СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ: Трактори 24 24-25

08.04.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 83: Прилади освітлення, сигналізації та контролю.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 292 – 298

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_5.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/osvitlennya_kontrol.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення приладів освітлення.

2. Будова та робота приладів освітлення.

3. Будова та робота сигналізації та контролю.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення приладів освітлення.

2. Опишіть будову та робота приладів освітлення.

3. Яке призначення сигналізації та контролю.

4. Опишіть будову та роботу сигналізації та контролю.

5. Замалюйте електричну схему приладів сигналізації та контролю.

До приладів освітлення тракторів належать передні і задні фари, габаритні ліхтарі, ліхтар освітлення номерного знаку, плафони освітлення кабіни, лампи підсвічування щитка приладів, виносні ліхтарі на причепах.

Призначення цих приладів:

— освітлення машинно-тракторного агрегату в темний час доби;

— сигналізація маневрування під час руху на дорогах (повороти,

гальмування, аварійна зупинка).

До приладів зовнішнього освітлення належать фари, що забезпечують водієві видимість простору в напрямку руху; передні білі та задні червоні габаритні ліхтарі; ліхтар освітлення заднього номерного знаку; ліхтарі сигналу гальмування; покажчики повороту з білими або оранжевими розсіювачами.

Фари, уяву про будову яких дає рис. 1, мають освітлювати шлях перед машиною на відстані не менше100 м. Щоб утворювати потужний напрямлений світловий потік, нитку розжарення лампи фари вміщують у фокусі відбивача, який виконано як параболоїд(цим досягається паралельність променів). Розсіювач забезпечує захист відбивача від забруднення та рівномірність освітлення. Для запобігання осліпленню водіїв зустрічних машин променями дальнього освітлення(рис. 1, поз. Д) вони спрямовуються дещо вниз і вправо(останнє – для ліпшого бачення краю шляху). У цьому разі нормальне освітлення має забезпечуватись на відстані близько 30 м (ближнє світло). Ближнє світло фар(рис. 1, поз. Б) отримують з використанням другої нитки розжарення в лампі, яка зміщена відносно фокуса відбивача вгору і вліво(американська система), або встановленням під ниткою ближнього світла металевого щитка (європейська система). В обох системах відбитий пучок світла спрямовується вниз і вправо.

Рис. 1. Кругла фара головного освітлення:

1 – гвинт; 2, 7 – обідки; 3 – розсіювач; 4 – лампа; 5 – відбивач; 6 – прокладка; 8, 15 – гвинти відповідно вертикального й горизонтального регулювання; 9 – корпус; 10 – кільце; 11 – провід; 12 – колодка; 13 – патрон; 14 – пружина

Електромагнітні вібраційні звукові сигнали монтують за дво-провідною схемою(на відміну від інших споживачів струму). Слабкий звук чи хрипіння коригують гвинтом1 (рис. 2), що знаходиться на задній стінці корпусу.

Рис. 2. Звуковий електромагнітний сигнал:

1 – регулювальний гвинт; 2 – клеми; 3 – резонатор; 4 – осердя електромагніту; 5 – корпус; 6 – обмотка електромагніту; 7 – кронштейн; 8 – контакти; 9 – мембрана

Електричний манометр складається з датчика 6 (рис. 3) і покажчика 1, включених в електричну схему. Корпус датчика угвинчується в остов двигуна. До нього по каналу підводиться олива з головної магістралі. Між корпусом і кришкою датчика знаходиться діафрагма 4. З одного боку, на діафрагму тисне олива, з іншого – вона з’єднана з рухомим контактом 7 реостата 5. Один кінець реостата сполучений з мінусовою клемою акумуляторної батареї, другий – з плюсовою.

Рис. 3. Схема електричного манометра

Прилади інформують водія (оператора) про стан підконтрольного параметра (тиску оливи в системі мащення та повітря в пневмосистемі, температури охолодної рідини, рівня палива в баку тощо).

У корпусі електромагнітного покажчика встановлено екран, три котушки 3, рухомий магніт зі стрілкою 2, рухомо закріпленою на осі, і нерухомий магніт для встановлення стрілки на нульову позначку шкали. Екран запобігає впливу побічних магнітних полів на роботу покажчика.

Під час роботи величина струму в котушках 3 залежить від положення рухомого контакту 7 на реостаті 5, а самого контакту 7 – від величини тиску в системі. У разі підключення струму до котушок 3 утворюється сумарне магнітне поле. Взаємодіючі з ним, стрілка 2 займає положення, що відповідає величині тиску в головній оливній магістралі.

Сигналізатори попереджують світлом чи звуком про аварійний рівень контрольованого параметра.

Рис. 4. Схема сигналізатора аварійного тиску оливи

в системі мащення двигуна ЗМЗ-4025: а– контрольна лампа горить; б– контрольна лампа не горить; 1 – датчик; 2 – контрольна лампа; 3 – запобіжник; 4 – вимикач запалювання; 5 – вольтметр; 6 – акумуляторна батарея

Зручність застосування електричних приладів і сигналізаторів для контролю неелектричних параметрів полягає в тому, що датчик та покажчик(з’єднані провідником струму) можуть бути розміщені на будь-якій відстані один від одного там, де доцільно.

Для прикладу у рис. 4 наведено схему сигналізатора аварійного тиску оливи в системі мащення двигуна ЗМЗ-4025 (“Газель”): електричне коло розмикається, якщо тиск перевищує40–80 кПа(0,4–0,8 кгс/см2).

08.04.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 82: Будова та робота стартеру.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 289 – 291

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_4.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/starter.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення стартера.

2. Будова стартера.

3. Робота стартера.

Д.З. підручника, блогу і в зошиті дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення електростартерного пуску.

2. Опишіть будову та робота стартеру.

3. Виконайте графічне зображення електричної схеми системи електростартерного пуску.

4. Опишіть ТО системи електростартерного пуску.

Система електричного пуску складається з акумуляторної батареї, стартера і пристрою для керування стартером.

Стартер служить для пуску двигуна, це невеликий чотириполюсний електродвигун постійного струму з послідовним або змішаним збудженням і дистанційним електромагнітним вмиканням стартера.

Такі двигуни розвивають максимальний пусковий момент під час гальмування якоря, тобто коли шестірня стартера входить у зачеплення з вінцем маховика, що і потрібно на початку пуску двигуна. Обмотки якоря та обмотки збудження стартера мають мінімальний опір, тому що вони виготовлені з мідного проводу великого перетину, а їхня довжина невелика.

Для пуску ДВЗ необхідно його поршням надати зворотно поступального руху. Із цією метою колінчастий вал карбюраторного двигуна обертають із частотою 50…80 хв‐1, дизельного – 200…250 хв‐1.

Обертання колінчастого валу карбюраторного двигуна може здійснюватися пусковою рукояткою або електричним стартером, дизельного – електричним стартером або пусковим двигуном.

Потужність стартера залежить від типу, потужності та розмірів двигуна і перебуває в границях від 0,3 до 15 кВт за напруги акумуляторної батареї 12 В у карбюраторних і 24 В у дизельних двигунах.

У корпусі 1 стартера (рис. 1а) гвинтами закріплені чотири сталевих полюси, на яких закріплені котушки обмотки збудження. Дві котушки (серієсні) зʹєднані паралельно між собою і послідовно – з обмоткою якоря.

Під час пуску двигуна через обмотки котушок проходить великий струм, тому їх (як і обмотки якоря) виконують із мідної шини.

Дві інші котушки (шунтові) між собою з’єднані послідовно і разом включені паралельно обмотці якоря.

Їхні обмотки розраховані на порівняно невеликий струм, що залежить переважно від напруги акумуляторної батареї.

Чотири мідно–графітові щітки встановлені в щіткотримачах, закріплених в алюмінієвій кришці.

До двох щіткотримачів позитивних щіток, ізольованих від кришки пластмасовими пластинами, приєднані виводи серієсних котушок.

До двох інших щіткотримачів приєднані виводи шунтових котушок, вони приклепані до кришки, тобто зʹєднані з масою, і в них вставляються негативні щітки.

Всі щітки притискаються до колектора спіральними пружинами.

Рис. 1. Стартер: а – схема роботи; б – муфта вільного ходу:

1 – корпус стартера; 2, 5, 7 – затискачі; 3 – додатковий контакт; 4, 5 – основні контакти; 6 – контактний диск; 8 – шток; 9, 10 – відповідно втягуюча й утримуюча обмотки; 11 – вмикач запалювання; 12 – важіль ввімкнення приводу; 13 – контакт; 14 – провідна обойма; 15 – ролик; 16 – штовхач; 17 – шліцьова втулка; 18 – ведена обойма; 19 – пружина штовхача

Якір складається з валу і напресованих на нього сердечника з обмоткою та колектора.

Обмотка вкладена в пази сердечника, набраного з тонких пластин електротехнічної сталі.

Кінці обмотки виведені та ізольовані одна від однієї пластини колектора, складені на пластмасовій основі.

Вал обертається у двох пористих металокерамічних (мідно‐графітових) втулках, просочених маслом і запресованих у кришки стартера.

Передня кришка має фланець, яким стартер кріпиться до картера зчеплення.

На цій кришці на валу якоря змонтований привід стартера, що складається з важеля 12 з поворотною пружиною і роликової обгінної муфти (муфти вільного ходу) із шестірнею.

Муфта холостого ходу забезпечує передачу крутного моменту від стартера до вінця маховика під час пуску двигуна та від’єднанні шестірні стартера від маховика після пуску двигуна.

Її внутрішня (провідна) обойма 14 (рис. 1б) має подовжену маточину, яку на спіральних шліцах встановлюють на валу якоря.

Така установка забезпечує повернення муфти у випадку переміщення її уздовж валу, що полегшує введення в зачеплення зубів шестірні стартера і вінця маховика.

Зовнішня (ведена) обойма 18 муфти виконана як одне ціле із шестірнею стартера.

Із внутрішнього боку ця обойма має чотири пази, у яких розміщуються ролики 15, які постійно відтискуються штовхачами 16 із пружинами 19 у звужену частину пазів, заклинюючи в такий спосіб обидві частини муфти.

Ефект заклинювання підсилюється, коли обертається ведуча обойма, тобто у випадку вмикання стартера.

Стартер вмикається обертанням ключа вмикача запалювання праворуч до упору. При цьому струм невеликої сили від акумуляторної батареї спочатку піде в обмотку реле включення, намагнічуючи його сердечник, який притягає якір, замикаючи контакти електричного ланцюга стартера.

Після цього струм невеликої сили також піде від акумуляторної батареї до затискача 2 (рис. 1) тягового реле, далі – на вмикач запалювання і затискач 7, втягуючу обмотку 9 тягового реле та через затискач 5 – в обмотки стартера.

Разом з тим струм проходитиме тонкою утримуючу обмоткою тягового реле.

Під дією магнітного поля, створюваного обмотками, сердечник тягового реле втягується вглиб втулки і переміщає важіль ввімкнення 12, що нижнім кінцем переміщує гвинтовими шліцами привід стартера та вводить його шестірню в зачеплення із зубчастим вінцем маховика.

Разом з тим сердечник тягового реле через шток 8 переміщує контактний диск 6, що замикає контакти 4 і 13 тягового реле основного ланцюга стартера, який має маленький опір, внаслідок чого в обмотку стартера піде струм великої сили, і якір буде обертати колінчастий вал двигуна.

Водночас контактний диск з’єднується з додатковим контактом 3, що дає можливість струму проходити в первинну обмотку котушки запалювання, минаючи додатковий опір.

Коли двигун запуститься, стартер поверненням ключа в лівий бік вимикається, і всі деталі приводу під дією пружини повертаються в початкове положення.

Якщо двигун почне працювати, а стартер не буде вимкнений, вінець маховика поведе за собою шестірню стартера і зовнішню обойму муфти з великою швидкістю, ролики зрушать по похилій поверхні пазів у широку частину, даючи можливість зовнішній веденій обоймі із шестірнею обертатися вільно, не передаючи зусилля на ведучу обойму і вал якоря. Це запобігає «руйнуванню» стартера.

Якщо під час пуску двигуна зуб шестірні стартера збігається із зубом вінця маховика, то пружина приводу стиснеться, даючи можливість важелю включення переміщатися далі та замкнути електричний ланцюг стартера, а коли якір повернеться, шестірня під дією буферної пружини відразу ввійде в зачеплення з вінцем маховика.

Правила користування стартером.

Під час пуску двигуна стартером сила споживаного ним струму досягає 300…800 А, що призводить до швидкого розряду акумуляторної батареї.

Тому стартером можна користуватися не довше 3…5 секунд з наступними перервами 1…3 хвилини для відновлення заряду батареї.

У міру зростання частоти обертання колінчастого валу крутний момент, а разом з ним і потужність, що розвивається стартером, зменшуються, однак двигун до цього часу вже має деяку інерцію та наявної потужності досить для його пуску.

Стартер СТ 212А призначений для пуску дизелів Д-65, Д-240, 114. Це електродвигун постійного струму послідовного збудження . Складається із стального корпусу 27 (рис. 2), всередині якоря розташовано чотири обмотки збудження 31 з чотирма полюсними осердями 30, якір 29 з колектором і чотири щітки 24. Щітки розміщені у тримачах на кришці 22 і виготовлені із міднографітового порошку з домішками олова. Дві позитивні щітки ізольовані від корпусу стартера і з’єднані з кінцями обмотки збудження, а дві негативні — з корпусом («масою»).

Обмотку збудження і обмотку якоря стартера виготовляють з чистого мідного дроту, оскільки при запуску двигуна він споживає струм: до 1500 А.

Принцип дії електродвигуна базується на взаємодії магнітного поля полюсних осердь з магнітним полем якоря при проходженні електричного струму по обмотках. Електродвигун живиться від акумуляторної батареї. На сучасних тракторах застосовують стартер з дистанційним керуванням і електромагнітним включенням.

Рис. 2. Загальна будова стартера СТ-212А:

1 — вал якоря; 2 — втулка: 3 — вісь; 4 — захисний кожух; 5 — важіль, 6 — планка; 7 , 13, 15, 23, 35 — пружини; 8 — якір тягового реле; 9 — утримуюча обмотка; 10 — шток; 11 — втягуюча обмотка; 12, 27 — корпус; 14 — контакт; 16 — затискач приєднання виводів втягуючої і утримуючої обмотки; 17 — затискач приєднання втягуючої обмотки і з’єднувальної шини; 18 — затискач з’ єднання дроту від акумуляторної батареї; 19 — з’єднувальна шина; 20 — гвинти; 21 — колектор; 22, 40 — кришки; 24 — щітки ; 25 — захисна стрічка; 26 — щіткотримач; 28 — полюсні башмаки; 29 — якір; 30 — осердя котушки статора; 31 — обмотка статора; 32, 39 — підшипники; 33 — обмотка якоря; 34 — опорна муфта; 36 — муфта вільного ходу; 37 — приводна шестерня; 38 — упорна шайба.

Привод стартера складається із реле включення, тягового реле та механізму привода. Механізм привода передає крутний момент з валу якоря на маховик двигуна і роз’єднання якоря стартера і колінчастого валу після пуску двигуна. Механізм привода складається із шестерні 37, муфти вільного ходу 36, пружини 35. Муфта вільного ходу запобігає розносу якоря стартера після запуску двигуна, оскільки передає обертання тільки в одному напрямі — від валу якоря стартера до вінця маховика.

Електромагнітне тягове реле примусово вводить шестерню стартера в зачеплення з вінцем маховика і живить стартер від акумуляторної батареї. Тягове реле встановлюють на корпусі стартера. При подачі струму на котушки 9 і 11 тягового реле створюються магнітні поля, зусиллям яких якір 8 переміщується в середину котушок і через важіль 5 і планку 6 передається на опорну муфту 34, а зусилля від неї через пружину 35 — на муфту вільного ходу 36. Втулка 2 разом з шестернею 37 по гвинтовим шліцам валу 1 переміщується і входить в зачеплення з зубцями вінця маховика. При цьому якір 8 тягового реле переміщує рухомий контакт 14 і замикає контакти затискачів 17 і 18, підключаючи стартер до акумуляторної батареї. Після замикання контактів електричний струм від акумуляторної батареї передається в обмотки збудження 31 і обмотки якоря 29, внаслідок чого утворюються магнітні поля, під взаємодією яких якір 29 почне обертатись, а двигун — працювати.

Якщо при цьому шестерня 37 ще не вийшла із зачеплення з вінцем маховика, починає діяти муфта вільного ходу 36. При цьому маточина приводної шестерні 37 обертається швидше за маточину втулку 2. Зусилля від маточини приводної шестерні передається на ролики, розміщені в пазах маточини втулки 2. Пружини, які утримують ролики в робочому стані під дією цих зусиль, стискуються і ролики перекочують в розширену частину канавок маточини втулки. При цьому обертання від колінчастого валу дизеля не передається валу 1 стартера. Для автоматичного відключення стартера після пуску дизеля і зменшення навантаження на контакти вимикача стартера в коло включення стартера вводять два додаткових електромагнітних реле. Реле вмикання 2 (рис. 3) РС 502 має замикаючі контакти, а реле блокування З РБ1 — розмикаючі контакти і випрямний міст з чотирьох діодів Д226Д. Вимикач стартера ВК 316-Б при цьому встановлюють між реле включення 2 і реле блокування 3. Обмотка реле включення з’єднана з «масою» через контакти реле блокування. Паралельно вимикачу стартера 4 до реле включення і реле блокування підключено вимикач 5 ВК-403, тому при включеній передачі вмикання стартера 8 неможливе.

При включенні вимикача стартера 4 електричний струм від акумуляторної батареї 7 передається на обмотку реле включення 2, яке спрацьовує і електричний струм надходить до тягового реле стартера.

Після пуску дизеля починає працювати генератор. Змінний електричний струм від генератора поступає до реле блокування 3. Випрямний міст і реле 3 перетворює змінний струм у постійний, який потрапляє до обмотки реле блокування 3. При напрузі 8...9 В (за частоти обертання 11 колінчастого валу 650...750 х в 1) до реле блокування 3 струм не поступає, контакти реле під дією пружин розмикаються і стартер виключається, і час роботи двигуна контакти реле 3 розімкнуті, тому включення стартера неможливе при випадковому включенні вмикача стартера.

Електричні стартери, призначені для пуску двигунів, відрізняють між собою потужністю, розмірами, конструкцією окремих деталей, принципово вони неоднакові за величиною напруги в електричній схемі. Наприклад, пуск пускових двигунів і дизелів малої і середньої потужності здійснюється при напрузі 12 В. Стартери, призначені для безпосереднього пуску комбайнових дизелів модифікації СМД-60 р-142Г) і тракторних дизелів ЯМЗ-238, ЯМЗ-240Б (СТ-103), використовують напругу 24 В. Стартери цих дизелів з’єднуються з акумуляторними батареями через дистанційний пусковий перемикач ВК-30Б, що автоматично переводить батареї в момент пуску дизеля з паралельного з’єднання (12В) на паралельно-послідовне (24 В).

Пуск дизеля при від’ємних температурах повітря ускладняється через підвищення в’язкості масла, збільшення опору при прокручуванні колінчастого валу і низьку температуру паливної суміші або повітря в кінці такту стиску.

Щоб скоротити час пуску дизеля і полегшити роботу пускового пристрою, застосовують підігрівники охолодної рідини або масла в картері дизеля, електрофакельні підігрівники, свічки розжарювання, легкозаймисті пускові рідини, пристрої для полегшення продування колінчастого валу.

Рис. 3. Схема дистанційного керування стартером:

1 -- тягове реле; 2 — проміжне реле; 3 — реле блокування; 4 — вимикач стартера; 5 — вимикач включеної передачі ВК-403; 6— вимикач -маси»; 7 — акумуляторна батарея; 8 — стартер

08.04.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 81: Система електростартерного пуску.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 276 – 281.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_4.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/starter.html

Опрацювати матеріал.

1. Системи пуску двигуна трактора.

2. Будова електростартерного пуску двигуна.

3. Робота електростартерного пуску двигуна.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення електростартерного пуску двигуна.

2. Опишіть будову електростартерного пуску двигуна.

3. Поясніть схему роботи електростартерного пуску двигуна.

4. Які переваги у електростартерного пуску двигуна.

5. Охорона праці під час експлуатації електростартерного пуску двигуна.

Система електростартерного пуску

Система електростартерного пуску призначена для надання обертання колінчастому валу двигуна з частотою, за якої забезпечуються умови для спалахування й горіння робочої суміші(для карбюраторних двигунів– 40–50, для дизельних– 150–200 хв^–1).

Рис. 1. Схема вмикання електричного стартера

Стартер 1 живиться від акумуляторної батареї. Під час вмикання вимикача 2 (рис. 1) в обмотці 7 проходить струм і осердя 8 тягового реле 5 електромагніту втягується всередину обмотки, а важіль 11 зміщує шестірню 12 приводу 10 вздовж осі, вводячи в зачеплення з вінцем маховика13.

Між важелем 11 та осердям 8 розміщена пружина 9. У разі повного зачеплення зубчастої пари контактний диск6 замикає контакти4 і струм від акумуляторної батареї надходить в обмотку електродвигуна 3.

Якір електродвигуна починає обертатися й обертає через шестеренну передачу колінчастий вал двигуна. Роз’єднуються шестерні після пуску двигуна автоматично здебільшого застосовують муфти вільного ходу, що забезпечують передачу крутного моменту лише в одному напрямку – від валу стартера до маховика).

01.04.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 80: Призначення та будова реле – регулятора. Технічне обслуговування генеpатоpiв. Несправності, причини їх виникнення та способи усунення. Вимоги безпеки.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 298 – 303

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_2.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/generator.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення та будова реле - регулятора

2. Технічне обслуговування генеpатоpiв.

3. Несправності генеpатоpiв.

4. Способи усунення несправностей генераторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Опишіть призначення та будову реле – регулятора.

2. Опишіть правила технічного обслуговування генератора трактора.

3. Опишіть ознаки несправностей генеpатоpiв та причини їх виникнення.

4. Способи усунення несправностей генератора.

5. Поясніть вимоги безпеки під час обслуговування генератора.

Реле-регулятори РР362 і РР362-А. Електричну схему реле-регулятора наведено на рис. 1.

Для спрощення схеми декілька паралельно ввімкнених резисторів замінено на загальні резистори.

Реле-регулятор складається з пристрою для регулювання напруги (електромагнітний вібраційний одноступінчастий регулятор РН, транзистор Т, резистори RI, R2, R3, R4, діоди Д2 і Д3) і пристрою для захисту транзистора(електромагнітне реле захисту Р3 і діод Д1).

Рис. 1. Електрична схема реле-регулятора РР362:

РН– регулятор напруги; РЗ– реле захисту; Д1 – діод роздільний; Д2 – діод зворотного зв’язку; Д3 – діод гасильного контуру; В1 – резистор термокомпенсаційний; R2 – резистор прискорювальний; R3 – резистор додатковий; R4 – резистор кола бази транзистор; 1– амперметр; 2 – вмикач запалювання; 3, 14 – клеми реле регулятора; 4 – обмотка РН; 5 – ярмо РН; 6 – пружина; 7, 10 – якірці; 8, 9 – контакти РН і Р3; 11 – утримуюча обмотка РЗ; 12 – основна(послідовна обмотка РЗ); 13 – допоміжна(зустрічна) обмотка РЗ; 15 – обмотка збудження генератора; 16 – випрямний блок генератора; 17 – обмотка статора генератора; 18 – акумуляторна батарея

Пристрій для регулювання напруги підтримує постійну напругу генератора за змінної частоти обертання ротора, відповідно змінюючи силу струму збудження.

Транзистор Т (напівпровідниковий підсилювач) є виконавчим елементом пристрою для регулювання напруги.

Керує транзистором електромагнітне реле РН, чутливим елементом якого є обмотка 4, ввімкнена за схемою прискорювального опору, 3 протидійною пружиною6 якірця 7, а керованим – нормально розімкнені срібні контакти 8, увімкнені між плюсовою клемою В3 і базою Б транзистора.

Через контакти проходить тільки струм керування транзистором(струм бази не перевищує 0,5 А), напруга якого незначна (1,5–2,5 В), а струм обмотки збудження – через транзистор або резистори R2 і R3. Це виключає можливість окиснення та ерозії контактів, забезпечує їх довговічність, надійну роботу пристрою і високу стабільність регульованої напруги.

Діод Д1 запобігає появі струму в утримуючій обмотці 11 і замиканню контактів9 реле захисту в разі замикання контактів 8 регулятора напруги. Діод Д3 гасить е.р.с. самоіндукції обмотки збудження генератора. Діод Д2 сприяє активнішому замиканню транзистора.

Резистор R1 стабілізує параметри притягування якірця 7 за змін температури, резистор R2 прискорює частоту коливань якірця 7, резистори R2 і R3 визначають силу струму обмотки збудження генератора за закритого транзистора, а R4 – силу струму бази за відкритого транзистора.

За конструкцією, принципом дії та характеристиками генераторні установки змінного струму принципово відрізняються від класичних генераторних установок постійного струму, мають характерні експлуатаційні особливості і призначені для роботи тільки в схемах електрообладнання з мінусовою полярністю “маси”.

Під час експлуатації цих установок забороняється:

- навіть короткочасно з’єднувати клему “Ш” генератора чи реле-регулятора з “масою”, бо вийде з ладу реле-регулятор (особливо РР350);

- пускати двигун за від’єднаного плюсового проводу генератора, а також від’єднувати акумуляторну батарею в разі, коли амперметр показує великий зарядний струм; це призводить до підвищення напруги, небезпечної для випрямного пристрою;

- від’єднувати та під’єднувати проводи до клем генератора і реле-регулятора за підключеної акумуляторної батареї;

- мити генератор і реле-регулятор напрямленим струменем води;

- перевіряти справність схеми генератора і регулятора мегомметром або лампою від мережі з напругою понад 36 В (таку перевірку допускають тільки після вимикання напівпровідникових приладів генератора і реле).

13.05.2020р. Група 24. Урок № 79, на тему:

Призначення та будова генератора

Генератор Г520 (мал. 1,а) складається із статора 1 з трифазною обмоткою 2, ротора 3 з обмоткою збудження 13 і контактними кільцями 7, задньої 4 і передньої 16 кришок, шківа 18 з вентилятором 17.

Мал. 1. Генератор Г250:

а – з випрямним блоком ВБГ-1; б – з випрямним пристроєм на шести діодах (три типу Д242-А і три– Д242-АП); в – схема трифазної обмотки статора; 1 – статор; 2 – трифазна обмотка статора; 3 – ротор; 4 – задня кришка; 5 – клема блока ВБГ-1; 6 – блок випрямних діодів ВБГ-1; 7 – контактні кільця; 8 – ізоляція контактних кілець; 9 – щітки; 10 – щіткотримач; 11 – клема “Ш” генератора; 12 – стяжний гвинт; 13 – обмотка збудження; 14 – втулка; 15 – вал; 16 – передня кришка; 17 – вентилятор; 18 – шків; 19 – тепловідвід(латунний або алюмінієвий радіатор); 20 – вентиль (діод) силіцієвий зворотної полярності (Д242-АП); 21 – гайка кріплення вентиля.

Пластини, з яких набрано статор, зварені в шести місцях по зовнішній поверхні. Внутрішня поверхня статора має 18 зубців, на яких розміщують котушки трифазної обмотки статора.

Обмотка виконана у вигляді окремих котушок, з’єднаних послідовно по шість у кожній фазі (мал. 1, в). Фази обмотки сполучено зіркою, а відвідні їх кінці під’єднано до випрямного пристрою.

Ротор складається з обмотки збудження 13, розміщеної на сталевій втулці 14, двох штампованих кігтеподібних полюсних наконечників, напресованих на вал 15, і двох контактних кілець, до яких припаяно кінці обмотки збудження. Він обертається в двох підшипниках закритого типу (з гумовим ущільненням), які не потребують під час експлуатації мащення.

Розміщені підшипники в кришках генератора. На задній кришці кріплять пластмасовий щіткотримач 10 з двома щітками 9 (одна з них з’єднана з корпусом, друга – з ізольованою від корпусу клемою “Ш”) і випрямний пристрій, а також вивідну клему генератора “+”. Випрямний пристрій генераторів, у позначеннях яких після індексу введено цифру 1 (наприклад, ВБГ-1), закріплений у задній кришці (мал. 1, а). Він складається з трьох секцій (мал. 2), у тепловідводах яких змонтовано по два силіцієвих вентилі (діоди) з різною полярністю. Виводи фаз генератора приєднують до клем 4 блока. Діоди блока сполучено за трифазною двонапівперіодною схемою (схема А. Н. Ларіонова). Через плюсову шину 11 проходить контактний болт 2, який є плюсовою клемою генератора й одночасно слугує для кріплення блока ВБГ-1 до кришки; болт ізольований від кришки пластмасовою втулкою. Гвинт 2 з’єднує мінусову шину 3 блока із кришкою й одночасно прикріплює блок до кришки.

Випрямний пристрій генераторів перших випусків, у позначеннях яких немає цифри (наприклад, Г250-Ж), складається з шести окремих діодів, розміщених з внутрішнього боку задньої кришки. Три діоди типу Д242-А прямої полярності розміщені на тепловідводі 19 (мал. 1, б), який з’єднаний з ізольованою клемою“+” генератора, а три діоди типу Д242-АП(зворотної полярності) – безпосередньо на кришці.

Моделі генератора Г250, крім випрямного пристрою, різняться розмірами приводних шківів і розміщенням лап кріплення.

Мал. 2. Електрична схема генератора з випрямним блоком ВБГ-1:

1– задня кришка; 2 – контактний гвинт, 3, 11 – мінусова і плюсова шики випрямного блока; 4 – клема блока силіцієвих вентилів; 5 – мідна контактна шайба; 6 – напівпровідникова силіцієва шайба; 7, 8 – виводи діодів(паяються до плюсової і мінусової шин випрямного блока); 9 – герметизувальна заливка; 10 – тепловідвід; 12 – болт; 13 – контактне кільце; 14 – щітка; 15 – щіткотримач; 16 – плюсова клема генератора; 17 – клема“Ш”; 18 – обмотка збудження; 19 – обмотка статора

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити в конспект. Підготувати питання з теми.

14.05.2020р. Група 24. Урок № 80, на тему:

Призначення та будова реле - регулятора

Реле-регулятори РР362 і РР362-А. Електричну схему реле-регулятора наведено на мал. 1. Для спрощення схеми декілька паралельно ввімкнених резисторів замінено на загальні резистори.

Реле-регулятор складається з пристрою для регулювання напруги (електромагнітний вібраційний одноступінчастий регулятор РН, транзистор Т, резисториRI, R2, R3, R4, діоди Д2 і Д3) і пристрою для захисту транзистора(електромагнітне реле захисту Р3 і діод Д1).

Мал. 1. Електрична схема реле-регулятора РР362:

РН– регулятор напруги; РЗ– реле захисту; Д1 – діод роздільний; Д2 – діод зворотного зв’язку; Д3 – діод гасильного контуру; В1 – резистор термокомпенсаційний; R2 – резистор прискорювальний; R3 – резистор додатковий; R4 – резистор кола бази транзистор; 1– амперметр; 2 – вмикач запалювання; 3, 14 – клеми реле регулятора; 4 – обмотка РН; 5 – ярмо РН; 6 – пружина; 7, 10 – якірці; 8, 9 – контакти РН і Р3; 11 – утримувальна обмотка РЗ; 12 – основна(послідовна обмотка РЗ); 13 – допоміжна(зустрічна) обмотка РЗ; 15 – обмотка збудження генератора; 16 – випрямний блок генератора; 17 – обмотка статора генератора; 18 – акумуляторна батарея

Транзистор Т (напівпровідниковий підсилювач) є виконавчим елементом пристрою для регулювання напруги. Керує транзистором електромагнітне реле РН, чутливим елементом якого є обмотка4, ввімкнена за схемою прискорювального опору, 3 протидійною пружиною6 якірця 7, а керувальним – нормально розімкнені срібні контакти 8, увімкнені між плюсовою клемою В3 і базою Б транзистора. Через контакти проходить тільки струм керування транзистором(струм бази не перевищує 0,5 А), напруга якого незначна (1,5–2,5 В), а струм обмотки збудження – через транзистор або резистори R2 і R3. Це виключає можливість окиснення та ерозії контактів, забезпечує їх довговічність, надійну роботу пристрою і високу стабільність регульованої напруги.

Термокомпенсація регулятора напруги здійснюється послідовним увімкненням навколо обмотки 4 резистора R1 та підвіскою якірця 7 на термобіметалевій пластинці. Реле захисту автоматично захищає транзистор у разі короткого замикання в колі обмотки збудження генератора (замикаються контакти 9 і транзистор замикається), коли через транзистор міг би надійти струм недопустимої сили і вивести його з ладу. Діод Д1 запобігає появі струму в утримувальній обмотці 11 і замиканню контактів9 реле захисту в разі замикання контактів 8 регулятора напруги. Діод Д3 гасить е.р.с. самоіндукції обмотки збудження генератора. Діод Д2 сприяє активнішому замиканню транзистора.

- навіть короткочасно з’єднувати клему“Ш” генератора чи реле-регулятора з“масою”, бо вийде з ладу реле-регулятор (особливо РР350);

- від’єднувати і під’єднувати проводи до клем генератора і реле-регулятора за підключеної акумуляторної батареї;

- мити генератор і реле-регулятор напрямленим струменем води;

01.04.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 78: Призначення та будова акумуляторної батареї

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 274 – 276.

Опрацювати матеріал.

1. Джерела електричного струму трактора.

2. Призначення та будова АКБ.

3. Електроліт та вимоги до нього.

Д.З. Оформити когмпект. Дати відповіді на питання:

1. Які джерела електричного струму встановлені на трактори?

2. Поясніть призначення АКБ та маркування.

3. Поясніть будову АКБ.

4. Якої щільності буває електроліт та чим він вимірюється?

5. Безпека праці під час обслуговування та робіт з АКБ тракторів.

Електрична енергія, порівняно з іншими видами енергії, відрізняється універсальністю застосування: перетворюється на теплову для запалювання робочої суміші, на механічну – для провертання колінчастого вала під час пуску двигуна; забезпечує освітлення, сигналізацію, дію контрольно-вимірювальних приладів.

В електрообладнанні мобільних машин мають місце напів-провідники, важливою властивістю яких є одностороння електропровідність. Діод – двоелектродний пристрій, що пропускає струм лише в одному напрямку; транзистор– триелектродний пристрій (середній електрод називають базою, два інші– емітером і колектором; стабілітрон– діод, здатний пропускати струм у зворотному (непровідному) напрямку без руйнування за певної напруги.

Електрообладнання сучасних мобільних машин складається з систем різного призначення(живлення, запалювання, пуску, освітлення та сигналізації, контрольно-вимірювальних приладів, опалення й вентиляції, додаткового обладнання), сполучених у загальну схему за допомогою провідників, перехідних панелей та штепсельних з’єднань. 3астосовують постійний струм переважно напругою 12 В (на деяких машинах – напруга24 В). Елементи з’єднують за однопровідною схемою, за якою одним з провідників, до якого під’єднують негативні полюси, є корпус машини. Для полегшення монтажу та захисту струмопроводи об’єднані в скручені та вміщені в оболонки джгути.

Стартерні акумуляторні батареї

Акумуляторна батарея на тракторі працює в одній мережі з генератором. Під час роботи двигуна електрична мережа живиться струмом генератора, а акумуляторна батарея працює як споживач, тобто підзаряджається. Якщо двигун не працює, реле-регулятор вимикає генератор з мережі, і споживачі системи електрообладнання трактора живляться від акумуляторної батареї.

На тракторах використовують кислотні акумуляторні батареї через те, що вони можуть давати струм великої сили(400–600 А), потрібний для роботи стартера. Батарея складається з окремих елементів-акумуляторів, розміщених у відсіках бака. Кожен елемент має позитивні і негативні пластини. Суміжні пластини розділені між собою сепараторами з ізоляційного матеріалу.

Електролітом в акумуляторній батареї є розчин сірчаної кислоти. Акумуляторна батарея підключається клемою “–” до маси трактора чи автомобіля.

Щоб забезпечити повне заряджання батарей, реле-регулятор слід налаштувати на напругу16 В. Величину зарядного струму регулюють реостатом і контролюють амперметром, увімкненим послідовно.

Акумуляторні батареї вмикають на заряджання, якщо температура електроліту не перевищує + 30 °С. У місткості (баку) 8 (рис.3.1, в) з електролітом розміщені блоки позитивно 3 і негативно 1 заряджених пластин, прокладки(сепаратори) для захисту від замикання різнойменно заряджених пластин. Гратчасті пластини заповнені активною масою, яка після спеціальної обробки перетворюється на пероксид свинцю темно-коричневого кольору (на

позитивно заряджених пластинах) і на свинець сірого кольору (на негативно заряджених пластинах). Полюсні штирі 7 і 13 для під’єднання споживачів позначені відповідно “+” і “–”.

Для унеможливлення неправильного вмикання батареї в мережу діаметр плюсового штиря роблять дещо більшим. У пробках 10 заливних отворів(або безпосередньо в кришці) передбачено вентиляційні отвори для виходу газів.

Заряджання триває до настання бурхливого виділення газу (“кипіння”) в усіх акумуляторах батареї; напруга й густина електроліту мають залишатись сталими упродовж 2 год, що є ознакою закінчення заряджання. Напругу контролюють вольтметром класу точності 1 зі шкалою на 3 В, з ціною поділки 0,02 В.

Під час заряджання потрібно стежити, щоб температура електроліту не перевищувала + 45°С. Якщо температура досягла + 45°С, зарядний струм слід зменшити вдвічі або припинити заряджання до зниження температури електроліту до + 30°С.

Якщо густина електроліту в кінці заряджання залишається сталою, але нижчою від норми(з урахуванням температурної поправки), потрібно долити електроліт густиною 1,4 г/см³, якщо вона вища– дистильовану воду. Після цього слід продовжити заряджання на 30 хв до повного перемішування електроліту.

Мал. 1. Схема дії кислотного акумулятора

(а– процес заряджання; б– процес розряджання і будова акумуляторної батареї 6СТ-60ЕМ(в): 1, 3 – відповідно негативно і позитивно заряджені пластини; 2 – сепаратор; 4 – запобіжна гратка; 5 – баретка; 6 – штир; 7, 13 – штирі відповідно “+” і “–”; 8 – бак; 9 – ущільнювальна мастика; 10 – кришка заливного отвору; 11 – кришка; 12 – місток

25.03.2025р.

Тема програми № 7: Електрообладнання тракторів

Тема уроку № 77: Загальна схема електрообладнання трактора

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 293 – 298

https://budova-traktoriv.com.ua/akb.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/4/4_1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Системи енергопостачання автомобілів і тракторів.

2. Джерела електричної енергії автомобілів і тракторів.

3. Електрообладнання трактора МТЗ-82.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення електрообладнання трактора.

2. Поясніть будову електричної схеми трактора.

3. Навіщо використовують проводи різного кольору в електричній схемі трактора.

4. Що означає термін однопровідна в електрична схема трактора

5. Лампи з яким цоколем використовують електрообладнанні трактора

Системи енергопостачання автомобілів і тракторів. Автомобільна чи тракторна система енергопостачання-це сукупність обладнання, що забезпечує виробництво електричної енергії, розподіл та передачу її споживачам.

На автомобілях та тракторах застосовується система енергопостачання постійного струму напругою 14 або 28В. В систему енергопостачання входять джерела електричної енергії (генератор та акумуляторна батарея), регулюючі пристрої (регулятори напруги) та елементи контролю і захисту від можливих аварійних режимів.

Головним джерелом електричної енергії в системі енергопостачання є генератор змінного струму з випрямлячем. Вал генератора має привід від двигуна внутрішнього згоряння через ремінну передачу. Віддачу електричної енергії генератором навіть при мінімальній частоті обертання

Забезпечити шляхом збільшення передаточного числа ремінної передачі приводу генератора. Але при передаточному числі більше 3 зменшується терміни служби ремінної передачі і збільшуються механічні навантаження на обертальні вузли і деталі генератора та на підшипники.

Спеціальний вузол генератора-випрямляч забезпечує перетворення змінного струму в постійний.

Завдяки напівпровідниковому випрямлячу значно підвищилась надійність та питома потужність генераторів, розширився діапазон робочих частот обертання ротора, зменшилась трудомісткість технічного обслуговування під час експлуатації.

Крім енергопостачання споживачів, що входять в систему електрообладнання автомобіля чи трактора, генератор має забезпечити зарядку акумуляторної батареї при працюючому двигуні. Потужність генератора вибирається такою, щоб при різних режимах руху автомобіля чи трактора не відбувався прогресуючий розряд акумуляторної батареї.

Напруга в бортовій мережі автомобіля має бути стабільною в широкому діапазоні зміни частот обертання колінчатого валу двигуна. Ця вимога пов'язана з тим, що акумуляторна батарея чутлива до рівня напруги.

Система енергопостачання. Низька напруга призводить до недозаряду батареї, як наслідок, до ускладненого пуску двигуна. Висока напруга призводить до перезаряду батареї і прискореному виходу її з ладу. Дуже чутливі до рівня напруги бортової мережі також мікропроцесори та лампочки приладів освітлення та сигналізації. Генератор з регулятором напруги створює генераторну установку. Генераторна установка характеризується перш за все потужністю.

Потужність генераторних установок зростає з кожним роком. На кінець XXст. потужність зросла до 800-900Вт, а на автомобілях вищого класу потужність генератора на 300-400Вт більша, що пояснюється наявністю приладів підвищеного комфорту в салоні, перш за все кондиціонера.

На сучасних легкових автомобілях середнього класу та на вантажних автомобілях і тракторах переважають генераторні установки, розраховані на максимальну силу струму 50-70А, а на автомобілях вищого класу –до 90-100А, тобто максимальна потужність досягає 1,4-1,5кВт. В таких випадках витрати пального на привід генератора може складати 6% загальних витрат.

Ресурс генераторів змінного струму досягає 200-300 тис.км пробігу автомобіля. Нині випускаються два типи генераторів змінного струму: з контактними кільцями та щітками і без контактні індукторні.

Електрообладнання трактора МТЗ-82. Електрообладнання трактора МТЗ-82 включає джерела і споживачі електричного струму, призначені для запуску двигуна, світлової і звукової сигналізації при виконанні різних робіт, освітлення під час робіт в темний час доби, опалювання і вентиляції кабіни, живлення контрольно-вимірювальних приладів, очищення скління кабіни і т. д.

На тракторі реалізована схема електроустаткування з постійним струмом і номінальною напругою 12 Вольт. Уся електрика виконана за однопровідною схемою з'єднання джерел електричного струму із споживачами, в якій металеві деталі трактора виконують роль провідників електричної енергії. Ці деталі називаються масою трактори, з якими з'єднуються мінусові клеми джерел електричного струму.

Генератор і акумулятор виконують роль джерел електричної енергії, підключені паралельно один до одного. Напруга в заданому діапазоні регулює реле-регулятор.

Акумулятор використовується як джерело струму для усіх приладів і систем електроустаткування МТЗ 82 при непрацюючому двигуні, а головне — для системи пуску двигуна, що створює найбільше навантаження на акумулятор.

Під час роботи двигуна акумуляторна батарея заряджається.

При працюючому двигуні, коли напруга генераторів перевершуватиме е.р.с. акумулятора, живлення усіх споживачів виконує генератор, у тому числі і зарядку акумулятора.

Рис. 1. Схема електрообладнання трактора МТЗ 82:

1 і 56 — передні фари; 2 і 57 — передній покажчик повороту; 3, 27, 28, 38 і 58 — сполучні панелі; 4 — реле-регулятор; 5 — генератор; 6 і 32 — штепсельний роз'єм; 7 — вимикач електродвигуна вентилятора блоку опалювання — охолодження кабіни; 8 — електродвигун вентилятора блоку опалювання — охолодження; 9, 15 і 17 — блок запобіжників; 10 — сполучна муфта; 11 — вимикач плафона; 12 — плафон; 13 — склоочисник вітрового скла; 14 — вимикач склоочисника; 16 і 21 — лампа освітлення приладів; 18 — контрольний елемент електрофакельного підігрівача; 19 — контрольна лампа вимикача «маси»; 20 — додатковий опір; 22 — вмикач електрофакельного підігрівача і стартера; 23 — контрольна лампа далекого світла; 24 — склоомивач; 25 і 42 — задні фари; 26 і 41 — задні ліхтарі; 29 — вмикач стоп-сигналу; 30 — вимикач задніх фар; 31 — центральний перемикач світла; 33 — штепсельна розетка причепа; 34 — ліхтар освітлення номерного знаку; 35 — кнопковий вимикач склоомивачі; 36 — переривник покажчиків повороту; 37 -контрольна лампа покажчиків повороту; 39 — переносна лампа; 40 — розетка переносної лампи; 43 — вимикач «маси»; 44 — акумуляторна батарея; 45 — перемикач покажчиків повороту; 46 — кнопковий вимикач звукового сигналу; 47 — перемикач світла передніх фар; 48 — амперметр; 49 — покажчик температури води; 50 — вмикач блокування запуску дизеля; 51 — стартер; 52 — реле стартера; 53 — реле блокування; 54 — електрофакельний підігрівач; 55 — датчик покажчика температури води; 59 — звуковий сигнал; 60 — покажчик рівня палива; 61 — датчик покажчика рівня палива.

25.03.2025р.

Тема програми № 6: Робоче і допоміжне обладнання тракторів

Тема уроку № 76: Тягово– зчіпні та буксирні пристрої гідрофікований гак

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 257– 261.

https://budova-traktoriv.com.ua/nachipni_prystroi.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_3.htm#%D1%94732

Опрацювати матеріал.

1. Пpичiпнi пpистpої.

2. Гiдpофiкований гак.

3. Автозчiпка.

4. Безпека праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення начіпних пристроїв, гiдpофiкованих гаків, автозчiпок тpактоpiв.

2. Поясніть будову причіпного пристрою тpактоpiв.

3. Поясніть будову гiдpофiкованого гаку трактора МТЗ-80.

4. Поясніть будову автозчіпки тракторів.

5. Поясніть основні правила безпеки праці під час обслуговування робочого обладнання тракторів.

Начіпні пристрої призначені для приєднання до трактора машин, знарядь і причепів. Начіпний пристрій трактора Т-150 (рис. 1.) складається з начіпної 8 і упряжної скоби 7, бугелів 1, шворня 5 і з’єднувальних пальців 6. Бугелі прикріплені болтами до кронштейнів начіпного механізму. До начіпних бугелів кріпиться скоба з п’ятьма отворами, які дозволяють встановлювати упряжну скобу по осі трактора, а також зміщувати її ліворуч та праворуч відповідно на 80 і 160 мм. На заводі скобу встановлюють на висоті 369 мм від опорної поверхні трактора. Обертаючи скобу і причіпні бугелі, можна змінювати висоту точки причепа.

Рис. 1. Начіпний пристрій:

1 — начіпний бугель; 2 — вісь; 3 — кронштейн; 4 — болт; 5— шкворень;

6 — панель; 7 — упряжна скоба; 8 — начіпна скоба

Для автоматичного з’єднання сільськогосподарських машин або знарядь з трактором застосовують автозчепи СА. За допомогою автозчепу з’єднують машину, вісь якої зміщено відносно осі трактора до 120 мм, а замок нахилений вперед або відхилений вбік до 15°.

На тракторах МТЗ-100 та МТЗ-102 для агрегатування з причіпними машинами застосовують маятниковий пристрій з допустимим вертикальним навантаженням на нього 6 кН.

Для приєднання до трактора двовісних причепів на деяких тракторах застосовують буксирні пристрої. Буксирний пристрій тракторів М'ГЗ кріплять до кронштейна поворотного валу начіпного механізму за допомогою двох пальців 2 (рис. 2). Він складається з тягового гака 12 з напрямним апаратом (нижній уловлювач 14 і козирок 10), фіксатора зіва гака 11, корпусу автомата зчіпки 4, в якому розташований упор фіксатора 7 з пружиною 6, пружина фіксатора 5, а також. Важіль фіксатора 13, який є на осі 15 рукоятки 9 керування фіксатором. Рукоятка обладнана зворотною пружиною. Верхня частина важеля фіксатора переміщується у вифрезерованій порожнині фіксатора 11. Для приєднання причепа до трактора рукояткою 9 фіксатор ставлять у положення відкритого зіва гака, а нижній уловлювач 14 — у горизонтальне положення. Уловлювач при русі трактора заднім ходом є напрямною для петлі дишла причепа. Петля натискує на виступаючий фіксатор 11, утоплює його всередину корпусу 4 і заходить у зів гака 12. Після зчіпки петлі дишла із зівом крюка фіксатор 11 під дією пружини рукоятки 9 повертається у початкове положення.

Для розчеплення трактора з причепом рукояткою 9 фіксатор переміщають вперед і знімають дишло причепа з гака.

Рис. 2. Буксирний пристрій тракторів МТЗ:

1 чека пальця: 2 — палець кріплення буксирного пристрою; грою; 3 — отвір: 4 — корпус автомата зчіпки; 5 — пружина фіксатора; 6 — пружина упору фіксатора; 7 — упор фіксатора 8 — палець фіксатора; 9 — рукоятка керування фіксатором; 10— козирок; 11 — фіксатор зіва гака; 12 — гак; 1 3— важіль фіксатора; 14 — нижній уловлювач; 15 — вісь рукоятки керування; 16 — кришка корпусу амортизатора; 17 — корпус амортизатора; 18 — амортизатор; 19 — гайка гака; 20 — ковпак; 21 — кронштейн

Для робота з одновісними причепами, гноєрозкидачами та іншими машинами, які створюють не тільки поздовжнє і бокове навантаження, а й вертикальне, застосовують гідрофікований причіпний гак.

Порівняно з буксирним пристроєм гак здатний витримувати значно більше вертикальне навантаження. Кронштейн З (рис.3) з гаком 1 кріпиться спеціальними болтами до днища заднього моста і кришки ВВП, а тягами з’єднується з пальцями зовнішніх важелів начіпного механізму. Керують (підняття, опускання) гідрогаком за допомогою основного циліндра начіпної системи.

Рукоятка 9 відводить захвати гака при приєднанні (від’єднанні) напівпричепів. У робочому положенні гак опирається на захвати 2.

Рис. 3. Гідрофікований гак тракторів МТЗ:

1 — гак; 2 — захвати; 3 — кронштейн гака; 4 — тяга захвату; 5 — кронштейн пружини; 6 — пружина; 7 — важіль; 8 — фіксатор рукоятки; 9 — рукоятка керування захватами

Гідрогак трактора Т-150К встановлюють у місцях кріплення нижніх тяг начіпного механізму (після їх зняття). Піднімають і опускають його рукояткою гідророзподільника як і задній начіпний механізм.

Гідрофікований причіпний гак забезпечує швидке з’єднання і роз’єднання трактора і причепа з робочого місця водія, при цьому підвищується продуктивність трактора та значно поліпшується робота тракториста.

Щоб полегшити приєднання й від’єднання начіпних і напівначіпних машин та знарядь до начіпного механізму трактора з місця водія застосовують автоматичні зчіпки. Автозчiпка — це рамка 9 (рис. 4), яка складається з двох квадратних труб, зварених під кутом 65°. За допомогою пальців рамку приєднують до поздовжніх тяг начіпного механізму. У верхній частині розміщений кронштейн 6 з отвором для приєднання до центральної тяги.

Рис. 4. Автоматична зчіпка СА-1;

1 — замок; 2 — планка з отворами д ля приєднання спеціальної верхньої тяги при з'єднанні другої машини; 3 — упорна планка собачки замка; 4 — регулювальний ексцентрик; 5 — рукоятка собачки керування тросом з кабіни; 6 — кронштейн д ля приєднання центральної тяги начіпного механізму трактора; 7 — пружина собачки замка; 8 — собачка замка: 9 — рамка; 10 — пальці для приєднання рамки до поздовжніх тяг начіпного механізму

Для начіплювання машини-знаряддя трактор з опущеною рамкою подається назад так, щоб вона увійшла у порожнину замка 1 начіпної машини. Після цього переключенням розподільника на «Піднімання» машину начіплюють. Собачка 8 під дією пружини 7 заскакує у паз замка і фіксує з’єднання.

Для від’єднання трактора від машини тросом повертають рукоятку 5, виводять собачку 8 із зачеплення з упором 3 і, утримуючи її в такому положенні, опускають начіпний механізм за допомогою золотника розподільника «Плаваюче» до виходу рамки із замка, потім від'їжджають від машини-знаряддя.

Регулювальні ексцентрики 4 забезпечують щільність з’єднання собачки з упорною планкою 3.

Автозчiпка СА-1 призначена для універсально-просапних тракторів, а СА-2, уніфікована з нею для тракторів загального призначення.

25.03.2025р.

Тема програми № 6: Робоче і допоміжне обладнання тракторів

Тема уроку № 75: Обладнання кабіни. Вентиляція кабіни, склоочисники.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 262 – 273.

https://youtu.be/Zda-9H3hH2E?si=aF4j2MblPGWA-Izz

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Допоміжне обладнання.

2. Кабіна, її призначення та будова.

3. Обладнання кабани. Вентиляція кабіни, склоочисники.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення та будова кабіни тракторів?

2. Поясніть призначення та будову облицювання трактора.

3. Поясніть призначення та будову вентиляції кабіни трактора.

4. Поясніть призначення та будову склоочисника трактора.

5. Закрийте рукою підписи на рис. 1, 2, 3, 4, дайте їх пояснення.

6. Як влаштована кабіна трактора?

7. Опишіть вимоги до робочого місця тракториста.

Призначення допоміжного обладнанням кабіни. Допоміжне обладнання включає в себе кабіну, органи управління і контролю, пристрою для створення мікроклімату в кабіні і зниження рівня вібрації, шуму і інше.

З метою поліпшення умов труда водія передусім зменшують зусилля на органах управління за рахунок застосування гідро- і пневмоприводів, пружинних сервомеханізмів. Зусилля на органи управління трактором повинне бути не більше за 30...50Н.

Щоб забезпечити необхідні комфортні умови водіям, трактори і автомобілі обладнують герметичними кабінами. До кабін сучасних тракторів і автомобілів пред'являють ряд ергономічних вимог. Всі органи управління трактора і автомобіля повинні бути розміщені в кабіні в так званих зонах ергономічної доступності, т. е. повинні бути доступні водію при витраті ним мінімальної енергії.

Важливою характеристикою кабіни є оглядовість, тому в кабіні передбачене переднє, заднє і бічне панорамне скло з гумовими ущільнювачами. Бічне скло робить що відкриваються, для чого дверей кабіни обладнують скло підйомниками. Для поліпшення оглядовості переднє і заднє скло також може відкриватися.

Для забезпечення безпеки водія при зіткненні, перекиданні і в дорожньо-транспортних випадках кабіна повинна бути досить міцною. Тому її роблять цільнометалевою, зварюючи з холоднокатаного профілю.

На працездатність водія значно впливають шум і вібрація в кабіні. Для їх зниження застосовують шумопоглинаючі прокладки між зовнішніми і внутрішніми стінками кабіни, коврики на підлозі. Самі кабіни кріплять до кістяка на гумометалевих, пружинних або гідравлічних амортизаторах. Крісло водія оснащене антивібраційний пристроєм і може бути відрегульовано по масі водія, висоті сидіння і наближеності до органів керування (вперед-назад)

Кабіни багатьох сучасних вантажних автомобілів розташовують над двигунами. Для зручності доступу до двигуна при його технічному обслуговуванні їх роблять що відкидаються і забезпечують надійними запірними пристроями, що запобігають мимовільному перекиданню кабіни.

Щоб захистити водія від впливу навколишнього середовища, кабіни виконують з ущільненими дверми і вікнами, що забезпечують незначний надлишковий тиск повітря. Можливе застосування системи кондиціонування повітря. Надлишковий тиск підтримується вентилятором, який часто компонують спільно з системою опалювання.

Для безпеки роботи водія встановлюють ремені безпеки, а для роботи в складних погодних умовах - склоочисники, пристрої проти обмерзання і запотівання.

Мікроклімат в кабіні повинен відповідати наступним вимогам: температура повітря повинна бути не нижче за 14 і не вище за 28 °З, а в теплий період року не більш ніж на 2...3 "З вище за температуру навколишнього повітря; швидкість переміщення повітря при вентиляції - не більше за 1,5 м/з; вміст пилу в повітрі - не більше за 2 мг/м3, оксиду вуглеводу - не більше за 20 мг/м3.

Система вентиляції може бути природною (через вікна кабіни) і примусовою (подача повітря вентилятором). На більшості тракторів і автомобілів використовують обидві системи вентиляції. На автомобілях примусова вентиляція об'єднана з системою опалювання кабіни в холодний час. Для примусової припливної вентиляції кабін тракторів використовують вентилятор - пиловідокремлювач, встановлюючи його на даху кабіни. Цей вентилятор складається з корпусу, ковпака, патрубка, щитка і електродвигуна з крильчаткою.

Для забезпечення нормального температурного режиму в літній час кабіни деяких тракторів обладнують примусовою вентиляцією з повітроохолоджувачем, як правило, водовипаровувального типу. Така вентиляційна установка подає в кабіну очищене від пилу, зволожене і охолоджене повітря. У холодний час року кабіни тракторів обдуваються повітрям, нагрітим в серцевині радіатора системи охолоджування дизеля. Повітря поступає в серцевину радіатора через забірник по металевому рукаву. У кабіну тепле повітря прямує спочатку по патрубках з щілинами на обдувши лобового скла, а потім безпосередньо в кабін

Рис. 1. Обладнання кабіни трактора:

1 — шар мастики; 2 — картон; 3 — гумовий ущільнювальний шнур; 4 — вентилятор; 5 — калорифер; 6 — дзеркало заднього виду; 7 — щиток; 8 — повітрозабірний ковпак; 9 — склоочисник; 10 — плафон; 11 — скло; 12 — двері; 13 — скло підіймач; 14 — гніздо акумуляторної батареї; 15 — підніжка.

Рис. 2. Органи керування і контрольні прилади, трактора Т - 40М:

1 — важіль реверса; 2 — важіль перемикання передач; 3 — педаль керування головним зчепленням; 4 — важіль перемикання приводу бокового ВВП; 5 — педаль керування зчепленням ВВП; 6 — рукоятка керування повітряною заслінкою карбюратора пускового двигуна; 7 — кнопка вмикання стартера пускового двигуна; 8 — рукоятка вмикання свічки запалювання; 9 — вмикач «маси»; 10 — кнопка вмикання теплового запобіжника; 11 — контрольна лампа вмикання акумуляторної батареї при непрацюючому двигуні; 12 — покажчик температури масла в системі мащення; 13 — лампа освітлення панелі приладів; 14—амперметр; 15 — покажчик тиску масла в системі мащення; 16 — важіль керування зчепленням пускового двигуна; 17— важіль керування паливним насосом; 18 — вимикач світла задніх фар; 19 — важелі керування розподільником гідросистеми трактора; 20 — контрольна лампа покажчика поворотів; 21 — важіль керування гальмами причепа; 22 — рульове колесо; 23 — центральний перемикач; 24 — контрольна лампа; 25 — вимикач звукового сигналу; 26 — кнопка вимикання магнето пускового двигуна; 27 — перемикач світла передніх фар; 28 — педаль вмикання стартерної шестірні механізму передач; 29 — важіль декомпресійного механізму; 30 — важіль вмикання синхронного або незалежного приводу заднього ВВП; 31 — планка блокування педалей гальм; 32, 34 — педалі гальм; 33—заскочка педалі гірського гальма; 35 — педаль керування паливним насосом; 36 — педаль блокування диференціала.

Рис. 3. Органи керування і контрольні прилади трактора МТЗ-80Л:

1 — важіль керування зчепленням та привідною шестірнею пускового двигуна; 2 — важіль керування подаванням палива; 3 — маховичок керування шторкою радіатора; 4 — рукоятка керування блокуванням диференціала; 5 — індикатор ступеня забруднення повітроочисника; 6 — кнопка звукового сигналу; 7 — покажчик температури охолоджувальної рідини; 8 — амперметр; 9 — перемикач покажчика поворотів; 10 — покажчик тиску повітря в пневмосистемі приводу гальм причепа; 11 — перемикач ближнього та дальнього світла фар; 12 — покажчик тиску масла в дизелі; 13 — вмикач склоочисника; 14 —рульове колесо; 15 — тахоспідометр; 16 — вмикач стартера пускового двигуна; 17 — рукоятка фіксатора рульового колеса; 18, 19, 21 — важелі розподільника; 20 — важіль керування ГЗВ; 22 — важіль керування ВВП; 23 — важіль керування стоянково - запасним гальмом; 24 — важіль керування силовим (позиційним) регулятором; 25 — важіль блокування начіпного механізму; 26 — тяга керування роздавальною коробкою; 27 — вмикач «маси»; 8 — вмикач задніх фар; 29, 32 — педалі гальм; 30 — з'єднувальна планка педалей гальм; 31 — перемикач силового (позиційного) регулятора; 33 — важіль перемикання передач; 34 — поводок перемикання ВВП з незалежного на синхронний привід; 35 — вмикач блока опалення (охолодження) кабіни; 36 — педаль керування подаванням палива; 37 — рукоятка тяги керування захоплювачами гідро гаку; 38 — маховичок ГЗВ; 39 — педаль зчеплення; 40 — важіль перемикання знижувального редуктора; 41 — центральний перемикач світла.

Рис. 4 Органи керування та контрольні прилади трактора ДТ-75М:

1— панель покажчиків температури охолоджувальної рідини, тиску масла, амперметра; 2 — контрольні лампи вмикання «маси», перегрівання масла, роботи звукового сигналу; 3 — вмикач склоочисника; 4 — важелі керування планетарним механізмом поворотів; 5 — трос керування автозчіпкою; 6 — вмикачі задніх фар і плафона кабіни; 7 — вмикачі звукового сигналу, передніх фар, опалювача або вентилятора, вимикач магнето; 8 — важіль вмикання стартера; 9 — штепсельна розетка; 10 — педаль зчеплення; 11 — важіль керування подаванням палива; 12 — важіль вмикання декомпресора; 13 — важелі керування розподільником гідросистеми; 14 — ланцюг керування шторкою радіатора; 15 — педалі лівого та правого гальм; 16 — важіль валу відбору потужності; 17 — важіль перемикання передач; 18 — важіль вмикання ходозменшувача або реверс-редуктора, які установлюють на замовлення; 19 — важіль керування зчепленням і привідною шестірнею пускового двигуна.

Рис. 5. Будова і принцип дії вентилятора-очисника (а),

повітрозволожувача (б):

вентилятора-очисника (рис. 5, а) - 1 — електричний двигун; 2 — вентилятор; 3 — патрубок; повітрозволожувач (рис. 5, б) - 1, 11 — клапани; 2 — бак; 3 — заливний отвір; 4 — заслінка; 5 — труба; 6 — набивка; 7 — корпус; 8 — піддон; 9 — поплавковий пристрій; 10 — сітка.

Рис. 6. Будова склоочисника Т-16, Т-25, Т-40, МТЗ, ЮМЗ:

1 – склоочисник електричний; 2 — електродвигун; 3 — редуктор з електродвигуном; 4 – вісь; 5 — важіль; 6 – важіль з головкою: 7 - стійка з щіткою; 8 – штанга; 9 – гайка Т – Т-40М; 10 – втулка; 11 – гайка кріплення важеля; 12 –гайка; 13 – 17 – шайби.

20.03.2025р.

Тема програми № 6: Робоче і допоміжне обладнання тракторів

Тема уроку № 74: Механізми відбору потужностей

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 253– 256.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/vvp.html

Опрацювати матеріал.

1. Розміщення ВВП на тракторах.

2. Залежні, незалежні, напівзалежні та синхронні ВВП.

3. Приводи ВВП.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть будову та схему роботи механізмів привода заднього валу відбору потужності трактора МТЗ-80.

2. Поясніть будову та схему роботи редуктора ВВП тракторів Т -150 і Т-150К.

3. Чим обладнують трактори для приводу стаціонарних машин?

Вал відбору потужності (ВВП) призначений для приведення в дію робочих органів начіпних, навісних і стаціонарних сільськогосподарських машин. На тракторі ці вали можуть мати заднє, передає і бокове розміщення. За способом приведення ВВП поділяються на залежні, незалежні, напівзалежні і синхронні.

Якщо ВВП приводиться в дію від первинного валу коробки передач (наприклад, трактор Т-25 А) і при виключенні головної муфти зчеплення вал відключається, такий привод називається залежний.

При цьому швидкість, з якою буде обертатися ВВГІ, залежить від, частоти обертання двигуна і не залежить від швидкості руху трактори.

Якщо ВВП приводиться в дію від двигуна через допоміжні механізми силової передачі (Т-150, Т-150К, ХТЗ-170, МТЗ-80/82, Т-40М тощо) і при виключенні головної муфти зчеплення ВВП не відключається, такий привод називається незалежним.

При напівзалежному приводі ВВП обертається при переключенні передач, але не можна включити і виключити його на ходу трактора (ЮМЗ-6АКЛ).

Синхронним приводом ВВП вважається такий, при якому обертання до нього передається від вторинного валу коробки передач, а тому на кожний метр агрегату вал робить певну кількість обертів незалежно від частоти обертання валу двигуна. Сільськогосподарські машини, робота яких повинна бути узгоджена зі швидкістю переміщення трактора, приводяться в дію від валів з синхронним приводом. Частота обертання ВВП із синхронним приводом становить 3,5 об/м шляху.

Розглянемо будову і принцип дії валу відбору потужності на прикладі тракторів МТЗ-80/82. Трактори МТЗ-80 і МТЗ-82 обладнані комбінованою системою заднього валу відбору потужності планетарного типу (рис. 1), яка забезпечує роботу валу як з незалежним, так і з синхронним приводом. Незалежний привод ВВП має двоступінчастий редуктор з частотою обертання 545 і 1000 хв¹ (об/хв). Приводний вал 6 із зубчастим вінцем завжди обертається, коли працює двигун, оскільки він постійно з’єднаний з колінчастим валом двигуна. Шестерня 9 постійно зчеплена з шестернею 7 вторинного вала 8 коробки передач і обертається тільки під час руху

Рис. 1. Схема механізмів привода заднього валу відбору потужності

трактора МТЗ-80:

1 — головне зчеплення; 2, 3 — ведучі шестерні і ведучий вал двошвидкісного привода; 4 — ведені шестерні; 5 — зубчаста муфта; 6 — ведений вал; 7 — проміжний вал коробки передач; 8 — вторинний вал коробки передач; 9 — шестерня синхронного привода; 10 — зубчато-кулачкова муфта; 11 — ведучий вал, 12 — коронна шестерня; 13 — водило; 14 — сателіт; 15 — зупинне гальмо, 16 — гальмо сонцевої шестерні; 17 — сонцева шестерня планетарного редуктора; 18 — важіль переключення приводів; 19 — важіль переключення частоти обертання (пі = 545 об/хв; П2 =1000 об/хв (ВВП), Н — нейтральне положення і трактора. Зміна швидкості трактора зумовлює відповідну зміну швидкостей обертання шестерні 9.

За допомогою важеля 18 можна пересувати вздовж валу 11 зубчато-кулачкову муфту 10, з’єднуючи коронну шестерню 12 з колінчастим валом або вторинним валом коробки передач, тобто вмикають незалежний або синхронний привод ВВП. Незалежний привод ВВП можна включати при зупиненому двигуні або мінімальній частоті обертання колінчастого валу двигуна, а синхронний тільки після зупинки трактора.

Вал відбору потужності включають і виключають за допомогою планетарного механізму, який складається з коронної 12 та сонцевої 17 шестерень із зупинним гальмом 15, водила 13, виготовленого разом з ВВП, і трьох сателітів 14. ВВП включають і виключають за допомогою важеля керування у кабіні трактора. ВВП включений, якщо стрічка гальма 16 на сонцевій шестерні 17 затягнута, а стрічка гальма 15 відпущена. Важіль керування встановлено в крайньому верхньому положенні. Для виключення ВВП важіль керування переводять в крайнє нижнє положення, при цьому стрічка гальма 16 сонцевої шестерні 17 відпускається, а стрічка 15 зупинного гальма затягується.

Для приведення в дію механізмів машин, які навішані у передній частині, трактори ХТЗ-121, ХТЗ-160 мають передній, а трактор МТЗ-80 — боковий ВВП, встановлений зліва у середній частині трактора і приводиться в дію від шестерень коробки передач. Двошвидкісний незалежний ВВП з гідравлічним керуванням, який включає редуктор і автономну гідросистему використовуються на тракторах типу Т-150 і Т-150К. Трактори типу Т-150 і Т-150К обладнані двошвидкісним приводом ВВП від коробки передач (Т-150) або від роздавальної коробки (Т-150К).

Рис. 2. Схема редуктора ВВП тракторів Т-150 і Т-150К:

а - ВВП включений; б — ВВП виключений; 1 — шестеренний насос; 2 — ведена шестерня; і хвостовик; 4 — фільтр-забірник масла; 5 — диски гідропідтискної муфти; 6 — поршень; / пружина повернення поршня; 8 — диски гальма; 9 — клапан постійного тиску; 10 — клапан мінного включення; 11 — ексцентрик; 12 — важіль керування; 13 — штифт включення гальма Основна пара шестерень, встановлених у редукторі, забезпечує частоту обертання хвостовика 1000 хв а додаткова пара — для отримання 540 хв¹ — додається до трактори ВВП включають і виключають за допомогою самостійної гідросистеми (рис. 14.13), якою керують за допомогою важеля 12: коли його по вертають вгору, масло нагнітається насосом 1 у надпоршневу порожнину А, диски 5 муфти стискуються — ВВП включений.

Коли важіль повертають вниз, штифти 13 стискують диски гальма 8 — ВВП виключений. ВВП трактора К-701 приводиться п обертання одноступінчастим редуктором від коробки передач через передній карданний вал, з’єднувальну фрикційну муфту і задні і і карданний вал. Фрикційна муфта працює від гідросистеми коробки передач, але включається і виключається своїм важелем. Циліндрична пара шестерень привода змонтована на шарикових підшипниках, встановлених у корпусі редуктора.

Для стаціонарних машин сільськогосподарські трактори обладнані приводними шківами, що включаються і виключаються через спеціальний пристрій з місця водія без зупинки двигуна.

Сучасні машини в стаціонарних умовах частіше приводяться н дію за допомогою електродвигунів, тому пасові приводи від шківі и втрачають своє значення.

20.03.2025р.

Тема програми № 6: Робоче і допоміжне обладнання тракторів

Тема уроку № 73: Призначення загальна будова валу відбору потужностей

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/vvp.html

https://youtu.be/LTgKG7ceXGY?si=MbpGAvHni5k23HPd

Опрацювати матеріал.

1. Види зчеплень.

2. Одно потокове та двопотокове зчеплення.

3. ВВП та коробки відбору потужності.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення валів відбору потужності тpактоpiв.

2. Поясніть будову механізмів приводів валів відбору потужності тpактоpiв.

3. Поясніть роботу механізмів приводів валів відбору потужності тpактоpiв.

4. Поясніть призначення коробки відбору потужності.

5. Будова коробки відбору потужності.

В автотракторній техніці найбільш поширені механічні фрикційні зчеплення, які класифікують залежно від виду тертя, числа ведених дисків, дії натискного механізму і числа потоків крутного моменту.

За видом тертя зчеплення поділяють на сухі і мокрі (працюють у рідинній ванні). На тракторах, як правило, застосовують сухі зчеплення, а мокрі – у коробках передач з переключенням передач на ходу, у приводі валу відбору потужності, у блокувальному пристрої диференціалі переднього ведучого моста тракторів МТЗ-82, МТЗ-102.

Залежно від числа ведених дисків розрізняють одно- дво-і багатодискові зчеплення.

За дією натискного механізму зчеплення поділяють на постійно і непостійно замкнуті. Постійно замкнутим називають зчеплення, яке перебуває у ввімкнутому стані доти, поки до органів керування не буде прикладено зовнішнє зусилля. Ці зчеплення найпростіші за будовою і забезпечують плавне включення трансмісії, чим і пояснюється їх широке застосування.

Залежно від числа потоків крутного моменту, що передаються зчепленням, вони бувають одно- і двопотокові. Однопотокові передають крутний момент тільки на колеса (гусениці) трактора, двопотокові – додатково (другий потік) на привід робочих органів машин і знарядь, які агрегатуються.

Керування зчепленням може бути автоматичним (без дії водія) і неавтоматичним. У автотракторній техніці застосовують керування з механічним і гідравлічним приводом. Щоб зменшити зусилля, при вмиканні зчеплення використовують механічні (пружинні) або пневматичні підсилювачі (сервомеханізми).

Фрикційне зчеплення – муфта, в якій крутний момент передасться за рахунок сил тертя між поверхнями, що труться. Складається з ведучої і веденої частин, натискного механізму і механізму керування. Ведуча частина сприймає від маховика крутний момент двигуна, а ведена – передає його первинному валу коробки передач. Натискний механізм забезпечує щільне притискання ведучої і веденої частин зчеплення для створення потрібного моменту тертя. Механізм керування призначений для керування (вмикання, вимикання) зчепленням.

Загальна будова муфти зчеплення. Муфта зчеплення складається із вузла зчеплення і його приводу, призначеного для керування зчепленням.

Найпоширеніші схеми постійно замкнених зчеплень наведено на рис. 1. Ведуча частина одно дискового зчеплення складається з маховика 1 (рис. 1, а), натискного диска З, кожуха 10 і напрямних (ведучих) пальців 11. Ведена частина має ведений диск 2, розташований на валу 7. Натискний механізм складається з пружин 9, закріплених у кожусі 10 зчеплення. До механізму керування зчепленням належать відтискні важелі 4 з пальцями, рухома муфта (відводка) 5, вилка вимикання 8, педаль 6 із тягами. Всі деталі розташовані всередині картера маховика і картера зчеплення.

Постійно замкнене зчеплення працює так. Поки до педалі 6 зусилля не прикладається, натискні пружини 9 перемішують диски натискний 3 і ведений 2 до маховика і щільно притискують одну до одної поверхні тертя дисків 3, 2 і маховика 1. Крутний момент від маховика передається на затиснений ведений диск 2 і від нього – на ведений вал 7. При вимиканні зчеплення, до педалі 6 прикладається зусилля, яке передається на натискний диск 3. Під дією цього зусилля диск 3 відводиться назад, долаючи опір пружин 9. Ведений диск 2 вивільняється і поступово зупиняється. Деякі зчеплення мають для цього спеціальне гальмо.

Для збільшення сили тертя на дисках, а отже, і моменту, що передає зчеплення, до ведених дисків приклепують або приклеюють спеціальні фрикційні накладки, виконані з матеріалу з високим коефіцієнтом тертя.

Дводискове постійно замкнене зчеплення(рис. 1, б) має по два ведених і ведучих диски, розташованих по черзі. Ведучі диски з'єднані з маховиком 1 через кожух 10 і ведучі пальці 11, а ведені 2 – з валом 7. Принцип дії такого зчеплення аналогічний одно дисковому. При вмиканні зчеплення проміжний ведучий диск 12 відходить від маховика за допомогою пружин 13. Найбільше переміщення диска 12 обмежується регулювальними болтами 14 (або пружинами), що усуває заклинювання заднього веденого диска. Встановлюють такі зчеплення на тракторах Т-150, Т-І50К, МТЗ-100/102, вантажних автомобілях КамАЗ та ін.

Рис. 1.Схеми постійно замкнених головних зчеплень:

а – однодискове одно потокове; б – дводискове одно потокове; в – двопотокове:

1 – маховик; 2, 17 – ведені диски; 3, 18 – натискні диски; 4 – відтискний важіль; 5 – відводка; 6, 15 – педалі; 7, 16 і 19– вали;8 – вилка: 9, 13 – натискні пружини; 10 – кожух; 11 – палець натискного диска; 12 – проміжний ведучий диск; 14 – болт; 20 – тяга

Комбіноване (дво потокове) постійно замкнене зчеплення (рис. 1, в) складається з двох зчеплень: головного і привода ВВП. Такі зчеплення мають роздільне і суміщене керування. Від однодискового відрізняється наявністю двох додаткових дисків – веденого 17 і ведучого (натискного) 18, які притискаються один до одного пружинами 9. Маточина веденого диска 17 закріплена на шліцах порожнистого валу 16, від якого крутний момент передається ВВП 19. Кожне зчеплення має свій самостійний механізм керування з педалями 6 і 15 та відповідними тягами і важелями. Така конструкція комбінованого зчеплення дає змогу вмикати та вимикати привід ВВП незалежно від положення головного зчеплення (трактори ЛТЗ). Використовують також комбіновані зчеплення із суміщеним приводом від однієї педалі (трактори ЮМЗ). У цьому зчепленні на початку ходу педалі вимикається головне зчеплення, і трактор зупиняється, а при дальшій дії на педаль виключається зчеплення ВВП.

На автотранспорті застосовують коробку відбору потужності – невід'ємний компонент гідросистеми вантажних самоскидів, оскільки це найбільш економічне рішення для отримання потужності та передачі її до гідронасосів.

Автомобілі зі самоскидними кузовами (самоскиди) відрізняються від вантажних автомобілів загального призначення тим, що вантаж із них вивантажується механічним способом — нахилянням кузова за допомогою перекидного пристрою. В більшості самоскидів вантаж скидається назад, але є також автомобілі з розвантажуванням на два або три боки.

Автомобілі-самоскиди виготовляють на базі автомобілів звичайної (дорожньої) прохідності. Вони призначаються для перевезення сипких вантажів (піску, гравію, щебню, зерна, картоплі тощо), тому мають різну вантажопідйомність і кузови, які різняться будовою й формою. Найчастіше кузов становить металеву конструкцію з прямими бортами, коритоподібну або ковшевого типу. Поперечні балки основи кузова обладнують шарнірними опорами для перекидача. В середній частині кузова між поперечинами приварюють додаткові короткі поздовжні балки, які правлять за опору для піднімального механізму.

На автомобілях-самоскидах найчастіше застосовуються гідравлічні піднімальні механізми, що приводяться від двигуна автомобіля через коробку відбирання потужності. Застосування гідравліки для піднімання кузова пояснюється найменшими порівняно з іншими механізмами затратами часу на піднімання й опускання кузова (10...25 с), а також високою надійністю таких механізмів.

Гідравлічний піднімальний механізм (рис. 2) складається з телескопічного циліндра 7, шестеренчастого оливного насоса 6, крана керування 5, коробки відбирання потужності 4, оливного бака 2 й трубопроводів 7. Коробку відбирання потужності конструктивно об'єднано з оливним насосом і краном керування й установлено на картері коробки передач. Вона має привод від шестірні блока шестерень заднього ходу коробки передач.

Рис. 2. Гідравлічний піднімальний механізм:

1 — циліндр; 2 — бак для робочої рідини; 3 — важіль; 4 — коробка відбирання потужності; 5 — кран керування; 6 — шестеренчастий оливний насос; 7 — трубопроводи

Піднімальний механізм вступає в роботу в момент переміщення важеля З вправо. При цьому шестірня, закріплена на осі важеля, входить у зачеплення з шестірнею блока шестерень заднього ходу, й оливний насос починає качати оливу з бака в циліндр. Для безударного вмикання шестерень попередньо вимикають зчеплення. Під тиском оливи ланки телескопічного циліндра послідовно висуваються, піднімаючи кузов. У момент закінчення піднімання важіль керування коробкою відбирання потужності переводять у нейтральне положення, піднімання припиняється, а циліндр залишається у висунутому положенні.

Для опускання кузова важіль переводять із нейтрального положення в ліве. Це спричинює переміщення золотника в крані керування, який сполучає нагнітальний трубопровід із зливальним, і тиск у циліндрі спадає. Під дією сили ваги кузова, прикладеної до штока гідроциліндра, ланки його зсуваються вниз, витісняючи рідину з порожнини циліндра в бак. Кузов поступово опускається й займає горизонтальне положення.

18.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 72: Обслуговування начіпної гідросистеми.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 259 – 261.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94718

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Робота гідроначіпної системи за різних умов.

2. Технічне обслуговування гідроначіпної системи.

3. Режими роботи гідроначіпної системи.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Як вмикається гідросистема. .

2. До якої температури рекомендують прогріти оливу.

3. Що не допускається під час роботи гідросистеми.

4. Як готувати навішену машину до транспортування.

5. Опишіть основні правила під час роботи гідродовантажувачем зчіпної ваги.

Обслуговування начіпної гідросистеми. Гідронасос вмикають тільки тоді, коли для роботи тракторного агрегату потрібна гідронавісна система. Гідронасос можна вмикати на тракторах МТЗ-80 і Т-40 під час роботи двигуна на малих обертах, на тракторах інших марок гідронасос вмикають за непрацюючого двигуна.

На знижених обертах двигуна оливу треба прогріти до робочої температури(45–50°С).

Глибину ходу передніх і задніх робочих органів начіпного знаряддя вирівнюють зміною довжини верхньої тяги. Поперечні перекоси знаряддя усувають, змінюючи довжину правого розкосу(на тракторі ДТ-175М можна регулювати правим і лівим розкосами).

Не можна допускати скручування і різких перегинів гумових шлангів гідронавісної системи.

Опускати начеплені машини можна тільки під час руху агрегату по прямій лінії в «плаваючому» режимі. Начеплені машини з опорними колесами повинні працювати лише в «плаваючому» режимі, а на тракторах із увімкнутим гідродовантажувачем зчіпної ваги – у режимі «піднімання». Якщо під дією власної ваги робочі органи знаряддя не заглиблюються, допускається заглиблення їх увімкненням “примусового опускання” під час руху трактора по прямій. Забороняється повертати агрегат із заглибленими робочими органами машини.

У транспортне положення піднімати знаряддя можна на стоянці або під час руху по прямій.

Готуючи навішену машину для транспортування, треба підняти її вгору до кінця, закрити клапан силового циліндра; відвести упор до вилки штока; відпустити гайки запірних пристроїв у з’єднаннях шлангів, лишивши їх закрученими тільки на 2–3 витки різьби. Закривати клапан упором4 забороняється, бо він може поламатися від найменшого опускання поршня в циліндрі.

Робочі органи знаряддя для транспортування мають бути підняті на 300–400 мм. Якщо хід навісного механізму не забезпечує піднімання робочих органів на таку висоту, рекомендується вкоротити верхню тягу.

Під час роботи трактора з гідродовантажувачем зчіпної ваги слід дотримуватися таких правил:

1. Встановити максимальний тиск довантаження, відкрутивши до кінця маховик проти годинникової стрілки.

2. На початку гонів поставити ручку розподільника для основного циліндра в «плаваюче» положення(вгору до кінця), щоб забезпечити заглиблення робочих органів знаряддя під дією власної ваги.

3. Увімкнути гідравлічний довантажувач важелем у положення “увімкнено”

4. Ручку розподільника для основного циліндра перевести в положення «піднімання».

Якщо після цього опорні колеса знаряддя не копіюватимуть поверхню ґрунту, треба зменшити тиск довантаження, час від часу повертаючи маховичок за годинниковою стрілкою, поки не буде забезпечено стійкого руху коліс навішеного знаряддя.

У кінці гонів перед підніманням знаряддя ручку гідравлічного довантажувача переводять у положення «вимкнено».

Під час роботи з навішеними землеобробними знаряддями не дозволяється встановлювати золотник розподільника в «нейтральне» положення, бо тоді будуть відхилення в глибині обробітку ґрунту і виникатимуть перевантаження навісного механізму та оливопроводів.

Технічне обслуговування навісної гідравлічної системи передбачає щозмінну перевірку кріплень приладів і механізмів, герметичності з’єднань оливопроводів та ущільнень, рівня оливи в баці та його поповнення, періодичне змащування підшипників валу підйомних важелів.

Під час технічного обслуговування №2 промивають оливофільтр, бак і сапун.

Оливу замінюють у системі під час сезонного технічного обслуговування.

18.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 71: Несправності начіпної гідросистеми.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 236 – 245.

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94718

Опрацювати матеріал.

1. Правила користування pоздiльно-агpегатною начіпною системою трактора.

2. Несправності pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора та їх усунення.

3. Усунення несправностей pоздiльно-агpегатної начіпної системи трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ГНС трактора.

2. Опишіть будову ГНС трактора.

3. Поясніть роботу ГНС трактора.

4. Опишіть несправності ГНС трактора.

5. Опишіть способи усунення несправностей ГНС трактора.

Можливі несправності робочого обладнання та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Начіпний механізм піднімається повільно або не піднімається зовсім	Перетікання масла через ущільнення насоса	Замінити ущільнення або манжету
	Забруднений уповільнюючий клапан	Промити штуцер з уповільнюючим клапаном
	Запірний пристрій шлангів не пропускає масло	Замінити запірний пристрій
	В масляному баці мало масла або воно холодне	Долити масло
	Нещільно з’єднані маслопроводи, потрапляння повітря в систему	Затягнути з’єднання
	Зависання перепускного клапана розподільника	Промити деталі клапана
Масло або піна викидається через сапун бака	Ненормальний рівень масла в баці	Довести рівень масла до норми
Масло або піна викидається через сапун бака	Підсмоктування повітря	Перевірити та підтягнути місця з’єднань маслопроводів
Відсутнє автоматичне повертання золотника з положень «Підйом» та «Опускання»	Тиск спрацьовування клапанного пристрою нижчий, ніж тиск спрацювання автоматичного пристрою золотника	Відрегулювати клапанний пристрій на тиск спрацювання 13…14 МПа
	Забруднений фільтр золотника	Розібрати золотник, промити фільтр
Важіль не фіксується в положеннях «Підйом» та «Опускання»	Запірний пристрій шлангів не пропускає масло	Замінити запірний пристрій
Важіль не фіксується в положеннях «Підйом» та «Опускання»	Підвищений опір на штоці силового циліндра	Усунути причину підвищеного опору
Начіпна машина різко опускається при встановленні важеля в положення «Плаваюче»	Відсутній або неправильно встановлений уповільнюючий клапан	Встановити уповільнюючий клапан в отвір штокової порожнини кришки циліндра
Начіпна машина не утримується в транспортному положенні	Підтікання масла по ущільнювальним кільцям циліндра або штока	Перевірити стан гумового ущільнювального кільця та при необхідності замінити його
Вал відбору потужності не передає повного крутного моменту або після вимкнення продовжує обертатися	Порушене регулювання керування гальмами ВВП	Відрегулювати гальма ВВП

18.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 70: Гідравлічна начіпна система.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/galyzeve_mahunobydyvannja/gidropruvod_%D0%86%D0%86_chastuna/gidropruvod_%D0%86%D0%86_chastuna/2/2.htm

https://youtu.be/GMo7ufDmzW4?si=Bk-grC0DkhZ_6O7C

Опрацювати матеріал.

1. Гідравлічна начіпна система.

2. Будова гідробаку, гідронасосу, гідророзподільника, гідроциліндра, з’єднувальних муфт.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення гiдpавлiчних систем тpактоpiв.

2. Поясніть будову вузлів гiдpавлiчних систем тpактоpiв: масляного баку, гідравлічного насосу, розподільника.

3. Поясніть дію з’єднувальних муфт гiдpавлiчної системи тpактоpа.

4. Опишіть роботу гідравлічної начіпної системи трактора.

5. Вкажіть основні вимоги до гідросистеми трактора.

Роздільно-агрегатна гідравлічна система (РАГС) трактора ХТЗ-17021 (рис. 1) складається із шестеренчастого насоса 13 з приводом і механізмом включення 14, золотникового розподільника 2 з важелями керування 1, масляного бака 11 з фільтром і індикатором 6, основного та виносних силових циліндрів, гідравлічної арматури (маслопроводи 3, 4, 5, 7, 12, запірний і сповільнювальний .шани, з’єднувальні муфти 8). Деякі гідравлічні системи мають також гідрозбільшувач зчіпної ваги з гідроакумулятором, регулятор глибини обробітку ґрунту. Ці системи встановлюються на універсально-просапні трактори МТЗ-80/82 та інші.

Рис. 1. Схема гідравлічної системи трактора ХТЗ - 17021

1 — важелі керування; 2 — золотниковий розподільник; 3 ,4, 5, 7 ,12 — маслопроводи; 6 — фільтр і індикатор масляного бака; 8 — з’єднувальні муфти; 9 — начіпний механізм; 10 — силовий циліндр; 11 — масляний бак; 13 — шестеренчастий насос; 14 — привод і механізм включення.

Масляний бак - це резервуар для робочої рідини гідросистеми. Місткість його повинна забезпечувати нормальну роботу гідросистеми. Бак має фільтр очищення масла, яке надходить з розподільника. Нижня частина бака обладнана спускними отворами, які закриваються пробками з магнітами для вловлювання випадкових металевих часток. Рівень масла можна контролювати за допомогою контрольної пробки або масломірного щупа. Робочою рідиною в гідросистемах тракторів є мінеральне гідравлічне або індустріальне масло. Марка масла для даного трактора подається заводом-виробником. Для контролю ступеня забруднення фільтра масляного бака на тракторах ХТЗ-17021 в зливній магістралі між розподільниками і баком встановлено індикатор стану фільтра. При забрудненні фільтруючого елементу тиск в зливній магістралі зростає і рівень масла в індикаторі зростає до контрольної мітки, що сигналізує про необхідність заміни елементу.

Рис. 2. Гідробак трактора ЮМЗ.

Гідравлічні насоси, якими обладнані гідросистеми, шестеренчасті, нерегульованої дії, призначені для створення тиску робочої рідини в гідросистемах. За своїм призначенням насоси бувають різних модифікацій і мають різне умовне позначення. Наприклад, позначення НШ 10В-2, НШ 10В-3, НІП 32-4-Л, РН-50-2-Л, означають:

Н — насос; Ш — шестеренчастий: 10, 32, 50 — подача робочої рідини в кубічних сантиметрах за один оберт валу насоса; В—назва заводу-виробника (Вінниця); 2, 3, 4 — насоси мають номінальний тиск відповідно 14 МПа, 16 МПа, 20 МПа; Л — насос з лівим напрямком обертання.

Рис. 3. Насоси шестеренчасті.

Будова і робота насосів. Для створення робочого тиску в гідросистемах сільськогосподарських тракторів застосовують шестеренні масляні насоси. Від насосів інших типів вони відрізняються простотою конструкції, компактністю, малою масою і відсутністю потреби в регулюванні під час роботи.

Згідно з ГОСТ 8753—71 умовне позначення насосів з правим напрямком обертання, наприклад з обсягом подачі за один оберт 32 см3, таке: НШ-32, НШ-32-2, НШ-32-3, НШ-32-4; а для таких же насосів з лівим напрямком обертання: НШ-32-Л, НШ-32-Л-2, НШ-32-Л-3, НШ-32-Л-4.

У позначеннях насосів, де є буква «У», наприклад НШ-32У, літера вказує на те, що насоси належать до групи уніфікованих, де ущільнювальне кільце замінено манжетою і гумовим клиноподібним сегментом. Конструктивні удосконалення вузлів ущільнення і автоматичної компенсації торцевих зазорів дозволили збільшити гарантійний наробіток насосів типу НШ-У до 1000 год І більше.

Марка насоса позначається так: «НШ» насос шестеренний, число показує теоретичну (розрахункову) подачу масла насосом за один оберт ведучого валу в см3. Відповідно до ГОСТ 8753—71 шестеренні насоси гідравлічних систем тракторів, сільськогосподарських і шляхових машин за виконанням роз-поділяються на чотири групи, що позначаються цифрами 1, 2, 3 і 4.

До групи 1 належать насоси з номінальним тиском нагнітання 10 МПа і робочими обсягами за один оберт 10, 32, 46 і 67 см3;

до групи 2 — насоси з номінальним тиском нагнітання 14 МПа і робочими об'ємами за один оберт 10, 32, 50, 63, 100, 160 і 250 см3;

до групи 3 — насоси з тиском 16 МПа і робочими обсягами 10, 32, 50, 63, 100, 160 і 250 см3 і до групи 4 належать насоси з тиском нагнітання 20 МПа і робочими об'ємами за один оберт 10, 32, 50 і 63 см3. Цифри, що вказують групу насосів, пишуться на етикетках останніми, крім першої групи, де цифра 1 не пишеться. Правий напрямок обертання буквою П не позначається, а лівий позначається буквою Л.

Насоси НШ-32У та НШ-46У уніфіковані і різняться тільки розмірами корпусів і шириною зубців шестерень.

Масляний насос працює так. При включенні муфти привода обертання від валу привода передається до ведучої шестірні насоса, а від неї до веденої (шестерні обертаються в протилежних напрямках). Зубці, виходячи із зачеплення, створюють у всмоктувальній порожнині розрідження, куди спрямовується масло з бака, заповнюючи впадини між зубцями. Далі воно переміщується зубцями і надходить у нагнітальну порожнину. Тиск масла у впадинах збільшується з наближенням їх до нагнітальної порожнини.

При вході зубців у зачеплення, що відбувається в нагнітальній порожнині, масло виштовхується і спрямовується з останньої через патрубок і масло-провід високого тиску до розподільника.

Насос включають за допомогою спеціальної муфти, коли двигун виключений або при низькій частоті обертання колінчастого валу. Після включення привода насоса і пуску двигуна насос повинен працювати 2—3 хв при невеликій частоті обертання і нейтральному положенні важеля розподільника, а потім 5—6 хв — при робочій частоті. В цей час масло підігрівається до необхідної температури. Якщо система не працює, насос треба відключати.

Конструкція насоса НШ дозволяє змінювати напрямок обертання з лівого на правий, і навпаки. Для цього міняють місцями ведучу і ведену шестерні разом з їх втулками і повертають кришку на 180°.

Круглі нерегульовані насоси шестеренного типу НШ всіх дев'яти типорозмірів призначені для подачі під тиском робочої рідини в гідравлічні системи тракторів, сільськогосподарських, шляхових, підйомно-транспортних та інших машин. На тракторах МТЗ-80 І його модифікаціях в гідроначіпній системі застосовано шестеренні гідронасоси круглої конструкції правого напрямку обертання НШ-32-2 з об'ємною подачею робочої рідини 32 см³/об, номінальною подачею 55,6 л/хв і тиском нагнітання: номінальним 14 МПа і максимальним 17,5 МПа.

Насос НШ складається з корпусу, кришки і нагнітального вузла. Цапфи шестерень коливального (нагнітального) вузла ведучої і веденої розміщені в підшипниковій обоймі та підтискній, які зроблені у вигляді напівциліндрів з гніздами для цапф. На деяких насосах типу НШ, замість передбачено тільки торцевого ущільнення шестерень, встановлюють в зоні високого тиску ще й радіальне саморегульоване ущільнення. Здійснюється воно підтискною обоймою, яка тиском масла в зоні нагнітального отвору підтискується внутрішньою поверхнею до зубців шестерень, забезпечуючи мінімальний зазор між ними і ущільнювальною поверхнею обойми, а також компенсацію спрацювання спряжених поверхонь.

З торців у зоні високого тиску шестерні ущільнені двома пластинами, встановленими в заглибленнях підшипникової і підтискної обойм. До торців шестерень вони підтискуються робочою рідиною гідросистеми, що проникає крізь отвори в пластинах і діє потім на збільшену площу з боку ущільнювальних манжет. Шестерні разом з пластинами і ущільненням утворюють нагнітальний вузол. Треба мати на увазі, що шестерні в насосах за шириною зубців добирають з допуском на відхилення не більше 5 мкм, а тому переставляти їх з одного насоса на інший не слід.

Приводний вал ведучої шестірні ущільнено двома манжетами, за-пресованими оправкою, що запобігає пошкодженням їх країв. Внутрішню манжету встановлюють пружиною назовні, а зовнішню — пружиною всередину насоса. Насоси НШ відрізняються габаритними розмірами, різною відстанню від всмоктувального і нагнітального отворів до привальної площини, крім того, шліци на його веденому валу мають різну ширину ... У зв'язку з цим змінені також внутрішні шліци на валу приводу, встановленого в корпусі маслобака.

Рис 4. Будова шестеренчастого насосу:

1 - Корпус насоса; 2, 9 – втулки; 3 – ведуча шестерня; 4 – ведена шестерня; 5 – вкладиш; 6 – ущільнення; 7 – манжета; 8 - вал ведучої шестерні; 10 – кришка; 11 – впускний отвір.

Призначення і робота розподільника. Розподільник призначений для розподілу масла, що подається насосом, у порожнину основного і виносних гідроциліндрів, перепуску масла з насоса в бак при відключених споживачах, а також для обмеження тиску масла в гідросистемі при перевантаженнях. Для сільськогосподарських тракторів випускають уніфіковані розподільники клапанно-золотникового типу таких типорозмірів: Р75-ВЗА, Р75-В2А та Р150-ВЗ (Р — розподільник, 75 або 150 — пропускна здатність, л/хв, В — тип золотника, що фіксується в робочих положеннях і автоматично повертається з двох робочих положень у нейтральне, 3 і 2 — кількість золотників у розподільнику, А — вказує на зміни в конструкції розподільника).

Для використання в гідросистемах з силовими (позиційними) регуляторами промисловість випускає розподільники Р75-ЗЗР, в корпусі яких немає косого свердлення, що сполучає канал керування перепускним клапаном із зливним каналом. Крім того, перепускний клапан 5 має додатковий підпружинений стержневий клапан 4 із сферичною головкою, що гарантує чітку роботу розподільника в системі силового і позиційного регулювання. Запобіжний клапан 6 і пристрій 1 автоматичного повертання золотників відрегульовані відповідно на тиск 14,5—16,0 МПа і 12,5—13,5 МПа. Підвищення тиску в гідросистемі збільшило максимальну вантажопідйомність начіпного механізму на кінцях нижніх тяг тракторів МТЗ-80/82 до 2000 кг проти 800 кг у тракторів МТЗ-50/52.

У розподільниках Р75-ЗЗР передбачено регулювання потоку масла для сповільнення руху штока гідроциліндра. Швидкість штока регулюють, удержуючи золотник в проміжних положеннях між положеннями «Підняття» і «Нейтральне», або «Примусове опускання». Чим ближче золотник розміщений до нейтрального положення, тим меншою швидкість штока циліндра. Уповільнювати швидкість штока гідроциліндра необхідно при під'єднанні до трактора начіпної машини, щоб легше було ввести в отвори поздовжніх тяг трактора цапфи навіски сільськогосподарської машини. У тракторах МТЗ-80/82 золотники в положенні «Примусове опускання» не фіксуються, щоб не допустити довільного (помилкового) встановлення золотника в позицію «Примусове опускання» замість «Плаваюче положення», оскільки при цьому можлива поломка машини або начіпного механізму трактора. Тому, щоб золотник перебував у цій позиції, рукоятку розподільника слід тримати рукою.

Рис. 5. Гідророзподільники:

1–гідророзподільник МР-80-4/1-222(170) ЮМЗ, МТЗ, Т-150, Т-40;

2 – гідророзподільник Р-80-3/1-22 двосекційний.

Рис.6. Схема роботи гідророзподільника

Рис. 7. Гідророзподільник:

а — розвантажувальні отвори золотника; б — важіль золотника; в — розріз (поздовжній) розподільника; г — запобіжний клапан; 1 — золотник; 2, 19 — кришка корпусу; 3 — корпус; 4 — важіль золотника; 5 — гумовий чохол; 6 ,1 1 ,1 3 ,1 5 — гумові ущільнювальні кільця; 7 — важіль керування; 8 — вісь; 9 — кришка; 10 — сферична опора пружини; 12 — пружина; 14 — втулка; 16 — заглушка; 17 — гніздо перепускного клапана; 18 — перепускний клапан; 20 — гайка-ковпак: 21 — регулювальний гвинт; 22 — пружина; 23 — штифт напрямний; 24 — запобіжний клапан; 25, 26 — гніздо й ущільнювальна шайба запобіжного клапана; ОН — отвір для під’єднання маслопроводу від насоса: ГК — головний канал (нагнітальна порожнина); ЗП — запоршнева порожнина перепускного клапана: Ж — жиклерний отвір клапана; КС — канал, що сполучає запоршневу порожнину перепускного клапана із запобіжним клапаном; КЗ — канал зливу масла через запобіжний клапан: ОР — розвантажувальні отвори золотника; ПК — перепускний (зливний) канал розподільника; ЗК — зливний канал корпусу розподільника; КП — кільцеві порожнини корпусу; П і О — отвори в корпусі д ля приєднання маслопроводів силового циліндра; К — канал, який сполучає зливний канал корпусу із порожниною кришки: Б— отвір, що сполучає порожнину кришки корпусу розподільника з баком; ОП і ПР— розточки корпусу, в яких монтуються перепускний і запобіжний клапани

Для підняття, примусового опускання та удержання начіпного знаряддя в потрібному положенні (транспортному тощо), а також для керування робочими органами напівначіпних та причіпних гідрофікованих машин і знарядь за-стосовують гідроциліндри кількох типорозмірів (Ц36, Ц55, Ц75, Ц80, Ц90, Ц100, ЦІЮ, Ц125, Ц140). Вони можуть бути як двобічної, так і однобічної дії.

Літера Ц означає циліндр, а цифра вказує на його діаметр. Зусилля, що може розвинути шток циліндра, залежить від площі поршня і тиску масла в його робочій порожнині. У сучасних гідроциліндрах максимальне зусилля на штоці досягає 200—1550 МПа. Хід поршня в циліндрах Ц55, Ц75, Ц90 і Ц100 —200 мм; в Ц36, Ц80, ЦІ 10, Ц125 і Ц140 — 250 мм. Відстань між осями приєднувальних отворів задньої кришки і головки штока для всіх циліндрів начіпної системи однакова і дорівнює 515+3 мм. За характером застосування гідроциліндри роздільно-агрегатної системи поділяють на основний і виносні. Основний встановлюють у начіпному механізмі трактора, виносні — в начіпному механізмі, напівначіпних і гідрофікованих причіпних зчіпках і в підйомних пристроях окремих механізмів машин та знарядь. Основні й виносні гідроциліндри конструктивно подібні й відрізняються між собою лише розмірами. Циліндри двобічної дії мають дві робочі порожнини і масло, що надходить до них, створює тиск на поршень з того чи іншого боку. У циліндрів однобічної дії одна порожнина робоча, а друга через сапун сполучається з навколишнім середовищем. Примусовий рух поршня під тиском масла відбувається тільки в одному напрямку (піднімання вантажу). Назад поршень рухається під дією ваги начіпної машини.

Будову гідроциліндра показано на рисунку 8. Він складається з гільзи (циліндра), виготовленої з суцільнотягнутої стальної труби з високою чистотою обробки внутрішньої поверхні та загартованої струмами високої частоти. У циліндрі переміщується поршень, виготовлений з алюмінієвого сплаву. На поршні є виточка, в яку для ущільнення встановлене гумове ущільнювальне кільце. Поршень щільно насаджений на хвостик стального штока і закріплений на ньому гайкою, застопореною фібровими кільцями.

Другий кінець штока виходить з циліндра через передню кришку, яка є для нього напрямною. Шток у кришці ущільнюється гумовими кільцями, встановленими у виточки останньої. Для запобігання потраплянню в циліндр пилу та бруду в розточці передньої кришки знаходиться скребок.

Поршень розділяє циліндр на дві ізольовані одна від одної порожнини — передню й задню. Задня обмежується задньою кришкою. Масло від роз-подільника підводиться до кожної порожнини окремо.

На передній кришці для зручності приєднування маслопроводів є різьбові отвори. У вивідні отвори передньої і задньої кришок вставлена трубка-маслопровід, по якому масло підводиться або відводиться через передню кришку із задньої порожнини циліндра. Кінці трубки ущільнені гумовими кільцями. В передній кришці розміщено гідромеханічний клапан, за допомогою якого зупиняють машину в будь-якому положенні (під час її опускання), обмежують заглиблення робочих органів, а також перекривають порожнину циліндра, розвантажуючи шланг, коли підняте начіпне знаряддя. Хід поршня (від 20 мм до повного ходу) регулюють переміщенням пересувного упору вздовж штока. Для цього відпускають баранцеву гайку хомутика, переміщують упор в потрібне положення і закріплюють його так, щоб відстань від упору до головки клапана відповідала потрібній довжині ходу поршня.

При втягуванні штока в циліндр масло із задньої порожнини виходить через маслопровід, канали й отвір гнізда гідромеханічного клапана у прохідний штуцер передньої кришки. Шток втягуватиметься, поки упор не натисне на стержень і клапан не сяде в гніздо.

Для зменшення швидкості опускання машини й запобігання ударам її об ґрунт, в штуцері відвідної магістралі, а в циліндрах останньої конструкції в кришці встановлюють сповільнений клапан, що працює як однобічний дросель, збільшуючи опір виходу масла лише при опусканні.

В окремих гідроциліндрах фланці, до яких кріпляться кришки, приварені до циліндра, а кришки кріпляться до фланців болтами, в інших — фланців немає, а кришки кріпляться чотирма шпильками.

Рис. 8. Будова силового циліндру:

1 – нижня кришка; 2 – маслопровідна трубка; 3, 10 – клапани; 4, 12 – отвори для штуцерів; 5 – головка штока; 6 – задня кришка; 7 – шток; 8 – корпус; 9 – поршень; 11 – первинний упор.

Арматура. З'єднувальна муфта призначена для сполучення і роз'єднування масло-проводів високого тиску без виливання робочої рідини з гідросистеми.

У тракторах застосовують з'єднувальні муфти двох типорозмірів — з прохідним діаметром 12 і 16 мм та пропускною здатністю відповідно 50 і 75 л/хв.

З'єднувальна півмуфта складається з корпусів, кулькових запірних клапанів, пружин 10 і 13, хрестовин 9 і 14 та штуцерів 1 і 8. Обидві півмуфти стягуються накидною гайкою 4, а їх кульки, упираючись одна в одну, стискують пружини і відходять від своїх гнізд. Масло — робоча рідина — вільно проходить через запірні клапани до шлангів.

Якщо накидну гайку відгвинчувати, кульки під тиском пружин сідають у гнізда, перекриваючи вихід масла з трубопроводів і шлангів.

З'єднувальні муфти встановлені між розподільником і силовим циліндром.

Розривна муфта призначена для швидкого роз'єднування маслопроводів з перекриттям виходу масла.

Завдяки застосуванню розривних муфт, які звичайно жорстко кріпляться на причіпних машинах, гнучкі шланги захищаються від розриву при випадковому від'єднанні машини від трактора.

Розривна муфта конструктивно подібна до з'єднувальної і відрізняється від неї тим, що обидві її половини з'єднуються не накидною гайкою, а спеціальним пристроєм. При осьовому зусиллі 150—200 Н пів-муфти роз'єднуються, захищаючи шланги від розриву.

Рис. 9. Муфти роздільно-агрегатних начіпних машин:

а – роз’єднувальна муфта; б – розривна муфта; 1 – кулькові клапана; 2 – півмуфти; 3 – накидна гайка; 4, 9 – пружини; 5 – штуцер; 6 – хрестовина; 7 – півмуфти; 8 – фіксатори; 10 – стакан; 11 – кронштейн; 12 – корпус муфти.

Рис. 10. Шланги гідравлічні високого тиску.

Шланги високого тиску призначені для сполучення агрегатів гідравлічної системи, коли металеві трубопроводи не можна застосовувати внаслідок відносного переміщення останніх. Шланг високого тиску — це гумовий гнучкий трубопровід з металевим і бавовняним обплетеннями.

У гідравлічних системах тракторів застосовують шланги з одинарним та по-двійним обплетенням. Шланги з обох боків мають наконечники, якими їх приєднують до штуцерів агрегатів та металевих маслопроводів або з'єднують між собою.

Металеві маслопроводи використовують для сполучення нагнітальних і зливних порожнин агрегатів гідравлічної системи, які жорстко закріплені і не переставляються, їх виготовляють з тонкостінних стальних трубок, на обох кінцях яких є наконечники, що складаються з накидної гайки і ніпеля, привареного до труби або ввареного в неї.

14.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 69: Будова начіпного механізму трактора.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 235-236.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm#%D1%94716

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення начіпного механізму трактора.

2. Будова начіпного механізму трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення начіпного механізму трактора.

2. Поясніть залежність місць розміщення начіпних механізмів трактора від виконання певних видів робіт.

3. Опишіть будову та роботу начіпного механізму трактора.

4. В яких випадках до трактора начіпні механізми можна настроювати на дво, три- або чотири точкову схеми?

Начіпний механізм (рис. 1) має вал 4 з кривошипом 3 і двома підйомними важелями 5, дві нижні поздовжні тяги 10, з’єднані розкосами 9 з підйомними важелями 5, і центральну (верхню) тягу 6. Кривошип шарнірно з’єднаний із штоком 2 силового циліндра 1. Кінці нижніх тяг 10 і центральної тяги 6 шарнірно з’єднані з кістяком трактора. Вільні кінці тяг приєднані до осі підвісу 8 і стояка 7 начіпної машини.

Якщо тяги 10 прикріплено до кістяка трактора нарізно (в точках А і С), таку схему приєднання начіпного механізму називають триточковою (третьою вважається точка В приєднання верхньої тяги 6). Коли кінці обох нижніх тяг 10 приєднані разом (у точці А) до кістяка трактора, схему приєднання називають двоточковою.

Начіпний механізм трактора МТЗ-80 і МТЗ-82 приєднаний до корпусу заднього моста за триточковою схемою. Шток силового циліндра 1 (рис.1) з’єднаний шарнірно з поворотним важелем 2, жорстко закріпленим на несучому валу 3. На кінцях несучого вала 3 на шліцах встановлені підйомні важелі 4. Нижні тяги 8 приєднані сферичними шарнірами до осі 10, а розкосами 6 – до підйомних важелів 4. Центральна тяга 7 заднім сферичним шарніром приєднана до кронштейна 11. Бокові відхилення навісного механізму обмежуються стяжками 9.

Рис. 1. Схеми начіпних механізмів:

а – триточкова; б – двоточкова

На сільськогосподарській машині закріплюють з’єднувальний пристрій (рис. 1, б). Під час навішування машини на трактор пальці А і Б вставляються у відповідні отвори А і Б (рис 1, а) поздовжніх тяг 8. В отвори щік вставляється палець В переднього кінця центральної тяги 7. Положення рами навішеної машини чи знаряддя у поздовжньо-вертикальній площині регулюють зміною висоти правого розкосу 6. Для цього обертають ручку 5, яка через пару циліндричних шестерень приводить у рух гвинтовий механізм розкоса 6. Під час обертання ручки за годинниковою стрілкою висота розкосу збільшується, а в зворотному напрямі – зменшується. Лівий розкіс, звичайно, встановлюють на довжину між нижнім і верхнім пальцями (515 мм).

12.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 68: Основні робочі агрегати системи, їх призначення, будова.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 253-256.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/vvp.html

Опрацювати матеріал.

1. Вал відбору потужності ВВП.

2. Розташування приводів ВВП.

3. Залежний та незалежний привод ВВП.

4. Правила вмикання незалежного та синхронного приводу ВВП.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення валу відбору потужності.

2. Опишіть види розміщення валів відбору потужності.

3. Поясніть різницю між залежним та незалежним приводом ВВП?

4. Опишіть будову заднього валу відбору потужності тракторів МТЗ-80.

5. Де встановлюється бічний ВВП, його будова.

6. Опишіть призначення, будову привідного шківа.

7. Опишіть призначення, будову причіпного пристрою.

Вал відбору потужності (ВВП) потрібний, щоб приводити в рух робочі органи машин, які працюють в агрегаті з трактором.

За розміщенням їх на тракторі вали поділяють на задні, бокові й передні. Заднім ВВП обладнані всі трактори, крім самохідного шасі Т-16М, на якому є тільки передній ВВП.

Боковий ВВП мають трактори МТЗ-80, Т-40 та ін.

Привід ВВП від трансмісії після первинного валу коробки передач називають синхронним, бо його частота обертання змінюється синхронно із зміною передаточного числа в коробці передач.

Якщо ВВП приводиться в рух від колінчастого валу двигуна незалежно від трансмісії трактора, то такий привід ВВП називають незалежним.

Задній вал відбору потужності тракторів МТЗ-80. На тракторі МТЗ-80 встановлюють задній і боковий ВВП.

Задній вал відбору потужності трактора МТЗ-80 має таку будову приводу: у середині проміжного валу коробки передач є вал 1 (рис. 1), який приводиться в рух від маховика двигуна: в МТЗ-80 – через двоступінчастий (двошвидкісний) редуктор незалежного приводу, який розміщено в корпусі муфти зчеплення. Тому задній ВВП в МТЗ-80 має дві частоти обертання: 540 і 1000 хв^–1.

Від валу 1 забезпечується незалежний привід ВВП. Синхронний привід здійснюється від ведучої шестірні 2 другого редуктора коробки передач.

Привід ВВП має планетарний редуктор, розміщений у корпусі заднього моста. Він складається з ведучої коронної шестірні 13, трьох сателітів 12, які встановлені на осях водила 7 і сонцевої шестірні 8. Водило виконане як одне ціле з ВВП.

У планетарному механізмі є два гальма, одне з яких (10) діє на водило, а друге (9) – на сонцеву шестірню. Якщо важіль 15 поставити в крайнє заднє положення, гальмується водило 7, і ВВП зупиняється. Переводячи важіль 15 вперед до кінця, звільняють водило і гальмують сонцеву шестірню 8.

Нейтральне положення важеля встановлюється тоді, коли він займає середнє положення на зубцях сектора. У цей час обидва гальма відпущені. У двох останніх положеннях важеля ВВП може працювати.

Важелем 18 вмикають незалежний або синхронний привід ВВП.

У муфті є кільцева пружина. У процесі перемикання важеля пружина входить в одну з трьох канавок валу коронної шестірні і фіксує муфту відповідно в трьох положеннях.

Привід ВВП перемикають важелем 18, переміщуючи зубчасто-кулачкову муфту 10 по шліцах валу 11 планетарного механізму.

Незалежний привід потрібно вмикати за непрацюючого двигуна або мінімальної частоти обертання валу двигуна, а синхронний – за нерухомого трактора.

Планетарний редуктор (передатне число 1,47) призначений для зменшення частоти обертання до потрібної і для керування ВВП.

ВВП увімкнений, якщо стрічка гальма 16 сонцевої шестірні затягнута, а стрічка гальма 15 – відпущена (важіль керування в крайньому задньому положенні). Щоб вимкнути ВВП, важіль керування переводять у крайнє переднє положення. При цьому стрічка гальма сонцевої шестірні відпускається, а стрічка гальма 15 –затягується.

Рис. 1. Вал відбирання потужиості з механічним керуванням тракторів Бєларусь:

1– опорний диск зчеплення; 2, 3 – відповідно ведучі шестерні і вал двошвидкісного незалежного приводу; 4, 6 – відповідно ведені шестерні і вал; 5 – зубчаста муфта; 7, 8 – проміжний і вторинний вал коробки передач; 9 – шестірня синхронного приводу; 10 – зубчасто-кулачкова муфта перемикання приводу; 11–14, 17 – відповідно ведучий пал, коронка, шестірня, водило, сателіти і сонцева шестірня планетарного редуктора; 15, 16 – гальма для зупинки відповідно ВВП і сонцевої шестірні; 18 – важіль перемикання приводу; Н – нейтральне положення; n₁– 540 хв^-1, n₂– 1000 хв^-1

Муфта має два внутрішніх зубчастих вінці: один – для з’єднання із зубцями валу, другий – із зубцями валу. На торці муфти є зубці для з’єднання з півмуфтою.

Для вмикання незалежного приводу ВВП вал коронної шестірні муфтою з’єднується з валом, а для синхронного приводу вал з’єднується муфтою з шестірнею. Перемикають ВВП на незалежний привід на тракторі із зупиненим двигуном або під час роботи його на малих обертах.

Боковий ВВП встановлений на двох підшипниках з лівого боку трактора і приводиться в рух від коробки передач через пересувну шестірню. На валу є кривошип, що приводить у рух компресор для накачування шин. Вмикають боковий ВВП тягою за вимкненого зчеплення.

Рис. 2. Боковий вал відбору потужності трактора МТЗ-80:

1 – опора впускного клапана; 2 – впускний клапан; 3 – пружина впускного клапана; 4 – ковпачок впускного клапана; 5 – головка циліндра; 6 – випускний клапан; 7 – пружина випускного клапана; 8 – штуцер вивідної трубки; 9 – гумове ущільнювальне кільце; 10 – корпус бокового валу відбору потужності; 11 – трубопровід; 12— штуцер; 13 – кришка корпусу повітряного фільтра; 14 – розпірка набивки фільтра; 15 – решітка; 16 – прокладка; 17 – набивка фільтра; 18 – ковпачок; 19 – штуцер; 20 – шланг для накачування шин; 21 – корпус повітряного фільтра; 22 – пробка отвору для зливання відстою оливи з фільтра; 23 – тяга керування боковим ВВП; 24 – кришка підшипника; 25 – обмежувач ходу важеля керування боковим ВВП; 26 – пересувна шестірня приводу ВВП; 27 – важіль керування боковим ВВП; 28 – штифт; 29 – валик; 30 – втулка; 31 – поводок пересувної шестірні; 32 – колінчастий вал компресора; 33 – поршневе кільце; 34 – поршень; 35 – поршневий палець; 36 – втулка шатуна; 37 – замок поршневого пальця; 38 – шатун; 39 – болт кришки шатуна; 40 – кришка шатуна; 41 – вкладень шатуна; 42 – кришка переднього підшипника; 43 – підшипник; 44 – циліндр компресора; 45 – сальник; 46 – ковпак; 47 – боковий вал відбору потужності

Привідний шків призначений для приведення в рух стаціонарних машин за допомогою пасової передачі.

На тракторах МТЗ-80 привідний шків міститься ззаду на кришці редуктора заднього ВВП і від нього приводиться в рух. Механізм шківа змонтований у рукаві 1 (рис. 3) і корпусі 8, з’єднаних між собою болтами. У рукаві 1 на кулькових підшипниках обертається ведуча конусна шестірня 6, хвостовик якої з’єднаний шліцами з ВВП. У розточці корпусу 8 і в стакані 16 розміщені кулькові підшипники, на яких обертається вал веденої шестірні 11.

Рис. 3. Привідний шків:

1 – рукав; 2 – ущільнення; 3 – гайка; 4 – стопорний болт; 5 – розпірна втулка; 6 – ведуча шестірня; 7 – регулювальні прокладки редуктора; 8 – корпус шківа; 9 – пробка оливозаливного отвору; 10 – пробка отвору для контролю рівня оливи в редукторі; 11 — ведена шестірня; 12 – вантажик для балансування шківа; 13 – шків; 14 – шайба; 15 – кришка; 16 – стакан підшипника; 17 – сапун

На шліцах зовнішнього кінця валу веденої шестірні закріплений шків 13. Для змащення редуктора в корпус заливають оливу через отвір, закритий пробкою 9. Отвір, закритий пробкою 10, призначений для контролю рівня оливи. У механізмі привідного валу є ущільнення 2.

Боковий зазор у зачепленні шестерень редуктора регулюють прокладками 7 в межах 0,25–0,45 мм.

Причіпний пристрій потрібний на тракторі для роботи з причіпними машинами та знаряддями.

На тракторах МТЗ-80 до правої і лівої поздовжніх тяг начіпного механізму прикріплюють поперечину.

Сільськогосподарську машину чіпляють так, щоб сила тяги збігалась з повздовжньою віссю трактора.

Точку причіплювання за висотою регулюють підніманням або опусканням гідронавісного механізму.

На тракторах ДТ-75 причіпна поперечина кріпиться болтами кронштейнів безпосередньо до трактора.

Точки причіплювання по ширині трактора регулюють на МТЗ-80, а по висоті – переміщенням скоби та її кронштейнів.

11.03.2025р.

Тема програми № 5: Начіпна гідросистема тракторів

Тема уроку № 67: Загальна схема роздільно агрегатної гідравлічної системи.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 234-236.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/7/7_1.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/nachipnyi_mehanizm.html

https://budova-traktoriv.com.ua/rags.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення роздільно агрегатної гідравлічної системи.

2. Будова роздільно агрегатної гідравлічної системи.

3. Робота роздільно агрегатної гідравлічної системи.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення розподільно агрегатної системи.

2. Поясніть типи начіпних систем тракторів.

3. Поясніть призначення начіпного механізму тракторів.

4. Опишіть будову начіпної системи тракторів.

5. Складіть схему з агрегатів гідравлічної системи тракторів.

Робоче обладнання призначене для приєднання до трактора сільськогосподарських машин і знарядь, привода активних робочих органів мобільних і стаціонарних машин, а також керування ними з кабіни тракториста. Робоче обладнання включає начіпну гідравлічну систему, начіпний пристрій і вал відбору потужності.

У начіпних машинно-тракторних агрегатів (МТА) порівняно з причіпними є ряд особливостей:

— спрощена конструкція сільськогосподарських машин і знарядь, а отже, менша їх маса;

— значне підвищення продуктивності МТА за рахунок кращої маневреності;

— зменшений тяговий опір знарядь, що дає змогу збільшити ширину захвату агрегату і швидкість руху, а .також зменшити витрати палива на одиницю виконаної роботи.

Начіпна гідравлічна система складається з начіпного механізму і гідравлічної системи.

Робоче обладнання призначене для приєднання до трактора сільськогосподарських машин і знарядь, привода' активних робочих органів мобільних і стаціонарних машин, а також керування ними з кабіни тракториста. Робоче обладнання включає начіпну гідравлічну систему, начіпний пристрій і вал відбору потужності.

У начіпних машинно-тракторних агрегатів (МТА) порівняно з причіпними є ряд особливостей:

— спрощена конструкція сільськогосподарських машин і знарядь, а отже, менша їх маса;

— значне підвищення продуктивності МТА за рахунок кращої маневреності;

Начіпна гідравлічна система складається з начіпного механізму і гідравлічної системи.

Рис. 1. Схема Розміщення начіпних машин та знарядь на тракторі:

а — ззаду; б — посередині; в — фронтально; г — збоку; д — ешелоновано

Начіпний механізм призначений для приєднання до трактора начіпних, напівначіпних і гідрофікованих машин і знарядь, для піднімання, опускання та утримування їх у відповідному положенні мри виконанні будь-яких робіт.

Залежно від виду роботи, що виконується, конструктивних особливостей машини, умов експлуатації агрегату застосовують різні варіанти розміщення начіпних знарядь на тракторі (рис. 1):

А — заднє (знаряддя розміщене за ведучою віссю трактора);

Б — переднє (між осями трактора);

В — фронтальне (перед трактором);

Г — бокове (збоку трактора);

Д — ешелоноване (знаряддя навішене секційно в різних місцях).

Пристрої для навішування можуть мати різну конструкцію залежно від розташування машини відносно трактора та його потужності. Спереду або збоку трактора на піврамі передбачені місця кріплення з отворами під болти (МТЗ-80, Т-40, Т-25А) або кронштейни (ДТ-75, І 150). Для навішування машин між передньою і задньою осями (Т І6М, СІП-2540) є спеціальні планки-лонжерони, приварені до поздовжніх труб рами, і отвори під болти на передньому брусі.

Рис . 2. Механізм начіпного пристрою:

1 — вал піднімання важелів; 2, 13 — правий і лівий важелі; З — верхня тяга; 4 — шарнір верхньої тяги; 5, 11 — правий і лівий розкоси; 6 ,9 — права і ліва нижні тяги; 7, 10 — шарніри нижніх тяг; 8 — натяжний пристрій; 12 — нижня вісь; 14 — силовий циліндр. А, А', В — точка кріплення нижніх тяг.

За способом приєднання тяг до трактора начіпні механізми можна настроювати на дво, три- або чотири точкову схеми.

Двоточкову схему застосовують для роботи з плугами, при цьому передні кінці двох нижніх тяг стискуються в точці А на осі 12 (рис. 2), а друга точка — це точка приєднання центральної тяги 3.

Нижні тяги з рамою знаряддя утворюють трикутник. Триточкову схему використовують під час роботи тракторів з сівалками, культиваторами та іншими широкозахватними машинами. Це усуває можливість зміщення машин у горизонтальній площині і забезпечує прямолінійність руху МТА.

При триточковій схемі передні кінці нижніх тяг 6 і 9 необхідно пересунути на осі 12 в точки А і В, при цьому тяги з рамою знаряддя утворюють трапецію. Чотириточкову схему використовують при роботі трактора з навантажувачем, бульдозером та іншими землерийними машинами. При цьому начіпний механізм має дві центральні тяги, які забезпечують стійкість начіпного знаряддя.

Гідравлічна начіпна система складається з гідравлічного приводу і начіпного механізму.

Гідравлічний привід має такі основні частини: насос, бак, розподільник, регулятор глибини обробки ґрунту, силовий циліндр, довантажувач зчіпної ваги, гідроакумулятор.

Рис. 3. Загальний вигляд гідроначіпної системи ХТЗ 17021:

1 – важелі керування, 2 – золотниковий розподільник, 3, 4, 5, 7, 12 – маслопроводи, 6 – фільтр і індикатор масляного бака, 8 – з’єднувальні муфти, 9 – начіпний механізм, 10 – силовий циліндр, 11 – масляний бак, 13 – шестеренний насос, 14 – привод і механізм включення.

Якщо розподільник спрямовує оливу, що її нагнітає насос, у силовий циліндр, то поршень силового циліндра приводить у рух навісний механізм і піднімає або опускає навішене на трактор знаряддя.

У розподільнику положення золотника змінюють важелем керування. Золотник можна встановити на такі режими роботи: Н– “нейтральний”; II – “примусове опускання”; III – “плавальний”; І– “піднімання”.

Суть нейтрального режиму полягає в тому, що золотник перекриває канали, які з’єднують нагнітальну і зливну порожнини розподільника із силовим циліндром.

У розподільнику олива через перепускний клапан спрямовується з нагнітальної порожнини в зливну порожнину і зливається в бак. Таким чином, насос перекачує оливу, подаючи її знову в бак. Олива із силового циліндра не має виходу і втримує навісний механізм разом з машиною в певному положенні.

Примусове опускання створюється, якщо золотник з’єднує нагнітальну порожнину розподільника з верхньою порожниною силового циліндра, а нижню порожнину циліндра– із зливною порожниною розподільника. Клапан автоматично закривається, і олива нагнітається шлангом у верхню порожнину циліндра, примусово опускаючи поршень вниз. Разом з поршнем опускається і навішене знаряддя. З нижньої порожнини циліндра олива витісняється в зливну порожнину і далі в бак.

Плаваючий режим встановлюється, якщо золотник з’єднує канали верхньої і нижньої порожнини циліндра із зливною порожниною розподільника. Уся олива, що її нагнітає насос, перепускається клапаном з нагнітальної порожнини у зливну порожнину і вільно перетікає в бак.

На поршень циліндра не діє сила тиску оливи, і він може переміщатись вниз або вверх під дією зовнішніх сил. Навішене знаряддя опускається під дією сили тяжіння і спирається колесами на ґрунт, копіюючи його поверхню під час руху тракторного агрегату.

Піднімання здійснюється за такого положення золотника, у якому він спрямовує весь струмінь оливи, що його нагнітає насос, із порожнини розподільника в нижню порожнину циліндра і піднімає поршень разом з навішеним знаряддям. Олива з верхньої порожнини циліндра витісняється через зливну порожнину розподільника в бак.

Регулятор силовий, позиційний застосовують для регулювання глибин обробітку ґрунту. Силове регулювання встановлюють на регуляторі (переміщенням ручки вліво) для роботи з плугом, у якого немає опорного колеса. Позиційне регулювання встановлюють (переміщенням ручки вправо) для того, щоб під час роботи начеплена машина весь час утримувалась у задньому положенні відносно трактора, не залежно від зміни тягового опору.

05.03.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 66: ТО та несправності рульового керування колісних тpактоpiв.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 224-233.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_mehanichne.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова рульового керування колісних тракторів.

2. ТО рульового керування колісних тpактоpiв.

3. Несправності рульового керування колісних тpактоpiв.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ТО рульового керування колісних тpактоpiв.

2. Опишіть несправності рульового керування колісних тpактоpiв.

3. В якій послідовності регулюють вільний хід рульового колеса?

4. На які деталі рульового керування звертають увагу найчастіше?

5. Перерахуйте характерні несправності рульового керування.

6. Як регулюють зазор між черв’яком і сектором в рульовому механізмі?

7. Назвіть основні операції ТО механізмів керування.

Технічне обслуговування рульового керування полягає в щозмінному огляді кріплень та підтягуванні їх за потреби, змащенні шарнірів, перевірці кута вільного повороту рульового колеса, рівня оливи в гідравлічному підсилювачі.

Кут повороту рульового колеса не повинен перевищувати 30°.

Шарніри рульових тяг змащують солідолом через 60 годин роботи трактора. Для цього очищають маслянки і роблять шприцом 5–10 нагнітальних рухів.

Через 240 годин роботи перевіряють рівень оливи в гідравлічному підсилювачі.

Категорично забороняється робота трактора, якщо рівень оливи не досягає рівня нижньої риски оливоміра.

Повністю заправлений бак створює умови для підтримування нормального температурного режиму гідравлічного підсилювача, завдяки чому підвищується довговічність і надійність роботи його вузлів.

Під час сезонного технічного обслуговування оливу в гідравлічному підсилювачі руля замінюють повністю. Для цього знімають облицювання радіатора і після зупинки двигуна, поки олива ще не охолола, викручують пробку зливного штуцера, щоб випустити його з корпусу гідравлічного підсилювача.

Поворотом рульового колеса вправо й вліво видаляють залишки оливи із силового циліндра, виймають і промивають заливний фільтр, а також зливний масляний фільтр (фільтри після промивання не витирають). Потім встановлюють на місце масляні фільтри і заливають оливу до верхньої мітки оливоміра.

Після цього запускають двигун трактора і кілька разів повертають рульове колесо в обох напрямах до упору. Доливають оливу знову до верхньої позначки оливоміра.

Зливний оливофільтр промивають під час технічного обслуговування №3, але не заміняючи оливу в гідравлічному підсилювачі. Першу несправність виявляють так: у тракторі з вимкненим двигуном повертають рульове колесо вправо і вліво, аж поки збільшиться опір, і спостерігають за шарнірами рульових тяг.

Якщо зазор у будь-якому шарнірі помітний для ока, його регулюють. Для цього знімають стопорне кільце, регулювальну пробку закручують до кінця, а потім відпускають на 1/4 -1/3 − оберту, суміщаючи при цьому один з прорізів пробки з канавкою у наконечнику.

Ставлять стопорне кільце на місце. Якщо й після цього зазор лишається, спрацьовані деталі шарніра замінюють.

Другу несправність (великий зазор у зачепленні черв’яка із сектором) усувають так:

Знімають облицювання радіатора.

Від’єднують рульові тяги від сошки і повертають її в крайнє ліве (праве) положення.

Відпускають болт кріплення регулювальної втулки.

Ключем, вставленим у паз регулювальної втулки повертають її за годинниковою стрілкою до упору(це означає, що в зчепленні черв’яка із сектором зазору немає).

Потім повертають регулювальну втулку у зворотному напрямі, доки не з’явиться мінімальний зазор, який дає змогу плавно повертати рульове колесо із зусиллям 15–25 Н на ободі. Затягують болт кріплення втулки.

Зачеплення сектора з рейкою регулюють зменшенням регулювальних прокладок під фланцем упору.

Зчеплення рейкового механізму вважається відрегульованим, якщо

рульове колесо плавно повертається від упору до упору зусиллям на ободі 15–25 Н. Приєднують рульові тяги.

Третя несправність. Щоб повернути трактор під час його роботи, треба докласти великих зусиль.

Несправності: Неправильно відрегульовані клапани або неправильно встановлений золотник у корпусі розподільника. Усувають ці несправності в майстерні.

Четверта несправність. Нерівномірне зусилля на рульовому колесі під час повороту. Несправність: Перекошений золотник (часто внаслідок надмірного затягування гайки). Регулюють положення золотника в майстерні.

Можливі несправності механізмів керування універсально-просапних тракторів та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Великий вільний хід рульового колеса	Збільшення зазорів в зачепленнях черв’як-сектор, сектор-рейка, в з’єднаннях карданів рульових валів, збільшення осьового переміщення поворотного вала	Відрегулювати зазори
Великий вільний хід рульового колеса	Послаблення гайки кріплення золотника, послаблення кріплення рульової сошки, поворотних важелів, рульового колеса	Підтягнути кріплення
Збільшення зусилля на рульовому колесі	Заїдання в зачепленнях	Відрегулювати зазори
	Порушене регулювання запобіжного клапана	Відрегулювати клапан
	Недостатня кількість масла в гідропідсилювачі, потрапляння повітря, зменшення продуктивності насосу	Долити масло, усунути негерметичність системи, замінити насос

03.03.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 65: Будова та робота гідро підсилювачів тракторів

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 224-229.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm#%D1%94634

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_MTZ-80.html

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_T-150K.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гідро підсилювачів рульового керування тракторів.

2. Будова гідро підсилювачів рульового керування тракторів.

3. Робота гідро підсилювачів рульового керування тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення гідро підсилювачів тракторів.

2. Опишіть будову та роботу гідро підсилювачів тракторів ЮМЗ – 6, МТЗ - 80.

3. Опишіть будову та роботу гідро підсилювачів тракторів Т – 40.

4. Опишіть будову та роботу гідро підсилювачів з виносними циліндрами.

На колісних тракторах типу ЮМЗ-6, МТЗ-80 застосовується рульове

керування типу черв’як — сектор із гідравлічними збільшувачами.

На тракторах моделі ЮМЗ-8070 і ЮМЗ-8080 рульове керування гідрооб’ємне з насосом-дозатором і циліндром Ц 50, який вміщений у рульову трапецію.

Рульова колонка цих тракторів регулюється по висоті і куту нахилу, що покращує управління трактором.

На колісних тракторах типу ЮМЗ-6, МТЗ-80 застосовується рульове керування типу черв’як — сектор із гідравлічними збільшувачами.

Рис. 1. Рульове керування трактора МТЗ -80 з гідропідсилювачем: 1 — сектор; 2 — золотник; 3, 5 — пружини; 4 — запобіжний клапан; 6 — черв’як; 7 — цапфа; 8 — вал; 9 — колонка; 10 — рейка; 11 — поршень; 12 — насос; 13 — рульова сошка; 14 —тяги; 15 — рульове колесо; 16 — маховичок; 17 — рукоятка.

Будова гідропідсилювача тракторів типу МТЗ-80. Гідропідсилювач складається з литої чавунної колонки 9, в якій розміщуються всі його деталі: черв’як 6, сектор 1, з’єднаний рейкою 10 з поршнем 11, і золотник 2. Сектор жорстко закріплений на валу 8, на нижньому кінці якого насаджено рульову сошку 13, тягами 14 зв’язану з важелями поворотних цапф 7. Порожнина колонки 9 виконує роль масляного бака. У трактора ЮМЗ-6АКЛ масляний бак розміщений окремо.

Масло у гідропідсилювач подається насосом 12, який діє через шестерні механізму розподілення від колінчастого валу двигуна. Рульове колесо, за бажанням тракториста, регулюється по висоті (в межах 120 мм). Для цього необхідно повернути маховичок 16 проти стрілки годинника на три-п’ять обертів, щоб ослабити кріплення клинового затискача, встановити колесо 15 в потрібне положення і закріпити його, повертаючи маховичок 16 за стрілкою годинника.

Крім того, коли тракторист сідає в кабіну, можна переставити рульове колесо із положення І в положення II, повертаючи рукоять 17 уверх до відказу, а коли тракторист сяде на місце, рульове колесо опустити. Якщо трактор рухається прямолінійно, рульове колесо не повертається, масляний насос 12 подає масло з нижньої частини колонки масляного бака 9) до золотника 2, а звідки — знову в бак, на злив.

Коли трактор робить правий поворот на розпушеному ґрунті, рульове колесо повертається вправо. При цьому черв’як 6, упирається в зубці сектора 1, зсуває золотник вперед на 1,5...2 мм, одночасно підтискуючи центруючу пружину 3 повзунів.

Золотник своїми виступами направляє масло, яке подається насосом, під поршень 11 і той рухається вперед. При цьому масло з порожнини над поршнем зливається в бак. Рухаючись, поршень через рейку 10 повертає сектор 1 вправо і рульова сошка 13, діючи на поперечні рульові тяги 14, повертає вправо напрямні колеса.

Поворот триває до тих пір, поки обертається рульове колесо. Як тільки обертання припиняється, золотник під дією стиснутих центруючих пружин повзунів займає початкове положення і подає масло на злив, як і при прямолінійному русі трактора.

Якщо в гідросистемі з будь-яких причин тиск масла перевищить норму (8 МПа), пружина 5 стиснеться, відкривається запобіжний клапан 4 і надлишок масла повернеться в бак 9.

При повороті на дорозі з твердим покриттям (ґрунтова укочена дорога, асфальт та ін.) рульове колесо спрямовується у потрібний бік, оскільки опір дороги повороту коліс малий, а сила, що переміщує золотник, недостатня для стискання центруючих пружин пошумів. В результаті золотник не буде рухатись і включати в роботу.

Гідропідсилювач, а поворот трактора буде здійснюватися тільки зусиллям, прикладеним трактористом до рульового колеса.

Якщо гідропідсилювач несправний, то повороти трактора утруднюються.

При погіршенні умов повороту коліс трактора тиск масла у силовому циліндрі й нагнітальній магістралі підвищується. Внаслідок цього повзуни з більшою силою притискуються до обойми упорних підшипників золотника, тому для переміщення його в той чи інший бік при повороті черв'яка потрібне більше зусилля. В результаті збільшується також зусилля, необхідне для повороту рульового колеса Це забезпечує пропорційність зусилля на рульовому колесі умовам здійснення повороту трактора, а тракторист «відчуває дорогу».

Щоб кількість масла у порожнині циліндра залишалась без змін, в кришку гідропідсилювача вмонтовано перепускний клапан.

У колісних тракторів із шарнірно-ламкою рамою (рис. 2) силові

циліндри 10 і 11 гідропідсилювача рульового управління виконуються окремо, встановлюються по одному з кожного боку і з’єднуються з обома напіврамами.

При повороті рульового колеса 3 масло із золотника гідропідсилювача 5 подається в порожнини силових циліндрів і вони повертають задню напівраму 12 відносно передньої.

Тяга 8 з’єднує сошку 7 рульового механізму із задньою напіврамою, забезпечуючи співвідношення кутів поворотів рами і рульового колеса

Рис. 2. Схема гідропідсилювача з виносними циліндрами:

1 — зубчастий сектор; 2 — черв’як; 3 — рульове колесо; 4 — бак; 5 — гідропідсилювач; 6 — блок клапанів; 7 — сошка; 8 — тяга зворотного зв’язку; 9 — масляний насос; 10, 11 — силові циліндри; 12 — задня напіврама

27.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 64: Будова рульового керування колісних тракторів

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 224-229

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_mehanichne.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова рульового керування тракторів.

2. Робота рульового механізму типу черв’як — ролик.

3. Робота рульового механізму типу гвинт — гайка.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть будову рульове керування тракторів.

2. Опишіть будову рульової трапеції.

3. Опишіть будову та роботу рульового механізму типу черв’як — ролик.

4. Опишіть будову та роботу рульового механізму типу гвинт — гайка.

5. На яких тракторах застосовується рульове керування з виносними циліндрами?

Рульовий механізм типу черв’як — ролик використовують на колісних тракторах малого класу, які мають механічне підсилення рульового керування (мал.1).

Діє цей механізм так. При обертанні рульового колеса 1, вправо, черв'як 12 через ролик 11 повертає сошку 9. Нижній її кінець відходить назад і тягне за собою поздовжню рульову тягу 8, через важелі 2,4 тяги 3 і 5 повертає цапфи 7, а разом з ними і напрямні колеса вправо.

Якщо рульове колесо обертати вліво, то напрямні колеса будуть вертатися проти стрілки годинника і трактор буде виконувати лівий поворот.

Рис. 1. Рульове керування колісного трактора типу черв’як-ролик:

1 — рульове колесо; 2, 4 — важелі; 3, 5 — поперечні тяги; 6 — шарнір; 7 — цапфа; 8 — поздовжня рульова тяга; 9 — рульова сошка; 10 — вал; 11 — ролик; 12 — черв’як; 13 — рульовий вал

Для скорочення часу повороту трактора і полегшення роботи тракториста, зменшення зусилля, прикладеного до рульового колеса до 30 Н, колісні трактори, починаючи з класу 14 (14 кН ) обладнуються збільшувачами рульового керування.

Рульовий механізм типу гвинт — гайка (рис. 2) застосовується на

колісних тракторах типу Т-40, де гідравлічна частина підсилювача об’єднана

з навісною гідравлічною системою і має спільні бак і масляний насос.

Масло нагнітається насосом гідросистеми через клапан розподілу потоку до вхідного отвору підсилювача.

Якщо водій не повертає рульове колесо, поршень — рейка займає нейтральне положення. В цьому випадку масло вільно проходить по обидва боки поршня через відкриті отвори 3 в порожнину зубчастого сектора, а звідти — в бак гідросистеми.

Повертаючи рульове колесо, наприклад, вліво, гвинт 6 гідропідсилювача повертають проти стрілки годинника.

Гайки 9, які утримуються від повороту штифтами, переміщуються вздовж гвинта: ліва підходить до поршня впритул, закриваючи зливний канал 3 із

порожнини А, а права — відходить. Золотник 7 переміщується регулювальним гвинтом 8 вправо, збільшуючи прохід для масла із порожнини А і закриваючи доступ масла в задню порожнину Б.

В результаті масло, яке нагнітається насосом, надходить тільки в

передню порожнину А, поршень переміщується вправо, повертаючи

зубчастий сектор валу сошки і передні колеса трактора вліво. Поршень переміщується, поки повертається рульове колесо, притискуючи гайку 9 до поршня і перекриваючи зливний отвір 3 з боку порожнини А.

Коли водій припиняє повертати рульове колесо, гвинт і гайки зупиняються, поршень під дією масла і пружинних шайб 2 відтискується від гайки і встановлюється в середнє положення.

Напрямні колеса при цьому зберігають задане положення. Аналогічно здійснюється поворот трактора вправо.

Рис. 2. Схема рульового механізму комбінованого типу трактора Т-40

1 – корпус, 2 – пружинна шайба, 3 – зливний канал у поршні, 4 – рульовий вал, 5 – поршень, 6 – гвинт гідропідсилювача, 7 – золотник, 8 – гвинт(упор),9 – гайка. А, Б– порожнини циліндра, В– вхідні отвори.

27.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 63: Загальні відомості про рульове керування тракторів

Працюємо з підручником:

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_3.htm

https://budova-traktoriv.com.ua/rulyove_keruvannia_mehanichne.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення рульового керування трактора.

2. Види рульового керування трактора, автомобіля.

3. Будова рульового керування тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення рульового керування трактора.

2. Поясніть будову рульового керування тракторів.

3. Опишіть будову рульового приводу.

4. Яке призначення рульового механізму.

5. Як класифікують рульові трапеції.

6. За яким параметрами оцінюється рульовий механізм.

7. Від чого залежить маневреність трактора.

8. Опишіть будову рульового механізму.

Рульове керування призначене для повертання напрямних коліс трактора в потрібному напрямі. У більшості конструкцій тракторів за допомогою рульового керування повертають поворотні кулаки з піввісями передніх коліс (рис. 1,а).

У триколісних тракторах і тракторах із зближеними передніми колесами (рис. 1,б) рульове керування повертає весь передній міст трактора. У тракторах Т-150К і К-701 напрям руху змінюється за рахунок перегину рами в шарнірному з’єднанні (рис. 1,в). Поздовжній і поперечний шарніри рам дають можливість цим тракторам рухатися нерівною місцевістю (рис. 1,г), зберігаючи надійне прилягання всіх коліс до поверхні ґрунту.

Маневреність трактора залежить від радіуса повороту (рис. 1). Чим менша величина радіуса повороту, тим маневренішим є трактор.

Радіус повороту трактора кожної марки зазначено в технічній характеристиці.

Керовані колеса повертаються рульовим керуванням на обмежений кут, який дорівнює 28 – 35°. Обмеження вводять для того, щоб виключити під час повороту зачіпання колесами деталей підвіски або кузова автомобіля.

Загальною умовою повороту є кочення коліс без ковзання, оскільки це ускладнює поворот і прискорює знос шин. Для цього необхідно, щоб геометричні вісі всіх коліс перетиналися в миттєвому центрі обертання, який називають центром повороту колісної машини.

Під час повороту автомобіля кожне колесо рухається за колом різного радіуса. Щоб колеса при цьому котилися без проковзування, необхідно щоб продовження осей усіх коліс перетиналися в одній точці – в центрі повороту машини. Зовнішнє переднє колесо під час повороту описує дугу більшого радіуса, а внутрішнє – меншого, тому внутрішнє колесо потрібно повертати на більший кут, а зовнішнє – на менший. За однакових кутів повороту коліс внутрішнє колесо мало б котитися з більшим ковзанням.

Отже, для зменшення підвищеного зносу шин передніх коліс під час поворотів відбувається начебто «неповорот» зовнішнього переднього колеса відносно до внутрішнього, що забезпечується конструкцією рульового урухомника. При цьому для забезпечення рівномірного зносу шин розміри «неповоротів» лівого і правого коліс мають бути приблизно однакові, що забезпечується регулюванням співвідношення кутів поворотів під час перевірки і регулюванню кутів встановлення передніх коліс.

Рис. 1. Схеми повороту колісних тракторів:

а – чотириколісний трактор з передніми напрямними колесами; б – триколісний трактор; в– трактор з шарнірною рамою на повороті; г – трактор з шарнірною рамою; L – поздовжня база трактора; О – умовний центр дуги повороту; О1– середина осі задніх коліс трактора; R1– радіус горизонтальної прохідності; R=R2 – радіус повороту

Рульове керування колісного трактора й автомобіля (рис. 2) складається з рульового колеса, з’єднаного валом із рульовим механізмом, і рульового приводу. Більшість рульових керувань містять підсилювач, виконаний як одне ціле із рульовим механізмом.

Рис. 2. Рульове керування автомобіля:

1 — поперечна тяга; 2, 10 —відповідно лівий і правий важелі рульової трапеції; 3 — поворотний кулак; 4 — поворотний важіль; 5 — поздовжня тяга; 6 — сошка; 7 — рульовий механізм; 8 — вал рульового колеса; 9 — рульове колесо.

Рульовим механізмом 7 називають сповільнювальну передачу, що перетворює обертання валу рульового колеса 9 на обертання валу сошки 6. Цей механізм збільшує зусилля водія, прикладене до рульового колеса, і полегшує його роботу.

У результаті роботи рульового механізму 7 поздовжня тяга переміщується сошкою 6 вперед або назад, внаслідок чого одне колесо повертається вправо або вліво, а рульова трапеція передає повертальний момент на інше колесо. Рульова трапеція— це шарнірний чотирикутник, утворений балкою переднього моста (або картером переднього ведучого моста), поперечною рульовою тягою 1, лівим 2 і правим 10 важелями рульової трапеції. Останні з’єднані з поворотними кулаками 3, на яких змонтовані керовані колеса.

За допомогою рульової трапеції керовані колеса трактора й автомобіля повертаються на різні кути: внутрішнє(найближче до центра повороту) колесо на більший кут, ніж зовнішнє, що забезпечує кочення коліс при повороті без істот-ного ковзання. Різниця кутів повороту визначається величиною кута встановлення лівого і правого важелів рульової трапеції.

Рульові трапеції класифікують за конструктивними ознаками і за розміщенням відносно передньої осі (рис. 3). За конструктивними ознаками рульові трапеції, що є частиною рульового приводу, поділяють на два типи: суцільні, або нерозрізні (див. рис. 3, а, д, е, з, и) і розчленовані, або розрізні (див. рис. 3, б, в, г, є, ж).

За розміщенням відносно передньої осі трапеції поділяють на передні (див. рис. 3, е) і задні (див. рис. 3, а– д, є– и).

Рульові керування оцінюють за такими параметрами: передатним числом, ККД рульового механізму, передачею ударів і поштовхів на рульове колесо, зазорами в рульовому механізмі.

Рис. 3. Схеми рульових керувань із керованими колесами однієї передньої осі: а — із задньою нерозрізною трапецією; б — із розрізною трапецією і маятниковим важелем; в — із рейковим рульовим механізмом; г — із розрізною трапецією з двома маятниковими важелями; д — із нерозрізною трапецією і розчленованим рульовим валом; е — із передньою нерозрізною трапецією; є — із розрізною трапецією і двома маятниковими важелями, спрямованими назад; ж — із розрізною трапецією й одним маятниковим важелем; з — із нерозрізною трапецією й об’єднаним рульовим підсилювачем; и — із нерозрізною трапецією і роздільним рульовим підсилювачем

Рис. 4. Схеми рульового керування:

а – залежна підвіска (1 – рульовий механізм; 2 – рульовий вал; 3 – рульове колесо; 4 – поворотна цапфа; 5 – нижні важелі лівої та правої поворотних цапф; 6 – поперечна тяга; 7 – верхній важіль лівої поворотної цапфи; 8 – поздовжня тяга; 9 – сошка рульового урухомника); б – незалежна підвіска (1 – сошка; 2 – поворотні важелі; 3, 6 – відповідно ліва й права бічні тяги; 4 – основна поперечна тяга; 5 – маятниковий важіль)

Коли підвіска залежна (рис. 4 а), рульовий урухомник має простішу конструкцію, оскільки складається з мінімуму деталей. Поперечну рульову тягу в цьому разі виконано суцільною, а сошка хитається в площині, паралельній повздовжній осі автомобіля. Можна зробити урухомник сошкою, що хитається в площині, паралельній передньому мосту. В такому разі повздовжньої тяги не буде, а зусилля від сошки передаватиметься на дві поперечні тяги, зв'язані з цапфами коліс.

Якщо підвіска незалежна (рис. 4 б), схема рульового урухомника конструктивно складніша: з'являються додаткові деталі урухомника, яких немає в схемі із залежною підвіскою коліс. Змінюється конструкція поперечної рульової тяги. Її роблять розчленованою, з трьох частин: основної поперечної тяги та двох бічних тяг – лівої і правої. Для опори основної тяги слугує маятниковий важіль, який за формою і розмірами відповідає сошці. Бічні поперечні тяги з'єднано з поворотними важелями цапф і з основною поперечною тягою за допомогою шарнірів, які допускають незалежні переміщення коліс у вертикальній площині. Розглянуту схему рульового урухомника застосовують переважно на легкових автомобілях, а також на колісних універсальних тракторах МТЗ-80, Т-40М (рис. 5).

Рис. 5. Схема рульового керування з розділеною трапецією:

1 – поворотні важелі; 2 – крайні тяги; 3 – маятниковий важіль; 4 – поперечна тяга; 5 – рульове колесо; 6 – вал; 7 – рульовий механізм; 8 – сошка

Рульовий механізм 7 (рис. 5) призначений для передачі зусиль від рульового колеса 5 з валом 6 на сошку 8. Розділена рульова трапеція із заднім розташуванням складається з сошки 8, кінець якої переміщується в поперечному напрямку, і маятникового важеля 3. Між собою сошка і важіль з'єднані поперечною тягою 4. Маятниковий важіль 3 встановлений шарнірно на осі в кронштейні, закріпленому на лонжероні кузова. Кінці сошки 8 і маятникового важеля 3 або середньої тяги з'єднані шарнірно двома крайніми тягами 2 і з важелями 1 поворотних кулаків. Ця схема забезпечує правильний поворот керованих коліс за кочення їх на незалежній підвісці.

Звичайне рульове керування складається з рульового колеса, валу рульового колеса, рульового механізму, сошки, поздовжньої тяги, поворотного важелю, поворотного кулаку, лівого і правого важелів рульової трапеції та поперечної тяги.

Рульовий механізм автомобіля ГАЗ-53 (рис 6.3.6) складається з глобоїдального черв'яка 12 і тригребневого ролика 13. Картер 2 рульового механізму закріплений на лівій поздовжньої балці рами болтами.

Черв'як 12, напресованими на пустотілий рульовий вал 20, встановлений в картері на двох конічних роликових вальницях 6 і 15. Зовнішні обойми вальниць запресовані в розточках картера і утримуються накривками 7 і 16. Під накривку 7 встановлено кілька прокладок 11 для регулювання вальниць черв'яка. Виходи валів черв'яка і сошки загерметизовані защільнювачами 10 і 18.

Рис. 6. Рульовий механізм автомобіля ГАЗ-53:

1 – рульова сошка; 2 – картер; 3 – вал сошки; 4, 10 і 18 – защільнювачі; 5 – втулка; 6 і 15 – вальниці черв'яка; 7 – нижня накривка картера; 8 і 19 – пружини защільнювача; 9 – труба; 11 – регулювальні прокладки; 12 – черв'як; 13 – ролик; 14 – корок; 16 – верхня накривка картера; 17 – стяжний хомут; 20 – рульовий вал; 21 – колонка керма; 22 – бічна накривка; 23 – вальниці валу сошки; 24 – стопорна шайба; 25 – контргайки; 26 – регулювальний гвинт

Тригребневий ролик 13 посаджений на вісь за допомогою двох кулькових вальниць. Вісь ролика встановлена в щоках головки валу сошки 3. Між торцями ролика і щоками розміщені упорні шайби. Вал 3 повертається в двох вальницях: бронзової втулки 5 і роликовій вальниці 23. На дрібні конічні шліци валу посаджена сошка 1. Правильність встановлення сошки забезпечується чотирма здвоєними шліцами. Зазор в зачепленні черв'як – ролик регулюють за допомогою гвинта 26, вкрученого в бічну накривку 22 картера. Гвинт фіксується стопорною шайбою 24, штифтом і гайкою 25.

26.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 62: Основні несправності ходової частини гусеничних тракторів.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 207-223.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_2.htm#%D1%8D626

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_gusenychni.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова ходової частини гусеничних тракторів.

2. Ознаки несправності ходової частини гусеничних тракторів.

3. Несправності ходової частини гусеничних тракторів.

4. Усунення несправностей ходової частини гусеничних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Ознаки основних несправностей ходової частини трактору.

2. Поясніть основні несправності ходової частини трактору.

3. Перелічіть несправності жорсткої та еластичної підвіски.

4. Опишіть несправності натяжного механізму та способи їх усунення.

5. Опишіть несправності каретки та способи їх усунення.

Можливі несправності ходової частини гусеничного трактора

та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Гусеничний ланцюг прослизає по вершинах зубців ведучої зірочки	Гусеничний ланцюг слабо натягнутий	Відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Спрацьовані пальці та провушини ланок гусеничного ланцюга	Вилучити одну ланку з пальцем та відрегулювати натяг гусеничного ланцюга
	Велике спрацювання зубців ведучої зірочки	При односторонньому спрацюванні поміняти зірочки місцями, при двосторонньому – замінити
	зазор між упором проміжної ланки амортизуючого пристрою напрямного колеса і упором на рамі	за допомогою регулювальної гайки усунути зазор між упорами. При цьому не допускається вихід головки натяжного болта пружин амортизатора із кулькової опори;
	недостатнє попереднє зусилля в амортизаторі напрямного колеса.	перевірити довжину стисненої пружини (не має перевищувати 525 мм за необроблених торців пружини і 500 мм коли торці пружин шліфовані). За потреби відрегулюйте. Якщо несправність на усунена, стиснути пружину додатково на 5 – 10 мм.
Підтікання мастила через ущільнення направляючого колеса, підтримуючого ролика, опорного котка	Пошкодження гумових чохлів. заїдання або недостатнє підтискання ущільнювальних кілець	Замінити гумовий чохол, розібрати ущільнення, зачистити задири, вм’ятини на кільцях, притерти кільця
	Послаблення кріплення корпусу ущільнення	Підтягнути болти кріплення корпусу

Поняття про технічне обслуговування та регулювання. Ходова частина трактора працює в умовах вологого і сухого ґрунту, при цьому інтенсивно спрацьовуються всі її складові частини. До основних показників технічного стану ходової частини гусеничного трактора належать: натяг гусеничних ланцюгів, спрацювання ланок гусениці і зубців ведучих коліс, зазори у вальницях вузлах, спрацювання і стан напрямних коліс, опорних і підтримуючих котків.

Під час ЩТО очищають від пилу і бруду рушії, оглядають їх і усувають недоліки, перевіряють також, чи не витікає мастило.

Під час ТО-1 перевіряють і за потреби регулюють рівні масла у вузлах ходової частини гусеничних тракторів (опорних і підтримуючих котках, напрямних колесах тощо) згідно із схемою мащення і доливають до необхідних рівнів.

Під час ТО-2 перевіряють і за потреби регулюють осьовий зазор вальниць напрямних коліс. Перевіряють і підтягують всі зовнішні кріплення. Особливу увагу необхідно звернути на гайки опорних котків і осей коливання в каретках підвіски, напрямних коліс і підтримуючих роликів. Перевіряють і за потреби регулюють натяг гусениць (L = 40 – 60 мм) та шплінтування пальців.

Під час ТО-3 перевіряють і регулюють вальниці напрямних коліс і опорних котків, осьове переміщення кареток підвіски, а також спрацювання гусеничного ланцюга, шаг і профіль зубців ведучих зірочок, за потреби – переставляють місцями гусениці і ведучі зірочки.

Догляд за ходовою частиною полягає в своєчасному підтягуванні різьбових з'єднань, періодичному змащуванні вальниць і регулюванні їх осьового зазору в напрямних колесах.

Під час технічного догляду № 3 (через 960 годин роботи) перевіряють осьовий зазор у конічних вальницях і змащують їх солідолом. За технічними нормами заводу осьовий зазор у вальницях напрямних коліс має бути відрегульований у межах 0,08 – 0,2 мм.

Щоб перевірити зазор у вальницях, колесо трактора піднімають і хитають у напрямі, перпендикулярному до площини обертання. Якщо колесо хитається, це означає, що зазор у підшипниках більший за норму.

Зазор у вальницях треба регулювати так:

– відкрутити гвинти і зняти ковпак. Зняти старе мастило з гайки і очистити від нього ковпак;

– розшплінтувати корончату гайку і, обертаючи колесо рукою, затягнути її до виникнення підвищеного опору обертання колеса;

– відпустити гайку настільки, щоб збігся найближчий проріз гайки з отвором для шплінта в піввісі.

24.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 61: Підвіска гусеничного трактора, натяжний механізм.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 217-223.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_gusenychni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Підвіска гусеничного трактора.

2. Будову підвіски гусеничного трактора.

3. Робота підвіски гусеничного трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення підвіски гусеничного трактору.

2. Поясніть будову підвіски гусеничного трактора.

3. Опишіть різницю між жорсткою і еластичною підвіскою.

4. Опишіть будову натяжного механізму.

5. Опишіть будову та роботу каретки.

Напрямне колесо, натяжний і амортизаційний пристрої. Напрямне колесо виготовлене із сталі і призначене для спрямування руху гусеничного ланцюга, а також для регулювання його натягу під час експлуатації трактора (рис. 1).

Завдяки вікнам між шлицями на колесі не налипає бруд і воно має полегшену конструкцію.

Колесо обертається на роликових конічних підшипниках, зовнішні обойми яких запресовані в розточки маточини. Внутрішні обойми підшипників насаджені на шийки нижнього коліна осі і утримуються від бокового зміщення шайбою і двома гайками 8. Цими гайками регулюють зазор в конічних підшипниках. Підшипники змащуються маслом, яке заливається через отвір у кришці напрямного колеса.

Щоб запобігти витіканню масла, під кришку кладуть картонну прокладку, а із зворотного боку колеса встановлюють ущільнювальний пристрій, який складається із корпусу ущільнення, двох кілець — рухомого 9 і нерухомого 10 і пружини 13.

Шийки верхнього коліна осі 12 при роботі трактора і натягуванні гусениць можуть вільно повертатися в чавунних втулках, запресованих в опору, приварену до лонжеронів рами.

Амортизатор застосовують для утримання напрямного колеса в передньому положенні та для його захисту, а також для захисту гусеничного ланцюга від перенавантажєння. Основні деталі амортизатора — пружини 4, встановлені між упорами в затягнутому стані. Упор 2 має фасонну вилкувату форму і з’єднаний з вушком 1 колінчастої осі, яке встановлене в отвір і закріплене гайкою. Натяжний болт 3 через яблуко сферичної опори спирається на кронштейни рами.

При переїзді трактора через перешкоду натяг гусеничного ланцюга збільшується, і напрямне колесо відходить назад, а колінчаста вісь повертається у втулках рами трактора. Упор 2 переміщується назад — натяжний болт залишається нерухомим і пружини стискуються, пом’якшуючи поштовх, одержаний трактором.

Подолавши перешкоди, пружини через упор і колінчасту вісь повертають

напрямне колесо у попереднє положення. Стискування пружин регулюють гайкою 5 на болті 3.

Рис. 1. Натяжний механізм (а) і підтримуючий ролик (б):

1 — вушко колінчастої осі; 2 — упор пружини: 3 — натяжний болт; 4 — пружина амортизатора; 5 — гайка натягу пружини; 6 — регулювальна гайка натягу гусениці; 7 — напрямне колесо; 8 — регулювальна і контрольна гайки; 9 — рухоме ущільнювальне кільце; 10 — нерухоме ущільнювальне кільце; 11 — гумове кільце; 12 — колінчаста вісь; 13 — пружина; 14— підтримуючий ролик; 15— вісь ролика; 16— гумовий бандаж

Натяг гусеничного ланцюга регулюють гайкою 6. Гайка при скручуванні з натяжного болта, спираючись через сферичну опору в кронштейні рами, переміщує болт, а разом з ним напрямне колесо, вперед. Після регулювання натягу гусениці гайку 6 фіксують контргайкою.

Підтримуючі ролики призначені для підтримування верхньої ланки гусениці, щоб вона не провисала, та для спрямування гусениці від зірочки до напрямного колеса, щоб вона не спадала. З кожного боку рами трактора встановлюють по два підтримуючі ролики, які виготовлені у вигляді пустотного чавунного відливка з двома ободами. На ободи одягаються змінні гумові бандажі. Ролик обертається на двох кулькових підшипниках, напресованих на вісь, яка в свою чергу запресована в кронштейн.

Для мащення підшипників в отвір кришки заливають масло. Цей же отвір служить для зливу масла і контролю його рівня. При заливанні масла отвір повинен бути розміщений вище центра кришки, при контролі — на рівні осі ролика, а при зливі масла — повернутий вниз.

Балансирні каретки відлиті із сталі і мають складну форму (рис. 2). Внутрішній, коротший балансир з одним вушком встановлюють при монтажі каретки ближче до середини трактора, між двома вушками зовнішнього балансира. Балансири шарнірно з’єднані між собою пустотною віссю 3. На зовнішньому балансирі, на відміну від внутрішнього, є центральний отвір, в який запресовані стальні цементовані втулки. Цим отвором балансир вільно надітий на цапфу 6 поперечного бруса рами. Зовнішній балансир, а разом з ним і вся каретка утримуються від зміщення на цапфі рами упорною шайбою, притиснутою до торця цапфи цанговою гайкою 7.

Рис. 2. Каретка:

1 — внутрішній балансир; 2 — пружина; 3 — вісь балансира; 4 — пробка маслозаливного отвору; 5 — зовнішній балансир; 6 — цапфа; 7 — цангова гайка; 8 — вісь котків; 9 — регулювальні прокладки; 10 — коток; 11 — ущільнювальний пристрій; 12 — пробка контрольного отвору рівня масла; 13 — пробка

Поверхні тертя цапфи і втулок змащуються маслом, яке заливається в центральну порожнину зовнішнього балансира через отвір, закритий пробкою 4. Рівень масла перевіряють через контрольний отвір, який закривається пробкою 12.

У верхній частині балансирів є два литих чашоподібних заглиблення, куди входять кінці спіральної пружини — ресори. Пружина прагне розвести верхні кінці балансирів навколо осі коливання і опустити опорні котки вниз, а маса трактора опускає вісь і стискає пружину. Таким способом вага трактора передається на котки і гусеницю через спіральну ресору, забезпечуючи еластичність підвіски трактора. У нижній частині балансирів розміщені приливки з розточеними отворами, в яких на конічних роликових підшипниках встановлено осі 8 опорних котків. На кінці осей, які виступають, напресовано опорні котки із сталі. Осі обертаються в конічних підшипниках, зазор в яких регулюють прокладками 9, встановленими під фланцями корпусів ущільнення.

Підшипники змащують маслом, яке нагнітається через канал в осі, вихідний отвір якого закрито пробкою 13.

Коливання, які виникають під час руху трактора, пом’якшуються гідроамортизатором, установленим на передніх каретках у верхній частині балансирів.

20.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 60: Гусеничний рушій, будова та робота.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 215-223.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_2.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гусеничного рушія трактора.

2. Будова гусеничного рушія трактора.

3. Робота гусеничного рушія трактора.

Д.З. Оформити конспект Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення гусеничного рушія трактора.

2. Опишіть будову гусеничного рушія трактора.

3. Опишіть роботу гусеничного рушія трактора.

4. Які види шарнірів гусені ви знаєте.

5. Як виготовляються ведучі зірочки.

Гусеничні рушії бувають різних конструкцій (рис. 1). Складаються з гусениці 4, ведучого колеса (зірочки) 1, напрямного колеса 3 з натяжним амортизаційним пристроєм, опорних котків 2 і підтримуючих роликів 13, встановлених на рамі трактора.

Схема роботи гусеничного рушія. При рухові трактора ведуча Зірочка 1 (рис. 1) перемотує замкнутий гусеничний ланцюг. Його ланки безперервно укладаються перед опорними котками. Грунт, що знаходиться під опорною поверхнею гусениці, «опирається» зсуву ланками ланцюга. Цей опір у вигляді штовхаючого зусилля передається остову трактора, примушуючи його переміщуватись, ранки, по яких уже пройшли опорні котки, безперервно піднімаються з поверхні ґрунту і спрямовуються до підтримуючих роликів.

Каретка складається із котків 2 і двох балансирів 10, з’єднаних шарніром 11. Зверху між балансирами затиснута розпірна пружина 12. Сила тяжіння G від остова трактора передається на котки каретки і через її балансири сприймається пружиною. При наїзді одного З котків на нерівність ґрунту тиск від котка через балансир також сприймається пружиною. Під дією таких поштовхів пружина постійно стискується і розтискується (як показано на рисунку). Напрямне колесо встановлене на колінчастій осі 5, з’єднаній з механізмом натягування і амортизації. Гусеничний ланцюг натягують обертанням гайки 8, повертаючи колінчасту вісь вперед. Колесо 3, наштовхуючись на перешкоду, стискує пружину 6 і відходить назад. Удари по колесу амортизуються пружиною, пружність якої регулюють гайкою 7.

Підтримуючі ролики охороняють гусеничний ланцюг від значного провисання і поперечних коливань. Нормальний натяг її визначають за величиною h — провисанню середньої частини гусениці.

будову ходової частини розглянемо по складових одиницях.

Гусениця 2 — основна частина рушія. Вона являє собою замкнуту металеву стрічку, яка складається з окремих ланок, з’єднаних між собою за допомогою пальців 9 (рис. 2).

Ланки відливають з міцної, стійкої проти спрацювання, високо-марганцевої сталі. З одного боку ланка має три, з другого — чотири вушка з отворами, у які встановлюють пальці. Середнє вушко має потовщення і служить цівкою для зачеплення із зубцями ведучої зірочки. Під кожним вушком розміщено ґрунтозачепи. Частина грунтозачепів має вигин, що сприяє стійкості під час руху і кращому зчепленню, особливо по снігу. На внутрішній поверхні ланки мають напрямні реборди (гребені) і бігові доріжки. По доріжках під час руху трактора котяться опорні котки балансирних кареток. Реборди проходять поміж ободами напрямного колеса і утримують гусеницю, щоб вона не спадала під час руху трактора. Ланки гусениць по краях (знизу і зверху) мають ребра. У зчленуваннях бігових доріжок передбачено перекриття опорних поверхонь. Перекриття забезпечують плавне безударне перекочування опорних котків.

У тих випадках, коли гусениця робиться вузькою (200 мм), що необхідно для тракторів, які виконують роботи на вузьких міжряддях, питомий тиск на вушка гусениці і на пальці різко зростає. Тому у вушка ланок гусениці запресовують змінні гумові втулки (рис 2, б).

Пальці, які з’єднують ланки гусениці, виготовляють з сталі або біметалевого прокату з поверхневим шаром із високостійкої сталі проти спрацювання; від осьового переміщення пальці утримуються шайбами із стопорними кільцями 12, гайками 19 або шплінтами.

Гусениці виконують з відкритими (рис. 2, в), гумометалевими (рис. 2, б) або закритими (рис. 2, г) шарнірами. Гусениця із гумометалевими шарнірами має ресурс більше 4000 мотогодин, проти 900... 1200 мотогодин у гусениць з відкритим шарніром.

Ведуча зірочка 4 (рис. 2, а) являє собою зубчасте колесо, обертаючись, зірочка зачеплюється своїми зубцями за цівки ланок гусениці, які надійно зчеплені з ґрунтом, перемотує гусеницю і перетворює крутний момент, що передається від двигуна через силову передачу, в тягове зусилля, необхідне для переміщення трактора машинами або знаряддями.

Ведучі зірочки хоч безпосередньо і не стикаються з ґрунтом, але працюють у надзвичайно важких умовах, тому їх виготовляють способом лиття із спеціальної вуглецевої сталі.

Ведуча зірочка трактора Т-150 має 13 зубців. Крок зубців в два рази менший від кроку гусениці, тому при кожному оберті зубці працюють поперемінно, що зменшує їх спрацювання.

Підвіска призначена для з’єднання остова трактора з гусеничними рушіями. Вона передає вагу трактора на опорні котки і гусениці і зменшує поштовхи та удари, які виникають під час його руху по нерівностях ґрунту або дороги. Підвіски гусеничних тракторів поділяють на еластичні і напівжорсткі.

Рис. 2. Гусеничні рушії:

а - еластична підвіска; б, в, г — типи гусениць; 1 — напрямне колесо; 2 — гусениця; 3 — підтримуючий ролик; 4 — ведуче колесо; 5 — опорний коток; 6 — рама; 7 — пружина (амортизатор); 8 — палець: 9 — гайка; 10 — гумометалева втулка (шарнір); 11 — металева втулка; 12 — стопорне кільце

У напівжорстких підвісках осі опорних котків і напрямного колеса з амортизуючим пристроєм встановлюють на рамі гусениці, яка задньою частиною шарнірно закріплена на остові трактора, а спереду з’єднана з остовом за допомогою ресори або пружини. Вісь кочення рами гусениці відносно остова співпадає з віссю ведучих коліс або розміщується перед нею. Напівжорсткі підвіски застосовують на тракторах Т-100, Т-130, Т-4 та ін.

В еластичних підвісках (рис. 2, а) осі опорних котків з’єднуються з остовом трактора за допомогою пружин і важелів. Еластичні підвіски поділяють на незалежні і балансирні.

У незалежної підвіски кожний опорний коток має окремий пружний зв'язок з остовом, а у балансирної два або група опорних котків з’єднані з остовом за допомогою пружного зв’язку. Найпоширеніші на тракторах еластичні балансирні підвіски.

У балансирних підвісках осі опорних котків з’єднані системою балансирів і пружин у каретки, кожна з яких з остовом трактора зв’язана шарнірно через осі. Такі підвіски застосовують на тракторах Т-150, ДТ-75 та інших.

Еластична підвіска, порівняно з напівжорсткою, забезпечує кращу плавність ходу при русі трактора на підвищених швидкостях.

20.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 59: Основні несправності ходової частини.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 207-223

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_1.htm#%D0%846114

Опрацювати матеріал.

1. Робота ходової частини трактора.

2. Несправності ходової частини трактора.

3. Способи усунення несправностей ходової частини трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть основні несправності ходової частини.

2. Опишіть ознаки можливих несправностей ходової частини.

3. Опишіть способи усунення можливих несправностей ходової частини.

4. Поясніть призначення та спосіб регулювання ширини колії колісного трактора.

5. Чим можна запобігти уникненню можливих несправностей ходової частини.

Можливі несправності ходової частини

колісного трактора та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Підвищена нестійкість передніх коліс	Великі зазори в конічних підшипниках маточин коліс	Відрегулювати зазори
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
Швидке спрацювання та розшарування шин передніх коліс	Порушене регулювання сходження передніх коліс	Відрегулювати сходження
	Різний тиск повітря в шинах лівого та правого коліс	Відрегулювати тиск в шинах
	Постійно ввімкнутий передній ведучий міст	Перевірити вмикання, вимикання переднього ведучого моста на всіх режимах
Провертання покришки на ободі колеса, обрив вентиля, тріщини на боковинах покришки	Низький тиск повітря в шинах	Замінити шину. Відрегулювати тиск в шинах
Не працює підвіска передніх коліс	Зламалась пружина підвіски	Замінити пружину

Технічне обслуговування ходової частини колісної машини

Технічне обслуговування ходової частини полягає в своєчасному підтягуванні різьбових з’єднань, періодичному змащуванні підшипників і регулюванні їхнього осьового зазору в напрямних колесах, регулюванні сходження коліс, додержанні правил експлуатації пневматичних шин і догляду за ними.

Перед початком роботи(під час щозмінного технічного обслуговування) треба перевіряти і в разі потреби підтягувати кріплення висувних наконечників переднього моста, кріплення дисків коліс до маточини на піввісях.

Під час технічного обслуговування №3 (через 960 годин роботи) перевіряють осьовий зазор у конічних підшипниках і змащують їх солідолом. За технічними нормами заводу осьовий зазор у підшипниках напрямних коліс має бути відрегульований у межах 0,08–0,2 мм.

Щоб перевірити зазор у підшипниках, колесо трактора піднімають і хитають у напрямі, перпендикулярному до площини обертання. Якщо колесо хитається, це означає, що зазор у підшипниках більший за норму.

Зазор у підшипниках треба регулювати так:

1. Відкрутити гвинти і зняти ковпак. Зняти старе мастило з гайки12 й очистити від нього ковпак.

2. Розшплінтувати корончату гайку і, обертаючи колесо рукою, затягнути її до виникнення підвищеного опору обертанню колеса.

3. Відпустити гайку настільки, щоб збігся найближчий проріз гайки з отвором для шплінта в півісі.

4. Перевірити, чи вільно обертається колесо.

5. Зашплінтувати гайку, наповнити ковпак солідолом і закріпити його на місце.

Правила експлуатації пневматичних шин і догляд за ними

Пневматичні шини можуть швидко псуватись, якщо не додержувати правил їх експлуатації. За цими правилами потрібно підтримувати тиск у шинах на рівні, зазначеному в інструкції заводу; не допускати, щоб на шини потрапляло паливо або мастило; правильно виконувати монтаж і демонтаж шин на ободі колеса; своєчасно регулювати осьовий зазор підшипників передніх коліс; плавно рушати трактором з місця; встановлювати на підставки і розвантажувати шини, якщо трактор не працюватиме понад десять днів.

Тиск у шинах треба перевіряти щодня шинним манометром і в разі потреби доводити його до норми. Якщо тиск у шині нижчий за норму, вона починає розшаровуватись і руйнуватись. Колесо зі спущеною шиною слід негайно звільнити від навантаження. Тиск, вищий за норму, погіршує умови зчеплення шин з ґрунтом та амортизаційну їх властивість, внаслідок чого знижуються тягово-експлуатаційні якості трактора.

19.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 58: Пневматична шина, її призначення та будова. Демонтаж та монтаж шин.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 209-223.

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення пневматичної шини.

2. Будова пневматичної шини.

3. Демонтаж та монтаж шин.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть різницю між передніми і задніми шинами коліс трактора?

2. Де позначаються основні розміри шин коліс?

3. Опишіть будову шин коліс трактора.

4. Поясніть призначення та спосіб регулювання тиску в шині колісного трактора.

5. Від чого залежить знос шини, величина тиску та наповненість шин рідиною.

Демонтаж та монтаж шин. На передніх і задніх колесах тракторів різних марок застосовуються пневматичні шини, які відрізняються розмірами та внутрішнім тиском.

На бічній поверхні кожної покришки позначено основні розміри; товарний знак, або назву заводу-виробника; модель покришки; серійний номер.

Основні розміри покришки мають метричне або дюймове позначення. Наприклад: 72-665; 15,511-38; 16,911-30. Перша цифра - ширина профілю шини, мм або дюйм; друга — посадочний діаметр шини, обід колеса, в мм або дюймах; Я — умовний знак шини з радіальним напрямом ниток корду. Серійний номер шини має скорочене позначення заводу-виробника, місяць і рік виготовлення та номер покришки.

Наприклад, Д 10 03974320 розшифровується так: Д — Дніпропетровський шинний завод, 10 — жовтень, 03 — рік виготовлення покришки, потім — номер покришки. На боковинах покришок тракторних шин додатково вказується число шарів корду, знак напряму обертання, найбільше допустиме навантаження на шину, допустимий мінімальний і максимальний внутрішній тиск.

Пневматичні шини складаються з двох частин — покришки і камери.

У шинах які називають діагональними, нитки корду лежать під кутом одна до одної (мал.1., б), а в радіальних шинах—паралельно (рис.1., в). Число шарів корду в каркасі від 4 до 18 залежить від навантаження, на яке розраховується пневматична шина.

Подушковий шар (брекер) 2 з гуми або гумового корду захищає каркас від поштовхів і ударів. Протектор 3 призначений для зчеплення покришки з дорогою. Гума протектора міцна і стійка до стирання. Для кращого зчеплення з ґрунтом на поверхні протектора ведучих коліс виготовлено ґрунтозачепи.

Рис. 1. Пневматична шина:

а - загальний вигляд; б — розріз діагональної шини; в — розріз радіальної, шини; г — вентиль; д - - тиск повітря в шинах; 1 — каркас; 2 — подушковнй шар (брекер); 3 протектор; 4 борт, 5 — дротяні кільця; 6 — ковпачок вентиля; 7 — золотник; І— нормальний тиск; II— підвищений тиск; III— знижений тиск

Борти 4 — жорсткі частини покришки, призначені для закріплення покришки на ободі колеса. Камера — це замкнута кільцева трубка з еластичної гуми товщиною 1,5...5 мм, залежно від розмірів покришки.

Через вентиль, встановлений в камері, накачують або випускають стиснуте повітря.

Вентиль (рис.1,г) складається з корпусу і золотника 7, зверху закривається ковпачком 6.

Від тиску повітря в пневматичній шині залежить її довговічність. Пружна дія пневматичної шини залежить від навантаження на неї і внутрішнього тиску повітря.

Нормальний тиск — це тиск, рекомендований заводом-виробником, забезпечує найвигіднішу деформацію шини в період роботи трактора, зменшує

руйнування ниток каркасу і забезпечує добре зчеплення колеса з ґрунтом (рис. 1, д).

Від підвищення тиску шина стає чутливою до ударів і порізів на перешкодах,

прискорює процес утомленості каркасу, що призводить до його передчасного розриву. При цьому погіршується зчеплення колеса з ґрунтом.

Знижений тиск збільшує пружність і деформацію шини і каркас швидко виходить з ладу, зчеплення з дорогою на твердому ґрунті погіршується. Тому, залежно від виду роботи трактора і його марки, необхідно змінювати і величину внутрішнього тиску в шинах.

Рис. 2 Встановлення додаткових коліс на трактори МТЗ - 80

Начіплювання додаткових вантажів на диски коліс. Цей спосіб застосовують в універсально-просапних і деяких спеціальних тракторах. Якщо трактор працює з боронами, сівалками та іншими машинами і знаряддями, то вантажі закріплюють на праві і ліві колеса.

У тому випадку, коли трактор працює на оранці, через те, що його праве колесо рухається по дну борозни, а сам він нахилений вправо, відстань від проекції центру ваги трактора на ґрунт до правого колеса менша, а до лівого — більша. В результаті зчіпна сила правого колеса менша, а до лівого — більша. Якщо прийняти до уваги і ту обставину, що ліве колесо рухається по легкому ґрунті, де коефіцієнт зачеплення менше, а праве — по щільному дну борозни, де коефіцієнт зчеплення більший, то для збільшення зчіпної сили трактора необхідно додаткові вантажі з правого колеса переставити і на ліве (трактори МТЗ-80, МТЗ-82, Т-40, Т-40А) або начепити на ліве колесо додатковий вантаж (трактор ЮМЗ-6АКЛ).

Заповнення камер шин ведучих коліс рідиною. Якщо камеру ведучого колеса з шиною розміром 330-965 ( 12 -38 ) заповнити на 3 /4 водою, то маса колеса збільшиться на 170 кг, а розміром 18,4-30 на 200 кг.

При температурі повітря нижче +5°С замість води заливають водний розчин хлористого кальцію, який складається з 25 частин хлористого кальцію і 75 частин води. Температура замерзання такого розчину -32°С.

Накачування шин та перестановка коліс на тракторі. Під час експлуатації перевіряйте тиск повітря в шинах шинним манометром. Тиск повинен відповідати виду робіт, що виконуються (див. таблицю 1).

Вигляд виконуваних робіт

Тиск повітря в шинах коліс,

МПа (кгс/см²)

На транспортних роботах з напівпричепами

передніх

задніх

0,100,01 (1,00,1)

0,130,01 (1,30,1)

На оранці та інших сільськогосподарських роботах

передніх

задніх

0,100,01 (1,00,1)

0,080,01 (0,80,1)

На ранньовесняних роботах

передніх

задніх

0,080,01 (0,80,1)

З здвоєними колесами

передніх

задніх

0,08 (0,8)

Накачуйте повітря в шини в наступному порядку:

- приєднайте до крана відбору повітря (на правому повітряному балоні) кінець шланга з гайкою-баранцем, попередньо злив конденсат з балона;

- приєднайте протилежну головку шлангу до вентиля шини, відкрийте кран відбору повітря і накачайте шину (при працюючому двигуні) до необхідного тиску (див. таблицю 1). Перевірте затягування гайок кріплення коліс. Гайки підтягуйте рівномірно хрест-навхрест.

При зміні колії трактора та нерівномірному зносі шин передніх та задніх коліс поміняйте їх місцями в наступному порядку:

- встановіть трактор на рівній площадці, загальмуйте трактор стоянковим гальмом, заблокуйте горизонтальний шарнір рами пальцем зі шплінтом (див. підрозділ 3.8);

- підніміть домкратом або підйомником передню та задню частини рами, щоб розвантажилися колеса, та підставте під обидві частини рами металічні або дерев'яні опори;

- відверніть гайки кріплення коліс та поміняйте місцями передні та задні колеса при нерівномірному зносі шин, а при зміні колії – ліві колеса встановіть на праву сторону, праві – на ліву. При широкій колії вентиль колеса спрямований усередину трактора, а при вузькій - назовні;

- опустіть по черзі передню та задню частини рами;

- Розблокуйте горизонтальний шарнір.

Монтаж та демонтаж шини з обода колеса виконується на спеціальних майданчиках або в інших місцях але за дотримання прави безпеки.

Рис. 3. Монтаж та демонтаж шини з обода колеса

а, б, в, г, д, е– послідовність виконання операцій

Монтаж та демонтаж шин виконується двома операторами за допомогою трьох монтажних лопаток. Монтажна лопатка 1 (див. рис. 4) являє собою важіль, один кінець якого виконаний у вигляді вилки для зняття бортів покришки з посадкових полиць обода, а інший - гладкий вигнутий, профіль якого служить безпосередньо для монтажу та демонтажу.

Монтажна лопатка 2 має один прямий плоский кінець для зняття бортів покришки з посадкових полиць обода в парі з вилковим кінцем лопатки 1; інший кінець являє собою вигнутий профіль з спеціальним носиком, який забезпечує надійне захоплення закраїну обода при монтажі та демонтажі шин.

Рис. 4. Монтажні лопатки

Монтажна лопатка 3 – мала. Один кінець її - плоский прямий, а інший - є торцевим ключем для запірного гвинта домкрата і служить важелем домкрата.

Монтаж шин. При монтажі зверніть увагу, щоб напрямок обертання зібраного колеса під час руху трактора вперед збігався зі стрілкою на покришці.

Пам'ятайте, що при монтажі та демонтажі заклад борту покришки можливий лише у випадку, коли діаметрально протилежна частина її щодо борту, що заправляється, втоплена в монтажний струмок обода.

Монтаж шини на обід виконуйте так:

- пересипте внутрішню порожнину покришки тальком;

- на рівний майданчик покладіть покришку, на неї встановіть обід вниз за країною, а вентильний отвір встановіть в протилежному боці частини обода колеса, що заводиться (див. рис. 5,а);

Рис. 5. Монтаж шини на обід

- вставте лопатку 1 (див. рис. 4) між верхнім бортом покришки і ободом так, щоб гладкий вигнутий кінець надійно захоплював її борт, і, діючи як важелем, заведіть монтований борт за край обода (див. рис. 5,б). Цю операцію повторюйте кілька разів, поки монтаж обода не буде викликати труднощів. Для полегшення подальшого монтажу користуйтеся лопаткою 2 (див. рис. 4). Вставте її між бортом покришки і ободом, відіжміть обід вгору, іншу лопатку вставте якомога ближче до заведеного борту покришки і повторіть попередню операцію. Поступово рухаючись по колу обода, повторюйте цю операцію кілька разів, поки закраїна обода не увійде в порожнину покришки;

- Поставте колесо вертикально. Відтисніть обід так, щоб повністю звільнилася порожнина покришки, і, взявши камеру з боку вентиля, заведіть її в порожнину. Вставте вентиль в отвір і надягніть камеру на обід (див. рис. 5, в). Подайте колесо всередину покришки і підкачайте камеру, щоб виключити випадання вентиля і можливість защемлення камери між бортами покришки і ободом;

- Покладіть колесо на підлогу. У протилежному боці від вентиля вставте обидві монтажні лопатки 1 (див. рис. 4) і 2 на відстані 250 -300 мм одна від одної, щоб вони надійно захоплювали край обода, і, натискаючи лопатки вниз, заведіть борт покришки за край обода (див. рис. 5, г)

- притримуючи лопатку 1 (див. малюнок 4) в такому положенні, відступіть від неї на 50-100 мм, вставте лопатку 2 так, щоб вона захопила за край обода, натискаючи лопаткою вниз, заведіть борт покришки за окраїну обода. Щоб полегшити монтаж, слід одночасно натискати ногою на покришку, а заправлену частину її борту втопити в монтажний струмок обода (див. рис. 5, д) Монтаж закінчуйте у вентиля одночасно двома лопатками (див. рис. 5, е);

- накачайте шину до повної посадки бортів покришки на конічні полиці обода, але не більше 0,24 МПа (2,4 кгс/см²), а потім встановіть у ній рекомендований тиск (див. таблицю 1).

Демонтаж шини з обода. Цю операцію виконуйте в такій послідовності:

- повністю випустіть повітря з шини;

- Втопіть вентиль усередину покришки. Зніміть з обох конічних полиць обода борту покришки (див. рис. 6, а, б, в) вилковим кінцем лопатки 1 (див. рис. 4) прямим плоским кінцем лопатки 2. Вставте монтажні лопатки 2 і 1 ті сторони від вентиля у ручій обода, витягніть борти за край обода (див. рис. 6, д, е);

Рис.6. Демонтаж шини з обода

- відступіть від витягнутої частини борту покришки по колу на відстань, де можна легко вставити лопатку 1 (див. рис. 4) гладким вигнутим кінцем між закраїною обода і бортом покришки, і вийміть борт за край обода (див. рис 6, д.). Для полегшення закладення лопатки 1 (див. рис. 4) між закраїною обода та бортом покришки застосовуйте плоский прямий кінець лопатки 2 або 3;

- повторюючи попередню операцію, зніміть верхній борт шини;

- Поставте колесо і зніміть другий борт покришки з обода. Один оператор піднімає колесо вгору так, щоб другому представилася можливість вставити монтажні лопатки 2 і 3 між бортом покришки та ободом по обидва боки від вентильного отвору на відстані 100 мм;

- відіжміть обід вгору спочатку однією, потім іншою лопатками (див. рис. 6, ж);

- лопатку 1 (див. рис. 4) гладким вигнутим кінцем вставте в зазор між полицею обода і бортом покришки і, упираючись кінцем лопатки в обід, відіжміть борт покришки убік від обода (див. рис. 6, и). Цю операцію повторіть кілька разів, поки колесо не вийде з покришки.

Примітка. Обтирання бортів покришки мильним розчином значно полегшить монтаж та демонтаж.

17.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 57: Маточини коліс, типи коліс, їхнє кріплення. Регулювання ширини колії коліс.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 209-215

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_1.htm#%D0%846115

Опрацювати матеріал.

1. Будова переднього мосту.

2. Маточини коліс.

3. Типи коліс.

4. Регулювання ширини колії коліс.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення та будову маточин коліс.

2. Опишіть ознаки можливих несправностей маточин коліс?

3. Опишіть будову та типи коліс трактора.

4. Поясніть призначення та спосіб регулювання ширини колії колісного трактора.

5. Чим відрізняється ступінчасте та безступінчасте регулювання ширини колії трактора.

Основою переднього моста є трубчаста балка, у середній частині якої закріплена вісь хитання. Кінці осі заходять у втулки вушок переднього бруса піврами трактора і таким чином шарнірно з’єднують передній міст з кістяком трактора.

У трубчасту балку переднього моста з обох кінців встановлені висувні наконечники, які фіксуються пальцями. На зовнішніх кінцях наконечників є фланці, скріплені болтами з кронштейнами. На півісі поворотних кулаків встановлені на підшипниках маточини передніх коліс.

Рис.1. Колеса колісних тракторів:

1 – піввісь, 2 – черв’як, – вкладиш, 4 – вантаж, 5 – покришка, 6 – камера, 7 – обід, 8 – маточина, 9 – диск, 10 – регулювальна гайка, 11 – вентиль

Рис. 2. Регулювання підшипників маточин колес: 1 – гайка, 2 – ковпак, 3 – шестірня, 4 – кришка, 5 – корпус, 6 – гвинти, 7 – регулювальні кільця

Рис. 3. Схема ступінчастої зміни ширини колії задніх коліс трактора

Рис.4. Схеми зміни ширини колії передніх коліс трактора

Рис. 5. Зміни ширини колії передніх коліс трактора

1 – кришка, 2 – рульові тяги, 3 – гвинт, 4 – гайки

13.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 56: Будова переднього моста. Розвал та схід коліс.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 209-215.

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_kolisni.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_1.htm

Опрацювати матеріал.

1. Будова переднього мосту трактору.

2. Розвал та схід коліс трактору.

3. Регулювання сходження коліс трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення колісного рушія.

2. Опишіть будову переднього мосту універсально-просапного трактора

3. Опишіть будову передньої підвіски колісного трактора.

4. Поясніть призначення та спосіб регулювання сходження коліс трактора.

5. Що таке розвал коліс і навіщо він застосовується на тракторі.

Передній міст. Головна передача переднього моста трактора МТЗ-82 — це пари конічних шестерень із спіральними зубами. Ведуча шестерня розміщена на шліцьовому валу і складена в стакані на двох конічних роликових підшипниках. Стакан центрується в корпусі моста і кріпиться до його фланця болтами.

Ведена шестерня 12 (рис. 1) закріплена на центруючому пояску і шліцах корпусу 1 диференціала переднього моста.

Ведучі диски зовнішніми зубцями входять в зачеплення із зубцями коробок диференціала, а ведені та натискні чашки своїми внутрішніми зубцями посаджені на зубчасті вінці півосьових шестерень.

Сателіти встановлені на шипах, розміщених хрестоподібно, перебувають у постійному зачепленні з півосьовими шестернями.

Диференціал блокується за рахунок сил тертя, що виникають між дисками, коли міст включений. Осі сателітів відстають від корпусу диференціала і, ковзаючи в гніздах-пазах 8, зміщуються в бік півосьових шестерень. Через сателіти та натискні чашки вони стикують ведучі та ведені диски, фрикційні муфти включаються і блокують (виключають) диференціал, не допускаючи роздільного буксування передніх коліс.

При відключенні мосту крутний момент до диференціала не передається, осі сателітів не зміщуються, диски не стискуються і диференціал не блокується.

Трактори ЮМЗ-8070, ЮМЗ-8071, ЮМЗ-8080 і ЮМЗ-8270, ЮМЗ-8271, ЮМЗ-8280 уніфіковані між собою і відрізняються лише тим, що на тракторах ЮМЗ-8270, Ю МЗ-8271 і ЮМЗ-8280 встановлений передній ведучий міст з вузлами його приводу: роздавальної коробки, заднього і переднього карданних валів, проміжної опори. Крім того, на тракторах ЮМЗ з переднім ведучим мостом встановлені шини передніх коліс 11,2-20".

Рис.1 Колісний редуктор переднього моста трактора МТЗ - 82

1 – стакан підшипника, 2 – кришка редуктора, 3 – ведена шестірня, 4, – стакан ущільнення, 5, 29 – регулювальні прокладки, 6 – вертикальний вал, 7, 22 – кришка, 8, 26 – підшипник, 9 – розпірне кільце, 10 – гайка, 11 – корпус верхньої конічної пари, 12 – піввісь, 13 – манжети, 14 – обойма манжети, 15 – ущільнювальне кільце, 16 – гільза шворня, 17 – труба шворня, 18 – штифт, 19 – пружина, 20 – корпус редуктора, 21 – ведуча шестірня, 23 – стакан, 24 – опорна шайба, 25 – регулювальне кільце, 27 – фланець-маточина, 28 – корпус манжети,. 30 – диск колеса

Будова переднього моста трактора МТЗ-80. Основою переднього моста є трубчаста балка, у середній частині якої закріплена вісь хитання.

Кінці осі заходять у втулки вушок переднього бруса піврами трактора і таким чином шарнірно з’єднують передній міст з кістяком трактора.

Рис.2. Передній міст трактора МТЗ – 82:

1 – трубчаста балка, 2 – поворотні кулаки, 3 – осі, 4 – поворотні цапфи

Щоб збільшити стійкість трактора при його русі і полегшити керування ним, колеса встановлюють не перпендикулярно до опорної площини, а під певними кутами:

а - кут, який утворює розвал коліс (1,5...4°), необхідній для пойми осьової сили Р, яка притискує маточину колеса до внутрішнього підшипника та розвантажує зовнішній підшипник переднього колеса і гайку його кріплення від осьових зусиль;

р — кут поперечного нахилу осі цапфи (0...60) разом з кутом ;і зменшують відстань X між продовженням осі 3 цапфи і точкою дотику коліс з ґрунтом, що полегшує поворот колеса.

Наявність кута |3 при повороті коліс в той чи інший бік зумовлює деяке підняття передньої осі трактора. При цьому, під дією сили тяжіння трактора, колеса прагнуть повернутися в початкове положення;

у — кут поздовжнього нахилу цапфи (З...12°). Таке розміщення осі збільшує стійкість коліс при прямолінійному русі трактора.

13.02.2025р.

Тема програми № 4: Ходова частина і рульове керування тракторів

Тема уроку № 55: Загальні відомості про ходову частину

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 207-209

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_kolisni.html

https://budova-traktoriv.com.ua/hodova_chastyna_gusenychni.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення ходової частини.

2. Будова ходової частини колісного трактора.

3. Будова ходової частини гусеничного трактора.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення ходової частини.

2. Назвіть призначення остову та його види.

3. Опишіть будову ходової частини колісного трактора.

4. Опишіть будову ходової частини гусеничного трактора.

Ходова частина призначена для перетворення крутного моменту, створеного двигуном і збільшеного механізмами силової передачі, в зусилля, яке дає можливість здійснювати поступальний рух трактора. Крім того, ходова частина сприймає вагу трактора і забезпечує:

- необхідне для пересування трактора зчеплення з дорожнім покриттям або ґрунтом;

- найменший питомий тиск на дорожнє покриття або ґрунт;

- найменші витрати потужності на переміщення та буксування.

Трактори мають гусеничні, колісні і напівгусеничні ходові частини. Ходова частина колісного трактора складається з остова, ведучих і напрямних коліс, переднього моста та підвіски остова, гусеничного — із остова, гусеничних рушіїв та підвіски.

Остов — це несуча частина трактора, до якої кріпляться всі його агрегати і яка приймає на себе всі діючі на трактор зусилля. За конструкцією остов може бути напіврамним або рамним.

Напіврамний остов колісного трактора (рис. 1, б) — це об’єднана конструкція окремих корпусів трансмісії і балок напіврами.

Складається з литого корпусу (або корпусів), в якому розміщені механізми трансмісії (коробка передач, головна передача і диференціал) і двох брусів, з’єднаних в передній частині поперечним брусом. Поздовжні та поперечний бруси утворюють напівраму, на якій кріпиться двигун, радіатор, передня вісь або передній ведучий міст.

Напіврамний остов застосовується на універсально-просапних тракторах ЮМЗ, МТЗ та інших.

Рамний остов колісного трактора (рис. 1, а) являє собою клепану або зварну раму із стального прокату, на якій кріпляться всі агрегати.

Складається з двох напіврам, з’єднаних шарнірно, а між собою подвійним шарніром, що дозволяє напіврамам повертатися відносно одна одної в горизонтальній площині на ±30°, у вертикальній — на ±18°.

а — ходова частина і остов трактора загального призначення;

б — остов просапного трактора;

Рис. 1. Ходова частина і остов колісних тракторів:

а — ходова частина і остов трактора загального призначення; б — остов просапного трактора; 1 — підвіска; 2 — передній міст; 3 — остов; 4 ,7 — задні і передні колеса; 5 — задній міст; 6 — подвійний шарнір; 8 — передня балка; 9 — поздовжня балка (лонжерон); 10 — корпус зчеплення; 11 — корпус коробки передач; 12 — корпус заднього моста

Рис. 2. Ходова частина гусеничного трактора:

а — загальний вигляд; б — Напіврамний остов; 1 — напрямне колесо; 2, 14 — передні бруси; 3 ,5 — поперечні бруси; 4 — поздовжній брус: 6 — задня вісь; 7 — цапфи; 8 — гусениця; 9 — опорні котки; 10 — корпус механізмів трансмісії; 11— корпус коробки передач; 12 — корпус муфти зчеплення; 13 — поздовжні бруси

Напіврамний остов гусеничного трактора (рис. 2, б) складається з корпусів муфти зчеплення 12, коробки передач 11, механізмів заднього мосту і напіврами, яка має два поздовжні бруси 13 і приєднаний до їх кінців передній брус 14. Напіврамний остов застосовується на тракторах типу Т-70С.

12.02.2025р.

Тема програми №3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 54: Основні несправності гальмової системи

Працюємо з підручником:

(Т-I) – Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Рядків; За ред А.Ф. Головчука – К.: Грамота, 2003. – 576 с.; іл. Т – I – сторінки 230-233

https://budova-traktoriv.com.ua/galmivni_zyztemy.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_4.htm#%D1%94647

Опрацювати матеріал.

1. Будова гальмових систем.

2. Несправності гальмових систем.

3. Ремонт гальмових систем.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення гальмових систем.

2. Опишіть ознаки можливих несправностей зупинних гальм?

3. Опишіть ознаки можливих несправностей гальмових систем.

4. Опишіть основні операції з ремонту гальмових систем.

5. Назвіть основні операції технічного обслуговування гальмових систем.

Основні несправності гальмової системи . Безпека руху тракторів багато в чому залежить від справності гальм і вмілого користування ними.

Справність гальмової системи характеризується величиною гальмівного шляху, який для вантажних автомобілів із повною масою 3,5 – 12 т має бути не більшим за 18 м, а для автопоїздів на їхній базі — не більшим за 22 м.

Під час експлуатації машин слід дотримуватись герметичності гідравлічного та пневматичного гальмових приводів.

Стоянкова гальмова система має утримувати вантажні автомобілі та автопоїзди у спорядженому стані на ухилі до 31 %.

У процесі експлуатації слід уникнути частого та різкого гальмування, оскільки це призводить до прискореного зношування накладок гальмових колодок та гальмових барабанів.

Щоденно перед початком роботи перевіряють дію гальмової системи. Наприкінці роботи видаляють конденсат із балонів пневмосистеми, відкривши зливні крани.

Несправності гальмових систем (табл. 1), які усувають під час технічного обслуговування тракторів та автомобілів, спричинюють неповне, неоднорідне гальмування або неможливість розгальмування.

Таблиця 1. Несправності гальмових систем

№ з/п

Ознака

несправності

Причина

несправності

Спосіб

усунення

Неповне гальмування коліс (за натисненою педалі).

Трактор

повільно

знижує

швидкість

або

рухається

без сповільнення.

Негерметичність гідро- або

пневмоприводу гальм

Потрапляння повітря у систему гідроприводу. Порушення регулювання гальмових механізмів.

Заоливлення гальмових колодок та барабанів Зношені накладки та барабани.

Виявити витікання гальмової рідини або повітря в системі та усунути його. Видалити повітря із системи. Відрегулювати гальмові механізми Замінити несправний сальник. Промити колодки та барабани бензином. Зачистити сталеву щітку фрикційні накладки колодок Замінити накладки.

Неповне розгальмовування

Автомобіль (трактор)

повільно

набирає

швидкість, гальмові

барабани

сильно нагріваються.

Несправний гальмовий кран

пневмоприводу. Відсутній вільний хід педалі. Засмічення отворів у головному гальмовому циліндрі

гідроприводу гальм. Поламані стяжні пружини колодок або обірвані накладки гальмових колодок. Заклинювання поршнів у гідросистемі приводу гальм. У вихідному положенні поршня головного гальмового циліндра не відкривається перепускний отвір.

Замінити гальмовий кран

Відрегулювати вільний хід

Прочистити відчини мідним дротом. Замінити зламані деталі. Замінити колісні гальмові циліндри.

Прочистити перепускний

відвір; відрегулювати

вільний хід педалі.

Неоднакова

дія гальм.

Занос

автомобіля

(трактори)

під час

гальмування.

Порушення регулювання

гальмових механізмів та їхнього приводу Засмічення трубопроводів та шлангів. Потрапляння повітря у гідравлічний привід гальм.

Відрегулювати гальмові

механізми та їх привід

Продути трубопроводи і

шланги стисненим повітрям

Видалити повітря з при-

воду.

Відсутній чи недостатній

тиск повітря у пневмо-приводі. Світяться лампи першого та іншого контурів (автомобілі КамАЗ), манометр не показує тиску.

Витікання повітря з пневмо-

системи. Клапані компресора нещільно прилягають до своїх гнізд. Зависли плунжери розвантажувального пристрою компресора.

Виявити та усунути витікання повітря. Притерти клапани

Промити деталі розвантажувального пристрою.

12.02.2025р.

Тема програми №3: Трансмісія тракторів

Тема уроку №53: Призначення, будова, робота гальмових систем.

Працюємо з підручником:

(Т-I) – Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Рядків; За ред А.Ф. Головчука – К.: Грамота, 2003. – 576 с.; іл. Т – I – сторінки 230-233.

https://budova-traktoriv.com.ua/galmivni_zyztemy.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/6/6_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення гальмових систем.

2. Будова гальмових систем.

3. Робота гальмових систем.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення гальмових систем.

2. Для чого служити зупинні (горні) гальма?

3. Опишіть будову гальмових систем.

4. Опишіть роботу гальмових систем.

5. Перерахуйте можливі несправності гальмових систем.

6. Назвіть основні операції технічного обслуговування гальмових систем.

Призначення, будова, робота гальмових систем . За конструкцією гальма поділяють на стрічкові, дискові та колодкові (рис.1).

Рис.1.

Стрічкові гальма на тракторах переважно використовують для керування механізмами повороту. Залежно від способів затягування кінців стрічки під час гальмування розрізняють два види цих гальм: з одним кінцем затягування та плавальні.

Малий. 2. Схемі гальм.

Стрічкове гальмо складається із шківа, стрічки із прикріпленою фрикційною накладкою, механізму приводу від педалі. Вал, на якому кріпиться шків, з'єднаний з рухомими частинами трактора, що їх треба гальмувати.

У стрічковому гальмі з одним кінцем затягування (рис. 2,а) один кінець стрічки 5 прикріплений через тягу 9 та гвинт 10 до кришки картера 11, а інший кінець – до двоплечого важеля 3, з'єднаного тягою 2 з педаллю 1. Провисання ленти знизу.

Під час натискування на педаль 1 зусилля передається через тягу 2, двоплечий важіль 3 на стрічку і затягує її навколо барабана 6, гальмуючи його. Фрикційна накладка на стрічці має великий коефіцієнт тертя, тому виникає значне гальмівне зусилля. Коли барабан 6 обертається в напрямку, вказаному стрілкою, сила тренія створює додатковий натяг стрічки, збільшуючи таким чином гальмівну силу, прикладену до шківа 6. Якщо барабан обертається в протилежному напрямку, сила трення зменшує натяг стрічки і відповідно зменшує гальмівну силу на шківі.

Пружини 4 відтягують стрічку від барабана як тільки припиняється дія зусилля на педаль 1.

У плавальному гальмі (рис. 2,б) обидва кінці стрічки 5 кріпляться сергами до пальців 12 важеля триплечого 14.

Натискуючи на педаль 1, через тягу 2 приводять у рух важіль 14, пальця 12 якого ковзають у кронштейні 13 і затягують стрічку 5 одночасно за обидва кінці. Така конструкція забезпечує однакову гальмівну дію в будь-якому напрямку обертання шківа 6.

Дисковий гальм має таку будову: у картері 2 (рис. 2, в) розміщено вал 7, що його треба гальмувати. На валу 7 встановлені на шліцях диски 3 та 6 із фрикційними накладками. Диски можуть пересуватися вздовж валу 7 і притискуватися до стінок картера 2. Між цими дисками встановлено ще два диски (4 і 5), які не з'єднані з валом 7. Між дисками 4 і 5 у скошених гніздах розміщені кульки 8. Кожний з дисків 4 і 5 має вушка.

Сила тиску на педаль 1 передається через тягу 10, серги 9 і повертає диски 4 і 5 назустріч один одному (див. стрілки 1). У цей час кульки 8, перекочуючись біля скошеного гнізда, розсувають диски 4 і 5, притискуючи ними диски 3 і 6 до стінок картера. Відбувається гальмування валу 7. Коли педаль 1 відпускають, пружини 11 відводять диски у попереднє положення. Такі гальма встановлені на тракторах МТЗ-82, МТЗ-80.

Колодковий гальмо складається з двох колодок (рис. 2, г) 8 з фрикційними накладками 9. Колодки встановлені на нерухомих осях 6 і стягнуті між собою пружинами 5. Протилежні торці колодок спираються на розтискний кулак 10, жорстко з'єднань ліним.

Сила тиску на педаль 1 через тягу 2 повертає важіль 3 і розтискний кулак 10. Останній розводити колодки 8 і притискує їх до внутрішньої поверхні барабана 4, гальмуючи його. Колодкові гальма встановлюють на колесах автомобілів, тракторних та автомобільних причепах. Привідне зусилля на гальма передається через механічний, пневматичний чи гідравлічний приводи.

Малий. 3. Регулювання стоянкового гальма. Для прикладу надається порядок регулювання стоянкового гальма МТЗ. Регулювання стоянкового гальма виконуйте в наступному порядку (рис. 3):

а) встановіть важіль керування стоянковим гальмом у переднє положення (від собі);

б) послабте затягування контргайки регулювального болта 1, а також контргайку 7 та витягніть палець 5;

в) поверніть важіль 4 і поєднайте верхню кромку паза важеля В1 2 з верхньою кромкою паза важеля В2 3 правих педалі гальма, а потім, обертаючи вилку 6, з'єднайте відчинки 4 важеля і вилки 6 і вставте палець 5;

г) відверніть або закрутіть болт 1 так, щоб при переміщенні важеля управління на собі із зусиллям 400 Н скоба утримувалася на западині між третім та четвертим зубами сектора, а трактор утримувався на ухилі 18%.

Після регулювання затягніть ослаблені раніше контргайки.

10.02.2025р.

Тема програми №3: Трансмісія тракторів

Тема уроку №52: Основні несправності провідних мостів.

Працюємо з підручником:

(Т-I) – Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Рядків; За ред А.Ф. Головчука – К.: Грамота, 2003. – 576 с.; іл. Т – I – сторінки 198-206

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_7.htm#%D1%94574

Опрацювати матеріал.

1. Будова провідних мостів.

2. Несправності провідних мостів

3. Ремонт та ТО провідних мостів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення провідних мостів?

2. Як і коли використовуються передні ведучі мости універсально-просапного трактора?

3. Перерахуйте можливі несправності провідних мостів.

4. Вкажіть основні способи усунення несправностей провідних мостів.

5. Назвіть операції з технічного обслуговування провідних мостів?

6. Продовжити речення та заповнити таблицю.

Можливі несправності провідних мостів та способи їх усунення.

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Підвищений шум провідного мосту	Поломка
	Спрацювання
	Порушено
Підвищений шум заднього моста, що виникає при поворотах трактора	Спрацьовані
Не працює автоматичне блокування диференціалу	Заїдання
	Низький
	Замаслювання

Можливі несправності провідних мостів та способи їх усунення

У процесі експлуатації в задніх мостах гусеничних тракторів можливе виникнення таких несправностей, як підвищений шум, перегрівання, порушення нормальної роботи гальм (відведення трактора убік під час роботи на рівній ділянці або невиконання ним крутого повороту).

Для забезпечення нормальної роботи задніх мостів їх систематично прослуховують та оглядають, усувають виявлені підтікання трансмісійної оливи та перевіряють рівень оливи та за необхідності доливають або замінюють її. Не допускається заливати трансмісійну оливу вище контрольного отвіру або позначки на оливомірній лінійці, оскільки це призводить до витікання оливи через защільнювачі та потрапляння її до сухих секторів провідного мосту.

За недостатнього рівня оливи збільшується інтенсивність спрацювання зубчастих коліс та вальниць. Підтікання оливи можливе у разі засмічення сапунів задніх мостів, що призводить до підвищення тиску оливи всередині картерів.

Періодично перевіряють затягування гайок кріплення корпусних елементів та деталей проводового мосту. У разі появи шуму в зубчастих передавачах перевіряють і при необхідності регулюють конічні роликові вальниці.

Вальниці ведучого зубчастого колеса головного передавача у тракторі Т-150 регулюють таким чином. Від'єднують фланець карданного валу від фланця 11 (див. рис. 1) головного передавача. Відгвинчують шість болтів кріплення склянки 19 до картера 5 і, обертаючи за стрілкою годинників два довгі винти – знімачі 12, випресовують склянку. Не розбираючи склянки, потрібно розшплінтувати гайку хвостовика та її повністю затягнути. Якщо зубчасте колесо 20 вільно повертається від руки за фланець 11, то фактична кількість прокладок 18 більша за потрібну.

Під час регулювання підбирають товщину набору регулювальних прокладок. Для цього знімають фланець 11, накривку 15 з защільнювачами і зовнішню вальницю 17 з внутрішнім кільцем. Зменшують кількість прокладок і встановлюють стакан у зворотній послідовності. Затягують гайку хвостовика і перевіряють затягування вальниць за моментом опору обертанню, який без защільнювачів має бути в межах 60 – 140 Н/см. Момент заміряють пружинною вагою, зачепленою гачком за отвір фланця. Показники ваги мають лежати в межах 1,0 – 2,3 кг на плечі довжиною 60 мм, що відповідає необхідному моменту опору обертання. Проміжок у вальницях маточини веденого зубчастого колеса регулюють тільки після розбирання або у разі заміни зубчастих коліс головного передавача.

Рис .1. Конструкція заднього ведучого моста
трактора Т-150 (розріз):

1 – ведучий вал заднього моста; 2 – вал-маточина; 3 – призматична шпонка; 4 – корпус; 5 – картер; 6 – вінець веденого зубчастого колеса; 7 – розпірна втулка; 8 – защільнювальне кільце; 9 – оливознімне кільце; 10 – шайба; 11 – фланець; 12 – гвинт-знімач; 13 – подвійний защільнювач; 14 – каркасний защільнювач; 15 – накривка корпусу; 16, 18 – регулювальні прокладки; 17 – конічна кулькова вальниця; 19 – стакан вальниць; 20 – ведуче конічне зубчасте колесо; 21 – штифт; 22 – сапун; 23 – стяжний гвинт; 24 – маточина; 25 – накривка вальниць; 26 – гвинт стопорної пластини; 27 – стопорне кільце; 28 – регулювальна гайка; 29 – стопорна пластина гайки

Можливі несправності ведучих мостів та способи їх усунення

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Підвищений шум ведучого моста	Поломка зубців шестерень або поломка підшипників	Поламані деталі замінити
	Спрацювання конічних шестерень головної передачі	Відрегулювати зачеплення, при необхідності замінити шестерні
	Порушене регулювання підшипників головної передачі	Відрегулювати підшипники
Підвищений шум заднього моста, який виникає при поворотах трактора	Спрацьовані шестерні диференціала	Замінити спрацьовані шестерні
Не працює автоматичне блокування диференціала	Заїдання золотника датчика блокування	Промити датчик в чистому паливі або замінити його
	Низький тиск масла в маслопроводі до виконавчого механізму	Відрегулювати редукційний клапан, замінити датчик кута повороту
	Замаслювання дисків муфти, спрацьовані фрикційні накладки дисків, пошкоджена діафрагма муфти блокування	Промити диск, замінити фрикційні накладки, замінити діафрагму

10.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 51: Кінцева передача, її призначення, будова та робота.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 204-206

https://budova-traktoriv.com.ua/kincevi_peredachi.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення кінцевої передачі.

2. Будова кінцевої передачі.

3. Робота кінцевої передачі.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Як використовуються кінцеві передачі для зміни габаритів універсально-

просапного трактора?

2. Для чого призначена кінцева передача?

3. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів.

4. Як змінити зазор між зубцями шестерень головної передачі?

5. Які функції виконує планетарний механізм?

6. Назвіть операції технічного обслуговування кінцевих передач?

7. Назвіть види трансмісійних олив.

Кінцева передача, її призначення, будова та робота.

Кінцеві передачі – останній ступінь трансмісії. Вони призначені для збільшення загального передаточного числа трансмісії і відповідно величини крутного моменту на рушіях, їх застосовують на тракторах та автомобілях великої вантажопідйомності. Кінцеві передачі являють собою одноступінчасті (рідше двоступінчасті), а інколи і планетарні редуктори.

Передачі розташовані у гусеничних тракторів за механізмом повороту, у колісних машин – за диференціалом. На просапних тракторах для збільшення дорожнього просвіту застосовують кінцеві передачі з двома парами шестерень, що забезпечують також збільшення агротехнічного просвіту на трактора СШ - 2510, Т-25А, Т-40М.

Кінцеві передачі виконані за схемами, наведеними на рис. 1. В одному випадку (рис. 1, а) їх розміщують усередині картера заднього моста разом з головною передачею і диференціалом, що надає конструкції компактності і спрощує мащення цих механізмів. При цьому ведучі шестерні 3 кінцевої передачі обертаються від півосьових шестерень диференціала 4. Ведені шестерні 6 закріплені на внутрішніх кінцях півісей 2, які пропущені через рукави 1, на зовнішніх кінцях півісей встановлено ведучі колеса 5. У другому випадку (рис. 1, б) кінцеві передачі знаходяться в окремих картерах 9, прикріплених до корпусу заднього моста 7. Ведені шестерні 6 закріплені на валу 8 ведучого колеса 5. У третьому випадку кінцеві передачі виконані у вигляді планетарного редуктора (рис. 7, в), водило якого 12 виготовлене у вигляді герметичного барабана і разом з колесом 11 закріплене на маточині 10, яка через підшипники опирається на рукав півісі. Ведуча сонцева шестерня З закріплена на півісі 2. Сателіти 15 обертаються від шестерні З, перекочуючись усередині коронної шестерні 13, закріпленої на рукаві 1, і через осі 14 обертають за собою водило разом з рушієм.

Рис. 1. Схеми кінцевих передач: а – суміщена; б – рознесена; в – планетарна; 1 – рукав моста; 2 – піввісь; 3, 6 – відповідно ведуча і ведена шестерні кінцевої передачі; 4 – диференціал; 5 – ведуче колесо; 7 – корпус заднього моста; 8 – вал ведучого колеса; 9 – картер кінцевої передачі; 10 – маточина; 11 – ведуча зірочка (колесо); 12 – водило; 13 – коронна шестерня; 14 – осі; 15 – сателіти

У потужних колісних тракторах (Т-150К, К-701, Т-150) для збільшення передаточного числа кінцеві передачі зроблено у вигляді планетарних механізмів.

На тракторах використані кінцеві передачі однакової конструкції з деяки- ми відмінностями. Будова сонцевої передачі трактора ДТ-75. Кінцева передача трактора ДТ-75М розташований у корпусі Б (рис. 2), який гвинтами кріпиться до корпусу заднього ведучого моста. Ведуче зубчасте колесо 8, виготовлене як одне ціле з валом, що обертається в двох роликових вальницях. Ведене зубчасте колесо кінцевого передавача складається із зубчастого вінця 23 та маточини 9, сполучених між собою призонними гвинтами та пружинними стопорними кільцями 3. Маточина 9 встановлена на шліцах валу 15 ведучої зірочки 11 гусениці. Вал 15 обертається у кульковій 23 і роликовій 20 вальницях, запресованих в стакан 25 і посадочне місце А корпусу Б. Стакан 25 вальниці 23 разом з опорою 26 гвинтами прикріплений до корпусу Б кінцевого передавача, а опора 26 бугелем 27 під’єднана додатково до корпусу заднього моста трактора. До зовнішнього фланця валу 15 шістьма гвинтами 19 кріплять ведучу зірочку 11. Для запобігання витіканню оливи з кінцевого передавача використовують защільнювальний блок 18, який складається з корпусу, двох сталевих кілець, пружини і гумового чохла.

У нижній накривці 22 корпусу кінцевої передачі розміщено два отвори, що закриваються корками, для контролю рівня і зливу оливи.

Рис. 2. Механізм кінцевого передавача трактора ДТ-75М:

А – посадочне місце під вальницю; Б – корпус кінцевого передавача; 1 – шліцевий наконечник; 2 – ведучий вал кінцевого передавача; 3 – пружинні стопорні кільця; 4 – роликова вальниця ведучого валу кінцевого передавача; 5 – ведуче зубчасте колесо кінцевого передавача; 6 – вал заднього моста урухомника правої гусениці; 7 – кругла гайка із замковою шайбою; 8 – гумове защільнювальне кільце; 9 – маточина веденого зубчастого колеса; 10 – накривка корпусу кінцевого передавача; 11 – ведуча зірочка гусениці; 12 – захисний козирок; 13 – гайкотримач; 14 – корпус защільника; 15 – вал ведучої зірочки гусениці; 16 – ковпак; 17 – спеціальна упорна шайба; 18 – защільник (гофрований гумовий чохол у поєднанні із розпірною пружиною); 19 – гвинт кріплення ведучої зірочки; 20 – роликова вальниця ведучого валу зірочки; 21 – кріпильна шпилька; 22 – нижня накривка корпусу кінцевого передавача; 23 – кулькова вальниця ведучого валу зірочки; 24 – зубчастий вінець веденого колеса кінцевого передавача; 25 – стакан кулькової вальниці; 26 – опора; 27 – бугель; 28 – опора кріплення кінцевого передавача до заднього кронштейна рами трактора; 29 – спеціальна шайба бугеля; 30 – пружина защільника

Рис. 3. Кінцева передача тракторів типу Т-150 і Т-150К

1 – пробка, 2 – сонячна шестірня, 3 – палець(вісь), 4 – сателіт, 5 – водило,6 – коронна шестірня, 7 – корпус, 8 – картер, 9 – перехідний фланець, 10 – ущільнення, 11 – маточина, 12 – піввісь, 13 – диск ведучого колеса

Кінцева передача трактора Т-40

Кінцева передача трактора Т-40 задніх коліс призначена для зниження частоти обертання і збільшення моменту, що крутить, передається на півісі 3 провідних коліс.

Кожна кінцева передача складається з пари циліндричних шестерень з прямим зубом. Провідна шестерня 9 встановлена в розточуваннях корпусу 6 і обертається в двох роликопідшипниках.

Ведена шестерня змонтована па півісі 3 колеса. Остання обертається в кульковому і роликовому підшипниках.

Для усунення попадання пилу і бруду із зовнішнього боку півісі встановлено гумометалічне ущільнення 1.

Кінцева передача трактора Т-40 фланцем прикріплена до рукава гальма і може встановлюватися в двох положеннях, що необхідно при зміні агротехнічного просвіту трактора.

При значному зносі зубів шестерень допускається міняти місцями ліву і праву кінцеві передачі.

Рис.4. Кінцева передача тракторів Т-40

1 — ущільнення; 2 — наполегливе кільце; 3 — піввісь; 4, 32 — склянки підшипників; 5 — зовнішнє кільце ущільнення; 6 — корпус; 7, 18, 31 — кришки; 8, 30 — болти; 9 — провідна шестерня; 10, 15 — манжети; 11 — барабан гальма; 12, 28 — штифти; 13 — гальмівна стрічка; 14 — кільце ущільнювача; 16 — важіль гальма; 17 — вісь важеля; 19, 27 — контргайки; 20 — важіль гальмівної стрічки; 21 — сферична шайба; 22 — регулювальна тяга; 23 — рукав; 24 — шайба; 25 — палець стрічки; 26 — регулювальний гвинт; 29 — ведена шестерня; 33 — вал педалей

06.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 50: Ведучі мости гусеничних тракторів.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 194-195

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_gusenychni.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова ведучого мосту тракторів.

2. Робота ведучого мосту тракторів.

3.ТО та ремонт ведучого мосту тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. З яких механізмів складається ведучий міст колісних тракторів?

2. Перерахуйте можливі несправності ведучих мостів.

3. Як змінити зазор між зубцями шестерень головної передачі?

4. Які функції виконує планетарний механізм?

5. На яких тракторах використовують фрикційний механізм повороту?

6. Назвіть операції технічного обслуговування ведучих мостів?

Ведучий міст гусеничного трактора – комплекс механізмів трансмісії, які збільшують і передають крутний момент від коробки передач до ведучих зірочок гусеничного рушія. До складу ведучого моста трактора належать: головна й кінцеві передачі, механізм повороту. Загальна будова та принцип дії головних і кінцевих передач гусеничних тракторів принципово не відрізняються від передачі колісних тракторів та автомобілів. Особливий інтерес являють собою механізми повороту, призначені для надання гусеницям різних швидкостей руху.

Задній міст трактора Т-150. У задньому мості трактора Т-150 дві головні передачі. Від однієї головної передачі обертальний момент передається на праву кінцеву передачу, а від другої– на ліву. Будова обох головних передач однакова. Ведучі і ведені шестерні змонтовані в корпусах головних передач, які встановлені на корпусі заднього моста за допомогою штифтів і закріплені гайками.

Конічні підшипники маточин ведучих шестерень регулюють гайками. Кожна гайка фіксується замковою пластиною. У нижній частині корпусу заднього моста є заливна пробка: і зливна пробка з магнітом. З правого боку в корпусі розміщено сапун, за допомогою якого в порожнині заднього моста підтримується

атмосферний тиск, забезпечуючи надійну роботу ущільнень. На тракторі Т-150 є два способи повороту: перший– вмиканням на гусениці різних передач; другий – повернувши рульове колесо, не вмикається гідросистема на вторинному валу, а тільки передача.

Рис. 1. Задній ведучий міст трактора Т-150:

1 – маслянки; 2 – вилка карданного передавача; 3 – накривка голчастої вальниці хрестовини; 4 – накривка корпусу головного передавача; 5 – конічні кулькові вальниці валу головного передавача; 6 – вал з ведучим зубчастим вінцем головного передавача правої бортової гусениці; 7 – корпус головного передавача; 8 – корпус заднього ведучого моста; 9 – ведена шестірня головного передавача правої бортової гусениці; 10 – сапун; 11 – зубчастий вінець; 12 – призонні гвинти; 13 – накривка конічної кулькової вальниці; 14 – регулювальна гайка; 15 – конічна роликова вальниця веденої шестірні головного передавача; 16 – маточина веденої шестірні головного передавача; 17 – вал маточини заднього моста; 18 – захисне кільце лабіринтного защільнення; 19 – призматична шпонка фіксації заднього моста на рамі трактора; 20 – вал головного передавача з ведучою шестірнею лівої бортової гусениці; 21 – шліцевий хвостовик валу зубчастого колеса; 22 – фланець карданного передавача; 23 – стакан конічних кулькових вальниць; 24 – розпірна втулка; 25 – фланець валу головної передачі; 26 – хрестовина; 27 – карданний вал; 28 – шліцевий сектор карданного валу; 29 – ворсисте кільце защільника шліцевої частини карданного валу; 30 – накидна гайка защільника

Рис. 2. Задній міст трактора ДТ-175С

1 – сонцева шестірня, 2 – стакан, 3 – прокладка, 4 – ведена шестірня головної передачі, 5 – барабан коронних шестерень, 6 – шків гальма сонячної шестерні, планетарного механізму, 7 – кришка корпусу заднього моста, 8 – корпус заднього моста, 9 – шків гальма валу (півісі), 10 – ведуча шестірня кінцевої передачі, 11 – вал(піввісь), 12 – ущільнення, 13 – кожух, 14 – пробка

Ведучі мости гусеничних тракторів. Механізми заднього моста трактора ДТ-175С розміщені в корпусі 8 (рис. 2), що відлитий разом з корпусом коробки передач. Середній відсік, де розміщені планетарні механізми повороту та порожнина коробки передач, утворюють масляну ванну. Бокові відсіки сухі, в них розміщено механізми гальмування.

Ведуча шестерня головної передачі виготовлена разом з вторинним валом коробки передач, а ведена шестерня 4 закріплена на фланці барабана коронних шестерень 5.

Між веденою шестернею головної передачі і фланцем барабана коронних шестерень встановлено прокладки 3 для регулювання зчеплення конічних шестерень після їх заміни.

Поворот трактора здійснюється шляхом відключення від трансмісії тієї гусениці, в бік якої необхідно повернути. Для виконання крутого повороту передбачено загальмування відключеної гусениці.

В трансмісії гусеничних тракторів як механізм повороту використовують сухі фрикційні багатодискові муфти та планетарні механізми. Фрикційні механізми повороту — сухі, постійно замкнуті муфти.

Які відрізняються від головного зчеплення більшим числом дисків. Необхідність передачі крутних моментів, що значно перевищують значення крутного моменту двигуна, зумовила застосування багатодискових муфт.

Планетарні механізми повороту (рис. 3) складаються з симетрично розміщених однакових планетарних механізмів, призначених для керування лівою і правою гусеницями трактора.

а) загальний вигляд;

б) схема механізму ведучого моста; в) принцип дії

Рис. 3. Планетарний механізм повороту ведучого моста

гусеничного трактора ДТ-175С:

а) загальний вигляд; б) схема механізму ведучого моста; в) принцип дії

1 – ведуча шестірня кінцевого передавача; 2 – регулювальні гайки; 3 – палець; 4,13 – гальмівна стрічка; 5, 7 – важелі; 6, 12 – шків; 8, 10 – тяга; 9 – контрольний шток; 11, 12 – пружина; 14 – вал (піввісь); 15 – сателіт; 16 – сонячна шестірня; 17 – водило; 18 – корпус; 19 – ведуча шестірня головного передавача; 20 – упорний гвинт гальмівної стрічки; 21 – корпус заднього ведучого моста

Механізм розміщений у корпусі 18, встановленому на вальницях у картері заднього моста. На поверхні корпусу 18 закріплено ведену шестірню головного передавача, а в середині – дві коронні шестірні. На осях водила 17 вільно посаджені сателіти 15, які знаходяться в постійному зчепленні з коронною і сонячною 16 шестернями водночас. Маточина шестірня 16 опирається на вальниці, розміщені в корпусі моста. Її виготовляють разом з гальмівним шківом 12. Водило 17 прикріплено до півісі 14, на якій розміщено гальмівний шків 6 та ведуча шестірня кінцевого передавача. Керування роботою планетарного механізму заднього ведучого моста здійснюється за допомогою педалей і важелів, розміщених у кабіні трактора і які діють на гальмівні механізми.

Принцип роботи механізму ведучого моста трактора ДТ-175С такий. За прямолінійного руху трактора педалі і важелі відпущені, при цьому гальмівний шків 6 піввісі 14 вільний, а шків 12 затягнутий стрічковим гальмом 13 за допомогою пружини 11 і разом із сонячною шестірнею перебуває в стані спокою.

Шестерні головного передавача обертають корпус 18, а він коронними шестернями обертає сателіти, які рухаються по нерухомій сонячній шестірні.

Рухомі осі сателітів водила 17 передають обертання піввісям 14, а від них – через кінцеві передавачі – ведучим зірочкам. Для повертання вправо або вліво переміщують відповідний важіль до себе, стрічка 13 відпускає гальмівний шків і сонячна шестірня звільнюється. При цьому сателіти починають обертати її, зусилля на водило не передається, воно разом із своєю піввіссю зупиняється, гусениця під’єднується від трансмісії, а друга гусениця продовжує рух і повертає трактор.

Для крутого повороту після переміщення важеля натискують на педаль. При цьому тяга 8 повертає важіль 5, затягує гальмівну стрічку 4 шківа 6 і піввісь 14 загальмовується.

06.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 49: Призначення, будова механізму блокування диференціала.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 198-203

https://budova-traktoriv.com.ua/Mosty_kolisni.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова диференціалу тракторів.

2. Будова головної передачі тракторів.

3. Будова механізму блокування диференціала тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення механізму блокування диференціала тракторів.

2. З яких механізмів складається механізм блокування диференціала тракторів.

3. Опишіть будову механізму блокування диференціала тракторів.

4. Коли використовують АБД?

5. Назвіть положення важеля керування і крана АБД.

6. Опишіть роботу АБД.

Механізми заднього моста тракторів МТЗ-80/82 (рис. 1) - головна передача, диференціал, механізми блокування диференціалу та гальм, кінцеві передачі, півісі 9, кожухи гальм і рукави 8 півісей, розміщені в чавунному корпусі 21. Обертання від вторинного вала коробки передач (КП) передається через головну передачу, диференціал і кінцеві передачі до ведучих коліс.

Головна передача являє собою пару конічних шестерень із спіральними зубами, що збільшує поверхні зачеплення і забезпечує безшумність роботи. Ведуча шестерня 1 закріплена на шліцьовому кінці вторинного валу коробки передач. Ведена шестерня 5 прикріплена до корпусу диференціала 4.

Рис. 1. Задній міст трактора МТЗ-80:

1, 5 — ведуча і ведена шестерні головної передачі; 2 — сателіт; 3, 18 — регулювальні прокладки; 4 - корпус диференціала; 6, 7 — ведуча і ведена шестерні кінцевої передачі; 8 — рукав півісі; 9 піввісь; 10 — корпус муфти блокування диференціала; 11 — диски з фрикційними накладками; 12 — штуцер; 13— діафрагма; 14 — блокувальний вал з ведучим диском; 15 — натискний диск; 16 — ліве гальмо; 17 — стакан підшипника; 19 — шестерня; 20 — хрестовина; 21 — корпус заднього моста; 22 — корпус коробки передач.

Головна передача переднього моста трактора МТЗ-82 — це пара конічних шестерень із спіральними зубами. Ведуча шестерня розміщена на шліцьовому валу і складена в стакані на двох конічних роликових підшипниках. Стакан центрується в корпусі моста і кріпиться до його фланця болтами. Ведена шестерня 12 (рис. 11.5) закріплена на центруючому пояску і шліцах корпусу 1 диференціала переднього моста.

Диференціал конічний, самоблокувальний, підвищеного тертя має чотири сателіти. Складається з двох коробок 1 й 7, в яких розміщено дві півосьові шестерні 6, чотири сателіти 5 на двох плаваючих, тобто на закріплених між коробками, осях 9, дві натискні чашки 4 та ведучі 3 й ведені 2 диски. Ведучі диски зовнішніми зубцями входять в зачеплення із зубцями коробок диференціала, а ведені та натискні чашки своїми внутрішніми зубцями посаджені на зубчасті вінці півосьових шестерень. Сателіти встановлені на шипах, розміщених хрестоподібно, перебувають у постійному зачепленні з півосьовими шестернями. Диференціал блокується за рахунок сил тертя, що виникають між дисками, коли міст включений. Осі сателітів відстають від корпусу диференціала і, ковзаючи в гніздах-пазах 8, зміщуються в бік півосьових шестерень. Через сателіти та натискні чашки вони стикують ведучі та ведені диски, фрикційні муфти включаються і блокують (виключають) диференціал, не допускаючи роздільного буксування передніх коліс. При відключенні мосту крутний момент до диференціала не передається, осі сателітів не зміщуються, диски не стискуються і диференціал не блокується.

Автоматичне блокування диференціала (АБД) складається в виконавчого механізму, виготовленого у вигляді фрикційної Муфти, встановленої на валу лівої ведучої шестерні кінцевої передачі, та механізму керування, до якого входить датчик з краном керування і редукційний клапан, розміщені в корпусі гідропідсилювача рульового керування. Гідросистема підсилювача пов’язана з муфтою блокування маслопроводами. Керують краном датчика з кабіни. Ведучий і ведений диски муфти блокування з’єднані відповідно і шліцами зовнішнього кінця лівої ведучої шестерні 6 (рис. 11.4) і пазами корпусу муфти блокування. З корпусом 10 муфти нерухомо з'єднаний блокуючий вал 14, який проходить через внутрішній отвір шестерні 6 і шліцьовим кінцем з’єднаний з хрестовиною диференціала. При подачі масла під тиском від гідропідсилювача рульового керування в порожнину між кришкою і діафрагмою 13, зусилля через натискний диск 15 передається на диски муфти. За рахунок сил тертя стиснуті диски з’єднують шестерню 6, зв’язану з нею шліцами півосьову шестерню диференціала, блокуючий вал 14 та Хрестовину. В результаті диференціал блокується. Важіль керування АБД в кабіні і кран датчика на корпусі гідропідсилювача мають три положення: АБД виключено, АБД включено і примусове блокування диференціала. При виключенні АБД масло до діафрагми не надходить і диференціал розблокований. Друге положення забезпечує автоматичне включення і виключення блокування залежно від розташування передніх колес: при повороті колес на кут більше 13° від прямолінійного напряму АБД відключається, при меншому куті — включається. АБД використовують при польових роботах, найефективніше— при роботі на схилах. При цьому АБД не лише зменшує буксування трактора, але й допомагає підтримувати прямолінійний рух. І Іа транспортних роботах АБД необхідно виключати для зменшення спрацювання шин, включають — при русі на слизьких дорогах зі швидкістю до 10 км/год, оскільки при більшій швидкості АБД може спричинити небезпечні заноси трактора. Примусові блокування використовують лише для подолання тимчасових дорожніх перешкод.

05.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 48: Будова і принцип дії головної передачі, диференціала.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 194-203

https://budova-traktoriv.com.ua/Veduchi_mosty.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_6.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення головної передачі трактора.

2. Будова головної передачі тракторів.

3. ТО головної передачі тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення диференціала трактора.

2. Поясніть призначення головної передачі трактора.

3. З яких механізмів складається диференціал трактора?

4. Опишіть будову головної передачі тракторів.

5. За якими ознаками поділяють головні передачі тракторів?

6. Назвіть послідовність виконання ТО головної передачі тракторів.

За місцем розташування в тракторі розрізняють мости передній і задній. Задній міст здебільшого ведучий, у тракторах окремих марок (МТЗ-82, Т-40А, Т-150К, К-701) ведучим є й передній міст. Трактори з обома ведучими мостами мають підвищену прохідність і можуть успішно працювати на зволожених і неміцних (піщаних) ґрунтах.

Механізми ведучого моста з кінцевими передачами призначені для передавання обертального моменту з коробки передач на ведучі колеса трактора. Назва “ведучі мости” вказує на те, що вони не тільки підтримують кістяк трактора, а й через свої механізми передають обертальний момент на ведучі колеса, надаючи їм руху.

У корпусі ведучого моста колісного трактора розміщені головна передача і диференціал.

Механізми переднього ведучого моста трактора забезпечують передавання обертального моменту від силової передачі на колеса, а також дають можливість повертати їх, щоб змінити напрям руху трактора.

Головна (центральна) передача трактора призначена для підвищення обертального моменту, що передається від коробки передач до кінцевих передач.

Головна передача – це одинарна або подвійна зубчаста передача. На більшості колісних тракторів легкових автомобілів та автомобілів великої та середньої вантажопідйомності вона складається з однієї пари конічних шестерень, а на автомобілях КАМАЗ, ЗИЛ, МАЗ з двох пар шестерень. Ведуча шестірня 6 (рис. 1) з’єднана з вторинним валом 5 коробки передач або виготовлена з ним як одне ціле, а ведена шестірня (велика) 4 прикріплена до фланця корпусу диференціала 2.

На тракторах, де встановлені коробки передач з поперечним розміщенням валів відносно поздовжньої осі трактора (Т-40, Т-16М, Т-25), головна передача складається з пари циліндричних шестерень.

Рис 1. Головна передача і диференціал:

1 – ліва піввісь; 2 – корпус диференціала; 3 – планетарна (півосьова) шестірня; 4 – ведена шестірня головної передачі; 5 – вторинний вал коробки передач; 6 – ведена шестірня головної передачі; 7 – вісь сателіта; 8 – сателіт; 9 – планетарна (півосьова) шестірня; 10 – права піввісь

Планетарний механізм диференціала призначений для розподілу обертального моменту між ведучими колесами трактора та для забезпечення руху ведучих коліс з різними швидкостями при поворотах і маневруванні.

Принцип дії механізму диференціала видно із схеми, яку наведено на рис. 2. Шестірня 8 перебуває в зачепленні із зубчастими рейками 3 і 9. До осі 7 шестірні 8 прикладено силу Р, яка переміщає шестірню 8 вгору. Якщо в цей час сили опору рейок 3 і 9 будуть однакові, то на їхні зуби діятимуть рівні сили Р/2, і рейки рухатимуться вгору разом з шестернею 8. Якщо опір однієї з рейок (наприклад, рейки 9) збільшиться, то рейка 9 почне рухатись повільніше. При цьому шестірня 8 обертатиметься навколо своєї осі, перекочуючись по рейці 9, а протилежними зубами примусить рухатися рейку 3 трохи швидше. При цьому швидкість руху рейки 3 збільшиться настільки, наскільки зменшиться швидкість рейки 9. Якщо опір рейки 9 зросте так, що зупинить її, то шестірня 8, перекочуючись по ній, переміщатиме рейку 3 з подвійною швидкістю.

Уявімо, що рейки 3 і 9 зігнули в кільця так, щоб їхні зуби були збоку і залишались у зачепленні з шестернею 8. Якщо все це помістити в корпусі, то дістанемо модель механізму диференціала і в деяких автомобілях .

Механізм диференціала (рис. 1) складається з корпусу, у приливках якого закріплена вісь 7 з вільно насадженою на неї шестірнею 8 (сателітом). В отвори бокових приливках корпусу встановлені півісі 1 і 10, на яких закріплені планетарні шестерні 3 і 9. Обидві планетарні шестерні перебувають у зачепленні з сателітом.

До корпусу диференціала прикріплена ведена шестірня 4 головної передачі. Якщо вона обертається, разом з нею обертається корпус диференціала і вісь 7 сателіта. Якщо сила опору на повістях 1 і 10 однакова, сателіт своїми зубами лише веде планетарні шестерні, обертаючи разом з ними півісі 1 і 10. Якщо опір на одній із півісей, наприклад 10, зменшиться порівняно з опором півісі 1, швидкість руху півісі і шестірні 3 знизиться, і сателіт, прокручуючись на своїй осі 7, прискорить швидкість обертання шестірні 9 і півісі 10. У будь-якому випадку сума обертів правої 10 і лівої 1 півісей дорівнюватиме подвоєному числу обертів веденої шестірні 4. Якщо одну з півісей повністю загальмувати, кількість обертів другої півосі дорівнюватиме подвоєному числу обертів веденої шестірні.

Рис. 2. Принципова схема дії диференціала

Властивість диференціала змінювати кутові швидкості ведучих коліс під час зміни опору на одному з них не завжди корисна. В умовах, коли колісний трактор працює на перезволоженому або надто пухкому ґрунті, часто зчеплення з ґрунтом на одному з коліс зменшується настільки, що воно починає пробуксовувати. На такий випадок у конструкції колісних тракторів передбачено механізм блокування диференціала.

Рис. 3. Схема блокування механізму диференціала

Принцип дії механізму блокування диференціала показано на рис. 3. На шліци півосі 5 насаджена рухома частина 4 кулачкової муфти, а до корпусу 1 диференціала прикріплена її друга частина з кулачками 2. Щоб заблокувати диференціал, вилкою 3 подають рухому частину 4 кулачкової муфти до зчеплення її з кулачками 2, внаслідок чого обертальний момент з головної передачі через корпус диференціала і кулачки муфти та сателіт передається на обидві півосі одночасно (тобто в цьому разі обидві півосі працюють як одна спільна вісь).

05.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 47: Призначення та будова ведучих мостів тракторів

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/Veduchi_mosty.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_6.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення ведучих мостів тракторів.

2. Будова ведучих мостів тракторів.

3. Схеми задніх ведучих мостів колісних тракторів.

Д.З. Оформити конспект. Відповісти на питання:

1. Поясніть призначення ведучих мостів тракторів.

2. З яких механізмів складається ведучий міст тракторів.

3. Опишіть будову ведучих мостів тракторів.

4. За якими ознаками поділяють ведучі мости тракторів?

5. Опишіть кінематичні схеми задніх ведучих мостів колісних тракторів.

Мостом називають вузол трактора чи автомобіля, що з’єднує колеса однієї осі між собою і через підвіску — з несівною системою.

Міст сприймає від коліс сили і моменти, що виникають у результаті взаємодії коліс зі шляхом, і передає їх підресореній частині.

Функціонально мости поділяють на ведучі, керовані і підтримувальні.

Ведучі мости призначені для передачі крутного моменту від вторинного валу коробки передач до рушія трактора чи автомобіля, а також для збільшення передатного числа трансмісії.

Керовані мости слугують для керування напрямком руху колісного трактора чи автомобіля, а керовані ведучі мости також і для передавання крутного моменту від коробки передач до ведучих керованих коліс.

Підтримувальні мости використовують як задні чи проміжні з метою підвищення вантажопідйомності автомобіля.

Мости мають задовольняти такі вимоги:

- забезпечувати передатні числа, що відповідають оптимальним тяговим властивостям і паливній економічності трактора чи автомобіля;

- мати низький рівень шуму;

- не створювати коливань кутової швидкості в трансмісії;

- мати невеликі габаритні розміри для здійснення простого компонування і забезпечення належного дорожнього просвіту;

- керовані мости мають забезпечувати стабілізацію і розвал керованих коліс.

Мости тракторів і автомобілів бувають нерозрізними і розрізними, що зумовлено застосованим типом підвіски (рис. 1).

Рис. 1. Схеми мостів автомобілів і тракторів:

а — ведучий нерозрізний із залежною підвіскою коліс; б — ведучий розрізний з незалежною підвіскою коліс

В автомобілях підвищеної прохідності і тракторах з усіма ведучими колесами передній міст комбінований, тобто одночасно є ведучим і керованим.

Більшість тракторних мостів виконують нерозрізними.

Ведучі мости колісних тракторів та автомобілів (рис. 2) складаються з головної передачі 4, диференціала 5, валів ведучих коліс 1 і кінцевих передач 2.

Рис. 2. Кінематичні схеми задніх ведучих мостів колісних тракторів та автомобілів:

а — в окремому корпусі; б — у корпусі заднього моста; в — з планетарним редуктором у колесі; 1 — ведуче колесо; 2 — кінцева передача; 3 — гальмо; 4 — головна передача; 5 — міжколісний диференціал

У гусеничному тракторі замість диференціала встановлено механізм повороту. Головна передача призначена для зміни напрямку передачі силового потоку з поздовжнього на поперечний (пари конічних шестерень), зниження частоти обертання і підвищення крутного моменту (знижувальна шестеренна передача). Диференціал забезпечує розподіл крутного моменту між ведучими колесами. Це дає їм змогу обертатися з різними частотами, що потрібно під час руху по криволінійній траєкторії і по нерівному шляху, коли праве і ліве ведучі колеса за однаковий проміжок часу проходять різні відстані, та за різних зношень протекторів і тиску в шинах коліс однієї ведучої осі.

Кінцева передача призначена для збільшення загального передатного числа трансмісії і забезпечення потрібного дорожнього просвіту (кліренсу).

Головні передачі бувають зубчасті і черв’ячні. Головну передачу з однією парою зубчастих коліс називають одинарною, з двома парами — подвійною.

Одинарну головну передачу (рис. 3, а, б), що складається з пари зубчастих коліс, які знаходяться в постійному зачепленні, застосовують переважно на легкових автомобілях, тракторах та вантажних автомобілях малої і середньої вантажопідйомності.

В одинарних головних передачах ведуча шестерня з’єднана з карданною передачею, а ведене колесо — з коробкою диференціала і через диференціал — з півосями. Одинарна головна передача буває зі звичайними конічними (див. рис. 3, а) і гіпоїдними (див. рис. 3, б) зубчастими колесами. У гіпоїдній передачі вісь ведучої конічної шестерні зміщена вниз відносно осі веденої. Така передача працює надійніше, плавніше і безшумніше, ніж передача зі звичайними конічними зубчастими колесами зі спіральними зубами, але внаслідок підвищеного проковзування зубів для її змащування слід використовувати особливо якісна олива з протизадирною присадкою.

Рис. 3. Головні передачі:

а — конічна зі спіральними зубчастими колесами; б — гіпоїдна; в — подвійна; 1 – 4 — відповідно ведуче і ведене конічні (1, 2) та циліндричні (3, 4) зубчасті колеса

Подвійні головні передачі встановлюють на автомобілях великої і на деяких автомобілях середньої вантажопідйомності, для яких потрібно мати підвищене передатне число трансмісії. У подвійній передачі (див. рис. 3, в) крутний момент збільшується послідовно двома парами зубчастих коліс, одна з яких — конічна, інша — циліндрична.

Загальне передатне число подвійної передачі дорівнює добутку передатних чисел складових пар. Під час повороту колісного трактора чи автомобіля (рис. 4) внутрішнє колесо проходить коротший шлях, ніж зовнішнє. У цьому разі зовнішнє колесо має обертатись швидше за внутрішнє, тобто ωb > ωa , де ωb і ωa — кутові швидкості правої і лівої півосей. За такої схеми повороту шестерні півісей утворюють із сателітом g шестеренний редуктор-диференціал із приводом від водила, що обертається з кутовою швидкістю ωh . Під час руху трактора або автомобіля прямолінійно по рівному шляху шестерні півісей обертаються з такою самою кутовою швидкістю, як і водило. На повороті чим швидше обертається одне колесо, тим повільніше обертається друге.

Рис. 4. Схема повороту заднього моста колісного трактора чи автомобіля

У разі зупинки одного з коліс друге обертається вдвічі швидше, ніж водило. Якщо момент опору руху на одному колесі виявляється більшим, ніж на другому, то перше колесо зупиняється й обертається тільки друге колесо. Внаслідок цього істотно знижуються тягові властивості і прохідність тракторів та автомобілів. Щоб запобігти цьому, диференціал блокують, тобто примусово з’єднують будь-які дві рухомі ланки (найчастіше півісі або піввісь і корпус диференціала), після чого диференціал обертається як одне ціле з півісями незалежно від моментів опору руху на колесах.

Ведучі колеса одного моста також можуть проходити різний шлях під час руху по нерівній дорозі, коли одне колесо котиться по рівній ділянці шляху, а друге перекочується через горбик чи ямку і відповідно проходить більшу відстань. Аналогічне явище спостерігається, коли ведучі колеса мають неоднакові діаметри, що цілком можливо за нерівномірного розподілу навантаження в кузові автомобіля, неоднакового зношення шин або різного внутрішнього тиску в шинах.

Щоб забезпечити різну частоту обертання ведучих коліс, їх кріплять не на одному спільному валу, а на двох півісях, з’єднаних між собою міжколісним диференціалом, що підводить до півісей крутний момент від головної передачі. Міжколісний диференціал буває симетричним або несиметричним і відповідно розподіляє крутний момент між півісями порівну чи ні. На автомобілях і тракторах, як правило, застосовують міжколісні симетричні диференціали (рис. 5).

Під час руху трактора чи автомобіля по рівному шляху прямолінійно (див. рис. 5,а) обоє ведучих коліс зазнають однакового опору коченню і проходять однакові відстані. Тому сателіти 4, обертаючись разом із хрестовиною і корпусом диференціала, надають шестерням 3 півісей 6 однакової частоти обертання і не повертаються відносно власних осей. При цьому сателіти начебто заклинюють півосьові шестерні, тобто з’єднують праву і ліву півісі.

У разі повороту трактора чи автомобіля (див. рис. 5, б) піввісь і півосьова шестерня, що зв’язані з внутрішнім колесом, обертатимуться повільніше. При цьому шестерні-сателіти 4, обертаючись на осях

Рис. 5. Робота диференціала під час прямолінійного руху (а) та повороту (б) трактора (автомобіля):

1 — вісь сателіта; 2, 5 — відповідно ведена і ведуча шестерні головної передачі; 3 — шестерня півісі; 4 — сателіт; 6 — піввісь

03.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 46: Будова та робота карданної передачі

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 188 - 193.

https://budova-traktoriv.com.ua/Kardan.html

Опрацювати матеріал.

1. Будова карданної передачі.

2. Робота карданної передачі.

3. ТО карданної передачі.

Д.З. Підібрати відеоматеріал. Дати відповіді на питання:

1. Поясніть призначення карданної передачі.

2. Опишіть будову карданної передачі.

3. За якими ознаками визначають несправність карданної передачі?

4. Що означає писк підчас руху задньою передачею?

5. Назвіть основні переваги та недоліки карданної передачі.

6. В чому буде полягати послідовність виконання ТО карданної передачі.

7. Поясніть призначення проміжної опори.

Для передавання крутного моменту між агрегатами трансмісії, розташованими на значній відстані один від одного, використовують карданну передачу. Карданна передача також забезпечує передавання крутного моменту між валами, осі яких не співпадають.

Рис. 1. Будова карданної передачі приводу мостів трактора Т-150К:

1- передній міст; 2 - карданний вал; 3 – гальмовий барабан; 4 – роздавальна коробка; 5 подвійна вилка; 6 – проміжна опора; - задній міст.

Будову карданної передачі приводу мостів трактора Т-150К наведено на рис. 1. Обертання від роздавальної коробки 4 до переднього моста 1 передається через карданний вал 2. Між ним і роздавальною коробкою 4 встановлений гальмовий барабан 3. Обертання від роздавальної коробки до заднього моста 7 передається через дві подвійні вилки 5 і проміжну опору 6. Карданний вал за допомогою вилок 8 і 4 з отворами у виступах відповідно (рис. 2) кріпиться до фланців гальмового барабана і вала-шестерні переднього моста. Виступи вилок 4 і 8 встановлено під кутом 90° до виступів вилок 1 і 7, які також мають отвори. В отвори вилок 4, 1 і 7, 8 встановлено круглі виступи хрестовин 2. Між ними і виступами вилок у стаканах 3 розміщено голчасті підшипники 14. В паз обойми кожного підшипника встановлюється виступ стакана (для фіксації підшипника). Між хрестовиною, підшипниками і стаканами є ущільнення 15. Відносно виступів вилок стакани 3 фіксуються упорними пластинами 11, стопорними пластинами 13 і болтами 12. До вилки 1 болтами прикріплено втулку 16 із шліцами на внутрішній поверхні. Вилку 7 приварюють до порожнистого вала 6, а на зовнішній поверхні хвостовика вала 6 розташовують шліци, які знаходяться у зчепленні зі шліцами вала втулки 16. Вал 6 може вільно переміщуватись відносно втулки 16. Для шліцьового з’єднання використовується мастило № 158, яке нагнітається через маслянку. Від забруднення шліци захищені гумовим чохлом 5 або спеціальним ущільненням з повстяним і гумовим кільцями. Чохол фіксується на валу 6 і втулці 16. Підшипники 14 також змащують мастилом № 158, яке нагнітається через маслянку 10, потім по каналах і прорізах на торцях хрестовин 2 подається до підшипників 14.- Через клапан 9 із хрестовин і підшипників, при заповненні їх маслом, витискається повітря і старе або зайве масло. При роботі карданного вала масло нагрівається і також витікає через клапан 9, захищаючи ущільнення 15 від пошкодження при підвищеному тиску масла. Карданний вал відбалансований динамічно за допомогою балансувальних пластин, які встановлено під болти 12 кріплення кришок голчастих підшипників.

Рис. 2. Карданний вал:

1, 4, 7, 8 — вилки; 2 — хрестовина; 3 — стакан; 5 — чохол; 6 — вал; 9 — контрольний клапан-сапун; 10 — маслянка; 11 — упорна пластина; 12 — болти; 13 — стопорна пластина; 14 — підшипник; 15 — ущільнення; 16 — втулка

03.02.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 45: Проміжне з’єднання будова та робота

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/Kardan.html

Орацювати матеріал.

1. Будова проміжного з’єднання.

2. Робота проміжного з’єднання.

3. ТО проміжного з’єднання.

Д.З. Створити презентацію, підібрати відео матеріал. Дати розкриті відповіді на питання:

1. Поясніть призначення проміжного з’єднання.

2. Поясніть коли на проміжному з’єднанні встановлюють два пружних елементи.

3. Опишіть будову проміжного з’єднання.

4. За якими ознаками поділяють проміжного з’єднання?

5. Назвіть основні переваги та недоліки проміжного з’єднання.

6. В чому буде полягати послідовність виконання ТО проміжного з’єднання.

Зчеплення і коробка передач розміщені на кістяку (рамі) трактора, але повного збігу їхніх валів досягти не вдається. Крім того, величина зміщення осей валів змінюється внаслідок деформації кістяка (рами) трактора. Через те вали муфти зчеплення і коробки передач з’єднують спеціальними шарнірами. Це з’єднання називають проміжним.

Проміжне з’єднання призначене передавати обертальний момент від вала зчеплення до первинного вала коробки передач при взаємному зміщенні осей цих валів.

За кількістю шарнірів розрізняють одинарні і подвійні проміжні з’єднання. Шарніри бувають пружні і жорсткі. Пружні шарніри мають еластичні гумові елементи, а жорсткі складаються лише з металевих деталей.

Рис. 1. Проміжне з’єднання трактора ДТ-75

Рис. 2. Карданна передача приводу переднього моста трактора МТЗ-82

Подвійне проміжне з’єднання з пружними шарнірами трактора ДТ-75. Кожний шарнір цього з’єднання складається з вилок 1 і 5 (рис. 1), головки 11, чотирьох гумових втулок 2, надітих на металеві втулки 10, і болтів 3. Головка 11 – це кільце з двох штампованих дисків, у яких є гнізда. У гніздах головки розміщені гумові втулки 2. Вилка 1 болтами 3 з’єднана з двома металевими втулками 10, а вилка 5 – з іншими двома такими втулками. Отже, вилка 5 може зміщуватися за рахунок еластичності гумових втулок 2. Таку саму будову має і другий шарнір проміжного з’єднання. У ньому обертальний момент з вилки 6 на вилку 7 передається через гумові втулки головки 11.

У тракторах МТЗ-80 і МТЗ-82 функцію проміжного з’єднання виконує ходозменшувач. У тракторі МТЗ-82 для передавання ходозменшувачу обертального моменту від роздавальної коробки 1 до механізму переднього ведучого моста 9 (рис. 2) використовують карданну передачу. Вона складається з двох карданних валів 3 і 7, на кожному з яких є два жорстких шарніри 2 і 4, 6 і 8, і проміжної опори 5. Карданні передачі є в тракторах Т-150 і Т-150К.

Догляд за проміжними з’єднаннями. Під час експлуатації трактора треба періодично перевіряти як затягнуті гайки кріплення головок шарнірів до втулок, стежити, щоб на гумові втулки не потрапляли олива і паливо.

30.01.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 44: Роздавальна коробка призначення та робота

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 174 - 193.

https://budova-traktoriv.com.ua/Rozdatka_MTZ-82.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення роздавальних коробок.

2. Будова роздавальних коробок.

3. Робота роздавальних коробок.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Де застосовується та яке призначення роздавальної коробки?

2. Поясніть будову та роботу роздавальної коробки.

3. Поясніть чим відрізняються роздавальні коробки.

4. Яке мастило використовується в роздавальній коробці?

5. Назвіть основні переваги та недоліки роздавальної коробки.

6. Назвіть основні операції виконання ТО та ремонту роздавальної коробки.

Роздавальна коробка трактора МТЗ-82. За допомогою роздавальної коробки через карданну передачу підводиться крутний момент до переднього ведучого моста, забезпечується його автоматичне, а при необхідності і примусове включення і виключення. Її корпус 4 пригвинчений до правої стінки корпусу коробки передач і зафіксований установочними штифтами.

Роздавальна коробка трактора МТЗ-82

На передньому кінці валу 9, що обертається в двох кулькових підшипниках, закріплений фланець 8 для приєднання карданного валу приводу переднього моста. Усередині коробки на валу змонтовано роликову обгінну муфту, яка за принципом дії подібна муфтам, які застосовують в системах пуску дизелів. Її внутрішня обойма 15 через втулку спирається на гладку ділянку валу. Зовнішньою обоймою муфти служить маточина шестерні 5, в профільовані вирізи якої закладені вісім роликів 14. На кожен ролик через штифти діють по дві пружини, зміщуючи ролики в вузьку частину вирізів і, таким чином, заклинюючи маточину шестерні і внутрішню обойму. Маточина шестерні 5 спирається на обойму 15 через два кулькових підшипника.

Шестерня 5 отримує обертання від шестерні 1 вторинного валу через проміжну шестерню 2, яку разом з віссю 3 і конічними підшипниками додатково монтують в коробці передач.

Муфта 6 з великим Г і малим Д зубчастими вінцями, встановлена на валу, призначена для перемикання роздавальної коробки. За допомогою тяги 20, важелів 16 і 11 і вилки 10 муфту переміщують по шліцах валу. Коли тяга опущена, пружиною 13 муфта зміщена вперед (це положення показано на малюнку), що відповідає виключенню муфти вільного ходу, а значить, і переднього моста.

Для включення муфти тягу 20 переміщують вгору і вводять її упор 22 в виріз А стійки 23. При цьому рухома муфта 6, зміщуючись назад, своїм малим вінцем Д входить в зачеплення з зубцями обойми 15, жорстко з'єднуючись з нею. В результаті можливо автоматичне включення і виключення переднього моста. Досягається це завдяки тому, що частота обертання шестерні 5, яка отримує привід від вторинного валу коробки передач, завжди пропорційна частоті обертання задніх коліс, а валу 9 з обоймою 15 - частоті обертання передніх коліс, так як обойма 15 через карданну передачу пов'язана з механізмами переднього моста . Передавальні числа підібрані так, що, коли відсутнє буксування, ведучими служать тільки задні колеса, тому що шестерня 5 обертається повільніше обойми 15. При цьому ролики 14 розклинюються і не перешкоджають незалежному обертанню обойми і шестерні.

Якщо задні колеса починають пробуксовувати, то внаслідок зменшення швидкості трактора знижується частота обертання передніх коліс, а значить, і обойми 15. Коли буксування досягає 6%, шестерня 5 наздоганяє обойму 15 і після заклинювання роликів починає обертатися з нею як одне ціле. Відбувається передача крутного моменту від коробки передач переднім колесам. При зменшенні буксування передній міст знову автоматично відключається.

Щоб розвантажити муфту вільного ходу і зменшити її зношування при роботі на пухких і вологих ґрунтах (при великих тягових опорах), передній міст рекомендується включати примусово. Для цього тягу 20 піднімають ще вище і фіксують її упор 22 в вирізі Б стійки. Великий вінець Г рухомий муфти входить в зачеплення з внутрішніми зубцями маточини шестерні 5 і жорстко з'єднує її з валом - муфта вільного ходу блокується.

Деталі роздавальної коробки змащуються маслом, розбризкує з коробки передач. До роликам обгонів муфти масло підводиться через свердління В. Витік його в зазор між корпусом і валом 9 запобігає самопідтискний сальником.

Роздавальна коробка передач може мати такі несправності: наявність підвищеного шуму, нагрівання корпусу, валів і важелів коробки, підтікання масла, утруднене вмикання і вимикання передавача, зниження крутного моменту в коробках з гідравлічним керуванням фрикціонами передавачів.

Ці несправності виникають внаслідок зносу посадочних отворів під вальниці та їх гнізда; появи тріщин у перемичках між отворами, у бокових і нижніх стінках; пошкодження установчих штифтів і нарізь в отворах, що призводить до порушення міжцентрової відстані і паралельності валів, співвісності і паралельності осей отворів і міжосьових відстаней; зносу зубів шестерень як за товщиною, так і довжиною; порушення зазорів у спряженнях посадки вальниць у корпусі коробки передач і валів з вальницями; зносу деталей синхронізаторів, приводу і куліси вмикання передач, гідросистеми і фрикціонів коробки передач.

Розбирають роздавальні коробки передач на спеціальних стендах із застосуванням знімачів і пристроїв. Основні придатні деталі не рекомендується розкомплектовувати.

Корпуси роздавальних коробок передач можуть мати: обломи і тріщини, знос посадочних місць під вальниці кочення, отворів і торцевих поверхонь бобишок під блок шестерень.

30.01.2025р.

Тема програми № 3: Трансмісія тракторів

Тема уроку № 43: Коробка передач з гідравлічним переключенням

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. Т - I – сторінки 181 - 188.

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_T-150K.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Коробка передач з гідравлічним переключенням.

2. Робота коробки передач з гідравлічним переключенням.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Де застосовується коробка передач з гідравлічним переключенням?

2. Чим відрізняються КП тракторів ЮМЗ-8080 і Т-150К?

3. Яке призначення гідропідтискної муфти КПП?

4. Назвіть основні переваги коробок передач з гідравлічним переключенням.

Чотири ступенева коробка передач спільно з роздавальної коробкою забезпечують 12 передач для руху вперед (по чотири в кожному діапазоні) і чотири передачі заднього ходу. Для перемикання діапазонів та включення переднього моста необхідно вимкнути зчеплення, що веде до зупинки трактора; передачі ж перемикають без зупинки - за допомогою фрикційних гідропідтискних муфт.

Корпуси коробки передач і роздавальної коробки стягнуті болтами і, будучи з'єднаними з корпусом зчеплення через проставку, утворюють разом з двигуном єдиний агрегат, який в чотирьох точках спирається на раму трактора через гумові амортизатори.

Корпус коробки передач розділений на два відсіки. У передньому знаходяться первинний 1 і вторинний 40 вали, а в задньому – вали 30 редуктора і 7 заднього ходу. На шліцах первинного валу нерухомо закріплені шестерні 2, 3, 4, 5, постійно зачеплені відповідно з шестернями 39, 37, 36 і 34, які вільно обертаються в кулькових підшипниках на вторинному валу.

У проміжках між шестернями 34 і 36, 37 і 39 поміщені двосторонні фрикційні гідропідтискні муфти 35 і 38. Барабани 48 муфт закріплені нерухомо на шліцах вторинного валу. У розточення барабанів вставлені поршні 46, ущільнені внутрішніми гумовими 49 і зовнішніми чавунними 50 кільцями. По обидва боки барабана є по вісім пазів, куди входять виступи сталевих ведених дисків 55. Ведучі диски 56 з металокерамічними накладками надіті на зубчасті вінці шестерень і чергуються з відомими.

На задньому кінці вторинного валу закріплена шестерня 33 редуктора і втулка, на яку своєю розточкою надітий первинний вал 20 роздавальної коробки. По шліцах цього валу може переміщатися ведена шестерня 31 редуктора, а його проміжні шестерні 29 і 32 закріплені на шліцах валу 30. При цьому велика шестерня 32, яка зачеплена з шестірнею 33, служить і для приводу валу 7 заднього ходу.

В роздавальній коробці є дві пари постійно зачеплених шестерень. Провідні шестерні спираються на первинний вал: 16 - через два кулькові підшипники і 17 - через втулку. На маточинах цих шестерень виконані додаткові зубчасті вінці, а між ними знаходиться зубчаста втулка 19, закріплена на шліцах валу. Встановлена на ній рухома муфта 18 служить для блокування ведучих шестерень з валом.

Ведені шестерні 21 і 22 знаходяться на шліцах валу 24 привода заднього моста. Вал 26 приводу переднього моста зі встановленою на його шліцах рухомою шестернею 27 обертається в кулькових підшипниках. До фланців валів 24 і 26 приєднані вилки шарнірів 23 і 28 карданних передач.

Редуктор і роздавальна коробка забезпечують отримання трьох діапазонів передач. Щоб включити перший діапазон, рухому шестерню 31 вводять в зачеплення з проміжною шестірнею 29. Зубчасту муфту 18 теж зміщують назад (це положення показано на малюнку), щоб блокувати шестерню 17 з первинним валом роздавальної коробки. В цьому випадку обертання валу 24 приводу заднього моста буде передаватися трьома парами шестерень (33 й 32, 29 і 31, 17 і 22), в яких ведучі шестерні менше ведених.

При включенні другого діапазону шестерня 17 залишається зблокованою з первинним валом роздавальної коробки, а шестерню 31 зміщують вперед (як показано на малюнку). Її шліцьова маточина захоплює зубці шестерні 33 і жорстко з'єднує вали 20 і 40. У результаті редуктор виявляється виключеним, і частота обертання в передачі на вал приводу заднього моста буде знижуватися лише однією парою шестерень - 17 і 22.

Для включення третього діапазону редуктор вимикають, а зубчасту муфту 18 зміщують вперед (як показано пунктиром на малюнку). В результаті з первинним валом роздавальної коробки блокують шестерню 16, діаметр якої більше, ніж у постійно зачепленою з нею шестерні 21. Тому вал приводу заднього моста буде обертатися швидше первинного валу роздавальної коробки, завдяки чому і отримують діапазон передач, використовуваних головним чином на транспортних роботах.

Включивши один з діапазонів, включенням гідропідтискних муфт блокують з вторинним валом коробки передач шестерні 37, 36, 34 або 39 і, таким чином, змінюючи частоту його обертання, отримують відповідно I, II, III або IV передачу.

Для включення заднього ходу шестерню 6 вводять в зачеплення з шестірнею 32, в результаті чого вал 24 приводу заднього моста, отримуючи обертання від валу 40 через шестерні 33, 32 і 6, буде обертатись в протилежному напрямку. Тому почерговим включенням гідропідтискних муфт отримують чотири передачі заднього ходу. Передній міст включають введенням в зачеплення пари шестерень 27-21.

Вали 7 заднього ходу і 1 первинний, як і співвісно розташований з ними вал зчеплення, - трубчасті. Всередині них пропущений вал 8 приводу ВВП, який одержує обертання безпосередньо від колінчастого валу. На шліцах валу 8 закріплена муфта 10, яка виконана разом із зубчастим вінцем 12. На неї (через втулку) спирається рухома шестерня 11, на якій є також і внутрішні зубці. З шестірнею 11 зачеплені шестерні приводу масляних насосів гідросистем: 41- рульового управління і 42- механізму навішування. Від шестерні 11 отримує обертання також пара конічних шестерень 43 привода масляного насоса гідросистеми коробки передач.

Коли шестерня 11 займає положення, показане на малюнку, своїми внутрішніми зубцями вона зачеплена з зубчастим вінцем 12 муфти 10 і обертається разом з нею, забезпечуючи привід насосів всіх гідросистем. Якщо шестерню 11 змістити назад, вона, залишаючись в зачепленні з шестернями приводу насосів гідросистем, своїми внутрішніми зубцями з'єднає вінці 12 і 13, приводячи в обертання вихідний вал 14 приводу ВВП.

Щоб при буксируванні трактора з непрацюючим двигуном насос гідросистеми рульового управління приводився в дію від ведучих коліс, а при пуску двигуна з буксира від них же отримував привід і насос гідросистеми коробки передач, шестерню II зміщують в крайнє переднє положення (на малюнку - вліво). В результаті вона отримує можливість вільно обертатися на муфті 10 і, залишаючись в зачепленні з шестернями приводу насосів, з'єднується кулачками на торці її маточини з такими ж кулачками на торці валу 7 заднього ходу.

Механізм перемикання діапазонів блокується з приводом зчеплення і по влаштуванню багато в чому подібний до механізмам перемикання розглянутих інших коробок передач. Передній ведучий міст, ВВП і насоси гідросистем включають окремими важелями. Перед буксируванням трактора, щоб перемістити шестерню 11 до з'єднання її з валом 7, знімають кришку підлоги кабіни і, натиснувши на стопор, пересувають важіль включення ВОМ і насосів вперед до упору.

Гідросистема коробки передач. Гідросистема коробки передач забезпечує роботу гідропідтискних муфт, а також мащення деталей коробки передач і роздавальної коробки. В гідросистемі використовують масло, яке зазначене в інструкції.

Масло наливають через фільтр 3 в бак 36, поміщений в передньому брусі рами трактора. За трубці з бака воно надходить в роздавальну коробку, де його рівень контролюють через масломірне скло.

При роботі двигуна шестерінчастий насос 19 через фільтр 18 засмоктує масло з порожнини 20 роздавальної коробки і по трубці 17 нагнітає його в фільтр 8, змонтований в кришці коробки передач. Після фільтра потік масла розгалужується. Частина його по каналу 10 подається до перепускного розподільника 31, а частина по трубці 5 до розподільника 31 керування. Далі масло в залежності від положення золотника 30 по одному з чотирьох каналів 26 у вторинному валу 15 подається в порожнину під поршнем відповідної гідромуфти, забезпечуючи включення потрібної передачі. Одночасно масло з розподільника по трубці 32 підводиться в пружинно-гідравлічний акумулятор 7, закріплений всередині на правій стінці корпусу, і заряджає його, переміщаючи поршень 33 і стискаючи пружини 34.

Оскільки для включення гідропідтискної муфти і зарядки гідроакумулятора потрібно трохи масла, з фільтра 8 воно в основному спрямовується через перепускний розподільник 12, попередньо зсунувши клапан 14 і стиснувши його пружину 11. Завдяки цьому в каналі 10 і в трубці 5, а отже, під поршнем включеної гідропідтискної муфти і в гідроакумуляторі підтримується постійний тиск 0,95 ... 1,05 МПа незалежно від частоти обертання двигуна.

У разі заїдання клапана 14 спрацьовує запобіжний клапан 13, відрегульований на тиск 1,65 ... 2,3 МПа, і масло з розподільника по каналу зливається в коробку.

Фільтр 8 подібний застосовуваним в навісних гідросистемах. Його перепускний клапан 9 відрегульований на перепад тиску 0,3 ... 0,35 МПа.

Після розподільника 12 потік масла знову розгалужується. Частина його по трубці 6 підводиться до торця вторинного валу 15, проходить в його центральний канал 16, по чотирьом радіальним свердлінням 23 виходить в порожнині гідропідтискних муфт і змащує їх диски, а також підшипники шестерень, встановлених на вторинному валу. Витікаючи з порожнин, масло розбризкується і змащує інші деталі коробки передач.

Другий потік масла з перепускного розподільника йде по трубках 4 і 2 в радіатор 1, встановлений перед масляним радіатором двигуна. Охолоджене масло по шлангу знову зливається в бак. Клапан 35 служить для перепуску холодного масла в обхід радіатора.

Розподільник 31 управління прикріплений до передньої стінки коробки. У ньому запресована закалена втулка, в якій обертається передній кінець вторинного валу разом з встановленими на ньому чавунними кільцями ущільнювачів. Чотири кільцевих проточки на валу (кожна з них з'єднана зі своїм поздовжнім каналом у валу) розташовані проти радіальних свердлінь у втулці, з'єднаних з каналами 28. У корпусі розподільника розміщені три клапана, призначених для управління зарядкою гідроакумулятора при перемиканні передач.

Передачі перемикають поворотом золотника 30 в одне з чотирьох фіксованих положень. Показане на малюнку 24 положення відповідає переключенню з I передачі на ІІ. При цьому масло, що нагнітається в розподільник, направляється в канал 28 - II. Далі по каналу 26 - II вторинного валу воно надходить під поршень гідропідтискної муфти 22, яка включається і жорстко з'єднує ведучу шестерню II передачі зі вторинним валом.

В цей же час канал 26 - I у вторинному валу через свердління золотника з'єднується із зливним каналом 27 розподільника. Однак гідропідтискна муфта 24, а значить, і I передача деякий час залишаються включеними, так як канал 26 - I ще з'єднаний з гідроакумулятором 7. Останній у цей час хоча і розряджається, але все ж підтримує тиск під поршнем гідропідтискної муфти 24 в межах 0, 5 ... 0,88 МПа, тому що вихід масла обмежений дросельним свердлінням золотника. І лише коли тиск в гідроакумуляторі стане менше, ніж наростаючий тиск в каналі 38, перебросний клапан 37с переміститься вправо (як показано пунктиром на малюнку) і від'єднає канал 26 - I від гідроакумулятора. Це дозволить пружинам змістити поршень і вимкнути гідропідтискну муфту 24 I передачі. Змістившись вправо, перебросний клапан 37с відкриває шлях маслу з каналу 38 в гідроакумулятор, і він знову заряджається.

При перемиканні інших передач гідросистема працює так само. Передачі перемикають рукояткою, яка для важільно-зубчастим механізмом пов'язана з золотником. Тиск масла в гідросистемі контролюють за манометром, підключеному до гідроакумулятора. При будь-якій частоті обертання двигуна тиск повинен бути 0,95 ... 1,05 МПа. При перемиканні передач тиск знижується, а потім знову відновлюється до нормального. Якщо при малій частоті обертання тиск падає до 0,85 МПа, то працювати на тракторі не можна, потрібно відрегулювати пружину перепускного розподільника.

29.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 42. Перемикаючий механізм коробки переміни передач.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_MTZ-80.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення механізму перемикання передач.

2. Будова механізму перемикання передач.

3. Несправності механізму перемикання передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Для чого служить механізм перемикання передач?

2. З чого складається механізм перемикання передач?

3. Яким чином унеможливлюється вмикання двох передач?

4. Які несправності можуть виникнути в механізмі перемикання передач?

5. Чим фіксуються повзуни від переміщення?

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 175-181.

Передачі переднього ходу тракторів поділяють на три діапазони:
знижувальні робочі, робочі і транспортні.

Знижувальні робочі передачі забезпечують швидкість тракторного агрегату 0,1...5 км/год, їх використовують при посадці овочевих культур і дерев, збиранні картоплі і буряків, при роботі з навантажувачами безперервної дії та меліоративних роботах.

Робочі передачі встановлюють швидкість тракторного агрегату 5... 15 км/год і застосовуються під час основного і передпосівного обробітку ґрунту, сівби, догляду за рослинами та при збиранні врожаю.

Транспортні передачі регулюють швидкість руху від 15 до 37 км/год при холостих переїздах тракторів та перевезенні вантажів причепами.

Рис. 1. Коробка передач ЮМЗ – 6.

Переключають діапазони і передачі за допомогою механізму, змонтованого в кришці 18 і верхній частині коробки передач (рис. 1.).

До кришки болтами прикріплено колонку 17. У верхній її частині є сферичний отвір з важелем 15 переключення передач з пластмасовою рукояткою. В середній частині важеля діє сферичний шарнір, що взаємодіє зі сферичним отвором колонки 17, притиснутим пружиною 14, встановленою між його буртом і колонкою. Від обертання навколо осі важіль 15 фіксується штифтом 13, що запресований в отвір колонки і входить в паз шарніра важеля 15. Шарнір важеля і отвір колонки закриваються гумовим захисним чохлом 16. Нижня частина чохла притискується до колонки хомутиком, верхня встановлюється на виступ важеля з натягом. Чохол запобігає забрудненню сферичної поверхні важеля 15 і коробки передач. На хвостовику нижньої частини важеля, що переміщується в пазах куліси 19 є кулька.

Куліса — це металевий лист квадратної форми з чотирма поздовжніми пазами, з’єднаними в середній частині. Розміри і розташування пазів на кулісі визначають напрям руху важеля 15, обмежують його переміщення і неможливість одночасного включення двох передач. Куліса болтами кріпиться до кришки 18. Один з чотирьох отворів кріплення куліси має більший діаметр, щоб уникнути неправильного встановлення куліси відносно кришки. В оброблених отворах передньої стінки корпусу трансмісії і внутрішніх перетинок вільно встановлено чотири валики 20 переключення передач. В середній їх частині, навпроти з’єднувального паза куліси 19, зроблено упори 23 з пазами. Відносно валиків 20 упори зафіксовано болтами, головки яких мають отвори з дротом, щоб болти не вигвинчувались. Між пазами упорів встановлено кульку важеля 15. На трьох валиках 20 розміщено по одній вилці 12, відносно валиків всі вони зафіксовані болтами. Виступи вилок встановлені в прямокутні проточки маточин шестерень 24 і кареток 26 і 29. Четвертий валик 20 (крайній з правої сторони трактора) з’єднаний важелем з проміжним валиком і двома вилками. Виступи вилок розміщено в прямокутні проточки маточин зубчастої муфти (рис. 2) редуктора (задня вилка) і блока шестерень 12 проміжного валу (передня вилка).

Рис. 2. Редуктор коробки передач трактора ЮМЗ – 6.

Для зменшення торцевого спрацювання зубців при переключенні передач, уникнення неповного включення шестерень і самовиключення їх під час роботи в коробці передач встановлений механізм блокування. Валик 10 блокування (рис. 1) розташований в корпусі, який болтами прикріплений до верхньої частини кришки 18. Один кінець валика 10 з’єднаний тягою з педаллю зчеплення. Валик взаємодіє з чотиригранними хвостовиками фіксаторів 9, встановлених в отворах перетинки корпусу співвісно з отворами під валики її переключення.

Хвостовики фіксаторів вільно встановлені в прямокутні отвори планки, а між нею і виступами фіксаторів знаходяться пружини, що притискують носки фіксаторів до валиків переключення з трьома пазами. Форма паза на валику відповідає формі виступу носка фіксатора. Пази на валиках 20 виконуються таким чином, що їх суміщення з виступом фіксатора відбувається при нейтральному положенні шестерень або при положенні, що відповідає включеній передачі.

На тракторах моделі ЮМЗ-8070, ЮМЗ-8080 та їх модифікаціях встановлена синхронізована коробка передач — механічна, 12-швидкісна, трьох діапазонна з шестернями постійного зчеплення і синхронізаторами.

Синхронізована коробка передач дозволяє повніше використовувати потужність двигуна, скорочувати час на переключення передач, полегшити управління трактором, покращити працездатність зубчастих з’єднань і в кінцевому результаті значно збільшити продуктивність тракторних агрегатів (ТА).

На тракторах ЮМЗ Дніпропетровського тракторного заводу може також бути встановлена 9-швидкісна коробка передач, яка збільшує швидкість ТА до 32…35 км/год.

29.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 41. Механічна коробка передач.

Працюємо з підручником:

https://budova-traktoriv.com.ua/KPP_MTZ-80.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

Опрацювати матеріал.

1. Призначення механічної коробки переміни передач.

2. Будова механічної коробки переміни передач.

3. Несправності КПП.

4. Технічне обслуговування КПП.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Що називається механічною КПП?

2. Чим відрізняються КП тракторів ЮМЗ-8080 і ХТЗ-17021?

3. Які несправності можуть виникнути в механічній КПП?

4. Назвіть основні операції ТО з коробками передач із механічним

переключенням передач.

Коробка передач трактора ЮМЗ-6 — три валова, з поздовжнім розташуванням валів, нерухомими осями валів, рухомими шестернями, десяти ступінчаста, чотириходова, з механічним переключенням передач, з ручним керуванням, основна — зі знижувальним редуктором.

Корпус 2 (рис. 1) коробки передач виготовлений разом з корпусом заднього моста, тому їх називають корпусом трансмісії, поділеним вертикальною перегородкою 21 на дві частини, у передній — коробка передач. Передньою торцевою поверхнею корпус трансмісії з’єднується з корпусом зчеплення, для цього на торцевій поверхні виконані отвори. В деяких отворах встановлюються центруючи штифти 3, більшість отворів 4, розташованих по периметру поверхні, мають нарізь для болтів, які з’єднують корпус трансмісії з корпусом зчеплення. На передній торцевій поверхні і у перегородці 21 виконують отвори для встановлення первинного валу 1, проміжного валу 35, вторинного валу 22 і валиків їх перемикання. Верхня частина корпусу 2 закривається кришкою 18, в нижній є нарізний отвір з пробкою 33 для зливання масла з корпусу коробки передач. Магніт у пробці вловлює металеві часточки, які потрапляють в масло від спрацювання деталей коробки передач. У передній частині лівої частини корпусу є люк з кришкою, яка кріпиться до корпусу болтами і забезпечує доступ до проміжної шестерні приводу сільськогосподарських машин.

Первинний вал 1 коробки передач складається з фланця і валу, виготовлених разом. Фланець має два виступи, які за допомогою гумових прокладок з'єднуються з аналогічними виступами валу муфти зчеплення. На зовнішній поверхні валу розміщено шліци, а в середній його частині отвір. Шліци первинного валу зчеплені зі шліцами ведучої шестерні б, яка має два виступи, встановлені у внутрішні обойми двох роликових підшипників. Зовнішні обойми роликових підшипників розміщені в стакані 7, що кріпиться до корпусу 2 болтами. Між виступом стакана і корпусом встановлено прокладки, якими регулюється осьове переміщення вторинного валу, обмежене відносно стакана стопорними кільцями і фланцем. Стопорні кільця встановлюють в кільцеві канавки на внутрішній поверхні стакана. Фланець фіксується болтами до передньої торцевої поверхні стакана. Осьове переміщення шестерні 6 відносно валу 1 обмежується стяжним болтом 5, вільно встановленим в отвір валу 1. Виступ болта взаємодіє з кільцевою проточкою внутрішньої поверхні шестерні 6. На носку болта 5 є нарізка і радіальний отвір. Відносно валу 1 болт 5 фіксується шайбою, корончатою гайкою і шплінтом.

Рис. 1. Коробка передач трактора ЮМЗ-6:

I — первинний вал; 2, 8 — корпус; 3 — центруючий штифт; 4 — отвір з різьбою; 5 — болт; 6 — ведуча шестерня; 7 — стакан; 9 — фіксатор; 10 — валик блокування. 11, 33 — пробки; 12 — вилка; 13 — штифт; 14 — пружина. 15 — важіль переключення передач; 16 — чохол; 17 — «колонка; 18 — кришка; 19 — куліса; 20 — валик переключення; 21 — перегородка; 22 — вторинний вал; 23 — упор; 24 — шестерня передачі заднього ходу; 25. 27, 28 — шестерні: 26, 29 — каретки; 30 — блок шестерень IV і V передачі; 31 — стопорне кільце; 32 — шестерня II передачі; 34 — рухомий блок шестерень: 35 — проміжний вал; 36 — кульковий підшипник; 37 — вал привода ВВП

Співвісно первинному валу 1 в корпусі 2 встановлений вторинний вал 22, на хвостовику якого розміщено ведучу конічну шестерню головної передачі, виготовлену разом з валом (у середній частині валу є шліци). На зовнішній поверхні носка валу зроблено проточку меншого діаметра, ніж діаметр середньої частини валу. Торцева поверхня носка валу має різьбовий отвір. В зчепленні зі шліцами валу перебувають шліци трьох кареток, які можуть вільно переміщатись по шліцах валу.

Каретка 29 II і IV передач, каретка 26 III і V передач виготовлені у вигляді подвійних шестерень, а каретка І передачі — одинарної шестерні 24. На задніх частинах всіх кареток розміщено маточини, на зовнішніх поверхнях яких зроблено кільцеві проточки прямокутної форми. Хвостовик валу встановлено в роликовий підшипник, розміщений в отворі перегородки 21. Між перегородкою і зовнішньою обоймою підшипника встановлено втулку, відносно якої підшипник фіксується стопорним кільцем. В одній площині з первинним і вторинним валами розташований порожнистий проміжний вал 35 зі шліцами і нерухомими шестернями на зовнішній поверхні його середньої і задньої частин. Від осьового переміщення шестерні фіксуються стопорним кільцем 31. Шестерні задньої передачі 25, першої 27 і п’ятої 28 — одинарні, шестерня 30 четвертої і третьої передач — подвійна, а шестерня 32 другої передачі має два зубчастих вінці — зовнішній і внутрішній. На передній частині валу 35 вільно встановлений рухомий блок шестерень 34, між ними — бронзова втулка

Рис. 2. Привод сільськогосподарських машин від коробки передач трактора ЮМЗ-6:

1 — первинний вал; 2 — проміжна шестерня; 3 — кришка; 4 — внутрішня перетинка корпусу; 5— вісь; 6 — корпус трансмісії; 7— блок шестерень проміжного валу

Ліва шестерня блока постійно зчеплена із зубцями ведучої шестерні 6. Права шестерня блока може входити в зчеплення з внутрішнім зубчастим вінцем шестерні 32. Між переднім підшипником і корпусом є втулка, яка на зовнішній і внутрішній поверхнях має буртики і фіксує підшипник відносно корпусу 2. Задній підшипник фіксується виступом корпусу, нарізкою хвостовика валу і стопорним кільцем. На нарізку нагвинчується спеціальна гайка. В отвір валу 35 встановлюється вал 37 приводу ВВП, на носок валу — кульковий підшипник 36 в стакані, який укріплений на корпусі 2 болтами. Відносно стакана підшипник 36 фіксується виступом стакана і стопорним кільцем. Ширина зубців шестерні 6 вдвічі більша від ширини зубців великої (лівої) шестерні блока шестерень 34. Тому при переміщенні блока в крайнє ліве або праве положення обертання від первинного валу 1 передається до проміжного валу 35, а блока шестерень 34 в крайнє праве положення—зубці малої (правої) шестерні блока входять в зачеплення із зубцями внутрішнього вінця шестерні 32. Таке положення блока 34 і шестерні 32 відповідає транспортному діапазону. При переміщенні блока в крайнє ліве положення велика шестерня блока 34 входить в зачеплення з проміжною шестернею 2 (рис.2) приводу сільськогосподарських машин, а мала шестерня— із шестернею 3 (рис. 3) редуктора.

Таке положення блока шестерень відповідає робочому діапазону. Шестерня 2 (рис. 2) встановлена з лівого боку корпусу 6 трансмісії на осі 5, яка відносно внутрішньої перетинки 4 зафіксована болтами. Виступ болта входить в отвір осі 5. Між шестернею 2 і віссю 5 встановлено два кулькових підшипники, між внутрішніми обоймами підшипників — втулку. Від осьового переміщення шестерня 2 фіксується втулкою, шайбою, гровером і болтом, який загвинчується в нарізний отвір осі 5. Шестерня 25 (рис. 1) проміжного валу постійно зчеплена з проміжною шестернею 10 (рис. 3) заднього ходу, що розташована в нижній частині корпусу трансмісії 1 і встановлена на осі, розміщеній нерухомо в розточці кронштейна корпусу 1. Відносно корпусу вісь зафіксована установочним болтом, між шестернею 10 і віссю — два кулькових підшипники.

Корпус редуктора виконаний у вигляді кронштейна 2 з чавуну, прикріпленого до верхньої частини корпусу (справа) і трансмісії болтами (рис. 3). На внутрішній поверхні кронштейна зроблено два виступи з отворами, в які встановлюють кулькові підшипники. що є опорами валу 8 редуктора. В середній частині валу 8 виконано шліци, на задній частині яких встановлено ведучу шестерню 7. Їх зубці постійно зачеплені з зубцями малого зубчастого вінця подвійної шестерні ЗО (рис. 1.) проміжного валу. На передній частині шліців встановлена рухома зубчаста муфта 6 (рис. 3.). Маточина муфти 6 має кільцеву проточку прямокутної форми. На носкові

валу 8 розміщено шестерню 3, між нею і валом 8 — бронзова втулка, запресована в отвір шестерні 3 із двома зубчастими вінцями. З великим зубчастим вінцем входять в зачеплення зубці рухомого блока 12 проміжного валу 9, з малим зубчастим вінцем — внутрішній зубчастий вінець зубчастої муфти 6.

Деталі коробки передач змащують шляхом розбризкування масла, яке заливають через нарізний отвір з пробкою 11 кришки 18 (рис. 1.) коробки передач. Рівень масла повинен знаходитись між двома контрольними отворами на стінці кронштейна редуктора і закриваються пробками 4 і 5 (рис. 3.). Забруднене масло зливають через два нарізних отвори в дні корпусу, потім отвори закривають пробками з магнітом.

Рис. 3. Редуктор коробки передач трактора ЮМЗ-6: .

1 — корпус трансмісії; 2 — кронштейн; 3 — шестерня з двома війцями; 4 ,5 — пробки контрольних: отворів; 6 — зубчаста муфта; 7 — ведуча шестерня; 8 — вал редуктора, 9 — проміжний ват коробки передач; 10 — проміжна шестерня заднього ходу; 11 — шестерня проміжного вал з двома зубчастими вінцями; 12 — блок шестерень проміжного валу.

27.01.20253р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 40. Призначення та будова коробок передач.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 174-181.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

https://agravt.blogspot.com/p/24-24-25.html

Опрацювати матеріал.

1. Передаточні числа.

2. Коробки передач.

3. Роздавальні коробки передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати розгорнуті відповіді на питання:

1. Для чого потрібна коробка передач і які функції вона виконує?

2. Що називається передаточним числом?

3. Для чого потрібні транспортні передачі?

4. Чим відрізняються робочі передачі?

5. За якими ознаками поділяють КПП тракторів?

6. Розкажіть про використання знижувальних робочих передач.

Коробка передач призначена для зміни в широкому діапазоні крутного моменту за величиною і напрямком, який передається від двигуна на ведучі колеса, що дає змогу трактору чи автомобілю розвивати силу тяги і швидкість, які відповідають різним умовам роботи. Крім того, коробка передач забезпечує тривале роз’єднання працюючого двигуна і ведучих коліс.

Ходозменшувач за рахунок додаткового збільшення передатного числа трансмісії забезпечує сповільнення швидкості руху до 0,6 – 1,4 км/год, що потрібно для роботи трактора зі спеціальними сільськогосподарськими машинами — розсадосадильними, бурякозбиральними та ін.

Роздавальна коробка розподіляє крутний момент між ведучими мостами і додатковим обладнанням, наприклад валом відбирання потужності, та вмикає їх.

До коробок передач, роздавальних коробок і ходозменшувачів ставлять такі вимоги:

- забезпечення найліпших тягово-швидкісних і паливно-економічних властивостей тракторів та автомобілів;

- безшумність під час роботи і перемикання передач;

- легкість керування, забезпечення надійного вмикання і вимикання передач;

- високий ККД на всіх режимах роботи;

- простота обслуговування і ремонту.

Коробки передач і роздавальні коробки, які застосовують на тракторах та автомобілях, класифікують за такими ознаками:

- характером зміни передатного числа — ступінчасті, безступінчасті, комбіновані;

- способом перетворення крутного моменту — механічні, гідравлічні, комбіновані;

- способом керування — з ручним керуванням, напівавтоматичні, автоматичні.

Проста ступінчаста коробка передач (рис. 1) має три вали: ведучий (первинний) А, зв’язаний через зчеплення з колінчастим валом двигуна; ведений (вторинний) Б, з’єднаний через карданну передачу та інші механізми з ведучими колесами трактора чи автомобіля; проміжний В. З ведучим валом як одне ціле виготовлене ведуче зубчасте колесо (вал-шестерня) 1, що знаходиться в постійному зачепленні з веденим зубчастим колесом (шестернею) 8, жорстко з’єднаним із проміжним валом. У разі вмикання зчеплення обертаються ведучий і проміжний вали.

На веденому валу встановлені рухливі зубчасті колеса 2 і 3, а зубчасті колеса 7, 6 і 4, так само як і колесо 8, жорстко з’єднані з проміжним валом. Відношення числа зубів веденого зубчастого колеса до числа зубів ведучого колеса, обернене частотам їх обертання, називають передатним числом. Наприклад, передатне число передачі, що складається із зубчастих коліс 8 і 1, iп = z8 / z1 , де z8 — число зубів веденого зубчастого колеса 8; z1 — число зубів ведучого зубчастого колеса 1. Коли яке-небудь зубчасте колесо веденого вала входить у зачеплення з одним із зубчастих коліс проміжного вала, крутний момент від двигуна через ведучий, проміжний і ведений вали коробки передається до ведучих коліс трактора чи автомобіля. Для вмикання першої передачі колесо 3 пересувають уперед, вводять його в зачеплення із шестернею 6 першої передачі проміжного вала.

Першою передачею користуються, коли трактор і автомобіль рухаються в найскладніших дорожніх умовах, на крутих підйомах, а також під час рушання з місця на поганій дорозі і з вантажем.

Друга передача є проміжною. В наведеній схемі триступінчастої коробки вона єдина.

У чотири- і п’ятиступінчастій коробках передач може бути дві або навіть три проміжні передачі.

При вмиканні прямої (у цьому разі третьої) передачі ведучий і ведений вали з’єднуються безпосередньо через зубчасті колеса. Пряма передача є основною для автомобіля і використовується під час руху по добрій дорозі. Перемикають передачі за вимкненого зчеплення введенням рухливих зубчастих коліс (кареток) веденого вала у зачеплення з нерухомими зубчастими колесами проміжного вала. Це зачеплення супроводжується ударами торців зубів та їхнім підвищеним зношенням. Тому на тракторах і автомобілях часто застосовують коробки передач із постійним зачепленням зубчастих коліс, що різняться високою довговічністю.

Рис. 1. Схема триступінчастої коробки передач:

А — ведучий вал; Б — ведений вал; В — проміжний вал; Г — вісь зубчастого колеса передачі заднього ходу; 1 – 8 — зубчасті колеса

Рис. 2. Тривальна коробка передач

27.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 39. Класифікація коробок передач.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 174-175.

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 135 – 140.

https://budova-traktoriv.com.ua/korobka_peredach.html

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_4.htm

https://agravt.blogspot.com/p/24-24-25.html

Опрацювати матеріал.

1. Класифікація коробки передач.

2. Будова коробок передач.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Для чого потрібна коробка передач і які функції вона виконує?

2. Як класифікують коробки передач?

3. Чим відрізняються коробки передач тракторів та автомобілів?

4. Які відмінності в коробках передач?

Коробки передач класифікуються за такими ознаками:

За способом передачі потужності

· Механічні — коробки передач, в яких застосовуються механічні передачі, як правило — зубчасті.

o Прості — створюються з використанням циліндричних та конічних зубчастих передач.

o Планетарні (ПКП) — створюються з використанням планетарних рядів.

· Гідромеханічні — коробки передач, в яких механічні передачі використовуються в поєднанні з гідравлічною передачею (гідромуфта, гідротрансформатор).

Коробка передач тракторів класифiкують за такими ознаками:

- кількість валів (без урахування валу заднього ходу):

дво-, три - i чотиривалові розташування валiв вiдносно поздовжньої осі трактора (поздовжнє i поперечне);

- тип шестеренчастої передачi - з нерухомими осями валів і зосями, якi обертаються (планетарнi передачi);

- спосiб зачеплення шестерень - постiйний i з рухомими шестернями;

- число передач переднього ходу (три-, чотири-, п'ятиступiнчастi тощо);

- процес перемикання передачi - з розриванням потоку потужності (з зупинкою трактора для перемикання передачi) i без розривання (перемикання на ходу);

- число рухомих длоків шестерень (дво-, три - i чотириходові);

- тип перемикання передач (механiчний, гiдравлiчний);

- спосiб управлiння (ручний, напiвавтоматичний, автоматичний);

- призначення (основна, роздавальна, ходозменшувач, знижувальний редуктор).

Передачi переднього ходy тракторів подiляють на три дiапазони:

знижувальні робочі, робочi i транспортнi.

Знuжyвальні робочі передачi забезпечують швидкicть тракторного aгpeгaта 0,1...5 км/год, їх використовують при посадцi овочевих культур і дерев, збиранні картоплi i бурякiв, при роботі з навантажувачами безперервної дії та мелiоративних роботах.

Робочі передачі встановлюють швидкicть тракторного агрегату 5...15 км/год i застосовуються пiд час основного i передпосiвного обробiтку фунту, сiвби, догляду за рослинами та при збираннi врожаю.

Tpaнcnopmнi nередачі регулюють швидкicть руху від 15 до 37км/год при холостих переїздах тракторів та перевезенні вантажів причепами.

Основні типи коробок передач

1. Механічна.

2. Роботизована.

3. Автоматична.

4. Варіаторна.

1. Механічна коробка передач – це механізм, який складається з багатоступінчастого редуктора, який дозволяє виконувати ручне перемикання передач.

2. Роботизована коробка передач – уявляє собою систему перемикання передач таку саму, як і в механічній коробці, но має автоматизованний контроль зчеплення та перемикання передач.

3. Автоматична коробка передач – це механізм, що дозволяє без участі водія, в автоматичному режимі, вибирати передачу під час руху ТЗ.

4. Варіаторна коробка передач – уявляє собою безступеневу систему передачі крутного моменту на ведучі колеса ТЗ.

На легкових автомобілях в основному встановлюють одноступінчасті трьохколісні (насос, турбіна, реактор) комплексні (реактор встановлений на муфті вільного ходу) гідротрансформатори. В сполученні з гідротрансформатором використовується двох- або трьох ступенева коробка передач, зазвичай. Планетарна з автоматичним керуванням.

На вантажних автомобілях на відміну від легкових використовують непрозорі, одноступеневі. комплексні гідротрансформатори. Для автомобілів великої вантажопідйомності використовують двох- або трьохступеневі гідротрансформатори.
ГМП складається з гідродинамічної передачі (блокованого гідротрансформатора), механічної ступінчастої коробки передач, масляної системи і гальма сповільнювача.

Схема гідромеханічної коробки передач: А - гідротрансформатор; Б -механічна передача; В - гальмо-сповільнювач; Г - подвійний фрікціон; 1 - привідний вал; 2 - передній фрікціон; 3 - корпус гідротрансформатора; 4 - турбінне колесо; 5 - колесо-реактор; 6 - насос; 7 - ведучий вал; 8 - шестерня ведучого вала; 9 - передні диски; 10 - задні диски; 11 - муфта; 12 - ведена шестерня; 13 - ведений вал; 14 - проміжна шестерня; 15 - ведуча шестерня задньої пердачі; 16 - проміжний вал; 17 - ведена шестерня понижуючої передачі; 18 - ведуча шестерня понижуючої передачі; 19 - шестерня проміжного вала; 20 - опора; 21 - ротор гальма-сповілнювача; 22 - статор гальма-сповільнювача.

Гідротрансформатор забезпечує у відповідному діапазоні безступінчасту зміну крутного моменту на веденому валі. При частоті колінвала двигуна, близькій до максимальної, при увімкненій вищій передачі, гідротрансформатор блокується переднім фрикціоном. Вмикання і вимикання фрикціона здійснюється за рахунок різниці тиску масла, яке підводиться до його внутрішньої і зовнішньої порожнин.

Механічний редуктор подібний до звичайних скриньок передач. Тільки вмикання відбувається за допомогою фрикціонів або пневмоторів.

Масляна система ГМП забезпечує роботу гідротрансформатора, силове вмикання фрикціонів, змащення і відвід теплоти. Тиск в системі створюється двома масляними насосами. Великий (передній) насос з шестернями внутрішнього зачеплення працює постійно при роботі двигуна. Малий (задній) насос меншої продуктивності працює тільки при русі автобуса. Редукційний клапан підтримує тиск в масляній системі в межах 6,0 ... 6,5 МПа і забезпечує автоматичне вимкнення великого насоса в той момент, коли продуктивність малого насоса стає достатньою для живлення масляної системи ГМП.

Гальмо-сповільнювач складається з ротора і статора. У статорі є масляні клапани, розміщена ведена шестерня приводу спідометра. Гальмівний режим настає при заповненні робочої порожнини сповільнюючого гальма маслом, що надходить з головної магістралі ГМП через клапан керування, що встановлений у статорі.

Система керування ГМП. До неї входять контролер, що дає змогу здійснювати керування ГМП в ручному і автоматичному режимах; електромагніти керування периферійними клапанами подвійного фрикціона; відцентровий силовий редуктор, що забезпечує автоматичне перемикання передач; датчики і сигнальні лампочки. Вмикання відповідних передач здійснюється з допомогою електричних імпульсів і тиску рідини (блокування гідротрансформатора), який створюється в масляній системі.

23.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 38. Несправності муфт зчеплення.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 171-173.

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 134 - 135

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Правила користування зчепленням.

2. Робота зчеплення.

3. Основні несправності зчеплення та їх ознаки.

Д.З. оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть основні несправності зчеплення та їх ознаки.

2. Розкажіть правила користування зчепленням.

3. Чим і як виконують технічне обслуговування зчеплення?

Надійність роботи зчеплення залежить від своєчасного та якісного технічного обслуговування, від правильного користування нею.

Технічне обслуговування зчеплення полягає в своєчасному змащуванні підшипників, періодичному регулюванні зазорів та величини вільного ходу педалі керування.

Потреба регулювати зазори виникає в міру спрацювання фрикційних накладок дисків і поверхонь тертя інших деталей.

Користуючись зчепленням під час роботи на тракторі, треба додержувати таких правил:

Вимикати зчеплення швидким рухом, натискуючи на педаль до кінця її ходу. Швидке роз’єднання ведучих і ведених дисків зменшує час пробуксовування їхніх поверхонь, а отже, зменшує спрацювання деталей.

Вмикати зчеплення повільно, відпускаючи педаль до кінця і не затримуючи її в проміжному положенні. При цьому момент сил тертя між дисками, отже, обертальний момент, що передається через зчеплення, зростають плавно. Деталі зчеплення і всієї трансмісії включаються в роботу без ударних навантажень, що запобігає передчасному їх спрацюванню.

Не вимикати зчеплення без потреби, бо під час вимикання і вмикання найдужче спрацьовуються деталі.

Не залишати постійно замкнуте зчеплення довго вимкненим, бо натискні пружини втрачають свою пружність.

Під час роботи двигуна не тримати ногу на педалі керування муфтою зчеплення, бо маса ноги притискує відводку до відтискних важелів, і зчеплення пробуксовує, внаслідок чого швидко спрацьовуються деталі.

Змащують підшипники за таблицею мащення відповідно до заводської інструкції.

Змащуючи підшипники зчеплення, не можна давати надмірної кількості мастила, бо воно може потрапити на поверхні фрикційних накладок і зменшити коефіцієнт їхнього тертя.

Регулюють зазори і величину вільного ходу педалі теж за інструкцією заводу.

Основні несправності зчеплення та їх ознаки.

Ознака. Під час роботи з повним навантаженням трактор або автомобіль не розвиває потрібної швидкості (не рушає з місця) за справного двигуна.

Несправність. Зчеплення пробуксовує внаслідок замаслювання фрикційних накладок або спрацювання деталей і порушення зазорів.

Способи усунення. Замаслені тертьові поверхні дисків промивають струменем бензину (гасу), використовуючи шприц. Для цього треба відкрити верхній люк картера муфти зчеплення і змочити диски бензином (гасом). Вмикнути декомпресор і прокрутити зчеплення кілька разів, безперервно вмикаючи та вимикаючи її в цей час. Обертати зчеплення можна ручкою колінчастого вала через маховик пускового двигуна або за допомогою стартера. Після цього видаляють бензин з картера, змащують опорну поверхню відводки і перевіряють дію зчеплення в роботі. Якщо диски пробуксовують, зчеплення треба розібрати і помити фрикційні накладки в бензині жорсткою щіткою або переклеїти чи переклепати їх на нові. Якщо диски пробуксовують внаслідок спрацювання деталей зчеплення, регулюють величини зазорів і вільного ходу педалі керування муфтою. Вільний хід педалі перевіряють під час технічного обслуговування № 2. Іноді зчеплення пробуксовує внаслідок ослаблення пружності натискних пружин. У такому разі її ремонтують, замінюючи натискні пружини новими.

Ознака. Під час вмикання передачі відчувається зусилля на важелі, також чуємо шум, вібрацію.

Несправність. Неповне вимикання зчеплення за рахунок великого вільного ходу педалі зчеплення, деформації веденого диска, перекосу натискного диска

Способи усунення. Відрегулювати вільний хід педалі зчеплення. Замінити ведений диск. Відрегулювати положення відтискних важелів.

Ознака. Ривки під час під час відпускання педалі зчеплення.

Несправність. Неплавне вмикання зчеплення за рахунок недостатнього змащування упорного підшипника, вихід його з ладу. Заїдання муфти вимкнення, спрацювання, пошкодження шліців на валу, маточині веденого диска.

Способи усунення. Змастити підшипник. Усунути пошкодження, замінити деталі.

Ознака. Підвищений шум при русі трактора, вібрація валів.

Несправність. Спрацювання, пошкодження хрестовин, підшипників, сальників, втулок, шліцьових з’єднань карданних передач та проміжних з’єднань, згинання та скручування валів, послаблення кріплень, неправильне складання шліцьових з’єднань.

Способи усунення. Замінити зруйновані або спрацьовані деталі, підтягнути кріплення.

23.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 37. Механізм керування зчепленням.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 166-171.

(Т–II)Трактори і автомобілі: Навчальний посібник / В.С.Бучок. – К.: Аграрна освіта, 2008. – 331 с. Т–II – сторінки 129 - 135

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Керування зчепленням за допомогою механічного приводу.

2. Керують зчепленням за допомогою гідравлічного приводу.

3. Керують зчепленням за допомогою пневматичного приводу.

4. Керують зчепленням за допомогою комбінованого приводу.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Назвіть марки трансмісійних мастил.

2. Розкажіть, як діє пневмопривод зчеплення.

3. Чим регулюють хід педалі муфти зчеплення?

4. Що таке вільний та повний хід педалі муфти зчеплення.

Механічний привід зчеплення з пружинним підсилювачем. Вмикається зчеплення зусиллям натискних пружин за відсутності натискання на педаль керування. Для зменшення зусиль, що прикладаються до педалі зчеплення, в механізмі керування деяких тракторів і автомобілів установлюють пружинні, гідравлічні чи пневматичні підсилювачі.

На тракторах типу МТЗ-80 зусилля, що прикладається до педалі керування зчепленням, підсилюють за допомогою пружини 3 (рис. 1).

Рис. 1. Механізм керування зчепленням тракторів типу МТЗ-80: 1 — педаль; 2 — важіль; 3 — пружина сервопідсилювача; 4 — упорний болт; 5 — кронштейн; 6 — проміжна тяга; 7 — важіль вилки; 8 – 10 — відповідно пружина, тяга та важіль вмикання гальмівничка

При натисканні на педаль 1, коли вибирають вільний хід і зусилля для її переміщення невелике, пружина 3 стискується. Коли вільний хід вибраний і зусилля на ній зростає, пружина 3 займає таке положення, що її вісь проходить нижче від осі педалі і вона починає розтискатися, допомагаючи переміщувати педаль.

Гідравлічний привід зчеплення. На легкових автомобілях, вантажних малої і середньої вантажопідйомності та автобусах отримав поширення гідравлічний привід зчеплення (рис. 2), оскільки він забезпечує більш плавне наростання моменту тертя між фрикційними поверхнями деталей зчеплення в момент початку руху автомобіля, а також під час перемикання передач.

У цьому приводі при натисканні на педаль 5 зчеплення штовхач 4 переміщує поршень головного циліндра, у результаті чого тиск рідини усередині циліндра підвищується і передається трубопроводом 9 у робочий циліндр 8. Поршень 7 робочого циліндра переміщує штовхач 6, а разом з ним і вилку 11, що повертається на кульовій опорі 12 і переміщує муфту з відтискним підшипником. Після відпускання педалі вона займає вихідне положення під дією своєї відтяжної пружини. Водночас під дією пружин 2 і 10 усі частини приводу повертаються у вихідне положення і зчеплення вмикається. Для нормальної роботи зчеплення потрібно, щоб зазор між головкою поршня 3 і стрижнем штовхача 4 був у межах 0,3 – 0,9 мм. Повітря, яке потрапило в систему, видаляється (прокачуванням) крізь перепускний клапан, установлений на корпусі робочого циліндра 8.

Рис. 2. Гідравлічний привід зчеплення автомобіля ГАЗ-3102: 1 — резервуар; 2, 10 — пружини; 3, 7 — поршні; 4, 6 — штовхачі; 5 — педаль; 8 — робочий циліндр; 9 — трубопровід; 11 — вилка; 12 — кульова опора

Пневматичний привід вимкнення зчеплення. У пневматичному приводі зчеплення (рис. 3) під час натискання на педаль зчеплення плунжер 15 переміщується в осьовому напрямку вліво (див. рис. 3, б). При цьому вибирається зазор 1,8 мм. Клапан 13 відкривається і стиснене повітря каналами А, Б і щілиною, утвореною між торцем клапана і корпусом, із пневматичної системи трактора надходить у пневмокамеру. Шток пневмокамери переміщується і повертає через важіль 9 валик 10 вимкнення. Вилка пересуває муфту вимикання. Після повернення педалі у вихідне положення плунжер відходить від клапана, і під дією пружини 12 опускається в сідло, роз’єднуючи пневмокамеру і пневмосистему трактора. При цьому повітря з пневмокамери крізь канали Б, В і сітчастий фільтр 18 пристрою слідкування, виходить в атмосферу, а зчеплення вмикається. Плунжер 15 зусиллям пружини 14 повертається у вихідне положення. Одночасно з вимкненням зчеплення зусилля передається на колодку гальмівничка, що й зупиняє ведений вал зчеплення.

Рис. 3. Пневматичний привід вимкнення зчеплення (а) із пристроєм слідкування (б) тракторів типу Т-150К, ХТЗ-160, ХТЗ-170: 1— педаль; 2, 7, 9 — важелі; 3 — тяга важеля; 4 — пристрій слідкування; 5 — відвід ний шланг; 6 — муфта вимкнення; 8 — кільце відтискних важелів; 10 — валик вилки вимкнення; 11 — підвідний шланг; 12, 14 — пружини; 13 — клапан; 15 — плунжер; 16 — шток; 17 — корпус; 18 — сітчастий фільтр; А, Б , В — канали

Пневмогідравлічний привід вимкнення зчеплення.

Рис. 4. Пневмогідравлічний привід (а) та принципова схема приводу вимкнення (б) зчеплення автомобілів типу КамАЗ: 1 — педаль; 2 — циліндр; 3 — пневмопідсилювач; 4 — пристрій слідкування; 5 — повітропровід; 6 — робочий циліндр; 7 — муфта вимкнення; 8 — важіль; 9 — шток; 10 — трубопровід

На автомобілях типу КамАЗ застосований пневмогідравлічний привід зчеплення (рис. 4), що поєднує переваги гідравлічного і пневматичного приводів.

У разі натискання на педаль 1 (див. рис. 4, а) при вимиканні зчеплення зусилля через важіль і шток передається до головного циліндра 2, звідки рідина під тиском трубопроводом 10 надходить у корпус пристрою слідкування 4. При цьому забезпечується пропускання стисненого повітря, яке надходить повітропроводом 5 у циліндр пневмопідсилювача 3. Водночас від головного циліндра 2 рідина під тис-

ком надходить у робочий циліндр 6 підсилювача. Пристрій слідкування 4, циліндр пневмопідсилювача 3 і робочий циліндр 6 виконані в одному агрегаті — пневмогідравлічному підсилювачі.

Сумарне зусилля, зумовлене тиском повітря в циліндрі пневмопідсилювача і тиском рідини в робочому циліндрі, передається на шток 9 і через важіль 8, вал і вилку вимкнення зчеплення. Воно забезпечує переміщення муфти вимкнення 7 з підшипником, потрібне для вимкнення зчеплення. Принципову схему вмикання підсилювача в гідропривід наведено на рис. 4, б.

Пневмогідравлічний підсилювач (рис. 5) приводу зчеплення слугує для зменшення зусилля на педалі зчеплення.

Рис. 5. Пневмогідравлічний підсилювач приводу зчеплення автомобілів типу КамАЗ: 1 — штовхач; 2, 4, 8 — поршні; 3, 9 — задня і передня частини корпусу; 5 — діафрагма; 6, 7 — впускний і випускний клапани

Коли педаль зчеплення відпущена, пневматичний поршень 8 і поршень 2 вимкнення зчеплення знаходяться в крайньому правому положенні під дією повертальної пружини пневматичного поршня. Тиск у порожнині перед поршнем і за поршнем відповідає атмосферному. Положення поршня 2 вимкнення зчеплення визначається упором його штовхача в днище пневматичного поршня. У пристрої слідкування при цьому випускний клапан 7 відкритий, а впускний 6 закритий.

Після натискання на педаль зчеплення робоча рідина надходить під тиском до отвору А і створює тиск у порожнині циліндра вимкнення зчеплення та біля торця поршня слідкування 4. Під тиском рідини цей поршень тисне на клапанний пристрій так, що випускний клапан 7 закривається, а впускний 6 відкривається і пропускає стиснене повітря, яке надходить трубопроводами до отвору Б в корпусі

пневмогідравлічного підсилювача. Під тиском стисненого повітря пневматичний поршень 8 переміщується і діє на шток поршня. У результаті на штовхач 1 поршня вимкнення зчеплення діє сумарне зусилля, що забезпечує повне вимкнення зчеплення при натисканні на педаль.

Після відпускання педалі тиск перед поршнем слідкування 4 падає, у результаті чого в пристрої слідкування закривається впускний 6 і відкривається випускний 7 клапани. Стиснене повітря з порожнини за пневматичним поршнем поступово виходить в атмосферу, тиск поршня на шток зменшується і зчеплення плавно вмикається.

За відсутності стисненого повітря в пневмосистемі зберігається можливість керування зчепленням, оскільки вмикати зчеплення можна за рахунок тиску тільки в гідравлічній частині підсилювача. При цьому зусилля на педаль зчеплення збільшується.

22.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 36. Багатодискові зчеплення робота та принцип дії.
Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 129-135, 162-166.

https://youtu.be/HnF_iXWAuQQ?si=vS1DXlRWVCyCHDN7

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення дводискового зчеплення.

2. Будова дводискового зчеплення

3. Регулювання муфти зчеплення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Перелічіть яку роль виконує зчеплення?

2. Назвіть рухомі й нерухомі деталі виключеного зчеплення.

3. Назвіть яке призначення демпферного веденого диска зчеплення?

4. Навіщо призначений проміжний диск зчеплення.

Підвищення крутного моменту, що передається зчепленням на тракторах підвищеної потужності та автомобілях великої вантажопідйомності, досягається в основному збільшенням числа ведучих і ведених дисків.
Дводискові зчеплення встановлюють на тракторах МТЗ-100, типу Т-150К, автомобілях КамАЗ, КрАЗ різних модифікацій.

Типовим за конструкцією дводисковим зчепленням є зчеплення автомобілів типу КамАЗ (рис. 1).

Рис. 1. Зчеплення автомобілів типу КамАЗ:

1, 3, 4 — відповідно ведучий, ведений, натискний диски; 2 — механізм автоматичного встановлення середнього ведучого диска; 5 — картер; 6 — кожух; 7 — опорні вилки; 8 — відтискний важіль; 9 — муфта вимикання з підшипником; 10 — вилка вимкнення; 11 — упорне кільце; 12 — натискні пружини; 13 — маховик

За увімкненого зчеплення крутний момент від маховика 13 двигуна передається через шипи на середній ведучий 1 і натискний 4 диски, потім за рахунок сил тертя на фрикційні накладки ведених дисків 3 і через гасильники крутильних коливань на їхні маточини, встановлені на ведучому валу коробки передач. Під час вмикання зчеплення упорне кільце 11 важелів вимкнення відходить від підшипника муфти вимикання 9. При цьому утворюється зазор А, що дорівнює 3,6 ± 0,4 мм, який забезпечує повноту увімкнення зчеплення.

Зменшення зазору А порівняно з установленим технічними умовами призводить до проковзування дисків і як наслідок — до підвищеного зношення фрикційних накладок ведених дисків, зменшення передавального крутного моменту, перегрівання зчеплення тощо. У разі збільшення зазору А понад допустимі межі зчеплення вимикається не цілком, що також призводить до швидкого зношення фрикційних накладок веденого диска й утруднення перемикання передач, особливо під час рушання автомобіля з місця.

При вимиканні зчеплення муфта вимикання 9 з підшипником через упорне кільце 11 тисне на внутрішні кінці важелів 8, що повертаються на голчастих підшипниках опорних вилок 7. Зовнішні кінці важелів при цьому відтягають натискний диск 4 від заднього веденого диска 3. Середній ведучий диск 1 за допомогою автоматичного механізму 2, змонтованого на диску, самовстановлюється в середнє положення між торцями натискного диска 4 і маховика 13, звільняючи передній ведений диск 3. У такий спосіб між ведучими 1 і веденими 3 дисками утворюються зазори, що забезпечують вимкнення зчеплення.

Керують зчепленням за допомогою механічного, гідравлічного, пневматичного або комбінованого приводів. Для вимикання постійно замкненого зчеплення, найбільш поширеного на тракторах та автомобілях, до педалі керування прикладають певне зусилля. Вмикається зчеплення зусиллям натискних пружин за відсутності натискання на педаль керування. Для зменшення зусиль, що прикладаються до педалі зчеплення, в механізмі керування деяких тракторів і автомобілів установлюють пружинні, гідравлічні чи пневматичні підсилювачі.

22.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 35. Однодискові зчеплення робота та принцип дії.
Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 162-166.

22.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 35. Однодискові зчеплення робота та принцип дії.
Працюємо з підручником:

https://us04web.zoom.us/j/3168374778?pwd=bWRSTGZDTlFVZWw1aDRVczExaUhLQT09&omn=74947096368

https://youtu.be/GOxfqacTJBQ?si=uayjyECQCO_bIRcF

https://youtu.be/HnF_iXWAuQQ?si=vS1DXlRWVCyCHDN7

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення однодискового зчеплення.

2. Будова однодискового зчеплення

3. Регулювання муфти зчеплення.

Д.З. Дати відповідь на питання:

1. Яке зчеплення встановлюють на тракторах МТЗ-80, МТЗ-82.

2. Як поділяють зчеплення трактора МТЗ-80, МТЗ-82?

3. Навіщо призначені демпферні пружині пристрої.

4. Як регулюють зчеплення трактора.

На тракторах МТЗ-80, МТЗ-82 та їх модифікаціях встановлюють однодискове постійно замкнуте зчеплення з пружинним натискним механізмом.
Муфта розміщена в чавунному литому корпусі 9, який передньою частиною з’єднаний з блок-картером двигуна, а задньою – з корпусом коробки передач.

Ведучими частинами муфти є маховик 12, прикручений до маховика упорний диск 24 і натискний диск 13. На натискному диску 13 є троє вушок, які проходять через прорізи в упорному диску 24. Вони призначені для приєднання відтискних важелів 26 (за допомогою пальців 29). На приливах натискного диска 13 по колу розміщені натискні пружини 5, які впираються в стакани 7 упорного диска 24.
Ведений сталевий диск 15 має фрикційні накладки 14, він з’єднаний з маточиною 19 чотирма демпферними пружинами 23, розміщеними у вікнах підтриманого диска 17. Маточина 19 веденого диска з’єднана шліцами з валом 1, що є одночасно валом муфти зчеплення і валом збільшувача обертального моменту. Під фрикційну накладку 14 веденого диска 15 з боку натискного диска 13 прикріплені пружні пластини 25, які забезпечують плавне притискування дисків під час вмикання муфти зчеплення. Упорний диск 24 насаджено на шліци трубчастого валу 20 приводу валу відбору потужності. Він передає останньому обертальний рух тоді, коли двигун працює.

Рис. 1. Муфта зчеплення тракторів МТЗ-8О і МТЗ-82

Відтискні важелі 26 регулювальними гвинтами 28 спираються на штифти 27. Відводка 22 встановлена на кронштейні 21. У ній є упорний кульковий підшипник 3. Пальцями 2 відводка з’єднана з двома вилками 4, закріпленими на валу 6. На зовнішньому кінці валу 6 закріплений важіль 8, який тягою 39 через вилку з’єднаний з двоплечевим важелем 34. Останній шарнірно закріплений на пальці 33, а верхнім плечем 32 жорстко з’єднаний з важелем 31 педалі 30 керування муфтою зчеплення. До цього самого плеча важеля 34 шарнірно приєднаний стакан 35 з розміщеною в ньому пружиною 36. З відкритого боку стакана в пружину через шайбу впирається болт 37, закручений у кронштейн 38. Останній нерухомо закріплений на корпусі муфти 9.

Коли муфту зчеплення увімкнено, пружина 36 втримує педаль 30 у початковому положенні. Якщо на педаль 30 натиснути, двоплечий важіль 34 повернеться на пальці 33 (вправо на рисунку) і пружина 36, випрямляючись, полегшить вимикання муфти. Механізм з пружиною 36 виконує дві протилежні за напрямом дії (вдержує педаль 30 у початковому положенні і зменшує зусилля тракториста під час вимикання зчеплення). Тому його називають сервопружинним. Демпферні пружини 23 призначені для гасіння крутних коливань. Ведені диски муфт зчеплення тракторів Т-150 і Т-150К мають подібні демпферні пристрої.

Регулювання муфти зчеплення зводиться до того, щоб кінці відтискних важелів 26 встановити в одній площині і забезпечити зазор (4 мм) між ними та упорним підшипником 3 відводки. Такий зазор відповідає вільному ходу (50 мм) педалі керування муфтою. Регулюють цей зазор гвинтами 28. На рис 4.4. 7 – стакан натискної пружини, 10 – заскок, 16 – упорний палець, 18 – колінчастий вал двигуна.

Важелями 40 і 41 приводять у дію гальмо веденої частини зчеплення під час його вимикання.

20.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 34. Будова та робота фрикційних муфт зчеплення.
Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 161-166.

https://budova-traktoriv.com.ua/robota_zcheplennia.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення фрикційних муфт зчеплення.

2. Будова фрикційних муфт зчеплення.

3. Робота фрикційних муфт зчеплення.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповідь на питання:

1. Яке призначення зчеплення.

2. Як поділяють зчеплення?

3. Що означає термін "багатодискове зчеплення"

4. Опишіть будову зчеплення трактора.

Зчеплення призначене для роз’єднування двигуна і трансмісії та з’єднування їх для забезпечення без ударного перемикання передач, короткочасних зупинок і плавного рушання машини з місця. У разі різкого збільшення навантаження на трансмісії зчеплення зменшує швидкість його наростання. За допомогою муфти зчеплення можна швидко від’єднувати трансмісію від двигуна, запобігаючи можливим поломкам.

За способом передавання обертального моменту зчеплення поділяють на гідравлічні і фрикційні. У гідравлічному зчепленні обертальний момент передається з ведучої на ведену її частину дією робочої рідини. Фрикційні муфти передають обертальний момент тертям між ведучою і веденою частинами. У трансмісіях переважної більшості тракторів встановлені фрикційні передачі.

На тракторах може бути кілька зчеплень. Фрикційні зчеплення поділяють на сухі і мокрі. Мокрі зчеплення відрізняються від сухих тим, що їхні робочі поверхні працюють у масляній ванні. Вони повільніше спрацьовуються, але мають значно більші розміри і масу.

У трансмісіях здебільшого застосовують сухі муфти зчеплення, робочими елементами яких є ведучі і ведені диски. За кількістю ведених дисків зчеплення поділяють на одно-, дво- і багатодискові. Головні зчеплення тракторів бувають одно-і дводискові.

Щоб забезпечити достатню силу тертя між ведучими і веденими дисками, їх стискують між собою натискними пружинними механізмами (Т-150, Т-150К, Т-40, ДТ-75, МТЗ-80).

Фрикційні муфти зчеплення поділяють на постійно замкнуті і непостійно замкнуті.

Постійно замкнуте зчеплення весь час перебуває у ввімкненому стані, тобто на диски постійно діє сила, стискуючи їх між собою. Вимикають це зчеплення, звільняючи диски від сил стискання, тільки на короткі проміжки часу.

Непостійно замкнуте зчеплення може довго перебувати у вимкненому або увімкненому стані. На тракторах застосовують обидва види муфт зчеплення.

У тракторах деяких марок головне зчеплення об’єднують в одному конструктивному вузлі зі зчепленням валу відбору потужності. На тракторах К-701 та їх модифікаціях зчеплення немає. Замість неї встановлено напівжорстке зчеплення, що не вимикає двигуна від трансмісії.

Загальна будова і дія зчеплення

Схему фрикційної постійно замкнутої головної муфти зчеплення зображено у рис. 1. Зчеплення складається з ведучих частин, що обертаються разом з маховиком двигуна, і ведених частин, з’єднаних із трансмісією машини.

Рис. 1. Схема постійно замкнутої муфти зчеплення з пружинним натискним механізмом

До ведучих частин зчеплення належать оброблена плоска поверхня маховика 2, натискний диск 4 і кожух 6 (опорний диск). Натискний диск з’єднують з маховиком і кожухом так, щоб вони оберталися як одне ціле, але натискний диск може переміщатися ще вздовж осі по напрямних пальцях 21.

Веденими частинами зчеплення є ведений диск 3 з фрикційними накладками для збільшення тертя і вал 15. Маточина диска 3 і вал 15 з’єднані між собою шліцами, через те вони обертаються разом і водночас диск може переміщатися вздовж валу.

У кожусі встановлені пружини 20, які притискують натискний диск 4 разом з веденим диском 3 до площини маховика. На поверхнях стиснутих дисків створюється момент сил тертя, який дає можливість передавати обертальний момент з двигуна на трансмісію.

Щоб роз’єднати двигун і трансмісію, зчеплення вимикають за допомогою механізму керування. Він складається з відтискних болтів 7, відтискних важелів 9, відводки 10, вилки 18, тяги 17 і педалі 16.

Стояки 8 нерухомо прикріплені до кожуха, на них закріплені осі важелів 9. Короткі зовнішні плечі важелів приєднані до болтів 7, закріплених на натискному диску 4.

Відводка 10 вільно сидить на валу 15 зчеплення і може переміщатися вздовж нього. Якщо натиснути на педаль 16, зусилля пере-даватиметься через тягу 17 на зовнішній кінець вилки 18. Вилка – це двоплечий важіль, що повертається навколо своєї осі і протилежним плечем переміщує відводку 10 вліво (рис.2). Відводка, рухаючись, натискує на кінці внутрішніх плечей важелів 9. Важелі, повертаючись на осях, зовнішніми плечима відтягують болти 7, а разом з ними і натискний диск 4, перемагаючи опір пружин 20. У цей час ведений диск звільняється від дії сил, що затискували його між маховиком 2 і натискним диском 4. У такому положенні зчеплення вимкнено.
Вал 15 під час вимикання зчеплення продовжуватиме обертатись за інерцією. Щоб припинити цей рух, у конструкції зчеплення передбачено гальмо, яке складається з диска 13, рухомого диска 14, закріпленого на валу 15 муфти, і тяг 12. Тяги одним кінцем прикріплені до диска 13, а другим за допомогою пружин з’єднані з відводкою 10. Отже, диск 13 не обертається, але може переміщатися разом з відводкою 10 вздовж валу 15. Рухомий диск 14 обертається разом з валом 15, але не може переміщатися вздовж нього.

Під час вимкнення зчеплення відводка 10, рухаючись вліво, переміщує з’єднаний з нею диск 13. Останній спирається на нерухомий диск 14 і гальмує його разом з валом 15.

Рис. 2. Схема непостійно замкнутої муфти зчеплення з важільним натискним механізмом

Як тільки припиниться натиск на педаль 16, відтяжна пружина 19 через тягу 17 повертає в початкове положення вилку 18 з відводкою 10 і педаль 16. Разом з відводкою 10 диск 13 гальма відходить від диска 14, звільняючи його від гальмівних сил тертя. Оскільки дія відводки 10 на важелі 9 припиниться, пружини 20 пересунуть натискний диск 4 вліво і затиснуть ведений диск 3. Зчеплення знову буде увімкнене, і обертальний момент з двигуна передаватиметься на трансмісію.

20.01.2025р.

Тема програми № 3. Трансмісія тракторів.

Тема уроку № 33. Призначення, класифікація і схеми трансмісії тракторів.
Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 158-161.

https://budova-traktoriv.com.ua/transmission.html

Опрацювати матеріал.

1. Призначення трансмісії тракторів.

2. Класифікація трансмісії тракторів.

3. Схеми трансмісії тракторів.

Д.З. Підготувати питання з теми.

1. Що називається трансмісією?

2. Що забезпечує…

3. …

Трансмісією називаються вузли і механізми, які передають крутний момент і обертання від колінчастого вала дизеля до ведучих коліс (зірочок) трактора, а також до робочих органів машин і знарядь, з якими агрегатується трактор.

Крім передачі обертання і крутного моменту, трансмісія забезпечує: швидке відокремлення двигуна від ведучих коліс; плавне з’єднання двигуна з ведучими колесами; обмежує максимальний крутний момент, який передається від ведучих коліс до двигуна; зміни обертання і крутного моменту за величиною і напрямом; відокремлення ведучих коліс від дизеля при тривалих зупинках трактора; передачу крутного моменту і обертання під кутом 90° відносно осі колінчастого валу; обертання лівих і правих ведучих коліс з різною частотою обертання при поворотах, а також несприятливих дорожніх умовах; зміну частоти обертання робочих органів машин і знарядь.

Рис. 1. Класифікація тракторів

Трансмісії тракторів розрізняються за принципом дії (механічні, електричні і комбіновані) і характером зміни обертання ведучих коліс (ступінчасті, безступінчасті і комбіновані). На сільськогосподарських тракторах застосовують механічні, та гідромеханічні трансмісії, в яких забезпечується ступінчаста зміна обертання ведучих коліс рис. 1.

Принципові кінематичні схеми трансмісії деяких сільськогосподарських тракторів наведено на рис. 2.

Рис. 2. Принципові кінематичні схеми трансмісії тракторів:

а — Т -25 , Т -30 ; б — ЮМЗ-6 ; в — М ТЗ -8 2 ; г — Т-1 50К; д — Д Т -1 7 5 С ; е — Т -1 50; 1 — дизель; 2 — муфта зчеплення; 3 — коробка передач; 4 — головна передача; 5 — диференціал; 6 — кінцева передача; 7 — вал механізму відбору потужності; 8 — піввісь; 9 — заднє ведуче колесо; 10 — роздавальна коробка; 11 — карданна передача; 12 — переднє ведуче колесо; 13, 19 — проміжна опора карданної передачі; 14 — кінцевий планетарний редуктор; 15 — механізм відбору потужності; 16 — ведуча зірочка; 17 — планетарний механізм повороту; 18 — гідро-трансформатор
Трансмісія колісних тракторів з колісною формулою 4x2 (з чотирьох коліс два — ведучі) складається з муфти зчеплення 2 (рис. 2, а, б), коробки передач 3, головної передачі 4, диференціала 5, кінцевої передачі 6, піввісі 8 і валу 7 механізму відбору потужності.

Головна передача може мати шестерні з прямими (трактори Т-25А, Т-30, Т-40) або косими (трактори ЮМЗ-6, МТЗ-80) зубами. Всі механізми і вузли встановлені в єдиному корпусі трансмісії (рис. 2, б) або кінцева передача розташована зовні корпуса трансмісії в спеціальному захисному корпусі (рис. 2, а).

Трансмісія колісних тракторів з колісною формулою 4x4, крім вже наведених вузлів і механізмів, має: роздавальну коробку 10 (рис. 2, в), карданну передачу 11, головну передачу 4, диференціал 5 і кінцеву передачу 6 передніх ведучих коліс 12.

У тракторів типу Т- 150К і К-701 обертання від роздавальної коробки передається до головної передачі 4 задніх ведучих коліс 9 через два карданні вали 11. Між цими валами встановлено проміжну опору 13 (рис.2, г).
Кінцевою передачею в цих тракторах є кінцевий планетарний редуктор 14. Обертання від роздавальної коробки 10 трактора Т-150К передається через додаткову карданну передачу з проміжною опорою до механізму відбору потужності 15, він забезпечує обертання вихідного валу 7 при двох значеннях частоти обертання. У тракторів Т-150К, К-701, МТЗ-100 використовується коробка передач з гідро-підтискними муфтами, які виконують автоматичне переключення передач від І до IV одного діапазону на ходу, без зупинки трактора.
У гусеничних тракторів ДТ-75, ДТ-75М між муфтою зчеплення 2 і коробкою передач 3 розташовані проміжне з’єднання і механічний підсилювач крутного моменту. На тракторах ДТ-75С і ДТ-175С замість механічного підсилювача крутного моменту встановлений гідротрансформатор 18 (рис. 2, д). На всіх моделях тракторів ДТ-75 і тракторі Т- 4 А поворот трактора і передача крутного моменту від головної передачі 4 до кінцевої передачі 6 здійснюється планетарним механізмом 17. На тракторах Т-70С, Т-130 цю роль виконують фрикційні муфти повороту.
В такому разі крутний момент від головної передачі 4 до фрикційних муфт передається через вал, встановлений між ними. На тракторі ДТ-175С працює механізм відбору потужності 15, який також забезпечує обертання вихідного валу при двох значеннях частоти обертання.

Коробка передач трактора типу Т-150 (рис. 2, е) забезпечує передачу крутного моменту від коробки передач 3 окремо до кожної ведучої зірочки 16, тому в цього трактора між коробкою передач 3 і кінцевою передачею встановлено дві карданні передачі 11 і дві головні передачі 4. В коробці передач застосовуються гідропідтискні муфти. Кінцевою передачею є кінцевий планетарний редуктор 14.

Передача крутного моменту від коробки передач 3 до механізму відбору потужності 15, як і в трактора Т-150К, здійснюється двома карданними валами з проміжною опорою 19.

Призначення механізмів трансмісії.

Муфта зчеплення — забезпечує швидке відокремлення двигуна від коробки передач; короткочасне роз’єднання двигуна і трансмісії, необхідне для переключення передач і поступове плавне з’єднання двигуна з трансмісією; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Коробка передач — забезпечує тривале відключення двигуна від трансмісії; зміну швидкості руху і тягового зусилля трактора при сталій частоті обертання колінчастого вала двигуна; задній хід трактора при незмінному напрямку обертання колінчастого вала двигуна.

Карданна передача і проміжне з’єднання призначені для передачі обертання між валами механізмів трансмісії, співвісність яких порушується під час складання трактора, під дією нерівностей дороги (поля) чи внаслідок деформації рами.
Проміжне з’єднання встановлюється між муфтою зчеплення і коробкою передач тракторів ЮМЗ-6, ДТ-75М, ДТ-75С.

Гідротрансформатор — забезпечує плавне зрушення трактора з місця і плавний розгін його під навантаженням; автоматичну і безступінчасту зміну швидкості руху трактора залежно від тягового навантаження; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Підсилювач крутного моменту — полегшує зрушення трактора з місця; забезпечує зміну швидкості руху і тягового зусилля в 1,25 рази на ходу трактора без переключення передач.

Роздавальна коробка — передає обертання і крутний момент до передніх ведучих коліс трактора.

Головна передача — забезпечує зменшення частоти обертання і збільшення крутного моменту; передачу обертання під кутом 90° до осі колінчастого валу дизеля.
Диференціал — розподіляє обертання і крутний момент між правим і лівим ведучими колесами, а також забезпечує їх обертання з різною частотою при поворотах трактора або несприятливих дорожніх умовах.
Кінцева передача — зменшує частоту обертання і збільшує крутний момент.
Піввісь — вал, який з’єднує головну передачу або диференціал з маточиною ведучого колеса.

16.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 32. Засоби для полегшення пуску дизеля.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 155-157.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

Опрацювати матеріал.

1. Зимовий пуск двигуна.

2. Способи полегшення зимового пуску двигуна.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Що використовують для поліпшення сумішоутворення при температурах навколишнього середовища нижче 0°С?

2. Що використовують для поліпшення сумішоутворення при температурах навколишнього середовища нижче 20°С?

3. Чим забезпечується збагачення суміші при пуску карбюраторного двигуна?

4. Опишіть призначення передпускового електрофакельного підігрівача.

5. Яким чином можна підігріти мастило та охолоджуючу рідину двигуна?

6. Поясніть призначення електричних свічок розжарювання.

В холодну пору року пуск двигуна проводиться в несприятливих температурних умовах. Для поліпшення пуску застосовують такі способи і пристрої.

Для поліпшення сумішоутворення при температурах навколишнього середовища нижче 0°С необхідно використовувати зимові сорти палива зі значним вмістом легких фракцій.

При температурах нижче -20°С використовують пускову рідину «Холод Д-40». Вона складається з 60% диетилового спирту, 15% петролейного ефіру, 15% ізопропілнітрата і 10% моторного масла. Рідина відзначається високим тиском насичених парів, низькою температурою самозаймання ефіру і широким діапазоном запалювання суміші пускової рідини з повітрям. Тому для пуску дизеля в камері згоряння необхідно забезпечити температуру в кінці такту стиску 260...280°С.

Рідина «Холод Д-40» подається у впускний трубопровід спеціальними пристроями типу 5ПП-40А і ПГІА.

Збагачення суміші при пуску карбюраторного двигуна забезпечується

застосуванням в карбюраторі прискорювального насоса (двигуни легкових і вантажних автомобілів) або утоплювача діафрагми 20 і повітряної заслінки 2 (мал. 1) карбюратора пускового двигуна та продувально-заливного краника.

Мал.1. Карбюратор пускового двигуна К-06

Збагачення суміші при пуску у дизелях забезпечується пусковим збагачувачем (паливні насоси високого тиску типу ТН, ЛСТН) або пусковою пружиною (паливні насоси типу НД).

Обертання колінчастого вала при пуску полегшується при використанні малов’язких масел групи В і Г, а також введенням у конструкцію газорозподільного механізму декомпресійного механізму.

Підігрівання повітря, що надходить у циліндри двигуна, забезпечується електричними свічками розжарювання або електрофакельними підігрівачами, встановленими у впускному трубопроводі.

На мал. 2 показано електрофакельний підігрівач дизеля СМД-19Т орно-просапного трактора ХТЗ-121. Підігрівач встановлюється на впускному колекторі. В корпусі 9 вмонтовано дозуючий пристрій з клапаном 7 для подачі палива на спіраль розжарювання 10. Підігрівач підключено до електричної мережі трактора.

Підігрівач включається в роботу тим же ключем, що і стартер. В першому положенні ключа включається спіраль, яка протягом 15...20 секунд накаляється; в другому положенні ключа одночасно з стартером включається і котушка 6 електромагнітного клапана. Клапан відкривається, паливо поступає на спіраль, згорає і підігріває повітря, яке проходить по колектору до циліндра. З виключенням стартера припиняється і робота електрофакельного підігрівача. Контроль за роботою підігрівача здійснюється контрольним елементом, встановленим на щитку приладів трактора ХТЗ-121.

Передпусковий електрофакельний підігрівач такого типу встановлюється на дизелях типу Д-240 тракторів МТЗ-80 і МТЗ-82.

Мал.2 Підігрівач електрофакельний

1 – болт, 2 – трубка паливна, 3 – корпус клапана, 4 – штуцер, 5 – пружина клапана

6 – котушка електромагніту, 7 – клапан, 8 – сідло клапана, 9 – корпус, 10 – спіраль розжарювання, 11 – кожух

Загальне розігрівання двигуна забезпечує найкращі результати при пуску. Для цього в сорочку охолодження двигуна заливають гарячу воду, а в піддон картера — розігріте масло. На деяких тракторах встановлюють передпускові підігрівачі охолоджувальної рідини і масла без зливання їх з двигуна, на дизелях Д-240А тракторів Т-70С — підігрівом ПЖБ-200Б, на дизелях типу СМД-60 — ІІЖБ-300. Передпусковий підігрівом дизеля ЯМЗ-240Б трактора К-701 забезпечує підігрівання охолоджувальної рідини не лише при пуску, а й при зупинках дизеля, він включений в систему обігрівання дизеля. Система обігрівання — закрита, з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини, яка діє паралельно напрямку потоку рідини у системі охолодження.

На тракторах ЮМЗ-8280 з двигунами «Івеко-Мотор-Січ» встановлюється тен, який живиться від електромережі 220В і служить для підігрівання двигуна в холодну пору року.

16.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 31. Призначення та будова передавального механізму.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 151-154.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

Опрацювати матеріал.

1. Система пуску за допомогою пускового двигуна.

2. Трансмісія пускового двигуна.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Чим передається крутний момент від колінчастого валу пускового двигуна до колінчастого валу дизеля?

2. З чого складається трансмісія пускового двигуна?

3. Яке призначення зчеплення ПД-10?

4. Опишіть призначення редуктора пускового двигуна.

5. Яке призначення муфти вільного ходу?

6. Поясніть призначення механізму автоматичного вимкнення приводної шестерні.

Крутний момент від колінчастого валу пускового двигуна до колінчастого валу дизеля передає трансмісія пускового двигуна. Вона складається зі зчеплення, редуктора, муфти вільного ходу, механізму автоматичного вимкнення приводної шестерні і механізму дистанційного керування редуктором. Зчеплення плавно з’єднує і роз’єднує колінчасті вали пускового двигуна і дизеля, редуктор зменшує частоту обертання і збільшує крутний момент.

Муфта вільного ходу передає обертання лише в одному напрямку: від пускового двигуна до дизеля. При передачі обертання в зворотному напрямку муфта роз'єднує колінчасті вали двигунів. Цим обмежується значне навантаження редуктора і пускового двигуна відцентровими силами.

Механізм автоматичного вимкнення приводної шестерні забезпечує виведення її із зачеплення з вінцем маховика після пуску дизеля. Механізм дистанційного керування редуктором забезпечує введення в зачеплення приводної шестерні з вінцем маховика і вмикання зчеплення з кабіни трактора.

Трансмісія пускового двигуна змонтована в спеціальному корпусі, на якому зверху встановлюється пусковий двигун. Трансмісії майже всіх пускових двигунів мають аналогічну конструкцію. Відрізняються вони за формою і розміром корпусу, місцем встановлення і будовою важелів керування, способом керування важелями. Трансмісія пускового двигуна П-23 відрізняється від інших конструкцією зчеплення і редуктора.

Будову трансмісії пускових двигунів ПД-10 наведено на мал. 1. Корпус 1 одноступінчастого редактора трьома болтами приєднується до фланця картера маховика. До верхньої частини корпусу кріпиться пусковий двигун, колінчастий вал якого з’єднаний з проміжною шестернею 16. До корпусу 1 болтами прикріплена кришка 2 з нерухомим упором 5. Він з’єднаний з кришкою 2 трьома шпильками з гайками і додатковою кришкою, а на його торці є два виступи з гвинтовою поверхнею. В проточках корпусу 1 і упору 5 встановлені кулькові підшипники 6 і 17, а в них вал 19 редуктора. Осьове переміщення валу 19 відносно корпусу обмежується підшипником 6 і гайкою. На середині валу 19 розташована шестерня 30 приводу муфти зчеплення, між нею і валом 1 — бронзова втулка. Шестерня 30 входить у зчеплення із шестернею 16. Осьове переміщення шестерні 30 обмежується упорним диском 15 муфти зчеплення і кільцем, встановленим між торцевою поверхнею валу 19 і підшипником 17. Ведучий барабан 31 муфти зчеплення з’єднаний із шестернею 30 шістьма заклепками. Він виготовлений з листової сталі і має чотири виступи, що входять в пази трьох ведучих дисків 14. Між цими дисками розташовані три ведених диски 13 з чотирма виступами, які входять у пази обойми 12 обгінної муфти. Тертьові поверхні дисків шліфовані. Диски 14 і 13 знаходяться між упорним диском 15 і натискним диском 11. Натискний диск 11 центрується по зовнішній поверхні обойми 12 і фіксується від обертання відносно обойми двома пальцями 37, які вкручені в натискний диск 11 і входять в пази обойми 12. Упорний диск 15 і обойма 12 обгінної муфти прикріплені до маточини 10 чотирма болтами, сама маточина за допомогою втулки встановлена на валу 19. Втулка забезпечує вільне обертання валу відносно маточини. Обойма 12 центрована відносно маточини 10 двома установочними штифтами. Між натискним диском 11 і маточиною 10 встановлена пружина 9, що притискує диск 11 до упорного підшипника 4, а він взаємодіє з рухомим упором 3. Встановлено упорний підшипник в проточках рухомого упору 3 і маточини 10.

На торці рухомого упору 3 є два виступи з гвинтовою поверхнею, які взаємодіють з аналогічними виступами нерухомого упору 5. Зубчастий вінець рухомого упору 3 входить в зачеплення із шестернею на стержні рукоятки 7, яка може обертатися в отворі кришки 2. Від осьового переміщення відносно кришки рукоятка 7 фіксується болтом 8. Зазор між рукояткою 7 і кришкою 2 ущільнений гумовим кільцем. В обоймі 12 муфти вільного ходу є чотири отвори і чотири канавки. Циліндрична поверхня канавок звужується в напрямку, протилежному напрямку обертання валу 19. В канавках розташовані ролики 35, що взаємодіють з поверхнею канавок, валом 19 і штовханами 33 (останні встановлені в отворах муфти 12). З протилежного від роликів боку на штовхані 33 діє пружина 36, один кінець її зафіксовано відносно обойми 12. На правому кінці валу 19 виконано шліци, на них вільно переміщується приводна шестерня 20, до корпусу якої шістьма болтами прикріплений стакан 25 механізму автоматичного виключення привідної шестерні. Болти кріплення стакана зафіксовані дротом. На корпусі стакана 25 є прорізи, в яких переміщуються важельці 24, встановлені на осях стакана 25. В отворі валу встановлено пружину 21, а отвір закритий напрямною втулкою 22, вкрученою в нарізну частину отвору валу 19. В напрямній втулці переміщується штовхач 23 з двома буртиками: один взаємодіє з пружиною 21, інший — з важельцями 24. Осьове переміщення шестерні 20 обмежується втулкою сальника 18 і напрямною втулкою 22 штовхана 23.

Мал. 1 а, б– загальна будова; в– кінематична схема

1 – корпус, 2 – кришка, 3 – рухомий упор, 4,6,17 – підшипник, 5 – нерухомий упор

7 – рукоятка вмикання муфти, 8 – болт, 9,21,36 – пружини, 10 – маточина, 11 – натискний диск, 12 – обойма, 13 – ведені диски, 15 – упорний диск, 16 – проміжна, шестірня, 18 – сальник, 19 – вал, 20 – привідна шестірня, 22 – напрямна втулка, 23,33 – штовхач, 24 – важілець, 25 – стакан, 26 – важіль, 27 – рукоятка механізму вмикання

привідної шестерні, 28 – фіксатор, 29 – зубчастий вінець маховика дизеля, 30 – шестірня муфти, 31 – ведучий барабан, 32,34 – пробки, 35 – ролик, 37 – палець, 38 – шестірня колінчастого валу, 39 – колінчастий вал, 40 – маховик пускового двигуна

Трансмісія працює так: перед пуском двигуна вводять в зачеплення приводну шестерню 20 із зубчастим вінцем 29 маховика дизеля. Для цього переміщують рукоятку 27 вліво (мал. 1, а) або вправо (мал. 1, в), зусилля через валик передається на важіль 26, він діє на стакан 25; стакан також переміщується вліво, при цьому пружина 21 стискується штовхачем 23; шестерня 20 входить у зачеплення із шестернею 29, виступи важельців 24 заходять за буртик напрямної втулки 22; після повернення важеля 27 в початкове положення важельці 24 під дією пружини 21 взаємодіють з напрямною втулкою 22 (мал. 1, б).

Після пуску двигуна обертання від його колінчастого вала 39 через шестерні 38 і 16 передається шестерні 30 муфти зчеплення. Разом із шестернею 30 обертається ведучий барабан 31 і ведучі диски 14, ведені диски 13, обойма 12, ролики 35 і вал 19 залишаються нерухомими. Для передачі обертання від ведучого барабана 31 до валу редуктора 19 необхідно рукоятку 7 повернути на себе (мал. 3, а, б) або вліво (мал. 1, в). При повороті рукоятки 7 її шестерня діє на зубчастий вінець рухомого упору 3 і він обертається. Гвинтова поверхня виступів рухомого упору 3 ковзає по гвинтовій поверхні виступів нерухомого упору 5. Через це рухомий упор 3 переміщується відносно валу 19 вправо, його зусилля через упорний підшипник 4 передаються на натискний диск 11. Пружина 9 стискається і натискний диск 11 діє на ведені 13 і ведучі 14 диски, вони стискаються, а крайній ведучий диск 14 притискається до упорного диска 15. Обертання від ведучого барабана 31 передається до обойми 12, вона обертається, а ролики 35 під дією пружин 36 і сил тертя перекочуються у вузьку частину канавки. Обойма 12 і вал 19 обертаються як єдине ціле.

Після пуску дизеля частота обертання його колінчастого валу та валу 19 редуктора перевищує частоту обертання обойми 12. Під дією сил тертя ролики 35 перекочуються з вузької частини канавки у широку, пружини 36 при цьому стискаються. Вал 19 редуктора і обойма 12 обертаються у протилежних напрямах. При досягненні колінчастим валом дизеля 460...600 хв¹ (об/хв) відцентрова сила перевищує зусилля пружини 21. Важельці обертаються відносно осей стакана 25, виступи важельців 24 виходять з-за буртика напрямної втулки 22—пружина 21 розтискається. Штовхач 23 переміщує стакан 25 вправо, шестерня 20 виходить із зачеплення з вінцем маховика 29.

Пусковий двигун зупиняють. Важіль 7 встановлюють у початкове положення, пружина 9 розтискається. Далі ведучі 14 і ведені 13 диски роз’єднуються, а натискний диск 11 притискає рухомий упор 3 до нерухомого.

15.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 30. Способи пуску двигунів. Будова пускового двигуна.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 146-151.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_pusku.html

1. Призначення системи пуску двигуна.

2. Способи пуску двигунів.

3. Будова пускового двигуна.

4. ТБ під час пуску двигуна.

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. Призначення та переваги пускового двигуна.

2. Призначення та переваги електростартерного пуску двигуна.

3. Опишіть будову електростартерного пуску двигуна.

4. Опишіть будову пуску дизеля за допомогою пускового двигуна.

5. Чим відрізняються пускові двигуни між собою.

Загальна будова та принцип дії ПД-10

Схема пристрою пускового двигуна ПД-10 Пусковий мотор даної марки складається з цілого ряду вузлів і представляється складним технічним агрегатом, призначеним для забезпечення стабільного старту двигуна трактора МТЗ. Розглядаючи його пристрій, можна виділити наступні ключові елементи конструкції:

-циліндр. Кріпиться на картері за допомогою гайок. Продувальні канали, вдало розташовані по дотичній до окружності вузла, дозволяють знизити витік суміші з вихлопом. Головка циліндра оснащена запальної свічкою;

-поршень. Виготовляється з високоміцного алюмінієвого сплаву. Його відмінною рисою є сферо подібних дно, що дозволяє підвищити якість очищення циліндра від відпрацьованого газу. Бажаючи домогтися правильного положення поршня, слід розмістити його таким чином, щоб стрілка на його дні, вказувала в бік задньої піввісі колінчастого валу;

-шатунний механізм. Виготовлений із сталі спеціальної марки, оснащений втулкою з бронзи. Головки механізму нероз'ємні, а підшипник дворядний, роликового типу;

-шестерні; -колінчастий вал. Як його опори виступають роликові підшипники, з гумовими ущільнювачами-сальниками. Для того, щоб вирівняти відцентрову силу, коліна щоки оснащені спеціальними обважнювачами; система охолодження агрегату підключена до аналогічної системі основного мотора.

Пуск двигуна є важливим і складним процесом, особливо в холодну пору року. Це пояснюється тим, що при невеликій частоті обертання колінчастого валу і холодних стінках впускних трубопроводів та камери згоряння важко забезпечити умови для високоякісного сумішоутворення, надійного запалювання і згоряння пальної суміші.

Мінімальні пускові частоти обертання колінчастого вала карбюраторного двигуна 30...60 хв1 (об/хв) потрібні для приготування пальної суміші, підпалювання іскровим розрядом цієї суміші та одержання енергії перших спалахів, достатньої для початку самостійної роботи двигуна. Мінімальні пускові частоти обертання колінчастого вала дизеля 150...350 хв1 (об/хв) необхідні для інтенсивного стискування повітря, що підвищує його температуру і активно перемішує повітря з паливом, для забезпечення дрібного розпилювання палива при впорскуванні по всій камері згоряння. Автомобільні карбюраторні двигуни і дизелі, тракторні дизелі малої і середньої потужності пускають за допомогою електричного двигуна (стартера), а тракторні дизелі середньої і великої потужності — за допомогою допоміжного двигуна, який пускається від стартера або вручну.

Мал.1. а - пуск дизеля за допомогою стартера,

б - пуск дизеля за допомогою пускового двигуна

1 – стартер, 2 – реле-вимикач, 3 – вимикач стартера, 4 – тягове реле, 5 – обгінна муфта (муфта вільного ходу), 6 – ведуча шестірня, 7 – вимикач “маси”, 8 – акумуляторна батарея, 9 – вінець маховика, 10 – важіль зчеплення, 11 – зчеплення пускового двигуна, 12 – редуктор, 13 – пусковий двигун, 14 – важіль дистанційного керування, 15 – важіль керування ведучою, шестернею і автоматом її включення, 16 – маховик пускового двигуна, 17 – автомат виключення ведучої шестерні

Система пуску за допомогою стартера складається з вимикача маси 7 (мал. 1, а), акумуляторної батареї 8, вимикача стартера 3, реле вимикання 2, тягового реле 4 і стартера 1. Стартер включають поворотом ключа у вимикачі 3, струм від акумуляторної батареї 8 надходить в обмотку реле вимикання 2, утворюючи магнітне поле. Під його дією осердя реле замикає контакти обмоток тягового реле 4, яке забезпечує включення електричного стартера 1 після заведення в зачеплення шестерні 6 стартера із зубчастим вінцем маховика 9. З початком роботи двигуна обгінна муфта 5 запобігає передачі обертання від маховика на стартер. Якщо відпустити ключ в замку вимикача 3, який автоматично повертається у початкове положення, стартер вимикається. Шестерня 6 при цьому виводиться із зачеплення із зубчастим вінцем 9 зворотною пружиною.

Система пуску за допомогою допоміжного двигуна складається

пускового двигуна 13 (мал. 1, б), редуктора 12 і механізму вмикання і вимикання приводної шестерні з вінцем маховика, до якого входять зчеплення 11, обгінна муфта 5, автомат вимикання 17 ведучої шестерні і важелі 14, 15 і 10.

Пуск допоміжного двигуна 13 здійснюється вручну обертанням маховика 16 спеціальним шнуром або електричним стартером 1. Система пуску електричного стартера має акумуляторну батарею 8, вимикачі «маси» 7 і стартер 3. Після пуску двигуна шестерня стартера виходить із зачеплення з вінцем маховика 16.

Як пускові двигуни застосовують одно- і двоциліндрові двотактні або чотиритактні карбюраторні двигуни.

Після пуску допоміжного двигуна 13, переміщуючи важелі 14 і 15 вправо, у зачеплення вводять ведучу шестерню 6 з зубчастим вінцем 9 маховика дизеля і одночасно вмикають автомат 17 виключення шестерні 6. Плавно перемішуючи важелі 10 і 14 вліво, включають зчеплення 11, яке з’єднує колінчастий вал пускового двигуна 13 через редуктор 12 із шестернею 6. Обгінна муфта 5 запобігає передачі обертання від маховика дизеля після початку його роботи - до пускового двигуна. Шестерня 6 при цьому виводиться із зачеплення із зубчастим вінцем 9 автоматом 17 включення ведучої шестерні 6.

На більшості дизелів встановлюється пусковий двигун марки ПД-10 або його модифікації ПД-10У, ПД-10М, П-350.

Пусковий двигун складається з остова, кривошипно-шатунного механізму, систем живлення і запалювання та механізму передачі обертання від колінчастого вала пускового двигуна до колінчастого вала дизеля. Механізм передачі має зчеплення, редуктор і автомат вимикання.

Остов пускового двигуна ПД-10 складається (мал. 2) з чавунних: картера 22, циліндра 7 і головки циліндра 8. Головка циліндра пускового двигуна П-350 виготовлена з алюмінієвого сплаву АЛ10В. Картер 22 виконаний з двох частин, з’єднаних між собою болтами. Циліндр 7 кріпиться до картера шпильками і гайками, а головка циліндра 8 приєднується до циліндра 7 чотирма шпильками і гайками. Шпильки розташовані симетрично, завдяки чому головку можна встановлювати в будь-яке положення, щоб приєднати рідинний патрубок 12 сорочки охолодження 13 пускового двигуна до сорочки охолодження різних дизелів.

У картері 22 на двох роликових підшипниках встановлений колінчастий вал 20, який від осьових переміщень фіксується кульковим підшипником, що є також додатковою опорою вала. Колінчастий вал розбірний, монтується разом з шатуном 21 і складається з лівої і правої цапф, запресованих в отвори щік, також встановлених разом з противагами. В ці отвори запресований і палець 23 кривошипа. Кінці цапф ущільнені гумовими сальниками, між картером 22 і маховиком 19 встановлений додатковий повстяний сальник.

На кінці лівої цапфи закріплений маховик 19 з зубцями для з’єднання із шестернею електричного стартера, а також виконано кільцеву виточку і паз для закріплення і укладання пускового шнура. Маховик встановлюється на корпусі, прикріпленому до картера. Корпус складається з двох з’єднаних між собою частин. Якщо стартер не працює, знімають одну половинку корпусу і пуск здійснюють шнуром.

На кінці правої цапфи закріплена шестерня 24, яка через проміжну шестерню 25 діє на механізм обертання, від проміжної працюють також шестерні

приводу магнето 33 і приводу регулятора 32. Шестерні 24, 25 і 33 встановлюють по мітках. Всі шестерні розташовані в передній половині картера 22, закритого проміжною плитою 30. До зовнішньої частини плити 30 прикріплено магнето 26 і корпус регулятора 27.

Мал. 2. Пусковий двигун ПД -10

1 – паливний бачок, 2 – краник, 3 – фільтр, 4 – трубопровід, 5 – карбюратор, 6 – впускне вікно, 7 –циліндр, 8 – головка циліндра, 9 – продувально-заливний, краник, 10 – запальна свічка, 11 – провід високої напруги, 12 – патрубок, 13 – сорочка охолодження, 14 – випускне вікно, 15 – продувальне вікно, 16 – поршень, 17 – палець, 18 – глушник, 19 –маховик, 20 – вал, 21 – шатун, 22 – картер, 23 – палець кривошипа, 24, 25 – шестерні, 26 – магнето, 27 – регулятор, 28 – важіль, 29 – тяга, 30 – проміжна плитка, 31 – кривошипна камера, 32 – шестірня привода редуктора, 33 – шестірня привода магнето

Шатун 21 виготовлений з легованої сталі і має двотавровий поперечний переріз. У верхню головку шатуна запресовано бронзову втулку і зроблено

чотири отвори (два зверху і два знизу) для вловлювання і підведення масла до втулки і поршневого пальця. Нижня, незнімна головка шатуна з’єднана з пальцем кривошипа 23 через роликовий підшипник без кілець і сепараторів.

Його ролики розміщені у два ряди в проточці нижньої головки, тому поверхні

проточки і пальця обробляють з великою точністю, цементують і гартують. Для підведення масла до підшипника на циліндричній зовнішній поверхні головки зроблені два наскрізних прорізи і дві канавки на її торцевих поверхнях.

Поршневий палець 17 виготовлений із легованої хромистої сталі. Зовнішню його поверхню цементують, гартують, шліфують і полірують. Палець порожнистий, але в середній його частині є перетинка, яка запобігає прориванню пальної суміші з кривошипної камери 31 у впускне вікно 6 через отвір. Палець встановлюють в бобишках поршня з невеликим натягом, а в бронзовій втулці верхньої головки, шатуна — вільно, із зазором.

Поршень 16 виготовлений з алюмінієвого сплаву, його днище опукле для поліпшення продування циліндра. В ущільнюючій частині поршня виготовлено три кільцеві канавки прямокутної форми для поршневих кілець зі спеціального чавуну. Робоча поверхня верхнього кільця хромована. Замки кілець прямі, зафіксовані в канавках латунними стопорними гвинтами, які загвинчуються в нарізний отвір канавки. Фіксація кілець запобігає попаданню їх стиків у вікна циліндра, а також попереджає поломку. Поршневий палець у бобишках поршня фіксується стопорними пружинними кільцями. Для знімання кілець на зовнішньому боці бобишок є поздовжні канавки.

Поршень 16 в циліндрі 7 встановлюють так, щоб стрілка на його днищі була направлена до випускних вікон і маховика. При такому положенні поршня стики компресійних кілець не попадають у вікна циліндра.

В передній частині циліндра 7 є два впускних вікна 6. Канали від них виведені до загального фланця кріплення карбюратора 5, що кріпиться до циліндра 7 двома шпильками і гайками, у протилежній частині циліндра — два випускних вікна 14. Канали від них також виведені до загального фланця кріплення глушника 18, який кріпиться до циліндра 7 чотирма болтами або шпильками з гайками. В бокових частинах циліндра симетрично розташовані два продувальних вікна 15, які знаходяться нижче від випускних вікон 14. Перепускними каналами продувальні вікна 15 з’єднані з кривошипною камерою 31.

Циліндр відлитий разом із сорочкою охолодження, з’єднаною з сорочкою охолодження головки циліндра. Сорочка охолодження 13 пускового двигуна верхнім 12 і нижнім патрубками з’єднана з сорочкою охолодження дизеля. В головку циліндра 8 вкручується запальна свічка 10 і продувально-заливний краник 9.

Газорозподіл у пусковому двигуні здійснюється поршнем, який у відповідні моменти відкриває і закриває вікна в стінках циліндра. Робочий цикл пускового двигуна наведений у розділі 2.4.

Система живлення пускового двигуна (мал. 2) складається з паливного бачка 1, фільтра 3 з краником 2, карбюратора 5 і трубопроводу 4. Як паливо для двигуна застосовують суміш: одна частина (за об’ємом) дизельного масла і 15 частин бензину. Кількість пальної суміші, яка надходить з карбюратора 5 в кривошипну камеру 31, автоматично змінюється регулятором 27, що за допомогою важеля 28 і тяги 29 діє на дросельну заслінку карбюратора.

Мащення кривошипно-шатунного механізму здійснюється маслом, яке є в пальній суміші. Кульковий підшипник колінчастого вала, шестерні 24, 25, 32, 33 та їх осі, механізм регулятора 27 змащуються маслом, що залите у корпус механізму передачі.

Система запалювання пускового двигуна складається із магнето 26, свічки запалювання 10 і проводу 11 високої напруги, останній з’єднує магнето 26 зі свічкою 10.

Пусковий двигун П-350 відрізняється від двигуна ІІД-10 потужністю і схемою привода колінчастого вала пускового двигуна.

В приводі колінчастого вала пускового двигуна П-350 застосовано ручний дублюючий механізм пуску.

15.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 29. Паливний насос високого тиску, автоматична муфта

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 127-145 .

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_gyvlennia.html

1. Призначення системи живлення дизельного двигуна.

2. Будова системи живлення дизельного двигуна.

3. Призначення паливних насосів високого тиску.

4. Будова ПНВТ.

5. Робота ПНВТ.

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення ПНВТ?

2. Які бувають паливні насоси високого тиску?

3. Чим розрізняються багатоплунжерні від розподільних насосів.

4. Опишіть будову паливного насосу типу ЛСТН 410010.

5. Опишіть призначення та будову автоматичної мути випередження впрорскування палива.

Під великим тиском, в заданий момент і відповідно до навантажувального і швидкісного режимів паливний насос високого тиску (ПНВТ) подає до форсунок циліндрів точно визначені порції палива.

ПНВТ має розвивати тиск 30...60 МПа, інколи — до 150 МПа. ( створити високий тиск може насос плунжерного типу.

На тракторних дизелях застосовують насоси розподільного типу і багатоплунжерні паливні насоси з постійним повним ходом плунжера, і приводом від кулачка.

У паливних насосах розподільного типу один насосний елемент, подає паливо до кількох циліндрів, почергово підключаючись до відповідних форсунок.

У багатоплунжерному насосі кожна секція з’єднана з однією форсункою, а їх число відповідає числу циліндрів.

На рядних чотирициліндрових дизелях СМД установлюють багатоплунжерні паливні насоси типу ЛСТН, а на шестициліндрових рядних і V-подібних — двосекційні паливні насоси розподільного типу НД.

Рядні паливні насоси типу ТН бувають правого і лівого виконання і установлюються на дизелі відповідно з правого або лівого боку.

На чотирициліндрових дизелях Д-37Е, Д-144, Д-65Н, Д-240 розміщують паливні насоси марок УТН-5А, УТН-5П.

Букви і цифри у марці паливного насоса позначають: У — уніфікований; Т — паливний; Н — насос; 5 — номер модифікації; А — модернізований; 11 — правого виконання. Хід плунжера — 8 мм, діаметр — 10 мм.

На рядних чотири-, шести- і восьмициліндрових двигунах А-41, А-01, ЯМЗ-238НБ встановлюють відповідно паливні насоси 4ТН9х10Т, 6ТН9х10 і паливні насоси ЯЗТА. Букви і цифри у марці паливного насоса позначають: 4 або 6 чотири-або шестиплунжерний; Т — паливний; Н — насос; 9 — діаметр плунжера, мм; 10 — хід плунжера, мм; Т або Б у маркуванні — модифікація.

Чотирициліндрові дизелі СМД обладнують паливними насосами марки ЛСТН410010. Позначення букв і цифр у марці паливного насоса: Л— ліве виготовлення; С — швидкісний; Т — паливний; Н — насос; 4 — чотириплунжерний; 10 — діаметр плунжера, мм; 10 — хід плунжера, мм.

Рис. 1. Паливний насос типу ЛСТН 410010:

1 — корпус; 2 — плита кріплення паливного насоса до дизеля; 3 — пробка заливного отвору; 4 — фланець установочний; 5 — шліцева втулка; 6 — тарілка; 7 — пружина; 8 — головка насоса; 9 — гільза; 10 — шпилька; 11 — штуцер; 12 — накладка; 13 — хомут; 1 4 - рейка; 15 — трубопровід перепускання надлишків палива з головки насоса у підкачувальний насос; 16 — трубопровід підводу палива до паливного насоса від фільтра тонкої очистки; 17 — канал П-подібний 18 — фланець кріплення регулятора; 19 — болт регулювальний; 20 — корпус штовхана;

21 — шестерня привода регулятора; 22 — гумовий сухарик втулки привода; 23 — втулка, 24 — шарикопідшипник; 25 — пробка зливного отвору; 26 — вісь штовхана; 27 — ролик, 28 — кулачковий вал; 29 — ексцентрик привода підкачувального насоса

Паливний насос ЛСТН410010 (рис.1) однаковий для всіх рядних дизелів СМД. У корпусі насоса на двох шарикопідшипниках обертається кулачковий вал 28. Вал насоса обертається від шестерні привода, яка зчеплена зі шліцевою втулкою 5 у передній частині вала. На хвостовику встановлено шестерню 21 привода регулятора, а між другим і третім кулачками — ексцентрик 29 для привода паливоиідкачуватьного насоса.

Валик насоса обертається удвічі повільніше, ніж колінчастий вал дизеля. Положення кулачків на валику відповідає порядку роботи цидіндрів дизеля. Над кулачковим валом у корпусі насоса поступально переміщуються штовхачі, які передають рух від кулачків плунжерам.

Чотири плунжерні пари разом із зворотними пружинами 7, Нагнітальними клапанами із сідлами і штуцерами 11 вмонтовані в головці 8, що кріпиться на верхній площині корпуса насоса. Штуцери утримуються від прокручування накладками 12. До штуцерів під’єднуються паливопроводи високого тиску. Для підведення палива до плунжерних пар у головці насоса зроблений П-подібний канал 17. З одного боку до нього підведений трубопровід 16 підведення палива від фільтра тонкої очистки, з другого — трубопровід 15 перепуску надлишків палива з головки насоса у підкачувальний насос. У штуцер цього трубопроводу вмонтований перепускний клапан. Штовхач складається з корпуса 20, всередині якого на осі 26 обертається ролик 27. Зверху в корпусі штовхача зафіксовано болт 19 з контргайкою, за допомогою якого регулюється момент початку подачі палива плунжером.

Плунжерна пара (рис.2) є основним насосним елементом і складається із плунжера 1 і гільзи 2, які являють собою прецизійну пару і проходять спеціальну притирку, тому розпаровувати їх не можна. На нижню частину плунжера напресовані поводки 8, які за допомогою хомутів 10 з’єднані з рейкою 9; Хомути на рейці затискуються болтами 11. Сідло 3 з нагнітальним клапаном 4 підтискується до гільзи 2 плунжера штуцером 7, у середині якого є пружина 6.

Між сідлом і штуцером встановлена ущільнювальна прокладка 5. У нижній частині корпуса насоса (рис.1) є фланець для установки підкачувального насоса, а також отвір для заливання масла, закритий пробкою 3. Для огляду і регулювання на корпусах паливного насоса і регулятора є люки, закриті кришками.

Рис. 2. Плунжерна пара паливного насоса типу ТН:

1 — плунжер; 2 — гільза; 3 — сідло нагнітального клапана; 4 — клапан нагнітальний; 5 — прокладка; 6 — пружина; 7 — штуцер; 8 — поводок; 9 — рейка паливного насоса; 10 — хомут; 11 — болт

Рис.3. Схема дії секції паливного насоса ТН:

1 — плунжер; 2 — гільза; 3 — перепускне вікно; 4 — порожнина над плунжером; 5 — головка насоса; 6 — пружина; 7 — клапан нагнітальний; 8 — впускне вікно; 9 — штовхан; 10 — вал кулачковий; 11 — поясок розвантажувальний нагнітального клапана; 12 — сідло клапана; 13 — гвинтова кромка плунжера

Принцип роботи паливного насоса типу ТН такий. При обертанні кулачкового валика штовхачі під дією кулачків здійснюють зворотно-поступальний рух, від штовхачів рух передається плунжерам. Коли плунжер 1 переміщується вниз (рис. 3) через вікно 8 у гільзі, паливо заповнює порожнину 4 над плунжером (позиція I). При русі плунжера вверх частина палива витікає назад у канал головки, поки плунжер не перекриє впускне вікно 8. Рухаючись вверх, плунжер стискує паливо. Як тільки тиск у надплунжерному просторі буде достатнім для подолання зусилля пружини 6, нагнітальний клапан 7 підніметься, і паливо надходитиме по паливопроводу високого тиску у форсунку (позиція ІI), поки гвинтова кромка 13 на плунжері не відкриє перепускне вікно 3 у гільзі (позиція III), через яке надлишки палива з надплунжерної порожнини перетечуть у канал головки насоса. Тиск палива у надплунжерній порожнині різко знизиться, і нагнітальний клапан 7 під дією пружини 6 опуститься на сідло 12. При цьому розвантажувальний поясок 11 сприятиме відсмоктуванню деякої кількості палива із паливопроводу високого тиску. В результаті тиск у паливопроводі різко знижується, і подача палива у форсунку припиняється.

Таким чином, розвантажувальний поясок клапана забезпечує чітку посадку голки розпилювача форсунки.

Кількість палива, яке подається у циліндри, залежить від величини активного ходу плунжера, тобто від моменту закриття впускного вікна 8 верхньою кромкою плунжера до відкриття перепускного вікна 3 гвинтовою кромкою 13. Це досягається поворотом плунжерів на певний кут за допомогою рейки 14 .

Уніфіковані розподільні паливні насоси типу НД виготовляють для дизелів з числом циліндрів від 2 до 8. Усі вони мають підкачувальні насоси поршневого типу. Хід плунжера — 8 мм, діаметр — 10 мм.

Автоматична муфта забезпечує оптимальний кут випередження впорскування палива залежно від частоти обертання колінчастого вала дизеля.

На тракторних дизелях типу СМД-60 використовується автоматична муфта відцентрового типу, яка складається з корпуса 6 (рис. 4), ведучої 1 і веденої 7 півмуфт з шарнірно закріпленими між їх пальцями тягарцем 8 і пружиною 2, а також регулювальних прокладок 10. Ведена півмуфта закріплена гайкою на конічному кінці вала паливного насоса, а на її маточині вільно встановлено втулку з напресованою ведучою півмуфтою 1. Зусиллями пружин тягарці притискуються один до одного. Два шипи А з’єднують з приводом паливного насоса. При обертанні ведучої півмуфти її пальці спираються на криволінійну поверхню Б тягарців, через які зусилля передається на вісь 9. Крутний момент, який створюється при цьому на веденій півмуфті, передається кулачковому валу насоса.

Із збільшенням частоти обертання колінчастого вала дизеля тягарці під дією відцентрової сили розходяться, провертаючись навколо осей. Форма криволінійної поверхні тягарців така, щоб вони при розходженні натискали на пальці ведучої півмуфти. Потім зусилля передається на пружини 2, вони стискаються, тим самим скорочуючи відстань між пальцями ведучої півмуфти і вісями веденої. У такий спосіб відбувається відносне кутове зміщення веденої півмуфти щодо ведучої, а отже, і самого кулачкового вала насоса в бік його обертання, забезпечуючи збільшення кута випередження впорскування палива.

Рис. 4. Автоматична муфта випередження впорскування палива дизелів типу СМД-60.

а — конструкція муфти; б — принцип роботи; в — деталі муфти; 1 — ведуча півмуфта; 2 — пружина; 3 — ущільнювальне кільце; 4 — сальник самопідтискний; 5 — упорний палець ведучої півмуфти; 6 — корпус муфти; 7 — ведена півмуфта; 8 — тягар; 9 — вісь тягаря; 10 — прокладки регулювальні; А — шип; Б — криволінійна поверхня тягаря

При номінальній частоті обертання тягарці муфти розходяться до упору в стінку корпуса 6, що забезпечує найбільший кут випередження впорскування палива. При зниженні частоти обертання колінчастого вала дизеля кут автоматично зменшується.

13.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 28. Турбокомпресор, проміжне охолодження повітря.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 124-127.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Podacha_povitria.html

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Призначення турбокомпресору.

2. Опишіть будову турбокомпресору.

3. В чому різниця між турбокомпресорами ТКР-8,5 та ТКР-11?

4. Яке призначення проміжного охолодження надувного повітря.

5. Опишіть будову проміжного охолодження надувного повітря.

Потужність двигуна можна підвищити до 30%, якщо в його циліндри додатково подавати стиснуте повітря і відповідну кількість палива, яке повністю згорить, виділивши більшу енергію.

На тракторних дизелях встановлюють турбокомпресори, призначені для нагнітання повітря під тиском у циліндри двигуна.

Турбокомпресор складається з відцентрового компресора і газової турбіни. Відпрацьовані гази по випускному трубопроводу потрапляють у камеру газової турбіни, потім на лопаті робочого колеса 20 (рис.1) і примушують його обертатися разом з валом 26. Далі відпрацьовані гази викидаються в атмосферу через випускну трубу. На валу 26 з протилежного боку закріплено колесо компресора 28, яке всмоктує повітря з атмосфери через повітроочисник і під надлишковим тиском 0,045...0,085 МПа нагнітає по випускному трубопроводу в циліндри двигуна, збільшуючи наповнення їх повітрям.

Колеса турбіни і компресора на номінальному режимі роботи двигуна обертаються з частотою 45000...90000 хв1. Дизелі СМД-60, СМД-62 обладнані турбокомпресорами типу ТКР-11Н-1 з діаметром колеса компресора і турбіни ПО мм (рис.1). Він складається з відцентрового одноступінчастого компресора з лопатковим дифузором і радіальної доцентрової турбіни. Корпус турбіни 16 відлито з чавуну, з двома вхідними каналами з фланцями, прикріплених до випускних колекторів за допомогою компенсаторів. У корпусі знаходиться вставка 22, яка утворює з сопловим вінцем 14 і колесом турбіни 20 проточну частину для проходу випускних газів. Корпус 1 компресора, відлитий з алюмінієвого сплаву, має центральний вхідний патрубок і спіральний канал равлик — з вихідним патрубком. У корпусі компресора розміщена алюмінієва вставка 3, виготовлена разом з лопатковим дифузором, утворює з каналом (равликом) і колесом 28 проточну частину компресора для проходження повітря із повітроочисника у ресивер дизеля. Корпус турбіни і компресора прикріплені до середнього корпуса 8, відлитого з алюмінієвого сплаву.

Рис. 1. Турбокомпресор ТК Р -1 1Н -1 :

1 — корпус; 2, 18 — кільця ущільнувальні; 3 — вставка копресора; 4 — диск ущільнення; 5 — щиток; 6 — кільце с топо р н е ; 7 — кільце гумове; 8 — сере дній корпус; 9 — шайба; 10, 12 — гайка; 11 — шайба замкова; 13 — планка; 14 — вінець сопловий; 15 — кожух корпуса турбіни; 16 — корпус турбіни; 17 — втулка; 19 — втулка ущільнувальна; 20 — колесо турбіни; 21 — кільце ущільнувальне; 22 — вставка турбіни; 23 — гайка накидна; 24 — трубка для підведення масла; 25 — фіксатор підшипника; 26 — вал ротора; 27 — підшипник; 28 — колесо компресора; 29 — масловідбивач; 30 — штифт; 31 — спеціальна гайка

Вал 26 ротора турбокомпресора обертається у бронзовому підшипнику 27 типу коливної втулки. Підшипник установлений у центральній бобишці середнього корпусу з певним зазором, від обертання і осьового переміщення він утримується фіксатором 25. Шар масла у зазорі між підшипником і центральною бобишкою середнього корпусу виконує роль пружної підвіски. Колесо турбіни 20 із жаростійкого матеріалу, приварено до валу ротора 26. Колесо компресора 28 з алюмінієвого сплаву кріпиться на валу ротора спеціальною гайкою 31. Підшипник турбокомпресора змащується маслом з масляного фільтра по трубці 24. Із турбокомпресора масло по масловідвідній трубці зливається у картер дизеля.

У турбокомпресорі встановлено контактні газомасляні ущільнення, які складаються з втулок 17 і 19, масловідбивача 29, диска 4 ущільнення та ущільнювальних кілець 2 і 18. Для підвищення ефективності масляного ущільнення з боку компресора зона роботи ущільнювального кільця відокремлена від зони викиду масла із підшипника щитком 5, завальцьованим у диск ущільнення.

Гарячі відпрацьовані гази із циліндрів дизеля надходять під тиском через випускні колектори газової турбіни. Розширюючись, гази обертають колесо турбіни з валом, на другому кінці якого знаходиться колесо компресора. Із турбіни гази через випускну трубу виходять в атмосферу. Відцентровий компресор усмоктує повітря через повітроочисник і подає під тиском у ресивер дизеля.

На дизелях СМД-31Т і СМД-І8Н установлюють турбокомпресори ТРК-8,5 різних модифікацій з діаметром колеса компресора 85 мм (колесо турбіни — 76 мм).

Турбокомпресори ТКР-8,5 відрізняються від турбокомпресорів ТКР-11 меншими розмірами, масою і частотою обертання ротора.

Для підвищення потужності тракторних і комбайнових дизелів застосовують проміжне охолодження надувного повітря. Необхідність використання проміжного охолодження зумовлена нагріванням повітря до 120...130°С після стиску у компресорі до 0,15...0,16 МГІа. При подальшому підвищенні тиску після компресора (при форсуванні дизелів) до 0,19...0,21 МПа температура повітря значно зростає, а питома вага знижується. Для охолодження надувного повітря і збільшення його заряду у циліндрах застосовують повітряний радіатор. Він складається з осердя з горизонтальним дворядним розміщенням плоско овальних латунних трубок і двох бокових баків із змінною площею перерізу.

Рис. 2. Проміжне охолодження надувного повітря.

На рис.2 наведено систему живлення повітря з проміжним охолодженням надувного повітря дизелів типу СМД-60. Повітря, що нагнітається турбокомпресором, по трубопроводу 9 подається у повітряний радіатор, де охолоджується потоком повітря від вентилятора 4. Після радіатора охолоджене на 50...70°С повітря по трубопроводу 5 надходить у ресивер, а потім у циліндри дизеля. Завдяки зниженню температури надувного повітря заряд його, який подається у циліндри, збільшується, що сприяє кращому згорянню палива і протіканню робочого процесу, забезпечує задану потужність і паливну економічність дизеля.

13.01.2025р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 27. Система очищення повітря та вилучення відпрацьованих газів.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 120-124.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Podacha_povitria.html

Д.З. Оформити конспект. Дати відповіді на питання:

1. Яке призначення повітроочисника двигуна?

2. Як поділяються повітроочисники двигунів.

3. Опишіть та замалюйте будову повітроочисників.

У повітрі завжди є пил, особливо багато його буває під час польових робіт тракторних агрегатів у суху погоду.
   Потрапляючи в двигун, пил спричинює посилене спрацьовування тертьових поверхонь деталей. Тому повітря для роботи двигуна треба добре очищати від пилу. Саме для цього в конструкції системи живлення передбачено повітроочисник.
   Повітроочисник повинен не тільки добре очищати повітря від пилу, а й чинити як найменший опір рухові повітря, щоб не перешкоджати заповнюванню циліндрів двигуна під час такту впуску.
   За способом очищення повітроочисники поділяють на інерційні, фільтруючі та комбіновані.
  Комбіновані повітроочисники поєднують у собі інерційні й фільтруючі способи очистки, що забезпечує якісне очищення повітря від пилу. Тому ці повітроочисники найпоширеніші. На дизельних двигунах тракторів встановлюють повітроочисники, де є суха й мокра інерційні та мокра фільтрувальна очистки.

Рис. 1. Комбінований повітроочисник двигунів Д -240:

1 – вікно; 2 – корпус сухого інерційного очисника; 3 – клапан; 4 – завихрювач; 5 – отвори; 6 – кришка; 7 – пружина; 8 – кнопка клапана для перекривання впускної труби; 9 – хомут; 10 – центральна труба; 11 – головка повітроочисника; 12 – сітка; 13 – гайка баранцева; 14 – болт; 15 – піддон; 16 – ущільнення піддона; 17 – чашка; 18 – брикет з капронових ниток; 19 – корпус повітроочисника; 20 – патрубок для повітря.

Розгляньмо будову й дію повітроочисника двигунів Д-240. Під час такту впускання повітря через отвори 5 (рис. 1) всмоктується в сухий інерційний очисник і, проходячи між лопатями завихрювача 4, обертає його і дістає обертальний рух. Під дією відцентрових сил важкі частинки пилу відлітають до стінок корпусу 2 і через вікна 1 викидаються назовні. У цьому очиснику затримується майже 60% пилу, що потрапляє з повітрям.

За інерцією повітря продовжує обертатись навіть коли проходить далі вниз по трубі 10, рухаючись по спіралі. Виходячи з труби 10, повітря стикається з оливою, що є в чашці 17 піддона, і різко повертає вгору. У цей час частинки пилу, маючи більшу масу, ніж молекули повітря, ударяються об поверхню оливи, і значна кількість їх залишається в ньому. Так здійснюється мокра інерційна очистка.

Рис. 2. Комбінований повітроочисник двигуна СМД-62

Далі повітря, захопивши собою краплини оливи, проходить крізь мокрий фільтр, який складається з двох шайбоподібних брикетів 18, спресованих з капронових ниток, і залишає там частинки пилу і оливи. З брикетів олива поступово стікає разом із затриманим пилом у піддон фільтра. Очищене повітря патрубком 20 і впускним трубопроводом надходить у циліндри двигуна. На дизельних двигунах СМД-60, СМД-62 і АМ-01 є комбінований повітроочисник з двома ступенями очистки: перший – сухий інерційний з ежекторним видаленням пилу за допомогою відпрацьованих газів, другий – мокрий фільтрувальний.

Повітроочисник двигунів СМД-60 і СМД-62 має блок циклонів 18 (рис. 2), розміщений в кожусі 17 і закритий знизу бункером пилозбиральним 22. У повітроочиснику є касета 8, у якій міститься фільтр, кришка 13 із сіткою захисною 14, труба центральна 20.

Блок циклонів складається з 46-ти поліетиленових циклонів 18 з патрубками 16, запресованими у верхній 5 і нижній 2 піддони. Піддони з’єднані між собою шпильками 19. Блок циклонів, кожух 17, бункер пилозбиральний 22 і труба центральна 20 з’єднані в нерозбірний вузол.

Для випуску відпрацьованих газів встановлюють випускний колектор який приймає з випускних вікон циліндрів відпрацьовані гази. Та відправляє до приймальної руби , турбокомпресору або зразу до глушника. Де вихлопні гази розсіюються стикаючись з перешкодами на своєму шляху.

29.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 26. Паливний бак, фільтра, паливопроводи, насос Н.Т.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінки 113 - 119.

Опрацювати матеріал:

https://budova-traktoriv.com.ua/Bak_ta_filtry.html

Оформити конспект за планом

1. Робота системи живлення дизельного двигуна.

2. Паливні баки.

3. Фільтра грубої очистки.

4. Фільтра тонкої очистки.

5. Підкачувальні насоси.

Д.З. Дати відповіді до питань:

1. Опишіть роботу системи живлення дизеля Д-240.

2. На яку місткість розрахований паливний бак?

3. Як відбувається відбір палива з паливного баку?

4. Поясніть призначення та будову паливних фільтрів.

5. Опишіть будову та роботу підкачувальної помпи.

Рис. 1. Схема системи живлення дизеля Д-240.

Схема руху дизельного палива (рис. 1). Паливо, залите в з’єднані між собою баки 14, по трубі надходить у фільтр грубого очищення 10, а потім по трубці – до підкачувального насоса 9. Підкачувальний насос по трубці подає паливо в фільтр тонкого очищення 11. Очищене паливо по трубці надходить у паливний насос високого тиску 8 і з нього під великим тиском подається паливо-проводами високого тиску 4 до форсунок 5. Форсунки впорскують паливо в камери згоряння, які розміщені в поршнях.

Паливо, яке просочується крізь зазори в деталях форсунок, відводиться через дренажні трубки у заливну горловину паливних баків. Зайве паливо з насоса високого тиску відводиться трубкою в підкачувальний насос (підкачувальну помпу).

Повітря надходить у циліндри двигуна через повітроочисник 6 і впускний колектор. Відпрацьовані гази виходять через випускний колектор і глушник.

Надлишок палива, що подається підкачувальним насосом до фільтра тонкої очистки, через перепускний клапан і трубку зливається в бак. Перепускний клапан відрегульовано так, щоб він відкривався під тиском 0,11–0,13 МПа.

Паливний бак. Паливо для живлення двигуна трактора заливають у паливний бак, місткість якого розрахована на роботу трактора без дозаправки

не менше 10 годин. Паливні баки виготовляють з листової сталі, (форма їх залежить від місця встановлення і має відповідати сучасним вимогам компонування механізмів і вузлів трактора.

Кількість палива в бакові перевіряють за допомогою пластмасової прозорої трубки, мірної лінійки (її встановлюють у заливну горловину) або електричного покажчика рівня палива. Щоб запобігти коливанням тиску в паливному бакові, його внутрішня порожнина сполучається із зовнішнім повітрям.

Паливний бак тракторів типу Т-150 і ХТЗ-170, зварений з двох стальних штампованих половин. Бак розташований, у прорізі задньої частини кабіни і закріплюється двома металевими стрічками.

У паливному баці встановлено вертикальні перетинки, які підвищують жорсткість конструкції і зменшують збовтування палива під час роботи трактора. У верхній частині бака є горловина з кришкою і сітчастим фільтром. В кришці є отвір для надходження повітря в бак, від пилу вона захищена дротяною плутанкою.

Поруч із заливною горловиною знаходиться отвір для пластмасової прозорої трубки.

Відбір палива відбувається через витратний кран і забірну трубку, яка виступає над днищем. Таке розташування забірної трубки запобігає всмоктуванню домішок палива, що осідають на дні. Щоб закрити кран, рукоятку крутять за стрілкою годинника до упору кульки в гніздо. Для періодичного видалення відстою призначений зливний кран, змонтований в нижній частині бака.

Фільтри грубої очистки палива (рис.2). На двигунах Д-240, СМД-60 і СМД-62 та інших встановлені фільтри-відстійники грубої очистки інерційного типу. Паливо надходить до фільтра через штуцер 4 і по конусу 2 спрямовується в порожнину стакана скрізь кільцеву щілину між конусом і стаканом. Швидкість палива під час протікання через зазор між напрямним конусом 2 і стаканом-відстійником 11 збільшується, а нижче від конуса – зменшується. Важкі домішки, краплинки води, рухаючись за інерцією вниз, осідають на дно. Паливо підкачувальною помпою всмоктується через трубку 6, штуцер 5, втулку 10 і латунну сітку 1, залишаючи на сітці великі механічні домішки. Заспокоювач 12 відмежовує потік палива від дна стакана-відстійника, внаслідок чого відстій спокійно осідає на дно. Відстій випускають через пробку 13.

Рис. 2. Фільтр грубої очистки

Фільтри тонкої очистки палива (рис.3). На дизельних двигунах СМД-60, СМД-62 та інших застосовують фільтри тонкої очистки з двох фільтрувальних елементів, розміщених в окремих пластмасових корпусах 7 (рис. 1), об’єднаних чавунною кришкою 11. Фільтрувальний елемент складається з паперової шторки 5, розміщеної в картонному циліндрі 6, який має отвори для доступу палива. Знизу і зверху циліндр щільно закритий металевими кришками 5. Щоб забезпечити велику поверхню очищення, шторка 5 згорнута у вигляді гармошки. Фільтрувальний елемент у корпусі зверху і знизу має надійне ущільнення. Паливо з підкачувальної помпи 5 паливопроводом надходить до фільтрів тонкої очистки. Далі паливо через порожнистий болт (рис.1), кран-перемикач, канал у кришці 11 потрапляє до фільтру-вальних елементів (ЗТФ-3). Обидва фільтрувальні елементи працюють паралельно. Паливо проходить крізь пори в шторці 5 у внутрішню порожнину елемента, і в цей час очищається, залишаючи домішки на зовнішній стінці шторки. Із внутрішньої порожнини елементів паливо через канали 12 в кришці 11, корпус вентиля 16 і паливопровід 17 надходить до паливного насоса.

Рис. 3. Фільтр тонкої очистки

На двигунах Д-240 паливний фільтр тонкої очистки має іншу будову, але принцип очищання палива подібний до щойно описаного.

Підкачувальна помпа (паливний насос низького тиску). Призначена перемагати опір фільтрів під час подавання палива до паливного насоса. Здебільшого паливну помпу кріплять до корпусу паливного насоса.

Рис.4. Підкачувальна помпа

Паливо підкачувальний насос подає паливо під дією ексцентрика кулачкового вала насоса високого тиску так: під час обертання кулачкового вала ексцентрик 1 натискує на штовхач 13 (рис.4). Штовхач, рухаючись через шток тисне на поршень 11, долаючи опір пружини 2 і 6. У порожнині А насоса паливо стискується, а в порожнині Б утворюється розрідження. Внаслідок цього відкривається нагнітальний клапан 4 і закривається впускний клапан 8, що при-зводить до переходу дози палива з порожнини А (надпоршневої) в порожнину Б (підпоршневу). Після припинення руху поршня нагнітальний клапан закривається за допомогою пружини.

Коли вершина ексцентрика віддаляється від штовкача, пружина, випростуючись, відтискає поршень та штовхач назад. При цьому порожнина А збільшується, а порожнина Б – зменшується. Паливо з порожнини Б крізь трубку 5 подається до фільтра тонкого очищення, а порожнина А заповнюється крізь впускний клапан 8. Паливо відводиться по трубках 10 і 9.

29.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 25. Паливо та сумішоутворення в дизельних двигунах.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 105 - 109.

Опрацювати матеріал.

https://budova-traktoriv.com.ua/Systema_gyvlennia.html

Д.З. Дати відповіді на питання:

1. З чого виробляють дизельне пальне?

2. Як розрізняється дизельне пальне?

3. Що називають цетановим числом?

4. Чого не повинно бути в дизельному пальному?

5. Що утворюється взимку на поверхні ДП при використанні літнього палива.

Дизельне паливо. Основними видами рідкого палива для ДВЗ з іскровим запалюванням є бензин, а для дизелів — дизельне паливо.

Дизельне паливо виробляють з нафти при перегонці шляхом нагрівання до температури 200...360°С, коли википають продукти, що й утворюють це паливо.

Для швидкохідних дизельних двигунів промисловість виробляє дві марки дизельного палива залежно від сезонності: Л — літнє, яке використовується при температурі зовнішнього повітря не нижче мінус -5°С і 3 — зимове, яке використовується при температурі повітря мінус 5°С і вище.

При температурі зовнішнього повітря вище 10°С допускається використання дизельного палива обважнювального фракційного складу (ОФС) (ТУ 38.001350 — 84). Рекомендується застосовувати паливо з найменшим вмістом сірки.

Згідно із державними стандартами регламентуються такі основні фізико-хімічні показники дизельного палива: цетанове число, в’язкість, зольність, наявність сірки, механічних домішок та води, температура самозаймання, помутніння, застигання та ін.

Схильність палива до самозаймання оцінюється за цетановим числом: чим воно вище, тим коротший період затримки запалювання і легша робота дизеля.

Цетанове число визначають на спеціальній моторній установці, для автотракторних дизелів воно має бути 40...50.

Важливим фактором, який впливає на роботу паливної системи, є кінематична в’язкість (м2/с) палива. Її вимірюють у сантистоксах (сСт), якими характеризується текучість рідини. Чим густіше середовище, тим більшою кількістю одиниць оцінюється в’язкість. Підвищення температури палива зменшує в’язкість. Таким чином, застосування зимового малов’язкого палива влітку зумовить зниження продуктивності паливної групи дизеля. Тому вміст сірки у паливі для швидкохідних дизелів не може перевищувати 0,2 %.

Температура самозаймання палива характеризує його пожежонебезпечність при зберіганні, а температура застигання — можливість використання у холодних умовах без підігрівання.

Стандарти не допускають присутності у паливі механічних домішок та води. Найчастіше причинами виходу з ладу паливної апаратури є забруднення і обводнення палива під час транспортування, зберігання і заправки у польових умовах.

Перед заправкою паливо повинно відстоятися не менше 48 годин у спеціальних резервуарах, обладнаних поплавцями-забірниками. Заправка паливних баків тракторів повинна бути механізованою і провадитись закритим способом.

28.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 24. Призначення будова системи живлення дизельного двигуна.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 105.

Опрацювати матеріал

https://vukladach.pp.ua/MyWeb/manual/agroinjenerija/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/traktoru_i_avtomobili_I%D0%86_g/5/5_1.htm

Д.З. Дати відповідь на питання:
1. Де зберігається паливо і як розраховують його місткість?
2. Опишіть будову паливного баку трактора.
3. Яке призначення фільтра грубої очистки палива.
4. Опишіть будову фільтра грубої очистки палива.
5. Яке призначення фільтра тонкої очистки палива.
6. Опишіть будову фільтра тонкої очистки палива.
7. Яке призначення підкачувального насосу.
8. Опишіть будову підкачувального насосу.

Система живлення дизеля призначена для заощадження дизельного палива, очищення його від механічних домішок і води, дозування подачі палива у кожний циліндр залежно від навантаження на двигун, своєчасного впорскування та розпилення у камері згоряння та виведення продуктів згоряння в атмосферу, а також очищення повітря від пилу.

Система живлення містить паливний бак 1 (рис. 1), фільтри грубої і тонкої очистки палива 4 і 8, паливопідкачувальний насос (помпу) 5, паливний насос високого тиску 6, форсунки 10 і паливопроводи низького і високого тиску 7 і 12. Повітря очищається у повітроочиснику 9.

Рис. 1. Система живлення дизеля

Паливо з бака всмоктується підкачувальним насосом і через фільтр тонкої очистки подається до паливного насоса високого тиску. Між підкачувальним насосом і паливним баком розміщено фільтр грубої очистки.

Фільтри грубої і тонкої очистки звільняють паливо від домішок перед надходженням до секцій паливного насоса, звідки під тиском воно подається до форсунок. Форсунки впорскують паливо у дрібнорозпиленому вигляді у циліндри двигуна. Паливо, що пройшло крізь нещільності деталей форсунки, відводиться зливною трубкою 11 до фільтра тонкої очистки. Через трубку 13 надлишки палива з головки ПНВТ відводяться до паливопідкачувальної помпи.

Повітря всмоктується у повітроочисник, очищається там і через впускний трубопровід і відкритий клапан надходить у циліндр двигуна.

Відпрацьовані гази виводяться випускними трубопроводами і викидаються в атмосферу через вихлопну трубу.

27.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 23. Очищення повітря та вентиляція картера двигуна.

Працюємо з підручником:

Опрацювати матеріал.

Д.З. Оформити конспект, відповісти на питання:

1. Призначення системи живлення тракторних двигунів повітрям.

2. Будова системи живлення тракторних двигунів повітрям.

3. Опишіть багатоступінчасті очисники повітря тракторних двигунів.

4. Призначення системи вентиляції картера.

5. В чому полягає різниця між відкритою та закритою системами вентиляції картера.

6. Опишіть будову системами вентиляції картера.

7. З чим інколи поєднують сапун.

Система живлення тракторних двигунів повітрям повинна забезпечувати високу ефективність його очищення, оскільки трактори зазвичай працюють в умовах підвищеної запиленої повітря і забрудненості повітря очисників залишками пилу, листям, комахами.

Очисники повітря тракторних двигунів виконують багатоступінчастими.

Перший ступінь забезпечує видалення найбільш великих часток : купи, листя, комах. Зазвичай вона виконується у вигляді циліндра з металевої сітки, що обертається з великою частотою. Відцентрові сили, що виникають при обертанні, не дозволяють осідати на сітці великим часткам.

Другий ступінь забезпечує видалення значної долі пилу. Для цього використовують циклонні очисники. Значна кількість пилу, що збирається циклонними уловлювачами вимагає автоматизації процесу їх очищення, бажано без зупинки двигуна трактора. Зазвичай це здійснюється інжекційною системою, працюючою за рахунок енергії газів, що відпрацювали, - пил з піддону очисника всмоктується у вихлопну трубу.

Третій ступінь забезпечує остаточне очищення повітря. На старих типах тракторів для цієї мети застосовувалися масло наповнені волокнисті фільтри, а на сучасних - сухі паперові (по типу автомобільних). При роботі тракторів в вугільних розрізах у впускному тракті встановлюється фільтр-зволожувач, ефективно осаджувати частинки вугільного пилу.

Під час роботи двигуна невелика частина газів проривається в картер. Щоб при цьому не підвищувався тиск, який міг би витиснути масло назовні, порожнина картера з’єднана з атмосферою через сапун, в якому є пориста набивка. Вона пропускає назовні гази, якщо тиск в картері більший атмосферного.

Окрім відкритої системи вентиляції картера (через сапун) у деяких двигунів використовують закриту систему вентиляції коли відпрацьовані гази із картера подаються у впускний трубопровід.

При потраплянні відпрацьованих газів, які містять пари палива, води і сірчистого газу, горючої суміші в картер а надалі в піддон створюється негативний вплив на систему мащення двигуна.

Пари палива, які конденсуються на стінках циліндра (змиваючи масляну плівку), потрапляють в піддон картера, розріджують масло. Пари води, конденсуючись в піддоні картера, утворюють піну і емульсії. Сірчистий газ, сполучаючись з водою, яка є в маслі, утворює сірчану кислоту. Кислота, потрапляючи з маслом на робочі поверхні деталей, роз’їдає і прискорює їх спрацювання.

Для виведення газів із картера застосовується система вентиляції картера двигуна. У сучасних автомобільних карбюраторних двигунів застосовують примусову систему вентиляції картера, на дизелях тракторів вентиляція відбувається за допомогою сапуна.

Він встановлюється в заливній горловині системи мащення або окремо на кришці головки циліндрів і сполучає картер з атмосферою. За рахунок різниці тисків в картері й атмосфері, гази, виходять із картера. Це зменшує дію парів палива, води і відпрацьованих газів на масло і запобігає можливості, витікання масла через зазори в площинах рознімання деталей. В корпусі сапуна встановлений фільтр, переважно із дроту, який утримує краплі масла.

26.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 22. Контроль за роботою та обслуговування системи мащення.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 103 - 104.

Підбір масел і заправлення системи. Підбір масел для двигуна проводять відповідно до експлуатаційних вимог, встановлених заводом-виготовлювачем. Допускається заміна основного моторного масла замінником, але при цьому строк його використання зменшується у 2 рази.

Перед заправленням системи мащення двигуна перевіряють затяжку зливної пробки, наявність фільтрів у маслозаливній горловині.

Масло перед заправленням системи попередньо фільтрують крізь сітку для очищення від забруднень, які потрапили у масло під час транспортування чи зберігання.

Масло заливають у систему за допомогою пересувних або стаціонарних агрегатів, у польових умовах - за допомогою чистих, сухих ємностей (відро, мірник тощо).

Перевірка рівня масла і заправлення маслом картера двигуна, паливного насоса, регулятора.

Під час щозмінного і першого технічного обслуговування через 10 хв. після зупинки двигуна перевіряють рівень масла в картері двигуна, корпусі паливного насоса, корпусі регулятора частоти обертання.

Перед перевіркою рівня масла очищають від забруднення ділянку блоку, що прилягає до масломірної лінійки, контрольних і заливних пробок насоса і регулятора.

Виймають масломірну лінійку, витирають її насухо і знову ставлять на місце, повторно виймають лінійку і визначають рівень масла в картері двигуна, за необхідності доливають.

Відгвинчують контрольну пробку паливного насоса і регулятора та за необхідності в корпуси через заливні пробки доливають дизельне масло.

Очищення ротора відцентрового маслоочисника та масляного фільтра. Залежно від умов роботи дизеля відцентрові маслоочисники можуть забруднюватися з різною інтенсивністю. Швидкість обертання ротора центрифуги є характеристикою стану ротора.

Після зупинки дизеля прослуховують шум від обертання ротора до моменту повної зупинки.

Ротор справної центрифуги повинен обертатися не менше 35 с, що вимірюється за допомогою секундоміра чи секундної стрілки годинника.

Для розбирання і промивання центрифуги дизеля СМД-18Н відгвинчують спеціальну гайку, знімають ковпак.

Після відгвинчування гайки знімають з осі упорну шайбу, а потім ротор. У разі розбирання ротор ставлять у тиски. Не стискуючи губок тисків, відгвинчують гайку і знімають верхній стакан ротора.

Шар пастоподібних забруднень з внутрішньої стінки стакана ротора видаляють дерев’яним скребком, соплові отвори прочищають, після очищення всі деталі центрифуги промивають дизельним паливом. Під час складання ротора ущільнювальне кільце змащують солідолом і слідкують, щоб штифт на остові ротора збігався з пазом на стакані. Після складання стежать, щоб ротор легко обертався від невеликого поштовху руки, без заїдання і биття і знову перевіряють роботоздатність ротора на працюючому двигуні.

Порядок розбирання і миття масляних центрифуг інших дизелів, а також центрифуг гідросистеми коробки передач трактора МТЗ-100 аналогічний.

Під час ТО-3 у дизеля СМД-18Н промивають масляний фільтр турбокомпресора.

Розбирають і промивають у чистому дизельному паливі зверху та всередині фільтрувальний елемент і всі інші деталі фільтра, перевіряють стан прокладки і збирають фільтр. Ставлять фільтр на місце, запустивши двигун, перевіряють чи немає підтікання масла, усувають виявлені несправності.

Включення і виключення масляного радіатора. Під час підготовки трактора до весняно-літнього або осінньо-зимового періодів експлуатації замінюють відповідно сорти масла і переключають масляний радіатор.

Заміна моторних масел у двигуні і його агрегатах. Для заміни масла в картері відразу ж після зупинки дизеля відкривають кришку маслозаливної горловини, попередньо очистивши її зовні.

Потім підставляють під зливний отвір піддона картера ванну для збирання відпрацьованого масла і вигвинчують зливну пробку так, щоб на руки не потрапило гаряче масло.

Слід зазначити, що все масло не витече, частина його залишиться в системі.

Якщо його не видалити, це може призвести до забруднення свіжого масла, тому після зливання відпрацьованого масла з піддона дизеля, промивають його систему мащення мийною рідиною за допомогою установки ОМ-2871А або ОМ-2871Б. Мийна рідина складається з 80% дизельного палива і 20% моторного масла групи Б і В.

Мийну рідину попередньо нагрівають до температури плюс 50 - 60°С, напірний рукав за допомогою перехідника з ’єднують з віссю ротора центрифуги, під заливний отвір піддона картера підставляють приймальну лійку з поворотною телескопічною трубою і вмикають установку. Час промивання системи - не більше 10 хв.

Після промивання в систему мащення дизеля за допомогою тієї ж установки нагнітають свіже масло до повного виведення залишків рідини.

Як тільки зі зливного отвору піддона картера дизеля з’явиться свіже масло, установку відмикають, загвинчують пробку, дозаправляють систему мащення свіжим моторним маслом відповідної марки до верхньої риски масломірної лінійки.

Під час промивання системи рекомендується періодично провертати колінчастий вал дизеля.

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

26.11.2024р.

Тема програми № 2. Двигуни.

Тема уроку № 21. Основні несправності системи мащення.

Працюємо з підручником:

(Т–I) - Трактори: / А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред. А.Ф. Головчука — К.: Грамота, 2003. — 576 с.; іл. (Т – I) – сторінка 95 - 104.

Ознака несправності	Причина виникнення	Способи усунення
Низький тиск масла	Недостатній рівень масла у піддоні картера	Долити масло до верхньої позначки масломірної лінійки
	Спрацьовані корінні, шатунні підшипники та шийки колінчастого валу, втулки та опорні шийки розподільного валу	Замінити спрацьовані деталі
	Витікання масла через нещільності маслопроводів та їх з'єднання	Оглянути маслопроводи, підтягнути з'єднання
	Заїдання редукційного, запобіжного, зливного клапанів	Промити клапани, усунути заїдання
	Забруднення сітки масло приймача	Промийте сітку
	Спрацьовані шестерні масляного насосу	Замінити насос
	Недостатня в'язкість олії	Замінити олію. Усунути причини можливого потрапляння в олію палива або охолоджувальної рідини
Відсутній тиск у системі мащення	Зламаний вал масляного насоса	Замінити вал
Відсутній тиск у системі мащення	Зрізаний штифт кріплення шестерні приводу масляного насоса	Замінити штифт
Підвищений тиск олії	Забруднення маслопроводів	Прочистити маслопроводи, промити їх у гасі, продути стисненим повітрям
	Заїдання редукційного клапана в закритому положенні	Промити клапани, усунути заїдання
	Підвищена в'язкість олії	Замінити масло
Велика витрата олії	Спрацювання або залягання в канавках поршневих кілець	Замінити кільця, очистити канавки

Д.З. Опрацювати матеріал. Оформити конспект.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОФІЛЬ

Сторінки

Трактори 24 24-25

Немає коментарів:

Дописати коментар