СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: СГМ 34 24-25

10.03.2025р.

Тема програми № 11. Тракторні причепи

Тема уроку № 71: Пpизначення та типи причепів, напiвпpичепiв, їх будова.

Працюємо з підручником:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл.

https://egritech.org/uk/traktorni-prychepy/istoriya-traktornyh-prychepiv-v-ukrayini/

https://youtu.be/qZOIu-F937Y?si=gJobosOmsJ8AbvlY

https://global-agro.com/products/?srsltid=AfmBOoqMdGY2gqRJV80DRUz0S8spO0l7K65Iuch_pdVaqQm35-fT2z5d

Опрацювати матеріал.

1. Види причепів та напівпричепів.

2. Будова причепів та напівпричепів.

3. Робота причепів та напівпричепів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення причепів та напівпричепів.

2. Як поділяються причепи та напівпричепи.

3. Опишіть будову причепів та напівпричепів.

4. З якою метою застосовують гідропривід на причепах.

5. Чим відрізняються причепи від напівпричепів.

Причепи й напівпричепи — це несамохідні транспортні засоби, які з'єднуються з автомобілем-тягачем: причепи — за допомогою тягово-зчіпного пристрою, напівпричепи — за допомогою сідельно-зчіпного пристрою.

Засоби причіпного складу за кількістю осей поділяють на:

- одновісні;

- двовісні;

- багатовісні.

У причепів, незалежно від кількості осей, усе навантаження від маси вантажу, що перевозиться, передається на його колеса. В напівпричепів вертикальне навантаження передається частково через сідельно-зчіпний пристрій на колеса автомобіля-тягача й більша частина — на власні колеса.

Для перевезення довгомірних вантажів (труби, ліс тощо) застосовують напівпричепи-розпуски, що становлять невелику раму на одній або двох осях. їх з'єднують з автомобілем-тягачем за допомогою буксирного зчепа, що забезпечує передачу тягових зусиль й утримування розпуску від бокового зміщення. Щоб автопоїзд із причепом-розпуском зробити компактним і зменшити спрацьовування шин, у разі порожніх пробігів причіп перевозять на тягачі. Для цього шасі тягача обладнують накатними площинами, тяговою лебідкою для завантаження причепа та пристроєм для фіксації навантаженого причепа.

Повертання причепа-розпуску забезпечується встановленим на його рамі поворотним брусом. Такий самий брус установлюють на тягачі. Вантаж своїми кінцями спирається на поворотні бруси, завдяки чому тягач повертається відносно причепа. Якщо довжина вантажу, що перевозиться, велика, то причіп обладнують пристроєм повертання коліс типу рульового привода керованих коліс автомобіля.

Двовісний причіп (рис. 1) складається з рами 5 швелерного типу, до якої прикріплено вантажну платформу 3 з бортами. В передній частині рами зроблено підрамник для кріплення поворотного круга, який складається з двох обойм на кульках і з'єднується з рамою поворотного візка. В передній частині рами є вушка для шарнірного кріплення дишля /, яким причіп з'єднується з тягачем. На рамі поворотного візка закріплено підвіски, вісь із колесами та механізм гальмування коліс. У задній частині рами також виконано підрамник, який жорстко з'єднується з лонжеронами штампованими вставками. До підрамника прикріплено кронштейни ресор, обмежувач ходу підвіски й задній буфер. Задня поперечина підрамника править за опору для буксирного пристрою 6, сполучних головок пневмопривода гальм та електричної сигналізації в разі зчеплення з іншим причепом. У середній частині рами біля правого лонжерона приварено кронштейн для запасного колеса 4.

Рис. 1. Двовісний причіп:

1 — дишель; 2 — рама поворотного візка; 3 — вантажна платформа; 4 — запасне колесо; 5 — рама; 6 — буксирний пристрій

У конструкціях двовісних причепів з низько розташованою рамою замість поворотного візка застосовують привод передніх керованих коліс, аналогічний рульовому приводу коліс автомобіля. Такі причепи, наприклад МАЗ-5207В, повністю уніфіковані з передньою віссю автомобіля-тягача.

У підвісці передньої й задньої осей причепа використовуються звичайні напівеліптичні ресори. На деяких двовісних причепах (МАЗ-5224В) застосовують незалежну торсійну підвіску, яка забезпечує добру пристосовність коліс до нерівностей дороги. Як пружний елемент у такій підвісці використовують торсіони — стержні круглого перерізу, що працюють на скручування й цим створюють ефект підресорювання.

Одновісний напівпричіп (рис. 2) має вантажну платформу з відкидними бічними й заднім бортами. Рама ступінчастого типу. Верхня її частина 6 становить основу платформи 2, а до нижньої частини 5 прикріплено ресори 7 із задньою віссю й колесами та опорний пристрій 3 з розтяжками 4. У передній частині рами зроблено гніздо 7 для запресовування шворня, що кріпиться корончастою гай-

Рис. 2. Одновісний напівпричіп:

1 — гніздо для запресовування шворня; 2 — платформа; З — опорний пристрій; 4 — розтяжки; 5 — нижня частина рами; 6 — верхня частина рами; 7 — ресори

кою й шплінтується. Шворневе гніздо закріплено на рамі за допомогою зварювання й підсилено розкосами. Задня поперечина рами має кронштейни для кріплення ліхтарів і покажчиків повороту, а до лонжеронів на болтах прикріплено буксирні литі гаки. Нижню частину рами також зварено з поперечин і лонжеронів.

Напівпричепи великої вантажопідйомності мають дві осі. На них установлюють чотириресорну балансирну підвіску. Як пружні елементи в такій підвісці використовують несиметричні напівеліптичні ресори, що дають змогу рівномірно змінювати жорсткість підвіски залежно від ступеня завантаження. Для передавання тягових і гальмівних зусиль у конструкції підвіски використовуються реактивні штанги, а рівномірність навантаження на осі напівпричепа забезпечує балансир, з'єднаний із короткими кінцями ресор.

Причіпні транспортні засоби з активним приводом. Автопоїзди з причепами або напівпричепами можуть експлуатуватися у важких дорожніх умовах, що потребує підвищення їхньої прохідності. Цього можна досягти застосуванням на причепах ведучих осей або коліс, тобто активного привода.

Є кілька способів активізації коліс причепів й напівпричепів: застосування механічного, гідравлічного та електричного приводів.

Механічний привод застосовується здебільшого на причіпних засобах порівняно невеликої вантажопідйомності й складається з редукторів і карданних передач, установлених на тягачі та причепі. До недоліків механічного привода належать складність агрегатів і неможливість здійснити привод у разі кількох причіпних ланок.

Гідравлічний привод ґрунтується на використанні насоса високого тиску, що приводиться двигуном автомобіля-тягача, й роторних гідравлічних двигунів, які обертають колеса причепа. Тягове зусилля передається рідиною від гідронасоса до гідродвигунів трубопроводом високого тиску. За такої передачі ставляться високі вимоги до герметичності й надійності всіх елементів привода, що обмежує його застосування.

Електричний привод активних осей причепів перспективний для важких і надважких причепів і особливо якщо до складу автопоїзда входять кілька причепів. У цьому разі на автомобілі-тягачі працює силова установка, що складається з первинного теплового двигуна та генератора, який перетворює всю енергію теплового двигуна (або її частину) на електричну енергію. Електроенергія від генератора проводами передається електродвигунам, установленим на причепах, які перетворюють її на крутний момент і через редуктори передають колесам. Привод коліс може бути індивідуальним або через головну передачу, диференціал і піввісі.

Причіп тракторний – це спеціалізована транспортна техніка, призначена для буксирування трактором. Використовується для перевезення різних вантажів у сільському господарстві (зерна, мінеральних добрив тощо) та інших галузях. Причепи до тракторів мають особливу конструкцію, яка враховує всі умови експлуатації на сільськогосподарських полях і нерівних дорогах. 

Переваги використання причепів для трактора 

Використання причепів для трактора приносить численні переваги, які значно підвищують ефективність роботи у сільському господарстві, будівництві та інших галузях. Ось деякі з головних переваг: 

Підвищена вантажопідйомність: За допомогою причепів можна транспортувати великі обсяги вантажів, зменшуючи кількість рейсів та збільшуючи продуктивність. 

Ефективне використання ресурсів: Використання причепів допомагає зменшити витрати на пальне та амортизацію техніки, оскільки один трактор може перевезти більше вантажу за один раз. 

Зменшення часу на перевезення: Причепи дозволяють швидше та ефективніше здійснювати перевезення, що особливо важливо під час сезону збору врожаю. 

Універсальність: Тракторні причепи підходять для перевезення різноманітних вантажів: зерна, будівельних матеріалів, мінеральних добрив, гравію та інших продуктів. 

Зручність завантаження та вивантаження: Багато моделей причепів мають функцію самоскида, яка спрощує процес завантаження та вивантаження вантажів, зменшуючи час та зусилля, необхідні для цих операцій. 

Покращення маневреності: Сучасні тракторні причепи мають вдосконалені системи підвіски та гальмування, що передбачають кращу маневреність і стабільність під час руху. 

Безпека перевезень: Причепи оснащені сучасними системами гальмування та стабілізації для безпеки при транспортуванні вантажів навіть на складних дорогах. 

Конструкція тракторного причепу включає кілька основних компонентів. Всі вони забезпечують його функціональність, надійність і зручність використання. До головних частин відносяться: шасі (рама), кузов або платформа, осі, колеса та шини, підвіска, зчіпний пристрій, гальмівна система, гідравлічна система, бокові та задні борти, освітлення та сигналізація та інші додаткові елементи. 

При виборі причепа до трактора варто звертати увагу на конструкцію шасі і тип ресор, які використовуються. Міцне шасі і надійні ресори гарантують довговічність причепа, комфорт під час перевезення вантажів і захист вантажу від пошкоджень. 

Основою конструкції причепа є шасі, яке забезпечує міцність та стійкість причепа до навантажень і ударів. Характеристики шасі причепа до трактора: 

Міцність і надійність: Шасі повинно бути достатньо міцним, щоб витримувати великі навантаження і суворі умови експлуатації, такі як бездоріжжя. 

Матеріали: Найчастіше використовуються високоякісні сталі, через свою довговічність та стійкість до корозії. 

Конструкція рами: Рама може бути одновісною або багатосекційною, залежно від типу причепа і його вантажопідйомності.  

Види шасі. Одновісні шасі: Мають одну вісь з двома колесами. Використовуються для легких причепів з невеликою вантажопідйомністю. Такі шасі простіші в конструкції і показують хорошу маневреність. 

Двовісні та багатосекційні шасі (тривісні, тандем, тридем): Включають декілька осей, що розподіляють вагу вантажу на більшу кількість точок опори. Застосовуються для важких причепів з високою вантажопідйомністю і для рівномірного розподілу навантаження і кращу стійкість на нерівних дорогах.  

Ресора для причепа – це важливий елемент підвіски для амортизації та плавності ходу транспортного засобу. Вона призначена для зменшення вібрацій і ударів, які виникають під час руху причепа по нерівних дорогах або полях, що дозволяє захистити вантаж, а також комфортно працювати оператору. Ресори можуть бути встановлені як на передній, так і на задній осі причепа.  

Типи ресор: 

Листові ресори: Складаються з кількох сталевих листів, з’єднаних між собою. Листи мають різну довжину, з найкоротшими у центрі і найдовшими ззовні. Вони забезпечують високу міцність і здатні витримувати великі навантаження. З недоліків вони можуть додавати ваги до загальної маси причепа і трішки програють в амортизації  більш сучасним пневматичним ресорам. 

Пневматичні ресори: Використовують повітряні балони (мішки), які наповнені стисненим повітрям. Балони з’єднані з компресором, що регулює тиск повітря в системі. Використовуються в більш сучасних і дорогих причепах. З допомогою цих ресор на причіп можна домогтися кращої амортизації й комфорту під час перевезення вантажів. Але варто врахувати, що пневматичні ресори мають складнішу конструкцію та потребують більше коштів на ремонт та обслуговування порівняно з листовими. 

Вибір між листовими і пневматичними ресорами залежить від конкретних потреб і умов експлуатації причепа. 

Одновісні тракторні причепи.

Розміри загальні: Довжина, мм - 3950. Ширина, мм - 1750. Висота, мм - 1400.

Внутрішні розміри кузова; Довжина, мм - 2800. Ширина, мм - 1750. Висота основного борту, мм - 470.

Технічні характеристики: Потужність трактора від, к.с – 30. Транспортна швидкість руху, км/год – 30. Максимальна швидкість руху, км/год – 40. Вантажопідйомність до, кг – 2000. Кут розвантаження, град. – 50. Об'єм кузова, м³ - 2,3. Шини - 10.0/75-15.3. Вага, кг – 610. Електричні параметри електросистема, V – 12.

Розміри загальні: Довжина, мм - 5164. Ширина, мм - 2490. Висота, мм - 2135.

Внутрішні розміри кузова: Довжина, мм - 3960. Ширина, мм - 1980. Висота основного борту, мм - 1205

Технічні характеристики: Потужність трактора від, к.с. – 80. Транспортна швидкість руху, км/год – 30. Максимальна швидкість руху, км/год – 40. Вантажопідйомність до, кг – 6500. Кут розвантаження, град. – 70. Об'єм кузова, м^{3 –}8. Шини - 16.5/70-18. Вага, кг – 1500. Електричні параметри електросистема, V – 12.

Двовісні тракторні причепи.

Розміри загальні; Довжина, мм - 5950. Ширина, мм - 2320. Висота, мм - 1800.

Внутрішні розміри кузова; Довжина, мм - 4000. Ширина, мм - 2200. Висота основного борту, мм - 650

Технічні характеристики: Потужність трактора від, к.с - 50. Транспортна швидкість руху, км/год - 30. Максимальна швидкість руху, км/год – 40. Вантажопідйомність до, кг- 4500. Кут розвантаження, град. – 50. Об'єм кузова, м³ - 5,7. Шини - 9.00-16. Вага, кг – 1500. Електричні параметри електросистема, V - 12.

Розміри загальні: Довжина, мм - 6200. Ширина, мм =- 2400. Висота, мм - 2600.

Внутрішні розміри кузова: Довжина, мм - 4500. Ширина, мм - 2400. Висота основного борту, мм - 650. Висота додаткового борту, мм - 650.

Технічні характеристики: Потужність трактора від, к.с. – 80. Транспортна швидкість руху, км/год – 30. Максимальна швидкість руху, км/год – 40. Вантажопідйомність до, кг - 6000. Кут розвантаження, град. – 50. Об'єм кузова, м³- 14,0. Шини - 15.5/65-18. Вага, кг – 2350. Електричні параметри електросистема, V – 12.

Двовісний напівпричеп.

Внутрішні розміри кузова: Довжина, мм - 6500. Ширина, мм - 2500. Висота основного борту, мм – 2850.

Технічні характеристики: Потужність трактора від, к.с – 100. Транспортна швидкість руху, км/год – 17. Вантажопідйомність до, кг – 16000. Кут розвантаження, град. – 50. Об'єм кузова, м³ – 25.

10.03.2025р.

Тема програми № 10. Машини для збирання овочів

Тема уроку № 70: Збиpальнi платформи та контейнери. Технологічне налагодження машин.

Працюємо з підручником:

(CM - I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 473-476.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/11/11..htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова збиpальних платформ та контейнерів.

2. Робота збиpальних платформ та контейнерів.

3. Технологічне налагодження машин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення СКТ-2.

2. Опишіть будову СКТ-2.

3. Замалюйте конструктивну схему СКТ-2.

4. Опишіть технологічний процес роботи СКТ-2.

5. Яке призначення КОП-1,5.

6. Опишіть будову КОП-1,5.

7. Замалюйте конструктивну схему КОП-1,5.

8. Опишіть технологічний процес роботи КОП-1,5.

Самохідний комбайн СКТ-2 призначений для одноразового суцільного збирання машинних сортів томатів, що достигають одночасно і використовуються для промислової переробки. Комбайн СКТ-2 (рис. 11.7) складається із жаткоприймальної частини, плодовідокремлювальної групи, системи для збирання зелених плодів, перебирального та сортувального столів, шасі комбайна СК-5 «Нива», двигуна СМД-17К, силової передачі, гідравлічної системи та електрообладнання.

Основою жаткоприймальної частини є рама, на якій розміщені подільник 2, дискові ножі 1, копіювальні колеса, конвеєри-знімачі та поздовжній прутковий елеватор 3.

Плодовідокремлювальна група складається з виносного 5 і переносного 6 конвеєрів, струшувальних бітерів восьмиклавішного плодовідокремлювача 8, підклавішного конвеєра 7 і вентилятора 9.

До системи для збирання зелених плодів належать конвеєр зелених плодів 12, елеватор та бункер 11. Бункером є місткість, яка зверху відкрита для завантаження плодами, а знизу має два вікна для розвантаження зібраних плодів. Перебиральний стіл складається із конвеєрів землі та домішок 18, конвеєрів плодів і площадки для працівників. Сортувальний стіл 14 має сортувальний і вивантажувальний 16 конвеєри, площадки для працівників 17 і тент.

Технологічний процес роботи. Під час руху комбайна вздовж рядків дискові ножі підрізують рослини томатів на глибині 3...4 см і подають їх разом із землею на прутковий елеватор, який спрямовує ворох на виносний конвеєр. Маса, яка надійшла на переносний конвеєр, розподіляється на два потоки. Перший — ґрунт і плоди, не дійшовши до переносного конвеєра, провалюється крізь щілину між ним і прутковим елеватором і потрапляє на виносний конвеєр, який спрямовує ґрунт і плоди на конвеєр сортувального стола. Працівники, які розміщуються на площадці сортувального стола з лівого боку комбайна, відбирають товарні плоди і кладуть їх на конвеєр сортувального стола. Земля, нестандартні плоди та інші домішки двома конвеєрами землі викидаються на зібране поле.

Стебла томатів із закріпленими на них плодами (другий потік) надходять на переносний конвеєр, а звідти — на клавішний плодовідокремлювач, де під дією струшувальних барабанів плоди відриваються від стебел і падають на конвеєр плодів. Цей конвеєр подає їх на конвеєр сортувального стола, а бадилля клавішами викидається на зібране поле. Під конвеєром встановлено вентилятор для відокремлення легких домішок перед подаванням томатів на сортувальний стіл. На цьому столі працівники відбирають зелені стандартні плоди і скидають їх на конвеєр зелених плодів для подавання до елеватора і далі — у бункер зелених плодів. Рослинні домішки і нестандартні плоди вручну викидають через спеціальні вікна на поверхню зібраного поля. Стандартні стиглі плоди, що залишилися на конвеєрі сортувального стола, подаються до конвеєра, який вивантажує їх у контейнери, встановлені на агрегаті ПТ-3,5А, що рухається поряд із комбайном. Як тільки бункер наповниться недостиглими плодами, механізатор зупиняє комбайн. До вивантажувального конвеєра підводять один із контейнерів агрегату ПТ-3,5А, в який розвантажують зелені плоди томатів. Якщо в господарстві є сортувальний пункт СПТ- 15М для післязбиральної обробки плодів томатів, то на комбайні їх не сортують. У цьому разі з комбайна знімають систему для збирання зелених плодів, шарнірні частини сортувального стола і площадок, частину сортувального конвеєра. На сортувальному столі працівники вибирають тільки рослинні домішки, а зелені плоди надходять у контейнери разом із стиглими.

Рис. 1. Схема томатозбирального комбайна СКТ -2:

1 — дисковий ніж; 2 — подільник; 3 — прутковий елеватор; 4 — поздовжній конвеєр плодів; 5 — виносний конвеєр; 6 — переносний конвеєр; 7 — підклавішний конвеєр; 8 — клавішний плодовідокремлювач; 9 — вентилятор; 10 — бітер; 11 — бункер зелених плодів; 12 — конвеєр зелених плодів; 13 — елеватор зелених плодів; 14 — сортувальний стіл; 15 — конвеєр; 16 — вивантажувальний конвеєр; 17 — площадка для працівників; 18 — конвеєр землі та домішок

Комбайн для збирання огірків КОП-1,5 (рис. 2) призначений для одноразового суцільного збирання сортів огірків і навантаження їх у транспорт, що рухається поряд. Основними складальними одиницями комбайна КОП-1,5 є рама 1, опорні колеса, дискові 2 і горизонтальні 3 ножі, підбирач пальцьового типу 4, приймальний конвеєр 5, вальцьовий плодовідокремлювач 6, поперечний конвеєр 7, доочисник 9, шнек доочисника, вивантажувальний елеватор 8, передавальний механізм і гідросистема.

Технологічний процес роботи. Під час роботи комбайна вертикальні дискові ножі 2 перерізують гудиння в міжрядді, а горизонтальні підрізні ножі 3 підрізують кореневу систему на глибині 40...50 мм. Підбирач 4 захоплює пальцями гудиння з плодами і подає його на поздовжній приймальний конвеєр 5, який спрямовує масу на плодовідокремлювач 6. Вальці плодовідокремлювача відривають плоди, які падають на поперечний конвеєр 7, а потім вони надходять до вивантажувального елеватора 8, який подає їх у транспортний засіб, що рухається поряд із комбайном. Гудиння та інші рослинні рештки викидаються на поле. Доочисник 9 виділяє з вороху огірків частини стебел, листя, які шнеком викидаються в поле. Ширина захвату комбайна 1,4 м, робоча швидкість 1,8...2,2 км/год, продуктивність 0,3 га/год.

Рис. 2. Схема комбайна КОП-1,5:

1 — рама; 2 — дисковий ніж; 3 — підрізний ніж; 4 — підбирач; 5 — приймальний конвеєр; 6 — плодовідокремлювач; 7 — поперечний конвеєр; 8 — вивантажувальний елеватор; 9 — вальці доочисника; 10 — вентилятор

07.03.2025р. 34гр.

Тема програми № 10. Машини для збирання овочів

Тема уроку № 69: Будова, робота, регулювання моpквозбиpальної, капустозбиральної та цибулезбиpальної машини.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/11/11..htm

Опрацювати матеріал.

1. Моpквозбиpальні машини.

2. Капустозбиральні машини.

3. Цибулезбиpальні машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення УКМ-2.

2. Опишіть будову УКМ-2.

3. Замалюйте конструктивну схему УКМ-2.

4. Опишіть технологічний процес роботи УКМ-2.

5. Яке призначення ММТ-1.

6. Опишіть будову ММТ-1.

7. Замалюйте конструктивну схему ММТ-1.

8. Опишіть технологічний процес роботи ММТ-1.

9. Яке призначення ЛКГ-1,4.

10. Опишіть будову ЛКГ-1,4.

11. Замалюйте конструктивну схему ЛКГ-1,4.

12. Опишіть технологічний процес роботи ЛКГ-1,4.

Дворядна машина для суцільного збирання капусти УКМ-2 (рис. 1) призначена для збирання капусти із зеленим листям і одночасного навантаження її в транспортні засоби, що рухаються поряд. Застосовується в зонах вирощування середніх і пізніх сортів капусти з міжряддями 70 см як на рівній, так і гребеневій поверхнях.

Основними складальними одиницями машини УКМ-2 є рама, різальний апарат 1, вивантажувальний конвеєр 3, ходові колеса, гідросистема, привід.

Технологічний процес роботи. Під час роботи машина УКМ-2 рухається по зібраній частині поля. Клавіші різального апарата піднімають і спрямовують головки капусти під притискні барабани 2, які вирівнюють, фіксують і подають качани в приймальну частину вивантажувального конвеєра. Після відрізування коренів сегментними ножами, розміщеними на гойдалках під притискними барабанами, головки із приймальної частини вивантажувального конвеєра надходять на похилу і подаються в кузов транспортного засобу.

У процесі роботи механізатор із кабіни регулює відстань між різальним апаратом і поверхнею ґрунту (забезпечує необхідну довжину качанів), частоту обертання барабанів різального апарата (залежно від швидкості руху машини і стану головок), висоту встановлення вивантажувальної частини конвеєра. За потокової технології зібрану машинами капусту доробляють перед закладанням на тривале зберігання на уніфікованій стаціонарній лінії УДК-30 або перебирають і частково обробляють.

Рис. 1. Схема капустозбиральної машини УКМ-2:

1 — клавіші різального апарата; 2 — притискні барабани; 3 — вивантажувальний конвеєр.

Машина ММТ-1 призначена для збирання моркви, столових буряків та інших коренеплодів навантаженням їх у транспортні засоби, що рухаються поряд.

Основними складальними одиницями машини (рис. 2) є гичкопідіймачі 1, підкопувальний леміш 3, бральний 2 і гичковідокремлювальний 4 апарати, поздовжній прутковий конвеєр 5, стрічковий конвеєр гички 6, пальчаста гірка 8, поперечний конвеєр 9 і вивантажувальний елеватор 10.

Технологічний процес роботи. Під час переміщення машини гичкопідіймачі 1 піднімають листки моркви вгору, стискують їх у пучок і спрямовують до брального апарата 2. Одночасно підкопувальний леміш 3 розпушує ґрунт у рядку. Бральні паси, обертаючись назустріч один одному, захоплюють моркву за гичку, витягують її з ґрунту і підводять до апарата 4 для відокремлення гички, який вирівнює моркву по висоті й обрізує гичку. Відокремлена гичка надходить на конвеєр 6, який скидає її на лотік і далі — на зібране поле, а коренеплоди потрапляють на поздовжній конвеєр 5, який спрямовує їх на пальчасту гірку 8, де відокремлюються рослинні домішки і земля від коренеплодів. Із пальчастої гірки коренеплоди скочуються на поперечний конвеєр 9, а потім на вивантажувальний елеватор 10 і подається у тракторний причіп, що рухається поряд із машиною. Робоча швидкість 1,4...4,8 км/год, продуктивність машини до 0,15 га/год.

Рис. 2. Схема машини для збирання коренеплодів ММТ-1:

1 — гичкопідіймач; 2 — бральний апарат; 3 — підкопувальний леміш; 4 — апарат для відокремлення гички; 5 — поздовжній прутковий конвеєр; 6 — стрічковий конвеєр гички; 7 — скатний лотік; 8 — пальчаста гірка; 9 — поперечний конвеєр; 10 — вивантажувальний елеватор

Цибулекопач ЛКГ-1,4 призначений для викопування цибулі з рядків з укладанням їх у валок, збирання після просушування із валка та навантаження в кузов транспортного засобу.

Основними вузлами та механізмами копача (рис. 3) є рама 2, два опорних металевих колеса 1, дворешітний грохот 3 з підкопувальним лемішем, грудко подрібнювач 4, вібраційний грохот 5, відкидний елеватор 8, вивантажувальний конвеєр 7, пневматичні колеса 6 та механізм приводу.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини опорні колеса копіюють рельєф поля і підтримують необхідну глибину ходу леміша (8...10 см), який підрізує шар ґрунту разом з цибулею і подає його на решета коливального грохоту для руйнування і просіювання основної частини ґрунту. Цибуля і грудки землі, що залишилися, потрапляють на балони грудко подрібнювача (тиск в балонах 0,01 МПа).

Проходячи між балонами, грудки роздавлюються, відокремлюються від цибулі на вібраційному грохоті. За допомогою поперечного конвеєра можна робити один валок із двох проходів. Після дозрівання і просушування впродовж 8 – 10 діб цибулю підбирають із валків.

Для цього на копач ЛКГ-1,4 начіплюють вивантажувальний конвеєр. Леміш підкопує ґрунт під валком на глибину 5...6 см. Робота копача на підбиранні цибулі аналогічна його роботі на підкопуванні. Цибуля, піднята із валка і відокремлена від ґрунту, завантажується конвеєром у транспортний засіб, що рухається поряд.

Глибину ходу лемішів регулюють гвинтовим механізмом опорного колеса. Частота коливання грохота становить 12,75...16,0 об/хв. Ширина захвату копача 1,4 м, робоча швидкість 2,8...5,6 км/год, продуктивність до 0,7 га/год.

Рис. 3. Схема цибулекопача ЛКГ-1,4:

а — перший прохід; б — другий прохід; в — підбирання цибулі з валка; 1 — опорне колесо; 2 — рама; 3 —коливальний грохот; 4 — грудкоподрібнювач; 5 — вібраційний грохот; 6 — пневматичне колесо; 7 — вивантажувальний конвеєр; 8 — відкидний елеватор.

07.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 68: Вивчення будови корененавантажувачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF9111

Опрацювати матеріал.

1. Будова корененавантажувачів.

2. Робота корененавантажувачів.

3. Регулювання корененавантажувачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А.

2. Опишіть будову буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А.

3. Замалюйте конструктивну схему буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А

4. Опишіть технологічний процес роботи буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А.

5. Опишіть технологічні регулювання буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А.

При застосуванні перевалочної і потоково-перевалочної технологій збирання цукрових буряків комплексами високопродуктивних збиральних машин коренеплоди тимчасово складають у валки або кагати до 4 м завширшки і до 2 м заввишки. Для підбирання коренеплодів із валків і кагатів та доочищення їх від рослинних домішок і землі, а також для навантаження коренеплодів у транспортні засоби застосовують буряконавантажувачі-очисники.

Буряконавантажувач-очисник СПС-4,2А призначений для підбирання коренеплодів цукрових буряків із польових кагатів, валків, куп, доочищення їх від землі та рослинних домішок і навантаження у транспортні засоби. Ширина захвату навантажувача 4,2 м, робоча швидкість 0,05...0,74 км/год, продуктивність до 200 т/год, висота навантаження до 3,5 м.

Загальна будова. Навантажувач СПС-4,2А складається з енергетичного засобу — трактора МТЗ-80/80Л, який встановлений на рамі навантажувача, і навантажувально-очисної системи. Із трактора, який обладнують ходозменшувачем ГХУ-04, попередньо знімають ведучі колеса, передній міст керованих коліс і начіпний механізм.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема буряконавантажувача-очисника СПС-4,2А (а, б): 1 — кулачковий живильник; 2 — активний бітерний вал; 3 — шнековий конвеєр; 4 — гладенький валець; 5 і 7 — бітерні вали; 6 — поздовжній конвеєр; 8 — шнековий конвеєр-розподільник; 9 — шнековий конвеєр-доочисник; 10 — трактор; 11 — вивантажувальний елеватор; 12 — кероване колесо; 13 — ведуче колесо; 14 — опорний коток; 15 — гідроциліндр; 16 — щиток

Навантажувально-очисна система (рис. 1) складається з двох підгрібальних щитків 16, кулачкового живильника 1, активного бітерного вала 2, приймального шнекового очисного конвеєра 3, двох гладеньких циліндричних вальців 4, бітерних валів 5 і 7, поздовжнього конвеєра 6, за яким встановлено двостадійний доочисний пристрій, виконаний у вигляді шнекового конвеєра-розподільника 8 і шнекового конвеєра-доочисника 9, вивантажувального елеватора 11, механізму приводу робочих органів, гідросистеми та системи автоматизованого контролю і сигналізації основних робочих органів УСАК-6ВМ.

Приймальний шнековий очисний конвеєр призначений для звуження потоку і часткового попереднього очищення коренеплодів від домішок. Він виконаний у вигляді послідовно розміщених циліндричних вальців.

Ліві та праві частини перших двох вальців мають протилежне спіральне навивання, треті ліві та праві частини — це гладенькі вальці 4, які є активними боковими стінками.

Двостадійний доочисний пристрій призначений для розширення потоку вороху коренеплодів і остаточного очищення його від землі та рослинних решток. Пристрій має вигляд послідовно розміщених один за одним систем циліндричних гладеньких і спіральних вальців.

Технологічний процес роботи. Опорні котки 14 кулачкового живильника 1 опускають на землю перед валком коренеплодів. Під час поступального руху машини вздовж валка коренеплодів підгрібальними щитками 16 вони спрямовуються до кулачкового живильника 1, де кулачки підбирають певні порції вороху і подають його на активний восьмигранний бітер 2, звідки він надходить до приймального шнекового очисного конвеєра 3. Ліві та праві частини спірального навивання шнекових вальців активних бокових вальців 4 звужують потік коренеплодів до центру очисника і одночасно частково очищують їх від домішок.

Потім за допомогою бітера 5 ворох коренеплодів спрямовується на поздовжній прутковий конвеєр 6, з якого потік вороху подається на двостадійний очисний пристрій, тобто до шнекового конвеєра-розподільника 8, а потім до шнекового доочисника 9. На ньому коренеплоди остаточно доочищуються від домішок, зміщуються в праву частину буряконавантажувача і надходять до вивантажувального елеватора 11, який подає їх у кузов транспортного засобу, що рухається поряд із навантажувачем.

Технологічні регулювання. Положення кулачкового живильника відносно поверхні поля регулюють гвинтовими механізмами опорних коліс рухомої рами, навантаження на опорні колеса живильника — переміщенням ланцюгів підвіски рухомої рами у пазах кронштейнів.

Положення верхньої рухомої рамки вивантажувального елеватора регулюють боковими гвинтовими тягами, а кут нахилу козирка елеватора змінюють довжиною троса.

07.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 67: Буряконавантажувач, його пpизначення, будова та робота.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF9111

Опрацювати матеріал.

1. Призначення буряконавантажувача.

2. Будова буряконавантажувача.

3. Робота буряконавантажувача.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення підбирача-навантажувача ПНБВ-1,6.

2. Опишіть будову підбирача-навантажувача ПНБВ-1,6.

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему підбирача-навантажувача ПНБВ-1,6.

4. Опишіть технологічний процес роботи підбирача-навантажувача ПНБВ-1,6.

Підбирач-навантажувач ПНБВ-1,6 причіпний призначений для підбирання валків коренеплодів цукрових буряків на полі, очищення їх від ґрунту, рослинних решток і навантаження в транспортні засоби, що рухаються поруч з агрегатом. Такі валки коренеплодів утворені після збирання цукрових буряків копачами-валкоутворювачами, збиральними агрегатами при валковій технології.

Підбирач-очисник ПНБВ-1,6 складається з рами 1 (рис. 1), підбираючого транспортера 4, приймального транспортера 2, верхнього притискного транспортера 5, копіруючого пристрою 3, сепаруючого 6, амортизатора гумового 8, прутків 9, вивантажувального елеватора 10, опорних коліс 11 і механізмів приводу транспортерів, ротора і елеватора.

Рис. 1. Схема підбирача-навантажувача-очисника ПНБВ-1,6: 1 - рама; 2 - приймальний транспортер; 3 - копіруючий пристрій;4 — підбираючий транспортер; 5 - верхній притискний транспортер;6 - сепаруючий пристрій; 7 - ротор; 8 - амортизатор; 9 - прутки ротора;10 - вивантажувальний елеватор; 11 - опорні колеса

Підбираючий транспортер 4 підбирає валок коренеплодів при взаємодії приймального транспортера 2 і переміщує їх угору. Притискний верхній транспортер 5 запобігає скочуванню коренеплодів униз і сприяє переміщенню їх на сепаруючий пристрій, у ротор 7. При обертанні ротора коренеплоди за рахунок відцентрових сил зміщуються до периферії ротора, взаємодіють з прутками 9 і очищуються від домішок. Далі потік коренеплодів відсікаючим пристроєм спрямовується на вивантажувальний елеватор 10, а потім - у кузов транспортного засобу. Домішки проходять між прутками ротора і випадають на поверхню поля.

Агрегатують підбирач з тракторами класу 1,4. Ширина захвату - 1,0 м. Робоча швидкість - до 9 км/год. Продуктивність - до 1,6 га/год.

06.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 66: Вивчення будови коренезбиральних машин. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Будова коренезбиральної самохідної машини.

2. Робота коренезбиральної самохідної машини.

3. Регулювання коренезбиральної самохідної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення коренезбиральної самохідної машини РКМ-6.

2. Опишіть будову коренезбиральної самохідної машини РКМ-6.

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему коренезбиральної самохідної машини РКМ-6.

4. Опишіть технологічний процес роботи коренезбиральної самохідної машини РКМ-6.

5. Опишіть технологічні регулювання коренезбиральної самохідної машини РКМ-6.

Коренезбиральна самохідна машина РКМ-6 призначена для викопування коренеплодів цукрових буряків, які посіяні з міжряддями 45 см.

Ширина захвату 2,7 м, робоча швидкість руху машини 7,0...9,0 км/год, продуктивність 1,8...2,7 га/год.

Загальна будова. Машина РКМ-6 (рис. 9.10) складається із самохідного шасі, на рамі якого встановлено двигун 13 СМД-24-02 потужністю 118 кВт, міст ведучих коліс 9 з гідростатичним приводом ходової частини, міст керованих коліс 2, кабіну з органами керування 14, автомат керування машини по рядках 1 і коренезбиральну частину.

Коренезбиральна частина призначена для викопування, очищення, транспортування вороху коренеплодів і їх завантаження в транспортні засоби, що рухаються поряд із збиральною машиною.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема

коренезбиральної машини РКМ-6:

1 — автомат керування; 2 — міст керованих коліс; 3 — копіювальне колесо; 4 — коренезабірник; 5 — активна викопувальна вилка; 6 — бітерний лопатевий очисник; 7 — шнековий очисник; 8 — поздовжній конвеєр; 9 — міст ведучих коліс; 10 — бітерний лопатевий доочисник; 11 — поперечний конвеєр; 12 — вивантажувальний елеватор; 13 — двигун; 14 — кабіна

Основними робочими органами коренезбиральної частини є двосекційні викопувальні органи 5, встановлені у передній частині двох рухомих рам і шарнірно з’єднані з основною рамою, ліві і праві секції приймального лопатевого бітерного 6 і шнекового 7 очисників, які виконані у вигляді послідовно розміщених лопатевих і спіральних вальців, поздовжнього пруткового конвеєра 8, лопатевого бітерного доочисника вороху коренеплодів 10, поперечного конвеєра 11 і вивантажувального елеватора 12.

Залежно від комплектації змінного викопувального робочого органа розрізняють такі модифікації коренезбиральної машини: РКМ-6-02 комплектується ротаційно-вилчастими копачами, РКМ-6-03 — пасивними сферичнодисковими копачами (для збирання кормових буряків), РКМ-6-05 — дисковими копачами, будова і технологічний процес роботи яких відповідно аналогічні машинам МКК-6-02, МКК-6, КС-6Б(В).

Приймальний бітерний лопатевий очисник 6, шнековий очисник 7, поздовжній 8 і поперечний 11 конвеєри та вивантажувальний елеватор 12, бітерний лопатевий доочисник 10 за своєю будовою і технологічним процесом роботи аналогічні відповідним робочим органам коренезбиральної машини МКК-6-02.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини автомат водіння 1 спрямовує керовані колеса 2 посередині міжрядь, а викопувальні робочі органи відповідного типу по рядках. При цьому коренеплоди викопуються з ґрунту і надходять на лопатеві бітерні 6 і шнекові 7 очисники, де відбувається попереднє очищення вороху від землі та рослинних домішок. Крім того, ліва і права секції шнекового очисника 7 зміщує ворох коренеплодів у його центральну частину, в якій він потрапляє на поздовжній прутковий конвеєр 8, а потім до лопатевого бітерного доочисника 10, де коренеплоди остаточно очищуються від домішок. Із доочисника 10 коренеплоди падають на поперечний конвеєр 11, який переміщує їх до вивантажувального елеватора 12 і завантажує у транспортний засіб, що рухається поряд із коренезбиральною машиною.

Для заміни транспортних засобів без зупинення машини під час роботи передбачено можливість короткострокового вимкнення поперечного конвеєра і вивантажувального елеватора. У цей час коренеплоди нагромаджуються в перехідному бункері-нагромаджувачі, дном якого є поперечний конвеєр 11.

Після заміни транспортних засобів вмикають привід конвеєрів і коренеплоди знову надходять у новий транспортний засіб.

Технологічні регулювання. Основні робочі органи коренезбиральної машини РКМ-6 і її модифікацій регулюються так само, як і машини наведених марок.

06.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 65: Пpизначення, будова та робота коpенезбиpальної машини.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Будова коренезбиральної машини.

2. Роботи коренезбиральної машини.

3. Регулювання коренезбиральної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення коренезбиральної машини МКК-6-02.

2. Опишіть будову коренезбиральної машини МКК-6-02

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему коренезбиральної машини МКК-6-02.

4. Опишіть технологічний процес роботи коренезбиральної машини МКК-6-02.

5. Опишіть технологічні регулювання коренезбиральної машини МКК-6-02.

Для збирання коренеплодів цукрових і кормових буряків використовують чотири- і шестирядні самохідні коренезбиральні машини і бункерні комбайни, а також причіпні та навісні копачі-валкоутворювачі і підбирачі валків.

Базовими вітчизняними моделями цих машин є самохідні машини КС-6Б(В), МКК-6, РКМ-6, а також комплекс причіпних машин КВЦБ-1,2 (копачвалкоутворювач) і КНБ-6 (підбирач валків) концерну «Борекс».

Коренезбиральна машина МКК-6-02 призначена для збирання коренеплодів цукрових буряків, що посіяні з шириною міжрядь 45см.

Ширина захвату машини 2,7 м, робоча швидкість 5,0...7,2 км/год, продуктивність 1,4...1,9 га/год.

Загальна будова. Коренезбиральна машина МКК- 6-02 (рис. 1) складається з основної рами 1, на якій змонтовано коренезбиральну частину і встановлено трактор 13 МТЗ-80/80Л із демонтованими ведучими колесами, мостом керованих коліс, механізмом задньої начіпки. Робочі органи коренезбиральної частини приводяться в рух від ВВП трактора.

Коренезбиральна частина має основну раму 1, яка опирається на мости ведучих 12 і керованих 3 коліс, дві секції вилчастих викопувальних пристроїв 4, приймальний лопатевий конвеєр-очисник 9, шнековий очисник вороху 10, поздовжній 11 і поперечний 16 конвеєри, вивантажувальний елеватор 14, механізм рульового керування, трансмісію, електричну і гідравлічну системи, автомат керування машини по осі рядків, систему контролю та сигналізації УСАК-6В.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема коренезбиральної машини МКК-6-02:

1 — основна рама; 2 — автомат водіння; 3 — кероване колесо; 4 — секція викопувальних робочих пристроїв; 5 — копіювальне колесо; 6 — коренезабірник; 7 — активна викопувальна вилка; 8 — бітервиштовхувач; 9 — лопатевий конвеєр-очисник; 10 — шнековий очисник; 11 — поздовжній конвеєр; 12 — ведуче колесо; 13 — трактор; 14 — вивантажувальний елеватор; 15 — бункер-нагромаджувач; 16 — поперечний конвеєр

Викопувальний пристрій, або копач (рис. 2 ), призначений для викопування коренеплодів цукрових буряків, попереднього очищення вороху від домішок і його транспортування на шнековий очисник 10 (див. рис. 1). Копач має ліву і праву секції, кожна з яких складається із рами 2. На цій рамі змонтовано три пари активних вилок 6, три пари коренезабірників 1, металевий бітер-виштовхувач 3 і приймальний лопатевий конвеєр-очисник, який виконаний у вигляді послідовно розміщених прогумованих бітерних валів. Секції копача шарнірно з’єднані з основною рамою машини і в роботі опираються на кронштейни рамки копіювальних коліс, завдяки чому відбувається незалежне копіювання рельєфу ґрунту кожною рамкою.

Рис. 2. Викопувальний пристрій коренезбиральної машини МКК-6-02:

а — викопувальний пристрій у складі; б — активна вилка; 1 — коренезабірник; 2 — рама; 3 — бітервиштовхувач; 4 — вал приводу бітера-виштовхувача; 5 — редуктор приводу вилок; 6 — активна вилка; 7 — конусні ротори; 8 — манжета; 9 — труба; 10 — шарикопідшипник; 11 — корпус; 12 — конічна шестірня редуктора; 13 — вал; 14 — кронштейн

Копіювальні колеса (рис. 3) призначені для копіювання рельєфу ґрунту з метою збереження постійної глибини ходу активних вилок. Вони складаються з рами 1, яка шарнірно з’єднана з кронштейном основної рами машини, копіювальних металевих коліс 6, чистиків 5 і кронштейнів 4 для регулювання глибини ходу активних вилок. Копіювальні колеса піднімаються в транспортне положення ланцюгами 7 одночасно з викопувальними пристроями.

Рис. 3. Копіювальне колесо:

1 — рама; 2 — упор; 3 — вісь; 4 — кронштейн регулювання глибини ходу; 5 — чистик; 6 — копіювальне колесо; 7 — ланцюг

Активна вилка (див. рис. 2, б) призначена для викопування коренеплодів із ґрунту. Вона складається з двох конусів 7, які обертаються в протилежні боки і змонтовані на хвостовиках валів 13 і шестерень 12. Конусні вилки встановлені на кронштейні 14, який закріплений на рамі викопувального пристрою. Діаметр циліндра вилки 72 мм, довжина активної частини 332 мм. Частота обертання конусів 7 становить 423 об/хв, глибина ходу вилок — 5...12 см.

Рис. 2.(б) Викопувальний пристрій коренезбиральної машини МКК-6-02:

б — активна вилка; 7 — конусні ротори; 8 — манжета; 9 — труба; 10 — шарикопідшипник; 11 — корпус; 12 — конічна шестірня редуктора; 13 — вал; 14 — кронштейн

Коренезабірник (рис. 4) призначений для захоплювання коренів і передачі їх на приймальний лопатевий конвеєр-очисник. Він складається із зварного корпусу 1, верхнього ведучого вала 4, ведучої 2 і веденої зірочок, маточини 3 з поздовжнім пазом, маточин і півосей із сухарями. На півосях закріплені диски 5, які розміщені під кутом один до одного. Верхній ведучий вал 4 коренезабірника приводиться в рух від вала контрприводу через з’єднувальний валик. Ланцюгова передача 7 коренезабірника передає обертання з верхнього валу 4 на нижню зірочку і далі через сухарі і півосі на диски 5 з прутковими лапами 6. Діаметр дисків 700 мм, частота обертання 99 об/хв.

Рис. 4. Коренезабірник викопувального пристрою:

1 — корпус; 2 — ведуча зірочка; 3 — маточина; 4 — ведучий вал; 5 — диск; 6 — пруткова лапа; 7 — ланцюгова передача

Бітер - виштовхувач (рис. 5) призначений для виштовхування коренеплодів із розхилу дисків коренезабірника і подавання їх на приймальний конвеєр-очисник. Він складається із зварного вала 1, привідної зірочки 3 з муфтою і змінних металевих лопатей 2. Лопаті кожного бітера зміщенні на 30° один відносно одного.

Рис. 5. Бітер-виштовхувач:

1 — зварний вал; 2 — металева лопать; 3 — привідна зірочка

Приймальний лопатевий конвеєр-очисник призначений для очищення вороху від землі та рослинних домішок і подальшого подавання його на шнековий конвеєр. Він складається з трьох бітерних валів, які виконані у вигляді радіально розміщених гумових лопатей. Перші два вали мають по чотири лопаті, а третій — шість. Частота обертання двох чотирилопатевих бітерів ста новить 188 об/хв, а шестилопатевого — 289 об/хв.

Шнековий очисник (рис. 6) призначений для часткового подальшого очищення вороху цукрових буряків від землі та рослинних домішок і зміщення й подавання його з приймальних конвеєрів двох секцій викопувального робочого органа на центральний поздовжній конвеєр. Він складається з правої та лівої секцій, кожна з яких має вигляд двох довгих 1 і двох коротких 3, 4 вальців, які закріплені в сферичних підшипникових опорах на основній рамі машини. На деякій визначеній довжині нижні вальці кожної секції мають спіральне навивання 2 із стрічки, а короткий валець 3 — із круга для зміщення вороху на поздовжній конвеєр. Валець 3 на кінці має зворотний виток, який обрізує рослинні залишки, що захоплюються шнековим конвеєром. Верхній валець 4 виконаний гладеньким. Вальці мають однаковий напрямок обертання. Частота обертання спіральних вальців становить 289 об/хв, гладенького — 377 об/хв.

Рис. 6. Шнековий очисник:

1 — довгий валець; 2 — спіральне навивання; 3 і 4 — короткі вальці

Поздовжній і поперечний конвеєри призначені відповідно для забирання вороху від шнекового очисника і подавання його на поперечний конвеєр та від нього до вивантажувального.

Поздовжній конвеєр закріплений на основній рамі машини і складається з ведучого валу із запобіжною муфтою, полотна, ведених і підтримувальних роликів. На полотні конвеєра влаштовані скребки і клапан для очищення внутрішнього простору полотна. Полотно натягується автоматично за допомогою натяжних пристроїв.

Поперечний конвеєр є дном бункера-нагромаджувача. Він складається із полотна, ведених і підтримувальних роликів і ведучого валу, клапана очищення внутрішнього простору.

Полотно конвеєрів має два втулково-роликових ланцюги, з’єднані між собою прутками з кроком 38,1 мм. На прутках з кроком 304,8 мм закріплені скребки 50 мм заввишки. Швидкість руху полотна конвеєра 1,22 м/с.

Вивантажувальний елеватор призначений для завантаження коренеплодів у кузов транспортного засобу, який рухається поряд із коренезбиральною машиною. На рамі конвеєра встановлені гребінка і козирокзменшувач швидкості падіння коренеплодів, який запобігає їх пошкодженню і втратам. Ведучий вал, полотно із скребками, ведені і підтримувальні ролики виконані аналогічно поздовжньому конвеєру. Крок скребків 457,2 мм, висота — 142 мм.

Рама вивантажувального елеватора складається з нижньої, середньої і верхньої рамок. Нерухома нижня рамка прикріплюється до основної рами болтами. Рухома середня рамка шарнірно з’єднана з нижньою і утримується в потрібному положенні двома гідроциліндрами. Рухома верхня рамка шарнірно з’єднана із середньою і керується гідроциліндром. За рахунок зменшення кута нахилу середньої частини навантажувального конвеєра від 50 до 28° ви сота падіння коренів у кузов транспортного засобу може бути знижена до 1 м, а піднімання верхньої рамки дає змогу завантажувати його повністю.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини автомат водіння 2 (див. рис. 1) спрямовує передні колеса 3 посередині міжрядь, а активні викопувальні вилки 7 секцій робочих викопувальних пристроїв 4 — по рядках буряків. Активні конусні вилки 7, обертаючись назустріч одна одній, підкопують коренеплоди конусними наконечниками, витягуючи їх з ґрунту, і вводять у розхил дисків коренезабірників 6. При цьому основна маса землі відокремлюється за рахунок скидання її по боках конусними наконечниками вилки, які обертаються. Викопані коренеплоди захоплюються дисками коренезабірників 6, які їх переміщують вгору до бітерів 8. Підняті коренезабірником 6 корені виштовхуються бітером 8 і спрямовуються на приймальний лопатевий конвеєр-очисник 9, який переміщує ворох до шнекового очисника 10 і частково очищує ворох від землі і рослинних домішок. На шнековому очиснику 10 коренеплоди доочищуються від рослинних залишків і вільної землі і зміщуються ним до центру машини на поздовжній прутковий конвеєр 11, який направляє ворох на поперечний прутковий конвеєр 16. Він спрямовує коренеплоди на вивантажувальний елеватор 14, який подає їх у транспортний засіб, що рухається поряд із збиральною машиною. Під час руху коренеплодів по поздовжньому та поперечному конвеєрах і вивантажувальному елеваторі вони очищаються від домішок.

Для заміни транспортних засобів без зупинення машини під час роботи передбачена можливість короткострокового вимкнення поперечного конвеєра і вивантажувального елеватора. У цей час коренеплоди нагромаджуються в перехідному бункері-нагромаджувачі 15, дном якого є поперечний конвеєр 16. Після заміни транспортних засобів вмикають привід конвеєрів і коренеплоди знову надходять у новий транспортний засіб.

Технологічні регулювання. Глибину ходу активних вилок регулюють за допомогою перестановки штирів і втулок у кронштейнах копіювальних коліс викопувального пристрою.

Копіри автомата водіння машини по рядках буряків регулюють залежно від розміру коренів. Відстань між пластинами суміжних копірів має бути на 2...3 см більшою за середній діаметр коренів і встановлюється зміщенням копіювальних пластин у горизонтальній площині. Паралельне положення пластин копірів відносно поверхні ґрунту для копірів-розпушувачів досягається поворотом у вертикальній площині пластин копірів у затискачах, для полозкових копірів — зміною довжини тяги паралелограмної підвіски копірів.

06.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 64: Вивчення будови гичкозбиральних машин. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Будова гичкозбиpальної машини.

2. Робота гичкозбиpальної машини.

3. Регулювання гичкозбиpальної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення гичкозбиральних машин.

2. Опишіть будову гичкозбиpальної машини МБП-6.

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему гичкозрізувального апарата.

4. Опишіть технологічний процес роботи гичкозбиpальної машини МБП-6.

5. Опишіть технологічні регулювання гичкозбиpальної машини МБП-6.

Машина МБП-6 є модифікацією гичкозбиральної машини МБК-2,7, призначеної для одностадійного збирання гички кормових буряків.

Гичкозбиральна машина МБП-6 (рис. 1) складається з основної рами 1, на якій змонтовано причіпний поворотний пристрій 2; фронтально розміщеного ротора 4, на якому вздовж його осі обертання шарнірно закріплені секції молоткових ножів 5. Для якісного зрізування гички з коренеплодів у зоні рядка ножі 5 на роторі 4 встановлені в два ряди зі зміщенням на 180°, а в зоні міжрядь — в один ряд. Над ротором 4, який обертається в напрямку руху машини, фронтально встановлено шнековий конвеєр 6, ліва і права частини якого мають протилежне спіральне навивання. В центральній частині шнекового конвеєра 6 змонтовано лопатевий бітер 7 кидального типу. На основній рамі 1 встановлено також вивантажувальний елеватор 8, у верхній частині якого розміщено два лопатевих бітери-метальники 9; копіювальні 3 і опорні 10 колеса; одновальний очисник головок коренеплодів 11, очисні елементи 12 якого аналогічні очисним елементам доочисника гичкозбиральної машини БМ-6Б; копіювальні колеса 13 і пасивний дообрізник головок 14, виконаний у вигляді трьох пар пасивних гребінчастих копірів 15, ножів 16 і пасивних копірів-водіїв 17; гідросистему та механізми приводу і піднімання очисника.

Для зменшення габаритних розмірів машини при транспортних переїздах вивантажувальний елеватор виготовлений із двох частин, верхню частину якого можна складати за допомогою спеціального гідроциліндра.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема гичко-збиральної машини МБП-6:

1 — основна рама; 2 — причіпний пристрій; 3, 13 — копіювальне колесо; 4 — ротор; 5 — секція молоткових ножів; 6 — шнековий конвеєр; 7 — лопатевий бітер; 8 — вивантажувальний елеватор; 9 — бітер-метальник; 10 — опорне колесо; 11 — очисник головок коренеплодів; 12 — очисні елементи; 14 — дообрізник головок; 15 — гребінчастий копір; 16 — пасивний ніж; 17 — пасивний копір-водій; 18 — кузов транспортного засобу

Технологічний процес роботи. Копіювальними колесами 3 і 13 встановлюють певну висоту зрізу гички буряків (по високостоячих коренеплодах) і розміщення очисних елементів очисника головок 11 відносно поверхні ґрунту. Трактор переміщується по зібраному полю, не приминаючи гичку і не пошкоджуючи коренеплоди своїми колесами. Під час руху гичкозбиральної машини молоткові ножі 5 ротора 4 зрізують гичку коренеплодів і закидають її на шнековий конвеєр 6, де його ліва і права частини спірального навивання пересувають гичку в центральну частину до лопатевого бітера 7, який унаслідок обертання подає її на вивантажувальний елеватор 8.

Цим конвеєром гичка подається у верхню частину до двох бітерів-метальників 9, які спрямовують її в кузов транспортного засобу 18, що рухається поряд із гичкозбиральною машиною. Одночасно із зрізуванням і транспортуванням гички очисні елементи 12 одновалового очисника головок коренеплодів 11 доочищують головки від залишків гички на низькостоячих коренеплодах, землі та інших домішок і зміщують їх вбік на зібране поле за рахунок розміщення очисного вала очисника 11 під кутом до поперечної осі. Пасивні копіри-водії 17 спрямовують дообрізник головок 14 у міжряддя коренеплодів, а пасивні гребінчасті копіри 15 дообрізника 14 наїжджають на головки коренеплодів і копіюють їх. При цьому пасивні ножі 16 на встановленій висоті дообрізують головки буряків.

Технологічні регулювання. Первинне регулювання гичкозбиральної машини на потрібну висоту зрізу (як правило, на висоту головок коренеплодів, які максимально виступають над рівнем ґрунту) і розміщення очисних елементів 12 очисника головок коренеплодів 11 виконують на рівному майданчику за допомогою копіювальних коліс 3 і 13. Зазор між нижньою кромкою гребінчастого копіра 15 і лезом пасивного ножа 16 регулюють перестановкою відповідних положень кронштейнів копіра і ножа.

Потім безпосередньо в полі після проходу контрольних ділянок 5...7 м завдовжки візуально визначають якість зрізування і підбирання гички, очищення головок від її залишків і дообрізування головок.

Змінюючи довжину регульованих тяг сниці причіпного пристрою 2, добиваються водіння гичкозбиральної машини точно по рядках буряків. Чим точніше буде рухатися машина по рядках, тим краще виконуватиметься технологічний процес.

04.03.2025р.

Тема програми № 9: Бурякозбиральні машини

Тема уроку № 63: Пpизначення, будова та робота гичкозбиpальної машини.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.1.htm#%D0%BF916

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гичкозбиральних машин

2. Будова гичкозбиpальної машини.

3. Робота гичкозбиpальної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення гичкозбиральних машин.

2. Опишіть будову гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

3. Опишіть будову та замалюйте конструктивну схему гичкозрізувального апарата.

4. Опишіть технологічний процес роботи гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

5. Опишіть технологічні регулювання гичкозбиpальної машини БМ-6Б.

Гичкозбиральні машини. Гичкозбиральні машини зрізують гичку цукрових і кормових буряків і подають її у транспортні засоби або розкидають на зібране поле. Для зрізування гички коренеплодів застосовують різальні апарати дискового і ротаційного типів, а для її збирання — гичкозбиральні машини БМ-6Б, БМ-4А, МБП-6 і МБК-2,7.

Гичкозбиральна машина БМ-6Б призначена для збирання гички цукрових буряків, які посіяні з шириною міжрядь 45 см. Машина причіпна і агрегатується з тракторами МТЗ-80/82, ЮМЗ-6АМ, Т-70С, ДТ-75М тягового класу 1,4 і 2. Робочі органи гичкозбиpальної машини приводяться в рух від ВВП трактора.

Робоча швидкість руху машини 5,1...8,0 км/год, ширина захвату 2,7 м, продуктивність машини 1,3...2,4 га/год.

Загальна будова. Машина складається з основної рамі (рис. 1), на якій встановлено дві суміжні секції гичкозбиральних апаратів, два поздовжні (приймальні) конвеєри 5, два проміжні бітерні вали 6, поперечний конвеєр 9 і вивантажувальний елеватор 7, два бітерні вали 8 кидального типу, очисник головок коренеплодів 11, два опорні пневматичні колеса 10, причіпний пристрій, автомат водіння, гідросистему, механізм приводу робочих органів, універсальну систему контролю і сигналізації УСАК-6В.

Автомат водіння призначений для спрямування робочих органів по осі рядків буряків і складається з трьох копір-водіїв 1, які завдяки шарнірній системі навіски з’єднані з поперечною тягою. На рамі автомата водіння також встановлено коромисло, гідророзподільник, гідроциліндр, запобіжний клапан та систему маслопроводів.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема гичкозбиральної машини БМ-6Б: 1 — копір-водій; 2 — копіювальне колесо; 3 — гребінчастий копір; 4 — дисковий ніж; 5 — поздовжній приймальний конвеєр; 6 і 15 — бітерний вал; 7 — вивантажувальний елеватор; 8 — бітер кидального типу; 9 — поперечний конвеєр; 10 — опорне колесо; 11 — очисник головок коренеплодів; 12 — опорне колесо очисника головок; 13 — вал очисника; 14 — очисні елементи

Секція гичко-збиральних апаратів (рис. 2) складається з трьох гичкозрізувальних апаратів, які змонтовані на рухомій рамі 5 в її передній частині, що спирається на пневматичне копіювальне колесо 1.

Рис. 2. Конструктивна схема гичкозрізувального апарата: 1 — копіювальне колесо; 2 — гребінчастий копір; 3 — болт; 4 — паралелограмна підвіска; 5 — рухома рама; 6 — гвинтовий механізм; 7 — вал; 8 — гвинтова тяга; 9 — приймальний конвеєр; 10 — дисковий ніж; 11 — бітер

Гичкозрізувальний апарат призначений для зрізування гички з головок буряків та передачі її на приймальний конвеєр 9. Цей апарат має гребінчастий пасивний копір 2, шарнірно встановлений на паралелограмній підвісці 4, за яким змонтовано дисковий ніж 10 і бітер 11. Вал обертання 7 ножа і бітера за допомогою гвинтової тяги 8 шарнірно з’єднано з паралелограмною підвіскою 4 і рухомою рамою 5. Різальні апарати комплектуються гладенькими дисковими або сегментними ножами залежно від умов використання. На полях з нерівномірним розподілом рослин у рядку, за великої урожайності гички або забур’яненості посівів застосовують сегментні ножі.

Очисник коренеплодів 11 (див. рис. 1) призначений для доочищення залишків гички з головок буряків. Він складається з рами, яка спирається на два регулювальних колеса 12 і начіплюється на основну раму машини. На рамі очисника змонтовано очисний пристрій — вал 13, на якому по гвинтовій лінії консольно закріплені очисні елементи 14, виконані у вигляді стрічки з прогумованого паса. Вал очисного пристрою 13 встановлений під кутом до напрямку руху машини.

Технологічний процес роботи. Під час руху агрегату вздовж рядків (див. рис. 1) копір-водії 1 рухаються по міжряддях, копіюють поверхню поля та головки коренеплодів і за допомогою гідросистеми забезпечують спрямування гичкозрізувального апарата машини по рядках. У разі відхилення рядків копір-водії 1 зміщуються головками коренеплодів вліво чи вправо і через поперечну тягу та коромисло виводять золотник гідророзподільника з нейтрального положення. При цьому масло під тиском подається у гідроциліндр, шток якого переміщується і зміщує машину в певний бік. Гребінчасті копіри 3 наїжджають на головки коренеплодів і, переміщуючись по них, утримують дискові ножі 4 на заданій висоті зрізу гички. Ножі 4 обертаються і різальними кромками зрізують верхню частину головки коренеплодів з гичкою, при цьому бітери 11 (див. рис. 2) подають її на поздовжні приймальні конвеєри 5 (див. рис. 1), які подають гичку до бітерних валів 6. Бітерний вал 6 переправляє гичку на поперечний конвеєр 9, де бітери підхоплюють гичку і подають її на вивантажувальний елеватор 7. З цього конвеєра гичка надходить до бітерів 8 кидального типу, які спрямовують її в кузов транспортного засобу, що рухається поряд із збиральним агрегатом. Одночасно із зрізуванням і транспортуванням гички очисні елементи 14 привідного валу 13 очисника головок 11 доочищають залишки гички на головках коренеплодів і зміщують рослинні домішки на зібрану частину поля.

Технологічні регулювання. Зрізувальний апарат регулюють безпосередньо в полі. Положення ножів відносно поверхні поля встановлюють гвинтовим механізмом 6 (див. рис. 2) копіювального колеса 1 кожної секції. Вертикальний зазор а між гребінчастим копіром 2 і дисковим ножем 10 регулюють гвинтовою тягою 8, а горизонтальний (зазор b) — переміщенням гребінчастого копіра 2 по отворах кронштейна паралелограмної підвіски 4. Для нормального зрізування коренеплодів, що виступають над поверхнею ґрунту, зазор а зменшують з метою автоматичної зміни вертикального зазору b при підніманні копіра 2 і дискового ножа 10 вгору. При цьому шарнір гвинтової тяги 8 переставляють в один із трьох отворів верхньої тяги паралелограмної підвіски 4.

Положення очисних елементів 14 (див. рис. 1) валу 13 очисника головок коренеплодів 11 установлюють за допомогою гвинтового регулювального механізму опорних коліс 12.

04.03.2025р.

Тема програми № 8: Картоплезбиральні машини

Тема уроку № 62: Підготовка картоплекопачів до роботи та їх регулювання.

Можливі несправності та способи їх усунення.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.2..htm#%D1%9492

Опрацювати матеріал.

1. Будова картоплезбиральних комбайнів.

3. Робота картоплезбиральних комбайнів.

4. Технологічні регулювання картоплезбиральних комбайнів.

5. Можливі несправності та способи їх усунення на картоплезбиральних комбайнах.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які машини використовують для збирання картоплі?

2. Поясніть призначення дворядного уніфікованого комбайну ККУ-2А.

3. Опишіть будову дворядного уніфікованого комбайну ККУ-2А.

4. Опишіть технологічний процес роботи комбайну ККУ-2А.

5. Опишіть технологічні регулювання комбайну ККУ-2А.

Картоплезбиральні комбайни. Основні машини для збирання картоплі — дворядний уніфікований комбайн ККУ-2А (ККУ-2 «Дружба»), КПК-3 (КПК-2), Е-684, Е-686, КСК-4-1.

Картоплезбиральний комбайн ККУ-2А призначений для збирання картоплі з двох рядків на полях з легкими та середніми ґрунтами, напівначіпний, агрегатується з колісними тракторами МТЗ-80/82, ЮМЗ-6Л за вологості ґрунтів 14...20 %, а при збиранні на перезволожених — гусеничними Т-74, ДТ-75, обладнаними ходозменшувачами та гідроначіпними системами. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора. Ширина захвату 1,4 м, робоча швидкість руху 1,8...4,0 км/год, продуктивність 0,32...0,43 га/год, маса 4527 кг.

Загальна будова. Основні складові частини комбайна (рис. 9.23) — активний леміш 1, основний 15 та другий 13 сепарувальні конвеєри з механізмом струшування, грудкоподрібнювач 14, бадиллєвідокремлювач, барабанний конвеєр 9, гірка 2, перебиральний стіл 8, конвеєри завантаження 6 бункера 4 та домішок 5, рама, опорні та ходові колеса, механізм передач, гідравлічний механізм піднімання бункера, механізм заглиблення леміша, а також площадки для комбайнера і перебиральників картоплі.

Рис. 1. Конструктивно-технологічна схема комбайна ККУ-2А: 1 — активний леміш; 2 — гірка; 3 — екран; 4 — бункер; 5 — конвеєр домішок; 6 — конвеєр завантаження бункера; 7 — розподільник; 8 — перебиральний стіл; 9 і 10 — барабанний та притискний конвеєри; 11 — відбійні прутки; 12 — рідкопрутковий конвеєр; 13 і 15 — другий та основний сепарувальні конвеєри; 14 — грудкоподрібнювач

Активний леміш призначений для підкопування рядків картоплі при збиранні прямим комбайнуванням, підбирання валків за роздільного способу та для підкопування рядків з одночасним підбиранням валків за комбінованого способу збирання. Він складається з плоского леміша, змінних накладок, ексцентрикового валу, шатунів, змінних боковин, решітки, механізму приводу ексцентрикового валу. При збиранні картоплі прямим комбайнуванням і комбінованим способом на плоский леміш прикріплюють змінні накладки, а при роздільному — їх знімають і замість них монтують боковини.

Основний прутковий сепарувальний конвеєр призначений для попередньої сепарації викопаного вороху і складається з ведучого валу, нижніх, підтримувальних котків і котків примусового струшування, полотна елеватора, валу механізму струшування, кривошипно-шатунного механізму, диска приводу і корпусу кривошипа. Механізм струшування призначений для приведення у коливальний рух верхньої стрічки основного конвеєра. Він складається з валу, на якому закріплені три пари котків під верхньою стрічкою основного конвеєра і приводиться в дію кривошипно-шатунним механізмом.

Грудкоподрібнювач призначений для руйнування грудок ґрунту та часткового відривання бульб від бадилля. Він складається з двох паралельно встановлених один над одним пневматичних балонів циліндричної форми, які мають покришку, в яку встановлено гумову камеру. Покришка з камерою прикріплена металевими кільцями до торцевих дисків, які жорстко закріплені на валу з корпусами шарикопідшипників.

Другий сепарувальний конвеєр призначений для подальшого відсіювання ґрунту і за будовою аналогічний першому.

Бадиллєвідокремлювач призначений для відривання бульб від бадилля та викидання його з рослинними домішками на зібране поле. Він складається з пруткового і притискного конвеєрів, двох відбійних прутків, кронштейнів, пружин, регульованих гвинтів і механізму приводу.

Барабанний конвеєр використовують для подавання бульб із залишками домішок на гірку, а також відсіювання дрібних домішок ґрунту. Його змонтовано впоперек відносно поздовжньої осі комбайна. Він складається з рами, звареної із труб, внутрішня поверхня якої розподілена лопатями на відсіки. Всередині барабана встановлено напрямний щиток. Поверхня барабана решітчаста, утворена сталевим тросом з пластмасовим покриттям.

Гірка призначена для розподілу маси на бульби і домішки. Вона складається із стрічкового конвеєра, який встановлено у верхній частині барабанного конвеєра. Стрічковий конвеєр утворено з нескінченної стрічки, на робочій поверхні якої утворені гумові пальці і яка охоплює ведучий та ведений барабани. Гірка також має раму з боковинами, храповик, підвіску, важіль з собачкою і механізм натягування робочого полотна гірки.

Перебиральний стіл призначений для ручного відокремлення бульб від домішок після часткового розподілу їх на гірці. Він має вигляд стрічкового конвеєра, встановленого у напрямку поздовжньої осі комбайна. Постійний кут нахилу стола 12°. Перебиральний стіл складається із транспортної стрічки, яка прикріплена до ланцюгів та охоплює зірочки ведучого й веденого барабанів, рами, боковин, розподільника і механізму приводу. Для працівників-перебиральників, що стоять по обидва боки стола, на комбайні встановлено спеціальні площадки з огорожами.

Розподільник призначений для розподілу маси на дві частини (на потік бульб, спрямований на конвеєр завантажувального бункера, і потік домішок, який потрапляє на конвеєр домішок). Він складається з трубчастого бруса, до якого в нижній частині прикріплено стрічку прогумованого полотна, що дотикається до конвеєра перебирального стола, і який одним кінцем шарнірно з’єднаний з передньою стяжкою, а другим — із задньою. Конвеєр домішок призначений для видалення залишків ґрунту, каміння і рослин, які надходять із перебирального стола. За своєю будовою він аналогічний конструкції гірки, тільки на поверхні полотна немає гумових пальців.

Бункер призначений для нагромадження бульб і вивантаження їх під час руху комбайна в кузов транспортного засобу, який рухається поряд з комбайном. Він складається з основної і відкидної рам, боковин, ведучого і веденого барабанів, конвеєрної стрічки з прогумованого полотна, лотока, гідравлічного механізму піднімання, приводу з механізмом керування рухом стрічки.

Технологічний процес роботи. Комбайн в агрегаті з трактором, рухаючись уздовж рядків, активним лемішем 1 підкопує два суміжні рядки. Підкопаний шар ґрунту з бульбами, залишками бадилля, яке раніше збирають машиною КИР-1,5Б, надходить на основний сепарувальний конвеєр 15, де під дією механізму струшування відсіюється основна маса ґрунту. Бульби з домішками більших і міцніших грудок, а також з іншими домішками конвеєром 15 подаються на грудкоподрібнювач 14, де під дією тиску балонів, що обертаються назустріч один одному, грудки подрібнюються на дрібні частини і вся маса надходить на другий сепарувальний конвеєр 13, на якому відсіюються подрібнені грудки. Потім маса надходить на рідкопрутковий конвеєр 12 бадиллєвідокремлювача. На прутках конвеєра 12 бадилля зависає і рухається до притискного конвеєра 10, де відірвані від бадилля бульби і дрібні домішки між прутками потрапляють у нижню частину барабанного конвеєра 9.

Притискний конвеєр 10 витискує невідокремлені від бадилля бульби вниз до двох відбійних прутків 11, які відривають їх. Затиснуте між конвеєрами 12 і 10 бадилля викидається на зібране поле, а відірвані бульби надходять на нижню частину барабанного конвеєра 9. Він подає їх разом з домішками на рухоме полотно гірки 2, на якому відокремлюються від бульб домішки ґрунту і рослин, а бульби скочуються по полотну гірки вниз і потрапляють на нижню частину перебирального стола 8, а домішки — на верхню. На столі 8 бульби зверхньої частини скочуються на нижню, а домішки за рахунок більшого тертя з поверхнею полотна стола 8 залишаються на ньому. З обох боків стола 8 стоять працівники, які коригують розподіл по ньому бульб і домішок, при цьому розподільник 7 відокремлює потік бульб від домішок. Бульби по конвеєру завантаження 6 надходять у бункер 4, а домішки — на конвеєр 5 і далі на зібране поле. Для зменшення пошкодження бульб під час падіння з конвеєра 6 у бункер 4 на комбайні встановлено еластичний екран 3, який зменшує швидкість падіння. Із бункера 4 бульби вивантажуються у транспортні засоби під час руху або зупинення збирального агрегату.

Технологічні регулювання. Комбайном керують із площадки комбайнера, розміщеної в передній частині комбайна. Поряд з площадкою є кермо для регулювання глибини підкопування лемішем, важіль приводу конвеєра бункера, важіль перемикання реверсивного приводу конвеєра домішок, важіль для відкривання і закривання лотока бункера під час вивантажування картоплі.

Заглиблення активного леміша при прямому комбайнуванні та комбінованому способі збирання встановлюють так, щоб різальна кромка леміша була нижче на 1...3 см від глибини залягання бульб (приблизно 18...20 см). На підбиранні валків за роздільного способу збирання леміш заглиблюють на 3...5 см нижче від бульб, які знаходяться на поверхні ґрунту.

Глибину ходу леміша, амплітуду коливання основного та другого конвеєрів, зазор між балонами грудко подрібнювача, натяг полотна пруткового конвеєра, кут нахилу гірки регулюють аналогічно копачу УКВ-2.

Кут нахилу конвеєра завантажування регулюють спеціальною гвинтовою парою. Напрямок руху конвеєра домішок змінюють за допомогою реверсивного приводу. Положення бункера відносно висоти транспортних засобів регулюють гідроциліндром, який з’єднано з гідросистемою трактора.

Технічне обслуговування та можливі несправності картоплезбиральних машин. Перевіряють комплектність, правильність складання і технічний стан (зовнішнім оглядом).

При цьому особливу увагу звертають на кріплення складаних одиниць і деталей (недопустима відсутність, слабина, болтів, гайок тощо).

Перевіряють натяг елеваторів і ланцюгових передач (звертають увагу на стан підшипників, валів, зірочок та ланцюгів).

Потім комбайн приєднують до підготовлених тракторів відповідно до інструкції з експлуатації комбайна.

Після цього комбайн обкатують протягом 2–3 год. Перевіряють взаємодію та роботу рухомих складових комбайну (на відсутність зайвих шумів, ривків, відповідність стріли провису ланцюгів та елеваторів).

Перевіряються гвинтові та гідравлічні регулювальні пристрої.

Виявлені несправності усувають. Конкретне налагодження комбайна ведуть відповідно до умов роботи.

Спочатку підкопувальні робочі органи встановлюють на задану глибину і регулюють ширину захвату та ступінь стиснення вирізуваної скиби дисками.

Потім регулюють зазор між лопатями центрального та бокових шнеків і прутками основного елеватора.

Натяг супровідного транспортера і кут нахилу пальчастих гілок підбирають орієнтовно. Остаточне регулювання пальчастих гірок і супровідного транспортера виконують під час пробних проходів.

03.03.2025р.

Тема програми № 8: Картоплезбиральні машини

Тема уроку № 61: Пpизначення, будова та робота картоплекопачів. Пpизначення, будова та робота бадиллєзбиральної машини.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/9/9.2..htm#%D1%9492

Опрацювати матеріал.

1. Пpизначення, будова картоплекопачів та бадиллєзбиральної машини.

2. Будова та робота бадиллєзбиральної машини.

3. Будова та робота картоплекопачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення призначення картоплекопачів.

2. Поясніть призначення, будову та роботу бадиллєзбиральної машини.

3. Опишіть будову картоплекопача КСТ-1,4А.

4. Опишіть технологічний процес роботи картоплекопача КСТ-1,4А.

5. Опишіть технологічні регулювання картоплекопача КСТ-1,4А.

При збиранні картоплі застосовують однофазний або двофазний спосіб виконання робіт.

Однофазний спосіб збирання застосовують в умовах задовільного відсівання ґрунту на робочих органах комбайна. При цьому за одне проходження збирального агрегату, виконують усі технологічні операції.

Двофазний спосіб збирання застосовують за високої вологості ґрунту, коли однофазне збирання неефективне. Він може бути роздільним або комбінованим.

Машини для збирання бадилля картоплі. Косарка-подрібнювач роторна КІР-1,5м (мал.1).. Косарка-подрібнювач призначена для збирання бадилля картоплі, коренеплодів, а також сіяних і природних трав, кукурудзи та інших кормових культур на зелений корм і силос. Ширина захвату машини — 1,5 м; агрегатують з тракторами класу 1,4.

Рис. 1. Косарка-подрібнювач роторна КІР-1,5м.

Машини для збирання бадилля картоплі (рис.1). Складаними одиницями косарки-подрібнювача є зварна рама, що спирається на два колеса з пневматичними шинами, подрібнювальний барабан, протирізальний ніж, напрямний і задній щитки, трубопровід , бункер, урухомлювальні механізми та гідравлічна система.

Рис. 2 Схема роботи косарки-подрібнювача КІР-1,5 Б

1 – напрямний щиток; 2 – протирізальний ніж; 3 – передній щит; 4 – трубопровід; 6 – бункер; 7 – рама; 8 – молоткові ножі барабана; 9 – задній щиток.

Головний робочий орган косарки — це подрібнювальний барабан, основою якого є труба з привареними з обох кінців цапфами. На поверхні труби за гвинтовою лінією закріплено 28 пар вушок, на яких є тримачі з молотковими ножами. Кожний тримач молоткових ножів кріплять на втулках болтом, гайкою та пружинною шайбою. Барабан, установлений на двох сферичних кулькових вальницях, урухомлює клинопасова передача від валу контрурухомника.

Косарка-подрібнювач працює так. Під час її руху в загінці передній щит 3 з протирізальним ножем 2 нахиляє рослини. Молоткові ножі барабана 8, зустрічаючи на своєму шляху нахилені стебла рослин зрізають їх, подрібнюють і відкидають у трубопровід 4, по якому вони спрямовуються у бункер 6. Заповнений бункер піднімається гідроциліндром для вивантажування. Гідравлічна система машини під’єднана до гідравлічної системи трактора.

Косарку регулюють на висоту зрізу рослин (зміною положення ходових коліс за висотою), ширину колії (переміщенням кронштейнів осей ходових коліс поперечної квадратної труби рами) і ступінь подрібнення. Якісне подрібнення досягається за зазору 12-15 мм між молотковими ножами і протирізальним ножем. Для цього пересувають протирізальний ніж.

Картоплекопачі призначені для підкопування рядків картоплі, сепарації викопаного вороху (руйнування, подрібнення викопаного шару, часткового відокремлення домішок від бульб) та укладання відділених бульб на поверхню поля у валок.

Картоплекопач КСТ-1,4А призначений для викопування двох рядків картоплі, сепарації викопаного ґрунту і укладання бульб на поверхню поля у валок. Він працює на всіх типах ґрунтів за вологості 10...27 %. Ширина захвату 1,4 м, робоча швидкість 1,9...6,5 км/год, продуктивність до 0,9 га/год, маса 1320 кг. Агрегатується з тракторами класу тяги 1,4, робочі органи урухомлюють дію від ВВП трактора.

Загальна будова. На рис. 3. наведено загальний вигляд картоплекопача КСТ-1,4А та його конструктивно-технологічну схему. Картоплекопач елеваторного типу складається з рами 4, одного копіювального металевого 1 і двох опорних пневматичних 6 коліс, двох лемішів 2, швидкісного 3, основного 5 та каскадного 7 конвеєрів, двох звужувальних щитків 8, причіпного пристрою 10, механізмів урухомлення робочих органів 11 та регулювання глибини ходу лемішів.

Рис. 3 Картоплекопач КСТ-1,4А: а — загальний вигляд: 1 — копіювальне колесо; 2 — леміш; 3, 5 і 7 — відповідно швидкісний, основний і каскадний конвеєри; 4 — рама; 6 — ходове колесо; 8 — звужувальний щиток; 9, 10 і 11 — відповідно механізми регулювання глибини ходу лемешів, причіпного пристрою і урухомлення робочих органів; б — конструктивно-технологічна схема: 1 — копіювальне колесо; 2 — леміш; 3 — швидкісний конвеєр; 4 — основний конвеєр; 5 — ходове колесо; 6 — каскадний конвеєр; 7 — звужувальний щиток

Лемеші 2 активного типу призначені для підкопування шару бульб, часткового руйнування підкопаного шару та передачі викопаного вороху на швидкісний конвеєр 3. Вони мають трапецієподібну форму з відкидними клапанами, які встановлені в задній частині кожного лемеша і шарнірно з'єднані з рамою 4.

Швидкісний конвеєр 3 пруткового типу призначений для розпушення, руйнування і сепарації викопаного шару ґрунту та подавання його на основний конвеєр 5, верхню гілку якого урухомлюють еліптичні зірочки, де ґрунт інтенсивно просіюється крізь прутки конвеєра.

Каскадний конвеєр 7 призначений для остаточної сепарації викопаного вороху картоплі і скидання його на поверхню поля, тобто утворення валка картоплі звужувальними щитками 8. Для зменшення пошкодження бульб кожний другий пруток конвеєра прогумований.

Технологічний процес роботи. Під час руху машини активні лемеші 2, які коливаються з частотою 8,3; 9,4 і 10,5 с^-1 і амплітудою коливань 14 мм (залежно від умов роботи), підкопують рядки картоплі і спрямовують скибу на швидкісний конвеєр 3 коливального типу, швидкість якого становить 1,91 або 2,14 м/с. За рахунок коливання робочої гілки конвеєра 3 руйнується та частково сепарується підрізаний шар ґрунту і здійснюється подальше переміщення вороху (маси ґрунту з бульбами) на основний конвеєр 4, на якому відбувається основне інтенсивне відокремлення домішок із складу викопаного вороху та передавання його на каскадний конвеєр 6. Тут закінчується остаточне очищення бульб від домішок, а непросепаровані грудки ґрунту, бадилля спрямовують на поверхню поля. Звужувальні щитки 7 формують валок 60...90 см завширшки.

Технологічні регулювання. Глибину ходу лемешів 2 (рис. 3а) регулюють гвинтовим механізмом 9 копіювального колеса 1 таким чином, щоб не підрізати глибоко розміщені бульби картоплі. Передній кут загострювання лемешів становить 100°. Частота коливань лемешів (8,3; 9,4 і 10,5 с^-1), швидкість руху швидкісного 3 (2,02; 2,26; 2,52 м/с), основного 5 (1,91; 2,15 м/с) і каскадного 7 (1,56; 1,76 м/с) конвеєрів змінюють за допомогою переустановлення ведучих зірочок на відповідних валах механізму урухомлення.

03.03.2025р.

Тема програми № 7: Кукурудзо збиральні комбайни

Тема уроку № 60: Причіпні кукурудзо збиральних комбайни. Можливі несправності та способи їх усунення.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.4.htm#%D1%9454

Опрацювати матеріал.

1. Призначення причіпних кукурудзо збиральних комбайнів.

2. Будова причіпних кукурудзо збиральних комбайнів.

3. Несправності та способи їх усунення на причіпних кукурудзо збиральних комбайнах.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Які машини використовують для збирання кукурудзи на зерно?

2. Призначення кукурудзозбирального комбайну причіпного — трирядного

ККП-3 «Херсонець-9».

3. Опишіть будову кукурудзозбирального комбайну ККП-3 «Херсонець-9».

4. Опишіть технологічний процес роботи кукурудзозбирального комбайну ККП-3 «Херсонець-9».

5. Опишіть технологічні регулювання кукурудзозбирального комбайну ККП-3 «Херсонець-9».

Силосозбиральний комбайн КС-1,8 «Вихрь» призначений для збирання на силос кукурудзи та інших культур Урожайністю до 800 ц/га, скошування і подрібнення рослин на зелений корм, а також для збирання пров'ялених трав із валків з по-дрібненням при силосуванні. Переобладнаний комбайн використовують на скошуванні та подрібненні рослин для приготування трав'яного борошна.

Комбайн (рис. 1) складається з жатки, силосорізки, силосопроводів, рами, сниці, ходових коліс і механізму передачі.

Робочий процес комбайна такий. Під час руху агрегату мотовило 2 .підводить стебла до різального апарата 13 Транспортером 3 жатки скошена маса спрямовується до живильного механізму. Верхній бітер 4 стискує стебла подає їх у зазор між нижнім бітером 5 і гладеньким вальцем 6, звідти - під протирізальний брус 7. Стебла подрібнюються барабаном 8 і по силосопроводу 9 спрямовуються в причеплений за комбайном візок або в транспортний засіб, що рухається поряд з комбайном.

Для підбирання маси з валків попереду жатки начіплюють підбирач.

При скошуванні трави для приготування трав'яного борошна встановлюють різальний апарат з кроком 76,2 мм і збільшують швидкість його ножа.

Агрегатують комбайн з тракторами МТЗ-80, МТЗ-82, ЮМЗ, Т-74 та ДТ-75М.

Жатка складається з платформи, обмеженої з обох боків щитами. Правий щит 12 у середній частині закінчується польовим подільником, який може працювати як активний або пасивний. Спереду платформи є різальний апарат 13. Ніж приводиться в рух кривошипно-шатунним механізмом за допомогою колінчастого коромисла, яке коливається навколо осі. Ланцюгово-планчастий транспортер 3 встановлюють на днищі платформи. Піддон 11 захищає транспортер від нерівностей ґрунту. Спереду платформа спирається на два башмаки для копіювання рельєфу поля. Тиск башмаків на ґрунт обмежується амортизаційними пружинами.

Мотовило 2 (п'ятилопатеве) розміщується над різальним апаратом. Його можна піднімати або опускати, виносити вперед або назад, змінювати діаметр, а також частоту обертання.

Рис. 1. Схема технологічного процесу комбайна КС-1,8 «Вихрь»: 1 - стебло; 2 - мотовило; 3 - транспортер жатки; 4 і 5 - бітерні барабани; 6 - валець; 7 - протирізальний брус; 8 - подрібнювальний барабан; 9 - силосопровід; 10 - ніж; 11 - піддон; 12 - правий щит; 13 - різальний апарат; 14 - активний подільник; 15 - рама.

Живильний механізм складається з підпружинених верхнього 4 і нижнього 5 бітерних барабанів, вальця 6 та протирізального бруса 7. Пружини живильного механізму призначені для плавного пересування бітерних барабанів під дією шару маси. За зор між верхнім барабаном та планками транспортера жатки, гладеньким вальцем і нижнім барабаном регулюють натяжними болтами.

Подрібнювальний барабан (рис. 2) трисекційний із спіральними ножами г-подібної форми, що забезпечує якісне подрібнення стебел і надійна подавання маси по силосопроводу.

Рис. 2. Подрібнюючий апарат:

1 — верхній бітер; 2 и 9 — регулювальні гвинти; 3 и 8 — пружини; 4 — лобовий лист силосопроводу; 5 — протирізальний. брус; 6 —подрібнюючий барабан; 7 — ніж; 10— гладкий валець; 11 — нижній бітер; 12 — ведучий вал транспортера жатки.

При використанні комбайна для заготівлі сінажу чи трав'яного борошна на барабані встановлюють 18 ножів, при збиранні кукурудзи на силос — 9. Якісне подрібнення і мінімальна довжина січки (10, 15, 20 і 30 мм) забезпечується при товщині леза ножів подрібнювального барабана не більше 0,3 мм і зазорі між протирізальними пластинами та лезами ножів не більше 3 мм. Регулюють зазор переміщенням барабана разом з підшипниками. Довжину січки регулюють зміною кількості ножів і змінних зірочок. Боковим силосопроводом заднього вивантажування подають масу у транспортні засоби. Піднімають жатку та мотовило виносними гідроциліндрами.

Комбайн кукурудзозбиральний причіпний трирядний ККП-3 «Херсонець-9» призначений для збирання біологічного врожаю кукурудзи, посіяної з міжряддями 70 см у фазі повної стиглості на зерно (з урожайністю до 200 ц/га качанів) при густоті стебло-стою до 65 тис. рослин на гектар та співвідношенні мас качанів і стебел 1 : 1,5. Ним збирають також кукурудзу з очищенням качанів від обгорток чи без очищення з одночасним подрібненням та збиранням листостеблової маси й обгорток.

Комбайн (рис. 3) складається із жатної та качано-очисної частин. До жатної належить качановідокремлювальний і різальний апарати, шнеки стебел і качанів, подрібнювач з трубою, транспортер неочищених качанів. До качаноочисної — качано-очисний апарат з притискним пристроєм, вивантажувальний транспортер, шнек обгорток, буксирний пристрій.

Робочі органи комбайна приводяться в дію від ВВП трактора через карданну передачу. На комбайні є електрозвукова сигналізація контролю технологічного процесу роботи жатної частини і очисника качанів. Датчики сигналізації встановлюються на запобіжних муфтах привода шнека качанів і очисного апарата. Керування комбайном і робочими органами гідрофіковано.

Рис. 3. Схема технологічного процесу роботи комбайна ККП-3:

1 - русло жатки; 2 - мисові ланцюги; 3 - качановідривні вальці; 4 - різальний апарат; 5 - шнек качанів; 6 - транспортер; 7 - очисник; 8 - вивантажувальний транспортер; 9 - транспортний візок; 10 - шнек збирання обгорток; 11 - подрібнювач листостеблової маси; 12 - приймальний бітер; 13 - шнек листостеблової маси; 14 - качаноочисні вальці; 15 - притискний пристрій

Технологічний процес роботи комбайна ККП-3 при збиранні кукурудзи з очищенням качанів і подрібненням листостеблової маси відбувається так. Під час руху комбайна вздовж рядків стебла кукурудзи спрямовуються мисами в русла жатки 1, захоплюються ланцюгами 2 і вводяться в качановідокремлювальний апарат. Стебла качановідривними вальцями 3 протягуються в щілину між відривними пластинами і качани відриваються, а стебла зрізуються різальним апаратом 4. Качани подаються ланцюгами з лапками у шнек качанів 5, з якого транспортером 6 - в очисник 7, де качани очищаються від обгорток очисними вальцями 14 за допомогою притискного пристрою 15. Очищені качани скочуються у приймальну камеру транспортера 8, який завантажує їх у візок 9, приєднаний до комбайна. Обгортки шнеком 10 спрямовують-ся в шнек стебел 13. Зрізані стебла шнеком стебел 13 і приймальним бітером 12 подаються у подрібнювач 11, звідти подрібнена маса потрапляє у транспортний засіб, що рухається поряд. Агрегатують комбайн з тракторами класу 3.

28.02.2025р.

Тема програми № 7: Кукурудзо збиральні комбайни

Тема уроку № 59: Кукурудзозбиральні комбайни. Підготовка машин до роботи та їх регулювання

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.4.htm#%D1%9454

https://youtu.be/GWZNFGJ7XVw?si=phG2z5Ed6bLYyMd3

https://youtu.be/JpVd-RYyERk?si=h2O-bNEd39euGo84

Опрацювати матеріал.

1. Призначення кукурудзозбирального комбайну.

2. Будова кукурудзозбирального комбайну.

3. Робота та регулювання кукурудзозбирального комбайну.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

2. Опишіть будову кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

3. Опишіть технологічний процес роботи кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

4. Опишіть технологічні регулювання кукурудзозбирального комбайну КСКУ-6 «Херсонець-200».

Силосні культури збирають силосо- і кормозбиральними комбайнами. За способом агрегатування силосозбиральні комбайни поділяють на причіпні, напівпричіпні, начіпні та самохідні.

Силосозбиральний комбайн КСС-2,6А (рис. 1) призначений для збирання на силос високостеблових культур (кукурудзи, соняшнику тощо). Агрегатується з трактором Т-150К. Продуктивність до 90 т/год.

Основними частинами та вузлами комбайна є жатка, подрібнювальний апарат, вивантажувальний конвеєр, гідросистема, механізми приводу робочих органів та ходова частина.

Жатка (рис.1) складається з мотовила 1, яке за допомогою важелів 3 утримується над платформою 4. У передній частині платформи розміщений різальний апарат 13, а по всій площині рухається ланцюгово-пластинчастий конвеєр 12.

П’ятилопатеве мотовило приводиться в рух від лівого ходового колеса комбайна. Різальний апарат сегментно-пальцьового типу має одинарний пробіг ножа. Крок сегментів і пальців 90 мм. З обох боків платформу обладнано польовим (правим) і внутрішнім (лівим) подільниками, боковинами та копіювальним башмаком.

Подрібнювальний апарат (рис. 1), який складається з подрібнювального барабана 6 та протирізального бруса 7, розміщений у спеціальному кожусі. В передній його частині змонтований живильний апарат, який має нижній живильний валець 8 та верхній бітерний барабан 9, які обертаються назустріч один одному. Під подрібнювальним апаратом розміщений вивантажувальний конвеєр 10.

Комбайн працює у такий спосіб. Мотовило 1 під час руху машини нахиляє стебла до різального апарата 13. Зрізані стебла спрямовуються на конвеєр 12 платформи 4 жатки, який переміщує їх до живильного апарата.

Бітерний барабан 9 і живильний валець 8 стискають шар стебел і спрямовують їх до подрібнювального апарата, в якому барабан 6 перерізує масу на елементи певної довжини. Подрібнена маса відводиться конвеєром 10 і вивантажується в транспортні засоби, що рухаються поряд з комбайном.

Рис.1. Силосозбиральний комбайн КСС-2,6А:

1 — мотовило; 2 — пальцьовий подільник; 3 — важелі; 4 — платформа; 5 — силосопровід; 6 — подрібнювальний барабан; 7 — протирізальний брус; 8 — живильний валець; 9 — бітерний барабан; 10 — вивантажувальний конвеєр; 11 — причіпна сниця; 12 — конвеєр жатки; 13 — різальний апарат

Жатка силосозбирального комбайна КСС-2,6А (рис. 2) являє собою платформу 6, обмежену з двох боків щитами. Правий щит 2 закінчується в передній частині польовим подільником 1, який залежно від виду культури, яку збирають, може працювати як активний, так і пасивний.

Польовий подільник 1 складається з двох ножів – рухомого і нерухомого. Рухомий ніж отримує рух від валу 17 через ексцентрик, тягу та важіль. Під час збирання культур суцільного посіву, а також переплетеної та полеглої маси вмикають у роботу активний польовий подільник, для чого знімають запобіжний кожух, що закриває ножі, а тягу урухомника з’єднують з ексцентриком валу 17.

Рис. 2. Жатка силосозбирального комбайна КСС-2,6А:

1 – польовий подільник; 2 – правий щит; 3 – транспортер жатки; 4 – подовжувач жатки; 5 – дерев’яні напіввальниці; 6 – платформа жатки; 7 – ліва боковина; 8 – задня частина суцільного піддона; 9 – вал підйому мотовила; 10 – передня частина суцільного піддону; 11 – штанга механізму зв’язку жатки зі сницею; 12 – ексцентрик урухомник ножа; 13 – копіювальний башмак; 14 – внутрішній подільник; 15 – різальний апарат; 16 – ведений ролик; 17 – вал урухомлення ножа подільника; 18 – стеблевідвід

На передній поперечині платформи встановлено різальний апарат 15 нормального різання з одинарним пробігом ножа. Крок ножа і пальців дорівнює 90 мм. На днищі платформи 6 розміщено ланцюгово-планчастий транспортер 3. Для зменшення втрат силосної маси, а також для усунення коливань вітки транспортера, що провисає, під платформою встановлено піддон.

Низький і рівномірний зріз маси різальним апаратом забезпечується башмаком 13, що копіює рельєф поля. Положення башмака можна регулювати за висотою. Піднімання жатки в транспортне положення досягається за допомогою виносного гідроциліндра.

Подрібнювальний апарат силосозбирального комбайна КСС-2,6А (рис. 3) складається з нижнього живильного вальця 10, верхнього бітерного барабана 12, який може переміщуватися за напрямними за рахунок стискання пружин 5 за зміни шару маси, що поступає, протирізального бруса 9, до якого кріпляться протирізальні пластини 13, та подрібнювального барабана 7.

Подрібнювальний барабан являє собою вал 1 з дисками 2, до яких прикріплено спіральні ножі Z-подібної форми, які мають можливість не тільки подрібнювати масу, але кидати її по силосопроводу 14 на вивантажувальний транспортер. На лівій цапфі валу встановлено урухомлювальний шків 4, у середині якого розташована муфта вільного ходу, що забезпечує обертання барабана за інерцією у разі зупинки робочих органів комбайна.

Над подрібнювальним барабаном знаходиться вивантажувальний транспортер. Його каркас за допомогою стійок кріпляться до рами комбайна. У середині каркасу розташований ланцюгово-планчастий транспортер.

Рис. 3. Подрібнювальний апарат силосозбирального

комбайна КСС-2,6А:

1 – вал барабана; 2 – диск барабана; 3 – правий ніж; 4 – шків барабана з муфтою вільного ходу; 5 – пружини; 6 – заточувальний пристрій; 7 – барабан; 8 – піддон; 9 – брус; 10 – валець; 11 – редуктор; 12 – бітерний барабан; 13 – протирізальна пластина; 14 – силосопровід

Вивантажувальний транспортер з’єднаний з камерою подрібнювального барабана силосопроводом, що закінчується у верхній частині дефлектором, який спрямовує у транспортер подрібнену масу з силосопроводу. Маса, захоплена зворотною віткою транспортера, викидається через отвір у каркасі на лоток і далі в транспортний засіб.

Заточувальний пристрій призначений для періодичного заточування ножів подрібнювального барабана. Щоб заточити ножі подрібнювального барабана, задню накривку силосорізки піднімають вгору. Заточувальну головку з шліфувальним каменем підводять до лез ножів та, обертаючи штурвальне колесо, переміщують головку з каменем за напрямними вздовж подрібнювального барабана. Заточують ножі за частоти обертання 600–800 об/хв.

Технологічні регулювання. Діаметр мотовила можна змінювати в межах 1800...2800 мм переміщенням променів по напрямних. Передбачене регулювання частоти його обертання зміною передаточного числа (змінними зірочками).

Висоту зрізу стебел установлюють переміщенням копіювального башмака.

Переміщенням подрібнювального барабана з підшипниками по рамі регулюють зазор між ножами барабана та протирізальною пластиною в межах 3...8 мм.

27.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 58: Вивчення будови рулонного прес-підбирача та підбирача паків. Технологічне налагодження машин.

Працюємо з підручником:

(CM – I) - Сільськогосподарські та меліоративні машини: Підручник / Д.Г. Войтюк, В.О. Дубровін, Т.Д. Іщенко та ін.; За ред. Д.Г. Войтюка. — К.: Вища освіта, 2004. — 544 с.; іл. СМ - I – сторінки 253-256

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D0%BF5213

https://youtu.be/YNneSJI-aqE?si=ggGbOdwCyZK-PuH7

https://youtu.be/QKZsq0WKxy8?si=cqG77W8AFrQBumDH

https://youtu.be/9VmKGAwLgzA?si=hOc-MmNT4G-U6pJl

Опрацювати матеріал.

1. Призначення та відмінності прес-підбирачів.

2. Прес-підбирач рулонний ППР-110.

3. Прес-підбирач ППЛ-Ф-1,6М.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення прес-підбирача рулонного ППР-110.

2. Опишіть будову прес-підбирача рулонного ППР-110.

2. Опишіть технологію роботи прес-підбирача рулонного ППР-110.

3. Як виконати технологічні регулювання прес-підбирача рулонного ППР-110 до роботи?

4. Навіщо призначений прес-підбирач ППЛ-Ф-1,6М?

5. Опишіть будову прес-підбирача ППЛ-Ф-1,6М.

6. Як виконують регулювання прес-підбирача ППЛ-Ф-1,6М.

Прес-підбирач рулонний ППР-110 (рис. 1) призначений для підбирання сіна чи соломи із валка, пресування в паки циліндричної форми з обв’язуванням шпагатом. Агрегатується з тракторами тягового класу 0,9 і 1,4. Продуктивність на сіні 6 т/год. Параметри рулону: довжина 120 см, діаметр 110 см, маса 120...200 кг (сіно), 80...130 кг (солома).

Прес-підбирач складається з підбирача 8, на привідному валу якого встановлено фрикційну запобіжну муфту, та пресувальної камери 7, що має передню і задню частини.

Підбирач боковинами шарнірно закріплений на корпусах підшипників пресувального барабана 6.

Підбирач піднімається гідроциліндром, установленим з правого боку машини, а опускається під дією сили тяжіння підбирача. В транспортному (піднятому) положенні підбирач фіксується з обох боків камери пресування спеціальними фіксаторами. В робочому (опущеному) положенні він опирається на ґрунт опорними колесами і підтримувальними пружинами.

У пресувальній камері утворюється рулон сіна. Передня частина її має ведучий вал з механізмами пресування 4 і шарнірно підвішену задню камеру 5, яка відкривається і закривається за допомогою гідроциліндра 3.

Задня частина пресувальної камери закривається і відкривається спеціальними додатковими гідроциліндрами, важелями і утримується в закритому положенні двома заскочками. Під час відкривання задньої камери вони відтягуються вперед пружинами. Із ланцюгом, який через пружину відтягує ліву заскочку, шарнірно зв’язане плече важеля стрілки 2 (покажчика щільності рулону). Цей покажчик сигналізує про закінчення формування рулону.

При відкриванні задньої камери через систему тяг і механізмів вимикається кулачкова муфта, завдяки чому всі механізми прес-підбирача зупиняються.

Механізм пресування призначений для закручування маси сіна в рулон і виконаний у вигляді двох замкнених ланцюгових контурів, з’єднаних між собою поперечними скалками, на кінцях яких встановлені опорні ролики.

Обв’язувальний апарат призначений для обв’язування рулону шпагатом і складається з механізму подачі шпагату і механізму приводу каретки. В процесі роботи каретка переміщується вліво, спеціальний нерухомий поводок захоплює шпагат і в крайньому положенні спеціальний ніж відрізує шпагат.

Гідросистема призначена для відкривання і закривання задньої камери і переведення підбирача з робочого положення в транспортне і навпаки. Вона складається з двох гідроциліндрів відкривання і закривання задньої камери, гідроциліндра піднімання прес-підбирача, рукавів високого тиску та з’єднувальної арматури. Якісна і надійна робота прес-підбирача забезпечується при ширині валка не більш як 1,2 м.

Технологічні регулювання. Запобіжна муфта приводу робочих органів регулюється на передачу крутного моменту 400...420 Н•м стисканням пружин, які притискують один до одного ведений і ведучий диски. Аналогічно регулюється запобіжна муфта підбирача на передачу крутного моменту 300...330 Н•м.

Рис. 1. Рулонний прес-підбирач ППР-110:

1 — притискна гребінка; 2 — стрілка; 3 — гідроциліндр; 4 — механізм пресування; 5 — задня камера; 6 — пресувальний барабан; 7 — пресувальна камера; 8 — підбирач

Робоче положення підбирача регулюється у такий спосіб. Між кінцями пружинних пальців підбирача до поверхні ґрунту встановлюється відстань 20...50 мм. Це досягається суміщенням одного з двох отворів на трубчастому кронштейні боковини підбирача з відповідним отвором на стояку колеса. При цьому тиск на опорне колесо має бути 10...12 кг. Досягають цього двома різьбовими тягами з гайками натягуванням або послабленням пружин.

Прес-підбирач ППЛ-Ф-1,6М призначений для підбирання валків сіна чи соломи і пресування у паки прямокутної форми (0,5×0,5×0,36 м) з одночасним автоматичним обв’язуванням його шпагатом або дротом. Він складається з підбирача барабанного типу, пакувальників, пресувальної камери, пресувального поршня, в’язальних апаратів, механізму урухомлення робочих органів, двох опорних пневматичних коліс, лотока для вивантаження паків у транспортні засоби та причіпного пристрою. В’язальні апарати встановлено над пресувальною камерою.

Під час руху машини підбирач підбирає валок сіна або соломи і спрямовує його до пакувальників, які подають масу сіна до вікна передньої частини пресувальної камери. Потім пресувальний поршень подає окремі порції сіна до дротів або шпагатів, які проходять через пресувальну камеру. Після закінчення формування пака мірне колесо вмикає в роботу в’язальні апарати, які зв’язують пак. Він наступними порціями сіна під час формування нового пака поступово проштовхується до виходу і надходить до начіпного лотоку, який подає паки у транспортний засіб на висоту до 3,6м або стерню.

Рис. 2. – Прес-підбирач ППЛ-Ф-1,6М

1 – головна кардана передача; 2 – підбирач; 3 – механізм пакування; 4, 5 – лотоки; 6 – в’язальний апарат; 7 – колісний хід; 8 – пресувальна камера; 9 – поршень с шатуном; 10 – редуктор головної передачі; 11 – маховик

Плавність опускання та підйому підбирача регулюють, змінюючи натяг компенсаційних пружин. В робочому положенні кінці пружних зубів повинні знаходитися від поверхні ґрунту на відстані 30...50 мм. Для цього змінюють місце кріплення кронштейну механізму підйому підбирача на секторі та довжину тяг.

Щільність пресування пака встановлюють за допомогою регулятора щільності за рахунок зміни перерізу вихідного вікна пресувальної камери. Якщо регуляторам не вдається досягти необхідної щільності, необхідно переставити ущільнювачі камери пресування на інші отвори (ближче до кінця камери). При підвищеній щільності пресування ущільнювачі знімають.

Щільність пресування пака (до 200 кг/м³) регулюється зміною поперечного перерізу вихідного отвору пресувальної камери спеціальними регулювальними гвинтами. Довжину пака у межах 0,5–1,0 м регулюють заміною мірного колеса.

Довжину формуємого тюка регулюють, переміщуючи спеціальний хомутик по дузі вимірювача. При переміщенні хомутика вгору довжина тюка збільшується, при переміщенні донизу – зменшується. Для довжини тюків 800 и 1000 мм на дузі вимірювача нанесені риски с цими цифрами.

ППЛ-Ф-1,6М агрегатують с тракторами тягового класу 1,4. Витрати дроту на 1 т пресованого сіна до 7 кг, на 1 т соломи До 9 кг. Витрати шпагату на 1 т сена до 0,9 кг, на 1 т соломи до 1,4 кг. Залежно від типу в'язального апарату пакунки обв'язуються синтетичним шпагатом або дротом.

26.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 57: Вивчення будови прес-підбирачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D0%BF5212

Опрацювати матеріал.

1. Призначення прес-підбирачів.

2. Будови прес-підбирачів.

3. Регулювання прес-підбирачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення поршневого прес-підбирача К-454В.

2. Опишіть будову поршневого прес-підбирача К-454В.

2. Опишіть технологію роботи поршневого прес-підбирача К-454В.

3. Як виконати технологічні регулювання поршневого прес-підбирача К-454В до роботи?

4. Опишіть правила безпеки під час роботи та регулювання поршневого прес-підбирача К-454В.

Прес-підбирач К-454В (рис. 1) призначений для високої щільності пресування напівсухого і сухого сіна та соломи. Обладнаний лічильником тюків. Він складається з підбирача 1 барабанного типу, допоміжного подавального пристрою 2, поперечного подавального конвеєра 3, пресувального поршня 7, поршневого ножа 6 і протирізальної пластини 5. Ці робочі органи розміщені в камері 4 поперечного подавального пристрою та камері 8 пресувальних механізмів.

Рис. 1. Поршневий прес-підбирач К-454В:

1 — підбирач; 2 — подавальний пристрій; 3 — поперечний подавальний конвеєр; 4 — поперечна камера; 5 — протирізальна пластина; 6 — поршневий ніж; 7 — поршень; 8 — пресувальна камера

Під час переміщення машини підбирач 1 захоплює валок сіна чи соломи, подає його в поперечну приймальну камеру 4. За допомогою поперечного подавального конвеєра 3 сінна маса спрямовується до пресувальної камери 8 через спеціальне бокове вікно, яке відкривається пресувальним поршнем 7 для формування об’єму пака. При зворотному ході поршня ця порція сіна ущільнюється, притискаючись до пресувального прутка, а стебла, що не потрапили до камери, відрізаються ножем 6 та протирізальною пластиною 5.

Після формування відрегульованої довжини пака спрацьовує механізм обв’язування і кілька окремих спресованих порцій сіна зв’язуються в один пак прямокутної форми.

Барабан підбирача та поперечний подавальний конвеєр приймальної камери захищені від перевантажень спеціальним пристроєм.

Вивантаження паків може здійснюватися:

- на поле (встановлюється скатна дошка);

- у приєднані причепи при ручному пакетуванні (встановлюється скатний

лотік);

- у паралельно рухомі транспортні засоби (встановлюється лотік для паралельного завантаження).

Машина обладнана лічильником паків. Передбачено встановлення додаткового правого колеса при підбиранні сіна на легких та вологих ґрунтах.

Технологічні регулювання. Положення барабана підбирача відносно поверхні ґрунту змінюється за допомогою опорного колеса гідроциліндром та перестановкою пальця в отворах опори на боковині рами.

Збираючи солому з широких валків понад 1,8 м, краще працювати без опорного колеса. При цьому барабан підбирача потрібно встановити в максимальному по висоті положенні.

Положення ножів у пресувальній камері правильне, якщо зазор між ними становить 0,5...2,0 мм. Щільність пересування паків регулюють стисканням спеціальних пружин та перестановкою шпинделів.

Щільність паків слід контролювати за довжиною та масою (табл. 1).

Таблиця 1. Варіанти регулювання щільності паків залежно від їхніх параметрів

26.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 56: Будова та робота підбирача-копнувача, скиртоклада, волокуш, копицевозів.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D0%BF5212

https://youtu.be/qoOJz0HobMc?si=aO-JG9XnsSYw4FMn

Опрацювати матеріал.

1. Будова та робота підбирача-копнувача ПК-1,6А.

2. Будова та робота напівпричіпа-підбирача ТП-Ф-45.

3. Будова та робота копицеутворювача СПТ-60.

4. Будова та робота фронтального навантажувача-скиртоклада ПФ-0,5Б.

5. Будова та робота навантажувача-копицевоза універсального ПКУ-0,8-4

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Навіщо призначені підбирачі-копнувачі.

2. Опишіть будову та роботу підбирача-копнувача ПК-1,6А.

3. Опишіть будову та роботу підбирача-стогоутворювача СПТ-60А.

4. Опишіть будову та роботу причіпа-підбирача ТП-Ф-45.

5. Опишіть правила безпеки під час роботи та регулюванні підбирачів-копнувачів.

Підбирачі-копнувачі призначені для підбирання сіна з валків, формування копиць циліндричної форми і укладання їх на полі.

Рис. 1. Підбирач-копнувач ПК-1,6А.

Підбирач-копнувач ПК-1,6А складається з підбирача барабанного типу, похилого конвеєра, циліндричного копнувача з обертовим дном, проміжного нагромаджувача, двох опорних пневматичних коліс, гідросистеми та засобів сигналізації. Під час руху копнувача вздовж валка підбирач захоплює своїми пружинними зубами сіно і подає його на конвеєр, який нижньою гілкою піднімає сіно вгору і скидає у копнувач. Завдяки наявності обертового руху дна сіно у копнувач укладається гвинтовим шаром, рівномірно заповнюючи весь об’єм.

Для усунення тертя об стінки з лівого і правого боків копнувача є вертикальні обертові вальці, циліндрична поверхня яких дещо виступає всередину.

Як тільки копнувач заповниться, під тиском верхнього шару сіна спеціальний щуп механізму вмикання вивантаження копиці повертається, відводяться упор дна і заскочки задньої рухомої стінки. Під дією ваги копиці дно повертається, одночасно з копицею відводиться задня стінка копнувача, яка падає на землю. Після цього дно і задня стінка під дією противаги повертаються у початкове положення. Дно разом з копицею обертається і під час вивантаження. Це сприяє правильному оформленню копиці завдяки тертю її об циліндричну частину задньої відкидної стінки. Розмір копиці регулюють установленням щупа механізму автоматичного вивантаження копиці. Встановлення підбирача по висоті і переведення його у транспортне положення здійснюється за допомогою гідросистеми. Дно копнувача спирається на три ролики, змонтовані на рамі машини.

Рис. 2. Схема роботи підбирача-копнувача ПК-1,6А.

Підбирач-копнувач агрегатують з тракторами тягового класу 0,9 – 1,4. Ширина захвату 1,6 м, місткість копнувача 13 м3, діаметр копиці 2,6 м, маса близько 400 кг. Продуктивність машини 9 т/год.

Причіп-підбирач ТП-Ф-45 використовують для підбирання прив’яленої трави вологістю до 45 %, сіна або соломи із валків з подрібненням або без подрібнення маси, подавання її в кузов, транспортування маси до місця скиртування та вивантаження. Цю машину можна використовувати також для перевезення силосу та грубих кормів.

Рис. 3. Напівпричіп-підбирач ТП-Ф-45.

Складається причіп з підбирача барабанного типу, подавального і подрібнювального апаратів, поздовжнього вивантажувального конвеєра, подавального механізму, кузова місткістю 60 м³, гідросистеми і чотирьох опорних пневматичних коліс. Агрегатується з тракторами тягового класу 1,4. Продуктивність до 4,7 т/год.

Підбирач-копицеутворювач СПТ-60А підбирає валки сіна чи соломи, утворює копиці об’ємом до 60 м³ і вивантажує їх на полі. Складається з підбирача барабанного типу, шнекового конвеєра, вентилятора, трубопроводу, камери, пресувального пристрою, виштовхувальної рамки і чотирьох опорних пневматичних коліс. Робочі органи підбирача приводяться в рух від валу відбору потужності трактора. Агрегатується з трактором тягового класу 3,0. Щільність пресування 45...90 кг/м³. Продуктивність машини до 18 т/год.

Рис. 4. Копицеутворювач СПТ-60

Прес-підбирачі застосовують для пресування сіна у паки циліндричної (рулонів) або прямокутної форми. Середня (за об’ємом) щільність сіна становить 60...65 кг/м3, а пресованого і зв’язаного у паки — 200...400 кг/м3. Тому перевезення і зберігання непресованого сіна потребує громіздких транспортних засобів і сховищ. Спресоване у паки сіно зручне для перевезення, менше псується, його смакові і поживні властивості добре зберігаються, сіно легко обліковується та менш пожежонебезпечне.

Застосування прес-підбирачів скорочує кількість операцій на збиранні та зменшує витрати на 1 т зібраного сіна. Збирати сіно з валків з одночасним пресуванням у паки можна при його вологості 20...25 %. Якщо сіно пресують при більшій вологості, то його досушують у паках на полі або у провітрюваних приміщеннях.

Фронтальний навантажувач-скиртоклад ПФ-0,5Б (рис. 2) призначений для скиртування сіна і соломи. Його можна використовувати під час розбирання скирт, навантаження сипких матеріалів, силосу і гною з буртів, для завантаження літаків мінеральними добривами та інших навантажувально-розвантажувальних робіт, а також як вантажопід’ємний пристрій під час монтажу та демонтажу. Вантажопід’ємність – 500 кг, навішується на трактори МТЗ-80/82, ЮМЗ-6 тощо, без зняття кабіни, максимальна висота підйому – 8 м. Рекомендований для всіх зон.

Рис. 5. Схема фронтального навантажувача-скиртоклада ПФ-0,5Б:

1 – палець грабельної решітки; 2 – виштовхувальна стінка; 3 – гідроциліндр підйому притискної решітки; 4 – захоплюючий пристрій (притискна решітка); 5 – рамка грабельної решітки; 6 – гідроциліндр виштовхувальної стінки; 7 – тяга; 8 – рама підйому; 9 – гідроциліндри підйому; 10 – розкоси; 11 – опорна рама; 12 – ківш; 13 – гідросистема; 14 – передня рама

Навантажувач (рис. 2.) складається з опорної 11 і передньої 14 рам (вони зв’язані розкосами 10), що слугують для навішування на трактор. Рама 8 підйому шарнірно з’єднана з рамою 11 та опирається на гідроциліндри 9 підйому. На передньому кінці рами 8 змонтовано грабельну решітку з пальцями 1, притискною решіткою 4 і виштовхувальною стінкою 2, які урухомлюються гідроциліндрами 3 та 6, що з’єднані рукавами і маслопроводами з гідросистемою 13. Для підвищення стійкості навантажувача на трактор навішують противагу у вигляді ковша 12.

Навантажувач працює таким чином. Грабельну решітку опускають перед копицею на поверхню поля, притискну решітку 4 піднімають та рухом трактора грабельну решітку вводять під копицю, потім опускають притискну решітку 4. Далі піднімають раму 8 та перевозять копицю. Вивантажують її з грабельної решітки виштовхувальною стінкою 2 за піднятої притискної решітки 4.

Рис. 6. Навантажувач-копицевоз універсальний ПКУ-0,8-4

24.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 55: Вивчення будови граблів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D0%BF5211

Опрацювати матеріал.

1. Будова граблів.

2. Регулювання граблів.

Д.З Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть будову ротаційних граблів-розпушувачів ГВР-6Б.

2. Опишіть технологію роботи ротаційних граблів-розпушувачів ГВР-6Б.

3. Як виконати підготовку граблів до роботи?

4. Опишіть основні несправності граблів.

5. Опишіть правила безпеки під час роботи та обслуговування граблів.

24.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 54: Типи граблів. Будова та робота колісно-пальцевих та поперечних граблів.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D0%BF5211

Опрацювати матеріал.

1. Типи граблів.

2. Будова колісно-пальцевих та поперечних граблів.

3. Робота колісно-пальцевих та поперечних граблів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити призначення граблів.

2. Які бувають граблі?

3. Опишіть будову поперечні граблі ГП-14.

4. Опишіть будову колісно-пальцьових граблів ГВК-6.

5. В чому полягає різниця між ГВК-6 та ГВР-6Б.

6. Опишіть правила безпеки під час роботи та регулювання граблів.

Для заготівлі сіна сучасні технології передбачають використання комплексу сінозбиральних машин: граблів, сіноворушилок, ворушилок-розпушувачів, ворушилок-валкоутворювачів, підбирачів-копнувачів, копицевозів, волокуш, стогокладів, стогоутворювачів, прес-підбирачів, пакопідбирачів, стаціонарних пресів і вентильованих сіносховищ.

Граблі призначені для згрібання прив’яленої чи свіжоскошеної трави з покосів у валки, ворушіння трав у покосах, перевертання (обертання) та розкидання валків. Тракторні граблі можуть бути причіпними, напівначіпними та начіпними.

За характером утворення валків їх поділяють на поперечні і бокові. Залежно від конструкції робочих органів граблі бувають зубові поперечні, роторні та колісно-пальцьові. Зубові поперечні граблі згрібають сіно у валки, які розміщені впоперек до напрямку руху агрегату, а роторні та колісно-пальцьові — у поздовжні валки.

Для згрібання трави чи сіна у поперечні валки використовують причіпні поперечні ГП-14 і ГП-Ф-16 та напівначіпні ГП-Ф-10 і ГПП-6 граблі. На невеликих ділянках можна працювати їх середньою секцією.

Граблі складаються з грабельних апаратів 2 (рис. 1), які шарнірно закріплені на трьох секціях рами 1. До середньої секції кріпиться сниця 7 для приєднання граблів до трактора. У робочому положенні вони спираються на два ходових 4 і два самоустановлюваних колеса 9.

Грабельні апарати мають зуби 10, вигнуті по логарифмічній спіралі. На брусах вони жорстко утримуються за допомогою зуботримачів. На поперечних трубах кожної секції встановлені очисні прути 11.

Рис. 1. Поперечні граблі ГП-14:

1 — рама; 2 — грабельний апарат; 3 — механізм піднімання грабельного апарату; 4 — ходове колесо; 5 — автомат піднімання; 6 — важіль вмикання автомата; 7 — сниця; 8 — причіп; 9 — самоустановлюване колесо; 10 — зуб; 11 — очисний прут

Піднімання грабельного апарата під час викидання валка, а також переведення його у транспортне положення здійснюється двома автоматами 5. На сучасних граблях для цього призначені гідроциліндри.

Установлені на рамі зуби утворюють короб, у який сіно набирається під час руху граблів уздовж сінокосу. При цьому сіно згортається у пухкий і компактний валок. Для згрібання сіна у поздовжні валки використовують причіпні граблі — колісно-пальцьові валкоутворювачі ГВК-6 та граблі — ротаційні зворушувачі-розпушувачі ГВР-6. Їх застосовують також для ворушіння трави чи сіна у покосах, перевертання валків, утворених поперечними граблями.

Колісно-пальцьові граблі ГВК-6 (рис. 2) складаються з двох однакових за будовою секцій (правої і лівої), з’єднаних між собою зчіпкою 10. Секції можуть працювати роздільно. На кожній секції встановлено по шість пальцьових коліс 5 та два колеса 6 на зчіпці. Секція складається з рами 2, опорної труби 12, переднього 3 і заднього 4 брусів, механізму піднімання робочих коліс та трьох опорних пневматичних коліс 1. Робоче пальцьове колесо обладнано маточиною, ободом та пружинними пальцями, які з одного боку прикріплені до маточини, а з іншого — проходять крізь отвори обода і зігнуті проти напрямку руху. Робочі колеса набувають обертання внаслідок зчеплення пальців з ґрунтом.

Рис. 2. Колісно-пальцьові граблі ГВК-6:

1 — опорне пневматичне колесо; 2 — рама секції; 3 — передній брус; 4 — задній брус; 5 — бокове робоче пальцьове колесо; 6 — центральне робоче пальцьове колесо; 7 — кронштейн; 8 — вісь робочого колеса; 9 — бокова розсувна розтяжка; 10 — зчіпка; 11 — висувна труба; 12 — опорна труба

Для згрібання сіна у валки раму кожної секції розміщують під кутом 45...50° до напрямку руху агрегату. Рами секцій з робочими пальцьовими колесами утворюють кут, напрямлений розхилом уперед. Завдяки розміщенню робочих коліс під кутом, обертаючись за рахунок зчеплення з ґрунтом і стернею, зміщують сіно до осьової лінії і утворюють валок 1,6...1,7 м завширшки, який лягає на розпушену двома центральними пальцьовими колесами смугу сіна.

Під час ворушіння покосів чи сіна передні кінці секцій граблів зводять, а задні, навпаки, розводять. Для обертання валків використовують тільки одну секцію у такому самому положенні, як і для утворення валків.

Ширину валків (0,8...1,2 м) регулюють зміщенням секцій за допомогою розсувних бокових розтяжок 9. Тиск робочих коліс 5 на ґрунт регулюють гвинтовим механізмом піднімання коліс.

Для згрібання трав чи сіна, обертання та розкидання валків сіна застосовують також ротаційні граблі.

Ротаційні граблі-розпушувачі ГВР-6Б (рис. 3) складаються з двох роторів 5, двох щитків 4 для формування валка, чотирьох опорних коліс, причіпного пристрою 6 та механізму приводу. Ротор складається з диска, до якого прикріплено сім граблин 2. На штангах граблин закріплено пружинні пальці 1. Під час роботи ротори, обертаючись від вала відбору потужності трактора, формують, обертають або розкидають валок, розпушують траву чи сіно в покосах.

Рис. 3. Ротаційні граблі-розпушувачі ГВР-6Б:

1 — пальці; 2 — граблина; 3 — поперечний брус; 4 — щиток; 5 — ротор; 6 — причіпний пристрій

21.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 53: Вивчення будови косарок. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/UonwtR96gyY?si=AjtBuROFTAbHwBpq

https://youtu.be/acKX1DARcnw?si=ynlHTuuNvDGgNOGx

Опрацювати матеріал.

1. Призначення косарки.

2. Різальний апарат косарки.

3. Робота та регулювання косарки.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити способи заготівлі трав і силосних культур.

2. Опишіть технологію роботи косарок.

3. Як виконати підготовку косарок до роботи?

4. Опишіть основні регулювання косарок.

5. Опишіть правила безпеки під час роботи та регулювання косарок.

Косарки призначені для скошування природних або сіяних трав. Цю технологічну операцію виконують різальні апарати. Вони приводяться в дію від валу відбору потужності трактора, можуть мати індивідуальний гідро- або електропривід та приводитися від власних ходових коліс.

Класифікують їх за такими ознаками:

- за способом агрегатування — причіпні, начіпні, напівначіпні та самохідні;

- за типом різального чи подрібнювального апарата — сегментно-пальцьові, дискові, ротаційні та барабанні;

- за кількістю різальних апаратів — одно-, дво-, три- та багатобрусні;

- за формуванням зрізаної маси — покісні та порційні.

Залежно від технологічного процесу косарки можна обладнувати додатковим плющильним або подрібнювальним апаратом.

Різальний апарат (рис. 1) — основний робочий орган косарки, який складається з пальцьового бруса 1 і ножа 12, що здійснює зворотно-поступальний рух. Пальцьовий брус кріпиться до внутрішнього і зовнішнього 13 подільників, які спираються на сталеві полозки 14, за допомогою яких регулюється задана висота зрізу. До бруса 1 за допомогою болтів 2 кріпляться пальці 9 з протирізальними пластинами 8. Рухомий ніж 12 має головку 11 для приєднання до привідного шатуна та наклепані по всій довжині ножа сегменти 7.

Передньою частиною сегменти спираються на протирізальні пластини 8, а ззаду сегменти і спинка упираються у пластини тертя 3. Для того щоб сегменти ножа прилягали до протирізальних пластин, до пальцьового бруса прикріплені лапки 4, які унеможливлюють піднімання ножа вгору.

Ніж, рухаючись у пазу пальців, відхиляє лезами сегментів стебла, що потрапили між пальці, притискує їх до лез протирізальних пластин і зрізує. Польова дошка 15 відводить скошену траву вліво, звільняючи місце для проходження машин при новому заїзді. Подільник 10 під час руху косарки спрямовує стебла до різального апарата.

Рис. 1. Різальний апарат косарки:

1 — пальцьовий брус; 2 — болт; 3 — пластина тертя; 4 — притискна лапка; 5 — заклепка; 6 — спинка ножа; 7 — сегмент; 8 — протирізальна пластина; 9 — палець; 10 — внутрішній подільник; 11 — головка ножа; 12 — ніж; 13 — зовнішній подільник; 14 — опорний полозок; 15 — польова дошка; 16 — прутки-стеблевідводи

Різальний апарат потребує певних регулювань. Кут нахилу вперед або назад регулюють поворотом рухомої рами відносно нерухомої. Центрування ножа здійснюють зміною довжини шатуна так, щоб у крайніх його положеннях середини сегментів збігалися з серединами пальців або не доходили до середини на 5 мм.

Зазор ніж носком сегмента і протирізальною пластиною, який встановлюється змінними прокладками, має бути не більше ніж 0,1...0,3 мм. Розрізняють кілька типів різальних апаратів, які мають різні співвідношення відстаней між протирізальними пластинами ( t₀), сегментами (t) і ходом ножа (S). За співвідношення S = t = t₀вони належать до різальних апаратів нормального різання з одинарним пробігом ножа. Більшість косарок мають апарати, в яких S = = 76,2 мм. Різальний апарат нормального різання може бути з подвійним пробігом ножа (з подвійним ходом). При цьому S = 2t = 2t₀. Крім того, є різальні апарати низького зрізу при S = t = 2t₀ = 76,2 мм (косарки) або S = t = 2t₀ = 101,6 мм (комбайни). За якістю зрізу, експлуатаційною надійністю та витратою зусилля на різання найкращий різальний апарат для косарок — це апарат нормального різання з одинарним пробігом ножа.

Таблиця 1. Машини для зрізування трави на сіно та сінаж

20.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 52: Типи косарок, їх характеристика, будова та робота.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.2.htm#%D1%9452

https://youtu.be/-5gn1dAkdrc?si=HmEIvJiMUIc2Yy5c

https://youtu.be/mwoWp2KfJas?si=Ce0TFS2JuZfzS-23

Опрацювати матеріал.

1. Призначення косарок.

2. Будова косарок.

3. Робота косарок.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити призначення косарок.

2. Що відноситься до основного робочого органу косарок?

3. Опишіть типи косарок.

4. Опишіть будову косарок.

5. З якими тракторами агрегатуються косарки?

В основу роботи різальних апаратів покладені підпірний та безпідпірний принципи зрізування.

Різальні апарати підпірного зрізування бувають сегментно-пальцьові (розглядалися вище) та безпальцьові (рис. 1). У таких апаратах стебла при зрізуванні спираються на певні елементи машини.

Рис. 1. Різальні апарати підпірного зрізування:

а — сегментно-пальцьовий; б — безпальцьовий; 1 — палець; 2 — сегмент; 3 — спинка ножа; 4 — пальцьовий брус

У сегментно-пальцьових апаратах є різальна пара — сегмент 2 (рис. 1, а) і протирізальна пластина пальця 1. Сегмент підводить стебла рослин до протирізальної пластини, затискуючи їх між собою. Під час зрізування стебла одночасно спираються на протирізальну пластину (точка А) і пероподібний відросток пальця (точка В), тобто дві опори. Це зменшує можливість згинання стебла, особливо тонкостеблих рослин, які мають малу жорсткість. При збиранні товстостеблих культур (соняшник, кукурудза) дві опори негативно впливають на зріз. Врізаючись у товсте стебло, сегменти заклинюються надрізаними стеблами, що призводить до надмірних зусиль при зрізуванні. Тому в різальних апаратах для збирання товстостеблих рослин доцільно використовувати пальці без пероподібних відростків. Сегментно-пальцьові різальні апарати зрізують рослини при швидкості ножа (різання) 1,5...3,0 м/с. Вони не подрібнюють рослини, потребують менших затрат енергії, порівняно з безпідпірними різальними апаратами. Водночас зворотно-поступальний рух ножа спричинює значні інерційні зусилля, що обмежує застосування таких косарок на підвищених робочих швидкостях при збиранні трав.

У безпальцьовому апараті (рис.1, б) різальна пара — два сегменти 2, які перерізають стебло з опорою в одній точці А. Такі різальні апарати менше забиваються при збиранні заплутаних та полеглих рослин. Застосовують одно- і двоножеві апарати: в одноножевому рухомий один ніж, а у двоножевому — обидва ножі, завдяки чому поліпшується зрівноваженість усієї машини. Проте такі косарки мають складнішу конструкцію приводу ножів.

Різальні апарати без підпірного зрізування (рис. 2) — це ротаційно-дискові, сегментно-дискові і ротаційно-барабанні апарати. Різальні елементи цих апаратів — ножі 2, шарнірно з’єднані з диском 1 чи валом барабана 5, або сегменти 3, жорстко приєднані до диска 1 (рис. 2, б).

Рис. 2. Різальні апарати безпідпірного зрізування:

а — ротаційно-дисковий; б — сегментно-дисковий; в — ротаційно-барабанний; 1 — диск; 2 — ніж; 3 — сегмент; 4 — вал диска; 5 — вал барабана; 6 — проти-різальний ніж

Стебло рослини при зрізуванні не спирається на якийсь елемент машини (опору), відгин його обмежується жорсткістю стебла, його інерцією та частково підпиранням сусідніх стебел.

Різальні апарати безпідпірного зрізування не мають зворотно-поступального руху робочих частин. Ножі ротаційних апаратів здійснюють обертальний рух з лінійною швидкістю до 50...60 м/с разом з диском або барабаном. Це дає змогу істотно збільшити робочу швидкість косарки чи жатки.

Апарати безпідпірного зрізування простіші за будовою і надійніші в роботі, але під час зрізування рослин вони додатково подрібнюють стебла, що призводить до надмірних втрат скошеної зеленої маси. Косарки з такими апаратами мають більші енергозатрати на одиницю зібраної площі, вони більш металомісткі.

Ротаційно-дискові різальні апарати застосовують у машинах для обкошування полів і доріг, у газонних косарках і машинах для зрізування високо-врожайних та полеглих трав.

Сегментно-дискові різальні апарати призначені для зрізування гички цукрових буряків, грубих товстостеблих культур. Вони зрізують стебла без наступного їх подрібнення.

Ротаційно-барабанні різальні апарати застосовують у машинах для збирання силосних культур (низькорослих) з одночасним подрібненням рослин.

Для кращого зрізування і подрібнення рослинної маси додатково встановлюють протирізальний ніж 6 (рис 2, в).

Для того щоб різальний апарат краще пристосувався до поверхні поля, виготовляють косарки, один апарат яких має ширину захвату В = 2,1 м. Різальні апарати розміщують спереду трактора (фронтальні косарки), збоку і ззаду.

Різальні апарати більшості косарок приводяться у рух кривошипно-шатунним механізмом. У косарках з фронтальним ножем застосовують також механізми хитної вилки і хитної шайби.

Під час очищення різального апарата від трави і піднімання його у транспортне положення не дозволяється руками торкатися до пальців і сегментів ножа.

Забороняється перебувати перед агрегатом, який рухається.

19.02.2025р.

Тема програми № 6: Машини для заготівлі кормів

Тема уроку № 51: Технології заготівлі кормів i комплекси машин та агротехнічні вимоги до кормозбиральних машин.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/5/5.1.htm

https://youtu.be/F0izRwo90Pw?si=bqa1lMsXimiKjG0Z

Опрацювати матеріал.

1. Технології заготівлі кормів.

2. Способи заготівлі трав і силосних культур.

3. Прогресивний спосіб заготівлі трави.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити способи заготівлі трав і силосних культур.

2. Від чого залежить склад і поживність кормів.

3. Опишіть технологію приготування сінажу.

4. Як отримують силос?

5. Як одержують трав’яне борошно?

6. Як класифікують і характеризують машин для заготівлі кормів.

7. Від чого залежить комплекс кормозбиральних машин?

Завдання та способи заготівлі кормів Успішний розвиток тваринництва значною мірою залежить від розвитку і стабільності кормової бази, яка є системою виробництва кормів і використання їх для сільськогосподарських тварин.

Раціонально організована кормова база має відповідати таким основним вимогам: повне і безперебійне забезпечення тварин повноцінними кормами впродовж року, одержання високоякісних і дешевих кормів, випереджальне виробництво кормів порівняно зі зростанням поголів’я тварин, створення страхових запасів кормів на випадок неврожаю.

Основними кормовими продуктами для сільськогосподарських тварин є корми рослинного походження. До них належать грубі, соковиті, зелені, концентровані корми та кормові відходи технічних виробництв.

Склад і поживність кормів залежать від природних і ґрунтових умов, а також від рівня агротехніки, періоду вегетації при збиранні та технології заготівлі й зберігання кормів.

Для заготівлі кормів широко використовують трав’янисті рослини (кормові трави) у вигляді сіна, силосу, сінажу, свіжого зеленого корму, трав’яного борошна, трав’яної пасти та іноді зерна. Отже, без належного рівня механізації технологічних процесів при заготівлі кормів не можна своєчасно і якісно виконати потрібні обсяги робіт. Залежно від природно-кліматичних зон і господарських умов застосовують різні способи заготівлі кормів. Вибираючи їх, слід ураховувати умови збирання, врожайність, площі масивів, вид і поголів’я тварин та інші чинники.

У сучасному сільськогосподарському виробництві застосовують такі способи заготівлі трав і силосних культур:

1. Заготівля розсипного сіна. Цей спосіб передбачає: скошування трав, сушіння в покосах, ворушіння, згрібання сіна у валки, перевертання валків, підбирання валків з утворенням копиць, підбирання копиць і транспортування до місць скиртування, укладання сіна у стоги та скирти. Такий спосіб неекономічний, оскільки не дає змоги одержати сіно високої якості.

2. Заготівля пресованого сіна. Цей спосіб прогресивніший. Траву після скошування, сушіння і згрібання у валки підбирають з одночасним пресуванням у паки. Збирають і пресують сіно при його вологості не більше ніж 25 %. Залежно від умов паки досушують у полі або підбирають безпосередньо у транспортні засоби, перевозять до місць зберігання і досушують у штабелях активним вентилюванням.

3. Збирання трав і силосних культур з подрібненням. Силос, сінаж і трав’яне борошно готують з подрібнених рослин.

Для отримання силосу скошену і подрібнену зелену масу закладають у траншеї або силосні башти, де її перед герметизацією ущільнюють.

Технологія приготування сінажу передбачає закладання пров’яленої до 50...55 % та подрібненої до 3 см маси в башти або інші герметизовані споруди.

Трав’яне борошно одержують також із подрібнених до 3 см рослин, висушених до вологості 8...12 % у високотемпературних сушарках. Після розмелювання масу гранулюють або зберігають у розсипному вигляді (сінне, вітамінне борошно).

Виконання технологічних операцій повинно супроводжуватись ретельним регулюванням машин на оптимальний режим роботи. Висота зрізу має бути такою, щоб природні та сіяні багаторічні трави скошувались трохи вище кореневої шийки. При більш низькому зрізі трави погано відростають, а високий зріз призводить до втрат врожаю.

Машини для заготівлі кормів можна поділити на дві основні групи: для заготівлі трав на сіно і сінаж та для заготівлі силосу і свіжої подрібненої зеленої маси.

Класифікують їх за такими ознаками:

- за способом агрегатування - причіпні, начіпні, напівначіпні та самохідні;

- за типом різального чи подрібнювального апарата - сегментно-пальцьові, дискові, ротаційні та барабанні;

- за кількістю різальних апаратів - одно-, дво-, три- та багатобрусні;

- за формуванням зрізаної маси - покісні та порційні.

Залежно від технології заготівлі кормів використовують певний комплекс кормозбиральних машин. Під час заготівлі трав на сіно застосовують косарки, ворушилки, граблі, підбирачі-копнувачі, прес-підбирачі, волокуші, копицевози, скиртокладки, скиртоутворювачі, пакопідбирачі, стаціонарні преси, вентильовані сіносховища тощо.

Комплекс машин для збирання трав на сінаж складається з косарок-плющилок, підбирачів-подрібнювачів-навантажувачів, транспортних візків і пневматичних транспортерів.

Для подрібнення зеленої маси, яка використовується для згодовування тваринам без зберігання та заготівлі силосу на зимовий період, застосовують косарки-подрібнювачі, підбирачі-подрібнювачі, косарки-плющилки, силосозбиральні та кормозбиральні комбайни і комплекси.

Під час збирання трав слід дотримуватися певних агротехнічних вимог.

Перший укіс бобових трав починати в стадії бутонізації, лучних - на початку цвітіння, а злакових - при появі колосків.

Косовицю проводити протягом 5...7 днів, а на низинних луках, плавнях і болотах - 7...10 днів.

Під час косіння забезпечувати оптимальну висоту зрізу: для природних трав у степовій зоні - 4,0...4,5 см, а в лісолуковій і лісостеповій зонах -5...6 см. Отаву осіннього укосу зрізати на висоту 6...7 см, а сіяні багато-річні трави - 7...9 см. Відхилення від висоти зрізу - не більше 0,5 мм. Втрати трави не повинні перевищувати 2%.

Сінозбиральні машини не повинні надмірно ворушити, перетрушувати і засмічувати сіно. Збирати сіно у розсипному вигляді потрібно при вологості 16-18%, а при пресуванні - до 25%. У пересохлому сіні обламується багато листя, а у вологому - розвиваються мікроорганізми, які руйнують поживні речовини. Вологість пров'яленої трави при заготівлі сінажу має бути в межах 45-55%, а довжина подрібненої маси - 20-30 мм.

Машини мають забезпечувати укладання трави у прямолінійні рядки або валки, правильне перевертання валків на півоберта для прискорення сушіння нижніх шарів. Втрати зеленої маси при заготівлі сінажу не по-винні перевищувати 0,5%.

При заготівлі подрібненого сіна довжина подрібнених частинок має бути 30-50 мм.

Згрібати сіно у валки слід при вологості 18% і нижче, а при використанні активного вентилювання - при 25-30%. Повне збирання сіна провести за 10-15 робочих днів.

Робочі органи сінозбиральних машин не повинні перетирати сіно, оббивати листочки і суцвіття, забруднювати сіно ґрунтом. Втрати сіна при підбиранні з валків з утворенням копиць допускаються не більше 5%, при підбиранні з пресуванням - не більше 2% . Загальні втрати трави при косінні з подрібненням повинні бути не більше 8%.

Виконання технологічних операцій повинне супроводжуватись ретельним регулюванням машин на оптимальні режими їх роботи.

Залежно від природно-кліматичних зон і господарських умов застосовують різні способи заготівлі кормів. Вибираючи їх, слід ураховувати умови збирання, врожайність, площі масивів, вид і поголів’я тварин та інші чинники.

19.02.2025р.

Тема програми № 5: Машини для зрошення

Тема уроку № 50: Будова та технічна характеристика дощувальних машин. Підготовка машин до роботи.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/14/14.htm

Опрацювати матеріал.

1. Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка».

2. Дощувальна машина «Каравела».

3. Дощувальна машина «Фрегат».

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Пояснити призначення дощувальних машин «Каравела».

2. Як працює дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка».

3. Опишіть будову дощувальних машин «Фрегат».

Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка» — це середньоструминна, багатоопорна, самохідна, позиційної дії з фронтальним переміщенням машина, яка призначена для поливу дощуванням зернових, деяких видів овочевих, технічних культур, багаторічних трав і пасовищ.

Машина працює віл закритої зрошувальної мережі, а за наявності пересувних насосних станцій може використовуватися на ділянках з відкритою зрошувальною мережею (рис. 1).

Дощувальна машина «Волжанка» складається з двох поливних крил, дощувальних апаратів та привідного візка. Крила розміщені з обох боків поливного трубопроводу зрошувальної мережі. Ширина захвату двох крил 800 м.

Для звільнення від води трубопроводи обладнані зливними клапанами. Опорні колеса жорстко приєднуються до поливного трубопроводу. Привідний візок призначений для перекочування крил машини з одного місця на інше і розміщений у центрі поливного трубопроводу.

Рис. 1. Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка»

Дощувальні машини ДКШ «Волжанка» працюють так.
Поливне крило за допомогою гнучкого шлангу підключають до гідранта і відкривають заслінку.

Під тиском води, що надходить у трубопровід, зливні клапани автоматично закриваються, починають працювати дощувальні апарати, зрошуючи ділянку. Після закінчення поливу заслінку на гідранті закривають.

При цьому зливні клапани автоматично відкриваються і вода з трубопроводу виливається.

Потім відокремлюють гнучкий шланг від гідранта і закріплюють його на поливному трубопроводі.

Вмикають двигун і поливне крило перекочують на нову позицію до іншого гідранта та встановлюють так, щоб дощувальні апарати були у вертикальному положенні.

Вимикають двигун і закривають його кожухом. Після цього трубопровід приєднують до гідранта, відкривають заслінку і продовжують полив.

Друге поливне крило приєднують до першого гідранта, відкривають заслінку і проводять полив смуги другого крила на першій позиції. Таким чином, обидва поливні крила працюють одночасно.

Перекочують поливні крила з позиції на позицію почергово.

Дощувальна машина «Каравела» — багатоопорна, фронтальної дії, призначена для поливу зернових, технічних, овочевих культур, багаторічних трав і пасовищ. Полив здійснюють під час руху одночасно із забором води з відкритого каналу.

Машина складається з двох машин «Фрегат», з’єднаних центральним візком. На ній змонтовано насосно-силову установку з водозабірним вузлом, пульт керування і контролю, прилади системи стабілізації курсу.

Машина обладнана автоматичними системами стабілізації курсу вздовж каналу, синхронізації руху візків, автоматичними системами аварійного захисту машини від зміщення відносно каналу, вигину водопровідного трубопроводу, порушення режиму дизель-насосної установки.

Дощувальну машину «Фрегат» (рис. 2) застосовують для поливу зернових, овочевих, технічних культур, багаторічних трав і пасовищ. Полив здійснюють по колу. Залежно від природно-кліматичних умов зони зрошення використовують машини «Фрегат» різних модифікацій — ДМ і ДМУ, які складені з уніфікованих вузлів та деталей. Вони відрізняються кількістю самохідних опор і режимом роботи, робочим тиском, витратою води, інтенсивністю дощу.

Самохідні опори (рис. 3) призначені для кріплення на них водопровідного трубопроводу і переміщення його під час поливу. Їх встановлюють на металевих колесах 1, що приводяться в рух від гідроприводу 3 через систему важелів 2.

Гідропривід кріпиться до рами 4, на якій також встановлені коротка труба 5, система автоматичної синхронізації руху опори 6 і огорожа коліс 7.

Рис. 2. Дощувальна машина «Фрегат»:

1 — водопровідний трубопровід; 2 — дощувальні апарати; 3 — самохідна опора

Рис. 3. Самохідна опора машини «Фрегат»:

1 —колесо; 2 — система важільного механізму приводу коліс; 3 — гідропривід; 4 — рама; 5 — труба; 6 — система автоматичної синхронізації руху опори; 7 — огорожа

Самохідні опори розміщують на різних відстанях від центра обертання, тому вони рухаються з різною швидкістю і підтримують пряму лінію водопровідного трубопроводу. Забезпечують це відповідним регулюванням дросельних клапанів, установлених на всіх візках, крім останнього. Дросельні клапани регулюють так, щоб, починаючи з передостанньої опори, кожний наступний пропускав до гідроциліндра меншу кількість води.

Під час роботи дощувальних машин різних модифікацій потрібно підтримувати рекомендований для кожної машини робочий тиск, оскільки від нього залежить якість поливів, змінюється швидкість руху машин, поливна норма, радіус дії дощувальних апаратів, крупність крапель дощу, можуть виникати поломки і несправності машин.

Експлуатація дощувальних машин «Фрегат» пов’язана з експлуатацією насосних станцій і водопроводів закритої зрошувальної мережі. Для зменшення витрат води потрібно закрити заслінки на машинах перед ввімкненням їх у роботу. Це скорочує час наповнення системи водою і зменшує витрати води через зливні клапани та дощувальні апарати. Щоб вимкнути дощувальну машину, потрібно спочатку зупинити насосний агрегат.

Технологічне налагодження дощувальної машини «Фрегат». Повністю закрити ручку регулятора швидкості руху останнього візка і промивний патрубок (рукоятку крана-задавача встановити у положення «Закрито»). Підняти штовхачі коліс привідних візків, відкрити всі крани дощувальних апаратів.

Увімкнути насосну станцію і, плавно відкриваючи засувку на напірному трубопроводі, довести тиск на нерухомій опорі до 0,65 МПа.

Налагоджувати апарати від першого до останнього візка в такій послідовності: закрити кран перед апаратом, що регулюється; встановити і закріпити на основній насадці манометр з трубкою Піто на відстані 3 мм від кінця сопла; поступово відкриваючи кран, довести тиск води за манометром приладу ППД-6 до потрібного значення.

Установити кут сектора поливу кінцевого дощувального апарата. При встановленні кінцевого апарата на полив по колу необхідно підняти і закріпити палець перекидного важеля.

Перевірити роботу всіх апаратів у зворотній послідовності. Після перевірки ввести у струмінь гвинти-розсікачі так, щоб не порушити компактність струменя і характеру обертання апарата. Перевести кран-задавач у положення «Відкрито» і опустити штовхачі коліс.

17.02.2025р.

Тема програми № 5: Машини для зрошення

Тема уроку № 49: Види зрошення та система машин для підготовки полів до зрошування і поливу.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/14/14.htm

Опрацювати матеріал.

1. Види зрошення.

2. Машини і установки для зрошення.

3. Системи крапельного зрошення.

4. Далеко- і середньоструминні дощувальні апарати.

5. Насосні станції для поливу.

Д.З, Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке головне завдання зрошування?

2. Які способи зрошування використовуються в Україні?

3. Як поділяють поверхневе зрошення за технікою поливу?

4. Описати підґрунтове зрошення.

5. Як поділяють далекоструминні дощувальні апарати.

Головне завдання зрошувальних машин — забезпечення різноманітних сільськогосподарських культур водою для одержання високих урожаїв на поливних землях.

В Україні застосовують такі способи зрошення: поверхневе, коли вода розподіляється по поверхні поля; підґрунтове, коли ґрунт зволожується без появи води на поверхні, а вода подається по трубах, закладених у ґрунті; крапельне, коли вода поступово зволожує ґрунт безпосередньо в зоні кореневої системи рослин; дощування, коли водою у вигляді штучного дощу поливають ґрунт і надземні частини рослин за допомогою спеціальних апаратів.

Машини і установки для зрошення мають забезпечити сільськогосподарські культури водою в необхідні терміни і в потрібній кількості за мінімальних витрат. Інтенсивність дощу, розмір краплин і рівномірність поливу регулюють у межах забезпечення оптимальних умов зрошення. Машини мають забезпечити мінімальну енергоємність і трудомісткість поливів.

Поверхневе зрошення за технікою поливу поділяють на три види: полив по борознах, напуском і затопленням.

Полив затопленням здійснюють при заповненні водою ділянок чеків. Такі чеки залежно від рельєфу досягають 50 га. Цей спосіб застосовують для вологозаряджання і промивання ґрунту та зрошення рису.

Полив напуском провадять у напрямку найбільшого схилу з влаштуванням смуг, ширина яких досягає 20 м, а довжина — 500 м. Цей спосіб поливу застосовують для культур суцільної сівби і для вологозарядження. Його можна застосовувати тільки на спланованому полі.

Полив по борознах — кращий із поверхневих способів поливу. Його використовують для зрошення кукурудзи, буряку, картоплі, овочевих, а також плодових культур і виноградників. Полив по борознах здійснюють при спланованій поверхні та схилах від 0,001 до 0,03.

До поливу зрошувального лану на його поверхні нарізають поливні борозни. Найчастіше використовують проточні борозни, в яких вода рухається і одночасно поглинається ґрунтом.

Рис. 1. Схема підґрунтового зрошення:

1 — дренажні труби; 2 — кротовини

Підґрунтове зрошення провадять за рахунок подавання води в активний шар ґрунту до коренів рослин (рис. 1) по трубах 1 або кротовинах 2 на глибині 40...50 см. Воно не руйнує структуру ґрунту, не потребує відкритої мережі, дає змогу механізувати обробіток ґрунту та економно витрачати воду.

Крапельне зрошення — це один із способів підґрунтового зрошення.

Воно забезпечує надходження води по крапельницях у зону зволоження під дією капілярних сил. При цьому зволожується менший об’єм ґрунту, ніж під час дощування або поверхневого зрошення. Однією з основних переваг крапельного зрошення є подача води невеликими нормами через короткі інтервали часу. За цього способу зрошувальні норми зменшуються у середньому на 20...50 % порівняно зі звичайними способами.

Система крапельного зрошення (рис. 2) складається із насоса 1, фільтрів очищення води 2, контрольних приладів 3 і 4, гідропідживлювача 6, з’єднувального 5, магістрального 7 і розподільного 8 трубопроводів, крапельниці 10.

Рис. 3. Схема системи крапельного зрошення:

1 — насос; 2 — фільтр очищення води; 3 і 4 — контрольні прилади; 5 — з’єднувальний трубопровід; 6 — гідропідживлювач; 7 — магістральний трубопровід; 8 — розподільний трубопровід; 9 — патрубки; 10 — крапельниці

Цим способом поливають, як правило, багаторічні насадження. Розподільні трубопроводи розміщують безпосередньо на поверхні ґрунту або підвішують на висоті до 30 см, що дає змогу візуально стежити за роботою крапельниці. Витрата води крапельницями залежить від водопроникності ґрунту і становить 1,5...10 дм3/год.

На практиці використовують далеко- і середньоструминні дощувальні апарати, короткоструминні насадки дефлекторного і секторного типу. Далекоструминні дощувальні апарати працюють під тиском 0,4...1,0 МПа з радіусом дії до 60 м. Вони бувають з турбіною, з реактивною лопаткою (рис. 4) і з механічним приводом.

Рис. 4. Далекоструминний дощувальний апарат з реактивною лопаткою:

1 — реактивна лопатка; 2 — корпус; 3 — пружина кручення; 4 — вертикальна вісь; 5 — гайка; 6 — гвинт-розсікач; 7 і 16 — пружини; 8 і 17 — насадки; 9 і 11 — шайби; 10 — патрубок; 12 — різьба; 13 — головка під ключ; 14 — ущільнення; 15 — патрубок

Далекостуминні дощувальні апарати за конструкцією механізмів обертання поділяють на апарати, які використовують механічну енергію від ВВП трактора, кінетичну енергію струменя, розріджене повітря на виході струменя із сопла, реактивну силу струменя.

Механічний привід від ВВП трактора складається із шестеренного і черв’ячного редукторів та храпового механізму. Він є лише на тракторних дощувальних машинах. Кінетична енергія струменя, що вилітає із сопла використовується в розбірних установках і широкозахватних машинах, їх виконують у двох варіантах: з хитним у вертикальній площині коромислом (пірнаючою лопаткою) та обертовою турбіною (реактивною лопаткою).

Обертання ствола в апаратах з турбінкою забезпечується її лопатями, які входять у струмінь води, що виходить із сопла. Через два черв’ячних редуктори, кривошипно-шатунний та храповий механізми обертання від турбінки передається на черв’як, який обкочується навколо черв’ячного колеса, закріпленого на нерухомому корпусі, і обертає ствол.

Швидкість обертання ствола регулюють зміною величини переміщення лопаток у струмінь. У процесі роботи турбінка відсікає частину струменя, забезпечуючи тим самим якісний полив зони поблизу апарата. Однак це призводить до зниження дальності польоту струменя на 20...30 %.

У дощувальних апаратах, механізм обертання яких працює за рахунок розрідження, створюваного струменем, сопло закінчується дифузором (розширювальною насадкою). Проходячи через вузький перетин дифузора, потік води утворює зону вакууму, яка з’єднується трубкою з пневматичним, наприклад діафрагмовим, двигуном, що працює за рахунок перепаду тиску між атмосферою та вакуумом у дифузорі. Коливання діафрагми через храповий механізм приводять у рух ствол апарата.

При розміщенні осі сопла під деяким кутом до осі ствола виникає реактивний момент, який використовується для обертання ствола дощувального апарата. Такі апарати потребують спеціальних гальмових пристроїв, які сприймають різницю між обертальним моментом від реактивної сили струменя і моментом тертя обертальних частин апарата. Найбільшого поширення набули гідравлічні та механічні гальмові пристрої. Гідравлічне гальмо — це шестеренний або інший ротаційний масляний насос, що перекачує масло по замкненому каналу, отвір якого регулюють вентилем або краном. Зміною опору досягають різної частоти обертання ствола дощувального апарата.

Насосні станції, що подають воду із закритих водойм у зрошувальну мережу, бувають стаціонарні та пересувні (сухопутні і плавучі). Стаціонарні насосні станції впродовж усього терміну експлуатації перебувають на одному місці.

Вони оснащені спеціально обладнаним водозабором, який приводиться в дію від теплових або електричних двигунів, і стандартним насосним устаткуванням.

Розміщення водозабору сухопутних пересувних насосних станцій можна змінювати. Ці станції бувають начіпні та причіпні. Вони призначені для подачі води у зрошувальну мережу дощувальних установок і машин. Пересувні насосні станції застосовують при забиранні води з річок. Залежно від висоти підняття води плавучі станції поділяють на низьконапірні з підняттям води до 10 м, середньонапірні — від 10 до 25 м і високонапірні для підняття води на висоту 25...100 м.

Насосна станція СНН-75-40 призначена для подавання води у закриту або відкриту зрошувальну мережу. Загальний вигляд насосної станції показано на рис. 5. Основні складові одиниці станції такі: рама 4, відцентровий насос 2, одноступінчастий підвищувальний редуктор 3, напірна засувка 9, напірна лінія 10, ежектор.

Рис. 5. Напірна станція СНН-75-40:

1 — приймальна сітка всмоктувальної лінії; 2 — відцентровий насос; 3 — редуктор; 4 — рама насосної станції; 5 — огородження карданного вала; 6 — розвантажувальні ланцюги; 7 — шланг газового ежектора; 8 — тросовий підйомник всмоктувальної лінії; 9 — напірна засувка; 10 — напірна лінія

Технологічний процес роботи. По всмоктувальній трубі через приймальну сітку 1 вода з каналу або іншого вододжерела надходить у відцентровий насос 2, який змонтовано на корпусі редуктора. Насос приводиться в дію через редуктор від вала відбору кожухом. Частота обертання робочого колеса насоса 2100 хв–1. Для розвантаження начіпної системи трактора та стабілізації положення насосної станції призначені розвантажувальні ланцюги 6.

Від насоса вода крізь засувку 9 надходить під тиском у напірну лінію 10 і по ній у дощувальну установку або в зрошувальну мережу. Всмоктувальну лінію піднімають і опускають за допомогою тросового підйомника 8. Для заповнення всмоктувальної лінії і корпусу насоса водою перед пуском станції призначений газовий ежектор, який монтують на випускній трубі двигуна трактора. Газовий ежектор відсмоктує по шлангу 7 повітря з насоса. Це означає, що станція готова до пуску.

17.02.2025р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 48: Безпека праці під час роботи з машинами для захисту рослин.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/4/4.3.htm#%D1%80437

Опрацювати матеріал.

1. Відповідальність за ОП і ТБ при роботі з пестицидами.

2. Вимоги до осіб, які залучаються до роботи з пестицидами.

3. Вимоги до проведення захисних заходів.

4. Роботи з обприскувачами після проведення робіт.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Хто має право працювати з машинами для захисту рослин?

2. Що забороняється під час роботи з машинами для захисту рослин?

3. В чому повинні працювати заправляючи машинами для захисту рослин?

4. Які роботи виконують під час технічного обслуговування машинами для захисту рослин?

5. Що забороняється під час технічного обслуговування машинами для захисту рослин?

Безпека праці під час роботи з машинами для захисту рослин. Відповідальність за охорону праці і техніку безпеки при роботі з пестицидами покладається на керівників господарств і організацій, що їх застосовують. Усі роботи з хімічного захисту рослин проводяться особами, які мають допуск до роботи з пестицидами та агрохімікатами, виданий Державною фітосанітарною інспекцією області.

Особи, які залучаються до роботи з пестицидами (постійно чи тимчасово), щорічно в обов’язковому порядку проходять медичний огляд та інструктаж із охорони праці, що реєструється у спеціальному журналі.

Кожне сільськогосподарське підприємство повинно вести: журнал складського обліку пестицидів; журнал з охорони праці; журнал протруєння насіння; журнал обстежень с/г угідь; журнал проведення хімічних обробок.

До роботи з пестицидами не допускаються особи віком молодше 18 років, вагітні і жінки годувальниці, а також особи, які мають медичні протипоказання (різні види хронічних захворювань, викладені у спеціальному переліку ДСП 8.8.1.2.001-98).

Тривалість робочого дня при роботі з токсичними пестицидами 1 і 2 класів небезпеки – 4 години (з доопрацюванням 2 години на роботах, які не пов’язані з пестицидами); з токсичними пестицидами 3 і 4 класів небезпеки – 6 годин.

Особи, які виконують роботи, що пов’язані з контактом із пестицидами, обов’язково повинні користуватися засобами індивідуального захисту (одягають гумові чоботи, рукавиці, фартух, а також окуляри і фільтруючий респіратор).

Під час виконання робіт, пов’язаних з обприскуванням, їм слід дотримуватися правил особистої гігієни: перед початком роботи руки змащувати вазеліном, перед їжею і в кінці роботи знімати спецодяг, мити руки і обличчя теплою водою.

Бачок для миття рук під час експлуатації обприскувачів має бути заповнений питною водою.

Важливим заходом профілактики отруєнь є дотримання строків безпечного виходу людей на площі, які оброблені пестицидами. Строки виходу людей на оброблені пестицидами площі для проведення ручних робіт 7 днів, механізованих – 3 дні (див. “Перелік” пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” щодо використання конкретного препарату).

Керівництво сільськогосподарського підприємства за 3 дні до початку проведення захисних заходів повинно повідомити Сільську раду і пасічників.

Працюючі з пестицидами повинні суворо дотримуватися правил особистої гігієни.

Під час робіт забороняється їсти, пити, палити, працювати з пошкодженими рукавами і негерметичними з’єднаннями, пошкодженим склом кабіни, використовувати в господарських цілях бак обприскувачів і тару від розчинів пестицидів, мити бак і комунікацію поблизу водойм.

Для обмеження забруднення пестицидами продукції рослинництва необхідно суворо дотримуватися встановлених для кожного препарату регламентів.

Монтаж обприскувачів і з’єднання їх з трактором здійснюють тракторист і допоміжний робітник.

Транспортують обприскувачі дорогами загального користування з незаповненим баком.

Не можна використовувати препарати, які не рекомендовані для використання в приватному секторі. Відвари, настої та витяжки з рослин також не є безпечними. Часто вони не менш отруйні, ніж хімічні засоби (наприклад, дуже токсичні настої жимолості, тютюну, блекоти, аконіту). Саме через це навіть під час збирання рослин та виготовлення відварів і настоїв з них необхідно дотримуватися всіх вимог особистої гігієни

Перед обприскуванням дерев і кущів накривають плівкою всі овочеві та інші культури, які не підлягають обробці. Заборонено обробляти хімічними препаратами кріп, петрушку, цибулю на зелень, салат, селеру та іншу зелень.

Водорозбірні колонки і крани ретельно вкривають плівкою, зачиняють вікна й двері житлових приміщень.

Після закінчення робіт обприскувачі промивають у спеціально відведеному місці, розміщеному не ближче ніж 200 м від житлової зони, виробничих приміщень, джерел водопостачання. Промивальну воду збирають у спеціально викопані ями 1 м завглибшки. Після заповнення ями її вміст обробляють хлорним вапном і засипають землею.

Охорона здоров’я людей, які зайняті на проведенні хімічних заходів захисту рослин і виконують інші види робіт щодо догляду за посівами на оброблених пестицидами полях, а також забезпеченні санітарних норм якості сільськогосподарської продукції, вимагають суворого дотримання гігієнічних регламентів застосування пестицидів.

14.02.2025р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 47: Вивчення будови протруювачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/uTFeeN73eIo

https://youtu.be/3TFkKQc3hDE?si=9GMWOHDuT6SFghBD

https://youtu.be/h3ubPHmJGF0?si=IeX7l6OlR8r2SHxH

Опрацювати матеріал.

1. Призначення протруювачів.

2. Будова протруювачів.

3. Робота протруювачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення протруювачів?

2. Як класифікуються протруювачі?

3. Опишіть загальну будову протруювачів.

4. Що відноситься до основних робочих органів протруювачів?

5. Що відноситься до допоміжних робочих органів протруювачів?

Протруювачі призначені для хімічного знезаражування насіння і бульб. Залежно від того, де відбувається підготовка зерна до сівби — на насіннєвому заводі, у великому чи невеличкому фермерському господарстві, промисловість випускає протруювачі продуктивністю 3…10 т/год: АПН-4; АПЗ-10; ПНШ-3; ПНШ-5; ПС-10А; ПК-20. Для хімічного знезаражування бульб використовують протруювач Gumatox-S.

Класифікація протруювачів. За характером перебігу технологічного процесу протруювачі бувають порційної і безперервної дії; за організацією руху насіння і бульб у момент протруювання — з організованим і неорганізованим потоком насіння; за способом нанесення препаратів на насіння і бульби — із змішувальними пристроями і безпосереднього нанесення. Протруювачі із змішувальними пристроями поділяють на шнекові та барабанні, а протруювачі безпосереднього нанесення препаратів — на камерні і штангові.

Загальна будова протруювачів. Робочі органи та допоміжне обладнання.

Технологічний процес будь-якого протруювача полягає в дозуванні подавання насіння або бульб і хімічного препарату та нанесення препарату на поверхню насіння чи бульб. Тому всі протруювачі працюють за єдиною схемою: організація дозованого подавання насіння або бульб і хімічного препарату в протруювальний робочий орган і вивантаження протруєного насіння або бульб у відповідну тару (мішки, завантажувачі сівалок або саджалок).

Основними робочими органами протруювачів є: завантажувальні пристрої насіння або бульб, які бувають у вигляді шнекових або скребкових конвеєрів; дозатори насіння (дискові, конусні, котушкові тощо); протруювальні робочі органи (барабани, шнеки, камери з вертикальним потоком насіння); вивантажувальні пристрої протруєного насіння (шнекові або скребкові конвеєри); пристрої для заправлення хімічних препаратів і води в бак протруювача (насоси, мірні місткості); мішалки для приготування робочого розчину (механічні, гідравлічні); насоси для подавання робочої рідини до розпилювача (шестеренні, діафрагмові); дозатори робочої рідини; розпилювачі робочої рідини (відцентрові, ротаційні). До допоміжного обладнання належать: електропривід робочих органів і засоби автоматизації технологічного процесу; ходова система для пересування протруювача в межах майданчика, де проводиться протруювання; в деяких конструкціях протруювачів системи очищення забрудненого пестицидами повітря; пульт керування технологічним процесом; гумові рукави гідравлічної комунікації; роздільний пристрій, який застосовують при вивантаженні протруєного насіння у мішки; захисні щитки механізму передач.

Протруювач для знезаражування бульб картоплі «Гуматокс-С» призначений для боротьби з хворобами на поверхні бульб насіннєвої картоплі.

Бульби обробляють безпосередньо перед садінням. Машина має вигляд агрегату, який пересувається, в межах протруювального майданчика.

Основними складальними одиницями машини (рис. 1) є завантажувальний пристрій, що складається з приймального бункера 1 та конвеєра 2 для подавання бульб картоплі в камеру протруювання; камера протруювання 3, в якій розміщено валики 4 і 5, обтягнуті товстим поролоном, та розпилювачі робочої рідини 6; вивантажувальний конвеєр 7; бак для робочої рідини 12; гідравлічна система подавання рідини до розпилювачів, що складається з насоса 11, регулятора тиску 9 і манометра 8; рама з опорними колесами та електрична система приводу робочих органів.

Рис. 1. Технологічна схема протруювача для знезаражування бульб картоплі «Гуматокс-С»:

1 — приймальний бункер бульб; 2 — конвеєр подавання бульб у камеру протруювання; 3 — камера протруювання; 4 і 5 — валики, обтягнуті товстим поролоном; 6 — розпилювачі рідини; 7 — вивантажувальний конвеєр; 8 — манометр; 9 — регулятор тиску; 10 — електродвигун; 11 — насос; 12 — бак для робочої рідини отрутохімікату; 13 — датчик рівня картоплі; 14 — напрямний щиток

Машину встановлюють на рівному майданчику, підключають до електричної мережі відповідно до правил електробезпеки та перевіряють на холостому ходу працездатність усіх вузлів і механізмів. Заливають у бак 12 відмірену кількість води і запускають у дію гідравлічну систему, перевіряючи хвилинну витрату рідини через розпилювачі 6, яка має забезпечити протруювання бульб із заданою нормою витрати рідини при продуктивності 10…12 т/год. Якщо є потреба, за допомогою регулятора тиску 9 змінюють тиск у гідравлічній системі, який контролюється манометром 8. Упевнившись у працездатності всіх вузлів і механізмів та відповідності хвилинної витрати рідини заданій продуктивності, розпочинають протруювання бульб картоплі. Для цього бак 12 заправляють робочою рідиною і завантажують бункер 1 бульбами картоплі, вмикають електропривід вузлів та їх у камеру протруювання 3. Бульби потрапляють на верхній валик і зволожуються факелом краплин робочої рідини, який утворюється розпилювачами 6. Напрямний щиток 14 спрямовує бульби на нижній валик 5, який обертається назустріч верхньому валику, і бульби, проходячи в проміжку між валиками, потрапляють на вивантажувальний конвеєр 7. Верхній 4 і нижній 5 валики обтягнуті товстим поролоном, який сприяє рівномірному обробленню бульб робочою рідиною і запобігає їх пошкодженню.

Протруювач камерний ПК-20 призначений для зволоженого протруювання насіння зернових, бобових і технічних культур водними розчинами і суспензіями пестицидів. Він має вигляд автоматичної самопересувної машини, всі механізми, якої приводяться в рух від електродвигунів загальною потужністю 5 кВт. Основними складальними одиницями машини (рис. 2) є завантажувальний пристрій, який складається з шнекового підбирача 14 і шнека 4; бункер для насіння 5 з дозатором регулювання продуктивності 8; камера протруювання 7 з розподільним диском насіння 9 і ротаційним розпилювачем робочої рідини 10; вивантажувальний шнек 11; насосна установка 13; бак 1; дозатор робочої рідини 3; пульт керування; самохід.

Складальні одиниці змонтовані на рамі, встановленій на трьох колесах із пневматичними шинами.

Протруювачем виконують такі технологічні операції: заправлення бака водою, приготування робочої рідини, самозавантаження насінням і протруювання насіння, вивантаження протруєного насіння у завантажувачі сівалок або мішки.

Рис. 2. Схема роботи протруювача ПК-20:

а — технологічна схема; б — схема пульта керування; 1 — бак для отрутохімікату; 2 — мірний циліндр; 3 — дозатор робочої рідини; 4 — завантажувальний шнек; 5 — бункер для насіння; 6 — датчики рівня насіння: В — верхній, С — середній, Н — нижній; 7 — камера протруювання; 8 — дозатор насіння; 9 — диск розсіювання насіння; 10 — розпилювач робочої рідини; 11 — вивантажувальний шнек; 12 — електродвигун насоса; 13 — насос; 14 — шнековий підбирач насіння; 15 — гідравлічна мішалка; 16 — перемикач «Самохід»; 17 — кнопка «Блокування»; 18 — перемикач «Налагодження»; 19 — перемикач «Режим роботи»; 20 — лампочка «Заблоковано»; 21 — лампочка «Верхній датчик»; 22 — лампочка «Нижній датчик»; 23 — лампочка «Середній датчик»; 24 — лампочка «Мережа»

Подавання робочої рідини і насіння в камеру протруювання синхронізоване за допомогою трьох датчиків 6 (В, С, Н), які змонтовані в бункері для насіння 5. Якщо немає одного з компонентів, то процес протруювання припиняється. Верхній датчик (В) керує приводом завантажувального шнека, середній (С) — приводом самохода, нижній (Н) — приводом дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10. Під час роботи протруювача на двох (верхній і нижній) датчиках нижній керує приводом самохода, дозатора 8, диска розсіювання насіння 9 та розпилювача робочої рідини 10.

Протруювач розрахований на роботу у трьох режимах: налагоджувальному і двох автоматичних. Під час налагоджувального режиму перевіряють та налагоджують електрообладнання і механізми, а також готують робочий розчин безпосередньо у баку протруювача, якщо застосовуються водорозчинні (рідкі) препарати або концентрати суспензій. У разі використання для протруювання насіння порошкоподібних препаратів у бак протруювача заливають готовий до протруювання робочий розчин рідини, приготовлений у допоміжних місткостях.

В автоматичному режимі «А2» (на верхньому і нижньому датчиках насіння) протруювач працює тоді, коли бурти насіння дуже високі (понад 2 м). Якщо в результаті налагоджувального режиму встановлено працездатність усіх вузлів і механізмів, приготовлено робочий розчин рідини, то встановлений в робоче положення перед буртом насіння протруювач включається в роботу. При встановленні перемикача «Режим роботи» 19 (рис. 2, б) у положення А2 вмикаються двигуни: завантажувального та вивантажувального шнеків, насосної установки і самохода, лампочки (21, 22, 23) не горять. Колесо самохода пересуває протруювач і завантажувальний шнек 4 подає насіння в бункер 5. Коли бункер заповниться насінням до рівня нижнього датчика, загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора, приводу диска насіння та розпилювача, самохода. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на чашкоподібний ротаційний розпилювач 10 з прорізами, який за рахунок великої швидкості обертання забезпечує дрібно- і монодисперсійний коловий факел розпилу певної висоти. Пересікаючи факел розпилу, потік насіння, що рівномірно сходить з розподільного диска по всьому периметру камери у вигляді колового циліндричного потоку, покривається краплинами суспензії й осідає вниз камери протруювання і далі на вивантажувальний шнек 11. За такої конструкції камери протруювання насіння падає вниз по спіральній траєкторії, завдяки чому тривалість його знаходження в зоні факелу розпилу, а отже, і контакту з отрутохімікатами збільшується. Цьому сприяє також конструкція ротаційного розпилювача 10 у вигляді двох конічних чашок, складених нижніми основами, що дає змогу збільшити висоту факела. Нанесення препарату триває частки секунди.

Коли бункер заповнюється насінням до рівня верхнього датчика, загоряється лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека.

У разі зниження рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21, вмикається двигун завантажувального шнека, а при подальшому зниженні рівня насіння нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10 і вмикається двигун самохода. Подавання робочої рідини припиняється, протруювання не відбувається і протруювач починає рухатися вперед на бурт насіння.

При протруюванні насіння з буртів менше ніж 2 м заввишки працюють у автоматичному режимі А3 (на трьох датчиках рівня насіння), попередньо заправивши бак 1 робочою рідиною. Для цього перемикач «Режим роботи» 19 встановлюють у положення А3, при якому вмикаються двигуни завантажувального 4 та вивантажувального 11 шнеків, самохода і насосної установки 13, лампочки (21, 22, 23) не горять. Протруювач рухається вперед і завантажувальний шнек подає насіння в бункер. При заповненні бункера насінням до рівня нижнього датчика загоряється лампочка «Нижній датчик» 22, вмикається двигун дозатора 8, привода диска розсіювання насіння 9 та розпилювача 10. Робоча рідина через мірний циліндр 2 надходить на розпилювач 10 і розпочинається процес протруювання. Коли бункер насіння заповниться до рівня середнього датчика, загоряється лампочка «Середній датчик» 23, вимикається двигун самохода, а при заповненні до рівня верхнього датчика загоряється лампочка «Верхній датчик» 21, вимикається двигун завантажувального шнека 4.

При зниженні рівня насіння нижче від верхнього датчика гасне лампочка «Верхній датчик» 21 і вимикається двигун завантажувального шнека 4; при зниженні рівня насіння нижче від середнього датчика гасне лампочка «Середній датчик» 23 і вимикається двигун самохода, а при подальшому зниженні рівня нижче від нижнього датчика гасне лампочка «Нижній датчик» 22, вимикається двигун дозатора 8, приводу диска розсіювання насіння 9 та розпилювача і вмикається двигун самохода. Припиняється подавання робочої рідини, протруювання зупиняється, протруювач починає рухатися вперед на бурт. Для запобігання потраплянню на диск розсіювання насіння 9 сторонніх предметів у бункері для насіння 5 вмонтовані захисні сітки.

13.02.2025р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 46: Вивчення будови обприскувачів. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/OBNSqFZji3U?si=rjNk2DlMcSvxMlt7

https://youtu.be/Gqv-EcE-ves?si=l4qPTLtrn20pQi_e

https://youtu.be/xyOw-HqehHA?si=9LxHrAzcwApKy6Q8

Опрацювати матеріал.

1. Застосування обприскувача універсального малооб’ємного.

2. Будова обприскувача універсального малооб’ємного.

3. Робота обприскувача універсального малооб’ємного.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення обприскувача ОУМ-4.

2. Як транспортується обприскувача ОУМ-4?.

3. Опишіть будову обприскувача ОУМ-4.

4. Як працює обприскувача ОУМ-4.

5. Як виконується заправлення обприскувача ОУМ-4?

Обприскувач універсальний малооб’ємний ОУМ-4 (рис. 1) призначений для хімічного захисту виноградників від шкідників та хвороб обприскуванням їх робочими розчинами підвищеної концентрації в усіх зонах промислового виноградарства. Його можна також використовувати для інших низькорослих і багаторічних насаджень.

Обприскувач — це змонтована на рамі конструкція, яка начіплюється на стандартну триточкову начіпну систему трактора. Основними його складальними одиницями є рама, резервуар 1, редуктор, насос 10, пульт керування, всмоктувальна та напірна комунікації, карданна передача. Раму зварено зі сталевого прокату та труб. Резервуар виготовлено з полімерних матеріалів. Заливна горловина 3, в якій встановлено сітчастий фільтр, закривається кришкою за допомогою рукоятки і ручки. Зверху бака встановлено рівнемір 2. У нижній частині резервуара є гідромішалка 15. Всмоктувальна комунікація складається з відцентрового насоса 10, всмоктувального фільтра 14 і рукава, який з’єднує фільтр з резервуаром обприскувача, а всмоктувальний фільтр — з поліетиленового корпусу з вхідним та вихідним патрубками, фільтрувального елемента, двох кришок і клапанного пристрою.

Рис. 1. Схема роботи обприскувача ОУМ-4:

1 — резервуар; 2 — рівнемір; 3 — заливна горловина; 4 — кран гідромішалки; 5 — редукційний клапан; 6 — манометр; 7 — розподільний пристрій; 8 — відсічний клапан; 9 — гідроциліндр; 10 — відцентровий насос; 11 — дросельні шайби; 12 — вентилятор; 13 — ротаційний розпилювач; 14 — фільтр; 15 — гідромішалка

До складу напірної комунікації належать пульт керування і рукави, які з’єднують його з резервуаром, насосом і розпилювачами. Пульт керування складається з корпусу, в який запресовано сідло клапана. До клапана болтами кріпиться гідроциліндр 9, що має відсічний клапан 8. Робочий тиск регулюють клапаном 5, обертаючи маховичок в одному чи іншому напрямку. В корпусі пульта керування є розподільний пристрій 7, який запобігає контакту агресивної робочої рідини з деталями манометра 6.

Для регулювання витрати робочої рідини в напірній магістралі встановлено дросельні шайби 11. Редуктор — конічний, одноступінчастий.

Вентиляторний пристрій має два осьових вентилятори 12. Розпилювач 13 ротаційного типу складається із двох зварних дисків з приклепаним до них фланцем. Карданна передача кріпиться болтами до ВВП трактора і приймального валу обприскувача.

Заправляють обприскувач робочою рідиною від пересувних заправних засобів через заливну горловину 3 з фільтром.

Обприскувач працює так. Вмикають ВВП трактора. Робоча рідина з резервуара 1 через всмоктувальний фільтр 14 надходить до відцентрового насоса 10, звідки подається на пульт керування. Потім частина її через кран 4 надходить у гідромішалку 15 та резервуар 1. За допомогою гідроциліндра 9 відкривають відсічний клапан 8 і робоча рідина під тиском, який регулюють клапаном 5, потрапляє до розподільного трійника і далі через дросельні шайби 11 у приймальні камери ротаційних розпилювачів 13. Під дією відцентрових сил, що виникають при обертанні розпилювачів, рідина розпилюється на дрібні краплини, які підхоплюються повітряним потоком двох осьових вентиляторів 12 і наносяться на рядки винограду по обидва боки обприскувача.

12.02.2025р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 45: Вивчення будови машин для приготування pобочих рідин та заправлення обприскувачів.

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/4/4.2.htm#%D1%9442

Опрацювати матеріал.

1. Призначення машини для приготування робочих розчинів.

2. Будова машини для приготування робочих розчинів.

3. Робота машини для приготування робочих розчинів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення агрегату АПЖ-12.

2. Як транспортується агрегат АПЖ-12?.

3. Опишіть будову агрегату АПЖ-12.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки агрегату АПЖ-12.

5. Як виконується заправлення агрегату АПЖ-12?

Машини для приготування робочих розчинів. Особливості технологічного процесу обприскування сільськогосподарських культур передбачають виконання допоміжних операцій: приготування робочих рідин, їх транспортування, заправлення баків обприскувачів тощо. Для приготування робочих рідин з кристалічних речовин, змочуваних порошків, концентратів емульсій і паст, які утворюють у воді розчини, суспензії і емульсії, використовують агрегати АПЖ-12, СТК-5Б, «Пемикс-1002», стаціонарний пункт СЗС-10 та ін.

Агрегат для приготування робочих рідин пестицидів АПЖ-12 (рис. 1) призначений для: забирання води з джерела водопостачання; забирання пастоподібних, кристалічних, порошкоподібних та рідких пестицидів з допоміжного резервуара і завантаження їх в основний і додатковий резервуари; фільтрації рідини; приготування концентрованих розчинів у додатковому резервуарі і відкачування їх в основний; змішування різних концентратів з розчинниками в основному резервуарі; забирання робочої рідини з основного резервуара і заправлення резервуарів обприскувачів, заправних засобів, літаків та вертольотів за допомогою пристроїв.

Агрегат АПЖ-12 — це одновісний напівпричіп на пневматичних колесах з гідравлічними гальмами. На рамі встановлено основний 11, додатковий 13 і допоміжний 29 резервуари, електродвигун 21, відцентровий насос 23, пульт керування 3, розподільний пристрій, заправна штанга 7, гідроелеватор 6, забірний рукав гідроелеватора 30.

Для перемішування рідини в основному резервуарі призначена гідравлічна мішалка 28, у додатковому — механічна 14.

Рис. 1. Схема роботи агрегату для приготування

робочих рідин пестицидів АПЖ-12:

1 — рукав для зливання з фільтра; 2 — завантажування компонентів; 3 — пульт керування; 4 і 27 — клапани; 5 — комунікація; 6 — гідроелеватор; 7 — заправна штанга; 8 — пристрій для розмивання пестицидів; 9, 15, 24 і 26 — фільтри; 10 — заслінка; 11 — основний резервуар; 12 — гідромеханічний подрібнювач; 13 — додатковий резервуар; 14 — рамна мішалка; 16 — ланцюгова передача; 17 — муфта; 18 — редуктор; 19 — клинопасова передача; 20 — ВВП трактора; 21 — електродвигун; 22 — фрикційна муфта; 23 — відцентровий насос; 25 — джерело водопостачання; 28 — гідромішалка; 29 — допоміжний резервуар; 30 — забірний рукав гідроелеватора; 31 — дозатор рідини; 32 — водомірна трубка

Робочі органи агрегату в стаціонарних умовах приводяться в дію від трактора МТЗ-80 через карданну передачу або від власного електродвигуна потужністю 15 кВт.

Робоча рідина відцентровим насосом 23 засмоктується із джерела водопостачання 25, основного 11 і додаткового 13 резервуарів при відкриванні відповідних клапанів. Надходячи до насоса, вода двічі очищається фільтрами 26 і 24. Відцентровий насос подає рідину в напірну комунікацію.

Пульт керування 3 має п’ять клапанів 4 для спрямовування рідини в гідромішалку 28, гідроелеватор 6, пристрій для розмивання пестицидів 8 і заправну штангу 7. Основний резервуар 11 заповнюється через гідроелеватор 6 та гідромішалку 28, а додатковий — через гідроелеватор 6 при закритій заслінці 10.

Через забірний рукав 30 із допоміжного резервуара 29 гідроелеватором 6 забирають мідний купорос, вапно чи інші порошкоподібні, пастоподібні і рідкі пестициди. З метою одержання маси, яка легко транспортується (пульпи) в резервуар 29, до пестицидів додають воду. Пульпа разом із струменем рідини, що виходить із сопла гідроелеватора, залежно від положення заслінки 10 спрямовується в основний або допоміжний резервуар.

У комплекті агрегату є викидний рукав 40 м завдовжки для заправлення літаків та вертольотів у разі приготування робочих рідин на тимчасових або постійних аеродромах.

Керує агрегатом оператор з пульта керування. Готують робочу рідину два робітники — оператор і його помічник.

Місткість основного резервуара 3200 л, додаткового 560, допоміжного 110 л. Подача насоса 600 л/хв при тиску 0,4 МПа. Продуктивність агрегату 12 м³ /г.

12.02.20253р.

Тема програми № 4: Машини для захисту рослин

Тема уроку № 44: Встановлення обприскувачів на норму витрати отpутохiмiкатiв. Технологічне налагодження..

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/Agricultural%20machinery/4/4.3.htm#%D1%9443

Опрацювати матеріал.

1. Призначення вентиляторних обприскувачів.

2. Будова вентиляторних обприскувачів.

3. Робота вентиляторних обприскувачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення вентиляторних обприскувачів.

2. Як використовується двоступінчастий редуктор обприскувача.

3. Опишіть будову обприскувача ОПВ-2000.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки ОПВ-2000.

5. Як виконується самозаправлення баку рідиною?

6. Як зменшують ширину робочого захвату штангового обприскувача?

Вентиляторні обприскувачі. Обприскувач причіпний вентиляторний ОПВ-2000 (рис. 1) призначений для хімічного захисту багаторічних насаджень (садів, виноградників, хмільників) від шкідників та хвороб методом малооб’ємного і звичайного обприскування всіма видами пестицидів, крім гербіцидів. Основними складальними одиницями обприскувача є шасі, бак 11 з гідро-мішалкою 16, карданні передачі, насосний агрегат 19, силовий агрегат, регулятор тиску 5, вентиляторно-розпилювальний пристрій 13 із пристроєм (завитком 12) для оброблення високорослих дерев Робоче колесо вентилятора і колінчастий вал насоса приводяться в обертання від ВВП трактора через карданні вали і двоступінчастий редуктор.

Наявність у редукторі двох швидкостей дає змогу оптимально використовувати потужність тракторів, з якими агрегатується обприскувач, а також обробляти різні багаторічні культури, змінюючи продуктивність повітряного потоку.

Рис. 1. Схема роботи обприскувача ОПВ-2000:

1 — ежектор; 2 — вентиль напірної магістралі; 3 — вентиль ежектора; 4 — шток з клапаном; 5 — регулятор тиску; 6 — клапан; 7 — гайка; 8 — рівнемір; 9 — клапан; 10 — заправна горловина з фільтром; 11 — бак; 12 — завиток; 13 — вентиляторно-розпилювальний пристрій; 14 і 17 — клапани; 15 — напірна магістраль; 16 — гідромішалка; 18 — фільтр; 19 — насос; 20 — розподільник потоку рідини; 21 — демпферний пристрій; 22 — манометр; 23 — маслопроводи високого тиску; 24 — перепускний рукав

Т ехнологічний процес роботи обприскувача такий. Перед початком робочого ходу тракторист вмикає ручку керування ВВП і потрібну передачу, потім рукояткою гідророзподільника — подачу робочої рідини на вентиляторно-розпилювальний пристрій. Рідина із бака 11 через клапан 17 і фільтр 18 засмоктується насосом 19, подається до регулятора тиску 5 і на гідромішалку 16. Від регулятора тиску 5 потрібна кількість робочої рідини, яку встановлюють поворотом гайки 7, через вентиль 2 надходить до вентиляторно-розпилювального пристрою 13. Зайва рідина по перепускному рукаву 24 регулятора тиску надходить у бак 11. У вентиляторно-розпилювальному пристрої 13 робоча рідина розпилюється і транспортується повітряним потоком на рослини.

Під час оброблення високорослих насаджень на вентиляторно-розпилювальний пристрій монтують завиток 12 і обприскувач працює в односторонньому варіанті, а на непрацюючі ніпелі встановлюють заглушки.

При відключенні подачі рідини на вентиляторно-розпилювальний пристрій з нього відсмоктується робоча рідина.

Заправлення бака 11 обприскувача пересувними заправниками здійснюється через спеціальний клапан 9 у горловині 10 бака. При цьому рідина фільтрується. Кількість заповненої рідини контролюють рівнеміром 8.

Самозаправлення бака здійснюється за допомогою гідравлічного ежектора 1, приєднаного до напірної магістралі через вентиль 3. При цьому вентиль 2 має бути закритим. Злити рідину з бака 11 можна через клапан 17.

Залежно від виду культури і умов прохідності обприскувач регулюють на задану норму витрат робочої рідини зміною ширини робочого захвату або швидкості руху агрегату. Витрату робочої рідини за хвилину регулюють установленням певної кількості розпилювачів з відповідним діаметром вихідного отвору та потрібного тиску в напірній магістралі (методом закритого струменя).

Технологічне налагодження та організація роботи обприскувачів. Підготовка обприскувачів до роботи і регулювання на заданий режим. Перед початком робіт, пов’язаних із захистом рослин, обприскувачі слід повністю укомплектувати та довести до належного технічного стану. Для цього перевіряють кріплення складальних частин агрегатів на рамі машини, технічний стан шлангів та їх з’єднань, справність заливних, всмоктувальних і напірних фільтрів; установлюють і регулюють ланцюгові та пасові передачі. Картери редукторів заповнюють мастилом і змазують деталі машин згідно з заводською інструкцією.

Після перевірки всіх складальних частин обприскувача здійснюють його обкатування. Спочатку прокручують механізми вручну. Потім обприскувач приєднують до трактора, вмикають ВВП і, поступово збільшуючи частоту обертання, доводять її до номінальної. Обкатування проводять протягом 10 хв. Після цього ще раз оглядають машину і, якщо виявились недоліки, усувають їх.

Упевнившись у справності всіх вузлів обприскувача, приступають до налагодження його відповідно до характеру і умов виконуваної роботи.

Задану норму витрати робочих рідин пестицидів Q, л/га, та їх концентрацію для конкретних умов роботи встановлює агроном із захисту рослин.

В інструкціях з експлуатації, що додаються до кожного обприскувача, є таблиці, в яких наведено норми витрат робочої рідини (л/га), які можна забезпечити вибором типу розпилювача, тиску робочої рідини в нагнітальній магістралі, витрати робочої рідини за хвилину через один розпилювач (л/хв), швидкості руху агрегату (км/год) для заданої ширини робочого захвату (м) і кількості розпилювачів (n), установлених на штанзі або вентиляторному розпилювальному пристрої.

Якщо інструкції з експлуатації обприскувача немає, то його налагодження на заданий режим роботи проводять у такій послідовності.

Залежно від об’єкта обприскування, типу розпилювального робочого органу і метеорологічних умов визначають робочу ширину захвату В, м. Вона дорівнює відстані між осями двох його суміжних проходів. У штангових обприскувачах, які безпосередньо наносять розпилену рідину, ця ширина постійна і визначається конструктивними розмірами розподільного пристрою (штанги).

Для зменшення ширини робочого захвату штангового обприскувача знімають крайні секції штанги або заглушують відповідну кількість крайніх розпилювачів. У вентиляторних обприскувачах, які дистанційно наносять розпилену рідину, ширина робочого захвату залежить здебільшого від потужності вентилятора, швидкості та напрямку вітру, а також від кута встановлення сопла до горизонту.

Робоча ширина захвату вентиляторного обприскувача дорівнює ширині обробленої смуги, на якій кількість краплин на одиницю площі відповідає агротехнічним вимогам щодо обприскування певної культури. Кількість краплин, що осідають по ширині оброблюваної смуги, на різній відстані від осі проходження агрегату різна і, як правило, на краях смуги густота покриття поверхні краплинами недостатня. Тому вентиляторними обприскувачами обприскують з перекриттям смуг, оброблених за два суміжних проходження обприскувача.

Швидкість обприскувача v, км/г, можна змінювати в широких межах залежно від марки трактора, особливостей оброблюваних культур і умов прохідності на певній ділянці.

Знаючи робочу ширину і швидкість руху агрегату, обчислюють площу, яку обробить обприскувач за 1 хв, м²/хв,

Якщо норма витрати робочої рідини Q, л/га, то на 1 м² вона становитиме

Тоді витрату робочої рідини розпилювачем за хвилину, л/хв, через розпилювальний пристрій визначають за формулою

Отже, визначили потрібну витрату робочої рідини за хвилину, яка відповідає заданій нормі Q, л/га, та вибраним технологічним параметрам обприскування: ширині захвату В, м, і швидкості руху v, км/год.

Підраховану витрату за хвилину порівнюють з подачею насоса. Вона має бути меншою, ніж подача насоса, оскільки частина рідини з нагнітальної магістралі через гідромішалку і редукційний клапан перепускається в резервуар.

Якщо підрахована витрата за хвилину дорівнює подачі насоса або більша від неї, то слід замінити технологічні параметри обприскування В і v.

Упевнившись, що подача насоса може забезпечити підраховану витрату за хвилину, знаходять параметри розпилювального пристрою, які відповідають цій витраті.

Вибирають кількість розпилювачів n і обчислюють q1, л/хв, за формулою

За підрахованою витратою рідини за хвилину через один розпилювач за таблицями можна вибрати діаметр вихідного отвору і тиск робочої рідини.

Після розрахунків та попереднього регулювання механізмів у бак обприскувача заливають певну кількість води і перевіряють відповідність фактичної витрати рідини розрахунковій. Якщо є значні розбіжності, то проводять відповідні корективи, змінюючи тиск у нагнітальній магістралі або тип розпилювача.

Під час роботи обприскувача контролюють витрату рідини та кількість обробленої площі.

10.02.2025р.

Тема програми № 3: Посівні і садильні машини

Тема уроку № 43: Обприскувачi, їх будова, pобота та технiчна хаpактеpистика.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки СМ - II – сторінки 230-239

Опрацювати матеріал.

1. Призначення обприскувачів.

2. Будова обприскувачів.

3. Робота обприскувачів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення обприскувачів.

2. Як поділяються обприскувачі.

3. Опишіть будову обприскувача ОПШ-2000.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки ОПШ-2000.

5. Чим регулюють норму витрати робочої рідини?

6. Якими розпилювачами комплектують штанги?

Обприскувач причіпний штанговий ОПШ-2000 (базова модель) (рис. 1) застосовують для хімічного захисту польових культур від шкідників, хвороб і бур’янів суцільним обприскуванням робочими рідинами, а також для внесення рідких мінеральних добрив типу КАС. На основі базової моделі виготовляють різні модифікації обприскувачів.

Рис. 1. Обприскувач причіпний штанговий ОПШ-2000:

1 — шасі; 2 — насос; 3 — бак; 4 — штанга; 5 — міксер

Базова модель складається із шасі 1, бака 3 з гідромішалкою і рівнеміром, мембранно-поршневого насоса 2, штанги 4, всмоктувальної і напірної комунікацій з відповідними фільтрами, контрольно-регулювальної арматури ручного та дистанційного керування.

Працює обприскувач так (рис. 2). Насосом 6 з бака 2 через всмоктувальну магістраль 3 і розподільник 4 рідина засмоктується і під тиском подається до регулятора тиску 8. Залишки рідини надходять через гідромішалку 17 в бак 2. За допомогою регулятора встановлюють потрібний тиск у напірній комунікації поворотом штока, який потім стопорять ручкою. Робоча рідина подається з регулятора тиску на кожну половину штанги окремо. Для цього на регуляторі тиску передбачено два відводи, кожен з яких закривається клапанами 11. Від розподільника рідина надходить через фільтри 12 і напірну магістраль 13 на штангу 1. Напірні фільтри 12 забезпечують очищення робочої рідини, що надходить з бака обприскувача на штангу.

Рис. 2. Схема роботи обприскувача ОП-2000-01:

1 — штанга; 2 — бак; 3 — всмоктувальна магістраль; 4 — розподільник: 5 — заправний рукав з фільтром; 6 — відцентровий насос; 7 — запірний клапан; 8 — регулятор тиску; 9 — демпферний пристрій; 10 — манометр; 11 — клапан подачі рідини у відводи напірної магістралі; 12 — фільтри напірної магістралі; 13 — напірна магістраль; 14 — кран для підключення заправних засобів; 15 — клапан заливної горловини; 16 — рівнемір; 17 — гідромішалка; 18 — струменевий насос

Штанга призначена для розподілу робочої рідини по поверхні оброблюваної ділянки і складається з п’яти несучих металевих секцій, виконаних у вигляді плоских ферм: однієї центральної, двох проміжних і двох крайніх, шарнірно з’єднаних між собою за допомогою осей.

Центральна секція підвішується до поперечини шарнірно за допомогою серг, за рахунок чого досягається маятникова підвіска штанги. Штанга комплектується дефлекторними розпилювачами діаметром 1,6 і 4 мм.

Керування гідроциліндрами механізму складання і піднімання штанги здійснюється з кабіни трактора рукояткою гідророз-подільника трактора.

Обприскувач заправляють спеціальними заправними засобами через кран 14 у кришці горловини бака, що дозволяє не відкривати кришку. Самозаправка обприскувача виконується власним насосом 6, який через розподільник 4 з’єднується із заправним рукавом 5. Розподільник 4, встановлений у всмоктувальній комунікації між баком 2 і насосом 6 обприскувача, забезпечує переключення подачі робочої рідини в насос — з бака обприскувача або із сторонніх місткостей при самозаправці. Для самозаправки до розподільника 4 приєднують заправний рукав 5. Напрямок потоку робочої рідини змінюють встановленням двостороннього клапана у відповідне положення з наступною його фіксацією. При цьому слід пам’ятати, що відцентровий насос працюватиме лише тоді, коли його корпус і всмоктувальна магістраль будуть заповнені робочою рідиною. Завантаження обприскувача легкорозчинними концентрованими сухими або рідкими отрутохімікатами здійснюється з місткості за допомогою струменевого насоса 18 при працюючому насосі 6. Кількість рідини в баку контролюють за показниками рівнеміра 16. При самозаправці обприскувача рукоятка регулятора тиску забезпечує звільнення клапана і перемикання регулятора тиску на повне переливання, не порушуючи режимів налагодження.

Задана норма витрати робочої рідини досягається встановленням на штанзі певної кількості розпилювачів з відповідним діаметром вихідного отвору, а також регулюванням за допомогою регулятора необхідного робочого тиску, який контролюється манометром 10.

На замовлення базова модель може доповнюватися комплектуючими виробами провідних закордонних фірм: комп’ютерною системою, яка забезпечує рівномірний вилив робочої рідини, незалежно від швидкості трактора, полегшує роботу оператора. Обліковує залишок робочої рідини в баку, номер поля, оброблену культуру, прізвище оператора, подає сигнал при несправності гідросистеми, пінного маркера та при забиванні розпилювачів; пінним маркером (рис. 3), який забезпечує точність ведення агрегату, підвищує ефективність захисних заходів.

Комплект пінного маркера (бак місткістю 24 л, електрокомпресор, пінні факели або міксери, пульт керування) утворює пінну кулю безпосередньо в факелі на кінці штанги через впорскування повітря в пінний реагент. Цей спосіб піноутворення значно збільшує час видимості пінної кулі в польових умовах на ґрунті.

При проведенні обробітку ввечері або вночі використовують пінний концентрат з фосфоресціюючим компонентом; штангою шириною захвату 21,6 м з активною підвіскою, в якій передбачено амортизатори для гасіння коливань штанги;

Рис. 3. Пінний маркер

міксером-змішувачем (рис.4) для приготування робочих рідин безпосередньо в баку обприскувача, а також промивання тари з-під препаратів, що покращує санітарно-гігієнічні умови праці обслуговуючого персоналу; мембранно-поршневим насосом продуктивністю 205 л/хв, який забезпечує безперебійну подачу робочої рідини на штангу.

Рис. 4. Міксер-змішувач

10.02.2025р.

Тема програми № 3: Посівні і садильні машини

Тема уроку № 42: Вивчення будови розсадосадильних машин. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення розсадосадильної машини.

2. Будова розсадосадильної машини.

3. Робота розсадосадильної машини.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення розсадосадильної машини.

2. Які розсадосадильні машини використовують найбільше.

3. Опишіть будову розсадосадильної машини.

4. Навіщо призначені опорно-привідні колеса розсадосадильної машини?

5. За якою формулою визначається крок садіння?

6. Чим регулюють крок садіння?

7. Як регулюють глибину ходу сошників?

8. Чим регулюють відстань між внутрішніми кромками котків?

9. Поясність послідовність робочого процесу розсадосадильної машини.

Розсадосадильні машини призначені для садіння розсади овочевих (капусти, помідорів та ін.) і ефіроолійних культур, тютюну, суниць у горщечках або без них широкорядним і стрічковим способами, а також сіянців, живців дичок плодоягідних культур з одночасним прокладанням вологоутримувальної плівки або без неї.

Використовують шести- і дев’ятирядкові розсадосадильні машини. Розсадосадильна машина СКН-6А (рис. 1, а) складається з рами, шести садильних секцій, двох опорно-привідних коліс 14, механізму передач, водополивної системи з двома резервуарами 2 для води, стелажів 3 для ящиків із розсадою, двох маркерів 5, тенту 6 і системи сигналізації.

Рис. 1. Розсадосадильна машина СКН-6А:

а — схема машини; б — механізм приводу дозувального пристрою; 1 — заправний рукав; 2 — резервуар; 3 — стелажі; 4 — редуктор; 5 — маркер; 6 — тент; 7 і 10 — сидіння; 8 — полиця для ящиків; 9 — розсадотримач; 11 — коток; 12 — сошник; 13 — садильний апарат; 14 — колесо; 15 — трубопровід; 16 — рукоятка; 17 — заслінка; 18 — сопло; 19 — камера розрідження; 20 — пружина; 21 — втулка; 22 — тяга; 23 — важіль; 24 — диск; 25 — ролик; 26 — корпус

Основою рами машини є брус квадратного перерізу. На рамі закріплено начіпний пристрій, трансмісійний і розподільний вали, редуктор 4, розподільник води і лівий та правий маркери 5 з обох боків. Раму встановлено на двох опорно-привідних колесах 14.

Кожна садильна секція складається із продовгуватої рами, на якій встановлено садильний диск з розсадотримачами 9, сошник 12, два ущільнювальних котки 11, дві полиці 8 для ящиків з розсадою, переднє 7 і заднє 10 сидіння для робітників, дозувальний пристрій, ланцюгову передачу і ліве та праве лекала. Рама секції кріпиться до основної рами за допомогою кронштейнів і хомутів. У транспортному положенні секція підтримується спеціальною тягою.

Опорно-привідні колеса металеві, обід зі шпорами і на осі встановлено зірочку для передачі руху до садильних апаратів.

Водополивна система машини має два резервуари 2 місткістю 1800 л, які закріплені на тракторі, трубопроводи 15, дозувальний пристрій і водозабірний трубопровід з трійником і фільтром.

Дозувальний пристрій складається із корпусу 26 (рис. 1, б), тяги 22 і важеля 23. Усередині корпусу на осі закріплено заслінку, яка повертається тягою 22 і важелем 23 від роликів 25 диска 24. Диск закріплено на маточині садильного диска. При обертанні диска 24 ролики повертають двоплечий важіль 23, який переміщує поздовжню тягу 22 і відкриває заслінку дозувального пристрою. Після сходження ролика з важеля під дією пружини 20, що закріплена на тязі, заслінка закривається. Кількість води в одній порції регулюють зміною довжини тяги. Якщо проводиться суцільний полив, то двоплечий важіль виводять із зони дії ролика і закріплюють його.

Система сигналізації машини складається з кнопки, електропроводу і розетки для з’єднання з електромережою трактора.

Робочий процес. Під час руху машини від опорних коліс 14 за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух диски садильних апаратів 13. Робітниці беруть розсаду із ящиків 8 і вкладають її у розкриті розсадотримачі 9 коренем до себе. Передня робітниця укладає розсаду в правий розсадоприймач, а задня — у лівий. Затиснена розсада диском переноситься у нижню частину до борозни, що утворюється сошником 12. У цьому положенні розсада має нульову швидкість, у цей момент ролик сходить із лекала і розсадотримач під дією пружини розкривається. Звільнена розсада опускається на дно борозни. Одночасно включається в роботу дозувальний пристрій поливної системи і порція води 0,4…0,5 л надходить із порожнини сошника під корені розсади. Розсада присипається ґрунтом за рахунок самоосипання стінок борозни і за допомогою ущільнювальних котків 11. Якщо крок садіння розсади менше ніж 35 см, то установлюють суцільний полив.

При садінні розсади в горщечках на розсадотримачах установлюють опорні вилки, на які кладуть ці горщечки. Робочий процес машини відбувається так само, як і при садінні розсади без горщечків.

Регулювання. Крок садіння регулюють кількістю розсадотримачів на диску і зміною частоти обертання дисків, а моменти закриття і відкриття розсадотримачів — переміщенням лекал у пазах тримачів.

Глибину ходу сошників (8…22 см) регулюють переміщенням їх відносно рам секцій та переміщенням ущільнювальних котків по висоті. Відстань між внутрішніми кромками котків регулюють зміщенням їх у боки. Подачу води регулюють переміщенням по колу диска з роликами відносно маточини садильного диска і переміщенням тяги дозувального пристрою.

07.02.2025р.

Тема програми № 3: Посівні і садильні машини

Тема уроку № 41: Вивчення будови картоплесаджалок. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення картоплесаджалок.

2. Будова картоплесаджалок.

3. Робота та регулювання картоплесаджалок.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення картоплесаджалок.

2. Як поділяються картоплесаджалки.

3. Опишіть будову картоплесаджалки САЯ-4.

4. Перелічіть основні правила технологічної наладки картоплесаджалок.

5. Як регулюється норма висіву картоплі.

Картоплесаджалки призначені для садіння яровизованих або неяровизованих бульб картоплі рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив. Для садіння неяровизованої картоплі використовують переважно картоплесаджалки типу КСМ і КС.

Картоплесаджалка САЯ-4 (рис. 1) призначена для садіння яровизованих і непророслих бульб картоплі рядковим способом з міжряддям 70 см з одночасним внесенням у борозни мінеральних добрив. Картоплесаджалка напівначіпна, автоматизована. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Основними складальними одиницями картоплесаджалки є два бункери 6 з конвеєрами 7, два живильних ковші 5, чотири садильних апарати з ложечками 4, два бункери з туковисівними апаратами 1, чотири сошникові секції, загортачі 12 дискового типу, два ходових колеса 10 з пневматичними шинами, два опорних металевих колеса 14, розпушувачі 8 сліду ходових коліс, механізми приводу висівних і садильних апаратів, пристрій для автоматичного регулювання подавання бульб у живильні ковші.

Робочий процес. Під час руху машини полем із бункерів 6 конвеєри 7 подають бульби у живильні ковші 5, підпружені заслінки бункерів вирівнюють шари бульб, що рухаються до живильних ковшів. Кількість бульб у ковшах підтримується за допомогою автоматичного пристрою 11. У разі їх зменшення клапан електричного датчика піднімається, замикає контакти механізму подавання бульб і приводить у рух конвеєр 7. Із живильного ковша бульби захоплюються ложечками 4 садильних апаратів і переміщуються до сошників 13, а далі — у борозни. Зайві бульби з ложечки видаляють пружинні скидачі і вони по лотоках 2 скочуються у живильні ковші. Одночасно в передні частини сошників туковисівні апарати подають мінеральні добрива. Добрива присипаються невеликим шаром ґрунту, на який із сошників падають бульби картоплі.

Борозни загортаються дисковими загортачами 12. Садильні і висівні апарати приводяться в рух від ВВП трактора через карданну передачу, проміжний вал, двоступінчастий редуктор і ланцюгові передачі. З робочого положення у транспортне саджалка переводиться двома гідроциліндрами. Робоча ширина захвату 2,8 м, а робоча швидкість 5,0…6,3 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Рис. 1. Функціональна схема картоплесаджалки САЯ-4А: 1 — бункер з туковисівним апаратом; 2 — лотік; 3 — пружина; 4 — ложечка садильного апарата; 5 — живильний ківш; 6 — бункер; 7 — конвеєр бункера; 8 — розпушувач сліду коліс; 9 — стабілізатор; 10 — опорне пневматичне колесо; 11 — автоматичний пристрій; 12 — дисковий загортач; 13 — сошник; 14 — опорне колесо сошника; 15 — рама

Регулювання. Норму садіння регулюють двома змінними зірочками (28 і 36 зубців) механізму приводу садильних апаратів. Залежно від розмірів бульб картоплі на садильних апаратах установлюють змінні подільники з пружинами-скидачами. Глибину ходу сошників регулюють опорними колесами сошникових секцій, а глибину загортання бульб картоплі — поворотом сферичних дисків загортачів.

Картоплесаджалка Л-202 (рис. 2) начіпна, призначена для садіння яровизованих і неяровизованих бульб картоплі рядковим способом. Вона складається з основної рами 9, двох опорних привідних пневматичних коліс 7, садильних апаратів 1, бункера місткістю 600 кг, живильних ковшів 5, сошників 8, дискових загортачів 6. Садильні апарати ланцюгові з ложечками. При переміщенні ланцюга вгору в ложечки 2 потрапляють бульби картоплі і переміщуються вгору до кожуха 11, а далі вниз до сошника 8 і в борозну, що утворюється цим сошником. Загортаються борозни дисковими загортачами 6.

Рис. 2. Картоплесаджалка Л-202: 1 — садильний апарат; 2 — ложечка; 3 — бункер; 4 — заслінка; 5 — живильний ківш; 6 — дисковий загортач; 7 — опорно-привідне колесо; 8 — сошник; 9 — рама; 10 — механізм приводу; 11 — кожух.

Норму садіння регулюють переміщенням блоку зірочок на валу садильних апаратів. Ширина захвату саджалки 2,8 м. Робоча швидкість до 10 км/год.

06.02.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 40. Вивчення будови сівалок для посіву технічних культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Технічні культури України.

2. Сівалки для технічних культур.

3. Сівалка бурякова ССТ-12В.

Д.З. Опрацювати матеріал. Відповісти на питання:

1. Що відносять до технічних культур?

2. Що встановлюють на сівалки ССТ для сівби проса, сої, гречки?

3. Опишіть будову бурякової сівалки ССТ-12В.

4. Як регулюють глибину ходу насіннєвого сошника?

Технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини, які використовуються також як сировина в харчовій, легкій та медичній промисловості.

Бурякові сівалки. Для пунктирної сівби каліброваного, звичайного і дражованого насіння цукрових і кормових буряків з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив застосовують сівалки як з механічними, так і з пневматичними висівними апаратами. На сівалках ССТ-8В, ССТ-12В, ССТ-18В і ССТ-24 установлюють механічні висівні апарати комірково-барабанного типу. Найпоширенішою є сівалка ССТ-12В.

Сівалку можна комплектувати пристроями для сівби насіння сої (СТЯ-81000), проса (СТЯ-23000), гречки (СТЯ-27000) та інших культур, а також пристроями для внесення в зону рядка гербіцидів та інсектицидів.

Сівалка бурякова ССТ-12В (рис. 2) складається із зварної рами 3, дванадцяти посівних секцій, двох опорно-привідних коліс 1, замка автозчіпки СА-1, механізму передач 2, двох щілинорізів, слідоутворювача 9, маркерів, транспортного пристрою і уніфікованої системи контролю та сигналізації УСК-12. Кожна посівна секція складається з паралелограмної підвіски 15, висівного апарата 7, бункера для насіння 6, сошників 12 і 14, двох опорних коліс 8 і 13, балансирної підвіски, загортачів 10 і механізму регулювання глибини ходу сошника 11.

Висівний апарат складається з корпусу, барабана (диска) 9 (див. рис. 1б), відбивного ролика 8, чистика 7 і клиноподібних виштовхувачів 11.

Рис. 1б. Комірково-барабанний висівний апарат:

7 — чистик; 8 — ролик; 9 — барабан; 10 — комірки барабана;

11 — клиноподібний виштовхувач.

На поверхні барабана є один або два ряди комірок. У кожному ряду 90 комірок з кільцевими канавками посередині. Клиноподібні виштовхувачі закріплені у нижній частині корпусу висівного апарата і заходять у кільцеві канавки барабана. Висівні барабани мають комірки діаметром 5,1 і 6,0 мм відповідно до фракцій насіння 3,4…4,5 і 4,5…5,5 мм.

Ролик установлюють у верхній частині диска. Він зчищає зайве насіння, а чистик відводить насіння від ролика. Зазор між роликом і чистиком становить 0,1…0,8 мм. До нижньої частини корпусу насіннєвисівного апарата прикріплюють сошник 12 (рис. 2) із змінним наральником.

Прикочувальні колеса 8 і 13 з’єднані з корпусом висівного апарата за допомогою балансирної підвіски, яка забезпечує рівномірність ходу сошників і відповідно поліпшує загортання насіння на задану глибину.

Кожну посівну секцію з’єднують з рамою за допомогою паралелограмної підвіски, що сприяє рівномірності глибини ходу сошника. Стійкість ходу секцій регулюється пружиною. Місткість насіннєвого бункера 192 дм³, а тукового — 280 дм³.

Рис. 2. Бурякова сівалка ССТ-12В (а) і посівна секція сівалки «Мультикорн» (б):

1 і 18 — опорно-привідні колеса; 2 — механізм передач; 3 — рама; 4 — бункер з туковисівним апаратом; 5 — тукопровід; 6 і 16 — бункери для насіння; 7 і 17 — насіннєвисівні апарати; 8, 13 і 21 — прикочувальні колеса; 9 — слідоутворювач; 10 і 19 — загортачі; 11 — механізм регулювання ходу сошників; 12 і 20 — насіннєві сошники; 14 і 22 — тукові сошники; 15 і 23 — паралелограмні підвіски

Робочий процес. Насіння із бункерів 6 (див. рис. 2) посівних секцій надходить до верхньої частини висівних барабанів і потрапляє в їхні комірки. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізмів передач 2 приводяться в рух барабани висівних апаратів. Ролик зчищає зайве насіння з поверхні барабана і сприяє потраплянню насіння в комірки. Барабан, обертаючись, переміщує насіння в нижню частину, звідки воно виштовхується клиноподібними виштовхувачами в порожнину сошника і падає у борозну.

Одночасно туковисівні апарати бункерів 4 дозують добрива і подають їх у тукопроводи 5, по яких вони спрямовуються до тукових сошників 14, а потім на дно борозни. Тукові сошники мають спеціальні грудко відводи для зміщення грудок із зони рядка і подільник для подавання добрив у лівий та правий боки від рядка насіння. Ґрунт ущільнюється в рядку прикочувальним колесом 8, а борозна загортається загортачами 10. Глибина загортання насіння 20…30 мм. ССТ-12В забезпечує такі норми висіву насіння: 8; 10; 12; 14; 16; 18 і 20 штук на метр. Норму висіву визначають за такою самою формулою, як і для пневматичних сівалок СУПН. Сівалку укомплектовують УСК-12 для контролю за висівом насіння та рівнем його і мінеральних добрив у бункерах.

Регулювання. Висівні диски, що мають діаметр отворів 5,1 і 6 мм, установлюють відповідно до фракції насіння 3,5…4,5 і 4,5…5,5 мм. Норму висіву насіння регулюють установленням барабанів з одним або двома рядами комірок і частотою їх обертання, а норму висіву добрив — частотою обертання пружинного дозатора. Глибину ходу тукового сошника регулюють упором і гвинтовим механізмом з пружиною, положення грудко відводів — переміщенням їх по висоті.

Глибину ходу насіннєвого сошника регулюють гвинтовою тягою балансирної підвіски, активність загортачів — переміщенням їх уліво або вправо, а стійкість ходу — пружинами.

Сівалка ССТ-8В призначена для сівби насіння цукрових і кормових буряків пунктирним способом з міжряддям 60 см і одночасним внесенням мінеральних добрив. Вона є модифікацією сівалки ССТ-12В, може комплектуватися пристроями для сівби гречки, проса, сої, квасолі та інших культур. Сівалка має вісім посівних секцій з механічними апаратами. Місткість бункера для насіння 128 дм3, а тукового — 180 дм3. Робоча ширина захвату сівалки 4,8 м, насіння 3,3…41,0 шт./м.

УПС-12 забезпечує норми висіву 1,7…28,0, а СТВ-12 — 5,1…14,9 шт./м. Сівалка СТВ-12 має скидачі насіння гребінчастого типу і надійну систему дублювання для подавання насіння у сошники. Ущільнювальні колеса, що рухаються за сошником секції, створюють тісний контакт насіння з ґрунтом, а також ліпші умови для проростання.

05.02.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 39. Вивчення будови сівалок для посіву зернобобових культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/YlraZAgoi60?si=lyUV6I0rE7xM8CZL

https://youtu.be/KOh2N-f5hBY?si=H-LtKPYTYGQ7DcSa

Опрацювати матеріал.

1. Універсальні пневматичні сівалки.

2. Уніфікована система контролю висіву.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповідь на питання:

1. Призначення сівалки СУПН-8.

2. Будова сівалки СУПН-8.

3. Робота сівалки СУПН-8.

4.ТО та ремонт сівалки СУПН-8.

5. Регулювання сівалки СУПН-8.

6. Безпека праці під час обслуговування сівалки СУПН-8.

Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліброваного або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сорго та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і обладнані пневмомеханічними висівними апаратами.

Сівалка СУПН-8 (рис. 1) складається з рами 1, замка автозчіпки СА-1, двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів, вентилятора 7, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів 4 і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних параметрів.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

1 — рама; 2 — механізм передач; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — маркер; 5 — замок автозчіпки; 6 — повітропроводи; 7 — вентилятор; 8 — бункер для насіння; 9 — прикочувальне колесо; 10 — шлейф; 11 — загортач;

12 — сошник; 13 — насіннєвисівний апарат

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами.

У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки. Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами.

Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення.

На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2.

Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами.

Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Уніфікована система контролю складається з пульта керування, електронного блока, датчиків висіву і рівня посівного матеріалу, з’єднувальних кабелів. Блок призначений для оброблення імпульсних сигналів датчиків висіву, формування сигналів вмикання сигналізації пульта і забезпечення датчиків напругою. Пульт забезпечує появу світлових та звукових сигналів і керування УСК. Його встановлюють у кабіні трактора. УСК підключають до електромережі трактора напругою 12 В. У разі порушення висіву в посівних секціях (1 – 8) на пульті загоряються світлові індикатори і вмикається звукова сигналізація. Якщо рівень посівного матеріалу нижчий від допустимого, то загоряється лампочка і подається короткий звуковий сигнал.

Кожна посівна секція складається з висівного апарата 13, бункера для насіння 8, комбінованого полозоподібного сошника 12, прикочувального колеса 9, загортача 11, шлейфа 10, ланцюгової передачі до висівного апарата, підвіски і механізму регулювання заглиблення сошників.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу 4 (див. рис. 2), висівного диска 2 і кришки. В корпусі є забірна камера 5 для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Рис. 2. Вакуумний пневматичний висівний апарат:

а — вакуумний; 1 — вакуумна камера; 2 — диск; 3 — ворушилка;

4 — корпус; 5— забірна камера; 6 — бункер; 7 — вилка;

8 — повітропровід; 9 і 10 — штирі вилки.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорнопривідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільняються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u — передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють частотою обертання диска за допомогою механізму передач, а також заміною дисків з різною (14 або 22) кількістю отворів.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

Глибину ходу сошників у кожній посівній секції регулюють переміщенням прикочувального колеса відносно сошника. Стійкість ходу посівної секції регулюють стисканням пружини штанги підвіски секції.

03.02.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 38. Вивчення будови сівалок для посіву зернових культур. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 161-177.

https://rafk.if.ua/ebook/sgmash/teoria/3/3.2.htm

https://youtu.be/IhT45LZ6_CI?si=dBkN15qtiZsDnzpZ

https://youtu.be/kmrd5CMhjFw?si=p0qOIPdEml6aPfs0

https://youtu.be/qppDcDoSBtg?si=-FKsvM_n67aOrzcz

Опрацювати матеріал.

1. Будова СЗА -3,6А.

2. Робота СЗА -3,6А.

3. ТО та ремонт СЗА -3,6А.

Д.З. Оформити конспект. В зошиті згідно плану описати роботу сівалки СЗА -3,6.

1. Призначення СЗА -3,6А.

2. Будова СЗА -3,6А.

3. Робота СЗА -3,6А.

4.ТО та ремонт СЗА -3,6А.

5. Регулювання СЗА -3,6А.

6. Призначення та відмінності СЗТ-3,6А.

7. Безпека праці під час обслуговування СЗ -3,6А.

Конструкція зернових сівалок. Сівалка зернотукова універсальна С3-3,6А призначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Її можна використовувати для сівби інших зернових культур, подібних до зернових за розміром насіння і нормою висіву.

Сівалка — причіпна, гідрофікована. Агрегатують одну сівалку з тракторами класу 0,9; 1,4, а кілька — за допомогою зчіпок з тракторами класу 3 -5. Робоча швидкість — до 4,2 м/с.

Сівалка С3-3,6А (рис.1) складається з рами 1 з причіпним пристроєм 6, опорно-привідних коліс, двох зернотукових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів і підніжної дошки. Сівалка комплектується гідроциліндром 7.

Рама сівалки зварна і спирається на два колеса з пневматичними шинами. Спереду до бруса рами кріпиться причіпний пристрій зі скобою і опорною ніжкою.

Рис. 3.1. Сівалка зернотукова універсальна СЗ-3.6А:

1 — рама; 2 — сошниковий брус; 3 — штанга з пружиною; 4 — сошник; 5 — механізм піднімання сошників; 6 — причіпний пристрій; 7 — гідроциліндр; 8 — ящик для інструменту; 9 — зернотуковий ящик; 10 — вал механізму піднімання сошників; 11 — насіннєвисівний аппарат.

Зверху на рамі встановлено два зернотукові ящики, виготовлені з листової сталі. Кожний ящик має по два відсіки: передній місткістю 453 дм3 — для насіння і задній 212 дм3 — для добрив. Стінка між відсіками має відкриті вікна, а тому при потребі відсіки можна сполучати. Зверху кожен ящик закривається двома півкришками.

Під передніми відділеннями ящиків установлені штамповані насіннєвисівні апарати котушкового типу, до яких приєднані гофровані насіннєпроводи з прогумованої тканини. До задньої стінки відділення для добрив кріпляться котушково-штифтові висівні апарати для висівання гранульованих мінеральних добрив. До корпусів котушково-штифтових висівних апаратів приєднані лотоки, кінці яких встановлені в лійки насіннєпроводів. Кожний котушково-штифтовий апарат складається зі сталевого корпусу 6 (рис.2), котушки 3 із штифтами, розміщеної на валу 5, клапана 1 і заслінки 4.

Рис. 2. Схема котушково-штифтового висівного апарата:

1 — клапан; 2 — вал клапанів; 3 —котушка зі штифтами; 4 — заслінка; 5 — вал висівних апаратів; 6 — корпус

Працює туковисівний апарат так. Під час обертання валу 5 з котушкою 3 добриво, яке надходить до ящика, захвачують штифти котушки і по клапану 1 викидають його до лотока, звідки воно потрапляє у насіннєпровід. Кількість добрива, що надходить до висівного апарата, регулюють заслінкою 4. Клапани 1 туковисівних апаратів закріплені на валу 2 з важелем. Повертаючи важіль, можна змінювати положення клапанів. Якщо висівають добрива оптимальної вологості, клапан встановлюють від котушки на відстані 8 -10 мм. Для висівання вологих добрив цю відстань збільшують.

У певному положенні важіль фіксують болтом. Щоб видалити з тукових відсіків залишки добрив, клапани за допомогою важелів повертають вниз до упору.

Рух до насінне- і туковисівних апаратів передається від опорно-привідних коліс через ланцюгову передачу, контрпривід, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі.

Контрпривід складається з трьох валів. Бокові вали контрприводу, які приводяться в рух від опорно-привідних коліс, з’єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертовий рух одночасно від двох коліс.

Схема передавального механізму наведена на рис. 3. Перестановкою шестерень можна забезпечити чотири передаточних відношення на вал насіннєвих апаратів і шість відношень на вал туковисівних апаратів (табл. 1 і 2).

У передній нижній частині рами розміщений повідцевий брус, до якого шарнірно прикріплені передні кінці повідців дискових сошників. Розміщені сошники у два ряди. Повідці переднього ряду коротші, а заднього — довші. В задній частині до повідців сошників шарнірно приєднані штанги з пружинами, які також шарнірно з’єднані з вилками, закріпленими на квадратних валах механізму начіпки сошників. Правий і лівий квадратні вали за допомогою гвинтових тяг з’єднані з круглим валом, до кривошипа якого приєднується гідроциліндр, що піднімає сошник у транспортне положення. Заглиблення сошників регулюють гвинтовим регулятором, встановленим на сниці сівалки.

У задній частині рами на квадратному валу змонтовані зубчасті загортачі. Під час роботи сівалок вони заглиблюються у ґрунт, а при переведенні сівалки в транспортне положення виглиблюються одночасно з підніманням сошників.

Ззаду до рами прикріплена на кронштейнах підніжна дошка з поручнем.

Сівалка обладнана пристроєм для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів, контролю заглиблення сошників і здійснення дистанційного зв’язку з трактором. У разі зупинки валу висівних апаратів чи неповного заглиблення сошників у кабіні на щитку приладів загоряється лампочка і подає звуковий сигнал. Маса пристрою — 8 кг. Система сигналізації напругою 12 В живиться від електросистеми трактора.

Рис. 3. Схема передавального механізму СЗ-3,6А:

1- вал туковисівних апаратів; 2- вал насіннєвисівних апаратів; 3-вісь колеса; О₁, О₂, О3-центри кріплення шестерень; А, Б, В, Г, Д, Е, Є-шестерні.

Таблиця 1

Передаточні відношення на вал насіннєвисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Таблиця 2

Передавальний механізм на вал туковисівних апаратів сівалки С3-3,6А

Пристрій (рис. 4) складається із щитка сигналізації ЩС (сигнальне реле РС-502, контрольна лампочка Л, тумблери Т1 і Т2 та панель з клемами), двох сигналізаторів (сигналізатор обертання валів висівних апаратів СВ і сигналізатор заглиблення сошників СЗ), кнопки дистанційного зв’язку КнД та з’єднувальних кабелів. Щиток сигналізації встановлений у кабіні трактора.

Рис. 4. Електрична схема пристрою контролю та сигналізації:

1-5 – клеми; КнД – кнопка дистанційного зв’язку; КС – кабель зв’язку; СВ – сигналізатор обертання валів висівних апаратів; СЗ – сигналізатор заглиблення сошників; ЩС – щиток сигналізації; С1 – система вмикання сигналу тракторів класу 1,4 і 3; С2 – система вмикання сигналу тракторів К-701; КТ – кнопка сигналу трактора; Т1 і Т2 – тумблери; Р – сигнальне реле РС-502; Л – лампочка контроля.

Механізм заглиблення і підняття сошників. Глибину ходу наральників сошників регулюють, змінюючи їхню масу. Для цього на хомутик сошника начіплюють вантаж, маса якого 1 кг. Глибину ходу дискових і деяких інших сошників регулюють, змінюючи тиск пружин натискних штанг.

На рисунку 5 показано механізм заглиблення і підняття сошників зернової сівалки С3-3,6А. Механізм такої конструкції встановлено на сівалках СЗІІ-3,6, СЗЛ-3,6, СЗТ-3,6 та інших.

Рис. 5. Механізм підняття і заглиблення сошників зернової сівалки СЗ-3.6А:

а — схема механізму; б — загальний вигляд кріплення гідроциліндра; 1— кронштейн; 2 — регулювальний гвинт; 3 — гідроциліндр ЦС-75; 4 і 9 — важелі; 5 — гвинтова стяжка; 6 — важелі підняття сошників; 7 — пружина; 8 — натискна штанга

Механізм заглиблення діє так. При вкручуванні гвинта 2 у гайку кронштейна торець гвинта впирається у важіль 9 і повертає його проти годинникової стрілки. Гідравлічний циліндр разом із штоком переміщується, як показано стрілкою на рисунку; вал О₁ повертається і передає рух через гвинтові стяжки 5 двом валам 0₂, що обертаються за стрілкою годинника. При обертанні валів О₂ важелі 6, повертаючись, стискують пружини 7 натискних штанг 8. Тиск на сошники збільшується, і вони глибше заходять у ґрунт. Коли гвинт 2 обертається в зворотному напрямку, тиск на сошники зменшується і заглиблення стає меншим.

Для однакового заглиблення сошників зусилля стиску пружин Qпр кожного сошника регулюють окремо, переставляючи М-подібну шпильку в отворах штанги.

Рівномірність ходу сошників у ґрунті залежить від дії на нього ряду сил. Під час руху сошника в ґрунті на нього діють такі сили: вага G, прикладена у центрі ваги сошника, реакція ґрунту R, спрямована через шарнір сошника, і сила тяги Р, прикладена до повідця у точці O₃. Для стійкого ходу сошника потрібно, щоб діючі сили взаємо урівноважувались, а сума моментів відносно точки підвішування О₃ дорівнювала нулю, тобто

Р + G + R = 0;

GL₃ + QпрL₁ - RL₂ = о.

До цих рівнянь входить зусилля R, яке залежить від щільності ґрунту, його вологості та інших факторів і під час роботи змінює своє значення. Із зменшенням R сошник іде глибше, а із збільшенням — мілкіше. Тому в полі потрібно перевіряти глибину ходу сошників і в разі відхилення її від встановленого рівня регулювати механізмом заглиблення.

Механізм підняття призначений для переведення сошників з робочого положення в транспортне. Ці механізми встановлені тільки на причіпних сівалках.

Сучасні причіпні сівалки обладнують гідравлічними механізмами підняття. На рисунку 3.10, б показано гідравлічний підйомний механізм сівалки С3-3,6А та її модифікації. Гідроциліндр ЦС-75 монтують на сниці сівалки, закріплюючи корпус на кронштейні важеля 9 (рис. 5, а). При втягуванні штока в циліндр сошники заглиблюються, а при виштовхуванні — виглиблюються. В робочому положенні шток має бути повністю втягнутим у циліндр, а в транспортному — виштовхнутим на 200 мм.

У стерньовій сівалці СЗС-2,1 заглиблення сошників гідроциліндром регулюють відповідним встановленням упору на штоці. Роботою циліндра керують від маслорозподільника трактора.

Після заглиблення сошника рукоятку маслорозподільника встановлюють у нейтральне положення.

У зернових сівалках С3-3,6А та її модифікаціях відстань від ґрунту до нижньої кромки сошників (у піднятому положенні) має бути 180-190 мм. Цю відстань регулюють гвинтовими стяжками 5.

Маркери і слідопокажчики. Під час роботи сівалки в полі відстань між крайніми засіяними рядками двох суміжних проходів (стикове міжряддя) повинна дорівнювати відстані між рядками, засіяними сівалкою. Для цього на сівалках встановлюють спеціальні пристрої — маркери, які призначаються для проведення борозни на поверхні незасіяного поля.

Маркери (правий і лівий) закріплюються з двох боків сівалки або зчіпки. Звичайно застосовують дискові маркери (рис. 6). Кожен маркер складається із сферичного диска 1 діаметром 250-300 мм, маточина якого надіта на вісь 2, розсувних штанг 5 і троса. Штанга 5 і труба 4 шарнірно з’єднані з кронштейном 6 бруса сівалки. Трос 3 прикріплено до трубчастої штанги і пропущено між роликами 7 стояка.

Виліт маркера — відстань від осі крайнього ряду (сошника) до опорної точки диска — регулюють, змінюючи довжину розсувних штанг.

Під час роботи один з маркерів (наприклад, лівий) опускають на ґрунт. Диск 1, закріплений на осі під кутом 15-20° до напрямку руху сівалки, утворює на поверхні поля невелику борозенку. В кінці загінки лівий маркер підіймають, а правий опускають. Під час нового заїзду тракторист спрямовує трактор до борозенки, утвореної лівим маркером.

Рис. 6. Маркер сівалки:

а — маркер; б — гідравлічний механізм для підняття і опускання; 1 — сферичний диск; 2 — вісь; 3 — трос; 4 — труба; 5 — розсувна штанга; 6 — кронштейн; 7 — ролик; 8 — важіль; 9 — гідроциліндр

Для переведення маркера в транспортне положення на причіпних сівалках застосовують ручні пристрої або спеціальні механізми.

На рисунку 6, б показано гідравлічний механізм сівалки. При втягуванні штока гідроциліндра 9 важіль 8 повертається проти стрілки годинника, лівий маркер опускається, а правий підіймається.

При виштовхуванні штока гідроциліндра лівий маркер підіймається, а правий опускається. На рисосіючій начіпній сівалці СРН-3,6 замість маркера встановлено слідопокажчик (рис. 7), що складається з труби 1, двох кутників 2 і 4, закріплених на рамі трактора, і покажчиків 5. Покажчики закріплюються на трубі за допомогою накладок і стрем’янок, що дає змогу розміщувати їх на потрібній відстані від середини трактора. Під час роботи агрегату тракторист спрямовує трактор по сліду, залишеному крайнім колесом сівалки при попередньому проходженні, орієнтуючись на покажчик 5.

Рис.7. Слідопокажчик сівалки.

1 - труба; 2 - правий кутник; 3 - стяжка; 4 — лівий кутник; 5 — покажчик

Причіпний пристрій сівалки і автоначіпка. Причіпні сівалки звичайно обладнують причіпним пристроєм, що складається з трьох сниць: середньої, лівої і правої. Сниці з’єднуються між собою болтами. До рами сівалки їх прикріплюють скобами. До середньої сниці спереду прикріплена причіпна планка або скоба для з’єднання з трактором. Начіпні сівалки мають начіпні автоначіпки СА-1.

Сівалка зернотукова причіпна СЗА-3,6, обладнана кілеподібними сошниками, застосовується для сівби сільськогосподарських культур на добре оброблених ґрунтах, вологість яких не більше 20%. Сошники загортають насіння на ущільнене дно борозни, завдяки чому з’являються дружні сходи. Сівалку агрегатують з тракторами класу тяги 0,9 і 1,4 в односівалкових агрегатах і з тракторами класу тяги 3 і 5 в багатосівалкових агрегатах з гідрофікованими зчіпками. Односівалкові агрегати можуть працювати з слідопокажчиками, які встановлюють спереду на тракторі.

Сівалка зернотукова вузькорядна СЗУ-3,6, обладнана дводисковими сошниками з кутом розхилу дисків 18°. При такому встановленні в процесі роботи сошника кожен з дисків утворює в ґрунті самостійну борозенку. Середня ширина міжрядь — 7,5 см.

Сівалка однодискова зернотукова СЗО-3,6 обладнується однодисковими сошниками для підсівання і підживлення озимих без попереднього обробітку (розпушення) ґрунту. На сівалці передбачено встановлення двох дискових сошників для рядкової сівби.

Сівалка зернотукова трав’яна причіпна СЗТ-3.6А (рис. 8) має один зернотуковий ящик і два ящики 5 для насіння трав. Зернові висівні апарати 1 і висівні апарати 7 для насіння трав — котушкові, апарати 4 для висівання гранульованих добрив — зубчасто-котушкові.

Над отворами в дні ящика на валах установлено нагнітачі 2 і 6, що подають малосипке насіння в коробки апаратів. Ворушилки 3 використовують для того, щоб запобігти утворенню склепінь під час висівання трав. На сівалці є дводискові сошники 9 для загортання насіння зернових культур або насіння трав і кілеподібні сошники 8 для загортання насіння трав. Кілеподібні сошники утворюють борозенки у міжряддях дискових сошників. Загальне міжряддя становить 7,5 см.

Рис. 8. Зернотукова трав’яна сівалка СЗТ-3,6А:

1— зерновий висівний апарат; 2 і 6 —нагнітачі; 3 — ворушилки; 4 — туковисівний

апарат; 5 — ящик для насіння трав; 7 — висівний апарат; 8 — кілеподібний сошник;

03.02.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 37. Вивчення будови та кpiплення маркерів. Розрахунок вильоту маркера. Слідопокажчики.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 173-174.

https://rafk.if.ua/ebook/sgmash/teoria/3/3.2.htm

https://youtu.be/jxkIflrgm0Y?si=1EVUUpeOjfF5biyE

https://youtu.be/KFjLowtN8YM?si=J6Ym0Zxs53Wkx3tE

Опрацювати матеріал.

1. Будова сівалки.

2. Робота сівалки.

3. Застосування маркера сівалки.

Д.З. Відповісти на питання.

1. Призначення маркера.

2. Яке колесо спрямовують по сліду маркера?

3. Що називають вильотом маркера?

4. Замалювати маркери, підписати їх будову.

Розрахунок вильоту маркера. Маркери забезпечують однакову ширину стикових міжрядь і прямолінійність рядків. Посівний агрегат ведуть у полі по сліду маркера, що утворився під час попереднього проходження агрегату.

Праве переднє колесо (гусеницю) трактора спрямовують по сліду маркера.

Виліт маркера — це відстань від його диска до середини крайнього сошника. Його визначають за формулою

де Вр — робоча ширина захвату сівалки (посівного агрегату), м; b

с — ширина стикового міжряддя, м; С — відстань між серединами передніх коліс трактора або внутрішніми (зовнішніми) краями гусениць, м;

(+) — для лівого, а (–) — для правого маркерів.

Маркери (рис. 1) призначені для утворення сліду на незасіяній частині поля з метою забезпечення стикових міжрядь при наступному проході агрегату.

Рис. 1. - Маркери:

1 - маркери, 2 - гідроциліндр, 3 - рукава високого тиску

Опускання і підйом маркерів 1 здійснюється гідрофікованим механізмом: гідроциліндр 2, рукава високого тиску (РВТ) 3, керованим з кабіни трактора.

31.01.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 36. Вивчення будови та технологiчне налагодження сiвалок. Пеpевipка встановленої ноpми висiву в польових умовах.

Працюємо з підручником:

https://rafk.if.ua/ebook/sgmash/teoria/3/3.2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова сівалки.

2. Робота сівалки.

3. Налагодження сівалок.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Що роблять перед початком сівби з сівалкою?

2. Де встановлюють датчики рівня та висіву насіння?

3. Навіщо та яким чином регулюють та розміщують сошники?

4. Як перевіряють висівні апарати?

5. Як перевіряють норму висіву насіння у полі?

Перед початком роботи здійснюють технічне і технологічне налагодження зернових сівалок. Спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висівних апаратів, сошників, механізмів передач і піднімання сошників, а також інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насіннє- і туковисівних апаратів і піднімання сошників. За потреби змащують підшипники, втулки тощо. Перевіряють роботу датчиків висіву і рівень насіння та добрив у ящику. Поверхні ламп і фотоприймачів протирають м’якою тканиною. Підключають пульт до електромережі трактора напругою 12 В. Мінусову клему під’єднують до кронштейна кріплення пульта, а плюсову — до штиря вилки кабелю живлення.

Насіннєпроводи з датчиками висіву насіння встановлюють під 11-м і 15-м висівними апаратами, а датчики рівня насіння і добрив — із зовнішнього боку зернотукового ящика. На датчик добрив одягають захисний чохол. Після цього здійснюють технологічне налагодження.

Розміщують сошники на задане міжряддя, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву, встановлюють сошники на певну глибину.

Розміщення сошників проводять за допомогою розмічувальної дошки або стрічки з прогумованого паса, на яких нанесено мітки рядків. Розмічувальну дошку і стрічку кладуть між колесами сівалки і опускають на них сошники. Якщо сошники не збігаються з мітками, то їх переміщують і закріплюють на новому місці.

Сошники починають розміщувати від середини сівалки. Розміщення сошників здійснюють також на регулювальних майданчиках з нанесеними на них мітками відповідно до схеми сівби. Для овочевих сівалок спочатку визначають кількість сошників за формулою

L/b = т ′ +k,

де L — корисна довжина сошникового бруса (відстань між центрами повідців крайніх сошників), м; b — ширина міжряддя, м; m′ — кількість міжрядь (ціле

число); k — залишок від ділення.

До одержаного цілого числа m′ додають одиницю, а залишок k відкидають.

Це число m = m′ + 1 — визначає кількість сошників. Якщо кількість сошників непарна, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім уліво і вправо на ширину міжряддя. За парної кількості їх від середини бруса позначають половину міжряддя в обидва боки і встановлюють сошники, а потім від них на ширину міжряддя вліво і право інші і т.д. Глибину ходу сошників зернових сівалок регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини, а транспортний просвіт (190…200 мм) — гвинтовими тягами механізму піднімання сошників.

Установлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння. Спочатку перевіряють положення котушок усіх висівних апаратів. У крайньому лівому положенні важеля регулятора висіву котушки мають бути у корпусах апаратів, а їхні торці лицюватись з площиною розеток. Якщо котушки виступають більш як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу насіннєвого ящика. У кожному висівному апараті перевіряють і встановлюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти. Для насіння зернових культур зазор установлюють 1…2 мм, а для зернобобових культур — 8…10 мм. Рівномірність висіву насіння висівними апаратами оцінюють коефіцієнтом нерівномірності:

де

— середня маса насіння, що висівається одним апаратом; k — кількість висівних апаратів; mі — маса насіння, що висіялось і-м апаратом. Коефіцієнт нерівномірності δ не повинен перевищувати 5…6 %.

Установлення висівних апаратів сівалки на норму висіву. За номограмами орієнтовних норм висіву насіння або за таблицями підбирають відповідно до культури передаточне відношення редуктора (ланцюгової передачі) і довжину робочої частини котушки.

Для рівномірнішого висіву насіння і найменшого пошкодження його передаточне відношення беруть найменшим, а довжину робочої частини котушки — найбільшою.

Після цього сівалку встановлюють на підставки так, щоб колеса прокручувались, засипають в ящики насіння і прокручують колеса певну кількість разів. Висіяне насіння збирають і зважують. Якщо сівалка має пробовідбірники, то насіння збирають з трьох апаратів, а потім перераховують на всі висівні апарати. Маса висіяного насіння має відповідати розрахунковій Мр, яку визначають за формулою

де В — робоча ширина захвату, м; D — діаметр опорно-привідного колеса, м;

Q — задана норма висіву насіння, кг/га; ε = 5…10 % — коефіцієнт проковзування колеса.

Точність установлення норми висіву перевіряють за виразом

При розрахунках кількості висіву насіння визначають також кількість обертів колеса на площі 100 м²

Потім прокручують колеса певну кількість разів, висіяне насіння зважують, множать на 100 і порівнюють із заданою нормою Q.

Установлення норми висіву насіння часто виконують разом з перевіркою рівномірності висіву. В цьому разі від кожного висівного апарата насіння збирають окремо, зважують його і визначають коефіцієнт нерівномірності й фактичну масу висіяного насіння:

Мф = Σт і .

Перевіряють норму висіву насіння у полі наважками по 20…60 кг. Їх засипають у насіннєві ящики і проїжджають агрегатом шлях до повного висіву наважки.

Потім заміряють цю відстань, порівнюють з розрахунковою і перераховують на один гектар.

30.01.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 35. Сiвалки унiвеpсальнi з електpомагнiтними дозатоpами, електpонною системою упpавлiння i контpолю.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення електpонної системи упpавлiння i контpолю унiвеpсальних сiвалок.

2. Будова електpонної системи упpавлiння i контpолю унiвеpсальних сiвалок.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Навіщо встановлюється УСК.

2. Замалюйте та опишіть будову УСК.

3. Яке призначення пристрою для перекриття насіннєвисівних апаратів.

4. Що встановлюють на зернотукові сівалки.

На зернотукових сівалках установлюють пробовідбірники насіння, уніфіковану систему контролю (УКС) технологічних параметрів і пристрій для перекриття насіннєвисівних апаратів.

Пробовідбірник насіння складається із лотока, кришки, трьох лійок і пружини. Пристрій установлюють на сівалці під трьома правими крайніми насіннєвисівними апаратами.

Нижня частина лотока прикріплена до насіннєпроводів. Під час взяття проб лотік опускається і насіння з лійки потрапляє на його дно. У робочому положенні сівалки кришка піднята і лійки заходять у отвори лотока.

Уніфікована система контролю технологічних параметрів сівалки забезпечує груповий контроль висіву насіння, рівня насіння та добрив у зерно-туковому ящику. УСК складається із датчиків 3 (рис. 1, а) висіву насіння, датчиків 4 і 5 рівнів насіння та добрив у ящиках, кабелю 2 і пульта керування 1. Датчик висіву складається із корпусу 1 (рис. 1, б) з фотоприймачем 2, корпусу 3 з лампою 4 і кабелю 8 з вилкою роз’єднувача. Датчик висіву встановлюють на бічних стінках лійки під висівним апаратом.

Рис. 1. Уніфікована система контролю технологічних параметрів посівних машин: а — загальна схема: 1 — пульт керування; 2 — розподільний кабель; 3 — датчик висіву; 4 — датчик рівня; 5 — захисний чохол датчика рівня добрив; б — датчик висіву насіння: 1 — корпус; 2 — фотоприймач; 3 — корпус лампи; 4 — лампа; 5 і 6 — контактні пружини; 7 — кришка корпусу лампи; 8 — кабель з вилкою; 9 — защіпка

Датчик рівня насіння складається з корпусу, фоторезистора, лампи з ковпаком і кабелю з вилкою. Розподільний кабель призначений для підключення датчиків висіву і рівня до пульта керування. На кабелі закріплюють вилки і розетки із захисними зонтами. Пульт 1 забезпечує подачу світлових та звукових сигналів і кріпиться в кабіні трактора. Система підключається до електромережі трактора напругою 12 В.

Під час роботи сівалки і подавання посівного матеріалу до насіннєпроводів (насіння проходить між фотоприймачем 2 і лампою 4) на пульт керування інформаційний сигнал не надходить. Якщо висівання насіння припиняється, то через 1,6 с на пульті вмикається звуковий сигнал, а на світловому індикаторі загоряється відповідна лампочка.

У разі зниження рівня посівного матеріалу нижче від місця встановлення датчика у зернотуковому ящику з’являється простір між лампою і фоторезистором і на пульті загоряється світловий індикатор «Уров, С.У» і подаються поодинокі звукові сигнали.

На деяких зернових сівалках, наприклад «Клен», встановлюють електронну систему з мікропроцесорним керуванням режиму роботи і контролю технологічних параметрів.

На зарубіжних конструкціях зернових сівалок установлюють здебільшого автоматизовані електронні системи контролю з монітором, бортовим комп’ютером, які забезпечують контроль за процесом висіву, рівнем насіння у бункерах, обліком засіяної площі та ін. Окремі сівалки обладнують оптико-електронними приладами для спостереження за переміщенням насіння із сошників у ґрунт.

Пристрій для перекриття насіннєвисівних апаратів застосовують під час сівби зернових культур з технологічними коліями. Цей пристрій складається із спеціальних засувок, установлених на дні зернотукового ящика. Засувки переміщуються у напрямних пластинах, які кріпляться до днища ящика, рукояткою і фіксуються в крайніх положеннях. Для технологічної колії 1800 мм з шириною незасіяної смуги 45 см використовують засувки, які перекривають 6, 7 і 18, 19 насіннєвисівні апарати, а для колії 1500 мм — засувки, що перекривають 7, 8 і 17, 18 висівні апарати.

29.01.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 34. Призначення, будова, pобота, pегулювання машин для саджання картоплі.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/nctbw0YJ2W8?si=mysamE1_tLFXE7rj

Опрацювати матеріал.

1. Призначення картоплесаджалки.

2. Будова картоплесаджалки.

3. Робота картоплесаджалки.

Д.З. Відповісти на питання:

1. Яке призначення картоплесаджалки.

2.Опишіть будову картоплесаджалка КСМ-4А.

3. Скільки секцій має картоплесаджалка КСМ-4А.

4. Яке призначення електричної системи сигналізації.

5. Призначення гідросистеми картоплесаджалки.

6. Чим регулюється кут входження сошників у ґрунт.

7. Чим регулюжється доза внесення мінеральних добрив.

Картоплесаджалка КСМ-4А (рис. 1) складається з рами 2, основного 7 і завантажувального 9 бункерів, двох живильних ковшів 8, чотирьох садильних апаратів 4 з ложечками, двох бункерів з туковисівними апаратами, двох опорних пневматичних 11 і двох металевих 16 коліс, чотирьох сошникових секцій, дискових загортачів 13, причіпного пристрою 1, механізму приводу висівних і садильних апаратів, гідросистеми, двох гідрофікованих маркерів 5 і 6 та системи сигналізації.

Рис. 1. Картоплесаджалка КСМ-4А:

1 — причіпний пристрій; 2 — рама; 3 — бункер з туковисівним апаратом; 4 — садильний апарат; 5 і 6 — маркери; 7 — основний бункер; 8 — живильний ківш; 9 — завантажувальний бункер; 10 — розпушувач; 11 — ходове колесо; 12 — стабілізатор; 13 — дисковий загортач; 14 — сошник; 15 — механізм приводу; 16 — опорне колесо

Основний бункер металевий, який має дно, нахилене у бік живильного апарата, і два струшувачі. У нижній частині передньої стінки бункера є два вікна, які перекриваються заслінками. Завантажувальний бункер має два шарнірно з’єднаних відсіки — завантажувальний з решітчастим дном і проміжний. Живильний ківш 8 забезпечує рівномірне подавання бульб картоплі із основного бункера 7 до садильних апаратів. Кожний живильний ківш має дві боковини з козирками, розподільник, шнек і дві ворушилки. Розподільник розділяє бульби на два потоки і спрямовує їх до шнеків, які переміщують їх до садильних апаратів. Ворушилки забезпечують надходження бульб із бункера до живильного ковша. У кожному живильному ковші встановлено два садильних апарати. Основою кожного садильного апарата є диск, закріплений на привідному валу. З одного боку диска закріплено ложечки, а з іншого — підпружинені затискачі, які підпружиненими пальцями притискуються до ложечок. Пальці відходять від ложечки, коли важіль затискача набігає на шину-копір. Шини прикріплено болтами до рами поруч з диском з боку розміщення затискачів.

Картоплесаджалка має чотири сошникові секції. Рама зварна, утворена переднім, заднім, поздовжнім та поперечним брусами. До передньої частини рами прикріплений причіп з підкосом, а позаду — завантажувальний бункер.

У передній частині рама спирається на опорні металеві колеса 16, а у задній — на два ходових колеса з пневматичними шинами 11. Положення опорних металевих коліс відносно рами можна регулювати по висоті.

Механізм передачі ланцюговий і забезпечує передачу крутного моменту від ВВП трактора до садильних і висівних апаратів, а також до струшувачів у бункері і ворушилок у живильних ковшах (рис. 2).

Рис. 2. Кінематична схема картоплесаджалки КСМ-4А:

1 — карданна передача; 2 — редуктор; 3 — змінна зірочка вала контрприводу; 4 — вал приводу туковисівних апаратів; 5 — садильний апарат; 6 — вал шнеків; 7 — вал ворушилок; 8 — вал приводу садильних апаратів; 9 — зірочка вала садильних апаратів; 10 — зірочка вала туковисівних апаратів; 11 — вал контрприводу; 12 — натяжна зірочка; 13 — зірочка веденого вала редуктора

Гідросистема картоплесаджалки призначена для опускання і піднімання завантажувального бункера і маркерів, а також для її переведення у транспортне положення.

Електрична система сигналізації забезпечує двосторонню звукову сигналізацію. Вона складається з кабелю з двома вилками, які приєднуються до розеток на тракторі і саджалці, та двох кнопок.

Робочий процес. Завантажені в основний бункер 7 (див. рис. 1) бульби картоплі надходять самопливом і під дією струшувача крізь вікна до живильних ковшів 8. Потім ворушилки і шнек спрямовують бульби до ложечок садильних апаратів 4. При обертанні дисків їх ложечки опускаються в живильні ковші і захоплюють по одній бульбі. Після виходу ложечок із шару бульб картоплі у живильному ковші підпружений палець затискача притискується до бульби. При наближенні диска до сошника 14, важіль пальця затискача набігає на шину-копір, відхиляється і звільнені бульби падають у порожнини сошників, а далі — у борозни. Одночасно із бункерів з туковисівним апаратом 3 мінеральні добрива через тукопроводи потрапляють у передні частини сошників, а потім на дно борозни. За допомогою поличок сошника добрива присипаються шаром ґрунту, на який потім укладаються бульби. Борозни загортаються ґрунтом за допомогою дискових загортачів 13 і борінок, прямолінійність руху саджалки на схилах забезпечується стабілізаторами 12. Робоча ширина захвату саджалки 2,8 м, а робоча швидкість 6…9 км/год.

Регулювання. Подавання бульб у живильні ковші регулюють заслінками основного бункера, а густоту садіння картоплі — частотою обертання садильних дисків за допомогою змінних зірочок (13, 15, 17, 18, 20 і 22 зубців) на проміжному валу механізму приводу.

Кут входження сошників у ґрунт регулюють зміною довжини верхньої тяги підвісок сошників, а діапазон пристосування сошників до нерівностей рельєфу поля — упорним болтом секцій. Глибину ходу сошників регулюють переміщенням по висоті копіювальних коліс, а глибину загортання бульб картоплі і форму гребенів — поворотом косинок на півосях сферичних дисків та зміною натягу пружин натискних штанг.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють переміщенням важелів регуляторів туковисівних апаратів.

Картоплесаджалка КСМ-4 призначена для безгребеневого та гребеневого рядкового садіння непророщених бульб картоплі з міжряддям 70 см з одночасним внесенням в борозни гранульованих мінеральних добрив. Машина забезпечує садіння на 1 га 40...70 тис. бульб.

Рис. 3 Схема картоплесаджалки КСМ-4:

1 – рама; 2 – апарат туковисівний; 3 – вигортальний апарат; 4 – живильний ківш; 5 – струшувач; 6 – бункер; 7 – задня площадка; 8 – розпушувач; 9 – стабілізатор; 10 – ходове колесо; 11 – борінка;12 – борознозагартальний диск; 13 – ворушилка; 14 – гвинтовий конвеєр; 15 – щиток відбивача; 16 – сошник; 17 – копіювальне колесо; 18 –опірне колесо; 19 – паралелограмний механізм сошника

Основними вузлами картоплесаджалки є рама 1 (рис. 3.1) з причепом, ходові 10 і опорні 18 колеса, бункер 6 для бульб з живильними ковшами 4, вигортальні 3 і туковисівні 2 апарати, сошники 16, борознозагортальні робочі органи, стабілізатор 9, розпушувачі 8, маркери, механізми передач, гідрообладнання, електроснгналізація та передня і задня 7 завантажувальні площадки.

При переміщенні ложечки 1 в шарі картоплі направляюча шина відводить від ложечки палець 4 (рис. 4, а), і ложечка захоплює картоплю. Після виходу ложечки з шару картоплі хвостовик 7 затискача сходить з направляючої шини 5, і палець 4 притискує до ложечки захоплену картоплю (рис. 4, б). Ложечка з картоплею опускається до сошника, шина 5 знов відводить палець 4 від ложечки (рис. 4, в), і картопля падає в сошник.

Рис. 4. Робочий процес вичерпуючого апарату:

а – захоплення картоплі ложечкою; б – фіксація картоплі затискачем; в – відведення затискача та випадання картоплі; 1 – ложечка; 2 – боковина; 3 – диск вичерпуючого апарату; 4 – палець затискача; 5 – направляюча шина; 6 – пружина затискача; 7 – плоский хвостовик затискача

Технологічний процес роботи. Бульби, засипані в бункер 6 (див. рис. 3), крізь вікно самопливом і під дією струшувача 5 надходять до живильного ковша 4. Ворушилка 13 і гвинтовий конвеєр 14 подають бульби до вигортальних апаратів. При обертанні вигортальних апаратів бульби захвачують ложечки. Після виходу ложечок із шару бульб живильного ковша бульба, що знаходиться в ложечці, фіксується затискачем і переноситься в зону сошника. Тут затискач відходять від ложечки і під дією шини-копіра бульба потрапляв в сошник 16, який її вкладає в борозенку. Перед бульбами висівається добриво туковисівним апаратом 2. Закривається борозенка з добривом і бульбами грунтом за допомогою дисків 12 і борінок 11. Ущільнення колесами шар грунту розпушується розпушувачами.

На рамі картоплесаджалки встановлюють робочі органи. Вона зварена з переднього, заднього, поздовжніх і поперечних брусів. Спереду до рами прикріплений болтами причіп і кронштейни для приєднання сошників.

У робочому положенні рама спирається задньою частиною на два ходових, а переднього – на два опорних колеса.

Ходові колеса складаються з маточини, диска з ободом і пневматичної шини. Вони встановлені в підшипниках кочення на осі, прикріпленій добами саджалки.

Бункер картоплесаджалки – це металевий ящик з дном, похиленим в бік живильного ковша. В дні бункера встановлені струшувачі. Передня стінка бункера внизу має двоє вікон, які перекриваються заслінками. Задня стінка підпружинена і при навантаженні .вадааєівдя вниз, чим знижується висота завантаження. У вихідне положення стінка повертається після зняття навантаження. Для збільшення місткості бункера над його: верхньою частиною роблять надставку.

Живильні ковші розміщені перед передньою стінкою бункера і призначені для рівномірної і безперебійної подачі бульб із бункера до ложечок вигортального апарата. Кожний живильний ківш складається з днища, боковин, козирків, фартуха, ворушилок, розподільника і гвинтового конвеєра.

Ворушилки забезпечують надійне надходження бульб із анкера в живильний ківш. Бульби в ковші розподільник розподіляє на два потоки, які гвинтовими конвейєрами переміщаються до ложечок вигортального апарата. Положення боковий і щитків можна регулювати.

Вигортальний апарат призначений для вигортання бульб з живильного ковша і подавання їх у сошник. Картоплесаджалка СКС-4 має чотири, вигортальних апарати. Кожний з них складається з диска, на якому з одного боку закріплені ложечки, а з другого (проти кожної ложечки) – підпружинені затискачі, що своїми пальцями за допомогою пружин притискаються до ложечок. Палець відходить від ложечки тоді, відвідний важіль затискача набігає на шину-копір. Вигортальні апарати змонтовані попарно на валу. Суміжні кінці валів з’єднані між собою за допомогою з’єднувального, вала з ланцюговими муфтами. Розміщені вигортальні апарати в живильних ковшах.

На вигортальному апараті встановлюють основні або великі ложечки. Основні застосовують для садіння бульб масою до 80 г, а великі – для бульб з більшою масою.

Приводяться в рух вигортальні апарати від веденої зірочки на правому валу. На-лівому валу встановлена зірочка для приведення в рух туковисівних апаратів. Для приведення в рух гвинтових конвеєрів і ворушилок на обох валах вигортальних апаратів установлені зірочки.

Туковисівні апарати картоплесаджалки дискового типу за будовою подібні до туковисівних апаратів АТД-2. Їх бункери у верхній частині квадратного перерізу попарно з'єднані між собою, а в пояску висівного апарата є лише одне висівне вікно з напрямним скребком.

Маркери картоплесаджалки гідрофіковані і разом з рамою монтуються в передній частині трактора.

Робочі органи картоплесаджалки приводяться в рух від ВВП трактора через систему зубчастих і ланцюгових передач до редуктора. Від нього через ланцюгову передачу на трансмісійний вал, а від останнього-ланцюговою передачею до вала вигортальних апаратів. На кінці вихідного вала редуктора можна встановлювати зірочки z = 13 і z = 16, а на трансмісійному валу ведучу зірочку z = 14, z = 16, z = 18, z = 20, z = 22.

Картоплесаджалки КСМ-4. Залежно від маси бульб регулюють зазор між боковинами 2 (рис. 5) і плоскими поверхнями ложечок 1 переміщенням боковий по довгастих отворах. Якщо бульби масою 80 г зазор повинен бути 6...8 мм, а при масі 80...120 г – 12...16 мм.

Рис. 5. Регулювання положення боковий картоплесаджалок

1 – ложечка; 2 – боковина

Зазор між ложечками і днищем ковша-живильника в межах 2...7 мм в картоплесаджалки СН-4Б встановлюють зміною кількості регулювальних прокладок під підшипниками валів садильних апаратів.

Густоту (норму) садіння регулюють зміною швидкості обертання садильних дисків, підбираючи певні зірочки в ланцюговій передачі їх привода. При цьому користуються номограмами для вибору режиму роботи певної марки картоплесаджалки.

Кут входження сошників в грунт встановлюють таким, щоб при горизонтальному положенні рами і дотиканні носка сошника до горизонтальної поверхні майданчика задній край нижнього обрізу сошника був піднятий над горизонтальною поверхнею на 45...50 мм у КСМ-4 і КСМ-6. Для цього змінюють довжину верхньої тяги підвіски сошника.

Глибину ходу сошників регулюють положенням копіювальних коліс.

Регулювання загортачів полягає в зміні кута атаки сферичних дисків (при гребеневому способі садіння) та глибини ходу борінки (при звичайному способі садіння). Кут атаки змінюють поворотом косинок напівосей дисків, а глибину ходу борінки – переміщенням болта в планці тяги та натягом пружини штанги.

Туковисівні апарати регулюють аналогічно сівалкам для просапних культур.

27.01.2025р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 33. Призначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву овочевих культур.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/h86ShdAXor8?si=n04EZZ62X_4XsUAb

https://youtu.be/OgFAXgklfNw?si=vwWRrZWv98y5gvIu

Опрацювати матеріал.

1. Призначення овочевої сівалки СО-4,2.

2. Будова овочевої сівалки СО-4,2, СЛС-12, СУПО-6А..

3. Налаштування овочевої сівалки СО-4,2, СЛС-12, СУПО-6А.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Які сівалки використовують для сівби овочевих культур.

2. Чим відрізняються механічні висівні апарати сівалок для овочевих культур.

3. Яка глибина загортання насіння?

4. Яке призначення сівалки овочевої СО-4,2?

5. Опишіть будову сівалки овочевої СО-4,2.

6. Призначення сівалки СУПО-6А?

7. Опишіть будову сівалки СУПО-6А.

8. Яке призначення сівалки СЛС-12?

9. Опишіть будову сівалки СЛС-12.

Для сівби овочевих культур застосовують переважно сівалки з пневмомеханічними і механічними висівними апаратами.

Механічні висівні апарати котушкового типу, мають невеликі розміри і пристосовані до дрібного малосипкого насіння овочевих культур і малих (до 3 кг/га) норм висіву.

Для стабільного висіву насіння у насіннєвих ящиках установлюють ворушилки.

Механізми приводу сівалок мають широкий діапазон передаточних чисел. Сошники встановлюють дискові з ребордами і прикочувальними котками та полозоподібні. Вони забезпечують задану невелику (15…50 мм) глибину загортання насіння і тісний контакт його з ґрунтом.

Сівалка овочева СО-4,2 (рис. 1) начіпна, призначена для широкорядного і стрічкового способів сівби насіння овочевих культур на рівній, гребеневій і грядковій поверхнях поля з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Сівалка забезпечує сівбу з міжряддями 45, 60, 70, 90 і 8 + 62, 20 + 90, 50 + 110, 50 + 90 і 60 + 120 см.

Сівалка складається із зварної рами 9, двох опорно-привідних коліс 16, механізму передач, двох зернотукових ящиків, насіннєвисівних 8 і туковисівних 3 апаратів, насіннєпроводів 11, тукопроводів 14, полозоподібних 15 і дискових 12 сошників, двох маркерів 2 і системи сигналізації.

Рис. 1. Функціональна схема овочевої сівалки СО-4,2:

1 — замок автозчіпки; 2 — маркер; 3 — туковисівний апарат; 4 — тукове відділення ящика; 5 — шнек; 6 — насіннєве відділення; 7 — ворушилка; 8 — насіннєвисівний апарат; 9 — рама; 10 — штанга; 11 — насіннєпровід; 12 — сошник; 13 — коток; 14 — тукопровід; 15 — туковий сошник; 16 — колесо

Кожний зернотуковий ящик має два відділення: переднє — для мінеральних

добрив, а заднє — для насіння. У туковому відділенні є шнек для подавання добрив до котушково-штифтових висівних апаратів. Усередині насіннєвого відділення ящика встановлено ворушилку для рівномірного подавання насіння до котушкових висівних апаратів. Котушки висівних апаратів мають різновеликі ребра і збільшену кількість жолобків. Це дає змогу висівати насіння малими нормами і рівномірніше розподіляти його в рядках.

Сівалку комплектують дводисковими одно- і дворядковими сошниками. Сошникова секція має два диски з ребордами, ущільнювальні котки 13, загортачі та шлейфи. Дискові сошники кріплять до рами за допомогою паралелограмної підвіски і штанги з пружиною. На сівалці влаштовують гумові гофровані тукопроводи 14 і стрічкові насіннєпроводи 11. Механізми приводу висівних апаратів і ворушилок — ланцюгово-зубчасті. Маркери сівалки зблоковані і піднімаються гідроциліндром.

Робочий процес. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 16 (див. рис. 1) приводяться в рух туковисівні 3 і насіннєвисівні 8 апарати, які забезпечують подавання мінеральних добрив і насіння відповідно до полозоподібних і дискових сошників. На поверхні поля сошники утворюють борозни, на дно яких окремо подають добрива і насіння. Добрива висівають глибше від насіння на 2…3 см. Борозни загортають загортачами, ґрунт ущільнюють котками 13, а поле вирівнюють шлейфами.

Регулювання. Кількість висіву насіння регулюють робочою довжиною котушок і частотою їх обертання. Глибину загортання насіння 20, 30 і 40 мм регулюють заміною реборд на дисках сошників. Дозу внесення мінеральних добрив змінюють частотою обертання котушок туковисівних апаратів і заслінками, а глибину ходу тукових сошників — стисканням пружин вертикальних штанг.

Сівалка СУПО-6А (рис. 2) призначена для сівби овочевих культур (огірків, томатів, перцю, баклажанів, кабачків тощо) пунктирним, гніздовим і рядковим способами на рівній поверхні поля та на грядках.

Основними складальними одиницями сівалки є рама 1, шість посівних секцій, замок автозчіпки 2, два опорно-привідних колеса 12 з механізмами передач, вентилятор 5, шість повітропроводів, два маркери 3, слідоутворювач і підніжка.

Рис. 2. Схема овочевої сівалки СУПО-6А:

1 — рама; 2 — замок автозчіпки; 3 — маркер; 4 — підвіска; 5 — вентилятор; 6 — бункер; 7 і 11 — прикочувальні колеса; 8 — шлейф; 9 — висівний апарат; 10 — сошник; 12 — опорно-привідне колесо; 13 — механізм приводу

Рама сівалки складається із основного бруса квадратного перерізу і двох бічних поворотних кронштейнів, які кріпляться болтами. До основного бруса рами за допомогою паралелограмних підвісок приєднують посівні секції. На поворотних кронштейнах закріплюють опорно-привідні колеса і маркери.

Посівна секція сівалки складається з бункера 6, пневматичного висівного апарата 9, ворушилки, полозоподібного сошника 10, прикочувальних коліс 7 і 11, шлейфа 8 і паралелограмної підвіски 4.

Висівний апарат за будовою та процесом роботи подібний до висівного апарата сівалок СУПН-8 і СУПН-8А. У нижній частині корпусу висівного апарата встановлений підпружинений ущільнювач, що унеможливлює випадання насіння. Для надійного відокремлення насіння від дисків у нижній частині апарата закріплюють скидачі. У корпусі висівного апарата встановлюють ворушилку пружинного типу, яка приводиться в рух від валу контрприводу за допомогою ланцюгової передачі.

У сошнику встановлюють поворотну п’яту, яка має три робочі поверхні круглого і трапецієподібного профілю. Вона формує у ґрунті канавки для великого і дрібного насіння.

Вентилятор 5 відцентрового типу. Його ротор приводиться в рух від шестеренного гідромотора за допомогою муфти і клинопасової передачі.

Сівалку обладнують УСК, яка контролює роботу висівних апаратів і рівень насіння у двох бункерах.

Робочий процес. Під час переміщення сівалки по полю від опорнопривідних коліс 12 приводяться в рух диски висівних апаратів 9. Вентилятор 5 створює розрідження у вакуумних камерах висівних апаратів, яке передається через отвори у дисках до забірних камер з насінням. Насіння притягується до отворів дисків і разом з дисками переміщується вниз, де перестає діяти вакуум. Після цього насіння примусово зчищається з диска скидачем у кожній секції і падає у сошник, а потім у борозну, що утворюється цим сошником. Загортається борозна ґрунтом за рахунок самоосипання з її стінок та загортачами. Заднє колесо 7 секції прикочує рядок, сприяючи щільному контакту насіння з ґрунтом і підтягуванню вологи до них. Шлейфи 8 вирівнюють поверхню поля в рядках і розпушують поверхневий шар ґрунту.

Регулювання. Кількість висіяного насіння регулюють зміною частоти обертання дисків і заміною дисків з різною кількістю отворів. Кількість насінин, що висівається у гніздо, регулюють важелем вилки скидача, а глибину ходу сошника — гвинтовим механізмом його підвіски. Профіль канавки борозни регулюють поворотом п’ятки сошника. Робоча ширина захвату сівалки 4,2 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Сівалку агрегатують з тракторами класу 1,4.

Пневматична овочева сівалка СУПО-9А має дев’ять посівних секцій, які за будовою та процесом роботи такі самі, як і в СУПО-6А. Ця сівалка забезпечує сівбу овочевих культур на рівній поверхні поля і на грядках пунктирним, гніздовим і рядковим способами. Робоча ширина захвату сівалки 5,4 м, а робоча швидкість 5…9 км/год. Її агрегатують з тракторами класу 1,4; 2 і 3.

Сівалки СЛС-12 і СЛС-5,4 призначені для сівби цибулі-сіянки пунктирним способом, часнику — рядковим на рівній поверхні поля або гребеневій та грядковій.

Рис. 3. Функціональна схема сівалки СЛС-12:

1 — висівний апарат; 2 — бункер для насіння; 3 і 8 — опорні колеса; 4 —ущільнювальний коток; 5 — загортач; 6 — сошник; 7 —копіювальний коток; 9 — механізм приводу

Основними складальними одиницями сівалки СЛС-12 (рис. 3) є бункер 2, висівні апарати 1, посівні секції, рама, передні 8 і задні 3 опорні колеса, механізми підкочування задніх коліс і приводу висівних апаратів.

Бункер металевий штамповано-зварної конструкції. У передній стінці бункера є вікна для переміщення насіння до висівних апаратів 1, а в задній — вікна із заслінками для його спорожнення.

Висівні апарати 1 — це ланцюги з вилками, які встановлені попереду бункера. Ланцюг має крок 63,5 мм. Вилки з кутом між ними 50°. У кожусі висівного апарата влаштовують гнучкий обмежувач для фіксації цибулини під час переміщення ланцюга.

Посівна секція складається з копіювального котка 7, сошника 6, загортачів 5, ущільнювального котка 4 і чотириланкового механізму. У транспортному положенні секції фіксують штангою. Сошники на секціях полозоподібні дворядкові.

Рама сівалки трубчаста зварна. До передньої труби кріплять сошникові секції та маркери. На середній і задній трубах установлюють висівні апарати і бункер.

Передні й задні колеса сівалки самовстановлювані з пневматичними шинами. Задні колеса з’єднані з рамою паралелограмним механізмом. За допомогою гідроциліндра забезпечують підкочування коліс під раму та викочування їх з-під неї.

Ведучі вали висівних апаратів приводяться в рух від синхронного ВВП трактора за допомогою конічного редуктора і двох ланцюгових передач.

Робочий процес. Під час руху сівалки вилки ланцюгів висівних апаратів 1, переміщуючись по днищі короба, захоплюють цибулини або зубки часнику і переміщують їх угору, а потім у передню частину до зони скидання.

Зайві насінини скочуються вниз у короб. Під час переміщення насіння ланцюгами воно утримується у вилках гнучкими обмежувачами. Насіння випадає з висівних апаратів біля зони скидання під дією сили тяжіння і потрапляє у борозну, яка утворюється сошником 6. Борозна засипається ґрунтом загортачами 5.

Регулювання. Норму висіву насіння регулюють змінними зірочками на вихідному валу редуктора з кількістю зубців 8, 9, 10, 11, 12 і 14. Глибину ходу сошників регулюють переміщенням копіювальних котків посівних секцій.

27.01.2025р.

Тема програми № 3. Посівні і садильні машини.

Тема уроку № 32. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву льону.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/kptQWZvhiuc?si=HMFTUU997AE1pbmr

https://youtu.be/JjjuAlcN_jY?si=ipKMnHVIf1Qi-S4s

https://youtu.be/7nvS4nMY55w?si=OHG-4-_sKv0Zz6-T

Опрацювати матеріал.

1. Загальна будова сівалки СЗ-3,6.

2. Будова сівалки СЗЛ-3,6.

3. Відмінності між сівалками СЗ-3,6 та СЗЛ-3,6.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. На базі якої сівалки роблять СЗЛ-3,6.

2. Яке призначення сівалки СЗЛ-3,6?

3. Опишіть будову сівалки СЗЛ-3,6.

Загальний пристрій і робочий процес лляної сівалки з сімейства СЗ. Машина СЗЛ-ЗД. Як уже зазначалося, одна з модифікацій базової сівалки С3-3,6 тому складальні одиниці і деталі уніфіковані в ній більш ніж на 90%. Таким чином, майже всі робочі органи і механізми сівалки СЗЛ-3,6 Влаштовані так само, як і у С3-3,6.

Особливості пристрою. Сівалка для посіву льону відрізняється тим, що замість дискових сошників на ній встановлено 24 двохстрічні Наральникові сошника і додаткові ланцюгові загортачем для розрівнювання поверхні ґрунту по всій ширині робочого захвату машини. Дворядковий сошники забезпечують висів кожним сошником двох рядків (рядків) з відстанню між ними 75 см.

Якщо встановити на сівалку СЗЛ-3,6 Стандартні дискові сошники, її можна використовувати на висіві зернових і зернобобових культур. Таким чином, в районах обробітку льону-довгунця сівалка СЗЛ-3,6 Універсальна.

Загальний вигляд Наральникові сошників сівалки СЗЛ-3,6 І їх кріплення на сошниковому брусі показані на малюнку 1.

Кожен сошник (передній і задній) складається з наральника з двома носками.

Позаду наральника укріплений корпус з лійкою, в яку вставляється кінець гофрованого насіннєпроводу.

Усередині корпусу встановлено пластинчастий дільник, що розділяє потік насіння на 2 частини.

Наральники сошників приєднують болтами до повідців (задні сошники) і (передні сошники).

Кріплення поводків на сошниковому брусі і механізм підйому і опускання сошників з штангами і пружинами такі ж, як і у машини С3-3,6.

Рис. 1. Сошники сівалки СЗЛ -3,6. І їх кріплення на сошниковому брусі:

1 - штанга; 2 - пружина; 3 - довгий повідець; 4 - воронка; 5 - корпус; 6 - наральник; 7 - короткий поводок.

Загортачем виконані у вигляді ланцюжків, пов'язаних між собою кільцями і гачками. Вони приєднуються до кронштейнів кутника підніжної дошки.

Необхідність ланцюгових загортачем обумовлена дрібної закладенням насіння льону (2-3 см). Вони забезпечують рівномірну закладення насіння, вирівнюють гребні, утворені на поверхні поля сошниками.

Робочий процес сівалки СЗЛ-3,6. На посіві льону протікає приблизно так само, як і процес будь сівалки. При русі сівалки з включеними в роботу сошниками котушки висівних апаратів захоплюють з насіннєвих ящиків насіння і подають їх в насіннєпроводи. Туди ж надходять добрива від тукових висівних апаратів.

Кожен сошник двома носками відкриває дві борозенки з відстанню між ними 7,5 см. Надіслані в воронку сошником насіння льону і добрива скочуються по пластинчастому дільнику, розташованому між носками сошника, і потрапляють на дно борозенок. Насіння і добрива закриваються ґрунтом, обсипається зі стінок борозенок. Остаточно ґрунт закладається і вирівнюється загортачами (пружними і ланцюговими).

Особливості устрою інших лляних сівалок. Причіпна універсальна лляна сівалка СУЛ-48- Модифікація зернотукової сівалки СУК-24 А навісна машина СЛН-48А-Модифікація зернових навісних сівалок типу СЗН .

Обидві машини призначені для висіву насіння льону з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Насіннєвий ящик машини СУЛ -48 Розділений перегородкою на два відділення - одне для насіння льону, інше для добрив. На дно відділення для насіння льону прикріплені 48 котушкові апаратів, а до задньої стінки другого відділення - 24 апарату барабанно-штифтового типу.

У нижній частині кожного барабанно-штифтового апарату розташований дільник, яким потік добрив розділяється на два струмені, що спрямовуються потім в насіннєпроводи.

Сівалки забезпечені Наральниковими сошниками з тупим кутом входження в ґрунт, підвішують до вилок підйому сошників на ланцюжках. Повідці сошників прикріплені до двох сошникових брусів. Плуга розставлені в 2 ряди.

Передавальні механізми машини - зубчато-ланцюгового типу (від ходового колеса) і розташовані по торцях зернотукового ящика. Механізм передачі руху валів висівних апаратів включається автоматично одночасно із заглибленням сошників в ґрунт. Для підйому сошників в транспортне положення і опускання в робоче застосований механічний автомат.

Сівалки забезпечені ланцюговими загортачами, які навішуються на задні сошники. До рами машини спереду приєднаний причіп, а ззаду підніжна дошка.

Сівалки СУЛ-48 Випусків останніх років обладнані електричною сигналізацією, що забезпечує дистанційну зв'язок сівача з трактористом. Агрегатуються ці машини з тракторами всіх марок середньої потужності класу тяги 9-14 кН.

Підготовка сівалок до роботи і основні регулювання. Порядок підготовки до роботи сівалок для посіву насіння льону такий же, як і зернових. У зв'язку з тим, що норми висіву льону відрізняються від норми висіву насіння зернових культур, а саме насіння дуже сипкі, необхідно звернути увагу на правильний вибір передавального відношення передачі від осі ходових (або опорно-ходових) коліс до валу котушкові висівних апаратів і однакову установку робочої довжини котушок всіх апаратів.

Редуктор сівалки СЗЛ -3,6 Як і редуктор базової машини С3-3,6 дозволяє отримувати чотири передавальних відносини на вал висівних апаратів. Для висіву насіння льону встановлюють шестерні редуктора так само, як і при посіві пшениці.

Необхідно також встановити клапани зернових апаратів щодо нижніх ребер муфт з зазором 1 - 2 мм, а клапани туковисівних апаратів - з зазором 8-10 мм.

У машини СУЛ-48 В системі передач передбачені два передавальних відносини від осі ходових коліс на вал насіннєвисівних апаратів, а на вал туковисівних апаратів - шість передавальних відносин.

Шестернями рух передається валу туковисівних апаратів. Взаємної перестановкою цих шестерень, що мають 13, 25, 36 і 30 зубів, отримують шість частот обертання валу туковисівних апаратів.

Важливою регулюванням лляних сівалок є регулювання глибини ходу сошників, що визначає в основному глибину загортання насіння. У сівалки СЗЛ-3,6 Як і в зерновій машині С3-3,6 передбачені групова і індивідуальна регулювання ходу сошників по глибині.

У машини СУЛ-48 Глибина ходу сошників встановлюється тягарцями, натягнутими на хомути корпусів плугів. Для дрібної загортання насіння тягарці знімають.

24.01.2025р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №31. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву цукрових буряків.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення бурякових сівалок.

2. Будова бурякових сівалок.

3. Регулювання бурякових сівалок.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Поясніть призначення бурякових сівалок.

2. Опишіть будову бурякових сівалок ССТ-12В.

3. Який зазор встановлюється між роликом і чистиком:

4. Яку підвіску викристовують для з'єднання посівної секції сст-12В і рамою?

5. Які регулювання виконуються на ссТ-12В?

Рис. 1. Бурякова сівалка ССТ-12В (а) і посівна секція сівалки «Мультикорн» (б): 1 і 18 — опорно-привідні колеса; 2 — механізм передач; 3 — рама; 4 — бункер з туковисівниим апаратом; 5 — тукопровід; 6 і 16 — бункери для насіння; 7 і 17 — насіннєвисівні апарати; 8, 13 і 21 — прикочувальні колеса; 9 — слідоутворювач; 10 і 19 — загортачі; 11 — механізм регулювання ходу сошників; 12 і 20 — насіннєві сошники; 14 і 22 — тукові сошники; 15 і 23 — паралелограмні підвіски

Сівалка бурякова ССТ-12В (рис. 1) складається із зварної рами 3, дванадцяти посівних секцій, двох опорно-привідних коліс 1, замка автозчіпки СА-1, механізму передач 2, двох щілинорізів, слідоутворювача 9, маркерів, транспортного пристрою і уніфікованої системи контролю та сигналізації УСК-12. Кожна посівна секція складається з паралелограмної підвіски 15, висівного апарата 7, бункера для насіння 6, сошників 12 і 14, двох опорних коліс 8 і 13, балансирної підвіски, загортачів 10 і механізму регулювання глибини ходу сошника 11. Висівний апарат складається з корпусу, барабана (диска), відбивного ролика, чистика і клиноподібних виштовхувачів.

Робочий процес. Насіння із бункерів 6 (див. рис. 1) посівних секцій надходить до верхньої частини висівних барабанів і потрапляє в їхні комірки. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс 1 за допомогою механізмів передач 2 приводяться в рух барабани висівних апаратів. Ролик зчищає зайве насіння з поверхні барабана і сприяє потраплянню насіння в комірки. Барабан, обертаючись, переміщує насіння в нижню частину, звідки воно виштовхується клиноподібними виштовхувачами в порожнину сошника і падає у борозну. Одночасно туковисівні апарати бункерів 4 дозують добрива і подають їх у тукопроводи 5, по яких вони спрямовуються до тукових сошників 14, а потім на дно борозни. Тукові сошники мають спеціальні грудковідводи для зміщення грудок із зони рядка і подільник для подавання добрив у лівий та правий боки від рядка насіння. Ґрунт ущільнюється в рядку прикочувальним колесом 8, а борозна загортається загортачами 10. Глибина загортання насіння 20…30 мм. ССТ-12В забезпечує такі норми висіву насіння: 8; 10; 12; 14; 16; 18 і 20 штук на метр.

Норму висіву визначають за такою самою формулою, як і для пневматичних сівалок СУПН. Сівалку укомплектовують УСК-12 для контролю за висівом насіння та рівнем його і мінеральних добрив у бункерах.

Регулювання. Висівні диски, що мають діаметр отворів 5,1 і 6 мм, установлюють відповідно до фракції насіння 3,5…4,5 і 4,5…5,5 мм. Норму висіву насіння регулюють установленням барабанів з одним або двома рядами комірок і частотою їх обертання, а норму висіву добрив — частотою обертання пружинного дозатора. Глибину ходу тукового сошника регулюють упором і гвинтовим механізмом з пружиною, положення грудковідводів — переміщенням їх по висоті. Глибину ходу насіннєвого сошника регулюють гвинтовою тягою балансирної підвіски, активність загортачів — переміщенням їх уліво або вправо, а стійкість ходу — пружинами.

Сівалки з пневмомеханічними висівними апаратами УПС-12, СПС-12, СТВ-12 і СУ-12 забезпечують сівбу каліброваного, звичайного і дражованого насіння як цукрових і кормових буряків, так і кукурудзи, соняшнику, сої та інших просапних культур. Їх агрегатують з тракторами класу 1,4 і 2. Сівалки начіпні секційні. Висівні апарати сівалки УПС-12 можна комплектувати шістьма комплектами дисків. Вентилятор пневматичної системи УПС-12 приводиться в рух від ВВП трактора при частоті обертання 540 об/хв. Сівалку обладнують транспортним пристроєм і УСК за технологічними параметрами. УПС-12 забезпечує норми висіву 1,7…28,0, а СТВ-12 — 5,1…14,9 шт./м. Сівалка СТВ-12 має скидачі насіння гребінчастого типу і надійну систему дублювання для подавання насіння у сошники. Ущільнювальні колеса, що рухаються за сошником секції, створюють тісний контакт насіння з ґрунтом, а також ліпші умови для проростання.

23.01.2025р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №30. Пpизначення, будова, pобота, pегулювання сiвалок для посiву кукуpудзи.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/_q3Z0fso4No?si=0_Vp5FzSOa27f_Kz

https://youtu.be/mN36JXmWRNs?si=ynPjkSztJXCMkDaY

https://youtu.be/m6l5eaRQK_4?si=R3StrPtfFmQtq2Iq

Опрацювати матеріал.

1. Призначення сівалок СУПН-8.

2. Будова сівалок СУПН-8.

3. Робота сівалок СУПН-8.

4. Налаштування сівалок СУПН-8

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Яке призначення універсальних пневматичних сівалок СУПН-8?

2. Опишіть будову СУПН-8.

3. Які колеса встановлюються на СУПН-8 і в чому їх відмінність?

4. Де встановлюється ветилятор і від чого він приводиться в дію?

5. Опишіть будову УСК.

6. З чого складається висівний пневмомеханічний апарат СУПН-8.

7. Опишіть робочий процес СУПН-8.

8. В чому полягають основні регулювання СУПН-8.

Рис. 1. Сівалка СУПН-8:

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами. У передній центральній частині основного бруса кріпиться замок 5 автозчіпки.

Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами. Кожне колесо з механізмом передач 2 за допомогою кронштейна кріпиться до рами 1 і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення. На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнекового типу АТП-2. Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор 7 відцентрового типу закріплений у центральній частині рами. Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мотора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Висівний пневмомеханічний апарат складається з корпусу, висівного диска і кришки. В корпусі є забірна камера для насіння, а в кришці — камера розрідження. Висівний диск установлений на валу і приводиться в обертовий рух за допомогою ланцюгової передачі. На валу, поруч з диском, встановлено ворушилку 3, яка ворушить насіння в камері і забезпечує прилягання висівного диска до кришки. Камера розрідження 1 з’єднана з повітропроводом, обладнаним вентилятором. Висівний диск складається з основи і накладки. Диск має отвори по колу діаметром 120 мм. Його встановлюють так, щоб до забірної камери він мав менші отвори. Сівалку обладнують чотирма комплектами дисків діаметром отворів 3 і 5,5 мм. Кількість отворів на диску 14 або 22.

Робочий процес. Насіння із бункера 8 (див. рис. 1) кожної посівної секції по вертикальному каналу потрапляє у забірні камери висівних апаратів. За допомогою вентилятора 7 або газоструминного компресора створюється розрідження (0,0032…0,0045 МПа) у вакуумних камерах. Далі розрідження передається через отвори диска в забірну камеру. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс приводяться в рух диски насіннєвисівних апаратів 13. Насінини присмоктуються до отворів диска і обертаються разом з диском до нижньої порожнини корпусу апарата, в якій немає розрідження. Під дією сил тяжіння насіння відпадає від отворів диска і опускається в порожнину задньої частини полозоподібного комбінованого сошника 12, а потім потрапляє на дно борозни. Зайве насіння зчищається штирями вилки з диска у верхній частині апарата і спрямовується до забірної камери. Одночасно з висіванням насіння туковисівні апарати подають гранульовані мінеральні добрива до трубопроводів, по яких вони надходять до лійок і передньої частини сошників 12, а далі — в борозни. Борозни засипаються ґрунтом загортачами 11, рядки ущільнюються прикочувальними колесами 9, а поверхня поля вирівнюється шлейфом 10. Глибина загортання насіння 40…120 мм, а добрив — нижче від насіння на 10…30 мм.

Кількість висіяного насіння на 1 м рядка визначають за формулою

де m — кількість отворів на диску; u— передаточне число механізму приводу; D — діаметр обода опорно-привідного колеса, м; ε = 0,05…0,10 — коефіцієнт проковзування коліс.

Дозу внесення мінеральних добрив регулюють частотою обертання шнеків туковисівних апаратів.

22.01.2025р.

Тема програми №3. Посівні і садильні машини

Тема уроку №29. Класифікація сівалок та агpотехнiчнi вимоги до них.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Класифікація посівних та садильних машин.

2. Поділ посівних і садильних машин.

3. Агротехнічні вимоги до посівних і садильних машин.

Д.З. Оформити конспект. Створити питання до даної класифікації посівних та садильних машин.

1. За якими ознаками характеризують посівні та садильні машини?

Посівні і садильні машини класифікують за такими основними ознаками: призначенням (видом сільськогосподарської культури), способом сівби і садіння, розміщенням (компонуванням) складальних одиниць та способом агрегатування з трактором.

2. Як поділяють посівні та садильні машини?

Посівні машини поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціальні сівалки. Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільськогосподарських культур (зернових колосових, зернобобових, круп’яних, прядильних тощо). Спеціальними сівалками висівають насіння однієї або двох-трьох культур, подібних за розмірами і нормами висіву. Більшість сівалок обладнані туковисівними апаратами і одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива. Такі сівалки називають комбінованими.

За призначенням сівалки поділяють на зернові (зернотукові), зернотрав’яні, кукурудзяні, бурякові, овочеві, рисові, льонові, бавовникові та ін.

Зернові (зернотукові) сівалки дають змогу висівати насіння багатьох сільськогосподарських культур, тому їх називають універсальними. Спеціальні сівалки — це бурякові, рисові, бавовникові та ін. За способом сівби розрізняють рядкові, вузькорядні, пунктирні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні сівалки.

За компонуванням складальних одиниць і робочих органів сівалки поділяють на моноблокові, роздільно-агрегатні та секційні. У моноблокових сівалках на основній рамі встановлені всі робочі органи і службові та допоміжні частини. До таких сівалок належать зернові (зернотукові), зернотрав’яні і деякі овочеві.

Роздільно-агрегатні сівалки мають окремі модулі (блоки) з набором робочих органів, службових і допоміжних частин, що з’єднані між собою. Модулі встановлені на окремих рамах з опорними колесами або деякі з них на тракторі. Ці сівалки здебільшого широкозахватні. Їх застосовують переважно для сівби зернових культур за інтенсивними технологіями.

Секційні сівалки складаються з окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з’єднані в один ряд між собою і утворюють широкозахватний агрегат. Секція обладнана бункером, висівними апаратами та сошниками і працює в автономному режимі. Особливістю деяких секційних сівалок є те, що їхні посівні секції можна переміщувати по рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До таких сівалок належать зернові, стерньові, кукурудзяні, бурякові, деякі овочеві та ін.

За способом агрегатування з трактором сівалки поділяють на причіпні та начіпні. Зернові сівалки в основному причіпні. Овочеві, кукурудзяні та бурякові сівалки здебільшого начіпні. Начіпні сівалки значно легші від причіпних і компактніші. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесадильні, розсадосадильні і висадко-садильні. За способом садіння вони бувають рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором — причіпні, начіпні та напівначіпні.

Агротехнічні вимоги до посівних і садильних машин. Зернові сівалки мають забезпечувати рівномірний розподіл насіння по всій площі поля, висівати насіння зернових, зернобобових, круп’яних та інших культур, насіння яких за розмірами подібне до зернових, із заданими нормами висіву. Норма висіву пшениці становить 60…250 кг/га, вівса — 100…275, ячменю — 90…350, гороху — 80…400, гречки — 20…75 і проса — 15…30 кг/га. Відхилення фактичної норми висіву насіння від заданої не більше ніж ± 3 %.

Висівні апарати зернових сівалок мають висівати насіння рівномірно і стабільно. Середня нерівномірність висіву між окремими апаратами для зернових культур не перевищує 6 %, для зернобобових 10 % і для трав 20 %. Слід стежити, щоб під час сівби насіння не пошкоджувалось висівними апаратами.

Допускається пошкодження насіння зернових культур до 0,2 %, а зернобобових — до 0,7 %.

Туковисівні апарати зернових сівалок мають забезпечувати задану норму висіву мінеральних добрив. Відхилення норми висіву добрив від заданої може бути не більше ніж 10 %. Нерівномірність висіву добрив між туковисівними апаратами не перевищує ± 10 %.

Сошники сівалок мають утворювати ущільнене дно борозни, забезпечувати подавання насіння на це дно і присипати насіння вологим шаром ґрунту. Відхилення глибини загортання насіння від заданої не перевищує ± 15 %. Якщо глибина сівби становить 3…4 см, то це відхилення має бути ± 0,5 см, при 4…5 см — ± 0,7, а при 6…8 см — ± 1 см. Задана ширина міжрядь може мати відхилення ± 1 см.

Кукурудзяні сівалки призначені для сівби пунктирним способом з міжряддями 60, 70, 90 і 100 см кукурудзи, соняшнику, рицини та інших просапних культур. Відхилення від норми висіву допускається ± 5…8 %, пошкодження насіння — не більше ніж 1,5 %. Відхилення від заданої глибини загортання насіння не перевищує ± 1 см. Сівалки мають розміщувати насіння в рядках на однакових заданих відстанях з можливим відхиленням від розрахункових ±10 %. Сошники сівалок мають забезпечувати загортання мінеральних добрив на 2…3 см глибше від насіння і зміщених убік на 3…5 см від рядка.

Бурякові сівалки мають розміщувати не менше ніж 80 % насіння на заданих (здебільшого 5…10 см) відстанях у рядках. Пропусків насіння у рядках може бути не більше ніж 2 % від висіяного, а подрібненого і пошкодженого насіння — до 0,5 %. Відхилення від норми висіву насіння на погонному метрі рядка не перевищує 15 %, а мінеральних добрив — до 7 %.

Картоплесаджалки мають висаджувати відкалібровані бульби масою 25…50 г, 50…80 і 80…120 г рядковим способом з міжряддями 60 і 70 см і відстанню між бульбами в рядку 20…40 см. Залежно від призначення і насіннєвої фракції вони мають забезпечувати при вирощуванні продовольчої картоплі норму садіння 50…60 тис. бульб на 1 га, а для насіннєвої — 70…80 тис. Відхилення від норми садіння становить не більше ніж 10 %. Пошкодження бульб садильними апаратами не допускається.

Картоплю висаджують гребеневим і гладеньким способами. При гребеневому садінні висота гребенів має бути 12…20 см, а глибина садіння — 6…12 см. На рівній поверхні поля глибина садіння становить 6…14 см. Відхилення від встановленої глибини не перевищує ± 2 см. Картоплесаджалки одночасно із садінням забезпечують внесення мінеральних добрив від 100 до 500 кг/га на дно борозни в одну стрічку 5…7 см завширшки і нижче від бульб на 2…5 см.

Розсадосадильні машини мають висаджувати розсаду 12…25 см заввишки широкорядним способом з міжряддями 50, 60, 70, 80 і 90 см і стрічковим способом зі схемами 50 + 70, 50 + 90 і 60 + 120 см і кроком садіння 10…140 см.

Висаджувати розсаду потрібно вертикально (можливий похил від вертикалі 30°), не підгинаючи коренів та одночасно поливаючи її водою. Машини мають забезпечувати порційний полив при кроці садіння понад 35 см, а при меншому кроці — суцільний полив. Глибина садіння розсади без горщечків становить 5…15 см, а в горщечках — не менше ніж 10 см. Краї горщечків мають бути нижче від поверхні поля на 2…4 см. Відхилення глибини садіння розсади від заданої може бути ± 2 см. Розсадотримачі не повинні пошкоджувати рослини

20.01.2025р.

Тема програми №2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку №28. Вивчення будови машин для навантаження мiнеpальних i оpганiчних добpив. Вимоги безпеки праці під час роботи.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/2rk8GmVZVzw?si=MwEkDLURFJ3gVIY4

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Які є способи внесення добрив і від чого залежить їх вибір?

2. Назвіть основні агротехнічні методи внесення мінеральних і органічних добрив.

3. Які машини використовують для підготовки та розтарювання мінеральних добрив?

4. Які є машини для навантаження добрив і чим вони відрізняються між собою?

5. Опишіть за функціональною схемою (рис. 1) принцип роботи агрегату АІР-20А.

6. Які особливості використання машини ПЕ-0.8Б та ПНД-250?

7. Поясніть, для чого застосовують агрегати СЗУ-20А та УТС-30А.

1. У сучасних умовах все ширше застосовують передпосівне внутрішньо-ґрунтове внесення туків, які розміщують стрічками, рядками, гніздами у вологозабезпеченому шарі ґрунту. Це дозволяє знизити витрати добрив, зменшити їх змивання стічними водами, полегшити догляд за рослинами.

Агротехнічні вимоги. Добрива, що злежалися, перед використанням необхідно подрібнити і просіяти. Розмір часток після подрібнення — не більше 5 мм, вміст часток менше 1 мм допускається до 6%.

У процесі розтарювання втрати добрив з паперовою мішкотарою не повинні перевищувати 1%, а з поліетиленовою — 0,5%. Вміст клаптів мішкотари в подрібнених добривах не повинен перевищувати 3% маси паперових і 0,08% маси поліетиленових мішків. При змішуванні добрив вологість компонентів не повинна відрізнятися від стандартної більш як на 25%. Відхилення від заданого співвідношення поживних елементів у тукосумішах допускається не більше 10%, а неоднорідність суміші — не більше ± 10%.

Подрібнювач мінеральних добрив АІР-20А призначений для розтарювання і подрібнення злежаних, затарених і подрібнених мінеральних добрив з наступним відокремленням їх від мішкотари і одночасного завантаження підготовленої маси для внесення мінеральних добрив у транспортні засоби або бункери сівалок.

Агрегат можна використовувати для розтарювання незлежаних гранульованих мінеральних добрив. Це напівпричіпна стаціонарна машина, яка поставляється замовнику в двох варіантах: з приводом від електродвигуна або ВВП трактора. Транспортування і маневрування машини здійснюють тракторами класу 1,4.

Рис. 1. Схема роботи агрегату АІР-20А:

1 — мотовило; 2 — залишки мішкотари; 3 — притискні щоки; 4 — бункер; 5 — мішки з добривами; 6 — решітчасті перегородки; 7 — подрібнювальний барабан; 8 — протирізальна пластина; 9 — знімний бітер; 10 — сепарувальний пристрій; 11 — вивантажувальний транспортер; 12 — колесо; 13 — колісна вісь; 14 — подрібнені добрива; 15 — рама; 16 — решітка; / 7 — відкидний транспортер

Технологічний процес роботи агрегату відбувається так. Бункер агрегату завантажується навантажувачем ПКУ-0,8 затареними або незатареними злежаними мінеральними добривами. У процесі роботи живильний механізм здійснює коливальний рух і подає мінеральні добрива до подрібнювального пристрою, що складається з двох барабанів 7, які обертаються назустріч один одному, і підпружинених протирізальних пластин. У подрібнювальному пристрої грудки мінеральних добрив і мішкотара подрібнюються. Подрібнена маса, яка складається з мінеральних добрив і мішкотари, надходить у сепарувальний пристрій 10, де відокремлюється мішкотара та інші сторонні предмети. Із сепарувального пристрою добрива просипаються на вивантажувальний транспортер 11 і спрямовуються через шарнірно закріплений відкидний транспортер 17 в машини для внесення добрив, завантажувачі сівалок та інші транспортні засоби. Мішкотара та інші сторонні домішки з сепарувального пристрою надходять на пристрій для видалення мішкотари і виносяться з робочої зони машини.

Якщо в подрібненій масі добрив є частки розміром понад 5 мм, то зменшують проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами переміщенням корпусів підшипників валів в овальних отворах. Проміжок між протирізальними пластинами і подрібнювальними барабанами має бути 3 -5 мм.

Коли ці регулювання не дають бажаного результату, збільшують зусилля пружин кручення, встановлених на осях протирізальних пластин. Для цього спеціальним ключем виводять хвостовики пружин з прорізів опорних пластин і встановлюють у наступні прорізи.

Змішувач-завантажувач СЗУ-20А (рис. 2, а) призначений для змішування мінеральних добрив двох-трьох видів безпосередньо перед їх внесенням у ґрунт. Змішувач складається з одновісного тракторного причепа, на рамі якого встановлені кузов 3 з двома рухомими перегородками 2 і конвеєрами 1, шнека-змішувача 6 і вивантажувального елеватора 5. Конвеєри і шнек приводяться в рух від ВВП трактора або електродвигуна.

Рис. 2. Змішувачі-завантажувачі добрив:

а — СЗУ-20А; б — УТС-ЗОА; 1 ; 14 і 15 — конвеєри; 2 — перегородки; 3 — кузов; 4 — бітер; 5 і 8 — елеватори; 6 — шнек-змішувач; 7 — верхня головка елеватора; 9; 10 і 11 — бункери; 12 — рукоятка; 13 — заслінка; 16 — рама; 17 — опорно-ходове колесо; 18—змішувач

У задній стінці кузова є вікна, перекриті заслінками 13. Добрива завантажують у відсіки кузова, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєри, що транспортують добрива і скидають у шнек. Лопатки шнека змішують добрива і транспортують їх у похилий елеватор 5, звідки добрива надходять у розкидач або транспортний засіб.

У верхній горловині елеватора встановлений бітер 4, який додатково змішує добрива. Задане співвідношення компонентів суміші регулюють переставлянням перегородок 2 і зміщенням дозувальних заслінок. Продуктивність змішувача — 20 т/год.

Змішувальна установка УТС-30А (див. рис. 2, б) складається з трьох бункерів 9; 10 і 11, по дну яких прокладені конвеєри 14, а задні стінки перекриті заслінками 13. На рамі встановлені поздовжній конвеєр 15 і вивантажувальний елеватор 8 У кожний бункер завантажують компоненти, що змішують, відкривають заслінки і вмикають привід на конвеєрі. Конвеєри 14 виносять із кожного бункера відповідну кількість добрив і подають їх на поздовжній конвеєр 15. Далі добрива надходять у змішувач 18, елеватор 8 і в кузов розкидачів. Співвідношення компонентів, що змішуються, регулюють зміщенням заслінок. Продуктивність установки — 30т/год.

Для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини використовують універсальні і спеціальні навантажувачі. Першими можна навантажувати різні матеріали, другими — тільки добрива. Навантажувачі бувають періодичної і безперервної дії. Технологічний процес перших складається з робочого (забирання матеріалу + піднімання + переміщення + вивантаження) і холостого (повернення навантажувача у вихідне положення) ходів. Навантажувачі безпосередньої дії виконують безперервне забирання матеріалу і завантаження його в машини.

Навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8Б (рис. 3, а) укомплектований грейфером 7 для навантаження мінеральних добрив, кігтями для гною і силосу, лопатою 1 для риття, гаком для штучних вантажів. Рама 12 навантажувача прикріплена до трактора ЮМЗ-6АКЛ. На рамі змонтована колонка 10, до якої шарнірно прикріплена стріла 5 з надставкою 6. У корпусі колонки 10 встановлена поворотна труба 3. Зверху до неї прикріплений кронштейн 4, внизу – хвостовик із зубчастим колесом. Стріла шарнірно з’єднана з кронштейном труби з надставкою 6, до якої приєднують змінні робочі органи. Висоту піднімання і виліт робочих органів регулюють гідроциліндрами згинання 8 і піднімання 9. Для навантаження тракторист під’їжджає до купи добрив, опускає домкрати 11, маневруючи важелями гідророзподільника, заглиблює грейфер у добрива, змикає його щоки, піднімає стрілу і повертає трубу 3 в колонці 10 у положення, зручне для вивантаження добрив у розкидач або транспортний засіб.

Рис. 3. Навантажувачі:

а — навантажувач-екскаватор ПЕ-0.8Б; б — навантажувач безперервної дії ПНД-250; 1 — лопата; 2 — трактор, 3 — поворотна труба; 4 — кронштейн; 5 — стріла; 6 — надставка; 7 — грейфер; 8; 9 і 16 — гідроциліндри; 10 — колонка; 11 — домкрат; 12 і 19 — рами; 13— шнекова частина фрези; 14 — зубчаста частина фрези; 15 — корпус; 17 і 18— конвеєри

Вантажопідйомність навантажувача — 800 кг, максимальний

виліт стріли 3,9 м, висота піднімання грейфером — 3,6 м, гаком — 5 м.

Аналогічну конструкцію має навантажувач-екскаватор ПСА-1. Навантажувач безперервної дії ПНД-250 (рис. 3, б) складається з забірного органа, поздовжнього 17 і вивантажувального 18 конвеєрів. Забірний орган включає в себе корпус 15 і фрезу, що складається із шнекової 13 і зубчастої 14 частин.

Для навантаження добрив забірний орган опускають на землю, вмикають передачу і починають рух вздовж правого боку бурта. Фреза врізується в добрива, подрібнює моноліти і транспортує подрібнений шар до конвеєра 17, який подає добрива на поперечний вивантажувальний конвеєр 18. Далі добрива надходять у транспортні засоби або розкидачі.

Продуктивність машини при навантаженні гною — 200 т/год, при навантаженні торфу — 150 т/год.

Д.З. 2. Прочитати текст та заповнити вільні місця в дужках.

Є два види добрив – це (…, …) добрива.

Мінеральні добрива виготовляють у вигляді гранул розміром (…) мм.

При внесенні мінеральних добрив фактичне відхилення від норми повинно бути не більше (…)%.

При внесенні органічних добрив фактичне відхилення від норми повинно бути – не більше (…)%.

Є такі способи внесення добрив: передпосівний, припосівний і (…)

Для розтарювання і подрібнення злежаних мінеральних добрив використовують агрегат (… )

Подрібнювальний пристрій АИР-20 складається з двох барабанів, які обертаються назустріч один одному, і (…) протирізальних пластин.

У змішувача добрив УТС-30А (…) бункера для змішування добрив.

Агрегатується УТС-30А з тракторами класу (…).

Продуктивність установки становить (…) т/год.

Для навантажування добрив на транспортні засоби служать такі навантажувачі (…, …, …).

Вантажопідйомність ПЄ-0,8 становить (…) кг.

У машині МВУ-5 добрива розкидаються з допомогою (…).

Привід робочих органів МВУ-5 здійснюється від (…).

Вантажопідйомність МВУ-5 становить (…) т.

Норма внесення регулюється з допомогою (…)

Агрегат міжрядний АВМ-Ф-2,8 призначений для (…)

АВМ-Ф-2,8 агрегатується з тракторами класу (…)

Завантаження добрив у АВМ-Ф-2,8 здійснюється за рахунок (…) у цистерні.

АВМ-Ф-2,8 складається з цистерни(…) і культиватора.

РОУ-6 призначений для внесення (…) добрив.

Він агрегатується з тракторами тягового класу (…)

Конвеєр приводиться в рух від (…)

Ширина розкидання добрив агрегату (…) м.

Продуктивність - (…) т/год.

Для розкидання органічних добрив з куп використовується розкидач (…).

Добрива розкидаються з допомогою (…).

Д.З. 3. Ознайомитись з інструкцією при проведенні робіт з машинами для навантажування, приготування та внесення добрив.

3. ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці при проведенні практичних робіт з розбирання, збирання, регулювання, технічного обслуговування машин для навантажування, приготування та внесення добрив

1.Загальні положення

1.1. Примірна інструкція з охорони праці під час проведення практичних робіт з розбирання, збирання, регулювання і технічного обслуговування машин для навантажування, приготування та внесення добрів (далі – інструкція) встановлює вимоги охорони праці для учнів (слухачів) професійно-технічних навчальних закладів (далі – ПТНЗ) під час проведення практичних робіт у лабораторіях, навчально-виробничих майстернях, дільницях, полігонах, де учні набувають первинних навичок виконання робіт.

1.2. Під час проведення практичних робіт безпосередньо на підприємстві сільськогосподарського виробництва на учнів (слухачів) поширюються інструкції з охорони праці, що діють на цих підприємствах.

1.3. При розробці примірної інструкції враховано вимоги з охорони праці під час робіт з технічного обслуговування сільськогосподарських машин.

1.4. Навчальні робочі місця під час практичних робіт мають бути атестовані за умовами праці і відповідати нормативно-правовим актам з охорони праці.

1.5. До виконання практичних робіт допускаються учні, які пройшли попередній медогляд, вступний інструктаж та інструктаж з охорони праці на робочому місці, одержали теоретичні знання про загальні вимоги охорони праці під час використання устаткування, інструменту, пристосування тощо, з якими вони матимуть справу протягом практичної роботи, знають теоретичний матеріал з машин для навантажування, приготування та внесення добрив. Не допускати до роботи учнів у хворобливому стані та наркотичному сп’янінні.

1.6. Практичні роботи проводити безпосередньо під керівництвом викладача згідно з затвердженими правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, розкладом занять, тематичним планом і програмою та планом уроку.

1.7. Під час практичних робіт перенесення вантажів неповнолітніми учнями має становити не більше як 1/3 робочого часу в разі максимальної маси вантажу, а саме 11,2-12,6 кг – для хлопців 16 – 17 років.

1.8. При виконанні робіт з розбирання, збирання, регулювання і технічного обслуговування вузлів і механізмів машин для навантажування, приготування та внесення добрив мають місце наступні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- ненадійні підставки під вузлами і машинами ;

- ненадійне кріплення вузлів та машин ;

- несправний інструмент ;

- падіння деталей механізмів ;

- рухомі автомобілі, машини, механізми, рухомі частини виробничого устаткування;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю окису, вуглеводів аліфатичних тощо), які діють через шкіряний покрив, дихальні шляхи, шлункову систему та слизові оболонки органів зору та нюху.

- доторкання до гострих частин деталей, пристроїв, інструменту;

- недостатня освітленість.

1.9. Роботи проводити в спецодязі (халатах, комбінезонах, фартухах). Не дозволяється працювати у легкому взутті (босоніжках, кросівках, кедах тощо).

1.10. При проведенні робіт приміщення повинно мати необхідне освітлення.

1.11.Учні (слухачі) повинні дотримуватися правил особистої гігієни:

- правильно користуватися і утримувати в справному стані спецодяг;

- перед кожним прийманням їжі мити руки теплою водою з милом, дотримуватися питного режиму;

- не використовувати бензин чи інші легкозаймисті та отруйні речовини для миття рук, спецодягу чи деталей, агрегатів тощо.

1.12. При технічному обслуговуванні забороняється :

- користуватись відкритим вогнем;

- проводити роботи при працюючому двигуні трактора;

- виконувати роботи на робочому місці, яке не відповідає вимогам охорони праці.

1.13. Учні повинні вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння та мати навички в наданні першої долікарської допомоги.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Отримати завдання від викладача.

2.2. Спецодяг, застебнути, зав’язати рукава, заправити одяг таким чином, щоб кінці його не розвіювались.

2.3. Підготувати необхідні інструменти, пристрої, знімачі і інші засоби для виконання технологічного процесу та розташувати їх у зручному і безпечному для користування порядку.

2.4. Перевірити справність інструменту знімачів, системи вентиляції та освітлення, наявність вогнегасників, медичної аптечки. При демонтажу або переміщенні двигунів і агрегатів перевірити наявність і справність ремболтів, підйомно-транспортних засобів.

2.5. Перевірити наявність ємкостей для збирання відпрацьованих мастильних та витиральних матеріалів, засобів для прибирання робочих місць.

2.6. Перевірити надійність кріплення вузлів і деталей машин для внесення добрив на стендах і підставках.

2.5.Про всі недоліки необхідно повідомити викладача.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. При виконанні робіт з розбирання, складання, регулювання і ТО машин для навантажування, приготування та внесення добрив використовувати тільки справний інструмент за його призначенням.

3.2. При виконанні робіт у двох необхідно застосовувати узгоджені прийоми.

3.3. Розбирати та складати машини, агрегати і вузли необхідно на спеціально визначених робочих місцях, обладнаних відповідними стендами, верстаками, козлами, стелажами, підставками, підйомно транспортними пристроями та інструментом.

3.4. Забороняється працювати, якщо машини не очищені від залишків міндобрів.

3.5. Перед розбиранням гноєрозкидачів очистити від решток гною подавальний транспортер і розкидні барабани.

3.6. Категорично забороняється розбирати, ремонтувати та складати машини, вузли та агрегати підвішені на підйомних механізмах або встановлені на випадкові підставки (дошки, цеглу та інше).

3.7. Знімати та ставити пружини, впресовувати та випресовувати втулки, підшипники та інші вставні деталі необхідно за допомогою спеціальних знімачів, пресів, пристроїв.

3.8. Не залишати робоче місце без дозволу викладача.

3.9. При погіршенні самопочуття або захворювання звертатись до викладача.

3.10. Не захаращувати проходи між робочими місцями деталями і вузлами.

4. Вимоги безпеки по закінченні роботи.

4.1. Прибрати робоче місце. Інструменти, пристрої протерти та скласти на відведеному для них місці.

4.2. При завершені технічного обслуговування згідно програми відтранспортувати машини за місцем його стоянки.

4.3. Повідомляти викладача про всі недоліки та порушення, які були виявленні під час роботи.

4.4. Зняти спецодяг, вимити руки та обличчя теплою водою з милом.

4.5. Провести контрольний огляд робочого місця.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.У разі виникнення будь-якої аварійної ситуації на робочому місці, на сусідніх ланках слід негайно повідомити викладача, виконувати всі його вказівки, щодо ліквідації небезпеки, не порушуючи при цьому вимог охорони праці.

5.2.Якщо сталася пожежа слід негайно повідомити викладача, виконувати всі його вказівки щодо ліквідації небезпеки, вжити заходів по евакуації присутніх в лабораторії згідно з планом евакуації.

5.3.При ураженні електричним струмом під керівництвом викладача забезпечити визволення потерпілого від дії струму шляхом вимкнення або перерізу струмоведучих дротів використанням підручних ізоляційних матеріалів і викликати швидку допомогу.

5.4.У разі нещасного випадку або стихійного лиха під керівництвом викладача звільнити потерпілого від травмуючого фактора, визначити, яка необхідна допомога (штучне дихання, масаж серця накладання шини чи пов’язок), супроводити його до медпункту або викликати швидку допомогу.

5.5. При прибутті медичних фахівців надавати їм потрібну допомогу. При розслідуванні нещасного випадку за потребою повідомити про його обставини.

20.01.2025р.

Тема програми №2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку №27. Вивчення будови машин для внесення мінеральних добрив. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Призначення машини РУМ-5-03.

2. Будова машини РУМ-5-03.

3. Робота машини РУМ-5-03.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Для чого призначена машина РУМ-5-03?

2. Опишіть будову машини РУМ-5-03?

3. Опишіть роботу машини РУМ-5-03?

Машина РУМ-5-03 (рис. 1) призначена для основного внесення мінеральних добрив і підживлення зернових культур, які вирощують за інтенсивною технологією. Машина складається з кузова 5, який зверху має захисну сітку, а в днищі прутковий конвеєр 14; туконапрямляча 15; правої 9 і лівої 1 штанг; пневмосистеми; ходових коліс 12 і механізму приводу. На задній стінці кузова встановлено дозувальну заслінку 4 з механізмом переміщення 3, а зверху — брезентовий тент.

Рис. 1. Машина РУМ-5-03:

1 і 9 — штанги; 2 — живильник-подільник; 3 — механізм переміщення заслінки; 4 — заслінки; 5 — кузов; 6 — сітка; 7 — повітропровід; 8 — вентилятор; 10 — розпилювальний наконечник; 11 — труба; 12 — ходові колеса; 13 — повітророзподільник; 14 — конвеєр; 15 — туконапрямляч

Під час розсіювання добрив конвеєр 14 приводиться в дію від заднього опорного ходового колеса через привідний ролик і ланцюгову передачу, вивантаження з кузова невикористаних добрив — від ВВП трактора через передачу, змонтовану спереду кузова. Опорно-ходові колеса розставлені на колію 1800 мм.

Туконапрямляч, установлений під заднім кінцем конвеєра, поділений на 14 секцій.

Кожна секція має приймач, поворотну заслінку і сопло. Патрубок кожної секції з’єднаний з повітророзподільником 13 пневмосистеми, а сопло — з відповідною розподільною трубою 11. Секція штанги складається з каркасу, пакета пластмасових розподільних труб 11 різної довжини, напрямлячів, подільного пристрою і відбивачів, змонтованих на розпилювальних наконечниках 10 труб.

Пневмосистема має по два вентилятори 8, повітропроводи 7 і повітророзподільники 13, змонтовані на боковинах кузова. Патрубок повітророздільників з’єднаний трубами з патрубками туконапрямляча.

Під час роботи конвеєр 14 подає добрива через вікно, розміщене під дозувальною заслінкою 4, в туконапрямляч 15. Приймачами добрива рівномірно розподіляються по патрубках, захоплюються повітряним потоком, створеним у соплах вентиляторами, і подаються в труби 11 штанг. Із труб добрива виходять через наконечники 10 у вигляді аеросуміші і відбивачами спрямовуються на поверхню поля. Дозу внесення добрив (100…1000 кг/га) установлюють переміщенням заслінки 4 на певну позначку згідно з таблицею інструкції. Машина агрегатується з тракторами МТЗ-80/82. Обслуговує її тракторист.

17.01.2025р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив.

Тема уроку №26. Вивчення будови машин для внесення у ґрунт рідких органічних добрив. Їх регулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

1. Види добрив.

2. Види машин для внесення добрив.

3. Машини для внесення у ґрунт рідких органічних добрив.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Для чого призначений агрегат АВВ-Ф-2,8?

2. Опишіть будову агрегату АВВ-Ф-2,8.

3. Опишіть роботу агрегату АВВ-Ф-2,8.

4. До якої машини чіпляється агрегат АВВ-Ф-2,8.

Машини для внесення у ґрунт рідких органічних добрив Агрегат для внутрішньо ґрунтового внесення рідких органічних добрив АВВ-Ф-2,8 (рис. 1) призначений для внесення рідких органічних добрив та органо-мінеральних сумішей вологістю не менше ніж 92 % на певну глибину в ґрунт на луках, пасовищах і староорних полях.

Рис. 1. Схема агрегату АВВ-Ф-2,8:

1 — цистерна; 2 — розподільний пристрій; 3 — прикочувальний коток; 4 — підживлювальна трубка; 5 — лапа; 6 — секція; 7 — дисковий ніж; 8 — рама; 9 — гідроциліндр; 10 — кронштейн; 11 — напірний трубопровід

Агрегат АВВ-Ф-2,8 складається з машини МЖТ-10 і начепленого на неї пристрою для внесення добрив у ґрунт. Пристрій має раму 8, чотири секції 6, які приєднуються до рами за допомогою паралелограмної підвіски, розподільного пристрою 2 і гідроциліндра 9. На секціях установлені дисковий ніж 7, плоскорізальна лапа 5 з підживлювальною трубкою 4 і прикочувальний коток 3.

При внесенні добрив насос подає їх по напірному трубопроводу 11 до розподільного пристрою 2, з якого по гнучких рукавах вони надходять у підживлювальні трубки 4, закріплені на лапах, розрізає верхній задернілий шар ґрунту, полегшуючи стійкий хід лапи в заглибленому положенні. Лапа 5 дещо піднімає скибу і загортає під неї рідкі добрива. Коток, що йде услід, ущільнює ґрунт.

Робоча ширина захвату агрегату 2,8 м, швидкість до 6 км/год. Агрегатується АВВ-Ф-2,8 із тракторами Т-150К, обслуговує його тракторист.

Агрегат міжрядний АВМ-Ф-2,8 призначений для само завантаження, транспортування, внесення добрив у ґрунт і поверхневого внесення при міжрядному обробітку просапних культур і на оранці. Агрегатується АВМ-Ф-2,8 з тракторами тягового класу 1,4 і 2, його обслуговує тракторист. Агрегат є напівпричепом з начіпним культиватором. Він складається з цистерни (МЖТ), передня частина якої через дишель спирається на гідрогак трактора, задня — на балансирний візок. Конструкція агрегату передбачає переміщення балансирного візка вздовж осі, встановлення його в одне з двох положень, що забезпечує номінальне навантаження на гідрогак при начіпному або знятому культиваторі. При поверхневому внесенні і внесенні у ґрунт усіх видів добрив не допускається наявність окремих соломистих вкраплень понад 250 мм завдовжки, а також твердих вкраплень розміром 10…30 мм. При внесенні добрив у ґрунт агрегат заправляють у полі. Підживлюють просапні культури тільки на спеціально підготовлених полях з поворотними смугами не менш як 8 м завширшки і рівними грядами кривизною не більше ніж 1 %. Перед початком внесення добрив у ґрунт установлюють рукоятку гідророзподільника у нижнє робоче положення і звільняють культиватор від фіксатора, потім переводять рукоятку в плаваюче положення і культиватор опускається у робоче положення. Вмикають ВВП трактора і починають рух. За надходженням добрив до підживлювальних ножів культиватора стежать за показаннями рівнеміра через дзеркало. Якщо нагромадилася велика кількість бур’янів, то агрегат зупиняють й очищають від них культиватор. Після закінчення внесення добрив рукоятку гідророзподільника встановлюють у нижнє робоче положення, при цьому виливний патрубок напірно-перемикального пристрою перекривається заслінкою, культиватор піднімається у транспортне положення.

Регулювання розкидачів рідких органічних добрив. Якість, довговічність і

безпека роботи розкидачів рідких добрив залежить від правильного регулювання і використання машин.

Основні регулювання розкидачів рідких органічних добрив пов’язані з самозавантажувальним, напірно-перемикальним і розподільними пристроями, приводом робочих органів і ходовою частиною.

Щільність прилягання і величину відкриття клапана горловини нагнітального насоса регулюють зміною довжини троса, який з’єднує клапан з гідроциліндром.

Запобіжний клапан вакуум-системи регулюють накидною гайкою, яка стискує пружину клапана і підтримує в системі розрідження 0,06 МПа.

У напірно-перемикальному пристрої герметичність і легкість переміщення заслінок в напрямних регулюють опорними болтами.

Кількість виливу рідких добрив установлюють зміною положення заслінки на виливному патрубку або заміною жиклера, а ширину розподілу рідких органічних добрив — зміною кута встановлення відбивного щитка. При зменшенні кута нахилу щитка до горизонту ширина розподілу добрив зменшується. МЖТ-10.

Дозу внесення добрив регулюють змінними заслінками з різними діаметрами вихідного отвору (60…110 мм) або розливаючи без заслінки, змінюючи робочу швидкість (7…10 км/год) і ширину розподілу добрив (9…12 м).

Рис. 2. Положення заслінок для регулювання доз внесення добрив

Ширину розподілу добрив регулюють зміною кута нахилу відбивного щитка. Фактичну дозу внесення добрив перевіряють у польових умовах після спорожнення цистерни. Для цього кількість вилитої рідини ділять на оброблену площу і отриманий результат порівнюють із заданою дозою внесення добрив. Допускається відхилення ±10 % .

АВВ-Ф-2,8. Глибину загортання добрив у ґрунт регулюють переставлянням котків і стисканням натискних пружин. Норму внесення рідких добрив (50…100 т/га) регулюють зміною дозувальних шайб і швидкості руху.

АВМ-Ф-2,8. Дозу внесення добрив у ґрунт встановлюють зміною положення рукоятки дозувального пристрою розподільника.

16.01.2025р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 25. Машини для поверхневого внесення рідких органічних добрив. Процес роботи машини.

Працюємо з підручником:

https://youtu.be/QKDLdAejRYo?si=ISEbxK7Uu5fZ2UsP

https://youtu.be/lDK4DwJxLl4?si=CGxcWg1fjSqqidUz

https://youtu.be/zUdR_j25-UE?si=pbpSDbXhiQTfVtPF

https://youtu.be/-6xOQ0wzMFI?si=CZ1wZtVx6K5Hu6kW

Опрацювати матеріал:

1. Машини для внесення добрив.

2. Призначення машин для внесення рідких добрив.

3. Будова машин для внесення рідких добрив.

4. Робота машин для внесення рідких добрив.

5. Можливі несправності та техніка безпеки під час роботи з машинами для внесення рідких добрив

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення машини МЖТ-10?

2. Опишіть будову машин МЖТ-10.

3. Навіщо всередині цистерни встановлена перегородка?

4. З чого складається вакуумна установка?

5. Яким чином виконується поворот штанги та опускання рукаву?

6. Навіщо призначений відцентровий насос?

7. Яке призначення перемикального пристрою?

8. Навіщо призначена карданна передача?

9. Які запобіжні клапани використовують і навіщо на МЖТ-10?

Машина для внесення рідких добрив МЖТ-10 (рис. 1) рідких органічних добрив по поверхні поля, а також для перевезення технічної води, браги та інших неїдких рідин.

Рис. 1. Машина для внесення рідких добрив МЖТ-10:

а — загальний вигляд; б — схема заправки; в — схема перемішування; г — схема розливання добрив; 1 — цистерна; 2 — люк; 3 — вакуумметр; 4 — запобіжний рідинний клапан; 5 — запобіжний вакуумний клапан; 6 — штанга; 7 — заправний рукав; 8 — перемикальний пристрій; 9 — розливний пристрій; 10 — напірний трубопровід; 11 — ходові колеса; 12 — вакуумна установка; 13 — відцентровий насос; 14 — рівнемір; 15 і 16 — заслінки; 17 — розподільний щиток

Машина складається з цистерни 1, балансирної підвіски, зчіпного пристрою, вакуумної установки 12, заправної штанги 6, відцентрового насоса 13, перемикального пристрою 8, розливного пристрою 9, телескопічного карданного валу. Вона обладнана холодильником, рівнеміром 14, вакуумним 5 і рідинним 4 клапанами, пневматичною гальмівною системою, приладами освітлення і сигналізації. Цистерна має два люки — для огляду та очищення цистерни, для завантаження машини автономними засобами.

Цистерна зварна циліндричної форми з еліптичним днищем. На цистерні монтуються всі збірні складові машини. Всередині цистерни встановлена перегородка для гасіння гідравлічних ударів.

Зчіпний пристрій призначений для опори цистерни на гідрогак трактора.

Вакуумна установка складається з двох вакуумних насосів і гідромотора ГМШ-32-2, з’єднаних між собою муфтами.

Заправна штанга складається з вертикального стояка, несівної балки і заправного рукава. Вертикальний стояк обертається на спеціальних підшипниках ковзання, за допомогою яких він прикріплений до кронштейнів цистерни.

Несівна балка шарнірно з’єднана з вертикальним стояком. Заправний рукав 7 з’єднується з внутрішньою поверхнею цистерни через відвід (коліно).

Поворот штанги на кут до 90° і опускання рукава на глибину до 3,5 м від нульового рівня здійснюють за допомогою гідроциліндрів.

Відцентровий насос призначений для перемішування і подавання рідких добрив до розливного пристрою.

Перемикальний пристрій (рис. 2.) призначений для зміни напрямку потоку рідких добрив. Напірний трубопровід 11 з’єднує відцентровий насос з цим пристроєм.

Рис. 2. Перемикальний пристрій:

1 і 10 — заслінки; 2 — важіль; 3 — тяга; 4 — гідроциліндр; 5 — регулювальний болт; 6 — напрямні; 7 — відбивний щиток; 8 — змінна засувка; 9 — розподільний патрубок; 11 — напірний трубопровід; 12 — патрубок перемішування

Герметичність заслінки 10 досягається притисканням оброблених поверхонь заслінки до чавунних кілець за допомогою болтів 5 і прокладок.

Заслінка 1 призначена для перекриття отвору перемішувального патрубка, розміщеного всередині цистерни. При перемиканні заслінки 10 отвори в ній суміщаються з патрубком розподілу 9, а заслінка 1 перекриває патрубок перемішування 12 — відбувається внесення добрив. Відбивний щиток 7 призначений для збільшення ширини розливання добрив, які подаються насосом.

Карданна передача складається з двох шарнірів, шліцьового вала, шліцьової втулки, огородження і призначена для передачі крутного моменту від ВВП трактора на відцентровий насос.

Балансирна підвіска типу «тандем» складається з двох балансирів з колесами, шарнірно встановлених у кронштейнах, які кріпляться до опори цистерни. Рідинний запобіжний клапан розміщується у верхній частині і перекриває відсмоктувальний трубопровід при повному заповненні цистерни. Вакуумний запобіжний клапан регулюється на тиск 0,67 МПа і забезпечує обмеження залишкового тиску в цистерні машини при само завантаженні.

Рівнемір поплавкового типу розміщений у передній частині цистерни. Холодильник призначений для охолодження масла в гідросистемі трактора за температури навколишнього повітря вище ніж 5 °С.

Гідросистема машини призначена для дистанційного керування заправною штангою, заслінкою, гідромотором і складається з гідромотора, трьох гідроциліндрів, трубопроводів, які закінчуються запірними пристроями. Керування гідроциліндром здійснюють з двох позицій гідророзподільника трактора. Для зменшення швидкості підйому і повороту штанги застосовують дроселі.

Електрообладнання машини складається з приладів освітлення, сигналізації і електропроводки. Гальмівна система має колодкові гальма з двома незалежними один від одного приводами: пневматичним — від системи приводу гальм трактора, що діє на всі колеса машини, і механічним — ручним приводом (стоянкове гальмо), який діє на задні колеса балансирної підвіски.

Процес роботи машини. Для самозаправлення машини встановлюють агрегат біля гноєсховища на відстані, яка забезпечила б повертання штанги на кут 90°.

Переводять другу рукоятку гідророзподільника трактора у нижнє робоче положення.

При цьому гідроциліндр штанги має підняти її у верхнє положення (вивести штангу з опорного кронштейна), а гідроциліндр заслінки закрити напірний трубопровід. Переводять першу рукоятку гідророзподільника у верхнє робоче положення (гідроциліндр повороту штанги поверне її від машини на 90°, а гідромотор включить у роботу вакуумні насоси). Другу рукоятку переводять у плаваюче положення (штанга під дією власної ваги опуститься в гноєсховище).

Після переведення другої рукоятки в нейтральне положення (кінець заправного рукава занурився у рідину) почнеться заповнення цистерни добривами. Робочий тиск при цьому має бути 0,61…0,68 МПа. Щойно стрілка рівнеміра займе крайнє верхнє положення, опустити першу рукоятку у нейтральне положення (вимикаються вакуум-насоси). Другу рукоятку переводять у нижнє положення (гідроциліндр штанги підніме її у верхнє положення).

При нижньому положенні другої рукоятки переводять першу рукоятку в нижнє положення (гідроциліндр повороту штанги поверне її до цистерни).

Після цього другу рукоятку переводять у плаваюче положення і штанга займає своє положення в опорному кронштейні. За потреби, ввімкнувши ВВП трактора, переміщують рідкі органічні добрива.

Розкидне внесення добрив по поверхні поля здійснюється відцентровим насосом і розливним пристроєм. Тракторист з кабіни трактора вмикає ВВП, відкриває за допомогою гідравліки заслінку перемикального пристрою і рідина насосом через напірний трубопровід подається на розливний пристрій і рівномірно розподіляється ним по поверхні поля. Після спорожнення цистерни вимикається ВВП трактора і закривається заслінка перемикального пристрою.

Під час транспортування добрива його можна перемішувати, ввімкнувши ВВП трактора. Обслуговує машину тракторист.

15.01.2025р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 24. Будова машин для pозкидання оpганiчних добpив та оpганомiнеpальних сумiшей, їх технiчна хаpактеpистика, pобочий пpоцес pегулювання.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

https://youtu.be/ZwTpalFYdfY?si=kzX0GMhr6SVXfpZT

https://youtu.be/NAKGNgnq1-U?si=9Dd8y6lHQFThp4wf

https://youtu.be/REQfG6rh7Hk?si=7zz9n0ZDQzqPiz9m

https://youtu.be/REQfG6rh7Hk?si=HxLoHrxzFrqOAjSi

1. Призначення машини для внесення добрив.

2. Поділ машин для внесення добрив.

3. Розкидачі органічних добрив.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Як класифікують машини для внесення добрив?

2. Які бувають розкидальні пристрої машин для внесення добрив?

3. Які конвеєрні апарати використовують для розкидання добрив?

4. Опишіть будову та роботу розкидача РУН-15Б.

5. Яке призначення розкидача добрив РОУ-6?

6. Опишіть будову розкидача органічних добрив РОУ-6.

7. Від чого приводяться в дію робочі органи РОУ-6?

Машини для внесення добрив класифікують за видом добрив, які вносять, способом внесення добрив, призначенням, способом агрегатування та кількістю виконуваних операцій.

За видом добрив, які вносять, розрізняють машини для внесення органічних і мінеральних добрив.

Відповідно до способів внесення добрив машини поділяють на три групи:

- розкидні машини для поверхневого внесення (розкидання) добрив — тукові сівалки і розкидачі;

- комбіновані сівалки і садильні машини для внесення добрив під час сівби;

- машини для сухого і рідкого підживлення рослин — культиватори-рослинопідживлювачі тощо.

За призначенням машини бувають для:

- підготовки і внесення мінеральних добрив;

- внесення порошкоподібних добрив;

- приготування органічних добрив;

- внесення у ґрунт органічних добрив;

- транспортування і внесення рідких комплексних добрив (РКД) і рідкого аміаку.

За способом агрегатування машини поділяють на самохідні, причіпні, начіпні та напівначіпні.

За кількістю виконуваних операцій бувають машини для внесення добрив і комбіновані агрегати.

Для суцільного внесення мінеральних, органічних добрив та їхніх сумішей використовують конвеєрні апарати. Основою цих апаратів є ланцюгово-пруткові (ланцюгово-пластинчасті, ланцюгово-скребкові) конвеєри 21 (рис.1), які безперервно чи переривчасто переміщуються по дну причепів чи напівпричепів, заповнених добривами.

Рис. 1. Апарат для внесення добрив — конвеєрний:

1 — заслінка; 2 — вал; 21 — конвеєр; 22 — пруток (планка, скребок); 23 — натяжний вал

На машинах-розкидачах для внесення великих доз (основне внесення) мінеральних та органічних добрив способом суцільного розсіювання по поверхні поля використовують розкидальні пристрої (рис 2). Загортають добрива в ґрунт плугами, культиваторами, важкими дисковими боронами та ін.

Рис. 2. Розкидальні пристрої:

а і б — роторний (бітерний) і барабанний для органічних добрив; в — дисковий для мінеральних добрив; 1 — розкидальний ротор (бітер); 2 — кузов; 3 — лопать; 4 — вал; 5 — конвеєр; 6 — подрібнювальний бітер; 7 — лопатки; 8 — борт кузова; 9 — лотік; 10 — стінка; 11 — диск

Розкидач РУН-15Б (рис.3) використовують за двофазної технології.

Він складається з валкоутворювача і розкидального пристрою. Валкоутворювач має дві боковини і задню стінку, що навішується попереду трактора. У робочому положенні він спирається на два котки. На задній похилій стінці є дозувальне вікно, з боків якого шарнірно закріплені заслінки. Заслінки дають змогу регулювати ширину дозувального вікна від 280 до 700 мм. У центральній частині валкоутворювача встановлений робочий орган, призначений для подавання добрив через дозувальне вікно.

Розкидальний пристрій навішується позаду трактора і складається з корпусу з начіпним пристроєм, двох роторів і механізму передачі. Передня частина корпусу нахилена до поверхні землі під кутом 75°, що поліпшує якість розподілу добрив. Ротор виконаний у вигляді сталевого диска з чотирма привареними до нього лопатями (діаметр 700 мм), жорстко посадженого на валу.

Рис. 3. Схема роботи розкидача РУН-15Б:

1 — боковина валкоутворювача; 2 — коток; 3 — лопатевий ротор розкидача; 4 — ВВП трактора; 5 — трактор

Розкидач працює так. Під час руху агрегату валкоутворювач захоплює добрива і переміщує їх уперед. Добрива проходять через дозувальне вікно, утворюючи безперервний валок між гусеницями трактора. За трактором валок згрібається передньою площиною корпусу розкидального пристрою, захоплюється лопатями роторів, що обертаються, і маса розкидається на відстань до 15 м по обидва боки від осі проходження агрегату.

Розкидач органічних добрив РОУ-6 (рис.4) призначений для поверхневого розкидання органічних добрив, торфокришки, компостів тощо. Без розкидального пристрою його використовують для перевезення різних вантажів.

Розкидач складається з рами, на якій змонтовано кузов з конвеєром, розкидального пристрою 1 (рис. 4, а) і механізму передач. Вантажність кузова 6 т. Ланцюгово-пластинчастий конвеєр (рис. 4, б) подає добрива до розкидального пристрою. Конвеєр виконаний із чотирьох зварних ланцюгів 14 кроком 27 мм, об’єднаних попарно в дві гілки. Натяг ланцюгів регулюють гвинтами 16. Конвеєр приводиться в рух від ВВП трактора через редуктор.

На ведучому валу редуктора є корпус кривошипа 10, а на корпусі — диск 12. Тяга 8 з’єднує палець диска зі щоками 6 храпового колеса 5. Палець диска розміщений ексцентрично до осі вала приводу конвеєра і при кожному оберті надає коливального руху щокам. При цьому собачка 7, закріплена між щоками, прокручує храпове колесо, а разом з ним і ведучий вал 3 конвеєра.

Рис. 4. Розкидач органічних добрив РОУ-6:

а — загальний вигляд; б — конвеєр; 1 — розкидальний пристрій; 2 — ведуча зірочка; 3 — ведучий вал; 4 — опорний підшипник; 5 — храпове колесо; 6 — щоки; 7 — ведуча собачка; 8 — тяга; 9 — запобіжна собачка; 10 — корпус кривошипа; 11 — куліса; 12 — диск кривошипа; 13 — скребок; 14 — ланцюг; 15 — гайка; 16 — натяжний гвинт; 17 — ведений вал; 18 — ролик

Розкидальний пристрій 1 складається з подрібнювального та розкидального барабанів. Подрібнювальний барабан установлюють у кузові причепа, а верхній — за його межами. Завдяки цьому добрива інтенсивно подрібнюються і розкидаються на ширину 4…6 м.

Барабани обертаються від втулково-роликових ланцюгів. Частота обертання подрібнювального барабана 385 хв–1. Розкидач агрегатується із тракторами класу 1,4. Його вантажність 6 т. Продуктивність до 52 т/год.

Аналогічну будову мають розкидачі добрив РОУ-9, РОУ-12 (з вертикальними розкидальними пристроями), РУ-2000, МТТ-9 та фірми «АМАЗОНЕ».

13.01.2025р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 23. Будова та робота начіпних тукових сівалок та кузовних розкидачів мінеральних добрив.

Підручник:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 124-138

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення машини МВУ-0,5А?

2. Опишіть будову машини МВУ-0,5А.

3. Як регулюється ширина захвату машини МВУ-0,5А?

4. Яке призначення машини МВУ-6?

5. Опишіть будову машини МВУ-6.

6. Від чого приводиться в рух подаючий конвеєр?

7. Як називається ходова система МВУ-6?

Машина МВУ-0,5А (рис. 1) призначена для розсіювання по поверхні ґрунту мінеральних добрив на полях і в плодоносних садах, а також для розкидної сівби насіння трав (сидератів). Машину навішують на трактори Т-25А, ЮМЗ-6КЛ, МТЗ-80, МТЗ-82 і Т-40.

Рис. 1. Схема начіпного розкидача мінеральних добрив МВУ-0,5А:

1 — бункер; 2 — регулятор висіву; 3 — поворотний клапан; 4 — карданний вал; 5 і 6 — редуктори; 7 — розкидальний диск; 8 — висівна планка; 9 — ворушилка

Розкидач складається з бункера 1 місткістю 410 дм3, дозувального пристрою, двох розкидальних дисків, механізму приводу карданного вала 4 та редукторів 5 і 6) і вітрозахисного пристрою.

Дозувальний пристрій має два поворотних клапани 3, за допомогою яких змінюють висоту висівної щілини, і висівну планку 8 зигзагоподібної форми, шарнірно закріпленої на підвісках.

При коливальному русі планка переміщується між дном бункера і клапанами 3, виштовхуючи активними вирізами з передньої і задньої щілин добрива. Для безперервного опускання добрив у бункері змонтовано коливальні ворушилки 9. Добрива по лотоках надходять на диски 7, які обертаються в різні боки (n = 625…805 об/хв), і розкидають добрива з шириною захвату до 12 м.

У вітряну погоду до розкидача прикріплюють вітрозахисний пристрій, виготовлений з брезенту. Ширина захвату при цьому становить 6 м.

Висіванням добрив (40…2000 кг/га) регулюють, змінюючи висоту висівних щілин і амплітуду коливань висівної планки. Норма висіву насіння трав 8…150 кг/га. Робоча швидкість машини близько 10 км/год, маса 300 кг, продуктивність до 10 га/год.

Аналогічними за будовою і принципом роботи є машини МВУ-100, МВУ- 900 та РДН-0,5.

Закордонним аналогом розкидача добрив МВУ-0,5 є розкидачі мінеральних добрив ZA-F фірми «Amazone». Розкидачі відцентрові, призначені для невеликих і середніх сільськогосподарських підприємств. Дводисковий розподільний пристрій і спеціальна лійкоподібна форма кузова гарантують рівномірний розподіл добрив, точне регулювання норми внесення добрив за робочої ширини захвату 9…15 м.

Траєкторія руху частинок добрив змінюється переміщенням лопаток дисків уручну без використання інструментів.

Машини для внесення добрив і вапна МВУ-6, МВУ-8, МВУ-16 становлять уніфікований ряд машин для транспортування і поверхневого суцільного внесення мінеральних добрив, їхніх сумішей, вапна та гіпсу. Машини відрізняються між собою в основному вантажністю. Робочі органи їх приводяться в рух від ВВП тракторів МВУ-6 — МТЗ-80, МВУ-8 — Т-150К і МВУ-16 — К-701.

Машина для внесення добрив МВУ-6 (рис. 2.) — це напівпричіп, що складається з кузова 1, ходової частини 7, конвеєра 2, приводу робочих органів 4, дозувальної заслінки 3, туконапрямляча 5, розсіювальних дисків 6, пневмогальмівної системи і електрообладнання.

Рис. 2. Схема роботи машини МВУ-6:

1 — кузов; 2 — конвеєр; 3 — дозувальна заслінка; 4 — привід робочих органів; 5 — туконапрямляч; 6 — розсіювальні диски; 7 — ходова частина; 8 — карданний вал; 9 — дишель; 10 — опора

Кузов машини є основою для кріплення робочих органів та допоміжних складальних одиниць. Задній борт має вікно для вивантаження добрив. У передньому борту кузова передбачено вікно для контролю за розвантаженням кузова. Днище кузова перед туконапрямлячем виконане у вигляді лотка, що запобігає пульсаціям при подаванні конвеєром малих доз добрив.

Конвеєр машини є замкненим нескінченним ланцюгом, що складається з окремих прутків і ланок, з’єднаних між собою. Нижні грані ланок скошені для утворення гострих кутів з днищем кузова і спрямовані за рухом конвеєра, що сприяє активному очищенню напрямків жолобків у днищі кузова.

Конвеєр виносить добрива з кузова до дозувальної заслінки і далі на розсіювальні диски.

Для розкидання туків призначені два горизонтальних диски з лопатками. Робочі органи приводяться в рух від ВВП трактора і ходового колеса машини. Привід робочих органів складається з приводів розсіювального пристрою і конвеєра. Привід розсіювального пристрою надає дискам обертального руху і складається з телескопічного карданного вала, проміжних та привідних валів, двох клинопасових передач і редукторів.

Конвеєр може приводитися в рух від правого заднього ходового колеса машини або від ВВП трактора. Від правого заднього ходового колеса рух надається за допомогою привідного вала, розміщеного всередині осі колеса. Один кінець вала входить у додатковий фланець із шліцьовою втулкою, яка встановлена на три подовжені шпильки маточини колеса і кріпиться трьома гайками. На другому кінці вала є вилка внутрішнього вузлового карданного вала. Другу вилку цього вала посаджено на вал редуктора. Редуктор має зубчасту пару для зміни напрямку обертання і механізм вмикання конвеєра від ходового колеса машини.

Механізмом вмикання конвеєра керують за допомогою гідросистеми з кабіни трактора. Після редуктора привід конвеєра вмикає три ланцюгові передачі і ведучий вал конвеєра. Передостанній ступінь ланцюгової передачі дає змогу отримати дві швидкості конвеєра для внесення мінеральних добрив і матеріалів перестановкою ланцюга на блоках зірочок.

У разі внесення значних (понад 5000 кг/га) доз добрив і розвантаження сипких матеріалів на місці передбачене переобладнання приводу конвеєра від ВВП трактора з’єднанням блока півмуфти, що складається з труби із зубчастими дисками, який кріпиться до зубчастої маточини центрального вала трансмісії, і вхідного вала центрального редуктора за допомогою ланцюга і захисних ковпаків. При цьому ланцюг зірочок змінних передач має бути на зовнішніх зірочках з кількістю зубів 12 і 45. Півмуфта редуктора приводу конвеєра від ходового колеса вмикається гідросистемою трактора.

Ходова система є безресорним балансирним візком типу «тандем» і складається з двох балансирів, з’єднаних центральною віссю на підшипниках ковзання. Всі ходові колеса обладнані колодковими гальмами з пневматичним приводом від гальмівної магістралі трактора.

До електрообладнання машини належать два ліхтарі, джгут і штепсельна вилка.

Машина працює так. Під час руху машини із завантаженими добривами і ввімкненим ВВП трактора полем розсіювальні диски обертаються. На ці диски конвеєром, що приводиться в дію від правого заднього ходового колеса машини, через дозувальну заслінку і туконапрямляч подаються добрива. Диски з лопатками розсіюють добрива віялоподібним потоком на поверхню ґрунту. Машина агрегатується з тракторами тягового класу 1,4, обладнаними гідрогаком і приводом гальмівної системи. Обслуговує машину тракторист.

Закордонним аналогом розкидачів мінеральних добрив МВУ-5, МВУ-6, МВУ-8, МВУ-12, МВУ-16, РУМ-5-03 є розкидачі ZG-B фірми «Amazone».

Конструктивні особливості. Дводисковий розподільний пристрій з шириною захвату 10…24 м і спеціальні шнеки з робочою шириною на 6, 9 і 12 м.

Перемикання напрямку руху поздовжньої стрічки для роботи з одним або двома розподільними органами. Під час роботи поздовжня стрічка центрується.

Машини призначені для внесення зернистих, кристалізованих та порошкоподібних добрив на великих площах. Вантажність кузова 5…16 т. Дводисковий розподільний пристрій з шириною захвату 10…24 м. Спеціальні розподільні шнеки з робочою шириною 6, 9 і 12 м. Перемикаючи напрямок руху поздовжньої стрічки, можна працювати з тим або іншим розподільним органом.

Під час роботи поздовжня стрічка центрується. Це забезпечує довговічність і надійність стрічки.

13.01.2025р.

Тема програми № 2. Машини для приготування, навантаження та внесення добрив

Тема уроку № 22. Будова та робота машин для приготування та навантаження добрив.

Працюємо з підручником:

(CM - II) - Машини сільськогосподарські: / А.Ф. Головчук, В.І. Марченко, В.Ф. Орлов; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2005. — 576 с.; іл. CM - II – сторінки 119-124

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Що використовують для навантаження добрив у транспортні і технологічні машини?

2. Як поділяються навантажувачі?

3. Опишіть будову навантажувача-екскаватора ПЕ-0,8Б.

4. Опишіть будову навантажувача безперервної дії ПНД-250.

5. Опишіть будову і роботу фронтально-перекидного навантажувача ПФП-1,2.

Навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8Б (рис. 1, а) укомплектований грейфером 7 для навантаження мінеральних добрив, кігтями для гною і силосу, лопатою 1 для риття, гаком для штучних вантажів. Рама 12 навантажувача прикріплена до трактора ЮМЗ-6АКЛ. На рамі змонтована колонка 10, до якої шарнірно прикріплена стріла 5 з надставкою 6. У корпусі колонки 10 встановлена поворотна труба 3. Зверху до неї прикріплений кронштейн 4, внизу – хвостовик із зубчастим колесом. Стріла шарнірно з’єднана з кронштейном труби з надставкою 6, до якої приєднують змінні робочі органи. Висоту піднімання і виліт робочих органів регулюють гідроциліндрами згинання 8 і піднімання 9. Для навантаження тракторист під’їжджає до купи добрив, опускає домкрати 11, маневруючи важелями гідрорзподільника, заглиблює грейфер у добрива, змикає його щоки, піднімає стрілу і повертає трубу 3 в колонці 10 у положення, зручне для вивантаження добрив у розкидач або транспортний засіб.

Рис. 1. Навантажувачі:

Вантажопідйомність навантажувача — 800 кг, максимальний виліт стріли 3,9 м, висота піднімання грейфером — 3,6 м, гаком — 5 м.

Аналогічну конструкцію має навантажувач-екскаватор ПСА-1. Навантажувач безперервної дії ПНД-250 (рис. 1, б) складається з забірного органу, поздовжнього 17 і вивантажувального 18 конвеєрів. Забірний орган включає в себе корпус 15 і фрезу, що складається із шнекової 13 і зубчастої 14 частин.

Продуктивність машини при навантаженні гною — 200 т/год, при навантаженні торфу — 150 т/год.

Фронтально-перекидний навантажувач ПФП-1,2 (рис. 2.) обладнаний ківшом 1, змонтованим на П-подібній рамі 4.

Рис 2.а, Схема роботи фронтально-перекидного навантажувача ПФП-1,2:

а —ПФП-1; 1 — ківш; 2 і 3 — гідроциліндри; 4 — рама

Для заповнення ківш опускають на землю і рухаються вперед. Потім його повертають гідроциліндром 2, піднімають гідроциліндром 3 і вивантажують добрива в кузов транспортних засобів або розкидачів. Вантажність навантажувача 1,5 т. Начіплюють його на трактор ДТ-75В. Продуктивність до 125 т/год.

Завантажувач літаків і вертольотів ЗСВУ-3 (рис. 3) встановлюється на шасі автомобіля ГАЗ-53А.

Рис. 2.б, Схема роботи навантажувачів безперервної дії:

б — ЗСВУ-3; 8 — верхня головка; 9 і 10 — конвеєри; 11 — бункер; 12 — шнековий конвеєр

Він складається з бункера 11 з двома поздовжніми стрічковими конвеєрами 10, поперечного шнекового 12 і похилого стрічкового 9 конвеєрів, механізмів приводу та керування. Добрива з бункера конвеєрами 10 спрямовуються у шнек 12, який подає їх на конвеєр 9. Він завантажує добрива у бункер авіаційних розкидачів на висоту 4,5 м. Продуктивність навантажувача 60 т/год, вантажність 3 т. Навантажувач використовують також для завантаження сівалок насінням або мінеральними добривами.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

СГМ 34 24-25

Немає коментарів:

Дописати коментар