів ПД-10 наведено на рис. 1. Корпус 1 одноступінчастого редактора трьома болтами приєднується до фланця картера маховика. До верхньої частини корпусу кріпиться пусковий двигун, колінчастий вал якого з’єднаний з проміжною шестернею 16. До корпусу 1 болтами прикріплена кришка 2 з нерухомим упором 5. Він з’єднаний з кришкою 2 трьома шпильками з гайками і додатковою кришкою, а на його торці є два виступи з гвинтовою поверхнею. В проточках корпусу 1 і упора 5 встановлені кулькові підшипники 6 і 17, а в них вал 19 редуктора. Осьове переміщення вала 19 відносно корпусу обмежується підшипником 6 і гайкою. На середині вала 19 розташована шестерня 30 приводу муфти зчеплення, між нею і валом 1 — бронзова втулка. Шестерня 30 входить у зчеплення із шестернею 16. Осьове переміщення шестерні 30 обмежується упорним диском 15 муфти зчеплення і кільцем, встановленим між торцевою поверхнею вала 19 і підшипником 17. Ведучий барабан 31 муфти зчеплення з’єднаний із шестернею 30 шістьма заклепками. Він виготовлений з листової сталі і має чотири виступи, що входять в пази трьох ведучих дисків 14. Між цими дисками розташовані три ведених диски 13 з чотирма виступами, які входять у пази обойми 12 обгінної муфти. Тертьові поверхні дисків шліфовані. Диски 14 і 13 знаходяться між упорним диском 15 і натискним диском 11. Натискний диск 11 центрується по зовнішній поверхні обойми 12 і фіксується від обертання відносно обойми двома пальцями 37, які вкручені в натискний диск 11 і входять в пази обойми 12.

Упорний диск 15 і обойма 12 обгінної муфти прикріплені до маточини 10 чотирма болтами, сама маточина за допомогою втулки встановлена на валу 19. Втулка забезпечує вільне обертання вала відносно маточини. Обойма 12 центрована відносно маточини 10 двома установочними штифтами. Між натискним диском 11 і маточиною 10 встановлена пружина 9, що притискує диск 11 до упорного підшипника 4, а він взаємодіє з рухомим упором 3. Встановлено упорний підшипник в розточках рухомого упора 3 і маточини 10. На торці рухомого упора 3 є два виступи з гвинтовою поверхнею, які взаємодіють з аналогічними виступами нерухомого упора 5. Зубчастий вінець рухомого упора 3 входить в зачеплення із шестернею на стержні рукоятки 7, яка може обертатися в отворі кришки 2. Від осьового переміщення відносно кришки рукоятка 7 фіксується болтом 8. Зазор між рукояткою 7 і кришкою 2 ущільнений гумовим кільцем. В обоймі 12 муфти вільного ходу є чотири отвори і чотири канавки. Циліндрична поверхня канавок звужується в напрямку, протилежному напрямку обертання вала 19. В канавках розташовані ролики 35, що взаємодіють з поверхнею канавок, валом 19 і штовханами 33 (останні встановлені в отворах муфти 12). З протилежного від роликів боку на штовхачі 33 діє пружина 36, один кінець її зафіксовано відносно обойми 12. На правому кінці вала 19 виконано шліци, на них вільно переміщується приводна шестерня 20, до корпусу якої шістьма болтами прикріплений стакан 25 механізму автоматичного виключення привідної шестерні. Болти кріплення стакана зафіксовані дротом. На корпусі стакана 25 є прорізи, в яких переміщуються важельці 24, встановлені на осях стакана 25. В отворі вала встановлено пружину 21, а отвір закритий напрямною втулкою 22, вкрученою в нарізну частину отвору вала 19. В напрямній втулці переміщується штовхач 23 з двома буртиками: один взаємодіє з пружиною 21, інший — з важельцями 24. Осьове переміщення шестерні 20 обмежується втулкою сальника 18 і напрямною втулкою 22 штовхача 23.

Рис. 1. Будова трансмісії пускових двигунів ПД-10

Трансмісія працює так:

— перед пуском двигуна вводять в зачеплення приводну шестерню 20 із зубчастим вінцем 29 маховика дизеля. Для цього переміщують рукоятку 27 вліво (рис. 1, а) або вправо (рис. 8.3, в), зусилля через валик передається на важіль 26, він діє на стакан 25;

— стакан також переміщується вліво, при цьому пружина 21 стискується штовхачем 23;

— шестерня 20 входить у зачеплення із шестернею 29, виступи важельців 24 заходять за буртик напрямної втулки 22;

— після повернення важеля 27 в початкове положення важельці 24 під дією пружини 21 взаємодіють з напрямною втулкою 22 (рис. 1, б).

Після пуску двигуна обертання від його колінчастого вала 39 через шестерні 38 і 16 передається шестерні 30 муфти зчеплення.

Разом із шестернею 30 обертається ведучий барабан 31 і ведучі диски 14, ведені диски 13, обойма 12, ролики 35 і вал 19 залишаються нерухомими.

Для передачі обертання від ведучого барабана 31 до вала редуктора 19 необхідно рукоятку 7 повернути на себе (рис. 1, а, б) або вліво (рис. 1, в). При повороті рукоятки 7 її шестерня діє на зубчастий вінець рухомого упора 3 і він обертається. Гвинтова поверхня виступів рухомого упора 3 ковзає по гвинтовій поверхні виступів нерухомого упора 5. Через це рухомий упор 3 переміщується відносно вала 19 вправо, його зусилля через упорний підшипник 4 передаються на натискний диск 11. Пружина 9 стискається і натискний диск 11 діє на ведені 13 і ведучі 14 диски, вони стискаються, а крайній ведучий диск 14 притискається до упорного диска 15. Обертання від ведучого барабана 31 передається до обойми 12, вона обертається, а ролики 35 під дією пружин 36 і сил тертя перекочуються у вузьку частину канавки. Обойма 12 і вал 19 обертаються як єдине ціле. Після пуску дизеля частота обертання його колінчастого вала та вала 19 редуктора перевищує частоту обертання обойми 12. Під дією сил тертя ролики 35 перекочуються з вузької частини канавки у широку, пружини 36 при цьому стискаються. Вал 19 редуктора і обойма 12 обертаються у протилежних напрямах. При досягненні колінчастим валом дизеля 460...600 х в 1 (об/хв) відцентрова сила перевищує зусилля пружини 21. Важельці обертаються відносно осей стакана 25, виступи важельців 24 виходять з-за буртика напрямної втулки 22—пружина 21 розтискається. ІІІтовхач 23 переміщує стакан 25 вправо, шестерня 20 виходить із зачеплення з вінцем маховика 29. Пусковий двигун зупиняють. Важіль 7 встановлюють у початкове положення, пружина 9 розтискається. Далі ведучі 14 і ведені 13 диски роз’єднуються, а натискний диск 11 притискає рухомий упор 3 до нерухомого.

20.01.2025р.

Тема програми № 8. Система пуску тракторних дизелів.

Тема уроку № 31. Технічне обслуговування системи пуску. Безпека праці під час пуску двигуна.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 156-157.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

Опрацювати матеріал.

1. Системи пуску двигуна.

2. Технічне обслуговування системи електростартерного пуску дизеля.

3. Технічне обслуговування системи пуску дизеля за допомогою ПД-10.

4. Безпека праці під час пуску двигуна.

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Від чого залежить пуск дизельного двигуна.

2. Чим характеризується електростартерний пуск дизеля.

3. Чим характеризується пуск дизеля за допомогою ПД-10.

4. Які роботи виконують під час ТО системи електростартерного пуску.

5. Які роботи виконують під час ТО системи пуску за допомогою ПД-10.

Пуск дизеля залежить від надійної роботи акумуляторної батареї, електричного стартера, систем і механізмів пускового двигуна, тому їх щозміни необхідно очищати від пилу і бруду.

При ТО-1 перевіряють: надійність кріплення акумуляторної батареї на тракторі; щільність контакту наконечників проводів з вивідними затискачами; очищають окислені клеми і наконечники проводів, вкривають їх шаром солідолу; прочищають вентиляційні отвори в заливних пробках акумуляторної батареї; перевіряють натяг паса привода генератора.

Через кожні 500 годин роботи перевіряють стан колектора і щіток стартера. Чистою полотняною ганчіркою, змоченою в неетильованому бензині, знімають бруд з поверхні колектора,

Перед пуском дизеля потрібно зливати конденсат з картера пускового двигуна і прочищати отвори в кришці паливного бачка, перевіряти рівень масла в корпусі редуктора, роботу магнето і запальної свічки.

Періодично з двигуна знімають стартер і перевіряють стан щітко-колекторного вузла при знятому захисному корпусі. Бруд і незначне підгоряння витирають чистою замшею, змоченою в неетильованому бензині. Значне підгоряння колектора видаляється наждаковим папером. Щітки повинні вільно переміщуватися в щіткотримачах і притискуватися всією поверхнею до колектора. Підгорілі контакти тягового реле обробляють надфілем і протирають чистою замшею, змоченою в неетильованому бензині. Всі тертьові поверхні змащують мастилом ЦІАТІМ-201 або моторним маслом.

Для перевірки стану контактів переривника магнето і регулювання зазора між ними знімають кришку магнето.

Нагар на робочих поверхнях контактів зачищають оксамитовим надфілем. Перед зачищенням контактів збільшують зазор між ними для того, щоб можна було зачистити кожний контакт окремо по всій поверхні. Після зачищення контакти повинні щільно прилягати один до одного. Потім регулюють зазор між ними, він повинен бути 0,25..,0,35мм. Зазор вимірюють щупом, для цього прокручують колінчастий вал до моменту найбільшого розмикання контактів і звільняють гвинт кріплення пластини нерухомого контакту. Обертаючи ексцентриковий гвинт, встановлюють потрібний зазор між контактами, потім закріплюють гвинт пластини нерухомого контакту. Для перевірки стану свічки запалювання її знімають з двигуна.

Якщо електроди вкриті нагаром, то свічку на кілька хвилин кладуть у бензин. Потім ізолятор очищають жорсткою волосяною щіткою, а електроди і корпус — тонкою сталевою пластиною або тупим ножем.

Зазор між електродами свічки (0,6...0,9 мм) перевіряють щупом і регулюють, підгинаючи боковий електрод. Щоб перевірити роботу свічки, її кладуть на головку пускового двигуна, забезпечуючи контакт з «масою», і приєднують провід високої напруги. При цьому колінчастий вал пускового двигуна, прокручується. Іскра повинна бути яскравою, світло-голубою і з характерним тріском.

17.01.2025р.

Тема програми № 8. Система пуску тракторних дизелів.

Тема уроку № 30. Пристрої для полегшення пуску дизельного двигуна в зимовий період.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 155-156.

Опрацювати матеріал.

1. Види палива для дизельних двигунів.

2. Системи пуску Дизельних двигунів.

3. Пристрої для полегшення пуску дизельного двигуна в зимовий період.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Яке пливо використовують взимку?

2. Поясніть призначення пускових рідин Холод Д-40.

3. Як збагатити паливну суміш пускового двигуна.

4. Яке призначення передпускового електрофакєльного підігрівача.

5. Опишіть будову передпускового електрофакєльного підігрівача.

В холодну пору року пуск двигуна проводиться в несприятливих температурних умовах. Для поліпшення пуску застосовують такі способи і пристрої.

1. Для поліпшення сумішоутворення при температурах навколишнього ередовища нижче 0°С необхідно використовувати зимові сорти палива зі значним вмістом легких фракцій.

При температурах нижче -20°С використовують пускову рідину «Холод Д-40». Вона складається з 60% диетилового спирту, 15% петролейного ефіру, 15% ізопропілнітрата і 10% моторного масла. Рідина відзначається високим тиском насичених парів, низькою температурою самозаймання ефіру і широким діапазоном запалювання суміші пускової рідини з повітрям. Тому для пуску дизеля в камері згоряння необхідно забезпечити температуру в кінці такту стиску 260...280°С. Рідина «Холод Д-40» подається у впускний трубопровід спеціальними пристроями типу 5ПП-40А і ППА.

2. Збагачення суміші при пуску карбюраторного двигуна забезпечується застосуванням в карбюраторі прискорювального насоса (двигуни легкових і вантажних автомобілів) або утоплювача діафрагми і повітряної заслінки карбюратора пускового двигуна та продувально-заливного краника. Збагачення суміші при пуску у дизелях забезпечується пусковим збагачувачем (паливні насоси високого тиску типу ТН, ЛСТН) або пусковою пружиною (паливні насоси типу НД).

3. Обертання колінчастого вала при пуску полегшується при використанні малов’язких масел групи В і Г, а також введенням у конструкцію газорозподільного механізму декомпресійного механізму.

4. Підігрівання повітря, що надходить у циліндри двигуна, забезпечується електричними свічками розжарювання або електрофакельними підігрівачами, встановленими у впускному трубопроводі.

На рис. 1 показано електрофакельний підігрівай дизеля СМД-19Т орно-просапного трактора ХТЗ-121.

Рис. 1. Підігрівач електрофакєльний:

1 — болт; 2 — трубка паливна, 3 — корпус клапана; 4 — штуцер; 5 — пружина клапана; 6 — котушка електромагніта; 7 — клапан; 8 — сідло клапана; 9 - корпус; 10 – спіраль розжарювання; 11 — кожух

Підігрівач встановлюється на впускному колекторі. В корпусі 9 вмонтовано дозуючий пристрій з клапаном 7 для подачі палива на спіраль розжарювання 10.

Підігрівач підключено до електричної мережі трактора. Підігрівач включається в роботу тим же ключем, що і стартер. В першому положенні ключа включається спіраль, яка протягом 15...20 секунд накаляється; в другому положенні ключа одночасно з стартером включається і котушка 6 електромагнітного клапана.

Клапан відкривається, паливо поступає на спіраль, згорає і підігріває повітря, яке проходить по колектору до циліндра. З виключенням стартера припиняється і робота електрофакельного підігрівана.

Контроль за роботою підігрівана здійснюється контрольним елементом, встановленим на щитку приладів трактора ХТЗ-121.

Передпусковий електрофакєльний підігрівач такого типу встановлюється на дизелях типу Д-240 тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82.

5. Загальне розігрівання двигуна забезпечує найкращі результати при пуску. Для цього в сорочку охолодження двигуна заливають гарячу воду, а в піддон картера — розігріте масло. На деяких тракторах встановлюють передпускові підігрівачі охолоджувальної рідини і масла без зливання їх з двигуна, на дизелях Д-240А тракторів Т-70С — підігрівам ПЖБ-200Б, на дизелях типу СМД-60 - ПЖБ-300. Передпусковий підігрівам дизеля ЯМЗ-240Б трактора К-701 забезпечує підігрівання охолоджувальної рідини не лише при пуску, а й при зупинках дизеля, він включений в систему обігрівання дизеля. Система обігрівання — закрита, з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини, яка діє паралельно напрямку потоку рідини у системі охолодження.

6. На тракторах ЮМЗ-8280 з двигунами «Івеко-Мотор-Січ» встановлюється тен, який живиться від електромережі 220В і служить для підігрівання двигуна в холодну пору року.

17.01.2025р.

Тема програми № 8. Система пуску тракторних дизелів

Тема уроку № 29. Способи пуску тракторних двигунів. Будова пускового двигуна, передавального механізму, пристрою блокування пуску двигуна за включеної передачі трактора.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 146-154.

Опрацювати матеріал.

1. Система пуску двигуна.

2. Схема електростартерного пуску двигуна.

3. Схема пуску двигуна за допомогою ПД-10.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. На які оберти необхідно розкрутити колінчастий вал дизельного двигуна під час пуску?

2. Якими способами можна розкрутити двигун?

3. Опишіть схему електростартерного пуску двигуна.

4. Опишіть схему пуску двигуна за допомогою ПД-10.

5. Поясніть будову системи запалювання ПД-10.

Щоб запустити двигун внутрішнього згоряння, треба розкрутити колінчастий вал до певної кутової швидкості. Щоб запустити карбюраторний двигун, частота обертання колінчастого вала має бути не менше як 40–50 обертів за хв, а в дизельному двигуні – 200–300 хв-1.

Залежно від джерела енергії, яку використовують для запускання двигунів, розрізняють такі способи: від руки, електричним стартером і допоміжним (пусковим) двигуном.

Запускання від руки застосовують у карбюраторних двигунах, обертаючи колінчастий вал пусковою ручкою або педаллю. На двигунах малої потужності (наприклад ПД-10М) колінчастий вал обертають шнуром, намотаним на маховик.

Запускання електричним стартером – найпоширеніший спосіб запускання двигунів внутрішнього згоряння. Його застосовують у карбюраторних двигунах, а останнім часом і дизельних.

Запускання стиснутим повітрям застосовується для дизелів деяких тягачів як додаткове. У спеціальних балонах міститься стиснуте до 15 МПа повітря, яке підводиться в циліндри дизеля під час робочого ходу поршнів і приводить у рух кривошипно-шатунний механізм. Тиск повітря в циліндрах двигуна забезпечується в межах 4,5 МПа. Подавання повітря за порядком роботи циліндрів дизеля здійснюється повітророзподільником через пускові клапани.

Пускові двигуни. Найпоширеніші пускові двигуни ПД-10М, ПД-10У та їх модифікації. Пусковий двигун ПД-10УД використовують для запускання двигуна Д-240Л, пусковий двигун П-350 – для запускання двигунів СМД-60 і СМД-62.

Двигуни ПД-10М, ПД-10У і ПД-10УД одноциліндрові, карбюраторні, бензинові, з кривошипно-камерним продуванням циліндрів.

Система охолодження пускового двигуна водяна, термосифонна. Патрубками вона сполучена з сорочкою охолодження дизеля.

До системи живлення пускового двигуна входять паливний бачок з фільтром-відстійником, карбюратор і паливопровід, який сполучає відстійник бака з карбюратором. Паливом для двигуна є суміш з п’ятнадцяти частин бензину і однієї частини дизельної оливи (за об’ємом).

Деталі двигуна змащує масляний туман, який є в пальній суміші, що подається в двигуни.

Частоту обертання двигуна регулюють однорежимним відцентровим регулятором 3, рух якому надає шестірня колінчастого вала.

До системи запалювання двигуна входять: магнето 5 (джерело електричного струму високої напруги), свічка 12, провід високої напруги, що з’єднує магнето із свічкою. Магнето кріплять до картера двигуна. Йому надає руху шестірня колінчастого вала.

Запускають двигун П-350 електричним стартером 18 (через рухому шестірню 26, закріплену на валу стартера) і зубчастий вінець маховика Д. Крім того, на маховику є канавка з двома прорізами, призначена для намотування пускового шнура. Пусковий двигун ПД-8 (для запускання дизельного двигуна Д-37-С2) відрізняється від ПД-10М меншим робочим об’ємом циліндра та наявністю примусового повітряного охолодження.

17.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 28. ТО системи живлення. Привід, установлення ПНВТ, видалення повітря.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 117-142-145.

Опрацювати матеріал.

1. Система живлення.

2. Види ТО.

3. ТО системи живлення.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Вимоги до палива яке використовується для дизельних двигунів?

2. Поясніть шлях палива від бака до форсунки під час роботи двигуна.

3. З якою метою дизельний двигун обладнують турбокомпресором?

4. Для чого у кришці заливної горловини паливного бака передбачено

отвір?

5. Як видалити повітря із фільтрів тонкої очистки палива?

6. Для чого потрібно перевіряти герметичність повітропровідної системи

і як це зробити при працюючому дизелі?

7. Як виявити несправну форсунку на працюючому двигуні?

8. Як обмежується димлення на дизелях з турбонаддувом?

9. На який тиск впорскування палива регулюються форсунки ФД-22?

Технічне обслуговування системи живлення й основні її несправності

Обслуговування повітроочисника. Під час щозмінного технічного обслуговування перевіряють герметичність з’єднань деталей, через які подається повітря. Для цього в працюючому двигуні закривають отвір, крізь який у повітроочисник надходить повітря. Якщо двигун не зупиниться, це означитиме, що повітря надходить крізь порушені ущільнення, які треба знайти й усунути. На двигунах Д-240 доступ повітря закривають, натиснувши до кінця кнопку.

У піддоні повітроочисника забруднену оливу замінюють свіжою. Оливу заливають до рівня, зазначеного на стіні піддона. Узимку оливу для повітроочисника треба розбавляти на одну третину дизельним паливом.

Обслуговування паливного бака. Заправляючи бак паливом, треба стежити, щоб туди не потрапляли вода, бруд, пил тощо. Насамперед слід старанно очистити кришку та горловину бака від пилу, промити фільтр горловини бака і прочистити отвір. Не можна лишати горловину бака відкритою. Під час роботи не треба допускати повної витрати палива.

Проводячи технічне обслуговування № 1, потрібно злити відстій палива. Через 900–1000 годин роботи двигуна рекомендується ретельно промивати бак дизельним паливом.

Обслуговування фільтрів. Проводячи технічне обслуговування № 1, слід злити відстій з фільтра-відстійника грубої очистки.

Для цього очистити від бруду зовнішні поверхні фільтра, відкрутити пробку і зливати відстій до надходження чистого палива.

Під час технічного обслуговування № 3 (через 960 годин роботи двигуна) треба промити фільтр грубої очистки. Якщо для роботи двигуна використовували не відстояне паливо, фільтр грубої очистки слід промити під час технічного обслуговування № 2. Фільтр тонкої очистки двигуна СМД-60 промивають під час технічного обслуговування № 2 (через 240 годин роботи) за максимальних холостих обертів. Щоб промити праву секцію фільтра, кран перемикання повертають на 90° проти годинникової стрілки і викручують на кілька обертів пробку правої секції. При цьому паливо проходить через шторку 5 (рис. 2.22) у зворотному напрямі (зсередини – назовні) і крізь пробку витікає разом із змитим брудом. Промивають до надходження чистого палива. У цей час ліва секція продовжує очищати паливо для двигуна.

Закрутивши пробку в правій секції фільтра, викручують пробку в лівій секції, потім повертають кран на 180° за годинниковою стрілкою і промивають ліву секцію. Після цього закручують пробку лівої секції, а кран ставлять у робоче положення, повернувши його на 90° проти годинникової стрілки.

На двигунах Д-240 під час технічного обслуговування № 1 (через 60 годин роботи) зливають відстій з фільтра тонкої очистки. Для цього очищають зовнішні поверхні корпусу фільтра, викручують пробку і зливають відстій до надходження чистого палива. Якщо двигун працює на чистому паливі, фільтрувальні елементи тонкої очистки заміняють під час технічного обслуговування № 3.

Догляд за карбюратором. Під час щозмінного догляду карбюратор промивають від пилу і бруду, перевіряють кріплення й усувають підтікання бензину. Періодично карбюратор промивають у чистому бензині і продувають його канали. Забороняється прочищати жиклери та отвори дротом чи іншими металевими предметами.

Догляд за паливним насосом і форсунками. Треба щозміни перевіряти рівень оливи в корпусі насоса, протирати насос і форсунки від бруду. Під час технічного обслуговування № 3 промивають набивку сапуна насоса, не розбираючи його. Не можна регулювати насос і форсунки та замінювати їхні деталі в польових умовах. Знімати і встановлювати паливний насос, перевіряти його роботу й регулювати може тільки механік.

Основні несправності в системі живлення та їх ознаки

Ознака 1. Зниження потужності двигуна за нормальної компресії і бездимних відпрацьованих газів.

Несправність. Забруднення паливних фільтрів, внаслідок чого не встигає проходити потрібна кількість палива. Треба промити фільтри грубої і тонкої очистки, у разі потреби – замінити фільтрувальні елементи.

Ознака 2. Зниження потужності двигуна, пропуски спалахів в окремих циліндрах (перебої), важко запускається двигун (за нормальної компресії).

Несправність. У паливну систему потрапило повітря або несправні форсунки.

Повітря з паливної системи видаляють поступово, заповнюючи її паливом. Для цього відкривають забірний кран паливного бака, відкручують ручку ручного насоса, викручують пробку фільтра грубої очистки і продувний вентиль. Прокачують паливо ручним насосом і, коли піде суцільний струмінь палива без пухирців повітря, закривають пробку й вентиль. Ручним насосом видаляють повітря з головки паливного насоса, викрутивши в ній пробку. Видаливши з паливної системи повітря і заповнивши її паливом, ручку закручують.

Якщо несправна форсунка, насамперед, встановлюють, яка саме. Для цього накидну гайку паливо проводу високого тиску на штуцері секції насоса відкручують на 1,5–2 оберти. Якщо при цьому перебої в роботі двигуна посилюються, гайку затягують і відпускають на іншій секції. Якщо зменшення затяжки гайки не змінить роботи двигуна, це означає, що саме цю форсунку треба замінити або усунути в ній несправності.

Ознака 3. Зниження потужності двигуна за нормальної компресії, відпрацьовані гази мають коричневий або чорний колір, пропуски в роботі циліндрів (перебої), важко запускається двигун.

Несправність. Коричневий (чорний) дим вказує на зайву кількість палива, що надходить у циліндри, на неправильне регулювання моменту подавання палива в циліндри або на погане розпилювання палива. Щоб визначити циліндр, у роботі якого є ознаки несправності, ослабляють по черзі затяжку гайок паливо проводів високого тиску на секціях паливного насоса. Потім виявляють несправність у секції насоса або у форсунці.

16.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 27. Утворення паливної сумiшi у каpбюpатоpних пускових двигунах. Регулювання та робота карбюратора.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 109-113.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

https://budova-traktoriv.com.ua/Pusk_dvygun.html

Опрацювати матеріал:

1. Система живлення карбюраторних двигунів.

2. Пальні суміші та їх пропорції.

3. Система живлення пускового двигуна.

4. Робота системи живлення пускового двигуна.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Що називається карбюрацією?

2. Як поділяються пальні суміші за співвідношенням повітря та палива?

3. Описати призначення та будову карбюратору пускового двигуна.

4. Які карбюратори використовують на пускових двигунах?

Процес приготування пальної суміші з повітря і палива називається карбюрацією, а прилад, в якому здійснюється приготування такої суміші — карбюратором. Карбюратор готує паливну суміш певного складу залежно від режиму роботи двигуна.

Співвідношення між кількістю пального і повітря в суміші оцінюють коефіцієнтом надлишку повітря, який є відношенням дійсної кількості повітря в суміші до теоретично необхідної для спалювання кількості пального.

Якщо в пальній суміші на 1 кг пального припадає 15 кг повітря (а = 15/15 = 1), то суміш називається нормальною. В такій суміші повітря і паливо згоряють повністю. Двигун працює стабільно і має середні показники потужності та економічності.

У збагаченій суміші повітря 12... 15 кг, на 15...20% менше, ніж в нормальній суміші а = 0,85...0,80. Така суміш згоряє швидше, двигун розвиває найбільшу потужність, проте палива витрачається більше. Збагачена суміш має повітря менше 12 кг, на 20...60 % менше, ніж нормальна, коефіцієнт надлишку повітря а = 0,8...0,4. Ця суміш горить повільно, потужність двигуна зменшується, витрата палива значно збільшується.

У збідненій суміші повітря витрачається 15...17 кг, на 10...15 % більше, ніж у нормальній а = 1,1...1,15. Швидкість її згоряння дещо менша від збагаченої суміші. Двигун працює економічніше, проте має меншу потужність.

Бідна суміш містить повітря більше 17 кг, на 15...30% більше, ніж нормальна а =1,15. .1,3. Вона горить повільно, процес може відбуватися протягом усього такту розширення і навіть випуску. Двигун працює нестабільно, потужність його зменшується, а витрата палива — збільшується. Найбільшу потужність карбюраторний двигун розвиває при а = 0,9, найекономічніший при а = 1,1.

Коефіцієнт надлишку повітря дизельних двигунів значно більший. Для дизелів з нерозділеними камерами згоряння і об’ємним сумішоутворенням а = 1,5...1,8; з плівковим сумішоутворенням а = 1,45... 1,55; з вихровими камерами і передкамерами а = 1,25... 1,45; з наддуванням а = 1,35...2,0.

Пускові двигуни більшості тракторів мають безпоплавцевий (діафрагмовий) горизонтальний карбюратор 11.1107 011 (К-06).

Рис. 1. Карбюратор 11.1107011 (К-06)

Карбюратор 11.1107011 (К-06) складається з корпуса 3 (рис. 1) і кришки 26, що кріпиться до корпуса шістьма гвинтами 27. Між корпусом і кришкою—мембрана 20 (діафрагма) з жорстким металевим центром. Між мембраною 20 і кришкою 26 — ущільнювальна прокладка. У кришці 26 встановлений утоплювач 23, між якими є пружина 24, що притискує шток утоплювача до кришки. Отвір 22 з’єднує проміжок між діафрагмою і кришкою з атмосферою. В корпусі 3 є вхідна горловина 1, дифузор 7 і змішувальна камера 9, які утворюють головний повітряний тракт карбюратора. Поперечний переріз дифузора найменший, що забезпечує збільшення швидкості руху повітря. До корпуса 3 на вісях кріпляться повітряна заслінка 2 і дросельна заслінка 8. Повітряну заслінку встановлено у вхідній горловині 1, а дросельну— у змішувальній камері 9. До корпуса повітряної заслінки 2 прикріплений шток 5, між ними — клапан 4. До заслінки він притискується пружиною 6, перекриваючи отвори 34 повітряної заслінки 2. В корпусі 3, в площині найменшого перерізу дифузора 7, встановлений жиклер-розпилювач 15, кінець якого піднятий відносно корпуса 3, а сам жиклер прикріплений гвинтом з центральним отвором. Між жиклером і гвинтом встановлений клапан 21, який запобігає надходженню повітря в паливну камеру 16 з дифузором 7 тоді, коли жиклер 15 не працює. Жиклер-розпилювач 15 і зворотний клапан 21 належать до головної дозувальної системи. До системи холостого ходу входять повітряний канал 33, емульсійний канал 31 і паливний жиклер 19. У повітряному каналі 33 встановлений повітряний жиклер 32. Емульсійний канал має перехідний отвір 30 і вихідний — 29. Перехідний отвір знаходиться перед дросельною заслінкою 8 змішувальної камери 9, коли заслінка повністю закрита, а вихідний отвір — за дросельною заслінкою. Прохідний отвір паливного жиклера 19 регулюється гвинтом 17, який відносно корпуса 3 фіксується пружиною 18. Паливо з фільтра по гумовому трубопроводу надходить до штуцера 28, який болтом 10 пригвинчений до корпуса 3. Між корпусом і штуцером, штуцером і болтом встановлюють алюмінієві або мідні ущільнювальні прокладки. Попаданню палива із штуцера 28 в паливну камеру 16 запобігає паливний клапан 25, який притискується до гнізда клапана 12 лівим плечем важеля 13, на праве плече якого діє пружина 14. Важіль 13, як і гніздо клапана, встановлений на осі, закріпленій в корпусі 3.

Перед пуском двигуна повітряну заслінку, 2 закривають, а дросельну 8 — відкривають. Положення заслінок на рис. 1, схема роботи, наведено суцільною лінією. Натискуванням на кнопку утоплювача 23 заповнюють камеру 16 паливом. Повітряну і дросельну заслінки регулюють за допомогою важеля, встановленого на осі повітряної заслінки із зовнішнього боку корпуса карбюратора. Перед пуском двигуна на цей важіль діють вручну, а після пуску він регулюється автоматично.

При натискуванні на кнопку утоплювача 23 пружина 24 стискується. Шток утоплювача переміщує жорсткий центр мембрани 20 вверх, а центр діє на праве плече важеля 13, який обертається навколо осі. Праве плече важеля 13 стискує пружину 14, а ліве 13 не діє на клапан 25. Оскільки паливний бачок розташований вище карбюратора, то паливо, тиснучи на клапан 25, переміщує його від гнізда клапана 12 униз. Паливо з бачка самопливом надходить у паливну камеру 16 карбюратора. При відпусканні кнопки утоплювача пружина 24 повертає шток утеплювача в початкове положення. Пружина 14, діючи на важіль 13, повертає клапан 25 у початкове положення.

При обертанні колінчастого вала пускового двигуна розрідження з його кривошипної камери передається в головний повітряний тракт карбюратора. Внаслідок різниці тисків у головному повітряному тракті і в порожнині між діафрагмою 20 і кришкою 26 діафрагма 20 переміщується вверх. Паливо камери 16 через жиклер-розпилювач 15 головної системи і через жиклер 19 системи холостого ходу витісняється діафрагмою в змішувальну камеру 9. При цьому із жиклера-розпилювача 15 витісняється паливо, а з перехідного і вихідного отворів системи холостого ходу— емульсія. Вона утворюється в каналі 31, де паливо зустрічається з потоком повітря.

Повітря в канал надходить по каналу 33, проходячи через жиклер 32. Під дією розрідження клапан 4, стискуючи пружину 6, трохи переміщується на штоку 5. Через отвори 34 повітряної заслінки і щілини між повітряною заслінкою 2 і корпусом 3 до змішувальної камери 9 надходить повітря. З емульсії палива і повітря у цій камері утворюється легкозаймиста збагачена суміш.

Після пуску двигуна розрідження за дросельною заслінкою 8 збільшується, її повітряний клапан 4 відкривається повністю. Паливо з паливного бачка через жиклери 15 і 19 надходить у змішувальну камеру 9 постійно. Це відбувається тому, що діафрагма 20 займає верхнє положення і відкриває клапан 25, Через те, що кількість повітря, яке надходить у змішувальну камеру 9, збільшується, паливна суміш збіднюється.

Після пуску двигуна його переводять на холостий хід, для цього повітряну заслінку 2 відкривають, а дросельну 8 — закривають.

Швидкість потоку повітря і величина розрідження в повітряному тракті зменшується. Зворотний клапан 21 закривається. Паливо через жиклер-розпилювач 15 в змішувальну камеру 9 не надходить, а з наливної камери 16 йде через жиклер 19 в канал 31. Повітря в канал 31 надходить по каналу 33 і перехідному отвору 30. Емульсія з каналу 31 через вихідний отвір 29 прямує в змішувальну камеру 9. Паливо у паливну камеру 16 надходить постійно, тому що діафрагма 20 у взаємодії з важелем 13 відкриває паливний клапан 25.

Для пуску основного двигуна збільшують частоту обертання колінчастого вала пускового двигуна, повністю відкриваючи дросельну заслінку 8. Повітряна заслінка 2 при цьому залишається відкритою (на рис 1, схема роботи, наведено пунктирною лінією). При відкриванні дросельної заслінки 8 перехідний отвір 30 залишається, за нею.

Емульсія з каналу 31 потрапляє в змішувальну камеру через отвори 30 і 29. При подальшому відкриванні заслінки 8 розрідження в дифузорі 7 збільшується. Паливо з паливної камери 16 знову починає надходити у змішувальну камеру 9 через жиклер-розпилювач 15.

При роботі двигуна при максимальній частоті обертання із повним навантаженням потік повітря з каналу 33 спрямовується не лише в канал 31, а й через паливний жиклер 19 в паливну камеру 16.

Цим забезпечується зменшення розрідження біля жиклера-розпилювача 15 і запобігається збагачення суміші. Система холостого ходу також продовжує працювати. Кількість палива, що надходить через отвори 29 і 30 в змішувальну камеру 9, при збільшенні частоти обертання колінчастого вала зменшується.

16.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 26. Будова та робота системи подачі та очистки повітря. Вивчення взаємодії деталей з частковим або повним розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 120-124.

https://budova-traktoriv.com.ua/Podacha_povitria.html

Опрацювати матеріал.

1. Система живлення.

2. Види повітроочисників.

3. Будова повітроочисників.

4. Обслуговування повітроочисників.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Навіщо на двигуни встановлюють повітроочисники?

2. Як за способом очищення поділяють повітроочисники?

3. Опишіть роботу та будову інерційного повітроочисника.

4. Опишіть роботу та будову фільтруючого повітроочисника.

5. Опишіть роботу та будову комбінованого повітроочисника.

У повітрі завжди є пил, особливо багато його буває під час польових робіт тракторних агрегатів у суху погоду.

Потрапляючи в двигун, пил спричинює посилене спрацьовування тертьових поверхонь деталей. Тому повітря для роботи двигуна треба добре очищати від пилу. Саме для цього в конструкції системи живлення передбачено повітроочисник.

Повітроочисник повинен не тільки добре очищати повітря від пилу, а й чинити як найменший опір рухові повітря, щоб не перешкоджати заповнюванню циліндрів двигуна під час такту впуску.

За способом очищення повітроочисники поділяють на інерційні, фільтруючі та комбіновані.

Комбіновані повітроочисники поєднують у собі інерційні й фільтруючі способи очистки, що забезпечує якісне очищення повітря від пилу. Тому ці повітроочисники найпоширеніші. На дизельних двигунах тракторів встановлюють повітроочисники, де є суха й мокра інерційні та мокра фільтрувальна очистки.

Рис. 1. Комбінований повітроочисник двигунів Д -240:

1 – вікно; 2 – корпус сухого інерційного очисника; 3 – клапан; 4 – завихрювач; 5 – отвори; 6 – кришка; 7 – пружина; 8 – кнопка клапана для перекривання впускної труби; 9 – хомут; 10 – центральна труба; 11 – головка повітроочисника; 12 – сітка; 13 – гайка баранцева; 14 – болт; 15 – піддон; 16 – ущільнення піддона; 17 – чашка; 18 – брикет з капронових ниток; 19 – корпус повітроочисника; 20 – патрубок для повітря

Розгляньмо будову й дію повітроочисника двигунів Д-240. Під час такту впускання повітря через отвори 5 (рис. 1) всмоктується в сухий інерційний очисник і, проходячи між лопатями завихрювача 4, обертає його і дістає обертальний рух. Під дією відцентрових сил важкі частинки пилу відлітають до стінок корпусу 2 і через вікна 1 викидаються назовні. У цьому очиснику затримується майже 60% пилу, що потрапляє з повітрям.

За інерцією повітря продовжує обертатись навіть коли проходить далі вниз по трубі 10, рухаючись по спіралі. Виходячи з труби 10, повітря стикається з оливою, що є в чашці 17 піддона, і різко повертає вгору. У цей час частинки пилу, маючи більшу масу, ніж молекули повітря, ударяються об поверхню оливи, і значна кількість їх залишається в ньому. Так здійснюється мокра інерційна очистка.

Рис. 2. Комбінований повітроочисник двигуна СМД-62

Далі повітря, захопивши собою краплини оливи, проходить крізь мокрий фільтр, який складається з двох шайбоподібних брикетів 18, спресованих з капронових ниток, і залишає там частинки пилу і оливи. З брикетів олива поступово стікає разом із затриманим пилом у піддон фільтра. Очищене повітря патрубком 20 і впускним трубопроводом надходить у циліндри двигуна. На дизельних двигунах СМД-60, СМД-62 і АМ-01 є комбінований повітроочисник з двома ступенями очистки: перший – сухий інерційний з ежекторним видаленням пилу за допомогою відпрацьованих газів, другий – мокрий фільтрувальний.

Повітроочисник двигунів СМД-60 і СМД-62 має блок циклонів 18 (рис. 2), розміщений в кожусі 17 і закритий знизу бункером пилозбиральним 22. У повітроочиснику є касета 8, у якій міститься фільтр, кришка 13 із сіткою захисною 14, труба центральна 20.

Блок циклонів складається з 46-ти поліетиленових циклонів 18 з патрубками 16, запресованими у верхній 5 і нижній 2 піддони. Піддони з’єднані між собою шпильками 19. Блок циклонів, кожух 17, бункер пилозбиральний 22 і труба центральна 20 з’єднані в нерозбірний вузол.

14.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 25. Будова ПНВТ, форсунок та робота системи живлення. Вивчення взаємодії деталей з їх розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 117-142.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_gyvlennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова системи живлення дизельного двигуна.

2. Будова ПНВТ та робота системи живлення.

3. Будова форсунок та робота системи живлення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення паливних насосів високого тиску.

2. Які бувають насоси високого тиску?

3. Чим відрізняється паливний насос ЛСТН410010 від паливного насосу НД-22/6.

4. Опишіть будову ПНВТ.

5. Опишіть регулятори їх призначення та будову.

6. Опишіть призначення регулятора димності.

7. Призначення та будова паливних форсунок.

Паливні насоси високого тиску. Під великим тиском, в заданий момент і відповідно до навантажувального і швидкісного режимів паливний насос високого тиску (ПНВТ) подає до форсунок циліндрів точно визначені порції палива. ПНВТ має розвивати тиск 30...60 МПа, інколи — до 150 МПа. створити високий тиск може насос плунжерного типу. На тракторних дизелях застосовують насоси розподільного типу і багатоплунжерні паливні насоси з постійним повним ходом плунжера, і приводом від кулачка. У паливних насосах розподільного типу один насосний елемент, подає паливо до кількох циліндрів, почергово підключаючись до відповідних форсунок. У багатоплунжерному насосі кожна секція з’єднана з однією форсункою, а їх число відповідає числу циліндрів.

На рядних чотирициліндрових дизелях СМД установлюють багатоплунжерні паливні насоси типу ЛСТН, а на шестициліндрових рядних і V-подібних — двосекційні паливні насоси розподільного типу НД. Рядні паливні насоси типу ТН бувають правого і лівого виконання і установлюються на дизелі відповідно з правого або лівого боку. На чотирициліндрових дизелях Д-37Е, Д-144, Д-65Н, Д-240 розміщують паливні насоси марок УТН-5А, УТН-5П. Букви і цифри у марці паливного насоса позначають: У — уніфікований; Т — паливний; Н — насос; 5 — номер модифікації; А — модернізований; 11 — правого виконання. Хід плунжера — 8 мм, діаметр — 10 мм. На рядних чотири-, шести- і восьмициліндрових двигунах А-41, А-01, ЯМЗ-238НБ встановлюють відповідно паливні насоси 4ТН9х10Т, 6ТН9х10 і паливні насоси ЯЗТА. Букви і цифри у марці паливного насоса позначають: 4 або 6 чотири-або шестиплунжерний; Т — паливний; Н — насос; 9 — діаметр плунжера, мм; 10 — хід плунжера, мм; Т або Б у маркуванні — модифікація. Чотирициліндрові дизелі СМД обладнують паливними насосами марки ЛСТН410010. Позначення букв і цифр у марці паливного насоса: Л— ліве виготовлення; С — швидкісний; Т — паливний; Н — насос; 4 — чотириплунжерний; 10 — діаметр плунжера, мм; 10 — хід плунжера, мм. Паливний насос ЛСТН410010 (рис.1) однаковий для всіх рядних дизелів СМД.

Рис. 1. Паливний насос типу ЛСТН 410010:

1 — корпус; 2 — плита кріплення паливного насосу до дизеля; 3 — пробка заливного отвору; 4 — фланець установочний; 5 — шлицева втулка; 6 — тарілка; 7 — пружина; 8 — головка насоса; 9 — гільза; 10 — шпилька; 11 — штуцер; 12 — накладка; 13 — хомут; 14 - рейка; 15 — трубопровід перепускання надлишків палива з головки насоса у підкачувальний насос; 16 — трубопровід підводу палива до паливного насоса від фільтра тонкої очистки; 17 — канал П-подібний 18 — фланець кріплення регулятора; 19 — болт регулювальний; 20 — корпус штовхана; 21 — шестерня привода регулятора; 22 — гумовий сухарик втулки привода; 23 — втулка: 24 — шарикопідшипник; 25 — пробка зливного отвору; 26 — вісь штовхана; 27 — ролик; 28 — кулачковий вал; 29 — ексцентрик привода підкачувального насоса

Конструкцію паливного насоса НД-22/6 дизелів типу СМД-60 Наведено на рис. 2. Ці дизелі мають широкий діапазон потужностей, які забезпечуються при різних швидкісних режимах, тому заводське регулювання паливних насосів неоднакове. Паливні насоси дизелів типу СМД-60 мають різні марки. Змащення цих насосів автономне, тобто масло заливають у корпус паливного насоса через спеціальну пробку, а під час експлуатації його періодично доливають і замінюють.

Рис. 2. Паливний насос НД-22/6:

1 — півмуфта ведуча; 2 — втулка ведучої півмуфти; 3 — палець упорний; 4 — пружина муфти; 5 — вісь тягаря; 6 — тягар автоматичної муфти; 7 — установочний фланець; 8 — проміжна шестерня привода обертання плунжера; 9 — корпус паливного насоса; 10 — кронштейн проміжної шестерні; 11 — секція високого тиску; 12 — сапун; 13 — вал регулятора; 14 — важіль пружини регулятора; 15 — обмежувач штока коректора; 16 — гайка; 17 — гвинт коректора; 18 — пружина коректора; 19 — корпус коректора; 20 — шток коректора; 21 — рукоятка насоса ручної прокачки палива; 22 — пружина регулятора; 23 — кришка регулятора; 24 — важіль коректора; 25 — вильчатий важіль регулятора; 26 — паливопідкачувальний насос; 27, 35 — вісь;28 — корпус привода тахоспідометра; 29 — штовхач паливопідкачувального насоса; 30 — ексцентриковий вал; 31 — маточина регулятора; 32, 33 — Шестерні привода; 34 — пружина демпфера; 36 — отвір д ля зливу масла із корпуса паливного насоса; 37 — кулачковий вал;38 — півмуфта ведена.

Регулятори їх призначення і типи

При роботі машинно-тракторного агрегату (МТА) навантаження на дизель постійно змінюється залежно від стану і властивостей ґрунту, рельєфу місцевості тощо. Значні коливання частоти обертання колінчастого вала призводять до зниження продуктивності МТА. Щоб зберегти заданий швидкісний режим роботи двигуна при змінному навантаженні, необхідно відповідно до навантаження змінювати положення рейки паливного насоса або дросельної заслінки карбюратора, збільшуючи чи зменшуючи подачу палива відповідно до рівня навантаження. Це забезпечується регулятором частоти обертання колінчастого вала двигуна. На тракторних і комбайнових двигунах використовуються всережимні регулятори. За принципом дії регулятори поділяються на механічні, інерційні, пневматичні, гідравлічні і комбіновані. За кількістю регульованих режимів на однорежимні, дворежимні і всережимні.

Регулятори називають відцентровими, якщо для зміни положення рейки ПНВТ або дросельної заслінки карбюратора використовується відцентрова сила тягарців.

Для обмеження максимальної частоти обертання колінчастого вала на пусковому двигуні встановлюється регулятор однорежимний відцентровий кульковий (двигун ПД-8, ПД-10, П-350) або з тягарями на осях (двигун П-23). Валик 12 (рис.3) регулятора пускового двигуна ПД-10 і П-350 розміщено на двох підшипниках в розточених отворах передньої частини картера двигуна. На одному кінці валика на шпонці встановлена шестерня 17 привода регулятора. В середній частині валика виконано нарізку, на якій нерухомо кріпиться ведучий диск 16 з трьома прорізами і кульками 14. Між диском 16 і підшипником — упорна шайба 15, запресована в корпус картера. На іншому кінці валика 12 знаходиться рухомий диск 13, який притискує кульки 14 до упорної шайби 15 В торець рухомого диска 13 вмонтовано кульку 10. З нею взаємодіє нижня частина двоплечого важеля 8. Верхня його частина взаємодіє з пружиною 3, встановленою між важелем 8 і втулкою 2 на регулювальному гвинті 5. Гвинт з контргайкою 7 загвинчується в корпус 4 регулятора. Гвинтом регулюють попередній стиск пружини 3, що змінює максимальну частоту обертання колінчастого вала, при якій регулятор закриває дросельну заслінку. Двоплечий важіль 8 встановлений на осі 9 в корпусі 4 регулятора, а із зовнішнього боку корпуса на цій осі—важіль 6, з’єднаний з тягою 1, яка взаємодіє з поводком важеля осі дросельної заслінки. При обертанні валика 12 кульки 14 переміщуються в пазах ведучого вала 16. Зусилля від кульок передається на рухомий диск 13 і переміщує його вправо. Кулька 10 рухомого диска 13 тисне на нижній кінець двоплечого важеля 8, який разом з важелем 6 обертається на осі 9, а верхній кінець важеля тисне на пружину 3. Положення важелів 8 і 6, тяги 1 і дросельної заслінки залежить від величини відцентрової сили, що діє на кульки 14, і зусилля пружини 3. В разі значного збільшення частоти обертання колінчастого вала кульки 14 переміщуються на максимальну величину. Верхній кінець важеля 8 повністю стискує пружину 3, дросельна заслінка закривається, при цьому частота обертання колінчастого вала зменшується.

Рис. 3. Однорежимний регулятор пускового двигуна:

1 — тяга; 2 — втулка; 3 — пружина; 4 — корпус; 5 — регулювальний гвинт; 6 — зовнішній важіль; 7 — контрагайка; 8 — двоплечий важіль; 9 — вісь; 10, 14 — кульки; 11 — шайба; 12 — валик; 13 — рухомий диск; 15 — упорна шайба; 16 — ведучий вал; 17 — шестерня привода регулятора

Автоматична муфта впорскування палива

Автоматична муфта забезпечує оптимальний кут випередження впорскування палива залежно від частоти обертання колінчастого вала дизеля. На тракторних дизелях типу СМД-60 використовується автоматична муфта відцентрового типу.

Рис. 4. Автоматична муфта випередження впорскування палива дизелів типу СМД-60.

а — конструкція муфти; б — принцип роботи; в — деталі муфти; 1 — ведуча півмуфта; 2 — пружина; 3 — ущільнювальне кільце; 4 — сальник самопідтискний; 5 — упорний палець ведучої півмуфти; 6 — корпус муфти; 7 — ведена півмуфта; 8 — тягар; 9 — вісь тягаря; 10 — прокладки регулювальні; А — шип; Б — криволінійна поверхня тягаря

На рис. 5 показано привод паливного насоса високого тиску тракторних дизелів типу СМД-60 з автоматичною муфтою, яка своїми шипами входить в пази шайби 8. Шайбу 8 за допомогою двох інших пазів, які розташовані під кутом 90° до перших, розміщають на шинах зубчастого колеса 7 приводу ПНВТ.

Рис. 5. Привод ПНВТ дизелів типу СМД-60 з автоматичною муфтою:

1 — опора шестерні привода; 2 — пробка; 3, 6 — маслопідвідні канали; 4 — щит; 5 — картер маховика; 7 — шестерня привода; 8 — шайба; 9 — втулка; 10 — пружина; 11 — муфта автоматична; 12 — проставка паливного насоса; 13 — фланець; 14 — паливний насос високого тиску; 15 — гумова манжета; 16 — вал ПНВТ.

Обмежувач димності дизеля

Для зменшення димності відпрацьованих газів і підвищення економічності дизеля на перехідних режимах і режимах розгону призначений обмежувач димлення (ОД). Встановлюють його на паливних насосах дизелів СМД-23/24, типу СМД-31, СМД-66/67 і СМД-72/73.

Рис. 6. Обмежувач димлення паливних насосів НД-22:

1, 15 — контруючі гайки; 2 — вісь рухомого упора; 3 — важіль коректора; 4, 5 — упорні гвинти виключення подачі палива насосом і максимального швидкісного режиму дизеля. 6 — рухомий упор; 7 — пружина рухомого упора; 8 — пружина обмежувача димлення; 9 ,10 — корпус і кришка обмежувача димлення; 11 — діафрагма; 12 — робоча порожнина; 13 — трубка підведення повітря із ресивера; 14 — шток; 16 — кришка регулятора; 17 — гайка.

Форсунки і паливопроводи. Форсунка призначена для розпилювання і розподілу палива у камері згоряння. Вона обмежує початок і кінець впорскування. На тракторних дизелях установлені безштифтові форсунки ФД-22 закритого типу (рис.7, а). Форсунка складається з корпуса 4, у нижній частині якого гайкою 3 закріплений розпилювач. У корпусі розпилювача 1 є чотири несиметрично розташовані розпилюючі отвори. Розміщено їх з розрахунком рівномірного розподілу палива у камері згоряння. Тому корпус розпилювача фіксується відносно корпуса форсунки у певному положенні двома штифтами 17. Голка 2 розпилювача притискується до замикаючого конуса корпуса пружиною 6 і штангою 5. Зусилля пружини регулюється гвинтом 9 у стакані 8. Регулювальний гвинт утримується від прокручування контргайкою 10. Ущільнення між корпусом форсунки 4 і ковпаком 11 забезпечується прокладкою 7. Корпус форсунки має фланець з двома отворами під шпильки кріплення. Паливо, що надходить під тиском від паливного насоса, через штуцер і сітчастий фільтр 16 потрапляє каналом 18 у паливну камеру 15 корпуса розпилювача. Коли тиск у камері перевищує 17,5... 18,0 МПа, голка, долаючи опір пружини 6, піднімається, і паливо через розпилюючі отвори впорскується у камеру поршня. У кінці впорскування голка розпилювача під дією пружини опускається, припиняючи подачу палива до розпилюючих отворів. Паливо, що просочилося у зазор між голкою і корпусом розпилювача, відводиться через отвір 13 у стакані 8 і далі, через отвір 12 ковпака 11 та поворотний кутник у паливопровід зливу. Форсунку з однодірчастим розпилювачем, голка якого на кінці має конусний штифт, показано на рис. 7., б. Завдяки певному конусу штифта струмінь впорскуваного палива має бажаний конус розпилювання. Такі форсунки називають штифтовими.

Рис.7. Форсунки і схема роботи їх розпилювачів:

а — безштифтова багатодіркова; б — штифтова однодіркова; 1 — корпус розпилювача; 2 — запірна голка; 3 — гайка розпилювача; 4 — корпус форсунки; 5 — штанга; 6 — пружина; 7 і 14 — прокладки; 8 — стакан пружини; 9 — регулювальний гвинт; 10 — контрагайка; 11 — ковпак; 12,13 — отвори для зливання палива; 15 — паливна камера; 16 — сітчастий фільтр; 17 — штифт; 18 — паливний канал

Від паливного насоса до форсунок дизелів паливо подається під високим тиском і для цього застосовують паливопроводи високого тиску. Для їх виготовлення використовують труби зі сталі 20А, зовнішній діаметр їх 7 мм, внутрішній — 2мм. У місцях з’єднання поверхню паливопроводів ущільнюють з кутом конуса 60°. Для цього кінці висаджують, щоб одержати головки спеціальної форми. Кріплять паливопроводи високого тиску накидними гайками. Довжину паливопроводів вибирають за максимальною відстанню від паливного насоса до четвертого і восьмого циліндра у рядних дизелів і до першого та четвертого циліндра у У-подібних. Трубки решти циліндрів, розташованих ближче до паливного насоса, мають компенсатори при такій же довжині.

Паливопроводи низького тиску виготовляють із стальної трубки (зовнішній діаметр 10 мм, внутрішній — 8 мм) та спеціального масло-бензостійкого шланга. Поворотні кутники виготовляють окремо і встановлюють у трубку за допомогою спеціальних обтискуючих кілець. Паливопроводи для зливу палива з форсунок виготовляють із стальної трубки діаметром 6 мм і товщиною 1 мм. Поворотні кутники, одинарні або подвійні, припаяні до трубки латунню.

14.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 24. Будова паливних баків, фільтрів, паливо підкачувальних насосів системи живлення. Вивчення деталей з їх розбиранням та складанням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 113-117.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_gyvlennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення системи живлення дизельного двигуна.

2. Загальна будова системи живлення дизельного двигуна.

3. Будова паливних баків системи живлення.

4. Будова фільтрів системи живлення.

5. Будова паливо підкачувальних насосів системи живлення.

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Де зберігається паливо і як розраховують його місткість?

2. Опишіть будову паливного баку трактора.

3. Яке призначення фільтра грубої очистки палива.

4. Опишіть будову фільтра грубої очистки палива.

5. Яке призначення фільтра тонкої очистки палива.

6. Опишіть будову фільтра тонкої очистки палива.

7. Яке призначення підкачувального насосу.

8. Опишіть будову підкачувального насосу.

Паливо для живлення двигуна трактора заливають у паливний бак, місткість якого розрахована на роботу трактора без дозаправки не менше 10 годин. Паливні баки виготовляють з листової сталі, (форма їх залежить від місця встановлення і має відповідати сучасним вимогам компонування механізмів і вузлів трактора.

Кількість палива в баці перевіряють за допомогою пластмасової прозорої трубки, мірної лінійки (її встановлюють у заливну горловину) або електричного покажчика рівня палива. Щоб запобігти коливанням тиску в паливному баці, його внутрішня порожнина сполучається із зовнішнім повітрям.

Паливний бак тракторів типу Т-150 і ХТЗ-170, зварений з двох стальних штампованих половин. Бак розташований, у прорізі задньої частини кабіни і закріплюється двома металевими стрічками. У паливному баці (рис. 1) встановлено вертикальні перетинки, які підвищують жорсткість конструкції і зменшують збовтування палива під час роботи трактора. У верхній частині бака є горловина з кришкою і сітчастим фільтром. В кришці є отвір для надходження повітря в бак, від пилу вона захищена дротяною плутанкою. Поруч із заливною горловиною знаходиться отвір для пластмасової прозорої трубки. Відбір палива відбувається через витратний кран (рис. 3) і забірну трубку, яка виступає над днищем. Таке розташування забірної трубки запобігає всмоктуванню домішок палива, що осідають на дні. Щоб закрити кран, рукоятку крутять за стрілкою годинника до упору кульки в гніздо. Для періодичного видалення відстою призначений зливний кран (рис. 2), змонтований в нижній частині бака.

Рис.1. Паливний бак: 1 - паливний бак; 2 - зливний кран; 3 – витратний кран

Фільтри грубої і тонкої очистки палива. Робота паливної апаратури значною мірою залежить від якості фільтрації палива. Його необхідно старанно очищати від води і механічних домішок, які погіршують роботу прецизійних пар, знижують їх щільність, порушують подачу палива і чіткість відсічки форсунки, ускладнюють розпилення палива. Наявність води у паливі спричинює корозію деталей, зависання голок розпилювачів форсунок, плунжерів у гільзах і поломку пружин. Для захисту від механічних домішок і води на тракторних і комбайнових дизелях застосовують фільтри грубої і тонкої очистки. Фільтри грубої очистки призначені для видалення з палива домішок розміром понад 0,05...0,07 мм і води. Це забезпечує тривалу і безперебійну роботу паливного насоса і форсунок. На сучасних тракторних дизелях установлюють фільтри типу ФГ, які відрізняються лише розмірами і пропускною здатністю. За конструкцією усі фільтри ФГ однакові (рис. 2).

Рис. 2. Фільтр грубої очистки палива:

1 — стакан; 2 — фільтруючий елемент; 3 — кільце натискне; 4, 5 — паливопроводи; 6 — корпус фільтра; 7 — розподільник; 8 — заспокоювач; 9 — пробка отвору для зливу відстою палива

Фільтри тонкої очистки призначені для очищення палива від дрібних механічних частинок. Найпоширеніші фільтри з паперовими фільтруючими елементами, які забезпечують високий ступінь очистки. Конструкцію фільтра тонкої очистки палива двигунів Д-240, Д-245 тракторів МТЗ-80, МТЗ-82, МТЗ-100 наведено на рис.3.

Рис. 3. Фільтр тонкої очистки палива двигуна Д-240:

1 — фільтруючі елементи; 2 — трубка для відведення повітря; 3 — корпус; 4 — кільце ущільнювальне; 5 — кришка; 6 — штуцер вентиля; 7 — кульковий клапан; 8, 10 — гайка; 9 — вентиль; 11 — прокладка; 12 — пробка зливного отвору; 13 — ущільнювач; А — отвір для відведення очищеного палива; Б — отвір для підведення неочищеного палива; В — канал для підведення неочищеного палива; Г — канал для відведення очищеного палива

Рис. 4. Фільтр тонкої очистки палива ФТ-150А дизелів СМД:

1 — трубка зливна; 2, 12 — гайки; 3 — болт запірний; 4 — стакан; 5 — елемент фільтруючий, 6 — штуцер; 7 — корпус; 8 — трубопровід підведення чистого палива до паливного насоса 9 — трубопровід д ля зливу дренажного палива із форсунок; 10 — перехідник; 11 — пробка; 13 — клапан перепускний; 14 — трубопровід зливу лишків палива і випуску повітря у бак; 15 — клапан видалення повітря; 16 — трубопровід зливу палива і випуску повітря при прокачуванні системи; 17 — трубопровід відводу лишків палива від паливного насоса; 18 — болт; 19 — трубопровід підводу палива від підкачувального насоса; 20 — кільце ущільнювальне; 21 — болт стяжний

Підкачувальний насос (помпа)

Для забезпечення рівномірної подачі палива з бака до паливного насоса і подолання гідравлічного опору фільтрів і паливопроводів застосовують підкачувальний насос (помпу). Для видалення повітря із системи живлення перед пуском і для заповнення системи паливом після складання помпа обладнана ручним підкачувальним насосом. На тракторних дизелях застосовують поршневі насоси, привод яких здійснюється від ексцентрика кулачкового вала ПНВТ.

Рис. 5. Підкачувальний насос 21.1106010-02:

1 — болт поворотного кутника; 2 — трубка відводу палива; 3 — корпус насоса; 4 — клапан випускний; 6 — пробка пружини; 7 — пружина клапана; 8 — клапан впускний; 5 і 9 — пробки клапанів; 10 і 21 — поршні; 11 — циліндр ручного насоса; 12, 20 — шток поршня; 13 — кришка циліндра; 14 — рукоятка насоса; 15 — втулка штока; 16 — кільце; 17 — ролик штовхача; 18 — вісь штовхача; 19 — штовхан поршня; 22 — пружина поршня

13.01.2025р.

Тема програми № 7. Система живлення. Паливо

Тема уроку № 23. Утворення пально-повітряної суміші, паливо та системи живлення дизельних двигунiв. Турбокомпресори.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 105-108, 124-127.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_gyvlennia.html

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Навіщо призначена система живлення двигуна?

2. Опишіть роботу системи живлення дизельного двигуна.

3. Замалюйте систему живлення (рис. 1) дизельного двигуна.

4. Як виробляється дизельне паливо?

5. Чим характеризується ДП?

6. Яке призначення турбокомпресора?

7. Опишіть будову турбокомпресору.

Система живлення дизеля призначена для заощадження дизельного палива, очищення його від механічних домішок і води, дозування подачі палива у кожний циліндр залежно від навантаження на двигун, своєчасного впорскування та розпилення у камері згоряння та виведення продуктів згоряння в атмосферу, а також очищення повітря від пилу.

Система живлення містить паливний бак 1 (рис. 1), фільтри грубої і тонкої очистки палива 4 і 8, паливо підкачувальний насос (помпу) 5, паливний насос високого тиску 6, форсунки 10 і паливо проводи низького і високого тиску 7 і 12. Повітря очищається у повітроочиснику 9.

Паливо з бака всмоктується підкачувальним насосом і через фільтр тонкої очистки подається до паливного насоса високого тиску. Між підкачувальним насосом і паливним баком розміщено фільтр грубої очистки.

Фільтри грубої і тонкої очистки звільняють паливо від домішок перед надходженням до секцій паливного насоса, звідки під тиском воно подається до форсунок. Форсунки впорскують паливо у дрібно розпиленому вигляді у циліндри двигуна. Паливо, що пройшло крізь нещільності деталей форсунки, відводиться зливною трубкою 11 до фільтра тонкої очистки. Через трубку 13 надлишки палива з головки ПНВТ відводяться до паливо підкачувальної помпи.

Повітря всмоктується у повітроочисник, очищається там і через впускний трубопровід і відкритий клапан надходить у циліндр двигуна.

Відпрацьовані гази виводяться випускними трубопроводами і викидаються в атмосферу через вихлопну трубу.

Рис. 1. Система живлення дизеля

Дизельне паливо

Основними видами рідкого палива для ДВЗ з іскровим запалюванням є бензин, а для дизелів — дизельне паливо.

Дизельне паливо виробляють з нафти при перегонці шляхом нагрівання до температури 200...360°С, коли википають продукти, що й утворюють це паливо.

Для швидкохідних дизельних двигунів промисловість виробляє дві марки дизельного палива залежно від сезонності: Л — літнє, яке використовується при температурі зовнішнього повітря не нижче мінус -5°С і 3 — зимове, яке використовується при температурі повітря мінус 5°С і вище.

При температурі зовнішнього повітря вище 10°С допускається використання дизельного палива обважнювального фракційного складу (ОФС) (ТУ 38.001350 — 84). Рекомендується застосовувати паливо з найменшим вмістом сірки.

Згідно із державними стандартами регламентуються такі основні фізико-хімічні показники дизельного палива: цетанове число, в’язкість, зольність, наявність сірки, механічних домішок та води, температура самозаймання, помутніння, застигання та ін.

Схильність палива до самозаймання оцінюється за цетановим числом: чим воно вище, тим коротший період затримки запалювання і легша робота дизеля.

Цетанове число визначають на спеціальній моторній установці, для автотракторних дизелів воно має бути 40...50.

Важливим фактором, який впливає на роботу паливної системи, є кінематична в’язкість (м²/с) палива. Її вимірюють у сантистоксах (сСт), якими характеризується текучість рідини. Чим густіше середовище, тим більшою кількістю одиниць оцінюється в’язкість. Підвищення температури палива зменшує в’язкість. Таким чином, застосування зимового мало в’язкого палива влітку зумовить зниження продуктивності паливної групи дизеля. Тому вміст сірки у паливі для швидкохідних дизелів не може перевищувати 0,2 %.

Температура самозаймання палива характеризує його пожежонебезпекою при зберіганні, а температура застигання — можливість використання у холодних умовах без підігрівання.

Стандарти не допускають присутності у паливі механічних домішок та води. Найчастіше причинами виходу з ладу паливної апаратури є забруднення і обводнення палива під час транспортування, зберігання і заправки у польових умовах.

Перед заправкою паливо повинно відстоятися не менше 48 годин у спеціальних резервуарах, обладнаних поплавцями-забірниками. Заправка паливних баків тракторів повинна бути механізованою і провадитись закритим способом.

Турбокомпресори. Проміжне охолодження надувного повітря

Потужність двигуна можна підвищити до 30%, якщо в його циліндри додатково подавати стиснуте повітря і відповідну кількість палива, яке повністю згорить, виділивши більшу енергію.

На тракторних дизелях встановлюють турбокомпресори, призначені для нагнітання повітря під тиском у циліндри двигуна.

Турбокомпресор складається з відцентрового компресора і газової турбіни. Відпрацьовані гази по випускному трубопроводу потрапляють у камеру газової турбіни, потім на лопаті робочого колеса 20 (рис.2) і примушують його обертатися разом з валом 26. Далі відпрацьовані гази викидаються в атмосферу через випускну трубу. На валу 26 з протилежного боку закріплено колесо компресора 28, яке всмоктує повітря з атмосфери через повітроочисник і під надлишковим тиском 0,045...0,085 МПа нагнітає по випускному трубопроводу в циліндри двигуна, збільшуючи наповнення їх повітрям.

Колеса турбіни і компресора на номінальному режимі роботи двигуна обертаються з частотою 45000...90000 хв1. Дизелі СМД-60, СМД-62 обладнані турбокомпресорами типу ТКР-11Н-1 з діаметром колеса компресора і турбіни ПО мм (рис.2). Він складається з відцентрового одноступінчастого компресора з лопатковим дифузором і радіальної доцентрової турбіни. Корпус турбіни 16 відлито з чавуну, з двома вхідними каналами з фланцями, прикріплених до випускних колекторів за допомогою компенсаторів. У корпусі знаходиться вставка 22, яка утворює з сопловим вінцем 14 і колесом турбіни 20 проточну частину для проходу випускних газів. Корпус 1 компресора, відлитий з алюмінієвого сплаву, має центральний вхідний патрубок і спіральний канал равлик — з вихідним патрубком. У корпусі компресора розміщена алюмінієва вставка 3, виготовлена разом з лопатковим дифузором, утворює з каналом (равликом) і колесом 28 проточну частину компресора для проходження повітря із повітроочисника у ресивер дизеля. Корпус турбіни і компресора прикріплені до середнього корпусу 8, відлитого з алюмінієвого сплаву.

Рис. 2. Турбокомпресор ТК Р -1 1Н -1 :

1 — корпус; 2, 18 — кільця ущільнюючі; 3 — вставка компресору; 4 — диск ущільнення; 5 — щиток; 6 — кільце стопорне ; 7 — кільце гумове; 8 — сере дній корпус; 9 — шайба; 10, 12 — гайка; 11 — шайба замкова; 13 — планка; 14 — вінець сопловий; 15 — кожух корпусу турбіни; 16 — корпус турбіни; 17 — втулка; 19 — втулка ущільнююча; 20 — колесо турбіни; 21 — кільце ущільнююче; 22 — вставка турбіни; 23 — гайка накидна; 24 — трубка для підведення масла; 25 — фіксатор підшипника; 26 — вал ротора; 27 — підшипник; 28 — колесо компресора; 29 — масловідбивач; 30 — штифт; 31 — спеціальна гайка

Вал 26 ротора турбокомпресора обертається у бронзовому підшипнику 27 типу коливної втулки. Підшипник установлений у центральній бобишці середнього корпусу з певним зазором, від обертання і осьового переміщення він утримується фіксатором 25. Шар масла у зазорі між підшипником і центральною бобишкою середнього корпусу виконує роль пружної підвіски. Колесо турбіни 20 із жаростійкого матеріалу, приварене до вала ротора 26. Колесо компресора 28 з алюмінієвого сплаву кріпиться на валу ротора спеціальною гайкою 31. Підшипник турбокомпресора змащується маслом з масляного фільтра по трубці 24. Із турбокомпресора масло по масло відвідній трубці зливається у картер дизеля.

У турбокомпресорі встановлено контактні газо масляні ущільнення, які складаються з втулок 17 і 19, масловідбивача 29, диска 4 ущільнення та ущільнювальних кілець 2 і 18. Для підвищення ефективності масляного ущільнення з боку компресора зона роботи ущільнювального кільця відокремлена від зони викиду масла із підшипника щитком 5, завальцьованим у диск ущільнення.

Гарячі відпрацьовані гази із циліндрів дизеля надходять під тиском через випускні колектори газової турбіни. Розширюючись, гази обертають колесо турбіни з валом, на другому кінці якого знаходиться колесо компресора. Із турбіни гази через випускну трубу виходять в атмосферу. Відцентровий компресор усмоктує повітря через повітроочисник і подає під тиском у ресивер дизеля.

На дизелях СМД-31Т і СМД-І8Н установлюють турбокомпресори ТРК-8,5 різних модифікацій з діаметром колеса компресора 85 мм (колесо турбіни — 76 мм). Турбокомпресори ТКР-8,5 відрізняються від турбокомпресорів ТКР-11 меншими розмірами, масою і частотою обертання ротора.

Для підвищення потужності тракторних і комбайнових дизелів застосовують проміжне охолодження надувного повітря. Необхідність використання проміжного охолодження зумовлена нагріванням повітря до 120...130°С після стиску у компресорі до 0,15...0,16 МГІа. При подальшому підвищенні тиску після компресора (при форсуванні дизелів) до 0,19...0,21 МПа температура повітря значно зростає, а питома вага знижується. Для охолодження надувного повітря і збільшення його заряду у циліндрах застосовують повітряний радіатор. Він складається з осердя з горизонтальним дворядним розміщенням плоско овальних латунних трубок і двох бокових баків із змінною площею перерізу.

Рис. 3. Проміжне охолодження надувного повітря.

На рис.3 наведено систему живлення повітря з проміжним охолодженням надувного повітря дизелів типу СМД-60. Повітря, що нагнітається турбокомпресором, по трубопроводу 9 подається у повітряний радіатор, де охолоджується потоком повітря від вентилятора 4. Після радіатора охолоджене на 50...70°С повітря по трубопроводу 5 надходить у ресивер, а потім у циліндри дизеля. Завдяки зниженню температури надувного повітря заряд його, який подається у циліндри, збільшується, що сприяє кращому згорянню палива і протіканню робочого процесу, забезпечує задану потужність і паливну економічність дизеля.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

Трактори 34 24-25

Немає коментарів:

Дописати коментар